У цій рубриці зібрані всі великі та цікаві матеріали користувачів та редакції Na chasi.

Історії

🎧 Ковбой Картер: як Бейонсе стала найзнаковішою жінкою сучасної поп-культури

Розвіюємо міфи про те, що геймінг — це дитяча забавка. У рубриці ви прочитаєте огляди на ігри, знайдете гру на вечір у підбірках, дізнаєтеся цікаві факти про ігрову індустрію та зрозумієте, чому ігри заробляють більше за кіноіндустрію.

Ви можете стати спонсором цієї рубрики. Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a>.

Ігри

Яскраве місто Колумбія з неймовірною атмосферою раю, але кожному відомо, що за кожним раєм ховається своє пекло...

🌁 Колумбія: пекельно райський куточок | ЛОР Bioshock Infinite

<h1 style="text-align: center;">Січень 2024</h1>
[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2024/02/photo_2024-01-11_19-00-32.jpg" img_id="258398"]
<h2>🌴 Чи змогла Prince of Persia: The Lost Crown повернути гравців назад у минуле</h2>
Цей рік для нас почався The Lost Crown — дуже приємним платформером від Ubisoft, який скрасив декілька вечорів автору цього тексту. Проте чи змогла гра наблизитися до слави попередніх частин — читайте <a href="https://nachasi.com/videogames/2024/01/11/pop-lost-crown-review/" target="_blank" rel="noopener">за посиланням</a>.

[/journal]

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2024/02/photo_2024-01-19_12-12-13.jpg" img_id="258400" revert="true"]
<h2>🎬 8 сервісів, де дивитися фільми та серіали в Україні онлайн і легально</h2>
Максимально <a href="https://nachasi.com/cinema/2024/01/19/strymingy/" target="_blank" rel="noopener">інформаційний текст</a>, в якому зібрані усі доступні в Україні стримінгові сервіси, де можна подивитися як нові фільми й серіали, так і стару класику.

[/journal]

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2024/02/photo_2024-01-23_14-34-25.jpg" img_id="258402"]
<h2>🦇 Elizabeth гурту Ghost, а також легенда про «Криваву графиню» та справжня історія Елізабет Баторі</h2>
Ніхто не розбирається у всесвіті гурту Ghost так, як наш редактор Аппалач Ярославни. Пропонуємо вам ознайомитися з його <a href="https://nachasi.com/music/2024/01/23/elizabeth-bathory-ghost/" target="_blank" rel="noopener">другим текстом</a> про шведський гурт, а також дізнатися більше про загадкову «Криваву графиню».

[/journal]

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2024/02/photo_2024-01-30_22-43-47.jpg" img_id="258404" revert="true"]
<h2><strong>🎥 10 (очевидних та не дуже) режисерів, які змінюють кінематограф вже зараз</strong></h2>
Наш інший редактор, Телеграф Авеню, натомість у січні дивився фільми — й провів для вас власну церемонію нагородження цікавих режисерів. Нумо читати <a href="https://nachasi.com/cinema/2024/01/30/top-10-directors/">за посиланням</a>.

[/journal]
<h1 style="text-align: center;">Лютий 2024</h1>
[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2024/02/photo_2023-10-27_16-44-00.jpg" img_id="258371"]
<h2>🤔 Чи існує насправді Еллі Конвей, авторка книги «Арґайл»</h2>
В перший день лютого вийшов новий фільм режисера Метью Вона «Арґайл». Попри те, що він, ймовірно, стане касовим провалом, ми <a href="https://nachasi.com/cinema/2024/02/01/elli-konvej-argajl/" target="_blank" rel="noopener">спробували вияснити</a>, хто насправді Еллі Конвей, загадкова авторка книги «Арґайл».

[/journal]

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2024/02/photo_2024-02-03_14-57-34.jpg" img_id="258374" revert="true"]
<h2>🏌️ The Last of Us Part II Remastered — не обов'язкове, але потрібне покращення</h2>
Головний редактор Na chasi (він просив його не згадувати) <a href="https://nachasi.com/videogames/2024/02/03/tlou2/" target="_blank" rel="noopener">розібрався у ремастері гри</a>, яка не потребувала ремастер — та вияснив, чи подарувала оновлена The Last of Us Part II гравцям нові враження.

[/journal]

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2024/02/photo_2024-02-15_16-11-24.jpg" img_id="258376"]
<h2>🎻 Bardcore: що зараз відбувається з популярним під час пандемії жанром</h2>
Музика, народжена як мем, довго протягнути не може, чи не так? Ось й наш найпотужніший редактор (який пише зараз цей текст) вирішив прослідкувати за історією бардкору з часів його появи до актуального стану. Що з цього вийшло — <a href="https://nachasi.com/music/2024/02/15/bardcore-2024/" target="_blank" rel="noopener">читайте за посиланням</a>.

[/journal]

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2024/02/photo_2024-02-07_13-23-01.jpg" img_id="258378" revert="true"]
<h2>☠ Skull and Bones — череп та кістки від Assassin's Creed IV: Black Flag</h2>
Великий огляд довгобуду <a href="https://nachasi.com/videogames/2024/02/19/skull-and-bones-review/" target="_blank" rel="noopener">приплив на наш сайт</a> в середині лютого. Одразу підігріємо увагу — наш найкрутіший редактор дуже намагався знайти переваги цієї «АААА-гри», як її охрестили в Ubisoft.

[/journal]

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2024/02/helldivers-cover-scaled-1.jpeg" img_id="258380"]
<h2>🏌️ Helldivers 2 — космічні веселощі з жуками та роботами</h2>
Всім, хто дивився «Космічний десант» присвячується… Насправді хітова гра від Sony та Arrowhead Studios заслуговує на увагу, а чому — просимо <a href="https://nachasi.com/videogames/2024/02/21/helldivers-2-review/" target="_blank" rel="noopener">за посиланням</a>.

[/journal]

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2024/02/photo_2023-07-12_10-15-09.jpg" img_id="258383" revert="true"]
<h2>📜 Всесвіт «Зоряних війн» від Світанку джедаїв до Нового ордену</h2>
Максимальний гайд по всесвіту Star Wars не тільки допоможе новачкам краще орієнтуватися в історії далекої галактики, а також може здивувати й запеклих шанувальників саги. Читати <a href="https://nachasi.com/cinema/2024/02/28/star-wars-guide/" target="_blank" rel="noopener">за посиланням</a> й may force be with you.

[/journal]

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2024/02/RDJ_Eye_Roll_Banner.jpg" img_id="258385"]
<h2>🦸🏻‍♂️ Гайд по кіносвіту Marvel: від «Залізної людини» до «Вічних»</h2>
Ще один величезний список для тих, хто давно шукав чим зайнятися найближчий місяць. Звісно, зібрати понад 50 проєктів Marvel <a href="https://nachasi.com/cinema/2021/12/07/marvel-cinematic-universe-guide/" target="_blank" rel="noopener">в один текст</a> справа нелегка — але ми вважаємо, що нам вдалося.

[/journal]

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2024/02/maxresdefault-1.jpg" img_id="258388" revert="true"]
<h2>🦹🏼‍♂️ Історія розширеного всесвіту DC: від «Людина зі сталі» до супергероїв-невдах</h2>
Й на останок — <a href="https://nachasi.com/cinema/2022/01/26/dc-cinematic-universe-guide/" target="_blank" rel="noopener">повна історія</a> успіху та краху кіновсесвіту DC, а також трішки думок від нашого редактора про майбутнє кінокоміксів компанії.

[/journal]

<h1 style="text-align: center;">Січень 2024</h1><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><h2>🌴 Чи змогла Prince of Persia: The Lost Crown повернути гравців назад у минуле</h2><p>Цей рік для нас почався The Lost Crown — дуже приємним платформером від Ubisoft, який скрасив декілька вечорів автору цього тексту. Проте чи змогла гра наблизитися до слави попередніх частин — читайте <a href="/videogames/2024/01/11/pop-lost-crown-review/" target="_blank" rel="noopener">за посиланням</a>.</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2024/02/photo_2024-01-11_19-00-32.jpg" alt="">			</div></div><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal shortcode-journal--revert">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><h2>🎬 8 сервісів, де дивитися фільми та серіали в Україні онлайн і легально</h2><p>Максимально <a href="/cinema/2024/01/19/strymingy/" target="_blank" rel="noopener">інформаційний текст</a>, в якому зібрані усі доступні в Україні стримінгові сервіси, де можна подивитися як нові фільми й серіали, так і стару класику.</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2024/02/photo_2024-01-19_12-12-13.jpg" alt="">			</div></div><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><h2>🦇 Elizabeth гурту Ghost, а також легенда про «Криваву графиню» та справжня історія Елізабет Баторі</h2><p>Ніхто не розбирається у всесвіті гурту Ghost так, як наш редактор Аппалач Ярославни. Пропонуємо вам ознайомитися з його <a href="/music/2024/01/23/elizabeth-bathory-ghost/" target="_blank" rel="noopener">другим текстом</a> про шведський гурт, а також дізнатися більше про загадкову «Криваву графиню».</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2024/02/photo_2024-01-23_14-34-25.jpg" alt="">			</div></div><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal shortcode-journal--revert">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><h2><strong>🎥 10 (очевидних та не дуже) режисерів, які змінюють кінематограф вже зараз</strong></h2><p>Наш інший редактор, Телеграф Авеню, натомість у січні дивився фільми — й провів для вас власну церемонію нагородження цікавих режисерів. Нумо читати <a href="/cinema/2024/01/30/top-10-directors/">за посиланням</a>.</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2024/02/photo_2024-01-30_22-43-47.jpg" alt="">			</div></div><h1 style="text-align: center;">Лютий 2024</h1><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><h2>🤔 Чи існує насправді Еллі Конвей, авторка книги «Арґайл»</h2><p>В перший день лютого вийшов новий фільм режисера Метью Вона «Арґайл». Попри те, що він, ймовірно, стане касовим провалом, ми <a href="/cinema/2024/02/01/elli-konvej-argajl/" target="_blank" rel="noopener">спробували вияснити</a>, хто насправді Еллі Конвей, загадкова авторка книги «Арґайл».</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2024/02/photo_2023-10-27_16-44-00.jpg" alt="">			</div></div><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal shortcode-journal--revert">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><h2>🏌️ The Last of Us Part II Remastered — не обов&#8217;язкове, але потрібне покращення</h2><p>Головний редактор Na chasi (він просив його не згадувати) <a href="/videogames/2024/02/03/tlou2/" target="_blank" rel="noopener">розібрався у ремастері гри</a>, яка не потребувала ремастер — та вияснив, чи подарувала оновлена The Last of Us Part II гравцям нові враження.</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2024/02/photo_2024-02-03_14-57-34.jpg" alt="">			</div></div><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><h2>🎻 Bardcore: що зараз відбувається з популярним під час пандемії жанром</h2><p>Музика, народжена як мем, довго протягнути не може, чи не так? Ось й наш найпотужніший редактор (який пише зараз цей текст) вирішив прослідкувати за історією бардкору з часів його появи до актуального стану. Що з цього вийшло — <a href="/music/2024/02/15/bardcore-2024/" target="_blank" rel="noopener">читайте за посиланням</a>.</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2024/02/photo_2024-02-15_16-11-24.jpg" alt="">			</div></div><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal shortcode-journal--revert">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><h2>☠ Skull and Bones — череп та кістки від Assassin&#8217;s Creed IV: Black Flag</h2><p>Великий огляд довгобуду <a href="/videogames/2024/02/19/skull-and-bones-review/" target="_blank" rel="noopener">приплив на наш сайт</a> в середині лютого. Одразу підігріємо увагу — наш найкрутіший редактор дуже намагався знайти переваги цієї «АААА-гри», як її охрестили в Ubisoft.</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2024/02/photo_2024-02-07_13-23-01.jpg" alt="">			</div></div><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><h2>🏌️ Helldivers 2 — космічні веселощі з жуками та роботами</h2><p>Всім, хто дивився «Космічний десант» присвячується… Насправді хітова гра від Sony та Arrowhead Studios заслуговує на увагу, а чому — просимо <a href="/videogames/2024/02/21/helldivers-2-review/" target="_blank" rel="noopener">за посиланням</a>.</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2024/02/helldivers-cover-scaled-1.jpeg" alt="">			</div></div><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal shortcode-journal--revert">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><h2>📜 Всесвіт «Зоряних війн» від Світанку джедаїв до Нового ордену</h2><p>Максимальний гайд по всесвіту Star Wars не тільки допоможе новачкам краще орієнтуватися в історії далекої галактики, а також може здивувати й запеклих шанувальників саги. Читати <a href="/cinema/2024/02/28/star-wars-guide/" target="_blank" rel="noopener">за посиланням</a> й may force be with you.</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2024/02/photo_2023-07-12_10-15-09.jpg" alt="">			</div></div><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><h2>🦸🏻‍♂️ Гайд по кіносвіту Marvel: від «Залізної людини» до «Вічних»</h2><p>Ще один величезний список для тих, хто давно шукав чим зайнятися найближчий місяць. Звісно, зібрати понад 50 проєктів Marvel <a href="/cinema/2021/12/07/marvel-cinematic-universe-guide/" target="_blank" rel="noopener">в один текст</a> справа нелегка — але ми вважаємо, що нам вдалося.</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2024/02/RDJ_Eye_Roll_Banner.jpg" alt="">			</div></div><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal shortcode-journal--revert">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><h2>🦹🏼‍♂️ Історія розширеного всесвіту DC: від «Людина зі сталі» до супергероїв-невдах</h2><p>Й на останок — <a href="/cinema/2022/01/26/dc-cinematic-universe-guide/" target="_blank" rel="noopener">повна історія</a> успіху та краху кіновсесвіту DC, а також трішки думок від нашого редактора про майбутнє кінокоміксів компанії.</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2024/02/maxresdefault-1.jpg" alt="">			</div></div>

В останній день місяця ми ділимося з вами нашими найкращими лонгрідами. Це нова рубрика, тому цього разу зібрали тексти за два місяці: вас чекають гайди, огляди Prince of Persia, Helldivers 2 та Skull and Bones та роздуми про інтернет-музику й кінематограф.

❤️ Найкращі тексти Na chasi у січні-лютому 2024: «Зоряні війни», Skull and Bones та Prince of Persia

Розповідаємо про все, що стосується креативних індустрій України та світу. Розкажіть про власний кейс, прочитайте розповіді зі світу творчих людей та отримайте порцію натхнення. У рубриці ви знайдете цікаві можливості, новини, кейси та розповіді про мистецтво, культуру, книги, цифрові технології у творчості тощо.

Креатив

📖 Джоан Роулінг і спірні рішення. Як дитяча письменниця стала фігуранткою дорослих скандалів

Все цікаве зі світу музики. Останні новини зі світу українською та світової музики, огляди альбомів, Історії пісень, тематичні плейлисти, а також багато-багато обговорень.

Музика

✝ Історія Ghost. Частина перша — створення ідеї та постання Opus Eponymus

🎭 Ідол чи самозванець? Ми вигадали власний серіал про The Weeknd

Ейбел Тесфає або The Weeknd — це один з найпопулярніших артистів сучасності. Розповідаємо про те, що стоїть за його альбомами.

🎭 Ми вигадали власний серіал про The Weeknd — Ідол чи самозванець?

🎤 Коротка історія сучасної музики — частина четверта (80-ті)

Історія популярної музики від блюзу й джазу до сучасної поп-музики, альтернативного та інді року. Все, що треба знати про поп-музику. Частина четверта — про вісімдесяті в музиці

<p>Очільниця благодійної організації Solving Kids' Cancer <a href="https://www.gamesindustry.biz/luke-was-here-a-remarkable-moment-of-kindness-during-the-making-of-marvels-midnight-suns" target="_blank" rel="noopener">розповіла</a> історію про Люка Вілтшира, останнє бажання якого виконали розробники Marvel's Midnight Suns.

У 2012 році Люку діагностували рак, через який він втратив можливість самостійно пересуватись. Він знайшов втіху у відеоіграх, які дозволяли робити йому багато речей, недоступних для нього у реальному житті.

У 2021 році лікарі повідомили, що його лікування вже не допомагає й у нього залишилось не так вже й багато часу. У нього з'явилось три бажання, які він хотів би зробити перед своєї смертю.

Спершу він попросив своїх родичів купити цуценя для мами, аби вона доглядала за ним, коли його не стане. Потім він запросив усю родину на останнє барбекю, щоб провести час разом. А ось останнє бажання полягало в тому, аби пограти у Marvel's Midnight Suns, до релізу якої на той час залишався майже рік.

https://youtu.be/T6XhtWKmk80

Очільниця організації Solving Kids' Cancer Гейл Джексон зробила пост в LinkedIn про Люка та його бажання й з часом він дуже завірусився. Пост побачили видавці гри 2K Games й вирішили допомогти у реалізації бажання.

Вони за 24 години зробили перший білд Marvel's Midnight Suns й встановили його на спеціальний ноутбук. Люк зіграв у перший акт й став першим, хто повноцінно пограв у гру. Його навіть зазначили у титрах до гри як консультанта з ґеймдизайну. Також у грі залишили спеціальну великодку на згадку про Люка — на одну з дерев можна побачити напис «Тут був Люк».

<img class="aligncenter wp-image-193146 size-large" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/12/0f341269-61d7-5ac1-9938-7498c8a6a35e-1024x576.jpeg" alt="" width="1024" height="576">

Люк помер 12 листопада 2021 року, через кілька тижнів, як він пограв у Marvel's Midnight Suns. Він встиг завести цуценя для своєї мами й влаштував барбекю зі своєю родиною.

Marvel's Midnight Suns доступна на ПК, PS5 та Xbox Series.</p>

<p>Очільниця благодійної організації Solving Kids&#8217; Cancer <a href="https://www.gamesindustry.biz/luke-was-here-a-remarkable-moment-of-kindness-during-the-making-of-marvels-midnight-suns" target="_blank" rel="noopener">розповіла</a> історію про Люка Вілтшира, останнє бажання якого виконали розробники Marvel&#8217;s Midnight Suns.</p><p>У 2012 році Люку діагностували рак, через який він втратив можливість самостійно пересуватись. Він знайшов втіху у відеоіграх, які дозволяли робити йому багато речей, недоступних для нього у реальному житті.</p><p>У 2021 році лікарі повідомили, що його лікування вже не допомагає й у нього залишилось не так вже й багато часу. У нього з&#8217;явилось три бажання, які він хотів би зробити перед своєї смертю.</p><p>Спершу він попросив своїх родичів купити цуценя для мами, аби вона доглядала за ним, коли його не стане. Потім він запросив усю родину на останнє барбекю, щоб провести час разом. А ось останнє бажання полягало в тому, аби пограти у Marvel&#8217;s Midnight Suns, до релізу якої на той час залишався майже рік.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/T6XhtWKmk80"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Очільниця організації Solving Kids&#8217; Cancer Гейл Джексон зробила пост в LinkedIn про Люка та його бажання й з часом він дуже завірусився. Пост побачили видавці гри 2K Games й вирішили допомогти у реалізації бажання.</p><p>Вони за 24 години зробили перший білд Marvel&#8217;s Midnight Suns й встановили його на спеціальний ноутбук. Люк зіграв у перший акт й став першим, хто повноцінно пограв у гру. Його навіть зазначили у титрах до гри як консультанта з ґеймдизайну. Також у грі залишили спеціальну великодку на згадку про Люка — на одну з дерев можна побачити напис «Тут був Люк».</p><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-193146 size-large" src="/wp-content/uploads/2022/12/0f341269-61d7-5ac1-9938-7498c8a6a35e-1024x576.jpeg" alt="" width="1024" height="576" srcset="/wp-content/uploads/2022/12/0f341269-61d7-5ac1-9938-7498c8a6a35e-1024x576.jpeg 1024w, /wp-content/uploads/2022/12/0f341269-61d7-5ac1-9938-7498c8a6a35e-300x169.jpeg 300w, /wp-content/uploads/2022/12/0f341269-61d7-5ac1-9938-7498c8a6a35e-768x432.jpeg 768w, /wp-content/uploads/2022/12/0f341269-61d7-5ac1-9938-7498c8a6a35e-650x366.jpeg 650w, /wp-content/uploads/2022/12/0f341269-61d7-5ac1-9938-7498c8a6a35e.jpeg 1280w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /></p><p>Люк помер 12 листопада 2021 року, через кілька тижнів, як він пограв у Marvel&#8217;s Midnight Suns. Він встиг завести цуценя для своєї мами й влаштував барбекю зі своєю родиною.</p><p>Marvel&#8217;s Midnight Suns доступна на ПК, PS5 та Xbox Series.</p>

Очільниця благодійної організації Solving Kids' Cancer <a href="https://www.gamesindustry.biz/luke-was-here-a-remarkable-moment-of-kindness-during-the-making-of-marvels-midnight-suns" target="_blank" rel="noopener">розповіла</a> історію про Люка Вілтшира, останнє бажання якого виконали розробники Marvel's Midnight Suns.

У 2012 році Люку діагностували рак, через який він втратив можливість самостійно пересуватись. Він знайшов втіху у відеоіграх, які дозволяли робити йому багато речей, недоступних для нього у реальному житті.

У 2021 році лікарі повідомили, що його лікування вже не допомагає й у нього залишилось не так вже й багато часу. У нього з'явилось три бажання, які він хотів би зробити перед своєї смертю.

Спершу він попросив своїх родичів купити цуценя для мами, аби вона доглядала за ним, коли його не стане. Потім він запросив усю родину на останнє барбекю, щоб провести час разом. А ось останнє бажання полягало в тому, аби пограти у Marvel's Midnight Suns, до релізу якої на той час залишався майже рік.

https://youtu.be/T6XhtWKmk80

Очільниця організації Solving Kids' Cancer Гейл Джексон зробила пост в LinkedIn про Люка та його бажання й з часом він дуже завірусився. Пост побачили видавці гри 2K Games й вирішили допомогти у реалізації бажання.

Вони за 24 години зробили перший білд Marvel's Midnight Suns й встановили його на спеціальний ноутбук. Люк зіграв у перший акт й став першим, хто повноцінно пограв у гру. Його навіть зазначили у титрах до гри як консультанта з ґеймдизайну. Також у грі залишили спеціальну великодку на згадку про Люка — на одну з дерев можна побачити напис «Тут був Люк».

<img class="aligncenter wp-image-193146 size-large" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/12/0f341269-61d7-5ac1-9938-7498c8a6a35e-1024x576.jpeg" alt="" width="1024" height="576" />

Люк помер 12 листопада 2021 року, через кілька тижнів, як він пограв у Marvel's Midnight Suns. Він встиг завести цуценя для своєї мами й влаштував барбекю зі своєю родиною.

Marvel's Midnight Suns доступна на ПК, PS5 та Xbox Series.

🥺 Розробники Marvel's Midnight Suns виконали бажання вмираючого фаната й розробили ранню версію гри за 24 години

logo.jpg

u0406u0441u0442u043eu0440u0456u044f u0441u0442u0443u0434u0456u0457 CD Project

u0412u0456u0442u0430u044e u043fu0430u043du0456 u0442u0430 u043fu0430u043du043eu0432u0435,u0441u044cu043eu0433u043eu0434u043du0456 u043cu0438 u0437u0432u0430u043cu0438 u0437u0430u043du0443u0440u0438u043cu0441u044f u0443 u0456u0441u0442u043eu0440u0456u044e u043eu0434u043du043eu0457 u0437 u0454u0432u0440u043eu043fu0435u0439u0441u044cu043au0438u0439 u0441u0442u0443u0434u0456u0439 u0432u0456u0434u0435u043eu0456u0433u043eu0440 CD Project

Вітаю пані та панове, сьогодні ми з вами зануримся у історію однієї з європейських студій відеоігор CD Projekt.

🐧 Історія студії CD Projekt

<em>Життя неймовірна штука, чи не так? Ще місяць тому я морально був готовий до смерті. Це взагалі дивне почуття - повністю відпустити все і визнати, що кінець цієї стрічки, під назвою ЖИТТЯ, вже близько.</em>

<em>Ну а зараз я маю змогу написати для вас. Для кожного, хто це прочитає. Відчуття, чесно кажучи, захопливе. І я довго думав про те - що ж я напишу в першу чергу. Мішанина з думок, емоцій та бажань. Але, напевно, все поступово.</em>

В Україні зараз, на момент 28-го липня, доки я це пишу - триває війна. Клята війна, яку проти нас розв'язала зовсім не дружня і ще чого "братська" росія. До моменту початку повномасштабного вторгнення, я окрім всього ще й був блогером. Блогером не широкого масштабу, але теплу аудиторію мав і дуже любив писати про те, чим займаюсь все життя, а саме - даю свою оцінку всьому підряд. І зараз я не планую, попре все, кидати свого улюбленого заняття. Я і далі буду писати про кіно, музику, серіали, літературу, відео, ігри тощо. Просто слід прийняти, в першу чергу вам, що за всіма цими текстами стоїть одна людина, а вже за нею - ще багато чого. І тому цей блог буде не тільки про розважальний контент, а й про мене особисто, про мою оцінку тому, що коїться у мене, в моїй рідній країні, у рідному місті, серед рідних людей. Всім, хто зараз це читає - я вже дякую за це, нескінченно дякую. Для мене це дуже важливо.

<em>Одним подібним постом я все одно не відбудуся. Для мене буде важливо виказати все те, що так давно було на душі. Нехай цей пост буде про все і ніщо одразу, але я хоча б задам тон.</em>

Для тих хто не знає або забув - трошки про мене. Мене звати Максим, мені 23 роки. На момент початку масштабного наступу я був разом зі своєю сім'єю у селищі Малі Проходи, що на Харківщині. Це доволі проблемна зона з точки зору військової тактики, бо бєлгород знаходиться по суті ближче до цього села, аніж сам Харків. І тому 24-го числа загарбники до нас увійшли в село і до цього часу не хочуть виходити. Це тимчасово, так їм і передайте. Вони підписали контракт не на мільйони рублів, а скоріше смертний вирок. Але не про те мова.

4 місяці я перебував в повній окупації. Хвала всесвіту - нам не довелося пережити все те, що було в Бучі, Ірпені, Бородянці, Маріуполі, Херсоні, багатьох селах в Донеччині та Луганщині. Сказати що було легко? Ні, не думаю так, але жертву із себе я робити не буду - мені стовідсотково дуже пощастило. 4 місяці ми знаходились між двома вогнями. Доки ЗСУ стріляє по ворогу, що стоїть буквально в сусідньому дворі, ці самі вилупки по сусідству гатять зі всіх гармат одночасно. Чого я тільки не наслухався там.

Зараз моя сім'я і я знаходимося у місті Марбург, Німеччина. Ми в безпеці. Для подяк я виділю окремий пост, як і для детальних історій з окупації. Сподіваюсь вам буде цікаво подібне.

Цим постом я хотів би просто видати всі думки про те, що відбувається прямо зараз і як я до цього ставлюсь:
<ul>
 	<li>Сумнівів в тому, що це саме війна я не мав і не маю</li>
 	<li>З найпершого дня, коли я ще мав зв'язок і навіть інтернет, я побачив неминучу перемогу України</li>
 	<li>Мені багато за що соромно, але цьому я теж потім приділю окремий пост</li>
 	<li>Зараз я думаю, що кінець цій війні наступить у 2023 році</li>
 	<li>Я обов'язково повернусь в Україну та буду жити в рідних кордонах незалежної України. Це принципове питання для мене, бо за це право прямо зараз вмирають люди. Я вдячний кожному і жодна жертва особисто для мене не буде марною</li>
</ul>
Цей пост в будь-якому разі прочитають лише україномовні люди, або ті, хто розуміє цю мову. До інших не маю наміру звертатись через свій блог. Нехай це буде виключно для україномовних людей ніби подарунок особисто від мене. Бо якщо навіть брати мої основні плани, а це - розважально-оглядачний контент, я бачу сенс працювати саме для вас. Подібного багато англійською, дефіциту не відчувається, а російською я не готовий і не маю бажання не те що вести блог, а навіть користуватися більше потрібного по життю. Дякую за ваше розуміння.

Вже стільки написано, а це все ще вода...

Війна - це жахіття. Ніхто і не міг уявити, що подібне може торкнутися нас у 21-му столітті. Або могли, але просто не вірили, гнали якомога далі ці думки. Навіть визнаючи те, що війна вже 8 років на нашій землі.

Зараз ми всі прийняли правила гри та стали сильніше. Мені хочеться вірити, і я так дивлюсь на все у житті, що навіть у понятті "війна" можна опустити все погане і перед собою залишити позитивне. Це досвід, це імпульс до об'єднання. Це самовизначеність, це посилена повага до себе і до людей поряд. Це жорсткий поштовх, аби скинути рожеві окуляри та не обманюватися що до русні. Війна - жахлива, але це все ще урок. І доки ми живі з вами, ми просто зобов'язані робити висновки та з натхненням йти по життю і брати від нього максимум. На зло цим потворам. Бути щасливими попре все...

Готуючись до написання тексту, я зрозумів просту істину. Аби зрозуміти хто наш ворог, що це за "Друга армія СВІТУ", треба визнати, що як для "військової операції" забагато жертв серед цивільного населення. Скільки всього знищено за ці місяці...це не військова операція, це навіть не війна. Це просто ганьба для цілої країни. І нехай це найбільша країна на планеті (тимчасово), але ці люди показали - у них просто нема сердець і нічого людяного за ними не стоїть.

Стиснуто і по деталях у мене сьогодні не дуже виходить. Ось що називається - дорвався. Захоплюють емоції, досі, і досі я не зміг виговоритися. Але поступово зроблю це, не без вашої підтримки та уваги. Сподіваюсь, що навіть це пост зможе вас хоч трошки захопити й, не знаю навіть - зігріти. Показати, що ви зовсім не одні серед всього. Я, зізнаюсь вам, не планував такого повернення до блогу до самого кінця війни. Я думав, що це не дуже красиво з мого боку - займатися розважальним або інформаційним контентом, щось казати на аудиторію про цю війну, коли деякі люди все ще у підвалах, їх домівки бомблять, а страх нікуди не дівається. Але я просто сподіваюсь, що навіть цією маленькою справою я зможу допомогти хоч комусь, окрім себе. Я не хочу мовчати про це, але я і не хочу бути ТІЛЬКИ ПРО ЦЕ. І тому, доки ви все ще це читаєте - я можу бути спокійним, це комусь потрібно. Обов'язково пишіть мені в особисті повідомлення (<a href="https://t.me/I_Am_Losli" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Telegram</a>), якщо у вас вже маються питання, чи ви хочете виразити свої думки. Також для цього підійдуть коментарі.

І наостанок - коротеньке відео з моїм трошки вільним виконанням гімну під відеоряд з каналу «Air Production».

<strong><em>На ньому - мій рідний Харків, місто контрастів. Я дуже люблю тебе, Харків. Дуже люблю тебе, Україна.</em></strong>

https://www.youtube.com/watch?v=OqaqrFXhDXQ&ab_channel=Losli
<h4>Я дуже вдячний вам за вашу увагу, що ви дочитали перший мій пост після повернення до мого мікроблогерства. Надалі будемо на зв'язку. Всім бажаю тиші над головою та спокою в душі 💛💙</h4>

<p><em>Життя неймовірна штука, чи не так? Ще місяць тому я морально був готовий до смерті. Це взагалі дивне почуття &#8211; повністю відпустити все і визнати, що кінець цієї стрічки, під назвою ЖИТТЯ, вже близько.</em></p><p><em>Ну а зараз я маю змогу написати для вас. Для кожного, хто це прочитає. Відчуття, чесно кажучи, захопливе. І я довго думав про те &#8211; що ж я напишу в першу чергу. Мішанина з думок, емоцій та бажань. Але, напевно, все поступово.</em></p><p>В Україні зараз, на момент 28-го липня, доки я це пишу &#8211; триває війна. Клята війна, яку проти нас розв&#8217;язала зовсім не дружня і ще чого &#8220;братська&#8221; росія. До моменту початку повномасштабного вторгнення, я окрім всього ще й був блогером. Блогером не широкого масштабу, але теплу аудиторію мав і дуже любив писати про те, чим займаюсь все життя, а саме &#8211; даю свою оцінку всьому підряд. І зараз я не планую, попре все, кидати свого улюбленого заняття. Я і далі буду писати про кіно, музику, серіали, літературу, відео, ігри тощо. Просто слід прийняти, в першу чергу вам, що за всіма цими текстами стоїть одна людина, а вже за нею &#8211; ще багато чого. І тому цей блог буде не тільки про розважальний контент, а й про мене особисто, про мою оцінку тому, що коїться у мене, в моїй рідній країні, у рідному місті, серед рідних людей. Всім, хто зараз це читає &#8211; я вже дякую за це, нескінченно дякую. Для мене це дуже важливо.</p><p><em>Одним подібним постом я все одно не відбудуся. Для мене буде важливо виказати все те, що так давно було на душі. Нехай цей пост буде про все і ніщо одразу, але я хоча б задам тон.</em></p><p>Для тих хто не знає або забув &#8211; трошки про мене. Мене звати Максим, мені 23 роки. На момент початку масштабного наступу я був разом зі своєю сім&#8217;єю у селищі Малі Проходи, що на Харківщині. Це доволі проблемна зона з точки зору військової тактики, бо бєлгород знаходиться по суті ближче до цього села, аніж сам Харків. І тому 24-го числа загарбники до нас увійшли в село і до цього часу не хочуть виходити. Це тимчасово, так їм і передайте. Вони підписали контракт не на мільйони рублів, а скоріше смертний вирок. Але не про те мова.</p><p>4 місяці я перебував в повній окупації. Хвала всесвіту &#8211; нам не довелося пережити все те, що було в Бучі, Ірпені, Бородянці, Маріуполі, Херсоні, багатьох селах в Донеччині та Луганщині. Сказати що було легко? Ні, не думаю так, але жертву із себе я робити не буду &#8211; мені стовідсотково дуже пощастило. 4 місяці ми знаходились між двома вогнями. Доки ЗСУ стріляє по ворогу, що стоїть буквально в сусідньому дворі, ці самі вилупки по сусідству гатять зі всіх гармат одночасно. Чого я тільки не наслухався там.</p><p>Зараз моя сім&#8217;я і я знаходимося у місті Марбург, Німеччина. Ми в безпеці. Для подяк я виділю окремий пост, як і для детальних історій з окупації. Сподіваюсь вам буде цікаво подібне.</p><p>Цим постом я хотів би просто видати всі думки про те, що відбувається прямо зараз і як я до цього ставлюсь:</p><ul><li>Сумнівів в тому, що це саме війна я не мав і не маю</li><li>З найпершого дня, коли я ще мав зв&#8217;язок і навіть інтернет, я побачив неминучу перемогу України</li><li>Мені багато за що соромно, але цьому я теж потім приділю окремий пост</li><li>Зараз я думаю, що кінець цій війні наступить у 2023 році</li><li>Я обов&#8217;язково повернусь в Україну та буду жити в рідних кордонах незалежної України. Це принципове питання для мене, бо за це право прямо зараз вмирають люди. Я вдячний кожному і жодна жертва особисто для мене не буде марною</li></ul><p>Цей пост в будь-якому разі прочитають лише україномовні люди, або ті, хто розуміє цю мову. До інших не маю наміру звертатись через свій блог. Нехай це буде виключно для україномовних людей ніби подарунок особисто від мене. Бо якщо навіть брати мої основні плани, а це &#8211; розважально-оглядачний контент, я бачу сенс працювати саме для вас. Подібного багато англійською, дефіциту не відчувається, а російською я не готовий і не маю бажання не те що вести блог, а навіть користуватися більше потрібного по життю. Дякую за ваше розуміння.</p><p>Вже стільки написано, а це все ще вода&#8230;</p><p>Війна &#8211; це жахіття. Ніхто і не міг уявити, що подібне може торкнутися нас у 21-му столітті. Або могли, але просто не вірили, гнали якомога далі ці думки. Навіть визнаючи те, що війна вже 8 років на нашій землі.</p><p>Зараз ми всі прийняли правила гри та стали сильніше. Мені хочеться вірити, і я так дивлюсь на все у житті, що навіть у понятті &#8220;війна&#8221; можна опустити все погане і перед собою залишити позитивне. Це досвід, це імпульс до об&#8217;єднання. Це самовизначеність, це посилена повага до себе і до людей поряд. Це жорсткий поштовх, аби скинути рожеві окуляри та не обманюватися що до русні. Війна &#8211; жахлива, але це все ще урок. І доки ми живі з вами, ми просто зобов&#8217;язані робити висновки та з натхненням йти по життю і брати від нього максимум. На зло цим потворам. Бути щасливими попре все&#8230;</p><p>Готуючись до написання тексту, я зрозумів просту істину. Аби зрозуміти хто наш ворог, що це за &#8220;Друга армія СВІТУ&#8221;, треба визнати, що як для &#8220;військової операції&#8221; забагато жертв серед цивільного населення. Скільки всього знищено за ці місяці&#8230;це не військова операція, це навіть не війна. Це просто ганьба для цілої країни. І нехай це найбільша країна на планеті (тимчасово), але ці люди показали &#8211; у них просто нема сердець і нічого людяного за ними не стоїть.</p><p>Стиснуто і по деталях у мене сьогодні не дуже виходить. Ось що називається &#8211; дорвався. Захоплюють емоції, досі, і досі я не зміг виговоритися. Але поступово зроблю це, не без вашої підтримки та уваги. Сподіваюсь, що навіть це пост зможе вас хоч трошки захопити й, не знаю навіть &#8211; зігріти. Показати, що ви зовсім не одні серед всього. Я, зізнаюсь вам, не планував такого повернення до блогу до самого кінця війни. Я думав, що це не дуже красиво з мого боку &#8211; займатися розважальним або інформаційним контентом, щось казати на аудиторію про цю війну, коли деякі люди все ще у підвалах, їх домівки бомблять, а страх нікуди не дівається. Але я просто сподіваюсь, що навіть цією маленькою справою я зможу допомогти хоч комусь, окрім себе. Я не хочу мовчати про це, але я і не хочу бути ТІЛЬКИ ПРО ЦЕ. І тому, доки ви все ще це читаєте &#8211; я можу бути спокійним, це комусь потрібно. Обов&#8217;язково пишіть мені в особисті повідомлення (<a href="https://t.me/I_Am_Losli" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Telegram</a>), якщо у вас вже маються питання, чи ви хочете виразити свої думки. Також для цього підійдуть коментарі.</p><p>І наостанок &#8211; коротеньке відео з моїм трошки вільним виконанням гімну під відеоряд з каналу «Air Production».</p><p><strong><em>На ньому &#8211; мій рідний Харків, місто контрастів. Я дуже люблю тебе, Харків. Дуже люблю тебе, Україна.</em></strong></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/OqaqrFXhDXQ"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><h4>Я дуже вдячний вам за вашу увагу, що ви дочитали перший мій пост після повернення до мого мікроблогерства. Надалі будемо на зв&#8217;язку. Всім бажаю тиші над головою та спокою в душі 💛💙</h4>

u042f u0431u0443u0432 u0432 u043eu043au0443u043fu0430u0446u0456u0457

Na chasi — не політичне видання, але не можемо стояти осторонь суспільно важливих подій. У цій рубриці читайте про важливі законопроєкти, ініціативи та події, які відбуваються в Україні та впливають на наше з вами життя.

Суспільство

u0412u0456u0442u0430u044e u0443u0441u0456u0445. u0414u0443u0436u0435 u043eu0447u0456u043au0443u0432u0430u043du0438u0439 u043fu043eu0441u0442, u0437 u044fu043au043eu0433u043e u0432u0441u0435 u043fu043eu0447u043du0435u0442u044cu0441u044f u0437u043du043eu0432u0443.

Вітаю усіх. Дуже очікуваний пост, з якого все почнеться знову.

<em>Життя неймовірна штука, чи не так? Ще місяць тому я морально був готовий до смерті. Це взагалі дивне почуття - повністю відпустити все і визнати, що кінець цієї стрічки, під назвою ЖИТТЯ, вже близько.</em>

<em>Ну а зараз я маю змогу написати для вас. Для кожного, хто це прочитає. Відчуття, чесно кажучи, захопливе. І я довго думав про те - що ж я напишу в першу чергу. Мішанина з думок, емоцій та бажань. Але, напевно, все поступово.</em>

В Україні зараз, на момент 28-го липня, доки я це пишу - триває війна. Клята війна, яку проти нас розв'язала зовсім не дружня і ще чого "братська" росія. До моменту початку повномасштабного вторгнення, я окрім всього ще й був блогером. Блогером не широкого масштабу, але теплу аудиторію мав і дуже любив писати про те, чим займаюсь все життя, а саме - даю свою оцінку всьому підряд. І зараз я не планую, попре все, кидати свого улюбленого заняття. Я і далі буду писати про кіно, музику, серіали, літературу, відео, ігри тощо. Просто слід прийняти, в першу чергу вам, що за всіма цими текстами стоїть одна людина, а вже за нею - ще багато чого. І тому цей блог буде не тільки про розважальний контент, а й про мене особисто, про мою оцінку тому, що коїться у мене, в моїй рідній країні, у рідному місті, серед рідних людей. Всім, хто зараз це читає - я вже дякую за це, нескінченно дякую. Для мене це дуже важливо.

<em>Одним подібним постом я все одно не відбудуся. Для мене буде важливо виказати все те, що так давно було на душі. Нехай цей пост буде про все і ніщо одразу, але я хоча б задам тон.</em>

Для тих хто не знає або забув - трошки про мене. Мене звати Максим, мені 23 роки. На момент початку масштабного наступу я був разом зі своєю сім'єю у селищі Малі Проходи, що на Харківщині. Це доволі проблемна зона з точки зору військової тактики, бо бєлгород знаходиться по суті ближче до цього села, аніж сам Харків. І тому 24-го числа загарбники до нас увійшли в село і до цього часу не хочуть виходити. Це тимчасово, так їм і передайте. Вони підписали контракт не на мільйони рублів, а скоріше смертний вирок. Але не про те мова.

4 місяці я перебував в повній окупації. Хвала всесвіту - нам не довелося пережити все те, що було в Бучі, Ірпені, Бородянці, Маріуполі, Херсоні, багатьох селах в Донеччині та Луганщині. Сказати що було легко? Ні, не думаю так, але жертву із себе я робити не буду - мені стовідсотково дуже пощастило. 4 місяці ми знаходились між двома вогнями. Доки ЗСУ стріляє по ворогу, що стоїть буквально в сусідньому дворі, ці самі вилупки по сусідству гатять зі всіх гармат одночасно. Чого я тільки не наслухався там.

Зараз моя сім'я і я знаходимося у місті Марбург, Німеччина. Ми в безпеці. Для подяк я виділю окремий пост, як і для детальних історій з окупації. Сподіваюсь вам буде цікаво подібне.

Цим постом я хотів би просто видати всі думки про те, що відбувається прямо зараз і як я до цього ставлюсь:
<ul>
 	<li>Сумнівів в тому, що це саме війна я не мав і не маю</li>
 	<li>З найпершого дня, коли я ще мав зв'язок і навіть інтернет, я побачив неминучу перемогу України</li>
 	<li>Мені багато за що соромно, але цьому я теж потім приділю окремий пост</li>
 	<li>Зараз я думаю, що кінець цій війні наступить у 2023 році</li>
 	<li>Я обов'язково повернусь в Україну та буду жити в рідних кордонах незалежної України. Це принципове питання для мене, бо за це право прямо зараз вмирають люди. Я вдячний кожному і жодна жертва особисто для мене не буде марною</li>
</ul>
Цей пост в будь-якому разі прочитають лише україномовні люди, або ті, хто розуміє цю мову. До інших не маю наміру звертатись через свій блог. Нехай це буде виключно для україномовних людей ніби подарунок особисто від мене. Бо якщо навіть брати мої основні плани, а це - розважально-оглядачний контент, я бачу сенс працювати саме для вас. Подібного багато англійською, дефіциту не відчувається, а російською я не готовий і не маю бажання не те що вести блог, а навіть користуватися більше потрібного по життю. Дякую за ваше розуміння.

Вже стільки написано, а це все ще вода...

Війна - це жахіття. Ніхто і не міг уявити, що подібне може торкнутися нас у 21-му столітті. Або могли, але просто не вірили, гнали якомога далі ці думки. Навіть визнаючи те, що війна вже 8 років на нашій землі.

Зараз ми всі прийняли правила гри та стали сильніше. Мені хочеться вірити, і я так дивлюсь на все у житті, що навіть у понятті "війна" можна опустити все погане і перед собою залишити позитивне. Це досвід, це імпульс до об'єднання. Це самовизначеність, це посилена повага до себе і до людей поряд. Це жорсткий поштовх, аби скинути рожеві окуляри та не обманюватися що до русні. Війна - жахлива, але це все ще урок. І доки ми живі з вами, ми просто зобов'язані робити висновки та з натхненням йти по життю і брати від нього максимум. На зло цим потворам. Бути щасливими попре все...

Готуючись до написання тексту, я зрозумів просту істину. Аби зрозуміти хто наш ворог, що це за "Друга армія СВІТУ", треба визнати, що як для "військової операції" забагато жертв серед цивільного населення. Скільки всього знищено за ці місяці...це не військова операція, це навіть не війна. Це просто ганьба для цілої країни. І нехай це найбільша країна на планеті (тимчасово), але ці люди показали - у них просто нема сердець і нічого людяного за ними не стоїть.

Стиснуто і по деталях у мене сьогодні не дуже виходить. Ось що називається - дорвався. Захоплюють емоції, досі, і досі я не зміг виговоритися. Але поступово зроблю це, не без вашої підтримки та уваги. Сподіваюсь, що навіть це пост зможе вас хоч трошки захопити й, не знаю навіть - зігріти. Показати, що ви зовсім не одні серед всього. Я, зізнаюсь вам, не планував такого повернення до блогу до самого кінця війни. Я думав, що це не дуже красиво з мого боку - займатися розважальним або інформаційним контентом, щось казати на аудиторію про цю війну, коли деякі люди все ще у підвалах, їх домівки бомблять, а страх нікуди не дівається. Але я просто сподіваюсь, що навіть цією маленькою справою я зможу допомогти хоч комусь, окрім себе. Я не хочу мовчати про це, але я і не хочу бути ТІЛЬКИ ПРО ЦЕ. І тому, доки ви все ще це читаєте - я можу бути спокійним, це комусь потрібно. Обов'язково пишіть мені в особисті повідомлення (<a href="https://t.me/I_Am_Losli" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Telegram</a>), якщо у вас вже маються питання, чи ви хочете виразити свої думки. Також для цього підійдуть коментарі.

І наостанок - коротеньке відео з моїм трошки вільним виконанням гімну під відеоряд з каналу «Air Production».

<strong><em>На ньому - мій рідний Харків, місто контрастів. Я дуже люблю тебе, Харків. Дуже люблю тебе, Україна.</em></strong>

https://www.youtube.com/watch?v=OqaqrFXhDXQ&amp;ab_channel=Losli
<h4>Я дуже вдячний вам за вашу увагу, що ви дочитали перший мій пост після повернення до мого мікроблогерства. Надалі будемо на зв'язку. Всім бажаю тиші над головою та спокою в душі 💛💙</h4>

😶 Я був в окупації...

🎛 Коротка історія сучасної музики — частина третя (70-ті)

Історія популярної музики від блюзу й джазу до сучасної поп-музики, альтернативного та інді року. Все, що треба знати про поп-музику. Частина третя — про сімдесяті в музиці

<p>20 лютого 1967 року американський музикант і його група Jimi Hendrix Experience зіграла в The Pavillion у місті Бат, що знаходиться в Англії. Перед концертом дві дівчини звернулися до виконавця з проханням дати автограф, на що Гендрікс відповів, що чистого паперу для підпису у нього нема.

Проте він вирвав сторінку зі свого зошита з текстами, розірвав її навпіл, і підписав обидві її частини разом з іншими учасниками групи Мітчем Мітчеллом і Ноелем Реддінгом. Окрім підписів, на листах містилися рукописи тексту пісні 51st Anniversary, що вийшла разом із синглом Purple Haze.

[gallery ids="155928,155926"]

Через 55 років частини рукопису возз'єдналися в магазині пам'ятних речей рок-н-ролу Tracks Limited, що базується в Ланкаширі, Англія. Минулого року одна з фанаток, що володіла частиною сторінки, захотіла знайти свою подругу. Виявилось, що та досі володіє своїм екземпляром автографу. Обидві жінки погодилися продати свої половини рукопису.

Представники Tracks Limited стверджують, що існує надзвичайно мало рукописів Джимі Гендрікса, і ще менше — підписаних Джимі та іншими членами Jimi Hendrix Experience. Віднайдений рукопис, що має виняткову цінність, згодом виставлять на продаж.</p>

<p>20 лютого 1967 року американський музикант і його група Jimi Hendrix Experience зіграла в The Pavillion у місті Бат, що знаходиться в Англії. Перед концертом дві дівчини звернулися до виконавця з проханням дати автограф, на що Гендрікс відповів, що чистого паперу для підпису у нього нема.</p><p>Проте він вирвав сторінку зі свого зошита з текстами, розірвав її навпіл, і підписав обидві її частини разом з іншими учасниками групи Мітчем Мітчеллом і Ноелем Реддінгом. Окрім підписів, на листах містилися рукописи тексту пісні 51st Anniversary, що вийшла разом із синглом Purple Haze.</p><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/02/jimi-hendrix-autograph.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/02/jimi-hendrix-autograph-1.jpg",			"caption": ""		}			]</script><p>Через 55 років частини рукопису возз&#8217;єдналися в магазині пам&#8217;ятних речей рок-н-ролу Tracks Limited, що базується в Ланкаширі, Англія. Минулого року одна з фанаток, що володіла частиною сторінки, захотіла знайти свою подругу. Виявилось, що та досі володіє своїм екземпляром автографу. Обидві жінки погодилися продати свої половини рукопису.</p><p>Представники Tracks Limited стверджують, що існує надзвичайно мало рукописів Джимі Гендрікса, і ще менше — підписаних Джимі та іншими членами Jimi Hendrix Experience. Віднайдений рукопис, що має виняткову цінність, згодом виставлять на продаж.</p>

20 лютого 1967 року американський музикант і його група Jimi Hendrix Experience зіграла в The Pavillion у місті Бат, що знаходиться в Англії. Перед концертом дві дівчини звернулися до виконавця з проханням дати автограф, на що Гендрікс відповів, що чистого паперу для підпису у нього нема.

Проте він вирвав сторінку зі свого зошита з текстами, розірвав її навпіл, і підписав обидві її частини разом з іншими учасниками групи Мітчем Мітчеллом і Ноелем Реддінгом. Окрім підписів, на листах містилися рукописи тексту пісні 51st Anniversary, що вийшла разом із синглом Purple Haze.

[gallery ids="155928,155926"]

Через 55 років частини рукопису возз'єдналися в магазині пам'ятних речей рок-н-ролу Tracks Limited, що базується в Ланкаширі, Англія. Минулого року одна з фанаток, що володіла частиною сторінки, захотіла знайти свою подругу. Виявилось, що та досі володіє своїм екземпляром автографу. Обидві жінки погодилися продати свої половини рукопису.

Представники Tracks Limited стверджують, що існує надзвичайно мало рукописів Джимі Гендрікса, і ще менше — підписаних Джимі та іншими членами Jimi Hendrix Experience. Віднайдений рукопис, що має виняткову цінність, згодом виставлять на продаж.

#історії