Розвіюємо міфи про те, що геймінг — це дитяча забавка. У рубриці ви прочитаєте огляди на ігри, знайдете гру на вечір у підбірках, дізнаєтеся цікаві факти про ігрову індустрію та зрозумієте, чому ігри заробляють більше за кіноіндустрію.

Ви можете стати спонсором цієї рубрики. Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a>.

Ігри

День, коли я відчув себе кіберспортсменом😎

⚽ «Я просто прийшов пограти в FIFA 16, а виграв турнір🤯». Моя найкраща кіберспортивна історія!

Всім привіт. Граю я в відеоігри ще з дитинства, проте зараз поговоримо про World of Warcraft.

Коли я познайомилася зі своїм хлопцем, він розповів про цю гру. Мені стало цікаво. І я хотіла бути ближче до нього, тому вирішила почати грати. Перший персонаж була дренейка, не знаю чомусь вона мені тоді сподобалась. Хлопець мені все розповів, що і як. Я була вражена, наскільки цей світ був великим. Потім я створила ельфійку крові (мисливицю). Мені так сподобалась їх локація. А музика яка там... дух переповнює. З хлопцем ми жили поки окремо.

Згодом вирішили створити орків і грати через мережу. Перші локації орків назавжди в моєму серці. Дуже теплі згадки зразу, як я там буваю. Кожного вечора ми так грали разом. Бувало просто сиділи біля вогнища, дивилися на Місяць і говорили по Діскорду. Були далеко, але і дуже близько. З часом ми створили гільдію. Збиралися ввечері та говорили про все. З хлопцем ми вже жили разом. Потім почався ковід. Ми грали до ранку, це були круті часи. Хтось не міг бути разом, розлучався. А ми навпаки зблизилися.

Весь час ми не купляли доповнення. Просто грали в старі. Більш сподобався Легіон та Катаклізм. Потім ми купили Shadowlands. Я створила троля друїда (танк) і мені так сподобалось "танчити". На жаль в рейди не було часу ходити, тільки "ключі" проходили. Потім створила андеда (Лока). Андеди та тролі мої улюблені персонажі.

Завдяки грі я навіть спробувала створити Ютуб-канал. Робила озвучку квестів. А потім якось запустила канал. Після початку війни ми грали ще пару місяців, щоб якось себе розрядити. А потім перестали грати. Нещодавно купили доповнення і знову занурилися в цей світ. Такі теплі спогади. Ця гра мені дуже допомагає відпочити. Гра дуже змінилася. Але я все одно її люблю. Люблю свого танка. Подобається, що я така крута, можу вриватися в купу злодіїв. В мене багато персонажів, але танк то назавжди. Я завжди думаю про лікарів, хоча зараз в них нескінченна мана. Думаю, зі мною в кайф ходити в підземелля та "ключі". Не люблю кудись поспішати чи обходити мобів.

Доречі буває таке, що я можу зайти в гру і просто рибачити. Слухати музику і відпочивати. Я можу не проходити зразу весь сюжет. Мені треба зробити всі квести, що на карті. Ще проходжу старі рейди, просто в кайф. З хлопцем граємо взагалі у двох. Є гільдія українська, там сиджу. Але нема зараз багато часу грати. Ми навіть ще сюжетку не пройшли. Нещодавно купили книжки, котрі зараз перекладаються. Треба підтримувати своїх. Дуже подобається історія цього світу. Вона така велика.

Коли вже знімуть щось про це, типу серіалу. Як вважаєте, кто буде грати Сільвану? А Ліча? Дуже цікаво на це подивитися. З персонажів подобається Лор'темар, Сільвана та Іллідан. Хлопцю купила футболку зі знаком Орди. А ось собі я хочу зробити татуювання. Хочу, щоб назавжди цей знак був біля мене, як спогад про кохання, дружбу. Дуже вдячна свому хлопцю, що розповів про цей світ. Я ніколи не забуду, як ми тепло проводили час в цій грі. Ця гра мене багато чого навчила. І я їй теж дуже вдячна.

Зараз я іноді граю в інші ігри. Але World of Warcraft, то моє кохання назавжди. Чесно не знаю, що ще писати. Просто хотіла поділитися з вами цією історією. Як гра може зблизити людей і змінити їх життя. І, дівчата, дам вам пораду грати зі своїми хлопцями — то таке задоволення. Я вважаю, що у стосунках треба підтримувати один одного. Як ми: я його танк, а він мій лікар.

Всім гарного дня. До зустрічі в Азероті.

Всім привіт. Граю я в відеоігри ще з дитинства, проте зараз поговоримо про World of Warcraft.Коли я познайомилася зі своїм хлопцем, він розповів про цю гру. Мені стало цікаво. І я хотіла бути ближче до нього, тому вирішила почати грати. Перший персонаж була дренейка, не знаю чомусь вона мені тоді сподобалась. Хлопець мені все розповів, що і як. Я була вражена, наскільки цей світ був великим. Потім я створила ельфійку крові (мисливицю). Мені так сподобалась їх локація. А музика яка там&#8230; дух переповнює. З хлопцем ми жили поки окремо.Згодом вирішили створити орків і грати через мережу. Перші локації орків назавжди в моєму серці. Дуже теплі згадки зразу, як я там буваю. Кожного вечора ми так грали разом. Бувало просто сиділи біля вогнища, дивилися на Місяць і говорили по Діскорду. Були далеко, але і дуже близько. З часом ми створили гільдію. Збиралися ввечері та говорили про все. З хлопцем ми вже жили разом. Потім почався ковід. Ми грали до ранку, це були круті часи. Хтось не міг бути разом, розлучався. А ми навпаки зблизилися.Весь час ми не купляли доповнення. Просто грали в старі. Більш сподобався Легіон та Катаклізм. Потім ми купили Shadowlands. Я створила троля друїда (танк) і мені так сподобалось &#8220;танчити&#8221;. На жаль в рейди не було часу ходити, тільки &#8220;ключі&#8221; проходили. Потім створила андеда (Лока). Андеди та тролі мої улюблені персонажі.Завдяки грі я навіть спробувала створити Ютуб-канал. Робила озвучку квестів. А потім якось запустила канал. Після початку війни ми грали ще пару місяців, щоб якось себе розрядити. А потім перестали грати. Нещодавно купили доповнення і знову занурилися в цей світ. Такі теплі спогади. Ця гра мені дуже допомагає відпочити. Гра дуже змінилася. Але я все одно її люблю. Люблю свого танка. Подобається, що я така крута, можу вриватися в купу злодіїв. В мене багато персонажів, але танк то назавжди. Я завжди думаю про лікарів, хоча зараз в них нескінченна мана. Думаю, зі мною в кайф ходити в підземелля та &#8220;ключі&#8221;. Не люблю кудись поспішати чи обходити мобів.Доречі буває таке, що я можу зайти в гру і просто рибачити. Слухати музику і відпочивати. Я можу не проходити зразу весь сюжет. Мені треба зробити всі квести, що на карті. Ще проходжу старі рейди, просто в кайф. З хлопцем граємо взагалі у двох. Є гільдія українська, там сиджу. Але нема зараз багато часу грати. Ми навіть ще сюжетку не пройшли. Нещодавно купили книжки, котрі зараз перекладаються. Треба підтримувати своїх. Дуже подобається історія цього світу. Вона така велика.Коли вже знімуть щось про це, типу серіалу. Як вважаєте, кто буде грати Сільвану? А Ліча? Дуже цікаво на це подивитися. З персонажів подобається Лор&#8217;темар, Сільвана та Іллідан. Хлопцю купила футболку зі знаком Орди. А ось собі я хочу зробити татуювання. Хочу, щоб назавжди цей знак був біля мене, як спогад про кохання, дружбу. Дуже вдячна свому хлопцю, що розповів про цей світ. Я ніколи не забуду, як ми тепло проводили час в цій грі. Ця гра мене багато чого навчила. І я їй теж дуже вдячна.Зараз я іноді граю в інші ігри. Але World of Warcraft, то моє кохання назавжди. Чесно не знаю, що ще писати. Просто хотіла поділитися з вами цією історією. Як гра може зблизити людей і змінити їх життя. І, дівчата, дам вам пораду грати зі своїми хлопцями — то таке задоволення. Я вважаю, що у стосунках треба підтримувати один одного. Як ми: я його танк, а він мій лікар.Всім гарного дня. До зустрічі в Азероті.

Всім привіт. Граю я в відеоігри ще з дитинства, проте&nbsp;зараз поговоримо про World of Warcraft. Коли я познайомилася зі своїм хлопцем, він розповів про цю гру. Мені стало цікаво. І я хотіла бути ближче до нього, тому вирішила почати грати. Перший персонаж була дренейка, не знаю чомусь вона мені тоді сподобалась. Хлопець мені все розповів, що і як. Я була вражена, наскільки цей світ був великим. Потім я створила ельфійку крові (мисливицю). Мені так сподобалась їх локація. А музика яка там... дух переповнює. З хлопцем ми жили поки окремо. Згодом вирішили створити орків і грати через мережу. Перші локації орків назавжди в моєму серці. Дуже теплі згадки зразу, як я там буваю. Кожного вечора ми так грали разом. Бувало просто сиділи біля вогнища, дивилися на Місяць і говорили по Діскорду. Були далеко, але і дуже близько. З часом ми створили гільдію. Збиралися ввечері та говорили про все. З хлопцем ми вже жили разом. Потім почався ковід. Ми грали до ранку, це були круті часи. Хтось не міг бути разом, розлучався. А ми навпаки зблизилися. Весь час ми не купляли доповнення. Просто грали в старі. Більш сподобався Легіон та Катаклізм. Потім ми купили Shadowlands. Я створила троля друїда (танк) і мені так сподобалось "танчити". На жаль в рейди не було часу ходити, тільки "ключі" проходили. Потім створила андеда (Лока). Андеди та тролі мої улюблені персонажі. Завдяки грі я навіть спробувала створити Ютуб-канал. Робила озвучку квестів. А потім якось запустила канал. Після початку війни ми грали ще пару місяців, щоб якось себе розрядити. А потім перестали грати. Нещодавно купили доповнення і знову занурилися в цей світ. Такі теплі спогади. Ця гра мені дуже допомагає відпочити. Гра дуже змінилася. Але я все одно її люблю. Люблю свого танка. Подобається, що я така крута, можу вриватися в купу злодіїв. В мене багато персонажів, але танк то назавжди. Я завжди думаю про лікарів, хоча зараз в них нескінченна мана. Думаю, зі мною в кайф ходити в підземелля та "ключі". Не люблю кудись поспішати чи обходити мобів. Доречі буває таке, що я можу зайти в гру і просто рибачити. Слухати музику і відпочивати. Я можу не проходити зразу весь сюжет. Мені треба зробити всі квести, що на карті. Ще проходжу старі рейди, просто в кайф. З хлопцем граємо взагалі у двох. Є гільдія українська, там сиджу. Але нема зараз багато часу грати. Ми навіть ще сюжетку не пройшли. Нещодавно купили книжки, котрі зараз перекладаються. Треба підтримувати своїх. Дуже подобається історія цього світу. Вона така велика. Коли вже знімуть щось про це, типу серіалу. Як вважаєте, кто буде грати Сільвану? А Ліча? Дуже цікаво на це подивитися. З персонажів подобається Лор'темар, Сільвана та Іллідан. Хлопцю купила футболку зі знаком Орди. А ось собі я хочу зробити татуювання. Хочу, щоб назавжди цей знак був біля мене, як спогад про кохання, дружбу. Дуже вдячна свому хлопцю, що розповів про цей світ. Я ніколи не забуду, як ми тепло проводили час в цій грі. Ця гра мене багато чого навчила. І я їй теж дуже вдячна. Зараз я іноді граю в інші ігри. Але World of Warcraft, то моє кохання назавжди. Чесно не знаю, що ще писати. Просто хотіла поділитися з вами цією історією. Як гра може зблизити людей і змінити їх життя. І, дівчата, дам вам пораду грати зі своїми хлопцями — то таке задоволення. Я вважаю, що у стосунках треба підтримувати один одного. Як ми: я його танк, а він мій лікар. Всім гарного дня. До зустрічі в Азероті.

Всім привіт. Граю я в відеоігри ще з дитинства, проте&nbsp;зараз поговоримо про World of Warcraft. Коли я познайомилася зі своїм хлопцем, він розповів про цю гру. Мені стало цікаво. І я хотіла бути ближче до нього, тому вирішила почати грати. Перший персонаж була дренейка, не знаю чомусь вона мені тоді сподобалась. Хлопець мені все розповів, що і як. Я була вражена, наскільки цей світ був великим. Потім я створила ельфійку крові (мисливицю). Мені так сподобалась їх локація. А музика яка там&#8230; дух переповнює. З хлопцем ми жили поки окремо. Згодом вирішили створити орків і грати через мережу. Перші локації орків назавжди в моєму серці. Дуже теплі згадки зразу, як я там буваю. Кожного вечора ми так грали разом. Бувало просто сиділи біля вогнища, дивилися на Місяць і говорили по Діскорду. Були далеко, але і дуже близько. З часом ми створили гільдію. Збиралися ввечері та говорили про все. З хлопцем ми вже жили разом. Потім почався ковід. Ми грали до ранку, це були круті часи. Хтось не міг бути разом, розлучався. А ми навпаки зблизилися. Весь час ми не купляли доповнення. Просто грали в старі. Більш сподобався Легіон та Катаклізм. Потім ми купили Shadowlands. Я створила троля друїда (танк) і мені так сподобалось &#8220;танчити&#8221;. На жаль в рейди не було часу ходити, тільки &#8220;ключі&#8221; проходили. Потім створила андеда (Лока). Андеди та тролі мої улюблені персонажі. Завдяки грі я навіть спробувала створити Ютуб-канал. Робила озвучку квестів. А потім якось запустила канал. Після початку війни ми грали ще пару місяців, щоб якось себе розрядити. А потім перестали грати. Нещодавно купили доповнення і знову занурилися в цей світ. Такі теплі спогади. Ця гра мені дуже допомагає відпочити. Гра дуже змінилася. Але я все одно її люблю. Люблю свого танка. Подобається, що я така крута, можу вриватися в купу злодіїв. В мене багато персонажів, але танк то назавжди. Я завжди думаю про лікарів, хоча зараз в них нескінченна мана. Думаю, зі мною в кайф ходити в підземелля та &#8220;ключі&#8221;. Не люблю кудись поспішати чи обходити мобів. Доречі буває таке, що я можу зайти в гру і просто рибачити. Слухати музику і відпочивати. Я можу не проходити зразу весь сюжет. Мені треба зробити всі квести, що на карті. Ще проходжу старі рейди, просто в кайф. З хлопцем граємо взагалі у двох. Є гільдія українська, там сиджу. Але нема зараз багато часу грати. Ми навіть ще сюжетку не пройшли. Нещодавно купили книжки, котрі зараз перекладаються. Треба підтримувати своїх. Дуже подобається історія цього світу. Вона така велика. Коли вже знімуть щось про це, типу серіалу. Як вважаєте, кто буде грати Сільвану? А Ліча? Дуже цікаво на це подивитися. З персонажів подобається Лор&#8217;темар, Сільвана та Іллідан. Хлопцю купила футболку зі знаком Орди. А ось собі я хочу зробити татуювання. Хочу, щоб назавжди цей знак був біля мене, як спогад про кохання, дружбу. Дуже вдячна свому хлопцю, що розповів про цей світ. Я ніколи не забуду, як ми тепло проводили час в цій грі. Ця гра мене багато чого навчила. І я їй теж дуже вдячна. Зараз я іноді граю в інші ігри. Але World of Warcraft, то моє кохання назавжди. Чесно не знаю, що ще писати. Просто хотіла поділитися з вами цією історією. Як гра може зблизити людей і змінити їх життя. І, дівчата, дам вам пораду грати зі своїми хлопцями — то таке задоволення. Я вважаю, що у стосунках треба підтримувати один одного. Як ми: я його танк, а він мій лікар. Всім гарного дня. До зустрічі в Азероті.

❤ Моя історія кохання

Коли у 2019-му році я вийшов з прем’єри “Джокера” у вже неіснуючому харківському кінотеатрі "8 1/2", хлопці, що йшли поруч, обурювались тим, що замість екшна від DC їм показали якусь сопливу драму. У них були певні очікування. У мене не було. Я був у захваті.

Але чому я почав із цього? Як і будь-який текст, який би я не писав, цей наче про ігри, але це завжди лише предмет, через який зазираєш у себе і описуєш щось світоглядне, більше, ніж окреме явище масової культури. Як і будь-що, що дозволяє тобі стати кимось, окрім себе, втікаючи від реальності, вхопити фантомні почуття, яких тобі бракує у власному житті. Бути сміливішим ніж ти є, жахливішим, ніж ти є. Щиро закохатися в ту саму NPC або мати вигаданих друзів, - коли для тебе, 13-річного, вони раптом виявляються ближче твоєї власної родини, - бо взаємодіють з тією, “кращою” версією тебе. І ти вдячний їм за це навіть через десятки років, коли у тебе вже давно є своя сім’я і діти, але уже ані новіші ігри, ані комп’ютери давно не схожі на спогади твого дитинства з батьковим IBM 486 і WarCraft II на борту.

Власне, я не хотів, аби у когось були очікування від дідового брюжжання, тому ще є час скіпнути цей досвід до розчарування від втраченного часу (enjoy your stay!).
<h5 class="ql-align-center"><img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c3e549b53be_test-scaled.jpg">unsplash.com</h5>
В роки мого дорослішання ще переважали одиночні ігри, і для мене ця активність була радше інтимна — гра як пошук себе, якщо не сказати як сеанс психоаналізу. Я завжди обирав усамітнення, і початок епохи швидкісного інтернету з соціалізацією ігор я застав болюче. На той момент це здавалось непотрібним — втікати від реальних людей, аби зустріти їх аватари в “ліпшому” світі? Лол, ні. Мені були ближчі сотні моїх, власних проведених годин у Baldur’s Gate і Neverwinter Nights.

Реальність виявилася більш зухвалою. Lineage II та World Of Warcraft уже захоплювали серця мого кола родичів і друзів шаленими темпами.

Першим дзвіночком було те, як наш басист пропустив кілька репетицій, сухо зазначивши в СМС - “у мене осада замка”.

— Хочеш теж?

Я не хотів.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c3e6a9b4d35_Untitled.png">

Я хотів власний синтезатор і влаштувався на першу роботу, де побачив, як інші хлопці втрачали її та ламали сім’ї через ММОРПГ. Цей мем я зберіг для однокурсника з тих часів — він не оцінив, бо було занадто правдиво:
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c3e6dc067de_Untitled_(4).png">
Я не знаю, що мене тоді врятувало, чи то платний помегабайтний інтернет, чи те, що я вже мав підробіток і просто не встигав випалювати свій вільний час. Але тотальне захоплення WoW було важко переоцінити. Якось на батьківщині я ще встиг востаннє побачитись зі своїми двоюрідними братами, що захопилися “варіком” як діти Ейфорією у фільмі “Траса 60”. Вони не їли і практично не спали, грали добу, дві, інколи більше — коли батьки були по роботі на якійсь вахті. Врешті приїжджала бабуся і виганяла нас із квартир — і всі йшли у комп’ютерний клуб, де або знов логінились у WoW, або грали у щось мережеве, а я, як задрот, грав у вже тричі пройдену компанію Heroes III, що як для гри в клубі вважалося ідіотським марнуванням часу.

Там же мене потягнули на зустріч гравців офлайн — абсолютно анекдотичне поєднання світу богів і людей у закапелках міського парку, де були присутні чоловіки всіх віків і соціальних статків, від 10-річних дітей до пенсіонерів, від шпани до мажорів у спортивному, які приїжджали на лендкрузерах, аби за пивом Kristall спілкуватися невідомими мені пташиними вигуками типу мема про “іммолейт імпрувед”. Це був не жарт. Я розумів бодай деякі слова. Десятки людей тиснули мені руку, представляючись нікнеймами та дивуючись, як це “я не граю”, “це ти брат кого, — а, Девіл Дємона? Хочеш до нас на сервер?”

Я не хотів.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c3e75461eea_Untitled_(5).png">

Тепер я розумію, що правда була не в тому, що не тягнув комп’ютер, чи інтернет був занадто дорогий. Це я лишався закомплексованим ботаном, не бажаючи конкурувати своїм простором з кимось онлайн.

Якось ми налаштували в шкільному кабінеті інформатики Half Life, аби грати в мультиплеєр через локальну мережу замість уроків. Це здавалось веселіше, ніж CS, але я не хотів у це грати, мені вистачало однокласників у реальному житті. Або дитячі комплекси давалися взнаки, або прогресуюча невпевненість у собі, та я не планував ділиться своїм внутрішнім світом. Так я спочатку повністю провалив епоху соціалізації ігор, потім повз мене пройшли всі хіти за кілька років, і зрештою, череда переїздів із міста в місто після неможливості повернутися в Луганськ — я лишився з тонким лептопом, який уже не тягнув жодної сучасної РПГ. На якийсь час я змирився з тим, що я уже скучна доросла людина, що втратила в собі хист до нових ігрових досвідів…

…Ішов 2019-й рік. Моя дружина була у декретній відпустці. На якийсь час ми домовилися ділити особистий час погодинно, аби бути з дитиною по черзі. Мені здавалося, шо це дуже складно — звісно, якби порівняти з великою війною, з сьогоденної оптики це були найщасливіші години, які лише можна уявити.

Але для тих проміжків часу, що я мав для себе, я сів шукати гру, яка б відповідала моїм критеріям: це мало бути щось, що потягне мій легкий лептоп — і звісно, щось ціннісне, що відповідає моєму світогляду, або хоча б буде здатне мене зацікавити. Через новини про польських дітей, які вивчатимуть ігри у шкільній програмі, я дістався This War Of Mine.
<h5 class="ql-align-center"><img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c3e798e470a_Untitled_(6).png">source: This War of Mine Wiki - Fandom</h5>
Про події в Боснії початку 90-х та зокрема про облогу Сараєва я читав ще за епохи ЖЖ з фундаментальним розумінням, що це щось таке, чого вже немає, не буває і в цивілізованій Європі не може бути в принципі. Речі, описані у щоденниках очевидців тих подій були настільки жахливі, що мозок виважено відмовлявся зазирати глибше, ніж дозволяла моя захисна реакція. Згодом аналогічні подробиці подій уже на моїй батьківщині вріжуться у пам’ять назавжди.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c3e832dd5bd_Untitled_(7).png">

Я не спав кілька ночей, проходив гру заново після чергових провалів і шукав кращі способи, аби мої герої вижили і ніхто не загинув від голоду чи випадкової кулі. Врешті, здавалося, я знайшов якийсь крихкий баланс, у зручний момент вкравши пакунок з їжею у якихось нещасних (потім з’ясується, що це були якісь немічні, ще більш нужденні люди). Зранку герой, якого я змусив піти на це, наклав на себе руки… Хотілося курити (я не курю).

Так я стикнувся з жорстокою глибиною рішень, якими This War Of Mine карає тебе за моральні вибори, що ти робиш щодня. Чи то повзеш під прицілом снайпера за ліками для дитини, чи то приймаєш рішення пустити до себе в дім ще один голодний рот, чи цинічно виставляєш його на смерть, бо не виживеш сам.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c3ea89d4cb7_Screenshot_2023-07-28_191854.jpg">

Я не хотів грати в цю гру (у звичному розумінні цих слів), але вона мене повністю захопила. Я лише приблизно уявляв, скільки днів і ночей я так маю протриматись у знищеному війною місті, і уже наприкінці відчув, що я ніколи не зможу пройти чи просто пограти знов у неї. Нетому, що мені не сподобалось, — цей епітет взагалі не відображав стосунків, які у мене склалися з цим маленьким світом. Я не хотів грати в цю гру, бо вона лишила на мені настільки глибокий відбиток, що я буквально не міг “видихнути” після неї. Не було когось, хто поплескав би по плечу, сказавши що все позаду, друже, ми вижили, а у місті уже не стріляють, — до речі, вдень можна буде вийти надвір.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c3eadde2477_Untitled_(9).png">

Це велика гра.

У мене не вистачить слів аби описати, наскільки вражаюче дізнаватися, як склалася доля персонажів (я завжди хочу написати “людей”!), які застали завершення бойових дій. Які вижили завдяки тобі і твоїм жорстоким виборам. З наслідками яких далі жити уже тобі.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c3eb25c2fd1_Untitled_(10).png">

Я пригадую свої почуття від моменту, коли ти дізнаєшся, що війна скінчилася. Ти не готовий до цього.

Але я не опишу це і не поділюся цим ні з ким, це щось приховане та особисто моє.

Коли у 2019-му році я вийшов з прем’єри “Джокера” у вже неіснуючому харківському кінотеатрі &#8220;8 1/2&#8221;, хлопці, що йшли поруч, обурювались тим, що замість екшна від DC їм показали якусь сопливу драму. У них були певні очікування. У мене не було. Я був у захваті.Але чому я почав із цього? Як і будь-який текст, який би я не писав, цей наче про ігри, але це завжди лише предмет, через який зазираєш у себе і описуєш щось світоглядне, більше, ніж окреме явище масової культури. Як і будь-що, що дозволяє тобі стати кимось, окрім себе, втікаючи від реальності, вхопити фантомні почуття, яких тобі бракує у власному житті. Бути сміливішим ніж ти є, жахливішим, ніж ти є. Щиро закохатися в ту саму NPC або мати вигаданих друзів, &#8211; коли для тебе, 13-річного, вони раптом виявляються ближче твоєї власної родини, &#8211; бо взаємодіють з тією, “кращою” версією тебе. І ти вдячний їм за це навіть через десятки років, коли у тебе вже давно є своя сім’я і діти, але уже ані новіші ігри, ані комп’ютери давно не схожі на спогади твого дитинства з батьковим IBM 486 і WarCraft II на борту.Власне, я не хотів, аби у когось були очікування від дідового брюжжання, тому ще є час скіпнути цей досвід до розчарування від втраченного часу (enjoy your stay!).<h5 class="ql-align-center"><img src="/wp-content/uploads/2023/07/64c3e549b53be_test-scaled.jpg">unsplash.com</h5>В роки мого дорослішання ще переважали одиночні ігри, і для мене ця активність була радше інтимна — гра як пошук себе, якщо не сказати як сеанс психоаналізу. Я завжди обирав усамітнення, і початок епохи швидкісного інтернету з соціалізацією ігор я застав болюче. На той момент це здавалось непотрібним — втікати від реальних людей, аби зустріти їх аватари в “ліпшому” світі? Лол, ні. Мені були ближчі сотні моїх, власних проведених годин у Baldur’s Gate і Neverwinter Nights.Реальність виявилася більш зухвалою. Lineage II та World Of Warcraft уже захоплювали серця мого кола родичів і друзів шаленими темпами.Першим дзвіночком було те, як наш басист пропустив кілька репетицій, сухо зазначивши в СМС &#8211; “у мене осада замка”.— Хочеш теж?Я не хотів.<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64c3e6a9b4d35_Untitled.png">Я хотів власний синтезатор і влаштувався на першу роботу, де побачив, як інші хлопці втрачали її та ламали сім’ї через ММОРПГ. Цей мем я зберіг для однокурсника з тих часів — він не оцінив, бо було занадто правдиво:<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64c3e6dc067de_Untitled_(4).png">Я не знаю, що мене тоді врятувало, чи то платний помегабайтний інтернет, чи те, що я вже мав підробіток і просто не встигав випалювати свій вільний час. Але тотальне захоплення WoW було важко переоцінити. Якось на батьківщині я ще встиг востаннє побачитись зі своїми двоюрідними братами, що захопилися “варіком” як діти Ейфорією у фільмі “Траса 60”. Вони не їли і практично не спали, грали добу, дві, інколи більше — коли батьки були по роботі на якійсь вахті. Врешті приїжджала бабуся і виганяла нас із квартир — і всі йшли у комп’ютерний клуб, де або знов логінились у WoW, або грали у щось мережеве, а я, як задрот, грав у вже тричі пройдену компанію Heroes III, що як для гри в клубі вважалося ідіотським марнуванням часу.Там же мене потягнули на зустріч гравців офлайн — абсолютно анекдотичне поєднання світу богів і людей у закапелках міського парку, де були присутні чоловіки всіх віків і соціальних статків, від 10-річних дітей до пенсіонерів, від шпани до мажорів у спортивному, які приїжджали на лендкрузерах, аби за пивом Kristall спілкуватися невідомими мені пташиними вигуками типу мема про “іммолейт імпрувед”. Це був не жарт. Я розумів бодай деякі слова. Десятки людей тиснули мені руку, представляючись нікнеймами та дивуючись, як це “я не граю”, “це ти брат кого, — а, Девіл Дємона? Хочеш до нас на сервер?”Я не хотів.<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64c3e75461eea_Untitled_(5).png">Тепер я розумію, що правда була не в тому, що не тягнув комп’ютер, чи інтернет був занадто дорогий. Це я лишався закомплексованим ботаном, не бажаючи конкурувати своїм простором з кимось онлайн.Якось ми налаштували в шкільному кабінеті інформатики Half Life, аби грати в мультиплеєр через локальну мережу замість уроків. Це здавалось веселіше, ніж CS, але я не хотів у це грати, мені вистачало однокласників у реальному житті. Або дитячі комплекси давалися взнаки, або прогресуюча невпевненість у собі, та я не планував ділиться своїм внутрішнім світом. Так я спочатку повністю провалив епоху соціалізації ігор, потім повз мене пройшли всі хіти за кілька років, і зрештою, череда переїздів із міста в місто після неможливості повернутися в Луганськ — я лишився з тонким лептопом, який уже не тягнув жодної сучасної РПГ. На якийсь час я змирився з тим, що я уже скучна доросла людина, що втратила в собі хист до нових ігрових досвідів……Ішов 2019-й рік. Моя дружина була у декретній відпустці. На якийсь час ми домовилися ділити особистий час погодинно, аби бути з дитиною по черзі. Мені здавалося, шо це дуже складно — звісно, якби порівняти з великою війною, з сьогоденної оптики це були найщасливіші години, які лише можна уявити.Але для тих проміжків часу, що я мав для себе, я сів шукати гру, яка б відповідала моїм критеріям: це мало бути щось, що потягне мій легкий лептоп — і звісно, щось ціннісне, що відповідає моєму світогляду, або хоча б буде здатне мене зацікавити. Через новини про польських дітей, які вивчатимуть ігри у шкільній програмі, я дістався This War Of Mine.<h5 class="ql-align-center"><img src="/wp-content/uploads/2023/07/64c3e798e470a_Untitled_(6).png">source: This War of Mine Wiki &#8211; Fandom</h5>Про події в Боснії початку 90-х та зокрема про облогу Сараєва я читав ще за епохи ЖЖ з фундаментальним розумінням, що це щось таке, чого вже немає, не буває і в цивілізованій Європі не може бути в принципі. Речі, описані у щоденниках очевидців тих подій були настільки жахливі, що мозок виважено відмовлявся зазирати глибше, ніж дозволяла моя захисна реакція. Згодом аналогічні подробиці подій уже на моїй батьківщині вріжуться у пам’ять назавжди.<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64c3e832dd5bd_Untitled_(7).png">Я не спав кілька ночей, проходив гру заново після чергових провалів і шукав кращі способи, аби мої герої вижили і ніхто не загинув від голоду чи випадкової кулі. Врешті, здавалося, я знайшов якийсь крихкий баланс, у зручний момент вкравши пакунок з їжею у якихось нещасних (потім з’ясується, що це були якісь немічні, ще більш нужденні люди). Зранку герой, якого я змусив піти на це, наклав на себе руки… Хотілося курити (я не курю).Так я стикнувся з жорстокою глибиною рішень, якими This War Of Mine карає тебе за моральні вибори, що ти робиш щодня. Чи то повзеш під прицілом снайпера за ліками для дитини, чи то приймаєш рішення пустити до себе в дім ще один голодний рот, чи цинічно виставляєш його на смерть, бо не виживеш сам.<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64c3ea89d4cb7_Screenshot_2023-07-28_191854.jpg">Я не хотів грати в цю гру (у звичному розумінні цих слів), але вона мене повністю захопила. Я лише приблизно уявляв, скільки днів і ночей я так маю протриматись у знищеному війною місті, і уже наприкінці відчув, що я ніколи не зможу пройти чи просто пограти знов у неї. Нетому, що мені не сподобалось, — цей епітет взагалі не відображав стосунків, які у мене склалися з цим маленьким світом. Я не хотів грати в цю гру, бо вона лишила на мені настільки глибокий відбиток, що я буквально не міг “видихнути” після неї. Не було когось, хто поплескав би по плечу, сказавши що все позаду, друже, ми вижили, а у місті уже не стріляють, — до речі, вдень можна буде вийти надвір.<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64c3eadde2477_Untitled_(9).png">Це велика гра.У мене не вистачить слів аби описати, наскільки вражаюче дізнаватися, як склалася доля персонажів (я завжди хочу написати “людей”!), які застали завершення бойових дій. Які вижили завдяки тобі і твоїм жорстоким виборам. З наслідками яких далі жити уже тобі.<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64c3eb25c2fd1_Untitled_(10).png">Я пригадую свої почуття від моменту, коли ти дізнаєшся, що війна скінчилася. Ти не готовий до цього.Але я не опишу це і не поділюся цим ні з ким, це щось приховане та особисто моє.

u041au043eu043bu0438 u0443 2019-u043cu0443 u0440u043eu0446u0456 u044f u0432u0438u0439u0448u043eu0432 u0437 u043fu0440u0435u043cu2019u0454u0440u0438 u201cu0414u0436u043eu043au0435u0440u0430u201d u0443 u0432u0436u0435 u043du0435u0456u0441u043du0443u044eu0447u043eu043cu0443 u0445u0430u0440u043au0456u0432u0441u044cu043au043eu043cu0443 u043au0456u043du043eu0442u0435u0430u0442u0440u0456 "8 1/2", u0445u043bu043eu043fu0446u0456, u0449u043e u0439u0448u043bu0438 u043fu043eu0440u0443u0447, u043eu0431u0443u0440u044eu0432u0430u043bu0438u0441u044c u0442u0438u043c, u0449u043e u0437u0430u043cu0456u0441u0442u044c u0435u043au0448u043du0430 u0432u0456u0434 DC u0457u043c u043fu043eu043au0430u0437u0430u043bu0438 u044fu043au0443u0441u044c u0441u043eu043fu043bu0438u0432u0443 u0434u0440u0430u043cu0443. u0423 u043du0438u0445 u0431u0443u043bu0438 u043fu0435u0432u043du0456 u043eu0447u0456u043au0443u0432u0430u043du043du044f. u0423 u043cu0435u043du0435 u043du0435 u0431u0443u043bu043e. u042f u0431u0443u0432 u0443 u0437u0430u0445u0432u0430u0442u0456.u0410u043bu0435 u0447u043eu043cu0443 u044f u043fu043eu0447u0430u0432 u0456u0437 u0446u044cu043eu0433u043e? u042fu043a u0456 u0431u0443u0434u044c-u044fu043au0438u0439 u0442u0435u043au0441u0442, u044fu043au0438u0439 u0431u0438 u044f u043du0435 u043fu0438u0441u0430u0432, u0432u0456u043d u043du0430u0447u0435 u043fu0440u043e u0456u0433u0440u0438, u0430u043bu0435 u0432u0441u0435 u0446u0435 u0437u0430u0432u0436u0434u0438 u043bu0438u0448u0435 u043fu0440u0435u0434u043cu0435u0442, u0447u0435u0440u0435u0437 u044fu043au0438u0439 u043cu043eu0436u043du0430 u0437u0430u0437u0438u0440u043du0443u0442u0438 u0443 u0441u0435u0431u0435 u0456 u043eu043fu0438u0441u0430u0442u0438 u0449u043eu0441u044c u0441u0432u0456u0442u043eu0433u043bu044fu0434u043du0435, u0431u0456u043bu044cu0448u0435, u043du0456u0436 u044fu043au0435u0441u044c u043eu043au0440u0435u043cu0435 u044fu0432u0438u0449u0435 u043cu0430u0441u043eu0432u043eu0457 u043au0443u043bu044cu0442u0443u0440u0438. u042fu043a u0456 u0431u0443u0434u044c-u0449u043e, u0449u043e u0434u043eu0437u0432u043eu043bu044fu0454 u0442u043eu0431u0456 u0441u0442u0430u0442u0438 u043au0438u043cu043eu0441u044c, u043eu043au0440u0456u043c u0441u0435u0431u0435, u0432u0442u0456u043au0430u044eu0447u0438 u0432u0456u0434 u0440u0435u0430u043bu044cu043du043eu0441u0442u0456, u0432u0445u043eu043fu0438u0442u0438 u0444u0430u043du0442u043eu043cu043du0456 u043fu043eu0447u0443u0442u0442u044f, u044fu043au0438u0445 u0442u043eu0431u0456 u0431u0440u0430u043au0443u0454 u0443 u0432u043bu0430u0441u043du043eu043cu0443 u0436u0438u0442u0442u0456. u0411u0443u0442u0438 u0441u043cu0456u043bu0438u0432u0456u0448u0438u043c u043du0456u0436 u0442u0438 u0454, u0436u0430u0445u043bu0438u0432u0456u0448u0438u043c, u043du0456u0436 u0442u0438 u0454. u0429u0438u0440u043e u0437u0430u043au043eu0445u0430u0442u0438u0441u044f u0432 u0442u0443 u0441u0430u043cu0443 NPC u0430u0431u043e u043cu0430u0442u0438 u0432u0438u0433u0430u0434u0430u043du0438u0445 u0434u0440u0443u0437u0456u0432, - u043au043eu043bu0438 u0434u043bu044f u0442u0435u0431u0435, 13-u0440u0456u0447u043du043eu0433u043e, u0432u043eu043du0438 u0440u0430u043fu0442u043eu043c u0432u0438u044fu0432u043bu044fu044eu0442u044cu0441u044f u0431u043bu0438u0436u0447u0435 u0442u0432u043eu0454u0457 u0432u043bu0430u0441u043du043eu0457 u0440u043eu0434u0438u043du0438, - u0431u043e u0432u0437u0430u0454u043cu043eu0434u0456u044eu0442u044c u0437 u0442u0456u0454u044e, u201cu043au0440u0430u0449u043eu044eu201d u0432u0435u0440u0441u0456u0454u044e u0442u0435u0431u0435. u0406 u0442u0438 u0432u0434u044fu0447u043du0438u0439 u0457u043c u0437u0430 u0446u0435 u043du0430u0432u0456u0442u044c u0447u0435u0440u0435u0437 u0434u0435u0441u044fu0442u043au0438 u0440u043eu043au0456u0432, u043au043eu043bu0438 u0443 u0442u0435u0431u0435 u0432u0436u0435 u0434u0430u0432u043du043e u0454 u0441u0432u043eu044f u0441u0456u043cu2019u044f u0456 u0434u0456u0442u0438, u0430u043bu0435 u0443u0436u0435 u0430u043du0456 u043du043eu0432u0456u0448u0456 u0456u0433u0440u0438, u0430u043du0456 u043au043eu043cu043fu2019u044eu0442u0435u0440u0438 u0434u0430u0432u043du043e u043du0435 u0441u0445u043eu0436u0456 u043du0430 u0441u043fu043eu0433u0430u0434u0438 u0442u0432u043eu0433u043e u0434u0438u0442u0438u043du0441u0442u0432u0430 u0437 u0431u0430u0442u044cu043au043eu0432u0438u043c IBM 486 u0456 WarCraft II u043du0430 u0431u043eu0440u0442u0443.

u0406u0433u0440u0438, u0432 u044fu043au0456 u044f u043du0435 u0445u043eu0442u0456u0432 u0433u0440u0430u0442u0438

u0426u0435 u0456u0441u0442u043eu0440u0456u044f u043cu043eu0457u0445 u043fu0456u0434u043bu0456u0442u043au043eu0432u0438u0445 u0447u0430u0441u0456u0432 u043fu0440u043e u0456u0433u0440u0438, u044fu043au0438u0445 u044f u0441u0442u0430u0440u0430u043du043du043e u0443u043du0438u043au0430u0432, u043fu043eu043au0438 u0432u043eu043du0438 u0437u0430u0445u043eu043fu043bu044eu0432u0430u043bu0438 u043du0430u0432u043au043eu043bu0438u0448u043du0456u0439 u0441u0432u0456u0442, u0456 u043eu043fu043eu0432u0456u0434u044c u043fu0440u043e u0433u0440u0443, u044fu043au0456u0439 u044f u0432u0434u044fu0447u043du0438u0439 u0442u0435u043fu0435u0440

Це історія моїх підліткових часів про ігри, яких я старанно уникав, поки вони захоплювали навколишній світ, і оповідь про гру, якій я вдячний тепер

Коли у 2019-му році я вийшов з прем’єри “Джокера” у вже неіснуючому харківському кінотеатрі "8 1/2", хлопці, що йшли поруч, обурювались тим, що замість екшна від DC їм показали якусь сопливу драму. У них були певні очікування. У мене не було. Я був у захваті.

Але чому я почав із цього? Як і будь-який текст, який би я не писав, цей наче про ігри, але це завжди лише предмет, через який зазираєш у себе і описуєш щось світоглядне, більше, ніж окреме явище масової культури. Як і будь-що, що дозволяє тобі стати кимось, окрім себе, втікаючи від реальності, вхопити фантомні почуття, яких тобі бракує у власному житті. Бути сміливішим ніж ти є, жахливішим, ніж ти є. Щиро закохатися в ту саму NPC або мати вигаданих друзів, - коли для тебе, 13-річного, вони раптом виявляються ближче твоєї власної родини, - бо взаємодіють з тією, “кращою” версією тебе. І ти вдячний їм за це навіть через десятки років, коли у тебе вже давно є своя сім’я і діти, але уже ані новіші ігри, ані комп’ютери давно не схожі на спогади твого дитинства з батьковим IBM 486 і WarCraft II на борту.

Власне, я не хотів, аби у когось були очікування від дідового брюжжання, тому ще є час скіпнути цей досвід до розчарування від втраченного часу (enjoy your stay!).
<h5 class="ql-align-center"><img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c3e549b53be_test-scaled.jpg" />unsplash.com</h5>
В роки мого дорослішання ще переважали одиночні ігри, і для мене ця активність була радше інтимна — гра як пошук себе, якщо не сказати як сеанс психоаналізу. Я завжди обирав усамітнення, і початок епохи швидкісного інтернету з соціалізацією ігор я застав болюче. На той момент це здавалось непотрібним — втікати від реальних людей, аби зустріти їх аватари в “ліпшому” світі? Лол, ні. Мені були ближчі сотні моїх, власних проведених годин у Baldur’s Gate і Neverwinter Nights.

Реальність виявилася більш зухвалою. Lineage II та World Of Warcraft уже захоплювали серця мого кола родичів і друзів шаленими темпами.

Першим дзвіночком було те, як наш басист пропустив кілька репетицій, сухо зазначивши в СМС - “у мене осада замка”.

— Хочеш теж?

Я не хотів.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c3e6a9b4d35_Untitled.png" />

Я хотів власний синтезатор і влаштувався на першу роботу, де побачив, як інші хлопці втрачали її та ламали сім’ї через ММОРПГ. Цей мем я зберіг для однокурсника з тих часів — він не оцінив, бо було занадто правдиво:
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c3e6dc067de_Untitled_(4).png" />
Я не знаю, що мене тоді врятувало, чи то платний помегабайтний інтернет, чи те, що я вже мав підробіток і просто не встигав випалювати свій вільний час. Але тотальне захоплення WoW було важко переоцінити. Якось на батьківщині я ще встиг востаннє побачитись зі своїми двоюрідними братами, що захопилися “варіком” як діти Ейфорією у фільмі “Траса 60”. Вони не їли і практично не спали, грали добу, дві, інколи більше — коли батьки були по роботі на якійсь вахті. Врешті приїжджала бабуся і виганяла нас із квартир — і всі йшли у комп’ютерний клуб, де або знов логінились у WoW, або грали у щось мережеве, а я, як задрот, грав у вже тричі пройдену компанію Heroes III, що як для гри в клубі вважалося ідіотським марнуванням часу.

Там же мене потягнули на зустріч гравців офлайн — абсолютно анекдотичне поєднання світу богів і людей у закапелках міського парку, де були присутні чоловіки всіх віків і соціальних статків, від 10-річних дітей до пенсіонерів, від шпани до мажорів у спортивному, які приїжджали на лендкрузерах, аби за пивом Kristall спілкуватися невідомими мені пташиними вигуками типу мема про “іммолейт імпрувед”. Це був не жарт. Я розумів бодай деякі слова. Десятки людей тиснули мені руку, представляючись нікнеймами та дивуючись, як це “я не граю”, “це ти брат кого, — а, Девіл Дємона? Хочеш до нас на сервер?”

Я не хотів.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c3e75461eea_Untitled_(5).png" />

Тепер я розумію, що правда була не в тому, що не тягнув комп’ютер, чи інтернет був занадто дорогий. Це я лишався закомплексованим ботаном, не бажаючи конкурувати своїм простором з кимось онлайн.

Якось ми налаштували в шкільному кабінеті інформатики Half Life, аби грати в мультиплеєр через локальну мережу замість уроків. Це здавалось веселіше, ніж CS, але я не хотів у це грати, мені вистачало однокласників у реальному житті. Або дитячі комплекси давалися взнаки, або прогресуюча невпевненість у собі, та я не планував ділиться своїм внутрішнім світом. Так я спочатку повністю провалив епоху соціалізації ігор, потім повз мене пройшли всі хіти за кілька років, і зрештою, череда переїздів із міста в місто після неможливості повернутися в Луганськ — я лишився з тонким лептопом, який уже не тягнув жодної сучасної РПГ. На якийсь час я змирився з тим, що я уже скучна доросла людина, що втратила в собі хист до нових ігрових досвідів…

…Ішов 2019-й рік. Моя дружина була у декретній відпустці. На якийсь час ми домовилися ділити особистий час погодинно, аби бути з дитиною по черзі. Мені здавалося, шо це дуже складно — звісно, якби порівняти з великою війною, з сьогоденної оптики це були найщасливіші години, які лише можна уявити.

Але для тих проміжків часу, що я мав для себе, я сів шукати гру, яка б відповідала моїм критеріям: це мало бути щось, що потягне мій легкий лептоп — і звісно, щось ціннісне, що відповідає моєму світогляду, або хоча б буде здатне мене зацікавити. Через новини про польських дітей, які вивчатимуть ігри у шкільній програмі, я дістався This War Of Mine.
<h5 class="ql-align-center"><img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c3e798e470a_Untitled_(6).png" />source: This War of Mine Wiki - Fandom</h5>
Про події в Боснії початку 90-х та зокрема про облогу Сараєва я читав ще за епохи ЖЖ з фундаментальним розумінням, що це щось таке, чого вже немає, не буває і в цивілізованій Європі не може бути в принципі. Речі, описані у щоденниках очевидців тих подій були настільки жахливі, що мозок виважено відмовлявся зазирати глибше, ніж дозволяла моя захисна реакція. Згодом аналогічні подробиці подій уже на моїй батьківщині вріжуться у пам’ять назавжди.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c3e832dd5bd_Untitled_(7).png" />

Я не спав кілька ночей, проходив гру заново після чергових провалів і шукав кращі способи, аби мої герої вижили і ніхто не загинув від голоду чи випадкової кулі. Врешті, здавалося, я знайшов якийсь крихкий баланс, у зручний момент вкравши пакунок з їжею у якихось нещасних (потім з’ясується, що це були якісь немічні, ще більш нужденні люди). Зранку герой, якого я змусив піти на це, наклав на себе руки… Хотілося курити (я не курю).

Так я стикнувся з жорстокою глибиною рішень, якими This War Of Mine карає тебе за моральні вибори, що ти робиш щодня. Чи то повзеш під прицілом снайпера за ліками для дитини, чи то приймаєш рішення пустити до себе в дім ще один голодний рот, чи цинічно виставляєш його на смерть, бо не виживеш сам.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c3ea89d4cb7_Screenshot_2023-07-28_191854.jpg" />

Я не хотів грати в цю гру (у звичному розумінні цих слів), але вона мене повністю захопила. Я лише приблизно уявляв, скільки днів і ночей я так маю протриматись у знищеному війною місті, і уже наприкінці відчув, що я ніколи не зможу пройти чи просто пограти знов у неї. Нетому, що мені не сподобалось, — цей епітет взагалі не відображав стосунків, які у мене склалися з цим маленьким світом. Я не хотів грати в цю гру, бо вона лишила на мені настільки глибокий відбиток, що я буквально не міг “видихнути” після неї. Не було когось, хто поплескав би по плечу, сказавши що все позаду, друже, ми вижили, а у місті уже не стріляють, — до речі, вдень можна буде вийти надвір.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c3eadde2477_Untitled_(9).png" />

Це велика гра.

У мене не вистачить слів аби описати, наскільки вражаюче дізнаватися, як склалася доля персонажів (я завжди хочу написати “людей”!), які застали завершення бойових дій. Які вижили завдяки тобі і твоїм жорстоким виборам. З наслідками яких далі жити уже тобі.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c3eb25c2fd1_Untitled_(10).png" />

Я пригадую свої почуття від моменту, коли ти дізнаєшся, що війна скінчилася. Ти не готовий до цього.

Але я не опишу це і не поділюся цим ні з ким, це щось приховане та особисто моє.

Коли у 2019-му році я вийшов з прем’єри “Джокера” у вже неіснуючому харківському кінотеатрі &#8220;8 1/2&#8221;, хлопці, що йшли поруч, обурювались тим, що замість екшна від DC їм показали якусь сопливу драму. У них були певні очікування. У мене не було. Я був у захваті.Але чому я почав із цього? Як і будь-який текст, який би я не писав, цей наче про ігри, але це завжди лише предмет, через який зазираєш у себе і описуєш щось світоглядне, більше, ніж окреме явище масової культури. Як і будь-що, що дозволяє тобі стати кимось, окрім себе, втікаючи від реальності, вхопити фантомні почуття, яких тобі бракує у власному житті. Бути сміливішим ніж ти є, жахливішим, ніж ти є. Щиро закохатися в ту саму NPC або мати вигаданих друзів, &#8211; коли для тебе, 13-річного, вони раптом виявляються ближче твоєї власної родини, &#8211; бо взаємодіють з тією, “кращою” версією тебе. І ти вдячний їм за це навіть через десятки років, коли у тебе вже давно є своя сім’я і діти, але уже ані новіші ігри, ані комп’ютери давно не схожі на спогади твого дитинства з батьковим IBM 486 і WarCraft II на борту.Власне, я не хотів, аби у когось були очікування від дідового брюжжання, тому ще є час скіпнути цей досвід до розчарування від втраченного часу (enjoy your stay!).<h5 class="ql-align-center"><img src="/wp-content/uploads/2023/07/64c3e549b53be_test-scaled.jpg" />unsplash.com</h5>В роки мого дорослішання ще переважали одиночні ігри, і для мене ця активність була радше інтимна — гра як пошук себе, якщо не сказати як сеанс психоаналізу. Я завжди обирав усамітнення, і початок епохи швидкісного інтернету з соціалізацією ігор я застав болюче. На той момент це здавалось непотрібним — втікати від реальних людей, аби зустріти їх аватари в “ліпшому” світі? Лол, ні. Мені були ближчі сотні моїх, власних проведених годин у Baldur’s Gate і Neverwinter Nights.Реальність виявилася більш зухвалою. Lineage II та World Of Warcraft уже захоплювали серця мого кола родичів і друзів шаленими темпами.Першим дзвіночком було те, як наш басист пропустив кілька репетицій, сухо зазначивши в СМС &#8211; “у мене осада замка”.— Хочеш теж?Я не хотів.<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64c3e6a9b4d35_Untitled.png" />Я хотів власний синтезатор і влаштувався на першу роботу, де побачив, як інші хлопці втрачали її та ламали сім’ї через ММОРПГ. Цей мем я зберіг для однокурсника з тих часів — він не оцінив, бо було занадто правдиво:<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64c3e6dc067de_Untitled_(4).png" />Я не знаю, що мене тоді врятувало, чи то платний помегабайтний інтернет, чи те, що я вже мав підробіток і просто не встигав випалювати свій вільний час. Але тотальне захоплення WoW було важко переоцінити. Якось на батьківщині я ще встиг востаннє побачитись зі своїми двоюрідними братами, що захопилися “варіком” як діти Ейфорією у фільмі “Траса 60”. Вони не їли і практично не спали, грали добу, дві, інколи більше — коли батьки були по роботі на якійсь вахті. Врешті приїжджала бабуся і виганяла нас із квартир — і всі йшли у комп’ютерний клуб, де або знов логінились у WoW, або грали у щось мережеве, а я, як задрот, грав у вже тричі пройдену компанію Heroes III, що як для гри в клубі вважалося ідіотським марнуванням часу.Там же мене потягнули на зустріч гравців офлайн — абсолютно анекдотичне поєднання світу богів і людей у закапелках міського парку, де були присутні чоловіки всіх віків і соціальних статків, від 10-річних дітей до пенсіонерів, від шпани до мажорів у спортивному, які приїжджали на лендкрузерах, аби за пивом Kristall спілкуватися невідомими мені пташиними вигуками типу мема про “іммолейт імпрувед”. Це був не жарт. Я розумів бодай деякі слова. Десятки людей тиснули мені руку, представляючись нікнеймами та дивуючись, як це “я не граю”, “це ти брат кого, — а, Девіл Дємона? Хочеш до нас на сервер?”Я не хотів.<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64c3e75461eea_Untitled_(5).png" />Тепер я розумію, що правда була не в тому, що не тягнув комп’ютер, чи інтернет був занадто дорогий. Це я лишався закомплексованим ботаном, не бажаючи конкурувати своїм простором з кимось онлайн.Якось ми налаштували в шкільному кабінеті інформатики Half Life, аби грати в мультиплеєр через локальну мережу замість уроків. Це здавалось веселіше, ніж CS, але я не хотів у це грати, мені вистачало однокласників у реальному житті. Або дитячі комплекси давалися взнаки, або прогресуюча невпевненість у собі, та я не планував ділиться своїм внутрішнім світом. Так я спочатку повністю провалив епоху соціалізації ігор, потім повз мене пройшли всі хіти за кілька років, і зрештою, череда переїздів із міста в місто після неможливості повернутися в Луганськ — я лишився з тонким лептопом, який уже не тягнув жодної сучасної РПГ. На якийсь час я змирився з тим, що я уже скучна доросла людина, що втратила в собі хист до нових ігрових досвідів……Ішов 2019-й рік. Моя дружина була у декретній відпустці. На якийсь час ми домовилися ділити особистий час погодинно, аби бути з дитиною по черзі. Мені здавалося, шо це дуже складно — звісно, якби порівняти з великою війною, з сьогоденної оптики це були найщасливіші години, які лише можна уявити.Але для тих проміжків часу, що я мав для себе, я сів шукати гру, яка б відповідала моїм критеріям: це мало бути щось, що потягне мій легкий лептоп — і звісно, щось ціннісне, що відповідає моєму світогляду, або хоча б буде здатне мене зацікавити. Через новини про польських дітей, які вивчатимуть ігри у шкільній програмі, я дістався This War Of Mine.<h5 class="ql-align-center"><img src="/wp-content/uploads/2023/07/64c3e798e470a_Untitled_(6).png" />source: This War of Mine Wiki &#8211; Fandom</h5>Про події в Боснії початку 90-х та зокрема про облогу Сараєва я читав ще за епохи ЖЖ з фундаментальним розумінням, що це щось таке, чого вже немає, не буває і в цивілізованій Європі не може бути в принципі. Речі, описані у щоденниках очевидців тих подій були настільки жахливі, що мозок виважено відмовлявся зазирати глибше, ніж дозволяла моя захисна реакція. Згодом аналогічні подробиці подій уже на моїй батьківщині вріжуться у пам’ять назавжди.<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64c3e832dd5bd_Untitled_(7).png" />Я не спав кілька ночей, проходив гру заново після чергових провалів і шукав кращі способи, аби мої герої вижили і ніхто не загинув від голоду чи випадкової кулі. Врешті, здавалося, я знайшов якийсь крихкий баланс, у зручний момент вкравши пакунок з їжею у якихось нещасних (потім з’ясується, що це були якісь немічні, ще більш нужденні люди). Зранку герой, якого я змусив піти на це, наклав на себе руки… Хотілося курити (я не курю).Так я стикнувся з жорстокою глибиною рішень, якими This War Of Mine карає тебе за моральні вибори, що ти робиш щодня. Чи то повзеш під прицілом снайпера за ліками для дитини, чи то приймаєш рішення пустити до себе в дім ще один голодний рот, чи цинічно виставляєш його на смерть, бо не виживеш сам.<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64c3ea89d4cb7_Screenshot_2023-07-28_191854.jpg" />Я не хотів грати в цю гру (у звичному розумінні цих слів), але вона мене повністю захопила. Я лише приблизно уявляв, скільки днів і ночей я так маю протриматись у знищеному війною місті, і уже наприкінці відчув, що я ніколи не зможу пройти чи просто пограти знов у неї. Нетому, що мені не сподобалось, — цей епітет взагалі не відображав стосунків, які у мене склалися з цим маленьким світом. Я не хотів грати в цю гру, бо вона лишила на мені настільки глибокий відбиток, що я буквально не міг “видихнути” після неї. Не було когось, хто поплескав би по плечу, сказавши що все позаду, друже, ми вижили, а у місті уже не стріляють, — до речі, вдень можна буде вийти надвір.<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64c3eadde2477_Untitled_(9).png" />Це велика гра.У мене не вистачить слів аби описати, наскільки вражаюче дізнаватися, як склалася доля персонажів (я завжди хочу написати “людей”!), які застали завершення бойових дій. Які вижили завдяки тобі і твоїм жорстоким виборам. З наслідками яких далі жити уже тобі.<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64c3eb25c2fd1_Untitled_(10).png" />Я пригадую свої почуття від моменту, коли ти дізнаєшся, що війна скінчилася. Ти не готовий до цього.Але я не опишу це і не поділюся цим ні з ким, це щось приховане та особисто моє.

💻 Ігри, в які я не хотів грати

ud83dudcbb u0406u0433u0440u0438, u0432 u044fu043au0456 u044f u043du0435 u0445u043eu0442u0456u0432 u0433u0440u0430u0442u0438

Відчуття старіння (як особистого, так і речей та явищ, що нас оточують, у тому числі культурних) — річ дуже складна і суб’єктивна. Якщо говорити про дорослішання і старіння у контексті досвіду сприйняття аудіовізуального контенту, то тут людей можна умовно поділити на дві категорії. Представники першої будуть вас переконувати, що не треба коритися ностальгічним спазмам та ворушити минуле. А значить, нехай Doom 3, «Кривавий спорт» з Ван Даммом, мультфільми про Чіпа з Дейлом та касети «Аква Віти» і Юрка Юрченка навіки залишаються у своїй епосі та виключно у наших спогадах.

[caption id="" align="aligncenter" width="1388"]<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c04adcda2c1_rachid-lotf-boy-room.jpg" alt="" width="1388" height="1000"> У нас це було не зовсім так, але схоже[/caption]

Буцімто, якщо у більш зрілому віці передивитися/переграти/переслухати якийсь хіт з дитинства, то, угледівши в ньому купу недоліків, можна назавжди зіпсувати світлі дитячі враження. Сноби у таких випадках зазвичай кажуть «Ця класика погано постаріла» (хоча насправді погано постаріли вони).

Але є й інша категорія. Ці люди купують The Disney Afternoon Collection у Steam, і запускаючи DuckTales переживають ті самі відчуття, що й 25 років тому. Не вишукують застарілих ігроладних механік та помилок геймдизайнерів в олдскульних іграх, не кепкують з наївних старих бойовиків (до речі, коли ви востаннє переглядали Mortal Kombat?). А ще знаєте таких собі бадьорих дідусів, які і через 50 років шлюбу дивляться на своїх дружин з таким самим захопленням, як і в молодості, бо бачать перед собою не бабусь, а все тих же красунь, у яких закохалися колись дуже давно ? От це також про них.

Я не впевнений, чи є у цього феномена є наукове визначення, але те, що феномен цей існує – не сумніваюся ні на мить. Бачити речі і явища такими, якими ти їх побачив вперше, без тиску досвіду, часу, прожитих років і набутих знань. Можливо, ця здатність не дуже допомагає саморозвитку, але є у ній і позитив, погодьтеся. Принаймні, коли ти радієш 8-бітній грі так само як в 12 років, то здається, що тобі й зараз 12.

Принаймні для мене це і є відповідь на питання, чому я й досі раз на 2 роки встановлюю Oblivion, і не бачу «картопляних» облич, кривеньких анімацій і Generic Fantasy-сюжету. Натомість щоразу, виходячи зі стартового підземелля, я вражаюся неймовірним світом, повним все ще захопливих пригод.

[caption id="" align="aligncenter" width="1280"]<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c04b2edc8ee_maxresdefault.jpg" alt="" width="1280" height="720"> Саме таким Сіроділ залишається у моїх спогадах[/caption]

Я так само лякаюся безголових зомбі у печерах, збираю всі алхімічні інгредієнти, що трапляються на моєму шляху, відпочиваю біля Великого Дубу у Корролі. Мені щоразу моторошно від зруйнованого Кватчу, псилоцибінові квести даедричних принців викликають ту саму широку палітру емоцій. І взагалі, як може застаріти гра із саундтреком від Джеремі Соула?

А знаєте, що я зробив на наступний день після того, як пройшов Fahrenheit? Привів друга до себе в кімнату в гуртожиток, посадив його за комп’ютер (який на той час був далеко не у кожного) і ще раз подивився на проходження гри, тепер вже не концентруючись на QTE. Неймовірно приємно бачити, як гра, яка тобі дуже сподобалася, викликає таке ж захоплення у твоєї близької людини, погодьтеся. Грали ми зранку і до вечора, насамкінець в кімнаті було вже близько 20 глядачів, які позабували і про невідкладні справи, і про вечерю на кухні, а лише заворожено спостерігали за подіями на екрані. Ех, був би я візіонером, міг би вже тоді зрозуміти концепт twitch за 5 років до його появи.

До речі, про Fahrenheit. Попри безліч нагород і статус кращої гри 2005 року, наразі вона майже забута, і відносно нещодавній (і не дуже потрібний) ремастер ситуацію виправити не зміг. Шкода, адже не дивлячись на купу недоліків, це все ще чудова гра, з, ймовірно, найкращими персонажами (дискусійно, так) Девіда Кейджа. І вона й досі чіпляє (перевірено на дружині), і так само проходиться за одну сесію, а переживання головних героїв назавжди лишаються у пам’яті. Чи знову працює магія саундтреку від Анджело Бадаламенті?

[caption id="" align="aligncenter" width="1586"]<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c04c01f2bfa_2023-07-26_01-25.png" alt="" width="1586" height="894"> Зате зима з Fahrenheit і досі входить у всілякі ігрові топи[/caption]

Звичайно, завжди можна сказати, що це раніше трава була зеленіша, і все таке інше (неправда). Що не готовий до сприйняття свіжого і нового (неправда). Що з роками дещо втомлюєшся від вічного гайптрейну і хочеться трохи сповільнитися (частково правда).

Але ж справа також в тому, що іноді ігри й насправді заслуговують того, щоб грати в них роками, чи не так?

Відчуття старіння (як особистого, так і речей та явищ, що нас оточують, у тому числі культурних) — річ дуже складна і суб’єктивна. Якщо говорити про дорослішання і старіння у контексті досвіду сприйняття аудіовізуального контенту, то тут людей можна умовно поділити на дві категорії. Представники першої будуть вас переконувати, що не треба коритися ностальгічним спазмам та ворушити минуле. А значить, нехай Doom 3, «Кривавий спорт» з Ван Даммом, мультфільми про Чіпа з Дейлом та касети «Аква Віти» і Юрка Юрченка навіки залишаються у своїй епосі та виключно у наших спогадах.<div style="width: 1398px" class="wp-caption aligncenter"><img loading="lazy" src="/wp-content/uploads/2023/07/64c04adcda2c1_rachid-lotf-boy-room.jpg" alt="" width="1388" height="1000">У нас це було не зовсім так, але схоже</div>Буцімто, якщо у більш зрілому віці передивитися/переграти/переслухати якийсь хіт з дитинства, то, угледівши в ньому купу недоліків, можна назавжди зіпсувати світлі дитячі враження. Сноби у таких випадках зазвичай кажуть «Ця класика погано постаріла» (хоча насправді погано постаріли вони).Але є й інша категорія. Ці люди купують The Disney Afternoon Collection у Steam, і запускаючи DuckTales переживають ті самі відчуття, що й 25 років тому. Не вишукують застарілих ігроладних механік та помилок геймдизайнерів в олдскульних іграх, не кепкують з наївних старих бойовиків (до речі, коли ви востаннє переглядали Mortal Kombat?). А ще знаєте таких собі бадьорих дідусів, які і через 50 років шлюбу дивляться на своїх дружин з таким самим захопленням, як і в молодості, бо бачать перед собою не бабусь, а все тих же красунь, у яких закохалися колись дуже давно ? От це також про них.Я не впевнений, чи є у цього феномена є наукове визначення, але те, що феномен цей існує – не сумніваюся ні на мить. Бачити речі і явища такими, якими ти їх побачив вперше, без тиску досвіду, часу, прожитих років і набутих знань. Можливо, ця здатність не дуже допомагає саморозвитку, але є у ній і позитив, погодьтеся. Принаймні, коли ти радієш 8-бітній грі так само як в 12 років, то здається, що тобі й зараз 12.Принаймні для мене це і є відповідь на питання, чому я й досі раз на 2 роки встановлюю Oblivion, і не бачу «картопляних» облич, кривеньких анімацій і Generic Fantasy-сюжету. Натомість щоразу, виходячи зі стартового підземелля, я вражаюся неймовірним світом, повним все ще захопливих пригод.<div style="width: 1290px" class="wp-caption aligncenter"><img loading="lazy" src="/wp-content/uploads/2023/07/64c04b2edc8ee_maxresdefault.jpg" alt="" width="1280" height="720">Саме таким Сіроділ залишається у моїх спогадах</div>Я так само лякаюся безголових зомбі у печерах, збираю всі алхімічні інгредієнти, що трапляються на моєму шляху, відпочиваю біля Великого Дубу у Корролі. Мені щоразу моторошно від зруйнованого Кватчу, псилоцибінові квести даедричних принців викликають ту саму широку палітру емоцій. І взагалі, як може застаріти гра із саундтреком від Джеремі Соула?А знаєте, що я зробив на наступний день після того, як пройшов Fahrenheit? Привів друга до себе в кімнату в гуртожиток, посадив його за комп’ютер (який на той час був далеко не у кожного) і ще раз подивився на проходження гри, тепер вже не концентруючись на QTE. Неймовірно приємно бачити, як гра, яка тобі дуже сподобалася, викликає таке ж захоплення у твоєї близької людини, погодьтеся. Грали ми зранку і до вечора, насамкінець в кімнаті було вже близько 20 глядачів, які позабували і про невідкладні справи, і про вечерю на кухні, а лише заворожено спостерігали за подіями на екрані. Ех, був би я візіонером, міг би вже тоді зрозуміти концепт twitch за 5 років до його появи.До речі, про Fahrenheit. Попри безліч нагород і статус кращої гри 2005 року, наразі вона майже забута, і відносно нещодавній (і не дуже потрібний) ремастер ситуацію виправити не зміг. Шкода, адже не дивлячись на купу недоліків, це все ще чудова гра, з, ймовірно, найкращими персонажами (дискусійно, так) Девіда Кейджа. І вона й досі чіпляє (перевірено на дружині), і так само проходиться за одну сесію, а переживання головних героїв назавжди лишаються у пам’яті. Чи знову працює магія саундтреку від Анджело Бадаламенті?<div style="width: 1596px" class="wp-caption aligncenter"><img loading="lazy" src="/wp-content/uploads/2023/07/64c04c01f2bfa_2023-07-26_01-25.png" alt="" width="1586" height="894">Зате зима з Fahrenheit і досі входить у всілякі ігрові топи</div>Звичайно, завжди можна сказати, що це раніше трава була зеленіша, і все таке інше (неправда). Що не готовий до сприйняття свіжого і нового (неправда). Що з роками дещо втомлюєшся від вічного гайптрейну і хочеться трохи сповільнитися (частково правда).Але ж справа також в тому, що іноді ігри й насправді заслуговують того, щоб грати в них роками, чи не так?

u0412u0456u0434u0447u0443u0442u0442u044f u0441u0442u0430u0440u0456u043du043du044f (u044fu043a u043eu0441u043eu0431u0438u0441u0442u043eu0433u043e, u0442u0430u043a u0456 u0440u0435u0447u0435u0439 u0442u0430 u044fu0432u0438u0449, u0449u043e u043du0430u0441 u043eu0442u043eu0447u0443u044eu0442u044c, u0443 u0442u043eu043cu0443 u0447u0438u0441u043bu0456 u043au0443u043bu044cu0442u0443u0440u043du0438u0445) u2013 u0440u0456u0447 u0434u0443u0436u0435 u0441u043au043bu0430u0434u043du0430 u0456 u0441u0443u0431u2019u0454u043au0442u0438u0432u043du0430. u042fu043au0449u043e u0433u043eu0432u043eu0440u0438u0442u0438 u043fu0440u043e u0434u043eu0440u043eu0441u043bu0456u0448u0430u043du043du044f u0456 u0441u0442u0430u0440u0456u043du043du044f u0443 u043au043eu043du0442u0435u043au0441u0442u0456 u0434u043eu0441u0432u0456u0434u0443 u0441u043fu0440u0438u0439u043du044fu0442u0442u044f u0430u0443u0434u0456u043eu0432u0456u0437u0443u0430u043bu044cu043du043eu0433u043e u043au043eu043du0442u0435u043du0442u0443, u0442u043e u0442u0443u0442 u043bu044eu0434u0435u0439 u043cu043eu0436u043du0430 u0443u043cu043eu0432u043du043e u043fu043eu0434u0456u043bu0438u0442u0438 u043du0430 u0434u0432u0456 u043au0430u0442u0435u0433u043eu0440u0456u0457. u041fu0440u0435u0434u0441u0442u0430u0432u043du0438u043au0438 u043fu0435u0440u0448u043eu0457 u0431u0443u0434u0443u0442u044c u0432u0430u0441 u043fu0435u0440u0435u043au043eu043du0443u0432u0430u0442u0438, u0449u043e u043du0435 u0442u0440u0435u0431u0430 u043au043eu0440u0438u0442u0438u0441u044f u043du043eu0441u0442u0430u043bu044cu0433u0456u0447u043du0438u043c u0441u043fu0430u0437u043cu0430u043c u0442u0430 u0432u043eu0440u0443u0448u0438u0442u0438 u043cu0438u043du0443u043bu0435. u041du0435u0445u0430u0439 Doom 3, u00abu041au0440u0438u0432u0430u0432u0438u0439 u0441u043fu043eu0440u0442u00bb u0437 u0412u0430u043d u0414u0430u043cu043cu043eu043c, u043cu0443u043bu044cu0442u0444u0456u043bu044cu043cu0438 u043fu0440u043e u0427u0456u043fu0430 u0437 u0414u0435u0439u043bu043eu043c u0442u0430 u043au0430u0441u0435u0442u0438 u00abu0410u043au0432u0430 u0412u0456u0442u0438u00bb u0456 u042eu0440u043au0430 u042eu0440u0447u0435u043du043au0430 u0437u0430u043bu0438u0448u0430u044eu0442u044cu0441u044f u0443 u0441u0432u043eu0457u0439 u0435u043fu043eu0441u0456 u0442u0430 u0443 u043du0430u0448u0438u0445 u0441u043fu043eu0433u0430u0434u0430u0445. u0411u0443u0446u0456u043cu0442u043e, u044fu043au0449u043e u0443 u0437u0440u0456u043bu043eu043cu0443 u0432u0456u0446u0456 u043fu0435u0440u0435u0434u0438u0432u0438u0442u0438u0441u044f/u043fu0435u0440u0435u0433u0440u0430u0442u0438/u043fu0435u0440u0435u0441u043bu0443u0445u0430u0442u0438 u044fu043au0438u0439u0441u044c u0445u0456u0442 u0437 u0434u0438u0442u0438u043du0441u0442u0432u0430, u0442u043e, u0443u0433u043bu0435u0434u0456u0432u0448u0438 u0432 u043du044cu043eu043cu0443 u043au0443u043fu0443 u043du0435u0434u043eu043bu0456u043au0456u0432, u043cu043eu0436u043du0430 u043du0430u0437u0430u0432u0436u0434u0438 u0437u0456u043fu0441u0443u0432u0430u0442u0438 u0441u0432u0456u0442u043bu0456 u0434u0438u0442u044fu0447u0456 u0432u0440u0430u0436u0435u043du043du044f. u0421u043du043eu0431u0438 u0443 u0442u0430u043au0438u0445 u0432u0438u043fu0430u0434u043au0430u0445 u0437u0430u0437u0432u0438u0447u0430u0439 u043au0430u0436u0443u0442u044c u00abu0426u044f u043au043bu0430u0441u0438u043au0430 u043fu043eu0433u0430u043du043e u043fu043eu0441u0442u0430u0440u0456u043bu0430u00bb (u0445u043eu0447u0430 u043du0430u0441u043fu0440u0430u0432u0434u0456 u043fu043eu0433u0430u043du043e u043fu043eu0441u0442u0430u0440u0456u043bu0438 u0432u043eu043du0438).u0410u043bu0435 u0454 u0439 u0456u043du0448u0430 u043au0430u0442u0435u0433u043eu0440u0456u044f. u0426u0456 u043bu044eu0434u0438 u043au0443u043fu0443u044eu0442u044c The Disney Afternoon Collection u0443 Steam, u0456 u0437u0430u043fu0443u0441u043au0430u044eu0447u0438 DuckTales u043fu0435u0440u0435u0436u0438u0432u0430u044eu0442u044c u0442u0456 u0441u0430u043cu0456 u0432u0456u0434u0447u0443u0442u0442u044f, u0449u043e u0439 25 u0440u043eu043au0456u0432 u0442u043eu043cu0443. u041du0435 u0432u0438u0448u0443u043au0443u044eu0442u044c u0437u0430u0441u0442u0430u0440u0456u043bu0438u0445 u0456u0433u0440u043eu043bu0430u0434u043du0438u0445 u043cu0435u0445u0430u043du0456u043a u0442u0430 u043fu043eu043cu0438u043bu043eu043a u0433u0435u0439u043cu0434u0438u0437u0430u0439u043du0435u0440u0456u0432 u0432 u043eu043bu0434u0441u043au0443u043bu044cu043du0438u0445 u0456u0433u0440u0430u0445, u043du0435 u043au0435u043fu043au0443u044eu0442u044c u0437 u043du0430u0457u0432u043du0438u0445 u0441u0442u0430u0440u0438u0445 u0431u043eu0439u043eu0432u0438u043au0456u0432. u0417u043du0430u0454u0442u0435 u0442u0430u043au0438u0445 u0441u043eu0431u0456 u0431u0430u0434u044cu043eu0440u0438u0445 u0434u0456u0434u0443u0441u0456u0432, u044fu043au0456 u0456 u0447u0435u0440u0435u0437 50 u0440u043eu043au0456u0432 u0448u043bu044eu0431u0443 u0434u0438u0432u043bu044fu0442u044cu0441u044f u043du0430 u0441u0432u043eu0457u0445 u0434u0440u0443u0436u0438u043d u0437 u0442u0430u043au0438u043c u0441u0430u043cu0438u043c u0437u0430u0445u043eu043fu043bu0435u043du043du044fu043c, u044fu043a u0456 u0432 u043cu043eu043bu043eu0434u043eu0441u0442u0456, u0431u043e u0431u0430u0447u0430u0442u044c u043fu0435u0440u0435u0434 u0441u043eu0431u043eu044e u043du0435 u0431u0430u0431u0443u0441u044c, u0430 u0432u0441u0435 u0442u0438u0445 u0436u0435 u043au0440u0430u0441u0443u043du044c, u0443 u044fu043au0438u0445 u0437u0430u043au043eu0445u0430u043bu0438u0441u044f u043au043eu043bu0438u0441u044c u0434u0443u0436u0435 u0434u0430u0432u043du043e ? u041eu0442 u0446u0435 u0442u0430u043au043eu0436 u043fu0440u043e u043du0438u0445.&nbsp;u042f u043du0435 u0432u043fu0435u0432u043du0435u043du0438u0439, u0447u0438 u0454 u0443 u0446u044cu043eu0433u043e u0444u0435u043du043eu043cu0435u043du0430 u0454 u043du0430u0443u043au043eu0432u0435 u0432u0438u0437u043du0430u0447u0435u043du043du044f, u0430u043bu0435 u0442u0435, u0449u043e u0444u0435u043du043eu043cu0435u043d u0446u0435u0439 u0456u0441u043du0443u0454 u2013 u043du0435 u0441u0443u043cu043du0456u0432u0430u044eu0441u044f u043du0456 u043du0430 u043cu0438u0442u044c. u0411u0430u0447u0438u0442u0438 u0440u0435u0447u0456 u0456 u044fu0432u0438u0449u0430 u0442u0430u043au0438u043cu0438, u044fu043au0438u043cu0438 u0442u0438 u0457u0445 u043fu043eu0431u0430u0447u0438u0432 u0432u043fu0435u0440u0448u0435, u0431u0435u0437 u0442u0438u0441u043au0443 u0434u043eu0441u0432u0456u0434u0443, u0447u0430u0441u0443, u043fu0440u043eu0436u0438u0442u0438u0445 u0440u043eu043au0456u0432 u0456 u043du0430u0431u0443u0442u0438u0445 u0437u043du0430u043du044c. u041cu043eu0436u043bu0438u0432u043e, u0446u044f u0437u0434u0430u0442u043du0456u0441u0442u044c u043du0435 u0434u0443u0436u0435 u0434u043eu043fu043eu043cu0430u0433u0430u0454 u0441u0430u043cu043eu0440u043eu0437u0432u0438u0442u043au0443, u0430u043bu0435 u0454 u0443 u043du0456u0439 u0456 u043fu043eu0437u0438u0442u0438u0432, u043fu043eu0433u043eu0434u044cu0442u0435u0441u044f.u041fu0440u0438u043du0430u0439u043cu043du0456 u0434u043bu044f u043cu0435u043du0435 u0446u0435 u0456 u0454 u0432u0456u0434u043fu043eu0432u0456u0434u044c u043du0430 u043fu0438u0442u0430u043du043du044f, u0447u043eu043cu0443 u044f u0439 u0434u043eu0441u0456 u0440u0430u0437 u043du0430 2 u0440u043eu043au0438 u0432u0441u0442u0430u043du043eu0432u043bu044eu044e Oblivion, u0456 u043du0435 u0431u0430u0447u0443 u00abu043au0430u0440u0442u043eu043fu043bu044fu043du0438u0445u00bb u043eu0431u043bu0438u0447, u043au0440u0438u0432u0435u043du044cu043au0438u0445 u0430u043du0456u043cu0430u0446u0456u0439 u0456 Generic Fantasy-u0441u044eu0436u0435u0442u0443. u0429u043eu0440u0430u0437u0443, u0432u0438u0445u043eu0434u044fu0447u0438 u0437u0456 u0441u0442u0430u0440u0442u043eu0432u043eu0433u043e u043fu0456u0434u0437u0435u043cu0435u043bu043bu044f, u044f u0432u0440u0430u0436u0430u044eu0441u044f u043du0435u0439u043cu043eu0432u0456u0440u043du0438u043c u0441u0432u0456u0442u043eu043c, u043fu043eu0432u043du0438u043c u0432u0441u0435 u0449u0435 u0437u0430u0445u043eu043fu043bu0438u0432u0438u0445 u043fu0440u0438u0433u043eu0434. u042f u0442u0430u043a u0441u0430u043cu043e u043bu044fu043au0430u044eu0441u044f u0431u0435u0437u0433u043eu043bu043eu0432u0438u0445 u0437u043eu043cu0431u0456 u0443 u043fu0435u0447u0435u0440u0430u0445, u0437u0431u0438u0440u0430u044e u0432u0441u0456 u0430u043bu0445u0456u043cu0456u0447u043du0456 u0456u043du0433u0440u0435u0434u0456u0454u043du0442u0438, u0449u043e u0442u0440u0430u043fu043bu044fu044eu0442u044cu0441u044f u043du0430 u043cu043eu0454u043cu0443 u0448u043bu044fu0445u0443, u0432u0456u0434u043fu043eu0447u0438u0432u0430u044e u0431u0456u043bu044f u0412u0435u043bu0438u043au043eu0433u043e u0414u0443u0431u0443 u0443 u041au043eu0440u0440u043eu043bu0456. u041cu0435u043du0456 u0449u043eu0440u0430u0437u0443 u043cu043eu0442u043eu0440u043eu0448u043du043e u0432u0456u0434 u0437u0440u0443u0439u043du043eu0432u0430u043du043eu0433u043e u041au0432u0430u0442u0447u0443, u043fu0441u0438u043bu043eu0446u0438u0431u0456u043du043eu0432u0456 u043au0432u0435u0441u0442u0438 u0434u0430u0435u0434u0440u0438u0447u043du0438u0445 u043fu0440u0438u043du0446u0456u0432 u0432u0438u043au043bu0438u043au0430u044eu0442u044c u0442u0443 u0441u0430u043cu0443 u0448u0438u0440u043eu043au0443 u043fu0430u043bu0456u0442u0440u0443 u0435u043cu043eu0446u0456u0439. u0406 u0432u0437u0430u0433u0430u043bu0456, u044fu043a u043cu043eu0436u0435 u0437u0430u0441u0442u0430u0440u0456u0442u0438 u0433u0440u0430 u0456u0437 u0441u0430u0443u043du0434u0442u0440u0435u043au043eu043c u0432u0456u0434 u0414u0436u0435u0440u0435u043cu0456 u0421u043eu0443u043bu0430?&nbsp;u0410 u0437u043du0430u0454u0442u0435, u0449u043e u044f u0437u0440u043eu0431u0438u0432 u043du0430 u043du0430u0441u0442u0443u043fu043du0438u0439 u0434u0435u043du044c u043fu0456u0441u043bu044f u0442u043eu0433u043e, u044fu043a u043fu0440u043eu0439u0448u043eu0432 Fahrenheit? u041fu0440u0438u0432u0456u0432 u0434u0440u0443u0433u0430 u0434u043e u0441u0435u0431u0435 u0432 u043au0456u043cu043du0430u0442u0443 u0432 u0433u0443u0440u0442u043eu0436u0438u0442u043eu043a, u043fu043eu0441u0430u0434u0438u0432 u0439u043eu0433u043e u0437u0430 u043au043eu043cu043fu2019u044eu0442u0435u0440 (u044fu043au0438u0439 u043du0430 u0442u043eu0439 u0447u0430u0441 u0431u0443u0432 u0434u0430u043bu0435u043au043e u043du0435 u0443 u043au043eu0436u043du043eu0433u043e) u0456 u0449u0435 u0440u0430u0437 u043fu043eu0434u0438u0432u0438u0432u0441u044f u043du0430 u043fu0440u043eu0445u043eu0434u0436u0435u043du043du044f u0433u0440u0438, u0442u0435u043fu0435u0440 u0432u0436u0435 u043du0435 u043au043eu043du0446u0435u043du0442u0440u0443u044eu0447u0438u0441u044c u043du0430 QTE. u041du0435u0439u043cu043eu0432u0456u0440u043du043e u043fu0440u0438u0454u043cu043du043e u0431u0430u0447u0438u0442u0438, u044fu043a u0433u0440u0430, u044fu043au0430 u0442u043eu0431u0456 u0434u0443u0436u0435 u0441u043fu043eu0434u043eu0431u0430u043bu0430u0441u044f, u0432u0438u043au043bu0438u043au0430u0454 u0442u0430u043au0435 u0436 u0437u0430u0445u043eu043fu043bu0435u043du043du044f u0443 u0442u0432u043eu0454u0457 u0431u043bu0438u0437u044cu043au043eu0457 u043bu044eu0434u0438u043du0438, u043fu043eu0433u043eu0434u044cu0442u0435u0441u044f. u0413u0440u0430u043bu0438 u043cu0438 u0437u0440u0430u043du043au0443 u0456 u0434u043e u0432u0435u0447u043eu0440u0443, u043du0430u0441u0430u043cu043au0456u043du0435u0446u044c u0432 u043au0456u043cu043du0430u0442u0456 u0431u0443u043bu043e u0432u0436u0435 u0431u043bu0438u0437u044cu043au043e 20 u0433u043bu044fu0434u0430u0447u0456u0432, u044fu043au0456 u043fu043eu0437u0430u0431u0443u0432u0430u043bu0438 u0456 u043fu0440u043e u043du0435u0432u0456u0434u043au043bu0430u0434u043du0456 u0441u043fu0440u0430u0432u0438, u0456 u043fu0440u043e u0432u0435u0447u0435u0440u044e u043du0430 u043au0443u0445u043du0456, u0430 u043bu0438u0448u0435 u0437u0430u0432u043eu0440u043eu0436u0435u043du043e u0441u043fu043eu0441u0442u0435u0440u0456u0433u0430u043bu0438 u0437u0430 u043fu043eu0434u0456u044fu043cu0438 u043du0430 u0435u043au0440u0430u043du0456. u0415u0445, u0431u0443u0432 u0431u0438 u044f u0432u0456u0437u0456u043eu043du0435u0440u043eu043c, u043cu0456u0433 u0431u0438 u0432u0436u0435 u0442u043eu0434u0456 u0437u0440u043eu0437u0443u043cu0456u0442u0438 u043au043eu043du0446u0435u043fu0442 twitch u0437u0430 5 u0440u043eu043au0456u0432 u0434u043e u0439u043eu0433u043e u043fu043eu044fu0432u0438.u0414u043e u0440u0435u0447u0456, u043fu0440u043e Fahrenheit. u041du0435u0437u0432u0430u0436u0430u044eu0447u0438 u043du0430 u0431u0435u0437u043bu0456u0447 u043du0430u0433u043eu0440u043eu0434 u0456 u0441u0442u0430u0442u0443u0441 u043au0440u0430u0449u043eu0457 u0433u0440u0438 2005 u0440u043eu043au0443, u043du0430u0440u0430u0437u0456 u0432u043eu043du0430 u043cu0430u0439u0436u0435 u0437u0430u0431u0443u0442u0430, u0456 u0432u0456u0434u043du043eu0441u043du043e u043du0435u0449u043eu0434u0430u0432u043du0456u0439 (u0456 u043du0435 u0434u0443u0436u0435 u043fu043eu0442u0440u0456u0431u043du0438u0439) u0440u0435u043cu0430u0441u0442u0435u0440 u0441u0438u0442u0443u0430u0446u0456u044e u0432u0438u043fu0440u0430u0432u0438u0442u0438 u043du0435 u0437u043cu0456u0433. u0428u043au043eu0434u0430, u0430u0434u0436u0435 u043du0435 u0434u0438u0432u043bu044fu0447u0438u0441u044c u043du0430 u043au0443u043fu0443 u043du0435u0434u043eu043bu0456u043au0456u0432, u0446u0435 u0432u0441u0435 u0449u0435 u0447u0443u0434u043eu0432u0430 u0433u0440u0430, u0437, u0439u043cu043eu0432u0456u0440u043du043e, u043du0430u0439u043au0440u0430u0449u0438u043cu0438 u043fu0435u0440u0441u043eu043du0430u0436u0430u043cu0438 (u0434u0438u0441u043au0443u0441u0456u0439u043du043e, u0442u0430u043a) u0414u0435u0432u0456u0434u0430 u041au0435u0439u0434u0436u0430. u0406 u0432u043eu043du0430 u0439 u0434u043eu0441u0456 u0447u0456u043fu043bu044fu0454 (u043fu0435u0440u0435u0432u0456u0440u0435u043du043e u043du0430 u0434u0440u0443u0436u0438u043du0456), u0456 u0442u0430u043a u0441u0430u043cu043e u043fu0440u043eu0445u043eu0434u0438u0442u044cu0441u044f u0437u0430 u043eu0434u043du0443 u0441u0435u0441u0456u044e, u0430 u043fu0435u0440u0435u0436u0438u0432u0430u043du043du044f u0433u043eu043bu043eu0432u043du0438u0445 u0433u0435u0440u043eu0457u0432 u043du0430u0437u0430u0432u0436u0434u0438 u043bu0438u0448u0430u044eu0442u044cu0441u044f u0443 u043fu0430u043cu2019u044fu0442u0456. u0427u0438 u0437u043du043eu0432u0443 u043fu0440u0430u0446u044eu0454 u043cu0430u0433u0456u044f u0441u0430u0443u043du0434u0442u0440u0435u043au0443 u0432u0456u0434 u0410u043du0434u0436u0435u043bu043e u0411u0430u0434u0430u043bu0430u043cu0435u043du0442u0456?u0417u0432u0438u0447u0430u0439u043du043e, u0437u0430u0432u0436u0434u0438 u043cu043eu0436u043du0430 u0441u043au0430u0437u0430u0442u0438, u0449u043e u0446u0435 u0440u0430u043du0456u0448u0435 u0442u0440u0430u0432u0430 u0431u0443u043bu0430 u0437u0435u043bu0435u043du0456u0448u0430, u0456 u0432u0441u0435 u0442u0430u043au0435 u0456u043du0448u0435 (u043du0435u043fu0440u0430u0432u0434u0430). u0429u043e u043du0435 u0433u043eu0442u043eu0432u0438u0439 u0434u043e u0441u043fu0440u0438u0439u043du044fu0442u0442u044f u0441u0432u0456u0436u043eu0433u043e u0456 u043du043eu0432u043eu0433u043e (u043du0435u043fu0440u0430u0432u0434u0430). u0429u043e u0437 u0440u043eu043au0430u043cu0438 u0434u0435u0449u043e u0432u0442u043eu043cu043bu044eu0454u0448u0441u044f u0432u0456u0434 u0432u0456u0447u043du043eu0433u043e u0433u0430u0439u043fu0442u0440u0435u0439u043du0443 u0456 u0445u043eu0447u0435u0442u044cu0441u044f u0442u0440u043eu0445u0438 u0441u043fu043eu0432u0456u043bu044cu043du0438u0442u0438u0441u044f (u0447u0430u0441u0442u043au043eu0432u043e u043fu0440u0430u0432u0434u0430).&nbsp;u0410u043bu0435 u0436 u0441u043fu0440u0430u0432u0430 u0442u0430u043au043eu0436 u0432 u0442u043eu043cu0443, u0449u043e u0456u043du043eu0434u0456 u0456u0433u0440u0438 u0439 u043du0430u0441u043fu0440u0430u0432u0434u0456 u0437u0430u0441u043bu0443u0433u043eu0432u0443u044eu0442u044c u0442u043eu0433u043e, u0449u043eu0431 u0433u0440u0430u0442u0438 u0432 u043du0438u0445 u0440u043eu043au0430u043cu0438, u0447u0438 u043du0435 u0442u0430u043a?&nbsp;

2023-07-26_01-08.png

Old but Gold

Як перестати боятися і полюбити невпинний плин років

Відчуття старіння (як особистого, так і речей та явищ, що нас оточують, у тому числі культурних) — річ дуже складна і суб’єктивна. Якщо говорити про дорослішання і старіння у контексті досвіду сприйняття аудіовізуального контенту, то тут людей можна умовно поділити на дві категорії. Представники першої будуть вас переконувати, що не треба коритися ностальгічним спазмам та ворушити минуле. А значить, нехай Doom 3, «Кривавий спорт» з Ван Даммом, мультфільми про Чіпа з Дейлом та касети «Аква Віти» і Юрка Юрченка навіки залишаються у своїй епосі та виключно у наших спогадах.

[caption id="" align="aligncenter" width="1388"]<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c04adcda2c1_rachid-lotf-boy-room.jpg" alt="" width="1388" height="1000" /> У нас це було не зовсім так, але схоже[/caption]

Буцімто, якщо у більш зрілому віці передивитися/переграти/переслухати якийсь хіт з дитинства, то, угледівши в ньому купу недоліків, можна назавжди зіпсувати світлі дитячі враження. Сноби у таких випадках зазвичай кажуть «Ця класика погано постаріла» (хоча насправді погано постаріли вони).

Але є й інша категорія. Ці люди купують The Disney Afternoon Collection у Steam, і запускаючи DuckTales переживають ті самі відчуття, що й 25 років тому. Не вишукують застарілих ігроладних механік та помилок геймдизайнерів в олдскульних іграх, не кепкують з наївних старих бойовиків (до речі, коли ви востаннє переглядали Mortal Kombat?). А ще знаєте таких собі бадьорих дідусів, які і через 50 років шлюбу дивляться на своїх дружин з таким самим захопленням, як і в молодості, бо бачать перед собою не бабусь, а все тих же красунь, у яких закохалися колись дуже давно ? От це також про них.

Я не впевнений, чи є у цього феномена є наукове визначення, але те, що феномен цей існує – не сумніваюся ні на мить. Бачити речі і явища такими, якими ти їх побачив вперше, без тиску досвіду, часу, прожитих років і набутих знань. Можливо, ця здатність не дуже допомагає саморозвитку, але є у ній і позитив, погодьтеся. Принаймні, коли ти радієш 8-бітній грі так само як в 12 років, то здається, що тобі й зараз 12.

Принаймні для мене це і є відповідь на питання, чому я й досі раз на 2 роки встановлюю Oblivion, і не бачу «картопляних» облич, кривеньких анімацій і Generic Fantasy-сюжету. Натомість щоразу, виходячи зі стартового підземелля, я вражаюся неймовірним світом, повним все ще захопливих пригод.

[caption id="" align="aligncenter" width="1280"]<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c04b2edc8ee_maxresdefault.jpg" alt="" width="1280" height="720" /> Саме таким Сіроділ залишається у моїх спогадах[/caption]

Я так само лякаюся безголових зомбі у печерах, збираю всі алхімічні інгредієнти, що трапляються на моєму шляху, відпочиваю біля Великого Дубу у Корролі. Мені щоразу моторошно від зруйнованого Кватчу, псилоцибінові квести даедричних принців викликають ту саму широку палітру емоцій. І взагалі, як може застаріти гра із саундтреком від Джеремі Соула?

А знаєте, що я зробив на наступний день після того, як пройшов Fahrenheit? Привів друга до себе в кімнату в гуртожиток, посадив його за комп’ютер (який на той час був далеко не у кожного) і ще раз подивився на проходження гри, тепер вже не концентруючись на QTE. Неймовірно приємно бачити, як гра, яка тобі дуже сподобалася, викликає таке ж захоплення у твоєї близької людини, погодьтеся. Грали ми зранку і до вечора, насамкінець в кімнаті було вже близько 20 глядачів, які позабували і про невідкладні справи, і про вечерю на кухні, а лише заворожено спостерігали за подіями на екрані. Ех, був би я візіонером, міг би вже тоді зрозуміти концепт twitch за 5 років до його появи.

До речі, про Fahrenheit. Попри безліч нагород і статус кращої гри 2005 року, наразі вона майже забута, і відносно нещодавній (і не дуже потрібний) ремастер ситуацію виправити не зміг. Шкода, адже не дивлячись на купу недоліків, це все ще чудова гра, з, ймовірно, найкращими персонажами (дискусійно, так) Девіда Кейджа. І вона й досі чіпляє (перевірено на дружині), і так само проходиться за одну сесію, а переживання головних героїв назавжди лишаються у пам’яті. Чи знову працює магія саундтреку від Анджело Бадаламенті?

[caption id="" align="aligncenter" width="1586"]<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c04c01f2bfa_2023-07-26_01-25.png" alt="" width="1586" height="894" /> Зате зима з Fahrenheit і досі входить у всілякі ігрові топи[/caption]

Звичайно, завжди можна сказати, що це раніше трава була зеленіша, і все таке інше (неправда). Що не готовий до сприйняття свіжого і нового (неправда). Що з роками дещо втомлюєшся від вічного гайптрейну і хочеться трохи сповільнитися (частково правда).

Але ж справа також в тому, що іноді ігри й насправді заслуговують того, щоб грати в них роками, чи не так?

Відчуття старіння (як особистого, так і речей та явищ, що нас оточують, у тому числі культурних) — річ дуже складна і суб’єктивна. Якщо говорити про дорослішання і старіння у контексті досвіду сприйняття аудіовізуального контенту, то тут людей можна умовно поділити на дві категорії. Представники першої будуть вас переконувати, що не треба коритися ностальгічним спазмам та ворушити минуле. А значить, нехай Doom 3, «Кривавий спорт» з Ван Даммом, мультфільми про Чіпа з Дейлом та касети «Аква Віти» і Юрка Юрченка навіки залишаються у своїй епосі та виключно у наших спогадах.<div style="width: 1398px" class="wp-caption aligncenter"><img loading="lazy" src="/wp-content/uploads/2023/07/64c04adcda2c1_rachid-lotf-boy-room.jpg" alt="" width="1388" height="1000" />У нас це було не зовсім так, але схоже</div>Буцімто, якщо у більш зрілому віці передивитися/переграти/переслухати якийсь хіт з дитинства, то, угледівши в ньому купу недоліків, можна назавжди зіпсувати світлі дитячі враження. Сноби у таких випадках зазвичай кажуть «Ця класика погано постаріла» (хоча насправді погано постаріли вони).Але є й інша категорія. Ці люди купують The Disney Afternoon Collection у Steam, і запускаючи DuckTales переживають ті самі відчуття, що й 25 років тому. Не вишукують застарілих ігроладних механік та помилок геймдизайнерів в олдскульних іграх, не кепкують з наївних старих бойовиків (до речі, коли ви востаннє переглядали Mortal Kombat?). А ще знаєте таких собі бадьорих дідусів, які і через 50 років шлюбу дивляться на своїх дружин з таким самим захопленням, як і в молодості, бо бачать перед собою не бабусь, а все тих же красунь, у яких закохалися колись дуже давно ? От це також про них.Я не впевнений, чи є у цього феномена є наукове визначення, але те, що феномен цей існує – не сумніваюся ні на мить. Бачити речі і явища такими, якими ти їх побачив вперше, без тиску досвіду, часу, прожитих років і набутих знань. Можливо, ця здатність не дуже допомагає саморозвитку, але є у ній і позитив, погодьтеся. Принаймні, коли ти радієш 8-бітній грі так само як в 12 років, то здається, що тобі й зараз 12.Принаймні для мене це і є відповідь на питання, чому я й досі раз на 2 роки встановлюю Oblivion, і не бачу «картопляних» облич, кривеньких анімацій і Generic Fantasy-сюжету. Натомість щоразу, виходячи зі стартового підземелля, я вражаюся неймовірним світом, повним все ще захопливих пригод.<div style="width: 1290px" class="wp-caption aligncenter"><img loading="lazy" src="/wp-content/uploads/2023/07/64c04b2edc8ee_maxresdefault.jpg" alt="" width="1280" height="720" />Саме таким Сіроділ залишається у моїх спогадах</div>Я так само лякаюся безголових зомбі у печерах, збираю всі алхімічні інгредієнти, що трапляються на моєму шляху, відпочиваю біля Великого Дубу у Корролі. Мені щоразу моторошно від зруйнованого Кватчу, псилоцибінові квести даедричних принців викликають ту саму широку палітру емоцій. І взагалі, як може застаріти гра із саундтреком від Джеремі Соула?А знаєте, що я зробив на наступний день після того, як пройшов Fahrenheit? Привів друга до себе в кімнату в гуртожиток, посадив його за комп’ютер (який на той час був далеко не у кожного) і ще раз подивився на проходження гри, тепер вже не концентруючись на QTE. Неймовірно приємно бачити, як гра, яка тобі дуже сподобалася, викликає таке ж захоплення у твоєї близької людини, погодьтеся. Грали ми зранку і до вечора, насамкінець в кімнаті було вже близько 20 глядачів, які позабували і про невідкладні справи, і про вечерю на кухні, а лише заворожено спостерігали за подіями на екрані. Ех, був би я візіонером, міг би вже тоді зрозуміти концепт twitch за 5 років до його появи.До речі, про Fahrenheit. Попри безліч нагород і статус кращої гри 2005 року, наразі вона майже забута, і відносно нещодавній (і не дуже потрібний) ремастер ситуацію виправити не зміг. Шкода, адже не дивлячись на купу недоліків, це все ще чудова гра, з, ймовірно, найкращими персонажами (дискусійно, так) Девіда Кейджа. І вона й досі чіпляє (перевірено на дружині), і так само проходиться за одну сесію, а переживання головних героїв назавжди лишаються у пам’яті. Чи знову працює магія саундтреку від Анджело Бадаламенті?<div style="width: 1596px" class="wp-caption aligncenter"><img loading="lazy" src="/wp-content/uploads/2023/07/64c04c01f2bfa_2023-07-26_01-25.png" alt="" width="1586" height="894" />Зате зима з Fahrenheit і досі входить у всілякі ігрові топи</div>Звичайно, завжди можна сказати, що це раніше трава була зеленіша, і все таке інше (неправда). Що не готовий до сприйняття свіжого і нового (неправда). Що з роками дещо втомлюєшся від вічного гайптрейну і хочеться трохи сповільнитися (частково правда).Але ж справа також в тому, що іноді ігри й насправді заслуговують того, щоб грати в них роками, чи не так?

🎮 Old but Gold. Тим, хто любить перепроходити старі шедеври, присвячується

u0412u0456u0434u0447u0443u0442u0442u044f u0441u0442u0430u0440u0456u043du043du044f (u044fu043a u043eu0441u043eu0431u0438u0441u0442u043eu0433u043e, u0442u0430u043a u0456 u0440u0435u0447u0435u0439 u0442u0430 u044fu0432u0438u0449, u0449u043e u043du0430u0441 u043eu0442u043eu0447u0443u044eu0442u044c, u0443 u0442u043eu043cu0443 u0447u0438u0441u043bu0456 u043au0443u043bu044cu0442u0443u0440u043du0438u0445) u2013 u0440u0456u0447 u0434u0443u0436u0435 u0441u043au043bu0430u0434u043du0430 u0456 u0441u0443u0431u2019u0454u043au0442u0438u0432u043du0430. u042fu043au0449u043e u0433u043eu0432u043eu0440u0438u0442u0438 u043fu0440u043e u0434u043eu0440u043eu0441u043bu0456u0448u0430u043du043du044f u0456 u0441u0442u0430u0440u0456u043du043du044f u0443 u043au043eu043du0442u0435u043au0441u0442u0456 u0434u043eu0441u0432u0456u0434u0443 u0441u043fu0440u0438u0439u043du044fu0442u0442u044f u0430u0443u0434u0456u043eu0432u0456u0437u0443u0430u043bu044cu043du043eu0433u043e u043au043eu043du0442u0435u043du0442u0443, u0442u043e u0442u0443u0442 u043bu044eu0434u0435u0439 u043cu043eu0436u043du0430 u0443u043cu043eu0432u043du043e u043fu043eu0434u0456u043bu0438u0442u0438 u043du0430 u0434u0432u0456 u043au0430u0442u0435u0433u043eu0440u0456u0457. u041fu0440u0435u0434u0441u0442u0430u0432u043du0438u043au0438 u043fu0435u0440u0448u043eu0457 u0431u0443u0434u0443u0442u044c u0432u0430u0441 u043fu0435u0440u0435u043au043eu043du0443u0432u0430u0442u0438, u0449u043e u043du0435 u0442u0440u0435u0431u0430 u043au043eu0440u0438u0442u0438u0441u044f u043du043eu0441u0442u0430u043bu044cu0433u0456u0447u043du0438u043c u0441u043fu0430u0437u043cu0430u043c u0442u0430 u0432u043eu0440u0443u0448u0438u0442u0438 u043cu0438u043du0443u043bu0435. u0410 u0437u043du0430u0447u0438u0442u044c, u043du0435u0445u0430u0439 Doom 3, u00abu041au0440u0438u0432u0430u0432u0438u0439 u0441u043fu043eu0440u0442u00bb u0437 u0412u0430u043d u0414u0430u043cu043cu043eu043c, u043cu0443u043bu044cu0442u0444u0456u043bu044cu043cu0438 u043fu0440u043e u0427u0456u043fu0430 u0437 u0414u0435u0439u043bu043eu043c u0442u0430 u043au0430u0441u0435u0442u0438 u00abu0410u043au0432u0430 u0412u0456u0442u0438u00bb u0456 u042eu0440u043au0430 u042eu0440u0447u0435u043du043au0430 u043du0430u0432u0456u043au0438 u0437u0430u043bu0438u0448u0430u044eu0442u044cu0441u044f u0443 u0441u0432u043eu0457u0439 u0435u043fu043eu0441u0456 u0442u0430 u0432u0438u043au043bu044eu0447u043du043e u0443 u043du0430u0448u0438u0445 u0441u043fu043eu0433u0430u0434u0430u0445.<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c04adcda2c1_rachid-lotf-boy-room.jpg">u0423 u043du0430u0441 u0446u0435 u0431u0443u043bu043e u043du0435 u0437u043eu0432u0441u0456u043c u0442u0430u043a, u0430u043bu0435 u0441u0445u043eu0436u0435u0411u0443u0446u0456u043cu0442u043e, u044fu043au0449u043e u0443 u0431u0456u043bu044cu0448 u0437u0440u0456u043bu043eu043cu0443 u0432u0456u0446u0456 u043fu0435u0440u0435u0434u0438u0432u0438u0442u0438u0441u044f/u043fu0435u0440u0435u0433u0440u0430u0442u0438/u043fu0435u0440u0435u0441u043bu0443u0445u0430u0442u0438 u044fu043au0438u0439u0441u044c u0445u0456u0442 u0437 u0434u0438u0442u0438u043du0441u0442u0432u0430, u0442u043e, u0443u0433u043bu0435u0434u0456u0432u0448u0438 u0432 u043du044cu043eu043cu0443 u043au0443u043fu0443 u043du0435u0434u043eu043bu0456u043au0456u0432, u043cu043eu0436u043du0430 u043du0430u0437u0430u0432u0436u0434u0438 u0437u0456u043fu0441u0443u0432u0430u0442u0438 u0441u0432u0456u0442u043bu0456 u0434u0438u0442u044fu0447u0456 u0432u0440u0430u0436u0435u043du043du044f. u0421u043du043eu0431u0438 u0443 u0442u0430u043au0438u0445 u0432u0438u043fu0430u0434u043au0430u0445 u0437u0430u0437u0432u0438u0447u0430u0439 u043au0430u0436u0443u0442u044c u00abu0426u044f u043au043bu0430u0441u0438u043au0430 u043fu043eu0433u0430u043du043e u043fu043eu0441u0442u0430u0440u0456u043bu0430u00bb (u0445u043eu0447u0430 u043du0430u0441u043fu0440u0430u0432u0434u0456 u043fu043eu0433u0430u043du043e u043fu043eu0441u0442u0430u0440u0456u043bu0438 u0432u043eu043du0438).u0410u043bu0435 u0454 u0439 u0456u043du0448u0430 u043au0430u0442u0435u0433u043eu0440u0456u044f. u0426u0456 u043bu044eu0434u0438 u043au0443u043fu0443u044eu0442u044c The Disney Afternoon Collection u0443 Steam, u0456 u0437u0430u043fu0443u0441u043au0430u044eu0447u0438 DuckTales u043fu0435u0440u0435u0436u0438u0432u0430u044eu0442u044c u0442u0456 u0441u0430u043cu0456 u0432u0456u0434u0447u0443u0442u0442u044f, u0449u043e u0439 25 u0440u043eu043au0456u0432 u0442u043eu043cu0443. u041du0435 u0432u0438u0448u0443u043au0443u044eu0442u044c u0437u0430u0441u0442u0430u0440u0456u043bu0438u0445 u0456u0433u0440u043eu043bu0430u0434u043du0438u0445 u043cu0435u0445u0430u043du0456u043a u0442u0430 u043fu043eu043cu0438u043bu043eu043a u0433u0435u0439u043cu0434u0438u0437u0430u0439u043du0435u0440u0456u0432 u0432 u043eu043bu0434u0441u043au0443u043bu044cu043du0438u0445 u0456u0433u0440u0430u0445, u043du0435 u043au0435u043fu043au0443u044eu0442u044c u0437 u043du0430u0457u0432u043du0438u0445 u0441u0442u0430u0440u0438u0445 u0431u043eu0439u043eu0432u0438u043au0456u0432 (u0434u043e u0440u0435u0447u0456, u043au043eu043bu0438 u0432u0438 u0432u043eu0441u0442u0430u043du043du0454 u043fu0435u0440u0435u0433u043bu044fu0434u0430u043bu0438 Mortal Kombat?). u0410 u0449u0435 u0437u043du0430u0454u0442u0435 u0442u0430u043au0438u0445 u0441u043eu0431u0456 u0431u0430u0434u044cu043eu0440u0438u0445 u0434u0456u0434u0443u0441u0456u0432, u044fu043au0456 u0456 u0447u0435u0440u0435u0437 50 u0440u043eu043au0456u0432 u0448u043bu044eu0431u0443 u0434u0438u0432u043bu044fu0442u044cu0441u044f u043du0430 u0441u0432u043eu0457u0445 u0434u0440u0443u0436u0438u043d u0437 u0442u0430u043au0438u043c u0441u0430u043cu0438u043c u0437u0430u0445u043eu043fu043bu0435u043du043du044fu043c, u044fu043a u0456 u0432 u043cu043eu043bu043eu0434u043eu0441u0442u0456, u0431u043e u0431u0430u0447u0430u0442u044c u043fu0435u0440u0435u0434 u0441u043eu0431u043eu044e u043du0435 u0431u0430u0431u0443u0441u044c, u0430 u0432u0441u0435 u0442u0438u0445 u0436u0435 u043au0440u0430u0441u0443u043du044c, u0443 u044fu043au0438u0445 u0437u0430u043au043eu0445u0430u043bu0438u0441u044f u043au043eu043bu0438u0441u044c u0434u0443u0436u0435 u0434u0430u0432u043du043e ? u041eu0442 u0446u0435 u0442u0430u043au043eu0436 u043fu0440u043e u043du0438u0445.&nbsp;u042f u043du0435 u0432u043fu0435u0432u043du0435u043du0438u0439, u0447u0438 u0454 u0443 u0446u044cu043eu0433u043e u0444u0435u043du043eu043cu0435u043du0430 u0454 u043du0430u0443u043au043eu0432u0435 u0432u0438u0437u043du0430u0447u0435u043du043du044f, u0430u043bu0435 u0442u0435, u0449u043e u0444u0435u043du043eu043cu0435u043d u0446u0435u0439 u0456u0441u043du0443u0454 u2013 u043du0435 u0441u0443u043cu043du0456u0432u0430u044eu0441u044f u043du0456 u043du0430 u043cu0438u0442u044c. u0411u0430u0447u0438u0442u0438 u0440u0435u0447u0456 u0456 u044fu0432u0438u0449u0430 u0442u0430u043au0438u043cu0438, u044fu043au0438u043cu0438 u0442u0438 u0457u0445 u043fu043eu0431u0430u0447u0438u0432 u0432u043fu0435u0440u0448u0435, u0431u0435u0437 u0442u0438u0441u043au0443 u0434u043eu0441u0432u0456u0434u0443, u0447u0430u0441u0443, u043fu0440u043eu0436u0438u0442u0438u0445 u0440u043eu043au0456u0432 u0456 u043du0430u0431u0443u0442u0438u0445 u0437u043du0430u043du044c. u041cu043eu0436u043bu0438u0432u043e, u0446u044f u0437u0434u0430u0442u043du0456u0441u0442u044c u043du0435 u0434u0443u0436u0435 u0434u043eu043fu043eu043cu0430u0433u0430u0454 u0441u0430u043cu043eu0440u043eu0437u0432u0438u0442u043au0443, u0430u043bu0435 u0454 u0443 u043du0456u0439 u0456 u043fu043eu0437u0438u0442u0438u0432, u043fu043eu0433u043eu0434u044cu0442u0435u0441u044f. u041fu0440u0438u043du0430u0439u043cu043du0456, u043au043eu043bu0438 u0442u0438 u0440u0430u0434u0456u0454u0448 8-u0431u0456u0442u043du0456u0439 u0433u0440u0456 u0442u0430u043a u0441u0430u043cu043e, u044fu043a u0432 12 u0440u043eu043au0456u0432, u0442u043e u0437u0434u0430u0454u0442u044cu0441u044f, u0449u043e u0442u043eu0431u0456 u0439 u0437u0430u0440u0430u0437 12.u041fu0440u0438u043du0430u0439u043cu043du0456 u0434u043bu044f u043cu0435u043du0435 u0446u0435 u0456 u0454 u0432u0456u0434u043fu043eu0432u0456u0434u044c u043du0430 u043fu0438u0442u0430u043du043du044f, u0447u043eu043cu0443 u044f u0439 u0434u043eu0441u0456 u0440u0430u0437 u043du0430 2 u0440u043eu043au0438 u0432u0441u0442u0430u043du043eu0432u043bu044eu044e Oblivion, u0456 u043du0435 u0431u0430u0447u0443 u00abu043au0430u0440u0442u043eu043fu043bu044fu043du0438u0445u00bb u043eu0431u043bu0438u0447, u043au0440u0438u0432u0435u043du044cu043au0438u0445 u0430u043du0456u043cu0430u0446u0456u0439 u0456 Generic Fantasy-u0441u044eu0436u0435u0442u0443. u041du0430u0442u043eu043cu0456u0441u0442u044c u0449u043eu0440u0430u0437u0443, u0432u0438u0445u043eu0434u044fu0447u0438 u0437u0456 u0441u0442u0430u0440u0442u043eu0432u043eu0433u043e u043fu0456u0434u0437u0435u043cu0435u043bu043bu044f, u044f u0432u0440u0430u0436u0430u044eu0441u044f u043du0435u0439u043cu043eu0432u0456u0440u043du0438u043c u0441u0432u0456u0442u043eu043c, u043fu043eu0432u043du0438u043c u0432u0441u0435 u0449u0435 u0437u0430u0445u043eu043fu043bu0438u0432u0438u0445 u043fu0440u0438u0433u043eu0434.<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c04b2edc8ee_maxresdefault.jpg">u0421u0430u043cu0435 u0442u0430u043au0438u043c u0421u0456u0440u043eu0434u0456u043b u0437u0430u043bu0438u0448u0430u0454u0442u044cu0441u044f u0443 u043cu043eu0457u0445 u0441u043fu043eu0433u0430u0434u0430u0445u042f u0442u0430u043a u0441u0430u043cu043e u043bu044fu043au0430u044eu0441u044f u0431u0435u0437u0433u043eu043bu043eu0432u0438u0445 u0437u043eu043cu0431u0456 u0443 u043fu0435u0447u0435u0440u0430u0445, u0437u0431u0438u0440u0430u044e u0432u0441u0456 u0430u043bu0445u0456u043cu0456u0447u043du0456 u0456u043du0433u0440u0435u0434u0456u0454u043du0442u0438, u0449u043e u0442u0440u0430u043fu043bu044fu044eu0442u044cu0441u044f u043du0430 u043cu043eu0454u043cu0443 u0448u043bu044fu0445u0443, u0432u0456u0434u043fu043eu0447u0438u0432u0430u044e u0431u0456u043bu044f u0412u0435u043bu0438u043au043eu0433u043e u0414u0443u0431u0443 u0443 u041au043eu0440u0440u043eu043bu0456. u041cu0435u043du0456 u0449u043eu0440u0430u0437u0443 u043cu043eu0442u043eu0440u043eu0448u043du043e u0432u0456u0434 u0437u0440u0443u0439u043du043eu0432u0430u043du043eu0433u043e u041au0432u0430u0442u0447u0443, u043fu0441u0438u043bu043eu0446u0438u0431u0456u043du043eu0432u0456 u043au0432u0435u0441u0442u0438 u0434u0430u0435u0434u0440u0438u0447u043du0438u0445 u043fu0440u0438u043du0446u0456u0432 u0432u0438u043au043bu0438u043au0430u044eu0442u044c u0442u0443 u0441u0430u043cu0443 u0448u0438u0440u043eu043au0443 u043fu0430u043bu0456u0442u0440u0443 u0435u043cu043eu0446u0456u0439. u0406 u0432u0437u0430u0433u0430u043bu0456, u044fu043a u043cu043eu0436u0435 u0437u0430u0441u0442u0430u0440u0456u0442u0438 u0433u0440u0430 u0456u0437 u0441u0430u0443u043du0434u0442u0440u0435u043au043eu043c u0432u0456u0434 u0414u0436u0435u0440u0435u043cu0456 u0421u043eu0443u043bu0430?&nbsp;u0410 u0437u043du0430u0454u0442u0435, u0449u043e u044f u0437u0440u043eu0431u0438u0432 u043du0430 u043du0430u0441u0442u0443u043fu043du0438u0439 u0434u0435u043du044c u043fu0456u0441u043bu044f u0442u043eu0433u043e, u044fu043a u043fu0440u043eu0439u0448u043eu0432 Fahrenheit? u041fu0440u0438u0432u0456u0432 u0434u0440u0443u0433u0430 u0434u043e u0441u0435u0431u0435 u0432 u043au0456u043cu043du0430u0442u0443 u0432 u0433u0443u0440u0442u043eu0436u0438u0442u043eu043a, u043fu043eu0441u0430u0434u0438u0432 u0439u043eu0433u043e u0437u0430 u043au043eu043cu043fu2019u044eu0442u0435u0440 (u044fu043au0438u0439 u043du0430 u0442u043eu0439 u0447u0430u0441 u0431u0443u0432 u0434u0430u043bu0435u043au043e u043du0435 u0443 u043au043eu0436u043du043eu0433u043e) u0456 u0449u0435 u0440u0430u0437 u043fu043eu0434u0438u0432u0438u0432u0441u044f u043du0430 u043fu0440u043eu0445u043eu0434u0436u0435u043du043du044f u0433u0440u0438, u0442u0435u043fu0435u0440 u0432u0436u0435 u043du0435 u043au043eu043du0446u0435u043du0442u0440u0443u044eu0447u0438u0441u044c u043du0430 QTE. u041du0435u0439u043cu043eu0432u0456u0440u043du043e u043fu0440u0438u0454u043cu043du043e u0431u0430u0447u0438u0442u0438, u044fu043a u0433u0440u0430, u044fu043au0430 u0442u043eu0431u0456 u0434u0443u0436u0435 u0441u043fu043eu0434u043eu0431u0430u043bu0430u0441u044f, u0432u0438u043au043bu0438u043au0430u0454 u0442u0430u043au0435 u0436 u0437u0430u0445u043eu043fu043bu0435u043du043du044f u0443 u0442u0432u043eu0454u0457 u0431u043bu0438u0437u044cu043au043eu0457 u043bu044eu0434u0438u043du0438, u043fu043eu0433u043eu0434u044cu0442u0435u0441u044f. u0413u0440u0430u043bu0438 u043cu0438 u0437u0440u0430u043du043au0443 u0456 u0434u043e u0432u0435u0447u043eu0440u0443, u043du0430u0441u0430u043cu043au0456u043du0435u0446u044c u0432 u043au0456u043cu043du0430u0442u0456 u0431u0443u043bu043e u0432u0436u0435 u0431u043bu0438u0437u044cu043au043e 20 u0433u043bu044fu0434u0430u0447u0456u0432, u044fu043au0456 u043fu043eu0437u0430u0431u0443u0432u0430u043bu0438 u0456 u043fu0440u043e u043du0435u0432u0456u0434u043au043bu0430u0434u043du0456 u0441u043fu0440u0430u0432u0438, u0456 u043fu0440u043e u0432u0435u0447u0435u0440u044e u043du0430 u043au0443u0445u043du0456, u0430 u043bu0438u0448u0435 u0437u0430u0432u043eu0440u043eu0436u0435u043du043e u0441u043fu043eu0441u0442u0435u0440u0456u0433u0430u043bu0438 u0437u0430 u043fu043eu0434u0456u044fu043cu0438 u043du0430 u0435u043au0440u0430u043du0456. u0415u0445, u0431u0443u0432 u0431u0438 u044f u0432u0456u0437u0456u043eu043du0435u0440u043eu043c, u043cu0456u0433 u0431u0438 u0432u0436u0435 u0442u043eu0434u0456 u0437u0440u043eu0437u0443u043cu0456u0442u0438 u043au043eu043du0446u0435u043fu0442 twitch u0437u0430 5 u0440u043eu043au0456u0432 u0434u043e u0439u043eu0433u043e u043fu043eu044fu0432u0438.u0414u043e u0440u0435u0447u0456, u043fu0440u043e Fahrenheit. u041du0435u0437u0432u0430u0436u0430u044eu0447u0438 u043du0430 u0431u0435u0437u043bu0456u0447 u043du0430u0433u043eu0440u043eu0434 u0456 u0441u0442u0430u0442u0443u0441 u043au0440u0430u0449u043eu0457 u0433u0440u0438 2005 u0440u043eu043au0443, u043du0430u0440u0430u0437u0456 u0432u043eu043du0430 u043cu0430u0439u0436u0435 u0437u0430u0431u0443u0442u0430, u0456 u0432u0456u0434u043du043eu0441u043du043e u043du0435u0449u043eu0434u0430u0432u043du0456u0439 (u0456 u043du0435 u0434u0443u0436u0435 u043fu043eu0442u0440u0456u0431u043du0438u0439) u0440u0435u043cu0430u0441u0442u0435u0440 u0441u0438u0442u0443u0430u0446u0456u044e u0432u0438u043fu0440u0430u0432u0438u0442u0438 u043du0435 u0437u043cu0456u0433. u0428u043au043eu0434u0430, u0430u0434u0436u0435 u043du0435 u0434u0438u0432u043bu044fu0447u0438u0441u044c u043du0430 u043au0443u043fu0443 u043du0435u0434u043eu043bu0456u043au0456u0432, u0446u0435 u0432u0441u0435 u0449u0435 u0447u0443u0434u043eu0432u0430 u0433u0440u0430, u0437, u0439u043cu043eu0432u0456u0440u043du043e, u043du0430u0439u043au0440u0430u0449u0438u043cu0438 u043fu0435u0440u0441u043eu043du0430u0436u0430u043cu0438 (u0434u0438u0441u043au0443u0441u0456u0439u043du043e, u0442u0430u043a) u0414u0435u0432u0456u0434u0430 u041au0435u0439u0434u0436u0430. u0406 u0432u043eu043du0430 u0439 u0434u043eu0441u0456 u0447u0456u043fu043bu044fu0454 (u043fu0435u0440u0435u0432u0456u0440u0435u043du043e u043du0430 u0434u0440u0443u0436u0438u043du0456), u0456 u0442u0430u043a u0441u0430u043cu043e u043fu0440u043eu0445u043eu0434u0438u0442u044cu0441u044f u0437u0430 u043eu0434u043du0443 u0441u0435u0441u0456u044e, u0430 u043fu0435u0440u0435u0436u0438u0432u0430u043du043du044f u0433u043eu043bu043eu0432u043du0438u0445 u0433u0435u0440u043eu0457u0432 u043du0430u0437u0430u0432u0436u0434u0438 u043bu0438u0448u0430u044eu0442u044cu0441u044f u0443 u043fu0430u043cu2019u044fu0442u0456. u0427u0438 u0437u043du043eu0432u0443 u043fu0440u0430u0446u044eu0454 u043cu0430u0433u0456u044f u0441u0430u0443u043du0434u0442u0440u0435u043au0443 u0432u0456u0434 u0410u043du0434u0436u0435u043bu043e u0411u0430u0434u0430u043bu0430u043cu0435u043du0442u0456?<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64c04c01f2bfa_2023-07-26_01-25.png">u0417u0430u0442u0435 u0437u0438u043cu0430 u0437 Fahrenheit u0456 u0434u043eu0441u0456 u0432u0445u043eu0434u0438u0442u044c u0443 u0432u0441u0456u043bu044fu043au0456 u0456u0433u0440u043eu0432u0456 u0442u043eu043fu0438u0417u0432u0438u0447u0430u0439u043du043e, u0437u0430u0432u0436u0434u0438 u043cu043eu0436u043du0430 u0441u043au0430u0437u0430u0442u0438, u0449u043e u0446u0435 u0440u0430u043du0456u0448u0435 u0442u0440u0430u0432u0430 u0431u0443u043bu0430 u0437u0435u043bu0435u043du0456u0448u0430, u0456 u0432u0441u0435 u0442u0430u043au0435 u0456u043du0448u0435 (u043du0435u043fu0440u0430u0432u0434u0430). u0429u043e u043du0435 u0433u043eu0442u043eu0432u0438u0439 u0434u043e u0441u043fu0440u0438u0439u043du044fu0442u0442u044f u0441u0432u0456u0436u043eu0433u043e u0456 u043du043eu0432u043eu0433u043e (u043du0435u043fu0440u0430u0432u0434u0430). u0429u043e u0437 u0440u043eu043au0430u043cu0438 u0434u0435u0449u043e u0432u0442u043eu043cu043bu044eu0454u0448u0441u044f u0432u0456u0434 u0432u0456u0447u043du043eu0433u043e u0433u0430u0439u043fu0442u0440u0435u0439u043du0443 u0456 u0445u043eu0447u0435u0442u044cu0441u044f u0442u0440u043eu0445u0438 u0441u043fu043eu0432u0456u043bu044cu043du0438u0442u0438u0441u044f (u0447u0430u0441u0442u043au043eu0432u043e u043fu0440u0430u0432u0434u0430).&nbsp;u0410u043bu0435 u0436 u0441u043fu0440u0430u0432u0430 u0442u0430u043au043eu0436 u0432 u0442u043eu043cu0443, u0449u043e u0456u043du043eu0434u0456 u0456u0433u0440u0438 u0439 u043du0430u0441u043fu0440u0430u0432u0434u0456 u0437u0430u0441u043bu0443u0433u043eu0432u0443u044eu0442u044c u0442u043eu0433u043e, u0449u043eu0431 u0433u0440u0430u0442u0438 u0432 u043du0438u0445 u0440u043eu043au0430u043cu0438, u0447u0438 u043du0435 u0442u0430u043a?&nbsp;

Old but Gold. u0422u0438u043c, u0445u0442u043e u043bu044eu0431u0438u0442u044c u043fu0435u0440u0435u043fu0440u043eu0445u043eu0434u0438u0442u0438 u0441u0442u0430u0440u0456 u0448u0435u0434u0435u0432u0440u0438, u043fu0440u0438u0441u0432u044fu0447u0443u0454u0442u044cu0441u044f

u042fu043a u043fu0435u0440u0435u0441u0442u0430u0442u0438 u0431u043eu044fu0442u0438u0441u044f u0456 u043fu043eu043bu044eu0431u0438u0442u0438 u043du0435u0432u043fu0438u043du043du0438u0439 u043fu043bu0438u043d u0440u043eu043au0456u0432

Ігри можуть змінити життя, хоча правильніше сказати погляди на життя. В моєму ж випадку в дитинстві дві особливі гри допомогли мені відкрити для себе цікаві частини реального світу, а саме, що історія одна з найцікавіших наук, а література може бути не менш цікава за комп'ютерні ігри.

Для когось може здатись дивним, але вразили мене так дві ігри з однієї серії та одного жанру. Перша з цих — це велична й досі неймовірна улюблена фанами Age of Empires II (тоді звісно, ще не HD, а оригінальна гра). Пограти в неї я зміг у 2003 році, бо лише через 4 роки після її виходу, навіть не в мене, а в мого друга з’явився власний комп'ютер з великим «пузатим» екраном і чудового кольору мокрої газети клавіатурою, яка стукотіла, як дерев’яна і не менш крутою мишею, яка ще мала кульку в собі, щоб працювати. Кумедно, але друг завжди дозволяв всім грати в себе, лише за умови, що перед цим гарно помиють руки, щоб ніяке сміття чи бруд не забруднили, чи взагалі страшно уявити потрапили десь у клавіатуру чи на «чарівну кульку» миші.

Повернемося ж до власне самої гри. Так, як комп'ютер був не мій, мені дали змогу пройти лише першу кампанію, яка була ж і навчанням власне, як грати. Але тоді для мене історія суворих і сміливих ірландців, які разом з Вільямом Воллесом мали перемогти пихатого Едуарда Довгоногого, і показати англійцям, що вони тут не господарі, була епічною пригодою. От тільки навіть цю коротку кампанію, я проходив декілька днів реального часу, і це нагадує, як зараз ми дивимось серіал прямо після запуску і доводиться жити в очікуваннях, а що ж там буде далі та засинати з думкою, що «завтра я вже це дізнаюсь».

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64bd1350d5112_Age_Of_Empires_2_HD_Edition_PC_Game_Screenshots.jpg">

Після проходження наступило відчуття спустошення. Пригода добігла кінця, і тепер треба було шукати нову, але одразу було питання де? Друг не захотів грати інші кампанії, а обирав саме він. Тож я задумався, і зрозумів, що тепер я не вважаю історію нудною наукою про розбиті горщики та пил минулого. Ця гра мене змінила, тоді я ще не любив читати, але всі історичні фільми, що міг знайти тоді по кабельному телебаченню я дивився по декілька разів і намагався дослідити їх події в голові і вигадати альтернативні розв’язки. Тепер я розумів, що історія — це одночасно про конкретних людей в конкретний період, але разом і з тим про взаємозв'язок безлічі речей, назви яких я дізнався лише десь років за десять і це були: економіка, географія, політика, екологія, етнографія та інші.

Сама Age of Empires II довела мені, те що потім сказав вчитель історії: «Моя наука чудова, і схожа на фентезі, бо там, де ми не можемо знати точно, бо очевидців не існує, ми завжди фантазуємо, як це могло б бути. Доки не знайдемо, фактів».

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64bd136de90f5_wp4884236.jpg">

Тоді я навіть і не знав, що ж у 2002 році вийшов спін-офф серії Age of Empires, гра в самостійному світі Age of Mythology. Мені ж довелось пограти в неї аж у 2007, і ні тоді комп'ютера в мене не було, але він був для навчання та роботи в моєї старшої сестри, яка жила окремо і на літніх канікулах я поїхав до неї. Там її хлопець запропонував мені пограти в гру, яку тоді радили його друзі, вони називали її просто АОМ-ка.

Ситуація повторилась, і хоча кампанія була більше, і грати я міг майже скільки хотів, після проходження, Аркантос пішов до Богів, а я сумувати, що це фінал. Проте ця гра мала дуже цікавий аспект, там було щось на кшталт вбудованої енциклопедії, де можна було більш дізнатись про Богів, міфічних істот і ще багато чого. Ось там я читаючи, провів майже стільки часу, скільки грав. В тому віці, я вважав, що книжки це нудьга, і читав лише комікси. Ця ж гра відкрила для мене дар тексту.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64bd13983ede9_520-3.jpg">

Повернувшись від сестри, я пішов до бібліотеки. В маленькому місті, мене пощастило знайти лише одну потрібну книгу — це «Міфи древньої Греції». Перший раз в житті читаю книжку не від примусу, а з цікавості, я зрозумів, що книги можуть бути не менш цікавими за гарні комп'ютерні ігри.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64bd13a31defa_1493210598_srh3c8f.jpg">

Ось така, сумбурна, але щира вийшла моя «Моя найпам'ятніша ігрова пригода». Грайте в гарні ігри, бо певен, що вони можуть змінити ваші погляди на життя, або ж його взагалі.

Ігри можуть змінити життя, хоча правильніше сказати погляди на життя. В моєму ж випадку в дитинстві дві особливі гри допомогли мені відкрити для себе цікаві частини реального світу, а саме, що історія одна з найцікавіших наук, а література може бути не менш цікава за комп&#8217;ютерні ігри.Для когось може здатись дивним, але вразили мене так дві ігри з однієї серії та одного жанру. Перша з цих — це велична й досі неймовірна улюблена фанами Age of Empires II (тоді звісно, ще не HD, а оригінальна гра). Пограти в неї я зміг у 2003 році, бо лише через 4 роки після її виходу, навіть не в мене, а в мого друга з’явився власний комп&#8217;ютер з великим «пузатим» екраном і чудового кольору мокрої газети клавіатурою, яка стукотіла, як дерев’яна і не менш крутою мишею, яка ще мала кульку в собі, щоб працювати. Кумедно, але друг завжди дозволяв всім грати в себе, лише за умови, що перед цим гарно помиють руки, щоб ніяке сміття чи бруд не забруднили, чи взагалі страшно уявити потрапили десь у клавіатуру чи на «чарівну кульку» миші.Повернемося ж до власне самої гри. Так, як комп&#8217;ютер був не мій, мені дали змогу пройти лише першу кампанію, яка була ж і навчанням власне, як грати. Але тоді для мене історія суворих і сміливих ірландців, які разом з Вільямом Воллесом мали перемогти пихатого Едуарда Довгоногого, і показати англійцям, що вони тут не господарі, була епічною пригодою. От тільки навіть цю коротку кампанію, я проходив декілька днів реального часу, і це нагадує, як зараз ми дивимось серіал прямо після запуску і доводиться жити в очікуваннях, а що ж там буде далі та засинати з думкою, що «завтра я вже це дізнаюсь».<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64bd1350d5112_Age_Of_Empires_2_HD_Edition_PC_Game_Screenshots.jpg">Після проходження наступило відчуття спустошення. Пригода добігла кінця, і тепер треба було шукати нову, але одразу було питання де? Друг не захотів грати інші кампанії, а обирав саме він. Тож я задумався, і зрозумів, що тепер я не вважаю історію нудною наукою про розбиті горщики та пил минулого. Ця гра мене змінила, тоді я ще не любив читати, але всі історичні фільми, що міг знайти тоді по кабельному телебаченню я дивився по декілька разів і намагався дослідити їх події в голові і вигадати альтернативні розв’язки. Тепер я розумів, що історія — це одночасно про конкретних людей в конкретний період, але разом і з тим про взаємозв&#8217;язок безлічі речей, назви яких я дізнався лише десь років за десять і це були: економіка, географія, політика, екологія, етнографія та інші.Сама Age of Empires II довела мені, те що потім сказав вчитель історії: «Моя наука чудова, і схожа на фентезі, бо там, де ми не можемо знати точно, бо очевидців не існує, ми завжди фантазуємо, як це могло б бути. Доки не знайдемо, фактів».<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64bd136de90f5_wp4884236.jpg">Тоді я навіть і не знав, що ж у 2002 році вийшов спін-офф серії Age of Empires, гра в самостійному світі Age of Mythology. Мені ж довелось пограти в неї аж у 2007, і ні тоді комп&#8217;ютера в мене не було, але він був для навчання та роботи в моєї старшої сестри, яка жила окремо і на літніх канікулах я поїхав до неї. Там її хлопець запропонував мені пограти в гру, яку тоді радили його друзі, вони називали її просто АОМ-ка.Ситуація повторилась, і хоча кампанія була більше, і грати я міг майже скільки хотів, після проходження, Аркантос пішов до Богів, а я сумувати, що це фінал. Проте ця гра мала дуже цікавий аспект, там було щось на кшталт вбудованої енциклопедії, де можна було більш дізнатись про Богів, міфічних істот і ще багато чого. Ось там я читаючи, провів майже стільки часу, скільки грав. В тому віці, я вважав, що книжки це нудьга, і читав лише комікси. Ця ж гра відкрила для мене дар тексту.<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64bd13983ede9_520-3.jpg">Повернувшись від сестри, я пішов до бібліотеки. В маленькому місті, мене пощастило знайти лише одну потрібну книгу — це «Міфи древньої Греції». Перший раз в житті читаю книжку не від примусу, а з цікавості, я зрозумів, що книги можуть бути не менш цікавими за гарні комп&#8217;ютерні ігри.<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64bd13a31defa_1493210598_srh3c8f.jpg">Ось така, сумбурна, але щира вийшла моя «Моя найпам&#8217;ятніша ігрова пригода». Грайте в гарні ігри, бо певен, що вони можуть змінити ваші погляди на життя, або ж його взагалі.

Ігри можуть змінити життя, хоча правильніше сказати погляди на життя. В моєму ж випадку в дитинстві дві особливі гри допомогли мені відкрити для себе цікаві частини реального світу, а саме, що історія одна з найцікавіших наук, а література може бути не менш цікава за комп'ютерні ігри.

Для когось може здатись дивним, але вразили мене так дві ігри з однієї серії та одного жанру. Перша з цих — це велична й досі неймовірна улюблена фанами Age of Empires II (тоді звісно, ще не HD, а оригінальна гра). Пограти в неї я зміг у 2003 році, бо лише через 4 роки після її виходу, навіть не в мене, а в мого друга з’явився власний комп'ютер з великим «пузатим» екраном і чудового кольору мокрої газети клавіатурою, яка стукотіла, як дерев’яна і не менш крутою мишею, яка ще мала кульку в собі, щоб працювати. Кумедно, але друг завжди дозволяв всім грати в себе, лише за умови, що перед цим гарно помиють руки, щоб ніяке сміття чи бруд не забруднили, чи взагалі страшно уявити потрапили десь у клавіатуру чи на «чарівну кульку» миші.

Повернемося ж до власне самої гри. Так, як комп'ютер був не мій, мені дали змогу пройти лише першу кампанію, яка була ж і навчанням власне, як грати. Але тоді для мене історія суворих і сміливих ірландців, які разом з Вільямом Воллесом мали перемогти пихатого Едуарда Довгоногого, і показати англійцям, що вони тут не господарі, була епічною пригодою. От тільки навіть цю коротку кампанію, я проходив декілька днів реального часу, і це нагадує, як зараз ми дивимось серіал прямо після запуску і доводиться жити в очікуваннях, а що ж там буде далі та засинати з думкою, що «завтра я вже це дізнаюсь».

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64bd1350d5112_Age_Of_Empires_2_HD_Edition_PC_Game_Screenshots.jpg" />

Після проходження наступило відчуття спустошення. Пригода добігла кінця, і тепер треба було шукати нову, але одразу було питання де? Друг не захотів грати інші кампанії, а обирав саме він. Тож я задумався, і зрозумів, що тепер я не вважаю історію нудною наукою про розбиті горщики та пил минулого. Ця гра мене змінила, тоді я ще не любив читати, але всі історичні фільми, що міг знайти тоді по кабельному телебаченню я дивився по декілька разів і намагався дослідити їх події в голові і вигадати альтернативні розв’язки. Тепер я розумів, що історія — це одночасно про конкретних людей в конкретний період, але разом і з тим про взаємозв'язок безлічі речей, назви яких я дізнався лише десь років за десять і це були: економіка, географія, політика, екологія, етнографія та інші.

Сама Age of Empires II довела мені, те що потім сказав вчитель історії: «Моя наука чудова, і схожа на фентезі, бо там, де ми не можемо знати точно, бо очевидців не існує, ми завжди фантазуємо, як це могло б бути. Доки не знайдемо, фактів».

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64bd136de90f5_wp4884236.jpg" />

Тоді я навіть і не знав, що ж у 2002 році вийшов спін-офф серії Age of Empires, гра в самостійному світі Age of Mythology. Мені ж довелось пограти в неї аж у 2007, і ні тоді комп'ютера в мене не було, але він був для навчання та роботи в моєї старшої сестри, яка жила окремо і на літніх канікулах я поїхав до неї. Там її хлопець запропонував мені пограти в гру, яку тоді радили його друзі, вони називали її просто АОМ-ка.

Ситуація повторилась, і хоча кампанія була більше, і грати я міг майже скільки хотів, після проходження, Аркантос пішов до Богів, а я сумувати, що це фінал. Проте ця гра мала дуже цікавий аспект, там було щось на кшталт вбудованої енциклопедії, де можна було більш дізнатись про Богів, міфічних істот і ще багато чого. Ось там я читаючи, провів майже стільки часу, скільки грав. В тому віці, я вважав, що книжки це нудьга, і читав лише комікси. Ця ж гра відкрила для мене дар тексту.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64bd13983ede9_520-3.jpg" />

Повернувшись від сестри, я пішов до бібліотеки. В маленькому місті, мене пощастило знайти лише одну потрібну книгу — це «Міфи древньої Греції». Перший раз в житті читаю книжку не від примусу, а з цікавості, я зрозумів, що книги можуть бути не менш цікавими за гарні комп'ютерні ігри.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64bd13a31defa_1493210598_srh3c8f.jpg" />

Ось така, сумбурна, але щира вийшла моя «Моя найпам'ятніша ігрова пригода». Грайте в гарні ігри, бо певен, що вони можуть змінити ваші погляди на життя, або ж його взагалі.

Ігри можуть змінити життя, хоча правильніше сказати погляди на життя. В моєму ж випадку в дитинстві дві особливі гри допомогли мені відкрити для себе цікаві частини реального світу, а саме, що історія одна з найцікавіших наук, а література може бути не менш цікава за комп&#8217;ютерні ігри.Для когось може здатись дивним, але вразили мене так дві ігри з однієї серії та одного жанру. Перша з цих — це велична й досі неймовірна улюблена фанами Age of Empires II (тоді звісно, ще не HD, а оригінальна гра). Пограти в неї я зміг у 2003 році, бо лише через 4 роки після її виходу, навіть не в мене, а в мого друга з’явився власний комп&#8217;ютер з великим «пузатим» екраном і чудового кольору мокрої газети клавіатурою, яка стукотіла, як дерев’яна і не менш крутою мишею, яка ще мала кульку в собі, щоб працювати. Кумедно, але друг завжди дозволяв всім грати в себе, лише за умови, що перед цим гарно помиють руки, щоб ніяке сміття чи бруд не забруднили, чи взагалі страшно уявити потрапили десь у клавіатуру чи на «чарівну кульку» миші.Повернемося ж до власне самої гри. Так, як комп&#8217;ютер був не мій, мені дали змогу пройти лише першу кампанію, яка була ж і навчанням власне, як грати. Але тоді для мене історія суворих і сміливих ірландців, які разом з Вільямом Воллесом мали перемогти пихатого Едуарда Довгоногого, і показати англійцям, що вони тут не господарі, була епічною пригодою. От тільки навіть цю коротку кампанію, я проходив декілька днів реального часу, і це нагадує, як зараз ми дивимось серіал прямо після запуску і доводиться жити в очікуваннях, а що ж там буде далі та засинати з думкою, що «завтра я вже це дізнаюсь».<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64bd1350d5112_Age_Of_Empires_2_HD_Edition_PC_Game_Screenshots.jpg" />Після проходження наступило відчуття спустошення. Пригода добігла кінця, і тепер треба було шукати нову, але одразу було питання де? Друг не захотів грати інші кампанії, а обирав саме він. Тож я задумався, і зрозумів, що тепер я не вважаю історію нудною наукою про розбиті горщики та пил минулого. Ця гра мене змінила, тоді я ще не любив читати, але всі історичні фільми, що міг знайти тоді по кабельному телебаченню я дивився по декілька разів і намагався дослідити їх події в голові і вигадати альтернативні розв’язки. Тепер я розумів, що історія — це одночасно про конкретних людей в конкретний період, але разом і з тим про взаємозв&#8217;язок безлічі речей, назви яких я дізнався лише десь років за десять і це були: економіка, географія, політика, екологія, етнографія та інші.Сама Age of Empires II довела мені, те що потім сказав вчитель історії: «Моя наука чудова, і схожа на фентезі, бо там, де ми не можемо знати точно, бо очевидців не існує, ми завжди фантазуємо, як це могло б бути. Доки не знайдемо, фактів».<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64bd136de90f5_wp4884236.jpg" />Тоді я навіть і не знав, що ж у 2002 році вийшов спін-офф серії Age of Empires, гра в самостійному світі Age of Mythology. Мені ж довелось пограти в неї аж у 2007, і ні тоді комп&#8217;ютера в мене не було, але він був для навчання та роботи в моєї старшої сестри, яка жила окремо і на літніх канікулах я поїхав до неї. Там її хлопець запропонував мені пограти в гру, яку тоді радили його друзі, вони називали її просто АОМ-ка.Ситуація повторилась, і хоча кампанія була більше, і грати я міг майже скільки хотів, після проходження, Аркантос пішов до Богів, а я сумувати, що це фінал. Проте ця гра мала дуже цікавий аспект, там було щось на кшталт вбудованої енциклопедії, де можна було більш дізнатись про Богів, міфічних істот і ще багато чого. Ось там я читаючи, провів майже стільки часу, скільки грав. В тому віці, я вважав, що книжки це нудьга, і читав лише комікси. Ця ж гра відкрила для мене дар тексту.<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64bd13983ede9_520-3.jpg" />Повернувшись від сестри, я пішов до бібліотеки. В маленькому місті, мене пощастило знайти лише одну потрібну книгу — це «Міфи древньої Греції». Перший раз в житті читаю книжку не від примусу, а з цікавості, я зрозумів, що книги можуть бути не менш цікавими за гарні комп&#8217;ютерні ігри.<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64bd13a31defa_1493210598_srh3c8f.jpg" />Ось така, сумбурна, але щира вийшла моя «Моя найпам&#8217;ятніша ігрова пригода». Грайте в гарні ігри, бо певен, що вони можуть змінити ваші погляди на життя, або ж його взагалі.

🤓 Як я полюбив історію та почав читати книжки завдяки іграм

Я не знав як почати, та й навіть не знаю чи тягне це на ігрову історію, але принаймні це те, чим би мені хотілося поділитись. У житті бувають моменти коли ти ніби десь втрачаєш білу смугу життя, спочатку чорна смуга змінюється сірою, а з часом ти ніби йдеш по суцільно чорному простирадлу. Так було й у мене, через певні події довелось покинути ті заняття які я дуже любив, закрити дорогу до творчого розвитку, та відправитись у життя якого я боявся з дитинства. Мене почала накривати депресія і чесно кажучи ігри особливо не приносили задоволення, я змінював їх одна за одною, доки не побачив на просторах інтернету статтю про Yakuza: Like a Dragon, не знаю що саме мене зачепило в цій грі, можливо арт на якому був зображений хлопець з дивною зачіскою, а можливо це була ще одна спроба відволіктися на декілька годин.

Спочатку гра трішки шокує, досить дорослий затяжний сюжет загорнутий в досить дивне упакування, збір сміття, пошук дріб'язку, караоке, це трошки не ті міні ігри яких ти очікуєш у грі про перипетії в японській мафії, але це навіть не найбільше що викликає здивування, стиль побудови бойової системи, здавалось би у нас досить банальна для сьогоднішнього часу покрокова бойова система куди можна привнести не так багато нового і все в цілому банально, все крім візуалу, як не парадоксально головний герой уявляє себе героєм з типово геройськими атаками, домінантрекс яка шмагає ворогів, та бомж який за допомогою запальнички та перегару створює справжній вогняний вихор. Це незвичайне поєднання серйозності та несерйозності допомогло мені втягнутись у гру, дні тягнулись не так нестерпно, а повертаючись додому я занурювався у гру знову, забуваючи що щось тривожило мене, інколи механіки затягували на стільки, що тяжко було відірватись, супер проста міні гра по «прокачці» свого бізнесу затягнула мене десь на 8 годин і хтось скаже що ця міні гра насправді досить банальна, але я прокачував курку Яєшню, брав її на наради з акціонерами та відкривав нові бізнеси обираючи для них досить незвичайних управлінців і це принесло мені нереально багато емоцій, емоцій які на жаль став рідко приносити серйозний Європейський геймдев, як на мене, він став надто однаковий, ніби зроблений за однією формулою і напевно через це вони не могли мене достатньо затягти, тому що я вже забув що якщо в тебе головний герой без освіти це скажуть не строкою в діалозі, а дадуть можливість складати екзамени, досить складні, та які змусять подумати, а можливо й пошукати відповіді на певні запитання. І ні це не ідеальна гра в ній досить дивна крива складності яка може змусити кинути гру пройшовши її на 3/4, вона інколи завалює тебе гріндом, а постійні сутички з необов'язковими ворогами змушують скрипіти зубами, гумор гри для когось може бути надто шокуючим, наприклад бос клану з adult baby фетишем.

Це не ідеальна гра, але це гра яка спочатку відволікла мене і допомогла трошки забути про думки які з'їдали, а потім змусила задуматись над історією ГГ який в один момент все втратив, але все одно вибудував нове життя, це допомогло мені звернутись за допомогою до терапевта, трошки налагодити своє життя та подивитись інакше на навколишню дійсність, не впевнений що цього б не сталось без гри, але точно було б важче.

Я не знав як почати, та й навіть не знаю чи тягне це на ігрову історію, але принаймні це те, чим би мені хотілося поділитись. У житті бувають моменти коли ти ніби десь втрачаєш білу смугу життя, спочатку чорна смуга змінюється сірою, а з часом ти ніби йдеш по суцільно чорному простирадлу. Так було й у мене, через певні події довелось покинути ті заняття які я дуже любив, закрити дорогу до творчого розвитку, та відправитись у життя якого я боявся з дитинства. Мене почала накривати депресія і чесно кажучи ігри особливо не приносили задоволення, я змінював їх одна за одною, доки не побачив на просторах інтернету статтю про Yakuza: Like a Dragon, не знаю що саме мене зачепило в цій грі, можливо арт на якому був зображений хлопець з дивною зачіскою, а можливо це була ще одна спроба відволіктися на декілька годин.Спочатку гра трішки шокує, досить дорослий затяжний сюжет загорнутий в досить дивне упакування, збір сміття, пошук дріб&#8217;язку, караоке, це трошки не ті міні ігри яких ти очікуєш у грі про перипетії в японській мафії, але це навіть не найбільше що викликає здивування, стиль побудови бойової системи, здавалось би у нас досить банальна для сьогоднішнього часу покрокова бойова система куди можна привнести не так багато нового і все в цілому банально, все крім візуалу, як не парадоксально головний герой уявляє себе героєм з типово геройськими атаками, домінантрекс яка шмагає ворогів, та бомж який за допомогою запальнички та перегару створює справжній вогняний вихор. Це незвичайне поєднання серйозності та несерйозності допомогло мені втягнутись у гру, дні тягнулись не так нестерпно, а повертаючись додому я занурювався у гру знову, забуваючи що щось тривожило мене, інколи механіки затягували на стільки, що тяжко було відірватись, супер проста міні гра по «прокачці» свого бізнесу затягнула мене десь на 8 годин і хтось скаже що ця міні гра насправді досить банальна, але я прокачував курку Яєшню, брав її на наради з акціонерами та відкривав нові бізнеси обираючи для них досить незвичайних управлінців і це принесло мені нереально багато емоцій, емоцій які на жаль став рідко приносити серйозний Європейський геймдев, як на мене, він став надто однаковий, ніби зроблений за однією формулою і напевно через це вони не могли мене достатньо затягти, тому що я вже забув що якщо в тебе головний герой без освіти це скажуть не строкою в діалозі, а дадуть можливість складати екзамени, досить складні, та які змусять подумати, а можливо й пошукати відповіді на певні запитання. І ні це не ідеальна гра в ній досить дивна крива складності яка може змусити кинути гру пройшовши її на 3/4, вона інколи завалює тебе гріндом, а постійні сутички з необов&#8217;язковими ворогами змушують скрипіти зубами, гумор гри для когось може бути надто шокуючим, наприклад бос клану з adult baby фетишем.Це не ідеальна гра, але це гра яка спочатку відволікла мене і допомогла трошки забути про думки які з&#8217;їдали, а потім змусила задуматись над історією ГГ який в один момент все втратив, але все одно вибудував нове життя, це допомогло мені звернутись за допомогою до терапевта, трошки налагодити своє життя та подивитись інакше на навколишню дійсність, не впевнений що цього б не сталось без гри, але точно було б важче.

Я не знав як почати, та й навіть не знаю чи тягне це на ігрову історію, але принаймні це те, чим би мені хотілося поділитись. У житті бувають моменти коли ти ніби десь втрачаєш білу смугу життя, спочатку чорна смуга змінюється сірою, а з часом ти ніби йдеш по суцільно чорному простирадлу. Так було й у мене, через певні події довелось покинути ті заняття які я дуже любив, закрити дорогу до творчого розвитку, та відправитись у життя якого я боявся з дитинства. Мене почала накривати депресія і чесно кажучи ігри особливо не приносили задоволення, я змінював їх одна за одною, доки не побачив на просторах інтернету статтю про Yakuza: Like a Dragon, не знаю що саме мене зачепило в цій грі, можливо арт на якому був зображений хлопець з дивною зачіскою, а можливо це була ще одна спроба відволіктися на декілька годин.

Спочатку гра трішки шокує, досить дорослий затяжний сюжет загорнутий в досить дивне упакування, збір сміття, пошук дріб'язку, караоке, це трошки не ті міні ігри яких ти очікуєш у грі про перипетії в японській мафії, але це навіть не найбільше що викликає здивування, стиль побудови бойової системи, здавалось би у нас досить банальна для сьогоднішнього часу покрокова бойова система куди можна привнести не так багато нового і все в цілому банально, все крім візуалу, як не парадоксально головний герой уявляє себе героєм з типово геройськими атаками, домінантрекс яка шмагає ворогів, та бомж який за допомогою запальнички та перегару створює справжній вогняний вихор. Це незвичайне поєднання серйозності та несерйозності допомогло мені втягнутись у гру, дні тягнулись не так нестерпно, а повертаючись додому я занурювався у гру знову, забуваючи що щось тривожило мене, інколи механіки затягували на стільки, що тяжко було відірватись, супер проста міні гра по «прокачці» свого бізнесу затягнула мене десь на 8 годин і хтось скаже що ця міні гра насправді досить банальна, але я прокачував курку Яєшню, брав її на наради з акціонерами та відкривав нові бізнеси обираючи для них досить незвичайних управлінців і це принесло мені нереально багато емоцій, емоцій які на жаль став рідко приносити серйозний Європейський геймдев, як на мене, він став надто однаковий, ніби зроблений за однією формулою і напевно через це вони не могли мене достатньо затягти, тому що я вже забув що якщо в тебе головний герой без освіти це скажуть не строкою в діалозі, а дадуть можливість складати екзамени, досить складні, та які змусять подумати, а можливо й пошукати відповіді на певні запитання. І ні це не ідеальна гра в ній досить дивна крива складності яка може змусити кинути гру пройшовши її на 3/4, вона інколи завалює тебе гріндом, а постійні сутички з необов'язковими ворогами змушують скрипіти зубами, гумор гри для когось може бути надто шокуючим, наприклад бос клану з adult baby фетишем.

Це не ідеальна гра, але це гра яка спочатку відволікла мене і допомогла трошки забути про думки які з'їдали, а потім змусила задуматись над історією ГГ який в один момент все втратив, але все одно вибудував нове життя, це допомогло мені звернутись за допомогою до терапевта, трошки налагодити своє життя та подивитись інакше на навколишню дійсність, не впевнений що цього б не сталось без гри, але точно було б важче.

🎮 Як мене врятувала Якудза

Довго відтягував написання оповідання. Аж до кінця, здавалося, конкурсу, якби незабаром не виявив, що його продовжено до кінця місяця.

Практично весь цей час думав над тим, з якою грою пов'язати цей текст. Спочатку подумував про Counter-Strike, Dota 2 тощо, що забрало у мене практично весь підлітковий етап життя. Хоча, якщо дивитися правді у вічі, більшу частину дитинства і до самого університету.

Але зв'язок зміг знайти виключно з The Last of Us. Бо я один із тих, хто поглянув і взагалі свідомо про неї дізнався лише після її виходу на ПК. Приставок я не мав, ігровими новинами, релізами не цікавився. Хоча, можна сказати, періодично TLOU все ж таки спливала в чатах, де я це помічав, але доцільної уваги не приділяв.

До того ж увесь цей час я сидів за старим комп'ютером, спочатку за монітором з діагоналлю 18 або 21, невдовзі - за квадратною, допотопною бактерією, що бачила динозаврів. Все змінилося від 2022 року, вже в період повномасштабної війни, влітку, коли я придбав щось хоч трохи схоже на ПК з відеокартою 1070.

Весь цей час, сидячи мало не за «калькулятором», я мріяв про те, що як тільки з'явиться можливість, я пройду всі ігрові шедеври, пропущені не з моєї вини... однак доросле життя, тобі вже 23, зараз 24 - час займають відносини, робота. На ігри не залишається жодного бажання, нічого. Тому за рік вдалося пройти лише Detroit: Become Human і, власне, The Last of Us.

Перша гра здивувала, але те, що зі мною зробили Джоель із Еллі... м'яко кажучи, це можна порівняти з переглядом «Зеленої милі». Ти не знаєш, що це таке, але тобі чомусь дуже боляче та страшно.

Момент усвідомлення того, що ти граєш у шедевр, прийшов до мене тоді, коли в навушниках зазвучала композиція The Choice Густаво. Те, що тоді сталося, знайшло якийсь відгук і в моїй життєвій ситуації. Але у кожного має бути загадка, тому ця таємниця залишиться зі мною до кінця.

Саме з середини гри автори закидають нас у тяжку драму, яка змінила байдужість двох... спочатку незнайомців.

Щоб повністю злитися з персонажами, з історією, із самою грою, я грав виключно вночі. Бо тоді ні в квартирі, ні десь на вулиці не було шумів і голосів, які відволікали від нашого коннекту. У кімнаті панувала темрява, що проблискувалася виключно монітором. Особливо важливо «смакувати», витратити кілька тижнів, можливо місяців, щоб не проковтнути все за мить і нічого не усвідомити. Я, навушники, комп'ютер та головне меню. З нього все починається. Музика, яка звучить ще до того, як ти увійдеш до кампанії, допомагає швидше знайти потрібний настрій. Вистачає буквально 5-10 хвилин і ти стаєш «головним героєм». Сміх змінює горе, горе змінює катастрофу. Причому, як я вже повторювався, у другій половині проходження все відбувається, можливо, надто швидко. Ти спочатку побачив одну трагедію, невдовзі іншу, потім третю.

А титри перетікають у зовнішню мовчанку та внутрішній потік питань. І ти начебто пройшов гру, а ніби виявився бездомним, пройшовши ціле життя. І тепер ти нікому не потрібний. Точніше – потрібний. Другій частині, яка тебе обов'язково доб'є. Але коли? Тебе залишають наодинці з часом і цього часу може бути занадто багато, від чого закипить голова і все довкола втратить будь-який сенс.

Довго відтягував написання оповідання. Аж до кінця, здавалося, конкурсу, якби незабаром не виявив, що його продовжено до кінця місяця.Практично весь цей час думав над тим, з якою грою пов&#8217;язати цей текст. Спочатку подумував про Counter-Strike, Dota 2 тощо, що забрало у мене практично весь підлітковий етап життя. Хоча, якщо дивитися правді у вічі, більшу частину дитинства і до самого університету.Але зв&#8217;язок зміг знайти виключно з The Last of Us. Бо я один із тих, хто поглянув і взагалі свідомо про неї дізнався лише після її виходу на ПК. Приставок я не мав, ігровими новинами, релізами не цікавився. Хоча, можна сказати, періодично TLOU все ж таки спливала в чатах, де я це помічав, але доцільної уваги не приділяв.До того ж увесь цей час я сидів за старим комп&#8217;ютером, спочатку за монітором з діагоналлю 18 або 21, невдовзі &#8211; за квадратною, допотопною бактерією, що бачила динозаврів. Все змінилося від 2022 року, вже в період повномасштабної війни, влітку, коли я придбав щось хоч трохи схоже на ПК з відеокартою 1070.Весь цей час, сидячи мало не за «калькулятором», я мріяв про те, що як тільки з&#8217;явиться можливість, я пройду всі ігрові шедеври, пропущені не з моєї вини&#8230; однак доросле життя, тобі вже 23, зараз 24 &#8211; час займають відносини, робота. На ігри не залишається жодного бажання, нічого. Тому за рік вдалося пройти лише Detroit: Become Human і, власне, The Last of Us.Перша гра здивувала, але те, що зі мною зробили Джоель із Еллі&#8230; м&#8217;яко кажучи, це можна порівняти з переглядом «Зеленої милі». Ти не знаєш, що це таке, але тобі чомусь дуже боляче та страшно.Момент усвідомлення того, що ти граєш у шедевр, прийшов до мене тоді, коли в навушниках зазвучала композиція The Choice Густаво. Те, що тоді сталося, знайшло якийсь відгук і в моїй життєвій ситуації. Але у кожного має бути загадка, тому ця таємниця залишиться зі мною до кінця.Саме з середини гри автори закидають нас у тяжку драму, яка змінила байдужість двох&#8230; спочатку незнайомців.Щоб повністю злитися з персонажами, з історією, із самою грою, я грав виключно вночі. Бо тоді ні в квартирі, ні десь на вулиці не було шумів і голосів, які відволікали від нашого коннекту. У кімнаті панувала темрява, що проблискувалася виключно монітором. Особливо важливо «смакувати», витратити кілька тижнів, можливо місяців, щоб не проковтнути все за мить і нічого не усвідомити. Я, навушники, комп&#8217;ютер та головне меню. З нього все починається. Музика, яка звучить ще до того, як ти увійдеш до кампанії, допомагає швидше знайти потрібний настрій. Вистачає буквально 5-10 хвилин і ти стаєш «головним героєм». Сміх змінює горе, горе змінює катастрофу. Причому, як я вже повторювався, у другій половині проходження все відбувається, можливо, надто швидко. Ти спочатку побачив одну трагедію, невдовзі іншу, потім третю.А титри перетікають у зовнішню мовчанку та внутрішній потік питань. І ти начебто пройшов гру, а ніби виявився бездомним, пройшовши ціле життя. І тепер ти нікому не потрібний. Точніше – потрібний. Другій частині, яка тебе обов&#8217;язково доб&#8217;є. Але коли? Тебе залишають наодинці з часом і цього часу може бути занадто багато, від чого закипить голова і все довкола втратить будь-який сенс.

The Last of Us не залишає жодного шансу іншим іграм, як хотіли б, щоб про них написали, але вибачайте.

Довго відтягував написання оповідання. Аж до кінця, здавалося, конкурсу, якби незабаром не виявив, що його продовжено до кінця місяця.

Практично весь цей час думав над тим, з якою грою пов'язати цей текст. Спочатку подумував про Counter-Strike, Dota 2 тощо, що забрало у мене практично весь підлітковий етап життя. Хоча, якщо дивитися правді у вічі, більшу частину дитинства і до самого університету.

Але зв'язок зміг знайти виключно з The Last of Us. Бо я один із тих, хто поглянув і взагалі свідомо про неї дізнався лише після її виходу на ПК. Приставок я не мав, ігровими новинами, релізами не цікавився. Хоча, можна сказати, періодично TLOU все ж таки спливала в чатах, де я це помічав, але доцільної уваги не приділяв.

До того ж увесь цей час я сидів за старим комп'ютером, спочатку за монітором з діагоналлю 18 або 21, невдовзі - за квадратною, допотопною бактерією, що бачила динозаврів. Все змінилося від 2022 року, вже в період повномасштабної війни, влітку, коли я придбав щось хоч трохи схоже на ПК з відеокартою 1070.

Весь цей час, сидячи мало не за «калькулятором», я мріяв про те, що як тільки з'явиться можливість, я пройду всі ігрові шедеври, пропущені не з моєї вини... однак доросле життя, тобі вже 23, зараз 24 - час займають відносини, робота. На ігри не залишається жодного бажання, нічого. Тому за рік вдалося пройти лише Detroit: Become Human і, власне, The Last of Us.

Перша гра здивувала, але те, що зі мною зробили Джоель із Еллі... м'яко кажучи, це можна порівняти з переглядом «Зеленої милі». Ти не знаєш, що це таке, але тобі чомусь дуже боляче та страшно.

Момент усвідомлення того, що ти граєш у шедевр, прийшов до мене тоді, коли в навушниках зазвучала композиція The Choice Густаво. Те, що тоді сталося, знайшло якийсь відгук і в моїй життєвій ситуації. Але у кожного має бути загадка, тому ця таємниця залишиться зі мною до кінця.

Саме з середини гри автори закидають нас у тяжку драму, яка змінила байдужість двох... спочатку незнайомців.

Щоб повністю злитися з персонажами, з історією, із самою грою, я грав виключно вночі. Бо тоді ні в квартирі, ні десь на вулиці не було шумів і голосів, які відволікали від нашого коннекту. У кімнаті панувала темрява, що проблискувалася виключно монітором. Особливо важливо «смакувати», витратити кілька тижнів, можливо місяців, щоб не проковтнути все за мить і нічого не усвідомити. Я, навушники, комп'ютер та головне меню. З нього все починається. Музика, яка звучить ще до того, як ти увійдеш до кампанії, допомагає швидше знайти потрібний настрій. Вистачає буквально 5-10 хвилин і ти стаєш «головним героєм». Сміх змінює горе, горе змінює катастрофу. Причому, як я вже повторювався, у другій половині проходження все відбувається, можливо, надто швидко. Ти спочатку побачив одну трагедію, невдовзі іншу, потім третю.

А титри перетікають у зовнішню мовчанку та внутрішній потік питань. І ти начебто пройшов гру, а ніби виявився бездомним, пройшовши ціле життя. І тепер ти нікому не потрібний. Точніше – потрібний. Другій частині, яка тебе обов'язково доб'є. Але коли? Тебе залишають наодинці з часом і цього часу може бути занадто багато, від чого закипить голова і все довкола втратить будь-який сенс.

🎮 The Last of Us — або внутрішня м'ясорубка і рефлексія  

u0422u0440u0438 u0435u043au0441u043au043bu044eu0437u0438u0432u043du0456 u0433u0440u0438 u0432u0456u0434 Xbox, u0443 u044fu043au0456 u043cu0430u0454 u043fu043eu0433u0440u0430u0442u0438 u043au043eu0436u0435u043d, u044f u043du0435 u0436u0430u0440u0442u0443u044e

u041eu0441u0442u0430u043du043du0456u043c u0447u0430u0441u043eu043c u044f u0433u0440u0430u044e u0432 u0431u0430u0433u0430u0442u043e u0432u0456u0434u0435u043eu0456u0433u043eu0440. u0412u043eu043du0438 u0434u043eu0437u0432u043eu043bu044fu044eu0442u044c u043cu0435u043du0456 u0432u0456u0434u0432u0435u0440u043du0443u0442u0438u0441u044f u0432u0456u0434 u043du0435u043fu0440u0438u0454u043cu043du043eu0457 u0431u0443u0434u0435u043du043du043eu0441u0442u0456 u0439 u043fu043eu0440u0438u043du0443u0442u0438 u0432 u0456u043du0448u0456 u0441u0432u0456u0442u0438.

Xbox не має традиційних ексклюзивів. Тому у цій статті мова йтиме про ігри від Xbox Game Studios, які доступні і на Xbox, і на ПК.

🎮 Три гри від Xbox Game Studios, які мають зіграти всі ґеймери. Я не жартую.

Одного разу, під час моєї гри в San Andreas Multiplayer, я зустрів неймовірну дівчину. Вона була вмілим гравцем, з якою я випадково опинився в одній команді. З перших хвилин спілкування з нею, я відчув особливий зв'язок. Ми стали нерозлучними гравцями, які разом пізнавали віртуальний світ.

Ми почали обговорювати гру, обмінюватися порадами та підтримувати один одного під час складних завдань. Наша спільна гра з часом переросла в регулярні зустрічі та розмови поза грою. Ми почали обмінюватись повідомленнями та голосовими, обговорюючи не лише гру, а й різні аспекти нашого реального життя.

З кожною новою розмовою, ми ставали все ближчими. Виявилося, що у нас було багато спільних інтересів, зокрема ми обожнювали рок-музику. Ми обоє насолоджувалися енергією та виразністю цього жанру. Часто ми ділилися своїми улюбленими групами та виконавцями, обговорюючи пісні, концерти та музичні новини.

Наші спільні інтереси зміцнили нашу дружбу і зробили наші зустрічі ще цікавішими. Ми вирушали на рок-концерти разом, переживаючи захоплення музикою та вражаючою атмосферою живого виступу.

Одного разу, ми прийняли рішення організувати віртуальне весілля в грі. Ми планували його з великою увагою до деталей. Вибрали прекрасне віртуальне місце для церемонії весілля та розквітлий сад як фон для нашого особливого дня. Ми докладали зусиль, щоб створити неповторну атмосферу романтики та щастя.

В день весілля, наші віртуальні персонажі вдяглися в чудові весільні наряди. Я був одягнутий відповідно до ролі нареченого, а вона виглядала неймовірно красиво у весільній сукні. Усі деталі були узгоджені — квіти, свічки, музика. Ми обмінювалися віртуальними обіймами та поцілунками, поклялися бути разом у віртуальному та реальному світі, в радості та горі, в щасті та невдачах.

Це віртуальне весілля стало незабутнім моментом нашого спільного досвіду. Ми відчували себе справжніми нареченими, які разом планували своє майбутнє. Було щось особливе в тому, що ми могли пережити таку важливу подію разом, навіть у віртуальному світі.

Після закінчення віртуальної церемонії весілля, ми вирішили спробувати відіграти роль молодої сім'ї в грі. Планували випадки повсякденного життя, спільні пригоди та досліджували можливості віртуального батьківства. Ми створювали віртуальний дім, обговорювали плани на майбутнє і проживали вигадані сімейні моменти. Але, на жаль, через непередбачені обставини, нам довелося припинити цю спробу й розірвати наш шлюб, а також припинити наше спілкування. Це було дуже складне і болісне рішення для нас.

Попри це, наше віртуальне весілля завжди залишатиметься в наших спогадах як день, коли ми відчули незвичайне щастя та близькість один до одного. Ми зберігатимемо спогади про ту романтичну атмосферу, радісні моменти та наші спільні обійми під віртуальним небом.

Це весілля символізувало нашу силу спільного зв'язку і показало, наскільки сильно ми були споріднені один до одного. Хоча життя розірвало наші зв'язки, ми завжди залишимося вдячними за ті моменти, які разом пережили.

Наша історія нагадує нам, що віртуальний світ може створити особливі зв'язки та важливі спогади. Хоча він є вигаданим, він може принести нам радість, взаєморозуміння та навіть незабутні моменти, які зберігаються у наших серцях.

Хоча наші історії можуть мати свої каскади та кульбіти, я завжди буду пам'ятати ці незабутні моменти і теплі спогади, які вони залишили в моєму серці. Цей віртуальний світ став місцем, де ми зустрілися, зійшлися і ділилися своїм багатством емоцій та спільних інтересів.

Ця пригода нагадує мені, що життя повне неочікуваних поворотів, і ми повинні бути відкритими до нових знайомств та можливостей. Наше знайомство через гру було несподіваним, але приносило нам багато радості та незабутніх спогадів.

Одного разу, під час моєї гри в San Andreas Multiplayer, я зустрів неймовірну дівчину. Вона була вмілим гравцем, з якою я випадково опинився в одній команді. З перших хвилин спілкування з нею, я відчув особливий зв&#8217;язок. Ми стали нерозлучними гравцями, які разом пізнавали віртуальний світ.Ми почали обговорювати гру, обмінюватися порадами та підтримувати один одного під час складних завдань. Наша спільна гра з часом переросла в регулярні зустрічі та розмови поза грою. Ми почали обмінюватись повідомленнями та голосовими, обговорюючи не лише гру, а й різні аспекти нашого реального життя.З кожною новою розмовою, ми ставали все ближчими. Виявилося, що у нас було багато спільних інтересів, зокрема ми обожнювали рок-музику. Ми обоє насолоджувалися енергією та виразністю цього жанру. Часто ми ділилися своїми улюбленими групами та виконавцями, обговорюючи пісні, концерти та музичні новини.Наші спільні інтереси зміцнили нашу дружбу і зробили наші зустрічі ще цікавішими. Ми вирушали на рок-концерти разом, переживаючи захоплення музикою та вражаючою атмосферою живого виступу.Одного разу, ми прийняли рішення організувати віртуальне весілля в грі. Ми планували його з великою увагою до деталей. Вибрали прекрасне віртуальне місце для церемонії весілля та розквітлий сад як фон для нашого особливого дня. Ми докладали зусиль, щоб створити неповторну атмосферу романтики та щастя.В день весілля, наші віртуальні персонажі вдяглися в чудові весільні наряди. Я був одягнутий відповідно до ролі нареченого, а вона виглядала неймовірно красиво у весільній сукні. Усі деталі були узгоджені — квіти, свічки, музика. Ми обмінювалися віртуальними обіймами та поцілунками, поклялися бути разом у віртуальному та реальному світі, в радості та горі, в щасті та невдачах.Це віртуальне весілля стало незабутнім моментом нашого спільного досвіду. Ми відчували себе справжніми нареченими, які разом планували своє майбутнє. Було щось особливе в тому, що ми могли пережити таку важливу подію разом, навіть у віртуальному світі.Після закінчення віртуальної церемонії весілля, ми вирішили спробувати відіграти роль молодої сім&#8217;ї в грі. Планували випадки повсякденного життя, спільні пригоди та досліджували можливості віртуального батьківства. Ми створювали віртуальний дім, обговорювали плани на майбутнє і проживали вигадані сімейні моменти. Але, на жаль, через непередбачені обставини, нам довелося припинити цю спробу й розірвати наш шлюб, а також припинити наше спілкування. Це було дуже складне і болісне рішення для нас.Попри це, наше віртуальне весілля завжди залишатиметься в наших спогадах як день, коли ми відчули незвичайне щастя та близькість один до одного. Ми зберігатимемо спогади про ту романтичну атмосферу, радісні моменти та наші спільні обійми під віртуальним небом.Це весілля символізувало нашу силу спільного зв&#8217;язку і показало, наскільки сильно ми були споріднені один до одного. Хоча життя розірвало наші зв&#8217;язки, ми завжди залишимося вдячними за ті моменти, які разом пережили.Наша історія нагадує нам, що віртуальний світ може створити особливі зв&#8217;язки та важливі спогади. Хоча він є вигаданим, він може принести нам радість, взаєморозуміння та навіть незабутні моменти, які зберігаються у наших серцях.Хоча наші історії можуть мати свої каскади та кульбіти, я завжди буду пам&#8217;ятати ці незабутні моменти і теплі спогади, які вони залишили в моєму серці. Цей віртуальний світ став місцем, де ми зустрілися, зійшлися і ділилися своїм багатством емоцій та спільних інтересів.Ця пригода нагадує мені, що життя повне неочікуваних поворотів, і ми повинні бути відкритими до нових знайомств та можливостей. Наше знайомство через гру було несподіваним, але приносило нам багато радості та незабутніх спогадів.

👰 Віртуальне весілля: Коли гра стає реальністю та сплітає наші життя

За сюжетом пригодницької гри Grounded купка дітлахів за допомогою високотехнологічного пристрою зменшуються до розмірів комах і змушені виживати серед дрібної нечисті. Гравець може обрати собі одного з чотирьох юних шукачів пригод і самостійно чи в кооперативі з другом приборкувати дикий, непривітний світ: збирати ресурси, створювати інструменти і спорядження, будувати оселю і, звичайно, досліджувати. Інколи важко передбачити, на що можеш натрапити у гущавині трави, під стовбуром дерева чи садовим ліхтариком.

<img src="https://assetsio.reedpopcdn.com/grounded_gwarymH.jpg?width=1600&height=900&fit=crop&quality=100&format=png&enable=upscale&auto=webp">

Ігровий світ Grounded густо насичений як нейтральними, так і ворожими мобами. Добре, якщо натрапиш на попелицю чи довгоносика, якими можна вдовольнити спорожнілий шлунок. Значно гірше, коли на шляху трапляються мурахи-воїни, жуки-бомбардири, клопи, мурашині леви чи, що найгірше, павуки. Саме павуки є «візитівкою» цієї гри, адже що може бути більш екстремальним аніж утеча від велетенського восьмилапого чудовиська. Арахнофобія — один з найбільш розповсюджених страхів. Схоже, у процесі еволюції люди зрозуміли, що товаришувати з павуками не круто, і саме тому багато хто відчуває до них неприязнь.

У Grounded павуків по справжньому демонізовано, вони максимально агресивні, лякають шипінням і гарчанням, ще й стрибають! Одна втеча від такої падлюки за рівнем потовиділення рівноцінна хорошому кардіотренуванню, а за шкалою тривожності — серйозному нейропсихологічному захворюванню. У грі є декілька видів павуків, найбільш поширеними є ткачі, що для гравців-початківців становлять велику загрозу, для досвідчених же не є проблемою. Один такий «ткаченко» якось сплів собі лігво просто біля нашого з товаришем будинку. Значно небезпечнішими коштом більших розмірів і отрути є павуки-вовки, що оселяються в стовбурах дерев чи у скопищі дров. Окрім цих, є ще водяний павук, рідкісна чорна вдова і, можливо, ще кілька видів. Словом, восьмилапих у грі на будь-який смак. На щастя, добрі розробники передбачили наявність таких страхопудів, як я, і додали як опцію «режим арахнофобії». Суть цього режиму полягає у тому, щоб зробити павука менш павукоподібним і від цього менш страшним. Початкові стадії прибирають лапки, подальші зменшують кількість очей й інших «страхітливих елементів», насамкінець різнобарвне тільце монстра набирає кольору стиглого помаранча. На максимумі ця функція перетворює павука на два з'єднані еліпсоїди, один з яких має очі. З цим режимом я сяк-так зміг грати без параної і треморів.

[caption id="" align="alignnone" width="1920"]<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64b0038621032_Arachnaphobia-Mode-01_On_JPG.jpg" alt="" width="1920" height="1080"> Режим арахнофобії на максимумі.[/caption]

Відколи я застосував цю функцію (а застосував я її дуже швидко), то вирішив разом з товаришем, щоб вже остаточно мінімізувати атмосферу страху, називати цих безлапих павуків колобками. Відтоді вислови на кшталт «Обережно, там колобок!» чи «Нам треба нафармити колобків» увійшли до нашого активного геймерського словника. Після ігрових сесій Grounded справжні павуки виглядають справді безпорадними, навіть ніякого меча не треба, щоб їх долати, вистачить базового капця, кинутого за 10 метрів від мішені (безпека понад усе). Отакі пироги. Гру щиро рекомендую, особливо у кооперативі з другом. Усім добра (окрім павуків)!

За сюжетом пригодницької гри Grounded купка дітлахів за допомогою високотехнологічного пристрою зменшуються до розмірів комах і змушені виживати серед дрібної нечисті. Гравець може обрати собі одного з чотирьох юних шукачів пригод і самостійно чи в кооперативі з другом приборкувати дикий, непривітний світ: збирати ресурси, створювати інструменти і спорядження, будувати оселю і, звичайно, досліджувати. Інколи важко передбачити, на що можеш натрапити у гущавині трави, під стовбуром дерева чи садовим ліхтариком.<img src="https://assetsio.reedpopcdn.com/grounded_gwarymH.jpg?width=1600&#038;height=900&#038;fit=crop&#038;quality=100&#038;format=png&#038;enable=upscale&#038;auto=webp">Ігровий світ Grounded густо насичений як нейтральними, так і ворожими мобами. Добре, якщо натрапиш на попелицю чи довгоносика, якими можна вдовольнити спорожнілий шлунок. Значно гірше, коли на шляху трапляються мурахи-воїни, жуки-бомбардири, клопи, мурашині леви чи, що найгірше, павуки. Саме павуки є «візитівкою» цієї гри, адже що може бути більш екстремальним аніж утеча від велетенського восьмилапого чудовиська. Арахнофобія — один з найбільш розповсюджених страхів. Схоже, у процесі еволюції люди зрозуміли, що товаришувати з павуками не круто, і саме тому багато хто відчуває до них неприязнь.У Grounded павуків по справжньому демонізовано, вони максимально агресивні, лякають шипінням і гарчанням, ще й стрибають! Одна втеча від такої падлюки за рівнем потовиділення рівноцінна хорошому кардіотренуванню, а за шкалою тривожності — серйозному нейропсихологічному захворюванню. У грі є декілька видів павуків, найбільш поширеними є ткачі, що для гравців-початківців становлять велику загрозу, для досвідчених же не є проблемою. Один такий «ткаченко» якось сплів собі лігво просто біля нашого з товаришем будинку. Значно небезпечнішими коштом більших розмірів і отрути є павуки-вовки, що оселяються в стовбурах дерев чи у скопищі дров. Окрім цих, є ще водяний павук, рідкісна чорна вдова і, можливо, ще кілька видів. Словом, восьмилапих у грі на будь-який смак. На щастя, добрі розробники передбачили наявність таких страхопудів, як я, і додали як опцію «режим арахнофобії». Суть цього режиму полягає у тому, щоб зробити павука менш павукоподібним і від цього менш страшним. Початкові стадії прибирають лапки, подальші зменшують кількість очей й інших «страхітливих елементів», насамкінець різнобарвне тільце монстра набирає кольору стиглого помаранча. На максимумі ця функція перетворює павука на два з&#8217;єднані еліпсоїди, один з яких має очі. З цим режимом я сяк-так зміг грати без параної і треморів.<div style="width: 1930px" class="wp-caption alignnone"><img loading="lazy" src="/wp-content/uploads/2023/07/64b0038621032_Arachnaphobia-Mode-01_On_JPG.jpg" alt="" width="1920" height="1080">Режим арахнофобії на максимумі.</div>Відколи я застосував цю функцію (а застосував я її дуже швидко), то вирішив разом з товаришем, щоб вже остаточно мінімізувати атмосферу страху, називати цих безлапих павуків колобками. Відтоді вислови на кшталт «Обережно, там колобок!» чи «Нам треба нафармити колобків» увійшли до нашого активного геймерського словника. Після ігрових сесій Grounded справжні павуки виглядають справді безпорадними, навіть ніякого меча не треба, щоб їх долати, вистачить базового капця, кинутого за 10 метрів від мішені (безпека понад усе). Отакі пироги. Гру щиро рекомендую, особливо у кооперативі з другом. Усім добра (окрім павуків)!

u0417u0430 u0441u044eu0436u0435u0442u043eu043c u043fu0440u0438u0433u043eu0434u043du0438u0446u044cu043au043eu0457 u0433u0440u0438 "Grounded" u043au0443u043fu043au0430 u0434u0456u0442u043bu0430u0445u0456u0432 u0437u0430 u0434u043eu043fu043eu043cu043eu0433u043eu044e u0432u0438u0441u043eu043au043eu0442u0435u0445u043du043eu043bu043eu0433u0456u0447u043du043eu0433u043e u043fu0440u0438u0441u0442u0440u043eu044e u0437u043cu0435u043du0448u0443u044eu0442u044cu0441u044f u0434u043e u0440u043eu0437u043cu0456u0440u0456u0432 u043au043eu043cu0430u0445 u0456 u0437u043cu0443u0448u0435u043du0456 u0432u0438u0436u0438u0432u0430u0442u0438 u0441u0435u0440u0435u0434 u0434u0440u0456u0431u043du043eu0457 u043du0435u0447u0438u0441u0442u0456. u0413u0440u0430u0432u0435u0446u044c u043cu043eu0436u0435 u043eu0431u0440u0430u0442u0438 u0441u043eu0431u0456 u043eu0434u043du043eu0433u043e u0437 u0447u043eu0442u0438u0440u044cu043eu0445 u044eu043du0438u0445 u0448u0443u043au0430u0447u0456u0432 u043fu0440u0438u0433u043eu0434 u0456 u0441u0430u043cu043eu0441u0442u0456u0439u043du043e u0447u0438 u0432 u043au043eu043eu043fu0435u0440u0430u0442u0438u0432u0456 u0437 u0434u0440u0443u0433u043eu043c u043fu0440u0438u0431u043eu0440u043au0443u0432u0430u0442u0438 u0434u0438u043au0438u0439, u043du0435u043fu0440u0438u0432u0456u0442u043du0438u0439 u0441u0432u0456u0442: u0437u0431u0438u0440u0430u0442u0438 u0440u0435u0441u0443u0440u0441u0438, u0441u0442u0432u043eu0440u044eu0432u0430u0442u0438 u0456u043du0441u0442u0440u0443u043cu0435u043du0442u0438 u0456 u0441u043fu043eu0440u044fu0434u0436u0435u043du043du044f, u0431u0443u0434u0443u0432u0430u0442u0438 u043eu0441u0435u043bu044e u0456, u0437u0432u0438u0447u0430u0439u043du043e, u0434u043eu0441u043bu0456u0434u0436u0443u0432u0430u0442u0438. u0406u043du043au043eu043bu0438 u0432u0430u0436u043au043e u043fu0435u0440u0435u0434u0431u0430u0447u0438u0442u0438, u043du0430 u0449u043e u043cu043eu0436u0435u0448 u043du0430u0442u0440u0430u043fu0438u0442u0438 u0443 u0433u0443u0449u0430u0432u0438u043du0456 u0442u0440u0430u0432u0438, u043fu0456u0434 u0441u0442u043eu0432u0431u0443u0440u043eu043c u0434u0443u0431u0430 u0447u0438 u0441u0430u0434u043eu0432u0438u043c u043bu0456u0445u0442u0430u0440u0438u043au043eu043c.u0406u0433u043eu0432u0438u0439 u0441u0432u0456u0442 "Grounded" u0433u0443u0441u0442u043e u043du0430u0441u0438u0447u0435u043du0438u0439 u044fu043a u043du0435u0439u0442u0440u0430u043bu044cu043du0438u043cu0438, u0442u0430u043a u0456 u0432u043eu0440u043eu0436u0438u043cu0438 u043cu043eu0431u0430u043cu0438. u0414u043eu0431u0440u0435, u044fu043au0449u043e u043du0430u0442u0440u0430u043fu0438u0448 u043du0430 u043fu043eu043fu0435u043bu0438u0446u044e u0447u0438 u0456u043du0448u043eu0433u043e u0436u0443u0447u043au0430, u044fu043au0438u043c u043cu043eu0436u043du0430 u0432u0434u043eu0432u043eu043bu044cu043du0438u0442u0438 u0441u043fu043eu0440u043eu0436u043du0456u043bu0438u0439 u0448u043bu0443u043du043eu043a. u0417u043du0430u0447u043du043e u0433u0456u0440u0448u0435, u043au043eu043bu0438 u0442u0435u0431u0435 u0441u043fu0440u0438u0439u043du044fu043bu0438 u0437u0430 u0437u0430u0433u0440u043eu0437u0443 u043cu0443u0440u0430u0445u0438-u0432u043eu0457u043du0438, u0430u0431u043e u0449u0435 u0433u0456u0440u0448u0435... u043fu043eu043cu0456u0442u0438u043bu0438 u043fu0430u0432u0443u043au0438. u0421u0430u043cu0435 u0432u043eu043du0438 u0454 "u0432u0456u0437u0438u0442u0456u0432u043au043eu044e" u0446u0456u0454u0457 u0433u0440u0438, u0430u0434u0436u0435 u0449u043e u043cu043eu0436u0435 u0431u0443u0442u0438 u0431u0456u043bu044cu0448 u0435u043au0441u0442u0440u0438u043cu0430u043bu044cu043du0438u043c u0430u043du0456u0436 u0443u0442u0435u0447u0430 u0432u0456u0434 u0432u0435u043bu0435u0442u0435u043du0441u044cu043au043eu0433u043e u0432u043eu0441u044cu043cu0438u043bu0430u043fu043eu0433u043e u0447u0443u0434u043eu0432u0438u0441u044cu043au0430. u0410u0440u0430u0445u043du043eu0444u043eu0431u0456u044f u2014 u043eu0434u0438u043d u0437 u043du0430u0439u0431u0456u043bu044cu0448 u0440u043eu0437u043fu043eu0432u0441u044eu0434u0436u0435u043du0438u0445 u0441u0442u0440u0430u0445u0456u0432. u0421u0445u043eu0436u0435, u0443 u043fu0440u043eu0446u0435u0441u0456 u0435u0432u043eu043bu044eu0446u0456u0457 u043bu044eu0434u0438 u0437u0440u043eu0437u0443u043cu0456u043bu0438, u0449u043e u0442u043eu0432u0430u0440u0438u0448u0443u0432u0430u0442u0438 u0437 u043fu0430u0432u0443u043au0430u043cu0438 u043du0435 u043au0440u0443u0442u043e, u0456 u0441u0430u043cu0435 u0442u043eu043cu0443 u0441u044cu043eu0433u043eu0434u043du0456 u0441u0442u0456u043bu044cu043au0438 u043bu044eu0434u0435u0439 u0432u0456u0434u0447u0443u0432u0430u044eu0442u044c u0434u043e u043du0438u0445 u043du0435u043fu0440u0438u044fu0437u043du044c. u0423 "Grounded" u043fu0430u0432u0443u043au0456u0432 u043fu043e u0441u043fu0440u0430u0432u0436u043du044cu043eu043cu0443 u0434u0435u043cu043eu043du0456u0437u043eu0432u0430u043du043e, u0432u043eu043du0438 u043cu0430u043au0441u0438u043cu0430u043bu044cu043du043e u0430u0433u0440u0435u0441u0438u0432u043du0456, u043bu044fu043au0430u044eu0442u044c u0448u0438u043fu0456u043du043du044fu043c u0456 u0440u0438u0447u0430u043du043du044fu043c, u0442u0430 u0449u0435 u0439 u0441u0442u0440u0438u0431u0430u044eu0442u044c! u041eu0434u043du0430 u0432u0442u0435u0447u0430 u0432u0456u0434 u0442u0430u043au043eu0457 u043fu0430u0434u043bu044eu043au0438 u0437u0430 u0440u0456u0432u043du0435u043c u043fu043eu0442u043eu0432u0438u0434u0456u043bu0435u043du043du044f u0440u0456u0432u043du043eu0446u0456u043du043du0430 u0445u043eu0440u043eu0448u043eu043cu0443 u043au0430u0440u0434u0456u043e-u0442u0440u0435u043du0443u0432u0430u043du043du044e, u0430 u0437u0430 u0448u043au0430u043bu043eu044e u0442u0440u0438u0432u043eu0436u043du043eu0441u0442u0456 u2014 u0441u0435u0440u0439u043eu0437u043du043eu043cu0443 u043du0435u0439u0440u043eu043fu0441u0438u0445u043eu043bu043eu0433u0456u0447u043du043eu043cu0443 u0437u0430u0445u0432u043eu0440u044eu0432u0430u043du043du044e. u041du0430 u0449u0430u0441u0442u044f, u0434u043eu0431u0440u0456 u0440u043eu0437u0440u043eu0431u043du0438u043au0438 u043fu0435u0440u0435u0434u0431u0430u0447u0438u043bu0438 u043du0430u044fu0432u043du0456u0441u0442u044c u0442u0430u043au0438u0445 u0441u0442u0440u0430u0445u043eu043fu0443u0434u0456u0432, u044fu043a u044f, u0456 u0434u043eu0434u0430u043bu0438 u044fu043a u043eu043fu0446u0456u044e "u0440u0435u0436u0438u043c u0430u0440u0430u0445u043du043eu0444u043eu0431u0456u0457". u0421u0443u0442u044c u0446u044cu043eu0433u043e u0440u0435u0436u0438u043cu0443 u043fu043eu043bu044fu0433u0430u0454 u0443 u0442u043eu043cu0443, u0449u043eu0431 u0437u0440u043eu0431u0438u0442u0438 u043fu0430u0432u0443u043au0430 u043cu0435u043du0448 u043fu0430u0432u0443u043au043eu043fu043eu0434u0456u0431u043du0438u043c u0456 u0432u0456u0434 u0446u044cu043eu0433u043e u043cu0435u043du0448 u0441u0442u0440u0430u0448u043du0438u043c. u041fu043eu0447u0430u0442u043au043eu0432u0456 u0441u0442u0430u0434u0456u0457 u043fu0440u0438u0431u0438u0440u0430u044eu0442u044c u043bu0430u043fu043au0438, u0434u0430u043bu0456 u0437u043cu0435u043du0448u0443u0454u0442u044cu0441u044f u043au0456u043bu044cu043au0456u0441u0442u044c u043eu0447u0435u0439 u0439 u0456u043du0448u0438u0445 "u0441u0442u0440u0430u0445u0456u0442u043bu0438u0432u0438u0445 u0435u043bu0435u043cu0435u043du0442u0456u0432". u041du0430 u043cu0430u043au0441u0438u043cu0443u043cu0456 u0446u044f u0444u0443u043du043au0446u0456u044f u043fu0435u0440u0435u0442u0432u043eu0440u044eu0454 u043fu0430u0432u0443u043au0430 u0443 u0434u0432u0430 u0435u043bu0456u043fu0441u043eu0457u0434u0438, u043eu0434u0438u043d u0437 u044fu043au0438u0445 u043cu0430u0454 u0434u0432u0430 u043cu0430u043bu0435u043du044cu043au0456 u043au0440u0443u0436u0435u0447u043au0438 u2014 u043eu0447u0456. u0417 u0446u0438u043c u0440u0435u0436u0438u043cu043eu043c u044f u0441u044fu043a-u0442u0430u043a u0437u043cu0456u0433 u0433u0440u0430u0442u0438 u0431u0435u0437 u043fu0430u0440u0430u043du043eu0457 u0456 u0442u0440u0435u043cu043eu0440u0456u0432 u043fu0456u0441u043bu044f u0432u0442u0435u0447u0456. u041eu0442u0430u043au0456 u043fu0438u0440u043eu0433u0438. u0413u0440u0443 u0449u0438u0440u043e u0440u0435u043au043eu043cu0435u043du0434u0443u044e, u043eu0441u043eu0431u043bu0438u0432u043e u0443 u043au043eu043eu043fu0435u0440u0430u0442u0438u0432u0456. u0423u0441u0456u043c u0434u043eu0431u0440u0430 (u043eu043au0440u0456u043c u043fu0430u0432u0443u043au0456u0432)!

Grounded-How-to-Find-The-Hedge-Lab-and-Password.jpg

u0426

Пригодницька гра Grounded занурює гравців у непривітний світ комах, у якому людина займає геть не високу сходинку у харчовому ланцюжку

За сюжетом пригодницької гри Grounded купка дітлахів за допомогою високотехнологічного пристрою зменшуються до розмірів комах і змушені виживати серед дрібної нечисті. Гравець може обрати собі одного з чотирьох юних шукачів пригод і самостійно чи в кооперативі з другом приборкувати дикий, непривітний світ: збирати ресурси, створювати інструменти і спорядження, будувати оселю і, звичайно, досліджувати. Інколи важко передбачити, на що можеш натрапити у гущавині трави, під стовбуром дерева чи садовим ліхтариком.

<img src="https://assetsio.reedpopcdn.com/grounded_gwarymH.jpg?width=1600&amp;height=900&amp;fit=crop&amp;quality=100&amp;format=png&amp;enable=upscale&amp;auto=webp" />

Ігровий світ Grounded густо насичений як нейтральними, так і ворожими мобами. Добре, якщо натрапиш на попелицю чи довгоносика, якими можна вдовольнити спорожнілий шлунок. Значно гірше, коли на шляху трапляються мурахи-воїни, жуки-бомбардири, клопи, мурашині леви чи, що найгірше, павуки. Саме павуки є «візитівкою» цієї гри, адже що може бути більш екстремальним аніж утеча від велетенського восьмилапого чудовиська. Арахнофобія — один з найбільш розповсюджених страхів. Схоже, у процесі еволюції люди зрозуміли, що товаришувати з павуками не круто, і саме тому багато хто відчуває до них неприязнь.

У Grounded павуків по справжньому демонізовано, вони максимально агресивні, лякають шипінням і гарчанням, ще й стрибають! Одна втеча від такої падлюки за рівнем потовиділення рівноцінна хорошому кардіотренуванню, а за шкалою тривожності — серйозному нейропсихологічному захворюванню. У грі є декілька видів павуків, найбільш поширеними є ткачі, що для гравців-початківців становлять велику загрозу, для досвідчених же не є проблемою. Один такий «ткаченко» якось сплів собі лігво просто біля нашого з товаришем будинку. Значно небезпечнішими коштом більших розмірів і отрути є павуки-вовки, що оселяються в стовбурах дерев чи у скопищі дров. Окрім цих, є ще водяний павук, рідкісна чорна вдова і, можливо, ще кілька видів. Словом, восьмилапих у грі на будь-який смак. На щастя, добрі розробники передбачили наявність таких страхопудів, як я, і додали як опцію «режим арахнофобії». Суть цього режиму полягає у тому, щоб зробити павука менш павукоподібним і від цього менш страшним. Початкові стадії прибирають лапки, подальші зменшують кількість очей й інших «страхітливих елементів», насамкінець різнобарвне тільце монстра набирає кольору стиглого помаранча. На максимумі ця функція перетворює павука на два з'єднані еліпсоїди, один з яких має очі. З цим режимом я сяк-так зміг грати без параної і треморів.

[caption id="" align="alignnone" width="1920"]<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64b0038621032_Arachnaphobia-Mode-01_On_JPG.jpg" alt="" width="1920" height="1080" /> Режим арахнофобії на максимумі.[/caption]

Відколи я застосував цю функцію (а застосував я її дуже швидко), то вирішив разом з товаришем, щоб вже остаточно мінімізувати атмосферу страху, називати цих безлапих павуків колобками. Відтоді вислови на кшталт «Обережно, там колобок!» чи «Нам треба нафармити колобків» увійшли до нашого активного геймерського словника. Після ігрових сесій Grounded справжні павуки виглядають справді безпорадними, навіть ніякого меча не треба, щоб їх долати, вистачить базового капця, кинутого за 10 метрів від мішені (безпека понад усе). Отакі пироги. Гру щиро рекомендую, особливо у кооперативі з другом. Усім добра (окрім павуків)!

За сюжетом пригодницької гри Grounded купка дітлахів за допомогою високотехнологічного пристрою зменшуються до розмірів комах і змушені виживати серед дрібної нечисті. Гравець може обрати собі одного з чотирьох юних шукачів пригод і самостійно чи в кооперативі з другом приборкувати дикий, непривітний світ: збирати ресурси, створювати інструменти і спорядження, будувати оселю і, звичайно, досліджувати. Інколи важко передбачити, на що можеш натрапити у гущавині трави, під стовбуром дерева чи садовим ліхтариком.<img src="https://assetsio.reedpopcdn.com/grounded_gwarymH.jpg?width=1600&amp;height=900&amp;fit=crop&amp;quality=100&amp;format=png&amp;enable=upscale&amp;auto=webp" />Ігровий світ Grounded густо насичений як нейтральними, так і ворожими мобами. Добре, якщо натрапиш на попелицю чи довгоносика, якими можна вдовольнити спорожнілий шлунок. Значно гірше, коли на шляху трапляються мурахи-воїни, жуки-бомбардири, клопи, мурашині леви чи, що найгірше, павуки. Саме павуки є «візитівкою» цієї гри, адже що може бути більш екстремальним аніж утеча від велетенського восьмилапого чудовиська. Арахнофобія — один з найбільш розповсюджених страхів. Схоже, у процесі еволюції люди зрозуміли, що товаришувати з павуками не круто, і саме тому багато хто відчуває до них неприязнь.У Grounded павуків по справжньому демонізовано, вони максимально агресивні, лякають шипінням і гарчанням, ще й стрибають! Одна втеча від такої падлюки за рівнем потовиділення рівноцінна хорошому кардіотренуванню, а за шкалою тривожності — серйозному нейропсихологічному захворюванню. У грі є декілька видів павуків, найбільш поширеними є ткачі, що для гравців-початківців становлять велику загрозу, для досвідчених же не є проблемою. Один такий «ткаченко» якось сплів собі лігво просто біля нашого з товаришем будинку. Значно небезпечнішими коштом більших розмірів і отрути є павуки-вовки, що оселяються в стовбурах дерев чи у скопищі дров. Окрім цих, є ще водяний павук, рідкісна чорна вдова і, можливо, ще кілька видів. Словом, восьмилапих у грі на будь-який смак. На щастя, добрі розробники передбачили наявність таких страхопудів, як я, і додали як опцію «режим арахнофобії». Суть цього режиму полягає у тому, щоб зробити павука менш павукоподібним і від цього менш страшним. Початкові стадії прибирають лапки, подальші зменшують кількість очей й інших «страхітливих елементів», насамкінець різнобарвне тільце монстра набирає кольору стиглого помаранча. На максимумі ця функція перетворює павука на два з&#8217;єднані еліпсоїди, один з яких має очі. З цим режимом я сяк-так зміг грати без параної і треморів.<div style="width: 1930px" class="wp-caption alignnone"><img loading="lazy" src="/wp-content/uploads/2023/07/64b0038621032_Arachnaphobia-Mode-01_On_JPG.jpg" alt="" width="1920" height="1080" />Режим арахнофобії на максимумі.</div>Відколи я застосував цю функцію (а застосував я її дуже швидко), то вирішив разом з товаришем, щоб вже остаточно мінімізувати атмосферу страху, називати цих безлапих павуків колобками. Відтоді вислови на кшталт «Обережно, там колобок!» чи «Нам треба нафармити колобків» увійшли до нашого активного геймерського словника. Після ігрових сесій Grounded справжні павуки виглядають справді безпорадними, навіть ніякого меча не треба, щоб їх долати, вистачить базового капця, кинутого за 10 метрів від мішені (безпека понад усе). Отакі пироги. Гру щиро рекомендую, особливо у кооперативі з другом. Усім добра (окрім павуків)!

🕷 Почвари у грі Grounded

Не дивлячись на те що мій ігровий досвід тягнеться ще з початку двохтисячних, я не можу похизуватись якимось великим списком пройдених тайтлів. Тому я вирішив обрати ту гру, якій я посвятив більшу частину свого ігрового часу, а саме World Of Warcraft.

Це був приблизно 2008 рік, вийшло доповнення Wrath of the Lich King і для мене, як і для багатьох інших воно стало найпершим, а з часом навіть культовим. Я створив свого першого персонажа, мій вибір пав на ельфа крові, паладина. Я обрав саме цю комбінацію не випадково, бо, по-перше, мої знайомі які підсадили мене на цю гру всі грали за Орду і відрізнятись я не хотів, а по-друге, ельфи крові як для одинадцятирічної дитини виглядали найбільш привабливими серед усіх цих орків, троллей, тауренів і неживих. І ось я почав свої перші пригоди у світі Азероту...

Для мене все було незвично і цікаво, до цього я не стикався із жанром MMORPG, тому тут багато речей були новими. У пам'яті ще була нещодавно пройдена кампанія Warcraft 3, через це було приємно бачити багато персонажів з тієї не менш культової RTS у всесвіті Азероту.

Гра з перших хвилин затягнула мене з головою. Першою локацію для мене, як це не дивно, була стартова локація ельфів крові, а саме Ліси Вічної Пісні. Навіть зараз якщо я вмикаю музику з цієї локації я відчуваю ті ж самі емоції які я відчував тоді, коли почув її вперше. Сама локація мене зачарувала, яскраві, помаранчеві ліси, населені різними магічними істотами та тваринами, а просто через центр всієї локації проходить так звана Стежа Мертвих, як нагадування про події які я ще пам'ятав з компанії Артаса у Warcraft 3. Під час проходження квестів цієї локації я почав знайомитись з лором гри, а особливо з лором ельфів крові. Я читав якщо не всі, то майже всі квести, у яких розповідалась доля цього народу вже після подій у Warcraft 3.

Після знайомства зі стартовою локацією, я потрапив у столицю ельфів крові. Тут треба зробити деяку ремарку, я невпевнений як можна правильно перекласти назву цього міста на солов'їну, бо я тоді грав на російській локалізації, де він називався «Луносвет», а у англійській версії це Silvermoon, далі я буду використовувати англійські варіанти назв міст, щоб не було плутаниці і якихось ляпів з перекладом. Так от, столиця ельфів крові вразила мене не менше ніж їх перша локація. Величні споруди, тисячолітні монументи, магічні стражі міста, все було чудово, тільки на жаль інших гравців там було не багато, це мене дещо засмутило, тому що, я ще не знав, що абсолютна більшість людей знаходиться у столиці всієї Орди під назвою Orgrimmar, але зараз не про це.

Дослідивши столицю, я рушив далі, у наступну локацію ельфів крові. Вона дуже сильно відрізнялась від першої. Замість сонячної та яскравої локації мене зустріли темні, холодні ліси, напівзруйновані споруди, спустошені селища. Там і тут відчувалась присутність неживих, звертати з дороги було не найкращою ідеєю, бо одразу тебе зустрічали вороже налаштовані супротивники. Тут я вперше зустрів представників іншої фракції яка входила до Орди, а саме неживих які були колишніми мешканцями королівства Лордерон, і були вбиті та підняті з мертвих для поповнення армії Артаса, але звільнилися від влади Короля Ліча і під керівництвом Сільвани Вітрокрилої змогли вижити, та закріпитись у новій для них реальності. Ця локація теж мене сильно вразила, я побачив що всесвіт Азероту може бути абсолютно різним, буквально, від яскравих та живих локацій до темних і холодних, наповнених усілякою нечистю.

Власне я рухався далі, проходив квест за квестом, відкривав для себе локацію за локацією, знайомився з новими людьми, потім наші шляхи розходились і на їх місце приходили нові люди. Десь коли я вже дійшов до локації з квестами саме, Wrath of the Lich King, (це було на 70+ рівні мого персонажа) я вступив до своєї першої гільдії. Там було чимало хороших людей, але найбільше я зблизився з гільдмайстром, дуже гарним хлопцем з яким ми спілкуємось до тепер, притому, що в реальному житті так і не зустрілись. З ними я довів свого персонажа до максимального рівня і почав підкоряти високорівневі підземелля, почався так званий "high level content".

Завершити цю вже затягнуту розповідь, краще за всього буде невеликим описом нашого першого рейдового досвіду. Ось настав час нашої рейдової пригоди. Коротко опишу тодішню рейдову систему. Було два варіанти рейдів, на 10 і на 25 людей, вони були тільки звичайної складності. Так от, ми з гільдією вирішили йти одразу в рейд на 25 людей, так і веселіше і нагороди кращі. Ми зібрали охочих, частина була з гільдії, частина була набрана з чату, бо членів гільдії нам не вистачило. Ми пішли у Наксрамас, цей рейд перекочував до WotLK з ванільної версії гри, про нього ходили чутки, що він був дуже складним, за тих ванільних часів. У нас був невеликий нервоз, але після смерті першого боса, всі заспокоїлись. Для повного проходження цього рейду нам знадобилось цілих шість годин, після нього я був дуже втомлений, в мене боліла голова, але було відчуття завершення, відчуття того що ми змогли, нам це було під силу, до того ж всі отримали гарну винагороду у вигляді обладунків високої якості, а я ще отримав щит з останнього боса, який вважався на той момент найкращим. Далі були інші рейди, інші підземелля, у решті решт у 2010 році наша гільдія перемогла Артаса у ролі Короля Ліча і після цього настало деяке затишшя.

Після цього йшли роки, був Cataclysm, Mists of Pandaria та інші доповнення. Зараз гра змінилась докорінно, я не буду казати змінилась вона в кращу сторону або в гіршу, все це суб'єктивні відчуття, можу сказати одне, що навіть після стількох років я все ще граю у World Of Warcraft і Warcraft 3 Reforge, хоч вже і не з таким ентузіазмом як раніше. На цьому все, дякую за увагу.

Не дивлячись на те що мій ігровий досвід тягнеться ще з початку двохтисячних, я не можу похизуватись якимось великим списком пройдених тайтлів. Тому я вирішив обрати ту гру, якій я посвятив більшу частину свого ігрового часу, а саме World Of Warcraft.Це був приблизно 2008 рік, вийшло доповнення Wrath of the Lich King і для мене, як і для багатьох інших воно стало найпершим, а з часом навіть культовим. Я створив свого першого персонажа, мій вибір пав на ельфа крові, паладина. Я обрав саме цю комбінацію не випадково, бо, по-перше, мої знайомі які підсадили мене на цю гру всі грали за Орду і відрізнятись я не хотів, а по-друге, ельфи крові як для одинадцятирічної дитини виглядали найбільш привабливими серед усіх цих орків, троллей, тауренів і неживих. І ось я почав свої перші пригоди у світі Азероту&#8230;Для мене все було незвично і цікаво, до цього я не стикався із жанром MMORPG, тому тут багато речей були новими. У пам&#8217;яті ще була нещодавно пройдена кампанія Warcraft 3, через це було приємно бачити багато персонажів з тієї не менш культової RTS у всесвіті Азероту.Гра з перших хвилин затягнула мене з головою. Першою локацію для мене, як це не дивно, була стартова локація ельфів крові, а саме Ліси Вічної Пісні. Навіть зараз якщо я вмикаю музику з цієї локації я відчуваю ті ж самі емоції які я відчував тоді, коли почув її вперше. Сама локація мене зачарувала, яскраві, помаранчеві ліси, населені різними магічними істотами та тваринами, а просто через центр всієї локації проходить так звана Стежа Мертвих, як нагадування про події які я ще пам&#8217;ятав з компанії Артаса у Warcraft 3. Під час проходження квестів цієї локації я почав знайомитись з лором гри, а особливо з лором ельфів крові. Я читав якщо не всі, то майже всі квести, у яких розповідалась доля цього народу вже після подій у Warcraft 3.Після знайомства зі стартовою локацією, я потрапив у столицю ельфів крові. Тут треба зробити деяку ремарку, я невпевнений як можна правильно перекласти назву цього міста на солов&#8217;їну, бо я тоді грав на російській локалізації, де він називався «Луносвет», а у англійській версії це Silvermoon, далі я буду використовувати англійські варіанти назв міст, щоб не було плутаниці і якихось ляпів з перекладом. Так от, столиця ельфів крові вразила мене не менше ніж їх перша локація. Величні споруди, тисячолітні монументи, магічні стражі міста, все було чудово, тільки на жаль інших гравців там було не багато, це мене дещо засмутило, тому що, я ще не знав, що абсолютна більшість людей знаходиться у столиці всієї Орди під назвою Orgrimmar, але зараз не про це.Дослідивши столицю, я рушив далі, у наступну локацію ельфів крові. Вона дуже сильно відрізнялась від першої. Замість сонячної та яскравої локації мене зустріли темні, холодні ліси, напівзруйновані споруди, спустошені селища. Там і тут відчувалась присутність неживих, звертати з дороги було не найкращою ідеєю, бо одразу тебе зустрічали вороже налаштовані супротивники. Тут я вперше зустрів представників іншої фракції яка входила до Орди, а саме неживих які були колишніми мешканцями королівства Лордерон, і були вбиті та підняті з мертвих для поповнення армії Артаса, але звільнилися від влади Короля Ліча і під керівництвом Сільвани Вітрокрилої змогли вижити, та закріпитись у новій для них реальності. Ця локація теж мене сильно вразила, я побачив що всесвіт Азероту може бути абсолютно різним, буквально, від яскравих та живих локацій до темних і холодних, наповнених усілякою нечистю.Власне я рухався далі, проходив квест за квестом, відкривав для себе локацію за локацією, знайомився з новими людьми, потім наші шляхи розходились і на їх місце приходили нові люди. Десь коли я вже дійшов до локації з квестами саме, Wrath of the Lich King, (це було на 70+ рівні мого персонажа) я вступив до своєї першої гільдії. Там було чимало хороших людей, але найбільше я зблизився з гільдмайстром, дуже гарним хлопцем з яким ми спілкуємось до тепер, притому, що в реальному житті так і не зустрілись. З ними я довів свого персонажа до максимального рівня і почав підкоряти високорівневі підземелля, почався так званий &#8220;high level content&#8221;.Завершити цю вже затягнуту розповідь, краще за всього буде невеликим описом нашого першого рейдового досвіду. Ось настав час нашої рейдової пригоди. Коротко опишу тодішню рейдову систему. Було два варіанти рейдів, на 10 і на 25 людей, вони були тільки звичайної складності. Так от, ми з гільдією вирішили йти одразу в рейд на 25 людей, так і веселіше і нагороди кращі. Ми зібрали охочих, частина була з гільдії, частина була набрана з чату, бо членів гільдії нам не вистачило. Ми пішли у Наксрамас, цей рейд перекочував до WotLK з ванільної версії гри, про нього ходили чутки, що він був дуже складним, за тих ванільних часів. У нас був невеликий нервоз, але після смерті першого боса, всі заспокоїлись. Для повного проходження цього рейду нам знадобилось цілих шість годин, після нього я був дуже втомлений, в мене боліла голова, але було відчуття завершення, відчуття того що ми змогли, нам це було під силу, до того ж всі отримали гарну винагороду у вигляді обладунків високої якості, а я ще отримав щит з останнього боса, який вважався на той момент найкращим. Далі були інші рейди, інші підземелля, у решті решт у 2010 році наша гільдія перемогла Артаса у ролі Короля Ліча і після цього настало деяке затишшя.Після цього йшли роки, був Cataclysm, Mists of Pandaria та інші доповнення. Зараз гра змінилась докорінно, я не буду казати змінилась вона в кращу сторону або в гіршу, все це суб&#8217;єктивні відчуття, можу сказати одне, що навіть після стількох років я все ще граю у World Of Warcraft і Warcraft 3 Reforge, хоч вже і не з таким ентузіазмом як раніше. На цьому все, дякую за увагу.

u041du0435 u0434u0438u0432u043bu044fu0447

u0412u0438u043du0430u0433u043eu0440u043eu0434u0430 u0434u043e u044fu043au043eu0457 u044f u0439u0448u043eu0432 u043fu0440u043eu0442u044fu0433u043eu043c 6 u0433u043eu0434u0438u043d

u042f u0434u043eu0432u0433u043e u0434u0443u043cu0430u0432 u0437 u044fu043au043eu0457 u0433u0440u0438 u0432u0437u044fu0442u0438 u0441u0432u043eu044e u0456u0433u0440u043eu0432u0443 u0456u0441u0442u043eu0440u0456u044e u0434u043bu044f u0446u044cu043eu0433u043e u0434u043eu043fu0438u0441u0443 u0456 u0432u0440u0435u0448u0442u0456 u0440u0435u0448u0442, u043eu0431u0440u0430u0432.

Я довго думав з якої гри взяти свою ігрову історію для цього допису і врешті-решт обрав.

Не дивлячись на те що мій ігровий досвід тягнеться ще з початку двохтисячних, я не можу похизуватись якимось великим списком пройдених тайтлів. Тому я вирішив обрати ту гру, якій я посвятив більшу частину свого ігрового часу, а саме World Of Warcraft.

Це був приблизно 2008 рік, вийшло доповнення Wrath of the Lich King і для мене, як і для багатьох інших воно стало найпершим, а з часом навіть культовим. Я створив свого першого персонажа, мій вибір пав на ельфа крові, паладина. Я обрав саме цю комбінацію не випадково, бо, по-перше, мої знайомі які підсадили мене на цю гру всі грали за Орду і відрізнятись я не хотів, а по-друге, ельфи крові як для одинадцятирічної дитини виглядали найбільш привабливими серед усіх цих орків, троллей, тауренів і неживих. І ось я почав свої перші пригоди у світі Азероту...

Для мене все було незвично і цікаво, до цього я не стикався із жанром MMORPG, тому тут багато речей були новими. У пам'яті ще була нещодавно пройдена кампанія Warcraft 3, через це було приємно бачити багато персонажів з тієї не менш культової RTS у всесвіті Азероту.

Гра з перших хвилин затягнула мене з головою. Першою локацію для мене, як це не дивно, була стартова локація ельфів крові, а саме Ліси Вічної Пісні. Навіть зараз якщо я вмикаю музику з цієї локації я відчуваю ті ж самі емоції які я відчував тоді, коли почув її вперше. Сама локація мене зачарувала, яскраві, помаранчеві ліси, населені різними магічними істотами та тваринами, а просто через центр всієї локації проходить так звана Стежа Мертвих, як нагадування про події які я ще пам'ятав з компанії Артаса у Warcraft 3. Під час проходження квестів цієї локації я почав знайомитись з лором гри, а особливо з лором ельфів крові. Я читав якщо не всі, то майже всі квести, у яких розповідалась доля цього народу вже після подій у Warcraft 3.

Після знайомства зі стартовою локацією, я потрапив у столицю ельфів крові. Тут треба зробити деяку ремарку, я невпевнений як можна правильно перекласти назву цього міста на солов'їну, бо я тоді грав на російській локалізації, де він називався «Луносвет», а у англійській версії це Silvermoon, далі я буду використовувати англійські варіанти назв міст, щоб не було плутаниці і якихось ляпів з перекладом. Так от, столиця ельфів крові вразила мене не менше ніж їх перша локація. Величні споруди, тисячолітні монументи, магічні стражі міста, все було чудово, тільки на жаль інших гравців там було не багато, це мене дещо засмутило, тому що, я ще не знав, що абсолютна більшість людей знаходиться у столиці всієї Орди під назвою Orgrimmar, але зараз не про це.

Дослідивши столицю, я рушив далі, у наступну локацію ельфів крові. Вона дуже сильно відрізнялась від першої. Замість сонячної та яскравої локації мене зустріли темні, холодні ліси, напівзруйновані споруди, спустошені селища. Там і тут відчувалась присутність неживих, звертати з дороги було не найкращою ідеєю, бо одразу тебе зустрічали вороже налаштовані супротивники. Тут я вперше зустрів представників іншої фракції яка входила до Орди, а саме неживих які були колишніми мешканцями королівства Лордерон, і були вбиті та підняті з мертвих для поповнення армії Артаса, але звільнилися від влади Короля Ліча і під керівництвом Сільвани Вітрокрилої змогли вижити, та закріпитись у новій для них реальності. Ця локація теж мене сильно вразила, я побачив що всесвіт Азероту може бути абсолютно різним, буквально, від яскравих та живих локацій до темних і холодних, наповнених усілякою нечистю.

Власне я рухався далі, проходив квест за квестом, відкривав для себе локацію за локацією, знайомився з новими людьми, потім наші шляхи розходились і на їх місце приходили нові люди. Десь коли я вже дійшов до локації з квестами саме, Wrath of the Lich King, (це було на 70+ рівні мого персонажа) я вступив до своєї першої гільдії. Там було чимало хороших людей, але найбільше я зблизився з гільдмайстром, дуже гарним хлопцем з яким ми спілкуємось до тепер, притому, що в реальному житті так і не зустрілись. З ними я довів свого персонажа до максимального рівня і почав підкоряти високорівневі підземелля, почався так званий "high level content".

Завершити цю вже затягнуту розповідь, краще за всього буде невеликим описом нашого першого рейдового досвіду. Ось настав час нашої рейдової пригоди. Коротко опишу тодішню рейдову систему. Було два варіанти рейдів, на 10 і на 25 людей, вони були тільки звичайної складності. Так от, ми з гільдією вирішили йти одразу в рейд на 25 людей, так і веселіше і нагороди кращі. Ми зібрали охочих, частина була з гільдії, частина була набрана з чату, бо членів гільдії нам не вистачило. Ми пішли у Наксрамас, цей рейд перекочував до WotLK з ванільної версії гри, про нього ходили чутки, що він був дуже складним, за тих ванільних часів. У нас був невеликий нервоз, але після смерті першого боса, всі заспокоїлись. Для повного проходження цього рейду нам знадобилось цілих шість годин, після нього я був дуже втомлений, в мене боліла голова, але було відчуття завершення, відчуття того що ми змогли, нам це було під силу, до того ж всі отримали гарну винагороду у вигляді обладунків високої якості, а я ще отримав щит з останнього боса, який вважався на той момент найкращим. Далі були інші рейди, інші підземелля, у решті решт у 2010 році наша гільдія перемогла Артаса у ролі Короля Ліча і після цього настало деяке затишшя.

Після цього йшли роки, був Cataclysm, Mists of Pandaria та інші доповнення. Зараз гра змінилась докорінно, я не буду казати змінилась вона в кращу сторону або в гіршу, все це суб'єктивні відчуття, можу сказати одне, що навіть після стількох років я все ще граю у World Of Warcraft і Warcraft 3 Reforge, хоч вже і не з таким ентузіазмом як раніше. На цьому все, дякую за увагу.

🎮 Пригода довжиною у роки

Спочатку я думав розповісти про місію з вертольотиком із GTA і всі страждання, повʼязані з нею. Були думки згадати та про гонку з оригінальної Mafia, яку я проходив, певно, кілька тижнів поспіль. Але потім подумалось, що історії про вертольотик і перегони, звісно, дуже рідні, але вони є у багатьох. Дитячі спогади дивовижним чином найсвіжіші. Тому я вирішив згадати історію зовсім недавню.

Ця історія – про мій найбільш імерсивний досвід у відеоіграх. І, як не дивно, він жодним чином не повʼязаний з жанром immersive sim.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a31533cd37a_3899685-2021-10-27_22-12-12-45uchusu-scaled.jpg">

Гру UNSIGHTED розробила маленька бразильська студія Studio Pixel Punk. Вона вийшла у 2021 році, і не дивуйтесь, якщо ви ніколи про неї не чули: я приніс вам витончений каламбур про те, що через назву гра вийшла доволі непоміченою. А шкода, бо вона варта уваги.

Я знайшов UNSIGHTED через підписку Game Pass. Кинув її у Play Later до купи інших ігор і на якийсь час забув. Згадати мені про неї довелося, бо я прочитав новину про те, що вона незабаром покине сервіс. Не знаю точно, як саме працює категорія Leaving Soon, здається, що точної дати видалення ігор ніхто ніколи не називає. Але я прикинув, що в мене є десь тиждень-два на ознайомлення.

Чесно кажучи, я не думав, що мене затягне. Я хотів просто глянути ґеймплей і послухати завʼязку. Думав, що проведу там пів години й поставлю в голові умовну галочку.

Але як же сильно я помилився.
<div id="attachment_218525" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-scaled.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-218525" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-scaled.jpg" alt="">

 


</div>
Отже, що таке UNSIGHTED?

Уявіть собі класичну метроїдванію з елементами souls-lite і zelda-like, цікавим експлорінгом, швидкими бійками з активним використанням парирування й нескладними загадками. Тут вам цікаві персонажі, тут вам бомбезний сетинг із роботами, що отримали свідомість і почали їхати з глузду, тут вам чудовий піксель-арт, тут вам багато можливостей для прокачки.

І тут вам великий світ, який хочеться досліджувати.

Але є одне “але”.

У грі є таймер.

Вельми вбивчий таймер.
<div id="attachment_218527" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a315b96e454_large.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-218527" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a315b96e454_large.jpg" alt="">

 

</div>
В меню гри вбудований зручний екранчик, що показує через яку саме кількість годин ігрового часу помре КОЖЕН із тих персонажів, з якими ви встигли познайомитися. Тільки не хвилюйтеся: звичайно, ви можете подовжити їхнє життя на деякий час. Для цього потрібно лише подарувати їм певний предмет. Правда, ці предмети не можна ні купити, ні cкрафтити – лише знайти. А на пошуки треба витратити час. І поки ви намагаєтеся знайти предмет для рятування одного персонажа, всі інші повільно помирають. І не забувайте, що у вас теж є такий особистий таймер, який потроху вас наближує до остаточного Game Over.

Бігти до фінального боса чи піти досліджувати стару зону з новими навичками, щоб подовжити життя персонажам? Кого ви врятуєте – коваля (бо він єдиний, хто може покращити вашу зброю) чи дівчину з магазину (бо вона у вас закохана)? Ви взяли б із собою в подорож песика? Він допоможе вам із бійками (і він просто кльовий, це ж песик), але іноді йому треба спати – і на це потрібний час. Таких дилем гра створює багатенько.

Отже, тепер ви розумієте, що я цю гру проходив, маючи два таймери одночасно. Перший таймер був ігровим і вбивав персонажів. Другий таймер був реальним, хоча й невидимим, і погрожував мені видалити гру з бібліотеки до того, як я врятую той всесвіт.

Слухайте, я взагалі-то не дурний і розумію, що коли гра зникає з підписки, її можна, ну, наприклад, купити. Але це якось неспортивно, правда? Тому пару вечорів довелося засиджуватися допізна, щоб врятувати всіх.

Десь я читав у відгуках, люди жалілися на пласких персонажів, але я цього не відчув. Ні, доля кожного з них була лише у моїх руках. І я знав, що якщо я не зроблю цього вчасно – до того, як сплине термін перебування гри у підписці – то мені доведеться викласти умовні 20 доларів. Я знав, що я не зможу їх кинути. Чи витратив би я умовні 20 доларів на пласких персонажів? Не знаю, не думаю. Ну, хіба що на песика. Песик не може буде пласким.
<div id="attachment_218529" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a315e1c237b_3.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-218529" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a315e1c237b_3.jpg" alt="">

</div>
Я чув про розробки, де гравець всередині віртуальної реальності отримує фідбек від дотику через спеціальні рукавички. Ще існує можливість занурення в ігровий всесвіт через запахи чи певне освітлення кімнати. Але в мене такого ніколи не було, тому мій найбільш імерсивний досвід – це коли ти одночасно намагаєшся врятувати всіх мешканців пост-апокаліптичного світу і гривні на своїй карточці.

UNSIGHTED зникла з підписки за пару днів після того, як я її закінчив. Пізніше я все ж заніс розробникам копієчку з вдячністю за цю неймовірну пригоду. Мій коваль вижив. Закохана дівчина теж. Правда, брехати не буду, не всім так пощастило. А от кому точно пощастило, так це тим, хто в UNSIGHTED ще не грав – і має тепер можливість зануритися в неї вперше.

Примітка редакції. Ця публікація створена в рамках конкурсу Na chasi та Xbox: «Моя найпам'ятніша ігрова пригода». Дізнатися більше можна <a href="https://nachasi.com/videogames/2023/06/19/pcgamepass-contest/">за посиланням</a>.

Спочатку я думав розповісти про місію з вертольотиком із GTA і всі страждання, повʼязані з нею. Були думки згадати та про гонку з оригінальної Mafia, яку я проходив, певно, кілька тижнів поспіль. Але потім подумалось, що історії про вертольотик і перегони, звісно, дуже рідні, але вони є у багатьох. Дитячі спогади дивовижним чином найсвіжіші. Тому я вирішив згадати історію зовсім недавню.Ця історія – про мій найбільш імерсивний досвід у відеоіграх. І, як не дивно, він жодним чином не повʼязаний з жанром immersive sim.<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64a31533cd37a_3899685-2021-10-27_22-12-12-45uchusu-scaled.jpg">Гру UNSIGHTED розробила маленька бразильська студія Studio Pixel Punk. Вона вийшла у 2021 році, і не дивуйтесь, якщо ви ніколи про неї не чули: я приніс вам витончений каламбур про те, що через назву гра вийшла доволі непоміченою. А шкода, бо вона варта уваги.Я знайшов UNSIGHTED через підписку Game Pass. Кинув її у Play Later до купи інших ігор і на якийсь час забув. Згадати мені про неї довелося, бо я прочитав новину про те, що вона незабаром покине сервіс. Не знаю точно, як саме працює категорія Leaving Soon, здається, що точної дати видалення ігор ніхто ніколи не називає. Але я прикинув, що в мене є десь тиждень-два на ознайомлення.Чесно кажучи, я не думав, що мене затягне. Я хотів просто глянути ґеймплей і послухати завʼязку. Думав, що проведу там пів години й поставлю в голові умовну галочку.Але як же сильно я помилився.<div id="attachment_218525" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-scaled.jpg" data-quill-caption=""><img loading="lazy" width="2560" height="1440" class="wp-image-218525" src="/wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-scaled.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-scaled.jpg 2560w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-300x169.jpg 300w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-1024x576.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-768x432.jpg 768w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-1536x864.jpg 1536w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-2048x1152.jpg 2048w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-650x366.jpg 650w" sizes="(max-width: 2560px) 100vw, 2560px" /> </div>Отже, що таке UNSIGHTED?Уявіть собі класичну метроїдванію з елементами souls-lite і zelda-like, цікавим експлорінгом, швидкими бійками з активним використанням парирування й нескладними загадками. Тут вам цікаві персонажі, тут вам бомбезний сетинг із роботами, що отримали свідомість і почали їхати з глузду, тут вам чудовий піксель-арт, тут вам багато можливостей для прокачки.І тут вам великий світ, який хочеться досліджувати.Але є одне “але”.У грі є таймер.Вельми вбивчий таймер.<div id="attachment_218527" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2023/07/64a315b96e454_large.jpg" data-quill-caption=""><img loading="lazy" width="1780" height="997" class="wp-image-218527" src="/wp-content/uploads/2023/07/64a315b96e454_large.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2023/07/64a315b96e454_large.jpg 1780w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315b96e454_large-300x168.jpg 300w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315b96e454_large-1024x574.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315b96e454_large-768x430.jpg 768w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315b96e454_large-1536x860.jpg 1536w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315b96e454_large-650x364.jpg 650w" sizes="(max-width: 1780px) 100vw, 1780px" /> </div>В меню гри вбудований зручний екранчик, що показує через яку саме кількість годин ігрового часу помре КОЖЕН із тих персонажів, з якими ви встигли познайомитися. Тільки не хвилюйтеся: звичайно, ви можете подовжити їхнє життя на деякий час. Для цього потрібно лише подарувати їм певний предмет. Правда, ці предмети не можна ні купити, ні cкрафтити – лише знайти. А на пошуки треба витратити час. І поки ви намагаєтеся знайти предмет для рятування одного персонажа, всі інші повільно помирають. І не забувайте, що у вас теж є такий особистий таймер, який потроху вас наближує до остаточного Game Over.Бігти до фінального боса чи піти досліджувати стару зону з новими навичками, щоб подовжити життя персонажам? Кого ви врятуєте – коваля (бо він єдиний, хто може покращити вашу зброю) чи дівчину з магазину (бо вона у вас закохана)? Ви взяли б із собою в подорож песика? Він допоможе вам із бійками (і він просто кльовий, це ж песик), але іноді йому треба спати – і на це потрібний час. Таких дилем гра створює багатенько.Отже, тепер ви розумієте, що я цю гру проходив, маючи два таймери одночасно. Перший таймер був ігровим і вбивав персонажів. Другий таймер був реальним, хоча й невидимим, і погрожував мені видалити гру з бібліотеки до того, як я врятую той всесвіт.Слухайте, я взагалі-то не дурний і розумію, що коли гра зникає з підписки, її можна, ну, наприклад, купити. Але це якось неспортивно, правда? Тому пару вечорів довелося засиджуватися допізна, щоб врятувати всіх.Десь я читав у відгуках, люди жалілися на пласких персонажів, але я цього не відчув. Ні, доля кожного з них була лише у моїх руках. І я знав, що якщо я не зроблю цього вчасно – до того, як сплине термін перебування гри у підписці – то мені доведеться викласти умовні 20 доларів. Я знав, що я не зможу їх кинути. Чи витратив би я умовні 20 доларів на пласких персонажів? Не знаю, не думаю. Ну, хіба що на песика. Песик не може буде пласким.<div id="attachment_218529" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2023/07/64a315e1c237b_3.jpg" data-quill-caption=""><img loading="lazy" width="1780" height="997" class="wp-image-218529" src="/wp-content/uploads/2023/07/64a315e1c237b_3.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2023/07/64a315e1c237b_3.jpg 1780w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315e1c237b_3-300x168.jpg 300w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315e1c237b_3-1024x574.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315e1c237b_3-768x430.jpg 768w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315e1c237b_3-1536x860.jpg 1536w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315e1c237b_3-650x364.jpg 650w" sizes="(max-width: 1780px) 100vw, 1780px" /></div>Я чув про розробки, де гравець всередині віртуальної реальності отримує фідбек від дотику через спеціальні рукавички. Ще існує можливість занурення в ігровий всесвіт через запахи чи певне освітлення кімнати. Але в мене такого ніколи не було, тому мій найбільш імерсивний досвід – це коли ти одночасно намагаєшся врятувати всіх мешканців пост-апокаліптичного світу і гривні на своїй карточці.UNSIGHTED зникла з підписки за пару днів після того, як я її закінчив. Пізніше я все ж заніс розробникам копієчку з вдячністю за цю неймовірну пригоду. Мій коваль вижив. Закохана дівчина теж. Правда, брехати не буду, не всім так пощастило. А от кому точно пощастило, так це тим, хто в UNSIGHTED ще не грав – і має тепер можливість зануритися в неї вперше.Примітка редакції. Ця публікація створена в рамках конкурсу Na chasi та Xbox: «Моя найпам&#8217;ятніша ігрова пригода». Дізнатися більше можна <a href="/videogames/2023/06/19/pcgamepass-contest/">за посиланням</a>.

u0421u043fu043eu0447u0430u0442u043au0443 u044f u0434u0443u043cu0430u0432 u0440u043eu0437u043fu043eu0432u0456u0441u0442u0438 u043fu0440u043e u043cu0456u0441u0456u044e u0437 u0432u0435u0440u0442u043eu043bu044cu043eu0442u0438u043au043eu043c u0456u0437 GTA u0456 u0432u0441u0456 u0441u0442u0440u0430u0436u0434u0430u043du043du044f, u043fu043eu0432u02bcu044fu0437u0430u043du0456 u0437 u043du0435u044e. u0411u0443u043bu0438 u0434u0443u043cu043au0438 u0437u0433u0430u0434u0430u0442u0438 u0456 u043fu0440u043e u0433u043eu043du043au0443 u0437 u043eu0440u0438u0433u0456u043du0430u043bu044cu043du043eu0457 Mafia, u044fu043au0443 u044f u043fu0440u043eu0445u043eu0434u0438u0432, u043fu0435u0432u043du043e, u043au0456u043bu044cu043au0430 u0442u0438u0436u043du0456u0432 u043fu043eu0441u043fu0456u043bu044c. u0410u043bu0435 u043fu043eu0442u0456u043c u043fu043eu0434u0443u043cu0430u043bu043eu0441u044c, u0449u043e u0456u0441u0442u043eu0440u0456u0457 u043fu0440u043e u0432u0435u0440u0442u043eu043bu044cu043eu0442u0438u043a u0456 u043fu0435u0440u0435u0433u043eu043du0438, u0437u0432u0456u0441u043du043e, u0434u0443u0436u0435 u0440u0456u0434u043du0456, u0430u043bu0435 u0432u043eu043du0438 u0454 u0443 u0431u0430u0433u0430u0442u044cu043eu0445. u0414u0438u0442u044fu0447u0456 u0441u043fu043eu0433u0430u0434u0438 u0434u0438u0432u043eu0432u0438u0436u043du0438u043c u0447u0438u043du043eu043c u043du0430u0439u0441u0432u0456u0436u0456u0448u0456. u0422u043eu043cu0443 u044f u0432u0438u0440u0456u0448u0438u0432 u0437u0433u0430u0434u0430u0442u0438 u0456u0441u0442u043eu0440u0456u044e u0437u043eu0432u0441u0456u043c u043du0435u0434u0430u0432u043du044e.u0426u044f u0456u0441u0442u043eu0440u0456u044f u2013 u043fu0440u043e u043cu0456u0439 u043du0430u0439u0431u0456u043bu044cu0448 u0456u043cu0435u0440u0441u0438u0432u043du0438u0439 u0434u043eu0441u0432u0456u0434 u0443 u0432u0456u0434u0435u043eu0456u0433u0440u0430u0445. u0406, u044fu043a u043du0435 u0434u0438u0432u043du043e, u0432u0456u043d u0436u043eu0434u043du0438u043c u0447u0438u043du043eu043c u043du0435 u043fu043eu0432u02bcu044fu0437u0430u043du0438u0439 u0437 u0436u0430u043du0440u043eu043c immersive sim.<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a2fc4225030_3899685-2021-10-27_22-12-12-45uchusu-scaled.jpg">u0413u0440u0443 UNSIGHTED u0440u043eu0437u0440u043eu0431u0438u043bu0430 u043cu0430u043bu0435u043du044cu043au0430 u0431u0440u0430u0437u0438u043bu044cu0441u044cu043au0430 u0441u0442u0443u0434u0456u044f Studio Pixel Punk. u0412u043eu043du0430 u0432u0438u0439u0448u043bu0430 u0443 2021 u0440u043eu0446u0456, u0456 u043du0435 u0434u0438u0432u0443u0439u0442u0435u0441u044c, u044fu043au0449u043e u0432u0438 u043du0456u043au043eu043bu0438 u043fu0440u043e u043du0435u0457 u043du0435 u0447u0443u043bu0438: u044f u043fu0440u0438u043du0456u0441 u0432u0430u043c u0432u0438u0442u043eu043du0447u0435u043du0438u0439 u043au0430u043bu0430u043cu0431u0443u0440 u043fu0440u043e u0442u0435, u0449u043e u0447u0435u0440u0435u0437 u043du0430u0437u0432u0443 u0433u0440u0430 u0432u0438u0439u0448u043bu0430 u0434u043eu0432u043eu043bu0456 u043du0435u043fu043eu043cu0456u0447u0435u043du043eu044e. u0410 u0448u043au043eu0434u0430, u0431u043e u0432u043eu043du0430 u0432u0430u0440u0442u0430 u0443u0432u0430u0433u0438.u042f u0437u043du0430u0439u0448u043eu0432 UNSIGHTED u0447u0435u0440u0435u0437 u043fu0456u0434u043fu0438u0441u043au0443 Game Pass. u041au0438u043du0443u0432 u0457u0457 u0443 Play Later u0434u043e u043au0443u043fu0438 u0456u043du0448u0438u0445 u0456u0433u043eu0440 u0456 u043du0430 u044fu043au0438u0439u0441u044c u0447u0430u0441 u0437u0430u0431u0443u0432. u0417u0433u0430u0434u0430u0442u0438 u043cu0435u043du0456 u043fu0440u043e u043du0435u0457 u0434u043eu0432u0435u043bu043eu0441u044f, u0431u043e u044f u043fu0440u043eu0447u0438u0442u0430u0432 u043du043eu0432u0438u043du0443 u043fu0440u043e u0442u0435, u0449u043e u0432u043eu043du0430 u043du0435u0437u0430u0431u0430u0440u043eu043c u043fu043eu043au0438u043du0435 u0441u0435u0440u0432u0456u0441. u041du0435 u0437u043du0430u044e u0442u043eu0447u043du043e, u044fu043a u0441u0430u043cu0435 u043fu0440u0430u0446u044eu0454 u043au0430u0442u0435u0433u043eu0440u0456u044f Leaving Soon, u0437u0434u0430u0454u0442u044cu0441u044f, u0449u043e u0442u043eu0447u043du043eu0457 u0434u0430u0442u0438 u0432u0438u0434u0430u043bu0435u043du043du044f u0456u0433u043eu0440 u043du0456u0445u0442u043e u043du0456u043au043eu043bu0438 u043du0435 u043du0430u0437u0438u0432u0430u0454. u0410u043bu0435 u044f u043fu0440u0438u043au0438u043du0443u0432, u0449u043e u0432 u043cu0435u043du0435 u0454 u0434u0435u0441u044c u0442u0438u0436u0434u0435u043du044c-u0434u0432u0430 u043du0430 u043eu0437u043du0430u0439u043eu043cu043bu0435u043du043du044f.u0427u0435u0441u043du043e u043au0430u0436u0443u0447u0438, u044f u043du0435 u0434u0443u043cu0430u0432, u0449u043e u043cu0435u043du0435 u0437u0430u0442u044fu0433u043du0435. u042f u0445u043eu0442u0456u0432 u043fu0440u043eu0441u0442u043e u0433u043bu044fu043du0443u0442u0438 u0491u0435u0439u043cu043fu043bu0435u0439 u0456 u043fu043eu0441u043bu0443u0445u0430u0442u0438 u0437u0430u0432u02bcu044fu0437u043au0443. u0414u0443u043cu0430u0432, u0449u043e u043fu0440u043eu0432u0435u0434u0443 u0442u0430u043c u043fu0456u0432 u0433u043eu0434u0438u043du0438 u0456 u043fu043eu0441u0442u0430u0432u043bu044e u0432 u0433u043eu043bu043eu0432u0456 u0443u043cu043eu0432u043du0443 u0433u0430u043bu043eu0447u043au0443.u0410u043bu0435 u044fu043a u0436u0435 u0441u0438u043bu044cu043du043e u044f u043fu043eu043cu0438u043bu0438u0432u0441u044f.<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a2fc7348518_SetWidth800-unsighted-screenshot-0.jpg">u041eu0442u0436u0435, u0449u043e u0442u0430u043au0435 UNSIGHTED?u0423u044fu0432u0456u0442u044c u0441u043eu0431u0456 u043au043bu0430u0441u0438u0447u043du0443 u043cu0435u0442u0440u043eu0457u0434u0432u0430u043du0456u044e u0437 u0435u043bu0435u043cu0435u043du0442u0430u043cu0438 souls-lite u0456 zelda-like, u0446u0456u043au0430u0432u0438u043c u0435u043au0441u043fu043bu043eu0440u0456u043du0433u043eu043c, u0448u0432u0438u0434u043au0438u043cu0438 u0431u0456u0439u043au0430u043cu0438 u0437 u0430u043au0442u0438u0432u043du0438u043c u0432u0438u043au043eu0440u0438u0441u0442u0430u043du043du044fu043c u043fu0430u0440u0438u0440u0443u0432u0430u043du043du044f u0439 u043du0435u0441u043au043bu0430u0434u043du0438u043cu0438 u0437u0430u0433u0430u0434u043au0430u043cu0438. u0422u0443u0442 u0432u0430u043c u0446u0456u043au0430u0432u0456 u043fu0435u0440u0441u043eu043du0430u0436u0456, u0442u0443u0442 u0432u0430u043c u0431u043eu043cu0431u0435u0437u043du0438u0439 u0441u0435u0442u0438u043du0433 u0456u0437 u0440u043eu0431u043eu0442u0430u043cu0438, u0449u043e u043eu0442u0440u0438u043cu0430u043bu0438 u0441u0432u0456u0434u043eu043cu0456u0441u0442u044c u0456 u043fu043eu0447u0430u043bu0438 u0457u0445u0430u0442u0438 u0437 u0433u043bu0443u0437u0434u0443, u0442u0443u0442 u0432u0430u043c u0447u0443u0434u043eu0432u0438u0439 u043fu0456u043au0441u0435u043bu044c-u0430u0440u0442, u0442u0443u0442 u0432u0430u043c u0431u0430u0433u0430u0442u043e u043cu043eu0436u043bu0438u0432u043eu0441u0442u0435u0439 u0434u043bu044f u043fu0440u043eu043au0430u0447u043au0438.u0406 u0442u0443u0442 u0432u0430u043c u0432u0435u043bu0438u043au0438u0439 u0441u0432u0456u0442, u044fu043au0438u0439 u0445u043eu0447u0435u0442u044cu0441u044f u0434u043eu0441u043bu0456u0434u0436u0443u0432u0430u0442u0438.u0410u043bu0435 u0454 u043eu0434u043du0435 u201cu0430u043bu0435u201d.u0423 u0433u0440u0456 u0454 u0442u0430u0439u043cu0435u0440. u0412u0435u043bu044cu043cu0438 u0432u0431u0438u0432u0447u0438u0439 u0442u0430u0439u043cu0435u0440.<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a2fcf5000b6_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-scaled.jpg"> u0412 u043cu0435u043du044e u0433u0440u0438 u0432u0431u0443u0434u043eu0432u0430u043du0438u0439 u0437u0440u0443u0447u043du0438u0439 u0435u043au0440u0430u043du0447u0438u043a, u0449u043e u043fu043eu043au0430u0437u0443u0454 u0447u0435u0440u0435u0437 u044fu043au0443 u0441u0430u043cu0435 u043au0456u043bu044cu043au0456u0441u0442u044c u0433u043eu0434u0438u043d u0456u0433u0440u043eu0432u043eu0433u043e u0447u0430u0441u0443 u043fu043eu043cu0440u0435 u041au041eu0416u0415u041d u0456u0437 u0442u0438u0445 u043fu0435u0440u0441u043eu043du0430u0436u0456u0432, u0437 u044fu043au0438u043cu0438 u0432u0438 u0432u0441u0442u0438u0433u043bu0438 u043fu043eu0437u043du0430u0439u043eu043cu0438u0442u0438u0441u044f. u0422u0456u043bu044cu043au0438 u043du0435 u0445u0432u0438u043bu044eu0439u0442u0435u0441u044f: u0437u0432u0438u0447u0430u0439u043du043e, u0432u0438 u043cu043eu0436u0435u0442u0435 u043fu043eu0434u043eu0432u0436u0438u0442u0438 u0457u0445u043du0454 u0436u0438u0442u0442u044f u043du0430 u0434u0435u044fu043au0438u0439 u0447u0430u0441. u0414u043bu044f u0446u044cu043eu0433u043e u043fu043eu0442u0440u0456u0431u043du043e u043bu0438u0448u0435 u043fu043eu0434u0430u0440u0443u0432u0430u0442u0438 u0457u043c u043fu0435u0432u043du0438u0439 u043fu0440u0435u0434u043cu0435u0442. u041fu0440u0430u0432u0434u0430, u0446u0456 u043fu0440u0435u0434u043cu0435u0442u0438 u043du0435 u043cu043eu0436u043du0430 u043du0456 u043au0443u043fu0438u0442u0438, u043du0456 cu043au0440u0430u0444u0442u0438u0442u0438 u2013 u043bu0438u0448u0435 u0437u043du0430u0439u0442u0438. u0410 u043du0430 u043fu043eu0448u0443u043au0438 u0442u0440u0435u0431u0430 u0432u0438u0442u0440u0430u0442u0438u0442u0438 u0447u0430u0441. u0406 u043fu043eu043au0438 u0432u0438 u043du0430u043cu0430u0433u0430u0454u0442u0435u0441u044f u0437u043du0430u0439u0442u0438 u043fu0440u0435u0434u043cu0435u0442 u0434u043bu044f u0440u044fu0442u0443u0432u0430u043du043du044f u043eu0434u043du043eu0433u043e u043fu0435u0440u0441u043eu043du0430u0436u0430, u0432u0441u0456 u0456u043du0448u0456 u043fu043eu0432u0456u043bu044cu043du043e u043fu043eu043cu0438u0440u0430u044eu0442u044c. u0406 u043du0435 u0437u0430u0431u0443u0432u0430u0439u0442u0435, u0449u043e u0443 u0432u0430u0441 u0442u0435u0436 u0454 u0442u0430u043au0438u0439 u043eu0441u043eu0431u0438u0441u0442u0438u0439 u0442u0430u0439u043cu0435u0440, u044fu043au0438u0439 u043fu043eu0442u0440u043eu0445u0443 u0432u0430u0441 u043du0430u0431u043bu0438u0436u0443u0454 u0434u043e u043eu0441u0442u0430u0442u043eu0447u043du043eu0433u043e Game Over.u0411u0456u0433u0442u0438 u0434u043e u0444u0456u043du0430u043bu044cu043du043eu0433u043e u0431u043eu0441u0430 u0447u0438 u043fu0456u0442u0438 u0434u043eu0441u043bu0456u0434u0436u0443u0432u0430u0442u0438 u0441u0442u0430u0440u0443 u0437u043eu043du0443 u0437 u043du043eu0432u0438u043cu0438 u043du0430u0432u0438u0447u043au0430u043cu0438, u0449u043eu0431 u043fu043eu0434u043eu0432u0436u0438u0442u0438 u0436u0438u0442u0442u044f u043fu0435u0440u0441u043eu043du0430u0436u0430u043c? u041au043eu0433u043e u0432u0438 u0432u0440u044fu0442u0443u0454u0442u0435 u2013 u043au043eu0432u0430u043bu044f (u0431u043e u0432u0456u043d u0454u0434u0438u043du0438u0439, u0445u0442u043e u043cu043eu0436u0435 u043fu043eu043au0440u0430u0449u0438u0442u0438 u0432u0430u0448u0443 u0437u0431u0440u043eu044e) u0447u0438 u0434u0456u0432u0447u0438u043du0443 u0437 u043cu0430u0433u0430u0437u0438u043du0443 (u0431u043e u0432u043eu043du0430 u0443 u0432u0430u0441 u0437u0430u043au043eu0445u0430u043du0430)? u0412u0438 u0432u0437u044fu043bu0438 u0431 u0456u0437 u0441u043eu0431u043eu044e u0432 u043fu043eu0434u043eu0440u043eu0436 u043fu0435u0441u0438u043au0430? u0412u0456u043d u0434u043eu043fu043eu043cu043eu0436u0435 u0432u0430u043c u0437 u0431u0456u0439u043au0430u043cu0438 (u0456 u0432u0456u043d u043fu0440u043eu0441u0442u043e u043au043bu044cu043eu0432u0438u0439, u0446u0435 u0436 u043fu0435u0441u0438u043a), u0430u043bu0435 u0456u043du043eu0434u0456 u0439u043eu043cu0443 u0442u0440u0435u0431u0430 u0441u043fu0430u0442u0438 u2013&nbsp;u0456 u043du0430 u0446u0435 u043fu043eu0442u0440u0456u0431u043du0438u0439 u0447u0430u0441. u0422u0430u043au0438u0445 u0434u0438u043bu0435u043c u0433u0440u0430 u0441u0442u0432u043eu0440u044eu0454 u0431u0430u0433u0430u0442u0435u043du044cu043au043e.u041eu0442u0436u0435, u0442u0435u043fu0435u0440 u0432u0438 u0440u043eu0437u0443u043cu0456u0454u0442u0435, u0449u043e u044f u0446u044e u0433u0440u0443 u043fu0440u043eu0445u043eu0434u0438u0432, u043cu0430u044eu0447u0438 u0434u0432u0430 u0442u0430u0439u043cu0435u0440u0438 u043eu0434u043du043eu0447u0430u0441u043du043e. u041fu0435u0440u0448u0438u0439 u0442u0430u0439u043cu0435u0440 u0431u0443u0432 u0456u0433u0440u043eu0432u0438u043c u0456 u0432u0431u0438u0432u0430u0432 u043fu0435u0440u0441u043eu043du0430u0436u0456u0432. u0414u0440u0443u0433u0438u0439 u0442u0430u0439u043cu0435u0440 u0431u0443u0432 u0440u0435u0430u043bu044cu043du0438u043c, u0445u043eu0447u0430 u0439 u043du0435u0432u0438u0434u0438u043cu0438u043c, u0456 u043fu043eu0433u0440u043eu0436u0443u0432u0430u0432 u043cu0435u043du0456 u0432u0438u0434u0430u043bu0438u0442u0438 u0433u0440u0443 u0437 u0431u0456u0431u043bu0456u043eu0442u0435u043au0438 u0434u043e u0442u043eu0433u043e, u044fu043a u044f u0432u0440u044fu0442u0443u044e u0442u043eu0439 u0432u0441u0435u0441u0432u0456u0442.u0421u043bu0443u0445u0430u0439u0442u0435, u044f u0432u0437u0430u0433u0430u043bu0456-u0442u043e u043du0435 u0434u0443u0440u043du0438u0439 u0456 u0440u043eu0437u0443u043cu0456u044e, u0449u043e u043au043eu043bu0438 u0433u0440u0430 u0437u043du0438u043au0430u0454 u0437 u043fu0456u0434u043fu0438u0441u043au0438, u0457u0457 u043cu043eu0436u043du0430, u043du0443, u043du0430u043fu0440u0438u043au043bu0430u0434, u043au0443u043fu0438u0442u0438. u0410u043bu0435 u0446u0435 u044fu043au043eu0441u044c u043du0435u0441u043fu043eu0440u0442u0438u0432u043du043e, u043fu0440u0430u0432u0434u0430?u0422u043eu043cu0443 u043fu0430u0440u0443 u0432u0435u0447u043eu0440u0456u0432 u0434u043eu0432u0435u043bu043eu0441u044f u0437u0430u0441u0438u0434u0436u0443u0432u0430u0442u0438u0441u044f u0434u043eu043fu0456u0437u043du0430, u0449u043eu0431 u0432u0440u044fu0442u0443u0432u0430u0442u0438 u0432u0441u0456u0445.&nbsp;u0414u0435u0441u044c u044f u0447u0438u0442u0430u0432 u0443 u0432u0456u0434u0433u0443u043au0430u0445, u043bu044eu0434u0438 u0436u0430u043bu0456u043bu0438u0441u044f u043du0430 u043fu043bu0430u0441u043au0438u0445 u043fu0435u0440u0441u043eu043du0430u0436u0456u0432, u0430u043bu0435 u044f u0446u044cu043eu0433u043e u043du0435 u0432u0456u0434u0447u0443u0432. u041du0456, u0434u043eu043bu044f u043au043eu0436u043du043eu0433u043e u0437 u043du0438u0445 u0431u0443u043bu0430 u043bu0438u0448u0435 u0443 u043cu043eu0457u0445 u0440u0443u043au0430u0445. u0406 u044f u0437u043du0430u0432, u0449u043e u044fu043au0449u043e u044f u043du0435 u0437u0440u043eu0431u043bu044e u0446u044cu043eu0433u043e u0432u0447u0430u0441u043du043e, u0442u043e u043cu0435u043du0456 u0434u043eu0432u0435u0434u0435u0442u044cu0441u044f u0432u0438u043au043bu0430u0441u0442u0438 u0443u043cu043eu0432u043du0456 20 u0434u043eu043bu0430u0440u0456u0432. u0427u0438 u0431u0443u0432 u0431u0438 u044f u0433u043eu0442u043eu0432u0438u0439 u0432u0438u0442u0440u0430u0442u0438u0442u0438 u0443u043cu043eu0432u043du0456 20 u0434u043eu043bu0430u0440u0456u0432 u043du0430 u043fu043bu0430u0441u043au0438u0445 u043fu0435u0440u0441u043eu043du0430u0436u0456u0432? u041du0435 u0437u043du0430u044e, u043du0435 u0434u0443u043cu0430u044e. u041du0443, u0445u0456u0431u0430 u0449u043e u043du0430 u043fu0435u0441u0438u043au0430. u041fu0435u0441u0438u043a u043du0435 u043cu043eu0436u0435 u0431u0443u0434u0435 u043fu043bu0430u0441u043au0438u043c.<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a2fd3656570_3.jpg">u042f u0447u0443u0432 u043fu0440u043e u0440u043eu0437u0440u043eu0431u043au0438, u0434u0435 u0433u0440u0430u0432u0435u0446u044c u0432u0441u0435u0440u0435u0434u0438u043du0456 u0432u0456u0440u0442u0443u0430u043bu044cu043du043eu0457 u0440u0435u0430u043bu044cu043du043eu0441u0442u0456 u043eu0442u0440u0438u043cu0443u0454 u0444u0456u0434u0431u0435u043a u0432u0456u0434 u0434u043eu0442u0438u043au0443 u0447u0435u0440u0435u0437 u0441u043fu0435u0446u0456u0430u043bu044cu043du0456 u0440u0443u043au0430u0432u0438u0447u043au0438. u0429u0435 u0456u0441u043du0443u0454 u043cu043eu0436u043bu0438u0432u0456u0441u0442u044c u0437u0430u043du0443u0440u0435u043du043du044f u0432 u0456u0433u0440u043eu0432u0438u0439 u0432u0441u0435u0441u0432u0456u0442 u0447u0435u0440u0435u0437 u0437u0430u043fu0430u0445u0438 u0447u0438 u043fu0435u0432u043du0435 u043eu0441u0432u0456u0442u043bu0435u043du043du044f u043au0456u043cu043du0430u0442u0438. u0410u043bu0435 u0432 u043cu0435u043du0435 u0442u0430u043au043eu0433u043e u043du0456u043au043eu043bu0438 u043du0435 u0431u0443u043bu043e, u0442u043eu043cu0443 u043cu0456u0439 u043du0430u0439u0431u0456u043bu044cu0448 u0456u043cu0435u0440u0441u0438u0432u043du0438u0439 u0434u043eu0441u0432u0456u0434 u2013 u0446u0435 u043au043eu043bu0438 u0442u0438 u043eu0434u043du043eu0447u0430u0441u043du043e u043du0430u043cu0430u0433u0430u0454u0448u0441u044f u0432u0440u044fu0442u0443u0432u0430u0442u0438 u0432u0441u0456u0445 u043cu0435u0448u043au0430u043du0446u0456u0432 u043fu043eu0441u0442-u0430u043fu043eu043au0430u043bu0456u043fu0442u0438u0447u043du043eu0433u043e u0441u0432u0456u0442u0443 u0456 u0433u0440u0438u0432u043du0456 u043du0430 u0441u0432u043eu0457u0439 u043au0430u0440u0442u043eu0447u0446u0456.UNSIGHTED u0437u043du0438u043au043bu0430 u0437 u043fu0456u0434u043fu0438u0441u043au0438 u0437u0430 u043fu0430u0440u0443 u0434u043du0456u0432 u043fu0456u0441u043bu044f u0442u043eu0433u043e, u044fu043a u044f u0457u0457 u0434u043eu043fu0440u043eu0439u0448u043eu0432. u041fu0456u0437u043du0456u0448u0435 u044f u0432u0441u0435 u0436 u0437u0430u043du0456u0441 u0440u043eu0437u0440u043eu0431u043du0438u043au0430u043c u043au043eu043fu0456u0454u0447u043au0443 u0437 u0432u0434u044fu0447u043du0456u0441u0442u044e u0437u0430 u0446u044e u043du0435u0439u043cu043eu0432u0456u0440u043du0443 u043fu0440u0438u0433u043eu0434u0443. u041cu0456u0439 u043au043eu0432u0430u043bu044c u0432u0438u0436u0438u0432. u0417u0430u043au043eu0445u0430u043du0430 u0434u0456u0432u0447u0438u043du0430 u0442u0435u0436. u041fu0440u0430u0432u0434u0430, u0431u0440u0435u0445u0430u0442u0438 u043du0435 u0431u0443u0434u0443, u043du0435 u0432u0441u0456u043c u0442u0430u043a u043fu043eu0449u0430u0441u0442u0438u043bu043e.

u0413

Спочатку я думав розповісти про місію з вертольотиком із GTA і всі страждання, повʼязані з нею. Були думки згадати та про гонку з оригінальної Mafia, яку я проходив, певно, кілька тижнів поспіль. Але потім подумалось, що історії про вертольотик і перегони, звісно, дуже рідні, але вони є у багатьох. Дитячі спогади дивовижним чином найсвіжіші. Тому я вирішив згадати історію зовсім недавню.

Ця історія – про мій найбільш імерсивний досвід у відеоіграх. І, як не дивно, він жодним чином не повʼязаний з жанром immersive sim.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a31533cd37a_3899685-2021-10-27_22-12-12-45uchusu-scaled.jpg" />

Гру UNSIGHTED розробила маленька бразильська студія Studio Pixel Punk. Вона вийшла у 2021 році, і не дивуйтесь, якщо ви ніколи про неї не чули: я приніс вам витончений каламбур про те, що через назву гра вийшла доволі непоміченою. А шкода, бо вона варта уваги.

Я знайшов UNSIGHTED через підписку Game Pass. Кинув її у Play Later до купи інших ігор і на якийсь час забув. Згадати мені про неї довелося, бо я прочитав новину про те, що вона незабаром покине сервіс. Не знаю точно, як саме працює категорія Leaving Soon, здається, що точної дати видалення ігор ніхто ніколи не називає. Але я прикинув, що в мене є десь тиждень-два на ознайомлення.

Чесно кажучи, я не думав, що мене затягне. Я хотів просто глянути ґеймплей і послухати завʼязку. Думав, що проведу там пів години й поставлю в голові умовну галочку.

Але як же сильно я помилився.
<div id="attachment_218525" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-scaled.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-218525" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-scaled.jpg" alt="" />

&nbsp;


</div>
Отже, що таке UNSIGHTED?

Уявіть собі класичну метроїдванію з елементами souls-lite і zelda-like, цікавим експлорінгом, швидкими бійками з активним використанням парирування й нескладними загадками. Тут вам цікаві персонажі, тут вам бомбезний сетинг із роботами, що отримали свідомість і почали їхати з глузду, тут вам чудовий піксель-арт, тут вам багато можливостей для прокачки.

І тут вам великий світ, який хочеться досліджувати.

Але є одне “але”.

У грі є таймер.

Вельми вбивчий таймер.
<div id="attachment_218527" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a315b96e454_large.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-218527" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a315b96e454_large.jpg" alt="" />

&nbsp;

</div>
В меню гри вбудований зручний екранчик, що показує через яку саме кількість годин ігрового часу помре КОЖЕН із тих персонажів, з якими ви встигли познайомитися. Тільки не хвилюйтеся: звичайно, ви можете подовжити їхнє життя на деякий час. Для цього потрібно лише подарувати їм певний предмет. Правда, ці предмети не можна ні купити, ні cкрафтити – лише знайти. А на пошуки треба витратити час. І поки ви намагаєтеся знайти предмет для рятування одного персонажа, всі інші повільно помирають. І не забувайте, що у вас теж є такий особистий таймер, який потроху вас наближує до остаточного Game Over.

Бігти до фінального боса чи піти досліджувати стару зону з новими навичками, щоб подовжити життя персонажам? Кого ви врятуєте – коваля (бо він єдиний, хто може покращити вашу зброю) чи дівчину з магазину (бо вона у вас закохана)? Ви взяли б із собою в подорож песика? Він допоможе вам із бійками (і він просто кльовий, це ж песик), але іноді йому треба спати – і на це потрібний час. Таких дилем гра створює багатенько.

Отже, тепер ви розумієте, що я цю гру проходив, маючи два таймери одночасно. Перший таймер був ігровим і вбивав персонажів. Другий таймер був реальним, хоча й невидимим, і погрожував мені видалити гру з бібліотеки до того, як я врятую той всесвіт.

Слухайте, я взагалі-то не дурний і розумію, що коли гра зникає з підписки, її можна, ну, наприклад, купити. Але це якось неспортивно, правда? Тому пару вечорів довелося засиджуватися допізна, щоб врятувати всіх.

Десь я читав у відгуках, люди жалілися на пласких персонажів, але я цього не відчув. Ні, доля кожного з них була лише у моїх руках. І я знав, що якщо я не зроблю цього вчасно – до того, як сплине термін перебування гри у підписці – то мені доведеться викласти умовні 20 доларів. Я знав, що я не зможу їх кинути. Чи витратив би я умовні 20 доларів на пласких персонажів? Не знаю, не думаю. Ну, хіба що на песика. Песик не може буде пласким.
<div id="attachment_218529" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a315e1c237b_3.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-218529" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a315e1c237b_3.jpg" alt="" />

</div>
Я чув про розробки, де гравець всередині віртуальної реальності отримує фідбек від дотику через спеціальні рукавички. Ще існує можливість занурення в ігровий всесвіт через запахи чи певне освітлення кімнати. Але в мене такого ніколи не було, тому мій найбільш імерсивний досвід – це коли ти одночасно намагаєшся врятувати всіх мешканців пост-апокаліптичного світу і гривні на своїй карточці.

UNSIGHTED зникла з підписки за пару днів після того, як я її закінчив. Пізніше я все ж заніс розробникам копієчку з вдячністю за цю неймовірну пригоду. Мій коваль вижив. Закохана дівчина теж. Правда, брехати не буду, не всім так пощастило. А от кому точно пощастило, так це тим, хто в UNSIGHTED ще не грав – і має тепер можливість зануритися в неї вперше.

Примітка редакції. Ця публікація створена в рамках конкурсу Na chasi та Xbox: «Моя найпам'ятніша ігрова пригода». Дізнатися більше можна <a href="https://nachasi.com/videogames/2023/06/19/pcgamepass-contest/">за посиланням</a>.

Спочатку я думав розповісти про місію з вертольотиком із GTA і всі страждання, повʼязані з нею. Були думки згадати та про гонку з оригінальної Mafia, яку я проходив, певно, кілька тижнів поспіль. Але потім подумалось, що історії про вертольотик і перегони, звісно, дуже рідні, але вони є у багатьох. Дитячі спогади дивовижним чином найсвіжіші. Тому я вирішив згадати історію зовсім недавню.Ця історія – про мій найбільш імерсивний досвід у відеоіграх. І, як не дивно, він жодним чином не повʼязаний з жанром immersive sim.<img src="/wp-content/uploads/2023/07/64a31533cd37a_3899685-2021-10-27_22-12-12-45uchusu-scaled.jpg" />Гру UNSIGHTED розробила маленька бразильська студія Studio Pixel Punk. Вона вийшла у 2021 році, і не дивуйтесь, якщо ви ніколи про неї не чули: я приніс вам витончений каламбур про те, що через назву гра вийшла доволі непоміченою. А шкода, бо вона варта уваги.Я знайшов UNSIGHTED через підписку Game Pass. Кинув її у Play Later до купи інших ігор і на якийсь час забув. Згадати мені про неї довелося, бо я прочитав новину про те, що вона незабаром покине сервіс. Не знаю точно, як саме працює категорія Leaving Soon, здається, що точної дати видалення ігор ніхто ніколи не називає. Але я прикинув, що в мене є десь тиждень-два на ознайомлення.Чесно кажучи, я не думав, що мене затягне. Я хотів просто глянути ґеймплей і послухати завʼязку. Думав, що проведу там пів години й поставлю в голові умовну галочку.Але як же сильно я помилився.<div id="attachment_218525" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-scaled.jpg" data-quill-caption=""><img loading="lazy" width="2560" height="1440" class="wp-image-218525" src="/wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-scaled.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-scaled.jpg 2560w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-300x169.jpg 300w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-1024x576.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-768x432.jpg 768w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-1536x864.jpg 1536w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-2048x1152.jpg 2048w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-650x366.jpg 650w" sizes="(max-width: 2560px) 100vw, 2560px" />&nbsp;</div>Отже, що таке UNSIGHTED?Уявіть собі класичну метроїдванію з елементами souls-lite і zelda-like, цікавим експлорінгом, швидкими бійками з активним використанням парирування й нескладними загадками. Тут вам цікаві персонажі, тут вам бомбезний сетинг із роботами, що отримали свідомість і почали їхати з глузду, тут вам чудовий піксель-арт, тут вам багато можливостей для прокачки.І тут вам великий світ, який хочеться досліджувати.Але є одне “але”.У грі є таймер.Вельми вбивчий таймер.<div id="attachment_218527" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2023/07/64a315b96e454_large.jpg" data-quill-caption=""><img loading="lazy" width="1780" height="997" class="wp-image-218527" src="/wp-content/uploads/2023/07/64a315b96e454_large.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2023/07/64a315b96e454_large.jpg 1780w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315b96e454_large-300x168.jpg 300w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315b96e454_large-1024x574.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315b96e454_large-768x430.jpg 768w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315b96e454_large-1536x860.jpg 1536w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315b96e454_large-650x364.jpg 650w" sizes="(max-width: 1780px) 100vw, 1780px" />&nbsp;</div>В меню гри вбудований зручний екранчик, що показує через яку саме кількість годин ігрового часу помре КОЖЕН із тих персонажів, з якими ви встигли познайомитися. Тільки не хвилюйтеся: звичайно, ви можете подовжити їхнє життя на деякий час. Для цього потрібно лише подарувати їм певний предмет. Правда, ці предмети не можна ні купити, ні cкрафтити – лише знайти. А на пошуки треба витратити час. І поки ви намагаєтеся знайти предмет для рятування одного персонажа, всі інші повільно помирають. І не забувайте, що у вас теж є такий особистий таймер, який потроху вас наближує до остаточного Game Over.Бігти до фінального боса чи піти досліджувати стару зону з новими навичками, щоб подовжити життя персонажам? Кого ви врятуєте – коваля (бо він єдиний, хто може покращити вашу зброю) чи дівчину з магазину (бо вона у вас закохана)? Ви взяли б із собою в подорож песика? Він допоможе вам із бійками (і він просто кльовий, це ж песик), але іноді йому треба спати – і на це потрібний час. Таких дилем гра створює багатенько.Отже, тепер ви розумієте, що я цю гру проходив, маючи два таймери одночасно. Перший таймер був ігровим і вбивав персонажів. Другий таймер був реальним, хоча й невидимим, і погрожував мені видалити гру з бібліотеки до того, як я врятую той всесвіт.Слухайте, я взагалі-то не дурний і розумію, що коли гра зникає з підписки, її можна, ну, наприклад, купити. Але це якось неспортивно, правда? Тому пару вечорів довелося засиджуватися допізна, щоб врятувати всіх.Десь я читав у відгуках, люди жалілися на пласких персонажів, але я цього не відчув. Ні, доля кожного з них була лише у моїх руках. І я знав, що якщо я не зроблю цього вчасно – до того, як сплине термін перебування гри у підписці – то мені доведеться викласти умовні 20 доларів. Я знав, що я не зможу їх кинути. Чи витратив би я умовні 20 доларів на пласких персонажів? Не знаю, не думаю. Ну, хіба що на песика. Песик не може буде пласким.<div id="attachment_218529" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2023/07/64a315e1c237b_3.jpg" data-quill-caption=""><img loading="lazy" width="1780" height="997" class="wp-image-218529" src="/wp-content/uploads/2023/07/64a315e1c237b_3.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2023/07/64a315e1c237b_3.jpg 1780w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315e1c237b_3-300x168.jpg 300w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315e1c237b_3-1024x574.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315e1c237b_3-768x430.jpg 768w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315e1c237b_3-1536x860.jpg 1536w, /wp-content/uploads/2023/07/64a315e1c237b_3-650x364.jpg 650w" sizes="(max-width: 1780px) 100vw, 1780px" /></div>Я чув про розробки, де гравець всередині віртуальної реальності отримує фідбек від дотику через спеціальні рукавички. Ще існує можливість занурення в ігровий всесвіт через запахи чи певне освітлення кімнати. Але в мене такого ніколи не було, тому мій найбільш імерсивний досвід – це коли ти одночасно намагаєшся врятувати всіх мешканців пост-апокаліптичного світу і гривні на своїй карточці.UNSIGHTED зникла з підписки за пару днів після того, як я її закінчив. Пізніше я все ж заніс розробникам копієчку з вдячністю за цю неймовірну пригоду. Мій коваль вижив. Закохана дівчина теж. Правда, брехати не буду, не всім так пощастило. А от кому точно пощастило, так це тим, хто в UNSIGHTED ще не грав – і має тепер можливість зануритися в неї вперше.Примітка редакції. Ця публікація створена в рамках конкурсу Na chasi та Xbox: «Моя найпам&#8217;ятніша ігрова пригода». Дізнатися більше можна <a href="/videogames/2023/06/19/pcgamepass-contest/">за посиланням</a>.

🎮 UNSIGHTED і мій найбільш імерсивний досвід

u0421u043fu043eu0447u0430u0442u043au0443 u044f u0434u0443u043cu0430u0432 u0440u043eu0437u043fu043eu0432u0456u0441u0442u0438 u043fu0440u043e u043cu0456u0441u0456u044e u0437 u0432u0435u0440u0442u043eu043bu044cu043eu0442u0438u043au043eu043c u0456u0437 GTA u0456 u0432u0441u0456 u0441u0442u0440u0430u0436u0434u0430u043du043du044f, u043fu043eu0432u02bcu044fu0437u0430u043du0456 u0437 u043du0435u044e. u0411u0443u043bu0438 u0434u0443u043cu043au0438 u0437u0433u0430u0434u0430u0442u0438 u0456 u043fu0440u043e u0433u043eu043du043au0443 u0437 u043eu0440u0438u0433u0456u043du0430u043bu044cu043du043eu0457 Mafia, u044fu043au0443 u044f u043fu0440u043eu0445u043eu0434u0438u0432, u043fu0435u0432u043du043e, u043au0456u043bu044cu043au0430 u0442u0438u0436u043du0456u0432 u043fu043eu0441u043fu0456u043bu044c. u0410u043bu0435 u043fu043eu0442u0456u043c u043fu043eu0434u0443u043cu0430u043bu043eu0441u044c, u0449u043e u0456u0441u0442u043eu0440u0456u0457 u043fu0440u043e u0432u0435u0440u0442u043eu043bu044cu043eu0442u0438u043a u0456 u043fu0435u0440u0435u0433u043eu043du0438, u0437u0432u0456u0441u043du043e, u0434u0443u0436u0435 u0440u0456u0434u043du0456, u0430u043bu0435 u0432u043eu043du0438 u0454 u0443 u0431u0430u0433u0430u0442u044cu043eu0445. u0414u0438u0442u044fu0447u0456 u0441u043fu043eu0433u0430u0434u0438 u0434u0438u0432u043eu0432u0438u0436u043du0438u043c u0447u0438u043du043eu043c u043du0430u0439u0441u0432u0456u0436u0456u0448u0456. u0422u043eu043cu0443 u044f u0432u0438u0440u0456u0448u0438u0432 u0437u0433u0430u0434u0430u0442u0438 u0456u0441u0442u043eu0440u0456u044e u0437u043eu0432u0441u0456u043c u043du0435u0434u0430u0432u043du044e.u0426u044f u0456u0441u0442u043eu0440u0456u044f u2013 u043fu0440u043e u043cu0456u0439 u043du0430u0439u0431u0456u043bu044cu0448 u0456u043cu0435u0440u0441u0438u0432u043du0438u0439 u0434u043eu0441u0432u0456u0434 u0443 u0432u0456u0434u0435u043eu0456u0433u0440u0430u0445. u0406, u044fu043a u043du0435 u0434u0438u0432u043du043e, u0432u0456u043d u0436u043eu0434u043du0438u043c u0447u0438u043du043eu043c u043du0435 u043fu043eu0432u02bcu044fu0437u0430u043du0438u0439 u0437 u0436u0430u043du0440u043eu043c immersive sim.<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a31533cd37a_3899685-2021-10-27_22-12-12-45uchusu-scaled.jpg"> u0413u0440u0443 UNSIGHTED u0440u043eu0437u0440u043eu0431u0438u043bu0430 u043cu0430u043bu0435u043du044cu043au0430 u0431u0440u0430u0437u0438u043bu044cu0441u044cu043au0430 u0441u0442u0443u0434u0456u044f Studio Pixel Punk. u0412u043eu043du0430 u0432u0438u0439u0448u043bu0430 u0443 2021 u0440u043eu0446u0456, u0456 u043du0435 u0434u0438u0432u0443u0439u0442u0435u0441u044c, u044fu043au0449u043e u0432u0438 u043du0456u043au043eu043bu0438 u043fu0440u043e u043du0435u0457 u043du0435 u0447u0443u043bu0438: u044f u043fu0440u0438u043du0456u0441 u0432u0430u043c u0432u0438u0442u043eu043du0447u0435u043du0438u0439 u043au0430u043bu0430u043cu0431u0443u0440 u043fu0440u043e u0442u0435, u0449u043e u0447u0435u0440u0435u0437 u043du0430u0437u0432u0443 u0433u0440u0430 u0432u0438u0439u0448u043bu0430 u0434u043eu0432u043eu043bu0456 u043du0435u043fu043eu043cu0456u0447u0435u043du043eu044e. u0410 u0448u043au043eu0434u0430, u0431u043e u0432u043eu043du0430 u0432u0430u0440u0442u0430 u0443u0432u0430u0433u0438.u042f u0437u043du0430u0439u0448u043eu0432 UNSIGHTED u0447u0435u0440u0435u0437 u043fu0456u0434u043fu0438u0441u043au0443 Game Pass. u041au0438u043du0443u0432 u0457u0457 u0443 Play Later u0434u043e u043au0443u043fu0438 u0456u043du0448u0438u0445 u0456u0433u043eu0440 u0456 u043du0430 u044fu043au0438u0439u0441u044c u0447u0430u0441 u0437u0430u0431u0443u0432. u0417u0433u0430u0434u0430u0442u0438 u043cu0435u043du0456 u043fu0440u043e u043du0435u0457 u0434u043eu0432u0435u043bu043eu0441u044f, u0431u043e u044f u043fu0440u043eu0447u0438u0442u0430u0432 u043du043eu0432u0438u043du0443 u043fu0440u043e u0442u0435, u0449u043e u0432u043eu043du0430 u043du0435u0437u0430u0431u0430u0440u043eu043c u043fu043eu043au0438u043du0435 u0441u0435u0440u0432u0456u0441. u041du0435 u0437u043du0430u044e u0442u043eu0447u043du043e, u044fu043a u0441u0430u043cu0435 u043fu0440u0430u0446u044eu0454 u043au0430u0442u0435u0433u043eu0440u0456u044f Leaving Soon, u0437u0434u0430u0454u0442u044cu0441u044f, u0449u043e u0442u043eu0447u043du043eu0457 u0434u0430u0442u0438 u0432u0438u0434u0430u043bu0435u043du043du044f u0456u0433u043eu0440 u043du0456u0445u0442u043e u043du0456u043au043eu043bu0438 u043du0435 u043du0430u0437u0438u0432u0430u0454. u0410u043bu0435 u044f u043fu0440u0438u043au0438u043du0443u0432, u0449u043e u0432 u043cu0435u043du0435 u0454 u0434u0435u0441u044c u0442u0438u0436u0434u0435u043du044c-u0434u0432u0430 u043du0430 u043eu0437u043du0430u0439u043eu043cu043bu0435u043du043du044f.u0427u0435u0441u043du043e u043au0430u0436u0443u0447u0438, u044f u043du0435 u0434u0443u043cu0430u0432, u0449u043e u043cu0435u043du0435 u0437u0430u0442u044fu0433u043du0435. u042f u0445u043eu0442u0456u0432 u043fu0440u043eu0441u0442u043e u0433u043bu044fu043du0443u0442u0438 u0491u0435u0439u043cu043fu043bu0435u0439 u0456 u043fu043eu0441u043bu0443u0445u0430u0442u0438 u0437u0430u0432u02bcu044fu0437u043au0443. u0414u0443u043cu0430u0432, u0449u043e u043fu0440u043eu0432u0435u0434u0443 u0442u0430u043c u043fu0456u0432 u0433u043eu0434u0438u043du0438 u0456 u043fu043eu0441u0442u0430u0432u043bu044e u0432 u0433u043eu043bu043eu0432u0456 u0443u043cu043eu0432u043du0443 u0433u0430u043bu043eu0447u043au0443.u0410u043bu0435 u044fu043a u0436u0435 u0441u0438u043bu044cu043du043e u044f u043fu043eu043cu0438u043bu0438u0432u0441u044f.<div class="wp-caption alignnone" id="attachment_218525" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-scaled.jpg" data-quill-caption=""><img class="wp-image-218525" loading="lazy" alt="" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a315906a144_3899682-2021-10-27_22-12-08-l2gl14nb-scaled.jpg"></div> u041eu0442u0436u0435, u0449u043e u0442u0430u043au0435 UNSIGHTED?u0423u044fu0432u0456u0442u044c u0441u043eu0431u0456 u043au043bu0430u0441u0438u0447u043du0443 u043cu0435u0442u0440u043eu0457u0434u0432u0430u043du0456u044e u0437 u0435u043bu0435u043cu0435u043du0442u0430u043cu0438 souls-lite u0456 zelda-like, u0446u0456u043au0430u0432u0438u043c u0435u043au0441u043fu043bu043eu0440u0456u043du0433u043eu043c, u0448u0432u0438u0434u043au0438u043cu0438 u0431u0456u0439u043au0430u043cu0438 u0437 u0430u043au0442u0438u0432u043du0438u043c u0432u0438u043au043eu0440u0438u0441u0442u0430u043du043du044fu043c u043fu0430u0440u0438u0440u0443u0432u0430u043du043du044f u0439 u043du0435u0441u043au043bu0430u0434u043du0438u043cu0438 u0437u0430u0433u0430u0434u043au0430u043cu0438. u0422u0443u0442 u0432u0430u043c u0446u0456u043au0430u0432u0456 u043fu0435u0440u0441u043eu043du0430u0436u0456, u0442u0443u0442 u0432u0430u043c u0431u043eu043cu0431u0435u0437u043du0438u0439 u0441u0435u0442u0438u043du0433 u0456u0437 u0440u043eu0431u043eu0442u0430u043cu0438, u0449u043e u043eu0442u0440u0438u043cu0430u043bu0438 u0441u0432u0456u0434u043eu043cu0456u0441u0442u044c u0456 u043fu043eu0447u0430u043bu0438 u0457u0445u0430u0442u0438 u0437 u0433u043bu0443u0437u0434u0443, u0442u0443u0442 u0432u0430u043c u0447u0443u0434u043eu0432u0438u0439 u043fu0456u043au0441u0435u043bu044c-u0430u0440u0442, u0442u0443u0442 u0432u0430u043c u0431u0430u0433u0430u0442u043e u043cu043eu0436u043bu0438u0432u043eu0441u0442u0435u0439 u0434u043bu044f u043fu0440u043eu043au0430u0447u043au0438.u0406 u0442u0443u0442 u0432u0430u043c u0432u0435u043bu0438u043au0438u0439 u0441u0432u0456u0442, u044fu043au0438u0439 u0445u043eu0447u0435u0442u044cu0441u044f u0434u043eu0441u043bu0456u0434u0436u0443u0432u0430u0442u0438.u0410u043bu0435 u0454 u043eu0434u043du0435 u201cu0430u043bu0435u201d.u0423 u0433u0440u0456 u0454 u0442u0430u0439u043cu0435u0440.u0412u0435u043bu044cu043cu0438 u0432u0431u0438u0432u0447u0438u0439 u0442u0430u0439u043cu0435u0440.<div class="wp-caption alignnone" id="attachment_218527" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a315b96e454_large.jpg" data-quill-caption=""><img class="wp-image-218527" loading="lazy" alt="" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a315b96e454_large.jpg"></div> u0412 u043cu0435u043du044e u0433u0440u0438 u0432u0431u0443u0434u043eu0432u0430u043du0438u0439 u0437u0440u0443u0447u043du0438u0439 u0435u043au0440u0430u043du0447u0438u043a, u0449u043e u043fu043eu043au0430u0437u0443u0454 u0447u0435u0440u0435u0437 u044fu043au0443 u0441u0430u043cu0435 u043au0456u043bu044cu043au0456u0441u0442u044c u0433u043eu0434u0438u043d u0456u0433u0440u043eu0432u043eu0433u043e u0447u0430u0441u0443 u043fu043eu043cu0440u0435 u041au041eu0416u0415u041d u0456u0437 u0442u0438u0445 u043fu0435u0440u0441u043eu043du0430u0436u0456u0432, u0437 u044fu043au0438u043cu0438 u0432u0438 u0432u0441u0442u0438u0433u043bu0438 u043fu043eu0437u043du0430u0439u043eu043cu0438u0442u0438u0441u044f. u0422u0456u043bu044cu043au0438 u043du0435 u0445u0432u0438u043bu044eu0439u0442u0435u0441u044f: u0437u0432u0438u0447u0430u0439u043du043e, u0432u0438 u043cu043eu0436u0435u0442u0435 u043fu043eu0434u043eu0432u0436u0438u0442u0438 u0457u0445u043du0454 u0436u0438u0442u0442u044f u043du0430 u0434u0435u044fu043au0438u0439 u0447u0430u0441. u0414u043bu044f u0446u044cu043eu0433u043e u043fu043eu0442u0440u0456u0431u043du043e u043bu0438u0448u0435 u043fu043eu0434u0430u0440u0443u0432u0430u0442u0438 u0457u043c u043fu0435u0432u043du0438u0439 u043fu0440u0435u0434u043cu0435u0442. u041fu0440u0430u0432u0434u0430, u0446u0456 u043fu0440u0435u0434u043cu0435u0442u0438 u043du0435 u043cu043eu0436u043du0430 u043du0456 u043au0443u043fu0438u0442u0438, u043du0456 cu043au0440u0430u0444u0442u0438u0442u0438 u2013 u043bu0438u0448u0435 u0437u043du0430u0439u0442u0438. u0410 u043du0430 u043fu043eu0448u0443u043au0438 u0442u0440u0435u0431u0430 u0432u0438u0442u0440u0430u0442u0438u0442u0438 u0447u0430u0441. u0406 u043fu043eu043au0438 u0432u0438 u043du0430u043cu0430u0433u0430u0454u0442u0435u0441u044f u0437u043du0430u0439u0442u0438 u043fu0440u0435u0434u043cu0435u0442 u0434u043bu044f u0440u044fu0442u0443u0432u0430u043du043du044f u043eu0434u043du043eu0433u043e u043fu0435u0440u0441u043eu043du0430u0436u0430, u0432u0441u0456 u0456u043du0448u0456 u043fu043eu0432u0456u043bu044cu043du043e u043fu043eu043cu0438u0440u0430u044eu0442u044c. u0406 u043du0435 u0437u0430u0431u0443u0432u0430u0439u0442u0435, u0449u043e u0443 u0432u0430u0441 u0442u0435u0436 u0454 u0442u0430u043au0438u0439 u043eu0441u043eu0431u0438u0441u0442u0438u0439 u0442u0430u0439u043cu0435u0440, u044fu043au0438u0439 u043fu043eu0442u0440u043eu0445u0443 u0432u0430u0441 u043du0430u0431u043bu0438u0436u0443u0454 u0434u043e u043eu0441u0442u0430u0442u043eu0447u043du043eu0433u043e Game Over.u0411u0456u0433u0442u0438 u0434u043e u0444u0456u043du0430u043bu044cu043du043eu0433u043e u0431u043eu0441u0430 u0447u0438 u043fu0456u0442u0438 u0434u043eu0441u043bu0456u0434u0436u0443u0432u0430u0442u0438 u0441u0442u0430u0440u0443 u0437u043eu043du0443 u0437 u043du043eu0432u0438u043cu0438 u043du0430u0432u0438u0447u043au0430u043cu0438, u0449u043eu0431 u043fu043eu0434u043eu0432u0436u0438u0442u0438 u0436u0438u0442u0442u044f u043fu0435u0440u0441u043eu043du0430u0436u0430u043c? u041au043eu0433u043e u0432u0438 u0432u0440u044fu0442u0443u0454u0442u0435 u2013 u043au043eu0432u0430u043bu044f (u0431u043e u0432u0456u043d u0454u0434u0438u043du0438u0439, u0445u0442u043e u043cu043eu0436u0435 u043fu043eu043au0440u0430u0449u0438u0442u0438 u0432u0430u0448u0443 u0437u0431u0440u043eu044e) u0447u0438 u0434u0456u0432u0447u0438u043du0443 u0437 u043cu0430u0433u0430u0437u0438u043du0443 (u0431u043e u0432u043eu043du0430 u0443 u0432u0430u0441 u0437u0430u043au043eu0445u0430u043du0430)? u0412u0438 u0432u0437u044fu043bu0438 u0431 u0456u0437 u0441u043eu0431u043eu044e u0432 u043fu043eu0434u043eu0440u043eu0436 u043fu0435u0441u0438u043au0430? u0412u0456u043d u0434u043eu043fu043eu043cu043eu0436u0435 u0432u0430u043c u0456u0437 u0431u0456u0439u043au0430u043cu0438 (u0456 u0432u0456u043d u043fu0440u043eu0441u0442u043e u043au043bu044cu043eu0432u0438u0439, u0446u0435 u0436 u043fu0435u0441u0438u043a), u0430u043bu0435 u0456u043du043eu0434u0456 u0439u043eu043cu0443 u0442u0440u0435u0431u0430 u0441u043fu0430u0442u0438 u2013&nbsp;u0456 u043du0430 u0446u0435 u043fu043eu0442u0440u0456u0431u043du0438u0439 u0447u0430u0441. u0422u0430u043au0438u0445 u0434u0438u043bu0435u043c u0433u0440u0430 u0441u0442u0432u043eu0440u044eu0454 u0431u0430u0433u0430u0442u0435u043du044cu043au043e.u041eu0442u0436u0435, u0442u0435u043fu0435u0440 u0432u0438 u0440u043eu0437u0443u043cu0456u0454u0442u0435, u0449u043e u044f u0446u044e u0433u0440u0443 u043fu0440u043eu0445u043eu0434u0438u0432, u043cu0430u044eu0447u0438 u0434u0432u0430 u0442u0430u0439u043cu0435u0440u0438 u043eu0434u043du043eu0447u0430u0441u043du043e. u041fu0435u0440u0448u0438u0439 u0442u0430u0439u043cu0435u0440 u0431u0443u0432 u0456u0433u0440u043eu0432u0438u043c u0456 u0432u0431u0438u0432u0430u0432 u043fu0435u0440u0441u043eu043du0430u0436u0456u0432. u0414u0440u0443u0433u0438u0439 u0442u0430u0439u043cu0435u0440 u0431u0443u0432 u0440u0435u0430u043bu044cu043du0438u043c, u0445u043eu0447u0430 u0439 u043du0435u0432u0438u0434u0438u043cu0438u043c, u0456 u043fu043eu0433u0440u043eu0436u0443u0432u0430u0432 u043cu0435u043du0456 u0432u0438u0434u0430u043bu0438u0442u0438 u0433u0440u0443 u0437 u0431u0456u0431u043bu0456u043eu0442u0435u043au0438 u0434u043e u0442u043eu0433u043e, u044fu043a u044f u0432u0440u044fu0442u0443u044e u0442u043eu0439 u0432u0441u0435u0441u0432u0456u0442.u0421u043bu0443u0445u0430u0439u0442u0435, u044f u0432u0437u0430u0433u0430u043bu0456-u0442u043e u043du0435 u0434u0443u0440u043du0438u0439 u0456 u0440u043eu0437u0443u043cu0456u044e, u0449u043e u043au043eu043bu0438 u0433u0440u0430 u0437u043du0438u043au0430u0454 u0437 u043fu0456u0434u043fu0438u0441u043au0438, u0457u0457 u043cu043eu0436u043du0430, u043du0443, u043du0430u043fu0440u0438u043au043bu0430u0434, u043au0443u043fu0438u0442u0438. u0410u043bu0435 u0446u0435 u044fu043au043eu0441u044c u043du0435u0441u043fu043eu0440u0442u0438u0432u043du043e, u043fu0440u0430u0432u0434u0430? u0422u043eu043cu0443 u043fu0430u0440u0443 u0432u0435u0447u043eu0440u0456u0432 u0434u043eu0432u0435u043bu043eu0441u044f u0437u0430u0441u0438u0434u0436u0443u0432u0430u0442u0438u0441u044f u0434u043eu043fu0456u0437u043du0430, u0449u043eu0431 u0432u0440u044fu0442u0443u0432u0430u0442u0438 u0432u0441u0456u0445.&nbsp;u0414u0435u0441u044c u044f u0447u0438u0442u0430u0432 u0443 u0432u0456u0434u0433u0443u043au0430u0445, u043bu044eu0434u0438 u0436u0430u043bu0456u043bu0438u0441u044f u043du0430 u043fu043bu0430u0441u043au0438u0445 u043fu0435u0440u0441u043eu043du0430u0436u0456u0432, u0430u043bu0435 u044f u0446u044cu043eu0433u043e u043du0435 u0432u0456u0434u0447u0443u0432. u041du0456, u0434u043eu043bu044f u043au043eu0436u043du043eu0433u043e u0437 u043du0438u0445 u0431u0443u043bu0430 u043bu0438u0448u0435 u0443 u043cu043eu0457u0445 u0440u0443u043au0430u0445. u0406 u044f u0437u043du0430u0432, u0449u043e u044fu043au0449u043e u044f u043du0435 u0437u0440u043eu0431u043bu044e u0446u044cu043eu0433u043e u0432u0447u0430u0441u043du043e u2013 u0434u043e u0442u043eu0433u043e, u044fu043a u0441u043fu043bu0438u043du0435 u0442u0435u0440u043cu0456u043d u043fu0435u0440u0435u0431u0443u0432u0430u043du043du044f u0433u0440u0438 u0443 u043fu0456u0434u043fu0438u0441u0446u0456 u2013 u0442u043e u043cu0435u043du0456 u0434u043eu0432u0435u0434u0435u0442u044cu0441u044f u0432u0438u043au043bu0430u0441u0442u0438 u0443u043cu043eu0432u043du0456 20 u0434u043eu043bu0430u0440u0456u0432. u042f u0437u043du0430u0432, u0449u043e u044f u043du0435 u0437u043cu043eu0436u0443 u0457u0445 u043au0438u043du0443u0442u0438. u0427u0438 u0432u0438u0442u0440u0430u0442u0438u0432 u0431u0438 u044f u0443u043cu043eu0432u043du0456 20 u0434u043eu043bu0430u0440u0456u0432 u043du0430 u043fu043bu0430u0441u043au0438u0445 u043fu0435u0440u0441u043eu043du0430u0436u0456u0432? u041du0435 u0437u043du0430u044e, u043du0435 u0434u0443u043cu0430u044e. u041du0443, u0445u0456u0431u0430 u0449u043e u043du0430 u043fu0435u0441u0438u043au0430. u041fu0435u0441u0438u043a u043du0435 u043cu043eu0436u0435 u0431u0443u0434u0435 u043fu043bu0430u0441u043au0438u043c.<div class="wp-caption alignnone" id="attachment_218529" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a315e1c237b_3.jpg" data-quill-caption=""><img class="wp-image-218529" loading="lazy" alt="" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/07/64a315e1c237b_3.jpg"></div> u042f u0447u0443u0432 u043fu0440u043e u0440u043eu0437u0440u043eu0431u043au0438, u0434u0435 u0433u0440u0430u0432u0435u0446u044c u0432u0441u0435u0440u0435u0434u0438u043du0456 u0432u0456u0440u0442u0443u0430u043bu044cu043du043eu0457 u0440u0435u0430u043bu044cu043du043eu0441u0442u0456 u043eu0442u0440u0438u043cu0443u0454 u0444u0456u0434u0431u0435u043a u0432u0456u0434 u0434u043eu0442u0438u043au0443 u0447u0435u0440u0435u0437 u0441u043fu0435u0446u0456u0430u043bu044cu043du0456 u0440u0443u043au0430u0432u0438u0447u043au0438. u0429u0435 u0456u0441u043du0443u0454 u043cu043eu0436u043bu0438u0432u0456u0441u0442u044c u0437u0430u043du0443u0440u0435u043du043du044f u0432 u0456u0433u0440u043eu0432u0438u0439 u0432u0441u0435u0441u0432u0456u0442 u0447u0435u0440u0435u0437 u0437u0430u043fu0430u0445u0438 u0447u0438 u043fu0435u0432u043du0435 u043eu0441u0432u0456u0442u043bu0435u043du043du044f u043au0456u043cu043du0430u0442u0438. u0410u043bu0435 u0432 u043cu0435u043du0435 u0442u0430u043au043eu0433u043e u043du0456u043au043eu043bu0438 u043du0435 u0431u0443u043bu043e, u0442u043eu043cu0443 u043cu0456u0439 u043du0430u0439u0431u0456u043bu044cu0448 u0456u043cu0435u0440u0441u0438u0432u043du0438u0439 u0434u043eu0441u0432u0456u0434 u2013 u0446u0435 u043au043eu043bu0438 u0442u0438 u043eu0434u043du043eu0447u0430u0441u043du043e u043du0430u043cu0430u0433u0430u0454u0448u0441u044f u0432u0440u044fu0442u0443u0432u0430u0442u0438 u0432u0441u0456u0445 u043cu0435u0448u043au0430u043du0446u0456u0432 u043fu043eu0441u0442-u0430u043fu043eu043au0430u043bu0456u043fu0442u0438u0447u043du043eu0433u043e u0441u0432u0456u0442u0443 u0456 u0433u0440u0438u0432u043du0456 u043du0430 u0441u0432u043eu0457u0439 u043au0430u0440u0442u043eu0447u0446u0456.UNSIGHTED u0437u043du0438u043au043bu0430 u0437 u043fu0456u0434u043fu0438u0441u043au0438 u0437u0430 u043fu0430u0440u0443 u0434u043du0456u0432 u043fu0456u0441u043bu044f u0442u043eu0433u043e, u044fu043a u044f u0457u0457 u0437u0430u043au0456u043du0447u0438u0432. u041fu0456u0437u043du0456u0448u0435 u044f u0432u0441u0435 u0436 u0437u0430u043du0456u0441 u0440u043eu0437u0440u043eu0431u043du0438u043au0430u043c u043au043eu043fu0456u0454u0447u043au0443 u0437 u0432u0434u044fu0447u043du0456u0441u0442u044e u0437u0430 u0446u044e u043du0435u0439u043cu043eu0432u0456u0440u043du0443 u043fu0440u0438u0433u043eu0434u0443. u041cu0456u0439 u043au043eu0432u0430u043bu044c u0432u0438u0436u0438u0432. u0417u0430u043au043eu0445u0430u043du0430 u0434u0456u0432u0447u0438u043du0430 u0442u0435u0436. u041fu0440u0430u0432u0434u0430, u0431u0440u0435u0445u0430u0442u0438 u043du0435 u0431u0443u0434u0443, u043du0435 u0432u0441u0456u043c u0442u0430u043a u043fu043eu0449u0430u0441u0442u0438u043bu043e. u0410 u043eu0442 u043au043eu043cu0443 u0442u043eu0447u043du043e u043fu043eu0449u0430u0441u0442u0438u043bu043e, u0442u0430u043a u0446u0435 u0442u0438u043c, u0445u0442u043e u0432 UNSIGHTED u0449u0435 u043du0435 u0433u0440u0430u0432 u2013 u0456 u043cu0430u0454 u0442u0435u043fu0435u0440 u043cu043eu0436u043bu0438u0432u0456u0441u0442u044c u0437u0430u043du0443u0440u0438u0442u0438u0441u044f u0432 u043du0435u0457 u0432u043fu0435u0440u0448u0435.

UNSIGHTED u0456 u043cu0456u0439 u043du0430u0439u0431u0456u043bu044cu0448 u0456u043cu0435u0440u0441u0438u0432u043du0438u0439 u0434u043eu0441u0432u0456u0434

#Моя ігрова пригода