Від диктатури до нових паспортів — хронологія отримання безвізу із ЄС

Čytaty latynkoju
Від диктатури до нових паспортів — хронологія отримання безвізу із ЄС

Шлях до можливості вже завтра сісти в літак, автобус чи потяг, взяти із собою біометричний паспорт та перетнути кордон із ЄС без візи для України виявився довгим, траґічним і сповненим складних змін. На часі згадати про те, як це було — і що ми матимемо тепер.

Часи декларацій про наміри

  • 2006 рік — тодішній Президент України Віктор Ющенко декларує курс на інтеграцію із ЄС.
  • 2008 рік — старт формальних перемовин. Проводиться Паризький самміт Україна—ЄС, під час якого досягнено домовленості про початок діалогу про визначення умов безвізового режиму. Втім, тодішній Президент України попереджає: цей процес триватиме щонайменше декілька років.
  • 2010 рік — президентом стає Віктор Янукович. У лютому 2010 року Європарламент надає Єврокомісії мандат щодо підготовки «дорожньої карти» для безвізового режиму з Україною.
  • Янукович зустрічається із лідерами країн-учасниць ЄС. Брюссельський самміт стає майданчиком для презентації Плану дій по наданню безвізу для України. Серед вимог — 7 національних стратегій реформ та низка нових законів.
  • Станом на кінець 2010-го — початок 2011 року Україна виконує більше 100 умов для отримання безвізу.
  • Осінь 2011 року — екс-прем’єрка України Юлія Тимошенко отримує судовий вирок: 7 років ув’язнення. ЄС заявляє: отримання Україною безвізу буде можливим, коли буде відновлено демократію та громадянські свободи в Україні, представники країн ЄС називають рішення по справі Тимошенко політично вмотивованим.
  • 2012 рік — силове придушення так званого «мовного Майдану» в центрі Києва та прийняття закону «Ківалова-Колісніченка», який суттєво звужував права і свободу використання української мови на користь мови сусідньої країни. ЄС вкотре вказує на системність порушення прав і свобод і відкладає в черговий раз підписання документів про Асоціацію.
  • Перша половина 2013 року — лідери країн ЄС говорять про можливість для України виконати низку вимог і укласти безвізовий режим та Асоціацію до кінця 2013-го. Тодішня українська влада робить вигляд, що зацікавлена у процесах євроінтеграції.

Насправді Євромайдан починався не з вимог про відставку — а з вимог укласти Асоціацію із ЄС

  • Вересень-жовтень 2013 року — група Кокса-Квасневського готує євроінтеграційні закони і постійно проводить засідання в Україні спільно із парламентарями.
  • У жовтні 2013 року тодішній очільник України та українського парламенту наввипередки хвалять пророблену роботу стосовно інтеграції в ЄС. Країна готується до підписання.
  • Все різко змінюється у листопаді 2013 року — коли напередодні Вільнюсського самміту Янукович та його поплічники в ультимативному порядку відмовляються від намірів підписати угоду про Асоціацію із країнами ЄС.
  • 21 листопада 2013 року перші незгодні із рішенням виходять на Майдан Незалежності у Києві: ключова вимога — підписати угоду із ЄС. Перші акції налічували десятки людей, згодом їх стало сотні. До Києва підключилися регіони — вимога одна: підписати Асоціацію та стати на шлях безвізового режиму.
  • 29 листопада підписання не відбулося, тодішня владна делегація України повертається до Києва. Далі події починають розвиватися доволі стрімко — а після розгону мирної демонстрації студентів вночі 30 листопада 2013 року акція під назвою «Євромайдан» переросла у низку подій, які згодом отримають назву Революці Гідності.
  • 1 грудня 2013 року відбувається так званий «Марш мільйонів» — до вимог Асоціації додаються вимоги про відставку керівництва МВС, згодом — усього уряду.
  • 16 січня 2014 року тодішній парламент підписує так званий «пакет законів 16 січня»: представники країн ЄС висловлюють занепокоєння утисками свободи слова та встановленням диктатури.
  • 22 січня 2014 року гинуть троє перших протестуючих — Ніґоян, Жизневський, Сенік. Питання Асоціації як політичної вимоги остаточно відкладено — протестуючі вимагають відставки Президента України.
  • 18-20 лютого 2014-го в центрі української столиці внаслідок злочинних наказів МВС тодішнього уряду гинуть близько 50 мирних громадян — з ЄС лунають заклики відправити у відставку український уряд та укласти угоду про дострокові вибори. Делегація прибуває до Києва, але підписання домовленостей із Януковичем нічого не дає.
  • Після трагічних подій 18-21 лютого 2014 року в Україні не лишається леґітимних представників вищого керівництва — воно покидає межі країни приватними літаками, автобусами та машинами. 21-22 лютого український парламент екстренно збирається для внесення змін до Конституції, встановлення факту самоусунення Януковича від своїх обов’язків та призначення дати дострокових виборів Президента України на травень 2014 року. Питання перемовин із ЄС відкладається до часу відновлення леґітимної влади.

  • 25 травня 2014 року — в Україні відбуваються президентські вибори. Посаду Президента України отримує Петро Порошенко. Один із пунктів його передвиборчої програми — завершення всіх необхідних процедур та підписання угоди про Асоціацію із ЄС
  • Червень — грудень 2014 року — президент Петро Порошенко підписує спочатку політичну, а за 4 місяці — економічну частину угоди про Асоціацію. Залишається відкритим питання безвізового режиму, його обіцяють надати у 2015 році.

Однак строки остаточного затвердження безвізового режиму все відкладаються і відкладаються — не в останню чергу причиною стає загострення військового конфлікту, інспірованого північно-східним сусідом на Сході України. Процедури зрушують із точки очікування лише у 2016 році:

Позаду — 4 роки боротьби за долучення України до родини країн вільної Європи. Попереду — можливості. Лише від вас залежить, як ними скористатися

Для тих, хто планує політ до країн ЄС у перший день безвізу:

Важливо знати