Саша Козлов
Спочатку я думав розповісти про місію з вертольотиком із GTA і всі страждання, повʼязані з нею. Були думки згадати та про гонку з оригінальної Mafia, яку я проходив, певно, кілька тижнів поспіль. Але потім подумалось, що історії про вертольотик і перегони, звісно, дуже рідні, але вони є у багатьох. Дитячі спогади дивовижним чином найсвіжіші. Тому я вирішив згадати історію зовсім недавню.
Ця історія – про мій найбільш імерсивний досвід у відеоіграх. І, як не дивно, він жодним чином не повʼязаний з жанром immersive sim.
Гру UNSIGHTED розробила маленька бразильська студія Studio Pixel Punk. Вона вийшла у 2021 році, і не дивуйтесь, якщо ви ніколи про неї не чули: я приніс вам витончений каламбур про те, що через назву гра вийшла доволі непоміченою. А шкода, бо вона варта уваги.
Я знайшов UNSIGHTED через підписку Game Pass. Кинув її у Play Later до купи інших ігор і на якийсь час забув. Згадати мені про неї довелося, бо я прочитав новину про те, що вона незабаром покине сервіс. Не знаю точно, як саме працює категорія Leaving Soon, здається, що точної дати видалення ігор ніхто ніколи не називає. Але я прикинув, що в мене є десь тиждень-два на ознайомлення.
Чесно кажучи, я не думав, що мене затягне. Я хотів просто глянути ґеймплей і послухати завʼязку. Думав, що проведу там пів години й поставлю в голові умовну галочку.
Але як же сильно я помилився.
Отже, що таке UNSIGHTED?
Уявіть собі класичну метроїдванію з елементами souls-lite і zelda-like, цікавим експлорінгом, швидкими бійками з активним використанням парирування й нескладними загадками. Тут вам цікаві персонажі, тут вам бомбезний сетинг із роботами, що отримали свідомість і почали їхати з глузду, тут вам чудовий піксель-арт, тут вам багато можливостей для прокачки.
І тут вам великий світ, який хочеться досліджувати.
Але є одне “але”.
У грі є таймер.
Вельми вбивчий таймер.
В меню гри вбудований зручний екранчик, що показує через яку саме кількість годин ігрового часу помре КОЖЕН із тих персонажів, з якими ви встигли познайомитися. Тільки не хвилюйтеся: звичайно, ви можете подовжити їхнє життя на деякий час. Для цього потрібно лише подарувати їм певний предмет. Правда, ці предмети не можна ні купити, ні cкрафтити – лише знайти. А на пошуки треба витратити час. І поки ви намагаєтеся знайти предмет для рятування одного персонажа, всі інші повільно помирають. І не забувайте, що у вас теж є такий особистий таймер, який потроху вас наближує до остаточного Game Over.
Бігти до фінального боса чи піти досліджувати стару зону з новими навичками, щоб подовжити життя персонажам? Кого ви врятуєте – коваля (бо він єдиний, хто може покращити вашу зброю) чи дівчину з магазину (бо вона у вас закохана)? Ви взяли б із собою в подорож песика? Він допоможе вам із бійками (і він просто кльовий, це ж песик), але іноді йому треба спати – і на це потрібний час. Таких дилем гра створює багатенько.
Отже, тепер ви розумієте, що я цю гру проходив, маючи два таймери одночасно. Перший таймер був ігровим і вбивав персонажів. Другий таймер був реальним, хоча й невидимим, і погрожував мені видалити гру з бібліотеки до того, як я врятую той всесвіт.
Слухайте, я взагалі-то не дурний і розумію, що коли гра зникає з підписки, її можна, ну, наприклад, купити. Але це якось неспортивно, правда? Тому пару вечорів довелося засиджуватися допізна, щоб врятувати всіх.
Десь я читав у відгуках, люди жалілися на пласких персонажів, але я цього не відчув. Ні, доля кожного з них була лише у моїх руках. І я знав, що якщо я не зроблю цього вчасно – до того, як сплине термін перебування гри у підписці – то мені доведеться викласти умовні 20 доларів. Я знав, що я не зможу їх кинути. Чи витратив би я умовні 20 доларів на пласких персонажів? Не знаю, не думаю. Ну, хіба що на песика. Песик не може буде пласким.
Я чув про розробки, де гравець всередині віртуальної реальності отримує фідбек від дотику через спеціальні рукавички. Ще існує можливість занурення в ігровий всесвіт через запахи чи певне освітлення кімнати. Але в мене такого ніколи не було, тому мій найбільш імерсивний досвід – це коли ти одночасно намагаєшся врятувати всіх мешканців пост-апокаліптичного світу і гривні на своїй карточці.
UNSIGHTED зникла з підписки за пару днів після того, як я її закінчив. Пізніше я все ж заніс розробникам копієчку з вдячністю за цю неймовірну пригоду. Мій коваль вижив. Закохана дівчина теж. Правда, брехати не буду, не всім так пощастило. А от кому точно пощастило, так це тим, хто в UNSIGHTED ще не грав – і має тепер можливість зануритися в неї вперше.
Примітка редакції. Ця публікація створена в рамках конкурсу Na chasi та Xbox: «Моя найпам’ятніша ігрова пригода». Дізнатися більше можна за посиланням.