<p>https://youtu.be/eNxFejz2tNk

Світлий промінчик американської демократії, улюблені персонажі, корективи в каноні та красива картинка. Таку коротку характеристику можна дати новому CGI серіалу від Netflix за мотивами популярної серії ігор від Capcom. Сьогодні ми поговоримо про безперечно відому та багату на події серію Resident Evil, а точніше її варіацію від Нетфлікс. Тож, хапайте свою… травичку?!
</p><h2>Увага до деталей</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61191437edceb_2.jpg">

До Нетфлісовських мультиків (або як вони це називають аніме) можна ставитися по різному: бути в культурному шоці від дивного 3D в Dragons Dogma або полюбляти красиву картинку в Castelvania. Втім, коли загребущі руки американського сервісу дісталися до серії Resident Evil точно можна сказати, що над графічною складовою попрацювали як слід.

Особливо приємно споглядати те, як клопітливо автори віднеслися до деталізації своєї картинки. Всі волосинки на борідці Леона Кеннеді можна порахувати, а емоції на обличчі героїв легко читаються. Також сильною складовою можна назвати зміну локацій: нас не зациклюють на якійсь одній місцевості, а те й діло, що кидають то в коридори Білого дому, зруйноване війною місто чи навіть на субмарину. І в усіх місцях, де побувають персонажі аніматори не зраджують собі, продовжуючи приділяти увагу деталям, навіть на задніх планах.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611915773acde_16.jpg">

Щоправда, атмосфери survival-horror тут зовсім немає, і навіть така красива картинка цьому не зарадила. Та й взагалі, горору тут не побачити, не то що сурвайвл. У героїв нескінченна темрява патронів, а зброя валяється на підлозі навіть в надтаємній лабораторії. Лячних сцен теж немає, попри те, що зловісних кадрів купа, але можна відмітити хіба що кілька моментів. Втім вони просто нагнітають обстановку, не закінчуючи справу. На відміну від ігор, де така атмосфера намагається утримуватися протягом всього проходження. Загалом, складається враження, що нас знов повертають до постійного екшену, як в шостій частині ігор.

І це дійсно так, бо, мабуть, більш ніж половину усіх сцен ми спостерігаємо бійки та стрілянину. Вони прекрасні, з цим не посперечаєшся, але тільки у візуальному плані. Леон з ледь не закритими очима відстрілюється від купи зомбі, а глядач відмічає для себе, що супротивники явно будуть хворіти на синдром “штурмовика” з франшизи Зоряних воєн.
<h2>Дівчина у біді</h2>
<h3>Дисклеймер: можуть бути присутні спойлери!</h3>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611914bf312b1_13.jpeg">

Найголовніша біда тут — це скупий та передбачуваний сюжет, і, особливо, погано прописані персонажі. Власне, попрацювали в цьому плані тільки над Леоном. Решта: президент, його оточення та навіть напарники Леона — просто статисти. Що вже казати, коли обидва антагоністи теж, за своєю суттю, нічого з себе не представляють. Вони не цікаві як персонажі і їх поразка нічого не викликає в глибині душі. Альберт Вескер сміється десь згори.

Як вже було зазначено, все вертиться навколо Леона. Події відбуваються у 2006 році, після того, як агент Кеннеді врятував доньку президента в четвертій частині ігрової серії, та перед відрядження Кріса Редфілда в Африку. Він увесь такий крутий мачо, про якого колеги складають легенди, і сам президент у нього в боргу. Ледь десь проскакує потенційна зомбі-загроза першим ділом дзвонять йому. Цього разу його навіть наділяють командою, де головним, правду кажучи, є не він. І взагалі, ця команда його радше зайвим вважає, бо їх мета не виконання завдання з Білого Дому, а розкриття змови у владних структурах. Яку вони самі для себе призначили.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/6119145e71fc1_4.jpg">

Леон, звісно, намагається налагодити з ними контакт. Навіть підкатує до агентки Шень, яка нагадає вам Аду Вонг, але точно нею не є. Ну, подобається хлопцю азіатський типаж дівчат, що поробиш. Його намагання, втім, безрезультатні, але дізнайся про це Ада точно відкрутила б йому одне причинне місце.

Найбільше ж засмучує роль Клер Редфілд. Чесно, якщо прибрати її й без того слабку арку, сюжет навіть не постраждає. А все, що вона робить — це гарно грає типову “дівчину у біді”. Але це точно не про неї, якщо ви знаєте її передісторію. По-перше, вона сестра спецпризначенця Кріса Редфілда, який точно надав їй кілька уроків самооборони. По-друге, її досвіду боротьби з усілякими монстрами та зомбі позаздрить будь-який “Герой Пенамстану”, адже вона й сама вже не раз стикалася з “вірусними” проблемами, схибленими маніяками та біотерористами. І щоразу їй вдавалося вибиратися без серйозних наслідків.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61191664cd4d4_16.jpg">

А тут її схоплює звичайний урядовець, тримає в заручниках і рятує її Леон від неминучої загибелі. Ну, нехай. Проте, нам дають такі кадри, де вона самотужки, за допомогою інтернету, знаходить докази причетності вищого ешелону влади Америки до спалаху T-вірусу в невеличкій країні. І все, далі цього не йде, бо використати знайдену інформацію вона не може, Леон їй не допомагає і в кінці вони ледь не сваряться.

Вже на другій серії ті, хто більш менш, розуміють основні кліфгенгери серії зробили всі висновки. Особливо про того, хто стане Тираном в кінці. І це, як теж зазначалося, велика проблема. Бо абсолютно все вгадується наперед і жодної інтриги не зберігається.

Варто, до речі, згадати, що серіал входить до канону. І, враховуючи той факт, що після Resident Evil 2 шляхи Леона і Клер майже не перетинаються, то розлад легендарного дуету цілком міг статися через кінцівку Нескінченної темряви. І цей момент навіть заслуговує похвалу для сценаристів. А ще не так часто в серії зустрічаються монстри, які зберегли свій інтелект. Тож, якщо ви фанат серії переглянути й дізнатися причини цього всього все ж таки варто.
<h2>***</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611916d30246b_3.jpg">

Як загалом можна схарактеризувати цю роботу Нетфліксу? Не потягнули. Особливо пересічні глядачі, які малознайомі з серією, будуть помічати всі прогалини допущені студією, які фанати ще б могли пробачити. Дивитися точно рекомендується, якщо ви цікавитеся цим всесвітом. Решта може спокійно його пропустити й не втратити від цього зовсім нічого.

<p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/eNxFejz2tNk"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Світлий промінчик американської демократії, улюблені персонажі, корективи в каноні та красива картинка. Таку коротку характеристику можна дати новому CGI серіалу від Netflix за мотивами популярної серії ігор від Capcom. Сьогодні ми поговоримо про безперечно відому та багату на події серію Resident Evil, а точніше її варіацію від Нетфлікс. Тож, хапайте свою… травичку?!</p><h2>Увага до деталей</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61191437edceb_2.jpg"></p><p>До Нетфлісовських мультиків (або як вони це називають аніме) можна ставитися по різному: бути в культурному шоці від дивного 3D в Dragons Dogma або полюбляти красиву картинку в Castelvania. Втім, коли загребущі руки американського сервісу дісталися до серії Resident Evil точно можна сказати, що над графічною складовою попрацювали як слід.</p><p>Особливо приємно споглядати те, як клопітливо автори віднеслися до деталізації своєї картинки. Всі волосинки на борідці Леона Кеннеді можна порахувати, а емоції на обличчі героїв легко читаються. Також сильною складовою можна назвати зміну локацій: нас не зациклюють на якійсь одній місцевості, а те й діло, що кидають то в коридори Білого дому, зруйноване війною місто чи навіть на субмарину. І в усіх місцях, де побувають персонажі аніматори не зраджують собі, продовжуючи приділяти увагу деталям, навіть на задніх планах.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611915773acde_16.jpg"></p><p>Щоправда, атмосфери survival-horror тут зовсім немає, і навіть така красива картинка цьому не зарадила. Та й взагалі, горору тут не побачити, не то що сурвайвл. У героїв нескінченна темрява патронів, а зброя валяється на підлозі навіть в надтаємній лабораторії. Лячних сцен теж немає, попри те, що зловісних кадрів купа, але можна відмітити хіба що кілька моментів. Втім вони просто нагнітають обстановку, не закінчуючи справу. На відміну від ігор, де така атмосфера намагається утримуватися протягом всього проходження. Загалом, складається враження, що нас знов повертають до постійного екшену, як в шостій частині ігор.</p><p>І це дійсно так, бо, мабуть, більш ніж половину усіх сцен ми спостерігаємо бійки та стрілянину. Вони прекрасні, з цим не посперечаєшся, але тільки у візуальному плані. Леон з ледь не закритими очима відстрілюється від купи зомбі, а глядач відмічає для себе, що супротивники явно будуть хворіти на синдром “штурмовика” з франшизи Зоряних воєн.</p><h2>Дівчина у біді</h2><h3>Дисклеймер: можуть бути присутні спойлери!</h3><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611914bf312b1_13.jpeg"></p><p>Найголовніша біда тут — це скупий та передбачуваний сюжет, і, особливо, погано прописані персонажі. Власне, попрацювали в цьому плані тільки над Леоном. Решта: президент, його оточення та навіть напарники Леона — просто статисти. Що вже казати, коли обидва антагоністи теж, за своєю суттю, нічого з себе не представляють. Вони не цікаві як персонажі і їх поразка нічого не викликає в глибині душі. Альберт Вескер сміється десь згори.</p><p>Як вже було зазначено, все вертиться навколо Леона. Події відбуваються у 2006 році, після того, як агент Кеннеді врятував доньку президента в четвертій частині ігрової серії, та перед відрядження Кріса Редфілда в Африку. Він увесь такий крутий мачо, про якого колеги складають легенди, і сам президент у нього в боргу. Ледь десь проскакує потенційна зомбі-загроза першим ділом дзвонять йому. Цього разу його навіть наділяють командою, де головним, правду кажучи, є не він. І взагалі, ця команда його радше зайвим вважає, бо їх мета не виконання завдання з Білого Дому, а розкриття змови у владних структурах. Яку вони самі для себе призначили.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/6119145e71fc1_4.jpg"></p><p>Леон, звісно, намагається налагодити з ними контакт. Навіть підкатує до агентки Шень, яка нагадає вам Аду Вонг, але точно нею не є. Ну, подобається хлопцю азіатський типаж дівчат, що поробиш. Його намагання, втім, безрезультатні, але дізнайся про це Ада точно відкрутила б йому одне причинне місце.</p><p>Найбільше ж засмучує роль Клер Редфілд. Чесно, якщо прибрати її й без того слабку арку, сюжет навіть не постраждає. А все, що вона робить — це гарно грає типову “дівчину у біді”. Але це точно не про неї, якщо ви знаєте її передісторію. По-перше, вона сестра спецпризначенця Кріса Редфілда, який точно надав їй кілька уроків самооборони. По-друге, її досвіду боротьби з усілякими монстрами та зомбі позаздрить будь-який “Герой Пенамстану”, адже вона й сама вже не раз стикалася з “вірусними” проблемами, схибленими маніяками та біотерористами. І щоразу їй вдавалося вибиратися без серйозних наслідків.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61191664cd4d4_16.jpg"></p><p>А тут її схоплює звичайний урядовець, тримає в заручниках і рятує її Леон від неминучої загибелі. Ну, нехай. Проте, нам дають такі кадри, де вона самотужки, за допомогою інтернету, знаходить докази причетності вищого ешелону влади Америки до спалаху T-вірусу в невеличкій країні. І все, далі цього не йде, бо використати знайдену інформацію вона не може, Леон їй не допомагає і в кінці вони ледь не сваряться.</p><p>Вже на другій серії ті, хто більш менш, розуміють основні кліфгенгери серії зробили всі висновки. Особливо про того, хто стане Тираном в кінці. І це, як теж зазначалося, велика проблема. Бо абсолютно все вгадується наперед і жодної інтриги не зберігається.</p><p>Варто, до речі, згадати, що серіал входить до канону. І, враховуючи той факт, що після Resident Evil 2 шляхи Леона і Клер майже не перетинаються, то розлад легендарного дуету цілком міг статися через кінцівку Нескінченної темряви. І цей момент навіть заслуговує похвалу для сценаристів. А ще не так часто в серії зустрічаються монстри, які зберегли свій інтелект. Тож, якщо ви фанат серії переглянути й дізнатися причини цього всього все ж таки варто.</p><h2>***</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611916d30246b_3.jpg"></p><p>Як загалом можна схарактеризувати цю роботу Нетфліксу? Не потягнули. Особливо пересічні глядачі, які малознайомі з серією, будуть помічати всі прогалини допущені студією, які фанати ще б могли пробачити. Дивитися точно рекомендується, якщо ви цікавитеся цим всесвітом. Решта може спокійно його пропустити й не втратити від цього зовсім нічого.</p>

0.jpg

u0427u043eu043cu0443 u041eu0441u0435u043bu044f u0437u043bu0430: u041du0435u0441u043au0456u043du0447u0435u043du043du0430 u0442u0435u043cu0440u044fu0432u0430 u0440u043eu0437u0447u0430u0440u043eu0432u0443u0454?

Подивитися трейлер нового серіалу від Netflix, дізнатися, де в Україні легально подивитися фільми та серіали, знайти цікаве кіно на вечір в одній з тематичних підбірок — все і більше тут. Також ми розкажемо про історію створення фільмів або серіалів та простими словами пояснимо, чому їм потрібно приділити час.

Кіно і серіали

<p style="text-align: center">Хочете стати спонсором іншої рубрики? Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a></p>

u041du0435 u0442u0430u043a u0432u0436u0435 u0439 u0434u0430u0432u043du043e Netflix u0432u0438u043fu0443u0441u0442u0438u0432 u0441u0432u0456u0439 u0430u043du0456u043cu0430u0446u0456u0439u043du0438u0439 CGI-u0441u0435u0440u0456u0430u043b u0437u0430 u0432u0441u0435u0441u0432u0456u0442u043eu043c Resident Evil u0432u0456u0434 Capcom.u00a0u0422u043eu0436, u0449u043e u043du0435 u0432u0438u0439u0448u043bu043e u0432 u0430u043du0456u043cu0430u0446u0456u0457 u043fu0440u043e u041eu0441u0435u043bu044e u0437u043bu0430...

Не так вже й давно Netflix випустив свій анімаційний CGI-серіал за всесвітом Resident Evil від Capcom. Тож, що не вийшло в анімації про Оселю зла...

https://youtu.be/eNxFejz2tNk

Світлий промінчик американської демократії, улюблені персонажі, корективи в каноні та красива картинка. Таку коротку характеристику можна дати новому CGI серіалу від Netflix за мотивами популярної серії ігор від Capcom. Сьогодні ми поговоримо про безперечно відому та багату на події серію Resident Evil, а точніше її варіацію від Нетфлікс. Тож, хапайте свою… травичку?!
<h2>Увага до деталей</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61191437edceb_2.jpg" />

До Нетфлісовських мультиків (або як вони це називають аніме) можна ставитися по різному: бути в культурному шоці від дивного 3D в Dragons Dogma або полюбляти красиву картинку в Castelvania. Втім, коли загребущі руки американського сервісу дісталися до серії Resident Evil точно можна сказати, що над графічною складовою попрацювали як слід.

Особливо приємно споглядати те, як клопітливо автори віднеслися до деталізації своєї картинки. Всі волосинки на борідці Леона Кеннеді можна порахувати, а емоції на обличчі героїв легко читаються. Також сильною складовою можна назвати зміну локацій: нас не зациклюють на якійсь одній місцевості, а те й діло, що кидають то в коридори Білого дому, зруйноване війною місто чи навіть на субмарину. І в усіх місцях, де побувають персонажі аніматори не зраджують собі, продовжуючи приділяти увагу деталям, навіть на задніх планах.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611915773acde_16.jpg" />

Щоправда, атмосфери survival-horror тут зовсім немає, і навіть така красива картинка цьому не зарадила. Та й взагалі, горору тут не побачити, не то що сурвайвл. У героїв нескінченна темрява патронів, а зброя валяється на підлозі навіть в надтаємній лабораторії. Лячних сцен теж немає, попри те, що зловісних кадрів купа, але можна відмітити хіба що кілька моментів. Втім вони просто нагнітають обстановку, не закінчуючи справу. На відміну від ігор, де така атмосфера намагається утримуватися протягом всього проходження. Загалом, складається враження, що нас знов повертають до постійного екшену, як в шостій частині ігор.

І це дійсно так, бо, мабуть, більш ніж половину усіх сцен ми спостерігаємо бійки та стрілянину. Вони прекрасні, з цим не посперечаєшся, але тільки у візуальному плані. Леон з ледь не закритими очима відстрілюється від купи зомбі, а глядач відмічає для себе, що супротивники явно будуть хворіти на синдром “штурмовика” з франшизи Зоряних воєн.
<h2>Дівчина у біді</h2>
<h3>Дисклеймер: можуть бути присутні спойлери!</h3>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611914bf312b1_13.jpeg" />

Найголовніша біда тут — це скупий та передбачуваний сюжет, і, особливо, погано прописані персонажі. Власне, попрацювали в цьому плані тільки над Леоном. Решта: президент, його оточення та навіть напарники Леона — просто статисти. Що вже казати, коли обидва антагоністи теж, за своєю суттю, нічого з себе не представляють. Вони не цікаві як персонажі і їх поразка нічого не викликає в глибині душі. Альберт Вескер сміється десь згори.

Як вже було зазначено, все вертиться навколо Леона. Події відбуваються у 2006 році, після того, як агент Кеннеді врятував доньку президента в четвертій частині ігрової серії, та перед відрядження Кріса Редфілда в Африку. Він увесь такий крутий мачо, про якого колеги складають легенди, і сам президент у нього в боргу. Ледь десь проскакує потенційна зомбі-загроза першим ділом дзвонять йому. Цього разу його навіть наділяють командою, де головним, правду кажучи, є не він. І взагалі, ця команда його радше зайвим вважає, бо їх мета не виконання завдання з Білого Дому, а розкриття змови у владних структурах. Яку вони самі для себе призначили.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/6119145e71fc1_4.jpg" />

Леон, звісно, намагається налагодити з ними контакт. Навіть підкатує до агентки Шень, яка нагадає вам Аду Вонг, але точно нею не є. Ну, подобається хлопцю азіатський типаж дівчат, що поробиш. Його намагання, втім, безрезультатні, але дізнайся про це Ада точно відкрутила б йому одне причинне місце.

Найбільше ж засмучує роль Клер Редфілд. Чесно, якщо прибрати її й без того слабку арку, сюжет навіть не постраждає. А все, що вона робить — це гарно грає типову “дівчину у біді”. Але це точно не про неї, якщо ви знаєте її передісторію. По-перше, вона сестра спецпризначенця Кріса Редфілда, який точно надав їй кілька уроків самооборони. По-друге, її досвіду боротьби з усілякими монстрами та зомбі позаздрить будь-який “Герой Пенамстану”, адже вона й сама вже не раз стикалася з “вірусними” проблемами, схибленими маніяками та біотерористами. І щоразу їй вдавалося вибиратися без серйозних наслідків.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61191664cd4d4_16.jpg" />

А тут її схоплює звичайний урядовець, тримає в заручниках і рятує її Леон від неминучої загибелі. Ну, нехай. Проте, нам дають такі кадри, де вона самотужки, за допомогою інтернету, знаходить докази причетності вищого ешелону влади Америки до спалаху T-вірусу в невеличкій країні. І все, далі цього не йде, бо використати знайдену інформацію вона не може, Леон їй не допомагає і в кінці вони ледь не сваряться.

Вже на другій серії ті, хто більш менш, розуміють основні кліфгенгери серії зробили всі висновки. Особливо про того, хто стане Тираном в кінці. І це, як теж зазначалося, велика проблема. Бо абсолютно все вгадується наперед і жодної інтриги не зберігається.

Варто, до речі, згадати, що серіал входить до канону. І, враховуючи той факт, що після Resident Evil 2 шляхи Леона і Клер майже не перетинаються, то розлад легендарного дуету цілком міг статися через кінцівку Нескінченної темряви. І цей момент навіть заслуговує похвалу для сценаристів. А ще не так часто в серії зустрічаються монстри, які зберегли свій інтелект. Тож, якщо ви фанат серії переглянути й дізнатися причини цього всього все ж таки варто.
<h2>***</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/611916d30246b_3.jpg" />

Як загалом можна схарактеризувати цю роботу Нетфліксу? Не потягнули. Особливо пересічні глядачі, які малознайомі з серією, будуть помічати всі прогалини допущені студією, які фанати ще б могли пробачити. Дивитися точно рекомендується, якщо ви цікавитеся цим всесвітом. Решта може спокійно його пропустити й не втратити від цього зовсім нічого.

<div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/eNxFejz2tNk"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Світлий промінчик американської демократії, улюблені персонажі, корективи в каноні та красива картинка. Таку коротку характеристику можна дати новому CGI серіалу від Netflix за мотивами популярної серії ігор від Capcom. Сьогодні ми поговоримо про безперечно відому та багату на події серію Resident Evil, а точніше її варіацію від Нетфлікс. Тож, хапайте свою… травичку?!</p><h2>Увага до деталей</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61191437edceb_2.jpg" /></p><p>До Нетфлісовських мультиків (або як вони це називають аніме) можна ставитися по різному: бути в культурному шоці від дивного 3D в Dragons Dogma або полюбляти красиву картинку в Castelvania. Втім, коли загребущі руки американського сервісу дісталися до серії Resident Evil точно можна сказати, що над графічною складовою попрацювали як слід.</p><p>Особливо приємно споглядати те, як клопітливо автори віднеслися до деталізації своєї картинки. Всі волосинки на борідці Леона Кеннеді можна порахувати, а емоції на обличчі героїв легко читаються. Також сильною складовою можна назвати зміну локацій: нас не зациклюють на якійсь одній місцевості, а те й діло, що кидають то в коридори Білого дому, зруйноване війною місто чи навіть на субмарину. І в усіх місцях, де побувають персонажі аніматори не зраджують собі, продовжуючи приділяти увагу деталям, навіть на задніх планах.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611915773acde_16.jpg" /></p><p>Щоправда, атмосфери survival-horror тут зовсім немає, і навіть така красива картинка цьому не зарадила. Та й взагалі, горору тут не побачити, не то що сурвайвл. У героїв нескінченна темрява патронів, а зброя валяється на підлозі навіть в надтаємній лабораторії. Лячних сцен теж немає, попри те, що зловісних кадрів купа, але можна відмітити хіба що кілька моментів. Втім вони просто нагнітають обстановку, не закінчуючи справу. На відміну від ігор, де така атмосфера намагається утримуватися протягом всього проходження. Загалом, складається враження, що нас знов повертають до постійного екшену, як в шостій частині ігор.</p><p>І це дійсно так, бо, мабуть, більш ніж половину усіх сцен ми спостерігаємо бійки та стрілянину. Вони прекрасні, з цим не посперечаєшся, але тільки у візуальному плані. Леон з ледь не закритими очима відстрілюється від купи зомбі, а глядач відмічає для себе, що супротивники явно будуть хворіти на синдром “штурмовика” з франшизи Зоряних воєн.</p><h2>Дівчина у біді</h2><h3>Дисклеймер: можуть бути присутні спойлери!</h3><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611914bf312b1_13.jpeg" /></p><p>Найголовніша біда тут — це скупий та передбачуваний сюжет, і, особливо, погано прописані персонажі. Власне, попрацювали в цьому плані тільки над Леоном. Решта: президент, його оточення та навіть напарники Леона — просто статисти. Що вже казати, коли обидва антагоністи теж, за своєю суттю, нічого з себе не представляють. Вони не цікаві як персонажі і їх поразка нічого не викликає в глибині душі. Альберт Вескер сміється десь згори.</p><p>Як вже було зазначено, все вертиться навколо Леона. Події відбуваються у 2006 році, після того, як агент Кеннеді врятував доньку президента в четвертій частині ігрової серії, та перед відрядження Кріса Редфілда в Африку. Він увесь такий крутий мачо, про якого колеги складають легенди, і сам президент у нього в боргу. Ледь десь проскакує потенційна зомбі-загроза першим ділом дзвонять йому. Цього разу його навіть наділяють командою, де головним, правду кажучи, є не він. І взагалі, ця команда його радше зайвим вважає, бо їх мета не виконання завдання з Білого Дому, а розкриття змови у владних структурах. Яку вони самі для себе призначили.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/6119145e71fc1_4.jpg" /></p><p>Леон, звісно, намагається налагодити з ними контакт. Навіть підкатує до агентки Шень, яка нагадає вам Аду Вонг, але точно нею не є. Ну, подобається хлопцю азіатський типаж дівчат, що поробиш. Його намагання, втім, безрезультатні, але дізнайся про це Ада точно відкрутила б йому одне причинне місце.</p><p>Найбільше ж засмучує роль Клер Редфілд. Чесно, якщо прибрати її й без того слабку арку, сюжет навіть не постраждає. А все, що вона робить — це гарно грає типову “дівчину у біді”. Але це точно не про неї, якщо ви знаєте її передісторію. По-перше, вона сестра спецпризначенця Кріса Редфілда, який точно надав їй кілька уроків самооборони. По-друге, її досвіду боротьби з усілякими монстрами та зомбі позаздрить будь-який “Герой Пенамстану”, адже вона й сама вже не раз стикалася з “вірусними” проблемами, схибленими маніяками та біотерористами. І щоразу їй вдавалося вибиратися без серйозних наслідків.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61191664cd4d4_16.jpg" /></p><p>А тут її схоплює звичайний урядовець, тримає в заручниках і рятує її Леон від неминучої загибелі. Ну, нехай. Проте, нам дають такі кадри, де вона самотужки, за допомогою інтернету, знаходить докази причетності вищого ешелону влади Америки до спалаху T-вірусу в невеличкій країні. І все, далі цього не йде, бо використати знайдену інформацію вона не може, Леон їй не допомагає і в кінці вони ледь не сваряться.</p><p>Вже на другій серії ті, хто більш менш, розуміють основні кліфгенгери серії зробили всі висновки. Особливо про того, хто стане Тираном в кінці. І це, як теж зазначалося, велика проблема. Бо абсолютно все вгадується наперед і жодної інтриги не зберігається.</p><p>Варто, до речі, згадати, що серіал входить до канону. І, враховуючи той факт, що після Resident Evil 2 шляхи Леона і Клер майже не перетинаються, то розлад легендарного дуету цілком міг статися через кінцівку Нескінченної темряви. І цей момент навіть заслуговує похвалу для сценаристів. А ще не так часто в серії зустрічаються монстри, які зберегли свій інтелект. Тож, якщо ви фанат серії переглянути й дізнатися причини цього всього все ж таки варто.</p><h2>***</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/611916d30246b_3.jpg" /></p><p>Як загалом можна схарактеризувати цю роботу Нетфліксу? Не потягнули. Особливо пересічні глядачі, які малознайомі з серією, будуть помічати всі прогалини допущені студією, які фанати ще б могли пробачити. Дивитися точно рекомендується, якщо ви цікавитеся цим всесвітом. Решта може спокійно його пропустити й не втратити від цього зовсім нічого.</p>

🧟‍♀️ Чому Оселя зла: Нескінченна темрява розчаровує?

<p>https://youtu.be/r6GRjqQcDW8

От скільки цікавих ігор на тему Чорнобилю ви знаєте? S.T.A.L.K.E.R. та й… все? Гадаю, не помилюся, якщо скажу, що ви точно як мінімум чули про польський виживастик Chernobylite. Він нарешті покидає Дочасний Доступ Steam і ми готові розповісти про те, чи поповнює він колекцію вартих уваги ігор про Зону Відчуження!
</p><h2 class="ql-align-center">Труднощі перекладу</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151ac1b3c8a_0.jpg">
<p class="ql-align-center"></p>
Почнемо з найболючішої теми. Українська в грі з’явилася далеко не на релізі. Але дякуємо, що не забули про нас! Щоправда, з локалізаціями у розробників довгенько щось не виходило. Спочатку не змогли адекватно зробити ані російську версію, ані англійську. Так виникала дивна хрінь, коли граєш англійською, а розмовляють навколо росіянською. І змінити це неможливо, бо англійську озвучку тоді ще не завезли, як і російські субтитри.

На жаль, неприємності не обійшли стороною й українську версію. Були деякі проблеми зі шрифтами (замість букви “І” всюди маячила “Я”), а читати діалоги було просто неможливо, бо фрази повторювалися кілька разів, хоч в озвучці вже давно кажуть про інші речі. Від цього гра українською мовою перетворювалася на суцільне жахіття, яке лякало більш ніж скримери в самій грі.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151adecb3b9_0.jpg">

 

А ще раніше гра зустрічала нас ну дуже мемним кавером пісні “Тили-тили-бом” ламаною російською. Це просто треба було чути! Навіть дещо шкода, що розробники прибрали її, бо на одній з передрелізних версій, яку ми проходили для огляду знайти його не вдалося. Коли починала грати ця пісня ти просто вмирав від сміху.

В будь-якому разі, розробники впевнено і довго полірували гру до пристойного стану. І запускаючи гру зараз, приємно на душі від порівняння з тією “альфою”, яка була на релізі. Грати вже набагато цікавіше навіть з українськими субтитрами! До речі, обіцяли нам повну локалізацію нашою рідною мовою. Тобто, включно з озвучкою. Судячи з усього, додати її повинні на релізі, який точно заплановано на 28 квітня. Якщо ви придбали гру в Дочасному Доступі, то біжіть скоріше в Steam аби перевірити чи не збрехали розробники. Якщо ж все-таки обманули, то це величезний дизреспект студії The Farm 51.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151a0b07091_0.jpg">

 

Щодо цієї клятої транскрипції <strong>“ChErnobyl”</strong> також є що сказати. Так, вони теж назвали гру її застарілою версією, але водночас у своєму інтро зробили подвійну версію, де Chernobyl змінюється на Chornobyl. Сподіваємося, колись така зміна стане остаточною не тільки в логотипі гри про Чорнобиль. Очевидно, що така назва зумовлена необхідністю заробити грошей від продажу гри. А через “E” наш сумнозвісний Чорнобиль, на жаль, знають за кордоном набагато краще, аніж версію з “O”. Як до цього ставитися - вирішувати, звісно, вам. Але хоча б за цю згадочку правильної назви ставимо плюсик в карму поляків!
<h2 class="ql-align-center">Чи вдалася гра?</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151b0a0e132_0.jpg">
<p class="ql-align-center"></p>
Відразу хочеться зазначити, що обраний для гри сетинг ще під час анонсу дав чітко зрозуміти про неминучі порівняння з серією S.T.A.L.K.E.R., що підтвердили у своїх прев’ю всі ігрові видання. Але питання доцільності таких порівнянь все ж залишається відкритим, тому намагатимемося по мінімуму згадувати творіння GSC Game World.

Що ж, історія гри повідає нам про Ігоря Хімінюка, який бувши молодим та сильним вченим-фізиком, в 1985 році облаштувався в Прип’яті зі своєю коханою Тетяною. Під час аварії на ЧАЕС дівчина зникла і вже років зо 30 бідолашний Ігор не може знайти собі місця. В якийсь момент вона знову з’явилася в його житті. Тепер він вирушає в Чорнобиль аби розібратися в тому, куди ж зникла його кохана дівчина? При цьому, Ігор крутий вчений, з міжнародним досвідом, і зміг з брухту створити портальний пістолет, який має в собі функії телепорту, переміщення в часі та паралельними світами. Універсальна штука, одначе.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151b6b80df9_0.jpg">

 

В грі ну дуже проблемний ігролад та геймдизайн. Обрана розробниками зеленувато-сіра гама, чесно кажучи, дуже сильно викликає бажання вилити в монітор банку з фарбою нормального, людського кольору. Звичайно, треба розуміти, що це фантастична історія, але просто не можна пропустити згадку про невдалий вибір гами, ще й доволі щедро приправлену “милом”. Проте це терпимо.

А от що бісить найбільше - сайд-квести. Та вони гірші за Кіберпанковські! Фактично всі місії скочуються до однотипної прогулянки лісом, зустрічі кількох найманців НАР і, в залежності від квесту, дії типу “принеси-подай, іди назад лісом, не заважай”. Це зовсім не цікаво, от взагалі. Та ще й елементи виживання тут повний провал, від якого просто втомлюєшся вже дні на четвертому, бо вони штучно розтягують ігролад.

До речі, що ж нам пропонують, в якості елементів виживання? Ну, є ресурси. Аж цілих 6 типів, які постійно потраплятимуть до вашого інвентарю: трава, гриби, пальне, хімікати, електродеталі та пайки. І все - жодної конкретики та максимальна сірість.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151c39d80d8_0.jpg">

 

Знайти ці ресурси можна за допомогою спеціального, трішки дивного, сканера. Він нагадує Велес зі S.T.A.L.K.E.R., але функціональністю точно програє. Бо на ньому, наче й виділені всі типи ресурсів і за ідеєю ми повинні перемикатися між ними для пошуку необхідного нам ресурсу, але ні. Вони абсолютно не мають сенсу, бо щоб ви не вибрали, а на мапі відразу позначаться всі доступні поблизу ресурси.

Противники теж не вирізняються чимось особливим. По-перше, вони дурні, як пробка. Ідеальні супротивники для гри в якийсь Call of Duty, але нам просто не накидують їх сотнями. Максимум десь загін з 5 осіб зустрінеш. Перестрілки з ними теж засмучують. Єдиною проблемою може стати камуфляж солдат, який буквально їх робить частиною місцевої флори.

Зате їх розмови - це мистецтво! Фрази, щоправда, двісті раз повторюються, але коли найманці НАР починають скаржитися на службу, чи перейматися тим, аби на вечерю не подали рибу - просто клас.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151c8cabac9_0.jpg">

 

Ну і намагання зробити свій “Fallout 4”, з їх будівництвом, теж виглядають помилковим рішенням розробників. Як мінімум, це руйнує логіку. Будуємо собі хату в гаражі, з телевізором, генераторами та посеред Зони Відчуження, в якій ще і якась чортівня твориться. І це не кажучи про те, що якоїсь практичної цінності від цього немає. Окрім того, що настрій напарників може погіршитися, якщо ви аскетизм полюбляєте.

Приємною несподіванкою стала чудова оптимізація. Майже всі огляди розповідають про страшну біду з нею, пророкують падіння до 5-6 FPS та взагалі там проблеми на проблемах. Але за весь час гри нічого з вищевказаного не зустрілося. Ще не вдалося зустріти якихось серйозних просадок, багів та проблем з текстурами й це при тому, що гра автоматично запропонувала ультра налаштування, від чого взагалі то були підозри про не комфортну гру. Але сталося, на диво, навпаки. Безумовно добре, що реліз супроводжується відмінно проробленою роботою над помилками. Але печалить те, що мінуси й досі переважають всі плюси гри.
<h2 class="ql-align-center">***</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151cdd4abf2_0.jpg">
<p class="ql-align-center"></p>
На жаль, навряд, що останній патч виправив гру серйозно. Проблеми, які спостерігалися ще на альфа-версії в малозміненому вигляді кочують в релізну. І дати оцінку грі більшу, ніж “середнячок” не дозволить совість.

<p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/r6GRjqQcDW8"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>От скільки цікавих ігор на тему Чорнобилю ви знаєте? S.T.A.L.K.E.R. та й… все? Гадаю, не помилюся, якщо скажу, що ви точно як мінімум чули про польський виживастик Chernobylite. Він нарешті покидає Дочасний Доступ Steam і ми готові розповісти про те, чи поповнює він колекцію вартих уваги ігор про Зону Відчуження!</p><h2 class="ql-align-center">Труднощі перекладу</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151ac1b3c8a_0.jpg"></p><p class="ql-align-center"><p>Почнемо з найболючішої теми. Українська в грі з’явилася далеко не на релізі. Але дякуємо, що не забули про нас! Щоправда, з локалізаціями у розробників довгенько щось не виходило. Спочатку не змогли адекватно зробити ані російську версію, ані англійську. Так виникала дивна хрінь, коли граєш англійською, а розмовляють навколо росіянською. І змінити це неможливо, бо англійську озвучку тоді ще не завезли, як і російські субтитри.</p><p>На жаль, неприємності не обійшли стороною й українську версію. Були деякі проблеми зі шрифтами (замість букви “І” всюди маячила “Я”), а читати діалоги було просто неможливо, бо фрази повторювалися кілька разів, хоч в озвучці вже давно кажуть про інші речі. Від цього гра українською мовою перетворювалася на суцільне жахіття, яке лякало більш ніж скримери в самій грі.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151adecb3b9_0.jpg"></p><p> </p><p>А ще раніше гра зустрічала нас ну дуже мемним кавером пісні “Тили-тили-бом” ламаною російською. Це просто треба було чути! Навіть дещо шкода, що розробники прибрали її, бо на одній з передрелізних версій, яку ми проходили для огляду знайти його не вдалося. Коли починала грати ця пісня ти просто вмирав від сміху.</p><p>В будь-якому разі, розробники впевнено і довго полірували гру до пристойного стану. І запускаючи гру зараз, приємно на душі від порівняння з тією “альфою”, яка була на релізі. Грати вже набагато цікавіше навіть з українськими субтитрами! До речі, обіцяли нам повну локалізацію нашою рідною мовою. Тобто, включно з озвучкою. Судячи з усього, додати її повинні на релізі, який точно заплановано на 28 квітня. Якщо ви придбали гру в Дочасному Доступі, то біжіть скоріше в Steam аби перевірити чи не збрехали розробники. Якщо ж все-таки обманули, то це величезний дизреспект студії The Farm 51.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151a0b07091_0.jpg"></p><p> </p><p>Щодо цієї клятої транскрипції <strong>“ChErnobyl”</strong> також є що сказати. Так, вони теж назвали гру її застарілою версією, але водночас у своєму інтро зробили подвійну версію, де Chernobyl змінюється на Chornobyl. Сподіваємося, колись така зміна стане остаточною не тільки в логотипі гри про Чорнобиль. Очевидно, що така назва зумовлена необхідністю заробити грошей від продажу гри. А через “E” наш сумнозвісний Чорнобиль, на жаль, знають за кордоном набагато краще, аніж версію з “O”. Як до цього ставитися &#8211; вирішувати, звісно, вам. Але хоча б за цю згадочку правильної назви ставимо плюсик в карму поляків!</p><h2 class="ql-align-center">Чи вдалася гра?</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151b0a0e132_0.jpg"></p><p class="ql-align-center"><p>Відразу хочеться зазначити, що обраний для гри сетинг ще під час анонсу дав чітко зрозуміти про неминучі порівняння з серією S.T.A.L.K.E.R., що підтвердили у своїх прев’ю всі ігрові видання. Але питання доцільності таких порівнянь все ж залишається відкритим, тому намагатимемося по мінімуму згадувати творіння GSC Game World.</p><p>Що ж, історія гри повідає нам про Ігоря Хімінюка, який бувши молодим та сильним вченим-фізиком, в 1985 році облаштувався в Прип’яті зі своєю коханою Тетяною. Під час аварії на ЧАЕС дівчина зникла і вже років зо 30 бідолашний Ігор не може знайти собі місця. В якийсь момент вона знову з’явилася в його житті. Тепер він вирушає в Чорнобиль аби розібратися в тому, куди ж зникла його кохана дівчина? При цьому, Ігор крутий вчений, з міжнародним досвідом, і зміг з брухту створити портальний пістолет, який має в собі функії телепорту, переміщення в часі та паралельними світами. Універсальна штука, одначе.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151b6b80df9_0.jpg"></p><p> </p><p>В грі ну дуже проблемний ігролад та геймдизайн. Обрана розробниками зеленувато-сіра гама, чесно кажучи, дуже сильно викликає бажання вилити в монітор банку з фарбою нормального, людського кольору. Звичайно, треба розуміти, що це фантастична історія, але просто не можна пропустити згадку про невдалий вибір гами, ще й доволі щедро приправлену “милом”. Проте це терпимо.</p><p>А от що бісить найбільше &#8211; сайд-квести. Та вони гірші за Кіберпанковські! Фактично всі місії скочуються до однотипної прогулянки лісом, зустрічі кількох найманців НАР і, в залежності від квесту, дії типу “принеси-подай, іди назад лісом, не заважай”. Це зовсім не цікаво, от взагалі. Та ще й елементи виживання тут повний провал, від якого просто втомлюєшся вже дні на четвертому, бо вони штучно розтягують ігролад.</p><p>До речі, що ж нам пропонують, в якості елементів виживання? Ну, є ресурси. Аж цілих 6 типів, які постійно потраплятимуть до вашого інвентарю: трава, гриби, пальне, хімікати, електродеталі та пайки. І все &#8211; жодної конкретики та максимальна сірість.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151c39d80d8_0.jpg"></p><p> </p><p>Знайти ці ресурси можна за допомогою спеціального, трішки дивного, сканера. Він нагадує Велес зі S.T.A.L.K.E.R., але функціональністю точно програє. Бо на ньому, наче й виділені всі типи ресурсів і за ідеєю ми повинні перемикатися між ними для пошуку необхідного нам ресурсу, але ні. Вони абсолютно не мають сенсу, бо щоб ви не вибрали, а на мапі відразу позначаться всі доступні поблизу ресурси.</p><p>Противники теж не вирізняються чимось особливим. По-перше, вони дурні, як пробка. Ідеальні супротивники для гри в якийсь Call of Duty, але нам просто не накидують їх сотнями. Максимум десь загін з 5 осіб зустрінеш. Перестрілки з ними теж засмучують. Єдиною проблемою може стати камуфляж солдат, який буквально їх робить частиною місцевої флори.</p><p>Зате їх розмови &#8211; це мистецтво! Фрази, щоправда, двісті раз повторюються, але коли найманці НАР починають скаржитися на службу, чи перейматися тим, аби на вечерю не подали рибу &#8211; просто клас.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151c8cabac9_0.jpg"></p><p> </p><p>Ну і намагання зробити свій “Fallout 4”, з їх будівництвом, теж виглядають помилковим рішенням розробників. Як мінімум, це руйнує логіку. Будуємо собі хату в гаражі, з телевізором, генераторами та посеред Зони Відчуження, в якій ще і якась чортівня твориться. І це не кажучи про те, що якоїсь практичної цінності від цього немає. Окрім того, що настрій напарників може погіршитися, якщо ви аскетизм полюбляєте.</p><p>Приємною несподіванкою стала чудова оптимізація. Майже всі огляди розповідають про страшну біду з нею, пророкують падіння до 5-6 FPS та взагалі там проблеми на проблемах. Але за весь час гри нічого з вищевказаного не зустрілося. Ще не вдалося зустріти якихось серйозних просадок, багів та проблем з текстурами й це при тому, що гра автоматично запропонувала ультра налаштування, від чого взагалі то були підозри про не комфортну гру. Але сталося, на диво, навпаки. Безумовно добре, що реліз супроводжується відмінно проробленою роботою над помилками. Але печалить те, що мінуси й досі переважають всі плюси гри.</p><h2 class="ql-align-center">***</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151cdd4abf2_0.jpg"></p><p class="ql-align-center"><p>На жаль, навряд, що останній патч виправив гру серйозно. Проблеми, які спостерігалися ще на альфа-версії в малозміненому вигляді кочують в релізну. І дати оцінку грі більшу, ніж “середнячок” не дозволить совість.</p>

Two_stalkers_art_right-1.jpg

Chernobylite: u0447u0438 u0454 u0436u0438u0442u0442u044f u043fu0456u0441u043bu044f u0414u043eu0447u0430u0441u043du043eu0433u043e u0414u043eu0441u0442u0443u043fu0443?

Розвіюємо міфи про те, що геймінг — це дитяча забавка. У рубриці ви прочитаєте огляди на ігри, знайдете гру на вечір у підбірках, дізнаєтеся цікаві факти про ігрову індустрію та зрозумієте, чому ігри заробляють більше за кіноіндустрію.

Ви можете стати спонсором цієї рубрики. Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a>.

Ігри

Chernobylite u0432u043fu0435u0440u0448u0435 u0441u0442u0430u043bu0430 u0434u043eu0441u0442u0443u043fu043du043eu044e u0449u0435 u0443 2019 u0440u043eu0446u0456, u0432 u0440u0430u043cu043au0430u0445 u0442u0430u043a u0437u0432u0430u043du043eu0433u043e u0414u043eu0447u0430u0441u043du043eu0433u043e u0414u043eu0441u0442u0443u043fu0443 u0432 Steam, u0449u043e u043eu0437u043du0430u0447u0430u043bu043e u0442u0456u043bu044cu043au0438 u043eu0434u043du0435: u043fu0440u043eu0431u043bu0435u043c u0431u0443u0434u0435 u0431u0430u0433u0430u0446u044cu043au043e...

Chernobylite вперше стала доступною ще у 2019 році, в рамках так званого Дочасного Доступу в Steam, що означало тільки одне: проблем буде багацько...

https://youtu.be/r6GRjqQcDW8

От скільки цікавих ігор на тему Чорнобилю ви знаєте? S.T.A.L.K.E.R. та й… все? Гадаю, не помилюся, якщо скажу, що ви точно як мінімум чули про польський виживастик Chernobylite. Він нарешті покидає Дочасний Доступ Steam і ми готові розповісти про те, чи поповнює він колекцію вартих уваги ігор про Зону Відчуження!
<h2 class="ql-align-center">Труднощі перекладу</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151ac1b3c8a_0.jpg" />
<p class="ql-align-center"></p>
Почнемо з найболючішої теми. Українська в грі з’явилася далеко не на релізі. Але дякуємо, що не забули про нас! Щоправда, з локалізаціями у розробників довгенько щось не виходило. Спочатку не змогли адекватно зробити ані російську версію, ані англійську. Так виникала дивна хрінь, коли граєш англійською, а розмовляють навколо росіянською. І змінити це неможливо, бо англійську озвучку тоді ще не завезли, як і російські субтитри.

На жаль, неприємності не обійшли стороною й українську версію. Були деякі проблеми зі шрифтами (замість букви “І” всюди маячила “Я”), а читати діалоги було просто неможливо, бо фрази повторювалися кілька разів, хоч в озвучці вже давно кажуть про інші речі. Від цього гра українською мовою перетворювалася на суцільне жахіття, яке лякало більш ніж скримери в самій грі.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151adecb3b9_0.jpg" />

&nbsp;

А ще раніше гра зустрічала нас ну дуже мемним кавером пісні “Тили-тили-бом” ламаною російською. Це просто треба було чути! Навіть дещо шкода, що розробники прибрали її, бо на одній з передрелізних версій, яку ми проходили для огляду знайти його не вдалося. Коли починала грати ця пісня ти просто вмирав від сміху.

В будь-якому разі, розробники впевнено і довго полірували гру до пристойного стану. І запускаючи гру зараз, приємно на душі від порівняння з тією “альфою”, яка була на релізі. Грати вже набагато цікавіше навіть з українськими субтитрами! До речі, обіцяли нам повну локалізацію нашою рідною мовою. Тобто, включно з озвучкою. Судячи з усього, додати її повинні на релізі, який точно заплановано на 28 квітня. Якщо ви придбали гру в Дочасному Доступі, то біжіть скоріше в Steam аби перевірити чи не збрехали розробники. Якщо ж все-таки обманули, то це величезний дизреспект студії The Farm 51.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151a0b07091_0.jpg" />

&nbsp;

Щодо цієї клятої транскрипції <strong>“ChErnobyl”</strong> також є що сказати. Так, вони теж назвали гру її застарілою версією, але водночас у своєму інтро зробили подвійну версію, де Chernobyl змінюється на Chornobyl. Сподіваємося, колись така зміна стане остаточною не тільки в логотипі гри про Чорнобиль. Очевидно, що така назва зумовлена необхідністю заробити грошей від продажу гри. А через “E” наш сумнозвісний Чорнобиль, на жаль, знають за кордоном набагато краще, аніж версію з “O”. Як до цього ставитися - вирішувати, звісно, вам. Але хоча б за цю згадочку правильної назви ставимо плюсик в карму поляків!
<h2 class="ql-align-center">Чи вдалася гра?</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151b0a0e132_0.jpg" />
<p class="ql-align-center"></p>
Відразу хочеться зазначити, що обраний для гри сетинг ще під час анонсу дав чітко зрозуміти про неминучі порівняння з серією S.T.A.L.K.E.R., що підтвердили у своїх прев’ю всі ігрові видання. Але питання доцільності таких порівнянь все ж залишається відкритим, тому намагатимемося по мінімуму згадувати творіння GSC Game World.

Що ж, історія гри повідає нам про Ігоря Хімінюка, який бувши молодим та сильним вченим-фізиком, в 1985 році облаштувався в Прип’яті зі своєю коханою Тетяною. Під час аварії на ЧАЕС дівчина зникла і вже років зо 30 бідолашний Ігор не може знайти собі місця. В якийсь момент вона знову з’явилася в його житті. Тепер він вирушає в Чорнобиль аби розібратися в тому, куди ж зникла його кохана дівчина? При цьому, Ігор крутий вчений, з міжнародним досвідом, і зміг з брухту створити портальний пістолет, який має в собі функії телепорту, переміщення в часі та паралельними світами. Універсальна штука, одначе.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151b6b80df9_0.jpg" />

&nbsp;

В грі ну дуже проблемний ігролад та геймдизайн. Обрана розробниками зеленувато-сіра гама, чесно кажучи, дуже сильно викликає бажання вилити в монітор банку з фарбою нормального, людського кольору. Звичайно, треба розуміти, що це фантастична історія, але просто не можна пропустити згадку про невдалий вибір гами, ще й доволі щедро приправлену “милом”. Проте це терпимо.

А от що бісить найбільше - сайд-квести. Та вони гірші за Кіберпанковські! Фактично всі місії скочуються до однотипної прогулянки лісом, зустрічі кількох найманців НАР і, в залежності від квесту, дії типу “принеси-подай, іди назад лісом, не заважай”. Це зовсім не цікаво, от взагалі. Та ще й елементи виживання тут повний провал, від якого просто втомлюєшся вже дні на четвертому, бо вони штучно розтягують ігролад.

До речі, що ж нам пропонують, в якості елементів виживання? Ну, є ресурси. Аж цілих 6 типів, які постійно потраплятимуть до вашого інвентарю: трава, гриби, пальне, хімікати, електродеталі та пайки. І все - жодної конкретики та максимальна сірість.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151c39d80d8_0.jpg" />

&nbsp;

Знайти ці ресурси можна за допомогою спеціального, трішки дивного, сканера. Він нагадує Велес зі S.T.A.L.K.E.R., але функціональністю точно програє. Бо на ньому, наче й виділені всі типи ресурсів і за ідеєю ми повинні перемикатися між ними для пошуку необхідного нам ресурсу, але ні. Вони абсолютно не мають сенсу, бо щоб ви не вибрали, а на мапі відразу позначаться всі доступні поблизу ресурси.

Противники теж не вирізняються чимось особливим. По-перше, вони дурні, як пробка. Ідеальні супротивники для гри в якийсь Call of Duty, але нам просто не накидують їх сотнями. Максимум десь загін з 5 осіб зустрінеш. Перестрілки з ними теж засмучують. Єдиною проблемою може стати камуфляж солдат, який буквально їх робить частиною місцевої флори.

Зате їх розмови - це мистецтво! Фрази, щоправда, двісті раз повторюються, але коли найманці НАР починають скаржитися на службу, чи перейматися тим, аби на вечерю не подали рибу - просто клас.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151c8cabac9_0.jpg" />

&nbsp;

Ну і намагання зробити свій “Fallout 4”, з їх будівництвом, теж виглядають помилковим рішенням розробників. Як мінімум, це руйнує логіку. Будуємо собі хату в гаражі, з телевізором, генераторами та посеред Зони Відчуження, в якій ще і якась чортівня твориться. І це не кажучи про те, що якоїсь практичної цінності від цього немає. Окрім того, що настрій напарників може погіршитися, якщо ви аскетизм полюбляєте.

Приємною несподіванкою стала чудова оптимізація. Майже всі огляди розповідають про страшну біду з нею, пророкують падіння до 5-6 FPS та взагалі там проблеми на проблемах. Але за весь час гри нічого з вищевказаного не зустрілося. Ще не вдалося зустріти якихось серйозних просадок, багів та проблем з текстурами й це при тому, що гра автоматично запропонувала ультра налаштування, від чого взагалі то були підозри про не комфортну гру. Але сталося, на диво, навпаки. Безумовно добре, що реліз супроводжується відмінно проробленою роботою над помилками. Але печалить те, що мінуси й досі переважають всі плюси гри.
<h2 class="ql-align-center">***</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61151cdd4abf2_0.jpg" />
<p class="ql-align-center"></p>
На жаль, навряд, що останній патч виправив гру серйозно. Проблеми, які спостерігалися ще на альфа-версії в малозміненому вигляді кочують в релізну. І дати оцінку грі більшу, ніж “середнячок” не дозволить совість.

<div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/r6GRjqQcDW8"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>От скільки цікавих ігор на тему Чорнобилю ви знаєте? S.T.A.L.K.E.R. та й… все? Гадаю, не помилюся, якщо скажу, що ви точно як мінімум чули про польський виживастик Chernobylite. Він нарешті покидає Дочасний Доступ Steam і ми готові розповісти про те, чи поповнює він колекцію вартих уваги ігор про Зону Відчуження!</p><h2 class="ql-align-center">Труднощі перекладу</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151ac1b3c8a_0.jpg" /></p><p class="ql-align-center"><p>Почнемо з найболючішої теми. Українська в грі з’явилася далеко не на релізі. Але дякуємо, що не забули про нас! Щоправда, з локалізаціями у розробників довгенько щось не виходило. Спочатку не змогли адекватно зробити ані російську версію, ані англійську. Так виникала дивна хрінь, коли граєш англійською, а розмовляють навколо росіянською. І змінити це неможливо, бо англійську озвучку тоді ще не завезли, як і російські субтитри.</p><p>На жаль, неприємності не обійшли стороною й українську версію. Були деякі проблеми зі шрифтами (замість букви “І” всюди маячила “Я”), а читати діалоги було просто неможливо, бо фрази повторювалися кілька разів, хоч в озвучці вже давно кажуть про інші речі. Від цього гра українською мовою перетворювалася на суцільне жахіття, яке лякало більш ніж скримери в самій грі.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151adecb3b9_0.jpg" /></p><p>&nbsp;</p><p>А ще раніше гра зустрічала нас ну дуже мемним кавером пісні “Тили-тили-бом” ламаною російською. Це просто треба було чути! Навіть дещо шкода, що розробники прибрали її, бо на одній з передрелізних версій, яку ми проходили для огляду знайти його не вдалося. Коли починала грати ця пісня ти просто вмирав від сміху.</p><p>В будь-якому разі, розробники впевнено і довго полірували гру до пристойного стану. І запускаючи гру зараз, приємно на душі від порівняння з тією “альфою”, яка була на релізі. Грати вже набагато цікавіше навіть з українськими субтитрами! До речі, обіцяли нам повну локалізацію нашою рідною мовою. Тобто, включно з озвучкою. Судячи з усього, додати її повинні на релізі, який точно заплановано на 28 квітня. Якщо ви придбали гру в Дочасному Доступі, то біжіть скоріше в Steam аби перевірити чи не збрехали розробники. Якщо ж все-таки обманули, то це величезний дизреспект студії The Farm 51.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151a0b07091_0.jpg" /></p><p>&nbsp;</p><p>Щодо цієї клятої транскрипції <strong>“ChErnobyl”</strong> також є що сказати. Так, вони теж назвали гру її застарілою версією, але водночас у своєму інтро зробили подвійну версію, де Chernobyl змінюється на Chornobyl. Сподіваємося, колись така зміна стане остаточною не тільки в логотипі гри про Чорнобиль. Очевидно, що така назва зумовлена необхідністю заробити грошей від продажу гри. А через “E” наш сумнозвісний Чорнобиль, на жаль, знають за кордоном набагато краще, аніж версію з “O”. Як до цього ставитися &#8211; вирішувати, звісно, вам. Але хоча б за цю згадочку правильної назви ставимо плюсик в карму поляків!</p><h2 class="ql-align-center">Чи вдалася гра?</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151b0a0e132_0.jpg" /></p><p class="ql-align-center"><p>Відразу хочеться зазначити, що обраний для гри сетинг ще під час анонсу дав чітко зрозуміти про неминучі порівняння з серією S.T.A.L.K.E.R., що підтвердили у своїх прев’ю всі ігрові видання. Але питання доцільності таких порівнянь все ж залишається відкритим, тому намагатимемося по мінімуму згадувати творіння GSC Game World.</p><p>Що ж, історія гри повідає нам про Ігоря Хімінюка, який бувши молодим та сильним вченим-фізиком, в 1985 році облаштувався в Прип’яті зі своєю коханою Тетяною. Під час аварії на ЧАЕС дівчина зникла і вже років зо 30 бідолашний Ігор не може знайти собі місця. В якийсь момент вона знову з’явилася в його житті. Тепер він вирушає в Чорнобиль аби розібратися в тому, куди ж зникла його кохана дівчина? При цьому, Ігор крутий вчений, з міжнародним досвідом, і зміг з брухту створити портальний пістолет, який має в собі функії телепорту, переміщення в часі та паралельними світами. Універсальна штука, одначе.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151b6b80df9_0.jpg" /></p><p>&nbsp;</p><p>В грі ну дуже проблемний ігролад та геймдизайн. Обрана розробниками зеленувато-сіра гама, чесно кажучи, дуже сильно викликає бажання вилити в монітор банку з фарбою нормального, людського кольору. Звичайно, треба розуміти, що це фантастична історія, але просто не можна пропустити згадку про невдалий вибір гами, ще й доволі щедро приправлену “милом”. Проте це терпимо.</p><p>А от що бісить найбільше &#8211; сайд-квести. Та вони гірші за Кіберпанковські! Фактично всі місії скочуються до однотипної прогулянки лісом, зустрічі кількох найманців НАР і, в залежності від квесту, дії типу “принеси-подай, іди назад лісом, не заважай”. Це зовсім не цікаво, от взагалі. Та ще й елементи виживання тут повний провал, від якого просто втомлюєшся вже дні на четвертому, бо вони штучно розтягують ігролад.</p><p>До речі, що ж нам пропонують, в якості елементів виживання? Ну, є ресурси. Аж цілих 6 типів, які постійно потраплятимуть до вашого інвентарю: трава, гриби, пальне, хімікати, електродеталі та пайки. І все &#8211; жодної конкретики та максимальна сірість.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151c39d80d8_0.jpg" /></p><p>&nbsp;</p><p>Знайти ці ресурси можна за допомогою спеціального, трішки дивного, сканера. Він нагадує Велес зі S.T.A.L.K.E.R., але функціональністю точно програє. Бо на ньому, наче й виділені всі типи ресурсів і за ідеєю ми повинні перемикатися між ними для пошуку необхідного нам ресурсу, але ні. Вони абсолютно не мають сенсу, бо щоб ви не вибрали, а на мапі відразу позначаться всі доступні поблизу ресурси.</p><p>Противники теж не вирізняються чимось особливим. По-перше, вони дурні, як пробка. Ідеальні супротивники для гри в якийсь Call of Duty, але нам просто не накидують їх сотнями. Максимум десь загін з 5 осіб зустрінеш. Перестрілки з ними теж засмучують. Єдиною проблемою може стати камуфляж солдат, який буквально їх робить частиною місцевої флори.</p><p>Зате їх розмови &#8211; це мистецтво! Фрази, щоправда, двісті раз повторюються, але коли найманці НАР починають скаржитися на службу, чи перейматися тим, аби на вечерю не подали рибу &#8211; просто клас.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151c8cabac9_0.jpg" /></p><p>&nbsp;</p><p>Ну і намагання зробити свій “Fallout 4”, з їх будівництвом, теж виглядають помилковим рішенням розробників. Як мінімум, це руйнує логіку. Будуємо собі хату в гаражі, з телевізором, генераторами та посеред Зони Відчуження, в якій ще і якась чортівня твориться. І це не кажучи про те, що якоїсь практичної цінності від цього немає. Окрім того, що настрій напарників може погіршитися, якщо ви аскетизм полюбляєте.</p><p>Приємною несподіванкою стала чудова оптимізація. Майже всі огляди розповідають про страшну біду з нею, пророкують падіння до 5-6 FPS та взагалі там проблеми на проблемах. Але за весь час гри нічого з вищевказаного не зустрілося. Ще не вдалося зустріти якихось серйозних просадок, багів та проблем з текстурами й це при тому, що гра автоматично запропонувала ультра налаштування, від чого взагалі то були підозри про не комфортну гру. Але сталося, на диво, навпаки. Безумовно добре, що реліз супроводжується відмінно проробленою роботою над помилками. Але печалить те, що мінуси й досі переважають всі плюси гри.</p><h2 class="ql-align-center">***</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2021/08/61151cdd4abf2_0.jpg" /></p><p class="ql-align-center"><p>На жаль, навряд, що останній патч виправив гру серйозно. Проблеми, які спостерігалися ще на альфа-версії в малозміненому вигляді кочують в релізну. І дати оцінку грі більшу, ніж “середнячок” не дозволить совість.</p>

☢️ Chernobylite: чи є життя після дочасного доступу?

<p>У військовій історії США Вільям Макрейвен — особа непересічна.

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61105035a99b7_233791017_253091463312280_5841438172255969664_n.jpg" img_id="125631"]

«Морський котик», який побудував собі відповідну кар'єру із самого низу (почав аж у червні 1977 року), адмірал ВМС США (з 2011), командувач Командування спеціальних операцій США (2011—2014) та Об'єднаного Командування спеціальних операцій (2008—2011). Учасник воєн у Перській затоці, Іраку та Афганістані. Командир, чиє досвідчене керівництво сприяло (та не заважало) захопленню живим Саддама Хусейна та ліквідації Усами бен Ладена і сотень інших терористів. Людина, відповідальна за появу принципів стратегії американської нацбезпеки, стратегії по боротьбі з тероризмом і основних положень політики США по переговорах з терористами й звільненню заручників.

[/journal]

<em>У такого інсайдера мемуари не можуть бути нудними. І «Морські історії» — точно не такі.  </em>

Видання побачило світ у травні 2019 року. До того Макрейвен вже випустив дві книги: "Spec Ops: Case Studies in Special Operations Warfare Theory and Practice" (у 1995-му) та бестселер "Make Your Bed: Little Things That Can Change Your Life... And Maybe the World" (2017).

Український переклад «Морських історій» — переклад, який дійсно приємно читати - оперативно вийшов у 2020 році у видавництві «КМ-Букс». <em>По суті, це 18 розлогих оповідей, які описують попереднє покоління американських військовиків та історію самого життя Макрейвена у дитинстві, під час служби та наприкінці його понад 40-річної військової кар'єри.</em>

Але перед тим, як переходити безпосередньо до самого змісту книжки, важливо згадати ось про що. Сам Макрейвен в її кінці висловлює подяку Майклу Руссо з Міноборони США за те, що той допоміг йому з «проходженням рукописом процесу рецензування урядом». Отже, перед нам — цензурований варіант того, що на самому початку хотів сказати пан адмірал. Крім того, цю книгу, яка, в цілому, є суцільною одою американському солдату, потрібно читати в більш широкому контексті: варто пам'ятати, приміром, про ганебну в'язницю Гуантанамо, яка діє досі і яка знов випливла на медійну поверхню завдяки кінострічці «Мавританець» з Бенедиктом Камбербетчем і Джоді Фостер у головних ролях. Не забувати варто й фактичну відсутність зброї масового ураження в Іраку — головний привід для вторгнення союзників до цієї країни.

Втім, навіть і на цьому фоні книга Макрейвена маю беззаперечну цінність <strong>і як</strong> джерело інформації про лаштунки гучних операцій з пошуку та знаходження відомих на весь світ терористів, <strong>і як</strong> оповідь про «внутрішню кухню» з приготування стиглих «морських котиків», і<strong> як</strong> історія екранізованого порятунку від піратів судна Maersk Alabama (звісно, роль капітана Річарда Філліпса грав незамінний Том Хенкс (він також капітан у «ґрейхаунді» й «Саллі»), <strong>і як</strong> посібник з практичного лідерства.

Далі - три пункти, чому читання мемуарів Макрейвена — це не тільки цікаве заняття, але й інтелектуальний крок.
</p><h2>Лідерство</h2>
Як юнак, що побудував кар'єру крізь піт, тремтіння від холоду та сльози, Макрейвен приділяє багато уваги тому, як долати труднощі й досягати успіху. Звісно, це все не про зацукрований «успєшний успєх», а про досягання реальних, вимірюваних цілей. І адмірал з готовністю ділиться цими принципами. Він радить читачам спробувати дотримуватись відомого правила «морських котиків» «<strong>виконувати завдання за раз»</strong>. Для Макрейвена це «філософія виживання у важкі моменти». Тут було б варто процитувати автора більш розлого:

[blockquote_with_author name="(с. 52)" content="Як і у звичайному житті, успіх у школі «морських котиків» не завжди був прерогативою найсильнішого, найшвидшого чи найрозумнішого. Нерідко успіху досягав той, хто, можливо, коливався, зазнавав невдачі, спотикався, але виявляв наполегливість, вставав і продовжував рухатись. Завжди рухайтесь вперед, виконуйте одне завдання за раз"]

Американці цінують цей досвід Макрейвена: його <a href="https://www.youtube.com/watch?v=pxBQLFLei70" target="_blank" rel="noopener noreferrer">мотиваційна промова</a> перед випускниками Техаського університету у травні 2014 року набрала понад 14 млн переглядів.
<h2>Шаноблива командність</h2>
Книга просто переповнена згадками про різноманітних рядових, сержантів, полковників і генералів, про яких Макрейвен розповідає з повагою та пошаною. Наприкінці майже кожного розділу він захоплюється бойовими якостями та духом свого керівництва та підлеглих (що треба розуміти у контексті, вказаному вище). Деякі його характеристики — наче діаманти. Приміром, про свого керівника, генерала Девіда Петреуса, він писав так:

[blockquote_with_author name="(с. 249)" content="Його велич крилась у його здібності брати на себе відповідальність за хибні кроки та навіть за невдачі своїх підлеглих: виховувати відданість через особисте відчуття командної відповідальності"]

З іншого боку, з посади директора ЦРУ Петреус був звільнений за адюльтер та передачу секретних даних авторці його біографії (та об'єкту його сексуальних бажань) Полі Бродвелл. Звісно, цей суцільний позитив можна пояснити роботою цензорів, але, на мій погляд, тут йдеться про намір зацементувати у книзі пам'ять про найкращі риси своїх лідерів, побратимів та підлеглих. Це намір, якому українцям варто навчитись.
<h2>Армія — це система</h2>
З точки зору public relations, «Морські історія» — це неймовірно сильний комунікаційний інструмент, коли йдеться про створення позитивного іміджу американських ВМС та сил спеціальних операцій. Вхід до когорти «морських котиків» — неймовірно складний (настільки складний, що, як пише автор на 73-й сторінці, «наступні 37 років я порівнював кожну важку ситуацію, в якій опинявся, з суворістю «Пекельного тижня» (це підсумкове випробування «котиків» — О.Г.). [...]. Я був певен, що які б сюрпризи не піднесло мені життя, я все зможу подолати». Цей підхід, до речі, <a href="https://www.facebook.com/alexey.gordyeyev/posts/4221640807931961" target="_blank" rel="noopener noreferrer">дуже конструктивний</a>). Втім, після проходження цього пекла кожен американець і американка можуть повноцінно реалізувати себе у війську. Макрейвен нікуди не ховає необхідність суворої субординації — він постійно пише про свої звіти, дзвінки та очікування на рішення його керівників і, зокрема, президентів США Буша-молодшого та Обами. Він не приховує ризики для життя і детально описує відвідини військовослужбовців з інвалідністю. Своїм читачам (а це й американські юнаки) він малює військо, де є місце і дисципліні, і героїзму, і кар'єрному зростанню, і смерті. Дійсно цікаво було б дізнатись, чи вплинула книга на кількість рекрутів до ВМС та ССО США.

Зрештою, «Морські історії» — <strong>це не професійна чи наукова література</strong>. Книга художня, читається легко та швидко. Цікаво, що після її прочитання відчуваєш гордість і повагу до американського війська. І розумієш, що Україні не вистачає аналогічної літератури, де б — чи це можливо? — ексміністр оборони С. Полторак чи ексначальник Генштабу ЗСУ В. Муженко з гордістю за ЗСУ та наших хлопців розповідали про бекґраунд успішних військових операцій проти РФ. Напевно, і для цього потрібен час.

<em>Рекомендую книгу тим, хто шукає мотивації та сил для добрих вчинків</em>. Макрейвен чимало пережив і набув достатнього авторитету, щоби говорити про успіх та його (завжди) не низьку ціну.

<p>У військовій історії США Вільям Макрейвен — особа непересічна.</p><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><p>«Морський котик», який побудував собі відповідну кар&#8217;єру із самого низу (почав аж у червні 1977 року), адмірал ВМС США (з 2011), командувач Командування спеціальних операцій США (2011—2014) та Об&#8217;єднаного Командування спеціальних операцій (2008—2011). Учасник воєн у Перській затоці, Іраку та Афганістані. Командир, чиє досвідчене керівництво сприяло (та не заважало) захопленню живим Саддама Хусейна та ліквідації Усами бен Ладена і сотень інших терористів. Людина, відповідальна за появу принципів стратегії американської нацбезпеки, стратегії по боротьбі з тероризмом і основних положень політики США по переговорах з терористами й звільненню заручників.</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2021/08/61105035a99b7_233791017_253091463312280_5841438172255969664_n.jpg" alt="">			</div></div><p><em>У такого інсайдера мемуари не можуть бути нудними. І «Морські історії» — точно не такі.  </em></p><p>Видання побачило світ у травні 2019 року. До того Макрейвен вже випустив дві книги: &#8220;Spec Ops: Case Studies in Special Operations Warfare Theory and Practice&#8221; (у 1995-му) та бестселер &#8220;Make Your Bed: Little Things That Can Change Your Life&#8230; And Maybe the World&#8221; (2017).</p><p>Український переклад «Морських історій» — переклад, який дійсно приємно читати &#8211; оперативно вийшов у 2020 році у видавництві «КМ-Букс». <em>По суті, це 18 розлогих оповідей, які описують попереднє покоління американських військовиків та історію самого життя Макрейвена у дитинстві, під час служби та наприкінці його понад 40-річної військової кар&#8217;єри.</em></p><p>Але перед тим, як переходити безпосередньо до самого змісту книжки, важливо згадати ось про що. Сам Макрейвен в її кінці висловлює подяку Майклу Руссо з Міноборони США за те, що той допоміг йому з «проходженням рукописом процесу рецензування урядом». Отже, перед нам — цензурований варіант того, що на самому початку хотів сказати пан адмірал. Крім того, цю книгу, яка, в цілому, є суцільною одою американському солдату, потрібно читати в більш широкому контексті: варто пам&#8217;ятати, приміром, про ганебну в&#8217;язницю Гуантанамо, яка діє досі і яка знов випливла на медійну поверхню завдяки кінострічці «Мавританець» з Бенедиктом Камбербетчем і Джоді Фостер у головних ролях. Не забувати варто й фактичну відсутність зброї масового ураження в Іраку — головний привід для вторгнення союзників до цієї країни.</p><p>Втім, навіть і на цьому фоні книга Макрейвена маю беззаперечну цінність <strong>і як</strong> джерело інформації про лаштунки гучних операцій з пошуку та знаходження відомих на весь світ терористів, <strong>і як</strong> оповідь про «внутрішню кухню» з приготування стиглих «морських котиків», і<strong> як</strong> історія екранізованого порятунку від піратів судна Maersk Alabama (звісно, роль капітана Річарда Філліпса грав незамінний Том Хенкс (він також капітан у «ґрейхаунді» й «Саллі»), <strong>і як</strong> посібник з практичного лідерства.</p><p>Далі &#8211; три пункти, чому читання мемуарів Макрейвена — це не тільки цікаве заняття, але й інтелектуальний крок.</p><h2>Лідерство</h2><p>Як юнак, що побудував кар&#8217;єру крізь піт, тремтіння від холоду та сльози, Макрейвен приділяє багато уваги тому, як долати труднощі й досягати успіху. Звісно, це все не про зацукрований «успєшний успєх», а про досягання реальних, вимірюваних цілей. І адмірал з готовністю ділиться цими принципами. Він радить читачам спробувати дотримуватись відомого правила «морських котиків» «<strong>виконувати завдання за раз»</strong>. Для Макрейвена це «філософія виживання у важкі моменти». Тут було б варто процитувати автора більш розлого:</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Як і у звичайному житті, успіх у школі «морських котиків» не завжди був прерогативою найсильнішого, найшвидшого чи найрозумнішого. Нерідко успіху досягав той, хто, можливо, коливався, зазнавав невдачі, спотикався, але виявляв наполегливість, вставав і продовжував рухатись. Завжди рухайтесь вперед, виконуйте одне завдання за раз</p>					<cite>									<span><strong>(с. 52)</strong></span> 							</cite>			</blockquote><p>Американці цінують цей досвід Макрейвена: його <a href="https://www.youtube.com/watch?v=pxBQLFLei70" target="_blank" rel="noopener noreferrer">мотиваційна промова</a> перед випускниками Техаського університету у травні 2014 року набрала понад 14 млн переглядів.</p><h2>Шаноблива командність</h2><p>Книга просто переповнена згадками про різноманітних рядових, сержантів, полковників і генералів, про яких Макрейвен розповідає з повагою та пошаною. Наприкінці майже кожного розділу він захоплюється бойовими якостями та духом свого керівництва та підлеглих (що треба розуміти у контексті, вказаному вище). Деякі його характеристики — наче діаманти. Приміром, про свого керівника, генерала Девіда Петреуса, він писав так:</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Його велич крилась у його здібності брати на себе відповідальність за хибні кроки та навіть за невдачі своїх підлеглих: виховувати відданість через особисте відчуття командної відповідальності</p>					<cite>									<span><strong>(с. 249)</strong></span> 							</cite>			</blockquote><p>З іншого боку, з посади директора ЦРУ Петреус був звільнений за адюльтер та передачу секретних даних авторці його біографії (та об&#8217;єкту його сексуальних бажань) Полі Бродвелл. Звісно, цей суцільний позитив можна пояснити роботою цензорів, але, на мій погляд, тут йдеться про намір зацементувати у книзі пам&#8217;ять про найкращі риси своїх лідерів, побратимів та підлеглих. Це намір, якому українцям варто навчитись.</p><h2>Армія — це система</h2><p>З точки зору public relations, «Морські історія» — це неймовірно сильний комунікаційний інструмент, коли йдеться про створення позитивного іміджу американських ВМС та сил спеціальних операцій. Вхід до когорти «морських котиків» — неймовірно складний (настільки складний, що, як пише автор на 73-й сторінці, «наступні 37 років я порівнював кожну важку ситуацію, в якій опинявся, з суворістю «Пекельного тижня» (це підсумкове випробування «котиків» — О.Г.). [&#8230;]. Я був певен, що які б сюрпризи не піднесло мені життя, я все зможу подолати». Цей підхід, до речі, <a href="https://www.facebook.com/alexey.gordyeyev/posts/4221640807931961" target="_blank" rel="noopener noreferrer">дуже конструктивний</a>). Втім, після проходження цього пекла кожен американець і американка можуть повноцінно реалізувати себе у війську. Макрейвен нікуди не ховає необхідність суворої субординації — він постійно пише про свої звіти, дзвінки та очікування на рішення його керівників і, зокрема, президентів США Буша-молодшого та Обами. Він не приховує ризики для життя і детально описує відвідини військовослужбовців з інвалідністю. Своїм читачам (а це й американські юнаки) він малює військо, де є місце і дисципліні, і героїзму, і кар&#8217;єрному зростанню, і смерті. Дійсно цікаво було б дізнатись, чи вплинула книга на кількість рекрутів до ВМС та ССО США.</p><p>Зрештою, «Морські історії» — <strong>це не професійна чи наукова література</strong>. Книга художня, читається легко та швидко. Цікаво, що після її прочитання відчуваєш гордість і повагу до американського війська. І розумієш, що Україні не вистачає аналогічної літератури, де б — чи це можливо? — ексміністр оборони С. Полторак чи ексначальник Генштабу ЗСУ В. Муженко з гордістю за ЗСУ та наших хлопців розповідали про бекґраунд успішних військових операцій проти РФ. Напевно, і для цього потрібен час.</p><p><em>Рекомендую книгу тим, хто шукає мотивації та сил для добрих вчинків</em>. Макрейвен чимало пережив і набув достатнього авторитету, щоби говорити про успіх та його (завжди) не низьку ціну.</p>

🌊 Вільям Макрейвен «Морські історії»: огляд

Розповідаємо про все, що стосується креативних індустрій України та світу. Розкажіть про власний кейс, прочитайте розповіді зі світу творчих людей та отримайте порцію натхнення. У рубриці ви знайдете цікаві можливості, новини, кейси та розповіді про мистецтво, культуру, книги, цифрові технології у творчості тощо.

Креатив

Що є у «Морських історіях» В. Макрейвена? Розповідь про лаштунки гучних антитерористичних операцій і уроки подолання проблем від «морського котика»

У військовій історії США Вільям Макрейвен — особа непересічна.

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/61105035a99b7_233791017_253091463312280_5841438172255969664_n.jpg" img_id="125631"]

«Морський котик», який побудував собі відповідну кар'єру із самого низу (почав аж у червні 1977 року), адмірал ВМС США (з 2011), командувач Командування спеціальних операцій США (2011—2014) та Об'єднаного Командування спеціальних операцій (2008—2011). Учасник воєн у Перській затоці, Іраку та Афганістані. Командир, чиє досвідчене керівництво сприяло (та не заважало) захопленню живим Саддама Хусейна та ліквідації Усами бен Ладена і сотень інших терористів. Людина, відповідальна за появу принципів стратегії американської нацбезпеки, стратегії по боротьбі з тероризмом і основних положень політики США по переговорах з терористами й звільненню заручників.

[/journal]

<em>У такого інсайдера мемуари не можуть бути нудними. І «Морські історії» — точно не такі.  </em>

Видання побачило світ у травні 2019 року. До того Макрейвен вже випустив дві книги: "Spec Ops: Case Studies in Special Operations Warfare Theory and Practice" (у 1995-му) та бестселер "Make Your Bed: Little Things That Can Change Your Life... And Maybe the World" (2017).

Український переклад «Морських історій» — переклад, який дійсно приємно читати - оперативно вийшов у 2020 році у видавництві «КМ-Букс». <em>По суті, це 18 розлогих оповідей, які описують попереднє покоління американських військовиків та історію самого життя Макрейвена у дитинстві, під час служби та наприкінці його понад 40-річної військової кар'єри.</em>

Але перед тим, як переходити безпосередньо до самого змісту книжки, важливо згадати ось про що. Сам Макрейвен в її кінці висловлює подяку Майклу Руссо з Міноборони США за те, що той допоміг йому з «проходженням рукописом процесу рецензування урядом». Отже, перед нам — цензурований варіант того, що на самому початку хотів сказати пан адмірал. Крім того, цю книгу, яка, в цілому, є суцільною одою американському солдату, потрібно читати в більш широкому контексті: варто пам'ятати, приміром, про ганебну в'язницю Гуантанамо, яка діє досі і яка знов випливла на медійну поверхню завдяки кінострічці «Мавританець» з Бенедиктом Камбербетчем і Джоді Фостер у головних ролях. Не забувати варто й фактичну відсутність зброї масового ураження в Іраку — головний привід для вторгнення союзників до цієї країни.

Втім, навіть і на цьому фоні книга Макрейвена маю беззаперечну цінність <strong>і як</strong> джерело інформації про лаштунки гучних операцій з пошуку та знаходження відомих на весь світ терористів, <strong>і як</strong> оповідь про «внутрішню кухню» з приготування стиглих «морських котиків», і<strong> як</strong> історія екранізованого порятунку від піратів судна Maersk Alabama (звісно, роль капітана Річарда Філліпса грав незамінний Том Хенкс (він також капітан у «ґрейхаунді» й «Саллі»), <strong>і як</strong> посібник з практичного лідерства.

Далі - три пункти, чому читання мемуарів Макрейвена — це не тільки цікаве заняття, але й інтелектуальний крок.
<h2>Лідерство</h2>
Як юнак, що побудував кар'єру крізь піт, тремтіння від холоду та сльози, Макрейвен приділяє багато уваги тому, як долати труднощі й досягати успіху. Звісно, це все не про зацукрований «успєшний успєх», а про досягання реальних, вимірюваних цілей. І адмірал з готовністю ділиться цими принципами. Він радить читачам спробувати дотримуватись відомого правила «морських котиків» «<strong>виконувати завдання за раз»</strong>. Для Макрейвена це «філософія виживання у важкі моменти». Тут було б варто процитувати автора більш розлого:

[blockquote_with_author name="(с. 52)" content="Як і у звичайному житті, успіх у школі «морських котиків» не завжди був прерогативою найсильнішого, найшвидшого чи найрозумнішого. Нерідко успіху досягав той, хто, можливо, коливався, зазнавав невдачі, спотикався, але виявляв наполегливість, вставав і продовжував рухатись. Завжди рухайтесь вперед, виконуйте одне завдання за раз"]

Американці цінують цей досвід Макрейвена: його <a href="https://www.youtube.com/watch?v=pxBQLFLei70" target="_blank" rel="noopener noreferrer">мотиваційна промова</a> перед випускниками Техаського університету у травні 2014 року набрала понад 14 млн переглядів.
<h2>Шаноблива командність</h2>
Книга просто переповнена згадками про різноманітних рядових, сержантів, полковників і генералів, про яких Макрейвен розповідає з повагою та пошаною. Наприкінці майже кожного розділу він захоплюється бойовими якостями та духом свого керівництва та підлеглих (що треба розуміти у контексті, вказаному вище). Деякі його характеристики — наче діаманти. Приміром, про свого керівника, генерала Девіда Петреуса, він писав так:

[blockquote_with_author name="(с. 249)" content="Його велич крилась у його здібності брати на себе відповідальність за хибні кроки та навіть за невдачі своїх підлеглих: виховувати відданість через особисте відчуття командної відповідальності"]

З іншого боку, з посади директора ЦРУ Петреус був звільнений за адюльтер та передачу секретних даних авторці його біографії (та об'єкту його сексуальних бажань) Полі Бродвелл. Звісно, цей суцільний позитив можна пояснити роботою цензорів, але, на мій погляд, тут йдеться про намір зацементувати у книзі пам'ять про найкращі риси своїх лідерів, побратимів та підлеглих. Це намір, якому українцям варто навчитись.
<h2>Армія — це система</h2>
З точки зору public relations, «Морські історія» — це неймовірно сильний комунікаційний інструмент, коли йдеться про створення позитивного іміджу американських ВМС та сил спеціальних операцій. Вхід до когорти «морських котиків» — неймовірно складний (настільки складний, що, як пише автор на 73-й сторінці, «наступні 37 років я порівнював кожну важку ситуацію, в якій опинявся, з суворістю «Пекельного тижня» (це підсумкове випробування «котиків» — О.Г.). [...]. Я був певен, що які б сюрпризи не піднесло мені життя, я все зможу подолати». Цей підхід, до речі, <a href="https://www.facebook.com/alexey.gordyeyev/posts/4221640807931961" target="_blank" rel="noopener noreferrer">дуже конструктивний</a>). Втім, після проходження цього пекла кожен американець і американка можуть повноцінно реалізувати себе у війську. Макрейвен нікуди не ховає необхідність суворої субординації — він постійно пише про свої звіти, дзвінки та очікування на рішення його керівників і, зокрема, президентів США Буша-молодшого та Обами. Він не приховує ризики для життя і детально описує відвідини військовослужбовців з інвалідністю. Своїм читачам (а це й американські юнаки) він малює військо, де є місце і дисципліні, і героїзму, і кар'єрному зростанню, і смерті. Дійсно цікаво було б дізнатись, чи вплинула книга на кількість рекрутів до ВМС та ССО США.

Зрештою, «Морські історії» — <strong>це не професійна чи наукова література</strong>. Книга художня, читається легко та швидко. Цікаво, що після її прочитання відчуваєш гордість і повагу до американського війська. І розумієш, що Україні не вистачає аналогічної літератури, де б — чи це можливо? — ексміністр оборони С. Полторак чи ексначальник Генштабу ЗСУ В. Муженко з гордістю за ЗСУ та наших хлопців розповідали про бекґраунд успішних військових операцій проти РФ. Напевно, і для цього потрібен час.

<em>Рекомендую книгу тим, хто шукає мотивації та сил для добрих вчинків</em>. Макрейвен чимало пережив і набув достатнього авторитету, щоби говорити про успіх та його (завжди) не низьку ціну.

🌊 Вільям Макрейвен досягнув неймовірної військової посади. У «Морських історіях» він розповідає про свою службу і принципи успіху, коли смерть поряд 

<p>Gris — це особливий проєкт, який створили двоє кодерів та художник, чиї роботи об'їздили світ. Гра наповнена особливою атмосферою в якій поєднується смуток, легкість, біль та краса. Детальніше у відео.

https://youtu.be/CEdQOhfWBP0</p>

<p>Gris — це особливий проєкт, який створили двоє кодерів та художник, чиї роботи об&#8217;їздили світ. Гра наповнена особливою атмосферою в якій поєднується смуток, легкість, біль та краса. Детальніше у відео.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/CEdQOhfWBP0"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div></p>

Приємна та ніжна гра, яка більше про мистецтво аніж про ігрові механіки.

Gris — це особливий проєкт, який створили двоє кодерів та художник, чиї роботи об'їздили світ. Гра наповнена особливою атмосферою в якій поєднується смуток, легкість, біль та краса. Детальніше у відео.

https://youtu.be/CEdQOhfWBP0

<p>Gris — це особливий проєкт, який створили двоє кодерів та художник, чиї роботи об&#8217;їздили світ. Гра наповнена особливою атмосферою в якій поєднується смуток, легкість, біль та краса. Детальніше у відео.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/CEdQOhfWBP0"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div>

🥰 Відеоігри можуть бути мистецтвом! Gris: огляд інді гри 

<p>Подкаст про ігри, а саме як пограти найдешевше чи навіть безкоштовно. В цьому відео ми побачимо гру TrainsSimWorld2 та Dragon Raja

https://www.youtube.com/watch?v=WAX0s6rN2Ic

#Epic Games Store

Емулятор Android-а - Blue Stacks — https://www.bluestacks.com/ru/bluestacks-5.html

А також бонусом Еллі-чан та Геншин Імпакт</p>

<p>Подкаст про ігри, а саме як пограти найдешевше чи навіть безкоштовно. В цьому відео ми побачимо гру TrainsSimWorld2 та Dragon Raja</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/WAX0s6rN2Ic"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>#Epic Games Store</p><p>Емулятор Android-а &#8211; Blue Stacks — https://www.bluestacks.com/ru/bluestacks-5.html</p><p>А також бонусом Еллі-чан та Геншин Імпакт</p>

<p>u041fu0456u0434u043au0430u0441u0442 u043fu0440u043e u0456u0433u0440u0438, u0430 u0441u0430u043cu0435 u044fu043a u043fu043eu0433u0440u0430u0442u0438 u043du0430u0439u0434u0435u0448u0435u0432u0448u0435 u0447u0438 u043du0430u0432u0456u0442u044c u0431u0435u0437u043au043eu0448u0442u043eu0432u043du043e. u0412 u0446u044cu043eu043cu0443 u0432u0456u0434u0435u043e u043cu0438 u043fu043eu0431u0430u0447u0438u043cu043e u0433u0440u0443 TrainsSimWorld2 u0442u0430 Dragon Raja</p><p>https://www.youtube.com/watch?v=WAX0s6rN2Ic</p><p>#Epic Games Store</p><p>u0415u043cu0443u043bu044fu0442u043eu0440 Android-u0430 - Blue Stacks - https://www.bluestacks.com/ru/bluestacks-5.html</p><p>u0430 u0442u0430u043au043eu0436 u0431u043eu043du0443u0441u043eu043c u0415u043bu043bu0456-u0447u0430u043d u0442u0430 u0413u0435u043du0448u0438u043d u0406u043cu043fu0430u043au0442</p><p><br></p><p><br></p>

igrolyad.jpg

u0406u0433u0440u043eu043bu044fu0434 - u043fu043eu0434u043au0430u0441u0442 u043fu0440u043e u0431u0435u0437u043au043eu0448u0442u043eu0432u043du0456 u0456u0433u0440u0438, u043du043eu043cu0435u0440 2

TrainSimWorld 2, Genshin Impact u0442u0430 Dragon Raja

TrainSimWorld 2, Genshin Impact та Dragon Raja

Подкаст про ігри, а саме як пограти найдешевше чи навіть безкоштовно. В цьому відео ми побачимо гру TrainsSimWorld2 та Dragon Raja

https://www.youtube.com/watch?v=WAX0s6rN2Ic

#Epic Games Store

Емулятор Android-а - Blue Stacks — https://www.bluestacks.com/ru/bluestacks-5.html

А також бонусом Еллі-чан та Геншин Імпакт

👀 Ігроляд — подкаст про безкоштовні ігри, номер 2

<p>Літературний огляд як новинок книгарень, так і самвидаву. В цьому відео ви почуєте огляд на комікс «Горизонт: Новий світанок (Сонячний яструб)» від Туос Комікс та Guarilla GamesSony Interactive Entertainment, «Сни та прокляття» Володимира Яремчука (<a href="https://arkush.net/book/724)" target="_blank" rel="noopener noreferrer">https://arkush.net/book/724)</a> та «Планета Туману» Дар'ї Гребельник (<a href="https://arkush.net/book/679)" target="_blank" rel="noopener noreferrer">https://arkush.net/book/679)</a>

https://www.youtube.com/watch?v=03WLjDGxdnk

Текстова версія оглядів буде опублікована трохи згодом.

Додам, на порталі Аркуш зараз проходить конкурс науково-фантастичних оповідань до Дня Незалежності України, запрошую брати участь в конкурсі (тобто віддати голос за найкращий на вашу думку твір). Після завершення конкурсу я теж розгляну оповідання-переможці в свойому огляді. Дякую за увагу.</p>

<p>Літературний огляд як новинок книгарень, так і самвидаву. В цьому відео ви почуєте огляд на комікс «Горизонт: Новий світанок (Сонячний яструб)» від Туос Комікс та Guarilla GamesSony Interactive Entertainment, «Сни та прокляття» Володимира Яремчука (<a href="https://arkush.net/book/724)" target="_blank" rel="noopener noreferrer">https://arkush.net/book/724)</a> та «Планета Туману» Дар&#8217;ї Гребельник (<a href="https://arkush.net/book/679)" target="_blank" rel="noopener noreferrer">https://arkush.net/book/679)</a></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/03WLjDGxdnk"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Текстова версія оглядів буде опублікована трохи згодом.</p><p>Додам, на порталі Аркуш зараз проходить конкурс науково-фантастичних оповідань до Дня Незалежності України, запрошую брати участь в конкурсі (тобто віддати голос за найкращий на вашу думку твір). Після завершення конкурсу я теж розгляну оповідання-переможці в свойому огляді. Дякую за увагу.</p>

Літературний огляд як новинок книгарень, так і самвидаву «Літогляд». Випуск 2-ий

Літературний огляд як новинок книгарень, так і самвидаву. В цьому відео ви почуєте огляд на комікс «Горизонт: Новий світанок (Сонячний яструб)» від Туос Комікс та Guarilla Games\Sony Interactive Entertainment, «Сни та прокляття» Володимира Яремчука (<a href="https://arkush.net/book/724)" target="_blank" rel="noopener noreferrer">https://arkush.net/book/724)</a> та «Планета Туману» Дар'ї Гребельник (<a href="https://arkush.net/book/679)" target="_blank" rel="noopener noreferrer">https://arkush.net/book/679)</a>

https://www.youtube.com/watch?v=03WLjDGxdnk

Текстова версія оглядів буде опублікована трохи згодом.

Додам, на порталі Аркуш зараз проходить конкурс науково-фантастичних оповідань до Дня Незалежності України, запрошую брати участь в конкурсі (тобто віддати голос за найкращий на вашу думку твір). Після завершення конкурсу я теж розгляну оповідання-переможці в свойому огляді. Дякую за увагу.

<p>Літературний огляд як новинок книгарень, так і самвидаву. В цьому відео ви почуєте огляд на комікс «Горизонт: Новий світанок (Сонячний яструб)» від Туос Комікс та Guarilla Games\Sony Interactive Entertainment, «Сни та прокляття» Володимира Яремчука (<a href="https://arkush.net/book/724)" target="_blank" rel="noopener noreferrer">https://arkush.net/book/724)</a> та «Планета Туману» Дар&#8217;ї Гребельник (<a href="https://arkush.net/book/679)" target="_blank" rel="noopener noreferrer">https://arkush.net/book/679)</a></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/03WLjDGxdnk"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Текстова версія оглядів буде опублікована трохи згодом.</p><p>Додам, на порталі Аркуш зараз проходить конкурс науково-фантастичних оповідань до Дня Незалежності України, запрошую брати участь в конкурсі (тобто віддати голос за найкращий на вашу думку твір). Після завершення конкурсу я теж розгляну оповідання-переможці в свойому огляді. Дякую за увагу.</p>

📚 Літогляд №2: 2021

<h2><a href="https://arkush.net/book/270)" target="_blank" rel="noopener" data-schema-attribute=""> «Стрімер» Івана Дурського</a></h2>
Що сподобалось: світ і атмосфера, деякі другорядні персонажі (як Влад Цепеш), опис здичавілих монстрів, будову міста... Ну й алюзії на сучасність, у мене он талановитий друг (до того переможець літературної премії Коронація слова, ніяк не може знайти свого читача і популярність і б'ється за неї, коли паралельно є купа інших менш професійних авторів... не буду про наболіле). Власне головний плюс цієї історії, що вона як криве дзеркало на наш світ. Другий плюс - легкість прочитання, досить непогано (як на мене) вичитаний текст, я не дуже багато спотикався...

А от з мінусами... — Мене практично з самого початку щось муляло очі, і наче в жанрах немає комедії, щоб тут висміювалися штампи, але сам твір побудований саме на штампах.

Головний герой, такий собі... ні, не Марті Сью, бо його слабкість — це якоюсь мірою наївність. Ну тобто йому одразу везе і не везе, особливо в приватному житті. (є такий тип героїв), такий собі «тупий» воїн (чек). У нього є кращий друг, котрий хитріший і розумніший, і звісно в приватному житті у того краще (чек). У гг є практичний і популярний антипод (ще чек). Гг закоханий в дівчину того антипода, котра веде себе як остання скотина і взагалі уява малює таку собі глямурну білявку (чек), паралельно гг співпрацює з крутим вампіром, у котрого повадки такі як... в сучасних фільмах і книгах про вампірів, та цей персонаж здається найбільш живим.

Під час другого полювання на ягу чекаєш, як он молода яга повернеться до героя, той її пожаліє, може покажуть що дикі монстри не такі ж дикі. Чи можливо будуть себе вести і як розумні створіння. Ні, дикі монстри ведуть себе як моби в іграх (зрозуміло що за основу, ну тобто натхненням був Відьмак).

Моя хвора уява навіть чекала що Орест може одомашнить Ягу, бо саме до такого я звик в аніме, коли там подібні персонажі. (так, я анімешнік з довгим стажем і тому тут теж бачу вплив як ігор, так і аніме)

Ну і поки що я не побачив розвиток головного героя.

Маю надію що я неправий і нас чекають повороти сюжету. Поки що слідкую за романом і бажаю вдачі.
<h2><a href="https://arkush.net/book/677" target="_blank" rel="noopener" data-schema-attribute=""><strong>«Дар» Катерини Карлащук</strong></a></h2>
У книзі Катерини Карлащук. Головним мінусом, як на мене, є те що історія швидко закінчується. Бо виконана в стилі популярних сучасних фентезійних романів, як он романи Лі Бардуго, але тим часом робить цю новелу унікальною. Ти чекаєш тут типове «сьодзьо» (коли роман крутиться навколо однієї героїні, в котру всі закохуються...), більш того новела розвивається саме за цим сценарієм, але дуже швидко приходить розв'язка.

Можливо хтось з читачів не повірить в кохання між головними героями, бо через короткий обсяг не побачить розвиток стосунків між персонажами.

З іншої сторони це казка, світла казка про самопожертву. Головна ідея тут викристалізована з самого початку, і обидва головні герої міцно тримають її у своєму серці.

З таких собі мінусів — трохи різонули око сучасні назви, як «рак» (якщо світ новели не побудований на основі нашого, то цю хворобу можна було б назвати якось по іншому) та «інсургенти» (чому не називати просто «повстанці»)

https://www.youtube.com/watch?v=GtpXUmb348Y&t=1s

<h2><a href="https://arkush.net/book/270)" target="_blank" rel="noopener" data-schema-attribute=""> «Стрімер» Івана Дурського</a></h2><p>Що сподобалось: світ і атмосфера, деякі другорядні персонажі (як Влад Цепеш), опис здичавілих монстрів, будову міста&#8230; Ну й алюзії на сучасність, у мене он талановитий друг (до того переможець літературної премії Коронація слова, ніяк не може знайти свого читача і популярність і б&#8217;ється за неї, коли паралельно є купа інших менш професійних авторів&#8230; не буду про наболіле). Власне головний плюс цієї історії, що вона як криве дзеркало на наш світ. Другий плюс &#8211; легкість прочитання, досить непогано (як на мене) вичитаний текст, я не дуже багато спотикався&#8230;</p><p>А от з мінусами&#8230; — Мене практично з самого початку щось муляло очі, і наче в жанрах немає комедії, щоб тут висміювалися штампи, але сам твір побудований саме на штампах.</p><p>Головний герой, такий собі&#8230; ні, не Марті Сью, бо його слабкість — це якоюсь мірою наївність. Ну тобто йому одразу везе і не везе, особливо в приватному житті. (є такий тип героїв), такий собі «тупий» воїн (чек). У нього є кращий друг, котрий хитріший і розумніший, і звісно в приватному житті у того краще (чек). У гг є практичний і популярний антипод (ще чек). Гг закоханий в дівчину того антипода, котра веде себе як остання скотина і взагалі уява малює таку собі глямурну білявку (чек), паралельно гг співпрацює з крутим вампіром, у котрого повадки такі як&#8230; в сучасних фільмах і книгах про вампірів, та цей персонаж здається найбільш живим.</p><p>Під час другого полювання на ягу чекаєш, як он молода яга повернеться до героя, той її пожаліє, може покажуть що дикі монстри не такі ж дикі. Чи можливо будуть себе вести і як розумні створіння. Ні, дикі монстри ведуть себе як моби в іграх (зрозуміло що за основу, ну тобто натхненням був Відьмак).</p><p>Моя хвора уява навіть чекала що Орест може одомашнить Ягу, бо саме до такого я звик в аніме, коли там подібні персонажі. (так, я анімешнік з довгим стажем і тому тут теж бачу вплив як ігор, так і аніме)</p><p>Ну і поки що я не побачив розвиток головного героя.</p><p>Маю надію що я неправий і нас чекають повороти сюжету. Поки що слідкую за романом і бажаю вдачі.</p><h2><a href="https://arkush.net/book/677" target="_blank" rel="noopener" data-schema-attribute=""><strong>«Дар» Катерини Карлащук</strong></a></h2><p>У книзі Катерини Карлащук. Головним мінусом, як на мене, є те що історія швидко закінчується. Бо виконана в стилі популярних сучасних фентезійних романів, як он романи Лі Бардуго, але тим часом робить цю новелу унікальною. Ти чекаєш тут типове «сьодзьо» (коли роман крутиться навколо однієї героїні, в котру всі закохуються&#8230;), більш того новела розвивається саме за цим сценарієм, але дуже швидко приходить розв&#8217;язка.</p><p>Можливо хтось з читачів не повірить в кохання між головними героями, бо через короткий обсяг не побачить розвиток стосунків між персонажами.</p><p>З іншої сторони це казка, світла казка про самопожертву. Головна ідея тут викристалізована з самого початку, і обидва головні герої міцно тримають її у своєму серці.</p><p>З таких собі мінусів — трохи різонули око сучасні назви, як «рак» (якщо світ новели не побудований на основі нашого, то цю хворобу можна було б назвати якось по іншому) та «інсургенти» (чому не називати просто «повстанці»)</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/GtpXUmb348Y"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div>

Огляд творів прочитаних на «Аркуші», порталі самвидаву. «Стрімер» Івана Дурського і «Дар» Катерини Карлащук.

<h2><a href="https://arkush.net/book/270)" target="_blank" rel="noopener" data-schema-attribute=""> «Стрімер» Івана Дурського</a></h2>
Що сподобалось: світ і атмосфера, деякі другорядні персонажі (як Влад Цепеш), опис здичавілих монстрів, будову міста... Ну й алюзії на сучасність, у мене он талановитий друг (до того переможець літературної премії Коронація слова, ніяк не може знайти свого читача і популярність і б'ється за неї, коли паралельно є купа інших менш професійних авторів... не буду про наболіле). Власне головний плюс цієї історії, що вона як криве дзеркало на наш світ. Другий плюс - легкість прочитання, досить непогано (як на мене) вичитаний текст, я не дуже багато спотикався...

А от з мінусами... — Мене практично з самого початку щось муляло очі, і наче в жанрах немає комедії, щоб тут висміювалися штампи, але сам твір побудований саме на штампах.

Головний герой, такий собі... ні, не Марті Сью, бо його слабкість — це якоюсь мірою наївність. Ну тобто йому одразу везе і не везе, особливо в приватному житті. (є такий тип героїв), такий собі «тупий» воїн (чек). У нього є кращий друг, котрий хитріший і розумніший, і звісно в приватному житті у того краще (чек). У гг є практичний і популярний антипод (ще чек). Гг закоханий в дівчину того антипода, котра веде себе як остання скотина і взагалі уява малює таку собі глямурну білявку (чек), паралельно гг співпрацює з крутим вампіром, у котрого повадки такі як... в сучасних фільмах і книгах про вампірів, та цей персонаж здається найбільш живим.

Під час другого полювання на ягу чекаєш, як он молода яга повернеться до героя, той її пожаліє, може покажуть що дикі монстри не такі ж дикі. Чи можливо будуть себе вести і як розумні створіння. Ні, дикі монстри ведуть себе як моби в іграх (зрозуміло що за основу, ну тобто натхненням був Відьмак).

Моя хвора уява навіть чекала що Орест може одомашнить Ягу, бо саме до такого я звик в аніме, коли там подібні персонажі. (так, я анімешнік з довгим стажем і тому тут теж бачу вплив як ігор, так і аніме)

Ну і поки що я не побачив розвиток головного героя.

Маю надію що я неправий і нас чекають повороти сюжету. Поки що слідкую за романом і бажаю вдачі.
<h2><a href="https://arkush.net/book/677" target="_blank" rel="noopener" data-schema-attribute=""><strong>«Дар» Катерини Карлащук</strong></a></h2>
У книзі Катерини Карлащук. Головним мінусом, як на мене, є те що історія швидко закінчується. Бо виконана в стилі популярних сучасних фентезійних романів, як он романи Лі Бардуго, але тим часом робить цю новелу унікальною. Ти чекаєш тут типове «сьодзьо» (коли роман крутиться навколо однієї героїні, в котру всі закохуються...), більш того новела розвивається саме за цим сценарієм, але дуже швидко приходить розв'язка.

Можливо хтось з читачів не повірить в кохання між головними героями, бо через короткий обсяг не побачить розвиток стосунків між персонажами.

З іншої сторони це казка, світла казка про самопожертву. Головна ідея тут викристалізована з самого початку, і обидва головні герої міцно тримають її у своєму серці.

З таких собі мінусів — трохи різонули око сучасні назви, як «рак» (якщо світ новели не побудований на основі нашого, то цю хворобу можна було б назвати якось по іншому) та «інсургенти» (чому не називати просто «повстанці»)

https://www.youtube.com/watch?v=GtpXUmb348Y&amp;t=1s

📚 Літогляд №1: Огляд самвидав творів 

<p>Команда розробників модифікації <strong>Anomaly</strong> до оригінальної серії <strong>S.T.A.L.K.E.R </strong>оголосили про вихід версії <strong>1.5.1</strong>, який по суті став самостійним AAA проектом по всесвіту із трьома новими сюжетними лініями.

Наразі мод <a href="https://www.moddb.com/downloads/stalker-anomaly-151" target="_blank" rel="noopener noreferrer">розповсюджується безкоштовно</a> і не потребує наявності оригінальної гри.

https://youtu.be/uVgSP9V6MGs
</p><h3 class="ql-align-center"><strong><em>STALKER: Anomaly</em></strong></h3>
Напевно слід почати з того, що мод розроблявся від шанувальників для шанувальників всесвіту <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>.. Час від часу складалось враження, що автори оглядались на<strong> Metro</strong> та <strong>Dark Souls</strong>, що насправді дуже добре. Постійний брак набоїв, небезпечні вороги, мутанти, аномалії, спрага та інші генератори частих смертей роблять Зону місцем де насправді складно вижити.

Загальна складність значно виросла, вороги стали дещо розумнішими й значно точнішими. Бездумний штурм майже завжди дорівнюватиме смерті. Однак це означає, що зі стартовим пістолетом не вдасться зачистити лагер, все залежить від самого гравця. Баланс насправді хороший, як гравець, так і гравця можуть вбити одним влучним попаданням, в залежності від амуніції. До того поранення, голод, радіація та інші фактори серйозно впливають на персонажа і досить швидко приводять до смерті. Звісно все вище згадане, і не тільки, можна налаштувати в конфігураціях, однак не раджу цього робити.

В проекті наявні всі локації із трилогії, між якими можна вільно переміщуватись. Під час створення персонажа є можливість відразу вказати угрупування до якого належатиме гравець. Саме від цього вибору залежатиме стартова локація і відношення деяких груп.

Інколи може трапитись, що по сюжету потрібна допомога когось із ворожого угруповання. З ним може допомогти одна із нових механік – маскування. Передягнувшись і почепивши розпізнавальні знаки, можна буде переміщуватись по ворожій території не привертаючи увагу.

Крім того, в модифікації є свого роду крафт. Знайшовши рецепт та всі необхідні компоненти, гравець може створювати певні предмети. При тому, що для приготування їжі потрібен лише спеціальний набір, а для медикаментів та амуніції окрім наборів, потрібно орендувати станок у техніка. Зброю, шоломи та броню, можна ремонтувати за допомогою польових наборів, а для капремонту окрім станка та спеціального набору потрібні деталі для заміни. Останні можна отримати розбираючи різну зброю. Однак вони, зазвичай, не в найкращому стані, тому потрібен напильник або мультитул для їх ремонту. Крім того, всі набори та інструменти мають обмежену кількість використання. Тут ще достатньо особливостей і деталей в яких слід розібратись. Порадити можу лише, читати опис предметів, він нарешті став повноцінним, та нести все до свого ящика на Янові, ніколи не знаєш що може знадобитись.
<div id="attachment_119836" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O.png" data-quill-caption="STALKER: Anomaly">

<img class="wp-image-119836" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O.png" alt="STALKER: Anomaly">
<p id="caption-attachment-119836" class="wp-caption-text">STALKER: Anomaly</p>

</div>
Також розробники приділили увагу візуалу та симуляції живого світу. В загальному картинка стала виглядати помітно краще, у порівнянні з оригіналом. При цьому, в налаштуваннях можна досить детально корегувати параметири графіки, починаючи від тіней, а закінчуючи висотою і щільністю трави та кількістю трупів і на якій відстані вони зникають. Тому мод можна запустити навіть на інтегрованих відеокартах.

Що до симуляції живого світу, то тут розробники збільшили кількість персонажів на локаціях та створили свого роду чат в якому ті діляться новинами, виставляють оголошення, коментують побачене та інше. Неодноразово траплялись ситуації коли помічаєш когось із ворожого угрупування, який підкрадається із заду. Час від часу на перестрілки збігаються мутанти, бандити, монолітовці та інші. При тому з різних кутків локації постійно доносяться автоматні черги, однак така активність ближче до центру Зони, починаючи десь із «Рижого лісу».

Нажаль, загальне враження від новинки псують баги та оптимізація проекту. Неодноразово доводилось стикатись зі зникнення амуніції під час ремонту, залипанням однієї клавіші та іншими проблемами. Однак із коментарів стає зрозуміло, що автори активно працюють над цим, тому сподіваюсь що в наступних версіях моду все буде пофіксино.
<h3 class="ql-align-center"><strong>Висновок</strong></h3>
Загалом <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>: <strong>Anomaly</strong> це дуже хороша гра яка точно сподобається шанувальникам серії. Для новачків вона буде дещо загромаджена і, можливо, дещо нудною. Однак трохи розібравшись вони зануряться в процес з головою, як це було із деякими моїми знайомим.

Раніше, автори <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong> <strong>2</strong> повідомляли, що підтримують зв’язок із шанувальниками та ознайомились із популярними модами які вийшли. Сподіваюсь, що розробники із <strong>GSC Game World</strong> зможуть перевершити <strong>Anomaly</strong>. І звісно мова йде не про візуал, а про атмосферу Зони та увагу до деталей.

Наразі <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>: <strong>Anomaly</strong> 1.5.1 можуть скачати безкоштовно всі бажаючі. Проект доступний лише для PC.
<div id="attachment_119834" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker Anomaly.JPG" data-quill-caption="Оцінки">

<img class="wp-image-119834" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker%20Anomaly.JPG" alt="Оцінки">
<p id="caption-attachment-119834" class="wp-caption-text">Оцінки</p>

</div>

<p>Команда розробників модифікації <strong>Anomaly</strong> до оригінальної серії <strong>S.T.A.L.K.E.R </strong>оголосили про вихід версії <strong>1.5.1</strong>, який по суті став самостійним AAA проектом по всесвіту із трьома новими сюжетними лініями.</p><p>Наразі мод <a href="https://www.moddb.com/downloads/stalker-anomaly-151" target="_blank" rel="noopener noreferrer">розповсюджується безкоштовно</a> і не потребує наявності оригінальної гри.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/uVgSP9V6MGs"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div></p><h3 class="ql-align-center"><strong><em>STALKER: Anomaly</em></strong></h3><p>Напевно слід почати з того, що мод розроблявся від шанувальників для шанувальників всесвіту <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>.. Час від часу складалось враження, що автори оглядались на<strong> Metro</strong> та <strong>Dark Souls</strong>, що насправді дуже добре. Постійний брак набоїв, небезпечні вороги, мутанти, аномалії, спрага та інші генератори частих смертей роблять Зону місцем де насправді складно вижити.</p><p>Загальна складність значно виросла, вороги стали дещо розумнішими й значно точнішими. Бездумний штурм майже завжди дорівнюватиме смерті. Однак це означає, що зі стартовим пістолетом не вдасться зачистити лагер, все залежить від самого гравця. Баланс насправді хороший, як гравець, так і гравця можуть вбити одним влучним попаданням, в залежності від амуніції. До того поранення, голод, радіація та інші фактори серйозно впливають на персонажа і досить швидко приводять до смерті. Звісно все вище згадане, і не тільки, можна налаштувати в конфігураціях, однак не раджу цього робити.</p><p>В проекті наявні всі локації із трилогії, між якими можна вільно переміщуватись. Під час створення персонажа є можливість відразу вказати угрупування до якого належатиме гравець. Саме від цього вибору залежатиме стартова локація і відношення деяких груп.</p><p>Інколи може трапитись, що по сюжету потрібна допомога когось із ворожого угруповання. З ним може допомогти одна із нових механік – маскування. Передягнувшись і почепивши розпізнавальні знаки, можна буде переміщуватись по ворожій території не привертаючи увагу.</p><p>Крім того, в модифікації є свого роду крафт. Знайшовши рецепт та всі необхідні компоненти, гравець може створювати певні предмети. При тому, що для приготування їжі потрібен лише спеціальний набір, а для медикаментів та амуніції окрім наборів, потрібно орендувати станок у техніка. Зброю, шоломи та броню, можна ремонтувати за допомогою польових наборів, а для капремонту окрім станка та спеціального набору потрібні деталі для заміни. Останні можна отримати розбираючи різну зброю. Однак вони, зазвичай, не в найкращому стані, тому потрібен напильник або мультитул для їх ремонту. Крім того, всі набори та інструменти мають обмежену кількість використання. Тут ще достатньо особливостей і деталей в яких слід розібратись. Порадити можу лише, читати опис предметів, він нарешті став повноцінним, та нести все до свого ящика на Янові, ніколи не знаєш що може знадобитись.</p><div id="attachment_119836" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O.png" data-quill-caption="STALKER: Anomaly"><p><img loading="lazy" width="1920" height="1080" class="wp-image-119836" src="/wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O.png" alt="STALKER: Anomaly" srcset="/wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O.png 1920w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O-300x169.png 300w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O-1024x576.png 1024w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O-768x432.png 768w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O-1536x864.png 1536w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O-650x366.png 650w" sizes="(max-width: 1920px) 100vw, 1920px" /></p><p id="caption-attachment-119836" class="wp-caption-text">STALKER: Anomaly</p></div><p>Також розробники приділили увагу візуалу та симуляції живого світу. В загальному картинка стала виглядати помітно краще, у порівнянні з оригіналом. При цьому, в налаштуваннях можна досить детально корегувати параметири графіки, починаючи від тіней, а закінчуючи висотою і щільністю трави та кількістю трупів і на якій відстані вони зникають. Тому мод можна запустити навіть на інтегрованих відеокартах.</p><p>Що до симуляції живого світу, то тут розробники збільшили кількість персонажів на локаціях та створили свого роду чат в якому ті діляться новинами, виставляють оголошення, коментують побачене та інше. Неодноразово траплялись ситуації коли помічаєш когось із ворожого угрупування, який підкрадається із заду. Час від часу на перестрілки збігаються мутанти, бандити, монолітовці та інші. При тому з різних кутків локації постійно доносяться автоматні черги, однак така активність ближче до центру Зони, починаючи десь із «Рижого лісу».</p><p>Нажаль, загальне враження від новинки псують баги та оптимізація проекту. Неодноразово доводилось стикатись зі зникнення амуніції під час ремонту, залипанням однієї клавіші та іншими проблемами. Однак із коментарів стає зрозуміло, що автори активно працюють над цим, тому сподіваюсь що в наступних версіях моду все буде пофіксино.</p><h3 class="ql-align-center"><strong>Висновок</strong></h3><p>Загалом <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>: <strong>Anomaly</strong> це дуже хороша гра яка точно сподобається шанувальникам серії. Для новачків вона буде дещо загромаджена і, можливо, дещо нудною. Однак трохи розібравшись вони зануряться в процес з головою, як це було із деякими моїми знайомим.</p><p>Раніше, автори <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong> <strong>2</strong> повідомляли, що підтримують зв’язок із шанувальниками та ознайомились із популярними модами які вийшли. Сподіваюсь, що розробники із <strong>GSC Game World</strong> зможуть перевершити <strong>Anomaly</strong>. І звісно мова йде не про візуал, а про атмосферу Зони та увагу до деталей.</p><p>Наразі <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>: <strong>Anomaly</strong> 1.5.1 можуть скачати безкоштовно всі бажаючі. Проект доступний лише для PC.</p><div id="attachment_119834" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker Anomaly.JPG" data-quill-caption="Оцінки"><p><img class="wp-image-119834" src="/wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker%20Anomaly.JPG" alt="Оцінки"></p><p id="caption-attachment-119834" class="wp-caption-text">Оцінки</p></div>

stalker-anomaly-1-5-1_4.jpg

u041eu0433u043bu044fu0434: STALKER: Anomaly 8/10. u0413u0456u0434u043du0438u0439 u041au043eu043du043au0443u0440u0435u043du0442 S.T.A.L.K.E.R 2

u041au043eu043cu0430u043du0434u0430 u0440u043eu0437u0440u043eu0431u043du0438u043au0456u0432 u043cu043eu0434u0438u0444u0456u043au0430u0446u0456u0457 Anomaly u0434u043e u043eu0440u0438u0433u0456u043du0430u043bu044cu043du043eu0457 u0441u0435u0440u0456u0457 S.T.A.L.K.E.R u043eu0433u043eu043bu043eu0441u0438u043bu0438 u043fu0440u043e u0432u0438u0445u0456u0434 u0432u0435u0440u0441u0456u0457 1.5.1, u044fu043au0438u0439 u043fu043e u0441u0443u0442u0456 u0441u0442u0430u0432 u0441u0430u043cu043eu0441u0442u0456u0439u043du0438u043c AAA u043fu0440u043eu0435u043au0442

Команда розробників модифікації Anomaly до оригінальної серії S.T.A.L.K.E.R оголосили про вихід версії 1.5.1, який по суті став самостійним AAA проект

Команда розробників модифікації <strong>Anomaly</strong> до оригінальної серії <strong>S.T.A.L.K.E.R </strong>оголосили про вихід версії <strong>1.5.1</strong>, який по суті став самостійним AAA проектом по всесвіту із трьома новими сюжетними лініями.

Наразі мод <a href="https://www.moddb.com/downloads/stalker-anomaly-151" target="_blank" rel="noopener noreferrer">розповсюджується безкоштовно</a> і не потребує наявності оригінальної гри.

https://youtu.be/uVgSP9V6MGs
<h3 class="ql-align-center"><strong><em>STALKER: Anomaly</em></strong></h3>
Напевно слід почати з того, що мод розроблявся від шанувальників для шанувальників всесвіту <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>.. Час від часу складалось враження, що автори оглядались на<strong> Metro</strong> та <strong>Dark Souls</strong>, що насправді дуже добре. Постійний брак набоїв, небезпечні вороги, мутанти, аномалії, спрага та інші генератори частих смертей роблять Зону місцем де насправді складно вижити.

Загальна складність значно виросла, вороги стали дещо розумнішими й значно точнішими. Бездумний штурм майже завжди дорівнюватиме смерті. Однак це означає, що зі стартовим пістолетом не вдасться зачистити лагер, все залежить від самого гравця. Баланс насправді хороший, як гравець, так і гравця можуть вбити одним влучним попаданням, в залежності від амуніції. До того поранення, голод, радіація та інші фактори серйозно впливають на персонажа і досить швидко приводять до смерті. Звісно все вище згадане, і не тільки, можна налаштувати в конфігураціях, однак не раджу цього робити.

В проекті наявні всі локації із трилогії, між якими можна вільно переміщуватись. Під час створення персонажа є можливість відразу вказати угрупування до якого належатиме гравець. Саме від цього вибору залежатиме стартова локація і відношення деяких груп.

Інколи може трапитись, що по сюжету потрібна допомога когось із ворожого угруповання. З ним може допомогти одна із нових механік – маскування. Передягнувшись і почепивши розпізнавальні знаки, можна буде переміщуватись по ворожій території не привертаючи увагу.

Крім того, в модифікації є свого роду крафт. Знайшовши рецепт та всі необхідні компоненти, гравець може створювати певні предмети. При тому, що для приготування їжі потрібен лише спеціальний набір, а для медикаментів та амуніції окрім наборів, потрібно орендувати станок у техніка. Зброю, шоломи та броню, можна ремонтувати за допомогою польових наборів, а для капремонту окрім станка та спеціального набору потрібні деталі для заміни. Останні можна отримати розбираючи різну зброю. Однак вони, зазвичай, не в найкращому стані, тому потрібен напильник або мультитул для їх ремонту. Крім того, всі набори та інструменти мають обмежену кількість використання. Тут ще достатньо особливостей і деталей в яких слід розібратись. Порадити можу лише, читати опис предметів, він нарешті став повноцінним, та нести все до свого ящика на Янові, ніколи не знаєш що може знадобитись.
<div id="attachment_119836" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O.png" data-quill-caption="STALKER: Anomaly">

<img class="wp-image-119836" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O.png" alt="STALKER: Anomaly" />
<p id="caption-attachment-119836" class="wp-caption-text">STALKER: Anomaly</p>

</div>
Також розробники приділили увагу візуалу та симуляції живого світу. В загальному картинка стала виглядати помітно краще, у порівнянні з оригіналом. При цьому, в налаштуваннях можна досить детально корегувати параметири графіки, починаючи від тіней, а закінчуючи висотою і щільністю трави та кількістю трупів і на якій відстані вони зникають. Тому мод можна запустити навіть на інтегрованих відеокартах.

Що до симуляції живого світу, то тут розробники збільшили кількість персонажів на локаціях та створили свого роду чат в якому ті діляться новинами, виставляють оголошення, коментують побачене та інше. Неодноразово траплялись ситуації коли помічаєш когось із ворожого угрупування, який підкрадається із заду. Час від часу на перестрілки збігаються мутанти, бандити, монолітовці та інші. При тому з різних кутків локації постійно доносяться автоматні черги, однак така активність ближче до центру Зони, починаючи десь із «Рижого лісу».

Нажаль, загальне враження від новинки псують баги та оптимізація проекту. Неодноразово доводилось стикатись зі зникнення амуніції під час ремонту, залипанням однієї клавіші та іншими проблемами. Однак із коментарів стає зрозуміло, що автори активно працюють над цим, тому сподіваюсь що в наступних версіях моду все буде пофіксино.
<h3 class="ql-align-center"><strong>Висновок</strong></h3>
Загалом <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>: <strong>Anomaly</strong> це дуже хороша гра яка точно сподобається шанувальникам серії. Для новачків вона буде дещо загромаджена і, можливо, дещо нудною. Однак трохи розібравшись вони зануряться в процес з головою, як це було із деякими моїми знайомим.

Раніше, автори <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong> <strong>2</strong> повідомляли, що підтримують зв’язок із шанувальниками та ознайомились із популярними модами які вийшли. Сподіваюсь, що розробники із <strong>GSC Game World</strong> зможуть перевершити <strong>Anomaly</strong>. І звісно мова йде не про візуал, а про атмосферу Зони та увагу до деталей.

Наразі <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>: <strong>Anomaly</strong> 1.5.1 можуть скачати безкоштовно всі бажаючі. Проект доступний лише для PC.
<div id="attachment_119834" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker Anomaly.JPG" data-quill-caption="Оцінки">

<img class="wp-image-119834" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker Anomaly.JPG" alt="Оцінки" />
<p id="caption-attachment-119834" class="wp-caption-text">Оцінки</p>

</div>

<p>Команда розробників модифікації <strong>Anomaly</strong> до оригінальної серії <strong>S.T.A.L.K.E.R </strong>оголосили про вихід версії <strong>1.5.1</strong>, який по суті став самостійним AAA проектом по всесвіту із трьома новими сюжетними лініями.</p><p>Наразі мод <a href="https://www.moddb.com/downloads/stalker-anomaly-151" target="_blank" rel="noopener noreferrer">розповсюджується безкоштовно</a> і не потребує наявності оригінальної гри.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/uVgSP9V6MGs"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><h3 class="ql-align-center"><strong><em>STALKER: Anomaly</em></strong></h3><p>Напевно слід почати з того, що мод розроблявся від шанувальників для шанувальників всесвіту <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>.. Час від часу складалось враження, що автори оглядались на<strong> Metro</strong> та <strong>Dark Souls</strong>, що насправді дуже добре. Постійний брак набоїв, небезпечні вороги, мутанти, аномалії, спрага та інші генератори частих смертей роблять Зону місцем де насправді складно вижити.</p><p>Загальна складність значно виросла, вороги стали дещо розумнішими й значно точнішими. Бездумний штурм майже завжди дорівнюватиме смерті. Однак це означає, що зі стартовим пістолетом не вдасться зачистити лагер, все залежить від самого гравця. Баланс насправді хороший, як гравець, так і гравця можуть вбити одним влучним попаданням, в залежності від амуніції. До того поранення, голод, радіація та інші фактори серйозно впливають на персонажа і досить швидко приводять до смерті. Звісно все вище згадане, і не тільки, можна налаштувати в конфігураціях, однак не раджу цього робити.</p><p>В проекті наявні всі локації із трилогії, між якими можна вільно переміщуватись. Під час створення персонажа є можливість відразу вказати угрупування до якого належатиме гравець. Саме від цього вибору залежатиме стартова локація і відношення деяких груп.</p><p>Інколи може трапитись, що по сюжету потрібна допомога когось із ворожого угруповання. З ним може допомогти одна із нових механік – маскування. Передягнувшись і почепивши розпізнавальні знаки, можна буде переміщуватись по ворожій території не привертаючи увагу.</p><p>Крім того, в модифікації є свого роду крафт. Знайшовши рецепт та всі необхідні компоненти, гравець може створювати певні предмети. При тому, що для приготування їжі потрібен лише спеціальний набір, а для медикаментів та амуніції окрім наборів, потрібно орендувати станок у техніка. Зброю, шоломи та броню, можна ремонтувати за допомогою польових наборів, а для капремонту окрім станка та спеціального набору потрібні деталі для заміни. Останні можна отримати розбираючи різну зброю. Однак вони, зазвичай, не в найкращому стані, тому потрібен напильник або мультитул для їх ремонту. Крім того, всі набори та інструменти мають обмежену кількість використання. Тут ще достатньо особливостей і деталей в яких слід розібратись. Порадити можу лише, читати опис предметів, він нарешті став повноцінним, та нести все до свого ящика на Янові, ніколи не знаєш що може знадобитись.</p><div id="attachment_119836" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O.png" data-quill-caption="STALKER: Anomaly"><p><img loading="lazy" width="1920" height="1080" class="wp-image-119836" src="/wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O.png" alt="STALKER: Anomaly" srcset="/wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O.png 1920w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O-300x169.png 300w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O-1024x576.png 1024w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O-768x432.png 768w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O-1536x864.png 1536w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb979e85e5_138923_O-650x366.png 650w" sizes="(max-width: 1920px) 100vw, 1920px" /></p><p id="caption-attachment-119836" class="wp-caption-text">STALKER: Anomaly</p></div><p>Також розробники приділили увагу візуалу та симуляції живого світу. В загальному картинка стала виглядати помітно краще, у порівнянні з оригіналом. При цьому, в налаштуваннях можна досить детально корегувати параметири графіки, починаючи від тіней, а закінчуючи висотою і щільністю трави та кількістю трупів і на якій відстані вони зникають. Тому мод можна запустити навіть на інтегрованих відеокартах.</p><p>Що до симуляції живого світу, то тут розробники збільшили кількість персонажів на локаціях та створили свого роду чат в якому ті діляться новинами, виставляють оголошення, коментують побачене та інше. Неодноразово траплялись ситуації коли помічаєш когось із ворожого угрупування, який підкрадається із заду. Час від часу на перестрілки збігаються мутанти, бандити, монолітовці та інші. При тому з різних кутків локації постійно доносяться автоматні черги, однак така активність ближче до центру Зони, починаючи десь із «Рижого лісу».</p><p>Нажаль, загальне враження від новинки псують баги та оптимізація проекту. Неодноразово доводилось стикатись зі зникнення амуніції під час ремонту, залипанням однієї клавіші та іншими проблемами. Однак із коментарів стає зрозуміло, що автори активно працюють над цим, тому сподіваюсь що в наступних версіях моду все буде пофіксино.</p><h3 class="ql-align-center"><strong>Висновок</strong></h3><p>Загалом <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>: <strong>Anomaly</strong> це дуже хороша гра яка точно сподобається шанувальникам серії. Для новачків вона буде дещо загромаджена і, можливо, дещо нудною. Однак трохи розібравшись вони зануряться в процес з головою, як це було із деякими моїми знайомим.</p><p>Раніше, автори <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong> <strong>2</strong> повідомляли, що підтримують зв’язок із шанувальниками та ознайомились із популярними модами які вийшли. Сподіваюсь, що розробники із <strong>GSC Game World</strong> зможуть перевершити <strong>Anomaly</strong>. І звісно мова йде не про візуал, а про атмосферу Зони та увагу до деталей.</p><p>Наразі <strong>S.T.A.L.K.E.R</strong>: <strong>Anomaly</strong> 1.5.1 можуть скачати безкоштовно всі бажаючі. Проект доступний лише для PC.</p><div id="attachment_119834" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker Anomaly.JPG" data-quill-caption="Оцінки"><p><img loading="lazy" width="1144" height="661" class="wp-image-119834" src="/wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker Anomaly.JPG" alt="Оцінки" srcset="/wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker%20Anomaly.JPG 1144w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker%20Anomaly-300x173.jpg 300w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker%20Anomaly-1024x592.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker%20Anomaly-768x444.jpg 768w, /wp-content/uploads/2021/06/60dcb955a8db3_Stalker%20Anomaly-650x376.jpg 650w" sizes="(max-width: 1144px) 100vw, 1144px" /></p><p id="caption-attachment-119834" class="wp-caption-text">Оцінки</p></div>

😎 Огляд: STALKER: Anomaly 8/10. Гідний Конкурент S.T.A.L.K.E.R 2

<p>Хочу презентувати вам <a href="https://youtu.be/56Xkkvt-sZU" target="_blank" rel="noopener noreferrer">пілотний випуск</a> каналу про музику і про музикантів. Автор ставить собі за мету ознайомити глядачів з легендарними виконавцями минулого і сучасності.

https://youtu.be/56Xkkvt-sZU

У випуску ви дізнаєтесь про витоки ґлем-року і про те, що спільного між Мерліном Менсоном і Девідом Боуї, а також згадаєте про T.Rex, Queen, Alice Cooper, Roxy Music та інших.

Приємного перегляду!</p>

<p>Хочу презентувати вам <a href="https://youtu.be/56Xkkvt-sZU" target="_blank" rel="noopener noreferrer">пілотний випуск</a> каналу про музику і про музикантів. Автор ставить собі за мету ознайомити глядачів з легендарними виконавцями минулого і сучасності.</p><p><iframe loading="lazy" title="Як пов&#039;язані Мерілін Менсон і Девід Боуї?" width="500" height="281" src="https://www.youtube.com/embed/56Xkkvt-sZU?feature=oembed" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe></p><p>У випуску ви дізнаєтесь про витоки ґлем-року і про те, що спільного між Мерліном Менсоном і Девідом Боуї, а також згадаєте про T.Rex, Queen, Alice Cooper, Roxy Music та інших.</p><p>Приємного перегляду!</p>

<p>u0425u043eu0447u0443 u043fu0440u0435u0437u0435u043du0442u0443u0432u0430u0442u0438 u0432u0430u043c <a href="https://youtu.be/56Xkkvt-sZU" rel="noopener noreferrer" target="_blank">u043fu0456u043bu043eu0442u043du0438u0439 u0432u0438u043fu0443u0441u043a</a> u043au0430u043du0430u043bu0443 u043fu0440u043e u043cu0443u0437u0438u043au0443 u0456 u043fu0440u043e u043cu0443u0437u0438u043au0430u043du0442u0456u0432. u0410u0432u0442u043eu0440 u0441u0442u0430u0432u0438u0442u044c u0441u043eu0431u0456 u0437u0430 u043cu0435u0442u0443 u043eu0437u043du0430u0439u043eu043cu0438u0442u0438 u0433u043bu044fu0434u0430u0447u0456u0432 u0437 u043bu0435u0433u0435u043du0434u0430u0440u043du0438u043cu0438 u0432u0438u043au043eu043du0430u0432u0446u044fu043cu0438 u043cu0438u043du0443u043bu043eu0433u043e u0456 u0441u0443u0447u0430u0441u043du043eu0441u0442u0456. </p><p>u0423 u0432u0438u043fu0443u0441u043au0443 u0432u0438 u0434u0456u0437u043du0430u0454u0442u0435u0441u044c u043fu0440u043e u0432u0438u0442u043eu043au0438 u0491u043bu0435u043c-u0440u043eu043au0443 u0456 u043fu0440u043e u0442u0435, u0449u043e u0441u043fu0456u043bu044cu043du043eu0433u043e u043cu0456u0436 u041cu0435u0440u0456u043bu0456u043du043eu043c u041cu0435u043du0441u043eu043du043eu043c u0456 u0414u0435u0432u0456u0434u043eu043c u0411u043eu0443u0457, u0430 u0442u0430u043au043eu0436 u0437u0433u0430u0434u0430u0454u0435u0442u0435 u043fu0440u043e T.Rex, Queen, Alice Cooper, Roxy Music u0442u0430 u0456u043du0448u0438u0445. </p><p>u041fu0440u0438u0454u043cu043du043eu0433u043e u043fu0435u0440u0435u0433u043bu044fu0434u0443!</p>

image.jpg

u0423u043au0440u0430u0457u043du043eu043cu043eu0432u043du0438u0439 Youtube-u043au0430u043du0430u043b u043fu0440u043e u043cu0443u0437u0438u043au0443

Хочу презентувати вам <a href="https://youtu.be/56Xkkvt-sZU" target="_blank" rel="noopener noreferrer">пілотний випуск</a> каналу про музику і про музикантів. Автор ставить собі за мету ознайомити глядачів з легендарними виконавцями минулого і сучасності.

https://youtu.be/56Xkkvt-sZU

У випуску ви дізнаєтесь про витоки ґлем-року і про те, що спільного між Мерліном Менсоном і Девідом Боуї, а також згадаєте про T.Rex, Queen, Alice Cooper, Roxy Music та інших.

Приємного перегляду!

😱 Музичний огляд: як пов'язані Мерілін Менсон і Девід Боуї?

<h4><strong>1. Продуктивність роботи ґаджетів зросте</strong></h4>
Ключова новинка версії 2018 року — підвищення продуктивності для лінійки своїх смартфонів, починаючи з iPhone 5s. Головним чином розробники оптимізували роботу під навантаженнями та швидкодію додатків. Також оптимізовано анімаційні ефекти. Компанія стверджує, що в iOS 12 камера вмикається на 70% швидше, клавіатура в Safari з'являється на 50% швидше, клавіатура діє швидше, а запуск додатків став швидшим вдвічі. Оновлення працює навіть на iPhone 5s та iPad Air першого покоління — у Android-пристроїв немає таких «тривалих взаємин» між залізом та програмними оновленнями системи.
<h4><strong>2. Нові можливості доповненої реальності з ARKit 2</strong></h4>
Розробники ігрових та креативних додатків зможуть за допомогою <a href="https://nachasi.com/2017/07/20/arkit/" target="_blank" rel="noopener" class=" with_hint_js">ARKit<span class="hint-box"><img src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/07/augmented-reality-1853592_1280-300x200.jpg" />10 найкрутіших кейсів доповненої реальності із Apple ARKit</span></a> 2 генерувати у доповненій реальності об'єкти з прив'язкою до конкретного розташування користувача та інтегрувати віртуальні і реальні елементи в одній картинці. Це дасть змогу, наприклад, відображати гравців та елементи гри при одночасному перебуванні в полі зору камери в одному просторі. Паззли чи інші віртуальні елементи можна «залишати» на столах чи інших поверхнях. Крім того, об'єкти доповненої реальності матимуть тіні. Компанія спільно зі студією Pixar створила 3D-формат під назвою USDZ. За допомогою нього користувачі можуть взаємодіяти з доповненою реальністю безпосередньо у додатку та пересилати віртуальні об'єкти іншим учасникам ігор.

Ще один цікавий елемент — це «Рулетка». Нативний додаток Measure здатний вимірювати відстані, визначати площу об'єкта, фотографувати вимірювання об'єктів, автоматично визначати розміри плакатів, табличок і фоторамок тощо.
<h4><strong>3. «Шорткати» для Siri</strong></h4>
Смарт-помічник у вашому айфоні насправді нарешті стане розумним. Ґрунтуючись на поведінці користувача та повторюваних сценаріях дій, відтепер Siri пропонує дії — привітання членів родини, нагадування про зустрічі, автоматичні дзвінки, якщо ви запізнюєтеся та багато іншого. Для цього використовують так звані «швидкі команди», або «шорткати». Це — набори дій із додатками та послідовностей, які мають активуватися за певних потреб чи обставин. Власники ґаджета з новою iOS «на борту» здатні самостійно задати Siri голосову команду зі списку запропонованих.

Також розробники можуть додавати до своїх застосунків власні списки доступних дій, які будуть запропоновані користувачам. Також компанія Тіма Кука пообіцяла презентувати окремий додаток Shortcuts. Він дасть змогу створювати цілі послідовності дій і призначати для них голосові команди — аналог макросів при певних діях.
<h4><strong>4. Сповіщення змінено</strong></h4>
[related_post id="45100"]

Групування повідомлень та сповіщень матиме відтепер тематичний характер. Кожне повідомлення можна редагувати. В разі, коли окремий додаток ви перестали використовувати тривалий час, Siri запропонує відключити сповіщення від нього. Також відключення / блокування сповіщень можливе просто з екрану, без потреби переходити до налаштувань смартфону. Також розробники можуть додавати елементи керування та змінювати дизайн сповіщень для своїх додатків.
<h4><strong>5. Статистика використання смартфону чи планшету</strong></h4>
У новій iOS запустили докладну статистику обліку того, як використовують смартфони та планшети їхні власники. Компанія Apple таким чином намагається зменшити кількість часу, які люди проводять за екранами — тому й обліковуватимуть «Екранний час». По суті iOS 12 регулярно демонструє витрати часу на конкретний додаток, кількість сповіщень та підняттів телефону протягом певного періоду. Можна навіть встановити обмеження на тривалість використання конкретних додатків. Також допрацьовано режими «Не турбувати» залежно від поточного розташування чи часу доби.
<h4><strong>6. Фотографувати по-новому</strong></h4>
Для фанатів мобільної фотозйомки є свої «фішки». Оновлено портретний режим: камера навчилася генерувати маску для облич. Також відтепер можна працювати зі знімками у RAW-форматі (які дають фахові фотокамери) Редагувати такі світлини можна за допомогою iPad Pro.

Для розробників корпорація запустила нові програмні інструменти для роботи з портретним режимом та зміни глибини зображення. Нативний додаток «Фото» матиме відтепер багато спільного з Apple Music. У ньому створено розділ «Для вас» — тут світлини будуть групуватися в добірки за подіями та категоріями.

<iframe src="https://www.youtube.com/embed/Vew8oZxGvAo" width="1920" height="850" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe>
<h4><strong>7. Вищий рівень безпеки</strong></h4>
Ще одна причина для оновлення — покращити рівень безпеки свого смартфону чи планшета. Відтепер iOS підтримує роботу з паролями від сторонніх додатків. Наприклад, Safari може використовувати код підтвердження операції з SMS або push-повідомлення з додатку чи сайту. Користувачеві необхідно його схвалити в пропозиціях автоматичної заміни. Пристрої на iOS та macOS зможуть обмінюватися паролями. Крім того, запущено додаткове підтвердження за допомогою ідентифікатора облич Face ID чи сенсорного сканера Touch ID.

Крім того, до Face ID тепер можна додати другий профіль особи — корисна опція для сімейного використання сучасних айпадів чи при тимчасових змінах зовнішності власника (окуляри, головні убори, тимчасові втручання у зовнішність через пов'язки чи пластир на обличчя тощо).
<h4><strong>8. «Мемоджі» замість смайликів та нова робота з повідомленнями</strong></h4>
Для тих, кому звичайні смайли видаються нудними, нова версія мобільної системи пропонує створення Animoji та Memoji та додавання стікерів до повідомлень. За допомогою «мемоджі» можна створювати власні аватарки з налаштуванням зовнішності та подальшої анімацією ваших віртуальних аватарів.
<h4><strong>9. Нові можливості нативних додатків</strong></h4>
Компанія доповнила додаток «Новини» на iPad бічною панеллю для прокручування. Біржовий додаток показує курси акцій та коливання динаміки цін протягом дня. Також «Новини» інтегровані в «Акції» — головні події фінансового ринку відтепер можна дізнатися, не покидаючи додаток.

Додатки «Акції» та «Диктофон» з'являться на iPad. У останнього також оновлять дизайн та запустять синхронізацію з iCloud, а також можливість запису звуку високої якості. Додаток для книг iBooks перейменовано на Apple Books із новим дизайном як самого додатку, так і книжкового магазину.
<h4><strong>10. Групові відеодзвінки і конкуренція FaceTime із Skype</strong></h4>
У дзвінку FaceTime тепер можуть брати участь до 32 осіб одночасно. Нова опція має підтримку на Mac, iPhone, iPad та Apple Watch.
<h4><strong>11. Можливості для автомобілів</strong></h4>
Для служби CarPlay додано підтримку сторонніх додатків для навігації. Автори картографічних сервісів можуть відтепер адаптувати свої програми для роботи з CarPlay, щоби користувачі могли отримати до них доступ. Тепер працюють не лише Apple Maps — раніше для цього доводилося «джейлбрейкнути» систему.
<h4><strong>12. І трохи дрібних покращень для розробників ігор та додатків</strong></h4>
Оновлено систему машинного навчання Core ML, що дасть змогу пришвидшити темп обчислень. Власні моделі на Mac можна тепер розробляти за допомогою CreateML і playgrounds в Xcode 10. Розробники можуть використовувати нові механізми розпізнавання природної мови і виведення метаданих — це покращить якість додатків на основі природного людського мовлення без спеціальних «стерильних» фраз чи голосових команд. Додатково основним графічним двигунцем став Metal — тож розробникам доведеться переписати ігри та інтерактивні додатки, які зараз працюють на OpenGL. Сканування QR-коду з основного режиму камери можна тепер відключити в налаштуваннях телефону. Для iOS на планшетах iPad додано жести управління з iPhone X, а у пошуку Spotlight додано підтримку посилань з буфера обміну.

<h4><strong>1. Продуктивність роботи ґаджетів зросте</strong></h4><p>Ключова новинка версії 2018 року — підвищення продуктивності для лінійки своїх смартфонів, починаючи з iPhone 5s. Головним чином розробники оптимізували роботу під навантаженнями та швидкодію додатків. Також оптимізовано анімаційні ефекти. Компанія стверджує, що в iOS 12 камера вмикається на 70% швидше, клавіатура в Safari з&#8217;являється на 50% швидше, клавіатура діє швидше, а запуск додатків став швидшим вдвічі. Оновлення працює навіть на iPhone 5s та iPad Air першого покоління — у Android-пристроїв немає таких «тривалих взаємин» між залізом та програмними оновленнями системи.</p><h4><strong>2. Нові можливості доповненої реальності з ARKit 2</strong></h4><p>Розробники ігрових та креативних додатків зможуть за допомогою <a href="/2017/07/20/arkit/" target="_blank" rel="noopener" class=" with_hint_js">ARKit<span class="hint-box"><img src="/wp-content/uploads/2017/07/augmented-reality-1853592_1280-300x200.jpg" />10 найкрутіших кейсів доповненої реальності із Apple ARKit</span></a> 2 генерувати у доповненій реальності об&#8217;єкти з прив&#8217;язкою до конкретного розташування користувача та інтегрувати віртуальні і реальні елементи в одній картинці. Це дасть змогу, наприклад, відображати гравців та елементи гри при одночасному перебуванні в полі зору камери в одному просторі. Паззли чи інші віртуальні елементи можна «залишати» на столах чи інших поверхнях. Крім того, об&#8217;єкти доповненої реальності матимуть тіні. Компанія спільно зі студією Pixar створила 3D-формат під назвою USDZ. За допомогою нього користувачі можуть взаємодіяти з доповненою реальністю безпосередньо у додатку та пересилати віртуальні об&#8217;єкти іншим учасникам ігор.</p><p>Ще один цікавий елемент — це «Рулетка». Нативний додаток Measure здатний вимірювати відстані, визначати площу об&#8217;єкта, фотографувати вимірювання об&#8217;єктів, автоматично визначати розміри плакатів, табличок і фоторамок тощо.</p><h4><strong>3. «Шорткати» для Siri</strong></h4><p>Смарт-помічник у вашому айфоні насправді нарешті стане розумним. Ґрунтуючись на поведінці користувача та повторюваних сценаріях дій, відтепер Siri пропонує дії — привітання членів родини, нагадування про зустрічі, автоматичні дзвінки, якщо ви запізнюєтеся та багато іншого. Для цього використовують так звані «швидкі команди», або «шорткати». Це — набори дій із додатками та послідовностей, які мають активуватися за певних потреб чи обставин. Власники ґаджета з новою iOS «на борту» здатні самостійно задати Siri голосову команду зі списку запропонованих.</p><p>Також розробники можуть додавати до своїх застосунків власні списки доступних дій, які будуть запропоновані користувачам. Також компанія Тіма Кука пообіцяла презентувати окремий додаток Shortcuts. Він дасть змогу створювати цілі послідовності дій і призначати для них голосові команди — аналог макросів при певних діях.</p><h4><strong>4. Сповіщення змінено</strong></h4>	<div class="related-post">		<span class="title">Читайте також:</span>		<a href="/news/2018/09/12/novyj-smart-godynnyk-ta-odrazu-try-novyh-smartfony/" class="link">Apple представила три нових смартфони та смарт-годинник</a>	</div><p>Групування повідомлень та сповіщень матиме відтепер тематичний характер. Кожне повідомлення можна редагувати. В разі, коли окремий додаток ви перестали використовувати тривалий час, Siri запропонує відключити сповіщення від нього. Також відключення / блокування сповіщень можливе просто з екрану, без потреби переходити до налаштувань смартфону. Також розробники можуть додавати елементи керування та змінювати дизайн сповіщень для своїх додатків.</p><h4><strong>5. Статистика використання смартфону чи планшету</strong></h4><p>У новій iOS запустили докладну статистику обліку того, як використовують смартфони та планшети їхні власники. Компанія Apple таким чином намагається зменшити кількість часу, які люди проводять за екранами — тому й обліковуватимуть «Екранний час». По суті iOS 12 регулярно демонструє витрати часу на конкретний додаток, кількість сповіщень та підняттів телефону протягом певного періоду. Можна навіть встановити обмеження на тривалість використання конкретних додатків. Також допрацьовано режими «Не турбувати» залежно від поточного розташування чи часу доби.</p><h4><strong>6. Фотографувати по-новому</strong></h4><p>Для фанатів мобільної фотозйомки є свої «фішки». Оновлено портретний режим: камера навчилася генерувати маску для облич. Також відтепер можна працювати зі знімками у RAW-форматі (які дають фахові фотокамери) Редагувати такі світлини можна за допомогою iPad Pro.</p><p>Для розробників корпорація запустила нові програмні інструменти для роботи з портретним режимом та зміни глибини зображення. Нативний додаток «Фото» матиме відтепер багато спільного з Apple Music. У ньому створено розділ «Для вас» — тут світлини будуть групуватися в добірки за подіями та категоріями.</p><div class="embedded-video"><iframe loading="lazy" src="https://www.youtube.com/embed/Vew8oZxGvAo" width="1920" height="850" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe></div><h4><strong>7. Вищий рівень безпеки</strong></h4><p>Ще одна причина для оновлення — покращити рівень безпеки свого смартфону чи планшета. Відтепер iOS підтримує роботу з паролями від сторонніх додатків. Наприклад, Safari може використовувати код підтвердження операції з SMS або push-повідомлення з додатку чи сайту. Користувачеві необхідно його схвалити в пропозиціях автоматичної заміни. Пристрої на iOS та macOS зможуть обмінюватися паролями. Крім того, запущено додаткове підтвердження за допомогою ідентифікатора облич Face ID чи сенсорного сканера Touch ID.</p><p>Крім того, до Face ID тепер можна додати другий профіль особи — корисна опція для сімейного використання сучасних айпадів чи при тимчасових змінах зовнішності власника (окуляри, головні убори, тимчасові втручання у зовнішність через пов&#8217;язки чи пластир на обличчя тощо).</p><h4><strong>8. «Мемоджі» замість смайликів та нова робота з повідомленнями</strong></h4><p>Для тих, кому звичайні смайли видаються нудними, нова версія мобільної системи пропонує створення Animoji та Memoji та додавання стікерів до повідомлень. За допомогою «мемоджі» можна створювати власні аватарки з налаштуванням зовнішності та подальшої анімацією ваших віртуальних аватарів.</p><h4><strong>9. Нові можливості нативних додатків</strong></h4><p>Компанія доповнила додаток «Новини» на iPad бічною панеллю для прокручування. Біржовий додаток показує курси акцій та коливання динаміки цін протягом дня. Також «Новини» інтегровані в «Акції» — головні події фінансового ринку відтепер можна дізнатися, не покидаючи додаток.</p><p>Додатки «Акції» та «Диктофон» з&#8217;являться на iPad. У останнього також оновлять дизайн та запустять синхронізацію з iCloud, а також можливість запису звуку високої якості. Додаток для книг iBooks перейменовано на Apple Books із новим дизайном як самого додатку, так і книжкового магазину.</p><h4><strong>10. Групові відеодзвінки і конкуренція FaceTime із Skype</strong></h4><p>У дзвінку FaceTime тепер можуть брати участь до 32 осіб одночасно. Нова опція має підтримку на Mac, iPhone, iPad та Apple Watch.</p><h4><strong>11. Можливості для автомобілів</strong></h4><p>Для служби CarPlay додано підтримку сторонніх додатків для навігації. Автори картографічних сервісів можуть відтепер адаптувати свої програми для роботи з CarPlay, щоби користувачі могли отримати до них доступ. Тепер працюють не лише Apple Maps — раніше для цього доводилося «джейлбрейкнути» систему.</p><h4><strong>12. І трохи дрібних покращень для розробників ігор та додатків</strong></h4><p>Оновлено систему машинного навчання Core ML, що дасть змогу пришвидшити темп обчислень. Власні моделі на Mac можна тепер розробляти за допомогою CreateML і playgrounds в Xcode 10. Розробники можуть використовувати нові механізми розпізнавання природної мови і виведення метаданих — це покращить якість додатків на основі природного людського мовлення без спеціальних «стерильних» фраз чи голосових команд. Додатково основним графічним двигунцем став Metal — тож розробникам доведеться переписати ігри та інтерактивні додатки, які зараз працюють на OpenGL. Сканування QR-коду з основного режиму камери можна тепер відключити в налаштуваннях телефону. Для iOS на планшетах iPad додано жести управління з iPhone X, а у пошуку Spotlight додано підтримку посилань з буфера обміну.</p>

У цій рубриці зібрані всі великі та цікаві матеріали користувачів та редакції Na chasi.

Історії

17 вересня власники iPhone та iPad отримають можливість оновитися до нової версії мобільної системи від Apple. Коротко розповімо про те, що чекатиме на користувачів «під капотом»

<h4><strong>1. Продуктивність роботи ґаджетів зросте</strong></h4>
Ключова новинка версії 2018 року — підвищення продуктивності для лінійки своїх смартфонів, починаючи з iPhone 5s. Головним чином розробники оптимізували роботу під навантаженнями та швидкодію додатків. Також оптимізовано анімаційні ефекти. Компанія стверджує, що в iOS 12 камера вмикається на 70% швидше, клавіатура в Safari з'являється на 50% швидше, клавіатура діє швидше, а запуск додатків став швидшим вдвічі. Оновлення працює навіть на iPhone 5s та iPad Air першого покоління — у Android-пристроїв немає таких «тривалих взаємин» між залізом та програмними оновленнями системи.
<h4><strong>2. Нові можливості доповненої реальності з ARKit 2</strong></h4>
Розробники ігрових та креативних додатків зможуть за допомогою <a href="https://nachasi.com/2017/07/20/arkit/" target="_blank" rel="noopener">ARKit</a> 2 генерувати у доповненій реальності об'єкти з прив'язкою до конкретного розташування користувача та інтегрувати віртуальні і реальні елементи в одній картинці. Це дасть змогу, наприклад, відображати гравців та елементи гри при одночасному перебуванні в полі зору камери в одному просторі. Паззли чи інші віртуальні елементи можна «залишати» на столах чи інших поверхнях. Крім того, об'єкти доповненої реальності матимуть тіні. Компанія спільно зі студією Pixar створила 3D-формат під назвою USDZ. За допомогою нього користувачі можуть взаємодіяти з доповненою реальністю безпосередньо у додатку та пересилати віртуальні об'єкти іншим учасникам ігор.

Ще один цікавий елемент — це «Рулетка». Нативний додаток Measure здатний вимірювати відстані, визначати площу об'єкта, фотографувати вимірювання об'єктів, автоматично визначати розміри плакатів, табличок і фоторамок тощо.
<h4><strong>3. «Шорткати» для Siri</strong></h4>
Смарт-помічник у вашому айфоні насправді нарешті стане розумним. Ґрунтуючись на поведінці користувача та повторюваних сценаріях дій, відтепер Siri пропонує дії — привітання членів родини, нагадування про зустрічі, автоматичні дзвінки, якщо ви запізнюєтеся та багато іншого. Для цього використовують так звані «швидкі команди», або «шорткати». Це — набори дій із додатками та послідовностей, які мають активуватися за певних потреб чи обставин. Власники ґаджета з новою iOS «на борту» здатні самостійно задати Siri голосову команду зі списку запропонованих.

Також розробники можуть додавати до своїх застосунків власні списки доступних дій, які будуть запропоновані користувачам. Також компанія Тіма Кука пообіцяла презентувати окремий додаток Shortcuts. Він дасть змогу створювати цілі послідовності дій і призначати для них голосові команди — аналог макросів при певних діях.
<h4><strong>4. Сповіщення змінено</strong></h4>
[related_post id="45100"]

Групування повідомлень та сповіщень матиме відтепер тематичний характер. Кожне повідомлення можна редагувати. В разі, коли окремий додаток ви перестали використовувати тривалий час, Siri запропонує відключити сповіщення від нього. Також відключення / блокування сповіщень можливе просто з екрану, без потреби переходити до налаштувань смартфону. Також розробники можуть додавати елементи керування та змінювати дизайн сповіщень для своїх додатків.
<h4><strong>5. Статистика використання смартфону чи планшету</strong></h4>
У новій iOS запустили докладну статистику обліку того, як використовують смартфони та планшети їхні власники. Компанія Apple таким чином намагається зменшити кількість часу, які люди проводять за екранами — тому й обліковуватимуть «Екранний час». По суті iOS 12 регулярно демонструє витрати часу на конкретний додаток, кількість сповіщень та підняттів телефону протягом певного періоду. Можна навіть встановити обмеження на тривалість використання конкретних додатків. Також допрацьовано режими «Не турбувати» залежно від поточного розташування чи часу доби.
<h4><strong>6. Фотографувати по-новому</strong></h4>
Для фанатів мобільної фотозйомки є свої «фішки». Оновлено портретний режим: камера навчилася генерувати маску для облич. Також відтепер можна працювати зі знімками у RAW-форматі (які дають фахові фотокамери) Редагувати такі світлини можна за допомогою iPad Pro.

Для розробників корпорація запустила нові програмні інструменти для роботи з портретним режимом та зміни глибини зображення. Нативний додаток «Фото» матиме відтепер багато спільного з Apple Music. У ньому створено розділ «Для вас» — тут світлини будуть групуватися в добірки за подіями та категоріями.

<iframe src="https://www.youtube.com/embed/Vew8oZxGvAo" width="1920" height="850" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe>
<h4><strong>7. Вищий рівень безпеки</strong></h4>
Ще одна причина для оновлення — покращити рівень безпеки свого смартфону чи планшета. Відтепер iOS підтримує роботу з паролями від сторонніх додатків. Наприклад, Safari може використовувати код підтвердження операції з SMS або push-повідомлення з додатку чи сайту. Користувачеві необхідно його схвалити в пропозиціях автоматичної заміни. Пристрої на iOS та macOS зможуть обмінюватися паролями. Крім того, запущено додаткове підтвердження за допомогою ідентифікатора облич Face ID чи сенсорного сканера Touch ID.

Крім того, до Face ID тепер можна додати другий профіль особи — корисна опція для сімейного використання сучасних айпадів чи при тимчасових змінах зовнішності власника (окуляри, головні убори, тимчасові втручання у зовнішність через пов'язки чи пластир на обличчя тощо).
<h4><strong>8. «Мемоджі» замість смайликів та нова робота з повідомленнями</strong></h4>
Для тих, кому звичайні смайли видаються нудними, нова версія мобільної системи пропонує створення Animoji та Memoji та додавання стікерів до повідомлень. За допомогою «мемоджі» можна створювати власні аватарки з налаштуванням зовнішності та подальшої анімацією ваших віртуальних аватарів.
<h4><strong>9. Нові можливості нативних додатків</strong></h4>
Компанія доповнила додаток «Новини» на iPad бічною панеллю для прокручування. Біржовий додаток показує курси акцій та коливання динаміки цін протягом дня. Також «Новини» інтегровані в «Акції» — головні події фінансового ринку відтепер можна дізнатися, не покидаючи додаток.

Додатки «Акції» та «Диктофон» з'являться на iPad. У останнього також оновлять дизайн та запустять синхронізацію з iCloud, а також можливість запису звуку високої якості. Додаток для книг iBooks перейменовано на Apple Books із новим дизайном як самого додатку, так і книжкового магазину.
<h4><strong>10. Групові відеодзвінки і конкуренція FaceTime із Skype</strong></h4>
У дзвінку FaceTime тепер можуть брати участь до 32 осіб одночасно. Нова опція має підтримку на Mac, iPhone, iPad та Apple Watch.
<h4><strong>11. Можливості для автомобілів</strong></h4>
Для служби CarPlay додано підтримку сторонніх додатків для навігації. Автори картографічних сервісів можуть відтепер адаптувати свої програми для роботи з CarPlay, щоби користувачі могли отримати до них доступ. Тепер працюють не лише Apple Maps — раніше для цього доводилося «джейлбрейкнути» систему.
<h4><strong>12. І трохи дрібних покращень для розробників ігор та додатків</strong></h4>
Оновлено систему машинного навчання Core ML, що дасть змогу пришвидшити темп обчислень. Власні моделі на Mac можна тепер розробляти за допомогою CreateML і playgrounds в Xcode 10. Розробники можуть використовувати нові механізми розпізнавання природної мови і виведення метаданих — це покращить якість додатків на основі природного людського мовлення без спеціальних «стерильних» фраз чи голосових команд. Додатково основним графічним двигунцем став Metal — тож розробникам доведеться переписати ігри та інтерактивні додатки, які зараз працюють на OpenGL. Сканування QR-коду з основного режиму камери можна тепер відключити в налаштуваннях телефону. Для iOS на планшетах iPad додано жести управління з iPhone X, а у пошуку Spotlight додано підтримку посилань з буфера обміну.

<h4><strong>1. Продуктивність роботи ґаджетів зросте</strong></h4><p>Ключова новинка версії 2018 року — підвищення продуктивності для лінійки своїх смартфонів, починаючи з iPhone 5s. Головним чином розробники оптимізували роботу під навантаженнями та швидкодію додатків. Також оптимізовано анімаційні ефекти. Компанія стверджує, що в iOS 12 камера вмикається на 70% швидше, клавіатура в Safari з&#8217;являється на 50% швидше, клавіатура діє швидше, а запуск додатків став швидшим вдвічі. Оновлення працює навіть на iPhone 5s та iPad Air першого покоління — у Android-пристроїв немає таких «тривалих взаємин» між залізом та програмними оновленнями системи.</p><h4><strong>2. Нові можливості доповненої реальності з ARKit 2</strong></h4><p>Розробники ігрових та креативних додатків зможуть за допомогою <a href="/2017/07/20/arkit/" target="_blank" rel="noopener">ARKit</a> 2 генерувати у доповненій реальності об&#8217;єкти з прив&#8217;язкою до конкретного розташування користувача та інтегрувати віртуальні і реальні елементи в одній картинці. Це дасть змогу, наприклад, відображати гравців та елементи гри при одночасному перебуванні в полі зору камери в одному просторі. Паззли чи інші віртуальні елементи можна «залишати» на столах чи інших поверхнях. Крім того, об&#8217;єкти доповненої реальності матимуть тіні. Компанія спільно зі студією Pixar створила 3D-формат під назвою USDZ. За допомогою нього користувачі можуть взаємодіяти з доповненою реальністю безпосередньо у додатку та пересилати віртуальні об&#8217;єкти іншим учасникам ігор.</p><p>Ще один цікавий елемент — це «Рулетка». Нативний додаток Measure здатний вимірювати відстані, визначати площу об&#8217;єкта, фотографувати вимірювання об&#8217;єктів, автоматично визначати розміри плакатів, табличок і фоторамок тощо.</p><h4><strong>3. «Шорткати» для Siri</strong></h4><p>Смарт-помічник у вашому айфоні насправді нарешті стане розумним. Ґрунтуючись на поведінці користувача та повторюваних сценаріях дій, відтепер Siri пропонує дії — привітання членів родини, нагадування про зустрічі, автоматичні дзвінки, якщо ви запізнюєтеся та багато іншого. Для цього використовують так звані «швидкі команди», або «шорткати». Це — набори дій із додатками та послідовностей, які мають активуватися за певних потреб чи обставин. Власники ґаджета з новою iOS «на борту» здатні самостійно задати Siri голосову команду зі списку запропонованих.</p><p>Також розробники можуть додавати до своїх застосунків власні списки доступних дій, які будуть запропоновані користувачам. Також компанія Тіма Кука пообіцяла презентувати окремий додаток Shortcuts. Він дасть змогу створювати цілі послідовності дій і призначати для них голосові команди — аналог макросів при певних діях.</p><h4><strong>4. Сповіщення змінено</strong></h4>	<div class="related-post">		<span class="title">Читайте також:</span>		<a href="/news/2018/09/12/novyj-smart-godynnyk-ta-odrazu-try-novyh-smartfony/" class="link">Apple представила три нових смартфони та смарт-годинник</a>	</div><p>Групування повідомлень та сповіщень матиме відтепер тематичний характер. Кожне повідомлення можна редагувати. В разі, коли окремий додаток ви перестали використовувати тривалий час, Siri запропонує відключити сповіщення від нього. Також відключення / блокування сповіщень можливе просто з екрану, без потреби переходити до налаштувань смартфону. Також розробники можуть додавати елементи керування та змінювати дизайн сповіщень для своїх додатків.</p><h4><strong>5. Статистика використання смартфону чи планшету</strong></h4><p>У новій iOS запустили докладну статистику обліку того, як використовують смартфони та планшети їхні власники. Компанія Apple таким чином намагається зменшити кількість часу, які люди проводять за екранами — тому й обліковуватимуть «Екранний час». По суті iOS 12 регулярно демонструє витрати часу на конкретний додаток, кількість сповіщень та підняттів телефону протягом певного періоду. Можна навіть встановити обмеження на тривалість використання конкретних додатків. Також допрацьовано режими «Не турбувати» залежно від поточного розташування чи часу доби.</p><h4><strong>6. Фотографувати по-новому</strong></h4><p>Для фанатів мобільної фотозйомки є свої «фішки». Оновлено портретний режим: камера навчилася генерувати маску для облич. Також відтепер можна працювати зі знімками у RAW-форматі (які дають фахові фотокамери) Редагувати такі світлини можна за допомогою iPad Pro.</p><p>Для розробників корпорація запустила нові програмні інструменти для роботи з портретним режимом та зміни глибини зображення. Нативний додаток «Фото» матиме відтепер багато спільного з Apple Music. У ньому створено розділ «Для вас» — тут світлини будуть групуватися в добірки за подіями та категоріями.</p><div class="embedded-video"><iframe loading="lazy" src="https://www.youtube.com/embed/Vew8oZxGvAo" width="1920" height="850" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe></div><h4><strong>7. Вищий рівень безпеки</strong></h4><p>Ще одна причина для оновлення — покращити рівень безпеки свого смартфону чи планшета. Відтепер iOS підтримує роботу з паролями від сторонніх додатків. Наприклад, Safari може використовувати код підтвердження операції з SMS або push-повідомлення з додатку чи сайту. Користувачеві необхідно його схвалити в пропозиціях автоматичної заміни. Пристрої на iOS та macOS зможуть обмінюватися паролями. Крім того, запущено додаткове підтвердження за допомогою ідентифікатора облич Face ID чи сенсорного сканера Touch ID.</p><p>Крім того, до Face ID тепер можна додати другий профіль особи — корисна опція для сімейного використання сучасних айпадів чи при тимчасових змінах зовнішності власника (окуляри, головні убори, тимчасові втручання у зовнішність через пов&#8217;язки чи пластир на обличчя тощо).</p><h4><strong>8. «Мемоджі» замість смайликів та нова робота з повідомленнями</strong></h4><p>Для тих, кому звичайні смайли видаються нудними, нова версія мобільної системи пропонує створення Animoji та Memoji та додавання стікерів до повідомлень. За допомогою «мемоджі» можна створювати власні аватарки з налаштуванням зовнішності та подальшої анімацією ваших віртуальних аватарів.</p><h4><strong>9. Нові можливості нативних додатків</strong></h4><p>Компанія доповнила додаток «Новини» на iPad бічною панеллю для прокручування. Біржовий додаток показує курси акцій та коливання динаміки цін протягом дня. Також «Новини» інтегровані в «Акції» — головні події фінансового ринку відтепер можна дізнатися, не покидаючи додаток.</p><p>Додатки «Акції» та «Диктофон» з&#8217;являться на iPad. У останнього також оновлять дизайн та запустять синхронізацію з iCloud, а також можливість запису звуку високої якості. Додаток для книг iBooks перейменовано на Apple Books із новим дизайном як самого додатку, так і книжкового магазину.</p><h4><strong>10. Групові відеодзвінки і конкуренція FaceTime із Skype</strong></h4><p>У дзвінку FaceTime тепер можуть брати участь до 32 осіб одночасно. Нова опція має підтримку на Mac, iPhone, iPad та Apple Watch.</p><h4><strong>11. Можливості для автомобілів</strong></h4><p>Для служби CarPlay додано підтримку сторонніх додатків для навігації. Автори картографічних сервісів можуть відтепер адаптувати свої програми для роботи з CarPlay, щоби користувачі могли отримати до них доступ. Тепер працюють не лише Apple Maps — раніше для цього доводилося «джейлбрейкнути» систему.</p><h4><strong>12. І трохи дрібних покращень для розробників ігор та додатків</strong></h4><p>Оновлено систему машинного навчання Core ML, що дасть змогу пришвидшити темп обчислень. Власні моделі на Mac можна тепер розробляти за допомогою CreateML і playgrounds в Xcode 10. Розробники можуть використовувати нові механізми розпізнавання природної мови і виведення метаданих — це покращить якість додатків на основі природного людського мовлення без спеціальних «стерильних» фраз чи голосових команд. Додатково основним графічним двигунцем став Metal — тож розробникам доведеться переписати ігри та інтерактивні додатки, які зараз працюють на OpenGL. Сканування QR-коду з основного режиму камери можна тепер відключити в налаштуваннях телефону. Для iOS на планшетах iPad додано жести управління з iPhone X, а у пошуку Spotlight додано підтримку посилань з буфера обміну.</p>

12 причин оновитися до iOS 12

<em>Від редакції:</em> Журналістка Na chasi провела один робочий день у Coworking Platforma — і розповідає про свої враження від цього коворкінгу, а також про те, чому фрілансеру тут працювати краще, аніж вдома

[color_title title="Головне, що варто знати"]

<span style="font-weight: 400;">Coworking Platforma займає весь 4-й поверх бізнес-центру Leonardo у Києві. Пройшовши всю локацію від початку до кінця, можна навіть втомитися, бо простір насправді величезний. Тут — <strong>понад 2 тис кв. м</strong>: достатньо місця, аби об’єднати кілька десятків різних компаній, стартапів та фрілансерів під одним дахом, де вони могли б обмінюватися досвідом.</span>

<span style="font-weight: 400;">Резидентом коворкінгу можна стати <strong>не менш ніж на місяць</strong>. Для цього не потрібні жодні депозити чи будь-які гарантійні внески. Місце у лаунж-зоні коштує $100 на місяць, в опен-спейсі — $200. Якщо ж вашому проекту потрібен окремий офіс, це теж можна організувати. Вартість такого абонементу починається від $250 за 1 особу. Це —  <strong>середня ціна</strong> серед решти коворкінгів у центрі Києва.</span>

<img class="aligncenter size-full wp-image-43259" src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2018/08/coworking-platforma-leonardo-14.jpg" alt="" width="1024" height="683" />

[color_title title="Інфраструктура"]

<span style="font-weight: 400;">Coworking Platforma розташований на вулиці Богдана Хмельницького у Києві і <strong>працює цілодобово</strong>. </span>

<span style="font-weight: 400;">Карти Google намалювали мені приємний маршрут: їдьте по «червоній» гілці <strong>до метро «Театральна»</strong>, а звідти пройдіть 400 м. Маршрут від «Театральної» до головного входу в бізнес-центр я подолала за 4 хвилини. Так само зручно можна дістатися й від станції метро <strong>«Золоті Ворота»</strong>, куди жителям «зеленої» гілки метрополітену значно комфортніше їздити. </span>

<span style="font-weight: 400;">Аби дістатися додому після робочого дня, я замовляла<strong> Uber.</strong> Від Богдана Хмельницького до метро «Васильківська» поїздка обійдеться 88 грн, до метро «</span><span style="font-weight: 400;">Харківська» — 122 грн.</span>

<span style="font-weight: 400;">[blockquote_with_author content="Поруч розташовані центральні вулиці міста: Хрещатик та бульвар Шевченка"]</span>

<span style="font-weight: 400;">Проте в центрі Києва завжди було складно знайти місце для паркування <strong>авто</strong> —  тож для подорожі сюди краще обирати інший транспорт.</span>

<span style="font-weight: 400;">Окрім кафе, що знаходиться всередині самого Leonardo, для обідньої перерви тут є багато інших варіантів. У пішій доступності — <strong>ресторани</strong> італійської та японської кухні, кілька затишних кав’ярень та фаст-фудів, є бургерна та заклад здорового харчування.</span>

<img class="aligncenter size-full wp-image-43254" src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2018/08/coworking-platforma-leonardo-10.jpg" alt="" width="1024" height="772" />

[color_title title="Атмосфера"]

<span style="font-weight: 400;">Сьогодні за вікном — 30 градусів тепла, а всередині коворкінгу —  <strong>свіжо, проте не морозно</strong>: тут комфортно у відкритому одязі, тож в мене не виникло термінової потреби надягати на себе усе, що трапляється під руку (як це буває після годинного перебування під офісним кондиціонером).</span>

<span style="font-weight: 400;">[blockquote_with_author content="Відчуваю, що тут безпечно: люди спокійно лишають ноутбуки, щоб піти по каву. "]</span>

<span style="font-weight: 400;">Ніхто не боїться за власні речі —  тут всюди відеокамери спостереження, а двері між зонами відкриваються карткою-ключем.</span>

<span style="font-weight: 400;">Коли йдеш усім поверхом в пошуку ідеального місця для роботи, перше, що впадає в око — різні зони мають абсолютно різні дизайни, кольори та тип освітлення. Можна обирати той лаунж, що до смаку.</span>

[cut_in_image_fullwidth img="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2018/08/coworking-platforma-leonardo-6.jpg" img_id="43255" title="Щойно присівши, одразу абстрагуюся і поринаю у роботу. Лише за 2 години зустрічаю перший фактор, який відволікає — і це не чиїсь гучні балачки, а фоновий звук кавомашини" parallax="true" title_on_img="true"]

[color_title title="Зручності та швидкість інтернету"]

<span style="font-weight: 400;">Всередині Platforma є зони для <strong>друку документів, кухня, Skype-кімнати.</strong> Також тут ви знайдете <strong>переговорні кімнати </strong>та<strong> лекційний зал</strong> на 120 людей — і навіть душ. В період, коли немає гарячої води вдома, це — прекрасний порятунок від «чайника та тазика».</span>

<span style="font-weight: 400;">Окрім безкоштовних кавових машин, тут можна зварити фірмову каву Nuare, яка продається для резидентів вдвічі дешевше за ціни кав’ярень завдяки партнерським домовленостям.</span>

<span style="font-weight: 400;">За моїми спостереженнями, <strong>Wi-Fi</strong> у Coworking Platforma швидкий. Усі ж знають, що інтернет —  це «слабке місце» чималої кількості коворкінгів: в багатьох локаціях він працює день через день, тож мені могло просто пощастити. </span>

[blockquote_with_author content="Тому я вирішила розпитати місцевих «старожилів», не говорячи про те, що я — журналістка. У фіналі розмови, що закрутилася, я дізналася: рідко трапляється, що інтернет не працює. А якщо й трапляється —  його завжди швидко лагодять, тож не доводиться йти працювати додому"]

<img class="aligncenter size-full wp-image-43256" src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2018/08/coworking-platforma-leonardo-11.jpg" alt="" width="1024" height="683" />

[color_title title="Лаунж-зони"]

<span style="font-weight: 400;">Увесь поверх ділиться на 3 зони: 3 лаунж-зони, опен-спейси та приватні офіси. </span>

<span style="font-weight: 400;">Існує 3 різних лаунжі — і за концепцією, і за популярністю серед резидентів, і за функціональністю. У лаунжі можна сидіти <strong>на будь-якому місці</strong>, не закріпленому за вами. </span>

[cut_in_image_fullwidth img="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2018/08/coworking-platforma-leonardo-7.jpg" img_id="43258" title="Перший лаунж, на який натрапляєш за кілька кроків від ліфту, стійко асоціювався в мене з кав’ярнею Central Perk з серіалу «Друзі»" parallax="true" title_on_img="true"]

<span style="font-weight: 400;">Ви мали би пам’ятати диван, на якому 10 сезонів просиділа компанія друзів, теревенила та пила каву з великих чашок. І цей простір у Coworking Platforma нагадує саме ту культову кав’ярню. </span>

<span style="font-weight: 400;">В цій зоні було людно, тут зазвичай є лише декілька вільних місць. Якщо для роботи обов’язково потрібна розетка, у <strong>«коричневій» зоні</strong> їх найбільше. Окинувши оком зал, я попрямувала просто до панорамного вікна. І не помилилася: з вікна добре видно купол сучасного Будинку вчителя, де в революційні часи функціонувала Центральна Рада. Панорама надихає любителів історії —  сидячи в кріслі, уявляла, як допізна тут любили попрацювати Грушевський та Винниченко.</span>

<img class="aligncenter size-full wp-image-43331" src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2018/08/Sergii-Grechka-0847-1.jpg" alt="Coworking Platforma" width="1200" height="800" />

<span style="font-weight: 400;">[cut_in_image img="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2018/08/Sergii-Grechka-4003.jpg" align="right"]</span>

<span style="font-weight: 400;">Але за моїм особистим переконанням, найзручніше місце у цьому коворкінгу — <strong>«жовтий» лаунж</strong>.</span>

<span style="font-weight: 400;">Ця зона — найтихіша, адже, просидівши тут понад годину, я побачила тут лише троє нових людей, які зайшли. А ще —  тут найзручніше: чесно кажучи, навіть на домашньому дивані не так м’яко сидіти.</span>

<span style="font-weight: 400;">Третій лаунж, в якому я опинилася протягом дня — це<strong> зона біля лекційного залу</strong>. Тут встановлені столи для більярду та тенісу. Це — центр тяжіння Platforma, тому тут розгортається найживіший нетворкінг. З одного боку, це —  велика перевага. А з іншого — це може бути проблемою для таких аудіалів, як я, яким складно зосередитися без повної тиші. </span>

[color_title title="Опен-спейси у Coworking Platforma"]

<span style="font-weight: 400;">Наступна зона — </span><b> </b><span style="font-weight: 400;">опен-спейс. Хоч я і перебувала тут у вівторок вдень, це — найкраще місце, аби зосередитися, адже <strong>тиша — ідеальна</strong>. </span>

[blockquote_with_author content="У кожного резидента  — особисте місце, закріплене за ним"]

<span style="font-weight: 400;"> Також коворкери мають особисті шафи та доступи до 7 переговорних кімнат, які вміщують від 4 до 15 осіб. А ще вони мають доступ до лаунж-зон —  тож можуть змінювати місце роботи, коли набридає сидіти за своїм місцем.</span>

<img class="aligncenter size-full wp-image-43262" src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2018/08/coworking-platforma-leonardo-13.jpg" alt="" width="1024" height="683" />

[color_title title="Приватні офіси"]

<span style="font-weight: 400;">Хоч вас двоє, хоч вас 30 — офіси-трансформери вмістять всіх. Їхня «фішка» —  <strong>перегородки-конструктори</strong>, тож стіни можна пересунути так, як треба резиденту. </span>

<span style="font-weight: 400;">Якщо команда збільшується —  можна прибрати стіни і додати сусідній офіс до вашого. Так зробило вже кілька команд, повністю зайнявши деякі офісні зони з видом на Київський Оперний театр.</span>

<img class="aligncenter size-full wp-image-43264" src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2018/08/coworking-platforma-leonardo-15.jpg" alt="" width="1024" height="683" />

[color_title title="Хто належить до місцевих резидентів"]

<span style="font-weight: 400;">У коворкінгу Platforma в </span><span style="font-weight: 400;">Leonardo</span><span style="font-weight: 400;"> помітно, що люди тут — більш бізнесові: проводять зустрічі, мають тисячі справ. Адміністратори кажуть, що у другій Platforma, що знаходиться на метро “Лісова”, переважає творча молодь. А ще кажуть, що резиденти з Лісової навіть їздять разом відпочивати, організовують барбекю та вечірки. </span>

<span style="font-weight: 400;">За підрахунками адміністраторів, <strong>80%</strong> коворкерів в Leonardo — <strong>айтішники</strong>. </span><span style="font-weight: 400;">В цих стінах можна зустріти декілька цікавих резидентів. </span>

[blockquote_with_author content="Наприклад, тут можна потоваришувати з працівниками Mellanox, які розробляють мережеве обладнання для HP та IBM, чи поспілкуватися з представниками найбільшої геймерської спільноти України"]

<span style="font-weight: 400;">Також тут можна попити каву з командою норвезької компанії Scandic Solar, що проектують <strong>сонячні батареї</strong>, пограти в теніс зі стартаперами, що працюють над створенням <strong>боту</strong> Signal Lawyer чи порадитися з <strong>крипто-спеціалістами</strong>, яких тут аж 3 команди.</span>

[color_title title="Можливості для резидентів"]

<span style="font-weight: 400;">Два слова, які змушують мене заздрити усім резидентам: <strong>«Масаж. Щосереди»</strong>. Так, щосереди сюди приходить професійний масажист, аби розтерти усі затерплі спини резидентам коворкінгу.</span>

[related_post id="3347"]

<span style="font-weight: 400;">2 рази на місяць тут організовують так звані Happy Hours —  це <strong>нетворкінг</strong> для резидентів з за бокалом вина чи склянкою соку. Організатори міксують формати: запрошують то музикантів, то команду з окулярами для віртуальної реальності, щоби мешканці коворкінгу могли вдосталь пограти. </span>

<span style="font-weight: 400;">Також тут щотижня відбуваються <strong>лекції</strong> з менеджменту, програмування, нових технологій та підприємництва. Окрім лекцій, для резидентів передбачено безкоштовний (або зі знижкою) вхід на заходи <strong>Арт-заводу Платформа</strong> (наприклад, «Вулична Їжа» чи «Білі Ночі»). </span>

<img class="aligncenter size-full wp-image-43265" src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2018/08/coworking-platforma-leonardo-4.jpg" alt="" width="1200" height="703" />

[color_title title="Висновок"]

<span style="font-weight: 400;">Як фрілансерка, я відчула тут <strong>дух ком’юніті</strong>, чого часто бракує саме віддаленим працівникам — це комунікації, поради від колеги, дружньої small talk в черзі по каву, настільного футболу під час обіду чи можливість показати сусідові мем, над яким сам смієшся увесь день.</span>
<h4 style="text-align: center;"><a href="https://www.coworkingplatforma.com/leonardo/"><strong>Зарезервувати місце</strong></a></h4>

Як ми тестували робоче місце у Coworking Platforma

<p>[color_title title="Що таке IGTV"]

Наприкінці червня 2018 року Instagram <a href="https://instagram-press.com/blog/2018/06/20/welcome-to-igtv/" target="_blank" rel="noopener">представив</a> IGTV. Це — новий додаток для перегляду вертикальних відео тривалістю від 15 секунд до кількох десятків хвилин. Одразу після запуску керівник Instagram Кевін Сістрьом презентував низку відеоканалів та англомовних проектів і знаменитостей, котрі запустили свої відеоблоги у цьому мобільному форматі.

По суті, уся навігація всередині цього мобільного додатку відбувається за рахунок так званих «свайпів». Змахуванням вліво-вправо можна перемикатися як між окремими відеороликами, так і між вкладками For You, Following, Popular та Continue Watching. Лайкати, коментувати та надсилати відеоролики друзям у повідомлення можна також безпосередньо із цього додатку. Кожному автору відоеконтенту пропонують створити власний відеоканал.

[color_title title="Навіщо це Instagram"]

Згідно із <a href="http://www.pewinternetorg/2018/05/31/teens-social-media-technology-2018/" target="_blank" rel="noopener" data-cke-saved-href="http://www.pewinternetorg/2018/05/31/teens-social-media-technology-2018/">дослідженням Pew Research у США</a>, зараз Instagram програє за переглядами відеоконтенту платформі YouTube лише серед підлітків:
</p>
<ul>
<li>85% американців віком від 13 до 17 років використовують YouTube,</li>
 	<li>72% — Instagram,</li>
 	<li>69% — Snapchat.</li>
</ul>
Основна «фішка», яку при цьому Instagram перетягув у свій новий відеосервіс — це вертикальне кадрування картинки. У такому форматі працюють зараз Instagram та Snapchat. Вертикальне відео добре підходить для короткого відеоконтенту — тому його використовують блогери, особливо ті, які працюють з оглядами косметики, аксесуарів та прикрас. Проте домінування YouTube відбувається головним чином за рахунок тривалості відеоконтенту, його структурованості та загального дизайну й композиції кадру.

Вертикальні відео мали меншу тривалість донедавна. При цьому згідно зі статистикою <a href="http://www.thedrum.com/news/2015/07/17/average-youtube-mobile-session-lasts-40-mins-s-more-50-last-year" target="_blank" rel="noopener" data-cke-saved-href="http://www.thedrum.com/news/2015/07/17/average-youtube-mobile-session-lasts-40-mins-s-more-50-last-year">Google</a>, середня тривалість сеансу в YouTube для мобільного глядача складає майже 40 хв, а для Instagram цей же показник становить лише <a href="https://www.statista.com/statistics/579411/top-us-social-networking-apps-ranked-by-session-length/" target="_blank" rel="noopener" data-cke-saved-href="https://www.statista.com/statistics/579411/top-us-social-networking-apps-ranked-by-session-length/">3,05 хв</a>.

<iframe width="1280" height="720" src="https://www.youtube.com/embed/BqZW_RFVUAw" frameborder="0" allow="autoplay; encrypted-media" allowfullscreen></iframe>

[related_post id="30023"]

Варто було лише привчити користувачів смартфонів до автоматичного «розвертання» картинки та створення відеозаписів у горизонтальному форматі, як тут Instagram сподівається, що ми до 60 хв триматимемо наші телефони у традиційному вертикальному положенні. Чи буде це зручно? Заради експерименту я спробував переглядати українські відеоблоги тривалістю понад 15 хв у вертикальному форматі. Тримати телефон при цьому в одній руці — так собі задоволення: рука за деякий час починає терпнути, доводиться брати смартфон в іншу руку. Крім того, навіть відносно невеликий iPhone навіть для людей із довгими пальцями (як у мене) не надто зручний для того, аби дотягуватися до верхніх кутів екрану — що вже казати про китайські та південно-корейські «лопатофони» завбільшки до 8-9 дюймів. Інстинктивно хочеться повернути екран у горизонтальну площину.

Ще в Instagram пообіцяли, що в IGTV не буде реклами. З одного боку, це перевага у порівнянні з YouTube, де рекламні вставки вже починають відверто дратувати. З іншого боку — не до кінця зрозуміло, як зірки відеоблоґів, співаки, музиканти та знаменитості монетизуватимуть свою присутність у цьому «інста-телевізорі», якщо в них не буде можливості додавати рекламні оголошення чи пре- / пост-роли.

[color_title title="Обіцяли 60 хв, направді — від 15 сек до 10 хв"]

Основна «фішка», яку декларували від початку та на яку «купилися» й ми, — це тривалість вертикального відео до 60 хв. Однак не все так просто: виявилося, що звичайний користувач (навіть із бізнес-акаунтом або акаунтом бренду в Instagram, як у нашому випадку) може поки що завантажувати ролики з максимальною тривалістю в 10 хв. Виявили ми це, щоправда, вже після запису нашого відеоролику — тож довелося оперативно вирізати і склеювати «шматки» з нашого годинного відео, щоби зробити такий собі оглядовий ролик-франкенштейн на 9 хв 59 сек.

Перед тим, як вивантажити ролик, додаток IGTV запитує, чи ви хочете створити канал — звісно, погоджуємося, і отримуємо можливість опублікувати ролик. Після публікації відео в основному додатку Instagram з'являється на сторінці профілю іконка IGTV: вона дає швидкий доступ до ваших відеозаписів.

[color_title title="Чи зручно цим користуватися"]

Ми вирішили випробувати можливості IGTV під час запису дев'ятого випуску нашого <a href="https://nachasi.com/2018/07/16/ncw-epizod-8/" target="_blank" rel="noopener" class=" with_hint_js">подкасту<span class="hint-box"><img src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2018/07/attentie-attentie-558964-unsplash-300x200.jpg" />NCW, Епізод 8: Шоу з жартами 18+, українці та FIFA, безвіз за 7 євро і міста без реклами</span></a> (він ще поки на стадії монтування, тому послухати ви його зможете найближчими днями). Встановили камеру у вертикальному положенні, запустили IGTV і думали, що відео можна записати просто в додатку. Але ні, тут нас спіткала <strong>перша незручність.</strong> Насправді, ви маєте зробити відеоролик у вертикальному форматі заздалегідь, а вже потім зможете завантажити його у новий додаток для відеоблоґу. Не надто зручно, якщо врахувати, що мобільні додатки Instagram дають змогу записувати відео та історії просто в додатку натисканням кнопки, а не робити для цього якісь додаткові рухи.

<strong>Друга незручність</strong> — це обмеження в 10 хв для стандартних користувачів. Якщо телеканали чи «зірки» отримали можливість викладати навіть цілі епізоди на півгодини, простим смертним доводиться задовольнятися 10-хвилинним відрізком. Цього замало, щоби створити повноцінний відеоблог чи пряме включення з місця зйомки, якщо ви збиралися висвітлювати певну подію чи захід чи просто записати розмоу із приятелем чи колегою.

<strong>Третя незручність</strong> — це навігація. В IGTV все побудоване довкола свайпів (гортання пальцем) вгору-вниз, вліво-вправо. З одного боку, це створює ефект безкінечного перегляду (і підозрюю, утримує надовго підлітків всередині цього «зачарованого кола» із відеороликів). З іншого — логіки чи можливості відфільтрувати це в якісь списки так, як це можна зробити з каналами YouTube немає (або вона неочевидна і за півгодини користування ми так і не змогли її знайти).

[related_post id="23501"]

10-хвилинний формат повним ходом почали опановувати не лише відеоблоґери із розважальним контентом та б'юті-продуктами. Трапився мені в потоці безкінечних приколів, пародій та фрагментів російського «Камеді Клабу» та закордонних пранкерів і ролик пропагандистського телеканалу сусідньої держави стосовно повернення в Україну чоловіка, котрий служив в Афганістані у 1980-х, потрапив там у полон і прийняв мусульманство та забув власну мову й мало пам'ятає про свій дім. І хоча цей чоловік — українець і повертала його теж українська організація, в ролику, звісно, про це нічого не було. В такі моменти виникає питання, чи наше Мінінформполітики та телеканали нарешті доростуть до оперативного реагування на тренди та опановування усіх молодіжних платформ (а не лише відкривання для себе YouTube та створення на його основі кастомних плеєрів на власних сайтах, якими неможливо користуватися). Бо схоже, що інформаційну війну треба вигравати вже й в мобільних відеоблогах.

І найголовніше — екосистему, інтерфейс та можливості поширення контенту IGTV створено таким чином, аби користувачі та автори контенту <strong>залишалися всередині додатку якомога довше</strong>. Вбудувати створений ролик у сторонній сайт практично неможливо без «танців з бубном». Відтак цінність подібних трансляцій на сторонніх ресурсах значно падає. Якщо ваша цільова аудиторія не користується Instagram чи IGTV, віддача від поширення подібного контенту буде невисокою. Але ЗМІ, чий бізнес побудовано навколо прямих включень з місця подій, можуть скористатися цим інструментом. Зрештою, під час подій <a href="https://nachasi.com/2017/08/23/26-pro-24-stories/" target="_blank" rel="noopener" class=" with_hint_js">Революції Гідності<span class="hint-box"><img src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/08/Depositphotos_74411385_l-2015-300x200.jpg" />26 про «24» — знакові миттєвості Незалежності</span></a> та початку війни відеоблоґери та стрімери використовували доволі екзотичні платформи для прямих включень, де якість картинки та тривалість роликів була вкрай низькою, зате все відбувалося оперативніше, аніж це показували телеканали чи онлайн-портали. В цій ніші IGTV цілком може спрацювати.

[color_title title="Проміжні висновки"]

<strong>IGTV поки що є доволі «сирим» продуктом</strong> з точки зору юзабіліті. Особливо — для користувачів, які звикли до YouTube, Twitch та Facebook Live. Додатку бракує очевидних відповідей на низку питань щодо зручності пошуку, структурування контенту та його поширення за межі цієї платформи. Поки що виглядає як спроба Instagram «надкусити» ринок відеороликів YouTube — але формат та шлях для цього вони обрали доволі екзотичний.

<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Що таке IGTV		</span>	</h3><p>Наприкінці червня 2018 року Instagram <a href="https://instagram-press.com/blog/2018/06/20/welcome-to-igtv/" target="_blank" rel="noopener">представив</a> IGTV. Це — новий додаток для перегляду вертикальних відео тривалістю від 15 секунд до кількох десятків хвилин. Одразу після запуску керівник Instagram Кевін Сістрьом презентував низку відеоканалів та англомовних проектів і знаменитостей, котрі запустили свої відеоблоги у цьому мобільному форматі.</p><p>По суті, уся навігація всередині цього мобільного додатку відбувається за рахунок так званих «свайпів». Змахуванням вліво-вправо можна перемикатися як між окремими відеороликами, так і між вкладками For You, Following, Popular та Continue Watching. Лайкати, коментувати та надсилати відеоролики друзям у повідомлення можна також безпосередньо із цього додатку. Кожному автору відоеконтенту пропонують створити власний відеоканал.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Навіщо це Instagram		</span>	</h3><p>Згідно із <a href="http://www.pewinternetorg/2018/05/31/teens-social-media-technology-2018/" target="_blank" rel="noopener" data-cke-saved-href="http://www.pewinternetorg/2018/05/31/teens-social-media-technology-2018/">дослідженням Pew Research у США</a>, зараз Instagram програє за переглядами відеоконтенту платформі YouTube лише серед підлітків:</p><ul><li>85% американців віком від 13 до 17 років використовують YouTube,</li><li>72% — Instagram,</li><li>69% — Snapchat.</li></ul><p>Основна «фішка», яку при цьому Instagram перетягув у свій новий відеосервіс — це вертикальне кадрування картинки. У такому форматі працюють зараз Instagram та Snapchat. Вертикальне відео добре підходить для короткого відеоконтенту — тому його використовують блогери, особливо ті, які працюють з оглядами косметики, аксесуарів та прикрас. Проте домінування YouTube відбувається головним чином за рахунок тривалості відеоконтенту, його структурованості та загального дизайну й композиції кадру.</p><p>Вертикальні відео мали меншу тривалість донедавна. При цьому згідно зі статистикою <a href="http://www.thedrum.com/news/2015/07/17/average-youtube-mobile-session-lasts-40-mins-s-more-50-last-year" target="_blank" rel="noopener" data-cke-saved-href="http://www.thedrum.com/news/2015/07/17/average-youtube-mobile-session-lasts-40-mins-s-more-50-last-year">Google</a>, середня тривалість сеансу в YouTube для мобільного глядача складає майже 40 хв, а для Instagram цей же показник становить лише <a href="https://www.statista.com/statistics/579411/top-us-social-networking-apps-ranked-by-session-length/" target="_blank" rel="noopener" data-cke-saved-href="https://www.statista.com/statistics/579411/top-us-social-networking-apps-ranked-by-session-length/">3,05 хв</a>.</p><div class="embedded-video"><iframe loading="lazy" width="1280" height="720" src="https://www.youtube.com/embed/BqZW_RFVUAw" frameborder="0" allow="autoplay; encrypted-media" allowfullscreen></iframe></div>	<div class="related-post">		<span class="title">Читайте також:</span>		<a href="/news/2018/03/03/smm-dlya-parafiyan/" class="link">SMM для парафіян: Український священик опанував Instagram</a>	</div><p>Варто було лише привчити користувачів смартфонів до автоматичного «розвертання» картинки та створення відеозаписів у горизонтальному форматі, як тут Instagram сподівається, що ми до 60 хв триматимемо наші телефони у традиційному вертикальному положенні. Чи буде це зручно? Заради експерименту я спробував переглядати українські відеоблоги тривалістю понад 15 хв у вертикальному форматі. Тримати телефон при цьому в одній руці — так собі задоволення: рука за деякий час починає терпнути, доводиться брати смартфон в іншу руку. Крім того, навіть відносно невеликий iPhone навіть для людей із довгими пальцями (як у мене) не надто зручний для того, аби дотягуватися до верхніх кутів екрану — що вже казати про китайські та південно-корейські «лопатофони» завбільшки до 8-9 дюймів. Інстинктивно хочеться повернути екран у горизонтальну площину.</p><p>Ще в Instagram пообіцяли, що в IGTV не буде реклами. З одного боку, це перевага у порівнянні з YouTube, де рекламні вставки вже починають відверто дратувати. З іншого боку — не до кінця зрозуміло, як зірки відеоблоґів, співаки, музиканти та знаменитості монетизуватимуть свою присутність у цьому «інста-телевізорі», якщо в них не буде можливості додавати рекламні оголошення чи пре- / пост-роли.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Обіцяли 60 хв, направді — від 15 сек до 10 хв		</span>	</h3><p>Основна «фішка», яку декларували від початку та на яку «купилися» й ми, — це тривалість вертикального відео до 60 хв. Однак не все так просто: виявилося, що звичайний користувач (навіть із бізнес-акаунтом або акаунтом бренду в Instagram, як у нашому випадку) може поки що завантажувати ролики з максимальною тривалістю в 10 хв. Виявили ми це, щоправда, вже після запису нашого відеоролику — тож довелося оперативно вирізати і склеювати «шматки» з нашого годинного відео, щоби зробити такий собі оглядовий ролик-франкенштейн на 9 хв 59 сек.</p><p>Перед тим, як вивантажити ролик, додаток IGTV запитує, чи ви хочете створити канал — звісно, погоджуємося, і отримуємо можливість опублікувати ролик. Після публікації відео в основному додатку Instagram з&#8217;являється на сторінці профілю іконка IGTV: вона дає швидкий доступ до ваших відеозаписів.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Чи зручно цим користуватися		</span>	</h3><p>Ми вирішили випробувати можливості IGTV під час запису дев&#8217;ятого випуску нашого <a href="/2018/07/16/ncw-epizod-8/" target="_blank" rel="noopener" class=" with_hint_js">подкасту<span class="hint-box"><img src="/wp-content/uploads/2018/07/attentie-attentie-558964-unsplash-300x200.jpg" />NCW, Епізод 8: Шоу з жартами 18+, українці та FIFA, безвіз за 7 євро і міста без реклами</span></a> (він ще поки на стадії монтування, тому послухати ви його зможете найближчими днями). Встановили камеру у вертикальному положенні, запустили IGTV і думали, що відео можна записати просто в додатку. Але ні, тут нас спіткала <strong>перша незручність.</strong> Насправді, ви маєте зробити відеоролик у вертикальному форматі заздалегідь, а вже потім зможете завантажити його у новий додаток для відеоблоґу. Не надто зручно, якщо врахувати, що мобільні додатки Instagram дають змогу записувати відео та історії просто в додатку натисканням кнопки, а не робити для цього якісь додаткові рухи.</p><p><strong>Друга незручність</strong> — це обмеження в 10 хв для стандартних користувачів. Якщо телеканали чи «зірки» отримали можливість викладати навіть цілі епізоди на півгодини, простим смертним доводиться задовольнятися 10-хвилинним відрізком. Цього замало, щоби створити повноцінний відеоблог чи пряме включення з місця зйомки, якщо ви збиралися висвітлювати певну подію чи захід чи просто записати розмоу із приятелем чи колегою.</p><p><strong>Третя незручність</strong> — це навігація. В IGTV все побудоване довкола свайпів (гортання пальцем) вгору-вниз, вліво-вправо. З одного боку, це створює ефект безкінечного перегляду (і підозрюю, утримує надовго підлітків всередині цього «зачарованого кола» із відеороликів). З іншого — логіки чи можливості відфільтрувати це в якісь списки так, як це можна зробити з каналами YouTube немає (або вона неочевидна і за півгодини користування ми так і не змогли її знайти).</p>	<div class="related-post">		<span class="title">Читайте також:</span>		<a href="/tech/2017/12/20/informatsijni-vijny/" class="link">Що означатиме інформаційна війна для 2018-го — і як її виграти</a>	</div><p>10-хвилинний формат повним ходом почали опановувати не лише відеоблоґери із розважальним контентом та б&#8217;юті-продуктами. Трапився мені в потоці безкінечних приколів, пародій та фрагментів російського «Камеді Клабу» та закордонних пранкерів і ролик пропагандистського телеканалу сусідньої держави стосовно повернення в Україну чоловіка, котрий служив в Афганістані у 1980-х, потрапив там у полон і прийняв мусульманство та забув власну мову й мало пам&#8217;ятає про свій дім. І хоча цей чоловік — українець і повертала його теж українська організація, в ролику, звісно, про це нічого не було. В такі моменти виникає питання, чи наше Мінінформполітики та телеканали нарешті доростуть до оперативного реагування на тренди та опановування усіх молодіжних платформ (а не лише відкривання для себе YouTube та створення на його основі кастомних плеєрів на власних сайтах, якими неможливо користуватися). Бо схоже, що інформаційну війну треба вигравати вже й в мобільних відеоблогах.</p><p>І найголовніше — екосистему, інтерфейс та можливості поширення контенту IGTV створено таким чином, аби користувачі та автори контенту <strong>залишалися всередині додатку якомога довше</strong>. Вбудувати створений ролик у сторонній сайт практично неможливо без «танців з бубном». Відтак цінність подібних трансляцій на сторонніх ресурсах значно падає. Якщо ваша цільова аудиторія не користується Instagram чи IGTV, віддача від поширення подібного контенту буде невисокою. Але ЗМІ, чий бізнес побудовано навколо прямих включень з місця подій, можуть скористатися цим інструментом. Зрештою, під час подій <a href="/2017/08/23/26-pro-24-stories/" target="_blank" rel="noopener" class=" with_hint_js">Революції Гідності<span class="hint-box"><img src="/wp-content/uploads/2017/08/Depositphotos_74411385_l-2015-300x200.jpg" />26 про «24» — знакові миттєвості Незалежності</span></a> та початку війни відеоблоґери та стрімери використовували доволі екзотичні платформи для прямих включень, де якість картинки та тривалість роликів була вкрай низькою, зате все відбувалося оперативніше, аніж це показували телеканали чи онлайн-портали. В цій ніші IGTV цілком може спрацювати.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Проміжні висновки		</span>	</h3><p><strong>IGTV поки що є доволі «сирим» продуктом</strong> з точки зору юзабіліті. Особливо — для користувачів, які звикли до YouTube, Twitch та Facebook Live. Додатку бракує очевидних відповідей на низку питань щодо зручності пошуку, структурування контенту та його поширення за межі цієї платформи. Поки що виглядає як спроба Instagram «надкусити» ринок відеороликів YouTube — але формат та шлях для цього вони обрали доволі екзотичний.</p>

Ви вже напевно чули про IGTV — новий сервіс для відеоблоґів від Instagram. Замість десятки разів читати ми вирішили самостійно спробувати — і от що у нас вийшло

[color_title title="Що таке IGTV"]

Наприкінці червня 2018 року Instagram <a href="https://instagram-press.com/blog/2018/06/20/welcome-to-igtv/" target="_blank" rel="noopener">представив</a> IGTV. Це — новий додаток для перегляду вертикальних відео тривалістю від 15 секунд до кількох десятків хвилин. Одразу після запуску керівник Instagram Кевін Сістрьом презентував низку відеоканалів та англомовних проектів і знаменитостей, котрі запустили свої відеоблоги у цьому мобільному форматі.

По суті, уся навігація всередині цього мобільного додатку відбувається за рахунок так званих «свайпів». Змахуванням вліво-вправо можна перемикатися як між окремими відеороликами, так і між вкладками For You, Following, Popular та Continue Watching. Лайкати, коментувати та надсилати відеоролики друзям у повідомлення можна також безпосередньо із цього додатку. Кожному автору відоеконтенту пропонують створити власний відеоканал.

[color_title title="Навіщо це Instagram"]

Згідно із <a href="http://www.pewinternetorg/2018/05/31/teens-social-media-technology-2018/" target="_blank" rel="noopener" data-cke-saved-href="http://www.pewinternetorg/2018/05/31/teens-social-media-technology-2018/">дослідженням Pew Research у США</a>, зараз Instagram програє за переглядами відеоконтенту платформі YouTube лише серед підлітків:
<ul>
 	<li>85% американців віком від 13 до 17 років використовують YouTube,</li>
 	<li>72% — Instagram,</li>
 	<li>69% — Snapchat.</li>
</ul>
Основна «фішка», яку при цьому Instagram перетягув у свій новий відеосервіс — це вертикальне кадрування картинки. У такому форматі працюють зараз Instagram та Snapchat. Вертикальне відео добре підходить для короткого відеоконтенту — тому його використовують блогери, особливо ті, які працюють з оглядами косметики, аксесуарів та прикрас. Проте домінування YouTube відбувається головним чином за рахунок тривалості відеоконтенту, його структурованості та загального дизайну й композиції кадру.

Вертикальні відео мали меншу тривалість донедавна. При цьому згідно зі статистикою <a href="http://www.thedrum.com/news/2015/07/17/average-youtube-mobile-session-lasts-40-mins-s-more-50-last-year" target="_blank" rel="noopener" data-cke-saved-href="http://www.thedrum.com/news/2015/07/17/average-youtube-mobile-session-lasts-40-mins-s-more-50-last-year">Google</a>, середня тривалість сеансу в YouTube для мобільного глядача складає майже 40 хв, а для Instagram цей же показник становить лише <a href="https://www.statista.com/statistics/579411/top-us-social-networking-apps-ranked-by-session-length/" target="_blank" rel="noopener" data-cke-saved-href="https://www.statista.com/statistics/579411/top-us-social-networking-apps-ranked-by-session-length/">3,05 хв</a>.

<iframe width="1280" height="720" src="https://www.youtube.com/embed/BqZW_RFVUAw" frameborder="0" allow="autoplay; encrypted-media" allowfullscreen></iframe>

[related_post id="30023"]

Варто було лише привчити користувачів смартфонів до автоматичного «розвертання» картинки та створення відеозаписів у горизонтальному форматі, як тут Instagram сподівається, що ми до 60 хв триматимемо наші телефони у традиційному вертикальному положенні. Чи буде це зручно? Заради експерименту я спробував переглядати українські відеоблоги тривалістю понад 15 хв у вертикальному форматі. Тримати телефон при цьому в одній руці — так собі задоволення: рука за деякий час починає терпнути, доводиться брати смартфон в іншу руку. Крім того, навіть відносно невеликий iPhone навіть для людей із довгими пальцями (як у мене) не надто зручний для того, аби дотягуватися до верхніх кутів екрану — що вже казати про китайські та південно-корейські «лопатофони» завбільшки до 8-9 дюймів. Інстинктивно хочеться повернути екран у горизонтальну площину.

Ще в Instagram пообіцяли, що в IGTV не буде реклами. З одного боку, це перевага у порівнянні з YouTube, де рекламні вставки вже починають відверто дратувати. З іншого боку — не до кінця зрозуміло, як зірки відеоблоґів, співаки, музиканти та знаменитості монетизуватимуть свою присутність у цьому «інста-телевізорі», якщо в них не буде можливості додавати рекламні оголошення чи пре- / пост-роли.

[color_title title="Обіцяли 60 хв, направді — від 15 сек до 10 хв"]

Основна «фішка», яку декларували від початку та на яку «купилися» й ми, — це тривалість вертикального відео до 60 хв. Однак не все так просто: виявилося, що звичайний користувач (навіть із бізнес-акаунтом або акаунтом бренду в Instagram, як у нашому випадку) може поки що завантажувати ролики з максимальною тривалістю в 10 хв. Виявили ми це, щоправда, вже після запису нашого відеоролику — тож довелося оперативно вирізати і склеювати «шматки» з нашого годинного відео, щоби зробити такий собі оглядовий ролик-франкенштейн на 9 хв 59 сек.

Перед тим, як вивантажити ролик, додаток IGTV запитує, чи ви хочете створити канал — звісно, погоджуємося, і отримуємо можливість опублікувати ролик. Після публікації відео в основному додатку Instagram з'являється на сторінці профілю іконка IGTV: вона дає швидкий доступ до ваших відеозаписів.

[color_title title="Чи зручно цим користуватися"]

Ми вирішили випробувати можливості IGTV під час запису дев'ятого випуску нашого <a href="https://nachasi.com/2018/07/16/ncw-epizod-8/" target="_blank" rel="noopener">подкасту</a> (він ще поки на стадії монтування, тому послухати ви його зможете найближчими днями). Встановили камеру у вертикальному положенні, запустили IGTV і думали, що відео можна записати просто в додатку. Але ні, тут нас спіткала <strong>перша незручність.</strong> Насправді, ви маєте зробити відеоролик у вертикальному форматі заздалегідь, а вже потім зможете завантажити його у новий додаток для відеоблоґу. Не надто зручно, якщо врахувати, що мобільні додатки Instagram дають змогу записувати відео та історії просто в додатку натисканням кнопки, а не робити для цього якісь додаткові рухи.

<strong>Друга незручність</strong> — це обмеження в 10 хв для стандартних користувачів. Якщо телеканали чи «зірки» отримали можливість викладати навіть цілі епізоди на півгодини, простим смертним доводиться задовольнятися 10-хвилинним відрізком. Цього замало, щоби створити повноцінний відеоблог чи пряме включення з місця зйомки, якщо ви збиралися висвітлювати певну подію чи захід чи просто записати розмоу із приятелем чи колегою.

<strong>Третя незручність</strong> — це навігація. В IGTV все побудоване довкола свайпів (гортання пальцем) вгору-вниз, вліво-вправо. З одного боку, це створює ефект безкінечного перегляду (і підозрюю, утримує надовго підлітків всередині цього «зачарованого кола» із відеороликів). З іншого — логіки чи можливості відфільтрувати це в якісь списки так, як це можна зробити з каналами YouTube немає (або вона неочевидна і за півгодини користування ми так і не змогли її знайти).

[related_post id="23501"]

10-хвилинний формат повним ходом почали опановувати не лише відеоблоґери із розважальним контентом та б'юті-продуктами. Трапився мені в потоці безкінечних приколів, пародій та фрагментів російського «Камеді Клабу» та закордонних пранкерів і ролик пропагандистського телеканалу сусідньої держави стосовно повернення в Україну чоловіка, котрий служив в Афганістані у 1980-х, потрапив там у полон і прийняв мусульманство та забув власну мову й мало пам'ятає про свій дім. І хоча цей чоловік — українець і повертала його теж українська організація, в ролику, звісно, про це нічого не було. В такі моменти виникає питання, чи наше Мінінформполітики та телеканали нарешті доростуть до оперативного реагування на тренди та опановування усіх молодіжних платформ (а не лише відкривання для себе YouTube та створення на його основі кастомних плеєрів на власних сайтах, якими неможливо користуватися). Бо схоже, що інформаційну війну треба вигравати вже й в мобільних відеоблогах.

І найголовніше — екосистему, інтерфейс та можливості поширення контенту IGTV створено таким чином, аби користувачі та автори контенту <strong>залишалися всередині додатку якомога довше</strong>. Вбудувати створений ролик у сторонній сайт практично неможливо без «танців з бубном». Відтак цінність подібних трансляцій на сторонніх ресурсах значно падає. Якщо ваша цільова аудиторія не користується Instagram чи IGTV, віддача від поширення подібного контенту буде невисокою. Але ЗМІ, чий бізнес побудовано навколо прямих включень з місця подій, можуть скористатися цим інструментом. Зрештою, під час подій <a href="https://nachasi.com/2017/08/23/26-pro-24-stories/" target="_blank" rel="noopener">Революції Гідності</a> та початку війни відеоблоґери та стрімери використовували доволі екзотичні платформи для прямих включень, де якість картинки та тривалість роликів була вкрай низькою, зате все відбувалося оперативніше, аніж це показували телеканали чи онлайн-портали. В цій ніші IGTV цілком може спрацювати.

[color_title title="Проміжні висновки"]

<strong>IGTV поки що є доволі «сирим» продуктом</strong> з точки зору юзабіліті. Особливо — для користувачів, які звикли до YouTube, Twitch та Facebook Live. Додатку бракує очевидних відповідей на низку питань щодо зручності пошуку, структурування контенту та його поширення за межі цієї платформи. Поки що виглядає як спроба Instagram «надкусити» ринок відеороликів YouTube — але формат та шлях для цього вони обрали доволі екзотичний.

<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Що таке IGTV		</span>	</h3><p>Наприкінці червня 2018 року Instagram <a href="https://instagram-press.com/blog/2018/06/20/welcome-to-igtv/" target="_blank" rel="noopener">представив</a> IGTV. Це — новий додаток для перегляду вертикальних відео тривалістю від 15 секунд до кількох десятків хвилин. Одразу після запуску керівник Instagram Кевін Сістрьом презентував низку відеоканалів та англомовних проектів і знаменитостей, котрі запустили свої відеоблоги у цьому мобільному форматі.</p><p>По суті, уся навігація всередині цього мобільного додатку відбувається за рахунок так званих «свайпів». Змахуванням вліво-вправо можна перемикатися як між окремими відеороликами, так і між вкладками For You, Following, Popular та Continue Watching. Лайкати, коментувати та надсилати відеоролики друзям у повідомлення можна також безпосередньо із цього додатку. Кожному автору відоеконтенту пропонують створити власний відеоканал.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Навіщо це Instagram		</span>	</h3><p>Згідно із <a href="http://www.pewinternetorg/2018/05/31/teens-social-media-technology-2018/" target="_blank" rel="noopener" data-cke-saved-href="http://www.pewinternetorg/2018/05/31/teens-social-media-technology-2018/">дослідженням Pew Research у США</a>, зараз Instagram програє за переглядами відеоконтенту платформі YouTube лише серед підлітків:</p><ul><li>85% американців віком від 13 до 17 років використовують YouTube,</li><li>72% — Instagram,</li><li>69% — Snapchat.</li></ul><p>Основна «фішка», яку при цьому Instagram перетягув у свій новий відеосервіс — це вертикальне кадрування картинки. У такому форматі працюють зараз Instagram та Snapchat. Вертикальне відео добре підходить для короткого відеоконтенту — тому його використовують блогери, особливо ті, які працюють з оглядами косметики, аксесуарів та прикрас. Проте домінування YouTube відбувається головним чином за рахунок тривалості відеоконтенту, його структурованості та загального дизайну й композиції кадру.</p><p>Вертикальні відео мали меншу тривалість донедавна. При цьому згідно зі статистикою <a href="http://www.thedrum.com/news/2015/07/17/average-youtube-mobile-session-lasts-40-mins-s-more-50-last-year" target="_blank" rel="noopener" data-cke-saved-href="http://www.thedrum.com/news/2015/07/17/average-youtube-mobile-session-lasts-40-mins-s-more-50-last-year">Google</a>, середня тривалість сеансу в YouTube для мобільного глядача складає майже 40 хв, а для Instagram цей же показник становить лише <a href="https://www.statista.com/statistics/579411/top-us-social-networking-apps-ranked-by-session-length/" target="_blank" rel="noopener" data-cke-saved-href="https://www.statista.com/statistics/579411/top-us-social-networking-apps-ranked-by-session-length/">3,05 хв</a>.</p><div class="embedded-video"><iframe loading="lazy" width="1280" height="720" src="https://www.youtube.com/embed/BqZW_RFVUAw" frameborder="0" allow="autoplay; encrypted-media" allowfullscreen></iframe></div>	<div class="related-post">		<span class="title">Читайте також:</span>		<a href="/news/2018/03/03/smm-dlya-parafiyan/" class="link">SMM для парафіян: Український священик опанував Instagram</a>	</div><p>Варто було лише привчити користувачів смартфонів до автоматичного «розвертання» картинки та створення відеозаписів у горизонтальному форматі, як тут Instagram сподівається, що ми до 60 хв триматимемо наші телефони у традиційному вертикальному положенні. Чи буде це зручно? Заради експерименту я спробував переглядати українські відеоблоги тривалістю понад 15 хв у вертикальному форматі. Тримати телефон при цьому в одній руці — так собі задоволення: рука за деякий час починає терпнути, доводиться брати смартфон в іншу руку. Крім того, навіть відносно невеликий iPhone навіть для людей із довгими пальцями (як у мене) не надто зручний для того, аби дотягуватися до верхніх кутів екрану — що вже казати про китайські та південно-корейські «лопатофони» завбільшки до 8-9 дюймів. Інстинктивно хочеться повернути екран у горизонтальну площину.</p><p>Ще в Instagram пообіцяли, що в IGTV не буде реклами. З одного боку, це перевага у порівнянні з YouTube, де рекламні вставки вже починають відверто дратувати. З іншого боку — не до кінця зрозуміло, як зірки відеоблоґів, співаки, музиканти та знаменитості монетизуватимуть свою присутність у цьому «інста-телевізорі», якщо в них не буде можливості додавати рекламні оголошення чи пре- / пост-роли.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Обіцяли 60 хв, направді — від 15 сек до 10 хв		</span>	</h3><p>Основна «фішка», яку декларували від початку та на яку «купилися» й ми, — це тривалість вертикального відео до 60 хв. Однак не все так просто: виявилося, що звичайний користувач (навіть із бізнес-акаунтом або акаунтом бренду в Instagram, як у нашому випадку) може поки що завантажувати ролики з максимальною тривалістю в 10 хв. Виявили ми це, щоправда, вже після запису нашого відеоролику — тож довелося оперативно вирізати і склеювати «шматки» з нашого годинного відео, щоби зробити такий собі оглядовий ролик-франкенштейн на 9 хв 59 сек.</p><p>Перед тим, як вивантажити ролик, додаток IGTV запитує, чи ви хочете створити канал — звісно, погоджуємося, і отримуємо можливість опублікувати ролик. Після публікації відео в основному додатку Instagram з&#8217;являється на сторінці профілю іконка IGTV: вона дає швидкий доступ до ваших відеозаписів.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Чи зручно цим користуватися		</span>	</h3><p>Ми вирішили випробувати можливості IGTV під час запису дев&#8217;ятого випуску нашого <a href="/2018/07/16/ncw-epizod-8/" target="_blank" rel="noopener">подкасту</a> (він ще поки на стадії монтування, тому послухати ви його зможете найближчими днями). Встановили камеру у вертикальному положенні, запустили IGTV і думали, що відео можна записати просто в додатку. Але ні, тут нас спіткала <strong>перша незручність.</strong> Насправді, ви маєте зробити відеоролик у вертикальному форматі заздалегідь, а вже потім зможете завантажити його у новий додаток для відеоблоґу. Не надто зручно, якщо врахувати, що мобільні додатки Instagram дають змогу записувати відео та історії просто в додатку натисканням кнопки, а не робити для цього якісь додаткові рухи.</p><p><strong>Друга незручність</strong> — це обмеження в 10 хв для стандартних користувачів. Якщо телеканали чи «зірки» отримали можливість викладати навіть цілі епізоди на півгодини, простим смертним доводиться задовольнятися 10-хвилинним відрізком. Цього замало, щоби створити повноцінний відеоблог чи пряме включення з місця зйомки, якщо ви збиралися висвітлювати певну подію чи захід чи просто записати розмоу із приятелем чи колегою.</p><p><strong>Третя незручність</strong> — це навігація. В IGTV все побудоване довкола свайпів (гортання пальцем) вгору-вниз, вліво-вправо. З одного боку, це створює ефект безкінечного перегляду (і підозрюю, утримує надовго підлітків всередині цього «зачарованого кола» із відеороликів). З іншого — логіки чи можливості відфільтрувати це в якісь списки так, як це можна зробити з каналами YouTube немає (або вона неочевидна і за півгодини користування ми так і не змогли її знайти).</p>	<div class="related-post">		<span class="title">Читайте також:</span>		<a href="/tech/2017/12/20/informatsijni-vijny/" class="link">Що означатиме інформаційна війна для 2018-го — і як її виграти</a>	</div><p>10-хвилинний формат повним ходом почали опановувати не лише відеоблоґери із розважальним контентом та б&#8217;юті-продуктами. Трапився мені в потоці безкінечних приколів, пародій та фрагментів російського «Камеді Клабу» та закордонних пранкерів і ролик пропагандистського телеканалу сусідньої держави стосовно повернення в Україну чоловіка, котрий служив в Афганістані у 1980-х, потрапив там у полон і прийняв мусульманство та забув власну мову й мало пам&#8217;ятає про свій дім. І хоча цей чоловік — українець і повертала його теж українська організація, в ролику, звісно, про це нічого не було. В такі моменти виникає питання, чи наше Мінінформполітики та телеканали нарешті доростуть до оперативного реагування на тренди та опановування усіх молодіжних платформ (а не лише відкривання для себе YouTube та створення на його основі кастомних плеєрів на власних сайтах, якими неможливо користуватися). Бо схоже, що інформаційну війну треба вигравати вже й в мобільних відеоблогах.</p><p>І найголовніше — екосистему, інтерфейс та можливості поширення контенту IGTV створено таким чином, аби користувачі та автори контенту <strong>залишалися всередині додатку якомога довше</strong>. Вбудувати створений ролик у сторонній сайт практично неможливо без «танців з бубном». Відтак цінність подібних трансляцій на сторонніх ресурсах значно падає. Якщо ваша цільова аудиторія не користується Instagram чи IGTV, віддача від поширення подібного контенту буде невисокою. Але ЗМІ, чий бізнес побудовано навколо прямих включень з місця подій, можуть скористатися цим інструментом. Зрештою, під час подій <a href="/2017/08/23/26-pro-24-stories/" target="_blank" rel="noopener">Революції Гідності</a> та початку війни відеоблоґери та стрімери використовували доволі екзотичні платформи для прямих включень, де якість картинки та тривалість роликів була вкрай низькою, зате все відбувалося оперативніше, аніж це показували телеканали чи онлайн-портали. В цій ніші IGTV цілком може спрацювати.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Проміжні висновки		</span>	</h3><p><strong>IGTV поки що є доволі «сирим» продуктом</strong> з точки зору юзабіліті. Особливо — для користувачів, які звикли до YouTube, Twitch та Facebook Live. Додатку бракує очевидних відповідей на низку питань щодо зручності пошуку, структурування контенту та його поширення за межі цієї платформи. Поки що виглядає як спроба Instagram «надкусити» ринок відеороликів YouTube — але формат та шлях для цього вони обрали доволі екзотичний.</p>

#огляди

Перевіряємо та розповідаємо:<br> огляди від редакції