<p>Сьогодні SpaceX знову спробували запустити власну ракету Starship зі своєї бази Starbase на півдні Техасу. Це перша спроба запустити повністю укомплектовану версію ракети-носія, що означає, що сам Starship встановлений на надважкому прискорювачі, який необхідний для досягнення орбіти.

За 30 секунд до запуску таймер зник і ведучі запропонували глядачам просто чекати. Усі 5 хвилин до цього проходили під радісні вигуки команди, яка займається запуском. Запуск розпочався із відліку з 40 секунди. Після відліку усі 33 двигуни запрацювали й ракета піднялась у повітря.

Однак ракета не зуміла відділитися від прискорювача. Відповідно усе пішло не згідно з планом.

[gallery ids="206383,206385,206387"]

 

Переглянути весь процес можете у відео нижче:

https://www.youtube.com/watch?v=-1wcilQ58hI
</p><h3>Яким був план на сьогодні</h3>
Випробувальна місія, незалежно від результату, є ключовою віхою в прагненні SpaceX відправити людей назад на Місяць і, зрештою, на Марс, що також є центральною метою оновленої програми космічних польотів NASA, спрямованої на інтеграцію Starship.

Але SpaceX стикається з величезними проблемами простого запуску космічного корабля, який миттєво стане, якщо він успішно злетить, найпотужнішою ракетою на Землі.

Прискорювач Super Heavy мав, доставити у космос Starship. Вони сконструйовані як компоненти багаторазового використання, що здатні повертатися на Землю для м’яких посадок – маневр, який став звичним для меншої ракети Falcon 9 SpaceX.

Але жоден етап не мав бути проведеним для першого випробувального польоту в космос, який, як очікується, триватиме не більше 90 хвилин.

Прототипи Starship за останні роки здійснили п’ять польотів на висоту до 10 км над Землею, але ракета-носій Super Heavy ніколи не залишала землю.

https://twitter.com/SpaceX/status/1290854457136181248

У лютому SpaceX провела випробувальний запуск ракети-носія, запаливши 31 із 33 двигунів Raptor приблизно на 10 секунд, ракета була закріплена вертикально на платформі.

Лише минулої п’ятниці Федеральна авіаційна адміністрація видала ліцензію на те, що стане першим випробувальним польотом ракетної системи, усунувши останню нормативну перешкоду для довгоочікуваного запуску.

Сьогодні мали запалити одночасно усі 33 двигуни Raptor, щоб підняти Starship у політ, який майже завершить повний оберт навколо Землі, перш ніж він знову мав увійти в атмосферу та вільно впасти в Тихий океан на надзвуковій швидкості біля північних Гавайських островів.

Очікуєвалося, що після відділення від корабля Super Heavy ракета-носій розпочне контрольований зворотний політ перед тим, як зануритися в Мексиканську затоку.
<h3>Про корабель</h3>
Starship — один з найважливіших проєктів для компанії SpaceX. Ракета буде багаторазовою та <a href="https://nachasi.com/tech/2020/08/05/spacex-starship-moon/" target="_blank" rel="noopener">використовуватиметься</a> для міжпланетних перельотів. Саме на ній Маск планує доставляти людей на Місяць і Марс.

28 серпня 2019 року SpaceX вже вдалося підняти прототип ракети Starship. До цього попередні прототипи корабля Starship так і не дійшли до стадії пусків, бо були зруйновані під час випробувань.

<a href="https://nachasi.com/tech/2019/11/08/mars-starship/" target="_blank" rel="noopener">Прогнозувалося</a>, що Starship розрахований на повторне використання та зможе літати в космос до трьох разів на добу з перервами на обслуговування та дозаправлення. Один корабель зможе здійснювати близько тисячі польотів на рік.

<p>Сьогодні SpaceX знову спробували запустити власну ракету Starship зі своєї бази Starbase на півдні Техасу. Це перша спроба запустити повністю укомплектовану версію ракети-носія, що означає, що сам Starship встановлений на надважкому прискорювачі, який необхідний для досягнення орбіти.</p><p>За 30 секунд до запуску таймер зник і ведучі запропонували глядачам просто чекати. Усі 5 хвилин до цього проходили під радісні вигуки команди, яка займається запуском. Запуск розпочався із відліку з 40 секунди. Після відліку усі 33 двигуни запрацювали й ракета піднялась у повітря.</p><p>Однак ракета не зуміла відділитися від прискорювача. Відповідно усе пішло не згідно з планом.</p><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2023/04/raketa-1.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2023/04/roketa.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2023/04/rok.jpg",			"caption": ""		}			]</script><p> </p><p>Переглянути весь процес можете у відео нижче:</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/-1wcilQ58hI"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div></p><h3>Яким був план на сьогодні</h3><p>Випробувальна місія, незалежно від результату, є ключовою віхою в прагненні SpaceX відправити людей назад на Місяць і, зрештою, на Марс, що також є центральною метою оновленої програми космічних польотів NASA, спрямованої на інтеграцію Starship.</p><p>Але SpaceX стикається з величезними проблемами простого запуску космічного корабля, який миттєво стане, якщо він успішно злетить, найпотужнішою ракетою на Землі.</p><p>Прискорювач Super Heavy мав, доставити у космос Starship. Вони сконструйовані як компоненти багаторазового використання, що здатні повертатися на Землю для м’яких посадок – маневр, який став звичним для меншої ракети Falcon 9 SpaceX.</p><p>Але жоден етап не мав бути проведеним для першого випробувального польоту в космос, який, як очікується, триватиме не більше 90 хвилин.</p><p>Прототипи Starship за останні роки здійснили п’ять польотів на висоту до 10 км над Землею, але ракета-носій Super Heavy ніколи не залишала землю.</p><div class="embedded-twitter"><blockquote class="twitter-tweet"><p lang="en" dir="ltr"><a href="https://twitter.com/Interior/status/1290854457136181248"></a></p></blockquote></div><p>У лютому SpaceX провела випробувальний запуск ракети-носія, запаливши 31 із 33 двигунів Raptor приблизно на 10 секунд, ракета була закріплена вертикально на платформі.</p><p>Лише минулої п’ятниці Федеральна авіаційна адміністрація видала ліцензію на те, що стане першим випробувальним польотом ракетної системи, усунувши останню нормативну перешкоду для довгоочікуваного запуску.</p><p>Сьогодні мали запалити одночасно усі 33 двигуни Raptor, щоб підняти Starship у політ, який майже завершить повний оберт навколо Землі, перш ніж він знову мав увійти в атмосферу та вільно впасти в Тихий океан на надзвуковій швидкості біля північних Гавайських островів.</p><p>Очікуєвалося, що після відділення від корабля Super Heavy ракета-носій розпочне контрольований зворотний політ перед тим, як зануритися в Мексиканську затоку.</p><h3>Про корабель</h3><p>Starship — один з найважливіших проєктів для компанії SpaceX. Ракета буде багаторазовою та <a href="/tech/2020/08/05/spacex-starship-moon/" target="_blank" rel="noopener">використовуватиметься</a> для міжпланетних перельотів. Саме на ній Маск планує доставляти людей на Місяць і Марс.</p><p>28 серпня 2019 року SpaceX вже вдалося підняти прототип ракети Starship. До цього попередні прототипи корабля Starship так і не дійшли до стадії пусків, бо були зруйновані під час випробувань.</p><p><a href="/tech/2019/11/08/mars-starship/" target="_blank" rel="noopener">Прогнозувалося</a>, що Starship розрахований на повторне використання та зможе літати в космос до трьох разів на добу з перервами на обслуговування та дозаправлення. Один корабель зможе здійснювати близько тисячі польотів на рік.</p>

Українська та світова наука, нові гаджети, дослідження на межі прогресу, Обговорюємо тренди, розбираємося у наукових відкриттях та пояснюємо простими словами, а також разом з вами прогнозуємо майбутнє. Рубрика, у якій нас цікавить усе: від tech-стартапів до науковців-експериментаторів.

Техно

Ви можете стати спонсором цієї рубрики. Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a>.

Сьогодні SpaceX знову спробували запустити власну ракету Starship зі своєї бази Starbase на півдні Техасу. Це перша спроба запустити повністю укомплектовану версію ракети-носія, що означає, що сам Starship встановлений на надважкому прискорювачі, який необхідний для досягнення орбіти.

За 30 секунд до запуску таймер зник і ведучі запропонували глядачам просто чекати. Усі 5 хвилин до цього проходили під радісні вигуки команди, яка займається запуском. Запуск розпочався із відліку з 40 секунди. Після відліку усі 33 двигуни запрацювали й ракета піднялась у повітря.

Однак ракета не зуміла відділитися від прискорювача. Відповідно усе пішло не згідно з планом.

[gallery ids="206383,206385,206387"]

&nbsp;

Переглянути весь процес можете у відео нижче:

https://www.youtube.com/watch?v=-1wcilQ58hI
<h3>Яким був план на сьогодні</h3>
Випробувальна місія, незалежно від результату, є ключовою віхою в прагненні SpaceX відправити людей назад на Місяць і, зрештою, на Марс, що також є центральною метою оновленої програми космічних польотів NASA, спрямованої на інтеграцію Starship.

Але SpaceX стикається з величезними проблемами простого запуску космічного корабля, який миттєво стане, якщо він успішно злетить, найпотужнішою ракетою на Землі.

Прискорювач Super Heavy мав, доставити у космос Starship. Вони сконструйовані як компоненти багаторазового використання, що здатні повертатися на Землю для м’яких посадок – маневр, який став звичним для меншої ракети Falcon 9 SpaceX.

Але жоден етап не мав бути проведеним для першого випробувального польоту в космос, який, як очікується, триватиме не більше 90 хвилин.

Прототипи Starship за останні роки здійснили п’ять польотів на висоту до 10 км над Землею, але ракета-носій Super Heavy ніколи не залишала землю.

https://twitter.com/SpaceX/status/1290854457136181248

У лютому SpaceX провела випробувальний запуск ракети-носія, запаливши 31 із 33 двигунів Raptor приблизно на 10 секунд, ракета була закріплена вертикально на платформі.

Лише минулої п’ятниці Федеральна авіаційна адміністрація видала ліцензію на те, що стане першим випробувальним польотом ракетної системи, усунувши останню нормативну перешкоду для довгоочікуваного запуску.

Сьогодні мали запалити одночасно усі 33 двигуни Raptor, щоб підняти Starship у політ, який майже завершить повний оберт навколо Землі, перш ніж він знову мав увійти в атмосферу та вільно впасти в Тихий океан на надзвуковій швидкості біля північних Гавайських островів.

Очікуєвалося, що після відділення від корабля Super Heavy ракета-носій розпочне контрольований зворотний політ перед тим, як зануритися в Мексиканську затоку.
<h3>Про корабель</h3>
Starship — один з найважливіших проєктів для компанії SpaceX. Ракета буде багаторазовою та <a href="https://nachasi.com/tech/2020/08/05/spacex-starship-moon/" target="_blank" rel="noopener">використовуватиметься</a> для міжпланетних перельотів. Саме на ній Маск планує доставляти людей на Місяць і Марс.

28 серпня 2019 року SpaceX вже вдалося підняти прототип ракети Starship. До цього попередні прототипи корабля Starship так і не дійшли до стадії пусків, бо були зруйновані під час випробувань.

<a href="https://nachasi.com/tech/2019/11/08/mars-starship/" target="_blank" rel="noopener">Прогнозувалося</a>, що Starship розрахований на повторне використання та зможе літати в космос до трьох разів на добу з перервами на обслуговування та дозаправлення. Один корабель зможе здійснювати близько тисячі польотів на рік.

<p>Сьогодні SpaceX знову спробували запустити власну ракету Starship зі своєї бази Starbase на півдні Техасу. Це перша спроба запустити повністю укомплектовану версію ракети-носія, що означає, що сам Starship встановлений на надважкому прискорювачі, який необхідний для досягнення орбіти.</p><p>За 30 секунд до запуску таймер зник і ведучі запропонували глядачам просто чекати. Усі 5 хвилин до цього проходили під радісні вигуки команди, яка займається запуском. Запуск розпочався із відліку з 40 секунди. Після відліку усі 33 двигуни запрацювали й ракета піднялась у повітря.</p><p>Однак ракета не зуміла відділитися від прискорювача. Відповідно усе пішло не згідно з планом.</p><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2023/04/raketa-1.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2023/04/roketa.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2023/04/rok.jpg",			"caption": ""		}			]</script><p>&nbsp;</p><p>Переглянути весь процес можете у відео нижче:</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/-1wcilQ58hI"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><h3>Яким був план на сьогодні</h3><p>Випробувальна місія, незалежно від результату, є ключовою віхою в прагненні SpaceX відправити людей назад на Місяць і, зрештою, на Марс, що також є центральною метою оновленої програми космічних польотів NASA, спрямованої на інтеграцію Starship.</p><p>Але SpaceX стикається з величезними проблемами простого запуску космічного корабля, який миттєво стане, якщо він успішно злетить, найпотужнішою ракетою на Землі.</p><p>Прискорювач Super Heavy мав, доставити у космос Starship. Вони сконструйовані як компоненти багаторазового використання, що здатні повертатися на Землю для м’яких посадок – маневр, який став звичним для меншої ракети Falcon 9 SpaceX.</p><p>Але жоден етап не мав бути проведеним для першого випробувального польоту в космос, який, як очікується, триватиме не більше 90 хвилин.</p><p>Прототипи Starship за останні роки здійснили п’ять польотів на висоту до 10 км над Землею, але ракета-носій Super Heavy ніколи не залишала землю.</p><div class="embedded-twitter"><blockquote class="twitter-tweet"><p lang="en" dir="ltr"><a href="https://twitter.com/Interior/status/1290854457136181248"></a></p></blockquote></div><p>У лютому SpaceX провела випробувальний запуск ракети-носія, запаливши 31 із 33 двигунів Raptor приблизно на 10 секунд, ракета була закріплена вертикально на платформі.</p><p>Лише минулої п’ятниці Федеральна авіаційна адміністрація видала ліцензію на те, що стане першим випробувальним польотом ракетної системи, усунувши останню нормативну перешкоду для довгоочікуваного запуску.</p><p>Сьогодні мали запалити одночасно усі 33 двигуни Raptor, щоб підняти Starship у політ, який майже завершить повний оберт навколо Землі, перш ніж він знову мав увійти в атмосферу та вільно впасти в Тихий океан на надзвуковій швидкості біля північних Гавайських островів.</p><p>Очікуєвалося, що після відділення від корабля Super Heavy ракета-носій розпочне контрольований зворотний політ перед тим, як зануритися в Мексиканську затоку.</p><h3>Про корабель</h3><p>Starship — один з найважливіших проєктів для компанії SpaceX. Ракета буде багаторазовою та <a href="/tech/2020/08/05/spacex-starship-moon/" target="_blank" rel="noopener">використовуватиметься</a> для міжпланетних перельотів. Саме на ній Маск планує доставляти людей на Місяць і Марс.</p><p>28 серпня 2019 року SpaceX вже вдалося підняти прототип ракети Starship. До цього попередні прототипи корабля Starship так і не дійшли до стадії пусків, бо були зруйновані під час випробувань.</p><p><a href="/tech/2019/11/08/mars-starship/" target="_blank" rel="noopener">Прогнозувалося</a>, що Starship розрахований на повторне використання та зможе літати в космос до трьох разів на добу з перервами на обслуговування та дозаправлення. Один корабель зможе здійснювати близько тисячі польотів на рік.</p>

🚀 SpaceX запустила ракету Starship

<p>SpaceX знову намагається вперше запустити Starship на орбіту

Сьогодні SpaceX знову спробує запустити власну ракету Starship зі своєї бази Starbase на півдні Техасу. Це перша спроба запустити повністю укомплектовану версію ракети-носія, що означає, що сам Starship встановлений на надважкому прискорювачі, який необхідний для досягнення орбіти. Раніше ракету, висотою у 120 м, вищу за Статую Свободи, <a href="https://nachasi.com/tech/2023/04/17/spacex-starship-rocket/" target="_blank" rel="noopener">мали запустити, під час двогодинного стартового вікна</a>, яке розпочалося о 16:00 17 квітня. Однак зворотний відлік до запуску ракети зупинився на позначці в 40 секунд. Як повідомили ведучі онлайн-трансляції, їм потрібно як мінімум 48 годин, щоб перезапустити усі процеси знову та порадили слідкувати за повідомленнями SpaceX у соцмережах.

SpaceX вже запускала прототип Starship раніше, але тільки розгінний блок і тільки на відносно короткі дистанції. Ймовірність того, що повністю зібраний Starship і ракета-носій дійсно досягнуть орбіти, не гарантована і насправді генеральний директор SpaceX Ілон Маск раніше припускав, що ймовірність аварії під час цієї спроби досить висока.

Незалежно від того, що станеться, це має бути видовищно (за умови, що погода сприятиме і не буде ніяких технічних перешкод). Сьогоднішнє вікно для запуску триває 62 хвилини та розпочинається о 16:28.

Слідкувати за запуском можете у трансляції нижче:

https://www.youtube.com/watch?v=-1wcilQ58hI</p>

<p>SpaceX знову намагається вперше запустити Starship на орбіту</p><p>Сьогодні SpaceX знову спробує запустити власну ракету Starship зі своєї бази Starbase на півдні Техасу. Це перша спроба запустити повністю укомплектовану версію ракети-носія, що означає, що сам Starship встановлений на надважкому прискорювачі, який необхідний для досягнення орбіти. Раніше ракету, висотою у 120 м, вищу за Статую Свободи, <a href="/tech/2023/04/17/spacex-starship-rocket/" target="_blank" rel="noopener">мали запустити, під час двогодинного стартового вікна</a>, яке розпочалося о 16:00 17 квітня. Однак зворотний відлік до запуску ракети зупинився на позначці в 40 секунд. Як повідомили ведучі онлайн-трансляції, їм потрібно як мінімум 48 годин, щоб перезапустити усі процеси знову та порадили слідкувати за повідомленнями SpaceX у соцмережах.</p><p>SpaceX вже запускала прототип Starship раніше, але тільки розгінний блок і тільки на відносно короткі дистанції. Ймовірність того, що повністю зібраний Starship і ракета-носій дійсно досягнуть орбіти, не гарантована і насправді генеральний директор SpaceX Ілон Маск раніше припускав, що ймовірність аварії під час цієї спроби досить висока.</p><p>Незалежно від того, що станеться, це має бути видовищно (за умови, що погода сприятиме і не буде ніяких технічних перешкод). Сьогоднішнє вікно для запуску триває 62 хвилини та розпочинається о 16:28.</p><p>Слідкувати за запуском можете у трансляції нижче:</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/-1wcilQ58hI"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div></p>

SpaceX знову намагається вперше запустити Starship на орбіту

Сьогодні SpaceX знову спробує запустити власну ракету Starship зі своєї бази Starbase на півдні Техасу. Це перша спроба запустити повністю укомплектовану версію ракети-носія, що означає, що сам Starship встановлений на надважкому прискорювачі, який необхідний для досягнення орбіти. Раніше ракету, висотою у 120 м, вищу за Статую Свободи, <a href="https://nachasi.com/tech/2023/04/17/spacex-starship-rocket/" target="_blank" rel="noopener">мали запустити, під час двогодинного стартового вікна</a>, яке розпочалося о 16:00 17 квітня. Однак зворотний відлік до запуску ракети зупинився на позначці в 40 секунд. Як повідомили ведучі онлайн-трансляції, їм потрібно як мінімум 48 годин, щоб перезапустити усі процеси знову та порадили слідкувати за повідомленнями SpaceX у соцмережах.

SpaceX вже запускала прототип Starship раніше, але тільки розгінний блок і тільки на відносно короткі дистанції. Ймовірність того, що повністю зібраний Starship і ракета-носій дійсно досягнуть орбіти, не гарантована і насправді генеральний директор SpaceX Ілон Маск раніше припускав, що ймовірність аварії під час цієї спроби досить висока.

Незалежно від того, що станеться, це має бути видовищно (за умови, що погода сприятиме і не буде ніяких технічних перешкод). Сьогоднішнє вікно для запуску триває 62 хвилини та розпочинається о 16:28.

Слідкувати за запуском можете у трансляції нижче:

https://www.youtube.com/watch?v=-1wcilQ58hI

<p>SpaceX знову намагається вперше запустити Starship на орбіту</p><p>Сьогодні SpaceX знову спробує запустити власну ракету Starship зі своєї бази Starbase на півдні Техасу. Це перша спроба запустити повністю укомплектовану версію ракети-носія, що означає, що сам Starship встановлений на надважкому прискорювачі, який необхідний для досягнення орбіти. Раніше ракету, висотою у 120 м, вищу за Статую Свободи, <a href="/tech/2023/04/17/spacex-starship-rocket/" target="_blank" rel="noopener">мали запустити, під час двогодинного стартового вікна</a>, яке розпочалося о 16:00 17 квітня. Однак зворотний відлік до запуску ракети зупинився на позначці в 40 секунд. Як повідомили ведучі онлайн-трансляції, їм потрібно як мінімум 48 годин, щоб перезапустити усі процеси знову та порадили слідкувати за повідомленнями SpaceX у соцмережах.</p><p>SpaceX вже запускала прототип Starship раніше, але тільки розгінний блок і тільки на відносно короткі дистанції. Ймовірність того, що повністю зібраний Starship і ракета-носій дійсно досягнуть орбіти, не гарантована і насправді генеральний директор SpaceX Ілон Маск раніше припускав, що ймовірність аварії під час цієї спроби досить висока.</p><p>Незалежно від того, що станеться, це має бути видовищно (за умови, що погода сприятиме і не буде ніяких технічних перешкод). Сьогоднішнє вікно для запуску триває 62 хвилини та розпочинається о 16:28.</p><p>Слідкувати за запуском можете у трансляції нижче:</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/-1wcilQ58hI"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div>

🚀 SpaceX знову намагається вперше запустити Starship на орбіту

<p>SpaceX Ілона Маска вранці в понеділок <a href="https://www.reuters.com/business/aerospace-defense/elon-musks-spacex-set-debut-flight-starship-rocket-system-space-2023-04-17/" target="_blank" rel="noopener">здійснила</a> останні приготування до першого запуску в космос своєї нової потужної ракетної системи Starship з узбережжя Мексиканської затоки в Техасі. Політ відбувався без екіпажу.

Сама ракета, висотою у 120 м, вища за Статую Свободи, мала <a href="https://www.youtube.com/watch?v=L5QXreqOrTA" target="_blank" rel="noopener">стартувати</a> з об’єкта SpaceX у Бока-Чіка, штат Техас, під час двогодинного стартового вікна, яке розпочалося о 16:00. Однак зворотний відлік до запуску ракети зупинився на позначці в 40 секунд. Як повідомили ведучі онлайн-трансляції, їм потрібно як мінімум 48 годин, щоб перезапустити усі процеси знову та порадили слідкувати за повідомленнями SpaceX у соцмережах.

<img class="aligncenter wp-image-205674 size-large" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/04/starship-1024x576.jpg" alt="" width="1024" height="576">

Ілон Маск у своєму твіті повідомив, що «вивчили сьогодні багато та повернемося за кілька днів».

https://twitter.com/elonmusk/status/1647955325763592193
</p><h3>Що мало відбутися сьогодні</h3>
Випробувальна місія, незалежно від результату, є ключовою віхою в прагненні SpaceX відправити людей назад на Місяць і, зрештою, на Марс, що також є центральною метою оновленої програми космічних польотів NASA, спрямованої на інтеграцію Starship.

Але SpaceX стикається з величезними проблемами простого запуску космічного корабля, який миттєво стане, якщо він успішно злетить, найпотужнішою ракетою на Землі.

Прискорювач Super Heavy мав, доставити у космос Starship. Вони сконструйовані як компоненти багаторазового використання, що здатні повертатися на Землю для м’яких посадок – маневр, який став звичним для меншої ракети Falcon 9 SpaceX.

Але жоден етап не мав бути проведеним для першого випробувального польоту в космос, який, як очікується, триватиме не більше 90 хвилин.

Прототипи Starship за останні роки здійснили п’ять польотів на висоту до 10 км над Землею, але ракета-носій Super Heavy ніколи не залишала землю.

https://twitter.com/SpaceX/status/1290854457136181248

У лютому SpaceX провела випробувальний запуск ракети-носія, запаливши 31 із 33 двигунів Raptor приблизно на 10 секунд, ракета була закріплена вертикально на платформі.

Лише минулої п’ятниці Федеральна авіаційна адміністрація видала ліцензію на те, що стане першим випробувальним польотом ракетної системи, усунувши останню нормативну перешкоду для довгоочікуваного запуску.

Сьогодні мали запалити одночасно усі 33 двигуни Raptor, щоб підняти Starship у політ, який майже завершить повний оберт навколо Землі, перш ніж він знову мав увійти в атмосферу та вільно впасти в Тихий океан на надзвуковій швидкості біля північних Гавайських островів.

Очікуєвалося, що після відділення від корабля Super Heavy ракета-носій розпочне контрольований зворотний політ перед тим, як зануритися в Мексиканську затоку.
<h3>Про корабель</h3>
Starship — один з найважливіших проєктів для компанії SpaceX. Ракета буде багаторазовою та <a href="https://nachasi.com/tech/2020/08/05/spacex-starship-moon/" target="_blank" rel="noopener">використовуватиметься</a> для міжпланетних перельотів. Саме на ній Маск планує доставляти людей на Місяць і Марс.

28 серпня 2019 року SpaceX вже вдалося підняти прототип ракети Starship. До цього попередні прототипи корабля Starship так і не дійшли до стадії пусків, бо були зруйновані під час випробувань.

<a href="https://nachasi.com/tech/2019/11/08/mars-starship/" target="_blank" rel="noopener">Прогнозувалося</a>, що Starship розрахований на повторне використання та зможе літати в космос до трьох разів на добу з перервами на обслуговування та дозаправлення. Один корабель зможе здійснювати близько тисячі польотів на рік.

<p>SpaceX Ілона Маска вранці в понеділок <a href="https://www.reuters.com/business/aerospace-defense/elon-musks-spacex-set-debut-flight-starship-rocket-system-space-2023-04-17/" target="_blank" rel="noopener">здійснила</a> останні приготування до першого запуску в космос своєї нової потужної ракетної системи Starship з узбережжя Мексиканської затоки в Техасі. Політ відбувався без екіпажу.</p><p>Сама ракета, висотою у 120 м, вища за Статую Свободи, мала <a href="https://www.youtube.com/watch?v=L5QXreqOrTA" target="_blank" rel="noopener">стартувати</a> з об’єкта SpaceX у Бока-Чіка, штат Техас, під час двогодинного стартового вікна, яке розпочалося о 16:00. Однак зворотний відлік до запуску ракети зупинився на позначці в 40 секунд. Як повідомили ведучі онлайн-трансляції, їм потрібно як мінімум 48 годин, щоб перезапустити усі процеси знову та порадили слідкувати за повідомленнями SpaceX у соцмережах.</p><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-205674 size-large" src="/wp-content/uploads/2023/04/starship-1024x576.jpg" alt="" width="1024" height="576" srcset="/wp-content/uploads/2023/04/starship-1024x576.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2023/04/starship-300x169.jpg 300w, /wp-content/uploads/2023/04/starship-768x432.jpg 768w, /wp-content/uploads/2023/04/starship-1536x864.jpg 1536w, /wp-content/uploads/2023/04/starship-650x366.jpg 650w, /wp-content/uploads/2023/04/starship.jpg 1920w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /></p><p>Ілон Маск у своєму твіті повідомив, що «вивчили сьогодні багато та повернемося за кілька днів».</p><div class="embedded-twitter"><blockquote class="twitter-tweet"><p lang="en" dir="ltr"><a href="https://twitter.com/Interior/status/1647955325763592193"></a></p></blockquote></div><h3>Що мало відбутися сьогодні</h3><p>Випробувальна місія, незалежно від результату, є ключовою віхою в прагненні SpaceX відправити людей назад на Місяць і, зрештою, на Марс, що також є центральною метою оновленої програми космічних польотів NASA, спрямованої на інтеграцію Starship.</p><p>Але SpaceX стикається з величезними проблемами простого запуску космічного корабля, який миттєво стане, якщо він успішно злетить, найпотужнішою ракетою на Землі.</p><p>Прискорювач Super Heavy мав, доставити у космос Starship. Вони сконструйовані як компоненти багаторазового використання, що здатні повертатися на Землю для м’яких посадок – маневр, який став звичним для меншої ракети Falcon 9 SpaceX.</p><p>Але жоден етап не мав бути проведеним для першого випробувального польоту в космос, який, як очікується, триватиме не більше 90 хвилин.</p><p>Прототипи Starship за останні роки здійснили п’ять польотів на висоту до 10 км над Землею, але ракета-носій Super Heavy ніколи не залишала землю.</p><div class="embedded-twitter"><blockquote class="twitter-tweet"><p lang="en" dir="ltr"><a href="https://twitter.com/Interior/status/1290854457136181248"></a></p></blockquote></div><p>У лютому SpaceX провела випробувальний запуск ракети-носія, запаливши 31 із 33 двигунів Raptor приблизно на 10 секунд, ракета була закріплена вертикально на платформі.</p><p>Лише минулої п’ятниці Федеральна авіаційна адміністрація видала ліцензію на те, що стане першим випробувальним польотом ракетної системи, усунувши останню нормативну перешкоду для довгоочікуваного запуску.</p><p>Сьогодні мали запалити одночасно усі 33 двигуни Raptor, щоб підняти Starship у політ, який майже завершить повний оберт навколо Землі, перш ніж він знову мав увійти в атмосферу та вільно впасти в Тихий океан на надзвуковій швидкості біля північних Гавайських островів.</p><p>Очікуєвалося, що після відділення від корабля Super Heavy ракета-носій розпочне контрольований зворотний політ перед тим, як зануритися в Мексиканську затоку.</p><h3>Про корабель</h3><p>Starship — один з найважливіших проєктів для компанії SpaceX. Ракета буде багаторазовою та <a href="/tech/2020/08/05/spacex-starship-moon/" target="_blank" rel="noopener">використовуватиметься</a> для міжпланетних перельотів. Саме на ній Маск планує доставляти людей на Місяць і Марс.</p><p>28 серпня 2019 року SpaceX вже вдалося підняти прототип ракети Starship. До цього попередні прототипи корабля Starship так і не дійшли до стадії пусків, бо були зруйновані під час випробувань.</p><p><a href="/tech/2019/11/08/mars-starship/" target="_blank" rel="noopener">Прогнозувалося</a>, що Starship розрахований на повторне використання та зможе літати в космос до трьох разів на добу з перервами на обслуговування та дозаправлення. Один корабель зможе здійснювати близько тисячі польотів на рік.</p>

SpaceX Ілона Маска вранці в понеділок <a href="https://www.reuters.com/business/aerospace-defense/elon-musks-spacex-set-debut-flight-starship-rocket-system-space-2023-04-17/" target="_blank" rel="noopener">здійснила</a> останні приготування до першого запуску в космос своєї нової потужної ракетної системи Starship з узбережжя Мексиканської затоки в Техасі. Політ відбувався без екіпажу.

Сама ракета, висотою у 120 м, вища за Статую Свободи, мала <a href="https://www.youtube.com/watch?v=L5QXreqOrTA" target="_blank" rel="noopener">стартувати</a> з об’єкта SpaceX у Бока-Чіка, штат Техас, під час двогодинного стартового вікна, яке розпочалося о 16:00. Однак зворотний відлік до запуску ракети зупинився на позначці в 40 секунд. Як повідомили ведучі онлайн-трансляції, їм потрібно як мінімум 48 годин, щоб перезапустити усі процеси знову та порадили слідкувати за повідомленнями SpaceX у соцмережах.

<img class="aligncenter wp-image-205674 size-large" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/04/starship-1024x576.jpg" alt="" width="1024" height="576" />

Ілон Маск у своєму твіті повідомив, що «вивчили сьогодні багато та повернемося за кілька днів».

https://twitter.com/elonmusk/status/1647955325763592193
<h3>Що мало відбутися сьогодні</h3>
Випробувальна місія, незалежно від результату, є ключовою віхою в прагненні SpaceX відправити людей назад на Місяць і, зрештою, на Марс, що також є центральною метою оновленої програми космічних польотів NASA, спрямованої на інтеграцію Starship.

Але SpaceX стикається з величезними проблемами простого запуску космічного корабля, який миттєво стане, якщо він успішно злетить, найпотужнішою ракетою на Землі.

Прискорювач Super Heavy мав, доставити у космос Starship. Вони сконструйовані як компоненти багаторазового використання, що здатні повертатися на Землю для м’яких посадок – маневр, який став звичним для меншої ракети Falcon 9 SpaceX.

Але жоден етап не мав бути проведеним для першого випробувального польоту в космос, який, як очікується, триватиме не більше 90 хвилин.

Прототипи Starship за останні роки здійснили п’ять польотів на висоту до 10 км над Землею, але ракета-носій Super Heavy ніколи не залишала землю.

https://twitter.com/SpaceX/status/1290854457136181248

У лютому SpaceX провела випробувальний запуск ракети-носія, запаливши 31 із 33 двигунів Raptor приблизно на 10 секунд, ракета була закріплена вертикально на платформі.

Лише минулої п’ятниці Федеральна авіаційна адміністрація видала ліцензію на те, що стане першим випробувальним польотом ракетної системи, усунувши останню нормативну перешкоду для довгоочікуваного запуску.

Сьогодні мали запалити одночасно усі 33 двигуни Raptor, щоб підняти Starship у політ, який майже завершить повний оберт навколо Землі, перш ніж він знову мав увійти в атмосферу та вільно впасти в Тихий океан на надзвуковій швидкості біля північних Гавайських островів.

Очікуєвалося, що після відділення від корабля Super Heavy ракета-носій розпочне контрольований зворотний політ перед тим, як зануритися в Мексиканську затоку.
<h3>Про корабель</h3>
Starship — один з найважливіших проєктів для компанії SpaceX. Ракета буде багаторазовою та <a href="https://nachasi.com/tech/2020/08/05/spacex-starship-moon/" target="_blank" rel="noopener">використовуватиметься</a> для міжпланетних перельотів. Саме на ній Маск планує доставляти людей на Місяць і Марс.

28 серпня 2019 року SpaceX вже вдалося підняти прототип ракети Starship. До цього попередні прототипи корабля Starship так і не дійшли до стадії пусків, бо були зруйновані під час випробувань.

<a href="https://nachasi.com/tech/2019/11/08/mars-starship/" target="_blank" rel="noopener">Прогнозувалося</a>, що Starship розрахований на повторне використання та зможе літати в космос до трьох разів на добу з перервами на обслуговування та дозаправлення. Один корабель зможе здійснювати близько тисячі польотів на рік.

🚀 SpaceX відтермінували запуск найбільшої ракети в історії Starship у космос

<p>NASA <a href="https://www.nasa.gov/specials/artemis-ii/" target="_blank" rel="noopener">оголосило</a> склад команди місії «Артеміда-2», яка складається з чотирьох людей. У рамках цієї місії екіпаж відправиться космічного корабля «Оріон» на Місяць — це буде перший політ людства за останні більш ніж 50 років.

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/04/artemis-crew-ht-gmh-230403_1680538591057_hpMain_1x1_608.jpg" img_id="204379"]

У команді:
</p><ul>
 	<li>Кристина Кох</li>
 	<li>Віктор Гловер</li>
 	<li>Рід Вайсмен</li>
 	<li>Джеремі Гансен</li>
</ul>
«Оріон» запустить за допомогою надважкої ракети-носія Space Launch System.

[/journal]

Ціль місії «Артеміда-2» полягає в тому, аби корабель наблизився до Місяця, але не виходив на його орбіту. Замість цього він повернеться на Землю, використовуючи гравітацію супутника.

У 2025 році має відбутись місії «Артеміда-3» під час якої астронавти висадяться на поверхню Місяця.

<p>NASA <a href="https://www.nasa.gov/specials/artemis-ii/" target="_blank" rel="noopener">оголосило</a> склад команди місії «Артеміда-2», яка складається з чотирьох людей. У рамках цієї місії екіпаж відправиться космічного корабля «Оріон» на Місяць — це буде перший політ людства за останні більш ніж 50 років.</p><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><p>У команді:</p><ul><li>Кристина Кох</li><li>Віктор Гловер</li><li>Рід Вайсмен</li><li>Джеремі Гансен</li></ul><p>«Оріон» запустить за допомогою надважкої ракети-носія Space Launch System.</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2023/04/artemis-crew-ht-gmh-230403_1680538591057_hpMain_1x1_608.jpg" alt="">			</div></div><p>Ціль місії «Артеміда-2» полягає в тому, аби корабель наблизився до Місяця, але не виходив на його орбіту. Замість цього він повернеться на Землю, використовуючи гравітацію супутника.</p><p>У 2025 році має відбутись місії «Артеміда-3» під час якої астронавти висадяться на поверхню Місяця.</p>

NASA <a href="https://www.nasa.gov/specials/artemis-ii/" target="_blank" rel="noopener">оголосило</a> склад команди місії «Артеміда-2», яка складається з чотирьох людей. У рамках цієї місії екіпаж відправиться космічного корабля «Оріон» на Місяць — це буде перший політ людства за останні більш ніж 50 років.

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/04/artemis-crew-ht-gmh-230403_1680538591057_hpMain_1x1_608.jpg" img_id="204379"]

У команді:
<ul>
 	<li>Кристина Кох</li>
 	<li>Віктор Гловер</li>
 	<li>Рід Вайсмен</li>
 	<li>Джеремі Гансен</li>
</ul>
«Оріон» запустить за допомогою надважкої ракети-носія Space Launch System.

[/journal]

Ціль місії «Артеміда-2» полягає в тому, аби корабель наблизився до Місяця, але не виходив на його орбіту. Замість цього він повернеться на Землю, використовуючи гравітацію супутника.

У 2025 році має відбутись місії «Артеміда-3» під час якої астронавти висадяться на поверхню Місяця.

🚀 NASA оголосило склад команди місії «Артеміда-2», яка відправиться на Місяць

🚀 NASA оголосило склад команди місії «Артеміда»

<p>Сьогодні вранці відбувся перший запуск легкої метанової ракети-носія стартапу Relativity Space, 85% компонентів якої були надруковані на 3D-принтері.

Запуск ракети Terran 1 неодноразово переносили, але врешті він відбувся зі стартового майданчика на мисі Канаверал. Через чотири хвилини з початку місії Good Luck, Have Fun у ракети відмовив двигун другого ступеня, тому ракета так і не змогла вийти на заплановану орбіту.

https://www.youtube.com/watch?v=bzA0lIwh19c&ab_channel=RelativitySpace

Втім, у самій компанії місію називають частково успішною, оскільки отримали чимало інформації про роботу подібних конструкцій і про те, як вони поводитимуться в космосі. Дані з експерименту планують використовувати в розробці важкої ракети Terran R, в якій буде використано 95% друкованих компонентів.

За планами нова версія зможе виводити на орбіту до 20 тонн вантажу й буде багаторазовою, як Falcon 9 від SpaceX.

Relativity працює над розробкою своєї першої ракети-носія з 2015 року з метою швидкого, дешевого та ефективного будівництва ракет за допомогою 3D-принтерів. На заводі компанії в Лонг-Біч встановлені великі принтери, які використовуються для створення основної частини фюзеляжу ракети. Аби зробити таку ракету потрібно два місяці, що значно менше в порівнянні зі звичайними ракетами.

Наступне покоління ракет Terran R планують запустити вже у 2024 році.</p>

<p>Сьогодні вранці відбувся перший запуск легкої метанової ракети-носія стартапу Relativity Space, 85% компонентів якої були надруковані на 3D-принтері.</p><p>Запуск ракети Terran 1 неодноразово переносили, але врешті він відбувся зі стартового майданчика на мисі Канаверал. Через чотири хвилини з початку місії Good Luck, Have Fun у ракети відмовив двигун другого ступеня, тому ракета так і не змогла вийти на заплановану орбіту.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/bzA0lIwh19c"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Втім, у самій компанії місію називають частково успішною, оскільки отримали чимало інформації про роботу подібних конструкцій і про те, як вони поводитимуться в космосі. Дані з експерименту планують використовувати в розробці важкої ракети Terran R, в якій буде використано 95% друкованих компонентів.</p><p>За планами нова версія зможе виводити на орбіту до 20 тонн вантажу й буде багаторазовою, як Falcon 9 від SpaceX.</p><p>Relativity працює над розробкою своєї першої ракети-носія з 2015 року з метою швидкого, дешевого та ефективного будівництва ракет за допомогою 3D-принтерів. На заводі компанії в Лонг-Біч встановлені великі принтери, які використовуються для створення основної частини фюзеляжу ракети. Аби зробити таку ракету потрібно два місяці, що значно менше в порівнянні зі звичайними ракетами.</p><p>Наступне покоління ракет Terran R планують запустити вже у 2024 році.</p>

🚀 Стартап Relativity запустив ракету, 85% якої надрукували на 3D-принтері

Сьогодні вранці відбувся перший запуск легкої метанової ракети-носія стартапу Relativity Space, 85% компонентів якої були надруковані на 3D-принтері.

Запуск ракети Terran 1 неодноразово переносили, але врешті він відбувся зі стартового майданчика на мисі Канаверал. Через чотири хвилини з початку місії Good Luck, Have Fun у ракети відмовив двигун другого ступеня, тому ракета так і не змогла вийти на заплановану орбіту.

https://www.youtube.com/watch?v=bzA0lIwh19c&amp;ab_channel=RelativitySpace

Втім, у самій компанії місію називають частково успішною, оскільки отримали чимало інформації про роботу подібних конструкцій і про те, як вони поводитимуться в космосі. Дані з експерименту планують використовувати в розробці важкої ракети Terran R, в якій буде використано 95% друкованих компонентів.

За планами нова версія зможе виводити на орбіту до 20 тонн вантажу й буде багаторазовою, як Falcon 9 від SpaceX.

Relativity працює над розробкою своєї першої ракети-носія з 2015 року з метою швидкого, дешевого та ефективного будівництва ракет за допомогою 3D-принтерів. На заводі компанії в Лонг-Біч встановлені великі принтери, які використовуються для створення основної частини фюзеляжу ракети. Аби зробити таку ракету потрібно два місяці, що значно менше в порівнянні зі звичайними ракетами.

Наступне покоління ракет Terran R планують запустити вже у 2024 році.

🚀 Стартап Relativity запустив ракету, 85% якої надрукували на 3D-принтері. Але не дуже вдало

<p>NASA спільно з компанією Axiom Space <a href="https://www.nasa.gov/feature/spacesuit-for-nasa-s-artemis-iii-moon-surface-mission-debuts" target="_blank" rel="noopener">представили</a> скафандр, яким будуть оснащені астронавти програми Artemis III, у рамках якої планують знову запустити людей у космос на поверхню Місяця.

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/03/nasa-space-suit-1.jpg" img_id="202583"]

Це ще не фінальна версія, а лише прототип скафандра. Шолом має ліхтарі та HD-камеру для запису навколишнього середовища. Залізти у такий скафандр можна буде через спеціальний отвір, що нагадує люк — він знаходиться у рюкзаку із системою життєзабезпечення.

Спеціальний матеріал скафандра дозволяє астронавтам ефективніше рухатись в порівнянні з минулими версіями космічних костюмів. Також у комплекті будуть спеціальні рукавички розроблені для комфортного використання в мікрогравітації.

На фото костюм чорного кольору, але в астронавтів вони будуть білі, оскільки цей колір дає додатковий захист від екстремальних температур.

[/journal]

https://youtu.be/AF3cE6Io_O0

У планах дослідників запустити людей на Місяць о 2026 році у рамках програми Artemis. У довгостроковій перспективі мета цього проєкту полягає в постійній присутності людей на супутнику. Раніше ми вже писали, як за програмою Artemis на Місяць вперше полетить жінка — <a href="https://nachasi.com/tech/2020/09/23/nasa-woman/" target="_blank" rel="noopener">детальніше про це читайте тут</a>.</p>

<p>NASA спільно з компанією Axiom Space <a href="https://www.nasa.gov/feature/spacesuit-for-nasa-s-artemis-iii-moon-surface-mission-debuts" target="_blank" rel="noopener">представили</a> скафандр, яким будуть оснащені астронавти програми Artemis III, у рамках якої планують знову запустити людей у космос на поверхню Місяця.</p><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><p>Це ще не фінальна версія, а лише прототип скафандра. Шолом має ліхтарі та HD-камеру для запису навколишнього середовища. Залізти у такий скафандр можна буде через спеціальний отвір, що нагадує люк — він знаходиться у рюкзаку із системою життєзабезпечення.</p><p>Спеціальний матеріал скафандра дозволяє астронавтам ефективніше рухатись в порівнянні з минулими версіями космічних костюмів. Також у комплекті будуть спеціальні рукавички розроблені для комфортного використання в мікрогравітації.</p><p>На фото костюм чорного кольору, але в астронавтів вони будуть білі, оскільки цей колір дає додатковий захист від екстремальних температур.</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2023/03/nasa-space-suit-1.jpg" alt="">			</div></div><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/AF3cE6Io_O0"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>У планах дослідників запустити людей на Місяць о 2026 році у рамках програми Artemis. У довгостроковій перспективі мета цього проєкту полягає в постійній присутності людей на супутнику. Раніше ми вже писали, як за програмою Artemis на Місяць вперше полетить жінка — <a href="/tech/2020/09/23/nasa-woman/" target="_blank" rel="noopener">детальніше про це читайте тут</a>.</p>

NASA спільно з компанією Axiom Space <a href="https://www.nasa.gov/feature/spacesuit-for-nasa-s-artemis-iii-moon-surface-mission-debuts" target="_blank" rel="noopener">представили</a> скафандр, яким будуть оснащені астронавти програми Artemis III, у рамках якої планують знову запустити людей у космос на поверхню Місяця.

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/03/nasa-space-suit-1.jpg" img_id="202583"]

Це ще не фінальна версія, а лише прототип скафандра. Шолом має ліхтарі та HD-камеру для запису навколишнього середовища. Залізти у такий скафандр можна буде через спеціальний отвір, що нагадує люк — він знаходиться у рюкзаку із системою життєзабезпечення.

Спеціальний матеріал скафандра дозволяє астронавтам ефективніше рухатись в порівнянні з минулими версіями космічних костюмів. Також у комплекті будуть спеціальні рукавички розроблені для комфортного використання в мікрогравітації.

На фото костюм чорного кольору, але в астронавтів вони будуть білі, оскільки цей колір дає додатковий захист від екстремальних температур.

[/journal]

https://youtu.be/AF3cE6Io_O0

У планах дослідників запустити людей на Місяць о 2026 році у рамках програми Artemis. У довгостроковій перспективі мета цього проєкту полягає в постійній присутності людей на супутнику. Раніше ми вже писали, як за програмою Artemis на Місяць вперше полетить жінка — <a href="https://nachasi.com/tech/2020/09/23/nasa-woman/" target="_blank" rel="noopener">детальніше про це читайте тут</a>.

👨🏻‍🚀 NASA презентувала скафандри для нової місії на Місяць

Розповідаємо про все, що стосується креативних індустрій України та світу. Розкажіть про власний кейс, прочитайте розповіді зі світу творчих людей та отримайте порцію натхнення. У рубриці ви знайдете цікаві можливості, новини, кейси та розповіді про мистецтво, культуру, книги, цифрові технології у творчості тощо.

Креатив

Дисклеймер: це суб'єктивна думка, яка не претендує на наукове визнання.

🚀 Метавсесвіт: чому ми спостерігаємо все більше референсів на космос?

<p>Нещодавно <a href="https://nachasi.com/tech/2022/11/16/nasa-artemis-1-launch/" target="_blank" rel="noopener">відбувся</a> успішний запуск ракети NASA до Місяця у рамках місії Artemis 1. За планами науковців створити базу на Місяці, яка дозволить використовувати супутник як відправну точку для польоту на інші планети Сонячної системи, зокрема Марса.

Ба більше, у NASA вже <a href="https://nachasi.com/tech/2022/11/30/nasa-moon-base/" target="_blank" rel="noopener">активно працюють</a> над розробкою бази на Місяці й вже виділили на це $57 млн.

З усім тим постає одне дуже просте питання — а як саме узгодити час на Місяці? Зараз кожна космічна організація використовує власні часові зони на кораблях і в комунікаційних системах.

Однак на Місяці цілком доречно було б обрати єдиний час. Саме таку мету й ставить перед собою Європейська космічна агенція — вона разом з іншими космічними організаціями вже працює над узгодженням «спільного місячного часу».

https://twitter.com/esa/status/1630208562491191297

Щоправда, наразі точно невідомо, як саме формуватимуть такі часові рамки. Річ в тім, що на Місяці час йде швидше в залежності від положення супутника. Тож цілком імовірно, що це буде повністю інакші часові рамки, що відрізнятимуться від Земних.

У планах дослідників запустити людей на Місяць о 2026 році у рамках програми Artemis. У довгостроковій перспективі мета цього проєкту полягає в постійній присутності людей на супутнику. Раніше ми вже писали, як за програмою Artemis на Місяць вперше полетить жінка — <a href="https://nachasi.com/tech/2020/09/23/nasa-woman/" target="_blank" rel="noopener">детальніше про це читайте тут</a>.</p>

<p>Нещодавно <a href="/tech/2022/11/16/nasa-artemis-1-launch/" target="_blank" rel="noopener">відбувся</a> успішний запуск ракети NASA до Місяця у рамках місії Artemis 1. За планами науковців створити базу на Місяці, яка дозволить використовувати супутник як відправну точку для польоту на інші планети Сонячної системи, зокрема Марса.</p><p>Ба більше, у NASA вже <a href="/tech/2022/11/30/nasa-moon-base/" target="_blank" rel="noopener">активно працюють</a> над розробкою бази на Місяці й вже виділили на це $57 млн.</p><p>З усім тим постає одне дуже просте питання — а як саме узгодити час на Місяці? Зараз кожна космічна організація використовує власні часові зони на кораблях і в комунікаційних системах.</p><p>Однак на Місяці цілком доречно було б обрати єдиний час. Саме таку мету й ставить перед собою Європейська космічна агенція — вона разом з іншими космічними організаціями вже працює над узгодженням «спільного місячного часу».</p><div class="embedded-twitter"><blockquote class="twitter-tweet"><p lang="en" dir="ltr"><a href="https://twitter.com/Interior/status/1630208562491191297"></a></p></blockquote></div><p>Щоправда, наразі точно невідомо, як саме формуватимуть такі часові рамки. Річ в тім, що на Місяці час йде швидше в залежності від положення супутника. Тож цілком імовірно, що це буде повністю інакші часові рамки, що відрізнятимуться від Земних.</p><p>У планах дослідників запустити людей на Місяць о 2026 році у рамках програми Artemis. У довгостроковій перспективі мета цього проєкту полягає в постійній присутності людей на супутнику. Раніше ми вже писали, як за програмою Artemis на Місяць вперше полетить жінка — <a href="/tech/2020/09/23/nasa-woman/" target="_blank" rel="noopener">детальніше про це читайте тут</a>.</p>

Нещодавно <a href="https://nachasi.com/tech/2022/11/16/nasa-artemis-1-launch/" target="_blank" rel="noopener">відбувся</a> успішний запуск ракети NASA до Місяця у рамках місії Artemis 1. За планами науковців створити базу на Місяці, яка дозволить використовувати супутник як відправну точку для польоту на інші планети Сонячної системи, зокрема Марса.

Ба більше, у NASA вже <a href="https://nachasi.com/tech/2022/11/30/nasa-moon-base/" target="_blank" rel="noopener">активно працюють</a> над розробкою бази на Місяці й вже виділили на це $57 млн.

З усім тим постає одне дуже просте питання — а як саме узгодити час на Місяці? Зараз кожна космічна організація використовує власні часові зони на кораблях і в комунікаційних системах.

Однак на Місяці цілком доречно було б обрати єдиний час. Саме таку мету й ставить перед собою Європейська космічна агенція — вона разом з іншими космічними організаціями вже працює над узгодженням «спільного місячного часу».

https://twitter.com/esa/status/1630208562491191297

Щоправда, наразі точно невідомо, як саме формуватимуть такі часові рамки. Річ в тім, що на Місяці час йде швидше в залежності від положення супутника. Тож цілком імовірно, що це буде повністю інакші часові рамки, що відрізнятимуться від Земних.

У планах дослідників запустити людей на Місяць о 2026 році у рамках програми Artemis. У довгостроковій перспективі мета цього проєкту полягає в постійній присутності людей на супутнику. Раніше ми вже писали, як за програмою Artemis на Місяць вперше полетить жінка — <a href="https://nachasi.com/tech/2020/09/23/nasa-woman/" target="_blank" rel="noopener">детальніше про це читайте тут</a>.

🌙 Європейська космічна організація розробить «спільний місячний час» 

🌙 Який час на місяці: пропонують узгодити спільний час

<p>Існує кілька причин, чому вміння подорожувати між зірками може бути важливим у майбутньому.

По-перше, ми можемо знайти нові планети, які можуть мати потенціал для життя, і досліджувати їх. Це може допомогти нам зрозуміти, як життя розвивалося на Землі, і чи може існувати життя на інших планетах.

По-друге, подорожі між зірками можуть допомогти нам розв'язати багато технологічних викликів, з якими ми стикаємося в космічній технології. Наприклад, ми можемо досліджувати нові методи підвищення швидкості і ефективності космічних кораблів, що може привести до розвитку нових технологій в інших галузях.

По-третє, подорожі між зірками можуть допомогти нам зрозуміти більше про космос та його природу. Наприклад, ми можемо досліджувати гравітаційні хвилі, вивчати міжзоряний простір та розвивати нові методи спостереження космосу.

Окрім цього, космічні подорожі можуть привести до розвитку нових технологій, які можуть мати великий практичний потенціал для людства. Наприклад, ми можемо розвивати нові матеріали, які можуть витримувати великі температури та радіацію, або створювати нові методи енергетики, які можуть бути корисними для розвитку нашої цивілізації.

Подорожі між зірками можуть допомогти нам розвиватися як цивілізації та розширювати наші знання про Всесвіт. Вони можуть стати кроком до побудови міжзоряної спільноти, в якій людство буде співіснувати з іншими цивілізаціями, обмінюватися знаннями та досвідом, та вивчати нові форми життя. Однак, подорожі міжзоряного рівня також можуть бути важким завданням, яке потребує значної наукової, технічної та фінансової підтримки. Тому, нам необхідно продовжувати досліджувати та розробляти нові технології, щоб зробити такі мандрівки безпечними та ефективними.

Одна з головних проблем на шляху до розробки необхідних технологій для подорожі галактикою полягає в величезній відстані між зірками та планетами, що знаходяться у різних системах. Зараз найближча до нас зоряна система - Альфа Центавра знаходиться на відстані близько 4,2 світлових років. Це означає, що навіть якщо ми зможемо розробити технології, які дозволять нам рухатися з великою швидкістю, то подорож до найближчої зорі займе дуже багато часу, можливо, десятки або сотні років.

Крім того, ми не маємо достатніх знань про умови, які панують в космосі за межами Сонячної системи. Постійний потік високоенергетичних частинок від Сонця захищає Землю від шкідливого впливу космічного випромінювання. Але за межами нашої системи захисту може не бути, тому це може зробити подорожі туди вкрай небезпечними для життя.

Поки що у нас є лише кілька теоретичних знань про технології міжзоряних подорожей, які можуть стати важливими для подальшого дослідження космосу:
</p><ol>
 	<li>Закони фізики: ми володіємо знаннями про закони фізики, які дозволяють розуміти, як поводяться об'єкти в космосі. Це дозволяє нам розробляти теоретичні моделі для міжзоряних подорожей, а також розуміти, які технології можуть бути застосовані.</li>
 	<li>Рухові системи: ми володіємо теоретичними знаннями про різні системи руху, такі як реактивний та імпульсний. Ці знання дозволяють нам розробляти пристрої, які можуть переміщуватися в космосі з великою швидкістю.</li>
 	<li>Космічне сходинки: у нас є знання про космічні сходинки, які можуть використовуватися для переміщення в космосі. Це може бути особливо важливо для довгих подорожей, так як вони можуть дозволити економити паливо.</li>
 	<li>Штучний інтелект: розвиток штучного інтелекту може допомогти нам в розробці нових технологій та керуванні космічними апаратами на великих відстанях.</li>
 	<li>Теорії про криві простору-часу: наразі ми маємо розуміння теорій про криві простору-часу, такі як загальна теорія відносності. Це дозволяє нам розуміти, як гравітація може впливати на рух космічних апаратів та як їх можна контролювати.</li>
</ol>
Загалом, хоча у нас ще немає технологій для міжзоряних подорожей, наші теоретичні знання становлять основу для подальшого дослідження та розвитку таких технологій. Наприклад, знання про рухові системи та космічні сходинки допомогли в розробці різних космічних апаратів, які ми зараз використовуємо для дослідження космосу. Крім того, технології, які зараз розвиваються для міжзоряних подорожей, можуть також знайти застосування в інших областях, таких як енергетика, комунікації та транспорт.

Одним з напрямків розвитку таких технологій є розробка космічних кораблів, які зможуть подолати великі відстані зі швидкістю, яка дозволить долати відстані між зірками за прийнятний для людей час. Це може бути досягнуто шляхом розвитку нових джерел енергії, таких як ядерна енергія, та нових пристроїв для руху в космосі, таких як сонячні паруси та інші концепції.

Інший напрямок розвитку технологій міжзоряних подорожей - це розробка технологій для забезпечення безпеки та підтримки життєдіяльності під час довгих космічних подорожей. Це можуть бути технології, які дозволяють зберігати та переробляти воду, повітря та інші ресурси, які необхідні для життя людини.

Оскільки ми ще не маємо ефективних технологій для міжзоряних подорожей, вивчення космосу та теоретична розробка нових методів переміщення в космосі має великий потенціал для майбутнього. Історія науки показує, що багато нових технологій, які колись здавалися неможливими, з'являлися завдяки дослідженням та науковим відкриттям. Тому, ми не можемо зупинятись у цьому напрямку, а повинні продовжувати досліджувати космос та розвивати нові технології для міжзоряних подорожей. Це може дати нові знання про Всесвіт та відкрити нові можливості для розвитку людства.

Існує також і інша гіпотеза згідно з якою, нам не потрібне використання космічних кораблів. Дослідження в області квантової фізики можуть привести до розробки нових технологій, таких як квантові "часові тунелі". Такі тунелі дозволять нам переміщення в часі та просторі на великі відстані без використання космічних кораблів. Однак, ця гіпотеза є досить спірною і потребує подальших досліджень, оскільки вона базується на складних фізичних принципах, таких як теорія відносності та квантова механіка.

Іншим можливим методом є використання чорних дір, які можуть служити як "ворота" для переміщення від однієї точки космосу до іншої. Однак, наразі ми не розуміємо достатньо про чорні діри і їх властивості, щоб використовувати їх для цих цілей. Та й нам ще треба дістатися до найближчої чорної діри, яка знаходиться на недосяжних для нас 1560 світлових роках.

Одже, наразі космічні кораблі є основним засобом для подорожей в космосі, і більшість науковців концентруються на розвитку нових технологій для покращення їх ефективності та зменшення витрат на енергію.

Давайте відволічемося і пригадаємо культовий науково-фантастичний серіал "Startrek", де зоряні мандрівники використовують Варп-двигун, як засіб переміщення зіркових кораблів на великі відстані зі швидкостями, що перевищують швидкість світла. Наукове підґрунтя цього пристрою базується на концепції складного математичного обчислення кривини простору-часу, що має назву "бульбашка Алькуб'єрре". Ця теорія, яка була запропонована французьким математиком Марселем Алькуб'єрре у 1914 році. У цій теорії він описав метод зміни геометрії простору за допомогою створення хвилі, що стискає простір попереду та розширює його позаду міжзоряного корабля. Ця теорія набула не абиякого розголосу у наукових колах та навіть була використана Альбертом Айнштайном для розвитку загальної теорії відносності. Втім, згідно з теорією відносності Айнштайна, чим ближче об'єкт до швидкості світла, тим більше збільшується його маса і енергія, що дозволяють йому рухатися на такій швидкості. Це означає, що для того, щоб переміститися зі швидкістю світла або більше, потрібна неймовірна кількість енергії, яку ми не можемо поки що згенерувати наявними методами.

З рештою, майбутнє науки та технології важко передбачити, і тільки час покаже, які нові методи переміщення в космосі з'являться і стануть доступними для людства.

На мій погляд, дослідження космосу та розробка технологій міжзоряних подорожей є вкрай важливою галуззю науки та технології. Хоча на даний момент у нас ще немає ефективних технологій для подібних подорожей, вивчення космосу та теоретична розробка нових методів переміщення по ньому має великий потенціал для майбутнього. Історія науки показує, що багато нових технологій, які колись здавалися неможливими, з'являлися завдяки дослідженням та науковим відкриттям. Тому, ми не можемо зупинятись у цьому напрямку, а повинні продовжувати досліджувати космос та розвивати нові технології для міжзоряних подорожей. Це може дати нові знання про Всесвіт та відкрити нові можливості для розвитку людства.

<p>Існує кілька причин, чому вміння подорожувати між зірками може бути важливим у майбутньому.</p><p>По-перше, ми можемо знайти нові планети, які можуть мати потенціал для життя, і досліджувати їх. Це може допомогти нам зрозуміти, як життя розвивалося на Землі, і чи може існувати життя на інших планетах.</p><p>По-друге, подорожі між зірками можуть допомогти нам розв&#8217;язати багато технологічних викликів, з якими ми стикаємося в космічній технології. Наприклад, ми можемо досліджувати нові методи підвищення швидкості і ефективності космічних кораблів, що може привести до розвитку нових технологій в інших галузях.</p><p>По-третє, подорожі між зірками можуть допомогти нам зрозуміти більше про космос та його природу. Наприклад, ми можемо досліджувати гравітаційні хвилі, вивчати міжзоряний простір та розвивати нові методи спостереження космосу.</p><p>Окрім цього, космічні подорожі можуть привести до розвитку нових технологій, які можуть мати великий практичний потенціал для людства. Наприклад, ми можемо розвивати нові матеріали, які можуть витримувати великі температури та радіацію, або створювати нові методи енергетики, які можуть бути корисними для розвитку нашої цивілізації.</p><p>Подорожі між зірками можуть допомогти нам розвиватися як цивілізації та розширювати наші знання про Всесвіт. Вони можуть стати кроком до побудови міжзоряної спільноти, в якій людство буде співіснувати з іншими цивілізаціями, обмінюватися знаннями та досвідом, та вивчати нові форми життя. Однак, подорожі міжзоряного рівня також можуть бути важким завданням, яке потребує значної наукової, технічної та фінансової підтримки. Тому, нам необхідно продовжувати досліджувати та розробляти нові технології, щоб зробити такі мандрівки безпечними та ефективними.</p><p>Одна з головних проблем на шляху до розробки необхідних технологій для подорожі галактикою полягає в величезній відстані між зірками та планетами, що знаходяться у різних системах. Зараз найближча до нас зоряна система &#8211; Альфа Центавра знаходиться на відстані близько 4,2 світлових років. Це означає, що навіть якщо ми зможемо розробити технології, які дозволять нам рухатися з великою швидкістю, то подорож до найближчої зорі займе дуже багато часу, можливо, десятки або сотні років.</p><p>Крім того, ми не маємо достатніх знань про умови, які панують в космосі за межами Сонячної системи. Постійний потік високоенергетичних частинок від Сонця захищає Землю від шкідливого впливу космічного випромінювання. Але за межами нашої системи захисту може не бути, тому це може зробити подорожі туди вкрай небезпечними для життя.</p><p>Поки що у нас є лише кілька теоретичних знань про технології міжзоряних подорожей, які можуть стати важливими для подальшого дослідження космосу:</p><ol><li>Закони фізики: ми володіємо знаннями про закони фізики, які дозволяють розуміти, як поводяться об&#8217;єкти в космосі. Це дозволяє нам розробляти теоретичні моделі для міжзоряних подорожей, а також розуміти, які технології можуть бути застосовані.</li><li>Рухові системи: ми володіємо теоретичними знаннями про різні системи руху, такі як реактивний та імпульсний. Ці знання дозволяють нам розробляти пристрої, які можуть переміщуватися в космосі з великою швидкістю.</li><li>Космічне сходинки: у нас є знання про космічні сходинки, які можуть використовуватися для переміщення в космосі. Це може бути особливо важливо для довгих подорожей, так як вони можуть дозволити економити паливо.</li><li>Штучний інтелект: розвиток штучного інтелекту може допомогти нам в розробці нових технологій та керуванні космічними апаратами на великих відстанях.</li><li>Теорії про криві простору-часу: наразі ми маємо розуміння теорій про криві простору-часу, такі як загальна теорія відносності. Це дозволяє нам розуміти, як гравітація може впливати на рух космічних апаратів та як їх можна контролювати.</li></ol><p>Загалом, хоча у нас ще немає технологій для міжзоряних подорожей, наші теоретичні знання становлять основу для подальшого дослідження та розвитку таких технологій. Наприклад, знання про рухові системи та космічні сходинки допомогли в розробці різних космічних апаратів, які ми зараз використовуємо для дослідження космосу. Крім того, технології, які зараз розвиваються для міжзоряних подорожей, можуть також знайти застосування в інших областях, таких як енергетика, комунікації та транспорт.</p><p>Одним з напрямків розвитку таких технологій є розробка космічних кораблів, які зможуть подолати великі відстані зі швидкістю, яка дозволить долати відстані між зірками за прийнятний для людей час. Це може бути досягнуто шляхом розвитку нових джерел енергії, таких як ядерна енергія, та нових пристроїв для руху в космосі, таких як сонячні паруси та інші концепції.</p><p>Інший напрямок розвитку технологій міжзоряних подорожей &#8211; це розробка технологій для забезпечення безпеки та підтримки життєдіяльності під час довгих космічних подорожей. Це можуть бути технології, які дозволяють зберігати та переробляти воду, повітря та інші ресурси, які необхідні для життя людини.</p><p>Оскільки ми ще не маємо ефективних технологій для міжзоряних подорожей, вивчення космосу та теоретична розробка нових методів переміщення в космосі має великий потенціал для майбутнього. Історія науки показує, що багато нових технологій, які колись здавалися неможливими, з&#8217;являлися завдяки дослідженням та науковим відкриттям. Тому, ми не можемо зупинятись у цьому напрямку, а повинні продовжувати досліджувати космос та розвивати нові технології для міжзоряних подорожей. Це може дати нові знання про Всесвіт та відкрити нові можливості для розвитку людства.</p><p>Існує також і інша гіпотеза згідно з якою, нам не потрібне використання космічних кораблів. Дослідження в області квантової фізики можуть привести до розробки нових технологій, таких як квантові &#8220;часові тунелі&#8221;. Такі тунелі дозволять нам переміщення в часі та просторі на великі відстані без використання космічних кораблів. Однак, ця гіпотеза є досить спірною і потребує подальших досліджень, оскільки вона базується на складних фізичних принципах, таких як теорія відносності та квантова механіка.</p><p>Іншим можливим методом є використання чорних дір, які можуть служити як &#8220;ворота&#8221; для переміщення від однієї точки космосу до іншої. Однак, наразі ми не розуміємо достатньо про чорні діри і їх властивості, щоб використовувати їх для цих цілей. Та й нам ще треба дістатися до найближчої чорної діри, яка знаходиться на недосяжних для нас 1560 світлових роках.</p><p>Одже, наразі космічні кораблі є основним засобом для подорожей в космосі, і більшість науковців концентруються на розвитку нових технологій для покращення їх ефективності та зменшення витрат на енергію.</p><p>Давайте відволічемося і пригадаємо культовий науково-фантастичний серіал &#8220;Startrek&#8221;, де зоряні мандрівники використовують Варп-двигун, як засіб переміщення зіркових кораблів на великі відстані зі швидкостями, що перевищують швидкість світла. Наукове підґрунтя цього пристрою базується на концепції складного математичного обчислення кривини простору-часу, що має назву &#8220;бульбашка Алькуб&#8217;єрре&#8221;. Ця теорія, яка була запропонована французьким математиком Марселем Алькуб&#8217;єрре у 1914 році. У цій теорії він описав метод зміни геометрії простору за допомогою створення хвилі, що стискає простір попереду та розширює його позаду міжзоряного корабля. Ця теорія набула не абиякого розголосу у наукових колах та навіть була використана Альбертом Айнштайном для розвитку загальної теорії відносності. Втім, згідно з теорією відносності Айнштайна, чим ближче об&#8217;єкт до швидкості світла, тим більше збільшується його маса і енергія, що дозволяють йому рухатися на такій швидкості. Це означає, що для того, щоб переміститися зі швидкістю світла або більше, потрібна неймовірна кількість енергії, яку ми не можемо поки що згенерувати наявними методами.</p><p>З рештою, майбутнє науки та технології важко передбачити, і тільки час покаже, які нові методи переміщення в космосі з&#8217;являться і стануть доступними для людства.</p><p>На мій погляд, дослідження космосу та розробка технологій міжзоряних подорожей є вкрай важливою галуззю науки та технології. Хоча на даний момент у нас ще немає ефективних технологій для подібних подорожей, вивчення космосу та теоретична розробка нових методів переміщення по ньому має великий потенціал для майбутнього. Історія науки показує, що багато нових технологій, які колись здавалися неможливими, з&#8217;являлися завдяки дослідженням та науковим відкриттям. Тому, ми не можемо зупинятись у цьому напрямку, а повинні продовжувати досліджувати космос та розвивати нові технології для міжзоряних подорожей. Це може дати нові знання про Всесвіт та відкрити нові можливості для розвитку людства.</p>

Подорожування між зірками є одним з найбільш захоплюючих і перспективних напрямків досліджень в космічній науці.

Існує кілька причин, чому вміння подорожувати між зірками може бути важливим у майбутньому.

По-перше, ми можемо знайти нові планети, які можуть мати потенціал для життя, і досліджувати їх. Це може допомогти нам зрозуміти, як життя розвивалося на Землі, і чи може існувати життя на інших планетах.

По-друге, подорожі між зірками можуть допомогти нам розв'язати багато технологічних викликів, з якими ми стикаємося в космічній технології. Наприклад, ми можемо досліджувати нові методи підвищення швидкості і ефективності космічних кораблів, що може привести до розвитку нових технологій в інших галузях.

По-третє, подорожі між зірками можуть допомогти нам зрозуміти більше про космос та його природу. Наприклад, ми можемо досліджувати гравітаційні хвилі, вивчати міжзоряний простір та розвивати нові методи спостереження космосу.

Окрім цього, космічні подорожі можуть привести до розвитку нових технологій, які можуть мати великий практичний потенціал для людства. Наприклад, ми можемо розвивати нові матеріали, які можуть витримувати великі температури та радіацію, або створювати нові методи енергетики, які можуть бути корисними для розвитку нашої цивілізації.

Подорожі між зірками можуть допомогти нам розвиватися як цивілізації та розширювати наші знання про Всесвіт. Вони можуть стати кроком до побудови міжзоряної спільноти, в якій людство буде співіснувати з іншими цивілізаціями, обмінюватися знаннями та досвідом, та вивчати нові форми життя. Однак, подорожі міжзоряного рівня також можуть бути важким завданням, яке потребує значної наукової, технічної та фінансової підтримки. Тому, нам необхідно продовжувати досліджувати та розробляти нові технології, щоб зробити такі мандрівки безпечними та ефективними.

Одна з головних проблем на шляху до розробки необхідних технологій для подорожі галактикою полягає в величезній відстані між зірками та планетами, що знаходяться у різних системах. Зараз найближча до нас зоряна система - Альфа Центавра знаходиться на відстані близько 4,2 світлових років. Це означає, що навіть якщо ми зможемо розробити технології, які дозволять нам рухатися з великою швидкістю, то подорож до найближчої зорі займе дуже багато часу, можливо, десятки або сотні років.

Крім того, ми не маємо достатніх знань про умови, які панують в космосі за межами Сонячної системи. Постійний потік високоенергетичних частинок від Сонця захищає Землю від шкідливого впливу космічного випромінювання. Але за межами нашої системи захисту може не бути, тому це може зробити подорожі туди вкрай небезпечними для життя.

Поки що у нас є лише кілька теоретичних знань про технології міжзоряних подорожей, які можуть стати важливими для подальшого дослідження космосу:
<ol>
 	<li>Закони фізики: ми володіємо знаннями про закони фізики, які дозволяють розуміти, як поводяться об'єкти в космосі. Це дозволяє нам розробляти теоретичні моделі для міжзоряних подорожей, а також розуміти, які технології можуть бути застосовані.</li>
 	<li>Рухові системи: ми володіємо теоретичними знаннями про різні системи руху, такі як реактивний та імпульсний. Ці знання дозволяють нам розробляти пристрої, які можуть переміщуватися в космосі з великою швидкістю.</li>
 	<li>Космічне сходинки: у нас є знання про космічні сходинки, які можуть використовуватися для переміщення в космосі. Це може бути особливо важливо для довгих подорожей, так як вони можуть дозволити економити паливо.</li>
 	<li>Штучний інтелект: розвиток штучного інтелекту може допомогти нам в розробці нових технологій та керуванні космічними апаратами на великих відстанях.</li>
 	<li>Теорії про криві простору-часу: наразі ми маємо розуміння теорій про криві простору-часу, такі як загальна теорія відносності. Це дозволяє нам розуміти, як гравітація може впливати на рух космічних апаратів та як їх можна контролювати.</li>
</ol>
Загалом, хоча у нас ще немає технологій для міжзоряних подорожей, наші теоретичні знання становлять основу для подальшого дослідження та розвитку таких технологій. Наприклад, знання про рухові системи та космічні сходинки допомогли в розробці різних космічних апаратів, які ми зараз використовуємо для дослідження космосу. Крім того, технології, які зараз розвиваються для міжзоряних подорожей, можуть також знайти застосування в інших областях, таких як енергетика, комунікації та транспорт.

Одним з напрямків розвитку таких технологій є розробка космічних кораблів, які зможуть подолати великі відстані зі швидкістю, яка дозволить долати відстані між зірками за прийнятний для людей час. Це може бути досягнуто шляхом розвитку нових джерел енергії, таких як ядерна енергія, та нових пристроїв для руху в космосі, таких як сонячні паруси та інші концепції.

Інший напрямок розвитку технологій міжзоряних подорожей - це розробка технологій для забезпечення безпеки та підтримки життєдіяльності під час довгих космічних подорожей. Це можуть бути технології, які дозволяють зберігати та переробляти воду, повітря та інші ресурси, які необхідні для життя людини.

Оскільки ми ще не маємо ефективних технологій для міжзоряних подорожей, вивчення космосу та теоретична розробка нових методів переміщення в космосі має великий потенціал для майбутнього. Історія науки показує, що багато нових технологій, які колись здавалися неможливими, з'являлися завдяки дослідженням та науковим відкриттям. Тому, ми не можемо зупинятись у цьому напрямку, а повинні продовжувати досліджувати космос та розвивати нові технології для міжзоряних подорожей. Це може дати нові знання про Всесвіт та відкрити нові можливості для розвитку людства.

Існує також і інша гіпотеза згідно з якою, нам не потрібне використання космічних кораблів. Дослідження в області квантової фізики можуть привести до розробки нових технологій, таких як квантові "часові тунелі". Такі тунелі дозволять нам переміщення в часі та просторі на великі відстані без використання космічних кораблів. Однак, ця гіпотеза є досить спірною і потребує подальших досліджень, оскільки вона базується на складних фізичних принципах, таких як теорія відносності та квантова механіка.

Іншим можливим методом є використання чорних дір, які можуть служити як "ворота" для переміщення від однієї точки космосу до іншої. Однак, наразі ми не розуміємо достатньо про чорні діри і їх властивості, щоб використовувати їх для цих цілей. Та й нам ще треба дістатися до найближчої чорної діри, яка знаходиться на недосяжних для нас 1560 світлових роках.

Одже, наразі космічні кораблі є основним засобом для подорожей в космосі, і більшість науковців концентруються на розвитку нових технологій для покращення їх ефективності та зменшення витрат на енергію.

Давайте відволічемося і пригадаємо культовий науково-фантастичний серіал "Startrek", де зоряні мандрівники використовують Варп-двигун, як засіб переміщення зіркових кораблів на великі відстані зі швидкостями, що перевищують швидкість світла. Наукове підґрунтя цього пристрою базується на концепції складного математичного обчислення кривини простору-часу, що має назву "бульбашка Алькуб'єрре". Ця теорія, яка була запропонована французьким математиком Марселем Алькуб'єрре у 1914 році. У цій теорії він описав метод зміни геометрії простору за допомогою створення хвилі, що стискає простір попереду та розширює його позаду міжзоряного корабля. Ця теорія набула не абиякого розголосу у наукових колах та навіть була використана Альбертом Айнштайном для розвитку загальної теорії відносності. Втім, згідно з теорією відносності Айнштайна, чим ближче об'єкт до швидкості світла, тим більше збільшується його маса і енергія, що дозволяють йому рухатися на такій швидкості. Це означає, що для того, щоб переміститися зі швидкістю світла або більше, потрібна неймовірна кількість енергії, яку ми не можемо поки що згенерувати наявними методами.

З рештою, майбутнє науки та технології важко передбачити, і тільки час покаже, які нові методи переміщення в космосі з'являться і стануть доступними для людства.

На мій погляд, дослідження космосу та розробка технологій міжзоряних подорожей є вкрай важливою галуззю науки та технології. Хоча на даний момент у нас ще немає ефективних технологій для подібних подорожей, вивчення космосу та теоретична розробка нових методів переміщення по ньому має великий потенціал для майбутнього. Історія науки показує, що багато нових технологій, які колись здавалися неможливими, з'являлися завдяки дослідженням та науковим відкриттям. Тому, ми не можемо зупинятись у цьому напрямку, а повинні продовжувати досліджувати космос та розвивати нові технології для міжзоряних подорожей. Це може дати нові знання про Всесвіт та відкрити нові можливості для розвитку людства.

🚀 Перші кроки до міжзоряних подорожей

<p>Раніше вважалося, що таких шарів чотири: внутрішнє ядро, зовнішнє ядро, кора і мантія, повідомляє портал <a href="https://pressa.rv.ua/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Преса Рівне</a>.

Щоб краще дослідити будову планети, вчені проаналізували дані про приблизно 200 землетрусів магнітудою 6 і вище, які сталися за останні 10 років. Вони вимірювали швидкість, з якою сейсмічні хвилі проходили через надра Землі, і виявили особливий шар. Його назвали "саме внутрішнє ядро", і він являє собою тверду металеву кулю в центрі внутрішнього ядра.

Гіпотези про існування такого утворення з'явилися ще 20 років тому. Але тільки зараз вчені змогли її довести.

"Це внутрішнє ядро подібне до тимчасової капсули еволюційної історії Землі", - зазначив автор наукової роботи професор Хрвоє Ткалчич.

Структура складається із заліза та нікелю. Її діаметр оцінюється приблизно в 1350 км. Учені зазначили, що якби ядро можна було побачити, то, найімовірніше, воно світилося б на кшталт зірки, оскільки його температура сягає 5500-6000 градусів Цельсія — як на поверхні Сонця.

Автори дослідження також підкреслили, що вивчення ядра дає змогу розкрити давню історію нашої планети. Так, кристалічна структура самого внутрішнього ядра відрізняється від зовнішнього шару. Можна припустити, що на ранньому етапі формування Землі відбулася якась глобальна подія, яка вплинула на структуру.</p>

<p>Раніше вважалося, що таких шарів чотири: внутрішнє ядро, зовнішнє ядро, кора і мантія, повідомляє портал <a href="https://pressa.rv.ua/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Преса Рівне</a>.</p><p>Щоб краще дослідити будову планети, вчені проаналізували дані про приблизно 200 землетрусів магнітудою 6 і вище, які сталися за останні 10 років. Вони вимірювали швидкість, з якою сейсмічні хвилі проходили через надра Землі, і виявили особливий шар. Його назвали &#8220;саме внутрішнє ядро&#8221;, і він являє собою тверду металеву кулю в центрі внутрішнього ядра.</p><p>Гіпотези про існування такого утворення з&#8217;явилися ще 20 років тому. Але тільки зараз вчені змогли її довести.</p><p>&#8220;Це внутрішнє ядро подібне до тимчасової капсули еволюційної історії Землі&#8221;, &#8211; зазначив автор наукової роботи професор Хрвоє Ткалчич.</p><p>Структура складається із заліза та нікелю. Її діаметр оцінюється приблизно в 1350 км. Учені зазначили, що якби ядро можна було побачити, то, найімовірніше, воно світилося б на кшталт зірки, оскільки його температура сягає 5500-6000 градусів Цельсія — як на поверхні Сонця.</p><p>Автори дослідження також підкреслили, що вивчення ядра дає змогу розкрити давню історію нашої планети. Так, кристалічна структура самого внутрішнього ядра відрізняється від зовнішнього шару. Можна припустити, що на ранньому етапі формування Землі відбулася якась глобальна подія, яка вплинула на структуру.</p>

Сейсмологи з Австралійського національного університету виявили раніше невідомий п'ятий шар у структурі Землі.

Раніше вважалося, що таких шарів чотири: внутрішнє ядро, зовнішнє ядро, кора і мантія, повідомляє портал <a href="https://pressa.rv.ua/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Преса Рівне</a>.

Щоб краще дослідити будову планети, вчені проаналізували дані про приблизно 200 землетрусів магнітудою 6 і вище, які сталися за останні 10 років. Вони вимірювали швидкість, з якою сейсмічні хвилі проходили через надра Землі, і виявили особливий шар. Його назвали "саме внутрішнє ядро", і він являє собою тверду металеву кулю в центрі внутрішнього ядра.

Гіпотези про існування такого утворення з'явилися ще 20 років тому. Але тільки зараз вчені змогли її довести.

"Це внутрішнє ядро подібне до тимчасової капсули еволюційної історії Землі", - зазначив автор наукової роботи професор Хрвоє Ткалчич.

Структура складається із заліза та нікелю. Її діаметр оцінюється приблизно в 1350 км. Учені зазначили, що якби ядро можна було побачити, то, найімовірніше, воно світилося б на кшталт зірки, оскільки його температура сягає 5500-6000 градусів Цельсія — як на поверхні Сонця.

Автори дослідження також підкреслили, що вивчення ядра дає змогу розкрити давню історію нашої планети. Так, кристалічна структура самого внутрішнього ядра відрізняється від зовнішнього шару. Можна припустити, що на ранньому етапі формування Землі відбулася якась глобальна подія, яка вплинула на структуру.

🌍 У ядрі Землі виявили розпечену до температури Сонця кулю

<p>Стартап <a href="https://enigmalabs.io/" target="_blank" rel="noopener">Enigma Labs</a> розробив застосунок для спостереження за НЛО. За допомогою програми користувачі можуть повідомляти про непізнані повітряні явища зі свого телефону або через веб-портал.

У Enigma можна завантажувати свої фото невідомих обʼєктів у небі й додавати примітки про те, де саме була знахідка. Програма класифікуватиме повідомлення й фільтруватиме джерела, які заслуговують на довіру.

<img class="aligncenter wp-image-198763 size-large" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/02/photo_2023-02-06-12.29.01-1024x663.jpeg" alt="" width="1024" height="663">

За словами одного із засновників застосунку, у наш час є дуже багато інформації про невідомі речі і їх усі дуже важко перевірити, тож це все робитиме Enigma Labs.

Програма перевірятиме надіслані повідомлення на сфальсифіковану інформацію за допомогою штучного інтелекту — нейромережі виявлятимуть обробку фото чи просто несформовані тексти.

Наразі програма доступна лише за запрошеннями, повноцінний реліз має відбутися незабаром.</p>

<p>Стартап <a href="https://enigmalabs.io/" target="_blank" rel="noopener">Enigma Labs</a> розробив застосунок для спостереження за НЛО. За допомогою програми користувачі можуть повідомляти про непізнані повітряні явища зі свого телефону або через веб-портал.</p><p>У Enigma можна завантажувати свої фото невідомих обʼєктів у небі й додавати примітки про те, де саме була знахідка. Програма класифікуватиме повідомлення й фільтруватиме джерела, які заслуговують на довіру.</p><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-198763 size-large" src="/wp-content/uploads/2023/02/photo_2023-02-06-12.29.01-1024x663.jpeg" alt="" width="1024" height="663" srcset="/wp-content/uploads/2023/02/photo_2023-02-06-12.29.01-1024x663.jpeg 1024w, /wp-content/uploads/2023/02/photo_2023-02-06-12.29.01-300x194.jpeg 300w, /wp-content/uploads/2023/02/photo_2023-02-06-12.29.01-768x497.jpeg 768w, /wp-content/uploads/2023/02/photo_2023-02-06-12.29.01-650x421.jpeg 650w, /wp-content/uploads/2023/02/photo_2023-02-06-12.29.01.jpeg 1280w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /></p><p>За словами одного із засновників застосунку, у наш час є дуже багато інформації про невідомі речі і їх усі дуже важко перевірити, тож це все робитиме Enigma Labs.</p><p>Програма перевірятиме надіслані повідомлення на сфальсифіковану інформацію за допомогою штучного інтелекту — нейромережі виявлятимуть обробку фото чи просто несформовані тексти.</p><p>Наразі програма доступна лише за запрошеннями, повноцінний реліз має відбутися незабаром.</p>

Стартап <a href="https://enigmalabs.io/" target="_blank" rel="noopener">Enigma Labs</a> розробив застосунок для спостереження за НЛО. За допомогою програми користувачі можуть повідомляти про непізнані повітряні явища зі свого телефону або через веб-портал.

У Enigma можна завантажувати свої фото невідомих обʼєктів у небі й додавати примітки про те, де саме була знахідка. Програма класифікуватиме повідомлення й фільтруватиме джерела, які заслуговують на довіру.

<img class="aligncenter wp-image-198763 size-large" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/02/photo_2023-02-06-12.29.01-1024x663.jpeg" alt="" width="1024" height="663" />

За словами одного із засновників застосунку, у наш час є дуже багато інформації про невідомі речі і їх усі дуже важко перевірити, тож це все робитиме Enigma Labs.

Програма перевірятиме надіслані повідомлення на сфальсифіковану інформацію за допомогою штучного інтелекту — нейромережі виявлятимуть обробку фото чи просто несформовані тексти.

Наразі програма доступна лише за запрошеннями, повноцінний реліз має відбутися незабаром.

👽 Стартап розробив мобільний застосунок для споглядання за НЛО

<p>Ще у 1940-х роках у науковців з'явилась ідея використовувати ядерні двигуни для дослідження космосу. Протягом якогось часу цей задум активно обговорювали й навіть проводили первинні наземні випробовування, однак до повноцінної реалізації проєкту так і не дійшло.

Зараз NASA повертається до цієї ідеї й об'єдналось з управлінням перспективних дослідницьких проєктів Міністерства оборони США (DARPA) для випробування ядерних теплових ракетних двигунів у космосі. Про це <a href="https://www.engadget.com/nasa-darpa-nuclear-thermal-engine-crewed-missions-mars-200827580.html" target="_blank" rel="noopener">передає</a> Engadget.

[caption id="attachment_197906" align="aligncenter" width="1024"]<img class="wp-image-197906 size-large" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/01/NASA-1024x573.jpeg" alt="" width="1024" height="573"> Концепція ракети із таким двигуном. <a href="https://www.nasa.gov/press-release/nasa-darpa-will-test-nuclear-engine-for-future-mars-missions" target="_blank" rel="noopener">Зображення NASA</a>[/caption]

Наразі точно відомо, що науковці планують використовувати такі двигуни для експедиції на Марс. Ядерні теплові двигуни мають високу швидкість й завдяки цьому космонавти зможуть значно швидше дістатись місця призначення. Крім того, це дозволяє брати значно менше провізії й можна взяти необхідні інструменти для дослідження Червоної планети.

Однак варто зазначити, що у теплових ядерних двигунів є й свій ризик. У випадку аварії в атмосфері або на орбіті буде багато радіоактивних частинок, які поширюватимуться Землею з неймовірною швидкістю.

У планах NASA та DARPA наразі перевірити цю технологію й вже у 2027 році продемонструвати її використання.</p>

<p>Ще у 1940-х роках у науковців з&#8217;явилась ідея використовувати ядерні двигуни для дослідження космосу. Протягом якогось часу цей задум активно обговорювали й навіть проводили первинні наземні випробовування, однак до повноцінної реалізації проєкту так і не дійшло.</p><p>Зараз NASA повертається до цієї ідеї й об&#8217;єдналось з управлінням перспективних дослідницьких проєктів Міністерства оборони США (DARPA) для випробування ядерних теплових ракетних двигунів у космосі. Про це <a href="https://www.engadget.com/nasa-darpa-nuclear-thermal-engine-crewed-missions-mars-200827580.html" target="_blank" rel="noopener">передає</a> Engadget.</p><div id="attachment_197906" style="width: 1034px" class="wp-caption aligncenter"><img aria-describedby="caption-attachment-197906" loading="lazy" class="wp-image-197906 size-large" src="/wp-content/uploads/2023/01/NASA-1024x573.jpeg" alt="" width="1024" height="573" srcset="/wp-content/uploads/2023/01/NASA-1024x573.jpeg 1024w, /wp-content/uploads/2023/01/NASA-300x168.jpeg 300w, /wp-content/uploads/2023/01/NASA-768x430.jpeg 768w, /wp-content/uploads/2023/01/NASA-650x364.jpeg 650w, /wp-content/uploads/2023/01/NASA.jpeg 1280w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /><p id="caption-attachment-197906" class="wp-caption-text">Концепція ракети із таким двигуном. <a href="https://www.nasa.gov/press-release/nasa-darpa-will-test-nuclear-engine-for-future-mars-missions" target="_blank" rel="noopener">Зображення NASA</a></p></div><p>Наразі точно відомо, що науковці планують використовувати такі двигуни для експедиції на Марс. Ядерні теплові двигуни мають високу швидкість й завдяки цьому космонавти зможуть значно швидше дістатись місця призначення. Крім того, це дозволяє брати значно менше провізії й можна взяти необхідні інструменти для дослідження Червоної планети.</p><p>Однак варто зазначити, що у теплових ядерних двигунів є й свій ризик. У випадку аварії в атмосфері або на орбіті буде багато радіоактивних частинок, які поширюватимуться Землею з неймовірною швидкістю.</p><p>У планах NASA та DARPA наразі перевірити цю технологію й вже у 2027 році продемонструвати її використання.</p>

Ще у 1940-х роках у науковців з'явилась ідея використовувати ядерні двигуни для дослідження космосу. Протягом якогось часу цей задум активно обговорювали й навіть проводили первинні наземні випробовування, однак до повноцінної реалізації проєкту так і не дійшло.

Зараз NASA повертається до цієї ідеї й об'єдналось з управлінням перспективних дослідницьких проєктів Міністерства оборони США (DARPA) для випробування ядерних теплових ракетних двигунів у космосі. Про це <a href="https://www.engadget.com/nasa-darpa-nuclear-thermal-engine-crewed-missions-mars-200827580.html" target="_blank" rel="noopener">передає</a> Engadget.

[caption id="attachment_197906" align="aligncenter" width="1024"]<img class="wp-image-197906 size-large" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/01/NASA-1024x573.jpeg" alt="" width="1024" height="573" /> Концепція ракети із таким двигуном. <a href="https://www.nasa.gov/press-release/nasa-darpa-will-test-nuclear-engine-for-future-mars-missions" target="_blank" rel="noopener">Зображення NASA</a>[/caption]

Наразі точно відомо, що науковці планують використовувати такі двигуни для експедиції на Марс. Ядерні теплові двигуни мають високу швидкість й завдяки цьому космонавти зможуть значно швидше дістатись місця призначення. Крім того, це дозволяє брати значно менше провізії й можна взяти необхідні інструменти для дослідження Червоної планети.

Однак варто зазначити, що у теплових ядерних двигунів є й свій ризик. У випадку аварії в атмосфері або на орбіті буде багато радіоактивних частинок, які поширюватимуться Землею з неймовірною швидкістю.

У планах NASA та DARPA наразі перевірити цю технологію й вже у 2027 році продемонструвати її використання.

#космос