Відчуйте серцебиття великого міста — найцікавіші події, нові заклади, магазини, реконструкції, архітектурні проєкти, а також урбаністичні ініціативи та як технології змінюють міста. Все про Київ та великі міста України.

Місто

<p style="text-align: center">Хочете стати спонсором іншої рубрики? Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com" data-schema-attribute="">adv@nachasi.com</a></p>

Ентузіасти пропонують гуляти містами за допомогою мобільних квестів

Любите вивчати міста, мандрувати та відпочивати щовихідних у іншому місті — але при цьому терпіти не можете офіційні путівники та «попсові» маршрути? Команда українських розробників вигадали безкоштовний мобільний квест. Він дає змогу мандрувати містами не за усталеними туристичними шаблонами, а так, як вам заманеться. На часі дізнатися більше про цю розробку. 
<h4><strong>Як це працює</strong></h4>
Додаток створює щось на кшталт міської гри. Користувачі WalQlike встановлюють мобільний додаток, який ви відкриваєте в туристичному місті. Далі користувачеві слід вказати, скільки він має вільного часу на прогулянку. Не забудьте зазначити, з ким ви, що вам цікаво побачити та які ваші інтереси у житті. на основі отриманої інформації мобільний застосунок створює для вас маршрут-екскурсію. Ви не отримаєте до неї миттєвий доступ — спочатку відкривається лише перший пункт. Коли гравець приходить на визначену локацію, все обдивиться та зробить фото, треба буде розгадати загадку — а вже тоді ви отримаєте доступ до наступного пункту своєї подорожі. Працює усе приблизно так, як на відео проекту:

<iframe src="https://www.facebook.com/plugins/video.php?href=https%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Fnachasi%2Fvideos%2F1689406618022302%2F&amp;width=700&amp;show_text=false&amp;appId=148713365217536&amp;height=343" width="700" height="343" frameborder="0" scrolling="no"></iframe>
<h4><strong>Що потрібно, аби додаток став загальнодоступним</strong></h4>
Творці такого нестандатного мобільного квесту запустили краудфандингову кампанію на платформі «Спільнокошт». Їхня мета — зібрати 60 тис грн для втілення своєї ідеї у життя. Підтримати проект можна <a href="http://bit.ly/nachasi-walqlike" target="_blank" rel="noopener noreferrer">на сторінці платформи</a> колективного фінансування. В разі успішного втілення проект стане загальнодоступним інструментом для незвичайних мандрівок різними містами.

<p>Любите вивчати міста, мандрувати та відпочивати щовихідних у іншому місті — але при цьому терпіти не можете офіційні путівники та «попсові» маршрути? Команда українських розробників вигадали безкоштовний мобільний квест. Він дає змогу мандрувати містами не за усталеними туристичними шаблонами, а так, як вам заманеться. На часі дізнатися більше про цю розробку. </p><h4><strong>Як це працює</strong></h4><p>Додаток створює щось на кшталт міської гри. Користувачі WalQlike встановлюють мобільний додаток, який ви відкриваєте в туристичному місті. Далі користувачеві слід вказати, скільки він має вільного часу на прогулянку. Не забудьте зазначити, з ким ви, що вам цікаво побачити та які ваші інтереси у житті. на основі отриманої інформації мобільний застосунок створює для вас маршрут-екскурсію. Ви не отримаєте до неї миттєвий доступ — спочатку відкривається лише перший пункт. Коли гравець приходить на визначену локацію, все обдивиться та зробить фото, треба буде розгадати загадку — а вже тоді ви отримаєте доступ до наступного пункту своєї подорожі. Працює усе приблизно так, як на відео проекту:</p><p><iframe loading="lazy" src="https://www.facebook.com/plugins/video.php?href=https%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Fnachasi%2Fvideos%2F1689406618022302%2F&amp;width=700&amp;show_text=false&amp;appId=148713365217536&amp;height=343" width="700" height="343" frameborder="0" scrolling="no"></iframe></p><h4><strong>Що потрібно, аби додаток став загальнодоступним</strong></h4><p>Творці такого нестандатного мобільного квесту запустили краудфандингову кампанію на платформі «Спільнокошт». Їхня мета — зібрати 60 тис грн для втілення своєї ідеї у життя. Підтримати проект можна <a href="http://bit.ly/nachasi-walqlike" target="_blank" rel="noopener noreferrer">на сторінці платформи</a> колективного фінансування. В разі успішного втілення проект стане загальнодоступним інструментом для незвичайних мандрівок різними містами.</p>

Міський квест для смартфонів — новинка українських розробників

{:ua}Що пропонує новий квест?{:}

Новини

Якщо ви добре володієте словом і цікавитесь ІТ-життям України, у вас є всі шанси виграти від 2 до 10 тис грн

Найбільший і найдавніший ресурс України для ІТ-фахівців DOU.UA із 19 квітня і до 15 червня 2017 року проводить конкурс статей. Для усіх учасників це не лише нагода презентувати свій текст широкому загалу читачів, але й перемогти у конкурсі <strong>з головним призом у 10 тис грн</strong>. Саме таку винагороду передбачено для найцікавішого матеріалу.
<h4><strong>Про що варто писати</strong></h4>
Стосовно вибору тем організатори кажуть, що потрібно орієнтуватися на те, що на часі для української ІТ-індустрії. Палітра тем може бути досить широкою — від ринку праці, освіти для ІТ-спеціалістів, рейтингів компаній і аж до цікавих історій людей із цієї сфери та їхніх вражень. Також будуть раді історіям із життєвого досвіду чи опису спроб почати щось нове, окрім написання коду чи дизайну додатків. Конкурс розрахований на широке коло як читачів, так і авторів матеріалів.
<h4><strong>Як можна здобути один із грошових призів від DOU</strong></h4>
Головною умовою є пов’язаність обраної та описаної теми із українським середовищем інформаційних технологій. Також радять не фокусуватися на технологіях, а також на історіях бізнесу чи стартапів — бо для цього вже достатньо ресурсів. Про всі деталі, складові та умови участі можна прочитати <a href="http://bit.ly/nachasi-dou-contest" target="_blank" rel="noopener noreferrer">на сторінці конкурсу</a>. Якщо ви гарно пишете та вмієте розповідати цікаві історії про IT, вам варто долучитися до кола учасників — можливо, приз стане саме вашим.

<p>Найбільший і найдавніший ресурс України для ІТ-фахівців DOU.UA із 19 квітня і до 15 червня 2017 року проводить конкурс статей. Для усіх учасників це не лише нагода презентувати свій текст широкому загалу читачів, але й перемогти у конкурсі <strong>з головним призом у 10 тис грн</strong>. Саме таку винагороду передбачено для найцікавішого матеріалу.</p><h4><strong>Про що варто писати</strong></h4><p>Стосовно вибору тем організатори кажуть, що потрібно орієнтуватися на те, що на часі для української ІТ-індустрії. Палітра тем може бути досить широкою — від ринку праці, освіти для ІТ-спеціалістів, рейтингів компаній і аж до цікавих історій людей із цієї сфери та їхніх вражень. Також будуть раді історіям із життєвого досвіду чи опису спроб почати щось нове, окрім написання коду чи дизайну додатків. Конкурс розрахований на широке коло як читачів, так і авторів матеріалів.</p><h4><strong>Як можна здобути один із грошових призів від DOU</strong></h4><p>Головною умовою є пов’язаність обраної та описаної теми із українським середовищем інформаційних технологій. Також радять не фокусуватися на технологіях, а також на історіях бізнесу чи стартапів — бо для цього вже достатньо ресурсів. Про всі деталі, складові та умови участі можна прочитати <a href="http://bit.ly/nachasi-dou-contest" target="_blank" rel="noopener noreferrer">на сторінці конкурсу</a>. Якщо ви гарно пишете та вмієте розповідати цікаві історії про IT, вам варто долучитися до кола учасників — можливо, приз стане саме вашим.</p>

Редакція DOU.UA розпочала конкурс статей

{:ua}Дізнавайтеся про умови участі і вигравайте від 2 до 10 тис грн — новий конкурс від DOU.UA{:}

Видавець представив версії електронних книг для планшетів, смартфонів та електронних рідерів популярних виробників

Якщо ви багато читаєте на смартфоні чи планшеті, на часі — новина для вас. Одне із найпопулярніших видавництв України  запустило продаж усіх своїх книг в електронному вигляді. Тепер всі, у кого є смартфони, зможуть купувати новинки «Нашого Формату» в електронному вигляді.
<h4><strong>Як придбати новинки «Нашого Формату» для смартфону чи планшету</strong></h4>
Купувати книги можна не лише на сайті, але й через мобільні магазини книг та додатків. Це — Google Play (для смартфонів на Android) та iTunes (для iPhone), стверджують у видавництві. Проте з-під українського акаунту iTunes нам не вдалося знайти та завантажити книги видавця. Тому найнадійніший спосіб — перейти у <a href="http://bit.ly/nachasi--nf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">онлайн-магазин на сайті</a> «Нашого Формату», Ви можете обрати книгу там, оформити покупки, сплатити за них банківською карткою. А вже потім завантажити придбане у телефон чи планшет. Станом на 20 квітня 2017 року представлено 133 доступних найменування ділової, художньої та освітньої літератури. Вартість електронних книг — від 60 до 90 грн. Для прикладу, паперові друковані версії багатьох новинок цього видавця коштують в середньому вдвічі дорожче за електронні.
<h4><strong>На яких ще платформах доступні книги цього видавництва</strong></h4>
Крім того, «Наш Формат» співпрацює із декількома українськими платформами дистрибуції електронних книг (Smart Kyivstar, Bookland, Andronum та Booxters). Також — із закордонними сервісами Barnes&amp;Noble, Kobo, Bookmate. Новинки та бестселери «Нашого формату» можна придбати у форматах ePub, MOBI, AZW3 та PDF. Це робить їх сумісними із широким рядом електронних «читалок» (від Pocketbook і до Amazon Kindle). Варто також зазначити, що це видавництво є одним із найпопулярніших видавців перекладного нон-фікшну в Україні на сьогоднішній день.

<p>Якщо ви багато читаєте на смартфоні чи планшеті, на часі — новина для вас. Одне із найпопулярніших видавництв України  запустило продаж усіх своїх книг в електронному вигляді. Тепер всі, у кого є смартфони, зможуть купувати новинки «Нашого Формату» в електронному вигляді.</p><h4><strong>Як придбати новинки «Нашого Формату» для смартфону чи планшету</strong></h4><p>Купувати книги можна не лише на сайті, але й через мобільні магазини книг та додатків. Це — Google Play (для смартфонів на Android) та iTunes (для iPhone), стверджують у видавництві. Проте з-під українського акаунту iTunes нам не вдалося знайти та завантажити книги видавця. Тому найнадійніший спосіб — перейти у <a href="http://bit.ly/nachasi--nf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">онлайн-магазин на сайті</a> «Нашого Формату», Ви можете обрати книгу там, оформити покупки, сплатити за них банківською карткою. А вже потім завантажити придбане у телефон чи планшет. Станом на 20 квітня 2017 року представлено 133 доступних найменування ділової, художньої та освітньої літератури. Вартість електронних книг — від 60 до 90 грн. Для прикладу, паперові друковані версії багатьох новинок цього видавця коштують в середньому вдвічі дорожче за електронні.</p><h4><strong>На яких ще платформах доступні книги цього видавництва</strong></h4><p>Крім того, «Наш Формат» співпрацює із декількома українськими платформами дистрибуції електронних книг (Smart Kyivstar, Bookland, Andronum та Booxters). Також — із закордонними сервісами Barnes&amp;Noble, Kobo, Bookmate. Новинки та бестселери «Нашого формату» можна придбати у форматах ePub, MOBI, AZW3 та PDF. Це робить їх сумісними із широким рядом електронних «читалок» (від Pocketbook і до Amazon Kindle). Варто також зазначити, що це видавництво є одним із найпопулярніших видавців перекладного нон-фікшну в Україні на сьогоднішній день.</p>

«Наш Формат» прийшов у смартфони українців

{:ua}Книги відомого українського видавця нон-фікшну тепер можна завантажити просто у смартфони читачів — і зробити це легально{:ul}Книги відомого українського видавця нон-фікшну тепер можна придбати та читати на всіх мобільних пристроях{:}

<p>Для тих, хто вважає, що вивчення штучного інтелекту — це десь у Кремнієвій Долині, а в Україні це зробити складно, на часі новина від університету «Львівська Політехніка». Завдяки цьому вишу у Львові за підтримки Львівського ІТ кластеру запровадять навчальну програму Artificial Intelligence (Системи штучного інтелекту).

Співзасновник програми, Solution Architect компанії SoftServe та викладач Політехніки Зеновій Верес розповів, що зараз на знавців штучного інтелекту – великий попит. За його словами, за 4 роки Політехніка випустить перших випускників цієї програми, які відразу почнуть працювати в галузі. СЕО Кластеру Степан Веселовський зазначив, що Львів має нагоду долучитися до світових тенденцій.
</p>
<h4><strong>Головне, що варто знати про нову програму</strong></h4>
В рамках програми будуть навчатися до 100 студентів: теорію будуть поєднувати із практичними заняттями за методикою blended learning, коли традиційні академічні підходи поєднаються з інтерактивною практикою. Студенти переглядатимуть лекції провідних науковців та професорів іноземних університетів, а предмети викладатимуть українською та англійською мовами. Проректор Львівської Політехніки з науково-педагогічної роботи Дмитро Федасюк зазначив, що цю програму створено на основі спеціалізації «Інтелектуальні системи прийняття рішень». Цю бакалаврську програму студенти зможуть обрати з початку нового навчального року.
<h4><strong>Що таке штучний інтелект</strong></h4>
Штучний інтелект (англ. Artificial intelligence, AI) — сфера комп'ютерної лінгвістики та ІТ, котра формалізує завдання та проблеми для комп’ютерних систем в разі, якщо ці завдання нагадують операції та дії, виконувані людиною. До розробки штучного інтелекту існує 2 ключових підходи: низхідний, семіотичний (включає створення символьних систем, що моделюють високорівневі психічні процеси: мислення, судження, мову, емоції, творчість тощо) та висхідний, біологічний (займається вивченням штучних нейронних мереж і еволюційні обчислення, що моделюють інтелектуальну поведінку на основі менших «неінтелектуальних» елементів).

Експерименти та наукові пошуки в сфері штучного інтелекту пов’язані із психологією, нейрофізіологією, трансгуманізмом та іншими сферами. Також тут особливе значення мають філософія і робототехніка. Дослідження в сфері створення та розбудови можливостей штучного інтелекту тривають із 1956 року. Серед нещодавніх знакових явищ — намір відомого інноватора Ілона Маска запустити власний підхід до створення та використання штучного інтелекту та нейроінтерфейсів, для чого він <a href="https://nachasi.com/2017/04/23/neuralink-future/" class=" with_hint_js">оголосив про створення стартапу Neuralink<span class="hint-box"><img src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/04/brain-1845944_1280-300x200.jpg" />Ілон Маск за 4 роки хоче створити нейроінтерфейс для мозку</span></a>.

<p>Для тих, хто вважає, що вивчення штучного інтелекту — це десь у Кремнієвій Долині, а в Україні це зробити складно, на часі новина від університету «Львівська Політехніка». Завдяки цьому вишу у Львові за підтримки Львівського ІТ кластеру запровадять навчальну програму Artificial Intelligence (Системи штучного інтелекту).</p><p>Співзасновник програми, Solution Architect компанії SoftServe та викладач Політехніки Зеновій Верес розповів, що зараз на знавців штучного інтелекту – великий попит. За його словами, за 4 роки Політехніка випустить перших випускників цієї програми, які відразу почнуть працювати в галузі. СЕО Кластеру Степан Веселовський зазначив, що Львів має нагоду долучитися до світових тенденцій.</p><h4><strong>Головне, що варто знати про нову програму</strong></h4><p>В рамках програми будуть навчатися до 100 студентів: теорію будуть поєднувати із практичними заняттями за методикою blended learning, коли традиційні академічні підходи поєднаються з інтерактивною практикою. Студенти переглядатимуть лекції провідних науковців та професорів іноземних університетів, а предмети викладатимуть українською та англійською мовами. Проректор Львівської Політехніки з науково-педагогічної роботи Дмитро Федасюк зазначив, що цю програму створено на основі спеціалізації «Інтелектуальні системи прийняття рішень». Цю бакалаврську програму студенти зможуть обрати з початку нового навчального року.</p><h4><strong>Що таке штучний інтелект</strong></h4><p>Штучний інтелект (англ. Artificial intelligence, AI) — сфера комп&#8217;ютерної лінгвістики та ІТ, котра формалізує завдання та проблеми для комп’ютерних систем в разі, якщо ці завдання нагадують операції та дії, виконувані людиною. До розробки штучного інтелекту існує 2 ключових підходи: низхідний, семіотичний (включає створення символьних систем, що моделюють високорівневі психічні процеси: мислення, судження, мову, емоції, творчість тощо) та висхідний, біологічний (займається вивченням штучних нейронних мереж і еволюційні обчислення, що моделюють інтелектуальну поведінку на основі менших «неінтелектуальних» елементів).</p><p>Експерименти та наукові пошуки в сфері штучного інтелекту пов’язані із психологією, нейрофізіологією, трансгуманізмом та іншими сферами. Також тут особливе значення мають філософія і робототехніка. Дослідження в сфері створення та розбудови можливостей штучного інтелекту тривають із 1956 року. Серед нещодавніх знакових явищ — намір відомого інноватора Ілона Маска запустити власний підхід до створення та використання штучного інтелекту та нейроінтерфейсів, для чого він <a href="/2017/04/23/neuralink-future/" class=" with_hint_js">оголосив про створення стартапу Neuralink<span class="hint-box"><img src="/wp-content/uploads/2017/04/brain-1845944_1280-300x200.jpg" />Ілон Маск за 4 роки хоче створити нейроінтерфейс для мозку</span></a>.</p>

Відтепер для вивчення штучного інтелекту достатньо буде з’їздити до міста Лева

Для тих, хто вважає, що вивчення штучного інтелекту — це десь у Кремнієвій Долині, а в Україні це зробити складно, на часі новина від університету «Львівська Політехніка». Завдяки цьому вишу у Львові за підтримки Львівського ІТ кластеру запровадять навчальну програму Artificial Intelligence (Системи штучного інтелекту).

Співзасновник програми, Solution Architect компанії SoftServe та викладач Політехніки Зеновій Верес розповів, що зараз на знавців штучного інтелекту – великий попит. За його словами, за 4 роки Політехніка випустить перших випускників цієї програми, які відразу почнуть працювати в галузі. СЕО Кластеру Степан Веселовський зазначив, що Львів має нагоду долучитися до світових тенденцій.
<h4><strong>Головне, що варто знати про нову програму</strong></h4>
В рамках програми будуть навчатися до 100 студентів: теорію будуть поєднувати із практичними заняттями за методикою blended learning, коли традиційні академічні підходи поєднаються з інтерактивною практикою. Студенти переглядатимуть лекції провідних науковців та професорів іноземних університетів, а предмети викладатимуть українською та англійською мовами. Проректор Львівської Політехніки з науково-педагогічної роботи Дмитро Федасюк зазначив, що цю програму створено на основі спеціалізації «Інтелектуальні системи прийняття рішень». Цю бакалаврську програму студенти зможуть обрати з початку нового навчального року.
<h4><strong>Що таке штучний інтелект</strong></h4>
Штучний інтелект (англ. Artificial intelligence, AI) — сфера комп'ютерної лінгвістики та ІТ, котра формалізує завдання та проблеми для комп’ютерних систем в разі, якщо ці завдання нагадують операції та дії, виконувані людиною. До розробки штучного інтелекту існує 2 ключових підходи: низхідний, семіотичний (включає створення символьних систем, що моделюють високорівневі психічні процеси: мислення, судження, мову, емоції, творчість тощо) та висхідний, біологічний (займається вивченням штучних нейронних мереж і еволюційні обчислення, що моделюють інтелектуальну поведінку на основі менших «неінтелектуальних» елементів).

Експерименти та наукові пошуки в сфері штучного інтелекту пов’язані із психологією, нейрофізіологією, трансгуманізмом та іншими сферами. Також тут особливе значення мають філософія і робототехніка. Дослідження в сфері створення та розбудови можливостей штучного інтелекту тривають із 1956 року. Серед нещодавніх знакових явищ — намір відомого інноватора Ілона Маска запустити власний підхід до створення та використання штучного інтелекту та нейроінтерфейсів, для чого він <a href="https://nachasi.com/2017/04/23/neuralink-future/">оголосив про створення стартапу Neuralink</a>.

<p>Для тих, хто вважає, що вивчення штучного інтелекту — це десь у Кремнієвій Долині, а в Україні це зробити складно, на часі новина від університету «Львівська Політехніка». Завдяки цьому вишу у Львові за підтримки Львівського ІТ кластеру запровадять навчальну програму Artificial Intelligence (Системи штучного інтелекту).</p><p>Співзасновник програми, Solution Architect компанії SoftServe та викладач Політехніки Зеновій Верес розповів, що зараз на знавців штучного інтелекту – великий попит. За його словами, за 4 роки Політехніка випустить перших випускників цієї програми, які відразу почнуть працювати в галузі. СЕО Кластеру Степан Веселовський зазначив, що Львів має нагоду долучитися до світових тенденцій.</p><h4><strong>Головне, що варто знати про нову програму</strong></h4><p>В рамках програми будуть навчатися до 100 студентів: теорію будуть поєднувати із практичними заняттями за методикою blended learning, коли традиційні академічні підходи поєднаються з інтерактивною практикою. Студенти переглядатимуть лекції провідних науковців та професорів іноземних університетів, а предмети викладатимуть українською та англійською мовами. Проректор Львівської Політехніки з науково-педагогічної роботи Дмитро Федасюк зазначив, що цю програму створено на основі спеціалізації «Інтелектуальні системи прийняття рішень». Цю бакалаврську програму студенти зможуть обрати з початку нового навчального року.</p><h4><strong>Що таке штучний інтелект</strong></h4><p>Штучний інтелект (англ. Artificial intelligence, AI) — сфера комп&#8217;ютерної лінгвістики та ІТ, котра формалізує завдання та проблеми для комп’ютерних систем в разі, якщо ці завдання нагадують операції та дії, виконувані людиною. До розробки штучного інтелекту існує 2 ключових підходи: низхідний, семіотичний (включає створення символьних систем, що моделюють високорівневі психічні процеси: мислення, судження, мову, емоції, творчість тощо) та висхідний, біологічний (займається вивченням штучних нейронних мереж і еволюційні обчислення, що моделюють інтелектуальну поведінку на основі менших «неінтелектуальних» елементів).</p><p>Експерименти та наукові пошуки в сфері штучного інтелекту пов’язані із психологією, нейрофізіологією, трансгуманізмом та іншими сферами. Також тут особливе значення мають філософія і робототехніка. Дослідження в сфері створення та розбудови можливостей штучного інтелекту тривають із 1956 року. Серед нещодавніх знакових явищ — намір відомого інноватора Ілона Маска запустити власний підхід до створення та використання штучного інтелекту та нейроінтерфейсів, для чого він <a href="/2017/04/23/neuralink-future/">оголосив про створення стартапу Neuralink</a>.</p>

У Львові навчатимуть роботі зі штучним інтелектом

{:ua}У Львові запускається курс із навчання технологіям штучного інтелекту на базі «Політехніки»{:}

<p>Якщо у вас є продукт або ідея із потенціалом, здатним генерувати сотні тисяч (а може й мільйони) доларів, не слід обмежуватися однією країною — увесь світ перед вами. Але як же вибрати місто з потрібними умовами, які забезпечать широкі можливості для досягнення успіху? Ось <strong>13 міст планети</strong>, де є всі можливості для стартапів.
</p>
<h4><strong>Амстердам, Нідерланди</strong></h4>
Амстердам має процвітаючу екосистему для бізнесу, стабільний бізнес-клімат та посідає міцні конкурентні позиції як місце для іноземних компаній і стартапів. Місто пов'язане з рештою країн Європи та світу не тільки великою транспортною мережею і найбільшим в світі інтернет-центром, а й підходами до ведення бізнесу та ініціативам на кшталт StartupAmsterdam, StartupDelta. У цьому місті проходить один із провідних фестивалів ЄС у світі технологій. Крім того, тут є різні стимули для іноземних працівників і підприємців. Висококваліфіковані мігранти користуються великою податковою пільгою — до 30%.
<h4><strong>Остін, штат Техас, США</strong></h4>
У цьому списку ви точно очікували побачити Нью-Йорк чи Сан-Франциско, але це місто — як і Техаc у цілому — оминати не варто. Texaсські податки на бізнес значно менші; державні податкові стягнення для більшості підприємств тут на дуже низькому рівні порівняно із іншими штатами у США. Валовий продукт Остіна виріс на 18,2% у порівнянні 2011 до 2014 року. Тут працюють Apple, Hewlett-Packard, Google, Facebook, Cisco Systems, Intel і Oracle.
<h4><strong>Балі, Індонезія</strong></h4>
Для бізнесменів-кочівників та жінок-підприємиць Балі пропонує нескінченний потік натхнення. Це місто — чи не найдешевше для життя серед усіх 13-ти, що входять до цього списку. Середня вартість життя — в т.ч. продукти харчування, проживання, офісу, сукупність соціальних і розважальних витрат — не перевищують $1,1 тис щомісяця.

Балі приваблює місцевих і міжнародних талантів завдяки культурі <a href="https://nachasi.com/2017/10/13/tsyfrovi-kochivnyky-ta-hacker-paradise/" target="_blank" rel="noopener" class=" with_hint_js">«цифрових кочівників»<span class="hint-box"><img src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/10/IMG_2032-300x200.jpg" />Цифрові «кочівники» та Hacker Paradise — чому подвір'я кафе краще за офiс Microsoft</span></a>. У цьому тропічному раю безліч коворкінг-просторів. Для старту вам тут не потрібен значний капітал, а експлуатаційні витрати є доволі низькими. Індонезія має мало вимог щодо дозвільних документів на відкриття місцевого бізнесу. Резиденти-платники податків із Балі обкладаються податками на основі міжнародного доходу, хоча Індонезія має договір про подвійне оподаткування із понад 57 іншими країнами, включаючи Канаду, Великобританію і США.
<h4><strong>Берлін, Німеччина</strong></h4>
Німецький уряд дуже відкрито ставиться до створення всіх видів бізнесу — незалежно від того, чи запускає бізнес німець чи іноземець. Берлін має найвищу концентрацію дослідників і вчених в Німеччині на душу населення. У поєднанні зі зниженням рівня безробіття у цьому місті це означає доступну і працездатну робочу силу для нових компаній. Крім того, компанія, що базується в Берліні, має шанс встановити дружні зв'язки з інноваційними центрами таких компаній, як Microsoft, SAP SE і Cisco System.
<h4><strong>Дублін, Ірландія</strong></h4>
Ірландія пишається низкими податками — 12,5%, що вкрай мало, якщо порівнювати із багатьма іншими столицями ЄС. Крім того, оскільки в країні податки формуються виключно на територіальної основі, компанії, що розширюють свій бізнес і відкривають новий офіс тут, платять тільки місцеву ставку податку за те, що прибуток генерується в зарубіжних дочірніх компаніях. Це саме по собі є надзвичайно привабливим для іноземних інвестицій. Ірландія має наймолодше населення в Європейському союзі — із середнім віком 34 років. Для тих, хто думає про довгострокові інвестиції, це — велика перевага для роботодавців. У Дубліні базуються офіси Google і Facebook, низки інших компаній та стартапів.
<h4><strong>Гонконг, Китай</strong></h4>
Один з провідних світових фінансових центрів — та «Перлина Сходу», що користується урядовою підтримкою та має чимало капіталу від венчурних фондів та бізнес-ангелів. Створити компанію в Гонконзі — це швидко, легко і недорого. Псевдо-незалежна країна (де-факто Гонконг перебуває нині під юрисдикцією КНР) працює з низькими податковими ставками та простими механізмами оподаткування — максимальний корпоративний податок складає 16,5%, а податок на прибуток — 15%. А ще тут немає податку на приріст капіталу, дивіденди або майно. Також звідси простіше отримати доступ до Шеньчженю та Гуанчжоу - це 2 найбільш процвітаючих і складних виробничих центри материкового Китаю.
<h4><strong>Лондон, Великобританія</strong></h4>
Вигоди від гнучких законів в області зайнятості і невисокі ціни на юридичні послуни, візи для підприємців і приріст капіталу за рахунок податкових пільг — основні причини, чому Лондон залишається вельми привабливим для стартапів. Це місто пропонує одне із кращих і найбільш різноманітних джерел робочої сили у Європі. Серед понад 4 млн працівників ви знайдете носіїв десятків мов, технічних фахівців із будь-якої сфери та 400 тис оголошень про вакансії. Певні побоювання щодо Brexit в економіці поки що безпідставні: підуть роки, поки економіка Великобританії остаточно відокремиться від ЄС.
<h4><strong>Париж, Франція</strong></h4>
Франція є восьмою за величиною економіки країною у світі. Крім того, Франція приймає деякі з провідних підприємств континенту і є третім за величиною одержувачем прямих іноземних інвестицій. Працюючи майже на 18% менше часу, ніж в середньому в світі, Париж займає перше місце, коли справа доходить до роботи і особистого життя (не все тут лиш про поезію, берети, багети, кабаре та кохання).

Французька столиця також має одну з найвищих концентрацій топових компаній світу. Тут розташовано штаб-квартиру нафтової компанії Total, інвестиційного банку BNP Paribas і глобальної комунікаційної агенції Havas. З одним з найвищих ВВП Париж є одним з найбільш важливих ділових, фінансових і політичних центрів світу.
<h4><strong>Сантьяго, Чилі</strong></h4>
Хоча є різні варіанти вийти на ринок країн Латинської Америки, Чилі є однією із найбільш швидко зростаючих економік цього регіону за минулі 10 років. З 2010 року уряд Чилі продовжує вкладати гроші в перспективні стартапи через свою програму акселерації для Чилі. Судячи з усього, цей експеримент став вдалим, бо понад 1 тис стартапів пройшли через цю програму, і багато залишилися в Сантьяго. Тут нові підприємства занурені в яскраву культурі стартапів, податки відносно низькі, а візіонери запускають нові продукти для аудиторії країн Південної Америки.
<h4><strong>Сіетл, Вашингтон</strong></h4>
Вашингтон, на відміну від багатьох інших штатів, не має податку на прибуток. Податок розраховується на валовий дохід від діяльності, тобто немає відрахувань від податку для праці, додаткових податків або інших витрат на ведення бізнесу. Ділова атмосфера в штаті Вашингтон найкраще може бути охарактеризована як молоде і здорове середовище, економіка якого зростає швидше, ніж в цілому економіка США.

Сіетл став епіцентром хмарних технологій і ІТ-промисловості — тут мають свої офіси Microsoft, Amazon, Google, Facebook, Salesforce, Adobe, Twitter; а також венчурні інвестори.
<h4><strong>Стокгольм, Швеція</strong></h4>
Із низьким рівнем бюрократії та мінімальним часом на обробку документів, Швеція відома як найпростіша і найбільш ефективна країна в Європі для того, щоби розширити свій бізнес і запустити тут стартап. Крім того, економіка скандинавських країн зросла на 4,2% у 2016 році. Стокгольм є привабливим центром для бізнесу з перевагою відкритого, конкурентоспроможного середовища. Жодне європейське місто не створило більше мільярдних «єдинорогів» на душу населення. Податки тут низькими не назвеш, але при активному бізнес-співтоваристві, розвиненій академічній науці та доступу до технологій Стокгольм виглядає гарним місцем для започаткування своєї справи.
<h4><strong>Тель-Авів, Ізраїль</strong></h4>
Народ Ізраїлю створив успішну економіку, і Тель-Авів є її осередком. Ізраїльська економіка демонструє зростання +5% протягом останніх кількох років. понад 6 тис стартапів називають це місто своєю домівкою. З відкритою і ліберальною політикою щодо ПІІ (прямих іноземних інвестицій) та податковими пільгами і тісною співпрацею стартапів із оборонною промисловістю Ізраїль може стати вигідною локацією для вашого нового бізнесу.
<h4><strong>Торонто, Канада</strong></h4>
З огляду на бізнесові реалії та капітал Канади, не дивно, чому великі корпорації хочуть мати свій офіс у Торонто. тут домінують реалії вільної ринкової діяльності і приватного підприємництва. Із найнижчими ставками податків (особливо щодо науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок) та низькими витратами порівняно із країнами «великої вісімки» це місто є привабливим майданчиком для бізнес-експансії.
<h4>Веллінгтон, Нова Зеландія</h4>
Нова Зеландія займає позицію лідера у світі з огляду на можливості почати свій бізнес менше ніж за добу. ВВП цієї країни виріс на 3,6% у ІІ кварталі 2016 року, — і це один із кращих темпів зростання у розвинених країнах світу. Місцевий ринок дуже ліберальний і гарантує стабільність, вільну торгівлю і активну державну підтримку інвестицій в компанію, котра хоче розширити свою пристуність у Новій Зеландії. Веллінгтон має добре освічену, творчу та інноваційну робочу силу, а також низькі експлуатаційні витрати і відмінне поєднання підтримки малого бізнесу. 47% робочої сили у столиці країни працюють у наукомістких сферах.

Все ще сумніваєтеся? Запускати новий офіс чи освоювати новий ринок завжди лячно, але можливості, які дасть вам ця пригода, будуть варті усіх витрат.

<p>Якщо у вас є продукт або ідея із потенціалом, здатним генерувати сотні тисяч (а може й мільйони) доларів, не слід обмежуватися однією країною — увесь світ перед вами. Але як же вибрати місто з потрібними умовами, які забезпечать широкі можливості для досягнення успіху? Ось <strong>13 міст планети</strong>, де є всі можливості для стартапів.</p><h4><strong>Амстердам, Нідерланди</strong></h4><p>Амстердам має процвітаючу екосистему для бізнесу, стабільний бізнес-клімат та посідає міцні конкурентні позиції як місце для іноземних компаній і стартапів. Місто пов&#8217;язане з рештою країн Європи та світу не тільки великою транспортною мережею і найбільшим в світі інтернет-центром, а й підходами до ведення бізнесу та ініціативам на кшталт StartupAmsterdam, StartupDelta. У цьому місті проходить один із провідних фестивалів ЄС у світі технологій. Крім того, тут є різні стимули для іноземних працівників і підприємців. Висококваліфіковані мігранти користуються великою податковою пільгою — до 30%.</p><h4><strong>Остін, штат Техас, США</strong></h4><p>У цьому списку ви точно очікували побачити Нью-Йорк чи Сан-Франциско, але це місто — як і Техаc у цілому — оминати не варто. Texaсські податки на бізнес значно менші; державні податкові стягнення для більшості підприємств тут на дуже низькому рівні порівняно із іншими штатами у США. Валовий продукт Остіна виріс на 18,2% у порівнянні 2011 до 2014 року. Тут працюють Apple, Hewlett-Packard, Google, Facebook, Cisco Systems, Intel і Oracle.</p><h4><strong>Балі, Індонезія</strong></h4><p>Для бізнесменів-кочівників та жінок-підприємиць Балі пропонує нескінченний потік натхнення. Це місто — чи не найдешевше для життя серед усіх 13-ти, що входять до цього списку. Середня вартість життя — в т.ч. продукти харчування, проживання, офісу, сукупність соціальних і розважальних витрат — не перевищують $1,1 тис щомісяця.</p><p>Балі приваблює місцевих і міжнародних талантів завдяки культурі <a href="/2017/10/13/tsyfrovi-kochivnyky-ta-hacker-paradise/" target="_blank" rel="noopener" class=" with_hint_js">«цифрових кочівників»<span class="hint-box"><img src="/wp-content/uploads/2017/10/IMG_2032-300x200.jpg" />Цифрові «кочівники» та Hacker Paradise — чому подвір&#8217;я кафе краще за офiс Microsoft</span></a>. У цьому тропічному раю безліч коворкінг-просторів. Для старту вам тут не потрібен значний капітал, а експлуатаційні витрати є доволі низькими. Індонезія має мало вимог щодо дозвільних документів на відкриття місцевого бізнесу. Резиденти-платники податків із Балі обкладаються податками на основі міжнародного доходу, хоча Індонезія має договір про подвійне оподаткування із понад 57 іншими країнами, включаючи Канаду, Великобританію і США.</p><h4><strong>Берлін, Німеччина</strong></h4><p>Німецький уряд дуже відкрито ставиться до створення всіх видів бізнесу — незалежно від того, чи запускає бізнес німець чи іноземець. Берлін має найвищу концентрацію дослідників і вчених в Німеччині на душу населення. У поєднанні зі зниженням рівня безробіття у цьому місті це означає доступну і працездатну робочу силу для нових компаній. Крім того, компанія, що базується в Берліні, має шанс встановити дружні зв&#8217;язки з інноваційними центрами таких компаній, як Microsoft, SAP SE і Cisco System.</p><h4><strong>Дублін, Ірландія</strong></h4><p>Ірландія пишається низкими податками — 12,5%, що вкрай мало, якщо порівнювати із багатьма іншими столицями ЄС. Крім того, оскільки в країні податки формуються виключно на територіальної основі, компанії, що розширюють свій бізнес і відкривають новий офіс тут, платять тільки місцеву ставку податку за те, що прибуток генерується в зарубіжних дочірніх компаніях. Це саме по собі є надзвичайно привабливим для іноземних інвестицій. Ірландія має наймолодше населення в Європейському союзі — із середнім віком 34 років. Для тих, хто думає про довгострокові інвестиції, це — велика перевага для роботодавців. У Дубліні базуються офіси Google і Facebook, низки інших компаній та стартапів.</p><h4><strong>Гонконг, Китай</strong></h4><p>Один з провідних світових фінансових центрів — та «Перлина Сходу», що користується урядовою підтримкою та має чимало капіталу від венчурних фондів та бізнес-ангелів. Створити компанію в Гонконзі — це швидко, легко і недорого. Псевдо-незалежна країна (де-факто Гонконг перебуває нині під юрисдикцією КНР) працює з низькими податковими ставками та простими механізмами оподаткування — максимальний корпоративний податок складає 16,5%, а податок на прибуток — 15%. А ще тут немає податку на приріст капіталу, дивіденди або майно. Також звідси простіше отримати доступ до Шеньчженю та Гуанчжоу &#8211; це 2 найбільш процвітаючих і складних виробничих центри материкового Китаю.</p><h4><strong>Лондон, Великобританія</strong></h4><p>Вигоди від гнучких законів в області зайнятості і невисокі ціни на юридичні послуни, візи для підприємців і приріст капіталу за рахунок податкових пільг — основні причини, чому Лондон залишається вельми привабливим для стартапів. Це місто пропонує одне із кращих і найбільш різноманітних джерел робочої сили у Європі. Серед понад 4 млн працівників ви знайдете носіїв десятків мов, технічних фахівців із будь-якої сфери та 400 тис оголошень про вакансії. Певні побоювання щодо Brexit в економіці поки що безпідставні: підуть роки, поки економіка Великобританії остаточно відокремиться від ЄС.</p><h4><strong>Париж, Франція</strong></h4><p>Франція є восьмою за величиною економіки країною у світі. Крім того, Франція приймає деякі з провідних підприємств континенту і є третім за величиною одержувачем прямих іноземних інвестицій. Працюючи майже на 18% менше часу, ніж в середньому в світі, Париж займає перше місце, коли справа доходить до роботи і особистого життя (не все тут лиш про поезію, берети, багети, кабаре та кохання).</p><p>Французька столиця також має одну з найвищих концентрацій топових компаній світу. Тут розташовано штаб-квартиру нафтової компанії Total, інвестиційного банку BNP Paribas і глобальної комунікаційної агенції Havas. З одним з найвищих ВВП Париж є одним з найбільш важливих ділових, фінансових і політичних центрів світу.</p><h4><strong>Сантьяго, Чилі</strong></h4><p>Хоча є різні варіанти вийти на ринок країн Латинської Америки, Чилі є однією із найбільш швидко зростаючих економік цього регіону за минулі 10 років. З 2010 року уряд Чилі продовжує вкладати гроші в перспективні стартапи через свою програму акселерації для Чилі. Судячи з усього, цей експеримент став вдалим, бо понад 1 тис стартапів пройшли через цю програму, і багато залишилися в Сантьяго. Тут нові підприємства занурені в яскраву культурі стартапів, податки відносно низькі, а візіонери запускають нові продукти для аудиторії країн Південної Америки.</p><h4><strong>Сіетл, Вашингтон</strong></h4><p>Вашингтон, на відміну від багатьох інших штатів, не має податку на прибуток. Податок розраховується на валовий дохід від діяльності, тобто немає відрахувань від податку для праці, додаткових податків або інших витрат на ведення бізнесу. Ділова атмосфера в штаті Вашингтон найкраще може бути охарактеризована як молоде і здорове середовище, економіка якого зростає швидше, ніж в цілому економіка США.</p><p>Сіетл став епіцентром хмарних технологій і ІТ-промисловості — тут мають свої офіси Microsoft, Amazon, Google, Facebook, Salesforce, Adobe, Twitter; а також венчурні інвестори.</p><h4><strong>Стокгольм, Швеція</strong></h4><p>Із низьким рівнем бюрократії та мінімальним часом на обробку документів, Швеція відома як найпростіша і найбільш ефективна країна в Європі для того, щоби розширити свій бізнес і запустити тут стартап. Крім того, економіка скандинавських країн зросла на 4,2% у 2016 році. Стокгольм є привабливим центром для бізнесу з перевагою відкритого, конкурентоспроможного середовища. Жодне європейське місто не створило більше мільярдних «єдинорогів» на душу населення. Податки тут низькими не назвеш, але при активному бізнес-співтоваристві, розвиненій академічній науці та доступу до технологій Стокгольм виглядає гарним місцем для започаткування своєї справи.</p><h4><strong>Тель-Авів, Ізраїль</strong></h4><p>Народ Ізраїлю створив успішну економіку, і Тель-Авів є її осередком. Ізраїльська економіка демонструє зростання +5% протягом останніх кількох років. понад 6 тис стартапів називають це місто своєю домівкою. З відкритою і ліберальною політикою щодо ПІІ (прямих іноземних інвестицій) та податковими пільгами і тісною співпрацею стартапів із оборонною промисловістю Ізраїль може стати вигідною локацією для вашого нового бізнесу.</p><h4><strong>Торонто, Канада</strong></h4><p>З огляду на бізнесові реалії та капітал Канади, не дивно, чому великі корпорації хочуть мати свій офіс у Торонто. тут домінують реалії вільної ринкової діяльності і приватного підприємництва. Із найнижчими ставками податків (особливо щодо науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок) та низькими витратами порівняно із країнами «великої вісімки» це місто є привабливим майданчиком для бізнес-експансії.</p><h4>Веллінгтон, Нова Зеландія</h4><p>Нова Зеландія займає позицію лідера у світі з огляду на можливості почати свій бізнес менше ніж за добу. ВВП цієї країни виріс на 3,6% у ІІ кварталі 2016 року, — і це один із кращих темпів зростання у розвинених країнах світу. Місцевий ринок дуже ліберальний і гарантує стабільність, вільну торгівлю і активну державну підтримку інвестицій в компанію, котра хоче розширити свою пристуність у Новій Зеландії. Веллінгтон має добре освічену, творчу та інноваційну робочу силу, а також низькі експлуатаційні витрати і відмінне поєднання підтримки малого бізнесу. 47% робочої сили у столиці країни працюють у наукомістких сферах.</p><p>Все ще сумніваєтеся? Запускати новий офіс чи освоювати новий ринок завжди лячно, але можливості, які дасть вам ця пригода, будуть варті усіх витрат.</p>

Корисні поради щодо вибору міста для закордонної експансії — ставки податків, бізнес-клімат та можливості

Якщо у вас є продукт або ідея із потенціалом, здатним генерувати сотні тисяч (а може й мільйони) доларів, не слід обмежуватися однією країною — увесь світ перед вами. Але як же вибрати місто з потрібними умовами, які забезпечать широкі можливості для досягнення успіху? Ось <strong>13 міст планети</strong>, де є всі можливості для стартапів.
<h4><strong>Амстердам, Нідерланди</strong></h4>
Амстердам має процвітаючу екосистему для бізнесу, стабільний бізнес-клімат та посідає міцні конкурентні позиції як місце для іноземних компаній і стартапів. Місто пов'язане з рештою країн Європи та світу не тільки великою транспортною мережею і найбільшим в світі інтернет-центром, а й підходами до ведення бізнесу та ініціативам на кшталт StartupAmsterdam, StartupDelta. У цьому місті проходить один із провідних фестивалів ЄС у світі технологій. Крім того, тут є різні стимули для іноземних працівників і підприємців. Висококваліфіковані мігранти користуються великою податковою пільгою — до 30%.
<h4><strong>Остін, штат Техас, США</strong></h4>
У цьому списку ви точно очікували побачити Нью-Йорк чи Сан-Франциско, але це місто — як і Техаc у цілому — оминати не варто. Texaсські податки на бізнес значно менші; державні податкові стягнення для більшості підприємств тут на дуже низькому рівні порівняно із іншими штатами у США. Валовий продукт Остіна виріс на 18,2% у порівнянні 2011 до 2014 року. Тут працюють Apple, Hewlett-Packard, Google, Facebook, Cisco Systems, Intel і Oracle.
<h4><strong>Балі, Індонезія</strong></h4>
Для бізнесменів-кочівників та жінок-підприємиць Балі пропонує нескінченний потік натхнення. Це місто — чи не найдешевше для життя серед усіх 13-ти, що входять до цього списку. Середня вартість життя — в т.ч. продукти харчування, проживання, офісу, сукупність соціальних і розважальних витрат — не перевищують $1,1 тис щомісяця.

Балі приваблює місцевих і міжнародних талантів завдяки культурі <a href="https://nachasi.com/2017/10/13/tsyfrovi-kochivnyky-ta-hacker-paradise/" target="_blank" rel="noopener">«цифрових кочівників»</a>. У цьому тропічному раю безліч коворкінг-просторів. Для старту вам тут не потрібен значний капітал, а експлуатаційні витрати є доволі низькими. Індонезія має мало вимог щодо дозвільних документів на відкриття місцевого бізнесу. Резиденти-платники податків із Балі обкладаються податками на основі міжнародного доходу, хоча Індонезія має договір про подвійне оподаткування із понад 57 іншими країнами, включаючи Канаду, Великобританію і США.
<h4><strong>Берлін, Німеччина</strong></h4>
Німецький уряд дуже відкрито ставиться до створення всіх видів бізнесу — незалежно від того, чи запускає бізнес німець чи іноземець. Берлін має найвищу концентрацію дослідників і вчених в Німеччині на душу населення. У поєднанні зі зниженням рівня безробіття у цьому місті це означає доступну і працездатну робочу силу для нових компаній. Крім того, компанія, що базується в Берліні, має шанс встановити дружні зв'язки з інноваційними центрами таких компаній, як Microsoft, SAP SE і Cisco System.
<h4><strong>Дублін, Ірландія</strong></h4>
Ірландія пишається низкими податками — 12,5%, що вкрай мало, якщо порівнювати із багатьма іншими столицями ЄС. Крім того, оскільки в країні податки формуються виключно на територіальної основі, компанії, що розширюють свій бізнес і відкривають новий офіс тут, платять тільки місцеву ставку податку за те, що прибуток генерується в зарубіжних дочірніх компаніях. Це саме по собі є надзвичайно привабливим для іноземних інвестицій. Ірландія має наймолодше населення в Європейському союзі — із середнім віком 34 років. Для тих, хто думає про довгострокові інвестиції, це — велика перевага для роботодавців. У Дубліні базуються офіси Google і Facebook, низки інших компаній та стартапів.
<h4><strong>Гонконг, Китай</strong></h4>
Один з провідних світових фінансових центрів — та «Перлина Сходу», що користується урядовою підтримкою та має чимало капіталу від венчурних фондів та бізнес-ангелів. Створити компанію в Гонконзі — це швидко, легко і недорого. Псевдо-незалежна країна (де-факто Гонконг перебуває нині під юрисдикцією КНР) працює з низькими податковими ставками та простими механізмами оподаткування — максимальний корпоративний податок складає 16,5%, а податок на прибуток — 15%. А ще тут немає податку на приріст капіталу, дивіденди або майно. Також звідси простіше отримати доступ до Шеньчженю та Гуанчжоу - це 2 найбільш процвітаючих і складних виробничих центри материкового Китаю.
<h4><strong>Лондон, Великобританія</strong></h4>
Вигоди від гнучких законів в області зайнятості і невисокі ціни на юридичні послуни, візи для підприємців і приріст капіталу за рахунок податкових пільг — основні причини, чому Лондон залишається вельми привабливим для стартапів. Це місто пропонує одне із кращих і найбільш різноманітних джерел робочої сили у Європі. Серед понад 4 млн працівників ви знайдете носіїв десятків мов, технічних фахівців із будь-якої сфери та 400 тис оголошень про вакансії. Певні побоювання щодо Brexit в економіці поки що безпідставні: підуть роки, поки економіка Великобританії остаточно відокремиться від ЄС.
<h4><strong>Париж, Франція</strong></h4>
Франція є восьмою за величиною економіки країною у світі. Крім того, Франція приймає деякі з провідних підприємств континенту і є третім за величиною одержувачем прямих іноземних інвестицій. Працюючи майже на 18% менше часу, ніж в середньому в світі, Париж займає перше місце, коли справа доходить до роботи і особистого життя (не все тут лиш про поезію, берети, багети, кабаре та кохання).

Французька столиця також має одну з найвищих концентрацій топових компаній світу. Тут розташовано штаб-квартиру нафтової компанії Total, інвестиційного банку BNP Paribas і глобальної комунікаційної агенції Havas. З одним з найвищих ВВП Париж є одним з найбільш важливих ділових, фінансових і політичних центрів світу.
<h4><strong>Сантьяго, Чилі</strong></h4>
Хоча є різні варіанти вийти на ринок країн Латинської Америки, Чилі є однією із найбільш швидко зростаючих економік цього регіону за минулі 10 років. З 2010 року уряд Чилі продовжує вкладати гроші в перспективні стартапи через свою програму акселерації для Чилі. Судячи з усього, цей експеримент став вдалим, бо понад 1 тис стартапів пройшли через цю програму, і багато залишилися в Сантьяго. Тут нові підприємства занурені в яскраву культурі стартапів, податки відносно низькі, а візіонери запускають нові продукти для аудиторії країн Південної Америки.
<h4><strong>Сіетл, Вашингтон</strong></h4>
Вашингтон, на відміну від багатьох інших штатів, не має податку на прибуток. Податок розраховується на валовий дохід від діяльності, тобто немає відрахувань від податку для праці, додаткових податків або інших витрат на ведення бізнесу. Ділова атмосфера в штаті Вашингтон найкраще може бути охарактеризована як молоде і здорове середовище, економіка якого зростає швидше, ніж в цілому економіка США.

Сіетл став епіцентром хмарних технологій і ІТ-промисловості — тут мають свої офіси Microsoft, Amazon, Google, Facebook, Salesforce, Adobe, Twitter; а також венчурні інвестори.
<h4><strong>Стокгольм, Швеція</strong></h4>
Із низьким рівнем бюрократії та мінімальним часом на обробку документів, Швеція відома як найпростіша і найбільш ефективна країна в Європі для того, щоби розширити свій бізнес і запустити тут стартап. Крім того, економіка скандинавських країн зросла на 4,2% у 2016 році. Стокгольм є привабливим центром для бізнесу з перевагою відкритого, конкурентоспроможного середовища. Жодне європейське місто не створило більше мільярдних «єдинорогів» на душу населення. Податки тут низькими не назвеш, але при активному бізнес-співтоваристві, розвиненій академічній науці та доступу до технологій Стокгольм виглядає гарним місцем для започаткування своєї справи.
<h4><strong>Тель-Авів, Ізраїль</strong></h4>
Народ Ізраїлю створив успішну економіку, і Тель-Авів є її осередком. Ізраїльська економіка демонструє зростання +5% протягом останніх кількох років. понад 6 тис стартапів називають це місто своєю домівкою. З відкритою і ліберальною політикою щодо ПІІ (прямих іноземних інвестицій) та податковими пільгами і тісною співпрацею стартапів із оборонною промисловістю Ізраїль може стати вигідною локацією для вашого нового бізнесу.
<h4><strong>Торонто, Канада</strong></h4>
З огляду на бізнесові реалії та капітал Канади, не дивно, чому великі корпорації хочуть мати свій офіс у Торонто. тут домінують реалії вільної ринкової діяльності і приватного підприємництва. Із найнижчими ставками податків (особливо щодо науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок) та низькими витратами порівняно із країнами «великої вісімки» це місто є привабливим майданчиком для бізнес-експансії.
<h4>Веллінгтон, Нова Зеландія</h4>
Нова Зеландія займає позицію лідера у світі з огляду на можливості почати свій бізнес менше ніж за добу. ВВП цієї країни виріс на 3,6% у ІІ кварталі 2016 року, — і це один із кращих темпів зростання у розвинених країнах світу. Місцевий ринок дуже ліберальний і гарантує стабільність, вільну торгівлю і активну державну підтримку інвестицій в компанію, котра хоче розширити свою пристуність у Новій Зеландії. Веллінгтон має добре освічену, творчу та інноваційну робочу силу, а також низькі експлуатаційні витрати і відмінне поєднання підтримки малого бізнесу. 47% робочої сили у столиці країни працюють у наукомістких сферах.

Все ще сумніваєтеся? Запускати новий офіс чи освоювати новий ринок завжди лячно, але можливості, які дасть вам ця пригода, будуть варті усіх витрат.

<p>Якщо у вас є продукт або ідея із потенціалом, здатним генерувати сотні тисяч (а може й мільйони) доларів, не слід обмежуватися однією країною — увесь світ перед вами. Але як же вибрати місто з потрібними умовами, які забезпечать широкі можливості для досягнення успіху? Ось <strong>13 міст планети</strong>, де є всі можливості для стартапів.</p><h4><strong>Амстердам, Нідерланди</strong></h4><p>Амстердам має процвітаючу екосистему для бізнесу, стабільний бізнес-клімат та посідає міцні конкурентні позиції як місце для іноземних компаній і стартапів. Місто пов&#8217;язане з рештою країн Європи та світу не тільки великою транспортною мережею і найбільшим в світі інтернет-центром, а й підходами до ведення бізнесу та ініціативам на кшталт StartupAmsterdam, StartupDelta. У цьому місті проходить один із провідних фестивалів ЄС у світі технологій. Крім того, тут є різні стимули для іноземних працівників і підприємців. Висококваліфіковані мігранти користуються великою податковою пільгою — до 30%.</p><h4><strong>Остін, штат Техас, США</strong></h4><p>У цьому списку ви точно очікували побачити Нью-Йорк чи Сан-Франциско, але це місто — як і Техаc у цілому — оминати не варто. Texaсські податки на бізнес значно менші; державні податкові стягнення для більшості підприємств тут на дуже низькому рівні порівняно із іншими штатами у США. Валовий продукт Остіна виріс на 18,2% у порівнянні 2011 до 2014 року. Тут працюють Apple, Hewlett-Packard, Google, Facebook, Cisco Systems, Intel і Oracle.</p><h4><strong>Балі, Індонезія</strong></h4><p>Для бізнесменів-кочівників та жінок-підприємиць Балі пропонує нескінченний потік натхнення. Це місто — чи не найдешевше для життя серед усіх 13-ти, що входять до цього списку. Середня вартість життя — в т.ч. продукти харчування, проживання, офісу, сукупність соціальних і розважальних витрат — не перевищують $1,1 тис щомісяця.</p><p>Балі приваблює місцевих і міжнародних талантів завдяки культурі <a href="/2017/10/13/tsyfrovi-kochivnyky-ta-hacker-paradise/" target="_blank" rel="noopener">«цифрових кочівників»</a>. У цьому тропічному раю безліч коворкінг-просторів. Для старту вам тут не потрібен значний капітал, а експлуатаційні витрати є доволі низькими. Індонезія має мало вимог щодо дозвільних документів на відкриття місцевого бізнесу. Резиденти-платники податків із Балі обкладаються податками на основі міжнародного доходу, хоча Індонезія має договір про подвійне оподаткування із понад 57 іншими країнами, включаючи Канаду, Великобританію і США.</p><h4><strong>Берлін, Німеччина</strong></h4><p>Німецький уряд дуже відкрито ставиться до створення всіх видів бізнесу — незалежно від того, чи запускає бізнес німець чи іноземець. Берлін має найвищу концентрацію дослідників і вчених в Німеччині на душу населення. У поєднанні зі зниженням рівня безробіття у цьому місті це означає доступну і працездатну робочу силу для нових компаній. Крім того, компанія, що базується в Берліні, має шанс встановити дружні зв&#8217;язки з інноваційними центрами таких компаній, як Microsoft, SAP SE і Cisco System.</p><h4><strong>Дублін, Ірландія</strong></h4><p>Ірландія пишається низкими податками — 12,5%, що вкрай мало, якщо порівнювати із багатьма іншими столицями ЄС. Крім того, оскільки в країні податки формуються виключно на територіальної основі, компанії, що розширюють свій бізнес і відкривають новий офіс тут, платять тільки місцеву ставку податку за те, що прибуток генерується в зарубіжних дочірніх компаніях. Це саме по собі є надзвичайно привабливим для іноземних інвестицій. Ірландія має наймолодше населення в Європейському союзі — із середнім віком 34 років. Для тих, хто думає про довгострокові інвестиції, це — велика перевага для роботодавців. У Дубліні базуються офіси Google і Facebook, низки інших компаній та стартапів.</p><h4><strong>Гонконг, Китай</strong></h4><p>Один з провідних світових фінансових центрів — та «Перлина Сходу», що користується урядовою підтримкою та має чимало капіталу від венчурних фондів та бізнес-ангелів. Створити компанію в Гонконзі — це швидко, легко і недорого. Псевдо-незалежна країна (де-факто Гонконг перебуває нині під юрисдикцією КНР) працює з низькими податковими ставками та простими механізмами оподаткування — максимальний корпоративний податок складає 16,5%, а податок на прибуток — 15%. А ще тут немає податку на приріст капіталу, дивіденди або майно. Також звідси простіше отримати доступ до Шеньчженю та Гуанчжоу &#8211; це 2 найбільш процвітаючих і складних виробничих центри материкового Китаю.</p><h4><strong>Лондон, Великобританія</strong></h4><p>Вигоди від гнучких законів в області зайнятості і невисокі ціни на юридичні послуни, візи для підприємців і приріст капіталу за рахунок податкових пільг — основні причини, чому Лондон залишається вельми привабливим для стартапів. Це місто пропонує одне із кращих і найбільш різноманітних джерел робочої сили у Європі. Серед понад 4 млн працівників ви знайдете носіїв десятків мов, технічних фахівців із будь-якої сфери та 400 тис оголошень про вакансії. Певні побоювання щодо Brexit в економіці поки що безпідставні: підуть роки, поки економіка Великобританії остаточно відокремиться від ЄС.</p><h4><strong>Париж, Франція</strong></h4><p>Франція є восьмою за величиною економіки країною у світі. Крім того, Франція приймає деякі з провідних підприємств континенту і є третім за величиною одержувачем прямих іноземних інвестицій. Працюючи майже на 18% менше часу, ніж в середньому в світі, Париж займає перше місце, коли справа доходить до роботи і особистого життя (не все тут лиш про поезію, берети, багети, кабаре та кохання).</p><p>Французька столиця також має одну з найвищих концентрацій топових компаній світу. Тут розташовано штаб-квартиру нафтової компанії Total, інвестиційного банку BNP Paribas і глобальної комунікаційної агенції Havas. З одним з найвищих ВВП Париж є одним з найбільш важливих ділових, фінансових і політичних центрів світу.</p><h4><strong>Сантьяго, Чилі</strong></h4><p>Хоча є різні варіанти вийти на ринок країн Латинської Америки, Чилі є однією із найбільш швидко зростаючих економік цього регіону за минулі 10 років. З 2010 року уряд Чилі продовжує вкладати гроші в перспективні стартапи через свою програму акселерації для Чилі. Судячи з усього, цей експеримент став вдалим, бо понад 1 тис стартапів пройшли через цю програму, і багато залишилися в Сантьяго. Тут нові підприємства занурені в яскраву культурі стартапів, податки відносно низькі, а візіонери запускають нові продукти для аудиторії країн Південної Америки.</p><h4><strong>Сіетл, Вашингтон</strong></h4><p>Вашингтон, на відміну від багатьох інших штатів, не має податку на прибуток. Податок розраховується на валовий дохід від діяльності, тобто немає відрахувань від податку для праці, додаткових податків або інших витрат на ведення бізнесу. Ділова атмосфера в штаті Вашингтон найкраще може бути охарактеризована як молоде і здорове середовище, економіка якого зростає швидше, ніж в цілому економіка США.</p><p>Сіетл став епіцентром хмарних технологій і ІТ-промисловості — тут мають свої офіси Microsoft, Amazon, Google, Facebook, Salesforce, Adobe, Twitter; а також венчурні інвестори.</p><h4><strong>Стокгольм, Швеція</strong></h4><p>Із низьким рівнем бюрократії та мінімальним часом на обробку документів, Швеція відома як найпростіша і найбільш ефективна країна в Європі для того, щоби розширити свій бізнес і запустити тут стартап. Крім того, економіка скандинавських країн зросла на 4,2% у 2016 році. Стокгольм є привабливим центром для бізнесу з перевагою відкритого, конкурентоспроможного середовища. Жодне європейське місто не створило більше мільярдних «єдинорогів» на душу населення. Податки тут низькими не назвеш, але при активному бізнес-співтоваристві, розвиненій академічній науці та доступу до технологій Стокгольм виглядає гарним місцем для започаткування своєї справи.</p><h4><strong>Тель-Авів, Ізраїль</strong></h4><p>Народ Ізраїлю створив успішну економіку, і Тель-Авів є її осередком. Ізраїльська економіка демонструє зростання +5% протягом останніх кількох років. понад 6 тис стартапів називають це місто своєю домівкою. З відкритою і ліберальною політикою щодо ПІІ (прямих іноземних інвестицій) та податковими пільгами і тісною співпрацею стартапів із оборонною промисловістю Ізраїль може стати вигідною локацією для вашого нового бізнесу.</p><h4><strong>Торонто, Канада</strong></h4><p>З огляду на бізнесові реалії та капітал Канади, не дивно, чому великі корпорації хочуть мати свій офіс у Торонто. тут домінують реалії вільної ринкової діяльності і приватного підприємництва. Із найнижчими ставками податків (особливо щодо науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок) та низькими витратами порівняно із країнами «великої вісімки» це місто є привабливим майданчиком для бізнес-експансії.</p><h4>Веллінгтон, Нова Зеландія</h4><p>Нова Зеландія займає позицію лідера у світі з огляду на можливості почати свій бізнес менше ніж за добу. ВВП цієї країни виріс на 3,6% у ІІ кварталі 2016 року, — і це один із кращих темпів зростання у розвинених країнах світу. Місцевий ринок дуже ліберальний і гарантує стабільність, вільну торгівлю і активну державну підтримку інвестицій в компанію, котра хоче розширити свою пристуність у Новій Зеландії. Веллінгтон має добре освічену, творчу та інноваційну робочу силу, а також низькі експлуатаційні витрати і відмінне поєднання підтримки малого бізнесу. 47% робочої сили у столиці країни працюють у наукомістких сферах.</p><p>Все ще сумніваєтеся? Запускати новий офіс чи освоювати новий ринок завжди лячно, але можливості, які дасть вам ця пригода, будуть варті усіх витрат.</p>

13 дружніх міст для стартапів

де найкращі умови для розташування офісу чи запуску стартапів

Як не дивно, та корпорація, яка заробляє на рекламі, хоче допомогти бажаючим заблокувати рекламу — але радить робити це за допомогою власного браузера

Найпопулярніший пошуковик планети — компанія Google — готується представити у новій версії браузера Chrome для мобільних пристроїв фільтр рекламних оголошень.
<h4><strong>Що тут особливого? Адже блокувальників вже безліч</strong></h4>
Подібний інструментарій здається дивним кроком від корпорації, яка покладається виключно на рекламні прибутки. Але в корпорації вважають, що таким чином зможуть перевести якомога більше користувачів на власні сервіси контролю за показом реклами. Мета — подолати таким чином конкурентів у сфері боротьби із банерами та контекстними оголошеннями. Втім, навіть якщо дія нового фільтру поширюватиметься на банерну та відеорекламу у мобільному браузері. При цьому компанія згодна навіть втратити якусь частину оголошень із сервісів, що належать Google.
<h4><strong>Як розцінюють цей крок «колеги по справі»</strong></h4>
Цікаво, що подібний анонс із середовища «корпорації добра» лунає на тлі гучного обурення блокувальниками реклами та стартапами, котрі розробляють плагіни для боротьби із рекламними оголошеннями і банерами. Зокрема, торгівельна рекламна група The Interactive Advertising Bureau, до складу якої входить також і «корпорація добра» (як часто називають Google) не шкодує міцного слівця для блокувальних сервісів. Там називають появу подібних сервісів «грабіжниками з великого шляху», «терористами» та «негідниками не згірше від продавців наркотичного зілля». Нагадаємо також, що на сьогоднішній день на рекламному ринку склалася дуополія домінування — окрім компанії Ларрі Пейджа та Сергія Бріна, значна частка онлайн-реклами належить Facebook.

<p>Найпопулярніший пошуковик планети — компанія Google — готується представити у новій версії браузера Chrome для мобільних пристроїв фільтр рекламних оголошень.</p><h4><strong>Що тут особливого? Адже блокувальників вже безліч</strong></h4><p>Подібний інструментарій здається дивним кроком від корпорації, яка покладається виключно на рекламні прибутки. Але в корпорації вважають, що таким чином зможуть перевести якомога більше користувачів на власні сервіси контролю за показом реклами. Мета — подолати таким чином конкурентів у сфері боротьби із банерами та контекстними оголошеннями. Втім, навіть якщо дія нового фільтру поширюватиметься на банерну та відеорекламу у мобільному браузері. При цьому компанія згодна навіть втратити якусь частину оголошень із сервісів, що належать Google.</p><h4><strong>Як розцінюють цей крок «колеги по справі»</strong></h4><p>Цікаво, що подібний анонс із середовища «корпорації добра» лунає на тлі гучного обурення блокувальниками реклами та стартапами, котрі розробляють плагіни для боротьби із рекламними оголошеннями і банерами. Зокрема, торгівельна рекламна група The Interactive Advertising Bureau, до складу якої входить також і «корпорація добра» (як часто називають Google) не шкодує міцного слівця для блокувальних сервісів. Там називають появу подібних сервісів «грабіжниками з великого шляху», «терористами» та «негідниками не згірше від продавців наркотичного зілля». Нагадаємо також, що на сьогоднішній день на рекламному ринку склалася дуополія домінування — окрім компанії Ларрі Пейджа та Сергія Бріна, значна частка онлайн-реклами належить Facebook.</p>

Google створює блокувальник реклами для Chrome

{:ua}Google хоче вбудувати свій плагін в Chrome для мобільних пристроїв і блокувати банерну та відеорекламу{:}

Орієнтовна вартість поїздок:

Радмір Експохолл – ТРЦ «Французький бульвар»: 29-34 UAH
Вокзал – готель Националь: 39-47 UAH
Площа Конституціїи – ТРЦ «Магелан»: 56-70 UAH

Харків став п’ятим містом в Україні, де жителі зможуть тепер замовляти автівку, але не користуватися традиційними службами таксі: після Києва, Одеси, Львову та Дніпра тут теж з’явився Uber.

<h4><strong>Скільки коштуватиме поїздка із новим сервісом</strong></h4>
Тарифи на UberX у Харкові складатимуть 17 грн за подачу автівки та +4 грн за кожен кілометр подоланого шляху. Мінімальна вартість поїздки найпопулярнішим «не-таксі» складатиме для пасажира 25 грн. Сплатити за все це пасажири зможуть як готівкою, так і зареєстрованою у мобільному додатку банківською карткою. Усі платіжні дані при цьому є надійно захищеними. По завершенню кожної окремої поїздки на електронну пошту пасажира приходитиме квитанція із вичерпними даними: про місце подачі авто, маршрут, карту поїздки, а також інформацію про водія та деталізацію вартості.
<h4><strong>Чи буде харківський Uber аналогічним столичному?</strong></h4>
Відмінність харківського Uber полягатиме у тому, що вперше на українському ринку жителі міста зможуть скористатися електромобілями. Це стало можливим завдяки партнерській угоді із службою Ecotaxi. Запуск прокоментували у керівництві компанії. За словами Олексія Стаха, котрий є генеральним менеджером Uber в Україні, з початку 2017 року це — вже четверте місто, і скрізь відзначено швидкий приріст водіїв та користувачів; а в цьому місті став доступний ще й великий парк електромобілів. Робота в напрямку розбудови безпечних та доступних перевезень буде продовжена, обіцяє топ-менеджер.

<p>Харків став п’ятим містом в Україні, де жителі зможуть тепер замовляти автівку, але не користуватися традиційними службами таксі: після Києва, Одеси, Львову та Дніпра тут теж з’явився Uber.<br /></p><h4><strong>Скільки коштуватиме поїздка із новим сервісом</strong></h4><p>Тарифи на UberX у Харкові складатимуть 17 грн за подачу автівки та +4 грн за кожен кілометр подоланого шляху. Мінімальна вартість поїздки найпопулярнішим «не-таксі» складатиме для пасажира 25 грн. Сплатити за все це пасажири зможуть як готівкою, так і зареєстрованою у мобільному додатку банківською карткою. Усі платіжні дані при цьому є надійно захищеними. По завершенню кожної окремої поїздки на електронну пошту пасажира приходитиме квитанція із вичерпними даними: про місце подачі авто, маршрут, карту поїздки, а також інформацію про водія та деталізацію вартості.</p><h4><strong>Чи буде харківський Uber аналогічним столичному?</strong></h4><p>Відмінність харківського Uber полягатиме у тому, що вперше на українському ринку жителі міста зможуть скористатися електромобілями. Це стало можливим завдяки партнерській угоді із службою Ecotaxi. Запуск прокоментували у керівництві компанії. За словами Олексія Стаха, котрий є генеральним менеджером Uber в Україні, з початку 2017 року це — вже четверте місто, і скрізь відзначено швидкий приріст водіїв та користувачів; а в цьому місті став доступний ще й великий парк електромобілів. Робота в напрямку розбудови безпечних та доступних перевезень буде продовжена, обіцяє топ-менеджер.</p>

З вітерцем за 25 — Uber запустився у Харкові

{:ua}Популярний сервіс Uber, який є альтернативою звичайним таксопаркам, підкорює вже 5 українських міст{:}

Попереду — 6 тижнів із менторами та навчання навичкам пітчу, менеджменту і розбудови продукту

Якщо у вас є стартап, ця новина — для вас. Молоді бізнеси з усієї України запрошують на 6-тижневий курс Startup Workout - безкоштовний інтенсив, що допоможе майбутнім підприємцям знайти і «прокачати» ідею свого проекту. Цю практику організовує 1991 Open Data Incubator, і на часі — розповісти, що саме чекатиме на підприємців у рамках цієї програми.

Startup Workout - це 6 тижнів інтенсивної практики для тих, хто тільки думає про власну справу або перебуває у пошуку ідеї. Допомагатимуть із пошуками та втіленням ідей ментори: окрім краш-тестів ідей та розробки пітчів, стартап-початківці зможуть вдосконалити рівень англійської.

Навчання в межах Startup Workout проходитиме із 20 травня по 1 липня у Києві, в офісі 1991 Open Data Incubator. Заявки учасників та учасниць приймаються до 12 травня 2017 року. Головне не забути, що у межах програми можуть зареєструватися лише 40 осіб.
<h4><strong>Що варто знати про 1991 Open Data Incubator</strong></h4>
Для тих, хто не знає (або забув), що таке 1991 Open Data Incubator, коротко нагадаємо. 1991 — перший в Україні некомерційний інкубатор, який допомагає перетворити значні обсяги відкритих державних даних на реальні стартапи, що надають сервіси українським громадянам, підприємствам та державним органам. Вибір назви його засновники пов’язують із роком відновлення української незалежності: «У 1991 році Україна почала боротьбу за незалежність. Ця боротьба триває і досі. Сьогодні вперше за всю історію країни громадянське суспільство, ІТ-ринок та державні органи знаходяться по один бік в цьому змаганні. Немає змагання один з одним, є тільки боротьба разом за краще майбутнє нашої країни». Метою своєї дільності команда інкубатору вважає надання цифрового майбутнього найбільш «недигіталізованим» секторам української економіки: «Все що потрібно для всіх нас – це API» — говориться на їхньому сайті.
<h4><strong>Як стати учасником нового інтенсиву від 1991</strong></h4>
Перевірити це на практиці можна вже у травні 2017 року за умови подання заявки на Startup Workout. Дізнатися деталі програми та подати заявку можна <a href="http://bit.ly/nachasi-startupworkout" target="_blank" rel="noopener noreferrer">на сторінці проекту</a>.

<p>Якщо у вас є стартап, ця новина — для вас. Молоді бізнеси з усієї України запрошують на 6-тижневий курс Startup Workout &#8211; безкоштовний інтенсив, що допоможе майбутнім підприємцям знайти і «прокачати» ідею свого проекту. Цю практику організовує 1991 Open Data Incubator, і на часі — розповісти, що саме чекатиме на підприємців у рамках цієї програми.</p><p>Startup Workout &#8211; це 6 тижнів інтенсивної практики для тих, хто тільки думає про власну справу або перебуває у пошуку ідеї. Допомагатимуть із пошуками та втіленням ідей ментори: окрім краш-тестів ідей та розробки пітчів, стартап-початківці зможуть вдосконалити рівень англійської.</p><p>Навчання в межах Startup Workout проходитиме із 20 травня по 1 липня у Києві, в офісі 1991 Open Data Incubator. Заявки учасників та учасниць приймаються до 12 травня 2017 року. Головне не забути, що у межах програми можуть зареєструватися лише 40 осіб.</p><h4><strong>Що варто знати про 1991 Open Data Incubator</strong></h4><p>Для тих, хто не знає (або забув), що таке 1991 Open Data Incubator, коротко нагадаємо. 1991 — перший в Україні некомерційний інкубатор, який допомагає перетворити значні обсяги відкритих державних даних на реальні стартапи, що надають сервіси українським громадянам, підприємствам та державним органам. Вибір назви його засновники пов’язують із роком відновлення української незалежності: «У 1991 році Україна почала боротьбу за незалежність. Ця боротьба триває і досі. Сьогодні вперше за всю історію країни громадянське суспільство, ІТ-ринок та державні органи знаходяться по один бік в цьому змаганні. Немає змагання один з одним, є тільки боротьба разом за краще майбутнє нашої країни». Метою своєї дільності команда інкубатору вважає надання цифрового майбутнього найбільш «недигіталізованим» секторам української економіки: «Все що потрібно для всіх нас – це API» — говориться на їхньому сайті.</p><h4><strong>Як стати учасником нового інтенсиву від 1991</strong></h4><p>Перевірити це на практиці можна вже у травні 2017 року за умови подання заявки на Startup Workout. Дізнатися деталі програми та подати заявку можна <a href="http://bit.ly/nachasi-startupworkout" target="_blank" rel="noopener noreferrer">на сторінці проекту</a>.</p>

Стартап-підприємців запрошують до Києва на «воркаут»

{:ua}Якщо у вас є стартап, знайте: молоді бізнеси з усієї України запрошують на 6-тижневий курс Startup Workout{:}

У цій рубриці ми говоримо про бізнес, цікаві українські стартапи, підприємництво та поради для підприємців. Серед іншого вивчаємо ще й цікаві кейси із українського та закордонного досвіду та публікуємо найсвіжіші новини B2B- та B2C-сегментів економіки. Тут ви можете знайти все, що варто знати про ділове середовище України, Східної Європи та світу

Ви можете стати спонсором цієї рубрики. Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a>.

Бізнес

Ви можете <a href="https://nachasi.com/about/">стати спонсором</a> цієї рубрики, а всі матеріали у цій рубриці матимуть відповідне брендування та банер. Зацікавилися? <a href="mailto:adv@nachasi.com">Напишіть нам</a>

Конспект розмови iForum Futuristic Talks — про те, що чекає нас у найближчому майбутньому

Головними спікерами вечора були Олександр Ольшанський (венчурний інвестор, президент холдингу Internet Invest, ідеолог та один із ключових організаторів iForum) та Денис Довгополий (співзасновник першого українського бізнес-акселератора GrowthUP). На часі — ключові тези їхньої розмови
<h4><strong>Людський мозок та венчурний капіталізм</strong></h4>
Наш мозок — продукт еволюції; але й капіталістичні взаємини та формування сучасної економіки — теж результат еволюційних перетворень. Сьогодні для успіху підприємці мають володіти навичками формування світоглядної моделі на основі того, який прогноз вони можуть скласти і як цей прогноз можуть втілити. Великі статки у сфері інновацій приходять до певних людей не тому, що ці люди не сплачують податки, занижують зарплати чи прибирають до рук чужі гроші. Просто ці підприємці вміють прогнозувати ризики та планувати свої подальші кроки, виходячи із власного бачення майбутнього. Саме такий шлях обрали Ілон Маск, Стів Джобс та Білл Гейтс.
<h4><strong>Не всі прогнози збуваються</strong></h4>
Лише 3 роки тому були зовсім інші очікування щодо технологій, і чимало прогнозованих «успішних історій» так і не стали реальністю. Чи не головний провал — розумні окуляри Google Glass, які навіть не змогли досягнути того, що зробив Snapchat зі своїми окулярами. Не можна виключати, що всі функції Google Glass перемістяться до автомобіля — голосове керування, інтелектуальні помічники, управління відеокамерами. І збулися песимістичні прогнози щодо створення хімічних джерел живлення високої ємності — тут так і не було досягнуто значних зрушень із 2013 року.
<h4><strong>Ми перебуваємо між «повстанням машин» та головними помічниками людства</strong></h4>
Обидва спікери погодилися, що ми стоїмо на порозі створення технології реплікації роботів іншими роботами. Поки що про це говорити зарано: навіть 3D-принтер не може повністю надрукувати інший 3D-принтер, бо витратні матеріали обходяться надто дорого, а швидкість такої роботи є низькою.

Поки що роботизація людства нам не загрожує, а от автоматизація проникла за декілька років практично у всі сфери нашого життя. Наприклад, Uber та подібні стартапи на 50%-60% підміняю традиційні диспетчерські служби виклику таксі. Незабаром автоматизація та повністю автономне керування автомобілем теж стануть реальністю.
<h4><strong>Революція — Четверта промислова чи Перша економічна?</strong></h4>
Ми перебуваємо на початку суттєвого соціального зламу: росте нова економіка, відмирають цілі сегменти традиційних професій та цілі пласти технологій — чимось це нагадує перехід із парової тяги та тяглового транспорту на двигуни внутрішнього згоряння та електрику. Поява нових луддитів станеться незабаром: протести таксистів проти Uber, протести банків проти криптовалют — це вже перші ознаки появи «цифрових луддитів».

Зміни в економіці тягнуть за собою зміни на кадровому ринку. Зараз спостерігається попит або на представників найбазовіших професій, або на фахівців складної інтелектуальної праці, зі специфічними навичками. Середня ланка менеджерів та спеціалістів ризикує залишитися без роботи на своєму ринку.
<h4><strong>Найслабкіше наше місце — не медицина, а освіта</strong></h4>
Попри автоматизацію та прогрес науки, продовжує падати якість освіти (і не лише в країнах третього світу). Занепад критичного мислення та інтелектуальних здібностей спостерігається навіть у тих, хто має формальну вищу освіту: достатньо поглянути на популярність гомеопатії чи «альтернативних практик» лікування. Ідея гарантованого базового доходу, посткапіталізму та соціалізму підживлює низьку освіченість та нерозуміння процесів розвитку економіки — і це актуально, на жаль, навіть для таких розвинених країн, як США.

Оптимісти говорять про те, що традиційну освіту можна повністю замінити онлайн-платформами. Але слід зрозуміти, що онлайн-освіта (попри єє доступність та універсальність) ніколи не зможе замінити очне викладання та засвоєння знань. Силами 1 викладача у офлайн-просторі можна навчити 10 учнів — всі спроби онлайн-платформ спростувати це співвідношення і навчити мільйони веде до зниження якості освіти. Інвестувати в освіту потрібно, але при цьому треба змінити методики такого інвестування, як і методики викладання. Йдеться не про надмірну якість освіти, а про створення балансу між кількістю викладачів та студентів. Єдине, що може змінити ситуацію на користь «безкадрового» навчання — надзвичайно потужний штучний інтелект, залучений до процесів викладання.
<h4><strong>Макроекономічні показники програють реаліям нового життя</strong></h4>
Варто перестати покладатися на традиційні метрики успішності країни — такі, як ВВП, твердять Ольшанський та Довгополий. Об'єктивнішим буде показник доданої вартості товарів та послуг: наукомісткі продукти мають вищу додану вартість, аніж металургія чи видобуток корисних копалин. Саме над цим працювали у США, поки «соцтабір» зосередився на ресурсній економіці. Інвестиції в науку дають незмінні результати з Другої Світової: допоки корпорації не вклали значні кошти та ризикнули із випуском пеніцилліну, лікування багатьох захворювань здавалося справою далекого майбутнього — а станом на вересень 1945-го масовий випуск антибіотиків вже став реальністю.

До економічних трансформацій додається явище інтелектуального рабства та активізація полювання на «мізки». Поява візових бар'єрів частково пов'язана із цим явищем. Ми стоїмо на порозі чисів, коли державі належатиме не продукт праці фізичної, але праці інтелектуальної.

Також Олександр Ольшанський та Денис Довгополий наголосили, що ми живемо у світі, що фактично вже став однополярним — і цей полюс перебуває за межами Атлантичного океану. 10-15 років — це максимальний термін, який відведений Європі у її нинішньому вигляді; наступною країною, що «вистрілить», стане не так Китай, як Індія.
<h4><strong>Що чекає на нас у найближчі декілька років?</strong></h4>
Важливим елементом світових економічних змін стануть криптовалюти та технологія blockchain. Через неї зміниться не лише практика роботи із іноземними валютами, але й схеми оподаткування. Крім того, більшість державних реєстрів та юридичних операцій мають значні перспективи саме за умов переходу на blockchain.

На тлі економічних «стрибків» онлайн-ЗМІ продовжать і надалі свою переможну ходу, бо в них виробництво контенту йде швидшими, дешевшими та масовішими темпами та обсягами, аніж у традиційних офлайн-ЗМІ. Зміни торкнуться і онлайн-медіа: тут можливі трансформації існуючих соцмереж із збільшенням частки голосового управління.

Що стосується перспектив України у всьому цьому, то ми збережемо статус антикрихкої держави, хоча і платитимемо за це значну ціну не в останню чергу через війну та посягання сусідів, яким не подобається стійкість та перспективність нашої країни. Громадянам України треба буде зосередитися на розбудові інтелектуального потенціалу та розвиткові сучасної української культури як в цілому, так і культури підприємництва зокрема.
<p style="text-align: right;"><em>На головній світлині — Олександр Ольшанський під час виступу на iForum-2016</em></p>

<p>Головними спікерами вечора були Олександр Ольшанський (венчурний інвестор, президент холдингу Internet Invest, ідеолог та один із ключових організаторів iForum) та Денис Довгополий (співзасновник першого українського бізнес-акселератора GrowthUP). На часі — ключові тези їхньої розмови</p><h4><strong>Людський мозок та венчурний капіталізм</strong></h4><p>Наш мозок — продукт еволюції; але й капіталістичні взаємини та формування сучасної економіки — теж результат еволюційних перетворень. Сьогодні для успіху підприємці мають володіти навичками формування світоглядної моделі на основі того, який прогноз вони можуть скласти і як цей прогноз можуть втілити. Великі статки у сфері інновацій приходять до певних людей не тому, що ці люди не сплачують податки, занижують зарплати чи прибирають до рук чужі гроші. Просто ці підприємці вміють прогнозувати ризики та планувати свої подальші кроки, виходячи із власного бачення майбутнього. Саме такий шлях обрали Ілон Маск, Стів Джобс та Білл Гейтс.</p><h4><strong>Не всі прогнози збуваються</strong></h4><p>Лише 3 роки тому були зовсім інші очікування щодо технологій, і чимало прогнозованих «успішних історій» так і не стали реальністю. Чи не головний провал — розумні окуляри Google Glass, які навіть не змогли досягнути того, що зробив Snapchat зі своїми окулярами. Не можна виключати, що всі функції Google Glass перемістяться до автомобіля — голосове керування, інтелектуальні помічники, управління відеокамерами. І збулися песимістичні прогнози щодо створення хімічних джерел живлення високої ємності — тут так і не було досягнуто значних зрушень із 2013 року.</p><h4><strong>Ми перебуваємо між «повстанням машин» та головними помічниками людства</strong></h4><p>Обидва спікери погодилися, що ми стоїмо на порозі створення технології реплікації роботів іншими роботами. Поки що про це говорити зарано: навіть 3D-принтер не може повністю надрукувати інший 3D-принтер, бо витратні матеріали обходяться надто дорого, а швидкість такої роботи є низькою.</p><p>Поки що роботизація людства нам не загрожує, а от автоматизація проникла за декілька років практично у всі сфери нашого життя. Наприклад, Uber та подібні стартапи на 50%-60% підміняю традиційні диспетчерські служби виклику таксі. Незабаром автоматизація та повністю автономне керування автомобілем теж стануть реальністю.</p><h4><strong>Революція — Четверта промислова чи Перша економічна?</strong></h4><p>Ми перебуваємо на початку суттєвого соціального зламу: росте нова економіка, відмирають цілі сегменти традиційних професій та цілі пласти технологій — чимось це нагадує перехід із парової тяги та тяглового транспорту на двигуни внутрішнього згоряння та електрику. Поява нових луддитів станеться незабаром: протести таксистів проти Uber, протести банків проти криптовалют — це вже перші ознаки появи «цифрових луддитів».</p><p>Зміни в економіці тягнуть за собою зміни на кадровому ринку. Зараз спостерігається попит або на представників найбазовіших професій, або на фахівців складної інтелектуальної праці, зі специфічними навичками. Середня ланка менеджерів та спеціалістів ризикує залишитися без роботи на своєму ринку.</p><h4><strong>Найслабкіше наше місце — не медицина, а освіта</strong></h4><p>Попри автоматизацію та прогрес науки, продовжує падати якість освіти (і не лише в країнах третього світу). Занепад критичного мислення та інтелектуальних здібностей спостерігається навіть у тих, хто має формальну вищу освіту: достатньо поглянути на популярність гомеопатії чи «альтернативних практик» лікування. Ідея гарантованого базового доходу, посткапіталізму та соціалізму підживлює низьку освіченість та нерозуміння процесів розвитку економіки — і це актуально, на жаль, навіть для таких розвинених країн, як США.</p><p>Оптимісти говорять про те, що традиційну освіту можна повністю замінити онлайн-платформами. Але слід зрозуміти, що онлайн-освіта (попри єє доступність та універсальність) ніколи не зможе замінити очне викладання та засвоєння знань. Силами 1 викладача у офлайн-просторі можна навчити 10 учнів — всі спроби онлайн-платформ спростувати це співвідношення і навчити мільйони веде до зниження якості освіти. Інвестувати в освіту потрібно, але при цьому треба змінити методики такого інвестування, як і методики викладання. Йдеться не про надмірну якість освіти, а про створення балансу між кількістю викладачів та студентів. Єдине, що може змінити ситуацію на користь «безкадрового» навчання — надзвичайно потужний штучний інтелект, залучений до процесів викладання.</p><h4><strong>Макроекономічні показники програють реаліям нового життя</strong></h4><p>Варто перестати покладатися на традиційні метрики успішності країни — такі, як ВВП, твердять Ольшанський та Довгополий. Об&#8217;єктивнішим буде показник доданої вартості товарів та послуг: наукомісткі продукти мають вищу додану вартість, аніж металургія чи видобуток корисних копалин. Саме над цим працювали у США, поки «соцтабір» зосередився на ресурсній економіці. Інвестиції в науку дають незмінні результати з Другої Світової: допоки корпорації не вклали значні кошти та ризикнули із випуском пеніцилліну, лікування багатьох захворювань здавалося справою далекого майбутнього — а станом на вересень 1945-го масовий випуск антибіотиків вже став реальністю.</p><p>До економічних трансформацій додається явище інтелектуального рабства та активізація полювання на «мізки». Поява візових бар&#8217;єрів частково пов&#8217;язана із цим явищем. Ми стоїмо на порозі чисів, коли державі належатиме не продукт праці фізичної, але праці інтелектуальної.</p><p>Також Олександр Ольшанський та Денис Довгополий наголосили, що ми живемо у світі, що фактично вже став однополярним — і цей полюс перебуває за межами Атлантичного океану. 10-15 років — це максимальний термін, який відведений Європі у її нинішньому вигляді; наступною країною, що «вистрілить», стане не так Китай, як Індія.</p><h4><strong>Що чекає на нас у найближчі декілька років?</strong></h4><p>Важливим елементом світових економічних змін стануть криптовалюти та технологія blockchain. Через неї зміниться не лише практика роботи із іноземними валютами, але й схеми оподаткування. Крім того, більшість державних реєстрів та юридичних операцій мають значні перспективи саме за умов переходу на blockchain.</p><p>На тлі економічних «стрибків» онлайн-ЗМІ продовжать і надалі свою переможну ходу, бо в них виробництво контенту йде швидшими, дешевшими та масовішими темпами та обсягами, аніж у традиційних офлайн-ЗМІ. Зміни торкнуться і онлайн-медіа: тут можливі трансформації існуючих соцмереж із збільшенням частки голосового управління.</p><p>Що стосується перспектив України у всьому цьому, то ми збережемо статус антикрихкої держави, хоча і платитимемо за це значну ціну не в останню чергу через війну та посягання сусідів, яким не подобається стійкість та перспективність нашої країни. Громадянам України треба буде зосередитися на розбудові інтелектуального потенціалу та розвиткові сучасної української культури як в цілому, так і культури підприємництва зокрема.</p><p style="text-align: right;"><em>На головній світлині — Олександр Ольшанський під час виступу на iForum-2016</em></p>

7 тез про майбутнє — до чого ми йдемо

{:ua}Яким бачать майбутнє планети двоє українських топ-менеджерів — і до чого все йде?{:ul}Яким бачать майбутнє планети в цілому та України зокрема двоє українських топ-менеджерів{:}

Що потрібно знати про «Раундап» і до чого тут бізнес

Високотехнологічним сьогодні є не лише виробництво комп'ютерів чи гаджетів, але й створення засобів захисту рослин (ЗЗР). Наука, техніка, багаторічні дослідження та праця хіміків — це лише частина того, на чому базується агробізнес в усьому світі. Тож недивно, що коли виявляється низка проблем у одного із найбільших постачальників ЗЗР — варто розібратися у тому, що чекає на споживачів. Тим більше, що компанія Monsanto — а йдеться про неї — є добре відомою в Україні.
<h4><strong>Що саме трапилося із гербіцидами популярного виробника</strong></h4>
Roundup («Раундап») — один із найпопулярніших засобів для боротьби із бур'янами у сільському господарстві. Всі напевно знають, як важко подолати дику рослинність на городі чи присадибній ділянці. А тепер уявіть собі поле в десятки, а то й сотні разів більше за вашу дачу. Хімічні засоби мають бути дуже ефективними, але при цьому не шкодити людям. З приховуванням фактів — те саме.

Саме приховування фактів сталося із виробником «Раундапу». У березні 2017 року федеральний суд Каліфорнії оприлюднив низку документів. Корпорація Monsanto фальсифікувала дослідження щодо безпечності свого головного гербіциду — Roundup. Замовні дослідження були згодом оприлюднені від імені відомих науковців, аби легітимізувати висновки про безпечність гербіциду.
<h4><strong>Навіщо великій світовій корпорації інспірувати наукові матеріали?</strong></h4>
За минулі 20 років Monsanto щедро інвестувала у Roundup, а також у створення генетично модифікованих сої, кукурузи та бавовни, які можна обробляти за допомогою цього гербіциду. На якомусь етапі виникла потреба у доведенні того, що «Раундап» не викликає раку чи інших захворювань, раз вже він так повсюдно використовується. Є 2 способи це зробити: дочекатися результатів тривалих досліджень — або написати власні, потрібні результати. Другий шлях незаконний, зате 20 років інвестицій не підуть на пси.
<h4><strong>Йдеться про пряму підробку?</strong></h4>
Ні, справа не в тому, що дослідження було на 100% фіктивним. У змові із представниками відповідних федеральних структур США корпорація оприлюднила на ринку лише свої власні дослідження, але перешкодила появі альтерантивних досліджень чи інших точок зору.
<h4><strong>Чому скандал, який спалахнув у березні в США, має значення і для України?</strong></h4>
По-перше, це — вже не перший скандал; раніше корпорацію вже спіткали санкції через недостовірні дослідження щодо ГМО та пов'язані із цим штрафи. «Раундап» широко використовувався і використовується в Україні, і якщо безпека його використання — під питанням на міжнародному рівні, слід взяти це до уваги при подальшому використанні на присадибних ділянках чи при польових роботах, а також у роботі дилерів із продажу засобів захисту рослин.
<h4><strong>Що буде далі?</strong></h4>
Подано судовий позов до суду у США щодо змови між адміністрацією EPA та представниками агрокорпорації, які знали про ризики використання «Раундапу» та появу не-Ходжкінської лімфоми внаслідок використання цього гербіциду. Якщо позивачі доведуть свою правоту у суді, це означатиме, що урядова організація у США свідомо ризикувала і ризикує життям та здоров'ям мільйонів (якщо не мільярдів) людей на планеті через інтереси великої корпорації. У такому випадку можна очікувати низку нових судових позовів та збільшення збитків виробника гербіцидів.

<p>Високотехнологічним сьогодні є не лише виробництво комп&#8217;ютерів чи гаджетів, але й створення засобів захисту рослин (ЗЗР). Наука, техніка, багаторічні дослідження та праця хіміків — це лише частина того, на чому базується агробізнес в усьому світі. Тож недивно, що коли виявляється низка проблем у одного із найбільших постачальників ЗЗР — варто розібратися у тому, що чекає на споживачів. Тим більше, що компанія Monsanto — а йдеться про неї — є добре відомою в Україні.</p><h4><strong>Що саме трапилося із гербіцидами популярного виробника</strong></h4><p>Roundup («Раундап») — один із найпопулярніших засобів для боротьби із бур&#8217;янами у сільському господарстві. Всі напевно знають, як важко подолати дику рослинність на городі чи присадибній ділянці. А тепер уявіть собі поле в десятки, а то й сотні разів більше за вашу дачу. Хімічні засоби мають бути дуже ефективними, але при цьому не шкодити людям. З приховуванням фактів — те саме.</p><p>Саме приховування фактів сталося із виробником «Раундапу». У березні 2017 року федеральний суд Каліфорнії оприлюднив низку документів. Корпорація Monsanto фальсифікувала дослідження щодо безпечності свого головного гербіциду — Roundup. Замовні дослідження були згодом оприлюднені від імені відомих науковців, аби легітимізувати висновки про безпечність гербіциду.</p><h4><strong>Навіщо великій світовій корпорації інспірувати наукові матеріали?</strong></h4><p>За минулі 20 років Monsanto щедро інвестувала у Roundup, а також у створення генетично модифікованих сої, кукурузи та бавовни, які можна обробляти за допомогою цього гербіциду. На якомусь етапі виникла потреба у доведенні того, що «Раундап» не викликає раку чи інших захворювань, раз вже він так повсюдно використовується. Є 2 способи це зробити: дочекатися результатів тривалих досліджень — або написати власні, потрібні результати. Другий шлях незаконний, зате 20 років інвестицій не підуть на пси.</p><h4><strong>Йдеться про пряму підробку?</strong></h4><p>Ні, справа не в тому, що дослідження було на 100% фіктивним. У змові із представниками відповідних федеральних структур США корпорація оприлюднила на ринку лише свої власні дослідження, але перешкодила появі альтерантивних досліджень чи інших точок зору.</p><h4><strong>Чому скандал, який спалахнув у березні в США, має значення і для України?</strong></h4><p>По-перше, це — вже не перший скандал; раніше корпорацію вже спіткали санкції через недостовірні дослідження щодо ГМО та пов&#8217;язані із цим штрафи. «Раундап» широко використовувався і використовується в Україні, і якщо безпека його використання — під питанням на міжнародному рівні, слід взяти це до уваги при подальшому використанні на присадибних ділянках чи при польових роботах, а також у роботі дилерів із продажу засобів захисту рослин.</p><h4><strong>Що буде далі?</strong></h4><p>Подано судовий позов до суду у США щодо змови між адміністрацією EPA та представниками агрокорпорації, які знали про ризики використання «Раундапу» та появу не-Ходжкінської лімфоми внаслідок використання цього гербіциду. Якщо позивачі доведуть свою правоту у суді, це означатиме, що урядова організація у США свідомо ризикувала і ризикує життям та здоров&#8217;ям мільйонів (якщо не мільярдів) людей на планеті через інтереси великої корпорації. У такому випадку можна очікувати низку нових судових позовів та збільшення збитків виробника гербіцидів.</p>

Буряки рядочками — як Monsanto наплутала з гербіцидами

Що варто знати про один із найпопулярніших в Україні гербіцидів

Чи будемо ми грати, розмовляти та зустрічатися у електронному світі? Марк Цукерберг упевнений, що так

В рамках щорічної конференції CEO Facebook Марк Цукерберг презентував нові напрацювання в сфері VR та гейміфікації спілкування. Зокрема, наголошується на можливостях поширення будь-якої інформації у будь-яких обсягах зі швидкістю думки. Слово Марку Цукербергові:
<h4><strong>Яким бачить майбутнє віртуальної реальності CEO Facebook</strong></h4>
«Наші мізки продукують потік даних, достатній для передачі кінострічки у якості 4К» — наголошує очільник найпопулярнішої соцмережі на планеті. За його словами, цей процес відбувається щосекунди. Проблема у спілкування полягає в тому, що звичне для нас усне мовлення передає обсяг даних, співмірний із роботою звичайного аналогового модему зразка 1980-х років. «Ми працюємо над створенням системи, котра буда взаємодіяти безпосередньо із вашим мозком — і робитиме це приблизно вп'ятеро швидше, аніж зараз ви набираєте тексти на екрані смартфону» — заявив Цукерберг, коментуючи нові можливості віртуалізації. — «Більше того, ми прагнемо перетворити цю технологію на рухому, портативну, яку можна масштабувати та випускати у вигляді серійних пристроїв. Тоді «клік у мозку» та миттєвий вибір опції зробить доповнену реальність по-справжньому природньою». Поки що він не озвучив конкретних строків запуску VR-рішень від соцмережі.
<h4><strong>Що таке Facebook Spaces</strong></h4>
<iframe src="https://www.facebook.com/plugins/video.php?href=https%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Fzuck%2Fvideos%2Fvb.4%2F10103658908469891%2F%3Ftype%3D3&amp;width=700&amp;show_text=false&amp;appId=148713365217536&amp;height=343" width="700" height="343" frameborder="0" scrolling="no"></iframe>

Також Марк Цукерберг продемонстрував роботу віртуального середовища Facebook Spaces. На цій VR-платформі ви зможете спілкуватися із друзями, знайомитися із новими людьми та навіть мандрувати. Інноваційний крок, хоча нам нагадує про гру-платформу Second Life.

<p>В рамках щорічної конференції CEO Facebook Марк Цукерберг презентував нові напрацювання в сфері VR та гейміфікації спілкування. Зокрема, наголошується на можливостях поширення будь-якої інформації у будь-яких обсягах зі швидкістю думки. Слово Марку Цукербергові:</p><h4><strong>Яким бачить майбутнє віртуальної реальності CEO Facebook</strong></h4><p>«Наші мізки продукують потік даних, достатній для передачі кінострічки у якості 4К» — наголошує очільник найпопулярнішої соцмережі на планеті. За його словами, цей процес відбувається щосекунди. Проблема у спілкування полягає в тому, що звичне для нас усне мовлення передає обсяг даних, співмірний із роботою звичайного аналогового модему зразка 1980-х років. «Ми працюємо над створенням системи, котра буда взаємодіяти безпосередньо із вашим мозком — і робитиме це приблизно вп&#8217;ятеро швидше, аніж зараз ви набираєте тексти на екрані смартфону» — заявив Цукерберг, коментуючи нові можливості віртуалізації. — «Більше того, ми прагнемо перетворити цю технологію на рухому, портативну, яку можна масштабувати та випускати у вигляді серійних пристроїв. Тоді «клік у мозку» та миттєвий вибір опції зробить доповнену реальність по-справжньому природньою». Поки що він не озвучив конкретних строків запуску VR-рішень від соцмережі.</p><h4><strong>Що таке Facebook Spaces</strong></h4><p><iframe loading="lazy" src="https://www.facebook.com/plugins/video.php?href=https%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Fzuck%2Fvideos%2Fvb.4%2F10103658908469891%2F%3Ftype%3D3&amp;width=700&amp;show_text=false&amp;appId=148713365217536&amp;height=343" width="700" height="343" frameborder="0" scrolling="no"></iframe></p><p>Також Марк Цукерберг продемонстрував роботу віртуального середовища Facebook Spaces. На цій VR-платформі ви зможете спілкуватися із друзями, знайомитися із новими людьми та навіть мандрувати. Інноваційний крок, хоча нам нагадує про гру-платформу Second Life.</p>

Марк Цукерберг дасть віртуальній реальності нові можливості

Які нововведення готує Цукерберг для світу

Розвіюємо міфи про те, що геймінг — це дитяча забавка. У рубриці ви прочитаєте огляди на ігри, знайдете гру на вечір у підбірках, дізнаєтеся цікаві факти про ігрову індустрію та зрозумієте, чому ігри заробляють більше за кіноіндустрію.

Ігри

У нашому огляді розповідаємо, якою вийшла дебютна гра Sandfall Interactive, чому вам варто ознайомитися з нею та чи справді гра є одним з претендентів на гру року.

👩‍🎨 Clair Obscur: Expedition 33 — фінальна метафантазія. Гра на часі

<span style="font-weight: 400;">Війна завжди була частиною культури, а культура була частиною війни. І поки світ стежить за тим, як Україна воює не лише стійкістю, а й вигадливістю, є те, що єднає воїнів «ізсередини» — спільний культурний код</span><i><span style="font-weight: 400;">.</span></i>
<h2><b>Зміна візуальної культури війська</b></h2>
<span style="font-weight: 400;">В останні роки серед українських військових можна помітити зсув у символіці для самоідентифікації. Якщо раніше використовували багато черепів, мечів, образів зі стародавньої нордичної чи слов’янської міфології, то сьогодні стає все більше несподіваних референсів до популярної культури, зокрема аніме.</span>

<span style="font-weight: 400;">Замість маскулінних символів брутальності й смерті — чуттєве й емоційне, замість традиційного — субкультурне. Ці образи з’являються на шевронах, нашивках, татуюваннях і навіть у назвах підрозділів. </span>

<span style="font-weight: 400;">Аніме-культура поступово стає частиною візуальної ідентичності військових. За час служби в НГУ я зустрів чимало бійців, для яких аніме — частина особистого простору й вирішив глибше розібратися, як це захоплення поєднується з військовою реальністю. Я поспілкувався з деякими з них: про їхній шлях до Сил оборони, причини служити й про те, як аніме залишається з ними навіть на війні.</span>
<p class="p1">Так, боєць з бригади Рубіж з позивним Кевін запевняє, що такі тайтли, як-от «Атака Титанів», дуже гарно заряджають і мотивують :</p>
<img class="wp-image-298649 aligncenter" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2025/04/WhatsApp-Image-2025-04-22-at-18.17.31.jpeg" alt="" width="517" height="689">[blockquote_with_author name="Кевін" position="боєць бригади Рубіж" content="Я доєднався до НГУ у 2025 році. Можливо це трохи пізнувато й вриватися потрібно було ще вчора, але ця війна надовго, тож ніколи не пізно. Адже це війна за виживання нашої нації. Всього українського. При деяких розкладах вже наші діти можуть розраховуватись рублями з тими, кого можуть заселити на нашу землю замість нас. І мені цього не хотілось би. Я не так багато часу захоплююсь аніме, але, що точно можу сказати що такі тайтли як наприклад Атака Титанів позитивно впливають на мій бойовий дух"]
<h2><b>Аніме як спосіб комунікації</b></h2>
<span style="font-weight: 400;">Наведу мій особистий приклад. Першого ж дня на БЗВП в навчальному центрі НГУ я розказував хлопцям, що в підрозділі, до якого я хочу потрапити, є традиція робити татуювання, і я хочу собі тату персонажа з класичного аніме 90-х «Ковбой Бібоп».</span>

<span style="font-weight: 400;">Почувши це, до нас підійшов незнайомий хлопчина й показав на плечі татуювання саме звідти. Так ми одразу затоваришували з Данилом, котрий зараз вже виконує завдання в одному з бойових підрозділів Нацгвардії. </span>

<span style="font-weight: 400;">На перший погляд, це може свідчити про «молоду кров», яку притягує сучасна культура, але серед фанатів аніме у війську є не лише двадцятирічні. Військові тридцяти й сорока років так само діляться захопленням улюбленими героями. Це може свідчити про те, що аніме давно перестало бути нішевою субкультурою й стало частиною культурної мови декількох поколінь.</span>
<h2><b>Аніме як рефлексія війни</b></h2>
<span style="font-weight: 400;">Аніме — це не просто «японські мультики», це окремий шар культури з іншим, аніж європейське, ставленням до можливостей, що надає анімація. У багатьох аніме-тайтлах порушуються теми, які стають особливо близькими на війні: сенс життя, страх смерті, втрата, пам’ять, свобода, обов’язок. </span>

<span style="font-weight: 400;">Твори на кшталт «Атаки Титанів» чи «Євангеліону» працюють зі страхом смерті, травмою та героїкою. Воїн може впізнати себе в словах героя з «Атаки Титанів» Ерен Єгер:</span>

[blockquote_with_author name="Ерен Єгер" content="«Я можу зробити це. Ні, ми можемо це зробити! Тому що ми всі були особливими з дня свого народження. Ми вільні!»"]

<span style="font-weight: 400;">Самоідентифікація через аніме — не просто данина вподобаній естетиці, це спосіб говорити про свій стан.</span>

<span style="font-weight: 400;">Спосіб переживати, осмислювати, триматися.</span><b></b>
<h2><b>Терапія через образ</b></h2>
<span style="font-weight: 400;">В аніме часто присутній діалог зі смертю. І він не завжди трагічний — іноді він спокійний, іноді — гнівний, іноді — іронічний. Це резонує з досвідом військових, які щодня перебувають у зоні ризику, і бачать смерть у набагато більш різноманітних проявах, аніж зазвичай цивільні.</span>

<span style="font-weight: 400;">Аніме — це спосіб, яким можна «розкласти по поличках» власну тривогу й де дозволено бути вразливим, але при цьому — сильним.</span>
<p class="p1">Такий терапевтичний ефект аніме має і для Володимира, який проходить службу в в одному з бойових підрозділів НГУ:</p>
[blockquote_with_author name="Володимир" position="військовослужбовець НГУ" content="Я доєднався до Сил оборони через так звану «бусифікацію». Так, досвід неприємний, але якщо вже я тут, то треба використовувати свої якості й вміння для захисту країни на максимум. Раніше я був волонтером й розумів важливість наших зусиль для боротьби з агресором. Проте сам йти у військо не наважувався. Але доля вирішила інакше, тож тепер я тут. Для мене аніме — це і спосіб відволіктись, розвантажити психіку, й можливість відрефлексувати якісь моменти, зрозуміти щось про себе."]
<p class="p1">Натомість Старший солдат Нацгвардії Сергій Чернявський з позивним Madara вважає, що аніме не лише стає терапією, а й надихає — «як у важкі, так і в хороші часи» <img class="wp-image-298645 aligncenter" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2025/04/WhatsApp-Image-2025-04-22-at-17.29.20.jpeg" alt="" width="505" height="674"></p>
[blockquote_with_author name="Madara" position="Старший солдат НГУ" content="Завжди після перегляду тайтла, який сподобався, є мотивація щось робити, щось змінювати у своєму житті та вдосконалювати себе. Аніме це не просто якийсь мультик. З аніме ти переживаєш тисячі історій, бачиш тисячі світів і тисячі різних сторінок. І це завжди тисячі різних життєвих моментів, з якими люди кожного дня стикаються."]
<p class="p2">Madara також нагадав, що наразі у військових насправді є багато можливостей, тільки потрібно обирати правильний варіант служби для себе.<span class="Apple-converted-space"> </span></p>
<p class="p1">Важливою культурною частиною аніме є і для Богдана, який також проходить службу в лавах НГУ:</p>
[blockquote_with_author name="Богдан" position="військовий НГУ" content="Приєднався до НГУ ще в березні 22 року. Приєднатися вирішив з кількох причин. По-перше – вважав це морально правильним рішенням для себе. По-друге — не хотів ховатися й жити, так би мовити, у вигнанні. На початку дійсно було багато моральних дилем, варто чи не варто йти, чи я потрібен моїй сімʼї більше, ніж в армії, але зрештою я пішов"]
<p class="p1">Богдан пригадав, що коли він ще вчився в школі, аніме не було таким популярним, як зараз, і було скоріш стигматизованим.<span class="Apple-converted-space"> </span></p>
[blockquote_with_author name="Богдан " position="військовий НГУ" content="Тоді я його не дивився (ну, якщо не рахувати «Наруто» чи «Короля шаманів», яких дивилися всі діти на телеканалах), але з роками почав помічати, що люди багато і захоплено говорять про деякі тайтли, тому вирішив подивитися сам. Першим серйозним тайтлом для мене був, мабуть, «Зошит смерті». Тоді мене винесло, і я перестав скептично ставитися до аніме. Зараз я дивлюся, може, найвідоміші тайтли, читаю мангу, коли є час. Подивився «Дандадан», «Ванпанчмена», «Ґурен Лаган», «Атаку титанів», «Ідеальний смуток» (Perfect blue), «Магічну битву», «Клинок, який знищує демонів», «Твоє імʼя», «Паприку», передивився всього Міядзакі, потім прочитав його, прочитав Берсерка, читаю Вагабонд. Ну, і звісно подивився всього «Наруто» (Боруто починав, але воно якесь тягомотне"]
<p class="p1">Військовослужбовець також відзначив мотивуючий ефект аніме:</p>
[blockquote_with_author name="Богдан" position="військовий НГУ" content="Якщо чесно, майже в усьому, що я дивився (окрім Зошита смерті), лейтмотивом йде одна ідея: ніколи не здавайся, вдосконалюйся — і все у тебе вийде. Я думаю, що за стільки років ця думка вже відклалася десь у підсвідомості. Ну, і не треба відкидати факт того, що аніме – це просто гарно. Особливо Міядзакі і Шінкай. Часом, це щось таке, що просто приємно дивитися через емоції, які передає автор"]
<p class="p1">Пригадав Богдан і особистий приклад з життя, в якому аніме-символізм у стосунках із другом — проходить лейтмотивом ще з часів до повномасштабного вторгнення:</p>
[blockquote_with_author name="Богдан" position="військовий НГУ" content=" У мене є друг, який служить в іншому підрозділі. Ми з ним бачимося тільки у відпустках. Ще до початку повномасштабної війни, коли я ще був цивільним, ми обмінялися патчами Мадари і Хаширами. І домовилися, що коли він повернеться з ООС, я зустріну його зі словами «Хаширама! Я чекав на тебе!». Коли я зараз про це кажу, це звучить тупо… Але в будь-якому випадку, тепер чекаємо закінчення повномасштабної війни. Думаю ми все ж таки і зустрінемось з цими словами."]
<p class="p1"><b>Вплив</b></p>
<span style="font-weight: 400;"><img class="wp-image-298655 aligncenter" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2025/04/Screenshot-2025-04-17-at-17.56.11.png" alt="" width="568" height="709">На поєднанні мілітарі й поп-культури зросли цілі бренди, наприклад, як <a href="https://www.instagram.com/pko_sndct/" target="_blank" rel="noopener">[пь ко]</a>, що створює одяг та аксесуари для військових з аніме тематикою. Серед патчів з гуртом ДК Енергетик чи відеогрою S.T.A.L.K.E.R., що є продуктами суто української культури, легко побачити патчі з творами «Євангеліон» чи «Наруто», а на сторінках брендів не рідко навіть є цілі інтерв’ю з військовими, які розповідають, як їм подобається можливість виразити свої вподобання.</span>

<span style="font-weight: 400;">Не можна не відмітити, що аніме-культура дозволяє українським воїнам позитивно впливати на іноземців, які також захоплюються аніме. Наприклад, манга «Привид Києва» японського автора Мацуди Джюко, яку він створив під впливом дій українських льотчиків-оборонців неба, дозволила не лише продемонструвати героїзм українських воїнів іноземцям, але й залучила кошти для війська. </span>

<span style="font-weight: 400;">У березні 2023 року автор манґи Кобаяші Нікі опублікував роботу під назвою <a href="https://x.com/kobayashi_niki/status/1637771205964079106" target="_blank" rel="noopener">Battle Scar</a> — це історія про українську війну очима дитини. Ця робота була фіналістом у конкурсі Jump New World Manga Award, що можна вважати позитивною репрезентацією України в культурі. Тепер той </span><span style="font-weight: 400;">самий автор готує нову <a href="https://suspilne.media/culture/688872-aponskij-avtor-namaluvav-mangu-pro-ukrainskogo-vijskovogo-ii-vihid-zaplanovano-na-serpen/" target="_blank" rel="noopener">манґу</a> — і цього разу про одного з воїнів корпусу Азов. </span>

<span style="font-weight: 400;">Вже на цих прикладах ми бачимо, як аніме поволі входить у мілітарі культуру й навіть створює позитивні явища — це не тренд, а саме культурна мова. І особистих прикладів воїнів, що розмовляють такою мовою, тисячі. </span>

<span style="font-weight: 400;"><img class="wp-image-298651 alignleft" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2025/04/Screenshot-2025-04-21-at-20.58.02.png" alt="" width="318" height="327">Виразні приклади такої «культурної мови» — не лише в ілюстраціях чи шевронах. У твіттері військовослужбовець із позивним <a href="https://x.com/necyryl/status/1903175453440987213" target="_blank" rel="noopener">Сунь Цзи 2.0</a> веде неофіційну хроніку кількості аніме-фанів у своїй роті: спершу було чотири, за кілька днів уже п’ять, потім шість. Нарешті, як повідомляється у фінальному твіті: «7й на базі».</span>

<span style="font-weight: 400;">Це не просто твітерський мем — це і є прояв повсякденності, де культурні вподобання залишаються з бійцями незалежно від географії й ситуації. Це спосіб зберігати себе, свій стиль мовлення й рефлексії навіть там, де все намагається його стерти.</span>

Подивитися трейлер нового серіалу від Netflix, дізнатися, де в Україні легально подивитися фільми та серіали, знайти цікаве кіно на вечір в одній з тематичних підбірок — все і більше тут. Також ми розкажемо про історію створення фільмів або серіалів та простими словами пояснимо, чому їм потрібно приділити час.

Кіно і серіали

<p style="text-align: center">Хочете стати спонсором іншої рубрики? Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a></p>

Популярна культура — не те, що зазвичай асоціюється з армією. Але війна змінює багато уявлень. Аніме, яке ще донедавна залишалося нішевим хобі, стає частиною побуту й самоідентифікації українських військових. Цей текст про те, як японська анімація вплітається в мілітарі-культуру і що це дає бійцям у реаліях повномасштабної війни.

<span style="font-weight: 400;">Війна завжди була частиною культури, а культура була частиною війни. І поки світ стежить за тим, як Україна воює не лише стійкістю, а й вигадливістю, є те, що єднає воїнів «ізсередини» — спільний культурний код</span><i><span style="font-weight: 400;">.</span></i>
<h2><b>Зміна візуальної культури війська</b></h2>
<span style="font-weight: 400;">В останні роки серед українських військових можна помітити зсув у символіці для самоідентифікації. Якщо раніше використовували багато черепів, мечів, образів зі стародавньої нордичної чи слов’янської міфології, то сьогодні стає все більше несподіваних референсів до популярної культури, зокрема аніме.</span>

<span style="font-weight: 400;">Замість маскулінних символів брутальності й смерті — чуттєве й емоційне, замість традиційного — субкультурне. Ці образи з’являються на шевронах, нашивках, татуюваннях і навіть у назвах підрозділів. </span>

<span style="font-weight: 400;">Аніме-культура поступово стає частиною візуальної ідентичності військових. За час служби в НГУ я зустрів чимало бійців, для яких аніме — частина особистого простору й вирішив глибше розібратися, як це захоплення поєднується з військовою реальністю. Я поспілкувався з деякими з них: про їхній шлях до Сил оборони, причини служити й про те, як аніме залишається з ними навіть на війні.</span>
<p class="p1">Так, боєць з бригади Рубіж з позивним Кевін запевняє, що такі тайтли, як-от «Атака Титанів», дуже гарно заряджають і мотивують :</p>
<img class="wp-image-298649 aligncenter" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2025/04/WhatsApp-Image-2025-04-22-at-18.17.31.jpeg" alt="" width="517" height="689" />[blockquote_with_author name="Кевін" position="боєць бригади Рубіж" content="Я доєднався до НГУ у 2025 році. Можливо це трохи пізнувато й вриватися потрібно було ще вчора, але ця війна надовго, тож ніколи не пізно. Адже це війна за виживання нашої нації. Всього українського. При деяких розкладах вже наші діти можуть розраховуватись рублями з тими, кого можуть заселити на нашу землю замість нас. І мені цього не хотілось би. Я не так багато часу захоплююсь аніме, але, що точно можу сказати що такі тайтли як наприклад Атака Титанів позитивно впливають на мій бойовий дух"]
<h2><b>Аніме як спосіб комунікації</b></h2>
<span style="font-weight: 400;">Наведу мій особистий приклад. Першого ж дня на БЗВП в навчальному центрі НГУ я розказував хлопцям, що в підрозділі, до якого я хочу потрапити, є традиція робити татуювання, і я хочу собі тату персонажа з класичного аніме 90-х «Ковбой Бібоп».</span>

<span style="font-weight: 400;">Почувши це, до нас підійшов незнайомий хлопчина й показав на плечі татуювання саме звідти. Так ми одразу затоваришували з Данилом, котрий зараз вже виконує завдання в одному з бойових підрозділів Нацгвардії. </span>

<span style="font-weight: 400;">На перший погляд, це може свідчити про «молоду кров», яку притягує сучасна культура, але серед фанатів аніме у війську є не лише двадцятирічні. Військові тридцяти й сорока років так само діляться захопленням улюбленими героями. Це може свідчити про те, що аніме давно перестало бути нішевою субкультурою й стало частиною культурної мови декількох поколінь.</span>
<h2><b>Аніме як рефлексія війни</b></h2>
<span style="font-weight: 400;">Аніме — це не просто «японські мультики», це окремий шар культури з іншим, аніж європейське, ставленням до можливостей, що надає анімація. У багатьох аніме-тайтлах порушуються теми, які стають особливо близькими на війні: сенс життя, страх смерті, втрата, пам’ять, свобода, обов’язок. </span>

<span style="font-weight: 400;">Твори на кшталт «Атаки Титанів» чи «Євангеліону» працюють зі страхом смерті, травмою та героїкою. Воїн може впізнати себе в словах героя з «Атаки Титанів» Ерен Єгер:</span>

[blockquote_with_author name="Ерен Єгер" content="«Я можу зробити це. Ні, ми можемо це зробити! Тому що ми всі були особливими з дня свого народження. Ми вільні!»"]

<span style="font-weight: 400;">Самоідентифікація через аніме — не просто данина вподобаній естетиці, це спосіб говорити про свій стан.</span>

<span style="font-weight: 400;">Спосіб переживати, осмислювати, триматися.</span><b></b>
<h2><b>Терапія через образ</b></h2>
<span style="font-weight: 400;">В аніме часто присутній діалог зі смертю. І він не завжди трагічний — іноді він спокійний, іноді — гнівний, іноді — іронічний. Це резонує з досвідом військових, які щодня перебувають у зоні ризику, і бачать смерть у набагато більш різноманітних проявах, аніж зазвичай цивільні.</span>

<span style="font-weight: 400;">Аніме — це спосіб, яким можна «розкласти по поличках» власну тривогу й де дозволено бути вразливим, але при цьому — сильним.</span>
<p class="p1">Такий терапевтичний ефект аніме має і для Володимира, який проходить службу в в одному з бойових підрозділів НГУ:</p>
[blockquote_with_author name="Володимир" position="військовослужбовець НГУ" content="Я доєднався до Сил оборони через так звану «бусифікацію». Так, досвід неприємний, але якщо вже я тут, то треба використовувати свої якості й вміння для захисту країни на максимум. Раніше я був волонтером й розумів важливість наших зусиль для боротьби з агресором. Проте сам йти у військо не наважувався. Але доля вирішила інакше, тож тепер я тут. Для мене аніме — це і спосіб відволіктись, розвантажити психіку, й можливість відрефлексувати якісь моменти, зрозуміти щось про себе."]
<p class="p1">Натомість Старший солдат Нацгвардії Сергій Чернявський з позивним Madara вважає, що аніме не лише стає терапією, а й надихає — «як у важкі, так і в хороші часи» <img class="wp-image-298645 aligncenter" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2025/04/WhatsApp-Image-2025-04-22-at-17.29.20.jpeg" alt="" width="505" height="674" /></p>
[blockquote_with_author name="Madara" position="Старший солдат НГУ" content="Завжди після перегляду тайтла, який сподобався, є мотивація щось робити, щось змінювати у своєму житті та вдосконалювати себе. Аніме це не просто якийсь мультик. З аніме ти переживаєш тисячі історій, бачиш тисячі світів і тисячі різних сторінок. І це завжди тисячі різних життєвих моментів, з якими люди кожного дня стикаються."]
<p class="p2">Madara також нагадав, що наразі у військових насправді є багато можливостей, тільки потрібно обирати правильний варіант служби для себе.<span class="Apple-converted-space"> </span></p>
<p class="p1">Важливою культурною частиною аніме є і для Богдана, який також проходить службу в лавах НГУ:</p>
[blockquote_with_author name="Богдан" position="військовий НГУ" content="Приєднався до НГУ ще в березні 22 року. Приєднатися вирішив з кількох причин. По-перше – вважав це морально правильним рішенням для себе. По-друге — не хотів ховатися й жити, так би мовити, у вигнанні. На початку дійсно було багато моральних дилем, варто чи не варто йти, чи я потрібен моїй сімʼї більше, ніж в армії, але зрештою я пішов"]
<p class="p1">Богдан пригадав, що коли він ще вчився в школі, аніме не було таким популярним, як зараз, і було скоріш стигматизованим.<span class="Apple-converted-space"> </span></p>
[blockquote_with_author name="Богдан " position="військовий НГУ" content="Тоді я його не дивився (ну, якщо не рахувати «Наруто» чи «Короля шаманів», яких дивилися всі діти на телеканалах), але з роками почав помічати, що люди багато і захоплено говорять про деякі тайтли, тому вирішив подивитися сам. Першим серйозним тайтлом для мене був, мабуть, «Зошит смерті». Тоді мене винесло, і я перестав скептично ставитися до аніме. Зараз я дивлюся, може, найвідоміші тайтли, читаю мангу, коли є час. Подивився «Дандадан», «Ванпанчмена», «Ґурен Лаган», «Атаку титанів», «Ідеальний смуток» (Perfect blue), «Магічну битву», «Клинок, який знищує демонів», «Твоє імʼя», «Паприку», передивився всього Міядзакі, потім прочитав його, прочитав Берсерка, читаю Вагабонд. Ну, і звісно подивився всього «Наруто» (Боруто починав, але воно якесь тягомотне"]
<p class="p1">Військовослужбовець також відзначив мотивуючий ефект аніме:</p>
[blockquote_with_author name="Богдан" position="військовий НГУ" content="Якщо чесно, майже в усьому, що я дивився (окрім Зошита смерті), лейтмотивом йде одна ідея: ніколи не здавайся, вдосконалюйся — і все у тебе вийде. Я думаю, що за стільки років ця думка вже відклалася десь у підсвідомості. Ну, і не треба відкидати факт того, що аніме – це просто гарно. Особливо Міядзакі і Шінкай. Часом, це щось таке, що просто приємно дивитися через емоції, які передає автор"]
<p class="p1">Пригадав Богдан і особистий приклад з життя, в якому аніме-символізм у стосунках із другом — проходить лейтмотивом ще з часів до повномасштабного вторгнення:</p>
[blockquote_with_author name="Богдан" position="військовий НГУ" content=" У мене є друг, який служить в іншому підрозділі. Ми з ним бачимося тільки у відпустках. Ще до початку повномасштабної війни, коли я ще був цивільним, ми обмінялися патчами Мадари і Хаширами. І домовилися, що коли він повернеться з ООС, я зустріну його зі словами «Хаширама! Я чекав на тебе!». Коли я зараз про це кажу, це звучить тупо… Але в будь-якому випадку, тепер чекаємо закінчення повномасштабної війни. Думаю ми все ж таки і зустрінемось з цими словами."]
<p class="p1"><b>Вплив</b></p>
<span style="font-weight: 400;"><img class="wp-image-298655 aligncenter" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2025/04/Screenshot-2025-04-17-at-17.56.11.png" alt="" width="568" height="709" />На поєднанні мілітарі й поп-культури зросли цілі бренди, наприклад, як <a href="https://www.instagram.com/pko_sndct/" target="_blank" rel="noopener">[пь ко]</a>, що створює одяг та аксесуари для військових з аніме тематикою. Серед патчів з гуртом ДК Енергетик чи відеогрою S.T.A.L.K.E.R., що є продуктами суто української культури, легко побачити патчі з творами «Євангеліон» чи «Наруто», а на сторінках брендів не рідко навіть є цілі інтерв’ю з військовими, які розповідають, як їм подобається можливість виразити свої вподобання.</span>

<span style="font-weight: 400;">Не можна не відмітити, що аніме-культура дозволяє українським воїнам позитивно впливати на іноземців, які також захоплюються аніме. Наприклад, манга «Привид Києва» японського автора Мацуди Джюко, яку він створив під впливом дій українських льотчиків-оборонців неба, дозволила не лише продемонструвати героїзм українських воїнів іноземцям, але й залучила кошти для війська. </span>

<span style="font-weight: 400;">У березні 2023 року автор манґи Кобаяші Нікі опублікував роботу під назвою <a href="https://x.com/kobayashi_niki/status/1637771205964079106" target="_blank" rel="noopener">Battle Scar</a> — це історія про українську війну очима дитини. Ця робота була фіналістом у конкурсі Jump New World Manga Award, що можна вважати позитивною репрезентацією України в культурі. Тепер той </span><span style="font-weight: 400;">самий автор готує нову <a href="https://suspilne.media/culture/688872-aponskij-avtor-namaluvav-mangu-pro-ukrainskogo-vijskovogo-ii-vihid-zaplanovano-na-serpen/" target="_blank" rel="noopener">манґу</a> — і цього разу про одного з воїнів корпусу Азов. </span>

<span style="font-weight: 400;">Вже на цих прикладах ми бачимо, як аніме поволі входить у мілітарі культуру й навіть створює позитивні явища — це не тренд, а саме культурна мова. І особистих прикладів воїнів, що розмовляють такою мовою, тисячі. </span>

<span style="font-weight: 400;"><img class="wp-image-298651 alignleft" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2025/04/Screenshot-2025-04-21-at-20.58.02.png" alt="" width="318" height="327" />Виразні приклади такої «культурної мови» — не лише в ілюстраціях чи шевронах. У твіттері військовослужбовець із позивним <a href="https://x.com/necyryl/status/1903175453440987213" target="_blank" rel="noopener">Сунь Цзи 2.0</a> веде неофіційну хроніку кількості аніме-фанів у своїй роті: спершу було чотири, за кілька днів уже п’ять, потім шість. Нарешті, як повідомляється у фінальному твіті: «7й на базі».</span>

<span style="font-weight: 400;">Це не просто твітерський мем — це і є прояв повсякденності, де культурні вподобання залишаються з бійцями незалежно від географії й ситуації. Це спосіб зберігати себе, свій стиль мовлення й рефлексії навіть там, де все намагається його стерти.</span>

🥷 Аніме культура в Силах Оборони України

<p>Серія Metal Gear, створена Хідео Коджімою, давно стала не просто культовою франшизою в історії відеоігор, а й знаковим явищем у попкультурі загалом. Серія вплинула і на інші ігри, і на графічні романи, але найцікавішим її впливом можна вважати сучасну музику.

Оскільки багато продюсерів є геймерами, нерідко ігрові звуки чи діалоги переходять з ігор у їхні треки. Особливо це відчувається в електронній музиці та репі, але навіть сучасні рокери часто посилаються на ігрові світи.

Metal Gear — це серія з доволі глибинними сенсами у сюжеті, тож не дивно, що вона не лише популярна, а й надихає на подальшу творчість: теми ідентичності, впливу війни, дружби та антинасильства у цих іграх не лише зворушують, а й змушують авторів рефлексувати та шукати власні відповіді на ці питання.

Тож розгляньмо як на сучасну музичну сцену вплинула серія Metal Gear і згадаємо кілька прикладів та жанрів, але перед тим:

[background_substrate_simple color="#5579c6"]

<em><strong>Що таке семплинг (семплювання)</strong></em>

Семплинг (або семплювання) — це процес використання фрагмента вже існуючого аудіозапису (музики, голосу, шуму тощо) у створенні нової музичної композиції. Цей фрагмент, який називають семплом, може бути змінений: нарізаний, уповільнений, зациклений, зрушений по висоті або темпу. Семплинг активно використовують у хіп-хопі, електроніці, поп-музиці та експериментальних жанрах.

Варто зазначити, що семплинг не є плагіатом. Плагіат намагається наново «продати» одну і ту саму ідею, а семплінг — з чогось старого зробити своє. Оскільки далі буде багато прикладів семплювання, тримайте цю інформацію на умі.

[/background_substrate_simple]
</p><h3><strong>Burial, або як натхнення Metal Gear’ом змінило музику в нульових</strong></h3>
Звісно, найцікавішим прикладом впливу серії Metal Gear є творчість електронного музиканта Burial. Цікава вона тим, що Burial (на відміну від артистів у наступних прикладах) доволі рано почав переносити звукові уривки з Metal Gear до своїх треків — семпли з’являлися на релізах Burial у 00-х, коли і виходили найпопулярніші ігри серії.

Не менш цікаве і те, що Burial вважається іконою електронної сцени та «улюбленим артистом улюблених артистів» — його вплив можна побачити у Skrillex та fred again.., Джеймса Блейка та продюсера Clams Casino, через якого народився клауд-реп (майже увесь популярний реп 2014-16-х років) або ж став відомим A$AP Rocky.

Вклад Burial можна досліджувати нескінченно, але без Metal Gear він би був неповним. Так, на культовому альбомі Untrue є головний сингл Archangel, найвідоміший хіт артиста. І в основі треку — семпл з пісні Opening Infiltration композитора Гаррі Ґреґсона-Вільямса, що була саундтреком до Metal Gear Solid 2: Sons of Liberty.

https://youtu.be/afyABj8oFVI

<em>Початок з 0:32</em>

https://youtu.be/zvpmPuxg16k

<em>Початок з 01:39</em>

І це навіть не перший приклад — на попередньому, однойменному альбомі Burial, був трек Distant Lights, який семплював звуки з трейлеру Metal Gear Solid 4: Guns of the Patriots.

https://youtu.be/TI0KM5Gv9Qw

<em>З самого початку </em>

https://youtu.be/ys9y_QBMovY

<em>Початок з 02:12</em>

У своїх нечастих інтерв’ю Burial, справжнє ім’я Вільям Беван, розповідав, що є шанувальником відеоігор та геймером. Саме тому випадок з Burial найпоказовіший в розрізі впливу Metal Gear — натхнення одного британського артиста цією серією ігор змінило електрону та реп сцену загалом.
<h3><strong>Найбільшими шанувальниками Metal Gear є репери</strong></h3>
Але найбільше інших елементи з Metal Gear додали у свою музику репери та артисти дотичних жанрів. На перетині електроніки та репу, у 2012 році Thriftworks випустив свою Zanibar Orphanid. Не лише назва посилається на сюжет гри, а й сама музика, яка повна семплів діалогів та звуків з ігор Коджіми — настільки багато, що навіть не вкажеш одного джерела.

https://youtu.be/qXHHqN61lcU

Але, звісно, у репі є свій «Metal Gear Burial» — JPEGMAFIA. Культовий артист, що поєднує індастріал з репом, видається, є великим шанувальником ігор Коджіми. У Пеґґі можна легко знайти щонайменше три посилання на Metal Gear, хоч і не завжди у музиці — інколи в текстах чи кліпах до треків.

https://youtu.be/fuKUfKDoAzA

<em>Рядок «Metal Gear Solid, I got rockets in my crew (Solid Snake)» та посилання у відео</em>

https://youtu.be/UtgMwD8HNuo

<em>На 0:54 можна почути культовий звук кодека з гри</em>

https://youtu.be/6ZFYrtoVpq8

<em>Рядок про Sniper Wolf з Metal Gear Solid та звуки пістолета Снейка</em>

Колега та друг JPEGMAFIA, репер Danny Brown, також є запеклим геймером та шанувальником Metal Gear. Так, у 2010 році у нього вийшов трек під назвою… Metal Gear Solid — не дивно, що у пісні майже кожен рядок стосується всесвіту гри, а приспів, в якому Денні волає назву гри, заслуговує окремого компліменту.

https://youtu.be/JRnQ1TfxS-o

Ще одним великим шанувальником Metal Gear є майстер рим Lupe Fiasco. Він не лише активно раніше згадував цю серію у своєму Twitter, а й записав цілий трек на шматок трейлеру Metal Gear Solid V: Phantom Pain з виставки Е3. Як кажуть — знайдіть 10 відмінностей:

https://youtu.be/UaaOWDntv0I

https://youtu.be/B0W3xRgr70E

Інколи любов артистів до Metal Gear не має меж. Наприклад, у 2020 Logic, який згодом змінить реп-сцену на кар'єру стримера ігор, випустив популярний трек No Pressure. І артист зайшов у своєму треку настільки далеко, наскільки взагалі може фанат MGS: він запросив актора озвучення Соліда Снейка, Девіда Гейтера, повторити його роль у пісні, записавши коротке звернення до самого себе. Послухати це можна на 1:15 — та і загалом оцінить, наскільки в трек «переїхала» ідея спілкування через кодек:

https://youtu.be/LsfnODTWgss

Ну і бонусом згадаємо молоду сцену хіп-хопу, наприклад, репера Bladee, який семплював звук з катсцени з Metal Gear RAY з гри Metal Gear Solid 2: Sons of Liberty у двох старих треках — Destroy Me та Sugar.

https://youtu.be/2qsHbwpvHcA

<em>Оригінал, звук починається з 49:47</em>

https://youtu.be/ithDuu8A680

<em>Семпл на початку пісні</em>

https://youtu.be/r8BYL-vHZxo

<em>Семпл можна почути на 1:00</em>

Metal Gear і досі надихає — у 2025 році у артистів Louverture, Yayu, JHBBOSS, Bsterthegawd та Kyuzi вийшла велика спільна робота під назвою Metal Gear Solid, повна посилань на серію ігор у текстах та звуках.

https://youtu.be/eZyCAhbBbOg
<h3><strong>І рок не відстає так само</strong></h3>
Звісно, у рок-музиці не так популярна техніка семплювання, оскільки вся краса цього жанру часто зосереджується на роботі музикантів з живими інструментами. Попри це, посилань на Metal Gear все ж достатньо.

Наприклад, гурт Bring Me the Horizon у 2013 році на альбомі Sempiternal випустив пісню Shadow Moses. Звісно, назва Shadow Moses буде знайома будь-якому шанувальнику MGS — це культова локація з Metal Gear Solid і ледь не найважливіше місце для всієї серії.

https://youtu.be/-k9qDxyxS3s

<span style="font-weight: 400;">Своєю чергою Хідео Коджіма теж є шанувальником Bring Me the Horizon, тому навіть запросив гурт написати саундтрек вже до своєї Death Stranding, який отримав назву Ludens.</span>

https://youtu.be/B9wvTuDC-H0

Ще один приклад — музикант The Algorithm, який поєднує електронну музику з металом, посилався на Metal Gear. Так, у треку Trojans на 4:13 можна почути Alert Sound з Metal Gear Solid — напевно, найвідоміший звук усієї серії.

https://youtu.be/zwG97ah0mEU

Звісно, це не всі приклади посилань на Metal Gear у треках різних артистів. Проте це ще раз доводить, що ігри можуть надихати, впливати та мотивувати артистів займатися власною творчістю.

Якщо ви знаєте інші приклади використання семплів Metal Gear — напишіть нам в коментарях, а ми також нагадуємо про <a href="https://nachasi.com/videogames/2025/03/12/duran-duran-mgs/" target="_blank" rel="noopener">наш текст про трек Invisible гурту Duran Duran</a>, який став обличчям Metal Gear Solid, попри те, що навіть не звучав в жодній з частин гри.

<p>Серія Metal Gear, створена Хідео Коджімою, давно стала не просто культовою франшизою в історії відеоігор, а й знаковим явищем у попкультурі загалом. Серія вплинула і на інші ігри, і на графічні романи, але найцікавішим її впливом можна вважати сучасну музику.</p><p>Оскільки багато продюсерів є геймерами, нерідко ігрові звуки чи діалоги переходять з ігор у їхні треки. Особливо це відчувається в електронній музиці та репі, але навіть сучасні рокери часто посилаються на ігрові світи.</p><p>Metal Gear — це серія з доволі глибинними сенсами у сюжеті, тож не дивно, що вона не лише популярна, а й надихає на подальшу творчість: теми ідентичності, впливу війни, дружби та антинасильства у цих іграх не лише зворушують, а й змушують авторів рефлексувати та шукати власні відповіді на ці питання.</p><p>Тож розгляньмо як на сучасну музичну сцену вплинула серія Metal Gear і згадаємо кілька прикладів та жанрів, але перед тим:</p>	<div class="note"  style="background-color:#5579c6">		<p><em><strong>Що таке семплинг (семплювання)</strong></em></p><p>Семплинг (або семплювання) — це процес використання фрагмента вже існуючого аудіозапису (музики, голосу, шуму тощо) у створенні нової музичної композиції. Цей фрагмент, який називають семплом, може бути змінений: нарізаний, уповільнений, зациклений, зрушений по висоті або темпу. Семплинг активно використовують у хіп-хопі, електроніці, поп-музиці та експериментальних жанрах.</p><p>Варто зазначити, що семплинг не є плагіатом. Плагіат намагається наново «продати» одну і ту саму ідею, а семплінг — з чогось старого зробити своє. Оскільки далі буде багато прикладів семплювання, тримайте цю інформацію на умі.</p>		<div class="corner"></div>	</div><h3><strong>Burial, або як натхнення Metal Gear’ом змінило музику в нульових</strong></h3><p>Звісно, найцікавішим прикладом впливу серії Metal Gear є творчість електронного музиканта Burial. Цікава вона тим, що Burial (на відміну від артистів у наступних прикладах) доволі рано почав переносити звукові уривки з Metal Gear до своїх треків — семпли з’являлися на релізах Burial у 00-х, коли і виходили найпопулярніші ігри серії.</p><p>Не менш цікаве і те, що Burial вважається іконою електронної сцени та «улюбленим артистом улюблених артистів» — його вплив можна побачити у Skrillex та fred again.., Джеймса Блейка та продюсера Clams Casino, через якого народився клауд-реп (майже увесь популярний реп 2014-16-х років) або ж став відомим A$AP Rocky.</p><p>Вклад Burial можна досліджувати нескінченно, але без Metal Gear він би був неповним. Так, на культовому альбомі Untrue є головний сингл Archangel, найвідоміший хіт артиста. І в основі треку — семпл з пісні Opening Infiltration композитора Гаррі Ґреґсона-Вільямса, що була саундтреком до Metal Gear Solid 2: Sons of Liberty.</p><div class="embedded-video" data-youtube="afyABj8oFVI"><img src="https://img.youtube.com/vi/afyABj8oFVI/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><p><em>Початок з 0:32</em></p><div class="embedded-video" data-youtube="zvpmPuxg16k"><img src="https://img.youtube.com/vi/zvpmPuxg16k/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><p><em>Початок з 01:39</em></p><p>І це навіть не перший приклад — на попередньому, однойменному альбомі Burial, був трек Distant Lights, який семплював звуки з трейлеру Metal Gear Solid 4: Guns of the Patriots.</p><div class="embedded-video" data-youtube="TI0KM5Gv9Qw"><img src="https://img.youtube.com/vi/TI0KM5Gv9Qw/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><p><em>З самого початку </em></p><div class="embedded-video" data-youtube="ys9y_QBMovY"><img src="https://img.youtube.com/vi/ys9y_QBMovY/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><p><em>Початок з 02:12</em></p><p>У своїх нечастих інтерв’ю Burial, справжнє ім’я Вільям Беван, розповідав, що є шанувальником відеоігор та геймером. Саме тому випадок з Burial найпоказовіший в розрізі впливу Metal Gear — натхнення одного британського артиста цією серією ігор змінило електрону та реп сцену загалом.</p><h3><strong>Найбільшими шанувальниками Metal Gear є репери</strong></h3><p>Але найбільше інших елементи з Metal Gear додали у свою музику репери та артисти дотичних жанрів. На перетині електроніки та репу, у 2012 році Thriftworks випустив свою Zanibar Orphanid. Не лише назва посилається на сюжет гри, а й сама музика, яка повна семплів діалогів та звуків з ігор Коджіми — настільки багато, що навіть не вкажеш одного джерела.</p><div class="embedded-video" data-youtube="qXHHqN61lcU"><img src="https://img.youtube.com/vi/qXHHqN61lcU/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><p>Але, звісно, у репі є свій «Metal Gear Burial» — JPEGMAFIA. Культовий артист, що поєднує індастріал з репом, видається, є великим шанувальником ігор Коджіми. У Пеґґі можна легко знайти щонайменше три посилання на Metal Gear, хоч і не завжди у музиці — інколи в текстах чи кліпах до треків.</p><div class="embedded-video" data-youtube="fuKUfKDoAzA"><img src="https://img.youtube.com/vi/fuKUfKDoAzA/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><p><em>Рядок «Metal Gear Solid, I got rockets in my crew (Solid Snake)» та посилання у відео</em></p><div class="embedded-video" data-youtube="UtgMwD8HNuo"><img src="https://img.youtube.com/vi/UtgMwD8HNuo/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><p><em>На 0:54 можна почути культовий звук кодека з гри</em></p><div class="embedded-video" data-youtube="6ZFYrtoVpq8"><img src="https://img.youtube.com/vi/6ZFYrtoVpq8/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><p><em>Рядок про Sniper Wolf з Metal Gear Solid та звуки пістолета Снейка</em></p><p>Колега та друг JPEGMAFIA, репер Danny Brown, також є запеклим геймером та шанувальником Metal Gear. Так, у 2010 році у нього вийшов трек під назвою… Metal Gear Solid — не дивно, що у пісні майже кожен рядок стосується всесвіту гри, а приспів, в якому Денні волає назву гри, заслуговує окремого компліменту.</p><div class="embedded-video" data-youtube="JRnQ1TfxS-o"><img src="https://img.youtube.com/vi/JRnQ1TfxS-o/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><p>Ще одним великим шанувальником Metal Gear є майстер рим Lupe Fiasco. Він не лише активно раніше згадував цю серію у своєму Twitter, а й записав цілий трек на шматок трейлеру Metal Gear Solid V: Phantom Pain з виставки Е3. Як кажуть — знайдіть 10 відмінностей:</p><div class="embedded-video" data-youtube="UaaOWDntv0I"><img src="https://img.youtube.com/vi/UaaOWDntv0I/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><div class="embedded-video" data-youtube="B0W3xRgr70E"><img src="https://img.youtube.com/vi/B0W3xRgr70E/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><p>Інколи любов артистів до Metal Gear не має меж. Наприклад, у 2020 Logic, який згодом змінить реп-сцену на кар&#8217;єру стримера ігор, випустив популярний трек No Pressure. І артист зайшов у своєму треку настільки далеко, наскільки взагалі може фанат MGS: він запросив актора озвучення Соліда Снейка, Девіда Гейтера, повторити його роль у пісні, записавши коротке звернення до самого себе. Послухати це можна на 1:15 — та і загалом оцінить, наскільки в трек «переїхала» ідея спілкування через кодек:</p><div class="embedded-video" data-youtube="LsfnODTWgss"><img src="https://img.youtube.com/vi/LsfnODTWgss/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><p>Ну і бонусом згадаємо молоду сцену хіп-хопу, наприклад, репера Bladee, який семплював звук з катсцени з Metal Gear RAY з гри Metal Gear Solid 2: Sons of Liberty у двох старих треках — Destroy Me та Sugar.</p><div class="embedded-video" data-youtube="2qsHbwpvHcA"><img src="https://img.youtube.com/vi/2qsHbwpvHcA/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><p><em>Оригінал, звук починається з 49:47</em></p><div class="embedded-video" data-youtube="ithDuu8A680"><img src="https://img.youtube.com/vi/ithDuu8A680/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><p><em>Семпл на початку пісні</em></p><div class="embedded-video" data-youtube="r8BYL-vHZxo"><img src="https://img.youtube.com/vi/r8BYL-vHZxo/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><p><em>Семпл можна почути на 1:00</em></p><p>Metal Gear і досі надихає — у 2025 році у артистів Louverture, Yayu, JHBBOSS, Bsterthegawd та Kyuzi вийшла велика спільна робота під назвою Metal Gear Solid, повна посилань на серію ігор у текстах та звуках.</p><div class="embedded-video" data-youtube="eZyCAhbBbOg"><img src="https://img.youtube.com/vi/eZyCAhbBbOg/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><h3><strong>І рок не відстає так само</strong></h3><p>Звісно, у рок-музиці не так популярна техніка семплювання, оскільки вся краса цього жанру часто зосереджується на роботі музикантів з живими інструментами. Попри це, посилань на Metal Gear все ж достатньо.</p><p>Наприклад, гурт Bring Me the Horizon у 2013 році на альбомі Sempiternal випустив пісню Shadow Moses. Звісно, назва Shadow Moses буде знайома будь-якому шанувальнику MGS — це культова локація з Metal Gear Solid і ледь не найважливіше місце для всієї серії.</p><div class="embedded-video" data-youtube="-k9qDxyxS3s"><img src="https://img.youtube.com/vi/-k9qDxyxS3s/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><p><span style="font-weight: 400;">Своєю чергою Хідео Коджіма теж є шанувальником Bring Me the Horizon, тому навіть запросив гурт написати саундтрек вже до своєї Death Stranding, який отримав назву Ludens.</span></p><div class="embedded-video" data-youtube="B9wvTuDC-H0"><img src="https://img.youtube.com/vi/B9wvTuDC-H0/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><p>Ще один приклад — музикант The Algorithm, який поєднує електронну музику з металом, посилався на Metal Gear. Так, у треку Trojans на 4:13 можна почути Alert Sound з Metal Gear Solid — напевно, найвідоміший звук усієї серії.</p><div class="embedded-video" data-youtube="zwG97ah0mEU"><img src="https://img.youtube.com/vi/zwG97ah0mEU/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><p>Звісно, це не всі приклади посилань на Metal Gear у треках різних артистів. Проте це ще раз доводить, що ігри можуть надихати, впливати та мотивувати артистів займатися власною творчістю.</p><p>Якщо ви знаєте інші приклади використання семплів Metal Gear — напишіть нам в коментарях, а ми також нагадуємо про <a href="/videogames/2025/03/12/duran-duran-mgs/" target="_blank" rel="noopener">наш текст про трек Invisible гурту Duran Duran</a>, який став обличчям Metal Gear Solid, попри те, що навіть не звучав в жодній з частин гри.</p>

Все цікаве зі світу музики. Останні новини зі світу українською та світової музики, огляди альбомів, Історії пісень, тематичні плейлисти, а також багато-багато обговорень.

Музика

В нашому тексті згадуємо кілька прикладів, коли популярні артисти посилалися або використовували музичні елементи з ігрової франшизи Metal Gear.

Серія Metal Gear, створена Хідео Коджімою, давно стала не просто культовою франшизою в історії відеоігор, а й знаковим явищем у попкультурі загалом. Серія вплинула і на інші ігри, і на графічні романи, але найцікавішим її впливом можна вважати сучасну музику.

Оскільки багато продюсерів є геймерами, нерідко ігрові звуки чи діалоги переходять з ігор у їхні треки. Особливо це відчувається в електронній музиці та репі, але навіть сучасні рокери часто посилаються на ігрові світи.

Metal Gear — це серія з доволі глибинними сенсами у сюжеті, тож не дивно, що вона не лише популярна, а й надихає на подальшу творчість: теми ідентичності, впливу війни, дружби та антинасильства у цих іграх не лише зворушують, а й змушують авторів рефлексувати та шукати власні відповіді на ці питання.

Тож розгляньмо як на сучасну музичну сцену вплинула серія Metal Gear і згадаємо кілька прикладів та жанрів, але перед тим:

[background_substrate_simple color="#5579c6"]

<em><strong>Що таке семплинг (семплювання)</strong></em>

Семплинг (або семплювання) — це процес використання фрагмента вже існуючого аудіозапису (музики, голосу, шуму тощо) у створенні нової музичної композиції. Цей фрагмент, який називають семплом, може бути змінений: нарізаний, уповільнений, зациклений, зрушений по висоті або темпу. Семплинг активно використовують у хіп-хопі, електроніці, поп-музиці та експериментальних жанрах.

Варто зазначити, що семплинг не є плагіатом. Плагіат намагається наново «продати» одну і ту саму ідею, а семплінг — з чогось старого зробити своє. Оскільки далі буде багато прикладів семплювання, тримайте цю інформацію на умі.

[/background_substrate_simple]
<h3><strong>Burial, або як натхнення Metal Gear’ом змінило музику в нульових</strong></h3>
Звісно, найцікавішим прикладом впливу серії Metal Gear є творчість електронного музиканта Burial. Цікава вона тим, що Burial (на відміну від артистів у наступних прикладах) доволі рано почав переносити звукові уривки з Metal Gear до своїх треків — семпли з’являлися на релізах Burial у 00-х, коли і виходили найпопулярніші ігри серії.

Не менш цікаве і те, що Burial вважається іконою електронної сцени та «улюбленим артистом улюблених артистів» — його вплив можна побачити у Skrillex та fred again.., Джеймса Блейка та продюсера Clams Casino, через якого народився клауд-реп (майже увесь популярний реп 2014-16-х років) або ж став відомим A$AP Rocky.

Вклад Burial можна досліджувати нескінченно, але без Metal Gear він би був неповним. Так, на культовому альбомі Untrue є головний сингл Archangel, найвідоміший хіт артиста. І в основі треку — семпл з пісні Opening Infiltration композитора Гаррі Ґреґсона-Вільямса, що була саундтреком до Metal Gear Solid 2: Sons of Liberty.

https://youtu.be/afyABj8oFVI

<em>Початок з 0:32</em>

https://youtu.be/zvpmPuxg16k

<em>Початок з 01:39</em>

І це навіть не перший приклад — на попередньому, однойменному альбомі Burial, був трек Distant Lights, який семплював звуки з трейлеру Metal Gear Solid 4: Guns of the Patriots.

https://youtu.be/TI0KM5Gv9Qw

<em>З самого початку </em>

https://youtu.be/ys9y_QBMovY

<em>Початок з 02:12</em>

У своїх нечастих інтерв’ю Burial, справжнє ім’я Вільям Беван, розповідав, що є шанувальником відеоігор та геймером. Саме тому випадок з Burial найпоказовіший в розрізі впливу Metal Gear — натхнення одного британського артиста цією серією ігор змінило електрону та реп сцену загалом.
<h3><strong>Найбільшими шанувальниками Metal Gear є репери</strong></h3>
Але найбільше інших елементи з Metal Gear додали у свою музику репери та артисти дотичних жанрів. На перетині електроніки та репу, у 2012 році Thriftworks випустив свою Zanibar Orphanid. Не лише назва посилається на сюжет гри, а й сама музика, яка повна семплів діалогів та звуків з ігор Коджіми — настільки багато, що навіть не вкажеш одного джерела.

https://youtu.be/qXHHqN61lcU

Але, звісно, у репі є свій «Metal Gear Burial» — JPEGMAFIA. Культовий артист, що поєднує індастріал з репом, видається, є великим шанувальником ігор Коджіми. У Пеґґі можна легко знайти щонайменше три посилання на Metal Gear, хоч і не завжди у музиці — інколи в текстах чи кліпах до треків.

https://youtu.be/fuKUfKDoAzA

<em>Рядок «Metal Gear Solid, I got rockets in my crew (Solid Snake)» та посилання у відео</em>

https://youtu.be/UtgMwD8HNuo

<em>На 0:54 можна почути культовий звук кодека з гри</em>

https://youtu.be/6ZFYrtoVpq8

<em>Рядок про Sniper Wolf з Metal Gear Solid та звуки пістолета Снейка</em>

Колега та друг JPEGMAFIA, репер Danny Brown, також є запеклим геймером та шанувальником Metal Gear. Так, у 2010 році у нього вийшов трек під назвою… Metal Gear Solid — не дивно, що у пісні майже кожен рядок стосується всесвіту гри, а приспів, в якому Денні волає назву гри, заслуговує окремого компліменту.

https://youtu.be/JRnQ1TfxS-o

Ще одним великим шанувальником Metal Gear є майстер рим Lupe Fiasco. Він не лише активно раніше згадував цю серію у своєму Twitter, а й записав цілий трек на шматок трейлеру Metal Gear Solid V: Phantom Pain з виставки Е3. Як кажуть — знайдіть 10 відмінностей:

https://youtu.be/UaaOWDntv0I

https://youtu.be/B0W3xRgr70E

Інколи любов артистів до Metal Gear не має меж. Наприклад, у 2020 Logic, який згодом змінить реп-сцену на кар'єру стримера ігор, випустив популярний трек No Pressure. І артист зайшов у своєму треку настільки далеко, наскільки взагалі може фанат MGS: він запросив актора озвучення Соліда Снейка, Девіда Гейтера, повторити його роль у пісні, записавши коротке звернення до самого себе. Послухати це можна на 1:15 — та і загалом оцінить, наскільки в трек «переїхала» ідея спілкування через кодек:

https://youtu.be/LsfnODTWgss

Ну і бонусом згадаємо молоду сцену хіп-хопу, наприклад, репера Bladee, який семплював звук з катсцени з Metal Gear RAY з гри Metal Gear Solid 2: Sons of Liberty у двох старих треках — Destroy Me та Sugar.

https://youtu.be/2qsHbwpvHcA

<em>Оригінал, звук починається з 49:47</em>

https://youtu.be/ithDuu8A680

<em>Семпл на початку пісні</em>

https://youtu.be/r8BYL-vHZxo

<em>Семпл можна почути на 1:00</em>

Metal Gear і досі надихає — у 2025 році у артистів Louverture, Yayu, JHBBOSS, Bsterthegawd та Kyuzi вийшла велика спільна робота під назвою Metal Gear Solid, повна посилань на серію ігор у текстах та звуках.

https://youtu.be/eZyCAhbBbOg
<h3><strong>І рок не відстає так само</strong></h3>
Звісно, у рок-музиці не так популярна техніка семплювання, оскільки вся краса цього жанру часто зосереджується на роботі музикантів з живими інструментами. Попри це, посилань на Metal Gear все ж достатньо.

Наприклад, гурт Bring Me the Horizon у 2013 році на альбомі Sempiternal випустив пісню Shadow Moses. Звісно, назва Shadow Moses буде знайома будь-якому шанувальнику MGS — це культова локація з Metal Gear Solid і ледь не найважливіше місце для всієї серії.

https://youtu.be/-k9qDxyxS3s

<span style="font-weight: 400;">Своєю чергою Хідео Коджіма теж є шанувальником Bring Me the Horizon, тому навіть запросив гурт написати саундтрек вже до своєї Death Stranding, який отримав назву Ludens.</span>

https://youtu.be/B9wvTuDC-H0

Ще один приклад — музикант The Algorithm, який поєднує електронну музику з металом, посилався на Metal Gear. Так, у треку Trojans на 4:13 можна почути Alert Sound з Metal Gear Solid — напевно, найвідоміший звук усієї серії.

https://youtu.be/zwG97ah0mEU

Звісно, це не всі приклади посилань на Metal Gear у треках різних артистів. Проте це ще раз доводить, що ігри можуть надихати, впливати та мотивувати артистів займатися власною творчістю.

Якщо ви знаєте інші приклади використання семплів Metal Gear — напишіть нам в коментарях, а ми також нагадуємо про <a href="https://nachasi.com/videogames/2025/03/12/duran-duran-mgs/" target="_blank" rel="noopener">наш текст про трек Invisible гурту Duran Duran</a>, який став обличчям Metal Gear Solid, попри те, що навіть не звучав в жодній з частин гри.

🎧 Як музиканти надихалися серією ігор Metal Gear

<p style="text-align: center;"><em>Якщо ви видавець і хочете, щоб ми оглянули вашу </em><em>книжку, </em><em>пишіть нам на info@nachasi.com.</em></p>
[color_title title="Основні відомості про «Володарі DOOM»"]
<ul>
 	<li><strong>Видавництво:</strong> MALʼOPUS</li>
 	<li><strong>Автор: </strong>Девід Кушнер</li>
 	<li><strong>Переклад: </strong>Богдан Передрій</li>
</ul>
Мабуть, важко уявити кращий момент для старту нової рубрики «Книга на часі», ніж зараз, адже видавництво MAL'OPUS випустило український переклад книжки «Володарі DOOM».

Відбулося це доволі вчасно, адже зовсім скоро на нас чекає реліз DOOM: The Dark Ages. Тому перед тим, як поринути в нову пригоду від id Software, саме час озирнутися назад і дізнатися, з чого все починалося: як народжувалася ця легендарна ігрова франшиза і в якому світлі її можна буде сприймати після прочитання.

Відзначу, що оригінальна версія «Володарів DOOM» Девіда Кушнера вийшла ще у 2003 році. Тому огляд я поділив на дві частини: спершу поговоримо про саму книжку, а вже потім — окремо про українське видання від MAL'OPUS.
<h2>Книжковий байопік</h2>
У 2003 році журналіст Девід Кушнер видав книжку з гучною назвою Masters of Doom: How Two Guys Created an Empire and Transformed Pop Culture. Тепер, через понад двадцять років, вона дісталася й українського читача під іменем «Володарі DOOM».

Коли ця книжка тільки вийшла, вона була надто близько до подій, які описувала. Написана ледь не по гарячих слідах — майже на відстані витягнутої руки від усіх тих рішень і людей, що створювали DOOM.

Тому як це часто буває з текстами, які народжуються поруч із подіями, тут є свої обмеження та переваги. Зрештою останнє навіть у 2025 році робить книжку важливою — хоча б для того, щоби зрозуміти, звідки і за яких умов усе почалося для id Software та DOOM.

Цікавою книжку робить те, що Кушнер не просто розповідає про створення культового шутера від першої особи. Він обережно вплітає цю історію в ширший контекст. Автор робить поверхневий екскурс у минуле відеоігор та індустрії, якою вона була ще до того, як перетворилася у те, що ми знаємо сьогодні.

Водночас текст, якщо не чудовий у деталях, то він неймовірно дає змогу відчути епоху, яку описує.

Тоді наприкінці 1980-х та початку 1990-х років, усе ще пахло пригодою. Індустрія, якою ми її знаємо зараз, із корпораціями, мільйонними бюджетами і роздутими командами розробників, здавалася б неможливою в той час, коли невеликі команди створювали свої ігри майже як рок-гурти, які тоді писали свої революційні альбоми.

Власне саме цю аналогію Кушнер підхоплює буквально. У певний момент він порівнює реліз DOOM і ранню id Software з феноменом Nirvana та її альбому Nevermind — те ж саме брутальне звучання, те саме бажання робити те, що подобається тобі, а не ринку.

Взагалі, id Software тоді справді нагадувала маленький гурт. Двоє Джонів — Кармак і Ромеро — тримали все на собі, а Том Голл і Адріан Кармак акомпанували їм.

Цей «рок-гурт» ігрової індустрії зумів не просто створити гру — вони перевернули уявлення про те, якими можуть бути відеоігри, заклали фундамент жанру, що стане головним для цілої епохи.

Кушнер пише про це енергійно, майже з тим самим запалом, що й герої його книжки беруться за створення своїх ігор. Це той випадок, коли кажеш собі: «Ще один розділ і я йду спати». Однак зупинитися важко.

Автору вдається досягнути цього завдяки простій, але ефективній побудові тексту — книжка розділена на короткі фрагменти, які легко проковтнути за раз. Ти читаєш п’ять сторінок, закриваєш книжку, і відчуваєш, це була цілком окрема частинка історії зі своїм маленьким фіналом і можна зробити паузу. Однак вона виходить короткою, бо тобі кортить дізнатися, що ж буде далі.

https://youtu.be/HpEBUV_g9vU

Однак все ж треба чесно сказати: «Володарі DOOM» — це не історичне дослідження і не документальний нонфікшн у суворому сенсі. Це радше книжковий байопік. Тут є художні домисли, драматизація, спрощення — все для того, щоб історія краще звучала. Проте це навряд недолік — це зрештою витримки жанру.

У своїй художній побудові тексту Кушнер не оминає класичну опозицію між Кармаком і Ромеро — холодний прагматик проти гарячого творця. Навіть попри те, що сам же обережно критикує журналістів, які вдавалася до цього ж прийому. Але так простіше тримати читача в напрузі, і Кушнер це добре розуміє.

Проте попри всю цю «образність», книжка залишається корисною, бо показує, якою була ігрова індустрія до того, як перетворилася на машину з сотнями співробітників та великою кількістю окремих відділів та підрозділів.

Це час коли гра часто створювалася однією людиною в кімнаті — перед монітором, з дієтичною колою в одній руці, клавіатурою в іншій і купою ідей в голові.

Власне Кушнер чесно зізнався, що шукав баланс між фактами і цікавим для прочитання текстом. Загалом в цьому сенсі він досягає свого. Бо головне в цій книжці — не точність до деталей, а дух епохи, який автор намагається передати. Вона не пояснить вам технічні нюанси, не розповість про код і деталі роботи над іграми. Головна сила книжки полягає в переданні атмосфери описаної епохи.

Вона чудово показує як розробка ігор перейшла від запального бажання створити «найп*здатішу гру в світі» до більш прагматичного підходу, коли команди почали розростатися й ігри переросли в індустрію, де крутяться мільйони доларів.

Окремо відзначу, що іноді все ж текстових описів замало. Хотілося б побачити хоч якісь ілюстрації, знімки екранів — хоча б для того, щоб не гуглити кожну згадану гру, намагаючись зрозуміти, про що Кушнер пише.

Хоча це теж перетворюється в частину читацького досвіду, коли в одній руці в тебе книжка, а в іншій телефон, чи ноутбук з відео проходження Commander Keen.

https://youtu.be/iKHUOKVzo0Q

В цілому «Володарі DOOM» викликає враження радше біографічного фільму, аніж серйозного дослідження. Однак це все ж та книжка, яку ти дочитуєш, і залишається відчуття порожнечі, адже тобі хочеться ще і ти готовий читати далі.

Однак замість продовження читання ти з новим розумінням берешся за усі доступні DOOM, які відкриваються з нового боку.

[background_substrate color="#1e73be"]

Для мене, наприклад став відвертою несподіванкою (яка розкрила очі на DOOM по іншому) той факт, що сетинг гри народився з партій id Software у Dungeons & Dragons.

[/background_substrate]

Загалом це жива та захоплива історія сповнена ентузіазму. Хоча вона й дещо прикрашена, як і має бути в гарному байопіку.

Колись хтось, можливо, напише більш точну, детальнішу історію DOOM, але поки що — це найкраще з того, що можна знайти.
<h2>«Володарі DOOM» від MAL'OPUS</h2>
Тепер — до не менш важливої частини: українське видання «Володарів DOOM». Зрештою, яким цікавим не був би оригінальний твір усе це доволі легко може нівелюватися його виданням.

Тому одразу запевняю, що у MAL’OPUS проробили чудову роботу над книжкою. Нам створили видання, яким просто приємно володіти. Книжка уже навіть після прочитання просто манить до себе, аби вкотре потримати її в руках та роздивитися обкладинку.

Це саме той випадок, коли візуальні і тактильні відчуття лише підсилюють зміст. Книжку хочеться не лише читати, нею просто хочеться володіти.

Зрештою це справді важливий момент. Іноді навіть не найкращий текст може «витягнути» гарне оформлення, а тут вдале поєднання двох компонентів.

<img class="aligncenter wp-image-299314 size-large" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2025/04/doom-book-629x1024.jpg" alt="" width="629" height="1024">

Приємно, що сторінки чудово розгортаються і при читанні вам не потрібно боротися з тим, щоби книжка випадково «захлопнулася». Також папір на якому надруковано книжку підійде тим, у кого можуть швидко втомлюватися очі.

Він жовтуватий, такий, що не ріже очі. Наприклад, якщо читати надворі під яскравим сонцем — це має значення. На білому папері все було б складніше та неприємніше.

Окреме варто відзначити роботу перекладача і редактора. Текст звучить українською природно. Тут немає відчуття механічного перенесення структури речень з англійської. Все рухається легко, в ритмі, який підтримує саму історію.

Ще один приємний момент, що в кінці книжки у MAL’OPUS усе ж додали своє невеличке післяслово. Воно коротке, але потрібне, адже розповідає, що відбулося з Кармаком, Ромеро та id Software за двадцять з гаком років після виходу книжки. Це той випадок, коли видавець не просто переклав текст, а подумав про контекст і свого читача.

З мінусів — знайшовся лише один, який можна було б навіть не згадувати. Це дрібний хибодрук, де Адріану Кармаку довелося народитися не в Шривпорті, а в «Шривп орті». Випадковий пробіл, який нічого не псує, хіба викликає усмішку та дає відчути роботу людей, що стоять за цією книжкою.

У підсумку — це дійсно варте уваги видання. Якщо ви досі вагаєтесь, чи купувати «Володарів DOOM», то моя відповідь — так. Візьміть її, прочитайте, а потім — повертайтеся до ігор серії DOOM, бо після цієї книжки ви будете дивитися та грати у них зовсім інакше.

Зрештою «Володарі DOOM» попри все залишається найкращим слідом тієї епохи, який тепер ми можемо потримати в руках — це чудовий квиток у часи, коли ігри народжувалися з жаги, а не з холоднокровно розрахованих бюджетів та прорахованих ризиків і способів убезпечення від них.

<p style="text-align: center;"><em>Якщо ви видавець і хочете, щоб ми оглянули вашу </em><em>книжку, </em><em>пишіть нам на info@nachasi.com.</em></p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Основні відомості про «Володарі DOOM»		</span>	</h3><ul><li><strong>Видавництво:</strong> MALʼOPUS</li><li><strong>Автор: </strong>Девід Кушнер</li><li><strong>Переклад: </strong>Богдан Передрій</li></ul><p>Мабуть, важко уявити кращий момент для старту нової рубрики «Книга на часі», ніж зараз, адже видавництво MAL&#8217;OPUS випустило український переклад книжки «Володарі DOOM».</p><p>Відбулося це доволі вчасно, адже зовсім скоро на нас чекає реліз DOOM: The Dark Ages. Тому перед тим, як поринути в нову пригоду від id Software, саме час озирнутися назад і дізнатися, з чого все починалося: як народжувалася ця легендарна ігрова франшиза і в якому світлі її можна буде сприймати після прочитання.</p><p>Відзначу, що оригінальна версія «Володарів DOOM» Девіда Кушнера вийшла ще у 2003 році. Тому огляд я поділив на дві частини: спершу поговоримо про саму книжку, а вже потім — окремо про українське видання від MAL&#8217;OPUS.</p><h2>Книжковий байопік</h2><p>У 2003 році журналіст Девід Кушнер видав книжку з гучною назвою Masters of Doom: How Two Guys Created an Empire and Transformed Pop Culture. Тепер, через понад двадцять років, вона дісталася й українського читача під іменем «Володарі DOOM».</p><p>Коли ця книжка тільки вийшла, вона була надто близько до подій, які описувала. Написана ледь не по гарячих слідах — майже на відстані витягнутої руки від усіх тих рішень і людей, що створювали DOOM.</p><p>Тому як це часто буває з текстами, які народжуються поруч із подіями, тут є свої обмеження та переваги. Зрештою останнє навіть у 2025 році робить книжку важливою — хоча б для того, щоби зрозуміти, звідки і за яких умов усе почалося для id Software та DOOM.</p><p>Цікавою книжку робить те, що Кушнер не просто розповідає про створення культового шутера від першої особи. Він обережно вплітає цю історію в ширший контекст. Автор робить поверхневий екскурс у минуле відеоігор та індустрії, якою вона була ще до того, як перетворилася у те, що ми знаємо сьогодні.</p><p>Водночас текст, якщо не чудовий у деталях, то він неймовірно дає змогу відчути епоху, яку описує.</p><p>Тоді наприкінці 1980-х та початку 1990-х років, усе ще пахло пригодою. Індустрія, якою ми її знаємо зараз, із корпораціями, мільйонними бюджетами і роздутими командами розробників, здавалася б неможливою в той час, коли невеликі команди створювали свої ігри майже як рок-гурти, які тоді писали свої революційні альбоми.</p><p>Власне саме цю аналогію Кушнер підхоплює буквально. У певний момент він порівнює реліз DOOM і ранню id Software з феноменом Nirvana та її альбому Nevermind — те ж саме брутальне звучання, те саме бажання робити те, що подобається тобі, а не ринку.</p><p>Взагалі, id Software тоді справді нагадувала маленький гурт. Двоє Джонів — Кармак і Ромеро — тримали все на собі, а Том Голл і Адріан Кармак акомпанували їм.</p><p>Цей «рок-гурт» ігрової індустрії зумів не просто створити гру — вони перевернули уявлення про те, якими можуть бути відеоігри, заклали фундамент жанру, що стане головним для цілої епохи.</p><p>Кушнер пише про це енергійно, майже з тим самим запалом, що й герої його книжки беруться за створення своїх ігор. Це той випадок, коли кажеш собі: «Ще один розділ і я йду спати». Однак зупинитися важко.</p><p>Автору вдається досягнути цього завдяки простій, але ефективній побудові тексту — книжка розділена на короткі фрагменти, які легко проковтнути за раз. Ти читаєш п’ять сторінок, закриваєш книжку, і відчуваєш, це була цілком окрема частинка історії зі своїм маленьким фіналом і можна зробити паузу. Однак вона виходить короткою, бо тобі кортить дізнатися, що ж буде далі.</p><div class="embedded-video" data-youtube="HpEBUV_g9vU"><img src="https://img.youtube.com/vi/HpEBUV_g9vU/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><p>Однак все ж треба чесно сказати: «Володарі DOOM» — це не історичне дослідження і не документальний нонфікшн у суворому сенсі. Це радше книжковий байопік. Тут є художні домисли, драматизація, спрощення — все для того, щоб історія краще звучала. Проте це навряд недолік — це зрештою витримки жанру.</p><p>У своїй художній побудові тексту Кушнер не оминає класичну опозицію між Кармаком і Ромеро — холодний прагматик проти гарячого творця. Навіть попри те, що сам же обережно критикує журналістів, які вдавалася до цього ж прийому. Але так простіше тримати читача в напрузі, і Кушнер це добре розуміє.</p><p>Проте попри всю цю «образність», книжка залишається корисною, бо показує, якою була ігрова індустрія до того, як перетворилася на машину з сотнями співробітників та великою кількістю окремих відділів та підрозділів.</p><p>Це час коли гра часто створювалася однією людиною в кімнаті — перед монітором, з дієтичною колою в одній руці, клавіатурою в іншій і купою ідей в голові.</p><p>Власне Кушнер чесно зізнався, що шукав баланс між фактами і цікавим для прочитання текстом. Загалом в цьому сенсі він досягає свого. Бо головне в цій книжці — не точність до деталей, а дух епохи, який автор намагається передати. Вона не пояснить вам технічні нюанси, не розповість про код і деталі роботи над іграми. Головна сила книжки полягає в переданні атмосфери описаної епохи.</p><p>Вона чудово показує як розробка ігор перейшла від запального бажання створити «найп*здатішу гру в світі» до більш прагматичного підходу, коли команди почали розростатися й ігри переросли в індустрію, де крутяться мільйони доларів.</p><p>Окремо відзначу, що іноді все ж текстових описів замало. Хотілося б побачити хоч якісь ілюстрації, знімки екранів — хоча б для того, щоб не гуглити кожну згадану гру, намагаючись зрозуміти, про що Кушнер пише.</p><p>Хоча це теж перетворюється в частину читацького досвіду, коли в одній руці в тебе книжка, а в іншій телефон, чи ноутбук з відео проходження Commander Keen.</p><div class="embedded-video" data-youtube="iKHUOKVzo0Q"><img src="https://img.youtube.com/vi/iKHUOKVzo0Q/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><p>В цілому «Володарі DOOM» викликає враження радше біографічного фільму, аніж серйозного дослідження. Однак це все ж та книжка, яку ти дочитуєш, і залишається відчуття порожнечі, адже тобі хочеться ще і ти готовий читати далі.</p><p>Однак замість продовження читання ти з новим розумінням берешся за усі доступні DOOM, які відкриваються з нового боку.</p>		<div class="bg-color-section "  style="background-color:#1e73be">		<div class="content-wrap">						<p>Для мене, наприклад став відвертою несподіванкою (яка розкрила очі на DOOM по іншому) той факт, що сетинг гри народився з партій id Software у Dungeons &#038; Dragons.</p>		</div>	</div><p>Загалом це жива та захоплива історія сповнена ентузіазму. Хоча вона й дещо прикрашена, як і має бути в гарному байопіку.</p><p>Колись хтось, можливо, напише більш точну, детальнішу історію DOOM, але поки що — це найкраще з того, що можна знайти.</p><h2>«Володарі DOOM» від MAL&#8217;OPUS</h2><p>Тепер — до не менш важливої частини: українське видання «Володарів DOOM». Зрештою, яким цікавим не був би оригінальний твір усе це доволі легко може нівелюватися його виданням.</p><p>Тому одразу запевняю, що у MAL’OPUS проробили чудову роботу над книжкою. Нам створили видання, яким просто приємно володіти. Книжка уже навіть після прочитання просто манить до себе, аби вкотре потримати її в руках та роздивитися обкладинку.</p><p>Це саме той випадок, коли візуальні і тактильні відчуття лише підсилюють зміст. Книжку хочеться не лише читати, нею просто хочеться володіти.</p><p>Зрештою це справді важливий момент. Іноді навіть не найкращий текст може «витягнути» гарне оформлення, а тут вдале поєднання двох компонентів.</p><p><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-299314 size-large" src="/wp-content/uploads/2025/04/doom-book-629x1024.jpg" alt="" width="629" height="1024" srcset="/wp-content/uploads/2025/04/doom-book-629x1024.jpg 629w, /wp-content/uploads/2025/04/doom-book-184x300.jpg 184w, /wp-content/uploads/2025/04/doom-book-768x1250.jpg 768w, /wp-content/uploads/2025/04/doom-book-944x1536.jpg 944w, /wp-content/uploads/2025/04/doom-book-1259x2048.jpg 1259w, /wp-content/uploads/2025/04/doom-book-399x650.jpg 399w, /wp-content/uploads/2025/04/doom-book-scaled.jpg 1573w" sizes="auto, (max-width: 629px) 100vw, 629px" /></p><p>Приємно, що сторінки чудово розгортаються і при читанні вам не потрібно боротися з тим, щоби книжка випадково «захлопнулася». Також папір на якому надруковано книжку підійде тим, у кого можуть швидко втомлюватися очі.</p><p>Він жовтуватий, такий, що не ріже очі. Наприклад, якщо читати надворі під яскравим сонцем — це має значення. На білому папері все було б складніше та неприємніше.</p><p>Окреме варто відзначити роботу перекладача і редактора. Текст звучить українською природно. Тут немає відчуття механічного перенесення структури речень з англійської. Все рухається легко, в ритмі, який підтримує саму історію.</p><p>Ще один приємний момент, що в кінці книжки у MAL’OPUS усе ж додали своє невеличке післяслово. Воно коротке, але потрібне, адже розповідає, що відбулося з Кармаком, Ромеро та id Software за двадцять з гаком років після виходу книжки. Це той випадок, коли видавець не просто переклав текст, а подумав про контекст і свого читача.</p><p>З мінусів — знайшовся лише один, який можна було б навіть не згадувати. Це дрібний хибодрук, де Адріану Кармаку довелося народитися не в Шривпорті, а в «Шривп орті». Випадковий пробіл, який нічого не псує, хіба викликає усмішку та дає відчути роботу людей, що стоять за цією книжкою.</p><p>У підсумку — це дійсно варте уваги видання. Якщо ви досі вагаєтесь, чи купувати «Володарів DOOM», то моя відповідь — так. Візьміть її, прочитайте, а потім — повертайтеся до ігор серії DOOM, бо після цієї книжки ви будете дивитися та грати у них зовсім інакше.</p><p>Зрештою «Володарі DOOM» попри все залишається найкращим слідом тієї епохи, який тепер ми можемо потримати в руках — це чудовий квиток у часи, коли ігри народжувалися з жаги, а не з холоднокровно розрахованих бюджетів та прорахованих ризиків і способів убезпечення від них.</p>

Розповідаємо про все, що стосується креативних індустрій України та світу. Розкажіть про власний кейс, прочитайте розповіді зі світу творчих людей та отримайте порцію натхнення. У рубриці ви знайдете цікаві можливості, новини, кейси та розповіді про мистецтво, культуру, книги, цифрові технології у творчості тощо.

Креатив

<p style="text-align: center;"><em>Якщо ви видавець і хочете, щоб ми оглянули вашу </em><em>книжку, </em><em>пишіть нам на info@nachasi.com.</em></p>
[color_title title="Основні відомості про «Володарі DOOM»"]
<ul>
 	<li><strong>Видавництво:</strong> MALʼOPUS</li>
 	<li><strong>Автор: </strong>Девід Кушнер</li>
 	<li><strong>Переклад: </strong>Богдан Передрій</li>
</ul>
Мабуть, важко уявити кращий момент для старту нової рубрики «Книга на часі», ніж зараз, адже видавництво MAL'OPUS випустило український переклад книжки «Володарі DOOM».

Відбулося це доволі вчасно, адже зовсім скоро на нас чекає реліз DOOM: The Dark Ages. Тому перед тим, як поринути в нову пригоду від id Software, саме час озирнутися назад і дізнатися, з чого все починалося: як народжувалася ця легендарна ігрова франшиза і в якому світлі її можна буде сприймати після прочитання.

Відзначу, що оригінальна версія «Володарів DOOM» Девіда Кушнера вийшла ще у 2003 році. Тому огляд я поділив на дві частини: спершу поговоримо про саму книжку, а вже потім — окремо про українське видання від MAL'OPUS.
<h2>Книжковий байопік</h2>
У 2003 році журналіст Девід Кушнер видав книжку з гучною назвою Masters of Doom: How Two Guys Created an Empire and Transformed Pop Culture. Тепер, через понад двадцять років, вона дісталася й українського читача під іменем «Володарі DOOM».

Коли ця книжка тільки вийшла, вона була надто близько до подій, які описувала. Написана ледь не по гарячих слідах — майже на відстані витягнутої руки від усіх тих рішень і людей, що створювали DOOM.

Тому як це часто буває з текстами, які народжуються поруч із подіями, тут є свої обмеження та переваги. Зрештою останнє навіть у 2025 році робить книжку важливою — хоча б для того, щоби зрозуміти, звідки і за яких умов усе почалося для id Software та DOOM.

Цікавою книжку робить те, що Кушнер не просто розповідає про створення культового шутера від першої особи. Він обережно вплітає цю історію в ширший контекст. Автор робить поверхневий екскурс у минуле відеоігор та індустрії, якою вона була ще до того, як перетворилася у те, що ми знаємо сьогодні.

Водночас текст, якщо не чудовий у деталях, то він неймовірно дає змогу відчути епоху, яку описує.

Тоді наприкінці 1980-х та початку 1990-х років, усе ще пахло пригодою. Індустрія, якою ми її знаємо зараз, із корпораціями, мільйонними бюджетами і роздутими командами розробників, здавалася б неможливою в той час, коли невеликі команди створювали свої ігри майже як рок-гурти, які тоді писали свої революційні альбоми.

Власне саме цю аналогію Кушнер підхоплює буквально. У певний момент він порівнює реліз DOOM і ранню id Software з феноменом Nirvana та її альбому Nevermind — те ж саме брутальне звучання, те саме бажання робити те, що подобається тобі, а не ринку.

Взагалі, id Software тоді справді нагадувала маленький гурт. Двоє Джонів — Кармак і Ромеро — тримали все на собі, а Том Голл і Адріан Кармак акомпанували їм.

Цей «рок-гурт» ігрової індустрії зумів не просто створити гру — вони перевернули уявлення про те, якими можуть бути відеоігри, заклали фундамент жанру, що стане головним для цілої епохи.

Кушнер пише про це енергійно, майже з тим самим запалом, що й герої його книжки беруться за створення своїх ігор. Це той випадок, коли кажеш собі: «Ще один розділ і я йду спати». Однак зупинитися важко.

Автору вдається досягнути цього завдяки простій, але ефективній побудові тексту — книжка розділена на короткі фрагменти, які легко проковтнути за раз. Ти читаєш п’ять сторінок, закриваєш книжку, і відчуваєш, це була цілком окрема частинка історії зі своїм маленьким фіналом і можна зробити паузу. Однак вона виходить короткою, бо тобі кортить дізнатися, що ж буде далі.

https://youtu.be/HpEBUV_g9vU

Однак все ж треба чесно сказати: «Володарі DOOM» — це не історичне дослідження і не документальний нонфікшн у суворому сенсі. Це радше книжковий байопік. Тут є художні домисли, драматизація, спрощення — все для того, щоб історія краще звучала. Проте це навряд недолік — це зрештою витримки жанру.

У своїй художній побудові тексту Кушнер не оминає класичну опозицію між Кармаком і Ромеро — холодний прагматик проти гарячого творця. Навіть попри те, що сам же обережно критикує журналістів, які вдавалася до цього ж прийому. Але так простіше тримати читача в напрузі, і Кушнер це добре розуміє.

Проте попри всю цю «образність», книжка залишається корисною, бо показує, якою була ігрова індустрія до того, як перетворилася на машину з сотнями співробітників та великою кількістю окремих відділів та підрозділів.

Це час коли гра часто створювалася однією людиною в кімнаті — перед монітором, з дієтичною колою в одній руці, клавіатурою в іншій і купою ідей в голові.

Власне Кушнер чесно зізнався, що шукав баланс між фактами і цікавим для прочитання текстом. Загалом в цьому сенсі він досягає свого. Бо головне в цій книжці — не точність до деталей, а дух епохи, який автор намагається передати. Вона не пояснить вам технічні нюанси, не розповість про код і деталі роботи над іграми. Головна сила книжки полягає в переданні атмосфери описаної епохи.

Вона чудово показує як розробка ігор перейшла від запального бажання створити «найп*здатішу гру в світі» до більш прагматичного підходу, коли команди почали розростатися й ігри переросли в індустрію, де крутяться мільйони доларів.

Окремо відзначу, що іноді все ж текстових описів замало. Хотілося б побачити хоч якісь ілюстрації, знімки екранів — хоча б для того, щоб не гуглити кожну згадану гру, намагаючись зрозуміти, про що Кушнер пише.

Хоча це теж перетворюється в частину читацького досвіду, коли в одній руці в тебе книжка, а в іншій телефон, чи ноутбук з відео проходження Commander Keen.

https://youtu.be/iKHUOKVzo0Q

В цілому «Володарі DOOM» викликає враження радше біографічного фільму, аніж серйозного дослідження. Однак це все ж та книжка, яку ти дочитуєш, і залишається відчуття порожнечі, адже тобі хочеться ще і ти готовий читати далі.

Однак замість продовження читання ти з новим розумінням берешся за усі доступні DOOM, які відкриваються з нового боку.

[background_substrate color="#1e73be"]

Для мене, наприклад став відвертою несподіванкою (яка розкрила очі на DOOM по іншому) той факт, що сетинг гри народився з партій id Software у Dungeons &amp; Dragons.

[/background_substrate]

Загалом це жива та захоплива історія сповнена ентузіазму. Хоча вона й дещо прикрашена, як і має бути в гарному байопіку.

Колись хтось, можливо, напише більш точну, детальнішу історію DOOM, але поки що — це найкраще з того, що можна знайти.
<h2>«Володарі DOOM» від MAL'OPUS</h2>
Тепер — до не менш важливої частини: українське видання «Володарів DOOM». Зрештою, яким цікавим не був би оригінальний твір усе це доволі легко може нівелюватися його виданням.

Тому одразу запевняю, що у MAL’OPUS проробили чудову роботу над книжкою. Нам створили видання, яким просто приємно володіти. Книжка уже навіть після прочитання просто манить до себе, аби вкотре потримати її в руках та роздивитися обкладинку.

Це саме той випадок, коли візуальні і тактильні відчуття лише підсилюють зміст. Книжку хочеться не лише читати, нею просто хочеться володіти.

Зрештою це справді важливий момент. Іноді навіть не найкращий текст може «витягнути» гарне оформлення, а тут вдале поєднання двох компонентів.

<img class="aligncenter wp-image-299314 size-large" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2025/04/doom-book-629x1024.jpg" alt="" width="629" height="1024" />

Приємно, що сторінки чудово розгортаються і при читанні вам не потрібно боротися з тим, щоби книжка випадково «захлопнулася». Також папір на якому надруковано книжку підійде тим, у кого можуть швидко втомлюватися очі.

Він жовтуватий, такий, що не ріже очі. Наприклад, якщо читати надворі під яскравим сонцем — це має значення. На білому папері все було б складніше та неприємніше.

Окреме варто відзначити роботу перекладача і редактора. Текст звучить українською природно. Тут немає відчуття механічного перенесення структури речень з англійської. Все рухається легко, в ритмі, який підтримує саму історію.

Ще один приємний момент, що в кінці книжки у MAL’OPUS усе ж додали своє невеличке післяслово. Воно коротке, але потрібне, адже розповідає, що відбулося з Кармаком, Ромеро та id Software за двадцять з гаком років після виходу книжки. Це той випадок, коли видавець не просто переклав текст, а подумав про контекст і свого читача.

З мінусів — знайшовся лише один, який можна було б навіть не згадувати. Це дрібний хибодрук, де Адріану Кармаку довелося народитися не в Шривпорті, а в «Шривп орті». Випадковий пробіл, який нічого не псує, хіба викликає усмішку та дає відчути роботу людей, що стоять за цією книжкою.

У підсумку — це дійсно варте уваги видання. Якщо ви досі вагаєтесь, чи купувати «Володарів DOOM», то моя відповідь — так. Візьміть її, прочитайте, а потім — повертайтеся до ігор серії DOOM, бо після цієї книжки ви будете дивитися та грати у них зовсім інакше.

Зрештою «Володарі DOOM» попри все залишається найкращим слідом тієї епохи, який тепер ми можемо потримати в руках — це чудовий квиток у часи, коли ігри народжувалися з жаги, а не з холоднокровно розрахованих бюджетів та прорахованих ризиків і способів убезпечення від них.

<p style="text-align: center;"><em>Якщо ви видавець і хочете, щоб ми оглянули вашу </em><em>книжку, </em><em>пишіть нам на info@nachasi.com.</em></p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Основні відомості про «Володарі DOOM»		</span>	</h3><ul><li><strong>Видавництво:</strong> MALʼOPUS</li><li><strong>Автор: </strong>Девід Кушнер</li><li><strong>Переклад: </strong>Богдан Передрій</li></ul><p>Мабуть, важко уявити кращий момент для старту нової рубрики «Книга на часі», ніж зараз, адже видавництво MAL&#8217;OPUS випустило український переклад книжки «Володарі DOOM».</p><p>Відбулося це доволі вчасно, адже зовсім скоро на нас чекає реліз DOOM: The Dark Ages. Тому перед тим, як поринути в нову пригоду від id Software, саме час озирнутися назад і дізнатися, з чого все починалося: як народжувалася ця легендарна ігрова франшиза і в якому світлі її можна буде сприймати після прочитання.</p><p>Відзначу, що оригінальна версія «Володарів DOOM» Девіда Кушнера вийшла ще у 2003 році. Тому огляд я поділив на дві частини: спершу поговоримо про саму книжку, а вже потім — окремо про українське видання від MAL&#8217;OPUS.</p><h2>Книжковий байопік</h2><p>У 2003 році журналіст Девід Кушнер видав книжку з гучною назвою Masters of Doom: How Two Guys Created an Empire and Transformed Pop Culture. Тепер, через понад двадцять років, вона дісталася й українського читача під іменем «Володарі DOOM».</p><p>Коли ця книжка тільки вийшла, вона була надто близько до подій, які описувала. Написана ледь не по гарячих слідах — майже на відстані витягнутої руки від усіх тих рішень і людей, що створювали DOOM.</p><p>Тому як це часто буває з текстами, які народжуються поруч із подіями, тут є свої обмеження та переваги. Зрештою останнє навіть у 2025 році робить книжку важливою — хоча б для того, щоби зрозуміти, звідки і за яких умов усе почалося для id Software та DOOM.</p><p>Цікавою книжку робить те, що Кушнер не просто розповідає про створення культового шутера від першої особи. Він обережно вплітає цю історію в ширший контекст. Автор робить поверхневий екскурс у минуле відеоігор та індустрії, якою вона була ще до того, як перетворилася у те, що ми знаємо сьогодні.</p><p>Водночас текст, якщо не чудовий у деталях, то він неймовірно дає змогу відчути епоху, яку описує.</p><p>Тоді наприкінці 1980-х та початку 1990-х років, усе ще пахло пригодою. Індустрія, якою ми її знаємо зараз, із корпораціями, мільйонними бюджетами і роздутими командами розробників, здавалася б неможливою в той час, коли невеликі команди створювали свої ігри майже як рок-гурти, які тоді писали свої революційні альбоми.</p><p>Власне саме цю аналогію Кушнер підхоплює буквально. У певний момент він порівнює реліз DOOM і ранню id Software з феноменом Nirvana та її альбому Nevermind — те ж саме брутальне звучання, те саме бажання робити те, що подобається тобі, а не ринку.</p><p>Взагалі, id Software тоді справді нагадувала маленький гурт. Двоє Джонів — Кармак і Ромеро — тримали все на собі, а Том Голл і Адріан Кармак акомпанували їм.</p><p>Цей «рок-гурт» ігрової індустрії зумів не просто створити гру — вони перевернули уявлення про те, якими можуть бути відеоігри, заклали фундамент жанру, що стане головним для цілої епохи.</p><p>Кушнер пише про це енергійно, майже з тим самим запалом, що й герої його книжки беруться за створення своїх ігор. Це той випадок, коли кажеш собі: «Ще один розділ і я йду спати». Однак зупинитися важко.</p><p>Автору вдається досягнути цього завдяки простій, але ефективній побудові тексту — книжка розділена на короткі фрагменти, які легко проковтнути за раз. Ти читаєш п’ять сторінок, закриваєш книжку, і відчуваєш, це була цілком окрема частинка історії зі своїм маленьким фіналом і можна зробити паузу. Однак вона виходить короткою, бо тобі кортить дізнатися, що ж буде далі.</p><div class="embedded-video" data-youtube="HpEBUV_g9vU"><img src="https://img.youtube.com/vi/HpEBUV_g9vU/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><p>Однак все ж треба чесно сказати: «Володарі DOOM» — це не історичне дослідження і не документальний нонфікшн у суворому сенсі. Це радше книжковий байопік. Тут є художні домисли, драматизація, спрощення — все для того, щоб історія краще звучала. Проте це навряд недолік — це зрештою витримки жанру.</p><p>У своїй художній побудові тексту Кушнер не оминає класичну опозицію між Кармаком і Ромеро — холодний прагматик проти гарячого творця. Навіть попри те, що сам же обережно критикує журналістів, які вдавалася до цього ж прийому. Але так простіше тримати читача в напрузі, і Кушнер це добре розуміє.</p><p>Проте попри всю цю «образність», книжка залишається корисною, бо показує, якою була ігрова індустрія до того, як перетворилася на машину з сотнями співробітників та великою кількістю окремих відділів та підрозділів.</p><p>Це час коли гра часто створювалася однією людиною в кімнаті — перед монітором, з дієтичною колою в одній руці, клавіатурою в іншій і купою ідей в голові.</p><p>Власне Кушнер чесно зізнався, що шукав баланс між фактами і цікавим для прочитання текстом. Загалом в цьому сенсі він досягає свого. Бо головне в цій книжці — не точність до деталей, а дух епохи, який автор намагається передати. Вона не пояснить вам технічні нюанси, не розповість про код і деталі роботи над іграми. Головна сила книжки полягає в переданні атмосфери описаної епохи.</p><p>Вона чудово показує як розробка ігор перейшла від запального бажання створити «найп*здатішу гру в світі» до більш прагматичного підходу, коли команди почали розростатися й ігри переросли в індустрію, де крутяться мільйони доларів.</p><p>Окремо відзначу, що іноді все ж текстових описів замало. Хотілося б побачити хоч якісь ілюстрації, знімки екранів — хоча б для того, щоб не гуглити кожну згадану гру, намагаючись зрозуміти, про що Кушнер пише.</p><p>Хоча це теж перетворюється в частину читацького досвіду, коли в одній руці в тебе книжка, а в іншій телефон, чи ноутбук з відео проходження Commander Keen.</p><div class="embedded-video" data-youtube="iKHUOKVzo0Q"><img src="https://img.youtube.com/vi/iKHUOKVzo0Q/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><p>В цілому «Володарі DOOM» викликає враження радше біографічного фільму, аніж серйозного дослідження. Однак це все ж та книжка, яку ти дочитуєш, і залишається відчуття порожнечі, адже тобі хочеться ще і ти готовий читати далі.</p><p>Однак замість продовження читання ти з новим розумінням берешся за усі доступні DOOM, які відкриваються з нового боку.</p>		<div class="bg-color-section "  style="background-color:#1e73be">		<div class="content-wrap">						<p>Для мене, наприклад став відвертою несподіванкою (яка розкрила очі на DOOM по іншому) той факт, що сетинг гри народився з партій id Software у Dungeons &amp; Dragons.</p>		</div>	</div><p>Загалом це жива та захоплива історія сповнена ентузіазму. Хоча вона й дещо прикрашена, як і має бути в гарному байопіку.</p><p>Колись хтось, можливо, напише більш точну, детальнішу історію DOOM, але поки що — це найкраще з того, що можна знайти.</p><h2>«Володарі DOOM» від MAL&#8217;OPUS</h2><p>Тепер — до не менш важливої частини: українське видання «Володарів DOOM». Зрештою, яким цікавим не був би оригінальний твір усе це доволі легко може нівелюватися його виданням.</p><p>Тому одразу запевняю, що у MAL’OPUS проробили чудову роботу над книжкою. Нам створили видання, яким просто приємно володіти. Книжка уже навіть після прочитання просто манить до себе, аби вкотре потримати її в руках та роздивитися обкладинку.</p><p>Це саме той випадок, коли візуальні і тактильні відчуття лише підсилюють зміст. Книжку хочеться не лише читати, нею просто хочеться володіти.</p><p>Зрештою це справді важливий момент. Іноді навіть не найкращий текст може «витягнути» гарне оформлення, а тут вдале поєднання двох компонентів.</p><p><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-299314 size-large" src="/wp-content/uploads/2025/04/doom-book-629x1024.jpg" alt="" width="629" height="1024" srcset="/wp-content/uploads/2025/04/doom-book-629x1024.jpg 629w, /wp-content/uploads/2025/04/doom-book-184x300.jpg 184w, /wp-content/uploads/2025/04/doom-book-768x1250.jpg 768w, /wp-content/uploads/2025/04/doom-book-944x1536.jpg 944w, /wp-content/uploads/2025/04/doom-book-1259x2048.jpg 1259w, /wp-content/uploads/2025/04/doom-book-399x650.jpg 399w, /wp-content/uploads/2025/04/doom-book-scaled.jpg 1573w" sizes="auto, (max-width: 629px) 100vw, 629px" /></p><p>Приємно, що сторінки чудово розгортаються і при читанні вам не потрібно боротися з тим, щоби книжка випадково «захлопнулася». Також папір на якому надруковано книжку підійде тим, у кого можуть швидко втомлюватися очі.</p><p>Він жовтуватий, такий, що не ріже очі. Наприклад, якщо читати надворі під яскравим сонцем — це має значення. На білому папері все було б складніше та неприємніше.</p><p>Окреме варто відзначити роботу перекладача і редактора. Текст звучить українською природно. Тут немає відчуття механічного перенесення структури речень з англійської. Все рухається легко, в ритмі, який підтримує саму історію.</p><p>Ще один приємний момент, що в кінці книжки у MAL’OPUS усе ж додали своє невеличке післяслово. Воно коротке, але потрібне, адже розповідає, що відбулося з Кармаком, Ромеро та id Software за двадцять з гаком років після виходу книжки. Це той випадок, коли видавець не просто переклав текст, а подумав про контекст і свого читача.</p><p>З мінусів — знайшовся лише один, який можна було б навіть не згадувати. Це дрібний хибодрук, де Адріану Кармаку довелося народитися не в Шривпорті, а в «Шривп орті». Випадковий пробіл, який нічого не псує, хіба викликає усмішку та дає відчути роботу людей, що стоять за цією книжкою.</p><p>У підсумку — це дійсно варте уваги видання. Якщо ви досі вагаєтесь, чи купувати «Володарів DOOM», то моя відповідь — так. Візьміть її, прочитайте, а потім — повертайтеся до ігор серії DOOM, бо після цієї книжки ви будете дивитися та грати у них зовсім інакше.</p><p>Зрештою «Володарі DOOM» попри все залишається найкращим слідом тієї епохи, який тепер ми можемо потримати в руках — це чудовий квиток у часи, коли ігри народжувалися з жаги, а не з холоднокровно розрахованих бюджетів та прорахованих ризиків і способів убезпечення від них.</p>

📕 «Володарі DOOM» — квиток до призабутої епохи. Книга на часі

У 2003 році Девід Кушнер видав книжку з гучною назвою Masters of Doom і через понад 20 років, вона дісталася й українського читача під іменем «Володарі DOOM».

<p>Останній місяць весни напередодні літа готується задати темп для спекотного блокбастерного сезону.

До цього часу кіноіндустрія немає чим особливо похвалитися і саме травень тепер має взяти на себе відповідальність почати виправляти цю ситуацію.

На нас очікує нова історія у кіновсесвіті Marvel. Ще одна неможлива місія Тома Круза, символічне відзначення «Дня Зоряних війн», а також кілька оригінальних фільмів та серіалів.

Зрештою, якщо вам цікаво, що нового можна буде подивитися у травні, то ви звернулися за правильною адресою, адже ми вирішили зібрати для вас найцікавіші прем’єри місяця.
</p><h2 style="text-align: center;">Фільми</h2>
[color_title title="«Громовержці*» — 30 квітня / 1 травня"]

Відкриє травень для нас своїм черговим фільмом Marvel. Однак цього разу на нас очікує не звичне кіно про героїв, радше про команду антигероїв.

https://youtu.be/thVWxy8oqCc

У «Громовержцях*» нам розкажуть про те, як уряд США вирішує наняти команду з антигероїв для виконання роботу, яка занадто «брудна», щоби віддати її «Месникам».

Також фільм нам пояснить, що означає «*» у назві стрічки.

[color_title title="«Фанатик» — 1 травня"]

Також травень можна буде розпочати з нового фільму від Джиммі Уордена, який відомий за сценарієм стрічки «Ведмідь під кайфом».

Головну роль у стрічці зіграє Самара Вівінг і на нас очікує чорна комедія з елементами горору та трилера.

За сюжетом нам розкажуть про відому співачку у 1990-х роках, у якої є одержимий суперфанат, який переконаний, що він має одружитися з нею.

https://youtu.be/wF5XrmzTLqw

[blockquote_with_author content="Дівчина щосили намагається уникнути свого незапланованого і кривавого весілля, але сподіватися доводиться лише на себе та на допомогу вірного тілоохоронця Белла. Цю ніч з фанатиком переживуть не всі."]

[color_title title="«Серфер» — 8 травня"]

Цього місяця на великі екрани знову повертається Ніколас Кейдж у новому психологічному трилері від режисера Лоркана Фіннегана.

https://youtu.be/uwaTd8t_gc4

[blockquote_with_author content="Повернувшись до мальовничої місцини свого дитинства, головний герой прагне провести день із сином, але замість спокою стикається з агресією місцевих серферів, які проголосили себе володарями пляжу. Принижений, він вирішує не тікати, а залишитися. Його самотній протест перетворюється на безкомпромісну війну — за повагу, за гідність, за себе самого.

Протягом семи днів напруга наростає, межі стираються, а боротьба стає все більш жорстокою. «Серфер» — історія про людину, яку загнали в кут… І яка відмовилась здатися."]

[color_title title="«Шалені копи» — 8 травня"]

Це буде кримінальна комедія з елементами чорного гумору, у якій головні ролі виконують Джозеф Гордон-Левітт та Хімеш Патель.

Стрічка розповідає нам про двох недолугих поліцейських, які прибувають на виклик та випадково вбивають власницю будинку. У спробі приховати сліди злочину, вони обкрадають дім. Однак усе це лише початок, адже далі усе набуває ще абсурднішого та комічного характеру.

https://youtu.be/JpjQjmrzfhE

[color_title title="«Сентиментальна подорож до планети Параджанова» — 8 травня"]

Також провести травень можна за переглядом «документального омажу» культовому режисеру Сергію Параджанову створеного з нагоди його 100-річчя.

Стрічка поєднує в собі унікальні архівні матеріали «із сюрреалістичними ляльковими сценами, що стирають межі між уявою та реальністю». Також фільм поєднує усе це з елементами лялькової анімації.

<img class="aligncenter wp-image-298661 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2025/04/8cd973a4d99c0350.jpeg" alt="" width="700" height="460">

[blockquote_with_author content="Документальний омаж Сергію Параджанову, міфологізованому кінорежисеру й митцю, з нагоди його 100-річчя. Подорож у світ Параджанова, поєднання унікальних архівних матеріалів із сюрреалістичними ляльковими сценами, що стирають межі між уявою та реальністю."]

[color_title title="«Пункт призначення: Родове прокляття» — 15 травня"]

Уже цього місяця після 14-річної паузи до кінотеатрів нарешті повертається доволі культова серія фільмів «Пункт призначення».

Шости фільм у франшизі має стати перезавантаженням для франшизи і тут нам обіцяють новий підхід до уже знайомої концепції.

https://youtu.be/SMNDZJQiZCI

За сюжетом на нас очікує історія про студентку, яку переслідують кошмари про загибель членів її родини. Вже вдома вона дізнається, що у 1969 році її бабуся уникла смерті в аварії і ось смерть повертається, щоби забрати своє. Тому героїня мусить розірвати цю фатальну приреченість, перш ніж загине уся її родина.

[color_title title="«Місія неможлива: Фінальна розплата» — 22 травня"]

Травень також стане місяцем, коли Том Круз вчергове повертається у ролі Ітана Ганта уже для своєї восьмої неможливої місії, яка водночас може стати для нього останньою.

Стрічка продовжить події попередньої частини, але цього разу спецагенту доведеться зіткнутися з наслідками усіх своїх попередніх дій.

https://youtu.be/qLvLGlFFkWg

[blockquote_with_author content="Наше життя – це сукупність власних рішень. Том Круз – це Ітан Гант у фільмі «Місія неможлива: Фінальна розплата», і його чекатиме найнебезпечніша місія за всю кар’єру."]

Додамо, що фільм <a href="https://nachasi.com/cinema/2025/03/26/mission-really-impossible/" target="_blank" rel="noopener">має один з найбільших бюджетів в історії кіно</a> — близько $400 млн.

[color_title title="«Ліло і Стітч» — 22 травня"]

Ще один кіноремейк від Disney і цього разу це буде кіноадаптація популярного мультфільму 2002 року про прибульця Стітча і дівчнку Лілу.

https://youtu.be/U6cUTjV2dYA

[blockquote_with_author content="«Ліло і Стіч» — це кіноадаптація культової анімації від Disney 2002 року. Фільм розповідає зворушливу та веселу історію про самотню гавайську дівчинку Ліло та втікача-прибульця, який допомагає згуртувати її зруйновану сім’ю."]

[color_title title="«Фінікійська схема» — 29 травня"]

Кінець травня можна буде провести за переглядом нового фільму від Веса Андерсона, який цього разу поєднує елементи шпигунського трилера, сімейної драми з фірмовим стилем режисера.

https://youtu.be/rTwZTNsTk2k

Події стрічки розгортаються у 1940-х роках, коли головний герой, що також є найбагатшою людиною Європи, після довгої розлуки зустрічається зі своєю донькою, яка стала черницею. Разом з її наставником вони опиняються в центрі конфлікту, який повʼязаний з родинним бізнесом і все переплітається з інтригами та зрадами у турбулентні часи.

[color_title title="«Тіні забутих предків» — 29 травня"]

Також травень можна провести за переглядом класики українського кіно від Сергія Параджанова.

У 2025 році фільму «Тіні забутих предків» виповнюється 60 років і це гарна нагода не лише просто подивитися цю стрічку, а й ознайомитися з нею на великому екрані кінотеатру.

https://youtu.be/jbLVoUBsEQU

[color_title title="Mountainhead — 31 травня"]

У самісінькому кінці місяця HBO випустить повнометражний дебют Джессі  Армстронґа, який відомий як шоуранер серіалу «Спадкоємці».

https://youtu.be/jxsyXc-LpKk

Mountainhead буде сатиричною комедійною драмою та розповість про чотирьох мільярдерів, які збираються на зимовий відпочинок у горах у часи глобальної фінансової кризи.

Однак їхній спокій порушує, те що платформа одного з них, яка нагадує реальну Meta, спричинила поширення діпфейків, що призвели до дестабілізації ринків. Усе починає загострюватися тоді, коли до них звертається президент США.
<h2 style="text-align: center;">Серіали</h2>
[color_title title="Star Wars: Tales of the Underworld — 4 травня"]

У «День Зоряних війн» на Disney+ фанатів далекої-далекої галактики планують потішити новим лімітованим мультсеріалом з серії Tales of…

https://youtu.be/GkywNANueew

[blockquote_with_author content="У новому мультсеріалі шанувальники побачать, як Вентресс і Бейн виживають у тіні Імперії. У пошарпаному плащі Вентресс, яку востаннє бачили у «Зоряних війнах: Бракована партія» 3 сезон, запалює свою шаблю, щоб зустріти таємничого ворога з червоним лезом, поки молодий падаван бореться з життям після Наказу 66. Одягнувши свій культовий капелюх, Бейн вступає в чергову напружену бластерну сутичку, коли над ним кружляють сталеві дзьоби — протистояння, яке нагадує нам його появу в «Книзі про Бобу Фетта»."]

[color_title title="«Любов, смерть і роботи», 4-й сезон — 15 травня"]

На Netflix у травні також з новим сезоном повертається анімаційний серіал-антологія «Любов, смерть і роботи».

На нас очікує десять нових короткометражних епізодів, кожен з яких розповідатиме окрему історію в своєму унікальному стилі. ​

Як завжди очікується широкий спектр жанрів — від гумористичних до постапокаліптичних історій.

https://youtu.be/fnvke44Rps4

[color_title title="Duster — 15 травня"]

Зі свого боку HBO спробує потішити нас своїм новим серіалом від режисера фільмів «Зоряний шлях» і «Зоряні війни: Пробудження сили» Дж. Дж. Абрамса.

Відзначимо, що співавторкою шоу також виступає Латоя Морган, яка була продюсеркою та сценаристкою «Ходячих мерців» впродовж 2019-2021 років.

https://youtu.be/Df5b22eewtY

Серіал за жанром буде кримінальним трилером, який розповідає про першу темношкіру агентку ФБР, яка у 1972 році бере собі в напарники сміливого водія, щоб розібратися з кримінальним синдикатом.

[color_title title="«Вбивцебот» — 16 травня"]

У Apple TV+ для нас на травень підготували премʼєру комедійного серіалу у науково-фантастичному сетингу, який заснований на серії книг Марти Веллс The Murderbot Diaries.

https://youtu.be/vEioDeOiqEs

Сюжет «Вбивцебота» розповість нам про андроїда-охоронця, якому вдалося зламати власне програмне забезпечення та здобути вільну волю. Однак він також продовжує виконувати свої обовʼязки разом з пошуком свого місця у всесвіті потайки досліджуючи його через кіно, серіали та інше.

[color_title title="«Рік та Морті», 8-й сезон — 25 травня"]

Завершити травень нам пропонують у Adult Swim з восьмим сезоном «Ріка та Морті» з новою порцією пригод кумедної пари головних героїв.

https://youtu.be/ySYnTO7leqI

У продовженні мультсеріалу на нас очікує повернення багатьох персонажів з попередніх сезонів та альтернативних версій головних героїв і їхніх родичів.

Останній місяць весни напередодні літа готується задати темп для спекотного блокбастерного сезону.

До цього часу кіноіндустрія немає чим особливо похвалитися і саме травень тепер має взяти на себе відповідальність почати виправляти цю ситуацію.

На нас очікує нова історія у кіновсесвіті Marvel. Ще одна неможлива місія Тома Круза, символічне відзначення «Дня Зоряних війн», а також кілька оригінальних фільмів та серіалів.

Зрештою, якщо вам цікаво, що нового можна буде подивитися у травні, то ви звернулися за правильною адресою, адже ми вирішили зібрати для вас найцікавіші прем’єри місяця.
<h2 style="text-align: center;">Фільми</h2>
[color_title title="«Громовержці*» — 30 квітня / 1 травня"]

Відкриє травень для нас своїм черговим фільмом Marvel. Однак цього разу на нас очікує не звичне кіно про героїв, радше про команду антигероїв.

https://youtu.be/thVWxy8oqCc

У «Громовержцях*» нам розкажуть про те, як уряд США вирішує наняти команду з антигероїв для виконання роботу, яка занадто «брудна», щоби віддати її «Месникам».

Також фільм нам пояснить, що означає «*» у назві стрічки.

[color_title title="«Фанатик» — 1 травня"]

Також травень можна буде розпочати з нового фільму від Джиммі Уордена, який відомий за сценарієм стрічки «Ведмідь під кайфом».

Головну роль у стрічці зіграє Самара Вівінг і на нас очікує чорна комедія з елементами горору та трилера.

За сюжетом нам розкажуть про відому співачку у 1990-х роках, у якої є одержимий суперфанат, який переконаний, що він має одружитися з нею.

https://youtu.be/wF5XrmzTLqw

[blockquote_with_author content="Дівчина щосили намагається уникнути свого незапланованого і кривавого весілля, але сподіватися доводиться лише на себе та на допомогу вірного тілоохоронця Белла. Цю ніч з фанатиком переживуть не всі."]

[color_title title="«Серфер» — 8 травня"]

Цього місяця на великі екрани знову повертається Ніколас Кейдж у новому психологічному трилері від режисера Лоркана Фіннегана.

https://youtu.be/uwaTd8t_gc4

[blockquote_with_author content="Повернувшись до мальовничої місцини свого дитинства, головний герой прагне провести день із сином, але замість спокою стикається з агресією місцевих серферів, які проголосили себе володарями пляжу. Принижений, він вирішує не тікати, а залишитися. Його самотній протест перетворюється на безкомпромісну війну — за повагу, за гідність, за себе самого.

Протягом семи днів напруга наростає, межі стираються, а боротьба стає все більш жорстокою. «Серфер» — історія про людину, яку загнали в кут… І яка відмовилась здатися."]

[color_title title="«Шалені копи» — 8 травня"]

Це буде кримінальна комедія з елементами чорного гумору, у якій головні ролі виконують Джозеф Гордон-Левітт та Хімеш Патель.

Стрічка розповідає нам про двох недолугих поліцейських, які прибувають на виклик та випадково вбивають власницю будинку. У спробі приховати сліди злочину, вони обкрадають дім. Однак усе це лише початок, адже далі усе набуває ще абсурднішого та комічного характеру.

https://youtu.be/JpjQjmrzfhE

[color_title title="«Сентиментальна подорож до планети Параджанова» — 8 травня"]

Також провести травень можна за переглядом «документального омажу» культовому режисеру Сергію Параджанову створеного з нагоди його 100-річчя.

Стрічка поєднує в собі унікальні архівні матеріали «із сюрреалістичними ляльковими сценами, що стирають межі між уявою та реальністю». Також фільм поєднує усе це з елементами лялькової анімації.

<img class="aligncenter wp-image-298661 size-full" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2025/04/8cd973a4d99c0350.jpeg" alt="" width="700" height="460" />

[blockquote_with_author content="Документальний омаж Сергію Параджанову, міфологізованому кінорежисеру й митцю, з нагоди його 100-річчя. Подорож у світ Параджанова, поєднання унікальних архівних матеріалів із сюрреалістичними ляльковими сценами, що стирають межі між уявою та реальністю."]

[color_title title="«Пункт призначення: Родове прокляття» — 15 травня"]

Уже цього місяця після 14-річної паузи до кінотеатрів нарешті повертається доволі культова серія фільмів «Пункт призначення».

Шости фільм у франшизі має стати перезавантаженням для франшизи і тут нам обіцяють новий підхід до уже знайомої концепції.

https://youtu.be/SMNDZJQiZCI

За сюжетом на нас очікує історія про студентку, яку переслідують кошмари про загибель членів її родини. Вже вдома вона дізнається, що у 1969 році її бабуся уникла смерті в аварії і ось смерть повертається, щоби забрати своє. Тому героїня мусить розірвати цю фатальну приреченість, перш ніж загине уся її родина.

[color_title title="«Місія неможлива: Фінальна розплата» — 22 травня"]

Травень також стане місяцем, коли Том Круз вчергове повертається у ролі Ітана Ганта уже для своєї восьмої неможливої місії, яка водночас може стати для нього останньою.

Стрічка продовжить події попередньої частини, але цього разу спецагенту доведеться зіткнутися з наслідками усіх своїх попередніх дій.

https://youtu.be/qLvLGlFFkWg

[blockquote_with_author content="Наше життя – це сукупність власних рішень. Том Круз – це Ітан Гант у фільмі «Місія неможлива: Фінальна розплата», і його чекатиме найнебезпечніша місія за всю кар’єру."]

Додамо, що фільм <a href="https://nachasi.com/cinema/2025/03/26/mission-really-impossible/" target="_blank" rel="noopener">має один з найбільших бюджетів в історії кіно</a> — близько $400 млн.

[color_title title="«Ліло і Стітч» — 22 травня"]

Ще один кіноремейк від Disney і цього разу це буде кіноадаптація популярного мультфільму 2002 року про прибульця Стітча і дівчнку Лілу.

https://youtu.be/U6cUTjV2dYA

[blockquote_with_author content="«Ліло і Стіч» — це кіноадаптація культової анімації від Disney 2002 року. Фільм розповідає зворушливу та веселу історію про самотню гавайську дівчинку Ліло та втікача-прибульця, який допомагає згуртувати її зруйновану сім’ю."]

[color_title title="«Фінікійська схема» — 29 травня"]

Кінець травня можна буде провести за переглядом нового фільму від Веса Андерсона, який цього разу поєднує елементи шпигунського трилера, сімейної драми з фірмовим стилем режисера.

https://youtu.be/rTwZTNsTk2k

Події стрічки розгортаються у 1940-х роках, коли головний герой, що також є найбагатшою людиною Європи, після довгої розлуки зустрічається зі своєю донькою, яка стала черницею. Разом з її наставником вони опиняються в центрі конфлікту, який повʼязаний з родинним бізнесом і все переплітається з інтригами та зрадами у турбулентні часи.

[color_title title="«Тіні забутих предків» — 29 травня"]

Також травень можна провести за переглядом класики українського кіно від Сергія Параджанова.

У 2025 році фільму «Тіні забутих предків» виповнюється 60 років і це гарна нагода не лише просто подивитися цю стрічку, а й ознайомитися з нею на великому екрані кінотеатру.

https://youtu.be/jbLVoUBsEQU

[color_title title="Mountainhead — 31 травня"]

У самісінькому кінці місяця HBO випустить повнометражний дебют Джессі  Армстронґа, який відомий як шоуранер серіалу «Спадкоємці».

https://youtu.be/jxsyXc-LpKk

Mountainhead буде сатиричною комедійною драмою та розповість про чотирьох мільярдерів, які збираються на зимовий відпочинок у горах у часи глобальної фінансової кризи.

Однак їхній спокій порушує, те що платформа одного з них, яка нагадує реальну Meta, спричинила поширення діпфейків, що призвели до дестабілізації ринків. Усе починає загострюватися тоді, коли до них звертається президент США.
<h2 style="text-align: center;">Серіали</h2>
[color_title title="Star Wars: Tales of the Underworld — 4 травня"]

У «День Зоряних війн» на Disney+ фанатів далекої-далекої галактики планують потішити новим лімітованим мультсеріалом з серії Tales of…

https://youtu.be/GkywNANueew

[blockquote_with_author content="У новому мультсеріалі шанувальники побачать, як Вентресс і Бейн виживають у тіні Імперії. У пошарпаному плащі Вентресс, яку востаннє бачили у «Зоряних війнах: Бракована партія» 3 сезон, запалює свою шаблю, щоб зустріти таємничого ворога з червоним лезом, поки молодий падаван бореться з життям після Наказу 66. Одягнувши свій культовий капелюх, Бейн вступає в чергову напружену бластерну сутичку, коли над ним кружляють сталеві дзьоби — протистояння, яке нагадує нам його появу в «Книзі про Бобу Фетта»."]

[color_title title="«Любов, смерть і роботи», 4-й сезон — 15 травня"]

На Netflix у травні також з новим сезоном повертається анімаційний серіал-антологія «Любов, смерть і роботи».

На нас очікує десять нових короткометражних епізодів, кожен з яких розповідатиме окрему історію в своєму унікальному стилі. ​

Як завжди очікується широкий спектр жанрів — від гумористичних до постапокаліптичних історій.

https://youtu.be/fnvke44Rps4

[color_title title="Duster — 15 травня"]

Зі свого боку HBO спробує потішити нас своїм новим серіалом від режисера фільмів «Зоряний шлях» і «Зоряні війни: Пробудження сили» Дж. Дж. Абрамса.

Відзначимо, що співавторкою шоу також виступає Латоя Морган, яка була продюсеркою та сценаристкою «Ходячих мерців» впродовж 2019-2021 років.

https://youtu.be/Df5b22eewtY

Серіал за жанром буде кримінальним трилером, який розповідає про першу темношкіру агентку ФБР, яка у 1972 році бере собі в напарники сміливого водія, щоб розібратися з кримінальним синдикатом.

[color_title title="«Вбивцебот» — 16 травня"]

У Apple TV+ для нас на травень підготували премʼєру комедійного серіалу у науково-фантастичному сетингу, який заснований на серії книг Марти Веллс The Murderbot Diaries.

https://youtu.be/vEioDeOiqEs

Сюжет «Вбивцебота» розповість нам про андроїда-охоронця, якому вдалося зламати власне програмне забезпечення та здобути вільну волю. Однак він також продовжує виконувати свої обовʼязки разом з пошуком свого місця у всесвіті потайки досліджуючи його через кіно, серіали та інше.

[color_title title="«Рік та Морті», 8-й сезон — 25 травня"]

Завершити травень нам пропонують у Adult Swim з восьмим сезоном «Ріка та Морті» з новою порцією пригод кумедної пари головних героїв.

https://youtu.be/ySYnTO7leqI

У продовженні мультсеріалу на нас очікує повернення багатьох персонажів з попередніх сезонів та альтернативних версій головних героїв і їхніх родичів.