<p>Днями, готуючи воркшоп для активістів-захисників прав людини, які вирішили розповісти історії людей з окупованих територій у формі графічного роману, я прочитала книгу Скотта МакКлауда <strong>«Створити комікс. Секрети сторітелінґу в коміксах, манга і графічних романах»</strong>. Якщо вам сподобалася книжка Блейка Снайдера «Врятувати котика», то Скотт МакКлауд має повне право прописатися на вашій книжковій полиці. Це – ніби розкадровка шляху героя, описаного у Снайдера. Але є і ще дещо.

Ми ж — про бізнес і чому книжка-посібник зі створення коміксів може знадобитися ще комусь, окрім сценаристів, письменників та ще копірайтерів.
</p>
<h4><strong>З чого починається комікс — і розробка нової ідеї</strong></h4>
Отже, для автора коміксу, як і для розробника нового гаджета, маркетолога чи керівника важливі 2 речі:
<ul>
<li>щоби тебе розуміли;</li>
 	<li>щоби тебе підтримували стільки, скільки тобі потрібно.</li>
</ul>
Ти наче запрошуєш інших у власну мандрівку — клієнтів, читачів, споживачів продукту, твою команду. І вони мають захотіти йти за тобою. Інакше тобі доведеться витрачати занадто багато сил і про це вже геть інша історія. Одна з найкращих мотивацій, щоб іти — вони мають відчувати цю історію. Звісно, про всі ці речі написано чимало вартісних книжок із маркетингу, психології управління тощо. Проте інколи знайомі терміни починають приховувати, а не прояснювати сенс. Ось тоді саме час відкинути звичне і спробувати отримати задоволення від нового.
<h4><strong>5 характеристик вдалої історії за Скоттом МакКлаудом</strong></h4>
Щоби нас розуміли, насамперед потрібна ясність. Вона починається з визначення основного меседжа історії. Про що розповідаємо, яка суть нашого продукту, яка наша місія і мета?

Далі Скотт пропонує <strong>5 складових:</strong>
<ul>
<li>
<strong>Вибрати ключові моменти</strong> – про що ми розповідаємо, а що залишаємо «поза кадром»? Тут принцип простий. Якщо без якоїсь деталі суть зрозуміла і результат дії не зміниться – можна цією деталлю знехтувати. Наприклад, уявімо, що ви продаєте програмне забезпечення для постингу в соцмережах. Ваша історія – про бізнес із людським обличчям. Як по відношенню до клієнтів, так і по відношенню до співробітників. Адже левову частку роботи SMM-менеджерів переймає програма. Це зберігає людський ресурс і дозволяє клієнтам контактувати з привітною живою особою, а бізнесові — зберігати цю додаткову цінність спілкування в епоху <a href="https://nachasi.com/2017/06/09/nadiya-pereviznyk-talk/" target="_blank" rel="noopener noreferrer" class=" with_hint_js">чат-ботів<span class="hint-box"><img src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/06/DSC04939-300x200.jpg" />Надія Перевізник — про PR, стартапи, жінок та самоосвіту</span></a>. Питання економії бюджету, збереження робочих місць і підвищення якості операційної діяльності всередині компанії – суттєві, але не ключові для донесення головного. Можна нарощувати ефективність і залишатися при цьому живими і теплими навіть у часи штучного інтелекту.</li>
 	<li>
<strong>Вибрати фреймінґ</strong> — на чому ми будемо фокусувати увагу аудиторії? Уявіть собі, що вам вдалося залізти в голову вашого клієнта (він же читач у письменників, глядач — у сценаристів). І ви можете керувати його очима. Уявіть собі, що ви вирішуєте, куди подивиться ваш клієнт. Що це має бути? Продовжуючи приклад із програмним забезпеченням — красивий і зручний інтерфейс користувача? Мегатонни няшних картиночок? Чи таймер, який показує, що ці картиночки за 1,05 сек з’явилися всюди, де вам потрібно, при супер-мінімальних затратах людських зусиль? А може, вам потрібно, щоби клієнт побачив щасливе усміхнене обличчя працівника, який використовує цю програму, сидячи під пальмою на Мальдивах?</li>
 	<li>
<strong>Вибрати картинку</strong> — вона найпромовистіше передасть почуття й емоції, якими ви б хотіли заразити свого клієнта. До речі, це не завжди має бути щастя. Спершу часом незле було би подолати труднощі. Але візуальне оформлення має бути на висоті і відповідати суті. Якщо ваш клієнт дивиться на інтерфейс і мружиться від ядучих барв, а іконки нагадують йому артефакти з попередньої версії «Героїв», складно буде вести мову про комфорт і інноваційність.</li>
 	<li>
<strong>Дібрати слова</strong> — вони теж мають співвідноситися з картинкою, бути влучними і достатньо лаконічними. Краще, коли це буде 1 картинка – 1 думка.</li>
 	<li>
<strong>Вибрати і показати дію</strong> — ваш клієнт чекає, що у його житті щось зміниться при появі вашого продукту. Він відчує щось нове, прочитавши вашу книжку чи проглянувши фільм, отримає новий досвід та / або вигоду, користуючись вашим продуктом. І ще бажано, щоб при цьому все гарне у його житті залишилося на місці та не довелося завдавати собі зайвого клопоту.</li>
</ul>
<div style="max-width: 854;">
<div style="position: relative; height: 0; padding-bottom: 56.25%;"><iframe style="position: absolute; left: 0; top: 0; width: 100%; height: 100%;" src="https://embed.ted.com/talks/lang/en/scott_mccloud_on_comics" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe></div>
</div>
<h4><strong>Люди та малюнки</strong></h4>
Написала, аж самій такого захотілося. Скоро розгорну наступну книжку. А тим часом — ще трохи про людське у намальованому світі. Крім ясності, нам потрібна <strong>емоційна взаємодія</strong>. Скотт МакКлауд приділяє цьому чимало уваги. Адже не досить, або клієнт вас розумів – важливо, щоб він вас підтримував і хотів це продовжувати.

Потрібні емоції. Отут контентники та рекламники всіх мастей і рангів згадають відомі принципи «впізнавання», «поділу на своїх/чужих», нарощування емоційної напруги та отримання розрядки, апеляції до досвіду реципієнта. Фішка в тому, що тут про всі ці академічні речі розказується трохи простіше, ніж на котиках. У картинках, із малюночками, емоціями, дуже дохідливо та динамічно. Словами не перекажу, МакКлауд це зробив краще. Але після перегляду ви зрозумієте, як важливо, щоб ваші емоції ззовні були відповідними вчинкам і словам, які йдуть зсередини.

Це лялькове дзеркало коміксів може добряче спростити життя у колективі, особливо під час нарад і презентацій. Якщо вам вистачить хоробрості та хисту в нього зазирнути. У будь-якому разі, вміння створювати комікси, ведучи читача за собою від першої до останньої сторінки, буквально може стати в нагоді при створенні:
<ul>
<li>інфографіки, white paper, інструкцій;</li>
 	<li>сценаріїв для фото- та відеоконтенту;</li>
 	<li>для презентацій з елементами сторітелінґу.</li>
</ul>
[blockquote_with_author name="Скотт МакКлауд" content="Ви можете знайти десятки можливостей пройти далі, ніж будь-хто інший з авторів коміксів пройшов до вас! Це — не ті цілі, яких досягає кожен фахівець, а ті, які ми всі забуваємо самі собі ставити, всі, включно зі мною"]

Головне – пам’ятайте: світ завжди більший, ніж те, що ми бачимо. Приємних вам відкриттів.

<p>Днями, готуючи воркшоп для активістів-захисників прав людини, які вирішили розповісти історії людей з окупованих територій у формі графічного роману, я прочитала книгу Скотта МакКлауда <strong>«Створити комікс. Секрети сторітелінґу в коміксах, манга і графічних романах»</strong>. Якщо вам сподобалася книжка Блейка Снайдера «Врятувати котика», то Скотт МакКлауд має повне право прописатися на вашій книжковій полиці. Це – ніби розкадровка шляху героя, описаного у Снайдера. Але є і ще дещо.</p><p>Ми ж — про бізнес і чому книжка-посібник зі створення коміксів може знадобитися ще комусь, окрім сценаристів, письменників та ще копірайтерів.</p><h4><strong>З чого починається комікс — і розробка нової ідеї</strong></h4><p>Отже, для автора коміксу, як і для розробника нового гаджета, маркетолога чи керівника важливі 2 речі:</p><ul><li>щоби тебе розуміли;</li><li>щоби тебе підтримували стільки, скільки тобі потрібно.</li></ul><p>Ти наче запрошуєш інших у власну мандрівку — клієнтів, читачів, споживачів продукту, твою команду. І вони мають захотіти йти за тобою. Інакше тобі доведеться витрачати занадто багато сил і про це вже геть інша історія. Одна з найкращих мотивацій, щоб іти — вони мають відчувати цю історію. Звісно, про всі ці речі написано чимало вартісних книжок із маркетингу, психології управління тощо. Проте інколи знайомі терміни починають приховувати, а не прояснювати сенс. Ось тоді саме час відкинути звичне і спробувати отримати задоволення від нового.</p><h4><strong>5 характеристик вдалої історії за Скоттом МакКлаудом</strong></h4><p>Щоби нас розуміли, насамперед потрібна ясність. Вона починається з визначення основного меседжа історії. Про що розповідаємо, яка суть нашого продукту, яка наша місія і мета?</p><p>Далі Скотт пропонує <strong>5 складових:</strong></p><ul><li><strong>Вибрати ключові моменти</strong> – про що ми розповідаємо, а що залишаємо «поза кадром»? Тут принцип простий. Якщо без якоїсь деталі суть зрозуміла і результат дії не зміниться – можна цією деталлю знехтувати. Наприклад, уявімо, що ви продаєте програмне забезпечення для постингу в соцмережах. Ваша історія – про бізнес із людським обличчям. Як по відношенню до клієнтів, так і по відношенню до співробітників. Адже левову частку роботи SMM-менеджерів переймає програма. Це зберігає людський ресурс і дозволяє клієнтам контактувати з привітною живою особою, а бізнесові — зберігати цю додаткову цінність спілкування в епоху <a href="/2017/06/09/nadiya-pereviznyk-talk/" target="_blank" rel="noopener noreferrer" class=" with_hint_js">чат-ботів<span class="hint-box"><img src="/wp-content/uploads/2017/06/DSC04939-300x200.jpg" />Надія Перевізник — про PR, стартапи, жінок та самоосвіту</span></a>. Питання економії бюджету, збереження робочих місць і підвищення якості операційної діяльності всередині компанії – суттєві, але не ключові для донесення головного. Можна нарощувати ефективність і залишатися при цьому живими і теплими навіть у часи штучного інтелекту.</li><li><strong>Вибрати фреймінґ</strong> — на чому ми будемо фокусувати увагу аудиторії? Уявіть собі, що вам вдалося залізти в голову вашого клієнта (він же читач у письменників, глядач — у сценаристів). І ви можете керувати його очима. Уявіть собі, що ви вирішуєте, куди подивиться ваш клієнт. Що це має бути? Продовжуючи приклад із програмним забезпеченням — красивий і зручний інтерфейс користувача? Мегатонни няшних картиночок? Чи таймер, який показує, що ці картиночки за 1,05 сек з’явилися всюди, де вам потрібно, при супер-мінімальних затратах людських зусиль? А може, вам потрібно, щоби клієнт побачив щасливе усміхнене обличчя працівника, який використовує цю програму, сидячи під пальмою на Мальдивах?</li><li><strong>Вибрати картинку</strong> — вона найпромовистіше передасть почуття й емоції, якими ви б хотіли заразити свого клієнта. До речі, це не завжди має бути щастя. Спершу часом незле було би подолати труднощі. Але візуальне оформлення має бути на висоті і відповідати суті. Якщо ваш клієнт дивиться на інтерфейс і мружиться від ядучих барв, а іконки нагадують йому артефакти з попередньої версії «Героїв», складно буде вести мову про комфорт і інноваційність.</li><li><strong>Дібрати слова</strong> — вони теж мають співвідноситися з картинкою, бути влучними і достатньо лаконічними. Краще, коли це буде 1 картинка – 1 думка.</li><li><strong>Вибрати і показати дію</strong> — ваш клієнт чекає, що у його житті щось зміниться при появі вашого продукту. Він відчує щось нове, прочитавши вашу книжку чи проглянувши фільм, отримає новий досвід та / або вигоду, користуючись вашим продуктом. І ще бажано, щоб при цьому все гарне у його житті залишилося на місці та не довелося завдавати собі зайвого клопоту.</li></ul><div style="max-width: 854;"><div style="position: relative; height: 0; padding-bottom: 56.25%;"><iframe loading="lazy" style="position: absolute; left: 0; top: 0; width: 100%; height: 100%;" src="https://embed.ted.com/talks/lang/en/scott_mccloud_on_comics" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe></div></div><h4><strong>Люди та малюнки</strong></h4><p>Написала, аж самій такого захотілося. Скоро розгорну наступну книжку. А тим часом — ще трохи про людське у намальованому світі. Крім ясності, нам потрібна <strong>емоційна взаємодія</strong>. Скотт МакКлауд приділяє цьому чимало уваги. Адже не досить, або клієнт вас розумів – важливо, щоб він вас підтримував і хотів це продовжувати.</p><p>Потрібні емоції. Отут контентники та рекламники всіх мастей і рангів згадають відомі принципи «впізнавання», «поділу на своїх/чужих», нарощування емоційної напруги та отримання розрядки, апеляції до досвіду реципієнта. Фішка в тому, що тут про всі ці академічні речі розказується трохи простіше, ніж на котиках. У картинках, із малюночками, емоціями, дуже дохідливо та динамічно. Словами не перекажу, МакКлауд це зробив краще. Але після перегляду ви зрозумієте, як важливо, щоб ваші емоції ззовні були відповідними вчинкам і словам, які йдуть зсередини.</p><p>Це лялькове дзеркало коміксів може добряче спростити життя у колективі, особливо під час нарад і презентацій. Якщо вам вистачить хоробрості та хисту в нього зазирнути. У будь-якому разі, вміння створювати комікси, ведучи читача за собою від першої до останньої сторінки, буквально може стати в нагоді при створенні:</p><ul><li>інфографіки, white paper, інструкцій;</li><li>сценаріїв для фото- та відеоконтенту;</li><li>для презентацій з елементами сторітелінґу.</li></ul>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Ви можете знайти десятки можливостей пройти далі, ніж будь-хто інший з авторів коміксів пройшов до вас! Це — не ті цілі, яких досягає кожен фахівець, а ті, які ми всі забуваємо самі собі ставити, всі, включно зі мною</p>					<cite>									<span><strong>Скотт МакКлауд</strong></span> 							</cite>			</blockquote><p>Головне – пам’ятайте: світ завжди більший, ніж те, що ми бачимо. Приємних вам відкриттів.</p>

У цій рубриці ми говоримо про бізнес, цікаві українські стартапи, підприємництво та поради для підприємців. Серед іншого вивчаємо ще й цікаві кейси із українського та закордонного досвіду та публікуємо найсвіжіші новини B2B- та B2C-сегментів економіки. Тут ви можете знайти все, що варто знати про ділове середовище України, Східної Європи та світу

Ви можете стати спонсором цієї рубрики. Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a>.

Бізнес

Ви можете <a href="https://nachasi.com/about/">стати спонсором</a> цієї рубрики, а всі матеріали у цій рубриці матимуть відповідне брендування та банер. Зацікавилися? <a href="mailto:adv@nachasi.com">Напишіть нам</a>

Здавалося би — що спільного між персонажами світу коміксів та бізнесом? Насправді паралелей та корисних речей є чимало — просто треба уважніше відстежувати їх і не забувати гортати комікси. А які саме — давайте розберемося

Днями, готуючи воркшоп для активістів-захисників прав людини, які вирішили розповісти історії людей з окупованих територій у формі графічного роману, я прочитала книгу Скотта МакКлауда <strong>«Створити комікс. Секрети сторітелінґу в коміксах, манга і графічних романах»</strong>. Якщо вам сподобалася книжка Блейка Снайдера «Врятувати котика», то Скотт МакКлауд має повне право прописатися на вашій книжковій полиці. Це – ніби розкадровка шляху героя, описаного у Снайдера. Але є і ще дещо.

Ми ж — про бізнес і чому книжка-посібник зі створення коміксів може знадобитися ще комусь, окрім сценаристів, письменників та ще копірайтерів.
<h4><strong>З чого починається комікс — і розробка нової ідеї</strong></h4>
Отже, для автора коміксу, як і для розробника нового гаджета, маркетолога чи керівника важливі 2 речі:
<ul>
 	<li>щоби тебе розуміли;</li>
 	<li>щоби тебе підтримували стільки, скільки тобі потрібно.</li>
</ul>
Ти наче запрошуєш інших у власну мандрівку — клієнтів, читачів, споживачів продукту, твою команду. І вони мають захотіти йти за тобою. Інакше тобі доведеться витрачати занадто багато сил і про це вже геть інша історія. Одна з найкращих мотивацій, щоб іти — вони мають відчувати цю історію. Звісно, про всі ці речі написано чимало вартісних книжок із маркетингу, психології управління тощо. Проте інколи знайомі терміни починають приховувати, а не прояснювати сенс. Ось тоді саме час відкинути звичне і спробувати отримати задоволення від нового.
<h4><strong>5 характеристик вдалої історії за Скоттом МакКлаудом</strong></h4>
Щоби нас розуміли, насамперед потрібна ясність. Вона починається з визначення основного меседжа історії. Про що розповідаємо, яка суть нашого продукту, яка наша місія і мета?

Далі Скотт пропонує <strong>5 складових:</strong>
<ul>
 	<li><strong>Вибрати ключові моменти</strong> – про що ми розповідаємо, а що залишаємо «поза кадром»? Тут принцип простий. Якщо без якоїсь деталі суть зрозуміла і результат дії не зміниться – можна цією деталлю знехтувати. Наприклад, уявімо, що ви продаєте програмне забезпечення для постингу в соцмережах. Ваша історія – про бізнес із людським обличчям. Як по відношенню до клієнтів, так і по відношенню до співробітників. Адже левову частку роботи SMM-менеджерів переймає програма. Це зберігає людський ресурс і дозволяє клієнтам контактувати з привітною живою особою, а бізнесові — зберігати цю додаткову цінність спілкування в епоху <a href="https://nachasi.com/2017/06/09/nadiya-pereviznyk-talk/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">чат-ботів</a>. Питання економії бюджету, збереження робочих місць і підвищення якості операційної діяльності всередині компанії – суттєві, але не ключові для донесення головного. Можна нарощувати ефективність і залишатися при цьому живими і теплими навіть у часи штучного інтелекту.</li>
 	<li><strong>Вибрати фреймінґ</strong> — на чому ми будемо фокусувати увагу аудиторії? Уявіть собі, що вам вдалося залізти в голову вашого клієнта (він же читач у письменників, глядач — у сценаристів). І ви можете керувати його очима. Уявіть собі, що ви вирішуєте, куди подивиться ваш клієнт. Що це має бути? Продовжуючи приклад із програмним забезпеченням — красивий і зручний інтерфейс користувача? Мегатонни няшних картиночок? Чи таймер, який показує, що ці картиночки за 1,05 сек з’явилися всюди, де вам потрібно, при супер-мінімальних затратах людських зусиль? А може, вам потрібно, щоби клієнт побачив щасливе усміхнене обличчя працівника, який використовує цю програму, сидячи під пальмою на Мальдивах?</li>
 	<li><strong>Вибрати картинку</strong> — вона найпромовистіше передасть почуття й емоції, якими ви б хотіли заразити свого клієнта. До речі, це не завжди має бути щастя. Спершу часом незле було би подолати труднощі. Але візуальне оформлення має бути на висоті і відповідати суті. Якщо ваш клієнт дивиться на інтерфейс і мружиться від ядучих барв, а іконки нагадують йому артефакти з попередньої версії «Героїв», складно буде вести мову про комфорт і інноваційність.</li>
 	<li><strong>Дібрати слова</strong> — вони теж мають співвідноситися з картинкою, бути влучними і достатньо лаконічними. Краще, коли це буде 1 картинка – 1 думка.</li>
 	<li><strong>Вибрати і показати дію</strong> — ваш клієнт чекає, що у його житті щось зміниться при появі вашого продукту. Він відчує щось нове, прочитавши вашу книжку чи проглянувши фільм, отримає новий досвід та / або вигоду, користуючись вашим продуктом. І ще бажано, щоб при цьому все гарне у його житті залишилося на місці та не довелося завдавати собі зайвого клопоту.</li>
</ul>
<div style="max-width: 854;">
<div style="position: relative; height: 0; padding-bottom: 56.25%;"><iframe style="position: absolute; left: 0; top: 0; width: 100%; height: 100%;" src="https://embed.ted.com/talks/lang/en/scott_mccloud_on_comics" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe></div>
</div>
<h4><strong>Люди та малюнки</strong></h4>
Написала, аж самій такого захотілося. Скоро розгорну наступну книжку. А тим часом — ще трохи про людське у намальованому світі. Крім ясності, нам потрібна <strong>емоційна взаємодія</strong>. Скотт МакКлауд приділяє цьому чимало уваги. Адже не досить, або клієнт вас розумів – важливо, щоб він вас підтримував і хотів це продовжувати.

Потрібні емоції. Отут контентники та рекламники всіх мастей і рангів згадають відомі принципи «впізнавання», «поділу на своїх/чужих», нарощування емоційної напруги та отримання розрядки, апеляції до досвіду реципієнта. Фішка в тому, що тут про всі ці академічні речі розказується трохи простіше, ніж на котиках. У картинках, із малюночками, емоціями, дуже дохідливо та динамічно. Словами не перекажу, МакКлауд це зробив краще. Але після перегляду ви зрозумієте, як важливо, щоб ваші емоції ззовні були відповідними вчинкам і словам, які йдуть зсередини.

Це лялькове дзеркало коміксів може добряче спростити життя у колективі, особливо під час нарад і презентацій. Якщо вам вистачить хоробрості та хисту в нього зазирнути. У будь-якому разі, вміння створювати комікси, ведучи читача за собою від першої до останньої сторінки, буквально може стати в нагоді при створенні:
<ul>
 	<li>інфографіки, white paper, інструкцій;</li>
 	<li>сценаріїв для фото- та відеоконтенту;</li>
 	<li>для презентацій з елементами сторітелінґу.</li>
</ul>
[blockquote_with_author name="Скотт МакКлауд" content="Ви можете знайти десятки можливостей пройти далі, ніж будь-хто інший з авторів коміксів пройшов до вас! Це — не ті цілі, яких досягає кожен фахівець, а ті, які ми всі забуваємо самі собі ставити, всі, включно зі мною"]

Головне – пам’ятайте: світ завжди більший, ніж те, що ми бачимо. Приємних вам відкриттів.

<p>Днями, готуючи воркшоп для активістів-захисників прав людини, які вирішили розповісти історії людей з окупованих територій у формі графічного роману, я прочитала книгу Скотта МакКлауда <strong>«Створити комікс. Секрети сторітелінґу в коміксах, манга і графічних романах»</strong>. Якщо вам сподобалася книжка Блейка Снайдера «Врятувати котика», то Скотт МакКлауд має повне право прописатися на вашій книжковій полиці. Це – ніби розкадровка шляху героя, описаного у Снайдера. Але є і ще дещо.</p><p>Ми ж — про бізнес і чому книжка-посібник зі створення коміксів може знадобитися ще комусь, окрім сценаристів, письменників та ще копірайтерів.</p><h4><strong>З чого починається комікс — і розробка нової ідеї</strong></h4><p>Отже, для автора коміксу, як і для розробника нового гаджета, маркетолога чи керівника важливі 2 речі:</p><ul><li>щоби тебе розуміли;</li><li>щоби тебе підтримували стільки, скільки тобі потрібно.</li></ul><p>Ти наче запрошуєш інших у власну мандрівку — клієнтів, читачів, споживачів продукту, твою команду. І вони мають захотіти йти за тобою. Інакше тобі доведеться витрачати занадто багато сил і про це вже геть інша історія. Одна з найкращих мотивацій, щоб іти — вони мають відчувати цю історію. Звісно, про всі ці речі написано чимало вартісних книжок із маркетингу, психології управління тощо. Проте інколи знайомі терміни починають приховувати, а не прояснювати сенс. Ось тоді саме час відкинути звичне і спробувати отримати задоволення від нового.</p><h4><strong>5 характеристик вдалої історії за Скоттом МакКлаудом</strong></h4><p>Щоби нас розуміли, насамперед потрібна ясність. Вона починається з визначення основного меседжа історії. Про що розповідаємо, яка суть нашого продукту, яка наша місія і мета?</p><p>Далі Скотт пропонує <strong>5 складових:</strong></p><ul><li><strong>Вибрати ключові моменти</strong> – про що ми розповідаємо, а що залишаємо «поза кадром»? Тут принцип простий. Якщо без якоїсь деталі суть зрозуміла і результат дії не зміниться – можна цією деталлю знехтувати. Наприклад, уявімо, що ви продаєте програмне забезпечення для постингу в соцмережах. Ваша історія – про бізнес із людським обличчям. Як по відношенню до клієнтів, так і по відношенню до співробітників. Адже левову частку роботи SMM-менеджерів переймає програма. Це зберігає людський ресурс і дозволяє клієнтам контактувати з привітною живою особою, а бізнесові — зберігати цю додаткову цінність спілкування в епоху <a href="/2017/06/09/nadiya-pereviznyk-talk/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">чат-ботів</a>. Питання економії бюджету, збереження робочих місць і підвищення якості операційної діяльності всередині компанії – суттєві, але не ключові для донесення головного. Можна нарощувати ефективність і залишатися при цьому живими і теплими навіть у часи штучного інтелекту.</li><li><strong>Вибрати фреймінґ</strong> — на чому ми будемо фокусувати увагу аудиторії? Уявіть собі, що вам вдалося залізти в голову вашого клієнта (він же читач у письменників, глядач — у сценаристів). І ви можете керувати його очима. Уявіть собі, що ви вирішуєте, куди подивиться ваш клієнт. Що це має бути? Продовжуючи приклад із програмним забезпеченням — красивий і зручний інтерфейс користувача? Мегатонни няшних картиночок? Чи таймер, який показує, що ці картиночки за 1,05 сек з’явилися всюди, де вам потрібно, при супер-мінімальних затратах людських зусиль? А може, вам потрібно, щоби клієнт побачив щасливе усміхнене обличчя працівника, який використовує цю програму, сидячи під пальмою на Мальдивах?</li><li><strong>Вибрати картинку</strong> — вона найпромовистіше передасть почуття й емоції, якими ви б хотіли заразити свого клієнта. До речі, це не завжди має бути щастя. Спершу часом незле було би подолати труднощі. Але візуальне оформлення має бути на висоті і відповідати суті. Якщо ваш клієнт дивиться на інтерфейс і мружиться від ядучих барв, а іконки нагадують йому артефакти з попередньої версії «Героїв», складно буде вести мову про комфорт і інноваційність.</li><li><strong>Дібрати слова</strong> — вони теж мають співвідноситися з картинкою, бути влучними і достатньо лаконічними. Краще, коли це буде 1 картинка – 1 думка.</li><li><strong>Вибрати і показати дію</strong> — ваш клієнт чекає, що у його житті щось зміниться при появі вашого продукту. Він відчує щось нове, прочитавши вашу книжку чи проглянувши фільм, отримає новий досвід та / або вигоду, користуючись вашим продуктом. І ще бажано, щоб при цьому все гарне у його житті залишилося на місці та не довелося завдавати собі зайвого клопоту.</li></ul><div style="max-width: 854;"><div style="position: relative; height: 0; padding-bottom: 56.25%;"><iframe loading="lazy" style="position: absolute; left: 0; top: 0; width: 100%; height: 100%;" src="https://embed.ted.com/talks/lang/en/scott_mccloud_on_comics" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe></div></div><h4><strong>Люди та малюнки</strong></h4><p>Написала, аж самій такого захотілося. Скоро розгорну наступну книжку. А тим часом — ще трохи про людське у намальованому світі. Крім ясності, нам потрібна <strong>емоційна взаємодія</strong>. Скотт МакКлауд приділяє цьому чимало уваги. Адже не досить, або клієнт вас розумів – важливо, щоб він вас підтримував і хотів це продовжувати.</p><p>Потрібні емоції. Отут контентники та рекламники всіх мастей і рангів згадають відомі принципи «впізнавання», «поділу на своїх/чужих», нарощування емоційної напруги та отримання розрядки, апеляції до досвіду реципієнта. Фішка в тому, що тут про всі ці академічні речі розказується трохи простіше, ніж на котиках. У картинках, із малюночками, емоціями, дуже дохідливо та динамічно. Словами не перекажу, МакКлауд це зробив краще. Але після перегляду ви зрозумієте, як важливо, щоб ваші емоції ззовні були відповідними вчинкам і словам, які йдуть зсередини.</p><p>Це лялькове дзеркало коміксів може добряче спростити життя у колективі, особливо під час нарад і презентацій. Якщо вам вистачить хоробрості та хисту в нього зазирнути. У будь-якому разі, вміння створювати комікси, ведучи читача за собою від першої до останньої сторінки, буквально може стати в нагоді при створенні:</p><ul><li>інфографіки, white paper, інструкцій;</li><li>сценаріїв для фото- та відеоконтенту;</li><li>для презентацій з елементами сторітелінґу.</li></ul>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Ви можете знайти десятки можливостей пройти далі, ніж будь-хто інший з авторів коміксів пройшов до вас! Це — не ті цілі, яких досягає кожен фахівець, а ті, які ми всі забуваємо самі собі ставити, всі, включно зі мною</p>					<cite>									<span><strong>Скотт МакКлауд</strong></span> 							</cite>			</blockquote><p>Головне – пам’ятайте: світ завжди більший, ніж те, що ми бачимо. Приємних вам відкриттів.</p>

Навіщо бізнесу знати рецепти коміксів?

{:ua}Що спільного між малюванням коміксів та створенням нового продукту?{:}

<p>Четвертий Mini Maker Fairе — це свято винахідників, новаторів і експериментаторів. Незвичайні люди, які створюють нове, змінюють світ, шукають нові рішення, зібралися «під одним дахом» минулого вікенду.
</p>
<h4><strong>Що таке Kyiv Mini Maker Fairе 2017</strong></h4>
Родом Maker Faire з Каліфорнії — це міжнародний рух, що об’єднав науку, IT, ремесла, мистецтво, технічних ентузіастів будь-якого віку, крафтерів, хоббістів, інженерів, наукових клубів, авторів, художників, вчителів та студентів. Серед учасників є працюючі компанії, що заробляють на своїх винаходах, та люди, яким просто подобається втілювати свої ідеї в життя та отримувати від цього задоволення.

Цьогоріч девіз фесту звучить як «ReMake Ukraine», а символом став козак-інженер Мозговий, вже відомий за графічною новелою «Даогопак», та його подруга Дзиґа (адже Maker Faire — це територія рівних можливостей).

[cut_in_image_fullwidth img="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-1-1.jpg" img_id="3040" title="Юні мейкери переймають навички дорослих"]
<h4><strong>Що відбувалось два дні у павільйонах ВДНГ</strong></h4>
6 тис кв метрів, 1-й та 3-й павільйони <a href="http://www.expocenter.com.ua" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>ВДНГ</strong></a> — саме тут зібрали під одним дахом 250 мейкерів. В 1 павільйоні нашу увагу привернув перший в Україні коворкінґ для швачок. Ні, вам не здалося: <a href="https://www.facebook.com/shytlegko" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>«Шити легко»</strong></a> — це місце, де можна працювати не тільки за ноутбуком, але й за машинкою для шиття. Дівчата презентували свої напрацювання, провели майстер-клас із розкрою та пошиття спідниць. Чималу кількість відвідувачів такий незвичайний коворкінґ ще й порадував добіркою тканин із дуже позитивними принтами.

[cut_in_image_fullwidth img="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-10.jpg" img_id="3042" title="Місце, де можна шити, може незабаром з’явитися в усіх українських містах"]

Команда лабораторії <strong>Fabricator</strong> представила свої роботи та в режимі реального часу створювала прототипи на 3D-принтері. Це — відкрита інноваційна лабораторія, яка працює, аби дати необхідні інструменти швидкого прототипування для всіх ентузіастів <a href="https://nachasi.com/2017/05/08/printed-building/" class=" with_hint_js">3D-друку<span class="hint-box"><img src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/05/Screen_Shot_2017-05-04_at_6.37.28_PM-1-300x200.png" />Архітектор із Малайзії запропонував «надрукувати» хмарочос</span></a> в Україні.

[gallery type="slideshow" link="none" size="full" ids="3047,3048,3049"]

Серед десятків проектів нашу увагу привернув український стартап <a href="http://ecozy.de/en" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>eCozy</strong></a>. Це — україно-німецький проект, що розробили систему «розумних» термостатів з сенсорним управлінням для житлових приміщень. Ще у 2014 році компанія успішно зібрала кошти на платформі колективного фінансування Indiegogo, а в 2016 році стала успішною на seedmatch.de. Зараз eCozy успішно продається у великих німецьких мережах електроніки. «Розумні» термостати eCozy кріпляться до радіаторів і стежать за їхньою температурою, — а ще допомагають заощадити домогосподарству до 30% оплати за опалення. Керувати температурою можна за центру управління та за допомогою мобільних додатків (є версії для iOS та Android).

[gallery type="slideshow" link="none" size="full" ids="3050,3051,3052,3053,3054" orderby="rand"]

Серед учасників Kyiv Mini Maker Fairе 2017 було надзвичайно багато дітей, які відчували себе комфортно та абсолютно органічно. Компанія <strong>«Радіомаг»</strong>, скориставшись із присутності своєї цільової аудиторії, провела майстер-клас для діток та дорослих — адже саме для дітей та допитливих батьків ця компанія випускає конструктори, і всі учасники могли створити сувенір своїми руками: паяльник та трохи часу — і чоловічок із резисторами та світлодіодами був готовий.

[cut_in_image_fullwidth img="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-11.jpg" img_id="3045" title="Збери сувенір власноруч"]
<h4><strong>Кого можна було почути</strong></h4>
<strong>Денис Охрименко</strong> — засновник Time 4 Machine та Pagl, в минулому Ugears — розповів про те, як можна зробити успішним проект на основі того, що інші вважають просто сміттям. Його виступ почався зі слайду із провокативним заголовком «Щоби такого зробити, щоби більше нічого не робити». Ця фраза задала тон усій презентації, — особливо після розповіді про те, як формуються ідеї з моменту їх прототипування до створення реального продукту.

<strong>Олександр Нестеренко</strong>, CEO ARTKB, розповів, як вдалося придумати ґаджет для конфіденційних розмов Hushme, — котрий зараз <a href="https://nachasi.com/2017/05/10/hushme-kickstarter/" class=" with_hint_js">саме збирає кошти <span class="hint-box"><img src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/05/Hushme_Header_1489596319-300x200.jpg" />Український стартап Hushme запустив кампанію на Kickstarter</span></a>на платформі Kickstarter. Також він торкнувся тем, як заробляти та як будували роботу з пресою. Нагадаємо, що ARTKB — бюро розробки хардверних продуктів повного циклу. Офіси компанії базуються в Києві та Шеньчжені. Це — єдина компанія подібного типу в Україні. Її проекти давно вийшли за межі нашої країни, а команда стала експертами у підготовці продуктових рішень та запуску краудфандингових компаній.
<h4><strong>Незвична музика</strong></h4>
<iframe style="border: none; overflow: hidden;" src="https://www.facebook.com/plugins/video.php?href=https%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Fnachasi%2Fvideos%2F1705536616409302%2F&show_text=0&width=560" width="560" height="315" frameborder="0" scrolling="no" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe>

Серед маси технологічних та технічних об'єктів вразив <strong>Іван Ткаченко</strong> з електричною бандурою, що безсумнівно захопила увагу відвідувачів та учасників фестивалю. Іван представив авторську концепцію визвучування українського музичного інструменту бандури із використанням комп’ютерних технологій. Також він показав концепцію паралельної обробки звуку, яку застосовує у своїй творчості.

[cut_in_image_fullwidth img="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-12.jpg" img_id="3046" title="Електрогітара? Вчорашній день! Електробандура — те що треба"]
<h4><strong>Навіщо Maker Fairе потрібен Україні</strong></h4>
В коментарі для <a href="https://nachasi.com/2017/04/24/introducing/" class=" with_hint_js">Na chasi<span class="hint-box"><img src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/04/15380462_10209258344188668_6598411097722685393_n-300x200.jpg" />На часі — зміни: Ми розпочинаємо</span></a> <strong>Світлана Бовкун</strong>, організаторка фестивалю, так охарактеризувала ярмарок та мейкерський рух в цілому:

— Ми займаємось цим, тому що бачимо величезний запит. Всі наші учасники тут, ми не вмістились цьогоріч в одному павільйоні. Дуже багато шкіл, ми бачимо, що люди хочуть таких подій — і розуміємо навіщо ми це робимо. Наша аудиторія — багато українців, які готові не просто щось робити, а саме хочуть створювати. Є запит створювати продукти, предмети, причому створювати це в такому якісному міжнародному форматі. Ми бачимо, що не всі хочуть бути юристами чи економістами, — хтось прагне, наприклад, створювати меблі. Наш проект міжнародний, ми надихаємось американськими напрацюваннями та американською культурою. Чого ми хочемо навчитися самі та навчити наших учасників — то це вміння ділитися вміннями, знаннями, навичками. І щоби вміли ділитися цим не лише проекти, спрямовані на дитячу, але й на дорослу аудиторію. Саме тому серед наших лекторів — ті, хто вже зробив успішні проекти і готовий розповісти, як це можна зробити.

[cut_in_image_fullwidth img="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/05/DSC04539.jpg" img_id="3055" title="Мейкерство — крок до нової країни винахідників"]

[blockquote_with_author content="Maker Fairе — це місце, де ми ділимося"]
<h4><strong>Замість висновків</strong></h4>
Побачене — це стимул побажати фестивалю Maker Fairе розвитку та готовності вражати і змінювати все нових і нових мейкерів. А ми в свою чергу найближчим часом розкажемо вам про найцікавіші ініціативи та стартапи, які ми побачили на цьому ярмарку технологій.

<p>Четвертий Mini Maker Fairе — це свято винахідників, новаторів і експериментаторів. Незвичайні люди, які створюють нове, змінюють світ, шукають нові рішення, зібралися «під одним дахом» минулого вікенду.</p><h4><strong>Що таке Kyiv Mini Maker Fairе 2017</strong></h4><p>Родом Maker Faire з Каліфорнії — це міжнародний рух, що об’єднав науку, IT, ремесла, мистецтво, технічних ентузіастів будь-якого віку, крафтерів, хоббістів, інженерів, наукових клубів, авторів, художників, вчителів та студентів. Серед учасників є працюючі компанії, що заробляють на своїх винаходах, та люди, яким просто подобається втілювати свої ідеї в життя та отримувати від цього задоволення.</p><p>Цьогоріч девіз фесту звучить як «ReMake Ukraine», а символом став козак-інженер Мозговий, вже відомий за графічною новелою «Даогопак», та його подруга Дзиґа (адже Maker Faire — це територія рівних можливостей).</p>	<div class="wp-caption full-screen  ">				<img src="/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-1-1.jpg">									<p class="wp-caption-text">					 <b>Юні мейкери переймають навички дорослих</b>				</p>						</div><h4><strong>Що відбувалось два дні у павільйонах ВДНГ</strong></h4><p>6 тис кв метрів, 1-й та 3-й павільйони <a href="http://www.expocenter.com.ua" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>ВДНГ</strong></a> — саме тут зібрали під одним дахом 250 мейкерів. В 1 павільйоні нашу увагу привернув перший в Україні коворкінґ для швачок. Ні, вам не здалося: <a href="https://www.facebook.com/shytlegko" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>«Шити легко»</strong></a> — це місце, де можна працювати не тільки за ноутбуком, але й за машинкою для шиття. Дівчата презентували свої напрацювання, провели майстер-клас із розкрою та пошиття спідниць. Чималу кількість відвідувачів такий незвичайний коворкінґ ще й порадував добіркою тканин із дуже позитивними принтами.</p>	<div class="wp-caption full-screen  ">				<img src="/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-10.jpg">									<p class="wp-caption-text">					 <b>Місце, де можна шити, може незабаром з’явитися в усіх українських містах</b>				</p>						</div><p>Команда лабораторії <strong>Fabricator</strong> представила свої роботи та в режимі реального часу створювала прототипи на 3D-принтері. Це — відкрита інноваційна лабораторія, яка працює, аби дати необхідні інструменти швидкого прототипування для всіх ентузіастів <a href="/2017/05/08/printed-building/" class=" with_hint_js">3D-друку<span class="hint-box"><img src="/wp-content/uploads/2017/05/Screen_Shot_2017-05-04_at_6.37.28_PM-1-300x200.png" />Архітектор із Малайзії запропонував «надрукувати» хмарочос</span></a> в Україні.</p><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/05/DSC04372.jpg",			"caption": "Мейкери всієї Україи, об’єднуйтеся!"		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/05/DSC04378.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/05/DSC04384.jpg",			"caption": ""		}			]</script><p>Серед десятків проектів нашу увагу привернув український стартап <a href="http://ecozy.de/en" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>eCozy</strong></a>. Це — україно-німецький проект, що розробили систему «розумних» термостатів з сенсорним управлінням для житлових приміщень. Ще у 2014 році компанія успішно зібрала кошти на платформі колективного фінансування Indiegogo, а в 2016 році стала успішною на seedmatch.de. Зараз eCozy успішно продається у великих німецьких мережах електроніки. «Розумні» термостати eCozy кріпляться до радіаторів і стежать за їхньою температурою, — а ще допомагають заощадити домогосподарству до 30% оплати за опалення. Керувати температурою можна за центру управління та за допомогою мобільних додатків (є версії для iOS та Android).</p><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/05/DSC04397.jpg",			"caption": "Збирати можуть всі"		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/05/DSC04501.jpg",			"caption": "Слово творцям Hushme"		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/05/DSC04430.jpg",			"caption": "Інколи ґаджети бувають дивні"		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/05/DSC04459.jpg",			"caption": "Під час лекції"		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/05/DSC04422.jpg",			"caption": "Як делегація Na chasi пробувала свої сили"		}			]</script><p>Серед учасників Kyiv Mini Maker Fairе 2017 було надзвичайно багато дітей, які відчували себе комфортно та абсолютно органічно. Компанія <strong>«Радіомаг»</strong>, скориставшись із присутності своєї цільової аудиторії, провела майстер-клас для діток та дорослих — адже саме для дітей та допитливих батьків ця компанія випускає конструктори, і всі учасники могли створити сувенір своїми руками: паяльник та трохи часу — і чоловічок із резисторами та світлодіодами був готовий.</p>	<div class="wp-caption full-screen  ">				<img src="/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-11.jpg">									<p class="wp-caption-text">					 <b>Збери сувенір власноруч</b>				</p>						</div><h4><strong>Кого можна було почути</strong></h4><p><strong>Денис Охрименко</strong> — засновник Time 4 Machine та Pagl, в минулому Ugears — розповів про те, як можна зробити успішним проект на основі того, що інші вважають просто сміттям. Його виступ почався зі слайду із провокативним заголовком «Щоби такого зробити, щоби більше нічого не робити». Ця фраза задала тон усій презентації, — особливо після розповіді про те, як формуються ідеї з моменту їх прототипування до створення реального продукту.</p><p><strong>Олександр Нестеренко</strong>, CEO ARTKB, розповів, як вдалося придумати ґаджет для конфіденційних розмов Hushme, — котрий зараз <a href="/2017/05/10/hushme-kickstarter/" class=" with_hint_js">саме збирає кошти <span class="hint-box"><img src="/wp-content/uploads/2017/05/Hushme_Header_1489596319-300x200.jpg" />Український стартап Hushme запустив кампанію на Kickstarter</span></a>на платформі Kickstarter. Також він торкнувся тем, як заробляти та як будували роботу з пресою. Нагадаємо, що ARTKB — бюро розробки хардверних продуктів повного циклу. Офіси компанії базуються в Києві та Шеньчжені. Це — єдина компанія подібного типу в Україні. Її проекти давно вийшли за межі нашої країни, а команда стала експертами у підготовці продуктових рішень та запуску краудфандингових компаній.</p><h4><strong>Незвична музика</strong></h4><p><iframe loading="lazy" style="border: none; overflow: hidden;" src="https://www.facebook.com/plugins/video.php?href=https%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Fnachasi%2Fvideos%2F1705536616409302%2F&#038;show_text=0&#038;width=560" width="560" height="315" frameborder="0" scrolling="no" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe></p><p>Серед маси технологічних та технічних об&#8217;єктів вразив <strong>Іван Ткаченко</strong> з електричною бандурою, що безсумнівно захопила увагу відвідувачів та учасників фестивалю. Іван представив авторську концепцію визвучування українського музичного інструменту бандури із використанням комп’ютерних технологій. Також він показав концепцію паралельної обробки звуку, яку застосовує у своїй творчості.</p>	<div class="wp-caption full-screen  ">				<img src="/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-12.jpg">									<p class="wp-caption-text">					 <b>Електрогітара? Вчорашній день! Електробандура — те що треба</b>				</p>						</div><h4><strong>Навіщо Maker Fairе потрібен Україні</strong></h4><p>В коментарі для <a href="/2017/04/24/introducing/" class=" with_hint_js">Na chasi<span class="hint-box"><img src="/wp-content/uploads/2017/04/15380462_10209258344188668_6598411097722685393_n-300x200.jpg" />На часі — зміни: Ми розпочинаємо</span></a> <strong>Світлана Бовкун</strong>, організаторка фестивалю, так охарактеризувала ярмарок та мейкерський рух в цілому:</p><p>— Ми займаємось цим, тому що бачимо величезний запит. Всі наші учасники тут, ми не вмістились цьогоріч в одному павільйоні. Дуже багато шкіл, ми бачимо, що люди хочуть таких подій — і розуміємо навіщо ми це робимо. Наша аудиторія — багато українців, які готові не просто щось робити, а саме хочуть створювати. Є запит створювати продукти, предмети, причому створювати це в такому якісному міжнародному форматі. Ми бачимо, що не всі хочуть бути юристами чи економістами, — хтось прагне, наприклад, створювати меблі. Наш проект міжнародний, ми надихаємось американськими напрацюваннями та американською культурою. Чого ми хочемо навчитися самі та навчити наших учасників — то це вміння ділитися вміннями, знаннями, навичками. І щоби вміли ділитися цим не лише проекти, спрямовані на дитячу, але й на дорослу аудиторію. Саме тому серед наших лекторів — ті, хто вже зробив успішні проекти і готовий розповісти, як це можна зробити.</p>	<div class="wp-caption full-screen  ">				<img src="/wp-content/uploads/2017/05/DSC04539.jpg">									<p class="wp-caption-text">					 <b>Мейкерство — крок до нової країни винахідників</b>				</p>						</div>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Maker Fairе — це місце, де ми ділимося</p>			</blockquote><h4><strong>Замість висновків</strong></h4><p>Побачене — це стимул побажати фестивалю Maker Fairе розвитку та готовності вражати і змінювати все нових і нових мейкерів. А ми в свою чергу найближчим часом розкажемо вам про найцікавіші ініціативи та стартапи, які ми побачили на цьому ярмарку технологій.</p>

Українська та світова наука, нові гаджети, дослідження на межі прогресу, Обговорюємо тренди, розбираємося у наукових відкриттях та пояснюємо простими словами, а також разом з вами прогнозуємо майбутнє. Рубрика, у якій нас цікавить усе: від tech-стартапів до науковців-експериментаторів.

Техно

Плідні вихідні 20-21 травня зібрали у Києві більше 250 мейкерів, десятки унікальних проектів та сотні захоплених емоціями гостей, серед яких були представниці Na chasi. Про що можна було дізнатися під час ярмарки цікавих проектів та ідей — давайте коротко пригадаємо (а детальніші розмови із представниками стартап-команд чекайте незабаром)

Четвертий Mini Maker Fairе — це свято винахідників, новаторів і експериментаторів. Незвичайні люди, які створюють нове, змінюють світ, шукають нові рішення, зібралися «під одним дахом» минулого вікенду.
<h4><strong>Що таке Kyiv Mini Maker Fairе 2017</strong></h4>
Родом Maker Faire з Каліфорнії — це міжнародний рух, що об’єднав науку, IT, ремесла, мистецтво, технічних ентузіастів будь-якого віку, крафтерів, хоббістів, інженерів, наукових клубів, авторів, художників, вчителів та студентів. Серед учасників є працюючі компанії, що заробляють на своїх винаходах, та люди, яким просто подобається втілювати свої ідеї в життя та отримувати від цього задоволення.

Цьогоріч девіз фесту звучить як «ReMake Ukraine», а символом став козак-інженер Мозговий, вже відомий за графічною новелою «Даогопак», та його подруга Дзиґа (адже Maker Faire — це територія рівних можливостей).

[cut_in_image_fullwidth img="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-1-1.jpg" img_id="3040" title="Юні мейкери переймають навички дорослих"]
<h4><strong>Що відбувалось два дні у павільйонах ВДНГ</strong></h4>
6 тис кв метрів, 1-й та 3-й павільйони <a href="http://www.expocenter.com.ua" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>ВДНГ</strong></a> — саме тут зібрали під одним дахом 250 мейкерів. В 1 павільйоні нашу увагу привернув перший в Україні коворкінґ для швачок. Ні, вам не здалося: <a href="https://www.facebook.com/shytlegko" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>«Шити легко»</strong></a> — це місце, де можна працювати не тільки за ноутбуком, але й за машинкою для шиття. Дівчата презентували свої напрацювання, провели майстер-клас із розкрою та пошиття спідниць. Чималу кількість відвідувачів такий незвичайний коворкінґ ще й порадував добіркою тканин із дуже позитивними принтами.

[cut_in_image_fullwidth img="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-10.jpg" img_id="3042" title="Місце, де можна шити, може незабаром з’явитися в усіх українських містах"]

Команда лабораторії <strong>Fabricator</strong> представила свої роботи та в режимі реального часу створювала прототипи на 3D-принтері. Це — відкрита інноваційна лабораторія, яка працює, аби дати необхідні інструменти швидкого прототипування для всіх ентузіастів <a href="https://nachasi.com/2017/05/08/printed-building/">3D-друку</a> в Україні.

[gallery type="slideshow" link="none" size="full" ids="3047,3048,3049"]

Серед десятків проектів нашу увагу привернув український стартап <a href="http://ecozy.de/en" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>eCozy</strong></a>. Це — україно-німецький проект, що розробили систему «розумних» термостатів з сенсорним управлінням для житлових приміщень. Ще у 2014 році компанія успішно зібрала кошти на платформі колективного фінансування Indiegogo, а в 2016 році стала успішною на seedmatch.de. Зараз eCozy успішно продається у великих німецьких мережах електроніки. «Розумні» термостати eCozy кріпляться до радіаторів і стежать за їхньою температурою, — а ще допомагають заощадити домогосподарству до 30% оплати за опалення. Керувати температурою можна за центру управління та за допомогою мобільних додатків (є версії для iOS та Android).

[gallery type="slideshow" link="none" size="full" ids="3050,3051,3052,3053,3054" orderby="rand"]

Серед учасників Kyiv Mini Maker Fairе 2017 було надзвичайно багато дітей, які відчували себе комфортно та абсолютно органічно. Компанія <strong>«Радіомаг»</strong>, скориставшись із присутності своєї цільової аудиторії, провела майстер-клас для діток та дорослих — адже саме для дітей та допитливих батьків ця компанія випускає конструктори, і всі учасники могли створити сувенір своїми руками: паяльник та трохи часу — і чоловічок із резисторами та світлодіодами був готовий.

[cut_in_image_fullwidth img="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-11.jpg" img_id="3045" title="Збери сувенір власноруч"]
<h4><strong>Кого можна було почути</strong></h4>
<strong>Денис Охрименко</strong> — засновник Time 4 Machine та Pagl, в минулому Ugears — розповів про те, як можна зробити успішним проект на основі того, що інші вважають просто сміттям. Його виступ почався зі слайду із провокативним заголовком «Щоби такого зробити, щоби більше нічого не робити». Ця фраза задала тон усій презентації, — особливо після розповіді про те, як формуються ідеї з моменту їх прототипування до створення реального продукту.

<strong>Олександр Нестеренко</strong>, CEO ARTKB, розповів, як вдалося придумати ґаджет для конфіденційних розмов Hushme, — котрий зараз <a href="https://nachasi.com/2017/05/10/hushme-kickstarter/">саме збирає кошти </a>на платформі Kickstarter. Також він торкнувся тем, як заробляти та як будували роботу з пресою. Нагадаємо, що ARTKB — бюро розробки хардверних продуктів повного циклу. Офіси компанії базуються в Києві та Шеньчжені. Це — єдина компанія подібного типу в Україні. Її проекти давно вийшли за межі нашої країни, а команда стала експертами у підготовці продуктових рішень та запуску краудфандингових компаній.
<h4><strong>Незвична музика</strong></h4>
<iframe style="border: none; overflow: hidden;" src="https://www.facebook.com/plugins/video.php?href=https%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Fnachasi%2Fvideos%2F1705536616409302%2F&amp;show_text=0&amp;width=560" width="560" height="315" frameborder="0" scrolling="no" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe>

Серед маси технологічних та технічних об'єктів вразив <strong>Іван Ткаченко</strong> з електричною бандурою, що безсумнівно захопила увагу відвідувачів та учасників фестивалю. Іван представив авторську концепцію визвучування українського музичного інструменту бандури із використанням комп’ютерних технологій. Також він показав концепцію паралельної обробки звуку, яку застосовує у своїй творчості.

[cut_in_image_fullwidth img="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-12.jpg" img_id="3046" title="Електрогітара? Вчорашній день! Електробандура — те що треба"]
<h4><strong>Навіщо Maker Fairе потрібен Україні</strong></h4>
В коментарі для <a href="https://nachasi.com/2017/04/24/introducing/">Na chasi</a> <strong>Світлана Бовкун</strong>, організаторка фестивалю, так охарактеризувала ярмарок та мейкерський рух в цілому:

— Ми займаємось цим, тому що бачимо величезний запит. Всі наші учасники тут, ми не вмістились цьогоріч в одному павільйоні. Дуже багато шкіл, ми бачимо, що люди хочуть таких подій — і розуміємо навіщо ми це робимо. Наша аудиторія — багато українців, які готові не просто щось робити, а саме хочуть створювати. Є запит створювати продукти, предмети, причому створювати це в такому якісному міжнародному форматі. Ми бачимо, що не всі хочуть бути юристами чи економістами, — хтось прагне, наприклад, створювати меблі. Наш проект міжнародний, ми надихаємось американськими напрацюваннями та американською культурою. Чого ми хочемо навчитися самі та навчити наших учасників — то це вміння ділитися вміннями, знаннями, навичками. І щоби вміли ділитися цим не лише проекти, спрямовані на дитячу, але й на дорослу аудиторію. Саме тому серед наших лекторів — ті, хто вже зробив успішні проекти і готовий розповісти, як це можна зробити.

[cut_in_image_fullwidth img="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/05/DSC04539.jpg" img_id="3055" title="Мейкерство — крок до нової країни винахідників"]

[blockquote_with_author content="Maker Fairе — це місце, де ми ділимося"]
<h4><strong>Замість висновків</strong></h4>
Побачене — це стимул побажати фестивалю Maker Fairе розвитку та готовності вражати і змінювати все нових і нових мейкерів. А ми в свою чергу найближчим часом розкажемо вам про найцікавіші ініціативи та стартапи, які ми побачили на цьому ярмарку технологій.

<p>Четвертий Mini Maker Fairе — це свято винахідників, новаторів і експериментаторів. Незвичайні люди, які створюють нове, змінюють світ, шукають нові рішення, зібралися «під одним дахом» минулого вікенду.</p><h4><strong>Що таке Kyiv Mini Maker Fairе 2017</strong></h4><p>Родом Maker Faire з Каліфорнії — це міжнародний рух, що об’єднав науку, IT, ремесла, мистецтво, технічних ентузіастів будь-якого віку, крафтерів, хоббістів, інженерів, наукових клубів, авторів, художників, вчителів та студентів. Серед учасників є працюючі компанії, що заробляють на своїх винаходах, та люди, яким просто подобається втілювати свої ідеї в життя та отримувати від цього задоволення.</p><p>Цьогоріч девіз фесту звучить як «ReMake Ukraine», а символом став козак-інженер Мозговий, вже відомий за графічною новелою «Даогопак», та його подруга Дзиґа (адже Maker Faire — це територія рівних можливостей).</p>	<div class="wp-caption full-screen  ">				<img src="/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-1-1.jpg">									<p class="wp-caption-text">					 <b>Юні мейкери переймають навички дорослих</b>				</p>						</div><h4><strong>Що відбувалось два дні у павільйонах ВДНГ</strong></h4><p>6 тис кв метрів, 1-й та 3-й павільйони <a href="http://www.expocenter.com.ua" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>ВДНГ</strong></a> — саме тут зібрали під одним дахом 250 мейкерів. В 1 павільйоні нашу увагу привернув перший в Україні коворкінґ для швачок. Ні, вам не здалося: <a href="https://www.facebook.com/shytlegko" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>«Шити легко»</strong></a> — це місце, де можна працювати не тільки за ноутбуком, але й за машинкою для шиття. Дівчата презентували свої напрацювання, провели майстер-клас із розкрою та пошиття спідниць. Чималу кількість відвідувачів такий незвичайний коворкінґ ще й порадував добіркою тканин із дуже позитивними принтами.</p>	<div class="wp-caption full-screen  ">				<img src="/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-10.jpg">									<p class="wp-caption-text">					 <b>Місце, де можна шити, може незабаром з’явитися в усіх українських містах</b>				</p>						</div><p>Команда лабораторії <strong>Fabricator</strong> представила свої роботи та в режимі реального часу створювала прототипи на 3D-принтері. Це — відкрита інноваційна лабораторія, яка працює, аби дати необхідні інструменти швидкого прототипування для всіх ентузіастів <a href="/2017/05/08/printed-building/">3D-друку</a> в Україні.</p><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/05/DSC04372.jpg",			"caption": "Мейкери всієї Україи, об’єднуйтеся!"		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/05/DSC04378.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/05/DSC04384.jpg",			"caption": ""		}			]</script><p>Серед десятків проектів нашу увагу привернув український стартап <a href="http://ecozy.de/en" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>eCozy</strong></a>. Це — україно-німецький проект, що розробили систему «розумних» термостатів з сенсорним управлінням для житлових приміщень. Ще у 2014 році компанія успішно зібрала кошти на платформі колективного фінансування Indiegogo, а в 2016 році стала успішною на seedmatch.de. Зараз eCozy успішно продається у великих німецьких мережах електроніки. «Розумні» термостати eCozy кріпляться до радіаторів і стежать за їхньою температурою, — а ще допомагають заощадити домогосподарству до 30% оплати за опалення. Керувати температурою можна за центру управління та за допомогою мобільних додатків (є версії для iOS та Android).</p><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/05/DSC04501.jpg",			"caption": "Слово творцям Hushme"		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/05/DSC04422.jpg",			"caption": "Як делегація Na chasi пробувала свої сили"		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/05/DSC04430.jpg",			"caption": "Інколи ґаджети бувають дивні"		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/05/DSC04397.jpg",			"caption": "Збирати можуть всі"		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/05/DSC04459.jpg",			"caption": "Під час лекції"		}			]</script><p>Серед учасників Kyiv Mini Maker Fairе 2017 було надзвичайно багато дітей, які відчували себе комфортно та абсолютно органічно. Компанія <strong>«Радіомаг»</strong>, скориставшись із присутності своєї цільової аудиторії, провела майстер-клас для діток та дорослих — адже саме для дітей та допитливих батьків ця компанія випускає конструктори, і всі учасники могли створити сувенір своїми руками: паяльник та трохи часу — і чоловічок із резисторами та світлодіодами був готовий.</p>	<div class="wp-caption full-screen  ">				<img src="/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-11.jpg">									<p class="wp-caption-text">					 <b>Збери сувенір власноруч</b>				</p>						</div><h4><strong>Кого можна було почути</strong></h4><p><strong>Денис Охрименко</strong> — засновник Time 4 Machine та Pagl, в минулому Ugears — розповів про те, як можна зробити успішним проект на основі того, що інші вважають просто сміттям. Його виступ почався зі слайду із провокативним заголовком «Щоби такого зробити, щоби більше нічого не робити». Ця фраза задала тон усій презентації, — особливо після розповіді про те, як формуються ідеї з моменту їх прототипування до створення реального продукту.</p><p><strong>Олександр Нестеренко</strong>, CEO ARTKB, розповів, як вдалося придумати ґаджет для конфіденційних розмов Hushme, — котрий зараз <a href="/2017/05/10/hushme-kickstarter/">саме збирає кошти </a>на платформі Kickstarter. Також він торкнувся тем, як заробляти та як будували роботу з пресою. Нагадаємо, що ARTKB — бюро розробки хардверних продуктів повного циклу. Офіси компанії базуються в Києві та Шеньчжені. Це — єдина компанія подібного типу в Україні. Її проекти давно вийшли за межі нашої країни, а команда стала експертами у підготовці продуктових рішень та запуску краудфандингових компаній.</p><h4><strong>Незвична музика</strong></h4><p><iframe loading="lazy" style="border: none; overflow: hidden;" src="https://www.facebook.com/plugins/video.php?href=https%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Fnachasi%2Fvideos%2F1705536616409302%2F&amp;show_text=0&amp;width=560" width="560" height="315" frameborder="0" scrolling="no" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe></p><p>Серед маси технологічних та технічних об&#8217;єктів вразив <strong>Іван Ткаченко</strong> з електричною бандурою, що безсумнівно захопила увагу відвідувачів та учасників фестивалю. Іван представив авторську концепцію визвучування українського музичного інструменту бандури із використанням комп’ютерних технологій. Також він показав концепцію паралельної обробки звуку, яку застосовує у своїй творчості.</p>	<div class="wp-caption full-screen  ">				<img src="/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-12.jpg">									<p class="wp-caption-text">					 <b>Електрогітара? Вчорашній день! Електробандура — те що треба</b>				</p>						</div><h4><strong>Навіщо Maker Fairе потрібен Україні</strong></h4><p>В коментарі для <a href="/2017/04/24/introducing/">Na chasi</a> <strong>Світлана Бовкун</strong>, організаторка фестивалю, так охарактеризувала ярмарок та мейкерський рух в цілому:</p><p>— Ми займаємось цим, тому що бачимо величезний запит. Всі наші учасники тут, ми не вмістились цьогоріч в одному павільйоні. Дуже багато шкіл, ми бачимо, що люди хочуть таких подій — і розуміємо навіщо ми це робимо. Наша аудиторія — багато українців, які готові не просто щось робити, а саме хочуть створювати. Є запит створювати продукти, предмети, причому створювати це в такому якісному міжнародному форматі. Ми бачимо, що не всі хочуть бути юристами чи економістами, — хтось прагне, наприклад, створювати меблі. Наш проект міжнародний, ми надихаємось американськими напрацюваннями та американською культурою. Чого ми хочемо навчитися самі та навчити наших учасників — то це вміння ділитися вміннями, знаннями, навичками. І щоби вміли ділитися цим не лише проекти, спрямовані на дитячу, але й на дорослу аудиторію. Саме тому серед наших лекторів — ті, хто вже зробив успішні проекти і готовий розповісти, як це можна зробити.</p>	<div class="wp-caption full-screen  ">				<img src="/wp-content/uploads/2017/05/DSC04539.jpg">									<p class="wp-caption-text">					 <b>Мейкерство — крок до нової країни винахідників</b>				</p>						</div>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Maker Fairе — це місце, де ми ділимося</p>			</blockquote><h4><strong>Замість висновків</strong></h4><p>Побачене — це стимул побажати фестивалю Maker Fairе розвитку та готовності вражати і змінювати все нових і нових мейкерів. А ми в свою чергу найближчим часом розкажемо вам про найцікавіші ініціативи та стартапи, які ми побачили на цьому ярмарку технологій.</p>

Najmolodšyh kyjan včytymuť programuvaty z dopomogoju Minecraft

{:ua}Що і кого можна було побачити на Kyiv Mini Maker Faire?{:}

<p>Хоча <a href="https://nachasi.com/2017/05/09/arsenal-nachasi/" class=" with_hint_js">«Видавництво Старого Лева»<span class="hint-box"><img src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/05/Australia_min-300x200.jpg" />Готуємося до «Книжкового Арсеналу» — «ВСЛ»</span></a> презентувало це видання наприкінці 2016-го, актуальність тем та прикладів, розглянутих у книзі, не втратилася і в 2017-му. Що варто знати про «Акупунктуру міста» і кому варто її прочитати, окрім урбаністів?
</p>
<h4><strong>Головне про автора</strong></h4>
Написав «Акупунктуру міста» не теоретик, а практик з неабияким досвідом реформування кризових міст. Жайме Лернер — бразильський архітектор, вчений-урбаніст, проектувальник міст, народжений 1937 року у родині єврейських емігрантів. Найбільш відомий його проект — власна концепція міста Курітіба, у якому Лернер народився. Ідеї, котрі він запропонував, не просто знайшли втілення у життя — він потім ще тричі став мером цього міста, а також створив Інститут планування та дослідження міст.
<h4><strong>Що це за Інститут і чому його приклад цікавий для України</strong></h4>
Силами цієї організації було створено низку еталонів у формуванні міських агломерацій, розміщення населення, плануванні бізнесу та інфраструктури у міській зоні. Найбільш відомим проектом Інституту в цілому і Лернера зокрема стала модернізація Курітіби та переналаштування міста під потреби громади та реформування системи громадського транспорту. Завдяки перетворенням, запропонованим Інститутом та Лернером, останній став президентом Міжнародної спілки архітекторів.
<h4><strong>Чи не буде нудно це читати?</strong></h4>
Якщо ви очікуєте на наукові «викладки» чи безліч графіків, цифр і порад, як модернізувати місто, одразу попередимо — ця книга зовсім про інше. Лернер, який є одночасно міжнародно визнаним архітектором, урбаністом та очільником міста, не просто законспектував власний досвід — а написав гарні міські есеї про те, як живуть та змінюються міста Азії, Латинської Америки, Європи. При цьому він зміг уникнути менторства, напучування чи занадто складної термінології, яка би відлякала від «Акупунктури» потенційних читачів.

[gallery type="slideshow" link="none" size="full" ids="2987,2988" orderby="rand"]
<h4><strong>Чому саме така назва</strong></h4>
Як акупунктура точково лікує та зцілює, так і вибрані перетворення та реформи у містоплануванні, транспорті, відкритих просторах та запровадженні технологій можуть дати «нове дихання» містам, які здавалися безнадійно втраченими для громади, але відданими на поталу автомобілям чи безкінечним торгівельним центрам. Гадаю, саме такий шлях «зцілення» зараз дуже потрібен усім без винятку українським містам.
<h4><strong>Прикметні особливості книги</strong></h4>
Перед вами — справжня поезія в прозі про місто. Із малих, інколи геть незначущих деталей Лернер творить картину неповторності та важливості міст не лише для туристів, але й для постійних мешканців.

Хтось може закинути «Акупунктурі» надмірну есеїстичність — а хтось навпаки вбачає у ній «starter kit для чиновника», якому потрібно пояснити важливість «третіх просторів» чи інших непомітних перетворень. Вирішувати у будь-якому разі доведеться самому читачеві.
<h4><strong>Якщо хочете дізнатися більше про саму книгу та про ключові проблеми малих та середніх міст, що розвиваються</strong></h4>
Не так давно цю книгу обговорювали в книгарні «Є» за участі Аліни Дяченко, очільниці вінницького «Інституту розвитку міст». Аби дізнатися про книгу більше, можна послухати випуск подкасту «Сторінка 5» за її участю:

[soundcloud url="https://api.soundcloud.com/tracks/310888829" params="auto_play=false&hide_related=false&show_comments=true&show_user=true&show_reposts=false&visual=true" width="100%" height="450" iframe="true" /]
<p style="text-align: right;"><em>Придбати книгу можна <a href="http://bit.ly/akupunktura-mista" target="_blank" rel="noopener noreferrer">в інтернет-крамниці видавця</a></em></p>

<p>Хоча <a href="/2017/05/09/arsenal-nachasi/" class=" with_hint_js">«Видавництво Старого Лева»<span class="hint-box"><img src="/wp-content/uploads/2017/05/Australia_min-300x200.jpg" />Готуємося до «Книжкового Арсеналу» — «ВСЛ»</span></a> презентувало це видання наприкінці 2016-го, актуальність тем та прикладів, розглянутих у книзі, не втратилася і в 2017-му. Що варто знати про «Акупунктуру міста» і кому варто її прочитати, окрім урбаністів?</p><h4><strong>Головне про автора</strong></h4><p>Написав «Акупунктуру міста» не теоретик, а практик з неабияким досвідом реформування кризових міст. Жайме Лернер — бразильський архітектор, вчений-урбаніст, проектувальник міст, народжений 1937 року у родині єврейських емігрантів. Найбільш відомий його проект — власна концепція міста Курітіба, у якому Лернер народився. Ідеї, котрі він запропонував, не просто знайшли втілення у життя — він потім ще тричі став мером цього міста, а також створив Інститут планування та дослідження міст.</p><h4><strong>Що це за Інститут і чому його приклад цікавий для України</strong></h4><p>Силами цієї організації було створено низку еталонів у формуванні міських агломерацій, розміщення населення, плануванні бізнесу та інфраструктури у міській зоні. Найбільш відомим проектом Інституту в цілому і Лернера зокрема стала модернізація Курітіби та переналаштування міста під потреби громади та реформування системи громадського транспорту. Завдяки перетворенням, запропонованим Інститутом та Лернером, останній став президентом Міжнародної спілки архітекторів.</p><h4><strong>Чи не буде нудно це читати?</strong></h4><p>Якщо ви очікуєте на наукові «викладки» чи безліч графіків, цифр і порад, як модернізувати місто, одразу попередимо — ця книга зовсім про інше. Лернер, який є одночасно міжнародно визнаним архітектором, урбаністом та очільником міста, не просто законспектував власний досвід — а написав гарні міські есеї про те, як живуть та змінюються міста Азії, Латинської Америки, Європи. При цьому він зміг уникнути менторства, напучування чи занадто складної термінології, яка би відлякала від «Акупунктури» потенційних читачів.</p><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-2-2.jpg",			"caption": "Українською книгу видало «ВСЛ»"		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-1.jpg",			"caption": "Українською книгу видало «ВСЛ»"		}			]</script><h4><strong>Чому саме така назва</strong></h4><p>Як акупунктура точково лікує та зцілює, так і вибрані перетворення та реформи у містоплануванні, транспорті, відкритих просторах та запровадженні технологій можуть дати «нове дихання» містам, які здавалися безнадійно втраченими для громади, але відданими на поталу автомобілям чи безкінечним торгівельним центрам. Гадаю, саме такий шлях «зцілення» зараз дуже потрібен усім без винятку українським містам.</p><h4><strong>Прикметні особливості книги</strong></h4><p>Перед вами — справжня поезія в прозі про місто. Із малих, інколи геть незначущих деталей Лернер творить картину неповторності та важливості міст не лише для туристів, але й для постійних мешканців.</p><p>Хтось може закинути «Акупунктурі» надмірну есеїстичність — а хтось навпаки вбачає у ній «starter kit для чиновника», якому потрібно пояснити важливість «третіх просторів» чи інших непомітних перетворень. Вирішувати у будь-якому разі доведеться самому читачеві.</p><h4><strong>Якщо хочете дізнатися більше про саму книгу та про ключові проблеми малих та середніх міст, що розвиваються</strong></h4><p>Не так давно цю книгу обговорювали в книгарні «Є» за участі Аліни Дяченко, очільниці вінницького «Інституту розвитку міст». Аби дізнатися про книгу більше, можна послухати випуск подкасту «Сторінка 5» за її участю:</p><p>[soundcloud url=&#8221;https://api.soundcloud.com/tracks/310888829&#8243; params=&#8221;auto_play=false&#038;hide_related=false&#038;show_comments=true&#038;show_user=true&#038;show_reposts=false&#038;visual=true&#8221; width=&#8221;100%&#8221; height=&#8221;450&#8243; iframe=&#8221;true&#8221; /]</p><p style="text-align: right;"><em>Придбати книгу можна <a href="http://bit.ly/akupunktura-mista" target="_blank" rel="noopener noreferrer">в інтернет-крамниці видавця</a></em></p>

Розповідаємо про все, що стосується креативних індустрій України та світу. Розкажіть про власний кейс, прочитайте розповіді зі світу творчих людей та отримайте порцію натхнення. У рубриці ви знайдете цікаві можливості, новини, кейси та розповіді про мистецтво, культуру, книги, цифрові технології у творчості тощо.

Креатив

Чи не вперше серед українських перекладів нон-фікшну минулоріч з'явилася книга про місто — і це не наукове дослідження чи набір бізнес-кейсів, а збірка есеїв про те, якими стають міста під впливом перетворень

Хоча <a href="https://nachasi.com/2017/05/09/arsenal-nachasi/">«Видавництво Старого Лева»</a> презентувало це видання наприкінці 2016-го, актуальність тем та прикладів, розглянутих у книзі, не втратилася і в 2017-му. Що варто знати про «Акупунктуру міста» і кому варто її прочитати, окрім урбаністів?
<h4><strong>Головне про автора</strong></h4>
Написав «Акупунктуру міста» не теоретик, а практик з неабияким досвідом реформування кризових міст. Жайме Лернер — бразильський архітектор, вчений-урбаніст, проектувальник міст, народжений 1937 року у родині єврейських емігрантів. Найбільш відомий його проект — власна концепція міста Курітіба, у якому Лернер народився. Ідеї, котрі він запропонував, не просто знайшли втілення у життя — він потім ще тричі став мером цього міста, а також створив Інститут планування та дослідження міст.
<h4><strong>Що це за Інститут і чому його приклад цікавий для України</strong></h4>
Силами цієї організації було створено низку еталонів у формуванні міських агломерацій, розміщення населення, плануванні бізнесу та інфраструктури у міській зоні. Найбільш відомим проектом Інституту в цілому і Лернера зокрема стала модернізація Курітіби та переналаштування міста під потреби громади та реформування системи громадського транспорту. Завдяки перетворенням, запропонованим Інститутом та Лернером, останній став президентом Міжнародної спілки архітекторів.
<h4><strong>Чи не буде нудно це читати?</strong></h4>
Якщо ви очікуєте на наукові «викладки» чи безліч графіків, цифр і порад, як модернізувати місто, одразу попередимо — ця книга зовсім про інше. Лернер, який є одночасно міжнародно визнаним архітектором, урбаністом та очільником міста, не просто законспектував власний досвід — а написав гарні міські есеї про те, як живуть та змінюються міста Азії, Латинської Америки, Європи. При цьому він зміг уникнути менторства, напучування чи занадто складної термінології, яка би відлякала від «Акупунктури» потенційних читачів.

[gallery type="slideshow" link="none" size="full" ids="2987,2988" orderby="rand"]
<h4><strong>Чому саме така назва</strong></h4>
Як акупунктура точково лікує та зцілює, так і вибрані перетворення та реформи у містоплануванні, транспорті, відкритих просторах та запровадженні технологій можуть дати «нове дихання» містам, які здавалися безнадійно втраченими для громади, але відданими на поталу автомобілям чи безкінечним торгівельним центрам. Гадаю, саме такий шлях «зцілення» зараз дуже потрібен усім без винятку українським містам.
<h4><strong>Прикметні особливості книги</strong></h4>
Перед вами — справжня поезія в прозі про місто. Із малих, інколи геть незначущих деталей Лернер творить картину неповторності та важливості міст не лише для туристів, але й для постійних мешканців.

Хтось може закинути «Акупунктурі» надмірну есеїстичність — а хтось навпаки вбачає у ній «starter kit для чиновника», якому потрібно пояснити важливість «третіх просторів» чи інших непомітних перетворень. Вирішувати у будь-якому разі доведеться самому читачеві.
<h4><strong>Якщо хочете дізнатися більше про саму книгу та про ключові проблеми малих та середніх міст, що розвиваються</strong></h4>
Не так давно цю книгу обговорювали в книгарні «Є» за участі Аліни Дяченко, очільниці вінницького «Інституту розвитку міст». Аби дізнатися про книгу більше, можна послухати випуск подкасту «Сторінка 5» за її участю:

[soundcloud url="https://api.soundcloud.com/tracks/310888829" params="auto_play=false&amp;hide_related=false&amp;show_comments=true&amp;show_user=true&amp;show_reposts=false&amp;visual=true" width="100%" height="450" iframe="true" /]
<p style="text-align: right;"><em>Придбати книгу можна <a href="http://bit.ly/akupunktura-mista" target="_blank" rel="noopener noreferrer">в інтернет-крамниці видавця</a></em></p>

<p>Хоча <a href="/2017/05/09/arsenal-nachasi/">«Видавництво Старого Лева»</a> презентувало це видання наприкінці 2016-го, актуальність тем та прикладів, розглянутих у книзі, не втратилася і в 2017-му. Що варто знати про «Акупунктуру міста» і кому варто її прочитати, окрім урбаністів?</p><h4><strong>Головне про автора</strong></h4><p>Написав «Акупунктуру міста» не теоретик, а практик з неабияким досвідом реформування кризових міст. Жайме Лернер — бразильський архітектор, вчений-урбаніст, проектувальник міст, народжений 1937 року у родині єврейських емігрантів. Найбільш відомий його проект — власна концепція міста Курітіба, у якому Лернер народився. Ідеї, котрі він запропонував, не просто знайшли втілення у життя — він потім ще тричі став мером цього міста, а також створив Інститут планування та дослідження міст.</p><h4><strong>Що це за Інститут і чому його приклад цікавий для України</strong></h4><p>Силами цієї організації було створено низку еталонів у формуванні міських агломерацій, розміщення населення, плануванні бізнесу та інфраструктури у міській зоні. Найбільш відомим проектом Інституту в цілому і Лернера зокрема стала модернізація Курітіби та переналаштування міста під потреби громади та реформування системи громадського транспорту. Завдяки перетворенням, запропонованим Інститутом та Лернером, останній став президентом Міжнародної спілки архітекторів.</p><h4><strong>Чи не буде нудно це читати?</strong></h4><p>Якщо ви очікуєте на наукові «викладки» чи безліч графіків, цифр і порад, як модернізувати місто, одразу попередимо — ця книга зовсім про інше. Лернер, який є одночасно міжнародно визнаним архітектором, урбаністом та очільником міста, не просто законспектував власний досвід — а написав гарні міські есеї про те, як живуть та змінюються міста Азії, Латинської Америки, Європи. При цьому він зміг уникнути менторства, напучування чи занадто складної термінології, яка би відлякала від «Акупунктури» потенційних читачів.</p><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-2-2.jpg",			"caption": "Українською книгу видало «ВСЛ»"		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-1.jpg",			"caption": "Українською книгу видало «ВСЛ»"		}			]</script><h4><strong>Чому саме така назва</strong></h4><p>Як акупунктура точково лікує та зцілює, так і вибрані перетворення та реформи у містоплануванні, транспорті, відкритих просторах та запровадженні технологій можуть дати «нове дихання» містам, які здавалися безнадійно втраченими для громади, але відданими на поталу автомобілям чи безкінечним торгівельним центрам. Гадаю, саме такий шлях «зцілення» зараз дуже потрібен усім без винятку українським містам.</p><h4><strong>Прикметні особливості книги</strong></h4><p>Перед вами — справжня поезія в прозі про місто. Із малих, інколи геть незначущих деталей Лернер творить картину неповторності та важливості міст не лише для туристів, але й для постійних мешканців.</p><p>Хтось може закинути «Акупунктурі» надмірну есеїстичність — а хтось навпаки вбачає у ній «starter kit для чиновника», якому потрібно пояснити важливість «третіх просторів» чи інших непомітних перетворень. Вирішувати у будь-якому разі доведеться самому читачеві.</p><h4><strong>Якщо хочете дізнатися більше про саму книгу та про ключові проблеми малих та середніх міст, що розвиваються</strong></h4><p>Не так давно цю книгу обговорювали в книгарні «Є» за участі Аліни Дяченко, очільниці вінницького «Інституту розвитку міст». Аби дізнатися про книгу більше, можна послухати випуск подкасту «Сторінка 5» за її участю:</p><p>[soundcloud url=&#8221;https://api.soundcloud.com/tracks/310888829&#8243; params=&#8221;auto_play=false&amp;hide_related=false&amp;show_comments=true&amp;show_user=true&amp;show_reposts=false&amp;visual=true&#8221; width=&#8221;100%&#8221; height=&#8221;450&#8243; iframe=&#8221;true&#8221; /]</p><p style="text-align: right;"><em>Придбати книгу можна <a href="http://bit.ly/akupunktura-mista" target="_blank" rel="noopener noreferrer">в інтернет-крамниці видавця</a></em></p>

«Акупунктура міста» — тим, хто відкриває місто для всіх

{:ua}Якими можуть стати й наші міста — в одній книзі{:}

<p>Він переманює найкращих інженерів і примушує їх працювати по 16 годин на добу, а потім викидає геть за найменшу невідповідність його вимогам. Він невдячний (чого лиш варта історія з Ем Бі Браун), грубий і сліпо йде до своєї мети. Його діти можуть похвалитися подорожами у товаристві Джастіна Бібера та вечерями із князівським подружжям у Монако. Щоправда, при цьому Маск створив четвірку інноваційних компаній і поміж тим вивів космічні польоти на інший рівень у своїй країні, і схоже, в усьому світі.

Коли читаєш його історію, зібрану, наче пазл, із вражень і розповідей інших людей із невеликими вкрапленнями зустрічей із самим Маском, складно втриматися від спокуси порівняння — з іншими інноваторами, з геніями минулого, зрештою, з самими собою та близькими. У книжці, як і в новинах, Ілон Маск дратує, дивує, надихає, лякає – що завгодно, тільки не залишає байдужими.

Його біографію можна назвати навіть трохи сугестивною, але це завдяки не над зусиллям автора, а непередбачуваності персонажа. Інколи головний герой з усім його травматичним досвідом (складне дитинство, смерть сина-первістка, напружені періоди у бізнесі) здається таким собі enfant terrible. Він із казковою легкістю жбурляє мільйони, а потім мільярди на реалізацію, здавалося б, шалених дитячих мрій: польоти у космос, сонячна енергетика, надшвидке транспортне сполучення (так, у книжці описано, як виникла ідея Hyperloop). І досягає успіху роблячи те, що за всіма правилами, якщо і могло спрацювати, то хіба що на шкоду. А в нього – навпаки. <strong>То які ж бізнесові міфи зруйнував Маск?</strong>
</p>
<h4><strong>Науковці та розробники непридатні для бізнесу — Маск руйнує цей міф</strong></h4>
Їм нібито слід сидіти в лабораторії чи за комп’ютером і винаходити (наприклад, як Возняк), поки хтось інший (наприклад, кинувши навчання, як Джобс) придумає, як цей винахід застосувати і заробити на ньому. На щастя, є на світі Брін із Пейджем і ще більш приголомшливий Маск. Хлопчина-«ботанік», якому однолітки перебили носа у школі, примудрився втрапити в обидві названі категорії. Ілон постійно сам бере участь у розробці та тестуванні продуктів так само активно, як і в плануванні та реалізації маркетингових стратегій — і чудово все це поєднує. Як щодо його аспірантури і всіх отих пліток? Автор, як міг, прояснив питання і про все розповів у додатку. Правда, поки дочитаєш до того, то це вже мало впливає на ставлення до головного героя.
<h4><strong>Не можна працювати з родичами</strong></h4>
Із підліткового віку Ілон з братами вигадували якісь спільні оборудки: хоч катання на велосипедах, хоч продаж розмальованих яєць сусідам на Великдень, хоч відкриття клубу гральних автоматів у 14 років. Втім, отут уже не обійшлося без дорослих, тож родинний бізнес «не злетів». Зате потім Маск і його двоюрідні брати Пітер і Ліндон Ріви разом заснували компанію SolarCity. Ілон і досі очолює там раду директорів. Судячи з книжки, довірчі стосунки Маска з братами пережили досить випробувань і спільна справа їх радше зміцнила. Тож кумівство – це, схоже, не неминуче лихо, а кепські домовленості та нечітко розділена відповідальність.
<h4><strong>Не можна замикати на собі операційну діяльність</strong></h4>
Маск бере участь у всьому: від розробки ідей до спілкування з клієнтами у Twitter. Досконале знання технологій допомагає йому закохувати людей у свій продукт, а бізнесова жилка і розуміння потреб ринку та споживача сприяють вдосконаленню технологій. У складні роки, коли проекти раз-по-раз опинялися на межі банкрутства, Ілон особисто візував кожну витрату.

<img class="aligncenter wp-image-2220 size-full" src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700.jpg" alt="" width="1200" height="700">

Ще він постійно навчається, переймаючи досвід у своїх працівників і може сам перевірити якість продукту. Але за це розплачується 16-годинним і більше робочим днем. Інколи може заночувати вдома у Ларі Пейджа, коли не хоче летіти до себе в інший штат. Йому, схоже, усе це в кайф. Співробітники жартують на тему його реактивності, а синів уже не здивуєш прогулянкою ракетним цехом. Особисте життя? Напочатку книжки Маск заклопотаний пошуком нової подружки і запитує журналіста, скільки часу потрібно приділяти жінці на тиждень – 5 годин? А може, 10? 15? Наприкінці прочитання у інтернеті промайнула інформація про роман Маска з акторкою Ембер Херд, яка оголосила про це відразу після розлучення з Джонні Деппом. Чи варто повторювати такий досвід? Тільки заради власного кайфу («задоволення» тут слабке слово). У будь-якому іншому разі емоційне вигорання майже гарантовано.
<h4><strong>Не можна зривати публічно озвучені терміни</strong></h4>
У період, змальований у книжці, Маск робить це регулярно і так само регулярно «вигрібає» за це від преси. А часом – і від клієнтів, як це було з передпродажами Tesla. Власне машин іще не було в серійному випуску, але охочих викласти за них гроші набралося стільки, що довелося організувати клуб шанувальників Tesla зі вступним внеском $100 тис і правом отримання автівку в майбутньому. Практика Ілона свідчить, що спізнюватися можна — якщо потім зможеш запропонувати щось неймовірне. Адже, як казав уже наш Лобановський, «гра забувається — залишається результат». Вартість акцій компанії теж зрештою базуватиметься на тому самому результаті.
<h4><strong>Керівникові заборонено особисто відповідати ЗМІ та реагувати на промахи компанії</strong></h4>
До речі, цей міф зустрівся мені саме на сторінках книги, українські експерти мають різні думки з даного приводу. Наче й справді – керівникові не гоже встрягати в газетні дискусії. Але це – якщо ти тільки керівник. А якщо ти засновник, власник, керівник і провідний розробник в одній особі — то…хіба важко бути богом у власній компанії? І навряд чи будь-хто інший краще знає продукт, ситуацію і дужче вболіває за успіх. Правда, при цьому треба мати сталеві нерви і залізобетонні межі, щоб не руйнуватися самому, коли, наприклад, ракета знову падає. Зате й усі овації можна приймати одноосібно.

Ешлі Венсові вдалося уникнути ідеалізації свого героя. У книжці доволі як щирого захвату, так і обурення Маском, його рішеннями і вчинками. За що окреме спасибі авторові — так це за акцент на неймовірній працездатності Маска. Читач звик до міфів про геніальні винаходи, супер-клієнтоорієнтованість і мрії всього життя. Втілювати які допомагає весь світ — і прощає за це всякі дивацтва їхнім авторам. Замість цього у книжці досить переконливо описані промахи з першими проектами, де недосвідченого хлопця усунули від керівництва його ж творінням, моменти, коли SpaceX і <a href="https://nachasi.com/2017/04/23/neuralink-future/" class=" with_hint_js">Tesla<span class="hint-box"><img src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/04/brain-1845944_1280-300x200.jpg" />Ілон Маск за 4 роки хоче створити нейроінтерфейс для мозку</span></a> перебували за лічені години до банкрутства.

На тлі їхнього зростання нині це тільки вкотре доводить: приголомшливий успіх — це результат надлюдської цілеспрямованості, праці та самовіддачі. Бути генієм, здатним змінити світ, не гарантує свідоцтва про власну винятковість і особисту унікальність, а вимагає готовності бути всього-навсього провідником ідеї, втілювати яку доведеться собою. Повністю, до решти. Викликаючи у більшості людей дивну суміш захвату і страху.

Чи воно того варте? Хтозна. Але інколи це єдине, що варто робити. | <a href="http://bit.ly/musk-nachasi" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><em>Придбати книгу >></em></a>

<p>Він переманює найкращих інженерів і примушує їх працювати по 16 годин на добу, а потім викидає геть за найменшу невідповідність його вимогам. Він невдячний (чого лиш варта історія з Ем Бі Браун), грубий і сліпо йде до своєї мети. Його діти можуть похвалитися подорожами у товаристві Джастіна Бібера та вечерями із князівським подружжям у Монако. Щоправда, при цьому Маск створив четвірку інноваційних компаній і поміж тим вивів космічні польоти на інший рівень у своїй країні, і схоже, в усьому світі.</p><p>Коли читаєш його історію, зібрану, наче пазл, із вражень і розповідей інших людей із невеликими вкрапленнями зустрічей із самим Маском, складно втриматися від спокуси порівняння — з іншими інноваторами, з геніями минулого, зрештою, з самими собою та близькими. У книжці, як і в новинах, Ілон Маск дратує, дивує, надихає, лякає – що завгодно, тільки не залишає байдужими.</p><p>Його біографію можна назвати навіть трохи сугестивною, але це завдяки не над зусиллям автора, а непередбачуваності персонажа. Інколи головний герой з усім його травматичним досвідом (складне дитинство, смерть сина-первістка, напружені періоди у бізнесі) здається таким собі enfant terrible. Він із казковою легкістю жбурляє мільйони, а потім мільярди на реалізацію, здавалося б, шалених дитячих мрій: польоти у космос, сонячна енергетика, надшвидке транспортне сполучення (так, у книжці описано, як виникла ідея Hyperloop). І досягає успіху роблячи те, що за всіма правилами, якщо і могло спрацювати, то хіба що на шкоду. А в нього – навпаки. <strong>То які ж бізнесові міфи зруйнував Маск?</strong></p><h4><strong>Науковці та розробники непридатні для бізнесу — Маск руйнує цей міф</strong></h4><p>Їм нібито слід сидіти в лабораторії чи за комп’ютером і винаходити (наприклад, як Возняк), поки хтось інший (наприклад, кинувши навчання, як Джобс) придумає, як цей винахід застосувати і заробити на ньому. На щастя, є на світі Брін із Пейджем і ще більш приголомшливий Маск. Хлопчина-«ботанік», якому однолітки перебили носа у школі, примудрився втрапити в обидві названі категорії. Ілон постійно сам бере участь у розробці та тестуванні продуктів так само активно, як і в плануванні та реалізації маркетингових стратегій — і чудово все це поєднує. Як щодо його аспірантури і всіх отих пліток? Автор, як міг, прояснив питання і про все розповів у додатку. Правда, поки дочитаєш до того, то це вже мало впливає на ставлення до головного героя.</p><h4><strong>Не можна працювати з родичами</strong></h4><p>Із підліткового віку Ілон з братами вигадували якісь спільні оборудки: хоч катання на велосипедах, хоч продаж розмальованих яєць сусідам на Великдень, хоч відкриття клубу гральних автоматів у 14 років. Втім, отут уже не обійшлося без дорослих, тож родинний бізнес «не злетів». Зате потім Маск і його двоюрідні брати Пітер і Ліндон Ріви разом заснували компанію SolarCity. Ілон і досі очолює там раду директорів. Судячи з книжки, довірчі стосунки Маска з братами пережили досить випробувань і спільна справа їх радше зміцнила. Тож кумівство – це, схоже, не неминуче лихо, а кепські домовленості та нечітко розділена відповідальність.</p><h4><strong>Не можна замикати на собі операційну діяльність</strong></h4><p>Маск бере участь у всьому: від розробки ідей до спілкування з клієнтами у Twitter. Досконале знання технологій допомагає йому закохувати людей у свій продукт, а бізнесова жилка і розуміння потреб ринку та споживача сприяють вдосконаленню технологій. У складні роки, коли проекти раз-по-раз опинялися на межі банкрутства, Ілон особисто візував кожну витрату.</p><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-2220 size-full" src="/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700.jpg" alt="" width="1200" height="700" srcset="/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700.jpg 1200w, /wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-300x175.jpg 300w, /wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-768x448.jpg 768w, /wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-1024x597.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-650x379.jpg 650w" sizes="(max-width: 1200px) 100vw, 1200px" /></p><p>Ще він постійно навчається, переймаючи досвід у своїх працівників і може сам перевірити якість продукту. Але за це розплачується 16-годинним і більше робочим днем. Інколи може заночувати вдома у Ларі Пейджа, коли не хоче летіти до себе в інший штат. Йому, схоже, усе це в кайф. Співробітники жартують на тему його реактивності, а синів уже не здивуєш прогулянкою ракетним цехом. Особисте життя? Напочатку книжки Маск заклопотаний пошуком нової подружки і запитує журналіста, скільки часу потрібно приділяти жінці на тиждень – 5 годин? А може, 10? 15? Наприкінці прочитання у інтернеті промайнула інформація про роман Маска з акторкою Ембер Херд, яка оголосила про це відразу після розлучення з Джонні Деппом. Чи варто повторювати такий досвід? Тільки заради власного кайфу («задоволення» тут слабке слово). У будь-якому іншому разі емоційне вигорання майже гарантовано.</p><h4><strong>Не можна зривати публічно озвучені терміни</strong></h4><p>У період, змальований у книжці, Маск робить це регулярно і так само регулярно «вигрібає» за це від преси. А часом – і від клієнтів, як це було з передпродажами Tesla. Власне машин іще не було в серійному випуску, але охочих викласти за них гроші набралося стільки, що довелося організувати клуб шанувальників Tesla зі вступним внеском $100 тис і правом отримання автівку в майбутньому. Практика Ілона свідчить, що спізнюватися можна — якщо потім зможеш запропонувати щось неймовірне. Адже, як казав уже наш Лобановський, «гра забувається — залишається результат». Вартість акцій компанії теж зрештою базуватиметься на тому самому результаті.</p><h4><strong>Керівникові заборонено особисто відповідати ЗМІ та реагувати на промахи компанії</strong></h4><p>До речі, цей міф зустрівся мені саме на сторінках книги, українські експерти мають різні думки з даного приводу. Наче й справді – керівникові не гоже встрягати в газетні дискусії. Але це – якщо ти тільки керівник. А якщо ти засновник, власник, керівник і провідний розробник в одній особі — то…хіба важко бути богом у власній компанії? І навряд чи будь-хто інший краще знає продукт, ситуацію і дужче вболіває за успіх. Правда, при цьому треба мати сталеві нерви і залізобетонні межі, щоб не руйнуватися самому, коли, наприклад, ракета знову падає. Зате й усі овації можна приймати одноосібно.</p><p>Ешлі Венсові вдалося уникнути ідеалізації свого героя. У книжці доволі як щирого захвату, так і обурення Маском, його рішеннями і вчинками. За що окреме спасибі авторові — так це за акцент на неймовірній працездатності Маска. Читач звик до міфів про геніальні винаходи, супер-клієнтоорієнтованість і мрії всього життя. Втілювати які допомагає весь світ — і прощає за це всякі дивацтва їхнім авторам. Замість цього у книжці досить переконливо описані промахи з першими проектами, де недосвідченого хлопця усунули від керівництва його ж творінням, моменти, коли SpaceX і <a href="/2017/04/23/neuralink-future/" class=" with_hint_js">Tesla<span class="hint-box"><img src="/wp-content/uploads/2017/04/brain-1845944_1280-300x200.jpg" />Ілон Маск за 4 роки хоче створити нейроінтерфейс для мозку</span></a> перебували за лічені години до банкрутства.</p><p>На тлі їхнього зростання нині це тільки вкотре доводить: приголомшливий успіх — це результат надлюдської цілеспрямованості, праці та самовіддачі. Бути генієм, здатним змінити світ, не гарантує свідоцтва про власну винятковість і особисту унікальність, а вимагає готовності бути всього-навсього провідником ідеї, втілювати яку доведеться собою. Повністю, до решти. Викликаючи у більшості людей дивну суміш захвату і страху.</p><p>Чи воно того варте? Хтозна. Але інколи це єдине, що варто робити. | <a href="http://bit.ly/musk-nachasi" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><em>Придбати книгу >></em></a></p>

«Я схожий на божевільного?» — Ілон Маск звертається до журналіста Ешлі Венса і з перших сторінок задає тон книжки. Український переклад побачив світ у 2016 році, а зараз на полицях книгарень — уже п’яте перевидання. Чим так приваблює українців ексцентричний американський бізнесмен?

Він переманює найкращих інженерів і примушує їх працювати по 16 годин на добу, а потім викидає геть за найменшу невідповідність його вимогам. Він невдячний (чого лиш варта історія з Ем Бі Браун), грубий і сліпо йде до своєї мети. Його діти можуть похвалитися подорожами у товаристві Джастіна Бібера та вечерями із князівським подружжям у Монако. Щоправда, при цьому Маск створив четвірку інноваційних компаній і поміж тим вивів космічні польоти на інший рівень у своїй країні, і схоже, в усьому світі.

Коли читаєш його історію, зібрану, наче пазл, із вражень і розповідей інших людей із невеликими вкрапленнями зустрічей із самим Маском, складно втриматися від спокуси порівняння — з іншими інноваторами, з геніями минулого, зрештою, з самими собою та близькими. У книжці, як і в новинах, Ілон Маск дратує, дивує, надихає, лякає – що завгодно, тільки не залишає байдужими.

Його біографію можна назвати навіть трохи сугестивною, але це завдяки не над зусиллям автора, а непередбачуваності персонажа. Інколи головний герой з усім його травматичним досвідом (складне дитинство, смерть сина-первістка, напружені періоди у бізнесі) здається таким собі enfant terrible. Він із казковою легкістю жбурляє мільйони, а потім мільярди на реалізацію, здавалося б, шалених дитячих мрій: польоти у космос, сонячна енергетика, надшвидке транспортне сполучення (так, у книжці описано, як виникла ідея Hyperloop). І досягає успіху роблячи те, що за всіма правилами, якщо і могло спрацювати, то хіба що на шкоду. А в нього – навпаки. <strong>То які ж бізнесові міфи зруйнував Маск?</strong>
<h4><strong>Науковці та розробники непридатні для бізнесу — Маск руйнує цей міф</strong></h4>
Їм нібито слід сидіти в лабораторії чи за комп’ютером і винаходити (наприклад, як Возняк), поки хтось інший (наприклад, кинувши навчання, як Джобс) придумає, як цей винахід застосувати і заробити на ньому. На щастя, є на світі Брін із Пейджем і ще більш приголомшливий Маск. Хлопчина-«ботанік», якому однолітки перебили носа у школі, примудрився втрапити в обидві названі категорії. Ілон постійно сам бере участь у розробці та тестуванні продуктів так само активно, як і в плануванні та реалізації маркетингових стратегій — і чудово все це поєднує. Як щодо його аспірантури і всіх отих пліток? Автор, як міг, прояснив питання і про все розповів у додатку. Правда, поки дочитаєш до того, то це вже мало впливає на ставлення до головного героя.
<h4><strong>Не можна працювати з родичами</strong></h4>
Із підліткового віку Ілон з братами вигадували якісь спільні оборудки: хоч катання на велосипедах, хоч продаж розмальованих яєць сусідам на Великдень, хоч відкриття клубу гральних автоматів у 14 років. Втім, отут уже не обійшлося без дорослих, тож родинний бізнес «не злетів». Зате потім Маск і його двоюрідні брати Пітер і Ліндон Ріви разом заснували компанію SolarCity. Ілон і досі очолює там раду директорів. Судячи з книжки, довірчі стосунки Маска з братами пережили досить випробувань і спільна справа їх радше зміцнила. Тож кумівство – це, схоже, не неминуче лихо, а кепські домовленості та нечітко розділена відповідальність.
<h4><strong>Не можна замикати на собі операційну діяльність</strong></h4>
Маск бере участь у всьому: від розробки ідей до спілкування з клієнтами у Twitter. Досконале знання технологій допомагає йому закохувати людей у свій продукт, а бізнесова жилка і розуміння потреб ринку та споживача сприяють вдосконаленню технологій. У складні роки, коли проекти раз-по-раз опинялися на межі банкрутства, Ілон особисто візував кожну витрату.

<img class="aligncenter wp-image-2220 size-full" src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700.jpg" alt="" width="1200" height="700" />

Ще він постійно навчається, переймаючи досвід у своїх працівників і може сам перевірити якість продукту. Але за це розплачується 16-годинним і більше робочим днем. Інколи може заночувати вдома у Ларі Пейджа, коли не хоче летіти до себе в інший штат. Йому, схоже, усе це в кайф. Співробітники жартують на тему його реактивності, а синів уже не здивуєш прогулянкою ракетним цехом. Особисте життя? Напочатку книжки Маск заклопотаний пошуком нової подружки і запитує журналіста, скільки часу потрібно приділяти жінці на тиждень – 5 годин? А може, 10? 15? Наприкінці прочитання у інтернеті промайнула інформація про роман Маска з акторкою Ембер Херд, яка оголосила про це відразу після розлучення з Джонні Деппом. Чи варто повторювати такий досвід? Тільки заради власного кайфу («задоволення» тут слабке слово). У будь-якому іншому разі емоційне вигорання майже гарантовано.
<h4><strong>Не можна зривати публічно озвучені терміни</strong></h4>
У період, змальований у книжці, Маск робить це регулярно і так само регулярно «вигрібає» за це від преси. А часом – і від клієнтів, як це було з передпродажами Tesla. Власне машин іще не було в серійному випуску, але охочих викласти за них гроші набралося стільки, що довелося організувати клуб шанувальників Tesla зі вступним внеском $100 тис і правом отримання автівку в майбутньому. Практика Ілона свідчить, що спізнюватися можна — якщо потім зможеш запропонувати щось неймовірне. Адже, як казав уже наш Лобановський, «гра забувається — залишається результат». Вартість акцій компанії теж зрештою базуватиметься на тому самому результаті.
<h4><strong>Керівникові заборонено особисто відповідати ЗМІ та реагувати на промахи компанії</strong></h4>
До речі, цей міф зустрівся мені саме на сторінках книги, українські експерти мають різні думки з даного приводу. Наче й справді – керівникові не гоже встрягати в газетні дискусії. Але це – якщо ти тільки керівник. А якщо ти засновник, власник, керівник і провідний розробник в одній особі — то…хіба важко бути богом у власній компанії? І навряд чи будь-хто інший краще знає продукт, ситуацію і дужче вболіває за успіх. Правда, при цьому треба мати сталеві нерви і залізобетонні межі, щоб не руйнуватися самому, коли, наприклад, ракета знову падає. Зате й усі овації можна приймати одноосібно.

Ешлі Венсові вдалося уникнути ідеалізації свого героя. У книжці доволі як щирого захвату, так і обурення Маском, його рішеннями і вчинками. За що окреме спасибі авторові — так це за акцент на неймовірній працездатності Маска. Читач звик до міфів про геніальні винаходи, супер-клієнтоорієнтованість і мрії всього життя. Втілювати які допомагає весь світ — і прощає за це всякі дивацтва їхнім авторам. Замість цього у книжці досить переконливо описані промахи з першими проектами, де недосвідченого хлопця усунули від керівництва його ж творінням, моменти, коли SpaceX і <a href="https://nachasi.com/2017/04/23/neuralink-future/">Tesla</a> перебували за лічені години до банкрутства.

На тлі їхнього зростання нині це тільки вкотре доводить: приголомшливий успіх — це результат надлюдської цілеспрямованості, праці та самовіддачі. Бути генієм, здатним змінити світ, не гарантує свідоцтва про власну винятковість і особисту унікальність, а вимагає готовності бути всього-навсього провідником ідеї, втілювати яку доведеться собою. Повністю, до решти. Викликаючи у більшості людей дивну суміш захвату і страху.

Чи воно того варте? Хтозна. Але інколи це єдине, що варто робити. | <a href="http://bit.ly/musk-nachasi" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><em>Придбати книгу &gt;&gt;</em></a>

<p>Він переманює найкращих інженерів і примушує їх працювати по 16 годин на добу, а потім викидає геть за найменшу невідповідність його вимогам. Він невдячний (чого лиш варта історія з Ем Бі Браун), грубий і сліпо йде до своєї мети. Його діти можуть похвалитися подорожами у товаристві Джастіна Бібера та вечерями із князівським подружжям у Монако. Щоправда, при цьому Маск створив четвірку інноваційних компаній і поміж тим вивів космічні польоти на інший рівень у своїй країні, і схоже, в усьому світі.</p><p>Коли читаєш його історію, зібрану, наче пазл, із вражень і розповідей інших людей із невеликими вкрапленнями зустрічей із самим Маском, складно втриматися від спокуси порівняння — з іншими інноваторами, з геніями минулого, зрештою, з самими собою та близькими. У книжці, як і в новинах, Ілон Маск дратує, дивує, надихає, лякає – що завгодно, тільки не залишає байдужими.</p><p>Його біографію можна назвати навіть трохи сугестивною, але це завдяки не над зусиллям автора, а непередбачуваності персонажа. Інколи головний герой з усім його травматичним досвідом (складне дитинство, смерть сина-первістка, напружені періоди у бізнесі) здається таким собі enfant terrible. Він із казковою легкістю жбурляє мільйони, а потім мільярди на реалізацію, здавалося б, шалених дитячих мрій: польоти у космос, сонячна енергетика, надшвидке транспортне сполучення (так, у книжці описано, як виникла ідея Hyperloop). І досягає успіху роблячи те, що за всіма правилами, якщо і могло спрацювати, то хіба що на шкоду. А в нього – навпаки. <strong>То які ж бізнесові міфи зруйнував Маск?</strong></p><h4><strong>Науковці та розробники непридатні для бізнесу — Маск руйнує цей міф</strong></h4><p>Їм нібито слід сидіти в лабораторії чи за комп’ютером і винаходити (наприклад, як Возняк), поки хтось інший (наприклад, кинувши навчання, як Джобс) придумає, як цей винахід застосувати і заробити на ньому. На щастя, є на світі Брін із Пейджем і ще більш приголомшливий Маск. Хлопчина-«ботанік», якому однолітки перебили носа у школі, примудрився втрапити в обидві названі категорії. Ілон постійно сам бере участь у розробці та тестуванні продуктів так само активно, як і в плануванні та реалізації маркетингових стратегій — і чудово все це поєднує. Як щодо його аспірантури і всіх отих пліток? Автор, як міг, прояснив питання і про все розповів у додатку. Правда, поки дочитаєш до того, то це вже мало впливає на ставлення до головного героя.</p><h4><strong>Не можна працювати з родичами</strong></h4><p>Із підліткового віку Ілон з братами вигадували якісь спільні оборудки: хоч катання на велосипедах, хоч продаж розмальованих яєць сусідам на Великдень, хоч відкриття клубу гральних автоматів у 14 років. Втім, отут уже не обійшлося без дорослих, тож родинний бізнес «не злетів». Зате потім Маск і його двоюрідні брати Пітер і Ліндон Ріви разом заснували компанію SolarCity. Ілон і досі очолює там раду директорів. Судячи з книжки, довірчі стосунки Маска з братами пережили досить випробувань і спільна справа їх радше зміцнила. Тож кумівство – це, схоже, не неминуче лихо, а кепські домовленості та нечітко розділена відповідальність.</p><h4><strong>Не можна замикати на собі операційну діяльність</strong></h4><p>Маск бере участь у всьому: від розробки ідей до спілкування з клієнтами у Twitter. Досконале знання технологій допомагає йому закохувати людей у свій продукт, а бізнесова жилка і розуміння потреб ринку та споживача сприяють вдосконаленню технологій. У складні роки, коли проекти раз-по-раз опинялися на межі банкрутства, Ілон особисто візував кожну витрату.</p><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-2220 size-full" src="/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700.jpg" alt="" width="1200" height="700" srcset="/wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700.jpg 1200w, /wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-300x175.jpg 300w, /wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-768x448.jpg 768w, /wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-1024x597.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2017/05/website-inside-post-1200x700-650x379.jpg 650w" sizes="(max-width: 1200px) 100vw, 1200px" /></p><p>Ще він постійно навчається, переймаючи досвід у своїх працівників і може сам перевірити якість продукту. Але за це розплачується 16-годинним і більше робочим днем. Інколи може заночувати вдома у Ларі Пейджа, коли не хоче летіти до себе в інший штат. Йому, схоже, усе це в кайф. Співробітники жартують на тему його реактивності, а синів уже не здивуєш прогулянкою ракетним цехом. Особисте життя? Напочатку книжки Маск заклопотаний пошуком нової подружки і запитує журналіста, скільки часу потрібно приділяти жінці на тиждень – 5 годин? А може, 10? 15? Наприкінці прочитання у інтернеті промайнула інформація про роман Маска з акторкою Ембер Херд, яка оголосила про це відразу після розлучення з Джонні Деппом. Чи варто повторювати такий досвід? Тільки заради власного кайфу («задоволення» тут слабке слово). У будь-якому іншому разі емоційне вигорання майже гарантовано.</p><h4><strong>Не можна зривати публічно озвучені терміни</strong></h4><p>У період, змальований у книжці, Маск робить це регулярно і так само регулярно «вигрібає» за це від преси. А часом – і від клієнтів, як це було з передпродажами Tesla. Власне машин іще не було в серійному випуску, але охочих викласти за них гроші набралося стільки, що довелося організувати клуб шанувальників Tesla зі вступним внеском $100 тис і правом отримання автівку в майбутньому. Практика Ілона свідчить, що спізнюватися можна — якщо потім зможеш запропонувати щось неймовірне. Адже, як казав уже наш Лобановський, «гра забувається — залишається результат». Вартість акцій компанії теж зрештою базуватиметься на тому самому результаті.</p><h4><strong>Керівникові заборонено особисто відповідати ЗМІ та реагувати на промахи компанії</strong></h4><p>До речі, цей міф зустрівся мені саме на сторінках книги, українські експерти мають різні думки з даного приводу. Наче й справді – керівникові не гоже встрягати в газетні дискусії. Але це – якщо ти тільки керівник. А якщо ти засновник, власник, керівник і провідний розробник в одній особі — то…хіба важко бути богом у власній компанії? І навряд чи будь-хто інший краще знає продукт, ситуацію і дужче вболіває за успіх. Правда, при цьому треба мати сталеві нерви і залізобетонні межі, щоб не руйнуватися самому, коли, наприклад, ракета знову падає. Зате й усі овації можна приймати одноосібно.</p><p>Ешлі Венсові вдалося уникнути ідеалізації свого героя. У книжці доволі як щирого захвату, так і обурення Маском, його рішеннями і вчинками. За що окреме спасибі авторові — так це за акцент на неймовірній працездатності Маска. Читач звик до міфів про геніальні винаходи, супер-клієнтоорієнтованість і мрії всього життя. Втілювати які допомагає весь світ — і прощає за це всякі дивацтва їхнім авторам. Замість цього у книжці досить переконливо описані промахи з першими проектами, де недосвідченого хлопця усунули від керівництва його ж творінням, моменти, коли SpaceX і <a href="/2017/04/23/neuralink-future/">Tesla</a> перебували за лічені години до банкрутства.</p><p>На тлі їхнього зростання нині це тільки вкотре доводить: приголомшливий успіх — це результат надлюдської цілеспрямованості, праці та самовіддачі. Бути генієм, здатним змінити світ, не гарантує свідоцтва про власну винятковість і особисту унікальність, а вимагає готовності бути всього-навсього провідником ідеї, втілювати яку доведеться собою. Повністю, до решти. Викликаючи у більшості людей дивну суміш захвату і страху.</p><p>Чи воно того варте? Хтозна. Але інколи це єдине, що варто робити. | <a href="http://bit.ly/musk-nachasi" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><em>Придбати книгу >></em></a></p>

5 міфів, які зруйнував Ілон Маск — та книга про нього

{:ua}Чим вражає Ілон Маск і чому книгу про нього варто придбати? На часі в усьому розібратися{:}

#огляди

Перевіряємо та розповідаємо:<br> огляди від редакції

Навіщо бізнесу знати рецепти коміксів?

Najmolodšyh kyjan včytymuť programuvaty z dopomogoju Minecraft

«Акупунктура міста» — тим, хто відкриває місто для всіх

5 міфів, які зруйнував Ілон Маск — та книга про нього