Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Прочитати вголос
Зупинити читання

Як після 15 років B2B-продажів знайти себе в IT — історія Олександри Говорухи

Jak pislja 15 rokiv B2B-prodaživ znajty sebe v IT — istorija Oleksandry Govoruhy

Прожити життя вдруге неможливо. З кар’єрою щось схоже – її, звісно, можна розвернути і спробувати почати заново, але отриманий досвід визначатиме кут розвороту. Проте можна спробувати, аби робота — після кардинальної зміни сфери діяльності —приносила тобі задоволення. Саме про це — наша сьогоднішня історія
Prožyty žyttja vdruge nemožlyvo. Z kar’jeroju ščoś shože – її, zvisno, možna rozvernuty i sprobuvaty počaty zanovo, ale otrymanyj dosvid vyznačatyme kut rozvorotu. Prote možna sprobuvaty, aby robota — pislja kardynaľnoї zminy sfery dijaľnosti —prynosyla tobi zadovolennja. Same pro ce — naša śogodnišnja istorija
Čytaty latynkoju

Спеціальні можливості

Прочитати вголос
Зупинити читання
Контрастна версія
  Олександра Говоруха 15 років займалася B2B-продажами. В IT перейшла нещодавно: у 2016-му стала менеджеркою з коммунікацій у Ciklum. Сьогодні вона відповідає за комунікації та організацію подій в UNIT.Сity. З нею ми поговорили про її професійний шлях, трансформацію з продажника в комунікаційника, зміну ставлення до кар’єрного зростання — а ще про допомогу тренера з кар’єри та про пошуки в житті Олександри сродної праці (майже за Григорієм Сковородою). 15 років у B2B для старту. Олександра каже, що в комунікаціях знайшла себе. Більше того, своїм найбільшим професійним успіхом називає те, чим займається зараз: Можна згадувати якісь успішні проекти. Але для мене це були сходинки до того місця, де я зараз. Місця, ситуації, людей. Те, чого я досягла, і є моїм найбільшим успіхом. Проте шлях до комунікацій був нешвидким – 15 років B2B-продажів. За словами Олександри, їй добре вдавалося налагоджувати зв’язки з клієнтами. Десь після 7–9 років з початку кар’єри вона мала шанс змінити сферу. Проте, обираючи між двома роботами, вибрала ту, яку добре знала — і згодом, зізнається, кусала лікті: Я радилася з близькою людиною. Вона підштовхнула залишитись у тому, в чому я була. Тут все зрозуміло, не треба тобі різких рухів, ризикувати і так далі. Тоді я довіряла її досвіду. Хоча все кричало, що я хочу туди, я залишилась в цій сфері. У 2012 році Олександра перейшла працювати в медіакомпанію Ekonomika Communication Hub (зараз має назву Ekonomika+ — прим.авт.). Саме тут і зрозуміла, що комунікації – те, що їй потрібно. Тепер треба було продавати не конкретний виріб (як раніше, наприклад, стикувати сувенірку з шампунем під акцію), а медійні спецпроекти. Медіапродажі Олександра Говоруха називає міксом продажів та комунікації – треба спілкуватись з піарниками, занурюючись у специфіку їхніх задач. Тут також розпочався перший серйозний досвід організації подій – Олександра стала продюсером бізнес-івенту HR Wisdom Summit: – Треба віддати належне генеральному директорові Ірині Рубіс, яка, повіривши в мене, сказала: Напиши концепцію івенту. На рівні з головним редактором Інвестгазети, редактором рубрики HR вона дала спробувати мені вирішення цього завдання. Я написала, і саме моя концепція пройшла. Так вже після чотирьох місяців вона організувала перший саміт: Там в мене накопичився досвід організації бізнес-івентів і розробки продуктів для піарників. Я дуже занурилася в PR  — і зрозуміла, що мені це подобається більше, ніж продажі. Хоча якби обставини склались трохи по-іншому, Олександра могла там і не працювати. Сила обставин. Читайте також: Вас статистично мало — як ведеться в Україні жінкам у нетипових професіях Коли її другій дитині було 7 місяців, Олександра Говоруха отримала одразу дві пропозиції: Ekonomika+ і міжнародна фармацевтична компанія. Вона з’їздила в офіс фармкомпанії, подивалась на відділ і на те, чим доведеться займатися: Там було нудно. Суцільна нудятина! Але – стабільна робота, зарплата і навіть корпоративний автомобіль. Ще й від дому не дуже далеко їхати. Правда, що гріло душу – це міжнародна компанія. А тут — медіакомпанія, яка казала: Ми змінюємося. Будемо не видавництво, а комунікаційний хаб. У нас ось такі продукти, консалтинг, проекти, нова команда. Тобі даємо карт-бланш: набирай у відділ продажів кого хочеш. Головне, щоби все приносило результат. І посада комерційного директора. Я така: Це реально моє, мені цікаво. Тим не менше Олександра обрала варіант, який вважала кращим для сім’ї: Спрацювали знову поради близької людини, що ні, не треба. Це будуть постійні нерви, цей драйв – навіщо він тобі? Краще ось це спокійно, поруч з домом. І хоча в медичній компанії мені було й годину нудно висидіти (не те, щоб працювати щодня), я відмовилася від медіа. І тут в гру вступили обставини. У фармацевтичній компанії ніяк не могли офіційно відкрити вакансію. Хтось пішов у відпустку, Олександру попросили трохи зачекати. Переломним став дзвінок від директора Економіки, яка запропонувала приєднатись до одного проекту, поки у медичній компанії залагодять бюрократію. Говоруха погодилася. А коли вакансію у фармацевтичній стабільній компанії все-таки відкрили, сказала: Ні, я вже нікуди не піду. Вплив карєрного коуча. До роботи у Ciklum Олександра два роки цікавилась IT. Завдяки HR Wisdom Summit познайомилась з багатьма HR-менеджерами з цієї сфери. Крім того, ходила на різні події, семінари та конференції, підтягувала знання англійської. Словом, готувала себе до переходу в іншу сферу. Зрозуміти, чого вона хоче від роботи, допомогла тренерка з кар’єри. Олександра каже, що це дуже прочистило їй мізки і змінило ставлення до можливостей та перспектив: – Я багато чим займалася і не розуміла, в чому я насправді успішна. Прийшла до неї і кажу, що в мене 15-річний досвід у B2B-продахаж, але я більше не хочу цим займатись. І не знаю, куди далі, що мені краще робити. Коуч почала більше розпитувати про досвід: що Олександра вміє, де працювала, на яких проектах. А після тесту про ідеальну роботу, стало зрозуміло, що лише 30% нинішньої роботи приносить Олександрі відчуття радості: Вона дала відповіси на запитання щодо роботи: починаючи від колективу, закінчуючи офісом. Тільки так, як я це бачила. Не стримувати себе, не думати, що в Україні такого немає. І коли я вже почала працювати в Ciklum, зрозуміла – це та компанія, яку я уявляла, заповнюючи тест. Крок в IT. Читайте також: Як створити ідеальне резюме, яке перевершить випускника Оксфорду За словами Олександри, що цей перехід став для неї підйомом на іншу сходинку. Спершу було складно постійно комунікувати англійською: робоче листування, презентації, виступи. Втім, за 2-3 місяці їй вдалося адаптуватися: Робота в Ciklum була схожа на поїздку за кордон. Ніби ти кожного ранку потрапляєш туди, і кожного вечора повертаєшся в Україну. Ось це відчуття, коли ти повертаєшся з Європи і тобі все здається сірим, люди не усміхаються, все якесь понуре трошки. Олександра розповідає, що всі проблеми до її приходу в компанію вже вирішувалися дуже тактовно. Не було конфліктів, всі намагались бути толерантними. Так само й вона будувала свої взаємини з колегами: Коли я працювала в медіакомпанії, був період пошуку себе, свого покликання. Там пов’язано не тільки з професією. Просто воно так наклалося все й одразу. І я реально почала змінювати все, що відбувалося навколо мене. Це був такий періоди бурхливого зростання над собою попередньою. Вплив UTEW на стартап-спільноту в Україні — та роль Олександри Говорухи. Читайте також: Як оновлена команда розвиватиме UNIT.City UTEW (Ukrainians at Tech Events of the World) – це Facebook-спільнота, яка нещодавно вийшла в офлайн. Сьогодні на її рахунку — вже 8 подій. За словами Олександри, найуспішнішими вийшли один мітап на Web Summit-2017 та два, які потрапили в основну програму конференції Lviv IT Arena-2017, зібравши 300 учасників. А почалося все випадково. Олександра отримала безкоштовний квиток на Web Summit в Лісабоні за програмою Women in Tech. Вона ще була в медіакомпанії і навіть не думала, що перейде в ІТ. Було це за дев’ять місяців до конференції та за кілька — до переходу в Ciklum: – Я мала вперше поїхати за кордон сама. Трохи хвилювалася, що буду одна за 3 тисячі кілометрів від дому. А колега із Ciklum був на там минулого року, і розповідав, що там 50 тис людей, ти нічого не побачиш і не почуєш, там взагалі якась божевільня відбувається. Він мене так налякав, що думаю: Боже, що я там буду робити. Тоді вона створила Facebook-групу, додавши 7 знайомих, які теж їхали на конференцію. Згодом ці знайомі почали додавати своїх колег. Так група, котра тоді ще мала назву Ukrainians at Web Summit, розрослася до 250 учасників. Олександра пригадує: За декілька днів до саміту люди почали прилітати в Лісабон, щоб підготуватися. Я відкриваю групу, а там окрема стрічка Facebook. Вони постили: а ми вже прилетіли, а тут ми живемо, а такий в нас стенд, приходьте до нас. Я була шокована – гортаю, а стрічка не закінчується. Думаю: Прикольно – моє починання стало платформою для спілкування українців, які поїхали туди. За час конференції у групі неодноразово комусь допомагали: знайти житло чи терміново надрукувати візитівки. Згодом виявилось, що того року на Web Summit було близько 300 українців. І майже всі вони були в цій групі. Після повернення в Україну Олександра вирішила підтримувати спільноту. Якось закинула туди можливість отримати грант на $10 тис на навчання для стартап-підприємців у США: – Проходить десь місяць, і мені пишуть в особисті повідомлення: Саша, привіт. Я той хлопець, який побачив твій пост, подався і виграв. Зараз їду навчатися. Дуже дякую, що запостила це. Для мене це було клікером, таким вау, воно реально комусь потрібне. Згодом Олександра разом з подругою Інною Стельмах, з якою познайомилась на Web Summit того ж року, вирішують перезапустити групу. Так у групи з’явилась концепція та нова назва – UTEW: Не хотілося просто викидувати хаки на івенти та знижки на квитки. Прийшла ідея, що ця група може допомагати українцям просувати себе на Захід. Бо коли ти їдеш, наприклад, на RISE в Гонконг і стоїш там з поганими стендом, англійською і презентацією, в тебе закінчились візитівки, і кажеш, що ти з України – то про всю Україну думають, як про цей стенд. Олександра переконана: наскільки добре українці представлятимуть себе за кордоном, настільки це впливатиме на бренд країни як технологічної спільноти. – Мене мотивує те, що ми об’єднуємо під цією ідеєю людей. Мені подобаються люди, які в цій спільноті. Вони — драйвові, відкриті, харизматичні. Це та еліта, яка допоможе Україні рухатись вперед. Я хочу, щоб таких людей було більше, щоб їм було легше себе розвивати і просувати. Стартап замість великої компанії. Читайте також: Кирило Мазур, UNIT.City: Фермер має використовувати інновації просто у смартфоні Коли переходила в UNIT.Сity, вже вирішувала сама. Я теж вагалася, — пригадує Олександра. У Ciklum вона відчула до себе повагу на ринку. Її часто запрошували виступати на подіях. Тут була стабільність та розуміння завтрашнього дня. Все було спланованим, розрахованим. Вона розуміла, чим буде займатись найближчі 2 роки. Перехід у проект UNIT.City, про запуск якого оголосили торік, навесні 2017-го, став для неї поворотним досвідом: – В UNIT.Сity по-іншому. Це велика динаміка, швидкість. Команда, яка підштовхує тебе бути краще, придумувати щось нове. Ти постійно генеруєш ідеї і знаходиш рішення з різних ситуацій. Це стартап – тут відбувається все і одразу. Іноді це як їхати в пожежі на велосипеді, який горить. Тут точно немає спокою, ти точно в локальному бізнесі – це не міжнародна компанія. Але тут є драйв і самореалізація. Це саме те, що мені зараз потрібно. Вона каже, що для неї між Ciklum та UNIT.Сity немає гіршого чи кращого. Просто не хотіла зупинятись, бажала щось змінювати, мати вплив і бачити результат: – Якщо я не відчуваю впливу своїх дій, то для мене вони втрачають сенс. Мабуть. що в Ciklum стало поворотним моментом – там дуже непомітний результат. Велика компанія, багато процесів, а результат або дуже нешвидкий, або взагалі розчиняється у великій корпорації. Ти не відчуває, що те, що ти зробила, має вплив. Олександра зауважує: в UNIT.Сity результати чіткі. Наприклад, у лютому 2018-го було три проекти: кожен тиждень новий, який треба закривати. У понеділок починаємо – в п’ятницю закінчуємо. Також у лютому були три івенти на 180 людей. Тут я залучала спікерів, продумувала ідею, в одному навіть була модератором. Мій вплив – ось він, — ділиться враженнями Олександра Говоруха. Знайти себе. Читайте також: Робіть це дійсно добре: 10 кроків до кар’єри у міжнародній організації Зараз Олександра вважає, що позиція, яку ти займаєш, не головне в кар’єрі. Головне – бути щасливою і займатися своєю справою: Десять років тому я уявляла собі кар’єру як підйом за позиціями – стати директором чи власником бізнесу. Зараз розумію, що головне мати самореалізацію, вплив, відчувати результат. Ти можеш бути хоч кондитером, ким завгодно. Просто треба бути на своєму місці. Більше того, Олександра каже, що не обмежує себе установкою бути в топі: У мене немає амбіцій, як-от увійти в ТОП-100 жінок України. Якщо це так саме собою складеться — ґуд. Але це точно не самоціль. Мета в тому, щоби розкривати свій потенціал. Якщо би зараз повернулась у минуле завдяки машині часу, коли вже 7 років займалась B2B-продажами, Олександра зізнається: підказала би собі швидше пробувати нове: – У мене був страх рухатися далі, я боялася щось змінювати. Воно в тебе виходить, і думаєш: Раптом я спробую інше, а воно не вийде. А насправді – ну і що? Ну, спробуєш – повернешся. Зараз воно здається мені дивним, що був такий страх. А тоді реально я не можу, а що люди подумають, а якщо я гроші один місяць не зароблю. Знаєш, це зовсім несерйозні страхи. На переконання Олександри, будь-яка робота має обов’язково давати дві речі: заробіток та реалізацію. Коли буде тільки перше – людина іржавіє. Якщо ж виключно друге – ентузіазм скоро закінчиться. Річ лише в тому, що кожному для самореалізації потрібно різне. У комунікаціях я просто знайшла себе. Це як покликання. яке ти шукала, все життя думаючи: А я тим займаюсь? А, може. варто спробувати щось інше? — визнає Олександра Говоруха. — Мені ніколи було думати про пошук свого покликання. Постійно було завдання заробляти гроші: маленька дитина, молода родина. Тут виходить – і добре. Але так склалося, що я намацала своє. Тепер я займаюсь тим, що люблю.
Олег Твердь
06.04.2018,13:28
0
UNIT.city, архів спікерки

Олександра Говоруха 15 років займалася B2B-продажами. В IT перейшла нещодавно: у 2016-му стала менеджеркою з коммунікацій у Ciklum. Сьогодні вона відповідає за комунікації та організацію подій в UNIT.Сity. З нею ми поговорили про її професійний шлях, трансформацію з «продажника» в комунікаційника, зміну ставлення до кар’єрного зростання — а ще про допомогу тренера з кар’єри та про пошуки в житті Олександри «сродної праці» (майже за Григорієм Сковородою).

15 років у B2B для старту

Олександра каже, що в комунікаціях знайшла себе. Більше того, своїм найбільшим професійним успіхом називає те, чим займається зараз: «Можна згадувати якісь успішні проекти. Але для мене це були сходинки до того місця, де я зараз. Місця, ситуації, людей. Те, чого я досягла, і є моїм найбільшим успіхом».

Проте шлях до комунікацій був нешвидким – 15 років B2B-продажів. За словами Олександри, їй добре вдавалося налагоджувати зв’язки з клієнтами. Десь після 7–9 років з початку кар’єри вона мала шанс змінити сферу. Проте, обираючи між двома роботами, вибрала ту, яку добре знала — і згодом, зізнається, кусала лікті: «Я радилася з близькою людиною. Вона підштовхнула залишитись у тому, в чому я була. Тут все зрозуміло, не треба тобі різких рухів, ризикувати і так далі. Тоді я довіряла її досвіду. Хоча все кричало, що я хочу туди, я залишилась в цій сфері».

У 2012 році Олександра перейшла працювати в медіакомпанію Ekonomika Communication Hub (зараз має назву Ekonomika+ — прим.авт.). Саме тут і зрозуміла, що комунікації – те, що їй потрібно. Тепер треба було продавати не конкретний виріб (як раніше, наприклад, «стикувати» сувенірку з шампунем під акцію), а медійні спецпроекти.

Медіапродажі Олександра Говоруха називає міксом продажів та комунікації – треба спілкуватись з піарниками, занурюючись у специфіку їхніх задач. Тут також розпочався перший серйозний досвід організації подій – Олександра стала продюсером бізнес-івенту HR Wisdom Summit:

– Треба віддати належне генеральному директорові Ірині Рубіс, яка, повіривши в мене, сказала: «Напиши концепцію івенту». На рівні з головним редактором «Інвестгазети», редактором рубрики «HR» вона дала спробувати мені вирішення цього завдання. Я написала, і саме моя концепція пройшла.

Як після 15 років B2B-продажів знайти себе в IT — історія Олександри Говорухи

Так вже після чотирьох місяців вона організувала перший саміт: «Там в мене накопичився досвід організації бізнес-івентів і розробки продуктів для піарників. Я дуже занурилася в PR  — і зрозуміла, що мені це подобається більше, ніж продажі».

Хоча якби обставини склались трохи по-іншому, Олександра могла там і не працювати.

Сила обставин

Читайте також: «Вас статистично мало» — як ведеться в Україні жінкам у «нетипових» професіях

Коли її другій дитині було 7 місяців, Олександра Говоруха отримала одразу дві пропозиції: Ekonomika+ і міжнародна фармацевтична компанія. Вона з’їздила в офіс фармкомпанії, подивалась на відділ і на те, чим доведеться займатися: «Там було нудно. Суцільна нудятина! Але – стабільна робота, зарплата і навіть корпоративний автомобіль. Ще й від дому не дуже далеко їхати. Правда, що гріло душу – це міжнародна компанія. А тут — медіакомпанія, яка казала: «Ми змінюємося». Будемо не видавництво, а комунікаційний хаб. У нас ось такі продукти, консалтинг, проекти, нова команда. Тобі даємо карт-бланш: набирай у відділ продажів кого хочеш. Головне, щоби все приносило результат. І посада комерційного директора. Я така: «Це реально моє, мені цікаво».

Тим не менше Олександра обрала варіант, який вважала кращим для сім’ї: «Спрацювали знову поради близької людини, що ні, не треба. Це будуть постійні нерви, цей драйв – навіщо він тобі? Краще ось це спокійно, поруч з домом. І хоча в медичній компанії мені було й годину нудно висидіти (не те, щоб працювати щодня), я відмовилася від медіа».

І тут в гру вступили обставини. У фармацевтичній компанії ніяк не могли офіційно відкрити вакансію. Хтось пішов у відпустку, Олександру попросили трохи зачекати. Переломним став дзвінок від директора «Економіки», яка запропонувала приєднатись до одного проекту, поки у медичній компанії залагодять бюрократію. Говоруха погодилася. А коли вакансію у фармацевтичній стабільній компанії все-таки відкрили, сказала: «Ні, я вже нікуди не піду».

Як після 15 років B2B-продажів знайти себе в IT — історія Олександри Говорухи

Вплив кар'єрного коуча

До роботи у Ciklum Олександра два роки цікавилась IT. Завдяки HR Wisdom Summit познайомилась з багатьма HR-менеджерами з цієї сфери. Крім того, ходила на різні події, семінари та конференції, підтягувала знання англійської. Словом, готувала себе до переходу в іншу сферу.

Зрозуміти, чого вона хоче від роботи, допомогла тренерка з кар’єри. Олександра каже, що це дуже «прочистило їй мізки» і змінило ставлення до можливостей та перспектив:

– Я багато чим займалася і не розуміла, в чому я насправді успішна. Прийшла до неї і кажу, що в мене 15-річний досвід у B2B-продахаж, але я більше не хочу цим займатись. І не знаю, куди далі, що мені краще робити.

Коуч почала більше розпитувати про досвід: що Олександра вміє, де працювала, на яких проектах. А після тесту про ідеальну роботу, стало зрозуміло, що лише 30% нинішньої роботи приносить Олександрі відчуття радості: «Вона дала відповіси на запитання щодо роботи: починаючи від колективу, закінчуючи офісом. Тільки так, як я це бачила. Не стримувати себе, не думати, що в Україні такого немає. І коли я вже почала працювати в Ciklum, зрозуміла – це та компанія, яку я уявляла, заповнюючи тест».

Крок в IT

Читайте також: Як створити ідеальне резюме, яке перевершить випускника Оксфорду

За словами Олександри, що цей перехід став для неї підйомом на іншу сходинку. Спершу було складно постійно комунікувати англійською: робоче листування, презентації, виступи. Втім, за 2-3 місяці їй вдалося адаптуватися: «Робота в Ciklum була схожа на поїздку за кордон. Ніби ти кожного ранку потрапляєш туди, і кожного вечора повертаєшся в Україну. Ось це відчуття, коли ти повертаєшся з Європи і тобі все здається сірим, люди не усміхаються, все якесь понуре трошки».

Олександра розповідає, що всі проблеми до її приходу в компанію вже вирішувалися дуже тактовно. Не було конфліктів, всі намагались бути толерантними. Так само й вона будувала свої взаємини з колегами: «Коли я працювала в медіакомпанії, був період пошуку себе, свого покликання. Там пов’язано не тільки з професією. Просто воно так наклалося все й одразу. І я реально почала змінювати все, що відбувалося навколо мене. Це був такий періоди бурхливого зростання над собою попередньою».

Як після 15 років B2B-продажів знайти себе в IT — історія Олександри Говорухи

Вплив UTEW на стартап-спільноту в Україні — та роль Олександри Говорухи

Читайте також: Як оновлена команда розвиватиме UNIT.City

UTEW (Ukrainians at Tech Events of the World) – це Facebook-спільнота, яка нещодавно вийшла в офлайн. Сьогодні на її рахунку — вже 8 подій. За словами Олександри, найуспішнішими вийшли один мітап на Web Summit-2017 та два, які потрапили в основну програму конференції Lviv IT Arena-2017, зібравши 300 учасників.

А почалося все випадково. Олександра отримала безкоштовний квиток на Web Summit в Лісабоні за програмою Women in Tech. Вона ще була в медіакомпанії і навіть не думала, що перейде в ІТ. Було це за дев’ять місяців до конференції та за кілька — до переходу в Ciklum:

– Я мала вперше поїхати за кордон сама. Трохи хвилювалася, що буду одна за 3 тисячі кілометрів від дому. А колега із Ciklum був на там минулого року, і розповідав, що там 50 тис людей, ти нічого не побачиш і не почуєш, там взагалі якась божевільня відбувається. Він мене так налякав, що думаю: «Боже, що я там буду робити».

Тоді вона створила Facebook-групу, додавши 7 знайомих, які теж їхали на конференцію. Згодом ці знайомі почали додавати своїх колег. Так група, котра тоді ще мала назву Ukrainians at Web Summit, розрослася до 250 учасників. Олександра пригадує: «За декілька днів до саміту люди почали прилітати в Лісабон, щоб підготуватися. Я відкриваю групу, а там окрема стрічка Facebook. Вони постили: «а ми вже прилетіли», «а тут ми живемо», «а такий в нас стенд, приходьте до нас». Я була шокована – гортаю, а стрічка не закінчується. Думаю: «Прикольно – моє починання стало платформою для спілкування українців, які поїхали туди». За час конференції у групі неодноразово комусь допомагали: знайти житло чи терміново надрукувати візитівки. Згодом виявилось, що того року на Web Summit було близько 300 українців. І майже всі вони були в цій групі.

Після повернення в Україну Олександра вирішила підтримувати спільноту. Якось закинула туди можливість отримати грант на $10 тис на навчання для стартап-підприємців у США:

– Проходить десь місяць, і мені пишуть в особисті повідомлення: «Саша, привіт. Я той хлопець, який побачив твій пост, подався і виграв. Зараз їду навчатися. Дуже дякую, що запостила це». Для мене це було клікером, таким «вау, воно реально комусь потрібне».

Згодом Олександра разом з подругою Інною Стельмах, з якою познайомилась на Web Summit того ж року, вирішують перезапустити групу. Так у групи з’явилась концепція та нова назва – UTEW: «Не хотілося просто викидувати хаки на івенти та знижки на квитки. Прийшла ідея, що ця група може допомагати українцям просувати себе на Захід. Бо коли ти їдеш, наприклад, на RISE в Гонконг і стоїш там з поганими стендом, англійською і презентацією, в тебе закінчились візитівки, і кажеш, що ти з України – то про всю Україну думають, як про цей стенд».

Олександра переконана: наскільки добре українці представлятимуть себе за кордоном, настільки це впливатиме на бренд країни як технологічної спільноти.

– Мене мотивує те, що ми об’єднуємо під цією ідеєю людей. Мені подобаються люди, які в цій спільноті. Вони — драйвові, відкриті, харизматичні. Це та еліта, яка допоможе Україні рухатись вперед. Я хочу, щоб таких людей було більше, щоб їм було легше себе розвивати і просувати.

Стартап замість великої компанії

Читайте також: Кирило Мазур, UNIT.City: «Фермер має використовувати інновації просто у смартфоні»

«Коли переходила в UNIT.Сity, вже вирішувала сама. Я теж вагалася», — пригадує Олександра. У Ciklum вона відчула до себе повагу на ринку. Її часто запрошували виступати на подіях. Тут була стабільність та розуміння завтрашнього дня. Все було спланованим, розрахованим. Вона розуміла, чим буде займатись найближчі 2 роки. Перехід у проект UNIT.City, про запуск якого оголосили торік, навесні 2017-го, став для неї поворотним досвідом:

«– В UNIT.Сity по-іншому. Це велика динаміка, швидкість. Команда, яка підштовхує тебе бути краще, придумувати щось нове. Ти постійно генеруєш ідеї і знаходиш рішення з різних ситуацій. Це стартап – тут відбувається все і одразу. Іноді це як їхати в пожежі на велосипеді, який горить. Тут точно немає спокою, ти точно в локальному бізнесі – це не міжнародна компанія. Але тут є драйв і самореалізація. Це саме те, що мені зараз потрібно».

Вона каже, що для неї між Ciklum та UNIT.Сity немає гіршого чи кращого. Просто не хотіла зупинятись, бажала щось змінювати, мати вплив і бачити результат:

– Якщо я не відчуваю впливу своїх дій, то для мене вони втрачають сенс. Мабуть. що в Ciklum стало поворотним моментом – там дуже непомітний результат. Велика компанія, багато процесів, а результат або дуже нешвидкий, або взагалі розчиняється у великій корпорації. Ти не відчуває, що те, що ти зробила, має вплив.

Олександра зауважує: в UNIT.Сity результати чіткі. Наприклад, у лютому 2018-го було три проекти: кожен тиждень новий, який треба закривати. «У понеділок починаємо – в п’ятницю закінчуємо. Також у лютому були три івенти на 180 людей. Тут я залучала спікерів, продумувала ідею, в одному навіть була модератором. Мій вплив – ось він», — ділиться враженнями Олександра Говоруха.

Як після 15 років B2B-продажів знайти себе в IT — історія Олександри Говорухи

Знайти себе

Читайте також: «Робіть це дійсно добре»: 10 кроків до кар’єри у міжнародній організації

Зараз Олександра вважає, що позиція, яку ти займаєш, не головне в кар’єрі. Головне – бути щасливою і займатися своєю справою: «Десять років тому я уявляла собі кар’єру як підйом за позиціями – стати директором чи власником бізнесу. Зараз розумію, що головне мати самореалізацію, вплив, відчувати результат. Ти можеш бути хоч кондитером, ким завгодно. Просто треба бути на своєму місці».

Більше того, Олександра каже, що не обмежує себе установкою «бути в топі»: «У мене немає амбіцій, як-от увійти в ТОП-100 жінок України. Якщо це так саме собою складеться — ґуд. Але це точно не самоціль. Мета в тому, щоби розкривати свій потенціал».

Якщо би зараз повернулась у минуле завдяки «машині часу», коли вже 7 років займалась B2B-продажами, Олександра зізнається: підказала би собі швидше пробувати нове:

– У мене був страх рухатися далі, я боялася щось змінювати. Воно в тебе виходить, і думаєш: «Раптом я спробую інше, а воно не вийде». А насправді – ну і що? Ну, спробуєш – повернешся. Зараз воно здається мені дивним, що був такий страх. А тоді реально «я не можу», «а що люди подумають», «а якщо я гроші один місяць не зароблю». Знаєш, це зовсім несерйозні страхи.

На переконання Олександри, будь-яка робота має обов’язково давати дві речі: заробіток та реалізацію. Коли буде тільки перше – людина іржавіє. Якщо ж виключно друге – ентузіазм скоро закінчиться. Річ лише в тому, що кожному для самореалізації потрібно різне.

«У комунікаціях я просто знайшла себе. Це як покликання. яке ти шукала, все життя думаючи: «А я тим займаюсь? А, може. варто спробувати щось інше?» — визнає Олександра Говоруха. — «Мені ніколи було думати про пошук свого покликання. Постійно було завдання заробляти гроші: маленька дитина, молода родина. Тут виходить – і добре. Але так склалося, що я намацала своє. Тепер я займаюсь тим, що люблю».

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.
Ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: