Наталія Соколовська
Інтернет суттєво змінив поняття «медіа»
Lviv Media Forum кличе обговорити провідні медіатренди і помітно розширив можливості й розуміння поняття «свобода слова». Будь-яке слово, сказане онлайн, може охопити мільйонну аудиторію за лічені секунди. В авторитарних державах Мережа часто стає «острівцем свободи», яка дає шанс обійти державну цензуру. Тут активісти організовуються для проведення масових протестів, поширюють критичні до влади матеріали чи результати антикорупційних розслідувань.
Одночасно інтернет став «клоакою» суспільної дискусії: тут дозволено все — і ніхто ні за що не відповідає. Коментарі «тролів», які погрожують, ображають, висловлюють неполіткоректні думки й поширюють фейки
Марк Цукерберґ — про фейкові новини, бізнес та суспільство та користуються мовою ненависті, стали звичним явищем. Крім того, інтернет — чудовий канал для поширення пропаганди, що для України стало особливо помітним після початку війни на Сході
Правда про «Міфа»: Українці зібрали 300 тис грн на фільм про оперного співака з моменту вторгнення військ північно-східного «сусіда».
Епоха регулювань
Намагання якимось чином врегулювати поведінку онлайн-користувачів спостерігаються скрізь, демократичні країни часто в цьому питанні не відстають від авторитарних. У Німеччині соціальні мережі змушують платити штрафи
Netzwerkdurchsetzungsgesetz — німці, штрафи, інтернет, якщо ті не видаляють нелегальний контент; кремлівський режим прирівняв блоґерів до ЗМІ та змушує їх реєструватися через наглядові органи. Україна теж блокує російські соцмережі
VK.ru, Ok.ru, «Яндекс» та Mail.ru заблокують в Україні на 3 роки, аби запобігти збиранню даних супротивником, поширенню брехні та вербуванню спільників терористичних угруповань.
Намагання врегулювати онлайн-дискусії викликає запитання: що таке «свобода слова» в еру інтернету і які її обмеження? Розуміння свободи слова відрізняється у різних культурах і країнах. У Німеччині, наприклад, діють жорсткіші правила щодо антисемітизму та ксенофобії. У сусідніх країнах до такого роду висловлювань менш прискіпливо ставляться. Різняться й погляди щодо того, чи дозволені зображення з оголеним тілом. У США правила жорсткіші, ніж, приміром, в країнах ЄС.
Фото американського кореспондента Ніка Ута. Діти та напалм, війна у В’єтнамі, XX ст. © Nick Ut/AP Photo
Наочно цю тезу проілюстрував випадок з історичною фотографією «Жахи війни», на якому видно оголене тіло в’єтнамської дівчинки, що тікає від вибуху бомби з напалмом. Кадр був знятий у В’єтнамі у 1972 році фотографом Ніком Утом. Facebook видалив його через те, що в кадрі видно оголене тіло — згідно з діючими нормами, якими керується соціальна мережа, такий контент заборонено розміщувати.
Універсальна свобода
Британський вчений і журналіст Тімоті Гартон Еш відверто називає інтернет «найбільшою клоакою історії» — і тим не менше виступає за те, аби свобода слова не обмежувалася, а навпаки гарантувалася у повному обсязі. У своїй книзі «10 Principles For a Connected World» він висловлює переконання, що свободи повинно бути більше, а не менше.
Разом з групою науковців з Оксфордського університету Еш запустив проект: Free Speech Debate, що доступний 13 мовами. Таким чином він прагне представити свої 10 принципів та ініціювати дискусію представників різних культур, національностей і держав. Долучитися до розмови може будь-хто.
Як виглядають 10 принципів свободи слова за Ешем
1. Свобода пошуку та використання інформації — правила доступу до інформації повинні бути рівними й однаковими для всіх користувачів.
2. Ні насильству — погрози й насильство заборонені.
3. Освіта — заборони на поширення знань не мають права на існування.
4. Жодної цензури щодо журналістики — потрібно забезпечувати свободу і плюралізм медіа ландшафту для того, щоб громадяни різних країн були добре поінформовані та повноцінно брали участь у політичному житті країни.
5. Різноманіття — потрібно забезпечити конструктивну дискусію про всі види людських відмінностей (культурні, національні, політичні, тощо).
6. Релігія — повага до різних релігії, але це не стосується сумнівних змістів.
7. Приватність — кожен має право знати, що відбувається з особистими даними, які потрапили в інтернет. Цей принцип не повинен обмежувати можливість стежити за прозорістю політичного процесу: наприклад відслідковувати заробітки державних службовців тощо.
8. Секретність — в інтересах особистої і державної безпеки приватність може порушуватися.
9. Нелегальне втручання з боку державних органів та приватних корпорацій заборонене — йдеться, зокрема, про встановлення цензури та монополії.
10. Відвага — користувач сам вирішує, де ризикувати й готовий справитися з наслідками.
Як реагує суспільство
Еша критикують за надмірний ідеалізм та відірваність від реальності . Йому звинувачують у «західному імперіалізмі», закидаючи, що він намагається нав’язати світові єдині правила поведінки. На такого роду критику він відповідає, що у часи, коли кордони по факту зникають, і різні культури, народи, звички й традиції — хочете ви цього чи ні — наштовхуються один на одного, варто спробувати спосіб мислення тих, хто «по інший бік» інформаційної барикади. Ідеалістично? Можливо. Втім, це не робить ситуацію гіршою у порівнянні із альтернативою — можливим світом «постправди», на порозі створення якого ми стоїмо.