🎮 Портрет українського геймера під час повномасштабної війни — результати опитування

Війна без сумніву вплинула на всі аспекти нашого життя, розділивши його (вкотре в історії нашої країни) на «до» і «після». Окрім очевидних першочергових змін у відчутті безпеки, місці проживання, побуті, професійній зайнятості спілкуванні з близькими та інших сферах, ми стали інакше споживати розважальний контент.

Хтось перестав читати книжки чи став менше слухати музики, а хтось навпаки — поринув у вигадані світи задля отримання душевної рівноваги та щоб хоч на кілька годин забути про жахи за вікном. На ситуацію вплинули й масовані обстріли об’єктів критичної інфраструктури, через які в мільйонів українців тепер обмежений доступ до електроенергії та інших благ цивілізації.

Безперечно, а може й у першу чергу це стосується відеоігор.

Редакція Na chasi вирішила провести опитування та з’ясувати, яким є український геймер під час повномасштабної війни. Ділимося аналізом його результатів із вами.

Демографія

Понад 80% учасників опитування — молоді дорослі люди віком від 18 до 35. Це не сюрприз і не дивина, адже саме в цьому діапазоні сходяться платоспроможний попит та інтерес до відеоігор.

• До 18 — 5%
• 18-25 — 32,2%
• 26-35 — 51,3%
• 36-45 — 11%
• 46-60 — 0,4%
• Старше 60 — 0%

Разом з тим, ми впевнені, що в реальності частки геймерів до 18 і старше 60 років помітно вищі, ніж у нашому опитуванні (перших особливо).

Гендерне розподілення:

• Чоловіки — 83%
• Жінки — 14,9%
• Не зазначали гендер — 1,3%

Також серед учасників опитування були дві небінарні персони, одна трансжінка та один агендер. А двом стендаперам-початківцям з гендерами «Бандера» та «Т-84 БМ Оплот» бажаємо успіхів у комедійній кар’єрі!

Так само не варто робити з цього розподілення далекоглядних висновків, адже тут швидше мова йде про читачів ігрових медіа, ніж про всю геймерську аудиторію. Професійне дослідження Nielsen на замовлення Wargaming.net у 2020 році показало, що до геймінгу долучені в Україні і жінки, і чоловіки майже порівну.

Водночас такі результати можуть свідчити про меншу залученість людей, які не є чоловіками, до активної геймерської спільноти, та задуматися про причини такої ситуації.

Платформи

Українці — ПК-нація. Це було виявлено і вищенаведеним дослідженням Nielsen, і підтверджено тепер уже нами. Проте, й частка консолей також вагома. PlayStation, очевидно, виграє без шансів у своїх конкурентів — взнаки дається не лише привабливість самої платформи, але й те, що це єдина консоль з офіційною присутністю на українському ринку.

Що цікаво, і серед іксбоксерів, і серед сонібоїв переважають останні покоління консолей — тобто, ані дефіцит, ані доволі висока вартість не зупинили активних геймерів від оновлення своїх платформ.

• На ПК грають 82,9%
• На Xbox One усіх версій — 2,3%
• На Xbox Series усіх версій — 9,9%
• На PlayStation 4 — 17,1%
• На PlayStation 5 — 21,4%
• На Nintendo Switch — 15,9%
• На мобільних платформах (iOS, iPadOS, Android) грає 42,2%

Серед опитаних також виявилося досить поціновувачів ретроплатформ та емуляторів — у сумі 2,2% вказали як свої ігрові девайси PSP, PS Vita, Nintendo 3DS, Nintendo Wii, PlayStation 3, а також Analogue Pocket та Miyoo Mini, які створені для запуску ретроігор. Декілька опитаних зазначили, що грають за допомогою хмарних сервісів.

Статистично відчутна кількість користувачів вказала, що грає на SteamDeck — 1,6%. З урахуванням вартості й складності придбання в Україні, це цікаве відкриття.

Також висловлюємо свої щирі співчуття учасникам, які вказали, що їхні девайси залишилися в окупації, згоріли або були викрадені армією мародерів. Бажаємо вам якомога скорішого повернення до світу відеоігор!

Споживацькі звички

Від того, як ми споживаємо ігри, залежить і те, які можливості нам будуть доступні в нашій країні. Адже чим більший український ринок у фінансовому вимірі, тим уважнішим буде ставлення до українських геймерів — тут і локалізації, і регіональні ціни, та й банально вихід на наш ринок Nintendo та Xbox.

Чи маємо ми приводи для оптимізму? Трошки несподівано, але так.

Серед опитаних виявилося, що під час повномасштабної війни:

• 69,5% ігри виключно купують
• 21% — переважно купують і лише іноді дозволяють собі піратство
• Принципових піратів знайшлося лише 1,6%
• Ще 7,8% іноді купують ігри, хоча й надають перевагу піратству

Авжеж, тут ми знову потрапляємо в «пастку» нерепрезентативності нашого опитування. Серед геймерів, залучених до спільноти, авжеж буде досить низький відсоток піратства — це здебільшого люди, які палко люблять відеоігри, а багато ще й самі їх створюють. Такі гравці будуть підтримувати розробників більш імовірно. Якби опитування відбувалося на широкій аудиторії, впевнені, відсоток піратства був би вищим.

Однак є й хороша новина. Ми також запитали учасників опитування, як вони отримували ігри до початку повномасштабної війни. Відповіді розподілилася ось так:

• Купували ігри 58,9%
• Переважно купували, але іноді піратили — 26,8%
• Переважно піратили, але іноді купували — 10,8%
• Виключно піратили 4,2%

Таким чином навіть серед опитаних частка тих, хто споживає ігри легально або принаймні прагне так робити помітно збільшилася. Щоби спробувати побудувати гіпотезу, давайте поглянемо ще на один показник, а саме — середня сума витрат на ігри на місяць.

До початку повномасштабної війни:

• До 1000₴ — 64,9%
• 1001-3000₴ — 22,5%
• Більш ніж 3000₴ — 4,4%
• Взагалі не витрачали — 8,2%

Після початку повномасштабної війни:

• До 1000₴ — 65,8%
• 1001-3000₴ — 15,1%
• Більш ніж 3000₴ — 1,6%
• Взагалі не витрачають — 17,5%

Перше, що ми бачимо, це, авжеж, уплив кризи, спричиненої війною — значна кількість людей взагалі перестала купувати ігри після 24 лютого, а також зменшилася частка людей, що витрачали доволі значні суми на ігри — від 1000₴ і вище.

Натомість приблизно на тому ж рівні залишився показник геймерів, які купують ігри на невеликі суми. Разом з даними про рівень піратства це каже нам про таке:

• частина геймерів, які раніше витрачала гроші на ігри, перестала це робити або сильно знизила рівень своїх витрат
• на їхнє місце прийшли гравці, які раніше піратили, але з якоїсь причини вирішили почати купувати ліцензійні ігри
• ймовірно таких гравців спочатку привабили знижки; отримавши позитивний досвід покупки за знижками, вони продовжили купувати ігри
• ще одним фактором може стати відносна незмінність цін на ігри у гривнях за наявності доларових доходів

Незалежно від причин, тенденція тішить. Сподіваємося, вона не припиниться та призведе до зміни ставлення видавців ігор до нашого ринку.

Геймерські звички

Попри те, що бойові дії можуть і не зачіпати багатьох людей безпосередньо, на всю територію України впливають ракетні удари, запуск іранських дронів, і в останні місяці — удари по критичній інфраструктурі, через що обмежено доступ до електрики. Розбираємося, як це вплинуло на нашу звичку грати у відеоігри.

• 71,9% — грають значно або дещо менше, ніж до повномасштабної війни
• 17,5% — грають так само, як і раніше
• 10,6% — стали грати значно більше

Питання про причини зміни в часі, проведеному в іграх, було напів відкритим — можна було обрати декілька варіантів, а також додати свій.

Найбільше опитаних (70,8%) стали грати менше черед відсутність електрики, а також 65,5% не можуть грати через морально-психологічний стан. 5,2% емігрувало за кордон, не прихопивши з собою ігрові девайси, а в населених пунктах 3,7% опитаних ідуть бойові дії. Ще 24% вказали фактори, не пов’язані з війною.

2,4% менше грають у відеоігри, бо займаються набагато важливішими справами — служать у ЗСУ. Дякуємо вам, наші герої!

Дехто займається волонтерством (дякуємо!), у багатьох народилися діти. Досить відчутна кількість людей зосередилася на своїй продуктивності на роботі. Також є люди, які вказали, що тепер їм важко дивитися на війну навіть у віртуальному світі, а вбивство у грі більше не виглядає невинним. До цієї теми ми ще повернемося.

Хоча таких значно менше, та все ж є люди, які навпаки збільшили свій ігровий час. Серед них найбільше таким чином відволікаються від реальності за вікном — 72,5%. На другому місці недоступність інших розваг — 47,5%. Ще 17,5% втратило роботу, тому стало більше часу на ігри (знайти нову зараз непросто).

Цікаво, що для декількох людей відсутність електропостачання навпаки вивільнила час на ігри (очевидно, на портативних платформах). Для деяких таким фактором стала еміграція (7,5%) і ще 26,3% вказали фактори, не пов’язані з війною.

Без применшення мільйони людей пережили страхи близьких бойових дій або окупації. Навіть там, куди безпосередньо війна не дісталася, сьогодні часто лунають сирени та вибухи. Це однозначно позначається на тому, як ми сприймаємо контент — у нас з’являються нові психологічні тригери. Ось як із цим у геймерів:

• У 54,8% не змінилося ставлення до ігор на військову тематику
• 30,9% стали менше грати в такі ігри
• 7% навпаки стали більше грати в ігри про війну

В опитуванні мова йшла про ігри, створені за мотивами реальних війн або схожих на реальні війни чи війни в недалекому майбутньому (не фантастика і не фентезі).

Серед власних варіантів також намітилася інша тенденція — багато людей хоча й продовжують грати в ігри про війну, але стали сприймати зовсім інакше. Як уточнив один із опитаних, зникло відчуття веселого аттракціону. Деякі опитані також указали, що психологічно тригерити їх став навіть Fortnite, попри те, що він не має нічого спільного з реальними бойовими діями.

Все це однозначно привід для широкого професійного дослідження, яке, сподіваємося, соціологічні компанії також проведуть.

Патріотизм та політична позиція

Як і в усіх інших сферах, з початком повномасштабного російського вторгнення значно підсилилася настрої на відмову від усього, що було вироблено у тій країні — при чому, не лише на українському, але й на глобальному рівні.

• 74,5% українських геймерів категорично відмовилося від ігор, розроблених у Росії
• Ще 8,2% можуть пограти у російську гру, але не заплатять за неї гроші (скачають з піратських ресурсів)
• 15,6% зможуть зробити рідкісний виняток для російської гри та пограти в неї
• Лише для 1,6% походження гри не має значення, тож вони спокійно зможуть запустити російську гру

Трошки більш лояльно українці ставляться до зарубіжних розробників з третіх країн, які продовжують продажі в Росії.

• 53,2% все ж принципово не гратимуть у гру, яка продається в Росії
• 18,2% не заплатять за таку гру гроші і спіратять
• 28,6% спокійно ставляться до продажів у Росії та гратимуть у таку гру все одно

Багато людей, яких можна віднести до останньої категорії, уточнили свої відповіді. Зокрема, опитані кажуть, що це складно відслідковувати, а також що нерозумно позбавляти себе контенту через це, адже більшість видавців не вийшли з російського ринку, та й паралельний імпорт ніхто не скасовував.

Також багато людей грають у такі ігри за передплатою (на кшталт PS Plus чи Xbox Game Pass) або принципово не беруть такі ігри за повну ціну.

Врешті решт залишилося питання локалізації, через яке нещодавно побили горщики в українському сегменті твіттеру. Наразі не так багато ігор має українську локалізацію, у чого насправді мало економічних причин, а більше — політичних та психологічних. Та все ж маємо, що маємо.

• Лише 0,8% гравців принципово відмовляються грати без української мови
• Впевнена більшість грає англійською або іншою відомою їм мовою, крім російської — 73,9%
• 18,4% обирає російську мову для гри

Багато опитаних шукають неофіційні українізатори, яких є більше, ніж офіційних локалізацій. Ще є люди, які стараються грати англійською, але якщо надто важко розуміти сюжет, все ж переходять на російську — так само багато комбінованих варіантів (англійське озвучення + російські субтитри).

Тенденція, як бачимо, позитивна, тож сподіваємося, що вже в осяжному майбутньому російська мова в іграх повністю зникне з ужитку в Україні — як через поширення українських локалізацій, так і через більшу розповсюдженість англійської мови.

Ігрові медіа

Важливою частиною ігрового світу є медіа, що пишуть про відеоігри. Тож ми з’ясували також, звідки геймери дізнаються новини:

• Найпопулярніше джерело новин — YouTube, яким користується 77,4%
• На другому місці телеграм-канали — 63,2%
• Лише на третьому місці опинилися ігрові сайти, які колись були на вершині таких рейтингів — 40,2%
• Приблизно порівну використовуються Twitch (10,6%) та TikTok (11,4%)
• Несподівано популярним виявився твіттер, якого не було у передбачених нами варіантах, але 9,5% вказали цю соцмережу в якості джерела новин для себе

Багато людей дізнається новини від друзів та партнерів, колег. Деякі знайомляться з новинками просто в онлайн-магазинах — Steam, Epic Store, GOG та інших. Лише 5,6% взагалі не цікавляться ігровими новинами.

88,3% споживають новини українською мовою, 77,3% — англійською, а 11,8% — російською. Польські новини читає 3,7% опитаних, також є варіанти французькою, німецькою та іспанською. З такими результатами можна сміливо сказати, що ринок для українськомовних видань про ігри точно є.

Також пишаємося тим, що серед тих, хто читає ігрові новини Na chasi / Games, понад 78% оцінили їх на «відмінно» чи «дуже добре». Дякуємо вам!

Ваші історії

На завершення опитування ми пропонували всім розповісти свої історії про досвід геймінгу під час війни. Усі відповіді в опитуванні, включно з історіями, є анонімними, ми не збирали жодних персональних даних, однак попереджали, що історії можуть бути опубліковані.

Хоча ми наведемо зараз лише декілька ваших історій (їх багато, понад сотня), знайте, що ми прочитали їх усі. Вони допомогли нам не лише краще зрозуміти ситуацію в контексті опитування, але й дозволили відчути спільність із вами — нагадали, що ми всі є частиною великої української спільноти, яка щиро любить відеоігри та розуміє їхню цінність особливо в такі часи як зараз.

Я був контужений під час служби. Мав порушення функцій мозку. Став тупіший, погано орієнтувався в просторі, мав труднощі з прийняттям рішень і вибором. Але відеоігри на Nintendo Switch були наче тренажером. Методичне грання допомогло відновитися у комплексі з іншими вправами

Для мене ігри на початку війни стали як антидепресанти. В перші місяці якби не elden ring то можливо поїхав би «кукухою». Для мене дуже добре, що є варіант, де ти просто забуваєш про все на деякий час, і отримуєш хоч якесь задоволення від життя зараз

Сигнал повітряної тривоги у Stray увів у ступор на кілька секунд, бо дуже нагадував київську сирену, хоча я на той момент уже не був у Києві

Спочатку я взагалі не міг грати. Проте з часом, коли зрозумів що до мого міста їм не підступитися, а нервова система почала давати перші збої, почав грати в те, що й раніше, лише переходив на англійську в деяких. Українізатори використовував та поширював ще до 24 (лютого — ред.), а в деяких навіть брав участь в тестуванні. Ігри стали для мене світом, в якому я міг трішечки відволіктися, а заодно й затягував друзів, коли бачив, що й вони страждають. Але шутери, за винятком деяких почали не лише дратувати... Я просто не міг в них грати. Перегони, говололомки, виживастики — все це було світами, в яких не було згадок про ті жахливі речі, які коїлися в моїй країні... Але не шутери. Останні давалися дуже нервово, й гра в них ставала важкою. Виняток — деякі моди на «Сталкер» та серія «Метро», яку я прошйов лише нещодавно — все ще приємно було бачити москву такою, ще й з такими милими звірятками) В цілому ігри дуже допомогли, тримаючи мою нервову систему на плаву, й не даючи геть занепасти духом від новин. Я не грав цілими днями — лише по декілька годин, в основному ввечері й ночі — але це допомагало скинути тягар за день

1. Дуже складно стало грати в онлайн-ігри (наприклад MMORPG на кшталт FFXIV), бо всюди є ризик наштовхнутися на росіян, а за конфлікт забанять тебе, а не русню. 2. Виявилося у нас багато кльових ігор від українських розробників, дуже шкода, що почала звертати на них увагу тільки після початку війни

Є така українська гра Shatterline. Шутер, онлайновий. Це мій перший і поки єдиний шутер. Коли в нього граю, то у PvE-режимі монстрів уявляю кацапами, а у PvP... теж москалями. Тільки у PvP це прокачані соснявці, які мають гарне екіпірування, зброю тощо. А у PvE — це мобіки та кадирівці, які й тільки здатні, що вихвалятися. А Бегемот (один з босів) — це діндон. Дякую за увагу

До війни в України я витрачала на ігри десь біля 10-15к грн на місяць, це ще не враховуючи купівлю ігрового стафу та аксесуарів. Після початку війни, щоб відволіктись (особливо у сьогоднішних реаілях блекауту)^ я граю переважно у Switch та 3DS. Тому, як мінімум на одну ігру в місяць я витрачаю біля 3к грн. Що стосується шутерів та забавок про війну, то я їх не купувала і не купую взагалі. P.S. Так, транс персони теж є у гейм-індустрії, і ми не граємо в умовний Sims чи Life is Strange

Хотіла просто додати, що з початком повномасштабки почала більше шукати українські локалізатори ігор. Ніколи не думала, що від українських сабів і тексту в меню буде так приємно. Також, дякую вам за те що продовжуєте робити контент. Слава Україні!

На другий-третій місяць від початку вторгнення, я пройшов класичну трилогію Call of Duty Modern Warfare на своєму XBox 360. Ніколи б не подумав, що з «серйозного» бойовика буду колись так реготати. Сюжет про «злих рюсских» зараз не може не сприйматися як один великий жарт. І я зрозумів, наскільки змінилося моє світосприйняття... Слава Україні! Героям Слава!

Мені загалом стало набагато важче грати в ігри через те, що я не можу абстрагуватися, повністю поринути в світ гри і отримувати від неї задоволення. Завжди є відчуття, що поки я сиджу на дивані і граюсь в іграшки, люди вмирають. Але все ж це непоганий спосіб хоч якось відволіктися. Також помітив за собою, що мені стали здебільшого байдужі великі ААА-проєкти (мучаю себе проходження Раґнароку) і набагато цікавіше досліджувати менші, бюджетніші ігри. Наприклад, мені дуже зайшли Medium, Cult of the Lamb, Stray — вони далеко не ідеальні, проте відчувається, що розробники намагалися втілювати нетривіальні ідеї, а не робили стерильний продукт для всіх і кожного

Єдина річ, яка змінилась з початком війни — це реакція на сирени в іграх. Майже як по 5-ти кроках прийняття. Спочатку гнів і страх, на початку навіть ледь не вимкнув ПК, та хтось із персонажів прокоментував сирену у грі, тоді схопив дисонанс, та заспокоївся) А далі звик, почав відрізняти (хоч перша секунда завжди нервова), і зараз ставлюсь іронічно — ПТСР так ПТСР😅

Після початку повномасштабного вторгнення я вимушений був покинути Київ та відвезти свою мати-кінологиню з її господарством з Донецької області на захід України. Умови життя були складні, але психологічний стан був значно гіршим. Дуже довго я не міг не те що грати, але й читати, чи слухати музику. З часом (та успіхами ЗСУ на фронті) життя почало повертатись до чогось, що хоч якось нагадувало нормальність, а ігри перетворились з хоббі на такі собі терапевтичні сесії. Війна триває і кожного дня ми читаємо новини про загиблих та знищені міста. Ми не можемо відвернутись та водночас не можемо увібрати серцем увесь біль яким просякнуте наше життя. Ігри ж стають не те що вікном, а дверима кудись, де цього болю немає. Завтра я прокинусь і буду далі працювати, допомагати нашим збройним силам та жити завдяки ним. Але прямо зараз, на ці дві години, я можу опинитись деінде та бути кимось ще. Я не знаю чи це правильно, але це допомагає

Я б дуже хотіла більше українських локалізації, тому що навіть при високому рівні володіння англійською (Upper-Intermediate-Advanced) далеко не всі ігри даються мені англійською, лишаючись при цьому приємним досвідом, тому доводиться використовувати російську

Дуже чекав, коли вийде елден рінг, а вийшов він на другий день повномасштабного вторгнення. Грав у нього трясучимися руками й шугався звуків вибухів. Перший день релізу було дуже важко, але на другий і третій елден рінг допоміг мені відволікатися й згодом прийти до тями. Тому у цьому році це мій особистий GOTY

На початку повномасштабного вторгнення ігри, розраховані на двох, допомагали хоч трохи відволіктися від звуків вибухів і прильотів, які з Бучі та Ірпеня було дуже чути

я знаходжуся у Німеччині через війну, й інтернет тут — це якесь печерне позорисько, що не вивозить жодну гру нормально. тому час, що я приділяю іграм, скоротився: немає сили воювати з підключенням. проте ігри загалом дуже допомагають долати стрес та відпочивати. якби не проблеми з інтернетом, я би, ймовірно, грала більше

Йобана русня зіпсувала мені відьмака. Русня зіпсувала мені фільми, серіали та ігри про постапокаліпсис. Навіть в рімворлд важко грати, бо постійно фоном крутяться думки про те, як наші люди виживають. Стім продовжує в рекомендаціях підсовувати русню, яка ще й приховує, що то русня. Через вимкнення світла я не можу розслабитись і спокійно пограти. Дах їде і концентрація ніяка

Щодо особистого досвіду хочу зазначити, що з початком повномасштабного вторгнення я на місяць випав з ігрового світу, та і взагалі зі світу гік-культури, ресурсу та сил в мене не було, та і як гратися, коли в країні війна. Але з часом, я поступово відволікався від робочої рутини та постійних нових за допомогою віртуальних світів. Біг та ігри стали для мене місцем сили, куди можна прийти та поповнити свої енергетичні запаси. Зараз я граю на вихідних, коли є можливість та щастить зі світлом, внутрішній рівень тривоги, як на мене впав частково через можливість зайти в якийсь Doom Eternal та випустити пар 😂 Дякую редакції за публікації і якісні матеріали українською, продовжую бути з вами ❤️

Дякуємо вам за приділений час і те, що ви поділилися своїм досвідом. Миру всім нам і скорішого повернення тих часів, коли вибухи та постріли будуть відбуватися лише на екранах наших моніторів.