Вікторія ЗолотоваЧому саме студенти
За минулі 2 роки бізнес-інкубатор YEP розвинув 75 студентських стартапів в 10 українських вишах. З них 21 ідею її творці та команди, що працюють над втіленням задумів у реальність, вже перетворили на стартапи та продукти, що існують у реальності. Та цей прорив в освітньому напрямкові роботи — лише початок. Чому обрано саме студентів? Причина проста: розумної студентської молоді в нашій країні — сила-силенна. Про простір ідей та можливостей для молодих та амбітних ми почули під час Innovation Market. Саме там сцену на день «окупували» ментори університетських програм із креативного та стартап-підприємництва. Усі вони допомагають розвивати молодіжні ініціативи та стартапи у Сполучених Штатах та Ізраїлі.
Як стартап розвивається в академічному бізнес-інкубаторі
За словами засновника YEP Андрія Заікіна, лише 8-10% українських студентів схильні до підприємництва. В кожного такого заповзятливого студента десь в голові роками «дрімає» унікальна — часом дивовижна — ідея. Просто він чи вона й гадки не мають, як свій задум втілити. Причиною стає не «творчий блок» чи брак ініціативності — а відсутність бодай базових знань із підприємництва. На цьому етапі й настає, за словами Заікіна, час звернутися до академічного бізнес-інубатора в своєму університеті. Там студент, що хоче стати підприємцем, спільно із ментором добирає учасників команди, розвиває свій задум і, врешті-решт, створює демоверсію продукту.
Завершальний етап настає тоді, коли команда разом з іншими випускниками інкубатору презентує проект перед партнерами та фондами. Саме вони мають обрати найкращих, найцікавіших та надати їм фінансування. Таким чином за 9 тижнів будь-яка юна мрія дорослішає до рівня продуктової компанії. Так і виникають молодіжні стартапи за підтримки YEP.
На думку Олени Донець, яка 5 років керувала одним з 25 найкращих інкубаторів у світі, роль академічних екосистем полягає у вмінні «не вбити» блиск в очах молоді та навчати підприємницьким якостям. Головне — не заважати і лише підтримувати винахідників.
— Студент приходить додому: «Послухайте, мамо, тату. В мене є ідея для стартапу». А батьки кажуть: «Стартап? Що це за дурня?! Схаменися і знайди нормальну роботу».
Тал Катран, розробник, один із творців стартап-екосистеми Ізраїлю
Фото: YEP
Академік чи підприємець?
Пані Донець вважає, що між вимогами індустрії і освітніми програмами існує глибока прірва. Адже виші неодноразово потрапляють у пастку «академічності» — і дають геть не те, що дійсно потрібно студентам у сучасному світі. Компанії залюбки наймають працівників, які, — окрім теорії, — мають підприємницькі навички. До них належать креативність, вміння керувати процесом і знаходити рішення навіть для тих завдань та ситуацій, відповіді на яких не можна «наґуґлити» чи знайти у підручниках. В тому, що теорія часто відстає від реального навколишнього світу, немає провини викладачів. Зрештою, їхня робота — наукова діяльність, а підприємництво та виховання покоління, здатного перетворювати ідеї на продукти, не належить до викладацької компетенції та повсякденних завдань.
Про це висловився і Чарльз Вайтхед, професор бізнес-права у Корнельському університеті Сполучених Штатів Америки. Він наголосив, що академіки мають замало досвіду, аби спрямовувати стартапи у комерційне русло. Саме для заповнення цієї ніші в університеті має бути ментор. Він має бути фахівцем з бізнесу чи технологій. І тільки за участі такого ментора можливе перетворення університетів на продуктові осередки, на майданчики для розвитку стартапів.
Зауваження до стартап-сфери
Фото: Вікторія Золотова
Тал Катран розмірковує: «Інкубатори організовують конференції та хакатони для студентів, аби надихати, мотивувати, змушувати мислити. Наступного дня окрилений підприємець-початківець прокидаються, і що він має для втілення задуму? Нічого». Якщо подібні проблеми стаються із країнами з перехідною економікою, то Україна — саме в їхньому колі. Ключова проблема стартап-індустрії України полягає в тому, що ніхто не займається чітко окресленою програмою для стартапів і фінансуванням проектів на державному рівні. Ми й досі не маємо чітких відповідей на питання «куди йдуть наші податки»., коли говоримо про науку, програми із підтримки підприємництва та програми для молоді й вишів. Наразі одним із головних завдань, що стоїть перед інкубаторами, є залучення держави до співпраці. На думку Тала Катрана, гроші держави — це, в першу чергу, наші гроші, гроші усіх громадян. Саме тому українці мають повне право знати, як відбувається розподіл коштів — та частково перекласти фінансування сфери з плечей інвесторів на плечі держави.
Тал також розповів, про те, що дуже дратує його в українських реаліях та спілкуванні із представниками України:
— Як ви можете казати про себе «дешева робоча сила»? А як щодо розумної робочої сили? Швидка робоча сила, працьовита робоча сила, інноваційна робоча сила? Чому дешева? Це не те, що хочеться купляти інвесторам. Це — дуже поганий маркетинг.
Загалом присутні спікери зійшлися на тому, що ініціаторам стартап-ідей та проектів варто гуртуватися та бути наполегливішими і в контактах із представниками бюрократично-чиновницького апарату, і із зовнішнім світом. Адже лише наполегливі досягають успіху.
Раніше ми розповідали вам про те, як освітні практики Ізраїлю використовують STEM- та STEAM-підходи
Ізраїльська освіта та практики STEAM — чого варто повчитися Україні для розвитку здібностей школярів та студентів, чимало з яким потім стають працівниками технологічних компаній та засновниками стартапів.