Розвіюємо міфи про те, що геймінг — це дитяча забавка. У рубриці ви прочитаєте огляди на ігри, знайдете гру на вечір у підбірках, дізнаєтеся цікаві факти про ігрову індустрію та зрозумієте, чому ігри заробляють більше за кіноіндустрію.

Ви можете стати спонсором цієї рубрики. Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a>.

Ігри

Огляд оригінальної гри в 2022 році

🧟‍♂️ Чи потрібен Resident Evil 4 Remake?

<div id="attachment_157885" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/6239eb3f652f0_photo_2022-03-22_17-28-40.jpg" data-quill-caption="Фото зроблене мирної днини 2021 року ">

<img class="wp-image-157885" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/6239eb3f652f0_photo_2022-03-22_17-28-40.jpg" alt="Фото зроблене мирної днини 2021 року ">
<p id="caption-attachment-157885" class="wp-caption-text">Фото зроблене мирної днини 2021 року</p>

</div>
 

Україна — місце, де живуть найкращі люди. Я вважаю, що на нашу Батьківщину чекає світле майбутнє.

Попри страшну війну, яка забирає тисячі життів і руйнує мільйони доль, громадяни України не втрачають віру у власну перемогу. Вони допомагають ЗСУ коштами й волонтерством. Простий народ оберігає біженців, які втратили домівки під жахливими обстрілами. А відомі співачки, котрі виїхали за кордон, збирають гроші на концертах для їхньої держави. Завдяки цьому українці не втрачають людяності і починають працювати задля мирного майбутнього.

У соцмережах поширюється тренд "переходу громадян із російської на українську". Цим люди показують свою свідомість і дають приклад для інших, адже ще з давніх років росія знищувала нашу рідну мову. Вона це робила з однієї причини: зломлення народу і його особливості. Через гноблення й заборони української держава-терорист намагається завдати морального удару, але її спроби не увінчаться успіхом, бо за нашим народом стоїть найголовніше почуття — віра.

Населення України нарешті почало розуміти, що російський народ ніколи не був "братнім". Тих людей важко назвати людьми, адже вони байдужі до чужого горя і не хочуть змінити диктаторський режим. Вони сліпо думають, що громадяни не можуть змінити владу й тому залишаються у рабстві росії. Вони вірять у їхні ЗМІ, доки весь світ говорить правду про війну, а не так звану "військову операцію".

Багато українців розчарувалося у колишніх кумирах, російських зірках, які не висвітлюють теми вбивств, а веселяться або навпаки — нічого не говорять. Вони не розуміють, що дії їхньої влади перетворюють росію на Північну Корею — зону відчуження. Через це багато міжнародних компаній йдуть з ринку й люди втрачають роботу, але росіяни не вважають їхнє мовчання причиною санкцій. Крім цього багато зірок підтримують свого кривавого диктатора та займаються пропагандою. На щастя, наш народ не забуває про інтернет-боротьбу й брехня не просувається закордон.

Також українці почали цінувати свою історію. Молодь проводить паралелі з минулим і називає себе "бандерівцями", адже це не зневажлива річ (як говорить російська влада), а справжній знак протесту за свободу. ЗСУ стали козаками сьогодення, а президент України — гетьманом. У душі кожного українця почалися зміни, які впливають на нашу силу й стають схожими на предків, котрі бажали одного — волі. Зараз наш народ пише ще одну цікаву й водночас трагічну сторінку історії, яка обов'язково буде мати хороше закінчення.

Отже, майбутнє нашої неньки залежить від наших дій. Доки наші громадяни підтримують один одного, переходять на українську, не шукають "братів", боряться з росіянами у соцмережах й не забувають про історію рідного краю, то на Україну чекає неймовірне майбутнє.

<div id="attachment_157885" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/03/6239eb3f652f0_photo_2022-03-22_17-28-40.jpg" data-quill-caption="Фото зроблене мирної днини 2021 року "><p><img loading="lazy" width="960" height="1280" class="wp-image-157885" src="/wp-content/uploads/2022/03/6239eb3f652f0_photo_2022-03-22_17-28-40.jpg" alt="Фото зроблене мирної днини 2021 року " srcset="/wp-content/uploads/2022/03/6239eb3f652f0_photo_2022-03-22_17-28-40.jpg 960w, /wp-content/uploads/2022/03/6239eb3f652f0_photo_2022-03-22_17-28-40-225x300.jpg 225w, /wp-content/uploads/2022/03/6239eb3f652f0_photo_2022-03-22_17-28-40-768x1024.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/03/6239eb3f652f0_photo_2022-03-22_17-28-40-488x650.jpg 488w" sizes="(max-width: 960px) 100vw, 960px" /></p><p id="caption-attachment-157885" class="wp-caption-text">Фото зроблене мирної днини 2021 року</p></div><p> </p><p>Україна — місце, де живуть найкращі люди. Я вважаю, що на нашу Батьківщину чекає світле майбутнє.</p><p>Попри страшну війну, яка забирає тисячі життів і руйнує мільйони доль, громадяни України не втрачають віру у власну перемогу. Вони допомагають ЗСУ коштами й волонтерством. Простий народ оберігає біженців, які втратили домівки під жахливими обстрілами. А відомі співачки, котрі виїхали за кордон, збирають гроші на концертах для їхньої держави. Завдяки цьому українці не втрачають людяності і починають працювати задля мирного майбутнього.</p><p>У соцмережах поширюється тренд &#8220;переходу громадян із російської на українську&#8221;. Цим люди показують свою свідомість і дають приклад для інших, адже ще з давніх років росія знищувала нашу рідну мову. Вона це робила з однієї причини: зломлення народу і його особливості. Через гноблення й заборони української держава-терорист намагається завдати морального удару, але її спроби не увінчаться успіхом, бо за нашим народом стоїть найголовніше почуття — віра.</p><p>Населення України нарешті почало розуміти, що російський народ ніколи не був &#8220;братнім&#8221;. Тих людей важко назвати людьми, адже вони байдужі до чужого горя і не хочуть змінити диктаторський режим. Вони сліпо думають, що громадяни не можуть змінити владу й тому залишаються у рабстві росії. Вони вірять у їхні ЗМІ, доки весь світ говорить правду про війну, а не так звану &#8220;військову операцію&#8221;.</p><p>Багато українців розчарувалося у колишніх кумирах, російських зірках, які не висвітлюють теми вбивств, а веселяться або навпаки — нічого не говорять. Вони не розуміють, що дії їхньої влади перетворюють росію на Північну Корею — зону відчуження. Через це багато міжнародних компаній йдуть з ринку й люди втрачають роботу, але росіяни не вважають їхнє мовчання причиною санкцій. Крім цього багато зірок підтримують свого кривавого диктатора та займаються пропагандою. На щастя, наш народ не забуває про інтернет-боротьбу й брехня не просувається закордон.</p><p>Також українці почали цінувати свою історію. Молодь проводить паралелі з минулим і називає себе &#8220;бандерівцями&#8221;, адже це не зневажлива річ (як говорить російська влада), а справжній знак протесту за свободу. ЗСУ стали козаками сьогодення, а президент України — гетьманом. У душі кожного українця почалися зміни, які впливають на нашу силу й стають схожими на предків, котрі бажали одного — волі. Зараз наш народ пише ще одну цікаву й водночас трагічну сторінку історії, яка обов&#8217;язково буде мати хороше закінчення.</p><p>Отже, майбутнє нашої неньки залежить від наших дій. Доки наші громадяни підтримують один одного, переходять на українську, не шукають &#8220;братів&#8221;, боряться з росіянами у соцмережах й не забувають про історію рідного краю, то на Україну чекає неймовірне майбутнє.</p>

Na chasi — не політичне видання, але не можемо стояти осторонь суспільно важливих подій. У цій рубриці читайте про важливі законопроєкти, ініціативи та події, які відбуваються в Україні та впливають на наше з вами життя.

Суспільство

Мої думки щодо подальшого життя нашої Батьківщини

<div id="attachment_157885" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/6239eb3f652f0_photo_2022-03-22_17-28-40.jpg" data-quill-caption="Фото зроблене мирної днини 2021 року ">

<img class="wp-image-157885" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/6239eb3f652f0_photo_2022-03-22_17-28-40.jpg" alt="Фото зроблене мирної днини 2021 року " />
<p id="caption-attachment-157885" class="wp-caption-text">Фото зроблене мирної днини 2021 року</p>

</div>
&nbsp;

Україна — місце, де живуть найкращі люди. Я вважаю, що на нашу Батьківщину чекає світле майбутнє.

Попри страшну війну, яка забирає тисячі життів і руйнує мільйони доль, громадяни України не втрачають віру у власну перемогу. Вони допомагають ЗСУ коштами й волонтерством. Простий народ оберігає біженців, які втратили домівки під жахливими обстрілами. А відомі співачки, котрі виїхали за кордон, збирають гроші на концертах для їхньої держави. Завдяки цьому українці не втрачають людяності і починають працювати задля мирного майбутнього.

У соцмережах поширюється тренд "переходу громадян із російської на українську". Цим люди показують свою свідомість і дають приклад для інших, адже ще з давніх років росія знищувала нашу рідну мову. Вона це робила з однієї причини: зломлення народу і його особливості. Через гноблення й заборони української держава-терорист намагається завдати морального удару, але її спроби не увінчаться успіхом, бо за нашим народом стоїть найголовніше почуття — віра.

Населення України нарешті почало розуміти, що російський народ ніколи не був "братнім". Тих людей важко назвати людьми, адже вони байдужі до чужого горя і не хочуть змінити диктаторський режим. Вони сліпо думають, що громадяни не можуть змінити владу й тому залишаються у рабстві росії. Вони вірять у їхні ЗМІ, доки весь світ говорить правду про війну, а не так звану "військову операцію".

Багато українців розчарувалося у колишніх кумирах, російських зірках, які не висвітлюють теми вбивств, а веселяться або навпаки — нічого не говорять. Вони не розуміють, що дії їхньої влади перетворюють росію на Північну Корею — зону відчуження. Через це багато міжнародних компаній йдуть з ринку й люди втрачають роботу, але росіяни не вважають їхнє мовчання причиною санкцій. Крім цього багато зірок підтримують свого кривавого диктатора та займаються пропагандою. На щастя, наш народ не забуває про інтернет-боротьбу й брехня не просувається закордон.

Також українці почали цінувати свою історію. Молодь проводить паралелі з минулим і називає себе "бандерівцями", адже це не зневажлива річ (як говорить російська влада), а справжній знак протесту за свободу. ЗСУ стали козаками сьогодення, а президент України — гетьманом. У душі кожного українця почалися зміни, які впливають на нашу силу й стають схожими на предків, котрі бажали одного — волі. Зараз наш народ пише ще одну цікаву й водночас трагічну сторінку історії, яка обов'язково буде мати хороше закінчення.

Отже, майбутнє нашої неньки залежить від наших дій. Доки наші громадяни підтримують один одного, переходять на українську, не шукають "братів", боряться з росіянами у соцмережах й не забувають про історію рідного краю, то на Україну чекає неймовірне майбутнє.

<div id="attachment_157885" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/03/6239eb3f652f0_photo_2022-03-22_17-28-40.jpg" data-quill-caption="Фото зроблене мирної днини 2021 року "><p><img loading="lazy" width="960" height="1280" class="wp-image-157885" src="/wp-content/uploads/2022/03/6239eb3f652f0_photo_2022-03-22_17-28-40.jpg" alt="Фото зроблене мирної днини 2021 року " srcset="/wp-content/uploads/2022/03/6239eb3f652f0_photo_2022-03-22_17-28-40.jpg 960w, /wp-content/uploads/2022/03/6239eb3f652f0_photo_2022-03-22_17-28-40-225x300.jpg 225w, /wp-content/uploads/2022/03/6239eb3f652f0_photo_2022-03-22_17-28-40-768x1024.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/03/6239eb3f652f0_photo_2022-03-22_17-28-40-488x650.jpg 488w" sizes="(max-width: 960px) 100vw, 960px" /></p><p id="caption-attachment-157885" class="wp-caption-text">Фото зроблене мирної днини 2021 року</p></div><p>&nbsp;</p><p>Україна — місце, де живуть найкращі люди. Я вважаю, що на нашу Батьківщину чекає світле майбутнє.</p><p>Попри страшну війну, яка забирає тисячі життів і руйнує мільйони доль, громадяни України не втрачають віру у власну перемогу. Вони допомагають ЗСУ коштами й волонтерством. Простий народ оберігає біженців, які втратили домівки під жахливими обстрілами. А відомі співачки, котрі виїхали за кордон, збирають гроші на концертах для їхньої держави. Завдяки цьому українці не втрачають людяності і починають працювати задля мирного майбутнього.</p><p>У соцмережах поширюється тренд &#8220;переходу громадян із російської на українську&#8221;. Цим люди показують свою свідомість і дають приклад для інших, адже ще з давніх років росія знищувала нашу рідну мову. Вона це робила з однієї причини: зломлення народу і його особливості. Через гноблення й заборони української держава-терорист намагається завдати морального удару, але її спроби не увінчаться успіхом, бо за нашим народом стоїть найголовніше почуття — віра.</p><p>Населення України нарешті почало розуміти, що російський народ ніколи не був &#8220;братнім&#8221;. Тих людей важко назвати людьми, адже вони байдужі до чужого горя і не хочуть змінити диктаторський режим. Вони сліпо думають, що громадяни не можуть змінити владу й тому залишаються у рабстві росії. Вони вірять у їхні ЗМІ, доки весь світ говорить правду про війну, а не так звану &#8220;військову операцію&#8221;.</p><p>Багато українців розчарувалося у колишніх кумирах, російських зірках, які не висвітлюють теми вбивств, а веселяться або навпаки — нічого не говорять. Вони не розуміють, що дії їхньої влади перетворюють росію на Північну Корею — зону відчуження. Через це багато міжнародних компаній йдуть з ринку й люди втрачають роботу, але росіяни не вважають їхнє мовчання причиною санкцій. Крім цього багато зірок підтримують свого кривавого диктатора та займаються пропагандою. На щастя, наш народ не забуває про інтернет-боротьбу й брехня не просувається закордон.</p><p>Також українці почали цінувати свою історію. Молодь проводить паралелі з минулим і називає себе &#8220;бандерівцями&#8221;, адже це не зневажлива річ (як говорить російська влада), а справжній знак протесту за свободу. ЗСУ стали козаками сьогодення, а президент України — гетьманом. У душі кожного українця почалися зміни, які впливають на нашу силу й стають схожими на предків, котрі бажали одного — волі. Зараз наш народ пише ще одну цікаву й водночас трагічну сторінку історії, яка обов&#8217;язково буде мати хороше закінчення.</p><p>Отже, майбутнє нашої неньки залежить від наших дій. Доки наші громадяни підтримують один одного, переходять на українську, не шукають &#8220;братів&#8221;, боряться з росіянами у соцмережах й не забувають про історію рідного краю, то на Україну чекає неймовірне майбутнє.</p>

🥰 Майбутнє України 

<p>Чорнобаївка — це невеличке село на Херсонщині, де з 27 лютого ведуться активні бойові дії. Російські окупаційні війська намагаються розташувати свою техніку та командні пункти на місцевому військовому аеродромі. Однак вже вісім разів їхні спроби зійшли нанівець й армія агресора була знищена силами ЗСУ.

Чорнобаївка стала причиною багатьох мемів, які ми зібрали тут для вас.

<em>Дисклеймер:</em> меми були знайдені у мережі, тож встановити їхніх авторів важко. Якщо ви впізнали свій витвір мистецтва, то можете звернутись до нас й ми додамо авторство. Можна написати в Telegram (@Bdzhing) чи зв'язатись за поштою (stas@nachasi.com).

[gallery ids="157822,157812,157818,157820,157824,157834,157836,157826,157816,157814,157810,157832,157830,157828,157838,157846,157840,157842,157844,157848"]

Окрема добірка від кібервійська приколів з твіттеру:

[gallery ids="157787,157789,157791,157793,157795,157797,157799,157801,157803,157805"]

І на завершення окремий мем, який особливо сподобався нашому редактору, бо він шанувальник «Твін піксу»:

<img class="aligncenter wp-image-157808 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/photo_2022-03-22-15.14.10.jpeg" alt="" width="828" height="530"></p>

<p>Чорнобаївка — це невеличке село на Херсонщині, де з 27 лютого ведуться активні бойові дії. Російські окупаційні війська намагаються розташувати свою техніку та командні пункти на місцевому військовому аеродромі. Однак вже вісім разів їхні спроби зійшли нанівець й армія агресора була знищена силами ЗСУ.</p><p>Чорнобаївка стала причиною багатьох мемів, які ми зібрали тут для вас.</p><p><em>Дисклеймер:</em> меми були знайдені у мережі, тож встановити їхніх авторів важко. Якщо ви впізнали свій витвір мистецтва, то можете звернутись до нас й ми додамо авторство. Можна написати в Telegram (@Bdzhing) чи зв&#8217;язатись за поштою (stas@nachasi.com).</p><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/fouhi5uwuaaj7bc.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/uaeafb09ced2e.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/fozea88wyaud_t4.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/foyvazwwqaq1zko.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/fokxlugxmaaozjd.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/download-6.jpeg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/focuoq8wqaunhoi.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/foj5mtrxsay1uld.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/foznhw4xeairglf.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/photo_2022-03-22-15.40.46.jpeg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/screenshot_35.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/download-1-1.jpeg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/a59b31e1.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/277161454_5433359726698577_6313067860890166289_n.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/245387.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/630_360_1647633445-942.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/245386.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/245373.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/245369.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/photo_2022-03-22-15.45.34.jpeg",			"caption": ""		}			]</script><p>Окрема добірка від кібервійська приколів з твіттеру:</p><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/Screenshot-2022-03-22-at-15.10.20.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/Screenshot-2022-03-22-at-15.17.08.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/Screenshot-2022-03-22-at-15.10.30.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/Screenshot-2022-03-22-at-15.37.05.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/Screenshot-2022-03-22-at-15.13.32.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/Screenshot-2022-03-22-at-15.38.09.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/Screenshot-2022-03-22-at-15.16.43.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/Screenshot-2022-03-22-at-15.16.26.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/Screenshot-2022-03-22-at-15.37.29.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/Screenshot-2022-03-22-at-15.37.56.png",			"caption": ""		}			]</script><p>І на завершення окремий мем, який особливо сподобався нашому редактору, бо він шанувальник «Твін піксу»:</p><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-157808 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/03/photo_2022-03-22-15.14.10.jpeg" alt="" width="828" height="530" srcset="/wp-content/uploads/2022/03/photo_2022-03-22-15.14.10.jpeg 828w, /wp-content/uploads/2022/03/photo_2022-03-22-15.14.10-300x192.jpeg 300w, /wp-content/uploads/2022/03/photo_2022-03-22-15.14.10-768x492.jpeg 768w, /wp-content/uploads/2022/03/photo_2022-03-22-15.14.10-650x416.jpeg 650w" sizes="(max-width: 828px) 100vw, 828px" /></p>

Чорнобаївка — це невеличке село на Херсонщині, де з 27 лютого ведуться активні бойові дії. Російські окупаційні війська намагаються розташувати свою техніку та командні пункти на місцевому військовому аеродромі. Однак вже вісім разів їхні спроби зійшли нанівець й армія агресора була знищена силами ЗСУ.

Чорнобаївка стала причиною багатьох мемів, які ми зібрали тут для вас.

<em>Дисклеймер:</em> меми були знайдені у мережі, тож встановити їхніх авторів важко. Якщо ви впізнали свій витвір мистецтва, то можете звернутись до нас й ми додамо авторство. Можна написати в Telegram (@Bdzhing) чи зв'язатись за поштою (stas@nachasi.com).

[gallery ids="157822,157812,157818,157820,157824,157834,157836,157826,157816,157814,157810,157832,157830,157828,157838,157846,157840,157842,157844,157848"]

Окрема добірка від кібервійська приколів з твіттеру:

[gallery ids="157787,157789,157791,157793,157795,157797,157799,157801,157803,157805"]

І на завершення окремий мем, який особливо сподобався нашому редактору, бо він шанувальник «Твін піксу»:

<img class="aligncenter wp-image-157808 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/photo_2022-03-22-15.14.10.jpeg" alt="" width="828" height="530" />

💪🏻 «Ласкаво просимо до Чорнобаївки»: добірка мемів про нездоланне село на Херсонщині

💪🏻 «Ласкаво просимо до Чорнобаївки»: добірка мемів про Чорнобаївку

Все цікаве зі світу музики. Останні новини зі світу українською та світової музики, огляди альбомів, Історії пісень, тематичні плейлисти, а також багато-багато обговорень.

Музика

Розбір матеріалу і політичних поглядів команди

🤬 Що не так з Jinjer?

<p>Мілла Йовович, Ольга Куриленко та Міла Куніс – три красиві українки, які підкорили світ кіно. Сьогодні вони зі сльозами спостерігають за тим, що відбувається, а також намагаються допомогти мільйонам земляків пережити війну.
</p><h2>Мілла Йовович</h2>
Мілла – а точніше Милиця – Йовович народилася у Києві. Її батько був лікарем із Югославії (нині Сербія). У свою чергу, її мати Галина Йовович була популярною в СРСР актрисою. У 1980 році разом із сім'єю емігрувала до США. Не маючи нагоди працювати за своїм фахом, її батьки підробляли, прибираючи вілли зірок. На вимогу матері в дев'ять років дівчинка почала працювати моделлю.
<div id="attachment_156774" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efbe34f7fc_18_big.jpg" data-quill-caption="Мілла Йовович">

<img class="wp-image-156774" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efbe34f7fc_18_big.jpg" alt="Мілла Йовович">
<p id="caption-attachment-156774" class="wp-caption-text">Мілла Йовович</p>

</div>
У 11-річному віці маленька Мілла з'явилася на обкладинках визнаних модних журналів. Серед іншого вона позувала для Vouge та Cosmopolitan. Також вона брала участь у рекламних кампаніях, зокрема. для Крістіана Діора, Кельвіна Кляйна та Джорджіо Армані. У свою чергу Джанні Версаче назвав її своєю улюбленою моделлю. Її обкладинки викликали безліч суперечок, у якийсь момент навіть прозвучали звинувачення у пропаганді дитячої порнографії. Пізніше Йовович зізналася, що була проти найму молодих моделей.

Коли Міллі було десять, мати віддала її до школи акторської майстерності. За три роки вона дебютувала на екрані. 1988 року зіграла свою першу театральну роль у трилері «Зустріч двох місяців». Вона з'явилася на першому плані у 1991 році у фільмі «Повернення до Блакитної лагуни», продовження популярного фільму «Блакитна лагуна». За цю роль вона була номінована на премію Золота малина, як найгірший дебют. Потім вона зізналася, що це був найслабший фільм, у якому вона колись знімалася.

У 1992 році вона зіграла невелику роль у байопіку «Чаплін», де зіграла Мілдред Харріс, першу дружину легенди кінематографа. В 1993 вона знялася у фільмі Річарда Лінклейтера - це виявилась нею розчаруванням. Більшість сцен Йовович були вирізані під час монтажу, тому її гра була обмежена кількома епізодами. Озлоблена Мілла поїхала до Європи, закинувши акторську діяльність на кілька років.
<div id="attachment_156776" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efbf6291bc_fmt_117_24_5element-promo.jpg" data-quill-caption="Мілла Йовович">

<img class="wp-image-156776" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efbf6291bc_fmt_117_24_5element-promo.jpg" alt="Мілла Йовович">
<p id="caption-attachment-156776" class="wp-caption-text">Мілла Йовович</p>

</div>
Вона повернулася на екрани у 1997 році у фільмі Люка Бессона «П'ятий елемент». Вона зіграла роль Лілу, гуманоїдної істоти, яка разом із таксистом, колишнім солдатом, якого грає Брюс Вілліс, відіграє значну роль у порятунку планети. Актриса також знялася у наступному фільмі режисера, історичному «Жана д'Арк» (1999).

Участь у фільмах Бессона означала, що Йовович асоціювалась переважно з бойовиками. Цей імідж зміцнив її рішення зайнятися серією екранізацій найпопулярніших ігор «Resident Evil». Актриса знялася у фільмі Пола В. С. Андерсона та його п'яти продовженнях, щоразу граючи відважну Алісу.
<h3>Мілла Йовович пригнічена подіями в Україні</h3>
Декілька днів тому Йовович <a href="https://www.instagram.com/p/Caa-ZaJpOVj/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">сказала</a>, що з жахом спостерігає за ситуацією в країні, де вона народилася.

<em>«Моя кров і моє коріння походять як з Росії, так і з України. Мене розриває надвоє, коли я бачу цей жах, що розгортається на наших очах. Вся країна руйнується, сім'ї переселяються. Їх життя перетворилися на руїни», </em>- зізналася актриса.

<em>«Я пам'ятаю війну на батьківщині мого батька в колишній Югославії і всі розказані мені історії про терор, який пережили мої близькі. Війна. Завжди війна. Лідери, які не можуть принести мир. Нескінченне прагнення імперіалізму. І щоразу страждають звичайні люди. Вони. платять за це своєю кров'ю та сльозами», </em>- закінчила свій гіркий запис актриса.
<h2>Міла Куніс</h2>
Справжнє ім'я Міли Куніс – Мілена Марківна Куніс, народилася вона у 1983 році у місті Чернівці. Коли їй було сім років, її батьки – вчитель фізики та інженер – вирішили переїхати до США, щоб дати своїм дітям найкраще майбутнє. Спочатку Міла мала проблеми з адаптацією до нового середовища – великі очі, товсті губи і величезні вуха.

<em>«Я виглядала комічно. Це було жахливо, і я чудово розумію тих, хто з мене сміявся»</em> – Згадувала вона через роки.
<div id="attachment_156783" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efd096dc0e_иощжт.jpg" data-quill-caption=" Міла Куніс ">

<img class="wp-image-156783" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efd096dc0e_%D0%B8%D0%BE%D1%89%D0%B6%D1%82.jpg" alt=" Міла Куніс ">
<p id="caption-attachment-156783" class="wp-caption-text">Міла Куніс</p>

</div>
Тепер очі і рот – поряд з її бездоганною фігурою – одна з головних переваг прекрасної актриси - це закріпило за нею звання найсексуальнішої жінки 2012 та 2013 років за версією журналів «Esquire» та «FHM».

Куніс розпочала свою акторську кар'єру з реклами. Потім були епізоди в таких серіалах, як «Сонячний патруль» і «Сьоме небо». У 1993 році вона з'явилася в фільмі «Піраньї», а у 15 років зіграла юну Джію Каранджі у біографічному фільмі про скандальну модель. Це постанока Майкла Крістофера з Анджеліною Джолі.

Проривом у житті Куніс стала гра Джекі Буркхардт у надзвичайно популярному серіалі Шоу 70-х. (Актриса збрехала під час кастингу, що вона повнолітня, але роль все одно отримала). Постановка, що виходила з 1998 року, також стала початком кар'єри інших молодих талантів: Тофера Грейса, Лаури Препон, Вілмера Вальдеррами та Ештона Кутчера, з якими нині живе українка.

Куніс активно включилася в роботу над зйомками «Шоу 70-х» та повністю ігнорувала кар'єру в кіно. Одна з перших її серйозних ролей на великому екрані була в молодіжній комедії «Мистецтво розлучатися» (2001). Вона грала у фільмі разом з іншим гарним та талановитим підлітком – Кірстен Данст. Після ролей у чергових, не дуже вдалих комедіях, акторка вирішила спробувати свої сили у бойовику.
<div id="attachment_156785" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efd2847fa3_image.jpg" data-quill-caption=" Міла Куніс ">

<img class="wp-image-156785" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efd2847fa3_image.jpg" alt=" Міла Куніс ">
<p id="caption-attachment-156785" class="wp-caption-text">Міла Куніс</p>

</div>
Вона знялася разом із Марком Волбергом в екранізації знаменитої комп'ютерної гри «Макс Пейн» (2008). Їй сподобалося, в результаті вона зіграла Солару в «Книзі Ілая» (2010), головним героєм якої став самотній чоловік (Дензел Вашингтон), який подорожував світом після того, як минув апокаліпсис, і охороняв книгу, яка могла врятувати людство.

На даний момент найкращою ролю для Куніс є фільм Даррена Аронофскі «Чорний лебідь» (2011). Актриса не поступалася на екрані – ні красою, ні грою – виконавиці головної ролі Наталі Портман, удостоєної за свій образ «Оскара» (Куніс довелося задовольнятися номінацією на «Золотий глобус»).
<h3>Міла Куніс та Ештон Кутчер допоможуть українцям</h3>
На початку березня Куніс та її партнер Ештон Кутчер у <a href="https://www.instagram.com/aplusk/?utm_source=ig_embed&ig_rid=141c390f-05e9-4327-b1f4-6a54982bedc9" target="_blank" rel="noopener noreferrer">спеціально опублікованому</a> відео заявили, що мають намір підтримувати гуманітарні операції в Україні. Актриса наголосила, що сьогодні як ніколи пишається тим, що вона є українкою.

<em>«Події, що відбулися в Україні, є руйнівними»,</em> – зі сльозами на очах заявила Міла Куніс.

Пара збирає кошти надання гуманітарної допомоги біженцям. Куніс та Кутчер мають намір пожертвувати 3 мільйони доларів. Мета – зібрати 30 мільйонів доларів.
<h2>Ольга Куриленко</h2>
Ольга Куриленко народилася 14 листопада 1979 року у Бердянську. У 16 років вона переїхала до Парижа, де підписала свій перший контракт. Незабаром її фотографії потрапили на обкладинки таких престижних журналів, як Elle або Vogue. Через кілька років Ольга вже вільно говорила французькою та англійською мовами. Вона також дуже добре опанувала іспанську мову.

Як тільки Куриленко зарекомендувала себе у модельному світі, отримала заодно французьке громадянство, вона почала шукати собі місце у кіноіндустрії на Сені. Дебютувала у фільмі Аннулар (2005). Ще однією картиною у її фільмографії став французький трилер «У зміїній шкурі».
<div id="attachment_156787" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efdb8a2090_vzgliad-poza-model-makiiazh-aktrisa-briunetka-pricheska-ol-6.jpg" data-quill-caption="Ольга Куриленко ">

<img class="wp-image-156787" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efdb8a2090_vzgliad-poza-model-makiiazh-aktrisa-briunetka-pricheska-ol-6.jpg" alt="Ольга Куриленко ">
<p id="caption-attachment-156787" class="wp-caption-text">Ольга Куриленко</p>

</div>
У Голлівуді Ольга Куриленко дебютувала у фільмі «Найманий убивця» (2007), у якому зіграла російську повію Ніку.

<em>«Мені подобаються емоції, і цей фільм дає їм швидкий рух»,</em> – сказала актриса.

Пізніше її можна було побачити в таких постановках, як Макс Пейн, Центуріон, Коли демони прокидаються, Дерево життя.

Світову популярність вона здобула, коли зіграла дівчину Джеймса Бонда. Вона знялася разом із Деніелом Крейгом у фільмі «Квант милосердя» (2008). Вона зіграла роль Камілли – болівійського агента, що допомагає агенту 007.

В останні роки Ольга Куриленко була однією з найбільш затребуваних актрис Голлівуду. Знялася у фільмах «Людина, яка вбила Дон Кіхота», «Смерть Сталіна», «Кімната таємниць», «Правитель Парижа», «Бухта заблукалих», «Код Дедала».
<div id="attachment_156789" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efddb92721_7p7eqt---c16x9x50px50p-c16x9x50px50p--c3965bb62b798dec7d9b75a061986be0.jpg" data-quill-caption="Ольга Куриленко ">

<img class="wp-image-156789" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efddb92721_7p7eqt---c16x9x50px50p-c16x9x50px50p--c3965bb62b798dec7d9b75a061986be0.jpg" alt="Ольга Куриленко ">
<p id="caption-attachment-156789" class="wp-caption-text">Ольга Куриленко</p>

</div>
2021 року Ольга Куриленко знялася у відомому фільмі «Чорна вдова». За цим незвичайним гримом її було важко впізнати. Прем'єри чекають ще на постановки з українською зіркою, в т.ч. «Імперії глибин», «Полювання на лис» та «Білий слон» (тут вона грає разом із Брюсом Віллісом).

Хоча Ольга Куриленко виїхала з України багато років тому, протягом усього періоду перебування за кордоном вона матеріально підтримувала свою матір, яка залишилася на батьківщині.

Останніми днями, як і більшість зірок, які родом із України, вона підтримувала своїх людей. У її акаунтах у соцмережах <a href="https://www.instagram.com/p/Caq-Rg_sYpD/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">з'явилося</a> кілька постів, у яких вона прямо написала, що думає про збройний конфлікт в Україні та дії Володимира Путіна. Зірка також торкнулася міжнародної ситуації та позиції окремих країн та організацій (ЄС, НАТО чи ООН).

 

Подивитися трейлер нового серіалу від Netflix, дізнатися, де в Україні легально подивитися фільми та серіали, знайти цікаве кіно на вечір в одній з тематичних підбірок — все і більше тут. Також ми розкажемо про історію створення фільмів або серіалів та простими словами пояснимо, чому їм потрібно приділити час.

Кіно і серіали

<p style="text-align: center">Хочете стати спонсором іншої рубрики? Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a></p>

Відомі акторки, які мають українське коріння просять про допомогу для українців через війну з росією.

Мілла Йовович, Ольга Куриленко та Міла Куніс – три красиві українки, які підкорили світ кіно. Сьогодні вони зі сльозами спостерігають за тим, що відбувається, а також намагаються допомогти мільйонам земляків пережити війну.
<h2>Мілла Йовович</h2>
Мілла – а точніше Милиця – Йовович народилася у Києві. Її батько був лікарем із Югославії (нині Сербія). У свою чергу, її мати Галина Йовович була популярною в СРСР актрисою. У 1980 році разом із сім'єю емігрувала до США. Не маючи нагоди працювати за своїм фахом, її батьки підробляли, прибираючи вілли зірок. На вимогу матері в дев'ять років дівчинка почала працювати моделлю.
<div id="attachment_156774" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efbe34f7fc_18_big.jpg" data-quill-caption="Мілла Йовович">

<img class="wp-image-156774" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efbe34f7fc_18_big.jpg" alt="Мілла Йовович" />
<p id="caption-attachment-156774" class="wp-caption-text">Мілла Йовович</p>

</div>
У 11-річному віці маленька Мілла з'явилася на обкладинках визнаних модних журналів. Серед іншого вона позувала для Vouge та Cosmopolitan. Також вона брала участь у рекламних кампаніях, зокрема. для Крістіана Діора, Кельвіна Кляйна та Джорджіо Армані. У свою чергу Джанні Версаче назвав її своєю улюбленою моделлю. Її обкладинки викликали безліч суперечок, у якийсь момент навіть прозвучали звинувачення у пропаганді дитячої порнографії. Пізніше Йовович зізналася, що була проти найму молодих моделей.

Коли Міллі було десять, мати віддала її до школи акторської майстерності. За три роки вона дебютувала на екрані. 1988 року зіграла свою першу театральну роль у трилері «Зустріч двох місяців». Вона з'явилася на першому плані у 1991 році у фільмі «Повернення до Блакитної лагуни», продовження популярного фільму «Блакитна лагуна». За цю роль вона була номінована на премію Золота малина, як найгірший дебют. Потім вона зізналася, що це був найслабший фільм, у якому вона колись знімалася.

У 1992 році вона зіграла невелику роль у байопіку «Чаплін», де зіграла Мілдред Харріс, першу дружину легенди кінематографа. В 1993 вона знялася у фільмі Річарда Лінклейтера - це виявилась нею розчаруванням. Більшість сцен Йовович були вирізані під час монтажу, тому її гра була обмежена кількома епізодами. Озлоблена Мілла поїхала до Європи, закинувши акторську діяльність на кілька років.
<div id="attachment_156776" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efbf6291bc_fmt_117_24_5element-promo.jpg" data-quill-caption="Мілла Йовович">

<img class="wp-image-156776" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efbf6291bc_fmt_117_24_5element-promo.jpg" alt="Мілла Йовович" />
<p id="caption-attachment-156776" class="wp-caption-text">Мілла Йовович</p>

</div>
Вона повернулася на екрани у 1997 році у фільмі Люка Бессона «П'ятий елемент». Вона зіграла роль Лілу, гуманоїдної істоти, яка разом із таксистом, колишнім солдатом, якого грає Брюс Вілліс, відіграє значну роль у порятунку планети. Актриса також знялася у наступному фільмі режисера, історичному «Жана д'Арк» (1999).

Участь у фільмах Бессона означала, що Йовович асоціювалась переважно з бойовиками. Цей імідж зміцнив її рішення зайнятися серією екранізацій найпопулярніших ігор «Resident Evil». Актриса знялася у фільмі Пола В. С. Андерсона та його п'яти продовженнях, щоразу граючи відважну Алісу.
<h3>Мілла Йовович пригнічена подіями в Україні</h3>
Декілька днів тому Йовович <a href="https://www.instagram.com/p/Caa-ZaJpOVj/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">сказала</a>, що з жахом спостерігає за ситуацією в країні, де вона народилася.

<em>«Моя кров і моє коріння походять як з Росії, так і з України. Мене розриває надвоє, коли я бачу цей жах, що розгортається на наших очах. Вся країна руйнується, сім'ї переселяються. Їх життя перетворилися на руїни», </em>- зізналася актриса.

<em>«Я пам'ятаю війну на батьківщині мого батька в колишній Югославії і всі розказані мені історії про терор, який пережили мої близькі. Війна. Завжди війна. Лідери, які не можуть принести мир. Нескінченне прагнення імперіалізму. І щоразу страждають звичайні люди. Вони. платять за це своєю кров'ю та сльозами», </em>- закінчила свій гіркий запис актриса.
<h2>Міла Куніс</h2>
Справжнє ім'я Міли Куніс – Мілена Марківна Куніс, народилася вона у 1983 році у місті Чернівці. Коли їй було сім років, її батьки – вчитель фізики та інженер – вирішили переїхати до США, щоб дати своїм дітям найкраще майбутнє. Спочатку Міла мала проблеми з адаптацією до нового середовища – великі очі, товсті губи і величезні вуха.

<em>«Я виглядала комічно. Це було жахливо, і я чудово розумію тих, хто з мене сміявся»</em> – Згадувала вона через роки.
<div id="attachment_156783" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efd096dc0e_иощжт.jpg" data-quill-caption=" Міла Куніс ">

<img class="wp-image-156783" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efd096dc0e_иощжт.jpg" alt=" Міла Куніс " />
<p id="caption-attachment-156783" class="wp-caption-text">Міла Куніс</p>

</div>
Тепер очі і рот – поряд з її бездоганною фігурою – одна з головних переваг прекрасної актриси - це закріпило за нею звання найсексуальнішої жінки 2012 та 2013 років за версією журналів «Esquire» та «FHM».

Куніс розпочала свою акторську кар'єру з реклами. Потім були епізоди в таких серіалах, як «Сонячний патруль» і «Сьоме небо». У 1993 році вона з'явилася в фільмі «Піраньї», а у 15 років зіграла юну Джію Каранджі у біографічному фільмі про скандальну модель. Це постанока Майкла Крістофера з Анджеліною Джолі.

Проривом у житті Куніс стала гра Джекі Буркхардт у надзвичайно популярному серіалі Шоу 70-х. (Актриса збрехала під час кастингу, що вона повнолітня, але роль все одно отримала). Постановка, що виходила з 1998 року, також стала початком кар'єри інших молодих талантів: Тофера Грейса, Лаури Препон, Вілмера Вальдеррами та Ештона Кутчера, з якими нині живе українка.

Куніс активно включилася в роботу над зйомками «Шоу 70-х» та повністю ігнорувала кар'єру в кіно. Одна з перших її серйозних ролей на великому екрані була в молодіжній комедії «Мистецтво розлучатися» (2001). Вона грала у фільмі разом з іншим гарним та талановитим підлітком – Кірстен Данст. Після ролей у чергових, не дуже вдалих комедіях, акторка вирішила спробувати свої сили у бойовику.
<div id="attachment_156785" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efd2847fa3_image.jpg" data-quill-caption=" Міла Куніс ">

<img class="wp-image-156785" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efd2847fa3_image.jpg" alt=" Міла Куніс " />
<p id="caption-attachment-156785" class="wp-caption-text">Міла Куніс</p>

</div>
Вона знялася разом із Марком Волбергом в екранізації знаменитої комп'ютерної гри «Макс Пейн» (2008). Їй сподобалося, в результаті вона зіграла Солару в «Книзі Ілая» (2010), головним героєм якої став самотній чоловік (Дензел Вашингтон), який подорожував світом після того, як минув апокаліпсис, і охороняв книгу, яка могла врятувати людство.

На даний момент найкращою ролю для Куніс є фільм Даррена Аронофскі «Чорний лебідь» (2011). Актриса не поступалася на екрані – ні красою, ні грою – виконавиці головної ролі Наталі Портман, удостоєної за свій образ «Оскара» (Куніс довелося задовольнятися номінацією на «Золотий глобус»).
<h3>Міла Куніс та Ештон Кутчер допоможуть українцям</h3>
На початку березня Куніс та її партнер Ештон Кутчер у <a href="https://www.instagram.com/aplusk/?utm_source=ig_embed&amp;ig_rid=141c390f-05e9-4327-b1f4-6a54982bedc9" target="_blank" rel="noopener noreferrer">спеціально опублікованому</a> відео заявили, що мають намір підтримувати гуманітарні операції в Україні. Актриса наголосила, що сьогодні як ніколи пишається тим, що вона є українкою.

<em>«Події, що відбулися в Україні, є руйнівними»,</em> – зі сльозами на очах заявила Міла Куніс.

Пара збирає кошти надання гуманітарної допомоги біженцям. Куніс та Кутчер мають намір пожертвувати 3 мільйони доларів. Мета – зібрати 30 мільйонів доларів.
<h2>Ольга Куриленко</h2>
Ольга Куриленко народилася 14 листопада 1979 року у Бердянську. У 16 років вона переїхала до Парижа, де підписала свій перший контракт. Незабаром її фотографії потрапили на обкладинки таких престижних журналів, як Elle або Vogue. Через кілька років Ольга вже вільно говорила французькою та англійською мовами. Вона також дуже добре опанувала іспанську мову.

Як тільки Куриленко зарекомендувала себе у модельному світі, отримала заодно французьке громадянство, вона почала шукати собі місце у кіноіндустрії на Сені. Дебютувала у фільмі Аннулар (2005). Ще однією картиною у її фільмографії став французький трилер «У зміїній шкурі».
<div id="attachment_156787" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efdb8a2090_vzgliad-poza-model-makiiazh-aktrisa-briunetka-pricheska-ol-6.jpg" data-quill-caption="Ольга Куриленко ">

<img class="wp-image-156787" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efdb8a2090_vzgliad-poza-model-makiiazh-aktrisa-briunetka-pricheska-ol-6.jpg" alt="Ольга Куриленко " />
<p id="caption-attachment-156787" class="wp-caption-text">Ольга Куриленко</p>

</div>
У Голлівуді Ольга Куриленко дебютувала у фільмі «Найманий убивця» (2007), у якому зіграла російську повію Ніку.

<em>«Мені подобаються емоції, і цей фільм дає їм швидкий рух»,</em> – сказала актриса.

Пізніше її можна було побачити в таких постановках, як Макс Пейн, Центуріон, Коли демони прокидаються, Дерево життя.

Світову популярність вона здобула, коли зіграла дівчину Джеймса Бонда. Вона знялася разом із Деніелом Крейгом у фільмі «Квант милосердя» (2008). Вона зіграла роль Камілли – болівійського агента, що допомагає агенту 007.

В останні роки Ольга Куриленко була однією з найбільш затребуваних актрис Голлівуду. Знялася у фільмах «Людина, яка вбила Дон Кіхота», «Смерть Сталіна», «Кімната таємниць», «Правитель Парижа», «Бухта заблукалих», «Код Дедала».
<div id="attachment_156789" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efddb92721_7p7eqt---c16x9x50px50p-c16x9x50px50p--c3965bb62b798dec7d9b75a061986be0.jpg" data-quill-caption="Ольга Куриленко ">

<img class="wp-image-156789" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/622efddb92721_7p7eqt---c16x9x50px50p-c16x9x50px50p--c3965bb62b798dec7d9b75a061986be0.jpg" alt="Ольга Куриленко " />
<p id="caption-attachment-156789" class="wp-caption-text">Ольга Куриленко</p>

</div>
2021 року Ольга Куриленко знялася у відомому фільмі «Чорна вдова». За цим незвичайним гримом її було важко впізнати. Прем'єри чекають ще на постановки з українською зіркою, в т.ч. «Імперії глибин», «Полювання на лис» та «Білий слон» (тут вона грає разом із Брюсом Віллісом).

Хоча Ольга Куриленко виїхала з України багато років тому, протягом усього періоду перебування за кордоном вона матеріально підтримувала свою матір, яка залишилася на батьківщині.

Останніми днями, як і більшість зірок, які родом із України, вона підтримувала своїх людей. У її акаунтах у соцмережах <a href="https://www.instagram.com/p/Caq-Rg_sYpD/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">з'явилося</a> кілька постів, у яких вона прямо написала, що думає про збройний конфлікт в Україні та дії Володимира Путіна. Зірка також торкнулася міжнародної ситуації та позиції окремих країн та організацій (ЄС, НАТО чи ООН).

&nbsp;

🇺🇦 Ці українки вразили світ. Тепер вони просять про допомогу!

<p>Сприйняття сучасності істориком завжди було, є і буде відмінним від людини, що не посвячена в усі тонкощі цієї науки. У той час, коли хтось у паніці дивиться на фото довгої колони московитів, історик, з огляду на лісовий пейзаж, який оточує ці видовжені ряди згадує Тевтобурзький ліс та долю, яка <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%B2_%D0%A2%D0%B5%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%96" target="_blank" rel="noopener">спіткала</a> там римські легіони.

Той же історик, коли читає про план убити нашу верхівку в перші дні війни, мимоволі згадує сюжет з «Анабазису» Ксенофонта про битву при Кунаксі. Тоді перси хотіли зломити греків, вбивши їхню верхівку. Тільки ось грекам було все одно на ці усі хитромудрі плани — вони просто демократично обрали собі нових лідерів і далі продовжили запекло битися.

Історія знає безліч таких прикладів. Знання, яке дає нам минуле, дозволяє нам побачити й себе в історії. Для усвідомлення цього не потрібно витворювати для себе фікції, якими замінюється дійсність, якими заповнюється й заглушується біль від власної «неповноцінності». Не потрібні також марення, які мають виправдовувати власну образу з агресією стосовно всього світу та самого себе.
</p><h2 style="text-align: center;"><strong>Коли народилася Європа</strong></h2>
Мій викладач з історії Стародавньої Греції та Риму завжди наголошував на тому, що перша світова війна відбулася не у XX ст. — першим конфліктом такого масштабу була греко-перська війна ще у далекому V ст. до Р.Х.

Але чому? Адже весь світ не брав участі у цьому протистоянні. По факту, досить локальний конфлікт. Проте, це була битва двох світів, двох систем, двох різних варіантів світоустрою та поглядів на майбутнє.

Коли ми вивчали цей період, ці події нам здавалися більше міфічними, чимось на рівні казки. Досить важко уявлялося, що може бути так. Однак тепер очевидно, що саме так воно і було.

Як своєрідний політичний проєкт, Європа народжена з грецького <strong>поліс</strong>ного ладу: його духу свободи, тогочасного уявлення про демократію та власного усвідомлення вільного громадянина у своїй вільній державі.

Органічною часткою цінностей громадянина поліса було глибоке відчуття патріотизму до нього. <strong>Еллін</strong> (грек) міг бути повноправним громадянином лише у своїй маленькій державі. Проте, варто йому було переїхати в інший поліс, як він перетворювався на безправного <strong>метека</strong> (людину, яка не мала політичних прав, тобто <strong>негромадянина</strong>). Власне, з цієї причини Елліни й дорожили своїм полісом, адже він був єдиним місцем, де людина повною мірою відчувала свою свободу.

Однак цей шлях у певний момент пережив найбільш критичний період у вже згаданих греко-перських війнах. І тут ви зможете знайти багато спільного, а тому й позитивного у перспективі.

Можна згадати, що безпосередній першій військовій експедиції персів на еллінів передувало посольство у 491 р. до Р.Х. В усіх грецьких містах перські посли вимагали від греків «землі і води», тобто повної капітуляції та покірності. Низка міст (Аргос, Фіви, Егіна) пристала на ці умови й визнала владу перського царя. Однак в Афінах послів прийняли зовсім інакше — їх було кинуто до ями. У Спарті ж еміссарів Дарія було вкинуто до колодязя, щоб посли змогли взяти води стільки скільки завгодно та нагребти досхочу землі.

[caption id="attachment_156556" align="aligncenter" width="800"]<img class="wp-image-156556 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/800px-Spartians_throw_Persian_envoys_into_a_well.jpg" alt="" width="800" height="593"> Мініатюра із зображенням спартанців, які вкидають посланця персів до колодязя. <a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Battle_of_Thermopylae#/media/File:Spartians_throw_Persian_envoys_into_a_well.jpg" target="_blank" rel="noopener"> Wikipedia </a>[/caption]

Відзначу, що Стародавня Греція не була єдиною державою з якимись конкретними кордонами. Еллада, як її називали тоді самі греки, була конгломератом різноманітних полісів, кожен з яких і був свого роду державою. Відповідно, вони могли мати доволі суттєві суперечки і між собою.

Однак поліси, попри свої відмінності, зуміли об’єднатися для боротьби з персами. Очолила цей союз Спарта, відома своєю войовничістю. До цього часу ворогам вдалося захопити Північну Грецію й вони наближалися до Середньої Греції.

Потрапити до цього регіону можна було лише через Фермопільську ущелину, яку взявся захищати спартанський цар Леонід. Він збудував кам’яну стіну впоперек. Коли ж Ксеркс, який керував уже другим походом на Елладу, підступив до Фермопіл, то відправив до греків послів, які вимагали скласти зброю. Цар Леонід на цю пропозицію дав доволі лаконічну відповідь: «Прийди і візьми [зброю]».

Інший посланець Ксеркса намагався налякати греків військовою потугою персів. Він промовив: «Наші стріли та списи закриють вам сонце!». На що Леонід був не менш лаконічним: «Що ж, будемо битися в затінку!».

[gallery ids="156558,156560"]

Фермопільська битва недарма стала символом стійкості, мужності та звитяги. Цей бойовий епізод  у всій красі показав найкращі сторони грецької військової організації та боротьби, на яку готові вільні люди на своїй землі проти набагато більшого війська чужинців (Геродот нарахував кількість персів з військом та обозом у 5 283 220!!!).

Величезна армія персів чотири доби атакувала грецькі позиції, де перебував невеликий загін. У якийсь момент справа дійшла до того, що перелякані героїчним опором перські воїни почали відмовлятися йти в атаку. Тоді ж проявилася та сама різниця двох світів.  У той час, коли греки не поступалися ворогу на власній землі, персів за наказом царя насильно погнали вперед бичами.

Це мало чим допомогло.

У безвиході Ксеркс був вимушений пустити у бій свою знамениту елітну гвардію «безсмертних», а на такий крок він зголошувався лише в окремих випадках. Однак навіть прославленим «безсмертним» не вдалося вибити греків з їхніх позицій.

<img class="aligncenter wp-image-156564 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/748B0C53-C573-450C-A627-FB3BC41F0AE5.jpg" alt="" width="1124" height="843">

Лише через зраду у лавах греків персам вдалося зломити опір тих «300 спартанців», які залишилися прикривати відхід основних сил, адже за законом їм було заборонено відступати з поля бою. Однак перемога в окремій битві не несе перемоги у війні. Особливо, коли ця переможна битва є лише номінальною перемогою.

[blockquote_with_author name="Ярослав Грицак" position="Історик, професор Українського Католицького університету" link="https://nv.ua/ukr/amp/rosiya-ukrajina-chomu-ukrajinci-voyuyut-krashche-za-rosiyan-viyna-gricak-novini-ukrajini-50222111.html" content="Греки перемогли, бо були вільними громадянами — перси програли, бо були царськими підданими. З того часу маємо правило: вільні та свідомі люди б’ються краще за рабів і варварів. …А раз так, то вступає у силу старий закон з часів греко-перських воєн: вільні люди воюють краще за підданих — особливо, коли захищають рідну землю"]

Тоді Європа починалася із доблесних воїнів грецьких полісів, які захищали свій уклад життя, який пропонував кожному набагато більше, ніж могла дати східна деспотія. Вони стояли на смерть за свою землю, свободу, за право бути собою та за можливість самому розпоряджатися власним життям.

Сьогодні ж Європа також починається із вільних громадян своєї вільної держави тобто із вас з нами — українців, кожен з яких знає за що стоїть та що захищає. Як говорили наші предки на Люблінському сеймі: «Ми є народом таким поштивим, що жодному іншому народові на світі не поступимося».

[caption id="attachment_156566" align="aligncenter" width="1024"]<img class="wp-image-156566 size-large" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/Autor_nieznany_malarz_z_kregu_Lukasa_Cranacha_Starszego_Bitwa_pod_Orsza-1024x642.jpg" alt="" width="1024" height="642"> Битва під Оршею[/caption]

<p>Сприйняття сучасності істориком завжди було, є і буде відмінним від людини, що не посвячена в усі тонкощі цієї науки. У той час, коли хтось у паніці дивиться на фото довгої колони московитів, історик, з огляду на лісовий пейзаж, який оточує ці видовжені ряди згадує Тевтобурзький ліс та долю, яка <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%B2_%D0%A2%D0%B5%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%96" target="_blank" rel="noopener">спіткала</a> там римські легіони.</p><p>Той же історик, коли читає про план убити нашу верхівку в перші дні війни, мимоволі згадує сюжет з «Анабазису» Ксенофонта про битву при Кунаксі. Тоді перси хотіли зломити греків, вбивши їхню верхівку. Тільки ось грекам було все одно на ці усі хитромудрі плани — вони просто демократично обрали собі нових лідерів і далі продовжили запекло битися.</p><p>Історія знає безліч таких прикладів. Знання, яке дає нам минуле, дозволяє нам побачити й себе в історії. Для усвідомлення цього не потрібно витворювати для себе фікції, якими замінюється дійсність, якими заповнюється й заглушується біль від власної «неповноцінності». Не потрібні також марення, які мають виправдовувати власну образу з агресією стосовно всього світу та самого себе.</p><h2 style="text-align: center;"><strong>Коли народилася Європа</strong></h2><p>Мій викладач з історії Стародавньої Греції та Риму завжди наголошував на тому, що перша світова війна відбулася не у XX ст. — першим конфліктом такого масштабу була греко-перська війна ще у далекому V ст. до Р.Х.</p><p>Але чому? Адже весь світ не брав участі у цьому протистоянні. По факту, досить локальний конфлікт. Проте, це була битва двох світів, двох систем, двох різних варіантів світоустрою та поглядів на майбутнє.</p><p>Коли ми вивчали цей період, ці події нам здавалися більше міфічними, чимось на рівні казки. Досить важко уявлялося, що може бути так. Однак тепер очевидно, що саме так воно і було.</p><p>Як своєрідний політичний проєкт, Європа народжена з грецького <strong>поліс</strong>ного ладу: його духу свободи, тогочасного уявлення про демократію та власного усвідомлення вільного громадянина у своїй вільній державі.</p><p>Органічною часткою цінностей громадянина поліса було глибоке відчуття патріотизму до нього. <strong>Еллін</strong> (грек) міг бути повноправним громадянином лише у своїй маленькій державі. Проте, варто йому було переїхати в інший поліс, як він перетворювався на безправного <strong>метека</strong> (людину, яка не мала політичних прав, тобто <strong>негромадянина</strong>). Власне, з цієї причини Елліни й дорожили своїм полісом, адже він був єдиним місцем, де людина повною мірою відчувала свою свободу.</p><p>Однак цей шлях у певний момент пережив найбільш критичний період у вже згаданих греко-перських війнах. І тут ви зможете знайти багато спільного, а тому й позитивного у перспективі.</p><p>Можна згадати, що безпосередній першій військовій експедиції персів на еллінів передувало посольство у 491 р. до Р.Х. В усіх грецьких містах перські посли вимагали від греків «землі і води», тобто повної капітуляції та покірності. Низка міст (Аргос, Фіви, Егіна) пристала на ці умови й визнала владу перського царя. Однак в Афінах послів прийняли зовсім інакше — їх було кинуто до ями. У Спарті ж еміссарів Дарія було вкинуто до колодязя, щоб посли змогли взяти води стільки скільки завгодно та нагребти досхочу землі.</p><div id="attachment_156556" style="width: 810px" class="wp-caption aligncenter"><img aria-describedby="caption-attachment-156556" loading="lazy" class="wp-image-156556 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/03/800px-Spartians_throw_Persian_envoys_into_a_well.jpg" alt="" width="800" height="593" srcset="/wp-content/uploads/2022/03/800px-Spartians_throw_Persian_envoys_into_a_well.jpg 800w, /wp-content/uploads/2022/03/800px-Spartians_throw_Persian_envoys_into_a_well-300x222.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/03/800px-Spartians_throw_Persian_envoys_into_a_well-768x569.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/03/800px-Spartians_throw_Persian_envoys_into_a_well-650x482.jpg 650w" sizes="(max-width: 800px) 100vw, 800px" /><p id="caption-attachment-156556" class="wp-caption-text">Мініатюра із зображенням спартанців, які вкидають посланця персів до колодязя. <a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Battle_of_Thermopylae#/media/File:Spartians_throw_Persian_envoys_into_a_well.jpg" target="_blank" rel="noopener"> Wikipedia </a></p></div><p>Відзначу, що Стародавня Греція не була єдиною державою з якимись конкретними кордонами. Еллада, як її називали тоді самі греки, була конгломератом різноманітних полісів, кожен з яких і був свого роду державою. Відповідно, вони могли мати доволі суттєві суперечки і між собою.</p><p>Однак поліси, попри свої відмінності, зуміли об’єднатися для боротьби з персами. Очолила цей союз Спарта, відома своєю войовничістю. До цього часу ворогам вдалося захопити Північну Грецію й вони наближалися до Середньої Греції.</p><p>Потрапити до цього регіону можна було лише через Фермопільську ущелину, яку взявся захищати спартанський цар Леонід. Він збудував кам’яну стіну впоперек. Коли ж Ксеркс, який керував уже другим походом на Елладу, підступив до Фермопіл, то відправив до греків послів, які вимагали скласти зброю. Цар Леонід на цю пропозицію дав доволі лаконічну відповідь: «Прийди і візьми [зброю]».</p><p>Інший посланець Ксеркса намагався налякати греків військовою потугою персів. Він промовив: «Наші стріли та списи закриють вам сонце!». На що Леонід був не менш лаконічним: «Що ж, будемо битися в затінку!».</p><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/800px-Thermopylae_ancient_coastline_large.jpg",			"caption": "Сучасний погляд на Фермопільську ущелину"		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/300px-Thermopylae_shoreline_changes_map.png",			"caption": "Зміни берегової лінії впродовж історії"		}			]</script><p>Фермопільська битва недарма стала символом стійкості, мужності та звитяги. Цей бойовий епізод  у всій красі показав найкращі сторони грецької військової організації та боротьби, на яку готові вільні люди на своїй землі проти набагато більшого війська чужинців (Геродот нарахував кількість персів з військом та обозом у 5 283 220!!!).</p><p>Величезна армія персів чотири доби атакувала грецькі позиції, де перебував невеликий загін. У якийсь момент справа дійшла до того, що перелякані героїчним опором перські воїни почали відмовлятися йти в атаку. Тоді ж проявилася та сама різниця двох світів.  У той час, коли греки не поступалися ворогу на власній землі, персів за наказом царя насильно погнали вперед бичами.</p><p>Це мало чим допомогло.</p><p>У безвиході Ксеркс був вимушений пустити у бій свою знамениту елітну гвардію «безсмертних», а на такий крок він зголошувався лише в окремих випадках. Однак навіть прославленим «безсмертним» не вдалося вибити греків з їхніх позицій.</p><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-156564 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/03/748B0C53-C573-450C-A627-FB3BC41F0AE5.jpg" alt="" width="1124" height="843" srcset="/wp-content/uploads/2022/03/748B0C53-C573-450C-A627-FB3BC41F0AE5.jpg 1124w, /wp-content/uploads/2022/03/748B0C53-C573-450C-A627-FB3BC41F0AE5-300x225.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/03/748B0C53-C573-450C-A627-FB3BC41F0AE5-1024x768.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2022/03/748B0C53-C573-450C-A627-FB3BC41F0AE5-768x576.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/03/748B0C53-C573-450C-A627-FB3BC41F0AE5-650x488.jpg 650w" sizes="(max-width: 1124px) 100vw, 1124px" /></p><p>Лише через зраду у лавах греків персам вдалося зломити опір тих «300 спартанців», які залишилися прикривати відхід основних сил, адже за законом їм було заборонено відступати з поля бою. Однак перемога в окремій битві не несе перемоги у війні. Особливо, коли ця переможна битва є лише номінальною перемогою.</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Греки перемогли, бо були вільними громадянами — перси програли, бо були царськими підданими. З того часу маємо правило: вільні та свідомі люди б’ються краще за рабів і варварів. …А раз так, то вступає у силу старий закон з часів греко-перських воєн: вільні люди воюють краще за підданих — особливо, коли захищають рідну землю</p>					<cite>									<a href="https://nv.ua/ukr/amp/rosiya-ukrajina-chomu-ukrajinci-voyuyut-krashche-za-rosiyan-viyna-gricak-novini-ukrajini-50222111.html"><strong>Ярослав Грицак,</strong></a> Історик, професор Українського Католицького університету							</cite>			</blockquote><p>Тоді Європа починалася із доблесних воїнів грецьких полісів, які захищали свій уклад життя, який пропонував кожному набагато більше, ніж могла дати східна деспотія. Вони стояли на смерть за свою землю, свободу, за право бути собою та за можливість самому розпоряджатися власним життям.</p><p>Сьогодні ж Європа також починається із вільних громадян своєї вільної держави тобто із вас з нами — українців, кожен з яких знає за що стоїть та що захищає. Як говорили наші предки на Люблінському сеймі: «Ми є народом таким поштивим, що жодному іншому народові на світі не поступимося».</p><div id="attachment_156566" style="width: 1034px" class="wp-caption aligncenter"><img aria-describedby="caption-attachment-156566" loading="lazy" class="wp-image-156566 size-large" src="/wp-content/uploads/2022/03/Autor_nieznany_malarz_z_kregu_Lukasa_Cranacha_Starszego_Bitwa_pod_Orsza-1024x642.jpg" alt="" width="1024" height="642" srcset="/wp-content/uploads/2022/03/Autor_nieznany_malarz_z_kregu_Lukasa_Cranacha_Starszego_Bitwa_pod_Orsza-1024x642.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2022/03/Autor_nieznany_malarz_z_kregu_Lukasa_Cranacha_Starszego_Bitwa_pod_Orsza-300x188.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/03/Autor_nieznany_malarz_z_kregu_Lukasa_Cranacha_Starszego_Bitwa_pod_Orsza-768x481.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/03/Autor_nieznany_malarz_z_kregu_Lukasa_Cranacha_Starszego_Bitwa_pod_Orsza-1536x963.jpg 1536w, /wp-content/uploads/2022/03/Autor_nieznany_malarz_z_kregu_Lukasa_Cranacha_Starszego_Bitwa_pod_Orsza-2048x1283.jpg 2048w, /wp-content/uploads/2022/03/Autor_nieznany_malarz_z_kregu_Lukasa_Cranacha_Starszego_Bitwa_pod_Orsza-650x407.jpg 650w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /><p id="caption-attachment-156566" class="wp-caption-text">Битва під Оршею</p></div>

У цій рубриці зібрані всі великі та цікаві матеріали користувачів та редакції Na chasi.

Лонґріди

Сприйняття сучасності істориком завжди було, є і буде відмінним від людини, що не посвячена в усі тонкощі цієї науки. У той час, коли хтось у паніці дивиться на фото довгої колони московитів, історик, з огляду на лісовий пейзаж, який оточує ці видовжені ряди згадує Тевтобурзький ліс та долю, яка <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/Битва_в_Тевтобурзькому_лісі" target="_blank" rel="noopener">спіткала</a> там римські легіони.

Той же історик, коли читає про план убити нашу верхівку в перші дні війни, мимоволі згадує сюжет з «Анабазису» Ксенофонта про битву при Кунаксі. Тоді перси хотіли зломити греків, вбивши їхню верхівку. Тільки ось грекам було все одно на ці усі хитромудрі плани — вони просто демократично обрали собі нових лідерів і далі продовжили запекло битися.

Історія знає безліч таких прикладів. Знання, яке дає нам минуле, дозволяє нам побачити й себе в історії. Для усвідомлення цього не потрібно витворювати для себе фікції, якими замінюється дійсність, якими заповнюється й заглушується біль від власної «неповноцінності». Не потрібні також марення, які мають виправдовувати власну образу з агресією стосовно всього світу та самого себе.
<h2 style="text-align: center;"><strong>Коли народилася Європа</strong></h2>
Мій викладач з історії Стародавньої Греції та Риму завжди наголошував на тому, що перша світова війна відбулася не у XX ст. — першим конфліктом такого масштабу була греко-перська війна ще у далекому V ст. до Р.Х.

Але чому? Адже весь світ не брав участі у цьому протистоянні. По факту, досить локальний конфлікт. Проте, це була битва двох світів, двох систем, двох різних варіантів світоустрою та поглядів на майбутнє.

Коли ми вивчали цей період, ці події нам здавалися більше міфічними, чимось на рівні казки. Досить важко уявлялося, що може бути так. Однак тепер очевидно, що саме так воно і було.

Як своєрідний політичний проєкт, Європа народжена з грецького <strong>поліс</strong>ного ладу: його духу свободи, тогочасного уявлення про демократію та власного усвідомлення вільного громадянина у своїй вільній державі.

Органічною часткою цінностей громадянина поліса було глибоке відчуття патріотизму до нього. <strong>Еллін</strong> (грек) міг бути повноправним громадянином лише у своїй маленькій державі. Проте, варто йому було переїхати в інший поліс, як він перетворювався на безправного <strong>метека</strong> (людину, яка не мала політичних прав, тобто <strong>негромадянина</strong>). Власне, з цієї причини Елліни й дорожили своїм полісом, адже він був єдиним місцем, де людина повною мірою відчувала свою свободу.

Однак цей шлях у певний момент пережив найбільш критичний період у вже згаданих греко-перських війнах. І тут ви зможете знайти багато спільного, а тому й позитивного у перспективі.

Можна згадати, що безпосередній першій військовій експедиції персів на еллінів передувало посольство у 491 р. до Р.Х. В усіх грецьких містах перські посли вимагали від греків «землі і води», тобто повної капітуляції та покірності. Низка міст (Аргос, Фіви, Егіна) пристала на ці умови й визнала владу перського царя. Однак в Афінах послів прийняли зовсім інакше — їх було кинуто до ями. У Спарті ж еміссарів Дарія було вкинуто до колодязя, щоб посли змогли взяти води стільки скільки завгодно та нагребти досхочу землі.

[caption id="attachment_156556" align="aligncenter" width="800"]<img class="wp-image-156556 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/800px-Spartians_throw_Persian_envoys_into_a_well.jpg" alt="" width="800" height="593" /> Мініатюра із зображенням спартанців, які вкидають посланця персів до колодязя. <a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Battle_of_Thermopylae#/media/File:Spartians_throw_Persian_envoys_into_a_well.jpg" target="_blank" rel="noopener"> Wikipedia </a>[/caption]

Відзначу, що Стародавня Греція не була єдиною державою з якимись конкретними кордонами. Еллада, як її називали тоді самі греки, була конгломератом різноманітних полісів, кожен з яких і був свого роду державою. Відповідно, вони могли мати доволі суттєві суперечки і між собою.

Однак поліси, попри свої відмінності, зуміли об’єднатися для боротьби з персами. Очолила цей союз Спарта, відома своєю войовничістю. До цього часу ворогам вдалося захопити Північну Грецію й вони наближалися до Середньої Греції.

Потрапити до цього регіону можна було лише через Фермопільську ущелину, яку взявся захищати спартанський цар Леонід. Він збудував кам’яну стіну впоперек. Коли ж Ксеркс, який керував уже другим походом на Елладу, підступив до Фермопіл, то відправив до греків послів, які вимагали скласти зброю. Цар Леонід на цю пропозицію дав доволі лаконічну відповідь: «Прийди і візьми [зброю]».

Інший посланець Ксеркса намагався налякати греків військовою потугою персів. Він промовив: «Наші стріли та списи закриють вам сонце!». На що Леонід був не менш лаконічним: «Що ж, будемо битися в затінку!».

[gallery ids="156558,156560"]

Фермопільська битва недарма стала символом стійкості, мужності та звитяги. Цей бойовий епізод  у всій красі показав найкращі сторони грецької військової організації та боротьби, на яку готові вільні люди на своїй землі проти набагато більшого війська чужинців (Геродот нарахував кількість персів з військом та обозом у 5 283 220!!!).

Величезна армія персів чотири доби атакувала грецькі позиції, де перебував невеликий загін. У якийсь момент справа дійшла до того, що перелякані героїчним опором перські воїни почали відмовлятися йти в атаку. Тоді ж проявилася та сама різниця двох світів.  У той час, коли греки не поступалися ворогу на власній землі, персів за наказом царя насильно погнали вперед бичами.

Це мало чим допомогло.

У безвиході Ксеркс був вимушений пустити у бій свою знамениту елітну гвардію «безсмертних», а на такий крок він зголошувався лише в окремих випадках. Однак навіть прославленим «безсмертним» не вдалося вибити греків з їхніх позицій.

<img class="aligncenter wp-image-156564 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/748B0C53-C573-450C-A627-FB3BC41F0AE5.jpg" alt="" width="1124" height="843" />

Лише через зраду у лавах греків персам вдалося зломити опір тих «300 спартанців», які залишилися прикривати відхід основних сил, адже за законом їм було заборонено відступати з поля бою. Однак перемога в окремій битві не несе перемоги у війні. Особливо, коли ця переможна битва є лише номінальною перемогою.

[blockquote_with_author name="Ярослав Грицак" position="Історик, професор Українського Католицького університету" link="https://nv.ua/ukr/amp/rosiya-ukrajina-chomu-ukrajinci-voyuyut-krashche-za-rosiyan-viyna-gricak-novini-ukrajini-50222111.html" content="Греки перемогли, бо були вільними громадянами — перси програли, бо були царськими підданими. З того часу маємо правило: вільні та свідомі люди б’ються краще за рабів і варварів. …А раз так, то вступає у силу старий закон з часів греко-перських воєн: вільні люди воюють краще за підданих — особливо, коли захищають рідну землю"]

Тоді Європа починалася із доблесних воїнів грецьких полісів, які захищали свій уклад життя, який пропонував кожному набагато більше, ніж могла дати східна деспотія. Вони стояли на смерть за свою землю, свободу, за право бути собою та за можливість самому розпоряджатися власним життям.

Сьогодні ж Європа також починається із вільних громадян своєї вільної держави тобто із вас з нами — українців, кожен з яких знає за що стоїть та що захищає. Як говорили наші предки на Люблінському сеймі: «Ми є народом таким поштивим, що жодному іншому народові на світі не поступимося».

[caption id="attachment_156566" align="aligncenter" width="1024"]<img class="wp-image-156566 size-large" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/03/Autor_nieznany_malarz_z_kregu_Lukasa_Cranacha_Starszego_Bitwa_pod_Orsza-1024x642.jpg" alt="" width="1024" height="642" /> Битва під Оршею[/caption]

<p>Сприйняття сучасності істориком завжди було, є і буде відмінним від людини, що не посвячена в усі тонкощі цієї науки. У той час, коли хтось у паніці дивиться на фото довгої колони московитів, історик, з огляду на лісовий пейзаж, який оточує ці видовжені ряди згадує Тевтобурзький ліс та долю, яка <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/Битва_в_Тевтобурзькому_лісі" target="_blank" rel="noopener">спіткала</a> там римські легіони.</p><p>Той же історик, коли читає про план убити нашу верхівку в перші дні війни, мимоволі згадує сюжет з «Анабазису» Ксенофонта про битву при Кунаксі. Тоді перси хотіли зломити греків, вбивши їхню верхівку. Тільки ось грекам було все одно на ці усі хитромудрі плани — вони просто демократично обрали собі нових лідерів і далі продовжили запекло битися.</p><p>Історія знає безліч таких прикладів. Знання, яке дає нам минуле, дозволяє нам побачити й себе в історії. Для усвідомлення цього не потрібно витворювати для себе фікції, якими замінюється дійсність, якими заповнюється й заглушується біль від власної «неповноцінності». Не потрібні також марення, які мають виправдовувати власну образу з агресією стосовно всього світу та самого себе.</p><h2 style="text-align: center;"><strong>Коли народилася Європа</strong></h2><p>Мій викладач з історії Стародавньої Греції та Риму завжди наголошував на тому, що перша світова війна відбулася не у XX ст. — першим конфліктом такого масштабу була греко-перська війна ще у далекому V ст. до Р.Х.</p><p>Але чому? Адже весь світ не брав участі у цьому протистоянні. По факту, досить локальний конфлікт. Проте, це була битва двох світів, двох систем, двох різних варіантів світоустрою та поглядів на майбутнє.</p><p>Коли ми вивчали цей період, ці події нам здавалися більше міфічними, чимось на рівні казки. Досить важко уявлялося, що може бути так. Однак тепер очевидно, що саме так воно і було.</p><p>Як своєрідний політичний проєкт, Європа народжена з грецького <strong>поліс</strong>ного ладу: його духу свободи, тогочасного уявлення про демократію та власного усвідомлення вільного громадянина у своїй вільній державі.</p><p>Органічною часткою цінностей громадянина поліса було глибоке відчуття патріотизму до нього. <strong>Еллін</strong> (грек) міг бути повноправним громадянином лише у своїй маленькій державі. Проте, варто йому було переїхати в інший поліс, як він перетворювався на безправного <strong>метека</strong> (людину, яка не мала політичних прав, тобто <strong>негромадянина</strong>). Власне, з цієї причини Елліни й дорожили своїм полісом, адже він був єдиним місцем, де людина повною мірою відчувала свою свободу.</p><p>Однак цей шлях у певний момент пережив найбільш критичний період у вже згаданих греко-перських війнах. І тут ви зможете знайти багато спільного, а тому й позитивного у перспективі.</p><p>Можна згадати, що безпосередній першій військовій експедиції персів на еллінів передувало посольство у 491 р. до Р.Х. В усіх грецьких містах перські посли вимагали від греків «землі і води», тобто повної капітуляції та покірності. Низка міст (Аргос, Фіви, Егіна) пристала на ці умови й визнала владу перського царя. Однак в Афінах послів прийняли зовсім інакше — їх було кинуто до ями. У Спарті ж еміссарів Дарія було вкинуто до колодязя, щоб посли змогли взяти води стільки скільки завгодно та нагребти досхочу землі.</p><div id="attachment_156556" style="width: 810px" class="wp-caption aligncenter"><img aria-describedby="caption-attachment-156556" loading="lazy" class="wp-image-156556 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/03/800px-Spartians_throw_Persian_envoys_into_a_well.jpg" alt="" width="800" height="593" srcset="/wp-content/uploads/2022/03/800px-Spartians_throw_Persian_envoys_into_a_well.jpg 800w, /wp-content/uploads/2022/03/800px-Spartians_throw_Persian_envoys_into_a_well-300x222.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/03/800px-Spartians_throw_Persian_envoys_into_a_well-768x569.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/03/800px-Spartians_throw_Persian_envoys_into_a_well-650x482.jpg 650w" sizes="(max-width: 800px) 100vw, 800px" /><p id="caption-attachment-156556" class="wp-caption-text">Мініатюра із зображенням спартанців, які вкидають посланця персів до колодязя. <a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Battle_of_Thermopylae#/media/File:Spartians_throw_Persian_envoys_into_a_well.jpg" target="_blank" rel="noopener"> Wikipedia </a></p></div><p>Відзначу, що Стародавня Греція не була єдиною державою з якимись конкретними кордонами. Еллада, як її називали тоді самі греки, була конгломератом різноманітних полісів, кожен з яких і був свого роду державою. Відповідно, вони могли мати доволі суттєві суперечки і між собою.</p><p>Однак поліси, попри свої відмінності, зуміли об’єднатися для боротьби з персами. Очолила цей союз Спарта, відома своєю войовничістю. До цього часу ворогам вдалося захопити Північну Грецію й вони наближалися до Середньої Греції.</p><p>Потрапити до цього регіону можна було лише через Фермопільську ущелину, яку взявся захищати спартанський цар Леонід. Він збудував кам’яну стіну впоперек. Коли ж Ксеркс, який керував уже другим походом на Елладу, підступив до Фермопіл, то відправив до греків послів, які вимагали скласти зброю. Цар Леонід на цю пропозицію дав доволі лаконічну відповідь: «Прийди і візьми [зброю]».</p><p>Інший посланець Ксеркса намагався налякати греків військовою потугою персів. Він промовив: «Наші стріли та списи закриють вам сонце!». На що Леонід був не менш лаконічним: «Що ж, будемо битися в затінку!».</p><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/800px-Thermopylae_ancient_coastline_large.jpg",			"caption": "Сучасний погляд на Фермопільську ущелину"		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/03/300px-Thermopylae_shoreline_changes_map.png",			"caption": "Зміни берегової лінії впродовж історії"		}			]</script><p>Фермопільська битва недарма стала символом стійкості, мужності та звитяги. Цей бойовий епізод  у всій красі показав найкращі сторони грецької військової організації та боротьби, на яку готові вільні люди на своїй землі проти набагато більшого війська чужинців (Геродот нарахував кількість персів з військом та обозом у 5 283 220!!!).</p><p>Величезна армія персів чотири доби атакувала грецькі позиції, де перебував невеликий загін. У якийсь момент справа дійшла до того, що перелякані героїчним опором перські воїни почали відмовлятися йти в атаку. Тоді ж проявилася та сама різниця двох світів.  У той час, коли греки не поступалися ворогу на власній землі, персів за наказом царя насильно погнали вперед бичами.</p><p>Це мало чим допомогло.</p><p>У безвиході Ксеркс був вимушений пустити у бій свою знамениту елітну гвардію «безсмертних», а на такий крок він зголошувався лише в окремих випадках. Однак навіть прославленим «безсмертним» не вдалося вибити греків з їхніх позицій.</p><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-156564 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/03/748B0C53-C573-450C-A627-FB3BC41F0AE5.jpg" alt="" width="1124" height="843" srcset="/wp-content/uploads/2022/03/748B0C53-C573-450C-A627-FB3BC41F0AE5.jpg 1124w, /wp-content/uploads/2022/03/748B0C53-C573-450C-A627-FB3BC41F0AE5-300x225.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/03/748B0C53-C573-450C-A627-FB3BC41F0AE5-1024x768.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2022/03/748B0C53-C573-450C-A627-FB3BC41F0AE5-768x576.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/03/748B0C53-C573-450C-A627-FB3BC41F0AE5-650x488.jpg 650w" sizes="(max-width: 1124px) 100vw, 1124px" /></p><p>Лише через зраду у лавах греків персам вдалося зломити опір тих «300 спартанців», які залишилися прикривати відхід основних сил, адже за законом їм було заборонено відступати з поля бою. Однак перемога в окремій битві не несе перемоги у війні. Особливо, коли ця переможна битва є лише номінальною перемогою.</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Греки перемогли, бо були вільними громадянами — перси програли, бо були царськими підданими. З того часу маємо правило: вільні та свідомі люди б’ються краще за рабів і варварів. …А раз так, то вступає у силу старий закон з часів греко-перських воєн: вільні люди воюють краще за підданих — особливо, коли захищають рідну землю</p>					<cite>									<a href="https://nv.ua/ukr/amp/rosiya-ukrajina-chomu-ukrajinci-voyuyut-krashche-za-rosiyan-viyna-gricak-novini-ukrajini-50222111.html"><strong>Ярослав Грицак,</strong></a> Історик, професор Українського Католицького університету							</cite>			</blockquote><p>Тоді Європа починалася із доблесних воїнів грецьких полісів, які захищали свій уклад життя, який пропонував кожному набагато більше, ніж могла дати східна деспотія. Вони стояли на смерть за свою землю, свободу, за право бути собою та за можливість самому розпоряджатися власним життям.</p><p>Сьогодні ж Європа також починається із вільних громадян своєї вільної держави тобто із вас з нами — українців, кожен з яких знає за що стоїть та що захищає. Як говорили наші предки на Люблінському сеймі: «Ми є народом таким поштивим, що жодному іншому народові на світі не поступимося».</p><div id="attachment_156566" style="width: 1034px" class="wp-caption aligncenter"><img aria-describedby="caption-attachment-156566" loading="lazy" class="wp-image-156566 size-large" src="/wp-content/uploads/2022/03/Autor_nieznany_malarz_z_kregu_Lukasa_Cranacha_Starszego_Bitwa_pod_Orsza-1024x642.jpg" alt="" width="1024" height="642" srcset="/wp-content/uploads/2022/03/Autor_nieznany_malarz_z_kregu_Lukasa_Cranacha_Starszego_Bitwa_pod_Orsza-1024x642.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2022/03/Autor_nieznany_malarz_z_kregu_Lukasa_Cranacha_Starszego_Bitwa_pod_Orsza-300x188.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/03/Autor_nieznany_malarz_z_kregu_Lukasa_Cranacha_Starszego_Bitwa_pod_Orsza-768x481.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/03/Autor_nieznany_malarz_z_kregu_Lukasa_Cranacha_Starszego_Bitwa_pod_Orsza-1536x963.jpg 1536w, /wp-content/uploads/2022/03/Autor_nieznany_malarz_z_kregu_Lukasa_Cranacha_Starszego_Bitwa_pod_Orsza-2048x1283.jpg 2048w, /wp-content/uploads/2022/03/Autor_nieznany_malarz_z_kregu_Lukasa_Cranacha_Starszego_Bitwa_pod_Orsza-650x407.jpg 650w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /><p id="caption-attachment-156566" class="wp-caption-text">Битва під Оршею</p></div>

🦾 This is Sparta: російсько-українська світова війна

🎞 Акіра Куросава: як режисер змінив світовий кінематограф та в чому магія його робіт 

Розповідаємо про одного з найвідоміших режисерів у світі, та як саме Акіра Куросава змінив світовий кінематограф

🎞 Акіра Куросава: біографія режисера та особливості його робіт

<p>https://youtu.be/_5R6btW8QuQ

Серія S.T.A.L.K.E.R. не раз ставала джерелом для натхнення. Особливо серед так званих СНД-ігротворців. Її не раз намагалися відверто сплагіатити та адаптовувати. Але одного разу вона, разом з літературним першоджерелом від Стругацьких, дала поштовх письменнику з країни Сонця для цілої серії ранобе, манги та навіть аніме-серіалу!
</p><h2>Юрі, Зона та ПМ</h2>
<div id="attachment_155825" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/62139335bce1b_36c6d800ff572942_original.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-155825" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/62139335bce1b_36c6d800ff572942_original.jpg" alt="">
<p id="caption-attachment-155825" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Японія. 2015 рік. Письменник Іорі Міядзава виграє літературну премію Sogen SF Short Story Prize (Сьоген СФ Шорт Сторі Прайз) з твором “Шлях богів”.

Незадовго до неї редактор письменника ледь не благає його взятися за щось, крім наукової фантастики. Іорі подумав та відповів йому, що візьметься за юрі. Це такий жанр в японській культурі, де відбувається хімія між дівчатками, яку в нас називають коханням. І Тільки-но редактор зітхнув з полегшенням, як Міядзава додав:

[blockquote_with_author content="Але кохання між дівчатками буде в потойбічному світі!”. Не в тому, який загробний, а в трішки іншому. Редактор впав у відчай, дістав пляшку “Сталічной”, і сказав: “Тоді бодай додай туди побільше роздумів, читачам наукової фантастики подобаються роздуми!”. Але Іорі резоно відповів: “Та кому в юрі потрібні ті роздуми?"]

Майже так і було. Іорі Міядзава, насправді, талановитий письменник. І роздуми він додав, але зробив це унікальним способом, кинувши виклик самому собі. До цього моменту він дуже детально описував сетинг та світ довкола. Але взявшись за створення ранобе у жанрі юрі він вирішив кардинально відступити від цього, передаючи світ довкола через персонажів та їх почуття. Це був новий для нього жанр і він поринув в нього з іншим поглядом.
<h2>Японські сталкерши</h2>
<div id="attachment_155837" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/6213961f0cf17_Metro-Exodus_3.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-155837" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/6213961f0cf17_Metro-Exodus_3.jpg" alt="">
<p id="caption-attachment-155837" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Письменник був поціновувачем літературного таланту братів Стругацьких. І хотів створити власний “Пікнік на узбіччі”. До того ж йому сподобався S.T.A.L.K.E.R. Shadows of Chernobyl, він щиро вважає, що розробники з повагою віднеслися до літературного першоджерела. І вся концепція Чорнобильської Зони з її мутантами, аномаліями, сталкерами та артефактами йому дуже приглянулась.

В той таки час, йому до рук потрапив збірник горор-розповідей “Horror Holic School”, який засновано на популярному японському YouTube-каналі The Occult Radio. Він захопився інтернет-байками, історіями про привидів та усіма оцими фольклорним японськими страшилками.
<div id="attachment_155833" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/621394c6c6bec_308790_lTXA8GnRLM_me6.jpg" data-quill-caption="Місцевий Сидорович теж став милою дівчинкою">

<img class="wp-image-155833" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/621394c6c6bec_308790_lTXA8GnRLM_me6.jpg" alt="Місцевий Сидорович теж став милою дівчинкою">
<p id="caption-attachment-155833" class="wp-caption-text">Місцевий Сидорович теж став милою дівчинкою</p>

</div>
 

Як поціновувач Пікніку Стругацьких та Сталкеру від GSC Game World, він знав, що до Зони ходять виключно чоловіки-сталкери. І, як потім зізнався, дуже переймався тим, що вирішив поставити на головну роль дівчат. Що може змусити дівчину піти в таке місце, як аномальна зона? Він роздумував над цим, та в голові виник образ студентки, яка втомилася від буденного життя і їй чогось в ньому не вистачає. Та образ дівчини, у якої дуже погане почуття самозбереження. Ось такими він вирішив зробити двох своїх героїнь.
<div id="attachment_155827" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/6213940c81d97_302e0725c6fd426182c21fd6f4b497e5.jpg" data-quill-caption="Найголовніша зброя сталкерів не змінююється навіть в Японії">

<img class="wp-image-155827" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/6213940c81d97_302e0725c6fd426182c21fd6f4b497e5.jpg" alt="Найголовніша зброя сталкерів не змінююється навіть в Японії">
<p id="caption-attachment-155827" class="wp-caption-text">Найголовніша зброя сталкерів не змінюється навіть в Японії</p>

</div>
 

Зрештою, 23 лютого 2017 року він разом з художником Широкабою презентував світу свій Urasekai Picnic або “Пікнік в Потойбіччі”. Серія розрослася, отримала спершу манга-адаптацію, а в січні 2021 року й аніме-серіал. Ми навіть згадували про нього в нашому Телеграм-каналі. Нова частина літературної серії отримає продовження вже у червні 2022 року, а от доля продовження аніме під великим питанням.
<p class="ql-align-center">***</p>

<div id="attachment_155839" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/621398cf9d716_Ey6mE_ZWUAIH052.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-155839" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/621398cf9d716_Ey6mE_ZWUAIH052.jpg" alt="">
<p id="caption-attachment-155839" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Сам факт того, що зроблено аніме за цим ранобе вже свідчить про певну популярність серії. Бо не кожне ранобе пропонують екранізувати, насправді. Але навіть попри те, що у його створенні брав участь Такуя Сато, постановщик одного з культових аніме, “Брами Штейну” (Steins;Gates), відверто кажучи на аніме не звернули уваги. А ті, хто звернув, були далеко не в захваті.

<p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/_5R6btW8QuQ"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Серія S.T.A.L.K.E.R. не раз ставала джерелом для натхнення. Особливо серед так званих СНД-ігротворців. Її не раз намагалися відверто сплагіатити та адаптовувати. Але одного разу вона, разом з літературним першоджерелом від Стругацьких, дала поштовх письменнику з країни Сонця для цілої серії ранобе, манги та навіть аніме-серіалу!</p><h2>Юрі, Зона та ПМ</h2><div id="attachment_155825" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/02/62139335bce1b_36c6d800ff572942_original.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="1920" height="1201" class="wp-image-155825" src="/wp-content/uploads/2022/02/62139335bce1b_36c6d800ff572942_original.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/02/62139335bce1b_36c6d800ff572942_original.jpg 1920w, /wp-content/uploads/2022/02/62139335bce1b_36c6d800ff572942_original-300x188.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/02/62139335bce1b_36c6d800ff572942_original-1024x641.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2022/02/62139335bce1b_36c6d800ff572942_original-768x480.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/02/62139335bce1b_36c6d800ff572942_original-1536x961.jpg 1536w, /wp-content/uploads/2022/02/62139335bce1b_36c6d800ff572942_original-650x407.jpg 650w" sizes="(max-width: 1920px) 100vw, 1920px" /></p><p id="caption-attachment-155825" class="wp-caption-text"></div><p>Японія. 2015 рік. Письменник Іорі Міядзава виграє літературну премію Sogen SF Short Story Prize (Сьоген СФ Шорт Сторі Прайз) з твором “Шлях богів”.</p><p>Незадовго до неї редактор письменника ледь не благає його взятися за щось, крім наукової фантастики. Іорі подумав та відповів йому, що візьметься за юрі. Це такий жанр в японській культурі, де відбувається хімія між дівчатками, яку в нас називають коханням. І Тільки-но редактор зітхнув з полегшенням, як Міядзава додав:</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Але кохання між дівчатками буде в потойбічному світі!”. Не в тому, який загробний, а в трішки іншому. Редактор впав у відчай, дістав пляшку “Сталічной”, і сказав: “Тоді бодай додай туди побільше роздумів, читачам наукової фантастики подобаються роздуми!”. Але Іорі резоно відповів: “Та кому в юрі потрібні ті роздуми?</p>			</blockquote><p>Майже так і було. Іорі Міядзава, насправді, талановитий письменник. І роздуми він додав, але зробив це унікальним способом, кинувши виклик самому собі. До цього моменту він дуже детально описував сетинг та світ довкола. Але взявшись за створення ранобе у жанрі юрі він вирішив кардинально відступити від цього, передаючи світ довкола через персонажів та їх почуття. Це був новий для нього жанр і він поринув в нього з іншим поглядом.</p><h2>Японські сталкерши</h2><div id="attachment_155837" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/02/6213961f0cf17_Metro-Exodus_3.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="1920" height="1080" class="wp-image-155837" src="/wp-content/uploads/2022/02/6213961f0cf17_Metro-Exodus_3.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/02/6213961f0cf17_Metro-Exodus_3.jpg 1920w, /wp-content/uploads/2022/02/6213961f0cf17_Metro-Exodus_3-300x169.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/02/6213961f0cf17_Metro-Exodus_3-1024x576.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2022/02/6213961f0cf17_Metro-Exodus_3-768x432.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/02/6213961f0cf17_Metro-Exodus_3-1536x864.jpg 1536w, /wp-content/uploads/2022/02/6213961f0cf17_Metro-Exodus_3-650x366.jpg 650w" sizes="(max-width: 1920px) 100vw, 1920px" /></p><p id="caption-attachment-155837" class="wp-caption-text"></div><p>Письменник був поціновувачем літературного таланту братів Стругацьких. І хотів створити власний “Пікнік на узбіччі”. До того ж йому сподобався S.T.A.L.K.E.R. Shadows of Chernobyl, він щиро вважає, що розробники з повагою віднеслися до літературного першоджерела. І вся концепція Чорнобильської Зони з її мутантами, аномаліями, сталкерами та артефактами йому дуже приглянулась.</p><p>В той таки час, йому до рук потрапив збірник горор-розповідей “Horror Holic School”, який засновано на популярному японському YouTube-каналі The Occult Radio. Він захопився інтернет-байками, історіями про привидів та усіма оцими фольклорним японськими страшилками.</p><div id="attachment_155833" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/02/621394c6c6bec_308790_lTXA8GnRLM_me6.jpg" data-quill-caption="Місцевий Сидорович теж став милою дівчинкою"><p><img loading="lazy" width="1920" height="1080" class="wp-image-155833" src="/wp-content/uploads/2022/02/621394c6c6bec_308790_lTXA8GnRLM_me6.jpg" alt="Місцевий Сидорович теж став милою дівчинкою" srcset="/wp-content/uploads/2022/02/621394c6c6bec_308790_lTXA8GnRLM_me6.jpg 1920w, /wp-content/uploads/2022/02/621394c6c6bec_308790_lTXA8GnRLM_me6-300x169.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/02/621394c6c6bec_308790_lTXA8GnRLM_me6-1024x576.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2022/02/621394c6c6bec_308790_lTXA8GnRLM_me6-768x432.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/02/621394c6c6bec_308790_lTXA8GnRLM_me6-1536x864.jpg 1536w, /wp-content/uploads/2022/02/621394c6c6bec_308790_lTXA8GnRLM_me6-650x366.jpg 650w" sizes="(max-width: 1920px) 100vw, 1920px" /></p><p id="caption-attachment-155833" class="wp-caption-text">Місцевий Сидорович теж став милою дівчинкою</p></div><p> </p><p>Як поціновувач Пікніку Стругацьких та Сталкеру від GSC Game World, він знав, що до Зони ходять виключно чоловіки-сталкери. І, як потім зізнався, дуже переймався тим, що вирішив поставити на головну роль дівчат. Що може змусити дівчину піти в таке місце, як аномальна зона? Він роздумував над цим, та в голові виник образ студентки, яка втомилася від буденного життя і їй чогось в ньому не вистачає. Та образ дівчини, у якої дуже погане почуття самозбереження. Ось такими він вирішив зробити двох своїх героїнь.</p><div id="attachment_155827" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/02/6213940c81d97_302e0725c6fd426182c21fd6f4b497e5.jpg" data-quill-caption="Найголовніша зброя сталкерів не змінююється навіть в Японії"><p><img loading="lazy" width="800" height="450" class="wp-image-155827" src="/wp-content/uploads/2022/02/6213940c81d97_302e0725c6fd426182c21fd6f4b497e5.jpg" alt="Найголовніша зброя сталкерів не змінююється навіть в Японії" srcset="/wp-content/uploads/2022/02/6213940c81d97_302e0725c6fd426182c21fd6f4b497e5.jpg 800w, /wp-content/uploads/2022/02/6213940c81d97_302e0725c6fd426182c21fd6f4b497e5-300x169.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/02/6213940c81d97_302e0725c6fd426182c21fd6f4b497e5-768x432.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/02/6213940c81d97_302e0725c6fd426182c21fd6f4b497e5-650x366.jpg 650w" sizes="(max-width: 800px) 100vw, 800px" /></p><p id="caption-attachment-155827" class="wp-caption-text">Найголовніша зброя сталкерів не змінюється навіть в Японії</p></div><p> </p><p>Зрештою, 23 лютого 2017 року він разом з художником Широкабою презентував світу свій Urasekai Picnic або “Пікнік в Потойбіччі”. Серія розрослася, отримала спершу манга-адаптацію, а в січні 2021 року й аніме-серіал. Ми навіть згадували про нього в нашому Телеграм-каналі. Нова частина літературної серії отримає продовження вже у червні 2022 року, а от доля продовження аніме під великим питанням.</p><p class="ql-align-center">***</p><div id="attachment_155839" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/02/621398cf9d716_Ey6mE_ZWUAIH052.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="1280" height="720" class="wp-image-155839" src="/wp-content/uploads/2022/02/621398cf9d716_Ey6mE_ZWUAIH052.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/02/621398cf9d716_Ey6mE_ZWUAIH052.jpg 1280w, /wp-content/uploads/2022/02/621398cf9d716_Ey6mE_ZWUAIH052-300x169.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/02/621398cf9d716_Ey6mE_ZWUAIH052-1024x576.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2022/02/621398cf9d716_Ey6mE_ZWUAIH052-768x432.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/02/621398cf9d716_Ey6mE_ZWUAIH052-650x366.jpg 650w" sizes="(max-width: 1280px) 100vw, 1280px" /></p><p id="caption-attachment-155839" class="wp-caption-text"></div><p>Сам факт того, що зроблено аніме за цим ранобе вже свідчить про певну популярність серії. Бо не кожне ранобе пропонують екранізувати, насправді. Але навіть попри те, що у його створенні брав участь Такуя Сато, постановщик одного з культових аніме, “Брами Штейну” (Steins;Gates), відверто кажучи на аніме не звернули уваги. А ті, хто звернув, були далеко не в захваті.</p>

<p>https://youtu.be/_5R6btW8QuQ</p><p>u0421u0435u0440u0456u044f S.T.A.L.K.E.R. u043du0435 u0440u0430u0437 u0441u0442u0430u0432u0430u043bu0430 u0434u0436u0435u0440u0435u043bu043eu043c u0434u043bu044f u043du0430u0442u0445u043du0435u043du043du044f. u041eu0441u043eu0431u043bu0438u0432u043e u0441u0435u0440u0435u0434 u0442u0430u043a u0437u0432u0430u043du0438u0445 u0421u041du0414-u0456u0433u0440u043eu0442u0432u043eu0440u0446u0456u0432. u0407u0457 u043du0435 u0440u0430u0437 u043du0430u043cu0430u0433u0430u043bu0438u0441u044f u0432u0456u0434u0432u0435u0440u0442u043e u0441u043fu043bu0430u0433u0456u0430u0442u0438u0442u0438 u0442u0430 u0430u0434u0430u043fu0442u043eu0432u0443u0432u0430u0442u0438. u0410u043bu0435 u043eu0434u043du043eu0433u043e u0440u0430u0437u0443 u0432u043eu043du0430, u0440u0430u0437u043eu043c u0437 u043bu0456u0442u0435u0440u0430u0442u0443u0440u043du0438u043c u043fu0435u0440u0448u043eu0434u0436u0435u0440u0435u043bu043eu043c u0432u0456u0434 u0421u0442u0440u0443u0433u0430u0446u044cu043au0438u0445, u0434u0430u043bu0430 u043fu043eu0448u0442u043eu0432u0445 u043fu0438u0441u044cu043cu0435u043du043du0438u043au0443 u0437 u043au0440u0430u0457u043du0438 u0421u043eu043du0446u044f u0434u043bu044f u0446u0456u043bu043eu0457 u0441u0435u0440u0456u0457 u0440u0430u043du043eu0431u0435, u043cu0430u043du0433u0438 u0442u0430 u043du0430u0432u0456u0442u044c u0430u043du0456u043cu0435-u0441u0435u0440u0456u0430u043bu0443!</p><h2>u042eu0440u0456, u0417u043eu043du0430 u0442u0430 u041fu041c</h2><div class="wp-caption alignnone" id="attachment_155825" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/62139335bce1b_36c6d800ff572942_original.jpg" data-quill-caption=""><img class="wp-image-155825" loading="lazy" alt="" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/62139335bce1b_36c6d800ff572942_original.jpg"><p class="wp-caption-text" id="caption-attachment-155825"></p></div><p>u042fu043fu043eu043du0456u044f. 2015 u0440u0456u043a. u041fu0438u0441u044cu043cu0435u043du043du0438u043a u0406u043eu0440u0456 u041cu0456u044fu0434u0437u0430u0432u0430 u0432u0438u0433u0440u0430u0454 u043bu0456u0442u0435u0440u0430u0442u0443u0440u043du0443 u043fu0440u0435u043cu0456u044e Sogen SF Short Story Prize (u0421u044cu043eu0433u0435u043d u0421u0424 u0428u043eu0440u0442 u0421u0442u043eu0440u0456 u041fu0440u0430u0439u0437) u0437 u0442u0432u043eu0440u043eu043c u201cu0428u043bu044fu0445 u0431u043eu0433u0456u0432u201d.&nbsp;</p><p>u041du0435u0437u0430u0434u043eu0432u0433u043e u0434u043e u043du0435u0457 u0440u0435u0434u0430u043au0442u043eu0440 u043fu0438u0441u044cu043cu0435u043du043du0438u043au0430 u043bu0435u0434u044c u043du0435 u0431u043bu0430u0433u0430u0454 u0439u043eu0433u043e u0432u0437u044fu0442u0438u0441u044f u0437u0430 u0449u043eu0441u044c, u043au0440u0456u043c u043du0430u0443u043au043eu0432u043eu0457 u0444u0430u043du0442u0430u0441u0442u0438u043au0438. u0406u043eu0440u0456 u043fu043eu0434u0443u043cu0430u0432 u0442u0430 u0432u0456u0434u043fu043eu0432u0456u0432 u0439u043eu043cu0443, u0449u043e u0432u0456u0437u044cu043cu0435u0442u044cu0441u044f u0437u0430 u044eu0440u0456. u0426u0435 u0442u0430u043au0438u0439 u0436u0430u043du0440 u0432 u044fu043fu043eu043du0441u044cu043au0456u0439 u043au0443u043bu044cu0442u0443u0440u0456, u0434u0435 u0432u0456u0434u0431u0443u0432u0430u0454u0442u044cu0441u044f u0445u0456u043cu0456u044f u043cu0456u0436 u0434u0456u0432u0447u0430u0442u043au0430u043cu0438, u044fu043au0443 u0432 u043du0430u0441 u043du0430u0437u0438u0432u0430u044eu0442u044c u043au043eu0445u0430u043du043du044fu043c. u0406 u0422u0456u043bu044cu043au0438-u043du043e u0440u0435u0434u0430u043au0442u043eu0440 u0437u0456u0442u0445u043du0443u0432 u0437 u043fu043eu043bu0435u0433u0448u0435u043du043du044fu043c, u044fu043a u041cu0456u044fu0434u0437u0430u0432u0430 u0434u043eu0434u0430u0432: u201cu0410u043bu0435 u043au043eu0445u0430u043du043du044f u043cu0456u0436 u0434u0456u0432u0447u0430u0442u043au0430u043cu0438 u0431u0443u0434u0435 u0432 u043fu043eu0442u043eu0439u0431u0456u0447u043du043eu043cu0443 u0441u0432u0456u0442u0456!u201d. u041du0435 u0432 u0442u043eu043cu0443, u044fu043au0438u0439 u0437u0430u0433u0440u043eu0431u043du0438u0439, u0430 u0432 u0442u0440u0456u0448u043au0438 u0456u043du0448u043eu043cu0443. u0420u0435u0434u0430u043au0442u043eu0440 u0432u043fu0430u0432 u0443 u0432u0456u0434u0447u0430u0439, u0434u0456u0441u0442u0430u0432 u043fu043bu044fu0448u043au0443 u201cu0421u0442u0430u043bu0456u0447u043du043eu0439u201d, u0456 u0441u043au0430u0437u0430u0432: u201cu0422u043eu0434u0456 u0431u043eu0434u0430u0439 u0434u043eu0434u0430u0439 u0442u0443u0434u0438 u043fu043eu0431u0456u043bu044cu0448u0435 u0440u043eu0437u0434u0443u043cu0456u0432, u0447u0438u0442u0430u0447u0430u043c u043du0430u0443u043au043eu0432u043eu0457 u0444u0430u043du0442u0430u0441u0442u0438u043au0438 u043fu043eu0434u043eu0431u0430u044eu0442u044cu0441u044f u0440u043eu0437u0434u0443u043cu0438!u201d. u0410u043bu0435 u0406u043eu0440u0456 u0440u0435u0437u043eu043du043e u0432u0456u0434u043fu043eu0432u0456u0432: u201cu0422u0430 u043au043eu043cu0443 u0432 u044eu0440u0456 u043fu043eu0442u0440u0456u0431u043du0456 u0442u0456 u0440u043eu0437u0434u0443u043cu0438?u201d.</p><p>u041cu0430u0439u0436u0435 u0442u0430u043a u0456 u0431u0443u043bu043e. u0406u043eu0440u0456 u041cu0456u044fu0434u0437u0430u0432u0430, u043du0430u0441u043fu0440u0430u0432u0434u0456, u0442u0430u043bu0430u043du043eu0432u0438u0442u0438u0439 u043fu0438u0441u044cu043cu0435u043du043du0438u043a. u0406 u0440u043eu0437u0434u0443u043cu0438 u0432u0456u043d u0434u043eu0434u0430u0432, u0430u043bu0435 u0437u0440u043eu0431u0438u0432 u0446u0435 u0443u043du0456u043au0430u043bu044cu043du0438u043c u0441u043fu043eu0441u043eu0431u043eu043c, u043au0438u043du0443u0432u0448u0438 u0432u0438u043au043bu0438u043a u0441u0430u043cu043eu043cu0443 u0441u043eu0431u0456. u0414u043e u0446u044cu043eu0433u043e u043cu043eu043cu0435u043du0442u0443 u0432u0456u043d u0434u0443u0436u0435 u0434u0435u0442u0430u043bu044cu043du043e u043eu043fu0438u0441u0443u0432u0430u0432 u0441u0435u0442u0438u043du0433 u0442u0430 u0441u0432u0456u0442 u0434u043eu0432u043au043eu043bu0430. u0410u043bu0435 u0432u0437u044fu0432u0448u0438u0441u044c u0437u0430 u0441u0442u0432u043eu0440u0435u043du043du044f u0440u0430u043du043eu0431u0435 u0443 u0436u0430u043du0440u0456 u044eu0440u0456 u0432u0456u043d u0432u0438u0440u0456u0448u0438u0432 u043au0430u0440u0434u0438u043du0430u043bu044cu043du043e u0432u0456u0434u0441u0442u0443u043fu0438u0442u0438 u0432u0456u0434 u0446u044cu043eu0433u043e, u043fu0435u0440u0435u0434u0430u044eu0447u0438 u0441u0432u0456u0442 u0434u043eu0432u043au043eu043bu0430 u0447u0435u0440u0435u0437 u043fu0435u0440u0441u043eu043du0430u0436u0456u0432 u0442u0430 u0457u0445 u043fu043eu0447u0443u0442u0442u044f. u0426u0435 u0431u0443u0432 u043du043eu0432u0438u0439 u0434u043bu044f u043du044cu043eu0433u043e u0436u0430u043du0440 u0456 u0432u0456u043d u043fu043eu0440u0438u043du0443u0432 u0432 u043du044cu043eu0433u043e u0437 u0456u043du0448u0438u043c u043fu043eu0433u043bu044fu0434u043eu043c.</p><h2>u042fu043fu043eu043du0441u044cu043au0456 u0441u0442u0430u043bu043au0435u0440u0448u0438</h2><div class="wp-caption alignnone" id="attachment_155837" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/6213961f0cf17_Metro-Exodus_3.jpg" data-quill-caption=""><img class="wp-image-155837" loading="lazy" alt="" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/6213961f0cf17_Metro-Exodus_3.jpg"><p class="wp-caption-text" id="caption-attachment-155837"></p></div><p><br></p><p>u041fu0438u0441u044cu043cu0435u043du043du0438u043a u0431u0443u0432 u043fu043eu0446u0456u043du043eu0432u0443u0432u0430u0447u0435u043c u043bu0456u0442u0435u0440u0430u0442u0443u0440u043du043eu0433u043e u0442u0430u043bu0430u043du0442u0443 u0431u0440u0430u0442u0456u0432 u0421u0442u0440u0443u0433u0430u0446u044cu043au0438u0445. u0406 u0445u043eu0442u0456u0432 u0441u0442u0432u043eu0440u0438u0442u0438 u0432u043bu0430u0441u043du0438u0439 u201cu041fu0456u043au043du0456u043a u043du0430 u0443u0437u0431u0456u0447u0447u0456u201d. u0414u043e u0442u043eu0433u043e u0436 u0439u043eu043cu0443 u0441u043fu043eu0434u043eu0431u0430u0432u0441u044f S.T.A.L.K.E.R. Shadows of Chernobyl, u0432u0456u043d u0449u0438u0440u043e u0432u0432u0430u0436u0430u0454, u0449u043e u0440u043eu0437u0440u043eu0431u043du0438u043au0438 u0437 u043fu043eu0432u0430u0433u043eu044e u0432u0456u0434u043du0435u0441u043bu0438u0441u044f u0434u043e u043bu0456u0442u0435u0440u0430u0442u0443u0440u043du043eu0433u043e u043fu0435u0440u0448u043eu0434u0436u0435u0440u0435u043bu0430. u0406 u0432u0441u044f u043au043eu043du0446u0435u043fu0446u0456u044f u0427u043eu0440u043du043eu0431u0438u043bu044cu0441u044cu043au043eu0457 u0417u043eu043du0438 u0437 u0457u0457 u043cu0443u0442u0430u043du0442u0430u043cu0438, u0430u043du043eu043cu0430u043bu0456u044fu043cu0438, u0441u0442u0430u043bu043au0435u0440u0430u043cu0438 u0442u0430 u0430u0440u0442u0435u0444u0430u043au0442u0430u043cu0438 u0439u043eu043cu0443 u0434u0443u0436u0435 u043fu0440u0438u0433u043bu044fu043du0443u043bu0430u0441u044c.</p><p>u0412 u0442u043eu0439 u0442u0430u043au0438 u0447u0430u0441, u0439u043eu043cu0443 u0434u043e u0440u0443u043a u043fu043eu0442u0440u0430u043fu0438u0432 u0437u0431u0456u0440u043du0438u043a u0433u043eu0440u043eu0440-u0440u043eu0437u043fu043eu0432u0456u0434u0435u0439 u201cHorror Holic Schoolu201d, u044fu043au0438u0439 u0437u0430u0441u043du043eu0432u0430u043du043e u043du0430 u043fu043eu043fu0443u043bu044fu0440u043du043eu043cu0443 u044fu043fu043eu043du0441u044cu043au043eu043cu0443 YouTube-u043au0430u043du0430u043bu0456 The Occult Radio. u0412u0456u043d u0437u0430u0445u043eu043fu0438u0432u0441u044f u0456u043du0442u0435u0440u043du0435u0442-u0431u0430u0439u043au0430u043cu0438, u0456u0441u0442u043eu0440u0456u044fu043cu0438 u043fu0440u043e u043fu0440u0438u0432u0438u0434u0456u0432 u0442u0430 u0443u0441u0456u043cu0430 u043eu0446u0438u043cu0438 u0444u043eu043bu044cu043au043bu043eu0440u043du0438u043c u044fu043fu043eu043du0441u044cu043au0438u043cu0438 u0441u0442u0440u0430u0448u0438u043bu043au0430u043cu0438.</p><div class="wp-caption alignnone" id="attachment_155833" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/621394c6c6bec_308790_lTXA8GnRLM_me6.jpg" data-quill-caption="u041cu0456u0441u0446u0435u0432u0438u0439 u0421u0438u0434u043eu0440u043eu0432u0438u0447 u0442u0435u0436 u0441u0442u0430u0432 u043cu0438u043bu043eu044e u0434u0456u0432u0447u0438u043du043au043eu044e"><img class="wp-image-155833" loading="lazy" alt="u041cu0456u0441u0446u0435u0432u0438u0439 u0421u0438u0434u043eu0440u043eu0432u0438u0447 u0442u0435u0436 u0441u0442u0430u0432 u043cu0438u043bu043eu044e u0434u0456u0432u0447u0438u043du043au043eu044e" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/621394c6c6bec_308790_lTXA8GnRLM_me6.jpg"><p class="wp-caption-text" id="caption-attachment-155833">u041cu0456u0441u0446u0435u0432u0438u0439 u0421u0438u0434u043eu0440u043eu0432u0438u0447 u0442u0435u0436 u0441u0442u0430u0432 u043cu0438u043bu043eu044e u0434u0456u0432u0447u0438u043du043au043eu044e</p></div><p><br></p><p>u042fu043a u043fu043eu0446u0456u043du043eu0432u0443u0432u0430u0447 u041fu0456u043au043du0456u043au0443 u0421u0442u0440u0443u0433u0430u0446u044cu043au0438u0445 u0442u0430 u0421u0442u0430u043bu043au0435u0440u0443 u0432u0456u0434 GSC Game World, u0432u0456u043d u0437u043du0430u0432, u0449u043e u0434u043e u0417u043eu043du0438 u0445u043eu0434u044fu0442u044c u0432u0438u043au043bu044eu0447u043du043e u0447u043eu043bu043eu0432u0456u043au0438-u0441u0442u0430u043bu043au0435u0440u0438. u0406, u044fu043a u043fu043eu0442u0456u043c u0437u0456u0437u043du0430u0432u0441u044f, u0434u0443u0436u0435 u043fu0435u0440u0435u0439u043cu0430u0432u0441u044f u0442u0438u043c, u0449u043e u0432u0438u0440u0456u0448u0438u0432 u043fu043eu0441u0442u0430u0432u0438u0442u0438 u043du0430 u0433u043eu043bu043eu0432u043du0443 u0440u043eu043bu044c u0434u0456u0432u0447u0430u0442. u0429u043e u043cu043eu0436u0435 u0437u043cu0443u0441u0438u0442u0438 u0434u0456u0432u0447u0438u043du0443 u043fu0456u0442u0438 u0432 u0442u0430u043au0435 u043cu0456u0441u0446u0435, u044fu043a u0430u043du043eu043cu0430u043bu044cu043du0430 u0437u043eu043du0430? u0412u0456u043d u0440u043eu0437u0434u0443u043cu0443u0432u0430u0432 u043du0430u0434 u0446u0438u043c, u0442u0430 u0432 u0433u043eu043bu043eu0432u0456 u0432u0438u043du0438u043a u043eu0431u0440u0430u0437 u0441u0442u0443u0434u0435u043du0442u043au0438, u044fu043au0430 u0432u0442u043eu043cu0438u043bu0430u0441u044f u0432u0456u0434 u0431u0443u0434u0435u043du043du043eu0433u043e u0436u0438u0442u0442u044f u0456 u0457u0439 u0447u043eu0433u043eu0441u044c u0432 u043du044cu043eu043cu0443 u043du0435 u0432u0438u0441u0442u0430u0447u0430u0454. u0422u0430 u043eu0431u0440u0430u0437 u0434u0456u0432u0447u0438u043du0438, u0443 u044fu043au043eu0457 u0434u0443u0436u0435 u043fu043eu0433u0430u043du0435 u043fu043eu0447u0443u0442u0442u044f u0441u0430u043cu043eu0437u0431u0435u0440u0435u0436u0435u043du043du044f. u041eu0441u044c u0442u0430u043au0438u043cu0438 u0432u0456u043d u0432u0438u0440u0456u0448u0438u0432 u0437u0440u043eu0431u0438u0442u0438 u0434u0432u043eu0445 u0441u0432u043eu0457u0445 u0433u0435u0440u043eu0457u043du044c.</p><div class="wp-caption alignnone ql-align-center" id="attachment_155827" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/6213940c81d97_302e0725c6fd426182c21fd6f4b497e5.jpg" data-quill-caption="u041du0430u0439u0433u043eu043bu043eu0432u043du0456u0448u0430 u0437u0431u0440u043eu044f u0441u0442u0430u043bu043au0435u0440u0456u0432 u043du0435 u0437u043cu0456u043du044eu044eu0454u0442u044cu0441u044f u043du0430u0432u0456u0442u044c u0432 u042fu043fu043eu043du0456u0457"><img class="wp-image-155827" loading="lazy" alt="u041du0430u0439u0433u043eu043bu043eu0432u043du0456u0448u0430 u0437u0431u0440u043eu044f u0441u0442u0430u043bu043au0435u0440u0456u0432 u043du0435 u0437u043cu0456u043du044eu044eu0454u0442u044cu0441u044f u043du0430u0432u0456u0442u044c u0432 u042fu043fu043eu043du0456u0457" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/6213940c81d97_302e0725c6fd426182c21fd6f4b497e5.jpg"><p class="wp-caption-text" id="caption-attachment-155827">u041du0430u0439u0433u043eu043bu043eu0432u043du0456u0448u0430 u0437u0431u0440u043eu044f u0441u0442u0430u043bu043au0435u0440u0456u0432 u043du0435 u0437u043cu0456u043du044eu044eu0454u0442u044cu0441u044f u043du0430u0432u0456u0442u044c u0432 u042fu043fu043eu043du0456u0457</p></div><p><br></p><p>u0417u0440u0435u0448u0442u043eu044e, 23 u043bu044eu0442u043eu0433u043e 2017 u0440u043eu043au0443 u0432u0456u043d u0440u0430u0437u043eu043c u0437 u0445u0443u0434u043eu0436u043du0438u043au043eu043c u0428u0438u0440u043eu043au0430u0431u043eu044e u043fu0440u0435u0437u0435u043du0442u0443u0432u0430u0432 u0441u0432u0456u0442u0443 u0441u0432u0456u0439 Urasekai Picnic u0430u0431u043e u201cu041fu0456u043au043du0456u043a u0432 u041fu043eu0442u043eu0439u0431u0456u0447u0447u0456u201d. u0421u0435u0440u0456u044f u0440u043eu0437u0440u043eu0441u043bu0430u0441u044f, u043eu0442u0440u0438u043cu0430u043bu0430 u0441u043fu0435u0440u0448u0443 u043cu0430u043du0433u0430-u0430u0434u0430u043fu0442u0430u0446u0456u044e, u0430 u0432 u0441u0456u0447u043du0456 2021 u0440u043eu043au0443 u0439 u0430u043du0456u043cu0435-u0441u0435u0440u0456u0430u043b. u041cu0438 u043du0430u0432u0456u0442u044c u0437u0433u0430u0434u0443u0432u0430u043bu0438 u043fu0440u043e u043du044cu043eu0433u043e u0432 u043du0430u0448u043eu043cu0443 u0422u0435u043bu0435u0433u0440u0430u043c-u043au0430u043du0430u043bu0456. u041du043eu0432u0430 u0447u0430u0441u0442u0438u043du0430 u043bu0456u0442u0435u0440u0430u0442u0443u0440u043du043eu0457 u0441u0435u0440u0456u0457 u043eu0442u0440u0438u043cu0430u0454 u043fu0440u043eu0434u043eu0432u0436u0435u043du043du044f u0432u0436u0435 u0443 u0447u0435u0440u0432u043du0456 2022 u0440u043eu043au0443, u0430 u043eu0442 u0434u043eu043bu044f u043fu0440u043eu0434u043eu0432u0436u0435u043du043du044f u0430u043du0456u043cu0435 u043fu0456u0434 u0432u0435u043bu0438u043au0438u043c u043fu0438u0442u0430u043du043du044fu043c.</p><p class="ql-align-center">***</p><div class="wp-caption alignnone" id="attachment_155839" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/621398cf9d716_Ey6mE_ZWUAIH052.jpg" data-quill-caption=""><img class="wp-image-155839" loading="lazy" alt="" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/621398cf9d716_Ey6mE_ZWUAIH052.jpg"><p class="wp-caption-text" id="caption-attachment-155839"></p></div><p class="ql-align-center"><br></p><p>u0421u0430u043c u0444u0430u043au0442 u0442u043eu0433u043e, u0449u043e u0437u0440u043eu0431u043bu0435u043du043e u0430u043du0456u043cu0435 u0437u0430 u0446u0438u043c u0440u0430u043du043eu0431u0435 u0432u0436u0435 u0441u0432u0456u0434u0447u0438u0442u044c u043fu0440u043e u043fu0435u0432u043du0443 u043fu043eu043fu0443u043bu044fu0440u043du0456u0441u0442u044c u0441u0435u0440u0456u0457. u0411u043e u043du0435 u043au043eu0436u043du0435 u0440u0430u043du043eu0431u0435 u043fu0440u043eu043fu043eu043du0443u044eu0442u044c u0435u043au0440u0430u043du0456u0437u0443u0432u0430u0442u0438, u043du0430u0441u043fu0440u0430u0432u0434u0456. u0410u043bu0435 u043du0430u0432u0456u0442u044c u043fu043eu043fu0440u0438 u0442u0435, u0449u043e u0443 u0439u043eu0433u043e u0441u0442u0432u043eu0440u0435u043du043du0456 u0431u0440u0430u0432 u0443u0447u0430u0441u0442u044c u0422u0430u043au0443u044f u0421u0430u0442u043e, u043fu043eu0441u0442u0430u043du043eu0432u0449u0438u043a u043eu0434u043du043eu0433u043e u0437 u043au0443u043bu044cu0442u043eu0432u0438u0445 u0430u043du0456u043cu0435, u201cu0411u0440u0430u043cu0438 u0428u0442u0435u0439u043du0443u201d (Steins;Gates), u0432u0456u0434u0432u0435u0440u0442u043e u043au0430u0436u0443u0447u0438 u043du0430 u0430u043du0456u043cu0435 u043du0435 u0437u0432u0435u0440u043du0443u043bu0438 u0443u0432u0430u0433u0438. u0410 u0442u0456, u0445u0442u043e u0437u0432u0435u0440u043du0443u0432, u0431u0443u043bu0438 u0434u0430u043bu0435u043au043e u043du0435 u0432 u0437u0430u0445u0432u0430u0442u0456.</p>

photo_2022-02-21_16-10-06.jpg

u0421u0442u0440u0443u0433u0430u0446u044cu043au0456, S.T.A.L.K.E.R. u0442u0430... u0430u043du0456u043cu0435?!

S.T.A.L.K.E.R. u0441u0442u0430u0432u0430u0432 u0434u0436u0435u0440u0435u043bu043eu043c u0434u043bu044f u043du0430u0442u0445u043du0435u043du043du044f u0431u0430u0433u0430u0442u043e u043au043eu0433u043e, u0430u043bu0435 u043eu0434u043du043eu0433u043e u0440u0430u0437u0443 u0432u0456u043d u043fu043eu0441u043fu0440u0438u044fu0432 u0441u0442u0432u043eu0440u0435u043du043du044e u0440u0430u043du043eu0431u0435 u0442u0430 u043du0430u0432u0456u0442u044c u0430u043du0456u043cu0435 u0432 u0434u0443u0436u0435 u0433u0430u0440u044fu0447u043eu043cu0443 u0441u0442u0438u043bu0456...

S.T.A.L.K.E.R. ставав джерелом для натхнення багато кого, але одного разу він посприяв створенню ранобе та навіть аніме в дуже гарячому стилі...

https://youtu.be/_5R6btW8QuQ

Серія S.T.A.L.K.E.R. не раз ставала джерелом для натхнення. Особливо серед так званих СНД-ігротворців. Її не раз намагалися відверто сплагіатити та адаптовувати. Але одного разу вона, разом з літературним першоджерелом від Стругацьких, дала поштовх письменнику з країни Сонця для цілої серії ранобе, манги та навіть аніме-серіалу!
<h2>Юрі, Зона та ПМ</h2>
<div id="attachment_155825" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/62139335bce1b_36c6d800ff572942_original.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-155825" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/62139335bce1b_36c6d800ff572942_original.jpg" alt="" />
<p id="caption-attachment-155825" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Японія. 2015 рік. Письменник Іорі Міядзава виграє літературну премію Sogen SF Short Story Prize (Сьоген СФ Шорт Сторі Прайз) з твором “Шлях богів”.

Незадовго до неї редактор письменника ледь не благає його взятися за щось, крім наукової фантастики. Іорі подумав та відповів йому, що візьметься за юрі. Це такий жанр в японській культурі, де відбувається хімія між дівчатками, яку в нас називають коханням. І Тільки-но редактор зітхнув з полегшенням, як Міядзава додав:

[blockquote_with_author content="Але кохання між дівчатками буде в потойбічному світі!”. Не в тому, який загробний, а в трішки іншому. Редактор впав у відчай, дістав пляшку “Сталічной”, і сказав: “Тоді бодай додай туди побільше роздумів, читачам наукової фантастики подобаються роздуми!”. Але Іорі резоно відповів: “Та кому в юрі потрібні ті роздуми?"]

Майже так і було. Іорі Міядзава, насправді, талановитий письменник. І роздуми він додав, але зробив це унікальним способом, кинувши виклик самому собі. До цього моменту він дуже детально описував сетинг та світ довкола. Але взявшись за створення ранобе у жанрі юрі він вирішив кардинально відступити від цього, передаючи світ довкола через персонажів та їх почуття. Це був новий для нього жанр і він поринув в нього з іншим поглядом.
<h2>Японські сталкерши</h2>
<div id="attachment_155837" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/6213961f0cf17_Metro-Exodus_3.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-155837" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/6213961f0cf17_Metro-Exodus_3.jpg" alt="" />
<p id="caption-attachment-155837" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Письменник був поціновувачем літературного таланту братів Стругацьких. І хотів створити власний “Пікнік на узбіччі”. До того ж йому сподобався S.T.A.L.K.E.R. Shadows of Chernobyl, він щиро вважає, що розробники з повагою віднеслися до літературного першоджерела. І вся концепція Чорнобильської Зони з її мутантами, аномаліями, сталкерами та артефактами йому дуже приглянулась.

В той таки час, йому до рук потрапив збірник горор-розповідей “Horror Holic School”, який засновано на популярному японському YouTube-каналі The Occult Radio. Він захопився інтернет-байками, історіями про привидів та усіма оцими фольклорним японськими страшилками.
<div id="attachment_155833" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/621394c6c6bec_308790_lTXA8GnRLM_me6.jpg" data-quill-caption="Місцевий Сидорович теж став милою дівчинкою">

<img class="wp-image-155833" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/621394c6c6bec_308790_lTXA8GnRLM_me6.jpg" alt="Місцевий Сидорович теж став милою дівчинкою" />
<p id="caption-attachment-155833" class="wp-caption-text">Місцевий Сидорович теж став милою дівчинкою</p>

</div>
&nbsp;

Як поціновувач Пікніку Стругацьких та Сталкеру від GSC Game World, він знав, що до Зони ходять виключно чоловіки-сталкери. І, як потім зізнався, дуже переймався тим, що вирішив поставити на головну роль дівчат. Що може змусити дівчину піти в таке місце, як аномальна зона? Він роздумував над цим, та в голові виник образ студентки, яка втомилася від буденного життя і їй чогось в ньому не вистачає. Та образ дівчини, у якої дуже погане почуття самозбереження. Ось такими він вирішив зробити двох своїх героїнь.
<div id="attachment_155827" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/6213940c81d97_302e0725c6fd426182c21fd6f4b497e5.jpg" data-quill-caption="Найголовніша зброя сталкерів не змінююється навіть в Японії">

<img class="wp-image-155827" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/6213940c81d97_302e0725c6fd426182c21fd6f4b497e5.jpg" alt="Найголовніша зброя сталкерів не змінююється навіть в Японії" />
<p id="caption-attachment-155827" class="wp-caption-text">Найголовніша зброя сталкерів не змінюється навіть в Японії</p>

</div>
&nbsp;

Зрештою, 23 лютого 2017 року він разом з художником Широкабою презентував світу свій Urasekai Picnic або “Пікнік в Потойбіччі”. Серія розрослася, отримала спершу манга-адаптацію, а в січні 2021 року й аніме-серіал. Ми навіть згадували про нього в нашому Телеграм-каналі. Нова частина літературної серії отримає продовження вже у червні 2022 року, а от доля продовження аніме під великим питанням.
<p class="ql-align-center">***</p>

<div id="attachment_155839" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/621398cf9d716_Ey6mE_ZWUAIH052.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-155839" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/621398cf9d716_Ey6mE_ZWUAIH052.jpg" alt="" />
<p id="caption-attachment-155839" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Сам факт того, що зроблено аніме за цим ранобе вже свідчить про певну популярність серії. Бо не кожне ранобе пропонують екранізувати, насправді. Але навіть попри те, що у його створенні брав участь Такуя Сато, постановщик одного з культових аніме, “Брами Штейну” (Steins;Gates), відверто кажучи на аніме не звернули уваги. А ті, хто звернув, були далеко не в захваті.

<div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/_5R6btW8QuQ"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Серія S.T.A.L.K.E.R. не раз ставала джерелом для натхнення. Особливо серед так званих СНД-ігротворців. Її не раз намагалися відверто сплагіатити та адаптовувати. Але одного разу вона, разом з літературним першоджерелом від Стругацьких, дала поштовх письменнику з країни Сонця для цілої серії ранобе, манги та навіть аніме-серіалу!</p><h2>Юрі, Зона та ПМ</h2><div id="attachment_155825" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/02/62139335bce1b_36c6d800ff572942_original.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="1920" height="1201" class="wp-image-155825" src="/wp-content/uploads/2022/02/62139335bce1b_36c6d800ff572942_original.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/02/62139335bce1b_36c6d800ff572942_original.jpg 1920w, /wp-content/uploads/2022/02/62139335bce1b_36c6d800ff572942_original-300x188.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/02/62139335bce1b_36c6d800ff572942_original-1024x641.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2022/02/62139335bce1b_36c6d800ff572942_original-768x480.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/02/62139335bce1b_36c6d800ff572942_original-1536x961.jpg 1536w, /wp-content/uploads/2022/02/62139335bce1b_36c6d800ff572942_original-650x407.jpg 650w" sizes="(max-width: 1920px) 100vw, 1920px" /></p><p id="caption-attachment-155825" class="wp-caption-text"></div><p>Японія. 2015 рік. Письменник Іорі Міядзава виграє літературну премію Sogen SF Short Story Prize (Сьоген СФ Шорт Сторі Прайз) з твором “Шлях богів”.</p><p>Незадовго до неї редактор письменника ледь не благає його взятися за щось, крім наукової фантастики. Іорі подумав та відповів йому, що візьметься за юрі. Це такий жанр в японській культурі, де відбувається хімія між дівчатками, яку в нас називають коханням. І Тільки-но редактор зітхнув з полегшенням, як Міядзава додав:</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Але кохання між дівчатками буде в потойбічному світі!”. Не в тому, який загробний, а в трішки іншому. Редактор впав у відчай, дістав пляшку “Сталічной”, і сказав: “Тоді бодай додай туди побільше роздумів, читачам наукової фантастики подобаються роздуми!”. Але Іорі резоно відповів: “Та кому в юрі потрібні ті роздуми?</p>			</blockquote><p>Майже так і було. Іорі Міядзава, насправді, талановитий письменник. І роздуми він додав, але зробив це унікальним способом, кинувши виклик самому собі. До цього моменту він дуже детально описував сетинг та світ довкола. Але взявшись за створення ранобе у жанрі юрі він вирішив кардинально відступити від цього, передаючи світ довкола через персонажів та їх почуття. Це був новий для нього жанр і він поринув в нього з іншим поглядом.</p><h2>Японські сталкерши</h2><div id="attachment_155837" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/02/6213961f0cf17_Metro-Exodus_3.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="1920" height="1080" class="wp-image-155837" src="/wp-content/uploads/2022/02/6213961f0cf17_Metro-Exodus_3.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/02/6213961f0cf17_Metro-Exodus_3.jpg 1920w, /wp-content/uploads/2022/02/6213961f0cf17_Metro-Exodus_3-300x169.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/02/6213961f0cf17_Metro-Exodus_3-1024x576.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2022/02/6213961f0cf17_Metro-Exodus_3-768x432.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/02/6213961f0cf17_Metro-Exodus_3-1536x864.jpg 1536w, /wp-content/uploads/2022/02/6213961f0cf17_Metro-Exodus_3-650x366.jpg 650w" sizes="(max-width: 1920px) 100vw, 1920px" /></p><p id="caption-attachment-155837" class="wp-caption-text"></div><p>Письменник був поціновувачем літературного таланту братів Стругацьких. І хотів створити власний “Пікнік на узбіччі”. До того ж йому сподобався S.T.A.L.K.E.R. Shadows of Chernobyl, він щиро вважає, що розробники з повагою віднеслися до літературного першоджерела. І вся концепція Чорнобильської Зони з її мутантами, аномаліями, сталкерами та артефактами йому дуже приглянулась.</p><p>В той таки час, йому до рук потрапив збірник горор-розповідей “Horror Holic School”, який засновано на популярному японському YouTube-каналі The Occult Radio. Він захопився інтернет-байками, історіями про привидів та усіма оцими фольклорним японськими страшилками.</p><div id="attachment_155833" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/02/621394c6c6bec_308790_lTXA8GnRLM_me6.jpg" data-quill-caption="Місцевий Сидорович теж став милою дівчинкою"><p><img loading="lazy" width="1920" height="1080" class="wp-image-155833" src="/wp-content/uploads/2022/02/621394c6c6bec_308790_lTXA8GnRLM_me6.jpg" alt="Місцевий Сидорович теж став милою дівчинкою" srcset="/wp-content/uploads/2022/02/621394c6c6bec_308790_lTXA8GnRLM_me6.jpg 1920w, /wp-content/uploads/2022/02/621394c6c6bec_308790_lTXA8GnRLM_me6-300x169.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/02/621394c6c6bec_308790_lTXA8GnRLM_me6-1024x576.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2022/02/621394c6c6bec_308790_lTXA8GnRLM_me6-768x432.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/02/621394c6c6bec_308790_lTXA8GnRLM_me6-1536x864.jpg 1536w, /wp-content/uploads/2022/02/621394c6c6bec_308790_lTXA8GnRLM_me6-650x366.jpg 650w" sizes="(max-width: 1920px) 100vw, 1920px" /></p><p id="caption-attachment-155833" class="wp-caption-text">Місцевий Сидорович теж став милою дівчинкою</p></div><p>&nbsp;</p><p>Як поціновувач Пікніку Стругацьких та Сталкеру від GSC Game World, він знав, що до Зони ходять виключно чоловіки-сталкери. І, як потім зізнався, дуже переймався тим, що вирішив поставити на головну роль дівчат. Що може змусити дівчину піти в таке місце, як аномальна зона? Він роздумував над цим, та в голові виник образ студентки, яка втомилася від буденного життя і їй чогось в ньому не вистачає. Та образ дівчини, у якої дуже погане почуття самозбереження. Ось такими він вирішив зробити двох своїх героїнь.</p><div id="attachment_155827" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/02/6213940c81d97_302e0725c6fd426182c21fd6f4b497e5.jpg" data-quill-caption="Найголовніша зброя сталкерів не змінююється навіть в Японії"><p><img loading="lazy" width="800" height="450" class="wp-image-155827" src="/wp-content/uploads/2022/02/6213940c81d97_302e0725c6fd426182c21fd6f4b497e5.jpg" alt="Найголовніша зброя сталкерів не змінююється навіть в Японії" srcset="/wp-content/uploads/2022/02/6213940c81d97_302e0725c6fd426182c21fd6f4b497e5.jpg 800w, /wp-content/uploads/2022/02/6213940c81d97_302e0725c6fd426182c21fd6f4b497e5-300x169.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/02/6213940c81d97_302e0725c6fd426182c21fd6f4b497e5-768x432.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/02/6213940c81d97_302e0725c6fd426182c21fd6f4b497e5-650x366.jpg 650w" sizes="(max-width: 800px) 100vw, 800px" /></p><p id="caption-attachment-155827" class="wp-caption-text">Найголовніша зброя сталкерів не змінюється навіть в Японії</p></div><p>&nbsp;</p><p>Зрештою, 23 лютого 2017 року він разом з художником Широкабою презентував світу свій Urasekai Picnic або “Пікнік в Потойбіччі”. Серія розрослася, отримала спершу манга-адаптацію, а в січні 2021 року й аніме-серіал. Ми навіть згадували про нього в нашому Телеграм-каналі. Нова частина літературної серії отримає продовження вже у червні 2022 року, а от доля продовження аніме під великим питанням.</p><p class="ql-align-center">***</p><div id="attachment_155839" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/02/621398cf9d716_Ey6mE_ZWUAIH052.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="1280" height="720" class="wp-image-155839" src="/wp-content/uploads/2022/02/621398cf9d716_Ey6mE_ZWUAIH052.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/02/621398cf9d716_Ey6mE_ZWUAIH052.jpg 1280w, /wp-content/uploads/2022/02/621398cf9d716_Ey6mE_ZWUAIH052-300x169.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/02/621398cf9d716_Ey6mE_ZWUAIH052-1024x576.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2022/02/621398cf9d716_Ey6mE_ZWUAIH052-768x432.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/02/621398cf9d716_Ey6mE_ZWUAIH052-650x366.jpg 650w" sizes="(max-width: 1280px) 100vw, 1280px" /></p><p id="caption-attachment-155839" class="wp-caption-text"></div><p>Сам факт того, що зроблено аніме за цим ранобе вже свідчить про певну популярність серії. Бо не кожне ранобе пропонують екранізувати, насправді. Але навіть попри те, що у його створенні брав участь Такуя Сато, постановщик одного з культових аніме, “Брами Штейну” (Steins;Gates), відверто кажучи на аніме не звернули уваги. А ті, хто звернув, були далеко не в захваті.</p>

😼 Стругацькі, S.T.A.L.K.E.R. та... аніме?!

<p>Навряд можна когось здивувати твердженням про те, що японський світ попкультури є дуже своєрідним, а також яскравим та галасливим. Не останню роль на японській сцені відіграють так звані «айдол-гурти».

<a href="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.1.svg"><img class="aligncenter wp-image-153443 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.1.svg" alt="" width="338" height="173"></a>

Це музичні гурти, що складаються з «айдолів» (アイドル) — тобто, молодих зірок, створених продюсерськими центрами як приклад для наслідування дітьми й підлітками. Айдол несе в собі щасливий і товарний образ, який легко сприймається: зазвичай їх більше хвалять за їхню миловидність або публічний імідж, ніж за музичний талант. Крім розважальної функції, айдоли виконують роль умовно позитивних прикладів для наслідування.

Що робитимуть айдоли та куди розвиватимуться події, фактично вирішують фанати, адже продюсерські центри уважно досліджують свою цільову аудиторію (свого роду те, що ми побачили в останньому фільмі про Людину-павука). Наслідком цього є любов цієї аудиторії — часто неспівмірна зі справжнім масштабом таланту айдолів. Фан-сервіс — наше все.

Зазвичай айдолів об’єднують у J-pop гурти — саме так з’явилися відомі групи, як Momoira Clover Z та SKE48. Не кажіть їхнім шанувальникам, але величезна кількість айдолів ускладнює їхнє розрізнення непідготовленим глядачем, адже вони не лише мають дуже схожі публічно образи, але й працюють ідентичними схемами.

[gallery ids="152715,152717"]

Однак є один виняток, який вдихнув нове життя у цей виснажений жанр.

<a href="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.2.svg"><img class="aligncenter wp-image-153463 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.2.svg" alt="" width="319" height="166"></a>

Babymetal, метал-айдол-гурт, зумів посіяти непозбувну бентегу одразу в двох таборах. Айдол-фани раптом познайомилися з новим для себе жанром, а металхеди несподівано виявили себе в рядах тих самих айдол-фанів.

[cut_in_video_fullwidth video="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/IMG_0347.mp4" video_id="153301"]

Гурт було створено у 2010 році як підгрупу іншого айдол проєкт Sakura Gakuin під керівництвом продюсера і давнього фаната металу Кея "Kobametal" Кобаясі. Він пояснював, що поштовх до злиття таких різних жанрів йому дало те, що метал, на його думку, лише застаріває, і сцена не стає більшою, відповідно йому захотілося зробити щось нове та незвичне.

Суть місії гурту можна уже побачити в назві. "Baby" — це миловидна, айдол-орієнтована частина, а "metal" — це доволі колючий шип на цій добре замаскованій квітці. До того ж назва є певною грою слів, однак зрозумілою лише для тих хто знає японську, адже слово baby (ベビー bebī) римується та співзвучне слову «важкий» (ヘビー hebī). Тобто обігрується назва жанру heavy metal. Також Кобаясі не проти інтерпретації назви, як «новонароджений метал».

Позиціюють гурт, звісно що, як представника такого жанру як «кавай-метал». Особливо пояснювати не потрібно, що це означає, тут варто лише один раз послухати та подивитися живий виступ Babymetal.

https://youtu.be/zTEYUFgLveY

<img class="aligncenter wp-image-153465 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.3.svg" alt="" width="339" height="170">

З тим як Babymetal набували популярності в усьому світі, а особливо в Європі, багато метал-пуристів поспішили засуджувати гурт за їхній хитромудрий, експлуататорський підхід до відомого жанру. Вони отримали такі дефініції, як «готові на все лише для привернення уваги», «жахливо», чи «метал для хіпстерів».

Втім, деякі видатні метал-музиканти виступали за Babymetal, попри широку критику. Гурт фактично робить веселим той жанр, який широка публіка, що мало знається на такій музиці, вважає нудним і неціавим.

Так, до прикладу Джефф Вокер, басист і вокаліст лондонського дез-метал-гурту Carcass, <a href="https://www.ultimate-guitar.com/news/general_music_news/carcass_frontman_defends_babymetal_against_criticism_from_metal_purists.html" target="_blank" rel="noopener">відзначив</a> побачивши виступ Babymetal у 2014 році на фестивалі Sonisphere:

[blockquote_with_author content="Це викликає посмішку на обличчях людей. Ось про що музика, чи не так?! Насолоджуйтеся цим і не будьте таким серйозними"]

Або ж можна згадати <a href="https://metaladdicts.com/exoduss-gary-holt-defends-babymetal-against-criticism-from-metal-elitists/" target="_blank" rel="noopener">слова</a> Гері Холта (гітариста культових гуртів Exodus та Slayer), які взагалі дають зрозуміти феномен Babymetal для метал-сцени:

[blockquote_with_author content="У них більше енергії, ніж у багатьох метал-гуртів, яким вони не подобаються. А якщо це перетворює купу дітей на металхедів, то хіба це не на краще, чи не так?"]

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/metallica_babymetal.jpg" img_id="152436"]

Допомогло переглянути ставлення до гурту також те що їх «апрувнули» такі титани, як Metallica та особливо Роб Гелфорд, який разом з ними виступав та навіть не проти <a href="https://www.loudersound.com/news/rob-halford-says-it-would-be-a-dream-to-collaborate-with-babymetal" target="_blank" rel="noopener">записати</a> із ними матеріал.

У 2020 році портал <a href="https://jrocknews.com/2020/02/why-do-people-like-babymetal.html" target="_blank" rel="noopener">Jrock News</a> провів серед фанів гурту опитування та просив пояснити, за що вони його вподобали. За результатами опитування можна побачити справжнє єднання поколінь: який ще метал-гурт за останні років двадцять зумів би об'єднати людей від 16 до 60?

[/journal]

Ось, до прикладу, слова 59-річного Свена зі Швеції:

[blockquote_with_author content="Оу! Це був перший японський метал-гурт, який я для себе відкрив, і вони здалися доволі енергійними та веселими. Я також був дуже вражений їхніми танцювальними виступами на сцені!"]

Та й справді, якщо просто слухати Babymetal це створює зовсім інший досвід у порівнянні з тим, який ви отримаєте, якщо подивитеся живий виступ, адже це справді доволі цікаве поєднання металу, енергії та потішної хореографії.

[background_substrate_simple color="#fcfcf0"]

<strong><span style="color: #bc002d;">😲 Цікавий факт:</span></strong>

<span style="color: #bc002d;">Замість «металічної кози» Babymetal пропонує своєрідний жест лисиці (Лисячий Бог — своєрідний символ божественного натхнення гурту)</span>

<img class="aligncenter wp-image-152750 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/babymetal-horns.jpg" alt="babymetal" width="600" height="450">

[/background_substrate_simple]

<img class="aligncenter wp-image-153467 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.4.svg" alt="" width="348" height="166">

Всі троє учасників Babymetal зізналися: вони не знали, що таке метал, до створення гурту. А головній солістці, на ім'я Su-metal на момент створення гурту було лише 13 років (двом іншим учасницям по 11).

Таким чином, дівчата, яким зараз лише по 24 роки, вже встигли стати легендами металу, а їхнє <a href="https://jrocknews.com/2021/10/babymetal-hiatus.html" target="_blank" rel="noopener">повідомлення</a> у 2021 році про те, що вони чи беруть паузу, чи взагалі припиняють діяльність, багато людей сприйняли як справжню трагедію.

Авжеж, історію Babymetal складно порівняти зі, скажімо, Metallica, музиканти якої будували свою кар'єру десятиліттями через виклики та негаразди. Все ж, «кавай-металісти» є комерційним продюсерським проєктом, учасниці гурту — лише обличчя та голоси цього продукту, а вся музика створюється сесійними музикантами.

Проте, хоча й Babymetal не є «справжнім металом» і не просуває жанр уперед, та завдяки гурту мільйони фанів поп-музики змогли відкрити для себе цілу нову музичну область. А хіба це менш благородна мета?

<img class="aligncenter wp-image-153445 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.1.svg" alt="" width="440" height="67">

https://www.youtube.com/watch?v=GvD3CHA48pA

<img class="aligncenter wp-image-153471 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.2.svg" alt="" width="450" height="66">

https://www.youtube.com/watch?v=WIKqgE4BwAY
</p><h3></h3>
<img class="aligncenter wp-image-153473 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.3.svg" alt="" width="447" height="65">

https://www.youtube.com/watch?v=cK3NMZAUKGw

<img class="aligncenter wp-image-153475 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.4.svg" alt="" width="440" height="67">

https://www.youtube.com/watch?v=uD4QJyWqUiE

<img class="aligncenter wp-image-153477 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.5.svg" alt="" width="434" height="67">

https://www.youtube.com/watch?v=oO7Y8NsnkRg
<h4></h4>
<img class="aligncenter wp-image-153479 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.6.svg" alt="" width="508" height="100">

https://www.youtube.com/watch?v=TD85aM0VQ3o

<hr>

<strong>Читайте інші цікаві матеріали з тематичного місяця за позначкою <a href="https://nachasi.com/tag/misyats-yaponiyi/" target="_blank" rel="noopener">«Місяць Японії»</a></strong>

<p>Навряд можна когось здивувати твердженням про те, що японський світ попкультури є дуже своєрідним, а також яскравим та галасливим. Не останню роль на японській сцені відіграють так звані «айдол-гурти».</p><p><a href="/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.1.svg"><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-153443 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.1.svg" alt="" width="338" height="173"></a></p><p>Це музичні гурти, що складаються з «айдолів» (アイドル) — тобто, молодих зірок, створених продюсерськими центрами як приклад для наслідування дітьми й підлітками. Айдол несе в собі щасливий і товарний образ, який легко сприймається: зазвичай їх більше хвалять за їхню миловидність або публічний імідж, ніж за музичний талант. Крім розважальної функції, айдоли виконують роль умовно позитивних прикладів для наслідування.</p><p>Що робитимуть айдоли та куди розвиватимуться події, фактично вирішують фанати, адже продюсерські центри уважно досліджують свою цільову аудиторію (свого роду те, що ми побачили в останньому фільмі про Людину-павука). Наслідком цього є любов цієї аудиторії — часто неспівмірна зі справжнім масштабом таланту айдолів. Фан-сервіс — наше все.</p><p>Зазвичай айдолів об’єднують у J-pop гурти — саме так з’явилися відомі групи, як Momoira Clover Z та SKE48. Не кажіть їхнім шанувальникам, але величезна кількість айдолів ускладнює їхнє розрізнення непідготовленим глядачем, адже вони не лише мають дуже схожі публічно образи, але й працюють ідентичними схемами.</p><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/02/momoiro.jpeg",			"caption": "Momoira Clover Z"		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/02/SKE48_allmembers.jpg",			"caption": "SKE48"		}			]</script><p>Однак є один виняток, який вдихнув нове життя у цей виснажений жанр.</p><p><a href="/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.2.svg"><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-153463 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.2.svg" alt="" width="319" height="166"></a></p><p>Babymetal, метал-айдол-гурт, зумів посіяти непозбувну бентегу одразу в двох таборах. Айдол-фани раптом познайомилися з новим для себе жанром, а металхеди несподівано виявили себе в рядах тих самих айдол-фанів.</p>	<div class="wp-caption full-screen">		<video src="/wp-content/uploads/2022/02/IMG_0347.mp4" autoplay muted loop playsinline></video>			</div><p>Гурт було створено у 2010 році як підгрупу іншого айдол проєкт Sakura Gakuin під керівництвом продюсера і давнього фаната металу Кея &#8220;Kobametal&#8221; Кобаясі. Він пояснював, що поштовх до злиття таких різних жанрів йому дало те, що метал, на його думку, лише застаріває, і сцена не стає більшою, відповідно йому захотілося зробити щось нове та незвичне.</p><p>Суть місії гурту можна уже побачити в назві. &#8220;Baby&#8221; — це миловидна, айдол-орієнтована частина, а &#8220;metal&#8221; — це доволі колючий шип на цій добре замаскованій квітці. До того ж назва є певною грою слів, однак зрозумілою лише для тих хто знає японську, адже слово baby (ベビー bebī) римується та співзвучне слову «важкий» (ヘビー hebī). Тобто обігрується назва жанру heavy metal. Також Кобаясі не проти інтерпретації назви, як «новонароджений метал».</p><p>Позиціюють гурт, звісно що, як представника такого жанру як «кавай-метал». Особливо пояснювати не потрібно, що це означає, тут варто лише один раз послухати та подивитися живий виступ Babymetal.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/zTEYUFgLveY"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-153465 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.3.svg" alt="" width="339" height="170"></p><p>З тим як Babymetal набували популярності в усьому світі, а особливо в Європі, багато метал-пуристів поспішили засуджувати гурт за їхній хитромудрий, експлуататорський підхід до відомого жанру. Вони отримали такі дефініції, як «готові на все лише для привернення уваги», «жахливо», чи «метал для хіпстерів».</p><p>Втім, деякі видатні метал-музиканти виступали за Babymetal, попри широку критику. Гурт фактично робить веселим той жанр, який широка публіка, що мало знається на такій музиці, вважає нудним і неціавим.</p><p>Так, до прикладу Джефф Вокер, басист і вокаліст лондонського дез-метал-гурту Carcass, <a href="https://www.ultimate-guitar.com/news/general_music_news/carcass_frontman_defends_babymetal_against_criticism_from_metal_purists.html" target="_blank" rel="noopener">відзначив</a> побачивши виступ Babymetal у 2014 році на фестивалі Sonisphere:</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Це викликає посмішку на обличчях людей. Ось про що музика, чи не так?! Насолоджуйтеся цим і не будьте таким серйозними</p>			</blockquote><p>Або ж можна згадати <a href="https://metaladdicts.com/exoduss-gary-holt-defends-babymetal-against-criticism-from-metal-elitists/" target="_blank" rel="noopener">слова</a> Гері Холта (гітариста культових гуртів Exodus та Slayer), які взагалі дають зрозуміти феномен Babymetal для метал-сцени:</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>У них більше енергії, ніж у багатьох метал-гуртів, яким вони не подобаються. А якщо це перетворює купу дітей на металхедів, то хіба це не на краще, чи не так?</p>			</blockquote><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><p>Допомогло переглянути ставлення до гурту також те що їх «апрувнули» такі титани, як Metallica та особливо Роб Гелфорд, який разом з ними виступав та навіть не проти <a href="https://www.loudersound.com/news/rob-halford-says-it-would-be-a-dream-to-collaborate-with-babymetal" target="_blank" rel="noopener">записати</a> із ними матеріал.</p><p>У 2020 році портал <a href="https://jrocknews.com/2020/02/why-do-people-like-babymetal.html" target="_blank" rel="noopener">Jrock News</a> провів серед фанів гурту опитування та просив пояснити, за що вони його вподобали. За результатами опитування можна побачити справжнє єднання поколінь: який ще метал-гурт за останні років двадцять зумів би об&#8217;єднати людей від 16 до 60?</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2022/02/metallica_babymetal.jpg" alt="">			</div></div><p>Ось, до прикладу, слова 59-річного Свена зі Швеції:</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Оу! Це був перший японський метал-гурт, який я для себе відкрив, і вони здалися доволі енергійними та веселими. Я також був дуже вражений їхніми танцювальними виступами на сцені!</p>			</blockquote><p>Та й справді, якщо просто слухати Babymetal це створює зовсім інший досвід у порівнянні з тим, який ви отримаєте, якщо подивитеся живий виступ, адже це справді доволі цікаве поєднання металу, енергії та потішної хореографії.</p>	<div class="note"  style="background-color:#fcfcf0">		<p><strong><span style="color: #bc002d;">😲 Цікавий факт:</span></strong></p><p><span style="color: #bc002d;">Замість «металічної кози» Babymetal пропонує своєрідний жест лисиці (Лисячий Бог — своєрідний символ божественного натхнення гурту)</span></p><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-152750 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/02/babymetal-horns.jpg" alt="babymetal" width="600" height="450" srcset="/wp-content/uploads/2022/02/babymetal-horns.jpg 600w, /wp-content/uploads/2022/02/babymetal-horns-300x225.jpg 300w" sizes="(max-width: 600px) 100vw, 600px" /></p>		<div class="corner"></div>	</div><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-153467 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.4.svg" alt="" width="348" height="166"></p><p>Всі троє учасників Babymetal зізналися: вони не знали, що таке метал, до створення гурту. А головній солістці, на ім&#8217;я Su-metal на момент створення гурту було лише 13 років (двом іншим учасницям по 11).</p><p>Таким чином, дівчата, яким зараз лише по 24 роки, вже встигли стати легендами металу, а їхнє <a href="https://jrocknews.com/2021/10/babymetal-hiatus.html" target="_blank" rel="noopener">повідомлення</a> у 2021 році про те, що вони чи беруть паузу, чи взагалі припиняють діяльність, багато людей сприйняли як справжню трагедію.</p><p>Авжеж, історію Babymetal складно порівняти зі, скажімо, Metallica, музиканти якої будували свою кар&#8217;єру десятиліттями через виклики та негаразди. Все ж, «кавай-металісти» є комерційним продюсерським проєктом, учасниці гурту — лише обличчя та голоси цього продукту, а вся музика створюється сесійними музикантами.</p><p>Проте, хоча й Babymetal не є «справжнім металом» і не просуває жанр уперед, та завдяки гурту мільйони фанів поп-музики змогли відкрити для себе цілу нову музичну область. А хіба це менш благородна мета?</p><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-153445 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.1.svg" alt="" width="440" height="67"></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/GvD3CHA48pA"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-153471 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.2.svg" alt="" width="450" height="66"></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/WIKqgE4BwAY"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div></p><h3></h3><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-153473 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.3.svg" alt="" width="447" height="65"></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/cK3NMZAUKGw"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-153475 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.4.svg" alt="" width="440" height="67"></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/uD4QJyWqUiE"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-153477 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.5.svg" alt="" width="434" height="67"></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/oO7Y8NsnkRg"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><h4></h4><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-153479 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.6.svg" alt="" width="508" height="100"></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/TD85aM0VQ3o"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><hr><p><strong>Читайте інші цікаві матеріали з тематичного місяця за позначкою <a href="/tag/misyats-yaponiyi/" target="_blank" rel="noopener">«Місяць Японії»</a></strong></p>

Навряд можна когось здивувати твердженням про те, що японський світ попкультури є дуже своєрідним, а також яскравим та галасливим. Не останню роль на японській сцені відіграють так звані «айдол-гурти».

<a href="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.1.svg"><img class="aligncenter wp-image-153443 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.1.svg" alt="" width="338" height="173" /></a>

Це музичні гурти, що складаються з «айдолів» (アイドル) — тобто, молодих зірок, створених продюсерськими центрами як приклад для наслідування дітьми й підлітками. Айдол несе в собі щасливий і товарний образ, який легко сприймається: зазвичай їх більше хвалять за їхню миловидність або публічний імідж, ніж за музичний талант. Крім розважальної функції, айдоли виконують роль умовно позитивних прикладів для наслідування.

Що робитимуть айдоли та куди розвиватимуться події, фактично вирішують фанати, адже продюсерські центри уважно досліджують свою цільову аудиторію (свого роду те, що ми побачили в останньому фільмі про Людину-павука). Наслідком цього є любов цієї аудиторії — часто неспівмірна зі справжнім масштабом таланту айдолів. Фан-сервіс — наше все.

Зазвичай айдолів об’єднують у J-pop гурти — саме так з’явилися відомі групи, як Momoira Clover Z та SKE48. Не кажіть їхнім шанувальникам, але величезна кількість айдолів ускладнює їхнє розрізнення непідготовленим глядачем, адже вони не лише мають дуже схожі публічно образи, але й працюють ідентичними схемами.

[gallery ids="152715,152717"]

Однак є один виняток, який вдихнув нове життя у цей виснажений жанр.

<a href="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.2.svg"><img class="aligncenter wp-image-153463 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.2.svg" alt="" width="319" height="166" /></a>

Babymetal, метал-айдол-гурт, зумів посіяти непозбувну бентегу одразу в двох таборах. Айдол-фани раптом познайомилися з новим для себе жанром, а металхеди несподівано виявили себе в рядах тих самих айдол-фанів.

[cut_in_video_fullwidth video="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/IMG_0347.mp4" video_id="153301"]

Гурт було створено у 2010 році як підгрупу іншого айдол проєкт Sakura Gakuin під керівництвом продюсера і давнього фаната металу Кея "Kobametal" Кобаясі. Він пояснював, що поштовх до злиття таких різних жанрів йому дало те, що метал, на його думку, лише застаріває, і сцена не стає більшою, відповідно йому захотілося зробити щось нове та незвичне.

Суть місії гурту можна уже побачити в назві. "Baby" — це миловидна, айдол-орієнтована частина, а "metal" — це доволі колючий шип на цій добре замаскованій квітці. До того ж назва є певною грою слів, однак зрозумілою лише для тих хто знає японську, адже слово baby (ベビー bebī) римується та співзвучне слову «важкий» (ヘビー hebī). Тобто обігрується назва жанру heavy metal. Також Кобаясі не проти інтерпретації назви, як «новонароджений метал».

Позиціюють гурт, звісно що, як представника такого жанру як «кавай-метал». Особливо пояснювати не потрібно, що це означає, тут варто лише один раз послухати та подивитися живий виступ Babymetal.

https://youtu.be/zTEYUFgLveY

<img class="aligncenter wp-image-153465 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.3.svg" alt="" width="339" height="170" />

З тим як Babymetal набували популярності в усьому світі, а особливо в Європі, багато метал-пуристів поспішили засуджувати гурт за їхній хитромудрий, експлуататорський підхід до відомого жанру. Вони отримали такі дефініції, як «готові на все лише для привернення уваги», «жахливо», чи «метал для хіпстерів».

Втім, деякі видатні метал-музиканти виступали за Babymetal, попри широку критику. Гурт фактично робить веселим той жанр, який широка публіка, що мало знається на такій музиці, вважає нудним і неціавим.

Так, до прикладу Джефф Вокер, басист і вокаліст лондонського дез-метал-гурту Carcass, <a href="https://www.ultimate-guitar.com/news/general_music_news/carcass_frontman_defends_babymetal_against_criticism_from_metal_purists.html" target="_blank" rel="noopener">відзначив</a> побачивши виступ Babymetal у 2014 році на фестивалі Sonisphere:

[blockquote_with_author content="Це викликає посмішку на обличчях людей. Ось про що музика, чи не так?! Насолоджуйтеся цим і не будьте таким серйозними"]

Або ж можна згадати <a href="https://metaladdicts.com/exoduss-gary-holt-defends-babymetal-against-criticism-from-metal-elitists/" target="_blank" rel="noopener">слова</a> Гері Холта (гітариста культових гуртів Exodus та Slayer), які взагалі дають зрозуміти феномен Babymetal для метал-сцени:

[blockquote_with_author content="У них більше енергії, ніж у багатьох метал-гуртів, яким вони не подобаються. А якщо це перетворює купу дітей на металхедів, то хіба це не на краще, чи не так?"]

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/metallica_babymetal.jpg" img_id="152436"]

Допомогло переглянути ставлення до гурту також те що їх «апрувнули» такі титани, як Metallica та особливо Роб Гелфорд, який разом з ними виступав та навіть не проти <a href="https://www.loudersound.com/news/rob-halford-says-it-would-be-a-dream-to-collaborate-with-babymetal" target="_blank" rel="noopener">записати</a> із ними матеріал.

У 2020 році портал <a href="https://jrocknews.com/2020/02/why-do-people-like-babymetal.html" target="_blank" rel="noopener">Jrock News</a> провів серед фанів гурту опитування та просив пояснити, за що вони його вподобали. За результатами опитування можна побачити справжнє єднання поколінь: який ще метал-гурт за останні років двадцять зумів би об'єднати людей від 16 до 60?

[/journal]

Ось, до прикладу, слова 59-річного Свена зі Швеції:

[blockquote_with_author content="Оу! Це був перший японський метал-гурт, який я для себе відкрив, і вони здалися доволі енергійними та веселими. Я також був дуже вражений їхніми танцювальними виступами на сцені!"]

Та й справді, якщо просто слухати Babymetal це створює зовсім інший досвід у порівнянні з тим, який ви отримаєте, якщо подивитеся живий виступ, адже це справді доволі цікаве поєднання металу, енергії та потішної хореографії.

[background_substrate_simple color="#fcfcf0"]

<strong><span style="color: #bc002d;">😲 Цікавий факт:</span></strong>

<span style="color: #bc002d;">Замість «металічної кози» Babymetal пропонує своєрідний жест лисиці (Лисячий Бог — своєрідний символ божественного натхнення гурту)</span>

<img class="aligncenter wp-image-152750 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/babymetal-horns.jpg" alt="babymetal" width="600" height="450" />

[/background_substrate_simple]

<img class="aligncenter wp-image-153467 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.4.svg" alt="" width="348" height="166" />

Всі троє учасників Babymetal зізналися: вони не знали, що таке метал, до створення гурту. А головній солістці, на ім'я Su-metal на момент створення гурту було лише 13 років (двом іншим учасницям по 11).

Таким чином, дівчата, яким зараз лише по 24 роки, вже встигли стати легендами металу, а їхнє <a href="https://jrocknews.com/2021/10/babymetal-hiatus.html" target="_blank" rel="noopener">повідомлення</a> у 2021 році про те, що вони чи беруть паузу, чи взагалі припиняють діяльність, багато людей сприйняли як справжню трагедію.

Авжеж, історію Babymetal складно порівняти зі, скажімо, Metallica, музиканти якої будували свою кар'єру десятиліттями через виклики та негаразди. Все ж, «кавай-металісти» є комерційним продюсерським проєктом, учасниці гурту — лише обличчя та голоси цього продукту, а вся музика створюється сесійними музикантами.

Проте, хоча й Babymetal не є «справжнім металом» і не просуває жанр уперед, та завдяки гурту мільйони фанів поп-музики змогли відкрити для себе цілу нову музичну область. А хіба це менш благородна мета?

<img class="aligncenter wp-image-153445 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.1.svg" alt="" width="440" height="67" />

https://www.youtube.com/watch?v=GvD3CHA48pA

<img class="aligncenter wp-image-153471 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.2.svg" alt="" width="450" height="66" />

https://www.youtube.com/watch?v=WIKqgE4BwAY
<h3></h3>
<img class="aligncenter wp-image-153473 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.3.svg" alt="" width="447" height="65" />

https://www.youtube.com/watch?v=cK3NMZAUKGw

<img class="aligncenter wp-image-153475 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.4.svg" alt="" width="440" height="67" />

https://www.youtube.com/watch?v=uD4QJyWqUiE

<img class="aligncenter wp-image-153477 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.5.svg" alt="" width="434" height="67" />

https://www.youtube.com/watch?v=oO7Y8NsnkRg
<h4></h4>
<img class="aligncenter wp-image-153479 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.6.svg" alt="" width="508" height="100" />

https://www.youtube.com/watch?v=TD85aM0VQ3o

<hr />

<strong>Читайте інші цікаві матеріали з тематичного місяця за позначкою <a href="https://nachasi.com/tag/misyats-yaponiyi/" target="_blank" rel="noopener">«Місяць Японії»</a></strong>

<p>Навряд можна когось здивувати твердженням про те, що японський світ попкультури є дуже своєрідним, а також яскравим та галасливим. Не останню роль на японській сцені відіграють так звані «айдол-гурти».</p><p><a href="/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.1.svg"><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-153443 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.1.svg" alt="" width="338" height="173" /></a></p><p>Це музичні гурти, що складаються з «айдолів» (アイドル) — тобто, молодих зірок, створених продюсерськими центрами як приклад для наслідування дітьми й підлітками. Айдол несе в собі щасливий і товарний образ, який легко сприймається: зазвичай їх більше хвалять за їхню миловидність або публічний імідж, ніж за музичний талант. Крім розважальної функції, айдоли виконують роль умовно позитивних прикладів для наслідування.</p><p>Що робитимуть айдоли та куди розвиватимуться події, фактично вирішують фанати, адже продюсерські центри уважно досліджують свою цільову аудиторію (свого роду те, що ми побачили в останньому фільмі про Людину-павука). Наслідком цього є любов цієї аудиторії — часто неспівмірна зі справжнім масштабом таланту айдолів. Фан-сервіс — наше все.</p><p>Зазвичай айдолів об’єднують у J-pop гурти — саме так з’явилися відомі групи, як Momoira Clover Z та SKE48. Не кажіть їхнім шанувальникам, але величезна кількість айдолів ускладнює їхнє розрізнення непідготовленим глядачем, адже вони не лише мають дуже схожі публічно образи, але й працюють ідентичними схемами.</p><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/02/momoiro.jpeg",			"caption": "Momoira Clover Z"		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/02/SKE48_allmembers.jpg",			"caption": "SKE48"		}			]</script><p>Однак є один виняток, який вдихнув нове життя у цей виснажений жанр.</p><p><a href="/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.2.svg"><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-153463 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.2.svg" alt="" width="319" height="166" /></a></p><p>Babymetal, метал-айдол-гурт, зумів посіяти непозбувну бентегу одразу в двох таборах. Айдол-фани раптом познайомилися з новим для себе жанром, а металхеди несподівано виявили себе в рядах тих самих айдол-фанів.</p>	<div class="wp-caption full-screen">		<video src="/wp-content/uploads/2022/02/IMG_0347.mp4" autoplay muted loop playsinline></video>			</div><p>Гурт було створено у 2010 році як підгрупу іншого айдол проєкт Sakura Gakuin під керівництвом продюсера і давнього фаната металу Кея &#8220;Kobametal&#8221; Кобаясі. Він пояснював, що поштовх до злиття таких різних жанрів йому дало те, що метал, на його думку, лише застаріває, і сцена не стає більшою, відповідно йому захотілося зробити щось нове та незвичне.</p><p>Суть місії гурту можна уже побачити в назві. &#8220;Baby&#8221; — це миловидна, айдол-орієнтована частина, а &#8220;metal&#8221; — це доволі колючий шип на цій добре замаскованій квітці. До того ж назва є певною грою слів, однак зрозумілою лише для тих хто знає японську, адже слово baby (ベビー bebī) римується та співзвучне слову «важкий» (ヘビー hebī). Тобто обігрується назва жанру heavy metal. Також Кобаясі не проти інтерпретації назви, як «новонароджений метал».</p><p>Позиціюють гурт, звісно що, як представника такого жанру як «кавай-метал». Особливо пояснювати не потрібно, що це означає, тут варто лише один раз послухати та подивитися живий виступ Babymetal.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/zTEYUFgLveY"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-153465 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.3.svg" alt="" width="339" height="170" /></p><p>З тим як Babymetal набували популярності в усьому світі, а особливо в Європі, багато метал-пуристів поспішили засуджувати гурт за їхній хитромудрий, експлуататорський підхід до відомого жанру. Вони отримали такі дефініції, як «готові на все лише для привернення уваги», «жахливо», чи «метал для хіпстерів».</p><p>Втім, деякі видатні метал-музиканти виступали за Babymetal, попри широку критику. Гурт фактично робить веселим той жанр, який широка публіка, що мало знається на такій музиці, вважає нудним і неціавим.</p><p>Так, до прикладу Джефф Вокер, басист і вокаліст лондонського дез-метал-гурту Carcass, <a href="https://www.ultimate-guitar.com/news/general_music_news/carcass_frontman_defends_babymetal_against_criticism_from_metal_purists.html" target="_blank" rel="noopener">відзначив</a> побачивши виступ Babymetal у 2014 році на фестивалі Sonisphere:</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Це викликає посмішку на обличчях людей. Ось про що музика, чи не так?! Насолоджуйтеся цим і не будьте таким серйозними</p>			</blockquote><p>Або ж можна згадати <a href="https://metaladdicts.com/exoduss-gary-holt-defends-babymetal-against-criticism-from-metal-elitists/" target="_blank" rel="noopener">слова</a> Гері Холта (гітариста культових гуртів Exodus та Slayer), які взагалі дають зрозуміти феномен Babymetal для метал-сцени:</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>У них більше енергії, ніж у багатьох метал-гуртів, яким вони не подобаються. А якщо це перетворює купу дітей на металхедів, то хіба це не на краще, чи не так?</p>			</blockquote><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><p>Допомогло переглянути ставлення до гурту також те що їх «апрувнули» такі титани, як Metallica та особливо Роб Гелфорд, який разом з ними виступав та навіть не проти <a href="https://www.loudersound.com/news/rob-halford-says-it-would-be-a-dream-to-collaborate-with-babymetal" target="_blank" rel="noopener">записати</a> із ними матеріал.</p><p>У 2020 році портал <a href="https://jrocknews.com/2020/02/why-do-people-like-babymetal.html" target="_blank" rel="noopener">Jrock News</a> провів серед фанів гурту опитування та просив пояснити, за що вони його вподобали. За результатами опитування можна побачити справжнє єднання поколінь: який ще метал-гурт за останні років двадцять зумів би об&#8217;єднати людей від 16 до 60?</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2022/02/metallica_babymetal.jpg" alt="">			</div></div><p>Ось, до прикладу, слова 59-річного Свена зі Швеції:</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Оу! Це був перший японський метал-гурт, який я для себе відкрив, і вони здалися доволі енергійними та веселими. Я також був дуже вражений їхніми танцювальними виступами на сцені!</p>			</blockquote><p>Та й справді, якщо просто слухати Babymetal це створює зовсім інший досвід у порівнянні з тим, який ви отримаєте, якщо подивитеся живий виступ, адже це справді доволі цікаве поєднання металу, енергії та потішної хореографії.</p>	<div class="note"  style="background-color:#fcfcf0">		<p><strong><span style="color: #bc002d;">😲 Цікавий факт:</span></strong></p><p><span style="color: #bc002d;">Замість «металічної кози» Babymetal пропонує своєрідний жест лисиці (Лисячий Бог — своєрідний символ божественного натхнення гурту)</span></p><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-152750 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/02/babymetal-horns.jpg" alt="babymetal" width="600" height="450" srcset="/wp-content/uploads/2022/02/babymetal-horns.jpg 600w, /wp-content/uploads/2022/02/babymetal-horns-300x225.jpg 300w" sizes="(max-width: 600px) 100vw, 600px" /></p>		<div class="corner"></div>	</div><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-153467 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/02/heading-2.4.svg" alt="" width="348" height="166" /></p><p>Всі троє учасників Babymetal зізналися: вони не знали, що таке метал, до створення гурту. А головній солістці, на ім&#8217;я Su-metal на момент створення гурту було лише 13 років (двом іншим учасницям по 11).</p><p>Таким чином, дівчата, яким зараз лише по 24 роки, вже встигли стати легендами металу, а їхнє <a href="https://jrocknews.com/2021/10/babymetal-hiatus.html" target="_blank" rel="noopener">повідомлення</a> у 2021 році про те, що вони чи беруть паузу, чи взагалі припиняють діяльність, багато людей сприйняли як справжню трагедію.</p><p>Авжеж, історію Babymetal складно порівняти зі, скажімо, Metallica, музиканти якої будували свою кар&#8217;єру десятиліттями через виклики та негаразди. Все ж, «кавай-металісти» є комерційним продюсерським проєктом, учасниці гурту — лише обличчя та голоси цього продукту, а вся музика створюється сесійними музикантами.</p><p>Проте, хоча й Babymetal не є «справжнім металом» і не просуває жанр уперед, та завдяки гурту мільйони фанів поп-музики змогли відкрити для себе цілу нову музичну область. А хіба це менш благородна мета?</p><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-153445 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.1.svg" alt="" width="440" height="67" /></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/GvD3CHA48pA"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-153471 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.2.svg" alt="" width="450" height="66" /></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/WIKqgE4BwAY"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><h3></h3><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-153473 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.3.svg" alt="" width="447" height="65" /></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/cK3NMZAUKGw"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-153475 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.4.svg" alt="" width="440" height="67" /></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/uD4QJyWqUiE"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-153477 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.5.svg" alt="" width="434" height="67" /></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/oO7Y8NsnkRg"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><h4></h4><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-153479 size-full" src="/wp-content/uploads/2022/02/heading-4.6.svg" alt="" width="508" height="100" /></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/TD85aM0VQ3o"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><hr /><p><strong>Читайте інші цікаві матеріали з тематичного місяця за позначкою <a href="/tag/misyats-yaponiyi/" target="_blank" rel="noopener">«Місяць Японії»</a></strong></p>

😻 Лютий японський «кавай-метал»: добірка хітів від Babymetal

<em>Вже десять років український художник Гамлет Зіньківський, відомий широкому загалу перш за все як стріт-артист, створює графічний нотатник, у якому поденно фіксує своє життя. </em>

<em>Нащо митцю така практика та чому проєкт отримав значну популярність?</em>
<h3><strong>Стріт-арт. Послідовність. Публічність. </strong></h3>
Вулична культура в Україні в останні десятиліття знаходить все більшу підтримку як у арт-середовищі, так і у широкого загалу. Сьогодні на вулицях можна побачити багатий спектр стріт-арту: стікер-арт, трафарети, вуличні плакати, намальовані та в’язані графіті, мурали тощо. Стріт-арт як свавільне мистецтво, що не питає дозволу, а проявляє себе де схоче, та паблік-арт як узгоджена робота художника у публічному просторі все більше проявляють себе та підсилюють одне одного, адже популяризують вуличну культуру.

І хоча кожен з напрямів має власні “фішки”, об’єднує їх представників спільне прагнення — діалог з “непідготовленим” глядачем та взаємодія з міським середовищем.
<h4>Перш за все вуличне мистецтво для багатьох символізує свободу.</h4>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/62077c1f48d2d_photo_2022-02-12_00-30-57.jpg">Скріншот гугл-карти Івана Пономаренко, де позначено роботи Гамлета Зіньківського.

Гамлет Зіньківський малює на вулицях Харкова з 2008 року. З того часу він створив мережу вуличної графіки, і цей монохромний світ став частиною міської культури. Дослідник Харкова Іван Пономаренко навіть розробив <a href="https://www.google.com/maps/d/u/0/viewer?mid=1f4yPZcwPAu7TotG3RfJy1yPDOKI&hl=uk&ll=49.99977778668267%2C36.27101896435549&z=13" target="_blank" rel="noopener noreferrer">карту робіт</a>, щоб в кожного була можливість скласти тематичний маршрут і оцінити масштаб діяльності :)

Багаторічна художня інтервенція у міський простір вплинула на всю творчість митця. Стріт-арт — це не тільки вибір творчості, а й вибір публічності.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/62077bcf07ce6_61-960x640.jpg"><em>Джерело: стаття “Харьковский стрит-арт Гамлета Зиньковского” медіа-проєкту “Харьков манящий”. Фото: Іван Пономаренко.</em>
<h3><strong>Поза стріт-артом. Щоденник як дисципліна. </strong></h3>
Історія Гамлета не є шляхом від стріт-арту до виставкових зал. Вона про балансування між художніми середовищами як рушійну силу митця. Вулиця випробовує зустріччю з невідомим та часом ворожим, винагороджує прихильністю аудиторії, що сягає далеко за межі постійних відвідувачів галерей, вимагає впевненості у самооприявленні. <a href="https://mykharkov.info/news/hudozhnik-gamlet-zinkovskij-vi-hochete-mij-strit-art-pobachiti-pidnimajte-bulki-i-yidte-v-harkiv-92107.html" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><em>“Стріт-арт ‒ це моя данина людям, моя спроба зробити щось краще”</em></a><em>.</em> Разом з тим, діалог із глядачем і художні пошуки Гамлет веде одразу у декількох площинах. Вулицю як простір для роботи він доповнює “білим кубом” виставкових залів. Так, наприклад, у 2013 році художник був учасником 53-го Венеційського бієнале з графічною серією “Наодинці з собою” та інсталяцією “Книга людей”. Окрім стріт-арту та виставкових проєктів митець знайшов для себе ще один художній вимір — книжкову ілюстрацію: працював над творами Андрія Платонова та Сергія Жадана.

<strong>Винайдена візуальна мова Гамлета об’єднує всі його практики. Стріт-арт, графіка, фотографія, колаж, інсталяція мають спільні візуальні риси: монохромність, урбаністичний сетінг, включення авторського тексту.</strong>

Гамлет — митець, що працює з часом. Його стріт-арт наче калейдоскопічний цикл про плинність буття і екзистенційну самотність людини у життєвоу вирі. Є й інший довготривалий проєкт.

Вже багато років митець працює над великим щоденниковим циклом. Все почалося із завершеної у 2013 році серії “Щоденник”. Тоді виникла концепція для подальшої роботи. Впродовж року художник кожного дня фіксує одне переживання і втілює його у невеликому малюнку, після чого бере рік перерви, а далі починає новий виток робочого циклу. Наразі Гамлет створив вже 5 серій: 2013 — “Щоденник”, 2015 — “Полароїди”, 2017 — “7-е правило”, 2019 — “3652019”, 2021 — “⅔”. 19 січня у харківському центрі сучасного мистецтва “ЄрміловЦентр” відкрилася виставка “⅔” з 365 роботами останньої серії. 18 лютого в київському Центрі сучасного мистецтва М17 митець покаже одразу два роки свого життя “3652019 + ⅔”. Презентація кожної нової щоденникової серії — обов’язковий етап у розвитку циклу.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/62077d1393399_YAR_1095-scaled.jpg"><em>Відкриття виставки “⅔” Гамлета Зіньківського у ЦСМ “ЄрміловЦентр”. 19 січня 2022. Фото: Андрій Яригін.</em>

Дисцлипліна — одна з головних причин існування цього проєкту. Гамлет культивує у собі наполегливість та дисциплінованість. Проєкт, який вимагає щоденної праці, створює ідеальні умови для творчого загартовування. Особливо, коли твоя задача стати хронікером власного життя.
<h3><strong>Цівочка спогадів, низка образів та ланцюг слів. </strong></h3>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/62077d73421e0_YAR_1117-scaled.jpg"><em>Відкриття виставки “⅔” Гамлета Зіньківського у ЦСМ “ЄрміловЦентр”. 19 січня 2022. Фото: Андрій Яригін.</em>

Один день, одна ситуація, одна робота = 365 лаконічних візуальних нотаток.

Дисциплінованість проєкту має силу не тільки для митця — черга глядачів тягнеться у прихованому ритмі “від січня до грудня”. Суголосно своїй лінійній природі роботи упорядковують виставковий простір — сповільнюють хаотичне пересування залою та єднають у спільному русі, як простором, так і часом. Якщо винирнути з цієї течії, впадає в око, яке різнобарв’я людей приходить дивитися ці нотатки. Хто за естетичною насолодою, а хто, може, для того, аби дізнатися, що робив митець в його день народження.
<h3><strong>Художник малює. Письменник пише. Гамлет малює і пише. Хто він?</strong></h3>
У творчому доробку Гамлет зіштовхує дві повнокровні мови — <strong>слово та образ. </strong>

З позиції графіки вони обидві народжуються з лінії, але кожна розвивається в окрему систему символів. Ілюстрація, каліграфія, фігурна поезія, лубок, комікс — тільки частина найрізноманітніших способів взаємодії тексту та зображення у світовому мистецтві. Твори Гамлета стають у цей ряд пошуків співіснування двох мов.

Для митця авторський напис чи підпис — обов’язковий елемент роботи. Це не назва, не коментар чи виноска до роботи, це і не десемантизований графічний образ. Слова мають значення, вони включені до зображення і продовжують працювати як текст.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/62077ee392aa0_IMG_6449-4-scaled.gif"><em>Колаж з фото робіт: Марія Варлигіна.</em>

<strong>Цікаво, що говорити про графічний цикл Гамлета можна не тільки через призму візуальних жанрів, а й літературних.</strong>

Художник звертається одразу до двох жанрів — щоденника та нотаток. Від першого він переймає довготривалість проєкту, часову ритмічність творення та моментальність фіксації пережитого.

Автор володіє магією лаконічного нарису: <em>"Сьогодні я зайвий", "До вершин не дошли — только до заката", "Новый мертвий сосед в подъезде", "Півгодини слідкував за помаранчевим жучком", "Добре, коли друг не старіє, а дорослішає", "Сам собі ходив по Сам Собі Фесту", "Шлагбаум — найцікавіше за день"</em>... І це стисле до однієї фрази переживання для читача має вибухову силу власних асоціацій. Гамлет говорить про своє так, що воно близько відлунює у життєвому досвіді кожного. Меланхолія, іронія та сміх, замисленність, легкість, відчуття самотності, любов та сум <em>— </em>такі різні настрої відкривають за образом митця живу людину.

Двійник Гамлета переходить з листка на листок. Показує, але обмежує, коментує, але не пояснює. Він ніби пропонує приміряти власну оптику, але глядач не може зайняти його місце насправді — бо насправді він стає власною версією цього двійника.

Другий жанр, до якого звертається Гамлет — <strong>нотатки</strong>. Він дає митцю повну тематичну свободу, гнучкість у самооприявленні в матеріалі, підтримує афористичність. Нотатка дозволяє створити більшу дистанцію між автором та розкритою ним ситуацією, проговорювати більш завуальовано.

Фрагментарність і лаконічність кожної роботи підсвічують неоприявлене, полишене натяком, невичерпане.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/62077f808311b_IMG_6452-2-scaled.jpg"><em>Фото: Марія Варлигіна.</em>
<h3><strong>Що з того всього вийшло?</strong></h3>
Якщо ви досі читаєте цей текст, то авторка статті задоволена — їй вдалося зацікавити вас у тому, що цікаво їй. Спробуємо підбити підсумки.
<ol>
 	<li>Гамлет Зіньківський — художник, який працює зі стріт-артом, станковою графікою, книжковою ілюстрацією, фотографією, інсталяцією, але яку б художню площину він не обрав, перш за все відчувається його погляд як графіка.</li>
 	<li>Дисциплінованість, послідовність, діалогічність — ключові риси митця, мінімалістичність форми, лаконічність думки — загальний підхід до роботи.</li>
 	<li>Щоденниковий цикл, над яким митець працює вже 10 років, як і його стріт-арт, є довготривалим проєктом про зануреність у час та плинність буття.</li>
 	<li>Гамлет виходить за межі суто візуального і працює на перетині двох мов — слова та образу. Залишаючись у полі візуального мистецтва, він продуктивно використовує літературні жанри, аби розповісти історію “одного проілюстрованого життя”.</li>
</ol>
Але що казати — треба йти та дивитися.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/62077fbb455b1_YAR_1267-scaled.jpg"><em>Відкриття виставки “⅔” Гамлета Зіньківського у ЦСМ “ЄрміловЦентр”. 19 січня 2022. Фото: Андрій Яригін.</em>

[background_substrate_simple color="#ff0053"]

<strong>Будь ласка, візьміть участь у опитуванні. Це допоможе розвитку нашого проєкту:</strong>

[/background_substrate_simple]

[wp_quiz_pro id="129774"]

<p><em>Вже десять років український художник Гамлет Зіньківський, відомий широкому загалу перш за все як стріт-артист, створює графічний нотатник, у якому поденно фіксує своє життя. </em></p><p><em>Нащо митцю така практика та чому проєкт отримав значну популярність?</em></p><h3><strong>Стріт-арт. Послідовність. Публічність. </strong></h3><p>Вулична культура в Україні в останні десятиліття знаходить все більшу підтримку як у арт-середовищі, так і у широкого загалу. Сьогодні на вулицях можна побачити багатий спектр стріт-арту: стікер-арт, трафарети, вуличні плакати, намальовані та в’язані графіті, мурали тощо. Стріт-арт як свавільне мистецтво, що не питає дозволу, а проявляє себе де схоче, та паблік-арт як узгоджена робота художника у публічному просторі все більше проявляють себе та підсилюють одне одного, адже популяризують вуличну культуру.</p><p>І хоча кожен з напрямів має власні “фішки”, об’єднує їх представників спільне прагнення — діалог з “непідготовленим” глядачем та взаємодія з міським середовищем.</p><h4>Перш за все вуличне мистецтво для багатьох символізує свободу.</h4><p><img src="/wp-content/uploads/2022/02/62077c1f48d2d_photo_2022-02-12_00-30-57.jpg">Скріншот гугл-карти Івана Пономаренко, де позначено роботи Гамлета Зіньківського.</p><p>Гамлет Зіньківський малює на вулицях Харкова з 2008 року. З того часу він створив мережу вуличної графіки, і цей монохромний світ став частиною міської культури. Дослідник Харкова Іван Пономаренко навіть розробив <a href="https://www.google.com/maps/d/u/0/viewer?mid=1f4yPZcwPAu7TotG3RfJy1yPDOKI&#038;hl=uk&#038;ll=49.99977778668267%2C36.27101896435549&#038;z=13" target="_blank" rel="noopener noreferrer">карту робіт</a>, щоб в кожного була можливість скласти тематичний маршрут і оцінити масштаб діяльності 🙂</p><p>Багаторічна художня інтервенція у міський простір вплинула на всю творчість митця. Стріт-арт — це не тільки вибір творчості, а й вибір публічності.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/02/62077bcf07ce6_61-960x640.jpg"><em>Джерело: стаття “Харьковский стрит-арт Гамлета Зиньковского” медіа-проєкту “Харьков манящий”. Фото: Іван Пономаренко.</em></p><h3><strong>Поза стріт-артом. Щоденник як дисципліна. </strong></h3><p>Історія Гамлета не є шляхом від стріт-арту до виставкових зал. Вона про балансування між художніми середовищами як рушійну силу митця. Вулиця випробовує зустріччю з невідомим та часом ворожим, винагороджує прихильністю аудиторії, що сягає далеко за межі постійних відвідувачів галерей, вимагає впевненості у самооприявленні. <a href="https://mykharkov.info/news/hudozhnik-gamlet-zinkovskij-vi-hochete-mij-strit-art-pobachiti-pidnimajte-bulki-i-yidte-v-harkiv-92107.html" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><em>“Стріт-арт ‒ це моя данина людям, моя спроба зробити щось краще”</em></a><em>.</em> Разом з тим, діалог із глядачем і художні пошуки Гамлет веде одразу у декількох площинах. Вулицю як простір для роботи він доповнює “білим кубом” виставкових залів. Так, наприклад, у 2013 році художник був учасником 53-го Венеційського бієнале з графічною серією “Наодинці з собою” та інсталяцією “Книга людей”. Окрім стріт-арту та виставкових проєктів митець знайшов для себе ще один художній вимір — книжкову ілюстрацію: працював над творами Андрія Платонова та Сергія Жадана.</p><p><strong>Винайдена візуальна мова Гамлета об’єднує всі його практики. Стріт-арт, графіка, фотографія, колаж, інсталяція мають спільні візуальні риси: монохромність, урбаністичний сетінг, включення авторського тексту.</strong></p><p>Гамлет — митець, що працює з часом. Його стріт-арт наче калейдоскопічний цикл про плинність буття і екзистенційну самотність людини у життєвоу вирі. Є й інший довготривалий проєкт.</p><p>Вже багато років митець працює над великим щоденниковим циклом. Все почалося із завершеної у 2013 році серії “Щоденник”. Тоді виникла концепція для подальшої роботи. Впродовж року художник кожного дня фіксує одне переживання і втілює його у невеликому малюнку, після чого бере рік перерви, а далі починає новий виток робочого циклу. Наразі Гамлет створив вже 5 серій: 2013 — “Щоденник”, 2015 — “Полароїди”, 2017 — “7-е правило”, 2019 — “3652019”, 2021 — “⅔”. 19 січня у харківському центрі сучасного мистецтва “ЄрміловЦентр” відкрилася виставка “⅔” з 365 роботами останньої серії. 18 лютого в київському Центрі сучасного мистецтва М17 митець покаже одразу два роки свого життя “3652019 + ⅔”. Презентація кожної нової щоденникової серії — обов’язковий етап у розвитку циклу.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/02/62077d1393399_YAR_1095-scaled.jpg"><em>Відкриття виставки “⅔” Гамлета Зіньківського у ЦСМ “ЄрміловЦентр”. 19 січня 2022. Фото: Андрій Яригін.</em></p><p>Дисцлипліна — одна з головних причин існування цього проєкту. Гамлет культивує у собі наполегливість та дисциплінованість. Проєкт, який вимагає щоденної праці, створює ідеальні умови для творчого загартовування. Особливо, коли твоя задача стати хронікером власного життя.</p><h3><strong>Цівочка спогадів, низка образів та ланцюг слів. </strong></h3><p><img src="/wp-content/uploads/2022/02/62077d73421e0_YAR_1117-scaled.jpg"><em>Відкриття виставки “⅔” Гамлета Зіньківського у ЦСМ “ЄрміловЦентр”. 19 січня 2022. Фото: Андрій Яригін.</em></p><p>Один день, одна ситуація, одна робота = 365 лаконічних візуальних нотаток.</p><p>Дисциплінованість проєкту має силу не тільки для митця — черга глядачів тягнеться у прихованому ритмі “від січня до грудня”. Суголосно своїй лінійній природі роботи упорядковують виставковий простір — сповільнюють хаотичне пересування залою та єднають у спільному русі, як простором, так і часом. Якщо винирнути з цієї течії, впадає в око, яке різнобарв’я людей приходить дивитися ці нотатки. Хто за естетичною насолодою, а хто, може, для того, аби дізнатися, що робив митець в його день народження.</p><h3><strong>Художник малює. Письменник пише. Гамлет малює і пише. Хто він?</strong></h3><p>У творчому доробку Гамлет зіштовхує дві повнокровні мови — <strong>слово та образ. </strong></p><p>З позиції графіки вони обидві народжуються з лінії, але кожна розвивається в окрему систему символів. Ілюстрація, каліграфія, фігурна поезія, лубок, комікс — тільки частина найрізноманітніших способів взаємодії тексту та зображення у світовому мистецтві. Твори Гамлета стають у цей ряд пошуків співіснування двох мов.</p><p>Для митця авторський напис чи підпис — обов’язковий елемент роботи. Це не назва, не коментар чи виноска до роботи, це і не десемантизований графічний образ. Слова мають значення, вони включені до зображення і продовжують працювати як текст.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/02/62077ee392aa0_IMG_6449-4-scaled.gif"><em>Колаж з фото робіт: Марія Варлигіна.</em></p><p><strong>Цікаво, що говорити про графічний цикл Гамлета можна не тільки через призму візуальних жанрів, а й літературних.</strong></p><p>Художник звертається одразу до двох жанрів — щоденника та нотаток. Від першого він переймає довготривалість проєкту, часову ритмічність творення та моментальність фіксації пережитого.</p><p>Автор володіє магією лаконічного нарису: <em>&#8220;Сьогодні я зайвий&#8221;, &#8220;До вершин не дошли — только до заката&#8221;, &#8220;Новый мертвий сосед в подъезде&#8221;, &#8220;Півгодини слідкував за помаранчевим жучком&#8221;, &#8220;Добре, коли друг не старіє, а дорослішає&#8221;, &#8220;Сам собі ходив по Сам Собі Фесту&#8221;, &#8220;Шлагбаум — найцікавіше за день&#8221;</em>&#8230; І це стисле до однієї фрази переживання для читача має вибухову силу власних асоціацій. Гамлет говорить про своє так, що воно близько відлунює у життєвому досвіді кожного. Меланхолія, іронія та сміх, замисленність, легкість, відчуття самотності, любов та сум <em>— </em>такі різні настрої відкривають за образом митця живу людину.</p><p>Двійник Гамлета переходить з листка на листок. Показує, але обмежує, коментує, але не пояснює. Він ніби пропонує приміряти власну оптику, але глядач не може зайняти його місце насправді — бо насправді він стає власною версією цього двійника.</p><p>Другий жанр, до якого звертається Гамлет — <strong>нотатки</strong>. Він дає митцю повну тематичну свободу, гнучкість у самооприявленні в матеріалі, підтримує афористичність. Нотатка дозволяє створити більшу дистанцію між автором та розкритою ним ситуацією, проговорювати більш завуальовано.</p><p>Фрагментарність і лаконічність кожної роботи підсвічують неоприявлене, полишене натяком, невичерпане.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/02/62077f808311b_IMG_6452-2-scaled.jpg"><em>Фото: Марія Варлигіна.</em></p><h3><strong>Що з того всього вийшло?</strong></h3><p>Якщо ви досі читаєте цей текст, то авторка статті задоволена — їй вдалося зацікавити вас у тому, що цікаво їй. Спробуємо підбити підсумки.</p><ol><li>Гамлет Зіньківський — художник, який працює зі стріт-артом, станковою графікою, книжковою ілюстрацією, фотографією, інсталяцією, але яку б художню площину він не обрав, перш за все відчувається його погляд як графіка.</li><li>Дисциплінованість, послідовність, діалогічність — ключові риси митця, мінімалістичність форми, лаконічність думки — загальний підхід до роботи.</li><li>Щоденниковий цикл, над яким митець працює вже 10 років, як і його стріт-арт, є довготривалим проєктом про зануреність у час та плинність буття.</li><li>Гамлет виходить за межі суто візуального і працює на перетині двох мов — слова та образу. Залишаючись у полі візуального мистецтва, він продуктивно використовує літературні жанри, аби розповісти історію “одного проілюстрованого життя”.</li></ol><p>Але що казати — треба йти та дивитися.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/02/62077fbb455b1_YAR_1267-scaled.jpg"><em>Відкриття виставки “⅔” Гамлета Зіньківського у ЦСМ “ЄрміловЦентр”. 19 січня 2022. Фото: Андрій Яригін.</em></p>	<div class="note"  style="background-color:#ff0053">		<p><strong>Будь ласка, візьміть участь у опитуванні. Це допоможе розвитку нашого проєкту:</strong></p>		<div class="corner"></div>	</div><p><iframe src="https://api.nachasi.com/v2/shortcode/wp_quiz_pro/?id=129774" sandbox="allow-same-origin allow-scripts allow-popups allow-forms allow-presentation" onload="this.style.height=(this.contentWindow.document.body.scrollHeight+20)+'px';"></iframe></p>

YAR_1049.jpg

"u0421u044cu043eu0433u043eu0434u043du0456 u044f u0437u0430u0439u0432u0438u0439". u041fu0440u043e 10-u0440u0456u0447u043du0438u0439 u0433u0440u0430u0444u0456u0447u043du0438u0439 u043fu0440u043eu0454u043au0442 u0441u0442u0440u0456u0442-u0445u0443u0434u043eu0436u043du0438u043au0430 u0413u0430u043cu043bu0435u0442u0430 u0417u0456u043du044cu043au0456u0432u0441u044cu043au043eu0433u043e.

Розповідаємо про все, що стосується креативних індустрій України та світу. Розкажіть про власний кейс, прочитайте розповіді зі світу творчих людей та отримайте порцію натхнення. У рубриці ви знайдете цікаві можливості, новини, кейси та розповіді про мистецтво, культуру, книги, цифрові технології у творчості тощо.

Креатив

u041fu0440u043e u0449u043eu0434u0435u043du043du0438u043au043eu0432u0438u0439 u0446u0438u043au043b u0413u0430u043cu043bu0435u0442u0430 u0417u0456u043du044cu043au0456u0432u0441u044cu043au043eu0433u043e u0442u0430 u044fu043a u0447u0430u0441 u0456 u0434u0438u0441u0446u0438u043fu043bu0456u043du0430 u0441u0442u0430u044eu0442u044c u0441u043fu0456u0432u0430u0432u0442u043eu0440u0430u043cu0438 u0445u0443u0434u043eu0436u043du044cu043eu0433u043e u0432u0438u0441u043bu043eu0432u0443.u00a0u00a0

Про щоденниковий цикл Гамлета Зіньківського та як час і дисципліна стають співавторами художнього вислову.

<em>Вже десять років український художник Гамлет Зіньківський, відомий широкому загалу перш за все як стріт-артист, створює графічний нотатник, у якому поденно фіксує своє життя. </em>

<em>Нащо митцю така практика та чому проєкт отримав значну популярність?</em>
<h3><strong>Стріт-арт. Послідовність. Публічність. </strong></h3>
Вулична культура в Україні в останні десятиліття знаходить все більшу підтримку як у арт-середовищі, так і у широкого загалу. Сьогодні на вулицях можна побачити багатий спектр стріт-арту: стікер-арт, трафарети, вуличні плакати, намальовані та в’язані графіті, мурали тощо. Стріт-арт як свавільне мистецтво, що не питає дозволу, а проявляє себе де схоче, та паблік-арт як узгоджена робота художника у публічному просторі все більше проявляють себе та підсилюють одне одного, адже популяризують вуличну культуру.

І хоча кожен з напрямів має власні “фішки”, об’єднує їх представників спільне прагнення — діалог з “непідготовленим” глядачем та взаємодія з міським середовищем.
<h4>Перш за все вуличне мистецтво для багатьох символізує свободу.</h4>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/62077c1f48d2d_photo_2022-02-12_00-30-57.jpg" />Скріншот гугл-карти Івана Пономаренко, де позначено роботи Гамлета Зіньківського.

Гамлет Зіньківський малює на вулицях Харкова з 2008 року. З того часу він створив мережу вуличної графіки, і цей монохромний світ став частиною міської культури. Дослідник Харкова Іван Пономаренко навіть розробив <a href="https://www.google.com/maps/d/u/0/viewer?mid=1f4yPZcwPAu7TotG3RfJy1yPDOKI&amp;hl=uk&amp;ll=49.99977778668267%2C36.27101896435549&amp;z=13" target="_blank" rel="noopener noreferrer">карту робіт</a>, щоб в кожного була можливість скласти тематичний маршрут і оцінити масштаб діяльності :)

Багаторічна художня інтервенція у міський простір вплинула на всю творчість митця. Стріт-арт — це не тільки вибір творчості, а й вибір публічності.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/62077bcf07ce6_61-960x640.jpg" /><em>Джерело: стаття “Харьковский стрит-арт Гамлета Зиньковского” медіа-проєкту “Харьков манящий”. Фото: Іван Пономаренко.</em>
<h3><strong>Поза стріт-артом. Щоденник як дисципліна. </strong></h3>
Історія Гамлета не є шляхом від стріт-арту до виставкових зал. Вона про балансування між художніми середовищами як рушійну силу митця. Вулиця випробовує зустріччю з невідомим та часом ворожим, винагороджує прихильністю аудиторії, що сягає далеко за межі постійних відвідувачів галерей, вимагає впевненості у самооприявленні. <a href="https://mykharkov.info/news/hudozhnik-gamlet-zinkovskij-vi-hochete-mij-strit-art-pobachiti-pidnimajte-bulki-i-yidte-v-harkiv-92107.html" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><em>“Стріт-арт ‒ це моя данина людям, моя спроба зробити щось краще”</em></a><em>.</em> Разом з тим, діалог із глядачем і художні пошуки Гамлет веде одразу у декількох площинах. Вулицю як простір для роботи він доповнює “білим кубом” виставкових залів. Так, наприклад, у 2013 році художник був учасником 53-го Венеційського бієнале з графічною серією “Наодинці з собою” та інсталяцією “Книга людей”. Окрім стріт-арту та виставкових проєктів митець знайшов для себе ще один художній вимір — книжкову ілюстрацію: працював над творами Андрія Платонова та Сергія Жадана.

<strong>Винайдена візуальна мова Гамлета об’єднує всі його практики. Стріт-арт, графіка, фотографія, колаж, інсталяція мають спільні візуальні риси: монохромність, урбаністичний сетінг, включення авторського тексту.</strong>

Гамлет — митець, що працює з часом. Його стріт-арт наче калейдоскопічний цикл про плинність буття і екзистенційну самотність людини у життєвоу вирі. Є й інший довготривалий проєкт.

Вже багато років митець працює над великим щоденниковим циклом. Все почалося із завершеної у 2013 році серії “Щоденник”. Тоді виникла концепція для подальшої роботи. Впродовж року художник кожного дня фіксує одне переживання і втілює його у невеликому малюнку, після чого бере рік перерви, а далі починає новий виток робочого циклу. Наразі Гамлет створив вже 5 серій: 2013 — “Щоденник”, 2015 — “Полароїди”, 2017 — “7-е правило”, 2019 — “3652019”, 2021 — “⅔”. 19 січня у харківському центрі сучасного мистецтва “ЄрміловЦентр” відкрилася виставка “⅔” з 365 роботами останньої серії. 18 лютого в київському Центрі сучасного мистецтва М17 митець покаже одразу два роки свого життя “3652019 + ⅔”. Презентація кожної нової щоденникової серії — обов’язковий етап у розвитку циклу.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/62077d1393399_YAR_1095-scaled.jpg" /><em>Відкриття виставки “⅔” Гамлета Зіньківського у ЦСМ “ЄрміловЦентр”. 19 січня 2022. Фото: Андрій Яригін.</em>

Дисцлипліна — одна з головних причин існування цього проєкту. Гамлет культивує у собі наполегливість та дисциплінованість. Проєкт, який вимагає щоденної праці, створює ідеальні умови для творчого загартовування. Особливо, коли твоя задача стати хронікером власного життя.
<h3><strong>Цівочка спогадів, низка образів та ланцюг слів. </strong></h3>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/62077d73421e0_YAR_1117-scaled.jpg" /><em>Відкриття виставки “⅔” Гамлета Зіньківського у ЦСМ “ЄрміловЦентр”. 19 січня 2022. Фото: Андрій Яригін.</em>

Один день, одна ситуація, одна робота = 365 лаконічних візуальних нотаток.

Дисциплінованість проєкту має силу не тільки для митця — черга глядачів тягнеться у прихованому ритмі “від січня до грудня”. Суголосно своїй лінійній природі роботи упорядковують виставковий простір — сповільнюють хаотичне пересування залою та єднають у спільному русі, як простором, так і часом. Якщо винирнути з цієї течії, впадає в око, яке різнобарв’я людей приходить дивитися ці нотатки. Хто за естетичною насолодою, а хто, може, для того, аби дізнатися, що робив митець в його день народження.
<h3><strong>Художник малює. Письменник пише. Гамлет малює і пише. Хто він?</strong></h3>
У творчому доробку Гамлет зіштовхує дві повнокровні мови — <strong>слово та образ. </strong>

З позиції графіки вони обидві народжуються з лінії, але кожна розвивається в окрему систему символів. Ілюстрація, каліграфія, фігурна поезія, лубок, комікс — тільки частина найрізноманітніших способів взаємодії тексту та зображення у світовому мистецтві. Твори Гамлета стають у цей ряд пошуків співіснування двох мов.

Для митця авторський напис чи підпис — обов’язковий елемент роботи. Це не назва, не коментар чи виноска до роботи, це і не десемантизований графічний образ. Слова мають значення, вони включені до зображення і продовжують працювати як текст.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/62077ee392aa0_IMG_6449-4-scaled.gif" /><em>Колаж з фото робіт: Марія Варлигіна.</em>

<strong>Цікаво, що говорити про графічний цикл Гамлета можна не тільки через призму візуальних жанрів, а й літературних.</strong>

Художник звертається одразу до двох жанрів — щоденника та нотаток. Від першого він переймає довготривалість проєкту, часову ритмічність творення та моментальність фіксації пережитого.

Автор володіє магією лаконічного нарису: <em>"Сьогодні я зайвий", "До вершин не дошли — только до заката", "Новый мертвий сосед в подъезде", "Півгодини слідкував за помаранчевим жучком", "Добре, коли друг не старіє, а дорослішає", "Сам собі ходив по Сам Собі Фесту", "Шлагбаум — найцікавіше за день"</em>... І це стисле до однієї фрази переживання для читача має вибухову силу власних асоціацій. Гамлет говорить про своє так, що воно близько відлунює у життєвому досвіді кожного. Меланхолія, іронія та сміх, замисленність, легкість, відчуття самотності, любов та сум <em>— </em>такі різні настрої відкривають за образом митця живу людину.

Двійник Гамлета переходить з листка на листок. Показує, але обмежує, коментує, але не пояснює. Він ніби пропонує приміряти власну оптику, але глядач не може зайняти його місце насправді — бо насправді він стає власною версією цього двійника.

Другий жанр, до якого звертається Гамлет — <strong>нотатки</strong>. Він дає митцю повну тематичну свободу, гнучкість у самооприявленні в матеріалі, підтримує афористичність. Нотатка дозволяє створити більшу дистанцію між автором та розкритою ним ситуацією, проговорювати більш завуальовано.

Фрагментарність і лаконічність кожної роботи підсвічують неоприявлене, полишене натяком, невичерпане.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/62077f808311b_IMG_6452-2-scaled.jpg" /><em>Фото: Марія Варлигіна.</em>
<h3><strong>Що з того всього вийшло?</strong></h3>
Якщо ви досі читаєте цей текст, то авторка статті задоволена — їй вдалося зацікавити вас у тому, що цікаво їй. Спробуємо підбити підсумки.
<ol>
 	<li>Гамлет Зіньківський — художник, який працює зі стріт-артом, станковою графікою, книжковою ілюстрацією, фотографією, інсталяцією, але яку б художню площину він не обрав, перш за все відчувається його погляд як графіка.</li>
 	<li>Дисциплінованість, послідовність, діалогічність — ключові риси митця, мінімалістичність форми, лаконічність думки — загальний підхід до роботи.</li>
 	<li>Щоденниковий цикл, над яким митець працює вже 10 років, як і його стріт-арт, є довготривалим проєктом про зануреність у час та плинність буття.</li>
 	<li>Гамлет виходить за межі суто візуального і працює на перетині двох мов — слова та образу. Залишаючись у полі візуального мистецтва, він продуктивно використовує літературні жанри, аби розповісти історію “одного проілюстрованого життя”.</li>
</ol>
Але що казати — треба йти та дивитися.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/02/62077fbb455b1_YAR_1267-scaled.jpg" /><em>Відкриття виставки “⅔” Гамлета Зіньківського у ЦСМ “ЄрміловЦентр”. 19 січня 2022. Фото: Андрій Яригін.</em>

[background_substrate_simple color="#ff0053"]

<strong>Будь ласка, візьміть участь у опитуванні. Це допоможе розвитку нашого проєкту:</strong>

[/background_substrate_simple]

[wp_quiz_pro id="129774"]

<p><em>Вже десять років український художник Гамлет Зіньківський, відомий широкому загалу перш за все як стріт-артист, створює графічний нотатник, у якому поденно фіксує своє життя. </em></p><p><em>Нащо митцю така практика та чому проєкт отримав значну популярність?</em></p><h3><strong>Стріт-арт. Послідовність. Публічність. </strong></h3><p>Вулична культура в Україні в останні десятиліття знаходить все більшу підтримку як у арт-середовищі, так і у широкого загалу. Сьогодні на вулицях можна побачити багатий спектр стріт-арту: стікер-арт, трафарети, вуличні плакати, намальовані та в’язані графіті, мурали тощо. Стріт-арт як свавільне мистецтво, що не питає дозволу, а проявляє себе де схоче, та паблік-арт як узгоджена робота художника у публічному просторі все більше проявляють себе та підсилюють одне одного, адже популяризують вуличну культуру.</p><p>І хоча кожен з напрямів має власні “фішки”, об’єднує їх представників спільне прагнення — діалог з “непідготовленим” глядачем та взаємодія з міським середовищем.</p><h4>Перш за все вуличне мистецтво для багатьох символізує свободу.</h4><p><img src="/wp-content/uploads/2022/02/62077c1f48d2d_photo_2022-02-12_00-30-57.jpg" />Скріншот гугл-карти Івана Пономаренко, де позначено роботи Гамлета Зіньківського.</p><p>Гамлет Зіньківський малює на вулицях Харкова з 2008 року. З того часу він створив мережу вуличної графіки, і цей монохромний світ став частиною міської культури. Дослідник Харкова Іван Пономаренко навіть розробив <a href="https://www.google.com/maps/d/u/0/viewer?mid=1f4yPZcwPAu7TotG3RfJy1yPDOKI&amp;hl=uk&amp;ll=49.99977778668267%2C36.27101896435549&amp;z=13" target="_blank" rel="noopener noreferrer">карту робіт</a>, щоб в кожного була можливість скласти тематичний маршрут і оцінити масштаб діяльності 🙂</p><p>Багаторічна художня інтервенція у міський простір вплинула на всю творчість митця. Стріт-арт — це не тільки вибір творчості, а й вибір публічності.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/02/62077bcf07ce6_61-960x640.jpg" /><em>Джерело: стаття “Харьковский стрит-арт Гамлета Зиньковского” медіа-проєкту “Харьков манящий”. Фото: Іван Пономаренко.</em></p><h3><strong>Поза стріт-артом. Щоденник як дисципліна. </strong></h3><p>Історія Гамлета не є шляхом від стріт-арту до виставкових зал. Вона про балансування між художніми середовищами як рушійну силу митця. Вулиця випробовує зустріччю з невідомим та часом ворожим, винагороджує прихильністю аудиторії, що сягає далеко за межі постійних відвідувачів галерей, вимагає впевненості у самооприявленні. <a href="https://mykharkov.info/news/hudozhnik-gamlet-zinkovskij-vi-hochete-mij-strit-art-pobachiti-pidnimajte-bulki-i-yidte-v-harkiv-92107.html" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><em>“Стріт-арт ‒ це моя данина людям, моя спроба зробити щось краще”</em></a><em>.</em> Разом з тим, діалог із глядачем і художні пошуки Гамлет веде одразу у декількох площинах. Вулицю як простір для роботи він доповнює “білим кубом” виставкових залів. Так, наприклад, у 2013 році художник був учасником 53-го Венеційського бієнале з графічною серією “Наодинці з собою” та інсталяцією “Книга людей”. Окрім стріт-арту та виставкових проєктів митець знайшов для себе ще один художній вимір — книжкову ілюстрацію: працював над творами Андрія Платонова та Сергія Жадана.</p><p><strong>Винайдена візуальна мова Гамлета об’єднує всі його практики. Стріт-арт, графіка, фотографія, колаж, інсталяція мають спільні візуальні риси: монохромність, урбаністичний сетінг, включення авторського тексту.</strong></p><p>Гамлет — митець, що працює з часом. Його стріт-арт наче калейдоскопічний цикл про плинність буття і екзистенційну самотність людини у життєвоу вирі. Є й інший довготривалий проєкт.</p><p>Вже багато років митець працює над великим щоденниковим циклом. Все почалося із завершеної у 2013 році серії “Щоденник”. Тоді виникла концепція для подальшої роботи. Впродовж року художник кожного дня фіксує одне переживання і втілює його у невеликому малюнку, після чого бере рік перерви, а далі починає новий виток робочого циклу. Наразі Гамлет створив вже 5 серій: 2013 — “Щоденник”, 2015 — “Полароїди”, 2017 — “7-е правило”, 2019 — “3652019”, 2021 — “⅔”. 19 січня у харківському центрі сучасного мистецтва “ЄрміловЦентр” відкрилася виставка “⅔” з 365 роботами останньої серії. 18 лютого в київському Центрі сучасного мистецтва М17 митець покаже одразу два роки свого життя “3652019 + ⅔”. Презентація кожної нової щоденникової серії — обов’язковий етап у розвитку циклу.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/02/62077d1393399_YAR_1095-scaled.jpg" /><em>Відкриття виставки “⅔” Гамлета Зіньківського у ЦСМ “ЄрміловЦентр”. 19 січня 2022. Фото: Андрій Яригін.</em></p><p>Дисцлипліна — одна з головних причин існування цього проєкту. Гамлет культивує у собі наполегливість та дисциплінованість. Проєкт, який вимагає щоденної праці, створює ідеальні умови для творчого загартовування. Особливо, коли твоя задача стати хронікером власного життя.</p><h3><strong>Цівочка спогадів, низка образів та ланцюг слів. </strong></h3><p><img src="/wp-content/uploads/2022/02/62077d73421e0_YAR_1117-scaled.jpg" /><em>Відкриття виставки “⅔” Гамлета Зіньківського у ЦСМ “ЄрміловЦентр”. 19 січня 2022. Фото: Андрій Яригін.</em></p><p>Один день, одна ситуація, одна робота = 365 лаконічних візуальних нотаток.</p><p>Дисциплінованість проєкту має силу не тільки для митця — черга глядачів тягнеться у прихованому ритмі “від січня до грудня”. Суголосно своїй лінійній природі роботи упорядковують виставковий простір — сповільнюють хаотичне пересування залою та єднають у спільному русі, як простором, так і часом. Якщо винирнути з цієї течії, впадає в око, яке різнобарв’я людей приходить дивитися ці нотатки. Хто за естетичною насолодою, а хто, може, для того, аби дізнатися, що робив митець в його день народження.</p><h3><strong>Художник малює. Письменник пише. Гамлет малює і пише. Хто він?</strong></h3><p>У творчому доробку Гамлет зіштовхує дві повнокровні мови — <strong>слово та образ. </strong></p><p>З позиції графіки вони обидві народжуються з лінії, але кожна розвивається в окрему систему символів. Ілюстрація, каліграфія, фігурна поезія, лубок, комікс — тільки частина найрізноманітніших способів взаємодії тексту та зображення у світовому мистецтві. Твори Гамлета стають у цей ряд пошуків співіснування двох мов.</p><p>Для митця авторський напис чи підпис — обов’язковий елемент роботи. Це не назва, не коментар чи виноска до роботи, це і не десемантизований графічний образ. Слова мають значення, вони включені до зображення і продовжують працювати як текст.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/02/62077ee392aa0_IMG_6449-4-scaled.gif" /><em>Колаж з фото робіт: Марія Варлигіна.</em></p><p><strong>Цікаво, що говорити про графічний цикл Гамлета можна не тільки через призму візуальних жанрів, а й літературних.</strong></p><p>Художник звертається одразу до двох жанрів — щоденника та нотаток. Від першого він переймає довготривалість проєкту, часову ритмічність творення та моментальність фіксації пережитого.</p><p>Автор володіє магією лаконічного нарису: <em>&#8220;Сьогодні я зайвий&#8221;, &#8220;До вершин не дошли — только до заката&#8221;, &#8220;Новый мертвий сосед в подъезде&#8221;, &#8220;Півгодини слідкував за помаранчевим жучком&#8221;, &#8220;Добре, коли друг не старіє, а дорослішає&#8221;, &#8220;Сам собі ходив по Сам Собі Фесту&#8221;, &#8220;Шлагбаум — найцікавіше за день&#8221;</em>&#8230; І це стисле до однієї фрази переживання для читача має вибухову силу власних асоціацій. Гамлет говорить про своє так, що воно близько відлунює у життєвому досвіді кожного. Меланхолія, іронія та сміх, замисленність, легкість, відчуття самотності, любов та сум <em>— </em>такі різні настрої відкривають за образом митця живу людину.</p><p>Двійник Гамлета переходить з листка на листок. Показує, але обмежує, коментує, але не пояснює. Він ніби пропонує приміряти власну оптику, але глядач не може зайняти його місце насправді — бо насправді він стає власною версією цього двійника.</p><p>Другий жанр, до якого звертається Гамлет — <strong>нотатки</strong>. Він дає митцю повну тематичну свободу, гнучкість у самооприявленні в матеріалі, підтримує афористичність. Нотатка дозволяє створити більшу дистанцію між автором та розкритою ним ситуацією, проговорювати більш завуальовано.</p><p>Фрагментарність і лаконічність кожної роботи підсвічують неоприявлене, полишене натяком, невичерпане.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/02/62077f808311b_IMG_6452-2-scaled.jpg" /><em>Фото: Марія Варлигіна.</em></p><h3><strong>Що з того всього вийшло?</strong></h3><p>Якщо ви досі читаєте цей текст, то авторка статті задоволена — їй вдалося зацікавити вас у тому, що цікаво їй. Спробуємо підбити підсумки.</p><ol><li>Гамлет Зіньківський — художник, який працює зі стріт-артом, станковою графікою, книжковою ілюстрацією, фотографією, інсталяцією, але яку б художню площину він не обрав, перш за все відчувається його погляд як графіка.</li><li>Дисциплінованість, послідовність, діалогічність — ключові риси митця, мінімалістичність форми, лаконічність думки — загальний підхід до роботи.</li><li>Щоденниковий цикл, над яким митець працює вже 10 років, як і його стріт-арт, є довготривалим проєктом про зануреність у час та плинність буття.</li><li>Гамлет виходить за межі суто візуального і працює на перетині двох мов — слова та образу. Залишаючись у полі візуального мистецтва, він продуктивно використовує літературні жанри, аби розповісти історію “одного проілюстрованого життя”.</li></ol><p>Але що казати — треба йти та дивитися.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/02/62077fbb455b1_YAR_1267-scaled.jpg" /><em>Відкриття виставки “⅔” Гамлета Зіньківського у ЦСМ “ЄрміловЦентр”. 19 січня 2022. Фото: Андрій Яригін.</em></p>	<div class="note"  style="background-color:#ff0053">		<p><strong>Будь ласка, візьміть участь у опитуванні. Це допоможе розвитку нашого проєкту:</strong></p>		<div class="corner"></div>	</div><p><iframe src="https://api.nachasi.com/v2/shortcode/wp_quiz_pro/?id=129774" sandbox="allow-same-origin allow-scripts allow-popups allow-forms allow-presentation" onload="this.style.height=(this.contentWindow.document.body.scrollHeight+20)+'px';"></iframe></p>

✍️ «Сьогодні я зайвий». Про 10-річний графічний проєкт стріт-художника Гамлета Зіньківського

survarium u043fu0440u0435u0432u044cu044e u043au043eu043fu0438u044f.jpg

u042fu043a u043fu043eu043cu0438u0440u0430u0432 Survarium?

10 u0440u043eu043au0456u0432 u0437u0430u0439u043du044fu043bu0430 u0442u0435u0440u043du0438u0441u0442u0430 u043cu0430u043du0434u0440u0456u0432u043au0430 Survarium u0456 u0432u0436u0435 u0432 u0442u0440u0430u0432u043du0456 u0432u043eu043du0430 u043eu0441u0442u0430u0442u043eu0447u043du043e u0437u0430u0432u0435u0440u0448u0438u0442u044cu0441u044f. u042fu043a u043fu043eu0447u0438u043du0430u043bu0438 Vostok Games u0442u0430 u0447u043eu043cu0443 u0437u0440u0435u0448u0442u043eu044e Survarium u0437u0430u043au0440u0438u044eu0442u044c?

10 років зайняла терниста мандрівка Survarium і вже в травні вона остаточно завершиться. Як починали Vostok Games та чому зрештою Survarium закриють?

💀 Як помирав Survarium?

<p>З легкої подачі SONY до вже звичних DLC, Anniversary/Complete/Game of the Year-видань та різного рівня якості ремастерів і римейків додався ще один варіант — Director's Cut. Тож поговорімо про першого представника низки режисерських версій хітів від PlayStation Studios — Ghost of Tsushima Director's Cut.
</p><p style="text-align: center;"><a href="https://t.me/nachasi_games"><b><i>Більше новин про ігри шукайте у нашому телеграм-каналі Na chasi / Games. </i></b></a></p>
<strong>[МАЙЖЕ] ОСТАННІЙ ЕКСКЛЮЗИВ PS4</strong>

Оригінальну Ghost of Tsushima було випущено 17 липня 2020 року на PlayStation 4 і вона тріумфально та з численною кількістю нагород завершила собою колекцію визнаних хітів, випущених внутрішніми студіями SONY для цієї консолі. Гра мала залишитися "лебединою піснею" серед ексклюзивів для PS4, але як всі ми зараз знаємо, цього не сталося і життєвий цикл консолі примусово продовжено на невизначений строк.

https://youtu.be/A5gVt028Hww

Ghost of Tsushima розповідає історію Джіна Сакая — одного з останніх самураїв, що боронять острів Цушіма від монгольського вторгнення в Японію 1274 року. Історію студія Sucker Punch розповіла дуже душевно та проникливо. Якщо ви ще не ознайомилися з оригіналом, то Ghost of Tsushima Director's Cut стане чудовим способом це зробити. І ось чому. Додали цілий новий острів Ікі, проникливий сюжет про минуле Джіна Сакая, унікальні активності та підтримку можливостей PS5 та DualSense.

<strong>ОСТРІВ ІКІ</strong>

Саме на цей острів також напали монголи в далекому 1274 році, він був другим після Цушіми. Символічно, що в грі Ікі стає доступним нам для проходження якраз в другому розділі гри. Перед початком нас попереджають про його складність, щоб ми тверезо оцінили свої сили, адже на острові самураїв нема. Лише монголи, пірати та розбійники.

[related_post id="151336"]

Одразу по прибутті на острів нас знайомлять з головною антагоністкою Анхсар-Хатун, яка більш відома, як Орлиця. Під час цього знайомства, вона примусово напоює Джіна своїм відваром, який буде викликати неприємні відчуття. Протягом проходження будемо чути голос Орлиці при невдачах або сюжетно обумовлених сценах, який постійно навіює сум, зводить з розуму, натякаючи Джіну, що він звичайний м’ясник, як і його батько. Тому Джін змушений вести боротьбу також і у своїй душі, приймаючи та розуміючи себе, аби здобути перемогу.

Загалом острів Ікі — це полігон спогадів Джіна про минуле. Кожне завдання та активність розкриває його ще більше, знайомлячи нас не з Привидом Цушіми чи Самураєм Клану Сакай, а зі звичайною людиною зі своїми страхами, емоціями, думками. Побічні завдання розповідають нові зворушливі історії, пов’язані з темою сім’ї, життя та війни.

Серед нових активностей поєдинки на бамбукових мечах, майданчики для стрільби з лука, приручення тварини через гру на флейті. Останні дві цікаві, але додані швидше для демонстрації можливостей нового ґеймпада DualSense.

<strong>БОЙОВА СИСТЕМА</strong>

Бойова система залишилась такою ж простою, як і в оригінальній частині, однак гра додала двох нових супротивників. Перший — Шаман. Своїм співом пробуджує жагу крові та додає сил НІПам, що можуть тепер проводити серії атак, які неможливо заблокувати. Другий — мінібос. Носить зі собою кілька видів зброї для зміни свого стилю бою, відповідно примушуючи Джіна теж змінювати стійки для бою мечем. І ще одне: бойовий кінь отримав вміння вриватись у стрій ворогів, збивати їх з ніг, стоптувати копитами та зберігати боєприпаси.

[related_post id="148489"]

<strong>БИТВА ПОКОЛІНЬ</strong>

Найбільш відчутна відмінність між версіями для PS4 та PS5 полягає у швидкості завантаження гри та реально швидких переміщеннях (велика дяка Марку Церні). Графічно перед нами добре знайома Ghost of Tsushima 2020 року з можливістю обрати в налаштуваннях режим високої роздільності або стабільної кількості кадрів.

Також, чисто суб’єктивно, дальність промалювання ігрового світу збільшилась, покращилась робота з тінями та відблисками, що вміло вдають із себе відсутнє у грі трасування променів.

<strong>DUALSENSE</strong>

Не менш важливим елементом, який відрізняє ігровий досвід у Ghost of Tsushima Director's Cut на поточному та минулому поколіннях консолей став DualSense.

Так, гра отримала повну підтримку нового ґеймпада, завдяки якому стала трішки інформативнішою в плані реакцій на дії гравця. Адаптивна вібрація відчувається всюди: коли гладиш приручених тварин, б’єшся на мечах, блокуєш або контратакуєш удар, скачеш на коні. Кожна дія відчувається інакше та дозволяє згадати реальний досвід. Наприклад, натягнення тятиви та вібрації при стрільбі з лука нагадали мені реальний досвід стрільби з лука, якою я колись займався. Також під час битви DualSense нагадує про те, що у гравця закінчились стріли через відсутність спротиву курка.

<strong>А ВОНО ТОГО ВАРТЕ?</strong>

Усе залежить від того, що саме для Вас, гравців, означає Ghost of Tsushima.

Якщо Ви раніше її пройшли повністю та хотіли б просто повернутись у гру, не нарікаючи, що острів Ікі приносить контенту на 7-8 годин, то відповідь — однозначно так!

Якщо ж гра Вам не настільки подобається або ви не готові платити за обнову, то Director's Cut не для вас.

Разом з тим, якщо Ви вже є або лише нещодавно стали щасливим власником PS5 та бажаєте пограти в ексклюзив платформи з підтримкою нових можливостей, то проходження Ghost of Tsushima Director's Cut подарує Вам нові емоції, спокій та силу від бентежної історії Джіна Сакая, Привида Цушіми.

Гру Ghost of Tsushima Director's Cut для огляду надала компанія Sony.

[background_substrate_simple color="#a52e27"]

<strong>Будь ласка, візьміть участь у опитуванні. Це допоможе розвитку нашого проєкту:</strong>

[/background_substrate_simple]

[wp_quiz_pro id="129774"]

<p>З легкої подачі SONY до вже звичних DLC, Anniversary/Complete/Game of the Year-видань та різного рівня якості ремастерів і римейків додався ще один варіант — Director&#8217;s Cut. Тож поговорімо про першого представника низки режисерських версій хітів від PlayStation Studios — Ghost of Tsushima Director&#8217;s Cut.</p><p style="text-align: center;"><a href="https://t.me/nachasi_games"><b><i>Більше новин про ігри шукайте у нашому телеграм-каналі Na chasi / Games. </i></b></a></p><p><strong>[МАЙЖЕ] ОСТАННІЙ ЕКСКЛЮЗИВ PS4</strong></p><p>Оригінальну Ghost of Tsushima було випущено 17 липня 2020 року на PlayStation 4 і вона тріумфально та з численною кількістю нагород завершила собою колекцію визнаних хітів, випущених внутрішніми студіями SONY для цієї консолі. Гра мала залишитися &#8220;лебединою піснею&#8221; серед ексклюзивів для PS4, але як всі ми зараз знаємо, цього не сталося і життєвий цикл консолі примусово продовжено на невизначений строк.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/A5gVt028Hww"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Ghost of Tsushima розповідає історію Джіна Сакая — одного з останніх самураїв, що боронять острів Цушіма від монгольського вторгнення в Японію 1274 року. Історію студія Sucker Punch розповіла дуже душевно та проникливо. Якщо ви ще не ознайомилися з оригіналом, то Ghost of Tsushima Director&#8217;s Cut стане чудовим способом це зробити. І ось чому. Додали цілий новий острів Ікі, проникливий сюжет про минуле Джіна Сакая, унікальні активності та підтримку можливостей PS5 та DualSense.</p><p><strong>ОСТРІВ ІКІ</strong></p><p>Саме на цей острів також напали монголи в далекому 1274 році, він був другим після Цушіми. Символічно, що в грі Ікі стає доступним нам для проходження якраз в другому розділі гри. Перед початком нас попереджають про його складність, щоб ми тверезо оцінили свої сили, адже на острові самураїв нема. Лише монголи, пірати та розбійники.</p>	<div class="related-post">		<span class="title">Читайте також:</span>		<a href="/creative/2022/02/03/theme-months/" class="link">👾 Тематичні місяці в Na chasi. Тема лютого — Японія</a>	</div><p>Одразу по прибутті на острів нас знайомлять з головною антагоністкою Анхсар-Хатун, яка більш відома, як Орлиця. Під час цього знайомства, вона примусово напоює Джіна своїм відваром, який буде викликати неприємні відчуття. Протягом проходження будемо чути голос Орлиці при невдачах або сюжетно обумовлених сценах, який постійно навіює сум, зводить з розуму, натякаючи Джіну, що він звичайний м’ясник, як і його батько. Тому Джін змушений вести боротьбу також і у своїй душі, приймаючи та розуміючи себе, аби здобути перемогу.</p><p>Загалом острів Ікі — це полігон спогадів Джіна про минуле. Кожне завдання та активність розкриває його ще більше, знайомлячи нас не з Привидом Цушіми чи Самураєм Клану Сакай, а зі звичайною людиною зі своїми страхами, емоціями, думками. Побічні завдання розповідають нові зворушливі історії, пов’язані з темою сім’ї, життя та війни.</p><p>Серед нових активностей поєдинки на бамбукових мечах, майданчики для стрільби з лука, приручення тварини через гру на флейті. Останні дві цікаві, але додані швидше для демонстрації можливостей нового ґеймпада DualSense.</p><p><strong>БОЙОВА СИСТЕМА</strong></p><p>Бойова система залишилась такою ж простою, як і в оригінальній частині, однак гра додала двох нових супротивників. Перший — Шаман. Своїм співом пробуджує жагу крові та додає сил НІПам, що можуть тепер проводити серії атак, які неможливо заблокувати. Другий — мінібос. Носить зі собою кілька видів зброї для зміни свого стилю бою, відповідно примушуючи Джіна теж змінювати стійки для бою мечем. І ще одне: бойовий кінь отримав вміння вриватись у стрій ворогів, збивати їх з ніг, стоптувати копитами та зберігати боєприпаси.</p>	<div class="related-post">		<span class="title">Читайте також:</span>		<a href="/creative/2022/01/24/smakolyky-announcement/" class="link">🥰 Як ми плануємо заохочувати авторів</a>	</div><p><strong>БИТВА ПОКОЛІНЬ</strong></p><p>Найбільш відчутна відмінність між версіями для PS4 та PS5 полягає у швидкості завантаження гри та реально швидких переміщеннях (велика дяка Марку Церні). Графічно перед нами добре знайома Ghost of Tsushima 2020 року з можливістю обрати в налаштуваннях режим високої роздільності або стабільної кількості кадрів.</p><p>Також, чисто суб’єктивно, дальність промалювання ігрового світу збільшилась, покращилась робота з тінями та відблисками, що вміло вдають із себе відсутнє у грі трасування променів.</p><p><strong>DUALSENSE</strong></p><p>Не менш важливим елементом, який відрізняє ігровий досвід у Ghost of Tsushima Director&#8217;s Cut на поточному та минулому поколіннях консолей став DualSense.</p><p>Так, гра отримала повну підтримку нового ґеймпада, завдяки якому стала трішки інформативнішою в плані реакцій на дії гравця. Адаптивна вібрація відчувається всюди: коли гладиш приручених тварин, б’єшся на мечах, блокуєш або контратакуєш удар, скачеш на коні. Кожна дія відчувається інакше та дозволяє згадати реальний досвід. Наприклад, натягнення тятиви та вібрації при стрільбі з лука нагадали мені реальний досвід стрільби з лука, якою я колись займався. Також під час битви DualSense нагадує про те, що у гравця закінчились стріли через відсутність спротиву курка.</p><p><strong>А ВОНО ТОГО ВАРТЕ?</strong></p><p>Усе залежить від того, що саме для Вас, гравців, означає Ghost of Tsushima.</p><p>Якщо Ви раніше її пройшли повністю та хотіли б просто повернутись у гру, не нарікаючи, що острів Ікі приносить контенту на 7-8 годин, то відповідь — однозначно так!</p><p>Якщо ж гра Вам не настільки подобається або ви не готові платити за обнову, то Director&#8217;s Cut не для вас.</p><p>Разом з тим, якщо Ви вже є або лише нещодавно стали щасливим власником PS5 та бажаєте пограти в ексклюзив платформи з підтримкою нових можливостей, то проходження Ghost of Tsushima Director&#8217;s Cut подарує Вам нові емоції, спокій та силу від бентежної історії Джіна Сакая, Привида Цушіми.</p><p>Гру Ghost of Tsushima Director&#8217;s Cut для огляду надала компанія Sony.</p>	<div class="note"  style="background-color:#a52e27">		<p><strong>Будь ласка, візьміть участь у опитуванні. Це допоможе розвитку нашого проєкту:</strong></p>		<div class="corner"></div>	</div><p><iframe src="https://api.nachasi.com/v2/shortcode/wp_quiz_pro/?id=129774" sandbox="allow-same-origin allow-scripts allow-popups allow-forms allow-presentation" onload="this.style.height=(this.contentWindow.document.body.scrollHeight+20)+'px';"></iframe></p>

Поговорімо про першого представника низки режисерських версій хітів від PlayStation Studios — Ghost of Tsushima Director's Cut.

З легкої подачі SONY до вже звичних DLC, Anniversary/Complete/Game of the Year-видань та різного рівня якості ремастерів і римейків додався ще один варіант — Director's Cut. Тож поговорімо про першого представника низки режисерських версій хітів від PlayStation Studios — Ghost of Tsushima Director's Cut.
<p style="text-align: center;"><a href="https://t.me/nachasi_games"><b><i>Більше новин про ігри шукайте у нашому телеграм-каналі Na chasi / Games. </i></b></a></p>
<strong>[МАЙЖЕ] ОСТАННІЙ ЕКСКЛЮЗИВ PS4</strong>

Оригінальну Ghost of Tsushima було випущено 17 липня 2020 року на PlayStation 4 і вона тріумфально та з численною кількістю нагород завершила собою колекцію визнаних хітів, випущених внутрішніми студіями SONY для цієї консолі. Гра мала залишитися "лебединою піснею" серед ексклюзивів для PS4, але як всі ми зараз знаємо, цього не сталося і життєвий цикл консолі примусово продовжено на невизначений строк.

https://youtu.be/A5gVt028Hww

Ghost of Tsushima розповідає історію Джіна Сакая — одного з останніх самураїв, що боронять острів Цушіма від монгольського вторгнення в Японію 1274 року. Історію студія Sucker Punch розповіла дуже душевно та проникливо. Якщо ви ще не ознайомилися з оригіналом, то Ghost of Tsushima Director's Cut стане чудовим способом це зробити. І ось чому. Додали цілий новий острів Ікі, проникливий сюжет про минуле Джіна Сакая, унікальні активності та підтримку можливостей PS5 та DualSense.

<strong>ОСТРІВ ІКІ</strong>

Саме на цей острів також напали монголи в далекому 1274 році, він був другим після Цушіми. Символічно, що в грі Ікі стає доступним нам для проходження якраз в другому розділі гри. Перед початком нас попереджають про його складність, щоб ми тверезо оцінили свої сили, адже на острові самураїв нема. Лише монголи, пірати та розбійники.

[related_post id="151336"]

Одразу по прибутті на острів нас знайомлять з головною антагоністкою Анхсар-Хатун, яка більш відома, як Орлиця. Під час цього знайомства, вона примусово напоює Джіна своїм відваром, який буде викликати неприємні відчуття. Протягом проходження будемо чути голос Орлиці при невдачах або сюжетно обумовлених сценах, який постійно навіює сум, зводить з розуму, натякаючи Джіну, що він звичайний м’ясник, як і його батько. Тому Джін змушений вести боротьбу також і у своїй душі, приймаючи та розуміючи себе, аби здобути перемогу.

Загалом острів Ікі — це полігон спогадів Джіна про минуле. Кожне завдання та активність розкриває його ще більше, знайомлячи нас не з Привидом Цушіми чи Самураєм Клану Сакай, а зі звичайною людиною зі своїми страхами, емоціями, думками. Побічні завдання розповідають нові зворушливі історії, пов’язані з темою сім’ї, життя та війни.

Серед нових активностей поєдинки на бамбукових мечах, майданчики для стрільби з лука, приручення тварини через гру на флейті. Останні дві цікаві, але додані швидше для демонстрації можливостей нового ґеймпада DualSense.

<strong>БОЙОВА СИСТЕМА</strong>

Бойова система залишилась такою ж простою, як і в оригінальній частині, однак гра додала двох нових супротивників. Перший — Шаман. Своїм співом пробуджує жагу крові та додає сил НІПам, що можуть тепер проводити серії атак, які неможливо заблокувати. Другий — мінібос. Носить зі собою кілька видів зброї для зміни свого стилю бою, відповідно примушуючи Джіна теж змінювати стійки для бою мечем. І ще одне: бойовий кінь отримав вміння вриватись у стрій ворогів, збивати їх з ніг, стоптувати копитами та зберігати боєприпаси.

[related_post id="148489"]

<strong>БИТВА ПОКОЛІНЬ</strong>

Найбільш відчутна відмінність між версіями для PS4 та PS5 полягає у швидкості завантаження гри та реально швидких переміщеннях (велика дяка Марку Церні). Графічно перед нами добре знайома Ghost of Tsushima 2020 року з можливістю обрати в налаштуваннях режим високої роздільності або стабільної кількості кадрів.

Також, чисто суб’єктивно, дальність промалювання ігрового світу збільшилась, покращилась робота з тінями та відблисками, що вміло вдають із себе відсутнє у грі трасування променів.

<strong>DUALSENSE</strong>

Не менш важливим елементом, який відрізняє ігровий досвід у Ghost of Tsushima Director's Cut на поточному та минулому поколіннях консолей став DualSense.

Так, гра отримала повну підтримку нового ґеймпада, завдяки якому стала трішки інформативнішою в плані реакцій на дії гравця. Адаптивна вібрація відчувається всюди: коли гладиш приручених тварин, б’єшся на мечах, блокуєш або контратакуєш удар, скачеш на коні. Кожна дія відчувається інакше та дозволяє згадати реальний досвід. Наприклад, натягнення тятиви та вібрації при стрільбі з лука нагадали мені реальний досвід стрільби з лука, якою я колись займався. Також під час битви DualSense нагадує про те, що у гравця закінчились стріли через відсутність спротиву курка.

<strong>А ВОНО ТОГО ВАРТЕ?</strong>

Усе залежить від того, що саме для Вас, гравців, означає Ghost of Tsushima.

Якщо Ви раніше її пройшли повністю та хотіли б просто повернутись у гру, не нарікаючи, що острів Ікі приносить контенту на 7-8 годин, то відповідь — однозначно так!

Якщо ж гра Вам не настільки подобається або ви не готові платити за обнову, то Director's Cut не для вас.

Разом з тим, якщо Ви вже є або лише нещодавно стали щасливим власником PS5 та бажаєте пограти в ексклюзив платформи з підтримкою нових можливостей, то проходження Ghost of Tsushima Director's Cut подарує Вам нові емоції, спокій та силу від бентежної історії Джіна Сакая, Привида Цушіми.

Гру Ghost of Tsushima Director's Cut для огляду надала компанія Sony.

[background_substrate_simple color="#a52e27"]

<strong>Будь ласка, візьміть участь у опитуванні. Це допоможе розвитку нашого проєкту:</strong>

[/background_substrate_simple]

[wp_quiz_pro id="129774"]