Анжеліка Юзькова
Швидше за все, ви вже знаєте до якого хронотипу належите: ранкового чи нічного. Якщо ж ні, запитайте про це у своїх друзів, родичів чи співмешканців. Та ви можете не знати, що соціологи використовують доволі точні і, відповідно до академічних стандартів, доволі прості назви. Ці хронотипи названі на честь двох видів пташок. «Жайворонки» рано-вранці вже на ногах і намагаються лягти спати якомога раніше. «Сови» пильніші вночі і зазвичай засинають пізно вночі. Надалі у цій публікації ми використовуватимемо ці означення без лапок.
Які відомі люди вставали рано чи лягали пізно
Світу відомі чимало жайворонків:
- Ернест Хемінгуей — письменник,
- Томас Едісон — винахідник та конструктор,
- Джордж Вокер Буш — президент США,
- Маргарет Тетчер — прем’єр-міністерка Великобританії.
Проте й сови не відстають. Зокрема, звичкою працювати вночі відзначилися:
- Чарльз Дарвін — творець теорії походження видів та еволюції,
- Елвіс Преслі — рок-н-рольна зірка,
- Кіт Річардс — рок-музикант,
- Барак Обама — президент США.
Чи означає це, що людина все життя буде жайворонком чи лягатиме в другій ночі?
Хронотип може змінюватися протягом життя. Крім того, нещодавні дослідження пропонують додати ще 2 різновиди до списку, наведеного вище:
- ті, хто рано встають і пізно лягають,
- ті, хто пізно встають і рано лягають.
Проте загалом концепція жайворонків і сов витримала досить суворі дослідження. Суттєвою базою для досліджень стала анкета з 19 питань, розроблена у 1976 році. За допомогою питань про звичний час пробудження та засинання, самопочуття вранці та ввечері й низки подібних людина може визначити свій хронотип. За необхідності, його можна змінити на бажаний, якщо напрацювати у собі відповідні звички.
Ми виокремили 9 загальних висновків про сов і жайворонків, які варто прочитати незалежно від того, який час доби для вас улюблений — день чи ніч.
Який спосіб життя — денний чи нічний — вели відомі люди минулого.
Клікніть на зображенні, аби побачити інтерактивну версію.
Жайворонки не є здоровішими, заможнішими чи мудрішими
Бен Франклін
Бути як Франклін — як діє «правило 5 годин» в роботі та житті пропагував «жайворонковий» спосіб життя. Саме йому належав вислів: «Хто рано лягає і рано встає, здоров’я, багатство й розум наживе». Проте пара епідеміологів Саутгемптонського університету в Англії у 1998 кинули прямий виклик «вранішній» тиранії Франкліна своєю статтею для BMJ. Дослідники проаналізували загальнонаціональну вибірку чоловіків і жінок, котрі раніше були обстежені на моделі сну. Також вони вивчили показники, пов’язані зі здоров’ям, багатством та мудрістю. У групі було 356 жайворонків (люди, котрі перебувають у ліжку до 11 години вечора, а на ногах вже до 8 ранку) та 318 сов (у ліжку після 11, на ногах після 8).
Всупереч твердженню Франкліна, сови мали більші доходи та більше доступу до машин, ніж ранкові жайворонки. 2 хронотипи також оцінювали приблизно так само на когнітивному тесті. Він теж не продемонстрував жодних виявлених відмінностей у стані здоров’я.
«Ми не знайшли жодних доказів, що наслідування поради Франкліна про ранній відбій та ранній підйом якимось чином пов’язане зі здоров’ям, соціально-економічними та когнітивними перевагами», — доходять висновку автори. — «Навпаки: сови виявилися заможнішими за жайворонків, хоча суттєвої різниці у стані їхнього здоров’я чи розумових здібностях не було».
І все ж сови розумніші
Порівняльне дослідження жайворонків та сов наступного року більш детально розглянуло питання особливостей мозку. Психолог Річард Робертс із Сіднейського університету та Патрік Кіллонен із дослідницької лабораторії ВПС визначили хронотип 420 осіб. Опісля їм дали 2 інтелектуальних тести. Разом завдання визначали рівень професійних знань (наприклад, з механіки чи інженерії), загальної математики, розуміння прочитаного, роботи пам’яті, швидкості обробки даних.
Результати, хоч і не переважною більшістю, але зійшлися на користь «вечірнього» типу людей. Сови перевершили ранкових жайворонків за більшістю інтелектуальних показників, зі значними відмінностями у роботі пам’яті та швидкості обробки інформації. Особливо цікаво те, що таке відкриття мало силу й тоді, коли когнітивні тести проводили вранці.
«Результати свідчать: на відміну від традиційної народної мудрості, вечірні типи більш схильні мати вищі показники інтелекту», — повідомили Робертс і Кіллонен у журналі “Personality and Individual Differences” від 1999 року.
Наука, час доби — та успіхи в ліжку
Вечірні типи людей виявилися кращими не тільки в інтелектуальному плані. Вони також проявили себе як гарні коханці — принаймні за результатами дослідження, опублікованими у вищезазначеному журналі у 2012 році.
Дослідженння провів Кристоф Рандлер з Гайдельберзького університету Рупрехта-Карла, що у Німеччині
Створено перший у світі лайнер з картингом на палубі. У тестуванні взяли участь 284 представники чоловічої статі. В ході дослідження визначався взаємозв’язок між їхнім хронотипом та сексуальною поведінкою. І хоча ранкові та вечірні типи піддослідних мали статеві акти однаково часто, чоловіки-сови повідомляли про більшу кількість партнерів загалом. Ця особливість зберігалася й тоді, коли дослідники враховували вік учасників експерименту, відкритість і схильність прогулюватися довше.
Вечірній тип людей також більш схильний до зрад. Якщо продовжити «пташину» аналогію, то в природі саме сови вважаються схильним до полігамії птахами, а не жайворонки.
Сови кращі у бейсболі
Дослідницька група, до складу якої входив представник команди San Francisco Giants, вивчала біоритми 16 гравців Вищої бейсбольної ліги. 9 із них виявилися совами, 7 — жайворонками. Потім дослідники об’єднала інформацію про хронотипи зі статистикою гри, врахувавши близько 7,5 тис подач за сезони 2009-2010 років. Свої попередні висновки дослідницька група опублікувала у 2011 році в додатковому випуску журналу Sleep.
«Усі бейсболісти вправлялися краще, коли час гри відповідав їхньому хронотипу. Хоча сови мали кращі середні показники, ніж жайворонки», — пише American Academy of Sleep Medicine.
Жайворонки менш схильні до шкідливих звичок
Твердження Франкліна про краще здоров’я вранішніх пташок все ж має певний сенс. Справа в тому, що жайворонки є менш схильними до зловживання психоактивними речовинами. Ряд досліджень підтверджує цей взаємозв’язок. Досліджуючи 676 дорослих, фінські вчені дійшли висновку, що серед сов частіше зустрічаються курці або ті, хто палили протягом життя. Крім того, опівнічники рідше кидають палити і, згідно з діагностичними показниками, проявляють більшу схильність до нікотинової залежності.
Інше дослідження показало, що сови вживають більше алкоголю, ніж жайворонки. Проте поки що вчені не можуть пояснити цей взаємозв’язок. Можливо, серед затятих курців більше представників нічного хронотипу саме тому, що вони палять ввечері, використовуючи сигарети в якості додаткового стимулятора активності. Достеменно цей зв’язок не досліджено.
Жайворонки більш завзяті, свідомі та схильні до компромісів
У 2011 році було проведене дослідження, переважно спрямоване на підлітків. Було виявлено взаємозв’язок між хронотипом та прагненням до різноманіття. За результатами експерименту, схильність до пошуку нових відчуттів серед німецьких підлітків властива саме тим, хто веде нічний спосіб життя.
У ході цього ж дослідження, участь в якому взяли 346 осіб віком від 12 до 18 років, з’ясувалося, що завзятість, свідомість, командний дух та схильність до компромісів більше властиві жайворонкам, аніж совам. Також сови менше виявляють свою проактивність.
Про хронотипи та прокрастинацію
Виходячи з попереднього пункту, неважко здогадатися, що сови більш схильні до відкладання справ на потім. Дослідження Джозефа Ферарі від 1997 року показало, що затяті прокрастинатори відносили себе до нічного типу людей. Базуючись на шестиденних записах повсякденної діяльності піддослідних, учені пов’язали прокрастинацію із загальною тенденцією цього типу людей робити все увечері.
Дослідники зосереджували увагу на студентах, які є опівнічниками та прокрастинаторами практично за визначенням. Проте таку ж тенденцію було виявлено й у 2008 році серед дорослих людей, середній вік яких складав 50 років. І знову: приналежність до нічного типу людей прямо пов’язана з уникненням завдання, яке потрібно виконати. Про це дослідницька група включно з Ферарі повідомила в Journal of General Psychology. Також дослідники припустили, що ця схильність відкладати завдання до вечора може спричиняти проблеми на роботі з усталеним денним графіком.
Вміння почуватися щасливим та час доби: жайворонки попереду
Можливо, совам тяжче в тому сенсі, що від них очікують не властивої їм активності протягом дня. Як наслідок, це порушує їхній природній біоритм, адже вони вимушені прокидатися раніше, ніж цього хоче організм. Це призводить до недосипання та емоційного виснаження. Тому й сови виявляються менш щасливими, ніж вранішні пташки.
Такого висновку дійшли психологи з Університету Торонто, котрі проаналізували дані 435 молодих (віком 17-38 років) та 297 літніх (віком 59-79 років) людей. Результати дослідження показали: люди, які активні вранці, отримують більше позитивних емоцій, на відміну від тих, хто веде нічний спосіб життя.
Обидва типи є більш творчими в періоди малої активності
У тому, що ваш біоритм не збігається з вимогами суспільства, є й свої переваги. Зокрема, креативні завдання найкраще вирішуються тоді, коли ви найменш активні. Такий висновок зробили психологи Маріка Віт і Роущ Зекс на підставі дослідження, в якому взяли участь 438 бажаючих. Встановивши їхній хронотип, учені запропонували піддослідним виконати 6 завдань уранці й увечері. Це були як аналітичні задачі, так і завдання, що потребували творчого підходу. Виконання другого типу задач було можливе виключно шляхом раптового «осяяння».
Учені зазначили, що в цілому учасники експерименту краще вправлялися в аналітичних задачах. Однак сови краще розв’язували задачі на кмітливість уранці, а жайворонки — ввечері. Тобто період найвищої продуктивності у такому роді занять припадали на часи найменшої активності для обох хронотипів. Результати стали своєрідним підтвердженням теорії інкубації. Вона стверджує: якщо трохи абстрагуватися від вирішення проблеми, людину спіткає «еврика» — і вирішення раптово приходить саме по собі. У цьому випадку абстрагуватися учасникам допомогла втома, яку вони відчували протягом неактивного для них періоду доби.