Анжеліка Юзькова
Така велика кількість проектів та стартапів на blockchain призводить до появи значної кількості шахраїв та просто тих, хто хоче «упіймати хайп». Як відрізняти справжні починання від фейкових і чи потрібен окремий КВЕД майнерам та ПДВ для операцій з криптовалютою?
Про це та інше розповів Станіслав Под’ячев, засновник Blockchain Art Hackathon, керуючий партнер Blockchain Lab і модератор панелі Disruptive FinTech technologies на UNIT Fintech Forum 2018.
Про державне регулювання крипторинку
За словами Станіслава Под’ячева, врегулювати крипторинок з точки зору особливих структур — це поставити купу бар’єрів для подальшого розвитку технології та «загнати в стійло» цей бізнес. Якщо ж говорити про врегулювання з позиції бізнесу, це означатиме створення «правил гри», які будуть вигідні тим, що якщо їх дотримуватися, бізнес буде вести простіше.
Саме з другої точки зору в рамках робочої групи, яка створена з представників бізнесу, пов’язаних з віртуальними валютами, юристів, навіть журналістів, які знаються на темі криптотехнологій, розроблено документ, принципи якого мають бути закріплені на державному рівні. І це пропозиція від бізнесу для держави, наголошує Под’ячев:
— Ми чули пропозиції від Нацбанку. В них говорилося, що це не валюта і що НБУ не буде регулювати цей ринок. Силовики писали, що криптовалюти можуть використовуватися для фінансування тероризму і взагалі їх краще було б заборонити. А ми видали свою позицію, свій policy paper, де прописано, що треба спершу закріпити на законодавчому рівні визначення базових термінів: blockchain, криптовалюти, токени, смарт-контракти, криптобіржі.
Проте й цими кроками все не вичерпується, наголошує Станіслав: «Далі треба накласти мораторій на створення нових законодавчих бар’єрів — на додаткове регулювання і обмеження використання біткойнів. Також, якщо не вдається ПДВ стягувати з операцій по криптовалютах та з майнінгу, тоді потрібно боротися за податок на прибуток і за «білі» зарплати в цьому бізнесі».
Наступним кроком, на переконання Под’ячева, має стати прописування податкових ставок, котрі вирівняють становище українських бізнесменів у сегменті криптотехнологій та їхніх колег із тієї ж Білорусі:
— Зараз один запропонований законопроект подається в інтересах чиновників. Інший — в інтересах не дуже «чистих» учасників ринку, які хочуть просто зробити під себе закриту самокеровану організацію і видавати ліцензії. А ми говоримо про те, що потрібно прийняти єдині правила гри. І вони мають бути максимально ліберальні.
Про заклики створити національну криптовалюти чи провести національне ICO за «естонським» варіантом
— Не бачу нічого поганого в тому, щоби державі залучати кошти ще й випустивши власні зобов’язання на основі blockchain: аналог державних облігацій, лишень у цифровому вигляді. Стосовно української національної цифрової валюти, я би сказав, що це — химера. Для того, щоби створити віртуальну валюту, потрібні лише комп’ютер і спільнота, яка це підтримає. Спільнота в сенсі не інституція, а мережа зацікавлених людей — навіть якщо територіально вони знаходитимуться не в одній державі.
— Уявіть собі, що держава контролює на блокчейні власну валюту. Якийсь опозиціонер отримає негативний соціальний рейтинг, і в нього заблокована вся активність. І він тоді не зможе нічого зробити із власними цифровими накопиченнями? Це буде диктатура. Тому до умовної державної криптогривні я б дуже обережно ставився, поки це питання не на часі. Хоча я знаю групу, яка лобіює це питання — і в принципі розумію їхні інтереси.
Про легалізацію майнерів через КВЕДи та законодавчі зміни
— Майнінг — це діяльність для того, щоб підтримувати в робочому стані blockchain певної криптовалюти. Ця діяльність пов’язана з використанням електроенергії та потужності процесора, вона відповідним чином винагороджується у межах блокчейну.
Зараз ситуація виглядає наступним чином. Майнер має заплатити за електроенергію, обладнання, приміщення та час робітників, продавши отримані в результаті майнінгу криптовалюти, наприклад біткоіни, за звичайну валюту. Якщо він продаватиме їх в Україні, то має сплатити ПДВ, тобто отримати в результаті або на 20% менше, ніж можна отримати на закордонних біржах, або намагатися продати на 20% дорожче. Дорожче, звичайно, ніхто не купить. Тому більшість майнерів просто продають криптовалюти закордоном та отримують долари чи євро на нерезидентські рахунки, де податків немає.
«— Нам може подобатись така схема, або ні, але вона існує зараз. Майнери у своїй діяльності конкурують із компаніями із різних країн. Це — абсолютно глобальний ринок. І якщо ми стимулюємо експортерів нульовими ставками ПДВ, то чим майнери від них відрізняються? Але майнінг не вписується у парадигму існуючого податкового законодавства. Це як процеси квантової механіки описувати за допомогою законів Ньютона. Отримаємо не просто протиріччя, а абсолютно несумісні речі. Якщо ми не можемо проконтролювати стягнення ПДВ з цього і не можемо поставити бар’єри, і не маємо їх ставити, тоді нам просто треба чітко сказати: «Майнінг не обкладається податком на додану вартість».
Додавання цієї діяльності у КВЕДах, на переконання Под’ячева, є лише напівмірою, бо є особливості цієї підприємницької діяльності, через які варто відмовитися від моделі класичного оподаткування того, що роблять майнери. Пільгові тарифи на електроенергію у нічний час наприклад, могли би стати більшим стимулом для залучення закордонних майнерів до України та сплати ними відрахувань, аніж певні ставки ПДВ чи інших податків.
Про важливість blockchain-технології
За словами Станіслава, це — технологія досягнення консенсусу відносно стану розподіленої бази даних на даний моменту часу в умовах повної взаємної недовіри сторін. Також blockchain називають сам реєстр транзакцій:
«— Тому ми не можемо сказати, що blockchain живе десь окремо від біткоїну чи інших криптовалют. Майнери не витрачали б електроенергію і свої процесорну потужність на те, щоб підтримувати його роботу. Але технологія розвивається. Цілком ймовірно, що з часом з’явиться нова технологія, яка для досягнення консенсусу стане використовувати не винагороду майнерам як у Proof-Of-Work, або власникам криптовалюти як у Proof-of-Stake, а інші протоколи. Однак і ці рішення ймовірно будуть базуватися на технології blockchain».
Стосовно документообігу і баз даних Под’ячев наголошує, що використання blockchain в роботі державних баз даних могло би повернути довіру суспільства до цього інструменту накопичення та передавання інформації: «Сьогодні реєстри не дуже викликають довіру в суспільства. У ЗМІ періодично зустрічаються твердження, що до традиційних електронних реєстрів є можливість внести зміни минулим числом — і цим, наприклад, користуються для рейдерських захоплень. Із blockchain така практика стане неможливою».
Аналогічно пропонує Станіслав Под’ячев діяти й у сфері документообігу. Практика, коли відомості треба носити між кабінетами, навіть якщо йдеться про відомості про народження чи відпустки, є хибною:
— Якби ми мали ID на блокчейні замість паспортів та ідентифікаційних кодів на шматках паперу, ми би змогли користуватися реальними благами електронного урядування.
Про білоруський «криптодекрет» та можливість скористатися таким досвідом в Україні
На думку Станіслава, приклад білоруських змін щодо криптотехнологій свідчить: влада замислюється над тим, що технології потрібно не тільки забороняти і обмежувати, а ще й давати їм якийсь поштовх для розвитку. Проте надягати «рожеві окуляри» не варто:
— Я не живу в Білорусі, але думаю, що «Гладко было на бумаге, да забыли про овраги». У декреті (президента Лукашенка про операції з криптовалютами та розвиток blockchain-технологій — прим. ред.) написано все дуже красиво. Проте дія усіх цих положень обмежена лише Парком високих технологій, а не межами усієї країни. До того ж, бездумне копіювання цього документу не дуже підходить Україні. Проте саме з білоруськими нормами нам доведеться конкурувати надалі, хочемо ми цього чи ні. Це — зовнішній фактор, на який ми впливати не можемо. А от на внутрішні — у вигляді законопроектів та ініціатив всередині України — цілком здатні вплинути.
Про засилля «експертів» та як не натрапити на «скам»-проекти
— Той факт, що люди з браком реального досвіду та з тотальним нерозумінням про що вони говорять збирають аудиторії, свідчить лише про те, що попит на знання високий. На жаль, люди звертають увагу не на технологічні аспекти роботи системи, не на те, як вона зможе бізнесу допомогти чи вирішити якісь глобальні питання, а на те, скільки коштує зараз біткоін і як заробити на трейдингу.
Под’ячев радить пам’ятати про потребу критичного мислення та не піддаватися ажіотажному попиту на подібні тренінги чи маркетингові заклики, бути прискіпливішими у ставленні до подій, ініціатив та тих, хто стоїть за їхнім проведенням.
Три поради тим, хто хоче інвестувати у проект, який виходить на ICO
Серед причин, через які ICO проектів зазнають невдачі, Станіслав Под’ячев називає 2 основних:
- коли власники просто хочуть зробити «ICO заради ICO», тобто заради збору коштів і ніхто не має на меті доставляти продукт;
- недостатня оцінка ризиків та брак досвіду у команди чи засновника, хибні припущення — все це робить 90–95 % ICO нежиттєздатними починаннями.
— Якщо вас це не зупиняє, тоді можна «зіграти». Але пам’ятайте, що це більше казино, аніж інвестування. Зміниться все тоді, коли люди почнуть звертати увагу на реальний досвід команд та їхній склад, перш ніж вкладати свої гроші в токени. Я би не хотів давати жодних порад. Читайте книжки, почніть з «Чорного лебедя» Нассіма Талеба та книжок про поведінкову економіку — щоби критично мислити, приймаючи власні рішення.
Нагадаємо, раніше ми розповідали, як Олександра Говоруха після 15 років B2B-продажів знайшла себе в IT. Сьогодні Олександра відповідає за комунікації та організацію подій в UNIT.Сity. З нею ми поговорили
Як після 15 років B2B-продажів знайти себе в IT — історія Олександри Говорухи про її професійний шлях, трансформацію з «продажника» в комунікаційника, зміну ставлення до кар’єрного зростання.