<p>Нещодавно в діалозі зі знайомою ми говорили про фільм «Матриця». Річ у тому, що зараз цей фільм критикують всі кому не лінь. Андрій Курпатов у своїй книзі «Червона таблетка» говорить що:

[blockquote_with_author name="" position="" content="«Нео, звичайно, вибирає червону таблетку і далі все відбувається так, як і належить в подібних історіях - про Спасителя, Обраного або Супергероя»"]
</p><div id="attachment_128539" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba1cfce0e8_3.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-128539" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba1cfce0e8_3.png" alt="">
<p id="caption-attachment-128539" class="wp-caption-text"></p>

</div>
[blockquote_with_author name="" position="" content="«Він проходить безліч випробувань, ризикує своїм життям, навіть вмирає ... Але все закінчується добре - чарівне воскресіння, створення чудес і перемога Добра над Злом»"]

[blockquote_with_author name="" position="" content="«Іронія в тому, що глядачеві ніби як пропонується вийти з Матриці, але на ділі він виявляється в справжній казці з нехитрим релігійним сюжетом"]

Але Курпатов помиляється, як і у своїй оцінці, фільму, так і у своїй книги. Якщо ви виберете «Червону таблетку» шановного Курпатова, то аж ніяк не звільнитеся від ілюзій, а просто з одних ілюзій приходимо до інших. Не буду довго писати, але дані Курпатова в цій книзі вже давно застаріли.

<strong>Критика:</strong>
<div id="attachment_128541" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba1f8ed749_2.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-128541" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba1f8ed749_2.png" alt="">
<p id="caption-attachment-128541" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Я подивився першу частину і побачив безліч недоліків, де можна було дуже багато критикувати, є за що. Але мені куди цікавіше подивитися на ідеї, метафори й алегорії цього фільму. Розібрати його філософський зміст. І сьогодні ми будемо думати разом, я не дивився інтерпретації фільму, знаю їх багато, але мені завжди вони не подобалися. Дуже часто автори зручно маніпулюють, вставляють факти під свою теорію. У мене немає єдиної теорії, тому що сама теорія першої частини нехитра: люди - це батарейки для машин, і вони борються за незалежність.

І знову про Курпатова і його хибне розуміння:

[blockquote_with_author name="" position="" content="Фільм «Матриця» відтворює, можливо, головний міф людства: мовляв, настане час і прийде хтось добрий і всемогутній, щоб врятувати нас. Чарівник у блакитному вертольоті..."]

Це знову мимо каси. Давайте будемо розбирати цей фільм поетапно. Поїхали!

<strong>Сюжет:</strong>
<div id="attachment_128535" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba186c8695_1.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-128535" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba186c8695_1.png" alt="">
<p id="caption-attachment-128535" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Молодий хлопець Андерсон живе життям типового гіка або великого любителя комп'ютерів. У день він працює і навіть допомагає консьєржці виносити сміття, а вночі він перетворюється в хакера Нео, який весь свій час сидить за ПК. У нього немає особистого життя, він живе в якійсь дірі. Але глибоко в душі відчуває, що світ не в порядку. З ним зв'язується група терористів на чолі з Морфеєм. Виявляється, вони шукають обраного, який переможе світ машин.

<strong>Розбір філософських ідей:</strong>

Я буду говорити виключно про західну філософську традицію. Східні відсилання мені особисто не відомі, з цією темою я мало знайомий.
<div id="attachment_128543" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba22c9e4ec_5.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-128543" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba22c9e4ec_5.png" alt="">
<p id="caption-attachment-128543" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Перша дія Нео в новому світі це похід до Піфії. Тут ми впритул наближаємося до античної філософії. Дельфійська віщунка направляла і радила всім людям, які до неї приходили. З неї почалася апологія Сократа, і пізніше вся філософська традиція Заходу. У храмі Піфії висів заголовок «<strong>Пізнай себе</strong>». Це золота нитка фільму і всієї західної традиції, але історично напис свідчив про інше, у фільмі це теж є.

<strong>Шлях віри:</strong>

Нео приходить до Піфії й ми бачимо сцену з вазою. І тут ми спостерігаємо філософську проблему свободи волі та детермінізму. Ця сцена найголовніша. Як мені здається, Піфія дає йому головну підказку і розуміє, що він буде робити далі. Мій знайомий каже, що Піфія не знає вибір Нео, але я думаю по вазі, вона визначила. І коли вона каже: не вір ні в який фатум, рок, то підказує, бо в першій битві Нео проти Сміта, Сміт каже, що це рок, неминучість.
<div id="attachment_128545" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba27ad8676_6.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-128545" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba27ad8676_6.png" alt="">
<p id="caption-attachment-128545" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Курпатов і інші вважають, що Нео обраний. Спаситель. Так і є особливо після того, як він ожив після смерті, але ми втрачаємо найголовніше. Після слів Піфії, коли Морфея забирають агенти, Нео починає вірити. Саме віра Нео перетворює і змінює його. Віра ось лейтмотив зміни й початок шляху. Коли я писав ці рядки, то зрозумів, що віра, і я зараз не кажу про релігійну, а про віру взагалі, головний фундамент на який ми вибудовуємо наш світ. Тому, що все наше життя будується на вірі. А віра своєю чергою надбудовує над природним розумом більш благородний вид пізнання і направляє нас до більш піднесеної мети.

<strong>Пізнай себе:</strong>

Другий лейтмотив. Піфія сказала те, що Нео хотів почути. Вона прекрасно розуміла, що стати обраним - це не знання, це шлях розвитку. Нео, як і кожна людина проходить цей шлях. Згадайте себе 10 років тому. Могли ви подумати, що ваше життя скластися саме так? Що ви досягнете успіху або будете жити зовсім інакше? Що б ви сказали собі 10 років тому? Напевно, нічого, адже ви прекрасно розумієте, як і Піфія, що знати шлях і пройти його - зовсім різні речі. Ми, як і Нео маємо етапи розвитку. Якщо ви читаєте цей текст, з вами все добре, ви маєте інтернет, девайси, а значить пройшли довгий шлях у своєму житті. Нео не чарівник на блакитному вертольоті, це людина яка зробила себе сама, тобто пройшов свій шлях пізнання себе і розвитку.

<strong>Три елементи перетворення Нео зі звичайного в обраного:</strong>
<ol>
 	<li><strong>Віра</strong></li>
 	<li><strong>Пізнання</strong></li>
 	<li><strong>Розвиток</strong></li>
</ol>
<strong>Матриця:</strong>

У фільмі люди живуть в матриці. Сучасні філософи такі як Бадью або Агамбен вважають, що ми також живемо в матриці тільки цифровий, і яку теж не відчути, оскільки це темниця для розуму. Ми живемо ніби в демократичному світі, але насправді вибору ніякого не маємо. Сама ідея матриці взята з ідеї печери Платона, і багатьох наступних ідей аж до Фуко. Але головна ідея це все ж платонівська. Так ось, Платон в цій алегорії про печеру, зображує нам зміст політичної діяльності: піднятися, спуститися, щоб не залишати людей і підняти за собою вже всіх інших - тих, кого ще можна розбудити. Тому що справжня політика - це дії, які орієнтують всіх громадян на їх духовне пробудження. Все інше є узурпацією політики.
<div id="attachment_128547" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba2aa8714c_4.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-128547" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba2aa8714c_4.png" alt="">
<p id="caption-attachment-128547" class="wp-caption-text"></p>

</div>
<strong>Підсумки:</strong>

Я вважаю фільм «Матриця» одним із найгеніальніших. Такі фільми перевертають свідомість і відкривають нам ідеї та приховані сенси. У фільмі повно помилок, але на рівні мислення він дуже сильно вплинув на людство. Тепер слово «матриця» можна почути в розмові, в маршрутці. Цей фільм вніс в наше мислення багато термінів і ідей. Рекомендую передивитись.

<p>Нещодавно в діалозі зі знайомою ми говорили про фільм «Матриця». Річ у тому, що зараз цей фільм критикують всі кому не лінь. Андрій Курпатов у своїй книзі «Червона таблетка» говорить що:</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>«Нео, звичайно, вибирає червону таблетку і далі все відбувається так, як і належить в подібних історіях - про Спасителя, Обраного або Супергероя»</p>			</blockquote><div id="attachment_128539" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2021/08/612ba1cfce0e8_3.png" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="1366" height="768" class="wp-image-128539" src="/wp-content/uploads/2021/08/612ba1cfce0e8_3.png" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2021/08/612ba1cfce0e8_3.png 1366w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba1cfce0e8_3-300x169.png 300w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba1cfce0e8_3-1024x576.png 1024w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba1cfce0e8_3-768x432.png 768w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba1cfce0e8_3-650x365.png 650w" sizes="(max-width: 1366px) 100vw, 1366px" /></p><p id="caption-attachment-128539" class="wp-caption-text"></div>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>«Він проходить безліч випробувань, ризикує своїм життям, навіть вмирає ... Але все закінчується добре - чарівне воскресіння, створення чудес і перемога Добра над Злом»</p>			</blockquote>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>«Іронія в тому, що глядачеві ніби як пропонується вийти з Матриці, але на ділі він виявляється в справжній казці з нехитрим релігійним сюжетом</p>			</blockquote><p>Але Курпатов помиляється, як і у своїй оцінці, фільму, так і у своїй книги. Якщо ви виберете «Червону таблетку» шановного Курпатова, то аж ніяк не звільнитеся від ілюзій, а просто з одних ілюзій приходимо до інших. Не буду довго писати, але дані Курпатова в цій книзі вже давно застаріли.</p><p><strong>Критика:</strong></p><div id="attachment_128541" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2021/08/612ba1f8ed749_2.png" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="1366" height="768" class="wp-image-128541" src="/wp-content/uploads/2021/08/612ba1f8ed749_2.png" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2021/08/612ba1f8ed749_2.png 1366w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba1f8ed749_2-300x169.png 300w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba1f8ed749_2-1024x576.png 1024w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba1f8ed749_2-768x432.png 768w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba1f8ed749_2-650x365.png 650w" sizes="(max-width: 1366px) 100vw, 1366px" /></p><p id="caption-attachment-128541" class="wp-caption-text"></div><p>Я подивився першу частину і побачив безліч недоліків, де можна було дуже багато критикувати, є за що. Але мені куди цікавіше подивитися на ідеї, метафори й алегорії цього фільму. Розібрати його філософський зміст. І сьогодні ми будемо думати разом, я не дивився інтерпретації фільму, знаю їх багато, але мені завжди вони не подобалися. Дуже часто автори зручно маніпулюють, вставляють факти під свою теорію. У мене немає єдиної теорії, тому що сама теорія першої частини нехитра: люди &#8211; це батарейки для машин, і вони борються за незалежність.</p><p>І знову про Курпатова і його хибне розуміння:</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Фільм «Матриця» відтворює, можливо, головний міф людства: мовляв, настане час і прийде хтось добрий і всемогутній, щоб врятувати нас. Чарівник у блакитному вертольоті...</p>			</blockquote><p>Це знову мимо каси. Давайте будемо розбирати цей фільм поетапно. Поїхали!</p><p><strong>Сюжет:</strong></p><div id="attachment_128535" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2021/08/612ba186c8695_1.png" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="1366" height="768" class="wp-image-128535" src="/wp-content/uploads/2021/08/612ba186c8695_1.png" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2021/08/612ba186c8695_1.png 1366w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba186c8695_1-300x169.png 300w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba186c8695_1-1024x576.png 1024w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba186c8695_1-768x432.png 768w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba186c8695_1-650x365.png 650w" sizes="(max-width: 1366px) 100vw, 1366px" /></p><p id="caption-attachment-128535" class="wp-caption-text"></div><p>Молодий хлопець Андерсон живе життям типового гіка або великого любителя комп&#8217;ютерів. У день він працює і навіть допомагає консьєржці виносити сміття, а вночі він перетворюється в хакера Нео, який весь свій час сидить за ПК. У нього немає особистого життя, він живе в якійсь дірі. Але глибоко в душі відчуває, що світ не в порядку. З ним зв&#8217;язується група терористів на чолі з Морфеєм. Виявляється, вони шукають обраного, який переможе світ машин.</p><p><strong>Розбір філософських ідей:</strong></p><p>Я буду говорити виключно про західну філософську традицію. Східні відсилання мені особисто не відомі, з цією темою я мало знайомий.</p><div id="attachment_128543" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2021/08/612ba22c9e4ec_5.png" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="1366" height="768" class="wp-image-128543" src="/wp-content/uploads/2021/08/612ba22c9e4ec_5.png" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2021/08/612ba22c9e4ec_5.png 1366w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba22c9e4ec_5-300x169.png 300w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba22c9e4ec_5-1024x576.png 1024w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba22c9e4ec_5-768x432.png 768w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba22c9e4ec_5-650x365.png 650w" sizes="(max-width: 1366px) 100vw, 1366px" /></p><p id="caption-attachment-128543" class="wp-caption-text"></div><p>Перша дія Нео в новому світі це похід до Піфії. Тут ми впритул наближаємося до античної філософії. Дельфійська віщунка направляла і радила всім людям, які до неї приходили. З неї почалася апологія Сократа, і пізніше вся філософська традиція Заходу. У храмі Піфії висів заголовок «<strong>Пізнай себе</strong>». Це золота нитка фільму і всієї західної традиції, але історично напис свідчив про інше, у фільмі це теж є.</p><p><strong>Шлях віри:</strong></p><p>Нео приходить до Піфії й ми бачимо сцену з вазою. І тут ми спостерігаємо філософську проблему свободи волі та детермінізму. Ця сцена найголовніша. Як мені здається, Піфія дає йому головну підказку і розуміє, що він буде робити далі. Мій знайомий каже, що Піфія не знає вибір Нео, але я думаю по вазі, вона визначила. І коли вона каже: не вір ні в який фатум, рок, то підказує, бо в першій битві Нео проти Сміта, Сміт каже, що це рок, неминучість.</p><div id="attachment_128545" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2021/08/612ba27ad8676_6.png" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="1366" height="768" class="wp-image-128545" src="/wp-content/uploads/2021/08/612ba27ad8676_6.png" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2021/08/612ba27ad8676_6.png 1366w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba27ad8676_6-300x169.png 300w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba27ad8676_6-1024x576.png 1024w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba27ad8676_6-768x432.png 768w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba27ad8676_6-650x365.png 650w" sizes="(max-width: 1366px) 100vw, 1366px" /></p><p id="caption-attachment-128545" class="wp-caption-text"></div><p>Курпатов і інші вважають, що Нео обраний. Спаситель. Так і є особливо після того, як він ожив після смерті, але ми втрачаємо найголовніше. Після слів Піфії, коли Морфея забирають агенти, Нео починає вірити. Саме віра Нео перетворює і змінює його. Віра ось лейтмотив зміни й початок шляху. Коли я писав ці рядки, то зрозумів, що віра, і я зараз не кажу про релігійну, а про віру взагалі, головний фундамент на який ми вибудовуємо наш світ. Тому, що все наше життя будується на вірі. А віра своєю чергою надбудовує над природним розумом більш благородний вид пізнання і направляє нас до більш піднесеної мети.</p><p><strong>Пізнай себе:</strong></p><p>Другий лейтмотив. Піфія сказала те, що Нео хотів почути. Вона прекрасно розуміла, що стати обраним &#8211; це не знання, це шлях розвитку. Нео, як і кожна людина проходить цей шлях. Згадайте себе 10 років тому. Могли ви подумати, що ваше життя скластися саме так? Що ви досягнете успіху або будете жити зовсім інакше? Що б ви сказали собі 10 років тому? Напевно, нічого, адже ви прекрасно розумієте, як і Піфія, що знати шлях і пройти його &#8211; зовсім різні речі. Ми, як і Нео маємо етапи розвитку. Якщо ви читаєте цей текст, з вами все добре, ви маєте інтернет, девайси, а значить пройшли довгий шлях у своєму житті. Нео не чарівник на блакитному вертольоті, це людина яка зробила себе сама, тобто пройшов свій шлях пізнання себе і розвитку.</p><p><strong>Три елементи перетворення Нео зі звичайного в обраного:</strong></p><ol><li><strong>Віра</strong></li><li><strong>Пізнання</strong></li><li><strong>Розвиток</strong></li></ol><p><strong>Матриця:</strong></p><p>У фільмі люди живуть в матриці. Сучасні філософи такі як Бадью або Агамбен вважають, що ми також живемо в матриці тільки цифровий, і яку теж не відчути, оскільки це темниця для розуму. Ми живемо ніби в демократичному світі, але насправді вибору ніякого не маємо. Сама ідея матриці взята з ідеї печери Платона, і багатьох наступних ідей аж до Фуко. Але головна ідея це все ж платонівська. Так ось, Платон в цій алегорії про печеру, зображує нам зміст політичної діяльності: піднятися, спуститися, щоб не залишати людей і підняти за собою вже всіх інших &#8211; тих, кого ще можна розбудити. Тому що справжня політика &#8211; це дії, які орієнтують всіх громадян на їх духовне пробудження. Все інше є узурпацією політики.</p><div id="attachment_128547" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2021/08/612ba2aa8714c_4.png" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="1366" height="768" class="wp-image-128547" src="/wp-content/uploads/2021/08/612ba2aa8714c_4.png" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2021/08/612ba2aa8714c_4.png 1366w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba2aa8714c_4-300x169.png 300w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba2aa8714c_4-1024x576.png 1024w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba2aa8714c_4-768x432.png 768w, /wp-content/uploads/2021/08/612ba2aa8714c_4-650x365.png 650w" sizes="(max-width: 1366px) 100vw, 1366px" /></p><p id="caption-attachment-128547" class="wp-caption-text"></div><p><strong>Підсумки:</strong></p><p>Я вважаю фільм «Матриця» одним із найгеніальніших. Такі фільми перевертають свідомість і відкривають нам ідеї та приховані сенси. У фільмі повно помилок, але на рівні мислення він дуже сильно вплинув на людство. Тепер слово «матриця» можна почути в розмові, в маршрутці. Цей фільм вніс в наше мислення багато термінів і ідей. Рекомендую передивитись.</p>

Подивитися трейлер нового серіалу від Netflix, дізнатися, де в Україні легально подивитися фільми та серіали, знайти цікаве кіно на вечір в одній з тематичних підбірок — все і більше тут. Також ми розкажемо про історію створення фільмів або серіалів та простими словами пояснимо, чому їм потрібно приділити час.

Кіно і серіали

<p style="text-align: center">Хочете стати спонсором іншої рубрики? Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a></p>

Перед виходом анонсованої четвертої частини, спробуймо розібрати філософський сенс першої.

Нещодавно в діалозі зі знайомою ми говорили про фільм «Матриця». Річ у тому, що зараз цей фільм критикують всі кому не лінь. Андрій Курпатов у своїй книзі «Червона таблетка» говорить що:

[blockquote_with_author name="" position="" content="«Нео, звичайно, вибирає червону таблетку і далі все відбувається так, як і належить в подібних історіях - про Спасителя, Обраного або Супергероя»"]
<div id="attachment_128539" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba1cfce0e8_3.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-128539" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba1cfce0e8_3.png" alt="" />
<p id="caption-attachment-128539" class="wp-caption-text"></p>

</div>
[blockquote_with_author name="" position="" content="«Він проходить безліч випробувань, ризикує своїм життям, навіть вмирає ... Але все закінчується добре - чарівне воскресіння, створення чудес і перемога Добра над Злом»"]

[blockquote_with_author name="" position="" content="«Іронія в тому, що глядачеві ніби як пропонується вийти з Матриці, але на ділі він виявляється в справжній казці з нехитрим релігійним сюжетом"]

Але Курпатов помиляється, як і у своїй оцінці, фільму, так і у своїй книги. Якщо ви виберете «Червону таблетку» шановного Курпатова, то аж ніяк не звільнитеся від ілюзій, а просто з одних ілюзій приходимо до інших. Не буду довго писати, але дані Курпатова в цій книзі вже давно застаріли.

<strong>Критика:</strong>
<div id="attachment_128541" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba1f8ed749_2.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-128541" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba1f8ed749_2.png" alt="" />
<p id="caption-attachment-128541" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Я подивився першу частину і побачив безліч недоліків, де можна було дуже багато критикувати, є за що. Але мені куди цікавіше подивитися на ідеї, метафори й алегорії цього фільму. Розібрати його філософський зміст. І сьогодні ми будемо думати разом, я не дивився інтерпретації фільму, знаю їх багато, але мені завжди вони не подобалися. Дуже часто автори зручно маніпулюють, вставляють факти під свою теорію. У мене немає єдиної теорії, тому що сама теорія першої частини нехитра: люди - це батарейки для машин, і вони борються за незалежність.

І знову про Курпатова і його хибне розуміння:

[blockquote_with_author name="" position="" content="Фільм «Матриця» відтворює, можливо, головний міф людства: мовляв, настане час і прийде хтось добрий і всемогутній, щоб врятувати нас. Чарівник у блакитному вертольоті..."]

Це знову мимо каси. Давайте будемо розбирати цей фільм поетапно. Поїхали!

<strong>Сюжет:</strong>
<div id="attachment_128535" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba186c8695_1.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-128535" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba186c8695_1.png" alt="" />
<p id="caption-attachment-128535" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Молодий хлопець Андерсон живе життям типового гіка або великого любителя комп'ютерів. У день він працює і навіть допомагає консьєржці виносити сміття, а вночі він перетворюється в хакера Нео, який весь свій час сидить за ПК. У нього немає особистого життя, він живе в якійсь дірі. Але глибоко в душі відчуває, що світ не в порядку. З ним зв'язується група терористів на чолі з Морфеєм. Виявляється, вони шукають обраного, який переможе світ машин.

<strong>Розбір філософських ідей:</strong>

Я буду говорити виключно про західну філософську традицію. Східні відсилання мені особисто не відомі, з цією темою я мало знайомий.
<div id="attachment_128543" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba22c9e4ec_5.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-128543" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba22c9e4ec_5.png" alt="" />
<p id="caption-attachment-128543" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Перша дія Нео в новому світі це похід до Піфії. Тут ми впритул наближаємося до античної філософії. Дельфійська віщунка направляла і радила всім людям, які до неї приходили. З неї почалася апологія Сократа, і пізніше вся філософська традиція Заходу. У храмі Піфії висів заголовок «<strong>Пізнай себе</strong>». Це золота нитка фільму і всієї західної традиції, але історично напис свідчив про інше, у фільмі це теж є.

<strong>Шлях віри:</strong>

Нео приходить до Піфії й ми бачимо сцену з вазою. І тут ми спостерігаємо філософську проблему свободи волі та детермінізму. Ця сцена найголовніша. Як мені здається, Піфія дає йому головну підказку і розуміє, що він буде робити далі. Мій знайомий каже, що Піфія не знає вибір Нео, але я думаю по вазі, вона визначила. І коли вона каже: не вір ні в який фатум, рок, то підказує, бо в першій битві Нео проти Сміта, Сміт каже, що це рок, неминучість.
<div id="attachment_128545" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba27ad8676_6.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-128545" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba27ad8676_6.png" alt="" />
<p id="caption-attachment-128545" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Курпатов і інші вважають, що Нео обраний. Спаситель. Так і є особливо після того, як він ожив після смерті, але ми втрачаємо найголовніше. Після слів Піфії, коли Морфея забирають агенти, Нео починає вірити. Саме віра Нео перетворює і змінює його. Віра ось лейтмотив зміни й початок шляху. Коли я писав ці рядки, то зрозумів, що віра, і я зараз не кажу про релігійну, а про віру взагалі, головний фундамент на який ми вибудовуємо наш світ. Тому, що все наше життя будується на вірі. А віра своєю чергою надбудовує над природним розумом більш благородний вид пізнання і направляє нас до більш піднесеної мети.

<strong>Пізнай себе:</strong>

Другий лейтмотив. Піфія сказала те, що Нео хотів почути. Вона прекрасно розуміла, що стати обраним - це не знання, це шлях розвитку. Нео, як і кожна людина проходить цей шлях. Згадайте себе 10 років тому. Могли ви подумати, що ваше життя скластися саме так? Що ви досягнете успіху або будете жити зовсім інакше? Що б ви сказали собі 10 років тому? Напевно, нічого, адже ви прекрасно розумієте, як і Піфія, що знати шлях і пройти його - зовсім різні речі. Ми, як і Нео маємо етапи розвитку. Якщо ви читаєте цей текст, з вами все добре, ви маєте інтернет, девайси, а значить пройшли довгий шлях у своєму житті. Нео не чарівник на блакитному вертольоті, це людина яка зробила себе сама, тобто пройшов свій шлях пізнання себе і розвитку.

<strong>Три елементи перетворення Нео зі звичайного в обраного:</strong>
<ol>
 	<li><strong>Віра</strong></li>
 	<li><strong>Пізнання</strong></li>
 	<li><strong>Розвиток</strong></li>
</ol>
<strong>Матриця:</strong>

У фільмі люди живуть в матриці. Сучасні філософи такі як Бадью або Агамбен вважають, що ми також живемо в матриці тільки цифровий, і яку теж не відчути, оскільки це темниця для розуму. Ми живемо ніби в демократичному світі, але насправді вибору ніякого не маємо. Сама ідея матриці взята з ідеї печери Платона, і багатьох наступних ідей аж до Фуко. Але головна ідея це все ж платонівська. Так ось, Платон в цій алегорії про печеру, зображує нам зміст політичної діяльності: піднятися, спуститися, щоб не залишати людей і підняти за собою вже всіх інших - тих, кого ще можна розбудити. Тому що справжня політика - це дії, які орієнтують всіх громадян на їх духовне пробудження. Все інше є узурпацією політики.
<div id="attachment_128547" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba2aa8714c_4.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-128547" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/612ba2aa8714c_4.png" alt="" />
<p id="caption-attachment-128547" class="wp-caption-text"></p>

</div>
<strong>Підсумки:</strong>

Я вважаю фільм «Матриця» одним із найгеніальніших. Такі фільми перевертають свідомість і відкривають нам ідеї та приховані сенси. У фільмі повно помилок, але на рівні мислення він дуже сильно вплинув на людство. Тепер слово «матриця» можна почути в розмові, в маршрутці. Цей фільм вніс в наше мислення багато термінів і ідей. Рекомендую передивитись.

🎥 «Матриця»: Голлівудська підробка чи геніальний фільм?

<p>Історію можна вчити не на нудних уроках у людей похилого віку вчителів, які втратили інтерес до життя, а граючи в комп'ютерні ігри.

Сьогодні я хочу представити вам історичну гру «Total War: Rome 2».

<em>Ad Notam.</em> Починалося все з крихітного селища на річці Тібр. Розвинена торгівля між царством етрусків і Грецією, дозволила поселенню рости й зміцнюватися. За легендою у Риму було сім царів, які правили довго, але останній був замішаний в скандалі та був повалений. Замість нього, римські правителі вирішили не давати владу в одні руки, а поділити її між двома консулами, вони й правили республікою. Саме в цей час ви починаєте в грі. У вас є вибір, за яку сім'ю грати. На вибір три: Юлії, Клавдії та Флавії. Особисто я завжди беру сім'ю Юліїв, сім'ю Цезаря та Октавіана.

<img class="aligncenter" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611ceb1819191_2.jpg" alt="" width="512" height="288">

<strong>Про саму гру:</strong>

<em>Vi et armis</em>. Гра розрахована в основному на війну. Коли на мапі кампанії зустрічаються два загони, гра переходить на мінікарту, де ви керуєте величезною армією і кожним загоном. Саме тут відкривається гра повною мірою. Бій в десятки тисяч воїнів, безліч стріл, палаючі будинки, картинка має чудовий вигляд. І ви при цьому повинні всім керувати. Тактичні та стратегічні варіанти у величезній кількості. Побудова загонів, тактика фаланги гоплітів і черепаха римлян. Кожен загін, яким ви керуєте, має свої тактичні характеристики. Від стіни щитів до атаки й захисту в строю і так далі.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cebe26768b_3.jpg">

Облога і штурм міст виглядає фантастично. Тисячі воїнів лізуть на стіну, катапульти обстрілює ворота і башту, воїни намагаються, захиститься від киплячого масла і взяти тараном ворота. Картинка виглядає як в кращих голлівудських фільмах.

<em>Alia tempora</em>, в цій серії розробники додали морські битви давнини. Десятки різновидів морських кораблів воюють на морі. Ви керуєте кожним кораблем, і це додає складності. Встежити за кожним, коли на карті де понад п'ятдесят кораблів воюють на море, беруть на абордаж і обстрілюють інших — дуже складно. Але це додає різноманітності в військові дії. Облога і штурм з моря місто Карфаген — одна з кращих битв, що я бачив.

<img class="aligncenter" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cecc926608_6.jpg" alt="" width="618" height="347">

<em>Bonum initium est dimidium facti.</em> А початком в грі є політика. Детально дипломатію я опишу в огляді доповнень, а поки напишу про сімейне дерево. Спочатку ця гра була жахлива, і половина гравців були дуже незадоволені. Але набагато пізніше гру дуже сильно поліпшили. Наприклад, в минулому були додані ключові нововведення. Родинне дерево і правління жінок. У грі ви граєте не тільки за Рим, а й десятки інших античних держав, таких як Греція, Спарта, Єгипет, Карфаген, східні династії Селевкідів і Сасанідів. У Римській імперії правління жінок — неможливе. У Римі вони тільки народять спадкоємців, продовжують сімейне древо і можуть займатися політикою але, не маючи впливу. Граючи не за римську імперію, а, наприклад за сусідні племена галлів, ви можете поставити правителем будь-кого. Ви повністю вирішуєте хто правитель вашої країни, жінка чи чоловік.

<img class="aligncenter" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cedbdc5623_7.png">

<strong>Правління жінок:</strong>

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cee0d80eb3_9.jpg">

<em>Amor wincit omnia</em>. Коли я грав за варварську державу Маркоманів, у мене вождь племені був Теодоріх. Коли я його женив на молодій красуні Рутхільді, з провінції, то замість того, щоб залишити її в місті зробив з неї полководця. У грі полководець може узурпувати трон. Теодоріх пішов воювати з Римом, а вона пішла захоплювати сусідські племена. Кампанія вождя не була особливо успішною, захопивши римське місто Медіоланум, він надовго засів там, утримуючи його від легіонів Риму. Рутхільда ​​в той час, захопила безліч міст і поселень варварів. До чого я веду? У грі є така штука як авторитет полководця. Її вплив був набагато більше Теодоріха. Вона мала більше політичних можливостей, в тому числі вбивство чоловіка або узурпація влади. Завдяки впливу, в грі багато функцій у правителів.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611ceedf649a3_10.png">

<strong>Боротьба за владу:</strong>

<em>Hominis est errare.</em> В управлінні державою, ви керуєте сім'єю, але ви не можете одноосібно правити, у вас є конкуренція у вигляді інших відомих родин. Дуже важливо не допускати їх у владу і набирати полководців виключно своєї сім'ї. І тут я зробив величезну помилку. Граючи Теодоріхом вождем Маркоманів, я усиновив дуже багато дівчат, вони стали його названими дочками й увійшли в сім'ю і стали полководцями. Просто граючи за Рим мені трохи приїлись чоловіки генерали, захотілось зробити правління жінок. У нього довго не було дітей з Рутхільдою, оскільки вони воювали часом в різних куточках світу, знаю. що від цього не залежить, але так зійшлося. Пізніше у Рутхільди народилася лише одна дівчинка. У грі є форми правління. Теодоріх починав як вождь невеликого села, а помер імператором величезних земель. Після його смерті у мене почалася громадянська війна. Названі доньки відомі воєначальники не захотіли, підкориться нової імператриці, і підняли громадянську війну. Кожна з названих дочок вхопила цілі провінції моєї імперії. Війна з ними була довгою і вже дочка Теодоріха і Рутхільди, повністю об'єднала землі повстанців.

<img class="aligncenter" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cf734833ed_images.jpg" alt="" width="300" height="168">

Загалом як видно з подій гри можна писати цілу сімейну сагу або історичну хроніку. Але розгляньмо доповнення, які вийшли до гри:
</p><p class="ql-align-justify"><strong>DLC:</strong></p>

<ul>
 	<li class="ql-align-justify"><strong>Цезар в Галлії</strong></li>
</ul>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cf1f33d908_CIG.jpg">

На дворі 50 років до нашої ери. Римська республіка ще дуже невелика. Але амбітний полководець Юлій Цезар вирушає на підкорення галльських племен. Йому щастить в тому, що галли розрізнені й конфліктують між собою. Але є лідер, який зможе об'єднати племена. У цьому доповненні ви можете грати за Цезаря або лідера галлів Верцінгеторікса. Для Цезаря як ми пам'ятаємо — це стало відмінним стартовим майданчиком до прийдешнього успіху.
<ul>
 	<li><strong>Ганнібал у воріт:</strong></li>
</ul>
У цьому доповненні ми переносимося у відомі часи другої пунічної війни. Де один з найвидатніших полководців Ганнібал йде на Рим. Проти нього виступає Сципіон. У вас є вибір не тільки між Римом і Карфагеном, але іншими фракціями.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cf2c8ba405_7.jpg">
<ul>
 	<li><strong>Лють Спарти:</strong></li>
</ul>
На дворі йшов 351 рік до нашої ери. Після вдалих перемог при Марафоні й Термофілах, Персія відкинута назад. Військову міць набрали, як і Афіни, так і Спарта. Почалася Пелопоннеська війна між грецькими полісами. Всім нам подобається Спарта і спартанський дух. Але недолік в тому, що після перемоги над Афінами  Спарта розпалася. Чому? Це була тільки військова держава. Після перемоги їм потрібно було будувати економіку, політичне суспільство і культуру. Але вони цього не вміли, а вміли лише воювати. Коли воювати не було з ким, їх спосіб життя спіткала криза і занепад. За Афіни гра цікавіша, ви можете створити філософію, будувати амфітеатри й розвивати драму, а також починаєте гру Периклом, а також є Сократ.
<ul>
 	<li><strong>Імператор Август</strong></li>
</ul>
[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cf4c955156_10690295_698649343543602_7095783148037545156_n.jpg" img_id="127241"]

<em>Art longa, vita brevis.</em> Октавіан мій улюблений політичний лідер. Він отримав сувору філософську освіту. Його вчителем був Арій, який пізніше став найвідомішим розкольником і засновником Аріанства. Він був племінником Цезаря. Цезар його любив і в заповіті він вказав на Октавіана.

А тепер уявіть ситуацію. Хлопцеві трохи більш як двадцять. Дядю вбивають сенатори, влада переходить до досвідченого полководця Марка Антонія. Здавалося б, шансів небагато, і є вибір або спробувати стати правителем, або назавжди піти з політики.

[/journal]

Октавіан Август — один з геніїв історії. Він переміг Марка Аврелія і Клеопатру, здобув багато перемог і придушив повстання. Він найуспішніший імператор Риму, який прожив довге життя. Він не був таким видатним тактиком і воїном як Цезар. Завдяки Вергілію він створив міт про Рим як спадкоємця Трої.
<ul>
 	<li><strong>Світанок республіки:</strong></li>
</ul>
[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cf68f827f8_855e2333e97d01b2342c279f5c352f4706bfaa16.jpg" img_id="127243" revert="true"]

Світанок республіки переносить нас у часи становлення Риму. Доповнення вдалося тим, що описує політичний порядок між республікою й імперією і дуже добре описує цей період. За часів смути влада переходила до одного диктатору, який об'єднав війська.

[/journal]
<ul>
 	<li><strong>Розколота імперія</strong></li>
</ul>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cf7127829f_maxresdefault.jpg">

Третє століття нашої ери. Римська імперія в глибокій кризі. Вона розкололася на три частини. Це перший додаток, де з'явилася дівчина імператор. Цариця Зеновія правителька Пальміри. У грі три римські імперії. Імперія галлів, імперія Риму й імперія Зеновії. Гравцеві належить об'єднати Рим в єдине ціле. Також в доповненні з'явилася релігія і культи.

<strong>Підсумки:</strong>

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cf81d20c58_Total-War-Rome-2_fon.jpg">

<em>Sic itur ad astra</em>. Шлях до величі Римської імперії будувався на крові рабів. Але без Риму не було б світу, який ми знаємо. Без Римської імперії християнство залишилось би культом. Не виникла б велична культура і література, готичні храми. Коли Рим розділився на східну і західну імперію, з'явилася Візантія.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cf9031ca26_242316_7GQqlBxagV_lgvlnx2x.jpg">

У грі є всі важливі дати історії Римської імперії. Гра розрахована здебільшого на чоловічу аудиторію. Масштабні бої, штурми міст і десятитисячні битви навряд чи сподобаються дівчатам. 90% геймплея — війни й тактичні наземні битви. Економіка, родинне дерево, культура і політика в грі служать фоном. Останні доповнення додали правління жінок та сімейне древо, незле так урізноманітнили гру. Інтерес до останньої частини про Китай вже згас, і гравці знову повертаються до старого доброго Риму. Рекомендую!

<p>Історію можна вчити не на нудних уроках у людей похилого віку вчителів, які втратили інтерес до життя, а граючи в комп&#8217;ютерні ігри.</p><p>Сьогодні я хочу представити вам історичну гру «Total War: Rome 2».</p><p><em>Ad Notam.</em> Починалося все з крихітного селища на річці Тібр. Розвинена торгівля між царством етрусків і Грецією, дозволила поселенню рости й зміцнюватися. За легендою у Риму було сім царів, які правили довго, але останній був замішаний в скандалі та був повалений. Замість нього, римські правителі вирішили не давати владу в одні руки, а поділити її між двома консулами, вони й правили республікою. Саме в цей час ви починаєте в грі. У вас є вибір, за яку сім&#8217;ю грати. На вибір три: Юлії, Клавдії та Флавії. Особисто я завжди беру сім&#8217;ю Юліїв, сім&#8217;ю Цезаря та Октавіана.</p><p><img loading="lazy" class="aligncenter" src="/wp-content/uploads/2021/08/611ceb1819191_2.jpg" alt="" width="512" height="288"></p><p><strong>Про саму гру:</strong></p><p><em>Vi et armis</em>. Гра розрахована в основному на війну. Коли на мапі кампанії зустрічаються два загони, гра переходить на мінікарту, де ви керуєте величезною армією і кожним загоном. Саме тут відкривається гра повною мірою. Бій в десятки тисяч воїнів, безліч стріл, палаючі будинки, картинка має чудовий вигляд. І ви при цьому повинні всім керувати. Тактичні та стратегічні варіанти у величезній кількості. Побудова загонів, тактика фаланги гоплітів і черепаха римлян. Кожен загін, яким ви керуєте, має свої тактичні характеристики. Від стіни щитів до атаки й захисту в строю і так далі.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611cebe26768b_3.jpg"></p><p>Облога і штурм міст виглядає фантастично. Тисячі воїнів лізуть на стіну, катапульти обстрілює ворота і башту, воїни намагаються, захиститься від киплячого масла і взяти тараном ворота. Картинка виглядає як в кращих голлівудських фільмах.</p><p><em>Alia tempora</em>, в цій серії розробники додали морські битви давнини. Десятки різновидів морських кораблів воюють на морі. Ви керуєте кожним кораблем, і це додає складності. Встежити за кожним, коли на карті де понад п&#8217;ятдесят кораблів воюють на море, беруть на абордаж і обстрілюють інших — дуже складно. Але це додає різноманітності в військові дії. Облога і штурм з моря місто Карфаген — одна з кращих битв, що я бачив.</p><p><img loading="lazy" class="aligncenter" src="/wp-content/uploads/2021/08/611cecc926608_6.jpg" alt="" width="618" height="347"></p><p><em>Bonum initium est dimidium facti.</em> А початком в грі є політика. Детально дипломатію я опишу в огляді доповнень, а поки напишу про сімейне дерево. Спочатку ця гра була жахлива, і половина гравців були дуже незадоволені. Але набагато пізніше гру дуже сильно поліпшили. Наприклад, в минулому були додані ключові нововведення. Родинне дерево і правління жінок. У грі ви граєте не тільки за Рим, а й десятки інших античних держав, таких як Греція, Спарта, Єгипет, Карфаген, східні династії Селевкідів і Сасанідів. У Римській імперії правління жінок — неможливе. У Римі вони тільки народять спадкоємців, продовжують сімейне древо і можуть займатися політикою але, не маючи впливу. Граючи не за римську імперію, а, наприклад за сусідні племена галлів, ви можете поставити правителем будь-кого. Ви повністю вирішуєте хто правитель вашої країни, жінка чи чоловік.</p><p><img class="aligncenter" src="/wp-content/uploads/2021/08/611cedbdc5623_7.png"></p><p><strong>Правління жінок:</strong></p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611cee0d80eb3_9.jpg"></p><p><em>Amor wincit omnia</em>. Коли я грав за варварську державу Маркоманів, у мене вождь племені був Теодоріх. Коли я його женив на молодій красуні Рутхільді, з провінції, то замість того, щоб залишити її в місті зробив з неї полководця. У грі полководець може узурпувати трон. Теодоріх пішов воювати з Римом, а вона пішла захоплювати сусідські племена. Кампанія вождя не була особливо успішною, захопивши римське місто Медіоланум, він надовго засів там, утримуючи його від легіонів Риму. Рутхільда ​​в той час, захопила безліч міст і поселень варварів. До чого я веду? У грі є така штука як авторитет полководця. Її вплив був набагато більше Теодоріха. Вона мала більше політичних можливостей, в тому числі вбивство чоловіка або узурпація влади. Завдяки впливу, в грі багато функцій у правителів.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611ceedf649a3_10.png"></p><p><strong>Боротьба за владу:</strong></p><p><em>Hominis est errare.</em> В управлінні державою, ви керуєте сім&#8217;єю, але ви не можете одноосібно правити, у вас є конкуренція у вигляді інших відомих родин. Дуже важливо не допускати їх у владу і набирати полководців виключно своєї сім&#8217;ї. І тут я зробив величезну помилку. Граючи Теодоріхом вождем Маркоманів, я усиновив дуже багато дівчат, вони стали його названими дочками й увійшли в сім&#8217;ю і стали полководцями. Просто граючи за Рим мені трохи приїлись чоловіки генерали, захотілось зробити правління жінок. У нього довго не було дітей з Рутхільдою, оскільки вони воювали часом в різних куточках світу, знаю. що від цього не залежить, але так зійшлося. Пізніше у Рутхільди народилася лише одна дівчинка. У грі є форми правління. Теодоріх починав як вождь невеликого села, а помер імператором величезних земель. Після його смерті у мене почалася громадянська війна. Названі доньки відомі воєначальники не захотіли, підкориться нової імператриці, і підняли громадянську війну. Кожна з названих дочок вхопила цілі провінції моєї імперії. Війна з ними була довгою і вже дочка Теодоріха і Рутхільди, повністю об&#8217;єднала землі повстанців.</p><p><img loading="lazy" class="aligncenter" src="/wp-content/uploads/2021/08/611cf734833ed_images.jpg" alt="" width="300" height="168"></p><p>Загалом як видно з подій гри можна писати цілу сімейну сагу або історичну хроніку. Але розгляньмо доповнення, які вийшли до гри:</p><p class="ql-align-justify"><strong>DLC:</strong></p><ul><li class="ql-align-justify"><strong>Цезар в Галлії</strong></li></ul><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611cf1f33d908_CIG.jpg"></p><p>На дворі 50 років до нашої ери. Римська республіка ще дуже невелика. Але амбітний полководець Юлій Цезар вирушає на підкорення галльських племен. Йому щастить в тому, що галли розрізнені й конфліктують між собою. Але є лідер, який зможе об&#8217;єднати племена. У цьому доповненні ви можете грати за Цезаря або лідера галлів Верцінгеторікса. Для Цезаря як ми пам&#8217;ятаємо — це стало відмінним стартовим майданчиком до прийдешнього успіху.</p><ul><li><strong>Ганнібал у воріт:</strong></li></ul><p>У цьому доповненні ми переносимося у відомі часи другої пунічної війни. Де один з найвидатніших полководців Ганнібал йде на Рим. Проти нього виступає Сципіон. У вас є вибір не тільки між Римом і Карфагеном, але іншими фракціями.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611cf2c8ba405_7.jpg"></p><ul><li><strong>Лють Спарти:</strong></li></ul><p>На дворі йшов 351 рік до нашої ери. Після вдалих перемог при Марафоні й Термофілах, Персія відкинута назад. Військову міць набрали, як і Афіни, так і Спарта. Почалася Пелопоннеська війна між грецькими полісами. Всім нам подобається Спарта і спартанський дух. Але недолік в тому, що після перемоги над Афінами  Спарта розпалася. Чому? Це була тільки військова держава. Після перемоги їм потрібно було будувати економіку, політичне суспільство і культуру. Але вони цього не вміли, а вміли лише воювати. Коли воювати не було з ким, їх спосіб життя спіткала криза і занепад. За Афіни гра цікавіша, ви можете створити філософію, будувати амфітеатри й розвивати драму, а також починаєте гру Периклом, а також є Сократ.</p><ul><li><strong>Імператор Август</strong></li></ul><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><p><em>Art longa, vita brevis.</em> Октавіан мій улюблений політичний лідер. Він отримав сувору філософську освіту. Його вчителем був Арій, який пізніше став найвідомішим розкольником і засновником Аріанства. Він був племінником Цезаря. Цезар його любив і в заповіті він вказав на Октавіана.</p><p>А тепер уявіть ситуацію. Хлопцеві трохи більш як двадцять. Дядю вбивають сенатори, влада переходить до досвідченого полководця Марка Антонія. Здавалося б, шансів небагато, і є вибір або спробувати стати правителем, або назавжди піти з політики.</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2021/08/611cf4c955156_10690295_698649343543602_7095783148037545156_n.jpg" alt="">			</div></div><p>Октавіан Август — один з геніїв історії. Він переміг Марка Аврелія і Клеопатру, здобув багато перемог і придушив повстання. Він найуспішніший імператор Риму, який прожив довге життя. Він не був таким видатним тактиком і воїном як Цезар. Завдяки Вергілію він створив міт про Рим як спадкоємця Трої.</p><ul><li><strong>Світанок республіки:</strong></li></ul><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal shortcode-journal--revert">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><p>Світанок республіки переносить нас у часи становлення Риму. Доповнення вдалося тим, що описує політичний порядок між республікою й імперією і дуже добре описує цей період. За часів смути влада переходила до одного диктатору, який об&#8217;єднав війська.</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2021/08/611cf68f827f8_855e2333e97d01b2342c279f5c352f4706bfaa16.jpg" alt="">			</div></div><ul><li><strong>Розколота імперія</strong></li></ul><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611cf7127829f_maxresdefault.jpg"></p><p>Третє століття нашої ери. Римська імперія в глибокій кризі. Вона розкололася на три частини. Це перший додаток, де з&#8217;явилася дівчина імператор. Цариця Зеновія правителька Пальміри. У грі три римські імперії. Імперія галлів, імперія Риму й імперія Зеновії. Гравцеві належить об&#8217;єднати Рим в єдине ціле. Також в доповненні з&#8217;явилася релігія і культи.</p><p><strong>Підсумки:</strong></p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611cf81d20c58_Total-War-Rome-2_fon.jpg"></p><p><em>Sic itur ad astra</em>. Шлях до величі Римської імперії будувався на крові рабів. Але без Риму не було б світу, який ми знаємо. Без Римської імперії християнство залишилось би культом. Не виникла б велична культура і література, готичні храми. Коли Рим розділився на східну і західну імперію, з&#8217;явилася Візантія.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611cf9031ca26_242316_7GQqlBxagV_lgvlnx2x.jpg"></p><p>У грі є всі важливі дати історії Римської імперії. Гра розрахована здебільшого на чоловічу аудиторію. Масштабні бої, штурми міст і десятитисячні битви навряд чи сподобаються дівчатам. 90% геймплея — війни й тактичні наземні битви. Економіка, родинне дерево, культура і політика в грі служать фоном. Останні доповнення додали правління жінок та сімейне древо, незле так урізноманітнили гру. Інтерес до останньої частини про Китай вже згас, і гравці знову повертаються до старого доброго Риму. Рекомендую!</p>

Розвіюємо міфи про те, що геймінг — це дитяча забавка. У рубриці ви прочитаєте огляди на ігри, знайдете гру на вечір у підбірках, дізнаєтеся цікаві факти про ігрову індустрію та зрозумієте, чому ігри заробляють більше за кіноіндустрію.

Ви можете стати спонсором цієї рубрики. Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a>.

Ігри

Чи треба нам знати історію?

Історію можна вчити не на нудних уроках у людей похилого віку вчителів, які втратили інтерес до життя, а граючи в комп'ютерні ігри.

Сьогодні я хочу представити вам історичну гру «Total War: Rome 2».

<em>Ad Notam.</em> Починалося все з крихітного селища на річці Тібр. Розвинена торгівля між царством етрусків і Грецією, дозволила поселенню рости й зміцнюватися. За легендою у Риму було сім царів, які правили довго, але останній був замішаний в скандалі та був повалений. Замість нього, римські правителі вирішили не давати владу в одні руки, а поділити її між двома консулами, вони й правили республікою. Саме в цей час ви починаєте в грі. У вас є вибір, за яку сім'ю грати. На вибір три: Юлії, Клавдії та Флавії. Особисто я завжди беру сім'ю Юліїв, сім'ю Цезаря та Октавіана.

<img class="aligncenter" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611ceb1819191_2.jpg" alt="" width="512" height="288" />

<strong>Про саму гру:</strong>

<em>Vi et armis</em>. Гра розрахована в основному на війну. Коли на мапі кампанії зустрічаються два загони, гра переходить на мінікарту, де ви керуєте величезною армією і кожним загоном. Саме тут відкривається гра повною мірою. Бій в десятки тисяч воїнів, безліч стріл, палаючі будинки, картинка має чудовий вигляд. І ви при цьому повинні всім керувати. Тактичні та стратегічні варіанти у величезній кількості. Побудова загонів, тактика фаланги гоплітів і черепаха римлян. Кожен загін, яким ви керуєте, має свої тактичні характеристики. Від стіни щитів до атаки й захисту в строю і так далі.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cebe26768b_3.jpg" />

Облога і штурм міст виглядає фантастично. Тисячі воїнів лізуть на стіну, катапульти обстрілює ворота і башту, воїни намагаються, захиститься від киплячого масла і взяти тараном ворота. Картинка виглядає як в кращих голлівудських фільмах.

<em>Alia tempora</em>, в цій серії розробники додали морські битви давнини. Десятки різновидів морських кораблів воюють на морі. Ви керуєте кожним кораблем, і це додає складності. Встежити за кожним, коли на карті де понад п'ятдесят кораблів воюють на море, беруть на абордаж і обстрілюють інших — дуже складно. Але це додає різноманітності в військові дії. Облога і штурм з моря місто Карфаген — одна з кращих битв, що я бачив.

<img class="aligncenter" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cecc926608_6.jpg" alt="" width="618" height="347" />

<em>Bonum initium est dimidium facti.</em> А початком в грі є політика. Детально дипломатію я опишу в огляді доповнень, а поки напишу про сімейне дерево. Спочатку ця гра була жахлива, і половина гравців були дуже незадоволені. Але набагато пізніше гру дуже сильно поліпшили. Наприклад, в минулому були додані ключові нововведення. Родинне дерево і правління жінок. У грі ви граєте не тільки за Рим, а й десятки інших античних держав, таких як Греція, Спарта, Єгипет, Карфаген, східні династії Селевкідів і Сасанідів. У Римській імперії правління жінок — неможливе. У Римі вони тільки народять спадкоємців, продовжують сімейне древо і можуть займатися політикою але, не маючи впливу. Граючи не за римську імперію, а, наприклад за сусідні племена галлів, ви можете поставити правителем будь-кого. Ви повністю вирішуєте хто правитель вашої країни, жінка чи чоловік.

<img class="aligncenter" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cedbdc5623_7.png" />

<strong>Правління жінок:</strong>

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cee0d80eb3_9.jpg" />

<em>Amor wincit omnia</em>. Коли я грав за варварську державу Маркоманів, у мене вождь племені був Теодоріх. Коли я його женив на молодій красуні Рутхільді, з провінції, то замість того, щоб залишити її в місті зробив з неї полководця. У грі полководець може узурпувати трон. Теодоріх пішов воювати з Римом, а вона пішла захоплювати сусідські племена. Кампанія вождя не була особливо успішною, захопивши римське місто Медіоланум, він надовго засів там, утримуючи його від легіонів Риму. Рутхільда ​​в той час, захопила безліч міст і поселень варварів. До чого я веду? У грі є така штука як авторитет полководця. Її вплив був набагато більше Теодоріха. Вона мала більше політичних можливостей, в тому числі вбивство чоловіка або узурпація влади. Завдяки впливу, в грі багато функцій у правителів.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611ceedf649a3_10.png" />

<strong>Боротьба за владу:</strong>

<em>Hominis est errare.</em> В управлінні державою, ви керуєте сім'єю, але ви не можете одноосібно правити, у вас є конкуренція у вигляді інших відомих родин. Дуже важливо не допускати їх у владу і набирати полководців виключно своєї сім'ї. І тут я зробив величезну помилку. Граючи Теодоріхом вождем Маркоманів, я усиновив дуже багато дівчат, вони стали його названими дочками й увійшли в сім'ю і стали полководцями. Просто граючи за Рим мені трохи приїлись чоловіки генерали, захотілось зробити правління жінок. У нього довго не було дітей з Рутхільдою, оскільки вони воювали часом в різних куточках світу, знаю. що від цього не залежить, але так зійшлося. Пізніше у Рутхільди народилася лише одна дівчинка. У грі є форми правління. Теодоріх починав як вождь невеликого села, а помер імператором величезних земель. Після його смерті у мене почалася громадянська війна. Названі доньки відомі воєначальники не захотіли, підкориться нової імператриці, і підняли громадянську війну. Кожна з названих дочок вхопила цілі провінції моєї імперії. Війна з ними була довгою і вже дочка Теодоріха і Рутхільди, повністю об'єднала землі повстанців.

<img class="aligncenter" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cf734833ed_images.jpg" alt="" width="300" height="168" />

Загалом як видно з подій гри можна писати цілу сімейну сагу або історичну хроніку. Але розгляньмо доповнення, які вийшли до гри:
<p class="ql-align-justify"><strong>DLC:</strong></p>

<ul>
 	<li class="ql-align-justify"><strong>Цезар в Галлії</strong></li>
</ul>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cf1f33d908_CIG.jpg" />

На дворі 50 років до нашої ери. Римська республіка ще дуже невелика. Але амбітний полководець Юлій Цезар вирушає на підкорення галльських племен. Йому щастить в тому, що галли розрізнені й конфліктують між собою. Але є лідер, який зможе об'єднати племена. У цьому доповненні ви можете грати за Цезаря або лідера галлів Верцінгеторікса. Для Цезаря як ми пам'ятаємо — це стало відмінним стартовим майданчиком до прийдешнього успіху.
<ul>
 	<li><strong>Ганнібал у воріт:</strong></li>
</ul>
У цьому доповненні ми переносимося у відомі часи другої пунічної війни. Де один з найвидатніших полководців Ганнібал йде на Рим. Проти нього виступає Сципіон. У вас є вибір не тільки між Римом і Карфагеном, але іншими фракціями.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cf2c8ba405_7.jpg" />
<ul>
 	<li><strong>Лють Спарти:</strong></li>
</ul>
На дворі йшов 351 рік до нашої ери. Після вдалих перемог при Марафоні й Термофілах, Персія відкинута назад. Військову міць набрали, як і Афіни, так і Спарта. Почалася Пелопоннеська війна між грецькими полісами. Всім нам подобається Спарта і спартанський дух. Але недолік в тому, що після перемоги над Афінами  Спарта розпалася. Чому? Це була тільки військова держава. Після перемоги їм потрібно було будувати економіку, політичне суспільство і культуру. Але вони цього не вміли, а вміли лише воювати. Коли воювати не було з ким, їх спосіб життя спіткала криза і занепад. За Афіни гра цікавіша, ви можете створити філософію, будувати амфітеатри й розвивати драму, а також починаєте гру Периклом, а також є Сократ.
<ul>
 	<li><strong>Імператор Август</strong></li>
</ul>
[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cf4c955156_10690295_698649343543602_7095783148037545156_n.jpg" img_id="127241"]

<em>Art longa, vita brevis.</em> Октавіан мій улюблений політичний лідер. Він отримав сувору філософську освіту. Його вчителем був Арій, який пізніше став найвідомішим розкольником і засновником Аріанства. Він був племінником Цезаря. Цезар його любив і в заповіті він вказав на Октавіана.

А тепер уявіть ситуацію. Хлопцеві трохи більш як двадцять. Дядю вбивають сенатори, влада переходить до досвідченого полководця Марка Антонія. Здавалося б, шансів небагато, і є вибір або спробувати стати правителем, або назавжди піти з політики.

[/journal]

Октавіан Август — один з геніїв історії. Він переміг Марка Аврелія і Клеопатру, здобув багато перемог і придушив повстання. Він найуспішніший імператор Риму, який прожив довге життя. Він не був таким видатним тактиком і воїном як Цезар. Завдяки Вергілію він створив міт про Рим як спадкоємця Трої.
<ul>
 	<li><strong>Світанок республіки:</strong></li>
</ul>
[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cf68f827f8_855e2333e97d01b2342c279f5c352f4706bfaa16.jpg" img_id="127243" revert="true"]

Світанок республіки переносить нас у часи становлення Риму. Доповнення вдалося тим, що описує політичний порядок між республікою й імперією і дуже добре описує цей період. За часів смути влада переходила до одного диктатору, який об'єднав війська.

[/journal]
<ul>
 	<li><strong>Розколота імперія</strong></li>
</ul>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cf7127829f_maxresdefault.jpg" />

Третє століття нашої ери. Римська імперія в глибокій кризі. Вона розкололася на три частини. Це перший додаток, де з'явилася дівчина імператор. Цариця Зеновія правителька Пальміри. У грі три римські імперії. Імперія галлів, імперія Риму й імперія Зеновії. Гравцеві належить об'єднати Рим в єдине ціле. Також в доповненні з'явилася релігія і культи.

<strong>Підсумки:</strong>

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cf81d20c58_Total-War-Rome-2_fon.jpg" />

<em>Sic itur ad astra</em>. Шлях до величі Римської імперії будувався на крові рабів. Але без Риму не було б світу, який ми знаємо. Без Римської імперії християнство залишилось би культом. Не виникла б велична культура і література, готичні храми. Коли Рим розділився на східну і західну імперію, з'явилася Візантія.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611cf9031ca26_242316_7GQqlBxagV_lgvlnx2x.jpg" />

У грі є всі важливі дати історії Римської імперії. Гра розрахована здебільшого на чоловічу аудиторію. Масштабні бої, штурми міст і десятитисячні битви навряд чи сподобаються дівчатам. 90% геймплея — війни й тактичні наземні битви. Економіка, родинне дерево, культура і політика в грі служать фоном. Останні доповнення додали правління жінок та сімейне древо, незле так урізноманітнили гру. Інтерес до останньої частини про Китай вже згас, і гравці знову повертаються до старого доброго Риму. Рекомендую!

<p>Історію можна вчити не на нудних уроках у людей похилого віку вчителів, які втратили інтерес до життя, а граючи в комп&#8217;ютерні ігри.</p><p>Сьогодні я хочу представити вам історичну гру «Total War: Rome 2».</p><p><em>Ad Notam.</em> Починалося все з крихітного селища на річці Тібр. Розвинена торгівля між царством етрусків і Грецією, дозволила поселенню рости й зміцнюватися. За легендою у Риму було сім царів, які правили довго, але останній був замішаний в скандалі та був повалений. Замість нього, римські правителі вирішили не давати владу в одні руки, а поділити її між двома консулами, вони й правили республікою. Саме в цей час ви починаєте в грі. У вас є вибір, за яку сім&#8217;ю грати. На вибір три: Юлії, Клавдії та Флавії. Особисто я завжди беру сім&#8217;ю Юліїв, сім&#8217;ю Цезаря та Октавіана.</p><p><img loading="lazy" class="aligncenter" src="/wp-content/uploads/2021/08/611ceb1819191_2.jpg" alt="" width="512" height="288" /></p><p><strong>Про саму гру:</strong></p><p><em>Vi et armis</em>. Гра розрахована в основному на війну. Коли на мапі кампанії зустрічаються два загони, гра переходить на мінікарту, де ви керуєте величезною армією і кожним загоном. Саме тут відкривається гра повною мірою. Бій в десятки тисяч воїнів, безліч стріл, палаючі будинки, картинка має чудовий вигляд. І ви при цьому повинні всім керувати. Тактичні та стратегічні варіанти у величезній кількості. Побудова загонів, тактика фаланги гоплітів і черепаха римлян. Кожен загін, яким ви керуєте, має свої тактичні характеристики. Від стіни щитів до атаки й захисту в строю і так далі.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611cebe26768b_3.jpg" /></p><p>Облога і штурм міст виглядає фантастично. Тисячі воїнів лізуть на стіну, катапульти обстрілює ворота і башту, воїни намагаються, захиститься від киплячого масла і взяти тараном ворота. Картинка виглядає як в кращих голлівудських фільмах.</p><p><em>Alia tempora</em>, в цій серії розробники додали морські битви давнини. Десятки різновидів морських кораблів воюють на морі. Ви керуєте кожним кораблем, і це додає складності. Встежити за кожним, коли на карті де понад п&#8217;ятдесят кораблів воюють на море, беруть на абордаж і обстрілюють інших — дуже складно. Але це додає різноманітності в військові дії. Облога і штурм з моря місто Карфаген — одна з кращих битв, що я бачив.</p><p><img loading="lazy" class="aligncenter" src="/wp-content/uploads/2021/08/611cecc926608_6.jpg" alt="" width="618" height="347" /></p><p><em>Bonum initium est dimidium facti.</em> А початком в грі є політика. Детально дипломатію я опишу в огляді доповнень, а поки напишу про сімейне дерево. Спочатку ця гра була жахлива, і половина гравців були дуже незадоволені. Але набагато пізніше гру дуже сильно поліпшили. Наприклад, в минулому були додані ключові нововведення. Родинне дерево і правління жінок. У грі ви граєте не тільки за Рим, а й десятки інших античних держав, таких як Греція, Спарта, Єгипет, Карфаген, східні династії Селевкідів і Сасанідів. У Римській імперії правління жінок — неможливе. У Римі вони тільки народять спадкоємців, продовжують сімейне древо і можуть займатися політикою але, не маючи впливу. Граючи не за римську імперію, а, наприклад за сусідні племена галлів, ви можете поставити правителем будь-кого. Ви повністю вирішуєте хто правитель вашої країни, жінка чи чоловік.</p><p><img class="aligncenter" src="/wp-content/uploads/2021/08/611cedbdc5623_7.png" /></p><p><strong>Правління жінок:</strong></p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611cee0d80eb3_9.jpg" /></p><p><em>Amor wincit omnia</em>. Коли я грав за варварську державу Маркоманів, у мене вождь племені був Теодоріх. Коли я його женив на молодій красуні Рутхільді, з провінції, то замість того, щоб залишити її в місті зробив з неї полководця. У грі полководець може узурпувати трон. Теодоріх пішов воювати з Римом, а вона пішла захоплювати сусідські племена. Кампанія вождя не була особливо успішною, захопивши римське місто Медіоланум, він надовго засів там, утримуючи його від легіонів Риму. Рутхільда ​​в той час, захопила безліч міст і поселень варварів. До чого я веду? У грі є така штука як авторитет полководця. Її вплив був набагато більше Теодоріха. Вона мала більше політичних можливостей, в тому числі вбивство чоловіка або узурпація влади. Завдяки впливу, в грі багато функцій у правителів.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611ceedf649a3_10.png" /></p><p><strong>Боротьба за владу:</strong></p><p><em>Hominis est errare.</em> В управлінні державою, ви керуєте сім&#8217;єю, але ви не можете одноосібно правити, у вас є конкуренція у вигляді інших відомих родин. Дуже важливо не допускати їх у владу і набирати полководців виключно своєї сім&#8217;ї. І тут я зробив величезну помилку. Граючи Теодоріхом вождем Маркоманів, я усиновив дуже багато дівчат, вони стали його названими дочками й увійшли в сім&#8217;ю і стали полководцями. Просто граючи за Рим мені трохи приїлись чоловіки генерали, захотілось зробити правління жінок. У нього довго не було дітей з Рутхільдою, оскільки вони воювали часом в різних куточках світу, знаю. що від цього не залежить, але так зійшлося. Пізніше у Рутхільди народилася лише одна дівчинка. У грі є форми правління. Теодоріх починав як вождь невеликого села, а помер імператором величезних земель. Після його смерті у мене почалася громадянська війна. Названі доньки відомі воєначальники не захотіли, підкориться нової імператриці, і підняли громадянську війну. Кожна з названих дочок вхопила цілі провінції моєї імперії. Війна з ними була довгою і вже дочка Теодоріха і Рутхільди, повністю об&#8217;єднала землі повстанців.</p><p><img loading="lazy" class="aligncenter" src="/wp-content/uploads/2021/08/611cf734833ed_images.jpg" alt="" width="300" height="168" /></p><p>Загалом як видно з подій гри можна писати цілу сімейну сагу або історичну хроніку. Але розгляньмо доповнення, які вийшли до гри:</p><p class="ql-align-justify"><strong>DLC:</strong></p><ul><li class="ql-align-justify"><strong>Цезар в Галлії</strong></li></ul><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611cf1f33d908_CIG.jpg" /></p><p>На дворі 50 років до нашої ери. Римська республіка ще дуже невелика. Але амбітний полководець Юлій Цезар вирушає на підкорення галльських племен. Йому щастить в тому, що галли розрізнені й конфліктують між собою. Але є лідер, який зможе об&#8217;єднати племена. У цьому доповненні ви можете грати за Цезаря або лідера галлів Верцінгеторікса. Для Цезаря як ми пам&#8217;ятаємо — це стало відмінним стартовим майданчиком до прийдешнього успіху.</p><ul><li><strong>Ганнібал у воріт:</strong></li></ul><p>У цьому доповненні ми переносимося у відомі часи другої пунічної війни. Де один з найвидатніших полководців Ганнібал йде на Рим. Проти нього виступає Сципіон. У вас є вибір не тільки між Римом і Карфагеном, але іншими фракціями.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611cf2c8ba405_7.jpg" /></p><ul><li><strong>Лють Спарти:</strong></li></ul><p>На дворі йшов 351 рік до нашої ери. Після вдалих перемог при Марафоні й Термофілах, Персія відкинута назад. Військову міць набрали, як і Афіни, так і Спарта. Почалася Пелопоннеська війна між грецькими полісами. Всім нам подобається Спарта і спартанський дух. Але недолік в тому, що після перемоги над Афінами  Спарта розпалася. Чому? Це була тільки військова держава. Після перемоги їм потрібно було будувати економіку, політичне суспільство і культуру. Але вони цього не вміли, а вміли лише воювати. Коли воювати не було з ким, їх спосіб життя спіткала криза і занепад. За Афіни гра цікавіша, ви можете створити філософію, будувати амфітеатри й розвивати драму, а також починаєте гру Периклом, а також є Сократ.</p><ul><li><strong>Імператор Август</strong></li></ul><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><p><em>Art longa, vita brevis.</em> Октавіан мій улюблений політичний лідер. Він отримав сувору філософську освіту. Його вчителем був Арій, який пізніше став найвідомішим розкольником і засновником Аріанства. Він був племінником Цезаря. Цезар його любив і в заповіті він вказав на Октавіана.</p><p>А тепер уявіть ситуацію. Хлопцеві трохи більш як двадцять. Дядю вбивають сенатори, влада переходить до досвідченого полководця Марка Антонія. Здавалося б, шансів небагато, і є вибір або спробувати стати правителем, або назавжди піти з політики.</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2021/08/611cf4c955156_10690295_698649343543602_7095783148037545156_n.jpg" alt="">			</div></div><p>Октавіан Август — один з геніїв історії. Він переміг Марка Аврелія і Клеопатру, здобув багато перемог і придушив повстання. Він найуспішніший імператор Риму, який прожив довге життя. Він не був таким видатним тактиком і воїном як Цезар. Завдяки Вергілію він створив міт про Рим як спадкоємця Трої.</p><ul><li><strong>Світанок республіки:</strong></li></ul><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal shortcode-journal--revert">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><p>Світанок республіки переносить нас у часи становлення Риму. Доповнення вдалося тим, що описує політичний порядок між республікою й імперією і дуже добре описує цей період. За часів смути влада переходила до одного диктатору, який об&#8217;єднав війська.</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2021/08/611cf68f827f8_855e2333e97d01b2342c279f5c352f4706bfaa16.jpg" alt="">			</div></div><ul><li><strong>Розколота імперія</strong></li></ul><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611cf7127829f_maxresdefault.jpg" /></p><p>Третє століття нашої ери. Римська імперія в глибокій кризі. Вона розкололася на три частини. Це перший додаток, де з&#8217;явилася дівчина імператор. Цариця Зеновія правителька Пальміри. У грі три римські імперії. Імперія галлів, імперія Риму й імперія Зеновії. Гравцеві належить об&#8217;єднати Рим в єдине ціле. Також в доповненні з&#8217;явилася релігія і культи.</p><p><strong>Підсумки:</strong></p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611cf81d20c58_Total-War-Rome-2_fon.jpg" /></p><p><em>Sic itur ad astra</em>. Шлях до величі Римської імперії будувався на крові рабів. Але без Риму не було б світу, який ми знаємо. Без Римської імперії християнство залишилось би культом. Не виникла б велична культура і література, готичні храми. Коли Рим розділився на східну і західну імперію, з&#8217;явилася Візантія.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611cf9031ca26_242316_7GQqlBxagV_lgvlnx2x.jpg" /></p><p>У грі є всі важливі дати історії Римської імперії. Гра розрахована здебільшого на чоловічу аудиторію. Масштабні бої, штурми міст і десятитисячні битви навряд чи сподобаються дівчатам. 90% геймплея — війни й тактичні наземні битви. Економіка, родинне дерево, культура і політика в грі служать фоном. Останні доповнення додали правління жінок та сімейне древо, незле так урізноманітнили гру. Інтерес до останньої частини про Китай вже згас, і гравці знову повертаються до старого доброго Риму. Рекомендую!</p>

😯 Не знаєте чим зайняти себе в майбутні осінні вечори? Побудуйте Римську імперію заново

😯 Total War: Rome 2: огляд гри

<p>У цьому відео ми згадаємо першу частину серії <strong>KillZone</strong> на <strong>PlayStation 2</strong>, яку називають однією із кращих серій шутерів на ігрових консолях.

Але чи дійсно перша частина KillZone така хороша, якою її запам'ятали гравці, що познайомились із грою ще у <strong>2004</strong>? Чи можливо грати в неї у наш час та чим KillZone від <strong>Guerrilla Games</strong> може здивувати сучасних гравців?

Про це так навіть більше Ви дізнаєтесь, переглянувши це відео.

https://youtu.be/URr3pWQCNPI</p>

<p>У цьому відео ми згадаємо першу частину серії <strong>KillZone</strong> на <strong>PlayStation 2</strong>, яку називають однією із кращих серій шутерів на ігрових консолях.</p><p>Але чи дійсно перша частина KillZone така хороша, якою її запам&#8217;ятали гравці, що познайомились із грою ще у <strong>2004</strong>? Чи можливо грати в неї у наш час та чим KillZone від <strong>Guerrilla Games</strong> може здивувати сучасних гравців?</p><p>Про це так навіть більше Ви дізнаєтесь, переглянувши це відео.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/URr3pWQCNPI"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div></p>

Огляд першої частини KillZone на PlayStation 2 від каналу ''Таємна кімната''

У цьому відео ми згадаємо першу частину серії <strong>KillZone</strong> на <strong>PlayStation 2</strong>, яку називають однією із кращих серій шутерів на ігрових консолях.

Але чи дійсно перша частина KillZone така хороша, якою її запам'ятали гравці, що познайомились із грою ще у <strong>2004</strong>? Чи можливо грати в неї у наш час та чим KillZone від <strong>Guerrilla Games</strong> може здивувати сучасних гравців?

Про це так навіть більше Ви дізнаєтесь, переглянувши це відео.

https://youtu.be/URr3pWQCNPI

<p>У цьому відео ми згадаємо першу частину серії <strong>KillZone</strong> на <strong>PlayStation 2</strong>, яку називають однією із кращих серій шутерів на ігрових консолях.</p><p>Але чи дійсно перша частина KillZone така хороша, якою її запам&#8217;ятали гравці, що познайомились із грою ще у <strong>2004</strong>? Чи можливо грати в неї у наш час та чим KillZone від <strong>Guerrilla Games</strong> може здивувати сучасних гравців?</p><p>Про це так навіть більше Ви дізнаєтесь, переглянувши це відео.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/URr3pWQCNPI"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div>

🎮 Огляд KillZone на PlayStation 2

<p>На базарчику релізів ігор зараз не дуже людно, великі ААА-шки не приїхали, тож вся увага зараз до маленьких та незалежних студій. Death's Door, що зовсім нещодавно побачила світ отримала багацько схвальних відгуків. А чи ви грали в неї? Якщо ще ні, то гайда подивимось, що ж це за гра. Можливо я переконаю вас витратити декілька вечорів на пригоди з малим Круком у світі Смерті :)

https://youtu.be/lS5vjwxlvlg</p>

<p>На базарчику релізів ігор зараз не дуже людно, великі ААА-шки не приїхали, тож вся увага зараз до маленьких та незалежних студій. Death&#8217;s Door, що зовсім нещодавно побачила світ отримала багацько схвальних відгуків. А чи ви грали в неї? Якщо ще ні, то гайда подивимось, що ж це за гра. Можливо я переконаю вас витратити декілька вечорів на пригоди з малим Круком у світі Смерті 🙂</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/lS5vjwxlvlg"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div></p>

Якось Крук влаштувався на роботу до офісу. Дуже незвичайного офісу, адже був він там кур'єром, що доставляє... душі!

На базарчику релізів ігор зараз не дуже людно, великі ААА-шки не приїхали, тож вся увага зараз до маленьких та незалежних студій. Death's Door, що зовсім нещодавно побачила світ отримала багацько схвальних відгуків. А чи ви грали в неї? Якщо ще ні, то гайда подивимось, що ж це за гра. Можливо я переконаю вас витратити декілька вечорів на пригоди з малим Круком у світі Смерті :)

https://youtu.be/lS5vjwxlvlg

<p>На базарчику релізів ігор зараз не дуже людно, великі ААА-шки не приїхали, тож вся увага зараз до маленьких та незалежних студій. Death&#8217;s Door, що зовсім нещодавно побачила світ отримала багацько схвальних відгуків. А чи ви грали в неї? Якщо ще ні, то гайда подивимось, що ж це за гра. Можливо я переконаю вас витратити декілька вечорів на пригоди з малим Круком у світі Смерті 🙂</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/lS5vjwxlvlg"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div>

🌙 Новинка світу інді ігор: Death's Door | Огляд гри 

<p>https://youtu.be/eNxFejz2tNk

Світлий промінчик американської демократії, улюблені персонажі, корективи в каноні та красива картинка. Таку коротку характеристику можна дати новому CGI серіалу від Netflix за мотивами популярної серії ігор від Capcom. Сьогодні ми поговоримо про безперечно відому та багату на події серію Resident Evil, а точніше її варіацію від Нетфлікс. Тож, хапайте свою… травичку?!
</p><h2>Увага до деталей</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61191437edceb_2.jpg">

До Нетфлісовських мультиків (або як вони це називають аніме) можна ставитися по різному: бути в культурному шоці від дивного 3D в Dragons Dogma або полюбляти красиву картинку в Castelvania. Втім, коли загребущі руки американського сервісу дісталися до серії Resident Evil точно можна сказати, що над графічною складовою попрацювали як слід.

Особливо приємно споглядати те, як клопітливо автори віднеслися до деталізації своєї картинки. Всі волосинки на борідці Леона Кеннеді можна порахувати, а емоції на обличчі героїв легко читаються. Також сильною складовою можна назвати зміну локацій: нас не зациклюють на якійсь одній місцевості, а те й діло, що кидають то в коридори Білого дому, зруйноване війною місто чи навіть на субмарину. І в усіх місцях, де побувають персонажі аніматори не зраджують собі, продовжуючи приділяти увагу деталям, навіть на задніх планах.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611915773acde_16.jpg">

Щоправда, атмосфери survival-horror тут зовсім немає, і навіть така красива картинка цьому не зарадила. Та й взагалі, горору тут не побачити, не то що сурвайвл. У героїв нескінченна темрява патронів, а зброя валяється на підлозі навіть в надтаємній лабораторії. Лячних сцен теж немає, попри те, що зловісних кадрів купа, але можна відмітити хіба що кілька моментів. Втім вони просто нагнітають обстановку, не закінчуючи справу. На відміну від ігор, де така атмосфера намагається утримуватися протягом всього проходження. Загалом, складається враження, що нас знов повертають до постійного екшену, як в шостій частині ігор.

І це дійсно так, бо, мабуть, більш ніж половину усіх сцен ми спостерігаємо бійки та стрілянину. Вони прекрасні, з цим не посперечаєшся, але тільки у візуальному плані. Леон з ледь не закритими очима відстрілюється від купи зомбі, а глядач відмічає для себе, що супротивники явно будуть хворіти на синдром “штурмовика” з франшизи Зоряних воєн.
<h2>Дівчина у біді</h2>
<h3>Дисклеймер: можуть бути присутні спойлери!</h3>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611914bf312b1_13.jpeg">

Найголовніша біда тут — це скупий та передбачуваний сюжет, і, особливо, погано прописані персонажі. Власне, попрацювали в цьому плані тільки над Леоном. Решта: президент, його оточення та навіть напарники Леона — просто статисти. Що вже казати, коли обидва антагоністи теж, за своєю суттю, нічого з себе не представляють. Вони не цікаві як персонажі і їх поразка нічого не викликає в глибині душі. Альберт Вескер сміється десь згори.

Як вже було зазначено, все вертиться навколо Леона. Події відбуваються у 2006 році, після того, як агент Кеннеді врятував доньку президента в четвертій частині ігрової серії, та перед відрядження Кріса Редфілда в Африку. Він увесь такий крутий мачо, про якого колеги складають легенди, і сам президент у нього в боргу. Ледь десь проскакує потенційна зомбі-загроза першим ділом дзвонять йому. Цього разу його навіть наділяють командою, де головним, правду кажучи, є не він. І взагалі, ця команда його радше зайвим вважає, бо їх мета не виконання завдання з Білого Дому, а розкриття змови у владних структурах. Яку вони самі для себе призначили.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/6119145e71fc1_4.jpg">

Леон, звісно, намагається налагодити з ними контакт. Навіть підкатує до агентки Шень, яка нагадає вам Аду Вонг, але точно нею не є. Ну, подобається хлопцю азіатський типаж дівчат, що поробиш. Його намагання, втім, безрезультатні, але дізнайся про це Ада точно відкрутила б йому одне причинне місце.

Найбільше ж засмучує роль Клер Редфілд. Чесно, якщо прибрати її й без того слабку арку, сюжет навіть не постраждає. А все, що вона робить — це гарно грає типову “дівчину у біді”. Але це точно не про неї, якщо ви знаєте її передісторію. По-перше, вона сестра спецпризначенця Кріса Редфілда, який точно надав їй кілька уроків самооборони. По-друге, її досвіду боротьби з усілякими монстрами та зомбі позаздрить будь-який “Герой Пенамстану”, адже вона й сама вже не раз стикалася з “вірусними” проблемами, схибленими маніяками та біотерористами. І щоразу їй вдавалося вибиратися без серйозних наслідків.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61191664cd4d4_16.jpg">

А тут її схоплює звичайний урядовець, тримає в заручниках і рятує її Леон від неминучої загибелі. Ну, нехай. Проте, нам дають такі кадри, де вона самотужки, за допомогою інтернету, знаходить докази причетності вищого ешелону влади Америки до спалаху T-вірусу в невеличкій країні. І все, далі цього не йде, бо використати знайдену інформацію вона не може, Леон їй не допомагає і в кінці вони ледь не сваряться.

Вже на другій серії ті, хто більш менш, розуміють основні кліфгенгери серії зробили всі висновки. Особливо про того, хто стане Тираном в кінці. І це, як теж зазначалося, велика проблема. Бо абсолютно все вгадується наперед і жодної інтриги не зберігається.

Варто, до речі, згадати, що серіал входить до канону. І, враховуючи той факт, що після Resident Evil 2 шляхи Леона і Клер майже не перетинаються, то розлад легендарного дуету цілком міг статися через кінцівку Нескінченної темряви. І цей момент навіть заслуговує похвалу для сценаристів. А ще не так часто в серії зустрічаються монстри, які зберегли свій інтелект. Тож, якщо ви фанат серії переглянути й дізнатися причини цього всього все ж таки варто.
<h2>***</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611916d30246b_3.jpg">

Як загалом можна схарактеризувати цю роботу Нетфліксу? Не потягнули. Особливо пересічні глядачі, які малознайомі з серією, будуть помічати всі прогалини допущені студією, які фанати ще б могли пробачити. Дивитися точно рекомендується, якщо ви цікавитеся цим всесвітом. Решта може спокійно його пропустити й не втратити від цього зовсім нічого.

<p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/eNxFejz2tNk"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Світлий промінчик американської демократії, улюблені персонажі, корективи в каноні та красива картинка. Таку коротку характеристику можна дати новому CGI серіалу від Netflix за мотивами популярної серії ігор від Capcom. Сьогодні ми поговоримо про безперечно відому та багату на події серію Resident Evil, а точніше її варіацію від Нетфлікс. Тож, хапайте свою… травичку?!</p><h2>Увага до деталей</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61191437edceb_2.jpg"></p><p>До Нетфлісовських мультиків (або як вони це називають аніме) можна ставитися по різному: бути в культурному шоці від дивного 3D в Dragons Dogma або полюбляти красиву картинку в Castelvania. Втім, коли загребущі руки американського сервісу дісталися до серії Resident Evil точно можна сказати, що над графічною складовою попрацювали як слід.</p><p>Особливо приємно споглядати те, як клопітливо автори віднеслися до деталізації своєї картинки. Всі волосинки на борідці Леона Кеннеді можна порахувати, а емоції на обличчі героїв легко читаються. Також сильною складовою можна назвати зміну локацій: нас не зациклюють на якійсь одній місцевості, а те й діло, що кидають то в коридори Білого дому, зруйноване війною місто чи навіть на субмарину. І в усіх місцях, де побувають персонажі аніматори не зраджують собі, продовжуючи приділяти увагу деталям, навіть на задніх планах.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611915773acde_16.jpg"></p><p>Щоправда, атмосфери survival-horror тут зовсім немає, і навіть така красива картинка цьому не зарадила. Та й взагалі, горору тут не побачити, не то що сурвайвл. У героїв нескінченна темрява патронів, а зброя валяється на підлозі навіть в надтаємній лабораторії. Лячних сцен теж немає, попри те, що зловісних кадрів купа, але можна відмітити хіба що кілька моментів. Втім вони просто нагнітають обстановку, не закінчуючи справу. На відміну від ігор, де така атмосфера намагається утримуватися протягом всього проходження. Загалом, складається враження, що нас знов повертають до постійного екшену, як в шостій частині ігор.</p><p>І це дійсно так, бо, мабуть, більш ніж половину усіх сцен ми спостерігаємо бійки та стрілянину. Вони прекрасні, з цим не посперечаєшся, але тільки у візуальному плані. Леон з ледь не закритими очима відстрілюється від купи зомбі, а глядач відмічає для себе, що супротивники явно будуть хворіти на синдром “штурмовика” з франшизи Зоряних воєн.</p><h2>Дівчина у біді</h2><h3>Дисклеймер: можуть бути присутні спойлери!</h3><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611914bf312b1_13.jpeg"></p><p>Найголовніша біда тут — це скупий та передбачуваний сюжет, і, особливо, погано прописані персонажі. Власне, попрацювали в цьому плані тільки над Леоном. Решта: президент, його оточення та навіть напарники Леона — просто статисти. Що вже казати, коли обидва антагоністи теж, за своєю суттю, нічого з себе не представляють. Вони не цікаві як персонажі і їх поразка нічого не викликає в глибині душі. Альберт Вескер сміється десь згори.</p><p>Як вже було зазначено, все вертиться навколо Леона. Події відбуваються у 2006 році, після того, як агент Кеннеді врятував доньку президента в четвертій частині ігрової серії, та перед відрядження Кріса Редфілда в Африку. Він увесь такий крутий мачо, про якого колеги складають легенди, і сам президент у нього в боргу. Ледь десь проскакує потенційна зомбі-загроза першим ділом дзвонять йому. Цього разу його навіть наділяють командою, де головним, правду кажучи, є не він. І взагалі, ця команда його радше зайвим вважає, бо їх мета не виконання завдання з Білого Дому, а розкриття змови у владних структурах. Яку вони самі для себе призначили.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/6119145e71fc1_4.jpg"></p><p>Леон, звісно, намагається налагодити з ними контакт. Навіть підкатує до агентки Шень, яка нагадає вам Аду Вонг, але точно нею не є. Ну, подобається хлопцю азіатський типаж дівчат, що поробиш. Його намагання, втім, безрезультатні, але дізнайся про це Ада точно відкрутила б йому одне причинне місце.</p><p>Найбільше ж засмучує роль Клер Редфілд. Чесно, якщо прибрати її й без того слабку арку, сюжет навіть не постраждає. А все, що вона робить — це гарно грає типову “дівчину у біді”. Але це точно не про неї, якщо ви знаєте її передісторію. По-перше, вона сестра спецпризначенця Кріса Редфілда, який точно надав їй кілька уроків самооборони. По-друге, її досвіду боротьби з усілякими монстрами та зомбі позаздрить будь-який “Герой Пенамстану”, адже вона й сама вже не раз стикалася з “вірусними” проблемами, схибленими маніяками та біотерористами. І щоразу їй вдавалося вибиратися без серйозних наслідків.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61191664cd4d4_16.jpg"></p><p>А тут її схоплює звичайний урядовець, тримає в заручниках і рятує її Леон від неминучої загибелі. Ну, нехай. Проте, нам дають такі кадри, де вона самотужки, за допомогою інтернету, знаходить докази причетності вищого ешелону влади Америки до спалаху T-вірусу в невеличкій країні. І все, далі цього не йде, бо використати знайдену інформацію вона не може, Леон їй не допомагає і в кінці вони ледь не сваряться.</p><p>Вже на другій серії ті, хто більш менш, розуміють основні кліфгенгери серії зробили всі висновки. Особливо про того, хто стане Тираном в кінці. І це, як теж зазначалося, велика проблема. Бо абсолютно все вгадується наперед і жодної інтриги не зберігається.</p><p>Варто, до речі, згадати, що серіал входить до канону. І, враховуючи той факт, що після Resident Evil 2 шляхи Леона і Клер майже не перетинаються, то розлад легендарного дуету цілком міг статися через кінцівку Нескінченної темряви. І цей момент навіть заслуговує похвалу для сценаристів. А ще не так часто в серії зустрічаються монстри, які зберегли свій інтелект. Тож, якщо ви фанат серії переглянути й дізнатися причини цього всього все ж таки варто.</p><h2>***</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611916d30246b_3.jpg"></p><p>Як загалом можна схарактеризувати цю роботу Нетфліксу? Не потягнули. Особливо пересічні глядачі, які малознайомі з серією, будуть помічати всі прогалини допущені студією, які фанати ще б могли пробачити. Дивитися точно рекомендується, якщо ви цікавитеся цим всесвітом. Решта може спокійно його пропустити й не втратити від цього зовсім нічого.</p>

0.jpg

u0427u043eu043cu0443 u041eu0441u0435u043bu044f u0437u043bu0430: u041du0435u0441u043au0456u043du0447u0435u043du043du0430 u0442u0435u043cu0440u044fu0432u0430 u0440u043eu0437u0447u0430u0440u043eu0432u0443u0454?

u041du0435 u0442u0430u043a u0432u0436u0435 u0439 u0434u0430u0432u043du043e Netflix u0432u0438u043fu0443u0441u0442u0438u0432 u0441u0432u0456u0439 u0430u043du0456u043cu0430u0446u0456u0439u043du0438u0439 CGI-u0441u0435u0440u0456u0430u043b u0437u0430 u0432u0441u0435u0441u0432u0456u0442u043eu043c Resident Evil u0432u0456u0434 Capcom.u00a0u0422u043eu0436, u0449u043e u043du0435 u0432u0438u0439u0448u043bu043e u0432 u0430u043du0456u043cu0430u0446u0456u0457 u043fu0440u043e u041eu0441u0435u043bu044e u0437u043bu0430...

Не так вже й давно Netflix випустив свій анімаційний CGI-серіал за всесвітом Resident Evil від Capcom. Тож, що не вийшло в анімації про Оселю зла...

https://youtu.be/eNxFejz2tNk

Світлий промінчик американської демократії, улюблені персонажі, корективи в каноні та красива картинка. Таку коротку характеристику можна дати новому CGI серіалу від Netflix за мотивами популярної серії ігор від Capcom. Сьогодні ми поговоримо про безперечно відому та багату на події серію Resident Evil, а точніше її варіацію від Нетфлікс. Тож, хапайте свою… травичку?!
<h2>Увага до деталей</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61191437edceb_2.jpg" />

До Нетфлісовських мультиків (або як вони це називають аніме) можна ставитися по різному: бути в культурному шоці від дивного 3D в Dragons Dogma або полюбляти красиву картинку в Castelvania. Втім, коли загребущі руки американського сервісу дісталися до серії Resident Evil точно можна сказати, що над графічною складовою попрацювали як слід.

Особливо приємно споглядати те, як клопітливо автори віднеслися до деталізації своєї картинки. Всі волосинки на борідці Леона Кеннеді можна порахувати, а емоції на обличчі героїв легко читаються. Також сильною складовою можна назвати зміну локацій: нас не зациклюють на якійсь одній місцевості, а те й діло, що кидають то в коридори Білого дому, зруйноване війною місто чи навіть на субмарину. І в усіх місцях, де побувають персонажі аніматори не зраджують собі, продовжуючи приділяти увагу деталям, навіть на задніх планах.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611915773acde_16.jpg" />

Щоправда, атмосфери survival-horror тут зовсім немає, і навіть така красива картинка цьому не зарадила. Та й взагалі, горору тут не побачити, не то що сурвайвл. У героїв нескінченна темрява патронів, а зброя валяється на підлозі навіть в надтаємній лабораторії. Лячних сцен теж немає, попри те, що зловісних кадрів купа, але можна відмітити хіба що кілька моментів. Втім вони просто нагнітають обстановку, не закінчуючи справу. На відміну від ігор, де така атмосфера намагається утримуватися протягом всього проходження. Загалом, складається враження, що нас знов повертають до постійного екшену, як в шостій частині ігор.

І це дійсно так, бо, мабуть, більш ніж половину усіх сцен ми спостерігаємо бійки та стрілянину. Вони прекрасні, з цим не посперечаєшся, але тільки у візуальному плані. Леон з ледь не закритими очима відстрілюється від купи зомбі, а глядач відмічає для себе, що супротивники явно будуть хворіти на синдром “штурмовика” з франшизи Зоряних воєн.
<h2>Дівчина у біді</h2>
<h3>Дисклеймер: можуть бути присутні спойлери!</h3>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611914bf312b1_13.jpeg" />

Найголовніша біда тут — це скупий та передбачуваний сюжет, і, особливо, погано прописані персонажі. Власне, попрацювали в цьому плані тільки над Леоном. Решта: президент, його оточення та навіть напарники Леона — просто статисти. Що вже казати, коли обидва антагоністи теж, за своєю суттю, нічого з себе не представляють. Вони не цікаві як персонажі і їх поразка нічого не викликає в глибині душі. Альберт Вескер сміється десь згори.

Як вже було зазначено, все вертиться навколо Леона. Події відбуваються у 2006 році, після того, як агент Кеннеді врятував доньку президента в четвертій частині ігрової серії, та перед відрядження Кріса Редфілда в Африку. Він увесь такий крутий мачо, про якого колеги складають легенди, і сам президент у нього в боргу. Ледь десь проскакує потенційна зомбі-загроза першим ділом дзвонять йому. Цього разу його навіть наділяють командою, де головним, правду кажучи, є не він. І взагалі, ця команда його радше зайвим вважає, бо їх мета не виконання завдання з Білого Дому, а розкриття змови у владних структурах. Яку вони самі для себе призначили.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/6119145e71fc1_4.jpg" />

Леон, звісно, намагається налагодити з ними контакт. Навіть підкатує до агентки Шень, яка нагадає вам Аду Вонг, але точно нею не є. Ну, подобається хлопцю азіатський типаж дівчат, що поробиш. Його намагання, втім, безрезультатні, але дізнайся про це Ада точно відкрутила б йому одне причинне місце.

Найбільше ж засмучує роль Клер Редфілд. Чесно, якщо прибрати її й без того слабку арку, сюжет навіть не постраждає. А все, що вона робить — це гарно грає типову “дівчину у біді”. Але це точно не про неї, якщо ви знаєте її передісторію. По-перше, вона сестра спецпризначенця Кріса Редфілда, який точно надав їй кілька уроків самооборони. По-друге, її досвіду боротьби з усілякими монстрами та зомбі позаздрить будь-який “Герой Пенамстану”, адже вона й сама вже не раз стикалася з “вірусними” проблемами, схибленими маніяками та біотерористами. І щоразу їй вдавалося вибиратися без серйозних наслідків.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61191664cd4d4_16.jpg" />

А тут її схоплює звичайний урядовець, тримає в заручниках і рятує її Леон від неминучої загибелі. Ну, нехай. Проте, нам дають такі кадри, де вона самотужки, за допомогою інтернету, знаходить докази причетності вищого ешелону влади Америки до спалаху T-вірусу в невеличкій країні. І все, далі цього не йде, бо використати знайдену інформацію вона не може, Леон їй не допомагає і в кінці вони ледь не сваряться.

Вже на другій серії ті, хто більш менш, розуміють основні кліфгенгери серії зробили всі висновки. Особливо про того, хто стане Тираном в кінці. І це, як теж зазначалося, велика проблема. Бо абсолютно все вгадується наперед і жодної інтриги не зберігається.

Варто, до речі, згадати, що серіал входить до канону. І, враховуючи той факт, що після Resident Evil 2 шляхи Леона і Клер майже не перетинаються, то розлад легендарного дуету цілком міг статися через кінцівку Нескінченної темряви. І цей момент навіть заслуговує похвалу для сценаристів. А ще не так часто в серії зустрічаються монстри, які зберегли свій інтелект. Тож, якщо ви фанат серії переглянути й дізнатися причини цього всього все ж таки варто.
<h2>***</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611916d30246b_3.jpg" />

Як загалом можна схарактеризувати цю роботу Нетфліксу? Не потягнули. Особливо пересічні глядачі, які малознайомі з серією, будуть помічати всі прогалини допущені студією, які фанати ще б могли пробачити. Дивитися точно рекомендується, якщо ви цікавитеся цим всесвітом. Решта може спокійно його пропустити й не втратити від цього зовсім нічого.

<div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/eNxFejz2tNk"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Світлий промінчик американської демократії, улюблені персонажі, корективи в каноні та красива картинка. Таку коротку характеристику можна дати новому CGI серіалу від Netflix за мотивами популярної серії ігор від Capcom. Сьогодні ми поговоримо про безперечно відому та багату на події серію Resident Evil, а точніше її варіацію від Нетфлікс. Тож, хапайте свою… травичку?!</p><h2>Увага до деталей</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61191437edceb_2.jpg" /></p><p>До Нетфлісовських мультиків (або як вони це називають аніме) можна ставитися по різному: бути в культурному шоці від дивного 3D в Dragons Dogma або полюбляти красиву картинку в Castelvania. Втім, коли загребущі руки американського сервісу дісталися до серії Resident Evil точно можна сказати, що над графічною складовою попрацювали як слід.</p><p>Особливо приємно споглядати те, як клопітливо автори віднеслися до деталізації своєї картинки. Всі волосинки на борідці Леона Кеннеді можна порахувати, а емоції на обличчі героїв легко читаються. Також сильною складовою можна назвати зміну локацій: нас не зациклюють на якійсь одній місцевості, а те й діло, що кидають то в коридори Білого дому, зруйноване війною місто чи навіть на субмарину. І в усіх місцях, де побувають персонажі аніматори не зраджують собі, продовжуючи приділяти увагу деталям, навіть на задніх планах.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611915773acde_16.jpg" /></p><p>Щоправда, атмосфери survival-horror тут зовсім немає, і навіть така красива картинка цьому не зарадила. Та й взагалі, горору тут не побачити, не то що сурвайвл. У героїв нескінченна темрява патронів, а зброя валяється на підлозі навіть в надтаємній лабораторії. Лячних сцен теж немає, попри те, що зловісних кадрів купа, але можна відмітити хіба що кілька моментів. Втім вони просто нагнітають обстановку, не закінчуючи справу. На відміну від ігор, де така атмосфера намагається утримуватися протягом всього проходження. Загалом, складається враження, що нас знов повертають до постійного екшену, як в шостій частині ігор.</p><p>І це дійсно так, бо, мабуть, більш ніж половину усіх сцен ми спостерігаємо бійки та стрілянину. Вони прекрасні, з цим не посперечаєшся, але тільки у візуальному плані. Леон з ледь не закритими очима відстрілюється від купи зомбі, а глядач відмічає для себе, що супротивники явно будуть хворіти на синдром “штурмовика” з франшизи Зоряних воєн.</p><h2>Дівчина у біді</h2><h3>Дисклеймер: можуть бути присутні спойлери!</h3><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611914bf312b1_13.jpeg" /></p><p>Найголовніша біда тут — це скупий та передбачуваний сюжет, і, особливо, погано прописані персонажі. Власне, попрацювали в цьому плані тільки над Леоном. Решта: президент, його оточення та навіть напарники Леона — просто статисти. Що вже казати, коли обидва антагоністи теж, за своєю суттю, нічого з себе не представляють. Вони не цікаві як персонажі і їх поразка нічого не викликає в глибині душі. Альберт Вескер сміється десь згори.</p><p>Як вже було зазначено, все вертиться навколо Леона. Події відбуваються у 2006 році, після того, як агент Кеннеді врятував доньку президента в четвертій частині ігрової серії, та перед відрядження Кріса Редфілда в Африку. Він увесь такий крутий мачо, про якого колеги складають легенди, і сам президент у нього в боргу. Ледь десь проскакує потенційна зомбі-загроза першим ділом дзвонять йому. Цього разу його навіть наділяють командою, де головним, правду кажучи, є не він. І взагалі, ця команда його радше зайвим вважає, бо їх мета не виконання завдання з Білого Дому, а розкриття змови у владних структурах. Яку вони самі для себе призначили.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/6119145e71fc1_4.jpg" /></p><p>Леон, звісно, намагається налагодити з ними контакт. Навіть підкатує до агентки Шень, яка нагадає вам Аду Вонг, але точно нею не є. Ну, подобається хлопцю азіатський типаж дівчат, що поробиш. Його намагання, втім, безрезультатні, але дізнайся про це Ада точно відкрутила б йому одне причинне місце.</p><p>Найбільше ж засмучує роль Клер Редфілд. Чесно, якщо прибрати її й без того слабку арку, сюжет навіть не постраждає. А все, що вона робить — це гарно грає типову “дівчину у біді”. Але це точно не про неї, якщо ви знаєте її передісторію. По-перше, вона сестра спецпризначенця Кріса Редфілда, який точно надав їй кілька уроків самооборони. По-друге, її досвіду боротьби з усілякими монстрами та зомбі позаздрить будь-який “Герой Пенамстану”, адже вона й сама вже не раз стикалася з “вірусними” проблемами, схибленими маніяками та біотерористами. І щоразу їй вдавалося вибиратися без серйозних наслідків.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61191664cd4d4_16.jpg" /></p><p>А тут її схоплює звичайний урядовець, тримає в заручниках і рятує її Леон від неминучої загибелі. Ну, нехай. Проте, нам дають такі кадри, де вона самотужки, за допомогою інтернету, знаходить докази причетності вищого ешелону влади Америки до спалаху T-вірусу в невеличкій країні. І все, далі цього не йде, бо використати знайдену інформацію вона не може, Леон їй не допомагає і в кінці вони ледь не сваряться.</p><p>Вже на другій серії ті, хто більш менш, розуміють основні кліфгенгери серії зробили всі висновки. Особливо про того, хто стане Тираном в кінці. І це, як теж зазначалося, велика проблема. Бо абсолютно все вгадується наперед і жодної інтриги не зберігається.</p><p>Варто, до речі, згадати, що серіал входить до канону. І, враховуючи той факт, що після Resident Evil 2 шляхи Леона і Клер майже не перетинаються, то розлад легендарного дуету цілком міг статися через кінцівку Нескінченної темряви. І цей момент навіть заслуговує похвалу для сценаристів. А ще не так часто в серії зустрічаються монстри, які зберегли свій інтелект. Тож, якщо ви фанат серії переглянути й дізнатися причини цього всього все ж таки варто.</p><h2>***</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611916d30246b_3.jpg" /></p><p>Як загалом можна схарактеризувати цю роботу Нетфліксу? Не потягнули. Особливо пересічні глядачі, які малознайомі з серією, будуть помічати всі прогалини допущені студією, які фанати ще б могли пробачити. Дивитися точно рекомендується, якщо ви цікавитеся цим всесвітом. Решта може спокійно його пропустити й не втратити від цього зовсім нічого.</p>

🧟‍♀️ Чому Оселя зла: Нескінченна темрява розчаровує?

<p>https://youtu.be/r6GRjqQcDW8

От скільки цікавих ігор на тему Чорнобилю ви знаєте? S.T.A.L.K.E.R. та й… все? Гадаю, не помилюся, якщо скажу, що ви точно як мінімум чули про польський виживастик Chernobylite. Він нарешті покидає Дочасний Доступ Steam і ми готові розповісти про те, чи поповнює він колекцію вартих уваги ігор про Зону Відчуження!
</p><h2 class="ql-align-center">Труднощі перекладу</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151ac1b3c8a_0.jpg">
<p class="ql-align-center"></p>
Почнемо з найболючішої теми. Українська в грі з’явилася далеко не на релізі. Але дякуємо, що не забули про нас! Щоправда, з локалізаціями у розробників довгенько щось не виходило. Спочатку не змогли адекватно зробити ані російську версію, ані англійську. Так виникала дивна хрінь, коли граєш англійською, а розмовляють навколо росіянською. І змінити це неможливо, бо англійську озвучку тоді ще не завезли, як і російські субтитри.

На жаль, неприємності не обійшли стороною й українську версію. Були деякі проблеми зі шрифтами (замість букви “І” всюди маячила “Я”), а читати діалоги було просто неможливо, бо фрази повторювалися кілька разів, хоч в озвучці вже давно кажуть про інші речі. Від цього гра українською мовою перетворювалася на суцільне жахіття, яке лякало більш ніж скримери в самій грі.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151adecb3b9_0.jpg">

 

А ще раніше гра зустрічала нас ну дуже мемним кавером пісні “Тили-тили-бом” ламаною російською. Це просто треба було чути! Навіть дещо шкода, що розробники прибрали її, бо на одній з передрелізних версій, яку ми проходили для огляду знайти його не вдалося. Коли починала грати ця пісня ти просто вмирав від сміху.

В будь-якому разі, розробники впевнено і довго полірували гру до пристойного стану. І запускаючи гру зараз, приємно на душі від порівняння з тією “альфою”, яка була на релізі. Грати вже набагато цікавіше навіть з українськими субтитрами! До речі, обіцяли нам повну локалізацію нашою рідною мовою. Тобто, включно з озвучкою. Судячи з усього, додати її повинні на релізі, який точно заплановано на 28 квітня. Якщо ви придбали гру в Дочасному Доступі, то біжіть скоріше в Steam аби перевірити чи не збрехали розробники. Якщо ж все-таки обманули, то це величезний дизреспект студії The Farm 51.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151a0b07091_0.jpg">

 

Щодо цієї клятої транскрипції <strong>“ChErnobyl”</strong> також є що сказати. Так, вони теж назвали гру її застарілою версією, але водночас у своєму інтро зробили подвійну версію, де Chernobyl змінюється на Chornobyl. Сподіваємося, колись така зміна стане остаточною не тільки в логотипі гри про Чорнобиль. Очевидно, що така назва зумовлена необхідністю заробити грошей від продажу гри. А через “E” наш сумнозвісний Чорнобиль, на жаль, знають за кордоном набагато краще, аніж версію з “O”. Як до цього ставитися - вирішувати, звісно, вам. Але хоча б за цю згадочку правильної назви ставимо плюсик в карму поляків!
<h2 class="ql-align-center">Чи вдалася гра?</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151b0a0e132_0.jpg">
<p class="ql-align-center"></p>
Відразу хочеться зазначити, що обраний для гри сетинг ще під час анонсу дав чітко зрозуміти про неминучі порівняння з серією S.T.A.L.K.E.R., що підтвердили у своїх прев’ю всі ігрові видання. Але питання доцільності таких порівнянь все ж залишається відкритим, тому намагатимемося по мінімуму згадувати творіння GSC Game World.

Що ж, історія гри повідає нам про Ігоря Хімінюка, який бувши молодим та сильним вченим-фізиком, в 1985 році облаштувався в Прип’яті зі своєю коханою Тетяною. Під час аварії на ЧАЕС дівчина зникла і вже років зо 30 бідолашний Ігор не може знайти собі місця. В якийсь момент вона знову з’явилася в його житті. Тепер він вирушає в Чорнобиль аби розібратися в тому, куди ж зникла його кохана дівчина? При цьому, Ігор крутий вчений, з міжнародним досвідом, і зміг з брухту створити портальний пістолет, який має в собі функії телепорту, переміщення в часі та паралельними світами. Універсальна штука, одначе.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151b6b80df9_0.jpg">

 

В грі ну дуже проблемний ігролад та геймдизайн. Обрана розробниками зеленувато-сіра гама, чесно кажучи, дуже сильно викликає бажання вилити в монітор банку з фарбою нормального, людського кольору. Звичайно, треба розуміти, що це фантастична історія, але просто не можна пропустити згадку про невдалий вибір гами, ще й доволі щедро приправлену “милом”. Проте це терпимо.

А от що бісить найбільше - сайд-квести. Та вони гірші за Кіберпанковські! Фактично всі місії скочуються до однотипної прогулянки лісом, зустрічі кількох найманців НАР і, в залежності від квесту, дії типу “принеси-подай, іди назад лісом, не заважай”. Це зовсім не цікаво, от взагалі. Та ще й елементи виживання тут повний провал, від якого просто втомлюєшся вже дні на четвертому, бо вони штучно розтягують ігролад.

До речі, що ж нам пропонують, в якості елементів виживання? Ну, є ресурси. Аж цілих 6 типів, які постійно потраплятимуть до вашого інвентарю: трава, гриби, пальне, хімікати, електродеталі та пайки. І все - жодної конкретики та максимальна сірість.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151c39d80d8_0.jpg">

 

Знайти ці ресурси можна за допомогою спеціального, трішки дивного, сканера. Він нагадує Велес зі S.T.A.L.K.E.R., але функціональністю точно програє. Бо на ньому, наче й виділені всі типи ресурсів і за ідеєю ми повинні перемикатися між ними для пошуку необхідного нам ресурсу, але ні. Вони абсолютно не мають сенсу, бо щоб ви не вибрали, а на мапі відразу позначаться всі доступні поблизу ресурси.

Противники теж не вирізняються чимось особливим. По-перше, вони дурні, як пробка. Ідеальні супротивники для гри в якийсь Call of Duty, але нам просто не накидують їх сотнями. Максимум десь загін з 5 осіб зустрінеш. Перестрілки з ними теж засмучують. Єдиною проблемою може стати камуфляж солдат, який буквально їх робить частиною місцевої флори.

Зате їх розмови - це мистецтво! Фрази, щоправда, двісті раз повторюються, але коли найманці НАР починають скаржитися на службу, чи перейматися тим, аби на вечерю не подали рибу - просто клас.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151c8cabac9_0.jpg">

 

Ну і намагання зробити свій “Fallout 4”, з їх будівництвом, теж виглядають помилковим рішенням розробників. Як мінімум, це руйнує логіку. Будуємо собі хату в гаражі, з телевізором, генераторами та посеред Зони Відчуження, в якій ще і якась чортівня твориться. І це не кажучи про те, що якоїсь практичної цінності від цього немає. Окрім того, що настрій напарників може погіршитися, якщо ви аскетизм полюбляєте.

Приємною несподіванкою стала чудова оптимізація. Майже всі огляди розповідають про страшну біду з нею, пророкують падіння до 5-6 FPS та взагалі там проблеми на проблемах. Але за весь час гри нічого з вищевказаного не зустрілося. Ще не вдалося зустріти якихось серйозних просадок, багів та проблем з текстурами й це при тому, що гра автоматично запропонувала ультра налаштування, від чого взагалі то були підозри про не комфортну гру. Але сталося, на диво, навпаки. Безумовно добре, що реліз супроводжується відмінно проробленою роботою над помилками. Але печалить те, що мінуси й досі переважають всі плюси гри.
<h2 class="ql-align-center">***</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151cdd4abf2_0.jpg">
<p class="ql-align-center"></p>
На жаль, навряд, що останній патч виправив гру серйозно. Проблеми, які спостерігалися ще на альфа-версії в малозміненому вигляді кочують в релізну. І дати оцінку грі більшу, ніж “середнячок” не дозволить совість.

<p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/r6GRjqQcDW8"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>От скільки цікавих ігор на тему Чорнобилю ви знаєте? S.T.A.L.K.E.R. та й… все? Гадаю, не помилюся, якщо скажу, що ви точно як мінімум чули про польський виживастик Chernobylite. Він нарешті покидає Дочасний Доступ Steam і ми готові розповісти про те, чи поповнює він колекцію вартих уваги ігор про Зону Відчуження!</p><h2 class="ql-align-center">Труднощі перекладу</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151ac1b3c8a_0.jpg"></p><p class="ql-align-center"><p>Почнемо з найболючішої теми. Українська в грі з’явилася далеко не на релізі. Але дякуємо, що не забули про нас! Щоправда, з локалізаціями у розробників довгенько щось не виходило. Спочатку не змогли адекватно зробити ані російську версію, ані англійську. Так виникала дивна хрінь, коли граєш англійською, а розмовляють навколо росіянською. І змінити це неможливо, бо англійську озвучку тоді ще не завезли, як і російські субтитри.</p><p>На жаль, неприємності не обійшли стороною й українську версію. Були деякі проблеми зі шрифтами (замість букви “І” всюди маячила “Я”), а читати діалоги було просто неможливо, бо фрази повторювалися кілька разів, хоч в озвучці вже давно кажуть про інші речі. Від цього гра українською мовою перетворювалася на суцільне жахіття, яке лякало більш ніж скримери в самій грі.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151adecb3b9_0.jpg"></p><p> </p><p>А ще раніше гра зустрічала нас ну дуже мемним кавером пісні “Тили-тили-бом” ламаною російською. Це просто треба було чути! Навіть дещо шкода, що розробники прибрали її, бо на одній з передрелізних версій, яку ми проходили для огляду знайти його не вдалося. Коли починала грати ця пісня ти просто вмирав від сміху.</p><p>В будь-якому разі, розробники впевнено і довго полірували гру до пристойного стану. І запускаючи гру зараз, приємно на душі від порівняння з тією “альфою”, яка була на релізі. Грати вже набагато цікавіше навіть з українськими субтитрами! До речі, обіцяли нам повну локалізацію нашою рідною мовою. Тобто, включно з озвучкою. Судячи з усього, додати її повинні на релізі, який точно заплановано на 28 квітня. Якщо ви придбали гру в Дочасному Доступі, то біжіть скоріше в Steam аби перевірити чи не збрехали розробники. Якщо ж все-таки обманули, то це величезний дизреспект студії The Farm 51.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151a0b07091_0.jpg"></p><p> </p><p>Щодо цієї клятої транскрипції <strong>“ChErnobyl”</strong> також є що сказати. Так, вони теж назвали гру її застарілою версією, але водночас у своєму інтро зробили подвійну версію, де Chernobyl змінюється на Chornobyl. Сподіваємося, колись така зміна стане остаточною не тільки в логотипі гри про Чорнобиль. Очевидно, що така назва зумовлена необхідністю заробити грошей від продажу гри. А через “E” наш сумнозвісний Чорнобиль, на жаль, знають за кордоном набагато краще, аніж версію з “O”. Як до цього ставитися &#8211; вирішувати, звісно, вам. Але хоча б за цю згадочку правильної назви ставимо плюсик в карму поляків!</p><h2 class="ql-align-center">Чи вдалася гра?</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151b0a0e132_0.jpg"></p><p class="ql-align-center"><p>Відразу хочеться зазначити, що обраний для гри сетинг ще під час анонсу дав чітко зрозуміти про неминучі порівняння з серією S.T.A.L.K.E.R., що підтвердили у своїх прев’ю всі ігрові видання. Але питання доцільності таких порівнянь все ж залишається відкритим, тому намагатимемося по мінімуму згадувати творіння GSC Game World.</p><p>Що ж, історія гри повідає нам про Ігоря Хімінюка, який бувши молодим та сильним вченим-фізиком, в 1985 році облаштувався в Прип’яті зі своєю коханою Тетяною. Під час аварії на ЧАЕС дівчина зникла і вже років зо 30 бідолашний Ігор не може знайти собі місця. В якийсь момент вона знову з’явилася в його житті. Тепер він вирушає в Чорнобиль аби розібратися в тому, куди ж зникла його кохана дівчина? При цьому, Ігор крутий вчений, з міжнародним досвідом, і зміг з брухту створити портальний пістолет, який має в собі функії телепорту, переміщення в часі та паралельними світами. Універсальна штука, одначе.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151b6b80df9_0.jpg"></p><p> </p><p>В грі ну дуже проблемний ігролад та геймдизайн. Обрана розробниками зеленувато-сіра гама, чесно кажучи, дуже сильно викликає бажання вилити в монітор банку з фарбою нормального, людського кольору. Звичайно, треба розуміти, що це фантастична історія, але просто не можна пропустити згадку про невдалий вибір гами, ще й доволі щедро приправлену “милом”. Проте це терпимо.</p><p>А от що бісить найбільше &#8211; сайд-квести. Та вони гірші за Кіберпанковські! Фактично всі місії скочуються до однотипної прогулянки лісом, зустрічі кількох найманців НАР і, в залежності від квесту, дії типу “принеси-подай, іди назад лісом, не заважай”. Це зовсім не цікаво, от взагалі. Та ще й елементи виживання тут повний провал, від якого просто втомлюєшся вже дні на четвертому, бо вони штучно розтягують ігролад.</p><p>До речі, що ж нам пропонують, в якості елементів виживання? Ну, є ресурси. Аж цілих 6 типів, які постійно потраплятимуть до вашого інвентарю: трава, гриби, пальне, хімікати, електродеталі та пайки. І все &#8211; жодної конкретики та максимальна сірість.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151c39d80d8_0.jpg"></p><p> </p><p>Знайти ці ресурси можна за допомогою спеціального, трішки дивного, сканера. Він нагадує Велес зі S.T.A.L.K.E.R., але функціональністю точно програє. Бо на ньому, наче й виділені всі типи ресурсів і за ідеєю ми повинні перемикатися між ними для пошуку необхідного нам ресурсу, але ні. Вони абсолютно не мають сенсу, бо щоб ви не вибрали, а на мапі відразу позначаться всі доступні поблизу ресурси.</p><p>Противники теж не вирізняються чимось особливим. По-перше, вони дурні, як пробка. Ідеальні супротивники для гри в якийсь Call of Duty, але нам просто не накидують їх сотнями. Максимум десь загін з 5 осіб зустрінеш. Перестрілки з ними теж засмучують. Єдиною проблемою може стати камуфляж солдат, який буквально їх робить частиною місцевої флори.</p><p>Зате їх розмови &#8211; це мистецтво! Фрази, щоправда, двісті раз повторюються, але коли найманці НАР починають скаржитися на службу, чи перейматися тим, аби на вечерю не подали рибу &#8211; просто клас.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151c8cabac9_0.jpg"></p><p> </p><p>Ну і намагання зробити свій “Fallout 4”, з їх будівництвом, теж виглядають помилковим рішенням розробників. Як мінімум, це руйнує логіку. Будуємо собі хату в гаражі, з телевізором, генераторами та посеред Зони Відчуження, в якій ще і якась чортівня твориться. І це не кажучи про те, що якоїсь практичної цінності від цього немає. Окрім того, що настрій напарників може погіршитися, якщо ви аскетизм полюбляєте.</p><p>Приємною несподіванкою стала чудова оптимізація. Майже всі огляди розповідають про страшну біду з нею, пророкують падіння до 5-6 FPS та взагалі там проблеми на проблемах. Але за весь час гри нічого з вищевказаного не зустрілося. Ще не вдалося зустріти якихось серйозних просадок, багів та проблем з текстурами й це при тому, що гра автоматично запропонувала ультра налаштування, від чого взагалі то були підозри про не комфортну гру. Але сталося, на диво, навпаки. Безумовно добре, що реліз супроводжується відмінно проробленою роботою над помилками. Але печалить те, що мінуси й досі переважають всі плюси гри.</p><h2 class="ql-align-center">***</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151cdd4abf2_0.jpg"></p><p class="ql-align-center"><p>На жаль, навряд, що останній патч виправив гру серйозно. Проблеми, які спостерігалися ще на альфа-версії в малозміненому вигляді кочують в релізну. І дати оцінку грі більшу, ніж “середнячок” не дозволить совість.</p>

Two_stalkers_art_right-1.jpg

Chernobylite: u0447u0438 u0454 u0436u0438u0442u0442u044f u043fu0456u0441u043bu044f u0414u043eu0447u0430u0441u043du043eu0433u043e u0414u043eu0441u0442u0443u043fu0443?

Chernobylite u0432u043fu0435u0440u0448u0435 u0441u0442u0430u043bu0430 u0434u043eu0441u0442u0443u043fu043du043eu044e u0449u0435 u0443 2019 u0440u043eu0446u0456, u0432 u0440u0430u043cu043au0430u0445 u0442u0430u043a u0437u0432u0430u043du043eu0433u043e u0414u043eu0447u0430u0441u043du043eu0433u043e u0414u043eu0441u0442u0443u043fu0443 u0432 Steam, u0449u043e u043eu0437u043du0430u0447u0430u043bu043e u0442u0456u043bu044cu043au0438 u043eu0434u043du0435: u043fu0440u043eu0431u043bu0435u043c u0431u0443u0434u0435 u0431u0430u0433u0430u0446u044cu043au043e...

Chernobylite вперше стала доступною ще у 2019 році, в рамках так званого Дочасного Доступу в Steam, що означало тільки одне: проблем буде багацько...

https://youtu.be/r6GRjqQcDW8

От скільки цікавих ігор на тему Чорнобилю ви знаєте? S.T.A.L.K.E.R. та й… все? Гадаю, не помилюся, якщо скажу, що ви точно як мінімум чули про польський виживастик Chernobylite. Він нарешті покидає Дочасний Доступ Steam і ми готові розповісти про те, чи поповнює він колекцію вартих уваги ігор про Зону Відчуження!
<h2 class="ql-align-center">Труднощі перекладу</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151ac1b3c8a_0.jpg" />
<p class="ql-align-center"></p>
Почнемо з найболючішої теми. Українська в грі з’явилася далеко не на релізі. Але дякуємо, що не забули про нас! Щоправда, з локалізаціями у розробників довгенько щось не виходило. Спочатку не змогли адекватно зробити ані російську версію, ані англійську. Так виникала дивна хрінь, коли граєш англійською, а розмовляють навколо росіянською. І змінити це неможливо, бо англійську озвучку тоді ще не завезли, як і російські субтитри.

На жаль, неприємності не обійшли стороною й українську версію. Були деякі проблеми зі шрифтами (замість букви “І” всюди маячила “Я”), а читати діалоги було просто неможливо, бо фрази повторювалися кілька разів, хоч в озвучці вже давно кажуть про інші речі. Від цього гра українською мовою перетворювалася на суцільне жахіття, яке лякало більш ніж скримери в самій грі.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151adecb3b9_0.jpg" />

&nbsp;

А ще раніше гра зустрічала нас ну дуже мемним кавером пісні “Тили-тили-бом” ламаною російською. Це просто треба було чути! Навіть дещо шкода, що розробники прибрали її, бо на одній з передрелізних версій, яку ми проходили для огляду знайти його не вдалося. Коли починала грати ця пісня ти просто вмирав від сміху.

В будь-якому разі, розробники впевнено і довго полірували гру до пристойного стану. І запускаючи гру зараз, приємно на душі від порівняння з тією “альфою”, яка була на релізі. Грати вже набагато цікавіше навіть з українськими субтитрами! До речі, обіцяли нам повну локалізацію нашою рідною мовою. Тобто, включно з озвучкою. Судячи з усього, додати її повинні на релізі, який точно заплановано на 28 квітня. Якщо ви придбали гру в Дочасному Доступі, то біжіть скоріше в Steam аби перевірити чи не збрехали розробники. Якщо ж все-таки обманули, то це величезний дизреспект студії The Farm 51.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151a0b07091_0.jpg" />

&nbsp;

Щодо цієї клятої транскрипції <strong>“ChErnobyl”</strong> також є що сказати. Так, вони теж назвали гру її застарілою версією, але водночас у своєму інтро зробили подвійну версію, де Chernobyl змінюється на Chornobyl. Сподіваємося, колись така зміна стане остаточною не тільки в логотипі гри про Чорнобиль. Очевидно, що така назва зумовлена необхідністю заробити грошей від продажу гри. А через “E” наш сумнозвісний Чорнобиль, на жаль, знають за кордоном набагато краще, аніж версію з “O”. Як до цього ставитися - вирішувати, звісно, вам. Але хоча б за цю згадочку правильної назви ставимо плюсик в карму поляків!
<h2 class="ql-align-center">Чи вдалася гра?</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151b0a0e132_0.jpg" />
<p class="ql-align-center"></p>
Відразу хочеться зазначити, що обраний для гри сетинг ще під час анонсу дав чітко зрозуміти про неминучі порівняння з серією S.T.A.L.K.E.R., що підтвердили у своїх прев’ю всі ігрові видання. Але питання доцільності таких порівнянь все ж залишається відкритим, тому намагатимемося по мінімуму згадувати творіння GSC Game World.

Що ж, історія гри повідає нам про Ігоря Хімінюка, який бувши молодим та сильним вченим-фізиком, в 1985 році облаштувався в Прип’яті зі своєю коханою Тетяною. Під час аварії на ЧАЕС дівчина зникла і вже років зо 30 бідолашний Ігор не може знайти собі місця. В якийсь момент вона знову з’явилася в його житті. Тепер він вирушає в Чорнобиль аби розібратися в тому, куди ж зникла його кохана дівчина? При цьому, Ігор крутий вчений, з міжнародним досвідом, і зміг з брухту створити портальний пістолет, який має в собі функії телепорту, переміщення в часі та паралельними світами. Універсальна штука, одначе.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151b6b80df9_0.jpg" />

&nbsp;

В грі ну дуже проблемний ігролад та геймдизайн. Обрана розробниками зеленувато-сіра гама, чесно кажучи, дуже сильно викликає бажання вилити в монітор банку з фарбою нормального, людського кольору. Звичайно, треба розуміти, що це фантастична історія, але просто не можна пропустити згадку про невдалий вибір гами, ще й доволі щедро приправлену “милом”. Проте це терпимо.

А от що бісить найбільше - сайд-квести. Та вони гірші за Кіберпанковські! Фактично всі місії скочуються до однотипної прогулянки лісом, зустрічі кількох найманців НАР і, в залежності від квесту, дії типу “принеси-подай, іди назад лісом, не заважай”. Це зовсім не цікаво, от взагалі. Та ще й елементи виживання тут повний провал, від якого просто втомлюєшся вже дні на четвертому, бо вони штучно розтягують ігролад.

До речі, що ж нам пропонують, в якості елементів виживання? Ну, є ресурси. Аж цілих 6 типів, які постійно потраплятимуть до вашого інвентарю: трава, гриби, пальне, хімікати, електродеталі та пайки. І все - жодної конкретики та максимальна сірість.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151c39d80d8_0.jpg" />

&nbsp;

Знайти ці ресурси можна за допомогою спеціального, трішки дивного, сканера. Він нагадує Велес зі S.T.A.L.K.E.R., але функціональністю точно програє. Бо на ньому, наче й виділені всі типи ресурсів і за ідеєю ми повинні перемикатися між ними для пошуку необхідного нам ресурсу, але ні. Вони абсолютно не мають сенсу, бо щоб ви не вибрали, а на мапі відразу позначаться всі доступні поблизу ресурси.

Противники теж не вирізняються чимось особливим. По-перше, вони дурні, як пробка. Ідеальні супротивники для гри в якийсь Call of Duty, але нам просто не накидують їх сотнями. Максимум десь загін з 5 осіб зустрінеш. Перестрілки з ними теж засмучують. Єдиною проблемою може стати камуфляж солдат, який буквально їх робить частиною місцевої флори.

Зате їх розмови - це мистецтво! Фрази, щоправда, двісті раз повторюються, але коли найманці НАР починають скаржитися на службу, чи перейматися тим, аби на вечерю не подали рибу - просто клас.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151c8cabac9_0.jpg" />

&nbsp;

Ну і намагання зробити свій “Fallout 4”, з їх будівництвом, теж виглядають помилковим рішенням розробників. Як мінімум, це руйнує логіку. Будуємо собі хату в гаражі, з телевізором, генераторами та посеред Зони Відчуження, в якій ще і якась чортівня твориться. І це не кажучи про те, що якоїсь практичної цінності від цього немає. Окрім того, що настрій напарників може погіршитися, якщо ви аскетизм полюбляєте.

Приємною несподіванкою стала чудова оптимізація. Майже всі огляди розповідають про страшну біду з нею, пророкують падіння до 5-6 FPS та взагалі там проблеми на проблемах. Але за весь час гри нічого з вищевказаного не зустрілося. Ще не вдалося зустріти якихось серйозних просадок, багів та проблем з текстурами й це при тому, що гра автоматично запропонувала ультра налаштування, від чого взагалі то були підозри про не комфортну гру. Але сталося, на диво, навпаки. Безумовно добре, що реліз супроводжується відмінно проробленою роботою над помилками. Але печалить те, що мінуси й досі переважають всі плюси гри.
<h2 class="ql-align-center">***</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151cdd4abf2_0.jpg" />
<p class="ql-align-center"></p>
На жаль, навряд, що останній патч виправив гру серйозно. Проблеми, які спостерігалися ще на альфа-версії в малозміненому вигляді кочують в релізну. І дати оцінку грі більшу, ніж “середнячок” не дозволить совість.

<div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/r6GRjqQcDW8"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>От скільки цікавих ігор на тему Чорнобилю ви знаєте? S.T.A.L.K.E.R. та й… все? Гадаю, не помилюся, якщо скажу, що ви точно як мінімум чули про польський виживастик Chernobylite. Він нарешті покидає Дочасний Доступ Steam і ми готові розповісти про те, чи поповнює він колекцію вартих уваги ігор про Зону Відчуження!</p><h2 class="ql-align-center">Труднощі перекладу</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151ac1b3c8a_0.jpg" /></p><p class="ql-align-center"><p>Почнемо з найболючішої теми. Українська в грі з’явилася далеко не на релізі. Але дякуємо, що не забули про нас! Щоправда, з локалізаціями у розробників довгенько щось не виходило. Спочатку не змогли адекватно зробити ані російську версію, ані англійську. Так виникала дивна хрінь, коли граєш англійською, а розмовляють навколо росіянською. І змінити це неможливо, бо англійську озвучку тоді ще не завезли, як і російські субтитри.</p><p>На жаль, неприємності не обійшли стороною й українську версію. Були деякі проблеми зі шрифтами (замість букви “І” всюди маячила “Я”), а читати діалоги було просто неможливо, бо фрази повторювалися кілька разів, хоч в озвучці вже давно кажуть про інші речі. Від цього гра українською мовою перетворювалася на суцільне жахіття, яке лякало більш ніж скримери в самій грі.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151adecb3b9_0.jpg" /></p><p>&nbsp;</p><p>А ще раніше гра зустрічала нас ну дуже мемним кавером пісні “Тили-тили-бом” ламаною російською. Це просто треба було чути! Навіть дещо шкода, що розробники прибрали її, бо на одній з передрелізних версій, яку ми проходили для огляду знайти його не вдалося. Коли починала грати ця пісня ти просто вмирав від сміху.</p><p>В будь-якому разі, розробники впевнено і довго полірували гру до пристойного стану. І запускаючи гру зараз, приємно на душі від порівняння з тією “альфою”, яка була на релізі. Грати вже набагато цікавіше навіть з українськими субтитрами! До речі, обіцяли нам повну локалізацію нашою рідною мовою. Тобто, включно з озвучкою. Судячи з усього, додати її повинні на релізі, який точно заплановано на 28 квітня. Якщо ви придбали гру в Дочасному Доступі, то біжіть скоріше в Steam аби перевірити чи не збрехали розробники. Якщо ж все-таки обманули, то це величезний дизреспект студії The Farm 51.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151a0b07091_0.jpg" /></p><p>&nbsp;</p><p>Щодо цієї клятої транскрипції <strong>“ChErnobyl”</strong> також є що сказати. Так, вони теж назвали гру її застарілою версією, але водночас у своєму інтро зробили подвійну версію, де Chernobyl змінюється на Chornobyl. Сподіваємося, колись така зміна стане остаточною не тільки в логотипі гри про Чорнобиль. Очевидно, що така назва зумовлена необхідністю заробити грошей від продажу гри. А через “E” наш сумнозвісний Чорнобиль, на жаль, знають за кордоном набагато краще, аніж версію з “O”. Як до цього ставитися &#8211; вирішувати, звісно, вам. Але хоча б за цю згадочку правильної назви ставимо плюсик в карму поляків!</p><h2 class="ql-align-center">Чи вдалася гра?</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151b0a0e132_0.jpg" /></p><p class="ql-align-center"><p>Відразу хочеться зазначити, що обраний для гри сетинг ще під час анонсу дав чітко зрозуміти про неминучі порівняння з серією S.T.A.L.K.E.R., що підтвердили у своїх прев’ю всі ігрові видання. Але питання доцільності таких порівнянь все ж залишається відкритим, тому намагатимемося по мінімуму згадувати творіння GSC Game World.</p><p>Що ж, історія гри повідає нам про Ігоря Хімінюка, який бувши молодим та сильним вченим-фізиком, в 1985 році облаштувався в Прип’яті зі своєю коханою Тетяною. Під час аварії на ЧАЕС дівчина зникла і вже років зо 30 бідолашний Ігор не може знайти собі місця. В якийсь момент вона знову з’явилася в його житті. Тепер він вирушає в Чорнобиль аби розібратися в тому, куди ж зникла його кохана дівчина? При цьому, Ігор крутий вчений, з міжнародним досвідом, і зміг з брухту створити портальний пістолет, який має в собі функії телепорту, переміщення в часі та паралельними світами. Універсальна штука, одначе.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151b6b80df9_0.jpg" /></p><p>&nbsp;</p><p>В грі ну дуже проблемний ігролад та геймдизайн. Обрана розробниками зеленувато-сіра гама, чесно кажучи, дуже сильно викликає бажання вилити в монітор банку з фарбою нормального, людського кольору. Звичайно, треба розуміти, що це фантастична історія, але просто не можна пропустити згадку про невдалий вибір гами, ще й доволі щедро приправлену “милом”. Проте це терпимо.</p><p>А от що бісить найбільше &#8211; сайд-квести. Та вони гірші за Кіберпанковські! Фактично всі місії скочуються до однотипної прогулянки лісом, зустрічі кількох найманців НАР і, в залежності від квесту, дії типу “принеси-подай, іди назад лісом, не заважай”. Це зовсім не цікаво, от взагалі. Та ще й елементи виживання тут повний провал, від якого просто втомлюєшся вже дні на четвертому, бо вони штучно розтягують ігролад.</p><p>До речі, що ж нам пропонують, в якості елементів виживання? Ну, є ресурси. Аж цілих 6 типів, які постійно потраплятимуть до вашого інвентарю: трава, гриби, пальне, хімікати, електродеталі та пайки. І все &#8211; жодної конкретики та максимальна сірість.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151c39d80d8_0.jpg" /></p><p>&nbsp;</p><p>Знайти ці ресурси можна за допомогою спеціального, трішки дивного, сканера. Він нагадує Велес зі S.T.A.L.K.E.R., але функціональністю точно програє. Бо на ньому, наче й виділені всі типи ресурсів і за ідеєю ми повинні перемикатися між ними для пошуку необхідного нам ресурсу, але ні. Вони абсолютно не мають сенсу, бо щоб ви не вибрали, а на мапі відразу позначаться всі доступні поблизу ресурси.</p><p>Противники теж не вирізняються чимось особливим. По-перше, вони дурні, як пробка. Ідеальні супротивники для гри в якийсь Call of Duty, але нам просто не накидують їх сотнями. Максимум десь загін з 5 осіб зустрінеш. Перестрілки з ними теж засмучують. Єдиною проблемою може стати камуфляж солдат, який буквально їх робить частиною місцевої флори.</p><p>Зате їх розмови &#8211; це мистецтво! Фрази, щоправда, двісті раз повторюються, але коли найманці НАР починають скаржитися на службу, чи перейматися тим, аби на вечерю не подали рибу &#8211; просто клас.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151c8cabac9_0.jpg" /></p><p>&nbsp;</p><p>Ну і намагання зробити свій “Fallout 4”, з їх будівництвом, теж виглядають помилковим рішенням розробників. Як мінімум, це руйнує логіку. Будуємо собі хату в гаражі, з телевізором, генераторами та посеред Зони Відчуження, в якій ще і якась чортівня твориться. І це не кажучи про те, що якоїсь практичної цінності від цього немає. Окрім того, що настрій напарників може погіршитися, якщо ви аскетизм полюбляєте.</p><p>Приємною несподіванкою стала чудова оптимізація. Майже всі огляди розповідають про страшну біду з нею, пророкують падіння до 5-6 FPS та взагалі там проблеми на проблемах. Але за весь час гри нічого з вищевказаного не зустрілося. Ще не вдалося зустріти якихось серйозних просадок, багів та проблем з текстурами й це при тому, що гра автоматично запропонувала ультра налаштування, від чого взагалі то були підозри про не комфортну гру. Але сталося, на диво, навпаки. Безумовно добре, що реліз супроводжується відмінно проробленою роботою над помилками. Але печалить те, що мінуси й досі переважають всі плюси гри.</p><h2 class="ql-align-center">***</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151cdd4abf2_0.jpg" /></p><p class="ql-align-center"><p>На жаль, навряд, що останній патч виправив гру серйозно. Проблеми, які спостерігалися ще на альфа-версії в малозміненому вигляді кочують в релізну. І дати оцінку грі більшу, ніж “середнячок” не дозволить совість.</p>

☢️ Chernobylite: чи є життя після дочасного доступу?

<p>У військовій історії США Вільям Макрейвен — особа непересічна.

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61105035a99b7_233791017_253091463312280_5841438172255969664_n.jpg" img_id="125631"]

«Морський котик», який побудував собі відповідну кар'єру із самого низу (почав аж у червні 1977 року), адмірал ВМС США (з 2011), командувач Командування спеціальних операцій США (2011—2014) та Об'єднаного Командування спеціальних операцій (2008—2011). Учасник воєн у Перській затоці, Іраку та Афганістані. Командир, чиє досвідчене керівництво сприяло (та не заважало) захопленню живим Саддама Хусейна та ліквідації Усами бен Ладена і сотень інших терористів. Людина, відповідальна за появу принципів стратегії американської нацбезпеки, стратегії по боротьбі з тероризмом і основних положень політики США по переговорах з терористами й звільненню заручників.

[/journal]

<em>У такого інсайдера мемуари не можуть бути нудними. І «Морські історії» — точно не такі.  </em>

Видання побачило світ у травні 2019 року. До того Макрейвен вже випустив дві книги: "Spec Ops: Case Studies in Special Operations Warfare Theory and Practice" (у 1995-му) та бестселер "Make Your Bed: Little Things That Can Change Your Life... And Maybe the World" (2017).

Український переклад «Морських історій» — переклад, який дійсно приємно читати - оперативно вийшов у 2020 році у видавництві «КМ-Букс». <em>По суті, це 18 розлогих оповідей, які описують попереднє покоління американських військовиків та історію самого життя Макрейвена у дитинстві, під час служби та наприкінці його понад 40-річної військової кар'єри.</em>

Але перед тим, як переходити безпосередньо до самого змісту книжки, важливо згадати ось про що. Сам Макрейвен в її кінці висловлює подяку Майклу Руссо з Міноборони США за те, що той допоміг йому з «проходженням рукописом процесу рецензування урядом». Отже, перед нам — цензурований варіант того, що на самому початку хотів сказати пан адмірал. Крім того, цю книгу, яка, в цілому, є суцільною одою американському солдату, потрібно читати в більш широкому контексті: варто пам'ятати, приміром, про ганебну в'язницю Гуантанамо, яка діє досі і яка знов випливла на медійну поверхню завдяки кінострічці «Мавританець» з Бенедиктом Камбербетчем і Джоді Фостер у головних ролях. Не забувати варто й фактичну відсутність зброї масового ураження в Іраку — головний привід для вторгнення союзників до цієї країни.

Втім, навіть і на цьому фоні книга Макрейвена маю беззаперечну цінність <strong>і як</strong> джерело інформації про лаштунки гучних операцій з пошуку та знаходження відомих на весь світ терористів, <strong>і як</strong> оповідь про «внутрішню кухню» з приготування стиглих «морських котиків», і<strong> як</strong> історія екранізованого порятунку від піратів судна Maersk Alabama (звісно, роль капітана Річарда Філліпса грав незамінний Том Хенкс (він також капітан у «ґрейхаунді» й «Саллі»), <strong>і як</strong> посібник з практичного лідерства.

Далі - три пункти, чому читання мемуарів Макрейвена — це не тільки цікаве заняття, але й інтелектуальний крок.
</p><h2>Лідерство</h2>
Як юнак, що побудував кар'єру крізь піт, тремтіння від холоду та сльози, Макрейвен приділяє багато уваги тому, як долати труднощі й досягати успіху. Звісно, це все не про зацукрований «успєшний успєх», а про досягання реальних, вимірюваних цілей. І адмірал з готовністю ділиться цими принципами. Він радить читачам спробувати дотримуватись відомого правила «морських котиків» «<strong>виконувати завдання за раз»</strong>. Для Макрейвена це «філософія виживання у важкі моменти». Тут було б варто процитувати автора більш розлого:

[blockquote_with_author name="(с. 52)" content="Як і у звичайному житті, успіх у школі «морських котиків» не завжди був прерогативою найсильнішого, найшвидшого чи найрозумнішого. Нерідко успіху досягав той, хто, можливо, коливався, зазнавав невдачі, спотикався, але виявляв наполегливість, вставав і продовжував рухатись. Завжди рухайтесь вперед, виконуйте одне завдання за раз"]

Американці цінують цей досвід Макрейвена: його <a href="https://www.youtube.com/watch?v=pxBQLFLei70" target="_blank" rel="noopener noreferrer">мотиваційна промова</a> перед випускниками Техаського університету у травні 2014 року набрала понад 14 млн переглядів.
<h2>Шаноблива командність</h2>
Книга просто переповнена згадками про різноманітних рядових, сержантів, полковників і генералів, про яких Макрейвен розповідає з повагою та пошаною. Наприкінці майже кожного розділу він захоплюється бойовими якостями та духом свого керівництва та підлеглих (що треба розуміти у контексті, вказаному вище). Деякі його характеристики — наче діаманти. Приміром, про свого керівника, генерала Девіда Петреуса, він писав так:

[blockquote_with_author name="(с. 249)" content="Його велич крилась у його здібності брати на себе відповідальність за хибні кроки та навіть за невдачі своїх підлеглих: виховувати відданість через особисте відчуття командної відповідальності"]

З іншого боку, з посади директора ЦРУ Петреус був звільнений за адюльтер та передачу секретних даних авторці його біографії (та об'єкту його сексуальних бажань) Полі Бродвелл. Звісно, цей суцільний позитив можна пояснити роботою цензорів, але, на мій погляд, тут йдеться про намір зацементувати у книзі пам'ять про найкращі риси своїх лідерів, побратимів та підлеглих. Це намір, якому українцям варто навчитись.
<h2>Армія — це система</h2>
З точки зору public relations, «Морські історія» — це неймовірно сильний комунікаційний інструмент, коли йдеться про створення позитивного іміджу американських ВМС та сил спеціальних операцій. Вхід до когорти «морських котиків» — неймовірно складний (настільки складний, що, як пише автор на 73-й сторінці, «наступні 37 років я порівнював кожну важку ситуацію, в якій опинявся, з суворістю «Пекельного тижня» (це підсумкове випробування «котиків» — О.Г.). [...]. Я був певен, що які б сюрпризи не піднесло мені життя, я все зможу подолати». Цей підхід, до речі, <a href="https://www.facebook.com/alexey.gordyeyev/posts/4221640807931961" target="_blank" rel="noopener noreferrer">дуже конструктивний</a>). Втім, після проходження цього пекла кожен американець і американка можуть повноцінно реалізувати себе у війську. Макрейвен нікуди не ховає необхідність суворої субординації — він постійно пише про свої звіти, дзвінки та очікування на рішення його керівників і, зокрема, президентів США Буша-молодшого та Обами. Він не приховує ризики для життя і детально описує відвідини військовослужбовців з інвалідністю. Своїм читачам (а це й американські юнаки) він малює військо, де є місце і дисципліні, і героїзму, і кар'єрному зростанню, і смерті. Дійсно цікаво було б дізнатись, чи вплинула книга на кількість рекрутів до ВМС та ССО США.

Зрештою, «Морські історії» — <strong>це не професійна чи наукова література</strong>. Книга художня, читається легко та швидко. Цікаво, що після її прочитання відчуваєш гордість і повагу до американського війська. І розумієш, що Україні не вистачає аналогічної літератури, де б — чи це можливо? — ексміністр оборони С. Полторак чи ексначальник Генштабу ЗСУ В. Муженко з гордістю за ЗСУ та наших хлопців розповідали про бекґраунд успішних військових операцій проти РФ. Напевно, і для цього потрібен час.

<em>Рекомендую книгу тим, хто шукає мотивації та сил для добрих вчинків</em>. Макрейвен чимало пережив і набув достатнього авторитету, щоби говорити про успіх та його (завжди) не низьку ціну.

<p>У військовій історії США Вільям Макрейвен — особа непересічна.</p><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><p>«Морський котик», який побудував собі відповідну кар&#8217;єру із самого низу (почав аж у червні 1977 року), адмірал ВМС США (з 2011), командувач Командування спеціальних операцій США (2011—2014) та Об&#8217;єднаного Командування спеціальних операцій (2008—2011). Учасник воєн у Перській затоці, Іраку та Афганістані. Командир, чиє досвідчене керівництво сприяло (та не заважало) захопленню живим Саддама Хусейна та ліквідації Усами бен Ладена і сотень інших терористів. Людина, відповідальна за появу принципів стратегії американської нацбезпеки, стратегії по боротьбі з тероризмом і основних положень політики США по переговорах з терористами й звільненню заручників.</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2021/08/61105035a99b7_233791017_253091463312280_5841438172255969664_n.jpg" alt="">			</div></div><p><em>У такого інсайдера мемуари не можуть бути нудними. І «Морські історії» — точно не такі.  </em></p><p>Видання побачило світ у травні 2019 року. До того Макрейвен вже випустив дві книги: &#8220;Spec Ops: Case Studies in Special Operations Warfare Theory and Practice&#8221; (у 1995-му) та бестселер &#8220;Make Your Bed: Little Things That Can Change Your Life&#8230; And Maybe the World&#8221; (2017).</p><p>Український переклад «Морських історій» — переклад, який дійсно приємно читати &#8211; оперативно вийшов у 2020 році у видавництві «КМ-Букс». <em>По суті, це 18 розлогих оповідей, які описують попереднє покоління американських військовиків та історію самого життя Макрейвена у дитинстві, під час служби та наприкінці його понад 40-річної військової кар&#8217;єри.</em></p><p>Але перед тим, як переходити безпосередньо до самого змісту книжки, важливо згадати ось про що. Сам Макрейвен в її кінці висловлює подяку Майклу Руссо з Міноборони США за те, що той допоміг йому з «проходженням рукописом процесу рецензування урядом». Отже, перед нам — цензурований варіант того, що на самому початку хотів сказати пан адмірал. Крім того, цю книгу, яка, в цілому, є суцільною одою американському солдату, потрібно читати в більш широкому контексті: варто пам&#8217;ятати, приміром, про ганебну в&#8217;язницю Гуантанамо, яка діє досі і яка знов випливла на медійну поверхню завдяки кінострічці «Мавританець» з Бенедиктом Камбербетчем і Джоді Фостер у головних ролях. Не забувати варто й фактичну відсутність зброї масового ураження в Іраку — головний привід для вторгнення союзників до цієї країни.</p><p>Втім, навіть і на цьому фоні книга Макрейвена маю беззаперечну цінність <strong>і як</strong> джерело інформації про лаштунки гучних операцій з пошуку та знаходження відомих на весь світ терористів, <strong>і як</strong> оповідь про «внутрішню кухню» з приготування стиглих «морських котиків», і<strong> як</strong> історія екранізованого порятунку від піратів судна Maersk Alabama (звісно, роль капітана Річарда Філліпса грав незамінний Том Хенкс (він також капітан у «ґрейхаунді» й «Саллі»), <strong>і як</strong> посібник з практичного лідерства.</p><p>Далі &#8211; три пункти, чому читання мемуарів Макрейвена — це не тільки цікаве заняття, але й інтелектуальний крок.</p><h2>Лідерство</h2><p>Як юнак, що побудував кар&#8217;єру крізь піт, тремтіння від холоду та сльози, Макрейвен приділяє багато уваги тому, як долати труднощі й досягати успіху. Звісно, це все не про зацукрований «успєшний успєх», а про досягання реальних, вимірюваних цілей. І адмірал з готовністю ділиться цими принципами. Він радить читачам спробувати дотримуватись відомого правила «морських котиків» «<strong>виконувати завдання за раз»</strong>. Для Макрейвена це «філософія виживання у важкі моменти». Тут було б варто процитувати автора більш розлого:</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Як і у звичайному житті, успіх у школі «морських котиків» не завжди був прерогативою найсильнішого, найшвидшого чи найрозумнішого. Нерідко успіху досягав той, хто, можливо, коливався, зазнавав невдачі, спотикався, але виявляв наполегливість, вставав і продовжував рухатись. Завжди рухайтесь вперед, виконуйте одне завдання за раз</p>					<cite>									<span><strong>(с. 52)</strong></span> 							</cite>			</blockquote><p>Американці цінують цей досвід Макрейвена: його <a href="https://www.youtube.com/watch?v=pxBQLFLei70" target="_blank" rel="noopener noreferrer">мотиваційна промова</a> перед випускниками Техаського університету у травні 2014 року набрала понад 14 млн переглядів.</p><h2>Шаноблива командність</h2><p>Книга просто переповнена згадками про різноманітних рядових, сержантів, полковників і генералів, про яких Макрейвен розповідає з повагою та пошаною. Наприкінці майже кожного розділу він захоплюється бойовими якостями та духом свого керівництва та підлеглих (що треба розуміти у контексті, вказаному вище). Деякі його характеристики — наче діаманти. Приміром, про свого керівника, генерала Девіда Петреуса, він писав так:</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Його велич крилась у його здібності брати на себе відповідальність за хибні кроки та навіть за невдачі своїх підлеглих: виховувати відданість через особисте відчуття командної відповідальності</p>					<cite>									<span><strong>(с. 249)</strong></span> 							</cite>			</blockquote><p>З іншого боку, з посади директора ЦРУ Петреус був звільнений за адюльтер та передачу секретних даних авторці його біографії (та об&#8217;єкту його сексуальних бажань) Полі Бродвелл. Звісно, цей суцільний позитив можна пояснити роботою цензорів, але, на мій погляд, тут йдеться про намір зацементувати у книзі пам&#8217;ять про найкращі риси своїх лідерів, побратимів та підлеглих. Це намір, якому українцям варто навчитись.</p><h2>Армія — це система</h2><p>З точки зору public relations, «Морські історія» — це неймовірно сильний комунікаційний інструмент, коли йдеться про створення позитивного іміджу американських ВМС та сил спеціальних операцій. Вхід до когорти «морських котиків» — неймовірно складний (настільки складний, що, як пише автор на 73-й сторінці, «наступні 37 років я порівнював кожну важку ситуацію, в якій опинявся, з суворістю «Пекельного тижня» (це підсумкове випробування «котиків» — О.Г.). [&#8230;]. Я був певен, що які б сюрпризи не піднесло мені життя, я все зможу подолати». Цей підхід, до речі, <a href="https://www.facebook.com/alexey.gordyeyev/posts/4221640807931961" target="_blank" rel="noopener noreferrer">дуже конструктивний</a>). Втім, після проходження цього пекла кожен американець і американка можуть повноцінно реалізувати себе у війську. Макрейвен нікуди не ховає необхідність суворої субординації — він постійно пише про свої звіти, дзвінки та очікування на рішення його керівників і, зокрема, президентів США Буша-молодшого та Обами. Він не приховує ризики для життя і детально описує відвідини військовослужбовців з інвалідністю. Своїм читачам (а це й американські юнаки) він малює військо, де є місце і дисципліні, і героїзму, і кар&#8217;єрному зростанню, і смерті. Дійсно цікаво було б дізнатись, чи вплинула книга на кількість рекрутів до ВМС та ССО США.</p><p>Зрештою, «Морські історії» — <strong>це не професійна чи наукова література</strong>. Книга художня, читається легко та швидко. Цікаво, що після її прочитання відчуваєш гордість і повагу до американського війська. І розумієш, що Україні не вистачає аналогічної літератури, де б — чи це можливо? — ексміністр оборони С. Полторак чи ексначальник Генштабу ЗСУ В. Муженко з гордістю за ЗСУ та наших хлопців розповідали про бекґраунд успішних військових операцій проти РФ. Напевно, і для цього потрібен час.</p><p><em>Рекомендую книгу тим, хто шукає мотивації та сил для добрих вчинків</em>. Макрейвен чимало пережив і набув достатнього авторитету, щоби говорити про успіх та його (завжди) не низьку ціну.</p>

🌊 Вільям Макрейвен «Морські історії»: огляд

Розповідаємо про все, що стосується креативних індустрій України та світу. Розкажіть про власний кейс, прочитайте розповіді зі світу творчих людей та отримайте порцію натхнення. У рубриці ви знайдете цікаві можливості, новини, кейси та розповіді про мистецтво, культуру, книги, цифрові технології у творчості тощо.

Креатив

Що є у «Морських історіях» В. Макрейвена? Розповідь про лаштунки гучних антитерористичних операцій і уроки подолання проблем від «морського котика»

У військовій історії США Вільям Макрейвен — особа непересічна.

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61105035a99b7_233791017_253091463312280_5841438172255969664_n.jpg" img_id="125631"]

«Морський котик», який побудував собі відповідну кар'єру із самого низу (почав аж у червні 1977 року), адмірал ВМС США (з 2011), командувач Командування спеціальних операцій США (2011—2014) та Об'єднаного Командування спеціальних операцій (2008—2011). Учасник воєн у Перській затоці, Іраку та Афганістані. Командир, чиє досвідчене керівництво сприяло (та не заважало) захопленню живим Саддама Хусейна та ліквідації Усами бен Ладена і сотень інших терористів. Людина, відповідальна за появу принципів стратегії американської нацбезпеки, стратегії по боротьбі з тероризмом і основних положень політики США по переговорах з терористами й звільненню заручників.

[/journal]

<em>У такого інсайдера мемуари не можуть бути нудними. І «Морські історії» — точно не такі.  </em>

Видання побачило світ у травні 2019 року. До того Макрейвен вже випустив дві книги: "Spec Ops: Case Studies in Special Operations Warfare Theory and Practice" (у 1995-му) та бестселер "Make Your Bed: Little Things That Can Change Your Life... And Maybe the World" (2017).

Український переклад «Морських історій» — переклад, який дійсно приємно читати - оперативно вийшов у 2020 році у видавництві «КМ-Букс». <em>По суті, це 18 розлогих оповідей, які описують попереднє покоління американських військовиків та історію самого життя Макрейвена у дитинстві, під час служби та наприкінці його понад 40-річної військової кар'єри.</em>

Але перед тим, як переходити безпосередньо до самого змісту книжки, важливо згадати ось про що. Сам Макрейвен в її кінці висловлює подяку Майклу Руссо з Міноборони США за те, що той допоміг йому з «проходженням рукописом процесу рецензування урядом». Отже, перед нам — цензурований варіант того, що на самому початку хотів сказати пан адмірал. Крім того, цю книгу, яка, в цілому, є суцільною одою американському солдату, потрібно читати в більш широкому контексті: варто пам'ятати, приміром, про ганебну в'язницю Гуантанамо, яка діє досі і яка знов випливла на медійну поверхню завдяки кінострічці «Мавританець» з Бенедиктом Камбербетчем і Джоді Фостер у головних ролях. Не забувати варто й фактичну відсутність зброї масового ураження в Іраку — головний привід для вторгнення союзників до цієї країни.

Втім, навіть і на цьому фоні книга Макрейвена маю беззаперечну цінність <strong>і як</strong> джерело інформації про лаштунки гучних операцій з пошуку та знаходження відомих на весь світ терористів, <strong>і як</strong> оповідь про «внутрішню кухню» з приготування стиглих «морських котиків», і<strong> як</strong> історія екранізованого порятунку від піратів судна Maersk Alabama (звісно, роль капітана Річарда Філліпса грав незамінний Том Хенкс (він також капітан у «ґрейхаунді» й «Саллі»), <strong>і як</strong> посібник з практичного лідерства.

Далі - три пункти, чому читання мемуарів Макрейвена — це не тільки цікаве заняття, але й інтелектуальний крок.
<h2>Лідерство</h2>
Як юнак, що побудував кар'єру крізь піт, тремтіння від холоду та сльози, Макрейвен приділяє багато уваги тому, як долати труднощі й досягати успіху. Звісно, це все не про зацукрований «успєшний успєх», а про досягання реальних, вимірюваних цілей. І адмірал з готовністю ділиться цими принципами. Він радить читачам спробувати дотримуватись відомого правила «морських котиків» «<strong>виконувати завдання за раз»</strong>. Для Макрейвена це «філософія виживання у важкі моменти». Тут було б варто процитувати автора більш розлого:

[blockquote_with_author name="(с. 52)" content="Як і у звичайному житті, успіх у школі «морських котиків» не завжди був прерогативою найсильнішого, найшвидшого чи найрозумнішого. Нерідко успіху досягав той, хто, можливо, коливався, зазнавав невдачі, спотикався, але виявляв наполегливість, вставав і продовжував рухатись. Завжди рухайтесь вперед, виконуйте одне завдання за раз"]

Американці цінують цей досвід Макрейвена: його <a href="https://www.youtube.com/watch?v=pxBQLFLei70" target="_blank" rel="noopener noreferrer">мотиваційна промова</a> перед випускниками Техаського університету у травні 2014 року набрала понад 14 млн переглядів.
<h2>Шаноблива командність</h2>
Книга просто переповнена згадками про різноманітних рядових, сержантів, полковників і генералів, про яких Макрейвен розповідає з повагою та пошаною. Наприкінці майже кожного розділу він захоплюється бойовими якостями та духом свого керівництва та підлеглих (що треба розуміти у контексті, вказаному вище). Деякі його характеристики — наче діаманти. Приміром, про свого керівника, генерала Девіда Петреуса, він писав так:

[blockquote_with_author name="(с. 249)" content="Його велич крилась у його здібності брати на себе відповідальність за хибні кроки та навіть за невдачі своїх підлеглих: виховувати відданість через особисте відчуття командної відповідальності"]

З іншого боку, з посади директора ЦРУ Петреус був звільнений за адюльтер та передачу секретних даних авторці його біографії (та об'єкту його сексуальних бажань) Полі Бродвелл. Звісно, цей суцільний позитив можна пояснити роботою цензорів, але, на мій погляд, тут йдеться про намір зацементувати у книзі пам'ять про найкращі риси своїх лідерів, побратимів та підлеглих. Це намір, якому українцям варто навчитись.
<h2>Армія — це система</h2>
З точки зору public relations, «Морські історія» — це неймовірно сильний комунікаційний інструмент, коли йдеться про створення позитивного іміджу американських ВМС та сил спеціальних операцій. Вхід до когорти «морських котиків» — неймовірно складний (настільки складний, що, як пише автор на 73-й сторінці, «наступні 37 років я порівнював кожну важку ситуацію, в якій опинявся, з суворістю «Пекельного тижня» (це підсумкове випробування «котиків» — О.Г.). [...]. Я був певен, що які б сюрпризи не піднесло мені життя, я все зможу подолати». Цей підхід, до речі, <a href="https://www.facebook.com/alexey.gordyeyev/posts/4221640807931961" target="_blank" rel="noopener noreferrer">дуже конструктивний</a>). Втім, після проходження цього пекла кожен американець і американка можуть повноцінно реалізувати себе у війську. Макрейвен нікуди не ховає необхідність суворої субординації — він постійно пише про свої звіти, дзвінки та очікування на рішення його керівників і, зокрема, президентів США Буша-молодшого та Обами. Він не приховує ризики для життя і детально описує відвідини військовослужбовців з інвалідністю. Своїм читачам (а це й американські юнаки) він малює військо, де є місце і дисципліні, і героїзму, і кар'єрному зростанню, і смерті. Дійсно цікаво було б дізнатись, чи вплинула книга на кількість рекрутів до ВМС та ССО США.

Зрештою, «Морські історії» — <strong>це не професійна чи наукова література</strong>. Книга художня, читається легко та швидко. Цікаво, що після її прочитання відчуваєш гордість і повагу до американського війська. І розумієш, що Україні не вистачає аналогічної літератури, де б — чи це можливо? — ексміністр оборони С. Полторак чи ексначальник Генштабу ЗСУ В. Муженко з гордістю за ЗСУ та наших хлопців розповідали про бекґраунд успішних військових операцій проти РФ. Напевно, і для цього потрібен час.

<em>Рекомендую книгу тим, хто шукає мотивації та сил для добрих вчинків</em>. Макрейвен чимало пережив і набув достатнього авторитету, щоби говорити про успіх та його (завжди) не низьку ціну.

🌊 Вільям Макрейвен досягнув неймовірної військової посади. У «Морських історіях» він розповідає про свою службу і принципи успіху, коли смерть поряд 

<p>Gris — це особливий проєкт, який створили двоє кодерів та художник, чиї роботи об'їздили світ. Гра наповнена особливою атмосферою в якій поєднується смуток, легкість, біль та краса. Детальніше у відео.

https://youtu.be/CEdQOhfWBP0</p>

<p>Gris — це особливий проєкт, який створили двоє кодерів та художник, чиї роботи об&#8217;їздили світ. Гра наповнена особливою атмосферою в якій поєднується смуток, легкість, біль та краса. Детальніше у відео.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/CEdQOhfWBP0"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div></p>

Приємна та ніжна гра, яка більше про мистецтво аніж про ігрові механіки.

Gris — це особливий проєкт, який створили двоє кодерів та художник, чиї роботи об'їздили світ. Гра наповнена особливою атмосферою в якій поєднується смуток, легкість, біль та краса. Детальніше у відео.

https://youtu.be/CEdQOhfWBP0

<p>Gris — це особливий проєкт, який створили двоє кодерів та художник, чиї роботи об&#8217;їздили світ. Гра наповнена особливою атмосферою в якій поєднується смуток, легкість, біль та краса. Детальніше у відео.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/CEdQOhfWBP0"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div>

🥰 Відеоігри можуть бути мистецтвом! Gris: огляд інді гри 

<p>Подкаст про ігри, а саме як пограти найдешевше чи навіть безкоштовно. В цьому відео ми побачимо гру TrainsSimWorld2 та Dragon Raja

https://www.youtube.com/watch?v=WAX0s6rN2Ic

#Epic Games Store

Емулятор Android-а - Blue Stacks — https://www.bluestacks.com/ru/bluestacks-5.html

А також бонусом Еллі-чан та Геншин Імпакт</p>

<p>Подкаст про ігри, а саме як пограти найдешевше чи навіть безкоштовно. В цьому відео ми побачимо гру TrainsSimWorld2 та Dragon Raja</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/WAX0s6rN2Ic"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>#Epic Games Store</p><p>Емулятор Android-а &#8211; Blue Stacks — https://www.bluestacks.com/ru/bluestacks-5.html</p><p>А також бонусом Еллі-чан та Геншин Імпакт</p>

<p>u041fu0456u0434u043au0430u0441u0442 u043fu0440u043e u0456u0433u0440u0438, u0430 u0441u0430u043cu0435 u044fu043a u043fu043eu0433u0440u0430u0442u0438 u043du0430u0439u0434u0435u0448u0435u0432u0448u0435 u0447u0438 u043du0430u0432u0456u0442u044c u0431u0435u0437u043au043eu0448u0442u043eu0432u043du043e. u0412 u0446u044cu043eu043cu0443 u0432u0456u0434u0435u043e u043cu0438 u043fu043eu0431u0430u0447u0438u043cu043e u0433u0440u0443 TrainsSimWorld2 u0442u0430 Dragon Raja</p><p>https://www.youtube.com/watch?v=WAX0s6rN2Ic</p><p>#Epic Games Store</p><p>u0415u043cu0443u043bu044fu0442u043eu0440 Android-u0430 - Blue Stacks - https://www.bluestacks.com/ru/bluestacks-5.html</p><p>u0430 u0442u0430u043au043eu0436 u0431u043eu043du0443u0441u043eu043c u0415u043bu043bu0456-u0447u0430u043d u0442u0430 u0413u0435u043du0448u0438u043d u0406u043cu043fu0430u043au0442</p><p><br></p><p><br></p>

igrolyad.jpg

u0406u0433u0440u043eu043bu044fu0434 - u043fu043eu0434u043au0430u0441u0442 u043fu0440u043e u0431u0435u0437u043au043eu0448u0442u043eu0432u043du0456 u0456u0433u0440u0438, u043du043eu043cu0435u0440 2

TrainSimWorld 2, Genshin Impact u0442u0430 Dragon Raja

TrainSimWorld 2, Genshin Impact та Dragon Raja

Подкаст про ігри, а саме як пограти найдешевше чи навіть безкоштовно. В цьому відео ми побачимо гру TrainsSimWorld2 та Dragon Raja

https://www.youtube.com/watch?v=WAX0s6rN2Ic

#Epic Games Store

Емулятор Android-а - Blue Stacks — https://www.bluestacks.com/ru/bluestacks-5.html

А також бонусом Еллі-чан та Геншин Імпакт

👀 Ігроляд — подкаст про безкоштовні ігри, номер 2

<p>Літературний огляд як новинок книгарень, так і самвидаву. В цьому відео ви почуєте огляд на комікс «Горизонт: Новий світанок (Сонячний яструб)» від Туос Комікс та Guarilla GamesSony Interactive Entertainment, «Сни та прокляття» Володимира Яремчука (<a href="https://arkush.net/book/724)" target="_blank" rel="noopener noreferrer">https://arkush.net/book/724)</a> та «Планета Туману» Дар'ї Гребельник (<a href="https://arkush.net/book/679)" target="_blank" rel="noopener noreferrer">https://arkush.net/book/679)</a>

https://www.youtube.com/watch?v=03WLjDGxdnk

Текстова версія оглядів буде опублікована трохи згодом.

Додам, на порталі Аркуш зараз проходить конкурс науково-фантастичних оповідань до Дня Незалежності України, запрошую брати участь в конкурсі (тобто віддати голос за найкращий на вашу думку твір). Після завершення конкурсу я теж розгляну оповідання-переможці в свойому огляді. Дякую за увагу.</p>

<p>Літературний огляд як новинок книгарень, так і самвидаву. В цьому відео ви почуєте огляд на комікс «Горизонт: Новий світанок (Сонячний яструб)» від Туос Комікс та Guarilla GamesSony Interactive Entertainment, «Сни та прокляття» Володимира Яремчука (<a href="https://arkush.net/book/724)" target="_blank" rel="noopener noreferrer">https://arkush.net/book/724)</a> та «Планета Туману» Дар&#8217;ї Гребельник (<a href="https://arkush.net/book/679)" target="_blank" rel="noopener noreferrer">https://arkush.net/book/679)</a></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/03WLjDGxdnk"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Текстова версія оглядів буде опублікована трохи згодом.</p><p>Додам, на порталі Аркуш зараз проходить конкурс науково-фантастичних оповідань до Дня Незалежності України, запрошую брати участь в конкурсі (тобто віддати голос за найкращий на вашу думку твір). Після завершення конкурсу я теж розгляну оповідання-переможці в свойому огляді. Дякую за увагу.</p>

Літературний огляд як новинок книгарень, так і самвидаву «Літогляд». Випуск 2-ий

Літературний огляд як новинок книгарень, так і самвидаву. В цьому відео ви почуєте огляд на комікс «Горизонт: Новий світанок (Сонячний яструб)» від Туос Комікс та Guarilla Games\Sony Interactive Entertainment, «Сни та прокляття» Володимира Яремчука (<a href="https://arkush.net/book/724)" target="_blank" rel="noopener noreferrer">https://arkush.net/book/724)</a> та «Планета Туману» Дар'ї Гребельник (<a href="https://arkush.net/book/679)" target="_blank" rel="noopener noreferrer">https://arkush.net/book/679)</a>

https://www.youtube.com/watch?v=03WLjDGxdnk

Текстова версія оглядів буде опублікована трохи згодом.

Додам, на порталі Аркуш зараз проходить конкурс науково-фантастичних оповідань до Дня Незалежності України, запрошую брати участь в конкурсі (тобто віддати голос за найкращий на вашу думку твір). Після завершення конкурсу я теж розгляну оповідання-переможці в свойому огляді. Дякую за увагу.

<p>Літературний огляд як новинок книгарень, так і самвидаву. В цьому відео ви почуєте огляд на комікс «Горизонт: Новий світанок (Сонячний яструб)» від Туос Комікс та Guarilla Games\Sony Interactive Entertainment, «Сни та прокляття» Володимира Яремчука (<a href="https://arkush.net/book/724)" target="_blank" rel="noopener noreferrer">https://arkush.net/book/724)</a> та «Планета Туману» Дар&#8217;ї Гребельник (<a href="https://arkush.net/book/679)" target="_blank" rel="noopener noreferrer">https://arkush.net/book/679)</a></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/03WLjDGxdnk"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Текстова версія оглядів буде опублікована трохи згодом.</p><p>Додам, на порталі Аркуш зараз проходить конкурс науково-фантастичних оповідань до Дня Незалежності України, запрошую брати участь в конкурсі (тобто віддати голос за найкращий на вашу думку твір). Після завершення конкурсу я теж розгляну оповідання-переможці в свойому огляді. Дякую за увагу.</p>

📚 Літогляд №2: 2021

<h2><a href="https://arkush.net/book/270)" target="_blank" rel="noopener" data-schema-attribute=""> «Стрімер» Івана Дурського</a></h2>
Що сподобалось: світ і атмосфера, деякі другорядні персонажі (як Влад Цепеш), опис здичавілих монстрів, будову міста... Ну й алюзії на сучасність, у мене он талановитий друг (до того переможець літературної премії Коронація слова, ніяк не може знайти свого читача і популярність і б'ється за неї, коли паралельно є купа інших менш професійних авторів... не буду про наболіле). Власне головний плюс цієї історії, що вона як криве дзеркало на наш світ. Другий плюс - легкість прочитання, досить непогано (як на мене) вичитаний текст, я не дуже багато спотикався...

А от з мінусами... — Мене практично з самого початку щось муляло очі, і наче в жанрах немає комедії, щоб тут висміювалися штампи, але сам твір побудований саме на штампах.

Головний герой, такий собі... ні, не Марті Сью, бо його слабкість — це якоюсь мірою наївність. Ну тобто йому одразу везе і не везе, особливо в приватному житті. (є такий тип героїв), такий собі «тупий» воїн (чек). У нього є кращий друг, котрий хитріший і розумніший, і звісно в приватному житті у того краще (чек). У гг є практичний і популярний антипод (ще чек). Гг закоханий в дівчину того антипода, котра веде себе як остання скотина і взагалі уява малює таку собі глямурну білявку (чек), паралельно гг співпрацює з крутим вампіром, у котрого повадки такі як... в сучасних фільмах і книгах про вампірів, та цей персонаж здається найбільш живим.

Під час другого полювання на ягу чекаєш, як он молода яга повернеться до героя, той її пожаліє, може покажуть що дикі монстри не такі ж дикі. Чи можливо будуть себе вести і як розумні створіння. Ні, дикі монстри ведуть себе як моби в іграх (зрозуміло що за основу, ну тобто натхненням був Відьмак).

Моя хвора уява навіть чекала що Орест може одомашнить Ягу, бо саме до такого я звик в аніме, коли там подібні персонажі. (так, я анімешнік з довгим стажем і тому тут теж бачу вплив як ігор, так і аніме)

Ну і поки що я не побачив розвиток головного героя.

Маю надію що я неправий і нас чекають повороти сюжету. Поки що слідкую за романом і бажаю вдачі.
<h2><a href="https://arkush.net/book/677" target="_blank" rel="noopener" data-schema-attribute=""><strong>«Дар» Катерини Карлащук</strong></a></h2>
У книзі Катерини Карлащук. Головним мінусом, як на мене, є те що історія швидко закінчується. Бо виконана в стилі популярних сучасних фентезійних романів, як он романи Лі Бардуго, але тим часом робить цю новелу унікальною. Ти чекаєш тут типове «сьодзьо» (коли роман крутиться навколо однієї героїні, в котру всі закохуються...), більш того новела розвивається саме за цим сценарієм, але дуже швидко приходить розв'язка.

Можливо хтось з читачів не повірить в кохання між головними героями, бо через короткий обсяг не побачить розвиток стосунків між персонажами.

З іншої сторони це казка, світла казка про самопожертву. Головна ідея тут викристалізована з самого початку, і обидва головні герої міцно тримають її у своєму серці.

З таких собі мінусів — трохи різонули око сучасні назви, як «рак» (якщо світ новели не побудований на основі нашого, то цю хворобу можна було б назвати якось по іншому) та «інсургенти» (чому не називати просто «повстанці»)

https://www.youtube.com/watch?v=GtpXUmb348Y&t=1s

<h2><a href="https://arkush.net/book/270)" target="_blank" rel="noopener" data-schema-attribute=""> «Стрімер» Івана Дурського</a></h2><p>Що сподобалось: світ і атмосфера, деякі другорядні персонажі (як Влад Цепеш), опис здичавілих монстрів, будову міста&#8230; Ну й алюзії на сучасність, у мене он талановитий друг (до того переможець літературної премії Коронація слова, ніяк не може знайти свого читача і популярність і б&#8217;ється за неї, коли паралельно є купа інших менш професійних авторів&#8230; не буду про наболіле). Власне головний плюс цієї історії, що вона як криве дзеркало на наш світ. Другий плюс &#8211; легкість прочитання, досить непогано (як на мене) вичитаний текст, я не дуже багато спотикався&#8230;</p><p>А от з мінусами&#8230; — Мене практично з самого початку щось муляло очі, і наче в жанрах немає комедії, щоб тут висміювалися штампи, але сам твір побудований саме на штампах.</p><p>Головний герой, такий собі&#8230; ні, не Марті Сью, бо його слабкість — це якоюсь мірою наївність. Ну тобто йому одразу везе і не везе, особливо в приватному житті. (є такий тип героїв), такий собі «тупий» воїн (чек). У нього є кращий друг, котрий хитріший і розумніший, і звісно в приватному житті у того краще (чек). У гг є практичний і популярний антипод (ще чек). Гг закоханий в дівчину того антипода, котра веде себе як остання скотина і взагалі уява малює таку собі глямурну білявку (чек), паралельно гг співпрацює з крутим вампіром, у котрого повадки такі як&#8230; в сучасних фільмах і книгах про вампірів, та цей персонаж здається найбільш живим.</p><p>Під час другого полювання на ягу чекаєш, як он молода яга повернеться до героя, той її пожаліє, може покажуть що дикі монстри не такі ж дикі. Чи можливо будуть себе вести і як розумні створіння. Ні, дикі монстри ведуть себе як моби в іграх (зрозуміло що за основу, ну тобто натхненням був Відьмак).</p><p>Моя хвора уява навіть чекала що Орест може одомашнить Ягу, бо саме до такого я звик в аніме, коли там подібні персонажі. (так, я анімешнік з довгим стажем і тому тут теж бачу вплив як ігор, так і аніме)</p><p>Ну і поки що я не побачив розвиток головного героя.</p><p>Маю надію що я неправий і нас чекають повороти сюжету. Поки що слідкую за романом і бажаю вдачі.</p><h2><a href="https://arkush.net/book/677" target="_blank" rel="noopener" data-schema-attribute=""><strong>«Дар» Катерини Карлащук</strong></a></h2><p>У книзі Катерини Карлащук. Головним мінусом, як на мене, є те що історія швидко закінчується. Бо виконана в стилі популярних сучасних фентезійних романів, як он романи Лі Бардуго, але тим часом робить цю новелу унікальною. Ти чекаєш тут типове «сьодзьо» (коли роман крутиться навколо однієї героїні, в котру всі закохуються&#8230;), більш того новела розвивається саме за цим сценарієм, але дуже швидко приходить розв&#8217;язка.</p><p>Можливо хтось з читачів не повірить в кохання між головними героями, бо через короткий обсяг не побачить розвиток стосунків між персонажами.</p><p>З іншої сторони це казка, світла казка про самопожертву. Головна ідея тут викристалізована з самого початку, і обидва головні герої міцно тримають її у своєму серці.</p><p>З таких собі мінусів — трохи різонули око сучасні назви, як «рак» (якщо світ новели не побудований на основі нашого, то цю хворобу можна було б назвати якось по іншому) та «інсургенти» (чому не називати просто «повстанці»)</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/GtpXUmb348Y"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div>

Огляд творів прочитаних на «Аркуші», порталі самвидаву. «Стрімер» Івана Дурського і «Дар» Катерини Карлащук.

<h2><a href="https://arkush.net/book/270)" target="_blank" rel="noopener" data-schema-attribute=""> «Стрімер» Івана Дурського</a></h2>
Що сподобалось: світ і атмосфера, деякі другорядні персонажі (як Влад Цепеш), опис здичавілих монстрів, будову міста... Ну й алюзії на сучасність, у мене он талановитий друг (до того переможець літературної премії Коронація слова, ніяк не може знайти свого читача і популярність і б'ється за неї, коли паралельно є купа інших менш професійних авторів... не буду про наболіле). Власне головний плюс цієї історії, що вона як криве дзеркало на наш світ. Другий плюс - легкість прочитання, досить непогано (як на мене) вичитаний текст, я не дуже багато спотикався...

А от з мінусами... — Мене практично з самого початку щось муляло очі, і наче в жанрах немає комедії, щоб тут висміювалися штампи, але сам твір побудований саме на штампах.

Головний герой, такий собі... ні, не Марті Сью, бо його слабкість — це якоюсь мірою наївність. Ну тобто йому одразу везе і не везе, особливо в приватному житті. (є такий тип героїв), такий собі «тупий» воїн (чек). У нього є кращий друг, котрий хитріший і розумніший, і звісно в приватному житті у того краще (чек). У гг є практичний і популярний антипод (ще чек). Гг закоханий в дівчину того антипода, котра веде себе як остання скотина і взагалі уява малює таку собі глямурну білявку (чек), паралельно гг співпрацює з крутим вампіром, у котрого повадки такі як... в сучасних фільмах і книгах про вампірів, та цей персонаж здається найбільш живим.

Під час другого полювання на ягу чекаєш, як он молода яга повернеться до героя, той її пожаліє, може покажуть що дикі монстри не такі ж дикі. Чи можливо будуть себе вести і як розумні створіння. Ні, дикі монстри ведуть себе як моби в іграх (зрозуміло що за основу, ну тобто натхненням був Відьмак).

Моя хвора уява навіть чекала що Орест може одомашнить Ягу, бо саме до такого я звик в аніме, коли там подібні персонажі. (так, я анімешнік з довгим стажем і тому тут теж бачу вплив як ігор, так і аніме)

Ну і поки що я не побачив розвиток головного героя.

Маю надію що я неправий і нас чекають повороти сюжету. Поки що слідкую за романом і бажаю вдачі.
<h2><a href="https://arkush.net/book/677" target="_blank" rel="noopener" data-schema-attribute=""><strong>«Дар» Катерини Карлащук</strong></a></h2>
У книзі Катерини Карлащук. Головним мінусом, як на мене, є те що історія швидко закінчується. Бо виконана в стилі популярних сучасних фентезійних романів, як он романи Лі Бардуго, але тим часом робить цю новелу унікальною. Ти чекаєш тут типове «сьодзьо» (коли роман крутиться навколо однієї героїні, в котру всі закохуються...), більш того новела розвивається саме за цим сценарієм, але дуже швидко приходить розв'язка.

Можливо хтось з читачів не повірить в кохання між головними героями, бо через короткий обсяг не побачить розвиток стосунків між персонажами.

З іншої сторони це казка, світла казка про самопожертву. Головна ідея тут викристалізована з самого початку, і обидва головні герої міцно тримають її у своєму серці.

З таких собі мінусів — трохи різонули око сучасні назви, як «рак» (якщо світ новели не побудований на основі нашого, то цю хворобу можна було б назвати якось по іншому) та «інсургенти» (чому не називати просто «повстанці»)

https://www.youtube.com/watch?v=GtpXUmb348Y&amp;t=1s

📚 Літогляд №1: Огляд самвидав творів 

<p>Команда розробників модифікації <strong>Anomaly</strong> до оригінальної серії <strong>S.T.A.L.K.E.R </strong>оголосили про вихід версії <strong>1.5.1</strong>, який по суті став самостійним AAA проектом по всесвіту із трьома новими сюжетними лініями.

Наразі мод <a href="https://www.moddb.com/downloads/stalker-anomaly-151" target="_blank" rel="noopener noreferrer">розповсюджується безкоштовно</a> і не потребує наявності оригінальної гри.

https://youtu.be/uVgSP9V6MGs
</p><h3 class="ql-align-center"><strong><em>STALKER: Anomaly</em></strong></h3>
Напевно слід почати з того, що мод розроблявся від шанувальників для шанувальників всесвіту <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>.. Час від часу складалось враження, що автори оглядались на<strong> Metro</strong> та <strong>Dark Souls</strong>, що насправді дуже добре. Постійний брак набоїв, небезпечні вороги, мутанти, аномалії, спрага та інші генератори частих смертей роблять Зону місцем де насправді складно вижити.

Загальна складність значно виросла, вороги стали дещо розумнішими й значно точнішими. Бездумний штурм майже завжди дорівнюватиме смерті. Однак це означає, що зі стартовим пістолетом не вдасться зачистити лагер, все залежить від самого гравця. Баланс насправді хороший, як гравець, так і гравця можуть вбити одним влучним попаданням, в залежності від амуніції. До того поранення, голод, радіація та інші фактори серйозно впливають на персонажа і досить швидко приводять до смерті. Звісно все вище згадане, і не тільки, можна налаштувати в конфігураціях, однак не раджу цього робити.

В проекті наявні всі локації із трилогії, між якими можна вільно переміщуватись. Під час створення персонажа є можливість відразу вказати угрупування до якого належатиме гравець. Саме від цього вибору залежатиме стартова локація і відношення деяких груп.

Інколи може трапитись, що по сюжету потрібна допомога когось із ворожого угруповання. З ним може допомогти одна із нових механік – маскування. Передягнувшись і почепивши розпізнавальні знаки, можна буде переміщуватись по ворожій території не привертаючи увагу.

Крім того, в модифікації є свого роду крафт. Знайшовши рецепт та всі необхідні компоненти, гравець може створювати певні предмети. При тому, що для приготування їжі потрібен лише спеціальний набір, а для медикаментів та амуніції окрім наборів, потрібно орендувати станок у техніка. Зброю, шоломи та броню, можна ремонтувати за допомогою польових наборів, а для капремонту окрім станка та спеціального набору потрібні деталі для заміни. Останні можна отримати розбираючи різну зброю. Однак вони, зазвичай, не в найкращому стані, тому потрібен напильник або мультитул для їх ремонту. Крім того, всі набори та інструменти мають обмежену кількість використання. Тут ще достатньо особливостей і деталей в яких слід розібратись. Порадити можу лише, читати опис предметів, він нарешті став повноцінним, та нести все до свого ящика на Янові, ніколи не знаєш що може знадобитись.
<div id="attachment_119836" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O.png" data-quill-caption="STALKER: Anomaly">

<img class="wp-image-119836" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O.png" alt="STALKER: Anomaly">
<p id="caption-attachment-119836" class="wp-caption-text">STALKER: Anomaly</p>

</div>
Також розробники приділили увагу візуалу та симуляції живого світу. В загальному картинка стала виглядати помітно краще, у порівнянні з оригіналом. При цьому, в налаштуваннях можна досить детально корегувати параметири графіки, починаючи від тіней, а закінчуючи висотою і щільністю трави та кількістю трупів і на якій відстані вони зникають. Тому мод можна запустити навіть на інтегрованих відеокартах.

Що до симуляції живого світу, то тут розробники збільшили кількість персонажів на локаціях та створили свого роду чат в якому ті діляться новинами, виставляють оголошення, коментують побачене та інше. Неодноразово траплялись ситуації коли помічаєш когось із ворожого угрупування, який підкрадається із заду. Час від часу на перестрілки збігаються мутанти, бандити, монолітовці та інші. При тому з різних кутків локації постійно доносяться автоматні черги, однак така активність ближче до центру Зони, починаючи десь із «Рижого лісу».

Нажаль, загальне враження від новинки псують баги та оптимізація проекту. Неодноразово доводилось стикатись зі зникнення амуніції під час ремонту, залипанням однієї клавіші та іншими проблемами. Однак із коментарів стає зрозуміло, що автори активно працюють над цим, тому сподіваюсь що в наступних версіях моду все буде пофіксино.
<h3 class="ql-align-center"><strong>Висновок</strong></h3>
Загалом <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>: <strong>Anomaly</strong> це дуже хороша гра яка точно сподобається шанувальникам серії. Для новачків вона буде дещо загромаджена і, можливо, дещо нудною. Однак трохи розібравшись вони зануряться в процес з головою, як це було із деякими моїми знайомим.

Раніше, автори <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong> <strong>2</strong> повідомляли, що підтримують зв’язок із шанувальниками та ознайомились із популярними модами які вийшли. Сподіваюсь, що розробники із <strong>GSC Game World</strong> зможуть перевершити <strong>Anomaly</strong>. І звісно мова йде не про візуал, а про атмосферу Зони та увагу до деталей.

Наразі <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>: <strong>Anomaly</strong> 1.5.1 можуть скачати безкоштовно всі бажаючі. Проект доступний лише для PC.
<div id="attachment_119834" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker Anomaly.JPG" data-quill-caption="Оцінки">

<img class="wp-image-119834" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker%20Anomaly.JPG" alt="Оцінки">
<p id="caption-attachment-119834" class="wp-caption-text">Оцінки</p>

</div>

<p>Команда розробників модифікації <strong>Anomaly</strong> до оригінальної серії <strong>S.T.A.L.K.E.R </strong>оголосили про вихід версії <strong>1.5.1</strong>, який по суті став самостійним AAA проектом по всесвіту із трьома новими сюжетними лініями.</p><p>Наразі мод <a href="https://www.moddb.com/downloads/stalker-anomaly-151" target="_blank" rel="noopener noreferrer">розповсюджується безкоштовно</a> і не потребує наявності оригінальної гри.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/uVgSP9V6MGs"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div></p><h3 class="ql-align-center"><strong><em>STALKER: Anomaly</em></strong></h3><p>Напевно слід почати з того, що мод розроблявся від шанувальників для шанувальників всесвіту <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>.. Час від часу складалось враження, що автори оглядались на<strong> Metro</strong> та <strong>Dark Souls</strong>, що насправді дуже добре. Постійний брак набоїв, небезпечні вороги, мутанти, аномалії, спрага та інші генератори частих смертей роблять Зону місцем де насправді складно вижити.</p><p>Загальна складність значно виросла, вороги стали дещо розумнішими й значно точнішими. Бездумний штурм майже завжди дорівнюватиме смерті. Однак це означає, що зі стартовим пістолетом не вдасться зачистити лагер, все залежить від самого гравця. Баланс насправді хороший, як гравець, так і гравця можуть вбити одним влучним попаданням, в залежності від амуніції. До того поранення, голод, радіація та інші фактори серйозно впливають на персонажа і досить швидко приводять до смерті. Звісно все вище згадане, і не тільки, можна налаштувати в конфігураціях, однак не раджу цього робити.</p><p>В проекті наявні всі локації із трилогії, між якими можна вільно переміщуватись. Під час створення персонажа є можливість відразу вказати угрупування до якого належатиме гравець. Саме від цього вибору залежатиме стартова локація і відношення деяких груп.</p><p>Інколи може трапитись, що по сюжету потрібна допомога когось із ворожого угруповання. З ним може допомогти одна із нових механік – маскування. Передягнувшись і почепивши розпізнавальні знаки, можна буде переміщуватись по ворожій території не привертаючи увагу.</p><p>Крім того, в модифікації є свого роду крафт. Знайшовши рецепт та всі необхідні компоненти, гравець може створювати певні предмети. При тому, що для приготування їжі потрібен лише спеціальний набір, а для медикаментів та амуніції окрім наборів, потрібно орендувати станок у техніка. Зброю, шоломи та броню, можна ремонтувати за допомогою польових наборів, а для капремонту окрім станка та спеціального набору потрібні деталі для заміни. Останні можна отримати розбираючи різну зброю. Однак вони, зазвичай, не в найкращому стані, тому потрібен напильник або мультитул для їх ремонту. Крім того, всі набори та інструменти мають обмежену кількість використання. Тут ще достатньо особливостей і деталей в яких слід розібратись. Порадити можу лише, читати опис предметів, він нарешті став повноцінним, та нести все до свого ящика на Янові, ніколи не знаєш що може знадобитись.</p><div id="attachment_119836" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O.png" data-quill-caption="STALKER: Anomaly"><p><img loading="lazy" width="1920" height="1080" class="wp-image-119836" src="/wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O.png" alt="STALKER: Anomaly" srcset="/wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O.png 1920w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O-300x169.png 300w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O-1024x576.png 1024w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O-768x432.png 768w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O-1536x864.png 1536w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O-650x366.png 650w" sizes="(max-width: 1920px) 100vw, 1920px" /></p><p id="caption-attachment-119836" class="wp-caption-text">STALKER: Anomaly</p></div><p>Також розробники приділили увагу візуалу та симуляції живого світу. В загальному картинка стала виглядати помітно краще, у порівнянні з оригіналом. При цьому, в налаштуваннях можна досить детально корегувати параметири графіки, починаючи від тіней, а закінчуючи висотою і щільністю трави та кількістю трупів і на якій відстані вони зникають. Тому мод можна запустити навіть на інтегрованих відеокартах.</p><p>Що до симуляції живого світу, то тут розробники збільшили кількість персонажів на локаціях та створили свого роду чат в якому ті діляться новинами, виставляють оголошення, коментують побачене та інше. Неодноразово траплялись ситуації коли помічаєш когось із ворожого угрупування, який підкрадається із заду. Час від часу на перестрілки збігаються мутанти, бандити, монолітовці та інші. При тому з різних кутків локації постійно доносяться автоматні черги, однак така активність ближче до центру Зони, починаючи десь із «Рижого лісу».</p><p>Нажаль, загальне враження від новинки псують баги та оптимізація проекту. Неодноразово доводилось стикатись зі зникнення амуніції під час ремонту, залипанням однієї клавіші та іншими проблемами. Однак із коментарів стає зрозуміло, що автори активно працюють над цим, тому сподіваюсь що в наступних версіях моду все буде пофіксино.</p><h3 class="ql-align-center"><strong>Висновок</strong></h3><p>Загалом <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>: <strong>Anomaly</strong> це дуже хороша гра яка точно сподобається шанувальникам серії. Для новачків вона буде дещо загромаджена і, можливо, дещо нудною. Однак трохи розібравшись вони зануряться в процес з головою, як це було із деякими моїми знайомим.</p><p>Раніше, автори <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong> <strong>2</strong> повідомляли, що підтримують зв’язок із шанувальниками та ознайомились із популярними модами які вийшли. Сподіваюсь, що розробники із <strong>GSC Game World</strong> зможуть перевершити <strong>Anomaly</strong>. І звісно мова йде не про візуал, а про атмосферу Зони та увагу до деталей.</p><p>Наразі <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>: <strong>Anomaly</strong> 1.5.1 можуть скачати безкоштовно всі бажаючі. Проект доступний лише для PC.</p><div id="attachment_119834" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker Anomaly.JPG" data-quill-caption="Оцінки"><p><img class="wp-image-119834" src="/wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker%20Anomaly.JPG" alt="Оцінки"></p><p id="caption-attachment-119834" class="wp-caption-text">Оцінки</p></div>

stalker-anomaly-1-5-1_4.jpg

u041eu0433u043bu044fu0434: STALKER: Anomaly 8/10. u0413u0456u0434u043du0438u0439 u041au043eu043du043au0443u0440u0435u043du0442 S.T.A.L.K.E.R 2

u041au043eu043cu0430u043du0434u0430 u0440u043eu0437u0440u043eu0431u043du0438u043au0456u0432 u043cu043eu0434u0438u0444u0456u043au0430u0446u0456u0457 Anomaly u0434u043e u043eu0440u0438u0433u0456u043du0430u043bu044cu043du043eu0457 u0441u0435u0440u0456u0457 S.T.A.L.K.E.R u043eu0433u043eu043bu043eu0441u0438u043bu0438 u043fu0440u043e u0432u0438u0445u0456u0434 u0432u0435u0440u0441u0456u0457 1.5.1, u044fu043au0438u0439 u043fu043e u0441u0443u0442u0456 u0441u0442u0430u0432 u0441u0430u043cu043eu0441u0442u0456u0439u043du0438u043c AAA u043fu0440u043eu0435u043au0442

Команда розробників модифікації Anomaly до оригінальної серії S.T.A.L.K.E.R оголосили про вихід версії 1.5.1, який по суті став самостійним AAA проект

Команда розробників модифікації <strong>Anomaly</strong> до оригінальної серії <strong>S.T.A.L.K.E.R </strong>оголосили про вихід версії <strong>1.5.1</strong>, який по суті став самостійним AAA проектом по всесвіту із трьома новими сюжетними лініями.

Наразі мод <a href="https://www.moddb.com/downloads/stalker-anomaly-151" target="_blank" rel="noopener noreferrer">розповсюджується безкоштовно</a> і не потребує наявності оригінальної гри.

https://youtu.be/uVgSP9V6MGs
<h3 class="ql-align-center"><strong><em>STALKER: Anomaly</em></strong></h3>
Напевно слід почати з того, що мод розроблявся від шанувальників для шанувальників всесвіту <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>.. Час від часу складалось враження, що автори оглядались на<strong> Metro</strong> та <strong>Dark Souls</strong>, що насправді дуже добре. Постійний брак набоїв, небезпечні вороги, мутанти, аномалії, спрага та інші генератори частих смертей роблять Зону місцем де насправді складно вижити.

Загальна складність значно виросла, вороги стали дещо розумнішими й значно точнішими. Бездумний штурм майже завжди дорівнюватиме смерті. Однак це означає, що зі стартовим пістолетом не вдасться зачистити лагер, все залежить від самого гравця. Баланс насправді хороший, як гравець, так і гравця можуть вбити одним влучним попаданням, в залежності від амуніції. До того поранення, голод, радіація та інші фактори серйозно впливають на персонажа і досить швидко приводять до смерті. Звісно все вище згадане, і не тільки, можна налаштувати в конфігураціях, однак не раджу цього робити.

В проекті наявні всі локації із трилогії, між якими можна вільно переміщуватись. Під час створення персонажа є можливість відразу вказати угрупування до якого належатиме гравець. Саме від цього вибору залежатиме стартова локація і відношення деяких груп.

Інколи може трапитись, що по сюжету потрібна допомога когось із ворожого угруповання. З ним може допомогти одна із нових механік – маскування. Передягнувшись і почепивши розпізнавальні знаки, можна буде переміщуватись по ворожій території не привертаючи увагу.

Крім того, в модифікації є свого роду крафт. Знайшовши рецепт та всі необхідні компоненти, гравець може створювати певні предмети. При тому, що для приготування їжі потрібен лише спеціальний набір, а для медикаментів та амуніції окрім наборів, потрібно орендувати станок у техніка. Зброю, шоломи та броню, можна ремонтувати за допомогою польових наборів, а для капремонту окрім станка та спеціального набору потрібні деталі для заміни. Останні можна отримати розбираючи різну зброю. Однак вони, зазвичай, не в найкращому стані, тому потрібен напильник або мультитул для їх ремонту. Крім того, всі набори та інструменти мають обмежену кількість використання. Тут ще достатньо особливостей і деталей в яких слід розібратись. Порадити можу лише, читати опис предметів, він нарешті став повноцінним, та нести все до свого ящика на Янові, ніколи не знаєш що може знадобитись.
<div id="attachment_119836" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O.png" data-quill-caption="STALKER: Anomaly">

<img class="wp-image-119836" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O.png" alt="STALKER: Anomaly" />
<p id="caption-attachment-119836" class="wp-caption-text">STALKER: Anomaly</p>

</div>
Також розробники приділили увагу візуалу та симуляції живого світу. В загальному картинка стала виглядати помітно краще, у порівнянні з оригіналом. При цьому, в налаштуваннях можна досить детально корегувати параметири графіки, починаючи від тіней, а закінчуючи висотою і щільністю трави та кількістю трупів і на якій відстані вони зникають. Тому мод можна запустити навіть на інтегрованих відеокартах.

Що до симуляції живого світу, то тут розробники збільшили кількість персонажів на локаціях та створили свого роду чат в якому ті діляться новинами, виставляють оголошення, коментують побачене та інше. Неодноразово траплялись ситуації коли помічаєш когось із ворожого угрупування, який підкрадається із заду. Час від часу на перестрілки збігаються мутанти, бандити, монолітовці та інші. При тому з різних кутків локації постійно доносяться автоматні черги, однак така активність ближче до центру Зони, починаючи десь із «Рижого лісу».

Нажаль, загальне враження від новинки псують баги та оптимізація проекту. Неодноразово доводилось стикатись зі зникнення амуніції під час ремонту, залипанням однієї клавіші та іншими проблемами. Однак із коментарів стає зрозуміло, що автори активно працюють над цим, тому сподіваюсь що в наступних версіях моду все буде пофіксино.
<h3 class="ql-align-center"><strong>Висновок</strong></h3>
Загалом <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>: <strong>Anomaly</strong> це дуже хороша гра яка точно сподобається шанувальникам серії. Для новачків вона буде дещо загромаджена і, можливо, дещо нудною. Однак трохи розібравшись вони зануряться в процес з головою, як це було із деякими моїми знайомим.

Раніше, автори <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong> <strong>2</strong> повідомляли, що підтримують зв’язок із шанувальниками та ознайомились із популярними модами які вийшли. Сподіваюсь, що розробники із <strong>GSC Game World</strong> зможуть перевершити <strong>Anomaly</strong>. І звісно мова йде не про візуал, а про атмосферу Зони та увагу до деталей.

Наразі <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>: <strong>Anomaly</strong> 1.5.1 можуть скачати безкоштовно всі бажаючі. Проект доступний лише для PC.
<div id="attachment_119834" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker Anomaly.JPG" data-quill-caption="Оцінки">

<img class="wp-image-119834" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker Anomaly.JPG" alt="Оцінки" />
<p id="caption-attachment-119834" class="wp-caption-text">Оцінки</p>

</div>

<p>Команда розробників модифікації <strong>Anomaly</strong> до оригінальної серії <strong>S.T.A.L.K.E.R </strong>оголосили про вихід версії <strong>1.5.1</strong>, який по суті став самостійним AAA проектом по всесвіту із трьома новими сюжетними лініями.</p><p>Наразі мод <a href="https://www.moddb.com/downloads/stalker-anomaly-151" target="_blank" rel="noopener noreferrer">розповсюджується безкоштовно</a> і не потребує наявності оригінальної гри.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/uVgSP9V6MGs"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><h3 class="ql-align-center"><strong><em>STALKER: Anomaly</em></strong></h3><p>Напевно слід почати з того, що мод розроблявся від шанувальників для шанувальників всесвіту <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>.. Час від часу складалось враження, що автори оглядались на<strong> Metro</strong> та <strong>Dark Souls</strong>, що насправді дуже добре. Постійний брак набоїв, небезпечні вороги, мутанти, аномалії, спрага та інші генератори частих смертей роблять Зону місцем де насправді складно вижити.</p><p>Загальна складність значно виросла, вороги стали дещо розумнішими й значно точнішими. Бездумний штурм майже завжди дорівнюватиме смерті. Однак це означає, що зі стартовим пістолетом не вдасться зачистити лагер, все залежить від самого гравця. Баланс насправді хороший, як гравець, так і гравця можуть вбити одним влучним попаданням, в залежності від амуніції. До того поранення, голод, радіація та інші фактори серйозно впливають на персонажа і досить швидко приводять до смерті. Звісно все вище згадане, і не тільки, можна налаштувати в конфігураціях, однак не раджу цього робити.</p><p>В проекті наявні всі локації із трилогії, між якими можна вільно переміщуватись. Під час створення персонажа є можливість відразу вказати угрупування до якого належатиме гравець. Саме від цього вибору залежатиме стартова локація і відношення деяких груп.</p><p>Інколи може трапитись, що по сюжету потрібна допомога когось із ворожого угруповання. З ним може допомогти одна із нових механік – маскування. Передягнувшись і почепивши розпізнавальні знаки, можна буде переміщуватись по ворожій території не привертаючи увагу.</p><p>Крім того, в модифікації є свого роду крафт. Знайшовши рецепт та всі необхідні компоненти, гравець може створювати певні предмети. При тому, що для приготування їжі потрібен лише спеціальний набір, а для медикаментів та амуніції окрім наборів, потрібно орендувати станок у техніка. Зброю, шоломи та броню, можна ремонтувати за допомогою польових наборів, а для капремонту окрім станка та спеціального набору потрібні деталі для заміни. Останні можна отримати розбираючи різну зброю. Однак вони, зазвичай, не в найкращому стані, тому потрібен напильник або мультитул для їх ремонту. Крім того, всі набори та інструменти мають обмежену кількість використання. Тут ще достатньо особливостей і деталей в яких слід розібратись. Порадити можу лише, читати опис предметів, він нарешті став повноцінним, та нести все до свого ящика на Янові, ніколи не знаєш що може знадобитись.</p><div id="attachment_119836" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O.png" data-quill-caption="STALKER: Anomaly"><p><img loading="lazy" width="1920" height="1080" class="wp-image-119836" src="/wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O.png" alt="STALKER: Anomaly" srcset="/wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O.png 1920w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O-300x169.png 300w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O-1024x576.png 1024w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O-768x432.png 768w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O-1536x864.png 1536w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O-650x366.png 650w" sizes="(max-width: 1920px) 100vw, 1920px" /></p><p id="caption-attachment-119836" class="wp-caption-text">STALKER: Anomaly</p></div><p>Також розробники приділили увагу візуалу та симуляції живого світу. В загальному картинка стала виглядати помітно краще, у порівнянні з оригіналом. При цьому, в налаштуваннях можна досить детально корегувати параметири графіки, починаючи від тіней, а закінчуючи висотою і щільністю трави та кількістю трупів і на якій відстані вони зникають. Тому мод можна запустити навіть на інтегрованих відеокартах.</p><p>Що до симуляції живого світу, то тут розробники збільшили кількість персонажів на локаціях та створили свого роду чат в якому ті діляться новинами, виставляють оголошення, коментують побачене та інше. Неодноразово траплялись ситуації коли помічаєш когось із ворожого угрупування, який підкрадається із заду. Час від часу на перестрілки збігаються мутанти, бандити, монолітовці та інші. При тому з різних кутків локації постійно доносяться автоматні черги, однак така активність ближче до центру Зони, починаючи десь із «Рижого лісу».</p><p>Нажаль, загальне враження від новинки псують баги та оптимізація проекту. Неодноразово доводилось стикатись зі зникнення амуніції під час ремонту, залипанням однієї клавіші та іншими проблемами. Однак із коментарів стає зрозуміло, що автори активно працюють над цим, тому сподіваюсь що в наступних версіях моду все буде пофіксино.</p><h3 class="ql-align-center"><strong>Висновок</strong></h3><p>Загалом <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>: <strong>Anomaly</strong> це дуже хороша гра яка точно сподобається шанувальникам серії. Для новачків вона буде дещо загромаджена і, можливо, дещо нудною. Однак трохи розібравшись вони зануряться в процес з головою, як це було із деякими моїми знайомим.</p><p>Раніше, автори <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong> <strong>2</strong> повідомляли, що підтримують зв’язок із шанувальниками та ознайомились із популярними модами які вийшли. Сподіваюсь, що розробники із <strong>GSC Game World</strong> зможуть перевершити <strong>Anomaly</strong>. І звісно мова йде не про візуал, а про атмосферу Зони та увагу до деталей.</p><p>Наразі <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>: <strong>Anomaly</strong> 1.5.1 можуть скачати безкоштовно всі бажаючі. Проект доступний лише для PC.</p><div id="attachment_119834" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker Anomaly.JPG" data-quill-caption="Оцінки"><p><img loading="lazy" width="1144" height="661" class="wp-image-119834" src="/wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker Anomaly.JPG" alt="Оцінки" srcset="/wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker%20Anomaly.JPG 1144w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker%20Anomaly-300x173.jpg 300w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker%20Anomaly-1024x592.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker%20Anomaly-768x444.jpg 768w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker%20Anomaly-650x376.jpg 650w" sizes="(max-width: 1144px) 100vw, 1144px" /></p><p id="caption-attachment-119834" class="wp-caption-text">Оцінки</p></div>

#огляди

Перевіряємо та розповідаємо:<br> огляди від редакції