🎮 Портрет українського геймера під час повномасштабної війни 2023 — результати опитування

У нас були надії, що друге опитування не знадобиться або якось змінить свою концепцію — наприклад, портрет українського геймера у перший повоєнний рік. Однак маємо те, що маємо.

Тож дивімося на результати — там вистачає цікавих моментів та відмінностей від минулого року.

Демографія

Спочатку трошки про самих учасників опитування. Як і торік, найбільша частка активних геймерів — це молоді дорослі люди віком від 18 до 35. Попри значне збільшення учасників, вікове розподілення великих змін не зазнало.

• До 18 — 4,9%
• 18-25 — 33,3%
• 26-35 — 49,2%
• 36-45 — 11,5%
• 46-60 — 1,1%
• Старше 60 — 0%

Гендерне розподілення:

А от де збільшення учасників допомогло, так це в гендерному розподіленні. Жінок на цей раз відмітилося значно більше (майже вдвічі), хоча саме в абсолютних цифрах. Частка ж змінилася не так сильно.

Проте, знову ж, варто згадати про обмежену репрезентативність цього опитування — на нашу думку, жінок-геймерок все ж значно більше.

• Чоловіки — 80,5% (у минулому році — 83%)
• Жінки — 16,4% (у минулому році — 14,9%)
• Інший — 1,9%
• Не зазначили гендер — 1,6% (у минулому році — 1,3%)

Нагадаємо, професійне дослідження Nielsen на замовлення Wargaming.net у 2020 році показало, що до геймінгу долучені в Україні і жінки, і чоловіки майже порівну.

Де знаходяться

Ми додали нове необов’язкове питання про місцезнаходження опитуваних. Надали відповіді майже всі, тож картина вийшла досить точною.

• 90,9% знаходяться на вільній території України
• У одній з країн ЄС зараз знаходиться 7,9% опитаних
• В іншій країні за кордоном — лише 1,5%

Декілька людей вказало, що вони знаходяться в окупації. Тримаємо за вас кулаки, робимо все, щоб ви найшвидше повернулися і чекаємо додому!

Платформи

Ще минулого року ми зробили висновок, що українці — це ПК-нація. Навіть зі збільшенням вибірки ця ситуація не змінилася, і навіть навпаки стала трошки більш виразною.

Ось які девайси використовують для ігор українці:

• На ПК грають 83,9% українців
• На Xbox One усіх версій — 1,2% (проти 2,3% минулого року)
• На Xbox Series усіх версій — 10,3% (проти 9,9% минулого року)
• На PlayStation 4 — 10,6% (проти 17,1% минулого року)
• На PlayStation 5 — 24,3% (проти 21,9% минулого року)
• На Nintendo Switch — 19,4% (проти 15,9% минулого року)
• На мобільних платформах (iOS, iPadOS, Android) грає 35,4% (проти 42,2% минулого року)

Також варто відзначити, що найбільше зростання отримав Steam Deck — цього року на ньому грають 7,9% користувачів проти 1,6% минулого року. Це легко зрозуміти — рік тому ця портативна консоль була новинкою, якій не дуже довіряли і яку було важче дістати.

Ще варто відзначити, що 2,1% користувачів відзначили різноманітні ретроплатформи — PS3, PS Vita, Nintendo DS та 3DS і подібні. Значно більше стало й власників пристроїв віртуальної реальності — 1% проти лише кількох людей торік.

Споживацькі звички

Минулого року ми знайшли привід для оптимізму з точки зору того, як українці споживають ігри — виявилося, що більшість геймерів вже привчилася купляти ігри, а якщо й бавляться у піратство, то лише іноді.

За цей час відбулися певні зміни на ринку, які мали б вплинути на це.

• Перша — це безумовно економічне відновлення. Після шоку початку повномасштабної війни українська економіка у 2023 відчуває себе впевненіше, люди трошки змогли знайти ґрунт під ногами, тож і можливість купляти ігри могла з’явитися.
• Друга — поява українських локалізацій у більшій кількості проєктів, зокрема навіть і в AAA-іграх, таких як Baldur’s Gate 3, Cyberpunk 2077 та інших.
• Третя — запуск PC Game Pass в Україні; він хоч і не є повноцінним приходом Xbox на наш ринок, але також є вагомою подією, бо, як ми вже з’ясували, українці грають на ПК.

Спочатку давайте уточнимо картину, яка була до повномасштабної війни, на більшій кількості опитаних, і підтвердимо минулорічні висновки.

• 51,2% купляли ігри
• 27% переважно купляли, але іноді дозволяли собі піратство
• 14,1% переважно піратили, але іноді купляли
• 7,6% виключно піратили

Результати дуже схожі на ті, що ми отримали минулого року, хоча на більшій виборці передбачувано знайшлося більше піратів. Нічого страшного, всі там були. А ось скільки грошей ми витрачали на ігри на місяць до повномасштабної війни:

• До 1000₴ — 59,4%
• 1001₴-3000₴ — 23,4%
• Більш ніж 3000₴ — 3,5%
• Взагалі не витрачали — 13,6%

Різницю між піратами та тими, хто не витрачав гроші на ігри, можна пояснити багатьма причинами: люди грали у раніше придбані ігри («розгрібали беклог»), у free-to-play проєкти, а також є ті, хто купляв ігри нерегулярно, тож їм складно визначити суму в форматі «на місяць».

Перейдемо до актуальної ситуації.

• 71,3% українців купує ігри
• 22,7% переважно купує, але все ще іноді дозволяє собі піратство
• 4,7% продовжує піратити, але іноді купує ігри
• Лише 1,3% продовжує виключно піратити

Порівняно з минулим роком ситуація принципово не змінилася — користувачі з третьої категорії (переважно піратили) перейшли у перші дві (купують або переважно купують), кількість принципових піратів залишилася стабільною. Насправді ми не очікуємо помітних змін у цій картині і в майбутньому — приблизно так само виглядає ринок будь-якої більш-менш економічно розвиненої країни. Там так само нікуди не зникло піратство — і так чи інакше багато гравців все ще ним займаються, воно лише перестало бути вагомим фактором, що зменшує прибутки ігрових розробників.

Інша річ — суми, які гравці витрачають на ігри. Зараз так:

• До 1000₴ — 68,3% (торік 65,8%)
• 1001-3000₴ — 20,5% (торік 15,1%)
• Більш ніж 3000₴ — 2,4% (торік 1,6%)
• Взагалі не витрачають — 8,8% (торік 17,5%)

Інтерпретувати ці цифри можна так. Ясно, що «середній чек» залишається нижчим, ніж до повномасштабної війни, особливо з урахуванням валютного курсу. На це впливає низка факторів — серед яких очевидний економічний, доступність ігор за передплатами, нестача часу через необхідність працювати більше тощо.

Проте бачимо ще одну тенденцію — людей, які торік відзначили, що не витрачають гроші на ігри, стало вдвічі менше, і разом з тим згадуємо, що стало дещо менше піратів. Можна припустити, що найбюджетніша категорія виросла з других — пірати перетворилися на мисливців за знижками, а середня категорія — це ті геймери, які на 2022 рік призупинили купівлю ігор, але зараз почувають себе впевненіше і знову навідують ігрові крамниці.

Так чи інакше, тенденція позитивна і будемо сподіватися на її збереження.

Геймерські звички

Позитив проглядається і в цій категорії наших питань. Минулого року ми відзначали певну ігрову апатію, сьогодні ситуація не така безрадісна. Але до конкретики.

• 46,7% вказали, що стали грати менше або значно менше, ніж до повномасштабного вторгнення
• 53,4% грають так само, як до повномасштабної війни, або навіть більше

Це радикально відрізняється від результатів минулого року, коли понад 70% зазначили, що грають значно менше.

Серед тих, хто грає менше, 65,5% як причину вказали морально-психологічний стан, 5,3% — бойові дії чи окупацію у їхньому населеному пункті, 5,1% _ еміграцію за кордон. Проте другим найбільшим фактором стали причини, не пов’язані з війною — 38,4%. Також 6,1% відзначили службу в Силах оборони України. Також значна кількість користувачів вказала необхідність більше працювати або волонтерство.

Більше грають для того, щоб відволіктися від війни (71,4%), бо інших розваг нема (36,9%), втратили роботу (13,1%) або емігрували за кордон (7,1%). Але й тут також другим за значущістю фактором є причини, з війною не пов’язані — 34,9%. Також кілька людей вказало, що почало кар’єри в ігровій індустрії — блогерами, локалізаторами чи розробниками.

Проте загалом можна відзначити тенденції до того, що люди стали грати більше, а загалом на ігровий час все більше впливають фактори, які з війною не пов’язані. Це цілком очікувано, адже у більшості тилових міст життя у 2023 році стало дещо спокійнішим з частковим виснаженням дальнобійних ракет у ворогів та покращенням нашої ППО.

Ставлення до мілітарі-ігор

Шутери, екшни, воєнні стратегії та інші ігри подібного роду тими, хто пережив війну, можуть сприйматися інакше. Як тепер такі ігри сприймають українці, ми з’ясовували і в попередньому опитуванні, і поставили таке питання зараз.

• 49,9% відзначає, що ставлення не змінилося взагалі (торік було 54,8%)
• 36,5% стали грати менше в такі ігри (торік таких було 30,9%)
• 5,7% навпаки стали більше грати в такі ігри (а торік їх було 7%)

У нас не було передбачено варіанту, що люди могли взагалі не грати в такі ігри (врахуємо для наступного опитування), таких людей назбиралося теж на 5-6%, якщо судити за коментарями.

В коментарях до цього питання хтось додавав, що став більш серйозно ставитися до таких ігор — особливо до симуляторів на кшталт ARMA, які дозволяють отримати певні знання про те, як працює зброя та реальний бій. Як і минулого року, багато людей відзначає, що після переживання досвіду справжніх бойових дій стало ясно, що багато ігор є далекими від реальності. Частина опитаних гостро реагує на наявність росіян у іграх, що також доволі закономірно.

Загалом можна відзначити тенденцію на зростаючу втому від мілітарі-тематики в іграх.

Ігри та електрохарчування

Великим фактором минулої зими також були блекаути. Хоча більшу частину 2023 року зі світлом на більшості території України проблем не було, ми вирішили дізнатися, що про це думають українські геймери.

• 66,7% геймерів грали менше через відключення електроенергії
• 26,6% грали або так само, або навіть більше

У коментарях деякі опитані зазначали, що були за кордоном, а є й ті, кого навіть в Україні відключення оминули. А от як українські гравці виходили з положення:

• 13,6% придбали портативку
• 11,8% грали на традиційних платформах за допомогою зарядних станцій на кшталт Ecoflow
• Більшість знайшла собі інші розваги, крім ігор — таких 57,8%
• 27,8% взагалі нічого не робили

Коли ми починали опитування цього року, то очікували, що публікуватимемо результати вже під час перших віялових відключень електроенергії. Поки що їх вдається уникнути, та все ж ми вирішили дізнатися, чи готувалися якось українці до цієї зими з точки зору забезпечення себе ігровим досвідом під час відсутності електрики.

• Фаталістів у нас більшість або 57,8% — вони не готуються і обрали варіант «як буде, так і буде»
• 36,5% планують шукати інші розваги
• 18% шукатимуть живлення для наявних у них стаціонарних платформ (наприклад, консоль від Ecoflow)
• 11,6% розглядають придбання портативки або вже її придбали

Загалом можна зробити висновок, що забезпечити себе іграми на період блекаутів важливо лише найбільш затятим геймерам. Для більшості ж не стане проблемою перемкнутися на інші розваги, що не потребують електроенергії.

Ігри та військова служба

Цього року ми також вирішили включити блок питань для військовослужбовців. Таких серед опитаних виявилося небагато — лише 3,8%, але все ж їхні відповіді точно є цікавими.

Ми спитали, чи є в них можливість грати на місці проходження служби.

• 65,2% можуть приділити час іграм лише час від часу, рідко
• 25,9% грають без особливих проблем
• 10,9% взагалі не можуть грати під час служби

Доволі часто можна зустріти думку, що навички, набуті у відеоіграх, можуть стати у нагоді під час виконання бойових завдань. Ми вирішили перевірити це, спитавши у наших захисників.

• 34,8% зазначили, що дійсно ці навички допомогли безпосередньо — серед прикладів, наприклад, керування дроном
• 41,3% відповіли, що відеоігри допомогли побічно — наприклад, такі бійці стали краще реагувати на несподівані ситуації завдяки іграм
• 23,9% не вдалося застосувати ці навички на службі

Тож можемо зробити обережний висновок, що так, дійсно, багатьом досвід, набутий в іграх, може допомогти під час служби у Силах оборони.

Як ми вже з’ясували, війна може мати вплив на ігрові вподобання навіть у цивільних людей. Чи це так для військових?

• 56,5% опитаних відповіли, що їхні вподобання не змінилися
• Проте інша половина все ж відзначила такі зміни — 43,5% відповідно.

На других ми й зупинимося детальніше. Фактично вся ця група відповіла, що тепер надає перевагу або більш спокійним іграм, або іграм з коротким часом сесії. Це свідчить як про бажання відволіктися від реалій війни, так і про те, щоб встигати завершувати ігровий сеанс до появи несподіваних обставин, скажімо так.

Наступними за популярністю (13%) стали ігри з воєнною атмосферою або навпаки — уникнення таких ігор (8,7%). В інших випадках оборонці відзначали бажання покращити в іграх бойові навички або отримати позитивний настрій. Дехто уникає ігор з кров’ю, темною атмосферою або ігор з великою кількістю діалогів та сюжету. Одна людина відповіла, що взагалі перестала грати в ігри.

Не менш чутливою темою є фізичне сприйняття ігор після участі в бойових діях. Проте в цьому плані результати дещо обнадійливі, хоча, знову ж, треба робити поправку на кількість опитаних військових.

• 41% не відчули жодних змін у фізичному сприйнятті ігор
• 48,7% відзначили, що такі зміни є незначними
• Лише 5,1% вказали, що зміни є радикальними

Один з опитаних не брав участі в бойових діях, і ще один сказав, що тепер несвідомо оцінює реалістичність ігор у цьому аспекті.

Ми також залишили поле для коментарів військових, тож наводимо декілька обраних думок без змін:

Як і з будь-чим, вплив ігор на війну і війни на ігри виключно індивідуальний, хтось переносить отриманий досвід для покращення навичок в БД, хтось страждає ПТСР переживаючи в іграх травматичний досвід. Особисто я зміни в смаках не відчув, хіба бажання грати в ігри суттєво знизилось, як і можливість тривалої концентрації (грішу на наслідки контузій і поранення).

Я зрозумів для себе, що для ігри мені потрібна спокійна атмосфера і впевненість у майбутньому. Спочатку мені здавалося, що я скучив по іграм, але, скоріш, це стосувалося самого образу життя. Тому що тоді, коли у мене з'явилася можливість витрачати певний час на ігри, я зрозумів, що взагалі не хочу грати. Дивився на бібліотеку ігор в Steam, щось пробував запускати, але за десять хвилин розумів, що вже втратив інтерес. Мабуть, єдина гра, яку я спромігся пройти за цей час - Hotline Miami. Це, до речі, красномовна відповідь на ще одне питання, яке стосується військових і кривавих ігор зі стріляниною.

Куплений вже під час служби Steam Deck якийсь час використовувався, але з погіршенням ситуації на бойових взагалі стало не до ігор, тому зараз він просто лежить і розряджається. Остання гра, яку я придбав декілька діб тому в Steam - симулятор FPV-дрона, в якому можна використовувати в якості контроллера - пульт керування. Мабуть, від подібних ігор зараз більше користі.

Вибірка зі своїх товаришів, що до ігор, з тих яких грають в щось, а таких небагато, то це або мобільних геймінг умовний Legends від ТЕС, або МОБА ігри, якщо ПК, то це танки, решта Микол не грають в ігри взагалі

Був в секторі і купив свіч. Так як очі і від служби стомлювалися, то грав на зовнішньому моніторі. Після переїздів в один момент монітор зі свічем зайняли окрему кімнату в хаті. І побратими приїздили пограти, що трохи підняло морально психологічний стан.

Допомагає відволіктися від всього, морально відпочити та віднайти хоч якісь позитивні емоції (бо не вживаю алкоголь та не палю). На свічі проходжу ігри, котрі пропустив на ПК й це дає відчуття якоїсь опори з минулого цивільного життя. Дає теми для спілкування з друзями та щось планувати по новим релізам в їх очікуванні.

Хочу щоб українці мали повагу до себе, та перестали грати в спільні ігри з московитами!

Заїбала та війна якшо чесно) якшо вернусь живий на місяць закриюсь в хаті і буду грати все шо пропустив

Патріотизм і політична позиція

Цей блок ми також переробили на базі відгуків з минулого року.

Локалізація

Як ми уже зазначали, українські локалізації стали з’являтися у більшій кількості ігор. Наприклад, це відбулося навіть у такій великій грі як Cyberpunk 2077. Щоправда, результати за кількістю гравців розробників не втішили:

 

За результатами нашого опитування, абсолютна більшість українців грає українською. Однак тут варто повернутися до того, що наше дослідження включає в себе найактивнішу частину геймерської спільноти — хардкорних гравців, які читають різні ігрові медіа та активно беруть участь в обговоренні.

Тож не дивно, що результати саме такі:

• 81,8% обирають українську локалізацію за її наявності
• 14,3% обирають англійську або іншу мову, яку знають, навіть за наявності української локалізації
• 2% грають російською мовою навіть за наявності української локалізації

У коментарях до питання було також достатньо учасників, які зазначили, що їхній вибір залежить від якості української локалізації. Учасникам опитування було роз’яснено, що «українською локалізацією» вважається, перш за все, текстовий переклад (субтитри).

Якщо української локалізації у грі нема, то:

• 79,7% обирають англійську або іншу мову, яку знають (окрім російської)
• 20,3% обирають російську мову

У минулому році ситуація була подібною, однак напряму порівняти в нас не вийде, оскільки формулювання питань для цьогорічного опитування змінилося.

Ми запропонували учасникам опитування оцінити якість українських локалізацій за п’ятибальною шкалою. Задачею, яку ми ставили цим питанням, було не отримати якийсь об’єктивний контроль якості, а відзначити саме настрої та відчуття найбільш активних геймерів. Чим вищою є така суб’єктивна оцінка, тим нижчою є ймовірність того, що випадковий гравець, побачивши, що гра запустилася українською мовою, не переключить її на іншу свідомо, а просто сприйме як належне.

Отже:

• 15,5% — дали найвищу оцінку 5 балів
• 56% — оцінили локалізації на 4 бали
• 25% — оцінили локалізації на 3 бали
• 3,5% — дали найнижчі бали (2 і 1)

Таким чином, можемо зробити висновок, що переважній більшості опитаних — 71,5% — подобаються сучасні українські локалізації. «Трійки» можна інтерпретувати по-різному — для когось це є дещо (хоч і не зовсім) негативною оцінкою, а для інших — нейтральною, середньою.

Ігри і росія

Тут ми спостерігаємо дві цікаві тенденції, якщо порівнювати з попереднім роком. Але спочатку подивимося на результати.

Якщо розробники продовжують продавати ігри в Росії, ось яке рішення приймають гравці:

• 45% — не грають в таку гру (торік таких було 53,2%)
• 11,2% — грають, але не платять за це гроші, тобто піратять (раніше було 18,2%)
• 33,3% — не надають цьому значення (було 20,7%)

Залишок процентів (10,5%) розподіляється серед тих, хто вже більш глибоко розбирається в ситуації — шукає скандали, оцінює загальну позицію розробника або видавця тощо.

Що ж стосується безпосередньо ігор, створених росіянами, ситуація наступна:

• 81,1% категорично не грає в ігри, зроблені росіянами (було 74,5%)
• 12,4% можуть зробити рідкісний виняток (було 15,6%)
• 4,9% грають, але піратять (було 8,2%)
• Для 1,6% походження значення не має (так само було 1,6%)

Тож одна очевидна тенденція — це пом’якшення позиції стосовно не-російських розробників. Українці більше готові пробачати продажі якоїсь західної гри в Росії. На нашу думку, на це накладається як загальна втома від ситуації (іноді хочеться просто пограти у гру, а не шукати, чи є навколо неї якийсь скандал), так і обмежена дієвість бойкотів: усі, хто хотів, уже вийшли з того ринку, а хто не вийшов, тих уже навряд чи можна змусити.

Другою тенденцією є навпаки посилення позиції стосовно розробників-росіян. Ще менше українців готові толерувати російські ігри на другий рік повномасштабної війни. Це також цілком логічно: країну походження розробників перевірити доволі легко — принаймні легше, ніж відслідковувати всі можливі скандали.

Загалом я вважаю обидві тенденції позитивними. Повернення західних компаній на російський ринок рано чи пізно відбудеться, як би нам не хотілося протилежного. Українська спільнота зробила все можливе на початку повномасштабної війни, щоб відгородити росіян від ігор з цивілізованого світу, і це було правильно. Однак зараз уже потрібно фокусуватися на тому, щоб ще більше відмежуватися від них, розвивати власний ринок і інтегруватися до глобального, а не витрачати сили й час на те, що приносить обмежені результати

Олександр Мамзуренко, головний редактор Na chasi

Нам стало цікаво, чи допоможе росіянам завоювати прихильність українців антивоєнна позиція, тож ми спитали — чи граєте ви в ігри, розроблені російськими студіями, які виїхали з Росії та/або засудили агресію проти України?

• 62,7% принципово не грають
• 33,5% готові розглянути конкретну ситуацію і вже прийняти рішення
• 3,8% не бачать перешкод, щоб грати в такі ігри

Тож бачимо, що хоча позиція деяких гравців може пом’якшитися залежно від ступеня каяття російських розробників, для більшості все ж російські ігри залишаться табу.

Медіа

Насамкінець ми з’ясуємо, звідки українці споживають ігрові новини.

• 80% — YouTube (77,4% в минулому році)
• 57,5% — класичні ігрові медіа, тобто сайти з новинами та статтями (40,2% в минулому році)
• 54,9% — незалежні ігрові телеграм-канали без сайтів (63,2% в минулому році)
• 49,3% — дізнаються новини з твіттера або Bluesky (9,5% вказали його в минулому році)
• 15,8% — з TikTok (11,4% раніше)
• 12,5% — з Twitch (10,6% раніше)
• 2,5% не цікавляться ігровими новинами

Тут варто прокоментувати аномалію з твіттером — такого варіанту в минулому році не було серед передбачених, тож більшість його вписувало вручну. Тому навряд чи йдеться про кратне збільшення кількості користувачів твіттера і порівнювати саме цей варіант з минулим роком не варто.

Що ж стосується мов споживання ігрових новин, то українською їх читає 95% (проти 88,3%), англійською — 76,3% (проти 77,3%), російською — 9,1% (було 11,8%). Відчутні зміни лише в споживанні українською мовою, всі інші, в цілому, в межах похибки.

Трибуна

Після завершення опитування ми пропонували користувачам поділитися думками у вільному форматі. Ось деякі з них без редагування:

З 3 березня і понині моя домівка в окупації. В перші дні вторгнення я переїхав до друзів жити, бо самому вдома було не дуже безпечно, як мені здавалось. 6 місяців я перебував в окупації. Перші 2 місяці я не грав в ігри практично, лише іноді перед сном на старенькій PSP. PS була схована. Не знаю чи допомогло б мені це. Потім все ж дістав і сів грати. Роботи не було. На вулиці повно орків. Зайвий раз світитися не було бажання. Пару раз вони до мене чіплялися: спочатку «гдє найті дєвочек», потім «гдє можна травкі покуріть». Але я ні того, ні іншого не знав. Тому лишали в спокої. Одного разу прийшли додому. Розділи до трусів. Ходили по будинку. Хотіли забрать PS5, але коли зрозуміли, що то не «компьютер», лишили в спокої. Потім з'явився шанс виїхати. Я ним зкористався. Але хотів забрати PS5. Не заради того, щоб грати. Просто тому що її можна було продати і перший час жити цим коштом. На блокпостах робили обшуки, тому в мене созрів «геніальний план». Я зняв з консолі PS5 пломби, розкрутив її (вперше в житті, до цього максимум, що я розбирав - касетний плеєр, щоб моторчик достать), витянув шлейф кнопки вмикання і шлейф кулера. Якщо на блокпості спробують забрати, то скажу - зламана. Але виявилось, що бокові панельки в сумку не влазять. Тому зняв панелі, на дно сумки положив курточку, зверху - консоль, потім купу речей і на самий вершечок - стареньку PS3. Типу, як будуть забирать, то віддам її, а не «зламану» PS5. Як наче питатимуть. Але мені пощастило. Коли ми проходили обшук на блокпості, почався арт обстріл позицій кацапів. І «шукач» нас швиденько відпустив, типу їдьте, не до вас. Отак я вивіз свої консолі. І вони йдосі зі мною. А потом я, довбойоба кусок, купив собі свіч. Нахуя - не знаю. Але просто пограти в Маріо в компанії з 3 друзями - вогонь.

За можливості відмовляюсь від всього російського, «за можливості» в даному контексті це якщо є інформація що студія має якісь звʼязки з росіянами. Якщо такої інформації немає або вона зʼявляється пізніше коли я вже пограв в цю гру, то доводиться ковтати цю «гірку пілюлю». (Приклад Baldur’s Gate 3 - є українська локалізація яку робили українці, але через місяць або два після виходу стало відомо що студія мала підрядників з росії, що правильніше зробити? Грати в гру українською щоб показати попит на локалізації, або не грати бо вони співпрацювали з кимось з росії? Відповідь знайти важко.

тотальна неприязнь навіть до намальованих росіян, тобто в іграх. стріляю за першої нагоди.

Щодо ігор, пов'язаних з росією, найскладніше — в ситуаціях, коли вони пов'язані не напряму. Як от з A Plague Tale, наприклад. Гра хороша, і студія наче хороша, і навіть на літачку гроші для нас збирали в MSFS. Видавець же — багаторазово зашкварені французи, які дуже люблять росіян. І хз, бойкотувати таке, чи ні. Я вирішив, що ця гра має право на життя, але якось неприємно, навіть зайвий раз комусь про неї розповідати не хочеться, хоча дуже сподобалася.

Щодо періодичних бойкотів за те, що побачили росіян в титрах якоїсь не-російської гри, то я не вважаю, що це правильно, якщо тільки ті росіяни не є резидентами рф, які сплачують туди податки, або публічно не висловлювали антиукраїнську чи будь-яку іншу людожерську позицію. Це та ситуація, коли знову ж нікуди від цього не дінешся в глобалізованому світі, і треба просто прийняти це як даність. Хоча по-хорошому студіям варто їх ретельніше фільтрувати при рекрутингу і песимізувати при наявності альтернативних кандидатів, але то вже зовсім інше питання.

Як такої історії не маю, лише хочу поділитися своїми спостереженнями. На платформі Twitch багато українськомовних стрімерів досі грають у москальські ігри типу таркова, танків, сусіда тощо. І якщо ти їм робиш зауваження - просто банять або виправдовуються «Я не знав» і продовжують споживати цю пропаганду.

Початок відключень минулого року був дуже стресовим для мене часом. Аби заспокоїтися, я вирішила пограти в одну з ігор зі своєї бібліотеки й вибрала Oneshot. Як виявилося, вибір був невдалим, бо (попри безсумнівну якість наративу й ігроладу) ця гра ЦІЛКОМ про апокаліптичний блекаут, і моєму ментальному здоров'ю це не допомогло.

Насправді найбільше мене хвилює те, що було й до війни - повальна токсичність ігрового комьюніті до жінок. Принизливі меми і жарти, обговорення ігрових персонажок в ключі «фємки зіпсували індустрію і тепер дівчата в іграх жирні і страшні», etc. І це відбувається в коментарях відомих ігроблогерів/ігрових медіа, без жодного засудження з боку цих же блогерів/медіа. Згадати тільки про Елой з horizon, скільки лайна вилилося на її «непривабливу» зовнішність. Чи костюми/зовнішність персонажок з нових частин мортал комбату, які вдягнуті О ЖАХ в лосини, а не в труси, і це страшно обурює геймерів.

Значно краще і правильніше буде коли ми будемо приходити до єдиного розуміння що таке культура, що таке закон і що таке добро життя і т.д. Звісно ворожу армію потрібно знищувати і допомагати своїй армії, але коли ми маємо, і кожна країна має, на всі ці вище описані поняття різні визначення і різну оцінку, то ми закладаємо бомбу сповільненої дії.

Ну і круто було б щоб держава нарешті почала використовувати ігри як ресурс для створення своєї якісної повістки і донесення інформації. Бо якщо на мистецтво і на кінематограф виділяють гроші, то чому на ігри ні?

Найпомітніша, на мою думку, зміна в моєму ігровому досвіді в тому, що, з початком повномасштабного вторгнення, почала грати в різноманітніші за жанрами ігри і в принципі швидше переключатися з однієї гри на іншу. Для порівняння до війни могла півроку грати в одну-дві гри і було норм, а зараз хочеться більшого різноманіття і загалом обираю менші за ігровим вмістом ігри, щоб не сидіти над її проходженням 100+ годин

Дуже подобається волонтерський та іноді професійний рух в розробці українізатора для ігор. Майже щодня з'являються готові локалізації до популярних та старих ігор, що робить їх реіграбельними, адже з'являється класний та непідкупний інтерес зіграти в гру повноцінно як для українця) Я навіть сам брав участь у проєкті по озвучці відеогри, а зокрема планую сам створити свій та спробувати подарувати якийсь варіант аби українізувати гру)

На початку війни, десь в березні, я був в пошуках як можна хоч трохи відволіктись від війни та стресу. Саме в той час відкрив для себе хмарний геймінг і це було просто спасінням. На той момент, в мене не було якоїсь адекватної платформи для ігр вже декілька років, лише старенький ноутбук. Тому, коли я дізнався про Boosteroid, це буквально повернуло мене в дитинство на деякий час. Ігри - одна з небагатьох речей, котрі допомогали на початку війни зберегти хоч якось менталку. Але з часом я помітив, що це перестало якось допомогати. Зараз зима набагато легша в плані можливостей пограти, але останні місяці я зовсім не граю. Якусь роль в цьому зіграло і підвищення цін на ігри (хоча в цьому плані дуже допомогає геймпас в Geforce Now), але основну роль в цьому зіграла мабуть якась усталість. За майже два роки війни ігри перестали вже приносити ту радість, яку приносили до повномасштабного вторгнення чи навіть на початку. Вже не хочется нічого нового купувати, не хочется запускати нову гру, котру додали в геймпас, не хочется грати в старі ігри. Я довго планував купити Xbox Series S, але зараз навіть не знаю навіщо він мені. Лише сподіваюсь, що хоча б після перемоги повернеться минула жага до ігор і я з задоволенням буду проходити все, що пропустив, в вільній та мирній Україні!

Ви котики, оскільки проводите такі круті дослідження!

Стало важче грати в ігри, де показані воєнні дії та масштабні руйнування. Наприклад, третя частина оригінальної трилогії Mass Effect. Дуже болюче було, довелося зробити перерву на «подихати». Сирени та схожі звуки в іграх дуже нервують, граю в навушниках, інколи коли чую в іграх щось схоже, довго намагаюся зрозуміти,чи була сирена справді і перевіряю усі джерела,де пишуть, чи була тривога, чи летить блєдіна.

Навесні 2022 з особливою насолодою в сінглплеєрі Call of Duty стріляв російську армію.

Вважаю що українці мають відмовитися від ігр не тільки напряму повʼязаних з росією, а й від ігр, розробники яких толерують російське комʼюніті. Прикладом може бути наприклад підтримка ігр, над ассетами для яких працювали росіяни - саме через це я не придбав Bomb Rush Cyberfunk, оскільки в саундтрек було додано трек російського виконавця.

Раніше дуже любив грати в This War of Mine. Проте після початку вторгення... Ця гра почала наганяти більший жах за чималу кількість хорорів. Розуміння, що все те, що ти бачиш на екрані- зараз не просто гра, а цілковита реальність... ЦЕ було дійсно моторошно для мене. Водночас я пройшов чи перепройшов чимало шутерних проектів. Проте це було радше було для вивільнення люті, особливо після важких новин. Дуже допомогли проекти, в яких починаєш більше цінувати життя (привіт The Long Dark та Project Zomboid). Взагалом як був не фанатом жанру, так і залишився, але війна заставила по-іншому поглянути на жанр військових ігор як шутерів, так і стратегій чи виживастиків. Більше почав задумуватися про те, як вчинив би в реальності. Відкинувши те, що всесвіт метро 2033 відбувається в москві- задумувався, а чи варте було це все? Адже для врятування станції Артем знищив не одну кількість народу... А підхід розробників до діалогів ворогів (наприклад початок станції Чорна, коли двоє нацистів говорять про сім'ю, й як скучили за ними, й як вони кинути це все хочуть, й втекти на Ганзу) заставляє взагалі серйозно так задуматися. Водночас ти розумієш Артема, адже він рятує свою домівку, своїх друзів, названого батька, людей, серед яких він виріс й яких любить. І життя яких фатично в його руках. І ти розумієш, чому він так робить й заради чого.... Словом, повноцінна війна заставила геть інакше ставитися до здавалося б пікселів на екрані, заскриптованих фраз та діалогів, віртуальних життів віртуальних суперників та союзників...

Тепер набагато гостріше реагую на російські прізвища у титрах гри, навіть якщо це були люди на аутсорсі, а не повноцінний підрозділ у росії. Розумію, що від цього навряд чи вдасться повністю позбутися, проте іноді буває вельми неприємно від цього усвідомлення

Хочу додати, що купую цікаві мені ігри закордонних видавців, навіть якщо видавець не пішов з росії, бо нам необхідно демонструвати перспективність нашого ринку. Бойкотуючи таких видавців ми лише зміцнюємо їх впевненість в тому, що росія для них більш перспективна.

Дякую за вашу підтримку україномовного контенту ༼ つ ◕_◕ ༽つ