Туризм та кордони в Україні — еволюція безвізової відкритості

Шлях до можливості вже завтра сісти в літак, автобус чи потяг, взяти із собою біометричний паспорт та перетнути кордон із ЄС без візи для України виявивсяВід диктатури до нових паспортів — хронологія отримання безвізу із ЄС довгим, траґічним і сповненим складних змін. Проте не лише Революція Гідності визначала цей поступ українців до відкритості кордонів та поліпшення туристичного бізнесу.

На часі пригадати, які періоди пережила наша країна, поки туризм до неї став цікавим не лише тим, кого ваблять сталкерські маршрути Чорнобиля чи небезпечні «екскурсії» на закинуті шахти й у зону бойових дій. Це — ще одна із «12 історій», що їх редакція Na chasi протягом 3 місяців розповідає про досягнення України у різних сферах життя та економіки на міжнародному рівні.

Передісторія міжнародної відкритості

24 серпня 1991 року на європейській мапі з’явилася нова країна, яку тривалий час мало хто сприймав серйозно. Навіть тодішній очільник Сполучених Штатів Америки поспішив відвідати Київ незадовго до цієї дати та наполягав на необхідності зберігати «братський союз» — світові лідери не бачили ані економічних, ані історичних чи туристичних перспектив у цьому уламкові Радянського Союзу. Тому майже на десятиліття Україна стала своєрідною «білою плямою» для туристів не із сусідніх екс-республік СРСР.

Окремі спалахи цікавості в іноземців до України ставалися із:

• першим Олімпійським «золотом»Український спорт у роки незалежності — знакові особистості та здобутки для української спортсменки;
• запровадженнямНароджена за океаном — 10 фактів про українську гривню національної валюти гривні;
• прийняттямКазка, та не вигадка: Як 27-річна Україна вела власний Instagram Конституції;
• появоюПам’яті Леоніда Каденюка — 5 моментів життя першого космонавта України першого українського космонавта;
• річницею Чорнобильської катастрофи.

У «нульових» Україна дедалі частіше потрапляє в закордонні новини, а на додачу до іноземних бізнесменів та політиків, які почали активніше відвідувати нашу державу, долучаються й журналісти та громадські діячі. Щоправда, в інфополі пересічними іноземцями Україна тоді сприймалася не як гостинна держава із самобутньою культурою та можливостями, а як кризова країна з постколоніальним синдромом, доступними жінками, свавіллям правоохоронців та проросійським політикумом.

Певний інформаційний прорив здійснила Помаранчева революція — тоді чи не вперше усі медіа світу заговорили як про українців, так і про українську діаспору в різних країнах у позитивному ключі, а не згадуючи лише про трагедії, проблеми та важкий пост-комуністичний спадок.

Які теми стосовно України найчастіше звучали серед іноземців у той період:

• перші гучні перемогиНа завершення шляху Чемпіона — 5 фактів про Володимира Кличка братів Кличків;
• скандал із зникненням Георгія Ґонґадзе та політична криза 2001-го;
• Андрій Шевченко на міжнародній футбольній арені;
• збиття пасажирського літака над Чорним морем в українських водах;
• Помаранчева революція та політична криза 2004-го;
• перемога Руслани Лижичко26 про «24» — знакові миттєвості Незалежності та Євробачення-2005.

Цей період можна назвати чи не першим, коли європейці з країн, що не є безпосередніми сусідами України, починають активно цікавитися тим, що й як тут відбувається — тож з’являються нарешті й передумови для стабільного притоку туристів.

Крім того, півтора десятиліття економічної нестабільності та руйнування інфраструктури завдяки поширенню приватного бізнесу на готельно-туристичну сферу призвело до потреби змінити стару «пансіонатно-курортну» систему туризму на якісно нову. Починають виникати перші садибно-готельні комплекси, приватні готелі, за цей період до великих міст заходять готельні оператори, а до українських летовищ — перші міжнародні авіакомпанії з масового сегменту. Проте до справжнього прориву залишається ще майже 10 років.

Часи декларацій про наміри:

• 2006 рік — на той час недавно обраний Президент України Віктор Ющенко декларує курс на інтеграцію держави з ЄС. Проте не поспішає переходити від заяв до дій.
• 2008 рік — проходить Паризький самміт Україна—ЄС, під час якого досягнено домовленості про початок діалогу про визначення умов безвізового режиму. Втім, тодішній Президент України попереджає: цей процес триватиме щонайменше декілька років.
• 2010 рік — президентом стає Віктор Янукович, і гучне повернення проросійського опозиціонера ще не стримує самих європейців від доволі позитивних очікувань щодо українських перспектив у Євроспільноті. У лютому 2010 року Європарламент надає Єврокомісії мандат щодо підготовки «дорожньої карти» для безвізового режиму з Україною. Янукович зустрічається із лідерами країн-учасниць ЄС. У Брюсселі проводять самміт. Під час цієї зустрічі презентують Плану дій по наданню безвізу для України. Серед вимог — 7 національних стратегій реформ та низка нових законів. Тодішній очільник держави не поспішає з кінцевими термінами реалізації усіх реформ.
• Станом на кінець 2010-го — початок 2011 року Україна виконує більше 100 умов для отримання безвізу. І це попри те, що в самій країні практично не проводиться жодної популяризації ідеї безвізу як такого.

Влада тримає суспільство у стані байдужості до міжнародних перспектив, загострюючи увагу лише на внутрішніх питаннях. Цей період оглядачі згодом називатимуть найбільш «застійним» з точки зору звичайного громадянина — бо в країні відбувся масовий регрес низки прав та свобод. Їхній вплив відчувався й на міжнародному рівні.

Про що в той час говорять за кордоном, коли чують слово «Україна»:

• Осінь 2011 року — екс-прем’єрка України Юлія Тимошенко засуджена до 7 років ув’язнення. Європейці кажуть, що без відновлення законності та громадянських свобод, які були порушені цим судовим процесом, Україні марно сподіватися на безвіз з ЄС.
• 2012 рік — силове придушення так званого «мовного Майдану» в центрі Києва та ухвалення закону «Ківалова-Колісніченка», який суттєво звужував права і свободу використання української мови на користь мови сусідньої країни.
• Літо 2012-го — влада намагається «закамуфлювати» 2 іміджевих провали на міжнародній арені за рахунок Євро-2012, що його Україна проводила спільно з Польщею. На Хрещатику замість сотень маніфестантів — десятки тисяч туристів з європейських країн. Виникає ілюзорне відчуття, що членство у Європі — ось воно, вже близько. Проте представники ЄС на офіційному рівні однаково частіше говорять про корупцію та свавілля силових структур, аніж про свято футболу.

Передчуття кризи, що насувається — таким став 2013-й і для туристичної галузі, й для суспільства в цілому. А все починалося ніби непогано:

• Перша половина 2013 року — лідери країн ЄС говорять про можливість для України виконати низку вимог і укласти безвізовий режим та Асоціацію до кінця 2013-го. Тодішня українська влада робить вигляд, що зацікавлена у процесах євроінтеграції.
• Вересень-жовтень 2013 року — група Кокса-Квасневського готує євроінтеграційні закони і постійно проводить засідання в Україні спільно із парламентарями.
• У жовтні 2013 року тодішній очільник України та українського парламенту наввипередки хвалять пророблену роботу стосовно інтеграції в ЄС. Країна готується до підписання.

Що було далі:

• Все різко змінюється у листопаді 2013 року — коли напередодні Вільнюсського самміту Янукович та його поплічники в ультимативному порядку відмовляються від намірів підписати угоду про Асоціацію із країнами ЄС.
• 21 листопада 2013 року перші незгодні із рішенням виходять на Майдан Незалежності у Києві: ключова вимога — підписати угоду із ЄС. Перші акції налічували десятки людей, згодом їх стало сотні. До Києва підключилися регіони — вимога одна: підписати Асоціацію та стати на шлях безвізового режиму.
• 29 листопада підписання не відбулося, тодішня владна делегація України повертається до Києва. Далі події починають розвиватися доволі стрімко — а після розгону мирної демонстрації студентів вночі 30 листопада 2013 року акція під назвою «Євромайдан» переросла у низку подій, які згодом отримають назву Революці Гідності.
• 16 січня 2014 року тодішній парламент підписує так званий «пакет законів 16 січня»: представники країн ЄС висловлюють занепокоєння утисками свободи слова та встановленням диктатури.
• 22 січня 2014 року гинуть троє перших протестуючих — Ніґоян, Жизневський, Сенік. Питання Асоціації як політичної вимоги остаточно відкладено — протестуючі вимагають відставки Президента України.
• Після трагічних подій 18-21 лютого 2014 року в Україні не лишається леґітимних представників вищого керівництва — воно покидає межі країни приватними літаками, автобусами та машинами. 21-22 лютого український парламент екстренно збирається для внесення змін до Конституції, встановлення факту самоусунення Януковича від своїх обов’язків та призначення дати дострокових виборів Президента України на травень 2014 року. Питання перемовин із ЄС відкладається до часу відновлення леґітимної влади.
• 25 травня 2014 року — в Україні відбуваються президентські вибори. Посаду Президента України отримує Петро Порошенко. Один із пунктів його передвиборчої програми — завершення всіх необхідних процедур та підписання угоди про Асоціацію із ЄС
• Червень — грудень 2014 року — президент Петро Порошенко підписує спочатку політичну, а за 4 місяці — економічну частину угоди про Асоціацію. Залишається відкритим питання безвізового режиму, його обіцяють надати у 2015 році.

Туризм комерційний на той час втрачає показники доволі стрімко — іноземці остерігаються їхати до країни, частина якої охоплена війною, що почалася навесні 2014-го. Не додають оптимізму в туристичному плані й події довкола збитого «Боїнгу» поблизу Донецька влітку 2014-го (хоч ті пасажири й не летіли до України безпосередньо). Від ідеї виходити на український ринок відмовляється низка туристично орієнтованих компаній — вони переносять вихід на пізніші терміни.

Оостаточне затвердження безвізового режиму все відкладають. Серед причин — загострення військового конфлікту, в якому РФ є активним гравцем. Волноваха, Маріуполь, Дебальцеве — «гарячі точки» на мапі українського Сходу — розташовані обабчі основних туристичних міст та української столиці. Однак терористичні атаки та бої з підрозділами окупантів не додають ні економічної, ані суспільної стабільності.

Питання відкритості України для європейців, а Європи — для українців, зрушує з місця лише 2016-го:

• 20 квітня 2016 року — Єврокомісія вносить на розгляд Європарламенту та Ради ЄС законодавчу пропозицію про включення України до списку держав, яким не потрібні візи для короткотермінових поїздок до країн-учасниць Шенґенської угоди.
• Друга половина 2016 року — Нідерланди не хочуть ратифікувати угоду про Асоціацію із Україною і виносять це питання на внутрішній референдум.
• 28 лютого 2017 року — Європарламент та Рада ЄС укладають неофіційну угоду про візову лібералізацію для України.
• 9 березня 2017-го — Комітет Європарламенту із внутрішніх справ та громадянських свобод схвалив безвізовий режим для України.
• 6 квітня 2017 року — остаточне рішення про безвіз від Європарламенту.
• 11 травня 2017 року — день, коли стало відомо дату підписання безвізу — тоді вперше було озвучено усі подробиці, а Президент України Петро Порошенко виступив17 травня у Страсбурзі підпишуть надання безвізу Україні, із 11 червня можна буде їздити до 34 країн із офіційним відеозверненням.
• Церемонія підписання та перспективи українського паспорту — Підписання відбулося«Безвіз» підписано — із 11 червня український паспорт додасть 40 позицій у GPP Rank у Європейському парламенті в ході урочистої церемонії. Документ підписано президентом Європейського парламенту Антоніо Таяні та міністром внутрішніх справ та національної безпеки головуючої у Раді ЄС Мальти Кармело Абела за участі Президента України.

Із 2017 року безвізові подорожі для українців відкриті до 30 країн членів ЄС, окрім Британії та Ірландії

Як працює безвізовий режим «на виїзд»

Ось як виглядаєБезвіз — коротка інструкція для перших мандрівників безвізовий режим із ЄС для українців. Із 2017 року подорожі можливі до 30 країн членів ЄС, окрім Британії та Ірландії. До переліку також входять 4 шенгенські держави за межами Європейського Союзу: Швейцарія, Норвегія, Ісландія та Ліхтенштейн. Оскільки угоду про безвізовий режим ухвалено не з країнами Шенгенської зони, а з Євросоюзом, українці можуть також вільно відвідати давно популярні серед наших туристів Болгарію, Румунію, Хорватію та Кіпр. Ці країни не входять до Шенгенської зони.

Для тих, хто не хоче змінювати паспорт, не відбудеться жодних змін. Якщо у вас були довгострокові візи, видані до того, як почав діяти безвіз для України, вони залишаються чинними. Для тих, у кого віза завершується, варто податися на біометричний паспорт — тепер це недорого та швидше, ніж чекати візу та ходити до консульства.

Коли безвіз тільки розпочався, у тих, хто виїздив на певний час з України до сусідніх країн Європи, було безліч запитань. Зокрема, щодо кількості готівки, обов’язковості бронювання готелів чи отримання запрошень від тих, хто проживає у цільовій країні. Безвіз спростив низку моментів. Зокрема, обов’язкова сума готівкою при собі при перетині кордону не є обов’язковою. Головний платіжний засіб — платіжні картки, але на них треба мати наявні кошти або кредитний ліміт. Якщо прикордонники наполягатимуть, можна надати чек з банкомату на прикордонному пункті (якщо банк дає можливість переглянути баланс). Підійдуть також повідомлення SMS-банкінгу чи інтернет-банкінгу.

При перетині кордону з ЄС відтепер вам потрібно озвучити мету поїздки, буває достатньо просто назвати її. Однак у тих, хто подорожує з «чистим» паспортом, зазвичайно попросять уточнюючі документи. Можна показати роздруковане бронювання готелів (чи занотоване у вашому смартфоні або планшеті). Зникла також обов’язковість бронювання готелю. Поїздка до родичів чи ночівля у кемпінгу — все це є легітимною метою поїздки. Якщо ви здійснюєте короткотривалу поїздку на кілька днів, достатньо надати інформацію про те, як та коли повертаєтесь.

З собою потрібно мати інформацію про ваших друзів чи родичів: їхні імена, адреса, телефон. Також попередьте їх про те, коли ви будете перетинати кордон, якщо прикордонник вирішить зателефонувати. А ще краще — нехай вони надішлють цю інформацію електронною поштою, а ви — роздрукуйте лист та майте його із собою в телефоні

Єдиний випадок, коли варто оформити офіційне, завірене запрошення — якщо в ньому господарі підтверджують фінансування поїздки, а гість не матиме із собою коштів, та ще й не розмовляє ані англійською, ані мовою країни, до якої прибуває

В цьому випадкові подорожуючий просто дасть прикордоннику цей документ, дані господарів та зворотний квиток і уникне необхідності надавати додаткові пояснення.

Страхування із настанням безвізу теж не є обов’язковим (хоча за візового режиму цей документ був необхідною умовою перетину кордону). У прикордонному кодексі ЄС взагалі немає згадки про страхування; відповідно, через його відсутність вам не можуть відмовити у в’їзді. Якщо ви не хочете потрапити у неочікувану ситуацію із необхідністю звертатися до лікарів за кордоном без страхового поліса, варто все-таки застрахуватися на період поїздки.

Бліц: Індустрія їжі в Україні — чи варто відкривати свій ресторан

Важливо знати під час в’їзду:

• Безвізовий режим дозволяє громадянам України перебувати на території країн ЄС не більше 90 днів протягом 180-денного періоду.
• Подорожуючи без візи, ви не маєте права на оплачувану роботу на території ЄС. Для цього, як і раніше, потрібна віза.

Ви не в’їдетеЯк працюватиме безвіз з ЄС, якщо:

• вас було депортовано з держав-членів ЄС із забороною в’їзду на певний термін (приміром, від 1 до 5 років). До числа таких порушників відносять тих, хто нелегально працював в ЄС, хто лишився в ЄС на довший термін, ніж передбачено візою, а також про злочинців, засуджених в державах-членах ЄС і висланих на Батьківщину.
• ви перебуваєте у базах Інтерполу або Європолу;
• ви останнім часом подорожували до Сирії чи Ірану.

За 2017 рік Україна заробила на туристах $1,261 млрд

Скільки Україна заробляє на туризмі порівняно з іншими

Об’єктивна ситуація на ринку стримує від спокуси змальовувати Україну туристичним раєм. Однозначно стан справ є набагато кращим, ніж це було до проголошення безвізового режиму з країнами Європейського союзу, Зокрема Україну в 2017 році, за підрахунками UNWTO, відвідалиСтало відомо, скільки заробила Україна на туристах 14,23 млн туристів. Це — на 6,7% більше, ніж роком раніше. Проте надходження від туризму склали $1,261 млрд, що становить лише 0,2% доходів від туризму в європейських країнах. За словами дослідників, за цей період Європа заробила на туристах $519,232 млрд. Водночас витрачали більше за всіх в міжнародних поїздках туристи з Китаю ($257,7 млрд), США ($135 млрд) і Німеччини ($89,1 млрд).

Напрямок перший — іноземці

Популярність України як міжнародного туристичного напрямку зросла, проте не настільки, як нам би хотілося. Але безвізовий режим посприяв тому, що протягом першого року справжньої міжнародної відкритості для туристів наша держава підняласяЗа рік Україна піднялася на 16 позицій у світовому рейтингу туристичної мобільності на 16 позицій у світовому рейтингу туристичної мобільності. За 2 місяці 2018 року Україна додала до списку безвізових країн чотири держав (Руанда, ОАЕ, Ніуе, Теркс і Кайкос). Це дало змогу українським документам перейти на 32-е місце у глобальному списку.

Ще у 2017 році видання Visual Capitalist, базуючись на даних World Tourism Organization, оприлюднило мапу найбільш популярних у туристів країн відповідно до кількості грошей, які ці країни заробляють на туризмі. Ось як виглядає ситуація:

Рівнятися є на кого — адже не усі лідери міжнародного туристичного ринку є виключно великими країнами без суттєвих економічних негараздів чи зі значним запасом стійкості банківської та соціальної систем. За даними дослідження Організації з економічного співробітництва та розвитку під назвою «Туристичні тренди 2018», низка держав щорічно отримують до 1/10 ВВП виключно від туризму:

Напрямок другий — внутрішні туристи

Якщо із закордонним туризмом ситуація ще далека від бажаної, то внутрішній туризм розвивається активно. Як дослідили на телеканалі «Прямий», найпопулярнішим регіоном України внутрішнього туризму у 2017 році була Київська область — переважно за рахунок столиці, в якій найвища концентрація бізнесових та ділових, науково-навчальних та історико-культурних ресурсів. Цей регіон відвідали 5 млн 684 тис туристів.

У ТОП-3 також входять Львівська та Одеська області: 2 млн 505 тис та 2 млн 335 тис осіб відповідно. Після окупації Криму, туристи, що раніше активно туди їздили на літній та осінній відпочинок, розділилися між регіонами України та частково обрали іноземні курорти, зазначили у Мінекономрозвитку на запит телеканалу.

Лідерами за обсягами туристичних відвідувань в літній період 2017 року стали Одеська, Херсонська, Запорізька, Львівська, Івано-Франківська та Миколаївська області

За даними Київстару лідерами за кількістю відвідувань українців протягом літнього сезону 2017 року стали такі області:

• Одеська — 1303,4 тис осіб (10,4%),
• Херсонська — 1004,6 тис осіб (8%),
• Запорізька — 791,3 тис осіб (6,3%),
• Львівська — 721,9 тис. осіб (5,7%),
• Івано-Франківська — 528,6 тис осіб (4,2%),
• Миколаївська — 491,1 тис осіб (3,9%).

Загалом з початку 2018 року українські громадяни оформили близько 725 тис ID-карток та понад 3 млн закордонних паспортів

Як працює відкритість для інших

Є різні дослідження відкритості України для громадян з інших країн та й для власників українських паспортів. Ми раніше писали про рейтинг безвізових країн та можливостей для виїзду виключно за допомогою закордонного паспорту від консалтингової компанії Arton Capital. Кожен документ автори дослідження прив’язують до кількості держав, які можна вільно відвідувати. Як свідчитьУкраїна увійшла до ТОП-25 країн світу за рівнем відкритості сайт проекту, Україна вже посідає 24 сходинку серед 89 країн.

Для індивідуального туризму

Змінилося розташування України в переліку держав за рівнем відкритості кордонів для іноземних туристів. Україну можуть відвідувати без віз іноземні туристи із 100 різних держав світу.

Зростання можливостей для закордонного туризму та прибраний бюрократичний бар’єр за рахунок зниження вартості біометричного паспорта призвели до зростання попиту громадян на документи нового зразка. Як інформуєКількість «біометрик» за півроку перевищила 3 млн — ДМС «УНІАН», загалом з початку 2018 року громадяни оформили близько 725 тис ID-карток та понад 3 млн закордонних паспортів. Лише за липень 2018 року було оформлено понад 440 тис закордонних паспортів та близько 100 тис ID-карток. Починаючи з січня 2015 року, загалом в Україні було оформлено близько 9,5 млн біометричних паспортів для виїзду за кордон та майже 2 млн ID-карток. Також Україна вийшла на лідерське місце серед країн колишнього СРСР за кількістю доступних країн для відвідування без візи. Станом на літо 2018 року громадяни України можуть без віз відвідати 128 держав світу.

Загалом, з моменту запровадження біометричних закордонних паспортів (січень 2015 року) в Україні було оформленоУ річницю безвізу порахували українські біометричні паспорти близько 8,8 млн таких документів. До запровадження безвізового режиму щороку оформлювалося лише близько 2 млн документів.

Керівник громадської організації «Європа без бар’єрів» Ірина Сушко навела дані Євростату та агенції «Фронтекс». Згідно з ними, марними були побоювання, що індивідуальні мігранти ринуть через кордон і створять «міграційну навалу» (як про це застерігали популісти не лише в Україні, але й у деяких східноєвропейських державах). Запровадження безвізового режиму для України не вплинуло суттєво на міграційну ситуацію у країнах ЄС. Кількість відмов у перетині кордону та виявлених українців, які порушували міграційні правила, несуттєво збільшилася. Натомість скоротився обсяг звернень українських громадян за захистом до країн ЄС у статусі біженця.

Додатковим запобіжником проти використання України як каналу нелегальної міграції стало запровадження біометричного скрінінґу на кордоні. Представники Державної прикордонної служби України відзвітувалиПрикордонники відзвітували про кількість іноземців з біометричними паспортами про кількість іноземців із біометричними паспортами. Із 1 січня 2018 року почала роботу система фіксації біометричних даних для громадян 70 країн. На кордоні з північно-східною сусідкою Україна в тестовому режимі запустила біометричний контроль ще 27 грудня. Іноземців тепер перевіряють ретельніше. Станом на 23 березня 2018 року біометрією скористалися 136 тисяч осіб, з них 96 тисяч – громадяни північно-східного «сусіда». Вони їдуть в основному з комерційних питань та відвідують родичів у короткострокових поїздках.

Для бізнесу

Згідно з оприлюдненим 15 березня 2018 року рейтингом Worldwide Cost of Living 2018, який готує видання The Economist, столиця України підняласяКиїв опинився у трійці найдешевших міст світу на 14 позицій у рейтингу найдорожчих міст світу порівняно з 2017-м. Київ посідає 75 місце у щорічному рейтингу вартості життя у великих містах, складеному глобальною фінансовою компанією – швейцарським банком UBS. Загалом у рейтингу оцінюються 77 міст світу. Таким чином, Київ увійшов до ТОП-3 найдешевших міст світу.

Також Україна стала найдоступнішоюУкраїна потрапила до списку найдешевших країн світу країною Європи. Показник щодо найдешевших країн світу враховує майже півсотні факторів. Серед них, зокрема, вартість оренди житла, страв у недорогих ресторанах, абонементу у спортзал, проїзду на міському транспорті та комунальних послуг. Дешевше, ніж в Україні, можна прожити в Пакистані та Єгипті. Також серед лідерів найдешевших країн – Індія, Туніс, Косово та Грузія. А от до п’ятірки найдорожчих країн входять Бермуди, Швейцарія, Ісландія, Норвегія та Багами. Україна у рейтингу найдорожчих посідає 113 місце.

Інтенсивний туристичний потік, стабілізація політичної ситуації та зменшення терористичних загроз та повернення режиму «мирного неба» для міжнародних авіакомпаній мали позитивний ефект не лише для туристичної галузі. Український ринок протягом 2017—2018 років «відкрили» для себе низка споживчих брендів — Under Armour, IKEA, Ryanair, H&M, продовжилось розширення мереж низки закладів громадського харчування за європейськими та світовими франшизами. Тож можемо упевнено сказати: перші півтора роки справжньої відкритості України для світу показали — українці готові бути відкритими для інших і не зловживають відкритістю цих «інших» до себе.

Прочитати інші з 12 історій

Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проект Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора