<p>Я уже давно являюсь відданим фанатом серії Metroid. І хоча я грав тільки в першу частину трилогії Prime, всю основну серію 2D метроїдів я вже давно пройшов. А деякі з них — не один раз.

Тому скажу зразу: Dream мені дуже сильно сподобалась і я з абсолютною впевненістю можу сказати, що це ультимативний метроїд і найкраще продовження серії, яке тільки могло бути. Розберімося чому.

<em>Хочу попередити, що в цьому тексті будуть незначні спойлери до перших годин гри.</em>
</p><h2>Причина перша: Самус</h2>
<img src="https://telegra.ph/file/be264ba39ff3f4be6ba22.png">

Головна героїня серії Metroid ще ніколи не була такою крутою, а що ще важливіше — живою.

Вона ще ніколи так не рухалась, не виглядала, не відчувалась в управлінні, як тут. Все в цьому персонажі чудово впливає на відчуття від гри, на геймплей і, що саме важливе, — на наратив.

Адже саме в Dread, найсильніше в серії, історія пов'язана з особистістю Самус. Вважаю видатним той факт, що її змогли розкрити як персонажа через її рухи, взаємодію зі світом гри та монологи інших персонажів.

Ви тільки подивіться, як вона впевнено поводиться в бою з першим босом при вчасному парируванні:

<iframe width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/8zwYQcqroUs" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe>

Подивіться, як в її рухах і позах відчувається перевага над противником:

<iframe width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/YFqI7aXr9iQ" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe>
<h2>Причина друга: Наратив</h2>
<img src="https://telegra.ph/file/8253306e2c21131a84e90.png">

Історія в Metroid Dread побудована дуже розумно. Тут ви не побачите літрів сюжетної води, десятків годин діалогів та іншої нудьги.

Сюжет Metroid Dread подається двома способами (якщо не брати до уваги інтро з поясненням сюжету попередніх частин):

<em><u>Монологи. Наприклад, коли Адам на ключових точках пояснює Самус що відбулось, чи що треба зробити. </u></em>

<em><u>Візуальний наратив. Він тут не тільки в катсценах, а і в геймплеї.</u></em>

І другий спосіб полюбився мені найбільше, так як я обожнюю такі штуки і вважаю, що практично кожна гра, яка поважає себе і своїх гравців в однаковій мірі, і показує, і розказує.

І Metroid Dread просто прекрасно вміє показувати. На бекграундах, в геймплеї та в катсценах завжди відбувається щось, що розказує історію не використовуючи слів. Це працює на залученість, імерсивність і заставляє гравця вжитися в роль Самус, хоч він і бачить її зі сторони.

І таким способом гра створює моменти, які запам'ятовуються. Як, наприклад, цей:

<iframe width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/4lJQCcY0ZBI" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe>

Чи цей:

<iframe width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/sT65E3t-iHA" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe>

Розберу, для прикладу, частину першої локації та першого боса.
<h3>--УВАГА! Попереду невеликі спойлери--</h3>
По<em> дорозі до першого боса в грі на бекграунді можна побачити кілька моментів, де фактично можна помітити боса, навіть не знаючи, що це він. Наприклад, коли на фоні бігають представники місцевої фауни, в один момент їх здалека лякає щось невидиме.</em>

<img src="https://telegra.ph/file/713c9640198a2658a545d.png">

<em>В інших моментах можна відчути чиюсь присутність в одній з печер, але якщо почати йти далі — невидимий гігантський хвіст залізе назад в печеру, розплескуючи воду, яка з неї тече.</em>

<em>І коли Самус добирається до величезної печери, виявляється, що цей невидимий монстр весь час слідкував за нею і нарешті вирішив напасти. Після битви ж виясниться, що в нарості на хвості боса застряг предмет, який і дозволяв йому ставати невидимим. І Самус, вбивши його, поглинає цей предмет, після чого отримає такий же навик. Все це подано без єдиного слова, тільки візуальним сторітелінгом.</em>

<em>І схожих моментів у грі багато, що робить наратив видатним в моїх очах.</em>
<h3>--кінець спойлерів--</h3>
<h2>Причина третя: Візуал і звук</h2>
<img src="https://telegra.ph/file/090a8f318c02840cec578.png">

Підкріпляється такий наратив прекрасною (за мірками Nintendo Switch) графікою, неймовірною постановкою і дуже атмосферним саундтреком. Грати за Самус приємно ще й через її анімації. Мало того, що вони добре і красиво зроблені, так ще й в неї безліч контекстних анімацій. Наприклад, анімація сходження на невисокий поріг, те як вона ставить руку на стіни, коли підходить до них впритул, прицілювання в різні сторони та парирування в різних станах (в повітрі, на уступі і т.д.)..

Dread в цілому виглядає чудово. Дизайн костюмів Самус, ворогів, локацій і їх задників — просто неймовірні! Я вже мовчу про спецефекти і освітлення. Це просто треба бачити.

А я нагадаю, що навіть в портативному режимі гра йде в 60 fps.

Все це нагадує мені часи, коли діджитал художники малювали арти в стилі «що, якби метроїд вийшов зараз» з крутим освітленням і промальованим бекграундом.

<strong>Ось так виглядали ці арти:</strong>

<img src="https://telegra.ph/file/a01c607751b9155ee3ce5.png">

<img src="https://telegra.ph/file/5ce292d1028ddf9b8b4a3.png">

<strong>А так виглядає Dread: </strong>

<img src="https://telegra.ph/file/26dcfa2ebeb5741c9ddd2.png">

<img src="https://telegra.ph/file/734337b47aad4f467afb9.png">

<iframe width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/rGheQa040co" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe>

І це відчуття неможливо передати — побачити нову частину серії такою, якої ти завжди хотів її побачити.

Ще у грі плавні переходи з катсцен до геймплею і навпаки. Це не тільки йде на користь зануренню, але і просто круто відчувається. Наприклад, коли ти парируєш боса починається інтерактивна катсцена, в якій тобі все ще треба стріляти, чи парирувати наступні атаки.

Більше слів у мене на цей рахунок немає. Знімаю капелюха і вклоняюсь!
<h2>І головна причина: геймплейна формула</h2>
<img src="https://telegra.ph/file/74b1af2ceacffe2dc45b8.png">

Геймплейно Dread це 2д метроїд, тільки краще, більше, якісніше. Та ж концепція, але розумніший левел дизайн.

Я ні разу не застрягав в проходженні. І це при тому, що в грі немає маркерів з відміткою «тобі сюди». Світ побудований так, що хоч ти і не знаєш куди йти, гра все одно веде тебе. Ненав'язливо, використовуючи левел дизайн, візуал і наратив.

Сумарно навиків у Самус тут більше, вона стала рухливішою і завдяки цьому бої, як зі звичайними ворогами, так і з босами, тепер набагато цікавіші.

Особливо хочу відзначити босів. Вони дуже круто зрежисовані і з ними цікаво битись. Це більше не танкування дамагу і засипання босів ракетами, як було в попередніх частинах. Тепер це повноцінні босфайти. А який тут епічний фінальний бос... ух!

<img src="https://telegra.ph/file/f10f8cf1029bf0a888388.png">

Також, велика кількість нових навиків позитивно повпливала на бектрекінг та дослідження локацій, що є ключовою частиною геймплею ігор серії. Це стало робити набагато цікавіше, ніж раніше. Завдяки чому, я з радістю пройшов гру на 100% і зібрав усі апгрейди. А таке в інших іграх я роблю дуже рідко, так як зазвичай — це не дуже веселе заняття. Але в Dread мені було весело.

І ще пару слів про ЕММІ. Зіткнення з ними страшні і стресові. Якщо вам сподобались заскріптовані сцени переслідувань в Metroid Fusion — то незаскріптовані переслідування в Dread заставлять вас пищати від захвату (або від жаху).

<img src="https://telegra.ph/file/d7a874ff49b7d009a25c2.png">

 

Багатьох пригнічує те, що гра коротка, але я так не вважаю. На все проходження я потратив приблизно 15 годин (хоч у файлі збереження і написано 10).

<img src="https://telegra.ph/file/e19738ec0f511c78decf4.png">

І ні хвилини з цих 15-ти годин я не провів без задоволення. Як на мене, хай це будуть 15 насичених і цікавих годин геймплею, ніж 80-100 годин грінду і діалогів.
<h3>В цілому:</h3>
Мені дуже сподобався Dread. Тепер він став моєю улюбленою грою серії. Це те, чого я завжди хотів від серії. І це те, що я уявляв в тому випадку, якби Nintendo випустила нову частину в класичному стилі (маю на увазі, що це не новий номерний Metroid Prime).

І саме тому мені хочеться голосно послати на SR388 всіх тих, хто відкликається про Dread словами: «гра не стала переосмисленням серії» чи «не принесла нічого нового в жанр». Для тих, хто чекав подібного уже є трилогія Metroid Prime (нічого не маю проти прайма, навіть дуже його люблю). А знаючі фанати серії роками чекали на новий 2д метроїд. І ми його отримали!

Ось чому я вважаю, що Metroid Dread — ідеальне продовження серії! І я надіюсь, що після хороших продажів, Nintendo подарує нам ще хоча б одну завершальну (або ні), класичну частину Metroid.

<strong><em>See you next mission!</em></strong>

Більше текстів та іншого авторського контенту (подкасти, стріми) у моєму <a href="https://t.me/NerdCampfire" target="_blank" rel="noopener noreferrer">телеграм каналі</a>

<p>Я уже давно являюсь відданим фанатом серії Metroid. І хоча я грав тільки в першу частину трилогії Prime, всю основну серію 2D метроїдів я вже давно пройшов. А деякі з них — не один раз.</p><p>Тому скажу зразу: Dream мені дуже сильно сподобалась і я з абсолютною впевненістю можу сказати, що це ультимативний метроїд і найкраще продовження серії, яке тільки могло бути. Розберімося чому.</p><p><em>Хочу попередити, що в цьому тексті будуть незначні спойлери до перших годин гри.</em></p><h2>Причина перша: Самус</h2><p><img src="https://telegra.ph/file/be264ba39ff3f4be6ba22.png"></p><p>Головна героїня серії Metroid ще ніколи не була такою крутою, а що ще важливіше — живою.</p><p>Вона ще ніколи так не рухалась, не виглядала, не відчувалась в управлінні, як тут. Все в цьому персонажі чудово впливає на відчуття від гри, на геймплей і, що саме важливе, — на наратив.</p><p>Адже саме в Dread, найсильніше в серії, історія пов&#8217;язана з особистістю Самус. Вважаю видатним той факт, що її змогли розкрити як персонажа через її рухи, взаємодію зі світом гри та монологи інших персонажів.</p><p>Ви тільки подивіться, як вона впевнено поводиться в бою з першим босом при вчасному парируванні:</p><div class="embedded-video"><iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/8zwYQcqroUs" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe></div><p>Подивіться, як в її рухах і позах відчувається перевага над противником:</p><div class="embedded-video"><iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/YFqI7aXr9iQ" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe></div><h2>Причина друга: Наратив</h2><p><img src="https://telegra.ph/file/8253306e2c21131a84e90.png"></p><p>Історія в Metroid Dread побудована дуже розумно. Тут ви не побачите літрів сюжетної води, десятків годин діалогів та іншої нудьги.</p><p>Сюжет Metroid Dread подається двома способами (якщо не брати до уваги інтро з поясненням сюжету попередніх частин):</p><p><em><u>Монологи. Наприклад, коли Адам на ключових точках пояснює Самус що відбулось, чи що треба зробити. </u></em></p><p><em><u>Візуальний наратив. Він тут не тільки в катсценах, а і в геймплеї.</u></em></p><p>І другий спосіб полюбився мені найбільше, так як я обожнюю такі штуки і вважаю, що практично кожна гра, яка поважає себе і своїх гравців в однаковій мірі, і показує, і розказує.</p><p>І Metroid Dread просто прекрасно вміє показувати. На бекграундах, в геймплеї та в катсценах завжди відбувається щось, що розказує історію не використовуючи слів. Це працює на залученість, імерсивність і заставляє гравця вжитися в роль Самус, хоч він і бачить її зі сторони.</p><p>І таким способом гра створює моменти, які запам&#8217;ятовуються. Як, наприклад, цей:</p><div class="embedded-video"><iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/4lJQCcY0ZBI" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe></div><p>Чи цей:</p><div class="embedded-video"><iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/sT65E3t-iHA" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe></div><p>Розберу, для прикладу, частину першої локації та першого боса.</p><h3>&#8211;УВАГА! Попереду невеликі спойлери&#8211;</h3><p>По<em> дорозі до першого боса в грі на бекграунді можна побачити кілька моментів, де фактично можна помітити боса, навіть не знаючи, що це він. Наприклад, коли на фоні бігають представники місцевої фауни, в один момент їх здалека лякає щось невидиме.</em></p><p><img src="https://telegra.ph/file/713c9640198a2658a545d.png"></p><p><em>В інших моментах можна відчути чиюсь присутність в одній з печер, але якщо почати йти далі — невидимий гігантський хвіст залізе назад в печеру, розплескуючи воду, яка з неї тече.</em></p><p><em>І коли Самус добирається до величезної печери, виявляється, що цей невидимий монстр весь час слідкував за нею і нарешті вирішив напасти. Після битви ж виясниться, що в нарості на хвості боса застряг предмет, який і дозволяв йому ставати невидимим. І Самус, вбивши його, поглинає цей предмет, після чого отримає такий же навик. Все це подано без єдиного слова, тільки візуальним сторітелінгом.</em></p><p><em>І схожих моментів у грі багато, що робить наратив видатним в моїх очах.</em></p><h3>&#8211;кінець спойлерів&#8211;</h3><h2>Причина третя: Візуал і звук</h2><p><img src="https://telegra.ph/file/090a8f318c02840cec578.png"></p><p>Підкріпляється такий наратив прекрасною (за мірками Nintendo Switch) графікою, неймовірною постановкою і дуже атмосферним саундтреком. Грати за Самус приємно ще й через її анімації. Мало того, що вони добре і красиво зроблені, так ще й в неї безліч контекстних анімацій. Наприклад, анімація сходження на невисокий поріг, те як вона ставить руку на стіни, коли підходить до них впритул, прицілювання в різні сторони та парирування в різних станах (в повітрі, на уступі і т.д.)..</p><p>Dread в цілому виглядає чудово. Дизайн костюмів Самус, ворогів, локацій і їх задників — просто неймовірні! Я вже мовчу про спецефекти і освітлення. Це просто треба бачити.</p><p>А я нагадаю, що навіть в портативному режимі гра йде в 60 fps.</p><p>Все це нагадує мені часи, коли діджитал художники малювали арти в стилі «що, якби метроїд вийшов зараз» з крутим освітленням і промальованим бекграундом.</p><p><strong>Ось так виглядали ці арти:</strong></p><p><img src="https://telegra.ph/file/a01c607751b9155ee3ce5.png"></p><p><img src="https://telegra.ph/file/5ce292d1028ddf9b8b4a3.png"></p><p><strong>А так виглядає Dread: </strong></p><p><img src="https://telegra.ph/file/26dcfa2ebeb5741c9ddd2.png"></p><p><img src="https://telegra.ph/file/734337b47aad4f467afb9.png"></p><div class="embedded-video"><iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/rGheQa040co" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe></div><p>І це відчуття неможливо передати — побачити нову частину серії такою, якої ти завжди хотів її побачити.</p><p>Ще у грі плавні переходи з катсцен до геймплею і навпаки. Це не тільки йде на користь зануренню, але і просто круто відчувається. Наприклад, коли ти парируєш боса починається інтерактивна катсцена, в якій тобі все ще треба стріляти, чи парирувати наступні атаки.</p><p>Більше слів у мене на цей рахунок немає. Знімаю капелюха і вклоняюсь!</p><h2>І головна причина: геймплейна формула</h2><p><img src="https://telegra.ph/file/74b1af2ceacffe2dc45b8.png"></p><p>Геймплейно Dread це 2д метроїд, тільки краще, більше, якісніше. Та ж концепція, але розумніший левел дизайн.</p><p>Я ні разу не застрягав в проходженні. І це при тому, що в грі немає маркерів з відміткою «тобі сюди». Світ побудований так, що хоч ти і не знаєш куди йти, гра все одно веде тебе. Ненав&#8217;язливо, використовуючи левел дизайн, візуал і наратив.</p><p>Сумарно навиків у Самус тут більше, вона стала рухливішою і завдяки цьому бої, як зі звичайними ворогами, так і з босами, тепер набагато цікавіші.</p><p>Особливо хочу відзначити босів. Вони дуже круто зрежисовані і з ними цікаво битись. Це більше не танкування дамагу і засипання босів ракетами, як було в попередніх частинах. Тепер це повноцінні босфайти. А який тут епічний фінальний бос&#8230; ух!</p><p><img src="https://telegra.ph/file/f10f8cf1029bf0a888388.png"></p><p>Також, велика кількість нових навиків позитивно повпливала на бектрекінг та дослідження локацій, що є ключовою частиною геймплею ігор серії. Це стало робити набагато цікавіше, ніж раніше. Завдяки чому, я з радістю пройшов гру на 100% і зібрав усі апгрейди. А таке в інших іграх я роблю дуже рідко, так як зазвичай — це не дуже веселе заняття. Але в Dread мені було весело.</p><p>І ще пару слів про ЕММІ. Зіткнення з ними страшні і стресові. Якщо вам сподобались заскріптовані сцени переслідувань в Metroid Fusion — то незаскріптовані переслідування в Dread заставлять вас пищати від захвату (або від жаху).</p><p><img src="https://telegra.ph/file/d7a874ff49b7d009a25c2.png"></p><p> </p><p>Багатьох пригнічує те, що гра коротка, але я так не вважаю. На все проходження я потратив приблизно 15 годин (хоч у файлі збереження і написано 10).</p><p><img src="https://telegra.ph/file/e19738ec0f511c78decf4.png"></p><p>І ні хвилини з цих 15-ти годин я не провів без задоволення. Як на мене, хай це будуть 15 насичених і цікавих годин геймплею, ніж 80-100 годин грінду і діалогів.</p><h3>В цілому:</h3><p>Мені дуже сподобався Dread. Тепер він став моєю улюбленою грою серії. Це те, чого я завжди хотів від серії. І це те, що я уявляв в тому випадку, якби Nintendo випустила нову частину в класичному стилі (маю на увазі, що це не новий номерний Metroid Prime).</p><p>І саме тому мені хочеться голосно послати на SR388 всіх тих, хто відкликається про Dread словами: «гра не стала переосмисленням серії» чи «не принесла нічого нового в жанр». Для тих, хто чекав подібного уже є трилогія Metroid Prime (нічого не маю проти прайма, навіть дуже його люблю). А знаючі фанати серії роками чекали на новий 2д метроїд. І ми його отримали!</p><p>Ось чому я вважаю, що Metroid Dread — ідеальне продовження серії! І я надіюсь, що після хороших продажів, Nintendo подарує нам ще хоча б одну завершальну (або ні), класичну частину Metroid.</p><p><strong><em>See you next mission!</em></strong></p><p>Більше текстів та іншого авторського контенту (подкасти, стріми) у моєму <a href="https://t.me/NerdCampfire" target="_blank" rel="noopener noreferrer">телеграм каналі</a></p>

Розвіюємо міфи про те, що геймінг — це дитяча забавка. У рубриці ви прочитаєте огляди на ігри, знайдете гру на вечір у підбірках, дізнаєтеся цікаві факти про ігрову індустрію та зрозумієте, чому ігри заробляють більше за кіноіндустрію.

Ви можете стати спонсором цієї рубрики. Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a>.

Ігри

Я уже давно являюсь відданим фанатом серії Metroid. І хоча я грав тільки в першу частину трилогії Prime, всю основну серію 2D метроїдів я вже давно пройшов. А деякі з них — не один раз.

Тому скажу зразу: Dream мені дуже сильно сподобалась і я з абсолютною впевненістю можу сказати, що це ультимативний метроїд і найкраще продовження серії, яке тільки могло бути. Розберімося чому.

<em>Хочу попередити, що в цьому тексті будуть незначні спойлери до перших годин гри.</em>
<h2>Причина перша: Самус</h2>
<img src="https://telegra.ph/file/be264ba39ff3f4be6ba22.png" />

Головна героїня серії Metroid ще ніколи не була такою крутою, а що ще важливіше — живою.

Вона ще ніколи так не рухалась, не виглядала, не відчувалась в управлінні, як тут. Все в цьому персонажі чудово впливає на відчуття від гри, на геймплей і, що саме важливе, — на наратив.

Адже саме в Dread, найсильніше в серії, історія пов'язана з особистістю Самус. Вважаю видатним той факт, що її змогли розкрити як персонажа через її рухи, взаємодію зі світом гри та монологи інших персонажів.

Ви тільки подивіться, як вона впевнено поводиться в бою з першим босом при вчасному парируванні:

&lt;iframe width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/8zwYQcqroUs" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen&gt;&lt;/iframe&gt;

Подивіться, як в її рухах і позах відчувається перевага над противником:

&lt;iframe width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/YFqI7aXr9iQ" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen&gt;&lt;/iframe&gt;
<h2>Причина друга: Наратив</h2>
<img src="https://telegra.ph/file/8253306e2c21131a84e90.png" />

Історія в Metroid Dread побудована дуже розумно. Тут ви не побачите літрів сюжетної води, десятків годин діалогів та іншої нудьги.

Сюжет Metroid Dread подається двома способами (якщо не брати до уваги інтро з поясненням сюжету попередніх частин):

<em><u>Монологи. Наприклад, коли Адам на ключових точках пояснює Самус що відбулось, чи що треба зробити. </u></em>

<em><u>Візуальний наратив. Він тут не тільки в катсценах, а і в геймплеї.</u></em>

І другий спосіб полюбився мені найбільше, так як я обожнюю такі штуки і вважаю, що практично кожна гра, яка поважає себе і своїх гравців в однаковій мірі, і показує, і розказує.

І Metroid Dread просто прекрасно вміє показувати. На бекграундах, в геймплеї та в катсценах завжди відбувається щось, що розказує історію не використовуючи слів. Це працює на залученість, імерсивність і заставляє гравця вжитися в роль Самус, хоч він і бачить її зі сторони.

І таким способом гра створює моменти, які запам'ятовуються. Як, наприклад, цей:

&lt;iframe width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/4lJQCcY0ZBI" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen&gt;&lt;/iframe&gt;

Чи цей:

&lt;iframe width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/sT65E3t-iHA" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen&gt;&lt;/iframe&gt;

Розберу, для прикладу, частину першої локації та першого боса.
<h3>--УВАГА! Попереду невеликі спойлери--</h3>
По<em> дорозі до першого боса в грі на бекграунді можна побачити кілька моментів, де фактично можна помітити боса, навіть не знаючи, що це він. Наприклад, коли на фоні бігають представники місцевої фауни, в один момент їх здалека лякає щось невидиме.</em>

<img src="https://telegra.ph/file/713c9640198a2658a545d.png" />

<em>В інших моментах можна відчути чиюсь присутність в одній з печер, але якщо почати йти далі — невидимий гігантський хвіст залізе назад в печеру, розплескуючи воду, яка з неї тече.</em>

<em>І коли Самус добирається до величезної печери, виявляється, що цей невидимий монстр весь час слідкував за нею і нарешті вирішив напасти. Після битви ж виясниться, що в нарості на хвості боса застряг предмет, який і дозволяв йому ставати невидимим. І Самус, вбивши його, поглинає цей предмет, після чого отримає такий же навик. Все це подано без єдиного слова, тільки візуальним сторітелінгом.</em>

<em>І схожих моментів у грі багато, що робить наратив видатним в моїх очах.</em>
<h3>--кінець спойлерів--</h3>
<h2>Причина третя: Візуал і звук</h2>
<img src="https://telegra.ph/file/090a8f318c02840cec578.png" />

Підкріпляється такий наратив прекрасною (за мірками Nintendo Switch) графікою, неймовірною постановкою і дуже атмосферним саундтреком. Грати за Самус приємно ще й через її анімації. Мало того, що вони добре і красиво зроблені, так ще й в неї безліч контекстних анімацій. Наприклад, анімація сходження на невисокий поріг, те як вона ставить руку на стіни, коли підходить до них впритул, прицілювання в різні сторони та парирування в різних станах (в повітрі, на уступі і т.д.)..

Dread в цілому виглядає чудово. Дизайн костюмів Самус, ворогів, локацій і їх задників — просто неймовірні! Я вже мовчу про спецефекти і освітлення. Це просто треба бачити.

А я нагадаю, що навіть в портативному режимі гра йде в 60 fps.

Все це нагадує мені часи, коли діджитал художники малювали арти в стилі «що, якби метроїд вийшов зараз» з крутим освітленням і промальованим бекграундом.

<strong>Ось так виглядали ці арти:</strong>

<img src="https://telegra.ph/file/a01c607751b9155ee3ce5.png" />

<img src="https://telegra.ph/file/5ce292d1028ddf9b8b4a3.png" />

<strong>А так виглядає Dread: </strong>

<img src="https://telegra.ph/file/26dcfa2ebeb5741c9ddd2.png" />

<img src="https://telegra.ph/file/734337b47aad4f467afb9.png" />

&lt;iframe width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/rGheQa040co" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen&gt;&lt;/iframe&gt;

І це відчуття неможливо передати — побачити нову частину серії такою, якої ти завжди хотів її побачити.

Ще у грі плавні переходи з катсцен до геймплею і навпаки. Це не тільки йде на користь зануренню, але і просто круто відчувається. Наприклад, коли ти парируєш боса починається інтерактивна катсцена, в якій тобі все ще треба стріляти, чи парирувати наступні атаки.

Більше слів у мене на цей рахунок немає. Знімаю капелюха і вклоняюсь!
<h2>І головна причина: геймплейна формула</h2>
<img src="https://telegra.ph/file/74b1af2ceacffe2dc45b8.png" />

Геймплейно Dread це 2д метроїд, тільки краще, більше, якісніше. Та ж концепція, але розумніший левел дизайн.

Я ні разу не застрягав в проходженні. І це при тому, що в грі немає маркерів з відміткою «тобі сюди». Світ побудований так, що хоч ти і не знаєш куди йти, гра все одно веде тебе. Ненав'язливо, використовуючи левел дизайн, візуал і наратив.

Сумарно навиків у Самус тут більше, вона стала рухливішою і завдяки цьому бої, як зі звичайними ворогами, так і з босами, тепер набагато цікавіші.

Особливо хочу відзначити босів. Вони дуже круто зрежисовані і з ними цікаво битись. Це більше не танкування дамагу і засипання босів ракетами, як було в попередніх частинах. Тепер це повноцінні босфайти. А який тут епічний фінальний бос... ух!

<img src="https://telegra.ph/file/f10f8cf1029bf0a888388.png" />

Також, велика кількість нових навиків позитивно повпливала на бектрекінг та дослідження локацій, що є ключовою частиною геймплею ігор серії. Це стало робити набагато цікавіше, ніж раніше. Завдяки чому, я з радістю пройшов гру на 100% і зібрав усі апгрейди. А таке в інших іграх я роблю дуже рідко, так як зазвичай — це не дуже веселе заняття. Але в Dread мені було весело.

І ще пару слів про ЕММІ. Зіткнення з ними страшні і стресові. Якщо вам сподобались заскріптовані сцени переслідувань в Metroid Fusion — то незаскріптовані переслідування в Dread заставлять вас пищати від захвату (або від жаху).

<img src="https://telegra.ph/file/d7a874ff49b7d009a25c2.png" />

&nbsp;

Багатьох пригнічує те, що гра коротка, але я так не вважаю. На все проходження я потратив приблизно 15 годин (хоч у файлі збереження і написано 10).

<img src="https://telegra.ph/file/e19738ec0f511c78decf4.png" />

І ні хвилини з цих 15-ти годин я не провів без задоволення. Як на мене, хай це будуть 15 насичених і цікавих годин геймплею, ніж 80-100 годин грінду і діалогів.
<h3>В цілому:</h3>
Мені дуже сподобався Dread. Тепер він став моєю улюбленою грою серії. Це те, чого я завжди хотів від серії. І це те, що я уявляв в тому випадку, якби Nintendo випустила нову частину в класичному стилі (маю на увазі, що це не новий номерний Metroid Prime).

І саме тому мені хочеться голосно послати на SR388 всіх тих, хто відкликається про Dread словами: «гра не стала переосмисленням серії» чи «не принесла нічого нового в жанр». Для тих, хто чекав подібного уже є трилогія Metroid Prime (нічого не маю проти прайма, навіть дуже його люблю). А знаючі фанати серії роками чекали на новий 2д метроїд. І ми його отримали!

Ось чому я вважаю, що Metroid Dread — ідеальне продовження серії! І я надіюсь, що після хороших продажів, Nintendo подарує нам ще хоча б одну завершальну (або ні), класичну частину Metroid.

<strong><em>See you next mission!</em></strong>

Більше текстів та іншого авторського контенту (подкасти, стріми) у моєму <a href="https://t.me/NerdCampfire" target="_blank" rel="noopener noreferrer">телеграм каналі</a>

<p>Я уже давно являюсь відданим фанатом серії Metroid. І хоча я грав тільки в першу частину трилогії Prime, всю основну серію 2D метроїдів я вже давно пройшов. А деякі з них — не один раз.</p><p>Тому скажу зразу: Dream мені дуже сильно сподобалась і я з абсолютною впевненістю можу сказати, що це ультимативний метроїд і найкраще продовження серії, яке тільки могло бути. Розберімося чому.</p><p><em>Хочу попередити, що в цьому тексті будуть незначні спойлери до перших годин гри.</em></p><h2>Причина перша: Самус</h2><p><img src="https://telegra.ph/file/be264ba39ff3f4be6ba22.png" /></p><p>Головна героїня серії Metroid ще ніколи не була такою крутою, а що ще важливіше — живою.</p><p>Вона ще ніколи так не рухалась, не виглядала, не відчувалась в управлінні, як тут. Все в цьому персонажі чудово впливає на відчуття від гри, на геймплей і, що саме важливе, — на наратив.</p><p>Адже саме в Dread, найсильніше в серії, історія пов&#8217;язана з особистістю Самус. Вважаю видатним той факт, що її змогли розкрити як персонажа через її рухи, взаємодію зі світом гри та монологи інших персонажів.</p><p>Ви тільки подивіться, як вона впевнено поводиться в бою з першим босом при вчасному парируванні:</p><div class="embedded-video"><iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/8zwYQcqroUs" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe></div><p>Подивіться, як в її рухах і позах відчувається перевага над противником:</p><div class="embedded-video"><iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/YFqI7aXr9iQ" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe></div><h2>Причина друга: Наратив</h2><p><img src="https://telegra.ph/file/8253306e2c21131a84e90.png" /></p><p>Історія в Metroid Dread побудована дуже розумно. Тут ви не побачите літрів сюжетної води, десятків годин діалогів та іншої нудьги.</p><p>Сюжет Metroid Dread подається двома способами (якщо не брати до уваги інтро з поясненням сюжету попередніх частин):</p><p><em><u>Монологи. Наприклад, коли Адам на ключових точках пояснює Самус що відбулось, чи що треба зробити. </u></em></p><p><em><u>Візуальний наратив. Він тут не тільки в катсценах, а і в геймплеї.</u></em></p><p>І другий спосіб полюбився мені найбільше, так як я обожнюю такі штуки і вважаю, що практично кожна гра, яка поважає себе і своїх гравців в однаковій мірі, і показує, і розказує.</p><p>І Metroid Dread просто прекрасно вміє показувати. На бекграундах, в геймплеї та в катсценах завжди відбувається щось, що розказує історію не використовуючи слів. Це працює на залученість, імерсивність і заставляє гравця вжитися в роль Самус, хоч він і бачить її зі сторони.</p><p>І таким способом гра створює моменти, які запам&#8217;ятовуються. Як, наприклад, цей:</p><div class="embedded-video"><iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/4lJQCcY0ZBI" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe></div><p>Чи цей:</p><div class="embedded-video"><iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/sT65E3t-iHA" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe></div><p>Розберу, для прикладу, частину першої локації та першого боса.</p><h3>&#8211;УВАГА! Попереду невеликі спойлери&#8211;</h3><p>По<em> дорозі до першого боса в грі на бекграунді можна побачити кілька моментів, де фактично можна помітити боса, навіть не знаючи, що це він. Наприклад, коли на фоні бігають представники місцевої фауни, в один момент їх здалека лякає щось невидиме.</em></p><p><img src="https://telegra.ph/file/713c9640198a2658a545d.png" /></p><p><em>В інших моментах можна відчути чиюсь присутність в одній з печер, але якщо почати йти далі — невидимий гігантський хвіст залізе назад в печеру, розплескуючи воду, яка з неї тече.</em></p><p><em>І коли Самус добирається до величезної печери, виявляється, що цей невидимий монстр весь час слідкував за нею і нарешті вирішив напасти. Після битви ж виясниться, що в нарості на хвості боса застряг предмет, який і дозволяв йому ставати невидимим. І Самус, вбивши його, поглинає цей предмет, після чого отримає такий же навик. Все це подано без єдиного слова, тільки візуальним сторітелінгом.</em></p><p><em>І схожих моментів у грі багато, що робить наратив видатним в моїх очах.</em></p><h3>&#8211;кінець спойлерів&#8211;</h3><h2>Причина третя: Візуал і звук</h2><p><img src="https://telegra.ph/file/090a8f318c02840cec578.png" /></p><p>Підкріпляється такий наратив прекрасною (за мірками Nintendo Switch) графікою, неймовірною постановкою і дуже атмосферним саундтреком. Грати за Самус приємно ще й через її анімації. Мало того, що вони добре і красиво зроблені, так ще й в неї безліч контекстних анімацій. Наприклад, анімація сходження на невисокий поріг, те як вона ставить руку на стіни, коли підходить до них впритул, прицілювання в різні сторони та парирування в різних станах (в повітрі, на уступі і т.д.)..</p><p>Dread в цілому виглядає чудово. Дизайн костюмів Самус, ворогів, локацій і їх задників — просто неймовірні! Я вже мовчу про спецефекти і освітлення. Це просто треба бачити.</p><p>А я нагадаю, що навіть в портативному режимі гра йде в 60 fps.</p><p>Все це нагадує мені часи, коли діджитал художники малювали арти в стилі «що, якби метроїд вийшов зараз» з крутим освітленням і промальованим бекграундом.</p><p><strong>Ось так виглядали ці арти:</strong></p><p><img src="https://telegra.ph/file/a01c607751b9155ee3ce5.png" /></p><p><img src="https://telegra.ph/file/5ce292d1028ddf9b8b4a3.png" /></p><p><strong>А так виглядає Dread: </strong></p><p><img src="https://telegra.ph/file/26dcfa2ebeb5741c9ddd2.png" /></p><p><img src="https://telegra.ph/file/734337b47aad4f467afb9.png" /></p><div class="embedded-video"><iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/rGheQa040co" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe></div><p>І це відчуття неможливо передати — побачити нову частину серії такою, якої ти завжди хотів її побачити.</p><p>Ще у грі плавні переходи з катсцен до геймплею і навпаки. Це не тільки йде на користь зануренню, але і просто круто відчувається. Наприклад, коли ти парируєш боса починається інтерактивна катсцена, в якій тобі все ще треба стріляти, чи парирувати наступні атаки.</p><p>Більше слів у мене на цей рахунок немає. Знімаю капелюха і вклоняюсь!</p><h2>І головна причина: геймплейна формула</h2><p><img src="https://telegra.ph/file/74b1af2ceacffe2dc45b8.png" /></p><p>Геймплейно Dread це 2д метроїд, тільки краще, більше, якісніше. Та ж концепція, але розумніший левел дизайн.</p><p>Я ні разу не застрягав в проходженні. І це при тому, що в грі немає маркерів з відміткою «тобі сюди». Світ побудований так, що хоч ти і не знаєш куди йти, гра все одно веде тебе. Ненав&#8217;язливо, використовуючи левел дизайн, візуал і наратив.</p><p>Сумарно навиків у Самус тут більше, вона стала рухливішою і завдяки цьому бої, як зі звичайними ворогами, так і з босами, тепер набагато цікавіші.</p><p>Особливо хочу відзначити босів. Вони дуже круто зрежисовані і з ними цікаво битись. Це більше не танкування дамагу і засипання босів ракетами, як було в попередніх частинах. Тепер це повноцінні босфайти. А який тут епічний фінальний бос&#8230; ух!</p><p><img src="https://telegra.ph/file/f10f8cf1029bf0a888388.png" /></p><p>Також, велика кількість нових навиків позитивно повпливала на бектрекінг та дослідження локацій, що є ключовою частиною геймплею ігор серії. Це стало робити набагато цікавіше, ніж раніше. Завдяки чому, я з радістю пройшов гру на 100% і зібрав усі апгрейди. А таке в інших іграх я роблю дуже рідко, так як зазвичай — це не дуже веселе заняття. Але в Dread мені було весело.</p><p>І ще пару слів про ЕММІ. Зіткнення з ними страшні і стресові. Якщо вам сподобались заскріптовані сцени переслідувань в Metroid Fusion — то незаскріптовані переслідування в Dread заставлять вас пищати від захвату (або від жаху).</p><p><img src="https://telegra.ph/file/d7a874ff49b7d009a25c2.png" /></p><p>&nbsp;</p><p>Багатьох пригнічує те, що гра коротка, але я так не вважаю. На все проходження я потратив приблизно 15 годин (хоч у файлі збереження і написано 10).</p><p><img src="https://telegra.ph/file/e19738ec0f511c78decf4.png" /></p><p>І ні хвилини з цих 15-ти годин я не провів без задоволення. Як на мене, хай це будуть 15 насичених і цікавих годин геймплею, ніж 80-100 годин грінду і діалогів.</p><h3>В цілому:</h3><p>Мені дуже сподобався Dread. Тепер він став моєю улюбленою грою серії. Це те, чого я завжди хотів від серії. І це те, що я уявляв в тому випадку, якби Nintendo випустила нову частину в класичному стилі (маю на увазі, що це не новий номерний Metroid Prime).</p><p>І саме тому мені хочеться голосно послати на SR388 всіх тих, хто відкликається про Dread словами: «гра не стала переосмисленням серії» чи «не принесла нічого нового в жанр». Для тих, хто чекав подібного уже є трилогія Metroid Prime (нічого не маю проти прайма, навіть дуже його люблю). А знаючі фанати серії роками чекали на новий 2д метроїд. І ми його отримали!</p><p>Ось чому я вважаю, що Metroid Dread — ідеальне продовження серії! І я надіюсь, що після хороших продажів, Nintendo подарує нам ще хоча б одну завершальну (або ні), класичну частину Metroid.</p><p><strong><em>See you next mission!</em></strong></p><p>Більше текстів та іншого авторського контенту (подкасти, стріми) у моєму <a href="https://t.me/NerdCampfire" target="_blank" rel="noopener noreferrer">телеграм каналі</a></p>

👾 Чому Metroid Dread — ідеальне продовження серії. Огляд гри

<p>Коли релігія об'єднується з політикою, народжується інквізиція. А коли елементи з ігор серії Dark Souls поєднуються з жанром метроїдванія, народжується Blasphemous. Сумнівне твердження, бо особисто я не грав в жодну гру від FromSoftware — але ж усі так багато говорили про це! Що ж таке цей Blasphemous насправді? Гайда, розберемося!
</p><h3>По-перше, це красиво</h3>
Дійсно, велику частину задоволення Blasphemous надає через візуал. З перших секунд, як побачив головне меню, я зрозумів: так — це «моє»! А після знайомства з головним героєм та стартовою локацією остаточно впевнився, що хочу на власні очі побачити кожен провулок, куточок та приховану кімнату на цій заплутаній мапі. Це, без перебільшень, одна з найкрасивіших ігор, що мені траплялися. Гадаю, іспанці зі студії The Game Kitchen змогли створити таку красу саме тому, що спиралися на своє, рідне — гра наскрізь просякнута іспанською культурою, католицькими ідеями та темами, омажами на роботи відомих майстрів живопису, таких як Франсіско де Сурбаран чи Франсіско-Хосе де Гойя. Жалкую, що гра не вийшла у мої студентські часи — така була б тема для курсової!.. Хтозна, можливо, мені б не довелося ходити на перескладання іспиту з Історії мистецтв.

[cut_in_image_fullwidth img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/6272356bf3fe5_Cats_fighting.jpg" img_id="161674" title="Cats fighting by Francisco de Goya." subtitle="Наприклад, ось цих пухнастих бешкетників можна помітити на даху одного з домів у селищі Альберо."]

Чого я так зачепився за те, що іспанці зробили таку красу? Тому що команда змогла, зосередившись на своїй культурі, створити величний, цікавий та захопливий світ — світ, де цікаво як просто знаходитись, так і самостійно шукати та помічати якісь деталі. А тепер уявіть, якби українські розробники зробили те ж саме? Наш фольклор та культура — це ж справжнісінький скарб, ми маємо купу сюжетів, які можна перетворити на гру… Наприклад, як вам таке: екшн-платформер за мотивами «Intermezzo», де головний герой у фінальній сутичці шаблею відрубає голову жахливому створінню на ім’я «Людське горе»… Хех, трохи замріявся, але це непогана тема для іншого матеріалу! А можливо, навіть для інтерв’ю з нашими інді-розробниками… Та повертаємось до Blasphemous.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/6272359ec8a4b_1.jpg">
<h3>Меч, що рухає сюжет</h3>
Наш головний герой — безмовний грішник, якого всі звуть просто Каяний. Його шлях — це шлях відкуплення, шлях меча та крові. Blasphemous доволі сміливо ламає канони жанру метроїдванії. Звісно, наш протагоніст стає сильнішим у ході сюжету. Для цього тут є невелике дерево навичок, відкриваються нові «магічні» здібності та прийоми — але у грі немає десятків айтемів для вбивства ворогів, немає також і звичних для жанру предметів підтримки, і навіть класичний подвійний стрибок тут відсутній. Робить це гру нудною чи поганою — ні, не робить. Бо тут є інші цікаві предмети для посилення героя: намистини й серцевини для меча, котрі можна знайти у секретних кімнатах, де вони ретельно заховані, або отримати як винагороду за завершення побічних квестів. Намистини підсилюють Каяного та відкривають раніше недоступні шляхи, а серцевини меча надають значні бойові чи захисні бонуси, але при цьому залишають і якийсь негативний ефект… Мабуть, щоб ми не забували про тягар нашої провини.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/627235c89c2b5_2.jpg">

[blockquote_with_author name="" position="" content="Маю зауважити, якщо ви читали чи дивились якісь огляди в той час, коли гра тільки-но вийшла, то зараз вони не є актуальними. Працівники The Game Kitchen, певно, дуже прислуховувалися до відгуків, бо з часом у грі переробили декілька важливих механік та значно змінили баланс предметів."]

Ось чому саме меч є основою — бо тільки знахідки для його посилення та нові прийоми суттєво змінюють баланс у грі й дають змогу просуватися сюжетом. До речі, сама бойова система в Blasphemous дуже приємна, удари відчуваються на всі 100 відсотків, анімації приголомшують, а тутешні «фаталіті» є справжнім витвором піксельного мистецтва. А рубати тут є кого: літаючі голови, ожилі картини, злі черниці та криваві єпископи виконують роль пересічних ворогів, а величезні гротескні створіння, зовнішній вигляд яких є сумішшю церковних образів та готичних зображень з легенд та міфів — постають у якості босів. Ці битви ви запам'ятаєте надовго, будьте впевнені!

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/627235ee20381_3.jpg">
<h3>Що взагалі тут відбувається</h3>
Хто наш герой, ми вже з’ясували — мовчазний чолов'яга без справжнього імені, з дивним шоломом на голові. В його руках той самий меч, який, до речі, має власне ім’я — Mea Culpa, що перекладається як «Моя провина». Починається наш шлях на горі з мертвих тіл — це загиблі товариші нашого Каяного. Ми розуміємо, що тут була справжня битва, у якій живим залишився лише наш грішник. Далі ми зустрічаємо Деограсіаса, файного чоловіка, який проведе нас стежками темної та містичної Кастодії. Він розповість усе, що нам потрібно знати. А чого не розповість, то ми дізнаємося самі, не маленькі вже — бач, який ковпак! Деограсіас відправить нас до головної церкви, що називається Матір матерів, але спочатку… Спочатку треба буде зазирнути під кожний камінчик і дізнатися всі секрети, що сховали від нас розробники.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/6272360df3bba_4.jpg">

Сюжет у грі — це пишномовні діалоги, метафоричні вислови та моторошні історії простих людей, що постраждали від Дива, надприродної сили, яка повністю відображає суть висловлювання: «Будьте обережні зі своїми бажаннями — вони мають властивість збуватися». Для того, щоб розібратися в усіх тонкощах історії, доведеться докласти зусиль, проявити себе в різних якостях — ви маєте бути і бійцем, і кмітливим шукачем пригод. Але повірте, якщо гра вас зачепить, то вже й не відпустить! Я ніколи не думав, що з таким завзяттям буду шукати мощі, які «розповідають» історії тих, хто раніше жив у цьому світі.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62723622a046e_5.jpg">
<h3>Я побачив Blasphemous на розпродажі, що робити?</h3>
Кидайте купюри прямісінько в екран вашого ігрового пристрою! Я не жартую, під час знижок гра коштує десь 200 гривень, й будьте певні, вона варта цих грошей. Навіть якщо вам виявиться не до вподоби ігровий процес, ви все ж таки отримаєте насолоду від шикарного візуалу та саундтреку. А якщо гра зачепить вас так, як зачепила мене, й ви з головою поринете в цей світ — отримаєте у скарбничку ваших спогадів ще одну улюблену гру!

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/6272364b8b9fe_6.jpg">

А що ж там з елементами Dark Souls? Та кажу ж, поки не грав у жодну гру від «Фромів». Але у коментарях ви можете порадити, з якої з них краще почати знайомство з творчістю Міядзакі ;)

 

Підписуйтеся на мій Telegram канал — <a href="https://t.me/stanvisible" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong><em>STANVISIBLE</em></strong></a>! Українською про різні ґік штуки.

<p>Коли релігія об&#8217;єднується з політикою, народжується інквізиція. А коли елементи з ігор серії Dark Souls поєднуються з жанром метроїдванія, народжується Blasphemous. Сумнівне твердження, бо особисто я не грав в жодну гру від FromSoftware — але ж усі так багато говорили про це! Що ж таке цей Blasphemous насправді? Гайда, розберемося!</p><h3>По-перше, це красиво</h3><p>Дійсно, велику частину задоволення Blasphemous надає через візуал. З перших секунд, як побачив головне меню, я зрозумів: так — це «моє»! А після знайомства з головним героєм та стартовою локацією остаточно впевнився, що хочу на власні очі побачити кожен провулок, куточок та приховану кімнату на цій заплутаній мапі. Це, без перебільшень, одна з найкрасивіших ігор, що мені траплялися. Гадаю, іспанці зі студії The Game Kitchen змогли створити таку красу саме тому, що спиралися на своє, рідне — гра наскрізь просякнута іспанською культурою, католицькими ідеями та темами, омажами на роботи відомих майстрів живопису, таких як Франсіско де Сурбаран чи Франсіско-Хосе де Гойя. Жалкую, що гра не вийшла у мої студентські часи — така була б тема для курсової!.. Хтозна, можливо, мені б не довелося ходити на перескладання іспиту з Історії мистецтв.</p>	<div class="wp-caption full-screen  ">				<img src="/wp-content/uploads/2022/05/6272356bf3fe5_Cats_fighting.jpg">									<p class="wp-caption-text">					Наприклад, ось цих пухнастих бешкетників можна помітити на даху одного з домів у селищі Альберо. <b>Cats fighting by Francisco de Goya.</b>				</p>						</div><p>Чого я так зачепився за те, що іспанці зробили таку красу? Тому що команда змогла, зосередившись на своїй культурі, створити величний, цікавий та захопливий світ — світ, де цікаво як просто знаходитись, так і самостійно шукати та помічати якісь деталі. А тепер уявіть, якби українські розробники зробили те ж саме? Наш фольклор та культура — це ж справжнісінький скарб, ми маємо купу сюжетів, які можна перетворити на гру… Наприклад, як вам таке: екшн-платформер за мотивами «Intermezzo», де головний герой у фінальній сутичці шаблею відрубає голову жахливому створінню на ім’я «Людське горе»… Хех, трохи замріявся, але це непогана тема для іншого матеріалу! А можливо, навіть для інтерв’ю з нашими інді-розробниками… Та повертаємось до Blasphemous.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/05/6272359ec8a4b_1.jpg"></p><h3>Меч, що рухає сюжет</h3><p>Наш головний герой — безмовний грішник, якого всі звуть просто Каяний. Його шлях — це шлях відкуплення, шлях меча та крові. Blasphemous доволі сміливо ламає канони жанру метроїдванії. Звісно, наш протагоніст стає сильнішим у ході сюжету. Для цього тут є невелике дерево навичок, відкриваються нові «магічні» здібності та прийоми — але у грі немає десятків айтемів для вбивства ворогів, немає також і звичних для жанру предметів підтримки, і навіть класичний подвійний стрибок тут відсутній. Робить це гру нудною чи поганою — ні, не робить. Бо тут є інші цікаві предмети для посилення героя: намистини й серцевини для меча, котрі можна знайти у секретних кімнатах, де вони ретельно заховані, або отримати як винагороду за завершення побічних квестів. Намистини підсилюють Каяного та відкривають раніше недоступні шляхи, а серцевини меча надають значні бойові чи захисні бонуси, але при цьому залишають і якийсь негативний ефект… Мабуть, щоб ми не забували про тягар нашої провини.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/05/627235c89c2b5_2.jpg"></p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Маю зауважити, якщо ви читали чи дивились якісь огляди в той час, коли гра тільки-но вийшла, то зараз вони не є актуальними. Працівники The Game Kitchen, певно, дуже прислуховувалися до відгуків, бо з часом у грі переробили декілька важливих механік та значно змінили баланс предметів.</p>			</blockquote><p>Ось чому саме меч є основою — бо тільки знахідки для його посилення та нові прийоми суттєво змінюють баланс у грі й дають змогу просуватися сюжетом. До речі, сама бойова система в Blasphemous дуже приємна, удари відчуваються на всі 100 відсотків, анімації приголомшують, а тутешні «фаталіті» є справжнім витвором піксельного мистецтва. А рубати тут є кого: літаючі голови, ожилі картини, злі черниці та криваві єпископи виконують роль пересічних ворогів, а величезні гротескні створіння, зовнішній вигляд яких є сумішшю церковних образів та готичних зображень з легенд та міфів — постають у якості босів. Ці битви ви запам&#8217;ятаєте надовго, будьте впевнені!</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/05/627235ee20381_3.jpg"></p><h3>Що взагалі тут відбувається</h3><p>Хто наш герой, ми вже з’ясували — мовчазний чолов&#8217;яга без справжнього імені, з дивним шоломом на голові. В його руках той самий меч, який, до речі, має власне ім’я — Mea Culpa, що перекладається як «Моя провина». Починається наш шлях на горі з мертвих тіл — це загиблі товариші нашого Каяного. Ми розуміємо, що тут була справжня битва, у якій живим залишився лише наш грішник. Далі ми зустрічаємо Деограсіаса, файного чоловіка, який проведе нас стежками темної та містичної Кастодії. Він розповість усе, що нам потрібно знати. А чого не розповість, то ми дізнаємося самі, не маленькі вже — бач, який ковпак! Деограсіас відправить нас до головної церкви, що називається Матір матерів, але спочатку… Спочатку треба буде зазирнути під кожний камінчик і дізнатися всі секрети, що сховали від нас розробники.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/05/6272360df3bba_4.jpg"></p><p>Сюжет у грі — це пишномовні діалоги, метафоричні вислови та моторошні історії простих людей, що постраждали від Дива, надприродної сили, яка повністю відображає суть висловлювання: «Будьте обережні зі своїми бажаннями — вони мають властивість збуватися». Для того, щоб розібратися в усіх тонкощах історії, доведеться докласти зусиль, проявити себе в різних якостях — ви маєте бути і бійцем, і кмітливим шукачем пригод. Але повірте, якщо гра вас зачепить, то вже й не відпустить! Я ніколи не думав, що з таким завзяттям буду шукати мощі, які «розповідають» історії тих, хто раніше жив у цьому світі.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/05/62723622a046e_5.jpg"></p><h3>Я побачив Blasphemous на розпродажі, що робити?</h3><p>Кидайте купюри прямісінько в екран вашого ігрового пристрою! Я не жартую, під час знижок гра коштує десь 200 гривень, й будьте певні, вона варта цих грошей. Навіть якщо вам виявиться не до вподоби ігровий процес, ви все ж таки отримаєте насолоду від шикарного візуалу та саундтреку. А якщо гра зачепить вас так, як зачепила мене, й ви з головою поринете в цей світ — отримаєте у скарбничку ваших спогадів ще одну улюблену гру!</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/05/6272364b8b9fe_6.jpg"></p><p>А що ж там з елементами Dark Souls? Та кажу ж, поки не грав у жодну гру від «Фромів». Але у коментарях ви можете порадити, з якої з них краще почати знайомство з творчістю Міядзакі 😉</p><p> </p><p>Підписуйтеся на мій Telegram канал — <a href="https://t.me/stanvisible" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong><em>STANVISIBLE</em></strong></a>! Українською про різні ґік штуки.</p>

Коли релігія об'єднується з політикою, народжується інквізиція. А коли елементи з ігор серії Dark Souls поєднуються з жанром метроїдванія, народжується Blasphemous. Сумнівне твердження, бо особисто я не грав в жодну гру від FromSoftware — але ж усі так багато говорили про це! Що ж таке цей Blasphemous насправді? Гайда, розберемося!
<h3>По-перше, це красиво</h3>
Дійсно, велику частину задоволення Blasphemous надає через візуал. З перших секунд, як побачив головне меню, я зрозумів: так — це «моє»! А після знайомства з головним героєм та стартовою локацією остаточно впевнився, що хочу на власні очі побачити кожен провулок, куточок та приховану кімнату на цій заплутаній мапі. Це, без перебільшень, одна з найкрасивіших ігор, що мені траплялися. Гадаю, іспанці зі студії The Game Kitchen змогли створити таку красу саме тому, що спиралися на своє, рідне — гра наскрізь просякнута іспанською культурою, католицькими ідеями та темами, омажами на роботи відомих майстрів живопису, таких як Франсіско де Сурбаран чи Франсіско-Хосе де Гойя. Жалкую, що гра не вийшла у мої студентські часи — така була б тема для курсової!.. Хтозна, можливо, мені б не довелося ходити на перескладання іспиту з Історії мистецтв.

[cut_in_image_fullwidth img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/6272356bf3fe5_Cats_fighting.jpg" img_id="161674" title="Cats fighting by Francisco de Goya." subtitle="Наприклад, ось цих пухнастих бешкетників можна помітити на даху одного з домів у селищі Альберо."]

Чого я так зачепився за те, що іспанці зробили таку красу? Тому що команда змогла, зосередившись на своїй культурі, створити величний, цікавий та захопливий світ — світ, де цікаво як просто знаходитись, так і самостійно шукати та помічати якісь деталі. А тепер уявіть, якби українські розробники зробили те ж саме? Наш фольклор та культура — це ж справжнісінький скарб, ми маємо купу сюжетів, які можна перетворити на гру… Наприклад, як вам таке: екшн-платформер за мотивами «Intermezzo», де головний герой у фінальній сутичці шаблею відрубає голову жахливому створінню на ім’я «Людське горе»… Хех, трохи замріявся, але це непогана тема для іншого матеріалу! А можливо, навіть для інтерв’ю з нашими інді-розробниками… Та повертаємось до Blasphemous.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/6272359ec8a4b_1.jpg" />
<h3>Меч, що рухає сюжет</h3>
Наш головний герой — безмовний грішник, якого всі звуть просто Каяний. Його шлях — це шлях відкуплення, шлях меча та крові. Blasphemous доволі сміливо ламає канони жанру метроїдванії. Звісно, наш протагоніст стає сильнішим у ході сюжету. Для цього тут є невелике дерево навичок, відкриваються нові «магічні» здібності та прийоми — але у грі немає десятків айтемів для вбивства ворогів, немає також і звичних для жанру предметів підтримки, і навіть класичний подвійний стрибок тут відсутній. Робить це гру нудною чи поганою — ні, не робить. Бо тут є інші цікаві предмети для посилення героя: намистини й серцевини для меча, котрі можна знайти у секретних кімнатах, де вони ретельно заховані, або отримати як винагороду за завершення побічних квестів. Намистини підсилюють Каяного та відкривають раніше недоступні шляхи, а серцевини меча надають значні бойові чи захисні бонуси, але при цьому залишають і якийсь негативний ефект… Мабуть, щоб ми не забували про тягар нашої провини.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/627235c89c2b5_2.jpg" />

[blockquote_with_author name="" position="" content="Маю зауважити, якщо ви читали чи дивились якісь огляди в той час, коли гра тільки-но вийшла, то зараз вони не є актуальними. Працівники The Game Kitchen, певно, дуже прислуховувалися до відгуків, бо з часом у грі переробили декілька важливих механік та значно змінили баланс предметів."]

Ось чому саме меч є основою — бо тільки знахідки для його посилення та нові прийоми суттєво змінюють баланс у грі й дають змогу просуватися сюжетом. До речі, сама бойова система в Blasphemous дуже приємна, удари відчуваються на всі 100 відсотків, анімації приголомшують, а тутешні «фаталіті» є справжнім витвором піксельного мистецтва. А рубати тут є кого: літаючі голови, ожилі картини, злі черниці та криваві єпископи виконують роль пересічних ворогів, а величезні гротескні створіння, зовнішній вигляд яких є сумішшю церковних образів та готичних зображень з легенд та міфів — постають у якості босів. Ці битви ви запам'ятаєте надовго, будьте впевнені!

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/627235ee20381_3.jpg" />
<h3>Що взагалі тут відбувається</h3>
Хто наш герой, ми вже з’ясували — мовчазний чолов'яга без справжнього імені, з дивним шоломом на голові. В його руках той самий меч, який, до речі, має власне ім’я — Mea Culpa, що перекладається як «Моя провина». Починається наш шлях на горі з мертвих тіл — це загиблі товариші нашого Каяного. Ми розуміємо, що тут була справжня битва, у якій живим залишився лише наш грішник. Далі ми зустрічаємо Деограсіаса, файного чоловіка, який проведе нас стежками темної та містичної Кастодії. Він розповість усе, що нам потрібно знати. А чого не розповість, то ми дізнаємося самі, не маленькі вже — бач, який ковпак! Деограсіас відправить нас до головної церкви, що називається Матір матерів, але спочатку… Спочатку треба буде зазирнути під кожний камінчик і дізнатися всі секрети, що сховали від нас розробники.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/6272360df3bba_4.jpg" />

Сюжет у грі — це пишномовні діалоги, метафоричні вислови та моторошні історії простих людей, що постраждали від Дива, надприродної сили, яка повністю відображає суть висловлювання: «Будьте обережні зі своїми бажаннями — вони мають властивість збуватися». Для того, щоб розібратися в усіх тонкощах історії, доведеться докласти зусиль, проявити себе в різних якостях — ви маєте бути і бійцем, і кмітливим шукачем пригод. Але повірте, якщо гра вас зачепить, то вже й не відпустить! Я ніколи не думав, що з таким завзяттям буду шукати мощі, які «розповідають» історії тих, хто раніше жив у цьому світі.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62723622a046e_5.jpg" />
<h3>Я побачив Blasphemous на розпродажі, що робити?</h3>
Кидайте купюри прямісінько в екран вашого ігрового пристрою! Я не жартую, під час знижок гра коштує десь 200 гривень, й будьте певні, вона варта цих грошей. Навіть якщо вам виявиться не до вподоби ігровий процес, ви все ж таки отримаєте насолоду від шикарного візуалу та саундтреку. А якщо гра зачепить вас так, як зачепила мене, й ви з головою поринете в цей світ — отримаєте у скарбничку ваших спогадів ще одну улюблену гру!

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/6272364b8b9fe_6.jpg" />

А що ж там з елементами Dark Souls? Та кажу ж, поки не грав у жодну гру від «Фромів». Але у коментарях ви можете порадити, з якої з них краще почати знайомство з творчістю Міядзакі ;)

&nbsp;

Підписуйтеся на мій Telegram канал — <a href="https://t.me/stanvisible" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong><em>STANVISIBLE</em></strong></a>! Українською про різні ґік штуки.

<p>Коли релігія об&#8217;єднується з політикою, народжується інквізиція. А коли елементи з ігор серії Dark Souls поєднуються з жанром метроїдванія, народжується Blasphemous. Сумнівне твердження, бо особисто я не грав в жодну гру від FromSoftware — але ж усі так багато говорили про це! Що ж таке цей Blasphemous насправді? Гайда, розберемося!</p><h3>По-перше, це красиво</h3><p>Дійсно, велику частину задоволення Blasphemous надає через візуал. З перших секунд, як побачив головне меню, я зрозумів: так — це «моє»! А після знайомства з головним героєм та стартовою локацією остаточно впевнився, що хочу на власні очі побачити кожен провулок, куточок та приховану кімнату на цій заплутаній мапі. Це, без перебільшень, одна з найкрасивіших ігор, що мені траплялися. Гадаю, іспанці зі студії The Game Kitchen змогли створити таку красу саме тому, що спиралися на своє, рідне — гра наскрізь просякнута іспанською культурою, католицькими ідеями та темами, омажами на роботи відомих майстрів живопису, таких як Франсіско де Сурбаран чи Франсіско-Хосе де Гойя. Жалкую, що гра не вийшла у мої студентські часи — така була б тема для курсової!.. Хтозна, можливо, мені б не довелося ходити на перескладання іспиту з Історії мистецтв.</p>	<div class="wp-caption full-screen  ">				<img src="/wp-content/uploads/2022/05/6272356bf3fe5_Cats_fighting.jpg">									<p class="wp-caption-text">					Наприклад, ось цих пухнастих бешкетників можна помітити на даху одного з домів у селищі Альберо. <b>Cats fighting by Francisco de Goya.</b>				</p>						</div><p>Чого я так зачепився за те, що іспанці зробили таку красу? Тому що команда змогла, зосередившись на своїй культурі, створити величний, цікавий та захопливий світ — світ, де цікаво як просто знаходитись, так і самостійно шукати та помічати якісь деталі. А тепер уявіть, якби українські розробники зробили те ж саме? Наш фольклор та культура — це ж справжнісінький скарб, ми маємо купу сюжетів, які можна перетворити на гру… Наприклад, як вам таке: екшн-платформер за мотивами «Intermezzo», де головний герой у фінальній сутичці шаблею відрубає голову жахливому створінню на ім’я «Людське горе»… Хех, трохи замріявся, але це непогана тема для іншого матеріалу! А можливо, навіть для інтерв’ю з нашими інді-розробниками… Та повертаємось до Blasphemous.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/05/6272359ec8a4b_1.jpg" /></p><h3>Меч, що рухає сюжет</h3><p>Наш головний герой — безмовний грішник, якого всі звуть просто Каяний. Його шлях — це шлях відкуплення, шлях меча та крові. Blasphemous доволі сміливо ламає канони жанру метроїдванії. Звісно, наш протагоніст стає сильнішим у ході сюжету. Для цього тут є невелике дерево навичок, відкриваються нові «магічні» здібності та прийоми — але у грі немає десятків айтемів для вбивства ворогів, немає також і звичних для жанру предметів підтримки, і навіть класичний подвійний стрибок тут відсутній. Робить це гру нудною чи поганою — ні, не робить. Бо тут є інші цікаві предмети для посилення героя: намистини й серцевини для меча, котрі можна знайти у секретних кімнатах, де вони ретельно заховані, або отримати як винагороду за завершення побічних квестів. Намистини підсилюють Каяного та відкривають раніше недоступні шляхи, а серцевини меча надають значні бойові чи захисні бонуси, але при цьому залишають і якийсь негативний ефект… Мабуть, щоб ми не забували про тягар нашої провини.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/05/627235c89c2b5_2.jpg" /></p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Маю зауважити, якщо ви читали чи дивились якісь огляди в той час, коли гра тільки-но вийшла, то зараз вони не є актуальними. Працівники The Game Kitchen, певно, дуже прислуховувалися до відгуків, бо з часом у грі переробили декілька важливих механік та значно змінили баланс предметів.</p>			</blockquote><p>Ось чому саме меч є основою — бо тільки знахідки для його посилення та нові прийоми суттєво змінюють баланс у грі й дають змогу просуватися сюжетом. До речі, сама бойова система в Blasphemous дуже приємна, удари відчуваються на всі 100 відсотків, анімації приголомшують, а тутешні «фаталіті» є справжнім витвором піксельного мистецтва. А рубати тут є кого: літаючі голови, ожилі картини, злі черниці та криваві єпископи виконують роль пересічних ворогів, а величезні гротескні створіння, зовнішній вигляд яких є сумішшю церковних образів та готичних зображень з легенд та міфів — постають у якості босів. Ці битви ви запам&#8217;ятаєте надовго, будьте впевнені!</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/05/627235ee20381_3.jpg" /></p><h3>Що взагалі тут відбувається</h3><p>Хто наш герой, ми вже з’ясували — мовчазний чолов&#8217;яга без справжнього імені, з дивним шоломом на голові. В його руках той самий меч, який, до речі, має власне ім’я — Mea Culpa, що перекладається як «Моя провина». Починається наш шлях на горі з мертвих тіл — це загиблі товариші нашого Каяного. Ми розуміємо, що тут була справжня битва, у якій живим залишився лише наш грішник. Далі ми зустрічаємо Деограсіаса, файного чоловіка, який проведе нас стежками темної та містичної Кастодії. Він розповість усе, що нам потрібно знати. А чого не розповість, то ми дізнаємося самі, не маленькі вже — бач, який ковпак! Деограсіас відправить нас до головної церкви, що називається Матір матерів, але спочатку… Спочатку треба буде зазирнути під кожний камінчик і дізнатися всі секрети, що сховали від нас розробники.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/05/6272360df3bba_4.jpg" /></p><p>Сюжет у грі — це пишномовні діалоги, метафоричні вислови та моторошні історії простих людей, що постраждали від Дива, надприродної сили, яка повністю відображає суть висловлювання: «Будьте обережні зі своїми бажаннями — вони мають властивість збуватися». Для того, щоб розібратися в усіх тонкощах історії, доведеться докласти зусиль, проявити себе в різних якостях — ви маєте бути і бійцем, і кмітливим шукачем пригод. Але повірте, якщо гра вас зачепить, то вже й не відпустить! Я ніколи не думав, що з таким завзяттям буду шукати мощі, які «розповідають» історії тих, хто раніше жив у цьому світі.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/05/62723622a046e_5.jpg" /></p><h3>Я побачив Blasphemous на розпродажі, що робити?</h3><p>Кидайте купюри прямісінько в екран вашого ігрового пристрою! Я не жартую, під час знижок гра коштує десь 200 гривень, й будьте певні, вона варта цих грошей. Навіть якщо вам виявиться не до вподоби ігровий процес, ви все ж таки отримаєте насолоду від шикарного візуалу та саундтреку. А якщо гра зачепить вас так, як зачепила мене, й ви з головою поринете в цей світ — отримаєте у скарбничку ваших спогадів ще одну улюблену гру!</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/05/6272364b8b9fe_6.jpg" /></p><p>А що ж там з елементами Dark Souls? Та кажу ж, поки не грав у жодну гру від «Фромів». Але у коментарях ви можете порадити, з якої з них краще почати знайомство з творчістю Міядзакі 😉</p><p>&nbsp;</p><p>Підписуйтеся на мій Telegram канал — <a href="https://t.me/stanvisible" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong><em>STANVISIBLE</em></strong></a>! Українською про різні ґік штуки.</p>

⛪️ Покаяння, меч, істина. Blasphemous — огляд гри

<strong>У відео є легкі спойлери. </strong>🤫

Головний ідейний надихач "LAST OF US" — Ніл Дракман є сценаристом цього коміксу, фанати отримують своє фанатське задоволення від невеликого твору, який є приквелом оригінальної відеогри.

https://www.youtube.com/watch?v=seBzSS8NmEs

Дякую за перегляд мої чуваки та чувакеси, підписуйтесь на канал в YouTube та в соціальних мережах.

<p><strong>У відео є легкі спойлери. </strong>🤫</p><p>Головний ідейний надихач &#8220;LAST OF US&#8221; — Ніл Дракман є сценаристом цього коміксу, фанати отримують своє фанатське задоволення від невеликого твору, який є приквелом оригінальної відеогри.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/seBzSS8NmEs"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Дякую за перегляд мої чуваки та чувакеси, підписуйтесь на канал в YouTube та в соціальних мережах.</p>

<p>https://www.youtube.com/watch?v=seBzSS8NmEs</p>

photo_2022-04-29_16-10-51.jpg

u041eu0413u041bu042fu0414 u041au041eu041cu0406u041au0421u0410 "LAST OF US. u0410u041cu0415u0420u0418u041au0410u041du0421u042cu041au0406 u041cu0420u0406u0407"

u0417 u0447u043eu0433u043e u0432u0441u0435 u043fu043eu0447u0430u043bu043eu0441u044c u0443 u043cu043eu0442u043eu0440u043eu0448u043du043eu043cu0443 u0432u0441u0435u0441u0432u0456u0442u0456 u0432u0456u0434u0435u043eu0433u0440u0438 The Last of Us

Історія про те, як почались пригоди сміливої дівчинки у моторошному всесвіті відеогри The Last of Us

🧟‍♂️ Огляд комікса «The Last of Us. Американські мрії»

Огляд комікса «The Last of Us. Американські мрії»

<p><strong>u0423 u0432u0456u0434u0435u043e u0454 u043bu0435u0433u043au0456 u0441u043fu043eu0439u043bu0435u0440u0438. </strong>ud83eudd2b</p><p>u0413u043eu043bu043eu0432u043du0438u0439 u0456u0434u0435u0439u043du0438u0439 u043du0430u0434u0438u0445u0430u0447 "LAST OF US" - u041du0456u043b u0414u0440u0430u043au043cu0430u043d u0454 u0441u0446u0435u043du0430u0440u0438u0441u0442u043eu043c u0446u044cu043eu0433u043e u043au043eu043cu0456u043au0441u0430, u0444u0430u043du0430u0442u0438 u043eu0442u0440u0438u043cu0443u044eu0442u044c u0441u0432u043eu0454 u0444u0430u043du0430u0442u0441u044cu043au0435 u0437u0430u0434u043eu0432u043eu043bu0435u043du043du044f u0432u0456u0434 u043du0435 u0432u0435u043bu0438u043au043eu0433u043e u0442u0432u043eu0440u0443, u044fu043au0438u0439 u0454 u043fu0440u0438u043au0432u0435u043bu043eu043c u043eu0440u0438u0433u0456u043du0430u043bu044cu043du043eu0457 u0432u0456u0434u0435u043eu0433u0440u0438.</p><p>https://www.youtube.com/watch?v=seBzSS8NmEs</p><p>u0414u044fu043au0443u044e u0437u0430 u043fu0435u0440u0435u0433u043bu044fu0434 u043cu043eu0457 u0447u0443u0432u0430u043au0438 u0442u0430 u0447u0443u0432u0430u043au0435u0441u0438, u043fu0456u0434u043fu0438u0441u0443u0439u0442u0435u0441u044c u043du0430 u043au0430u043du0430u043b u0432 YouTube u0442u0430 u0432 u0441u043eu0446u0456u0430u043bu044cu043du0438u0445 u043cu0435u0440u0435u0436u0430u0445.</p>

u0406u0441u0442u043eu0440u0456u044f u043fu0440u043e u0442u0435, u044fu043a u043fu043eu0447u0430u043bu0438u0441u044c u043fu0440u0438u0433u043eu0434u0438 u0441u043cu0456u043bu0438u0432u043eu0457 u0434u0456u0432u0447u0438u043du043au0438 u0443 u043cu043eu0442u043eu0440u043eu0448u043du043eu043cu0443 u0432u0441u0435u0441u0432u0456u0442u0456 u0432u0456u0434u0435u043eu0433u0440u0438 The Last of Us

Огляд та аналіз трилогії Пісків Часу

⏳ Трилогія Prince of Persia: The Sands of Time, Warrior Within та The Two Thrones в 2022 році

⏳ Трилогія Prince of Persia в 2022 році

<h3>Вступ</h3>
Йой, наразі хотів би поговорити про одну з моїх улюблених частин чарівної серії відеоігор The Legend of Zelda, а саме Link's Awakening. На превеликий жаль, багато геймерів проходять повз «Пробудження Лінка», сприймаючи цю гру як чудернацький ремейк дивного експерименту з прадавніх часів, коли велика N ще не була такою великою, а портативними були не тільки консолі, а й самі гравці, що читають цей матеріал. І дійсно, Link's Awakening — це дивакувата суміш загадок, містичних історій та купи різноманітних ігрових механік. «Стоп, ці риси притаманні багатьом іграм цієї серії!» — скажете ви. Ваша правда, але! Завжди є отаке «але».

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/04/62625e2174f0d_1.jpg">
<h3>Світ та атмосфера</h3>
Можливо, хтось уже чув, що Такасі Тедзука, геймдизайнер, який працював над багатьма іграми серії, під час створення «Пробудження» надихався славнозвісним «Твін Піксом». Здавалося б, хіба можливо поєднати такі несумісні речі як пригодницька гра про хлопця в зеленому ковпаку та гостросюжетний детектив з алюзіями на кожному кроці?! Виявляється, можливо — треба лише мати таку «просту» річ як безмежний талант.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/04/62625ec65cd0b_2.jpg">

Світ гри The Legend of Zelda: Link's Awakening захоплює з перших хвилин: персонажі та вороги, діалоги та підказки, графічне оформлення — тут я вже маю на увазі саме ремейк 2019 року, — усе це створює синергію, коли кожна з дивних деталей є частиною одного цілого. Поселення, де починається наша пригода — найкраще місце, щоб це зрозуміти, адже діти, котрі грають неподалік, можуть розповісти, як робити ручний сейв у грі. Вони говорять це нам, гравцям, але самі не розуміють, про що йде мова. Хтось з інших мешканців може закинути якусь дивну фразу про майбутнє й коли це майбутнє настане, й ви здивуєтесь, що стежка сюжету вела вас сюди з самого початку. Є дивна лавка, де господар пропонує вам зіграти в гру з клешнею, під час якої ви маєте влучно схопити найцікавіший приз… Наче ви приїхали з батьками на базу відпочинку в Урзуф, але тепер вже самі платите за гру, щоб дістати щось цікавеньке. Проте шанс виграти тут набагато більший, ніж на узбережжі Азовського моря.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/04/62625ee8d40c9_3.jpg">
<h3>А яка ціль?</h3>
Хех, сюжет гри зможе вас здивувати. На перший погляд, це мила казочка, однак персонажі та діалоги між ними дарують безліч приємних емоцій та змушують вас бігти вперед після кожного нового данжу. Малеча Лінк потрапляє на острів Кохолінт, швидко дізнається, що єдиний вихід звідти це пробудження когось чи чогось на ім’я Риба вітрів — і пригода починається! Разом із Лінком ми розгадуємо загадки, стріляємо з лука, плаваємо, телепортуємо, шукаємо мушлі, а ще багато підриваємо: ворогів, двері таємних печер та підлогу, яка на повірку виявляється стелею прихованого поверху. Так, бомби в цій грі — дуже корисна річ!

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/04/62625f18c8e07_4.jpg">

Класичні для серії підземелля, де треба знаходити нове спорядження, а наприкінці битися з дивакуватим босом заради нового артефакту, виконані на височезному рівні. А якщо згадати, що сюжет та всі геймплейні механіки були вигадані більш ніж 25 років тому!.. Думка про це не дає мені спокою. Мабуть, це і є ознаки гри, що пройшла перевірку часом, а застарілим елементом тут є лише візуал — але зараз, у версії 2019 року, він теж виглядає неймовірно.
<h3>Візуал та звук</h3>
Ну що тут можна сказати? Вони чудові! Герої виглядають як ляльки, їх домівки, кущі та дерева теж нагадують іграшки, і все це, в поєднанні з містично-чарівним саундтреком, створює ту саму неймовірну атмосферу. Можливо, декому такі рішення художників можуть бути не до вподоби, але навряд чи такі гравці взагалі дочитали до цієї частини огляду. Зараз гра працює відмінно — жодних лагів чи просадів кадрів я не зустрів за всі 30 годин проходження.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/04/62625f4accfba_5.jpg">
<h3>Що маємо?</h3>
А маємо ми гру, яку можна назвати справжньою прихованою перлиною (збирайте мушлі!), гру, яка не стала хітом першого ешелону — але їй це й не було потрібно, адже це унікальний продукт свого часу, що здобув друге життя, та завдяки новому обличчю залишиться на довгі роки у серцях гравців. Наразі я впевнений, що саме у цю версію гри зможуть грати ще й мої діти. Ігри Nintendo дійсно не мають терміну придатності, а все, що їм дійсно потрібно — це невеличкий графічний стусан раз на 25 років!

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/04/626261d80add1_6.jpg">

Мій Telegram канал <a href="https://t.me/stanvisible" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong><em>STANVISIBLE</em></strong></a> українською про Nintendo та інші ґік штуки.

<h3>Вступ</h3><p>Йой, наразі хотів би поговорити про одну з моїх улюблених частин чарівної серії відеоігор The Legend of Zelda, а саме Link&#8217;s Awakening. На превеликий жаль, багато геймерів проходять повз «Пробудження Лінка», сприймаючи цю гру як чудернацький ремейк дивного експерименту з прадавніх часів, коли велика N ще не була такою великою, а портативними були не тільки консолі, а й самі гравці, що читають цей матеріал. І дійсно, Link&#8217;s Awakening — це дивакувата суміш загадок, містичних історій та купи різноманітних ігрових механік. «Стоп, ці риси притаманні багатьом іграм цієї серії!» — скажете ви. Ваша правда, але! Завжди є отаке «але».</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/04/62625e2174f0d_1.jpg"></p><h3>Світ та атмосфера</h3><p>Можливо, хтось уже чув, що Такасі Тедзука, геймдизайнер, який працював над багатьма іграми серії, під час створення «Пробудження» надихався славнозвісним «Твін Піксом». Здавалося б, хіба можливо поєднати такі несумісні речі як пригодницька гра про хлопця в зеленому ковпаку та гостросюжетний детектив з алюзіями на кожному кроці?! Виявляється, можливо — треба лише мати таку «просту» річ як безмежний талант.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/04/62625ec65cd0b_2.jpg"></p><p>Світ гри The Legend of Zelda: Link&#8217;s Awakening захоплює з перших хвилин: персонажі та вороги, діалоги та підказки, графічне оформлення — тут я вже маю на увазі саме ремейк 2019 року, — усе це створює синергію, коли кожна з дивних деталей є частиною одного цілого. Поселення, де починається наша пригода — найкраще місце, щоб це зрозуміти, адже діти, котрі грають неподалік, можуть розповісти, як робити ручний сейв у грі. Вони говорять це нам, гравцям, але самі не розуміють, про що йде мова. Хтось з інших мешканців може закинути якусь дивну фразу про майбутнє й коли це майбутнє настане, й ви здивуєтесь, що стежка сюжету вела вас сюди з самого початку. Є дивна лавка, де господар пропонує вам зіграти в гру з клешнею, під час якої ви маєте влучно схопити найцікавіший приз… Наче ви приїхали з батьками на базу відпочинку в Урзуф, але тепер вже самі платите за гру, щоб дістати щось цікавеньке. Проте шанс виграти тут набагато більший, ніж на узбережжі Азовського моря.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/04/62625ee8d40c9_3.jpg"></p><h3>А яка ціль?</h3><p>Хех, сюжет гри зможе вас здивувати. На перший погляд, це мила казочка, однак персонажі та діалоги між ними дарують безліч приємних емоцій та змушують вас бігти вперед після кожного нового данжу. Малеча Лінк потрапляє на острів Кохолінт, швидко дізнається, що єдиний вихід звідти це пробудження когось чи чогось на ім’я Риба вітрів — і пригода починається! Разом із Лінком ми розгадуємо загадки, стріляємо з лука, плаваємо, телепортуємо, шукаємо мушлі, а ще багато підриваємо: ворогів, двері таємних печер та підлогу, яка на повірку виявляється стелею прихованого поверху. Так, бомби в цій грі — дуже корисна річ!</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/04/62625f18c8e07_4.jpg"></p><p>Класичні для серії підземелля, де треба знаходити нове спорядження, а наприкінці битися з дивакуватим босом заради нового артефакту, виконані на височезному рівні. А якщо згадати, що сюжет та всі геймплейні механіки були вигадані більш ніж 25 років тому!.. Думка про це не дає мені спокою. Мабуть, це і є ознаки гри, що пройшла перевірку часом, а застарілим елементом тут є лише візуал — але зараз, у версії 2019 року, він теж виглядає неймовірно.</p><h3>Візуал та звук</h3><p>Ну що тут можна сказати? Вони чудові! Герої виглядають як ляльки, їх домівки, кущі та дерева теж нагадують іграшки, і все це, в поєднанні з містично-чарівним саундтреком, створює ту саму неймовірну атмосферу. Можливо, декому такі рішення художників можуть бути не до вподоби, але навряд чи такі гравці взагалі дочитали до цієї частини огляду. Зараз гра працює відмінно — жодних лагів чи просадів кадрів я не зустрів за всі 30 годин проходження.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/04/62625f4accfba_5.jpg"></p><h3>Що маємо?</h3><p>А маємо ми гру, яку можна назвати справжньою прихованою перлиною (збирайте мушлі!), гру, яка не стала хітом першого ешелону — але їй це й не було потрібно, адже це унікальний продукт свого часу, що здобув друге життя, та завдяки новому обличчю залишиться на довгі роки у серцях гравців. Наразі я впевнений, що саме у цю версію гри зможуть грати ще й мої діти. Ігри Nintendo дійсно не мають терміну придатності, а все, що їм дійсно потрібно — це невеличкий графічний стусан раз на 25 років!</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/04/626261d80add1_6.jpg"></p><p>Мій Telegram канал <a href="https://t.me/stanvisible" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong><em>STANVISIBLE</em></strong></a> українською про Nintendo та інші ґік штуки.</p>

<h3>Вступ</h3>
Йой, наразі хотів би поговорити про одну з моїх улюблених частин чарівної серії відеоігор The Legend of Zelda, а саме Link's Awakening. На превеликий жаль, багато геймерів проходять повз «Пробудження Лінка», сприймаючи цю гру як чудернацький ремейк дивного експерименту з прадавніх часів, коли велика N ще не була такою великою, а портативними були не тільки консолі, а й самі гравці, що читають цей матеріал. І дійсно, Link's Awakening — це дивакувата суміш загадок, містичних історій та купи різноманітних ігрових механік. «Стоп, ці риси притаманні багатьом іграм цієї серії!» — скажете ви. Ваша правда, але! Завжди є отаке «але».

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/04/62625e2174f0d_1.jpg" />
<h3>Світ та атмосфера</h3>
Можливо, хтось уже чув, що Такасі Тедзука, геймдизайнер, який працював над багатьма іграми серії, під час створення «Пробудження» надихався славнозвісним «Твін Піксом». Здавалося б, хіба можливо поєднати такі несумісні речі як пригодницька гра про хлопця в зеленому ковпаку та гостросюжетний детектив з алюзіями на кожному кроці?! Виявляється, можливо — треба лише мати таку «просту» річ як безмежний талант.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/04/62625ec65cd0b_2.jpg" />

Світ гри The Legend of Zelda: Link's Awakening захоплює з перших хвилин: персонажі та вороги, діалоги та підказки, графічне оформлення — тут я вже маю на увазі саме ремейк 2019 року, — усе це створює синергію, коли кожна з дивних деталей є частиною одного цілого. Поселення, де починається наша пригода — найкраще місце, щоб це зрозуміти, адже діти, котрі грають неподалік, можуть розповісти, як робити ручний сейв у грі. Вони говорять це нам, гравцям, але самі не розуміють, про що йде мова. Хтось з інших мешканців може закинути якусь дивну фразу про майбутнє й коли це майбутнє настане, й ви здивуєтесь, що стежка сюжету вела вас сюди з самого початку. Є дивна лавка, де господар пропонує вам зіграти в гру з клешнею, під час якої ви маєте влучно схопити найцікавіший приз… Наче ви приїхали з батьками на базу відпочинку в Урзуф, але тепер вже самі платите за гру, щоб дістати щось цікавеньке. Проте шанс виграти тут набагато більший, ніж на узбережжі Азовського моря.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/04/62625ee8d40c9_3.jpg" />
<h3>А яка ціль?</h3>
Хех, сюжет гри зможе вас здивувати. На перший погляд, це мила казочка, однак персонажі та діалоги між ними дарують безліч приємних емоцій та змушують вас бігти вперед після кожного нового данжу. Малеча Лінк потрапляє на острів Кохолінт, швидко дізнається, що єдиний вихід звідти це пробудження когось чи чогось на ім’я Риба вітрів — і пригода починається! Разом із Лінком ми розгадуємо загадки, стріляємо з лука, плаваємо, телепортуємо, шукаємо мушлі, а ще багато підриваємо: ворогів, двері таємних печер та підлогу, яка на повірку виявляється стелею прихованого поверху. Так, бомби в цій грі — дуже корисна річ!

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/04/62625f18c8e07_4.jpg" />

Класичні для серії підземелля, де треба знаходити нове спорядження, а наприкінці битися з дивакуватим босом заради нового артефакту, виконані на височезному рівні. А якщо згадати, що сюжет та всі геймплейні механіки були вигадані більш ніж 25 років тому!.. Думка про це не дає мені спокою. Мабуть, це і є ознаки гри, що пройшла перевірку часом, а застарілим елементом тут є лише візуал — але зараз, у версії 2019 року, він теж виглядає неймовірно.
<h3>Візуал та звук</h3>
Ну що тут можна сказати? Вони чудові! Герої виглядають як ляльки, їх домівки, кущі та дерева теж нагадують іграшки, і все це, в поєднанні з містично-чарівним саундтреком, створює ту саму неймовірну атмосферу. Можливо, декому такі рішення художників можуть бути не до вподоби, але навряд чи такі гравці взагалі дочитали до цієї частини огляду. Зараз гра працює відмінно — жодних лагів чи просадів кадрів я не зустрів за всі 30 годин проходження.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/04/62625f4accfba_5.jpg" />
<h3>Що маємо?</h3>
А маємо ми гру, яку можна назвати справжньою прихованою перлиною (збирайте мушлі!), гру, яка не стала хітом першого ешелону — але їй це й не було потрібно, адже це унікальний продукт свого часу, що здобув друге життя, та завдяки новому обличчю залишиться на довгі роки у серцях гравців. Наразі я впевнений, що саме у цю версію гри зможуть грати ще й мої діти. Ігри Nintendo дійсно не мають терміну придатності, а все, що їм дійсно потрібно — це невеличкий графічний стусан раз на 25 років!

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/04/626261d80add1_6.jpg" />

Мій Telegram канал <a href="https://t.me/stanvisible" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong><em>STANVISIBLE</em></strong></a> українською про Nintendo та інші ґік штуки.

<h3>Вступ</h3><p>Йой, наразі хотів би поговорити про одну з моїх улюблених частин чарівної серії відеоігор The Legend of Zelda, а саме Link&#8217;s Awakening. На превеликий жаль, багато геймерів проходять повз «Пробудження Лінка», сприймаючи цю гру як чудернацький ремейк дивного експерименту з прадавніх часів, коли велика N ще не була такою великою, а портативними були не тільки консолі, а й самі гравці, що читають цей матеріал. І дійсно, Link&#8217;s Awakening — це дивакувата суміш загадок, містичних історій та купи різноманітних ігрових механік. «Стоп, ці риси притаманні багатьом іграм цієї серії!» — скажете ви. Ваша правда, але! Завжди є отаке «але».</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/04/62625e2174f0d_1.jpg" /></p><h3>Світ та атмосфера</h3><p>Можливо, хтось уже чув, що Такасі Тедзука, геймдизайнер, який працював над багатьма іграми серії, під час створення «Пробудження» надихався славнозвісним «Твін Піксом». Здавалося б, хіба можливо поєднати такі несумісні речі як пригодницька гра про хлопця в зеленому ковпаку та гостросюжетний детектив з алюзіями на кожному кроці?! Виявляється, можливо — треба лише мати таку «просту» річ як безмежний талант.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/04/62625ec65cd0b_2.jpg" /></p><p>Світ гри The Legend of Zelda: Link&#8217;s Awakening захоплює з перших хвилин: персонажі та вороги, діалоги та підказки, графічне оформлення — тут я вже маю на увазі саме ремейк 2019 року, — усе це створює синергію, коли кожна з дивних деталей є частиною одного цілого. Поселення, де починається наша пригода — найкраще місце, щоб це зрозуміти, адже діти, котрі грають неподалік, можуть розповісти, як робити ручний сейв у грі. Вони говорять це нам, гравцям, але самі не розуміють, про що йде мова. Хтось з інших мешканців може закинути якусь дивну фразу про майбутнє й коли це майбутнє настане, й ви здивуєтесь, що стежка сюжету вела вас сюди з самого початку. Є дивна лавка, де господар пропонує вам зіграти в гру з клешнею, під час якої ви маєте влучно схопити найцікавіший приз… Наче ви приїхали з батьками на базу відпочинку в Урзуф, але тепер вже самі платите за гру, щоб дістати щось цікавеньке. Проте шанс виграти тут набагато більший, ніж на узбережжі Азовського моря.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/04/62625ee8d40c9_3.jpg" /></p><h3>А яка ціль?</h3><p>Хех, сюжет гри зможе вас здивувати. На перший погляд, це мила казочка, однак персонажі та діалоги між ними дарують безліч приємних емоцій та змушують вас бігти вперед після кожного нового данжу. Малеча Лінк потрапляє на острів Кохолінт, швидко дізнається, що єдиний вихід звідти це пробудження когось чи чогось на ім’я Риба вітрів — і пригода починається! Разом із Лінком ми розгадуємо загадки, стріляємо з лука, плаваємо, телепортуємо, шукаємо мушлі, а ще багато підриваємо: ворогів, двері таємних печер та підлогу, яка на повірку виявляється стелею прихованого поверху. Так, бомби в цій грі — дуже корисна річ!</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/04/62625f18c8e07_4.jpg" /></p><p>Класичні для серії підземелля, де треба знаходити нове спорядження, а наприкінці битися з дивакуватим босом заради нового артефакту, виконані на височезному рівні. А якщо згадати, що сюжет та всі геймплейні механіки були вигадані більш ніж 25 років тому!.. Думка про це не дає мені спокою. Мабуть, це і є ознаки гри, що пройшла перевірку часом, а застарілим елементом тут є лише візуал — але зараз, у версії 2019 року, він теж виглядає неймовірно.</p><h3>Візуал та звук</h3><p>Ну що тут можна сказати? Вони чудові! Герої виглядають як ляльки, їх домівки, кущі та дерева теж нагадують іграшки, і все це, в поєднанні з містично-чарівним саундтреком, створює ту саму неймовірну атмосферу. Можливо, декому такі рішення художників можуть бути не до вподоби, але навряд чи такі гравці взагалі дочитали до цієї частини огляду. Зараз гра працює відмінно — жодних лагів чи просадів кадрів я не зустрів за всі 30 годин проходження.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/04/62625f4accfba_5.jpg" /></p><h3>Що маємо?</h3><p>А маємо ми гру, яку можна назвати справжньою прихованою перлиною (збирайте мушлі!), гру, яка не стала хітом першого ешелону — але їй це й не було потрібно, адже це унікальний продукт свого часу, що здобув друге життя, та завдяки новому обличчю залишиться на довгі роки у серцях гравців. Наразі я впевнений, що саме у цю версію гри зможуть грати ще й мої діти. Ігри Nintendo дійсно не мають терміну придатності, а все, що їм дійсно потрібно — це невеличкий графічний стусан раз на 25 років!</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/04/626261d80add1_6.jpg" /></p><p>Мій Telegram канал <a href="https://t.me/stanvisible" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong><em>STANVISIBLE</em></strong></a> українською про Nintendo та інші ґік штуки.</p>

🗡 Найкраща нова стара The Legend of Zelda — огляд гри

<p>[cut_in_video_fullwidth video="" https://youtu.be/_54Y3NuXBBY="" title="u0410u043du0456u043cu0435 Goblin Slayer, u0442u0430 u0447u043eu043cu0443 u0440u0443u0441u0441u043au0456u0454 u0433u043eu0431u043bu0456u043du0438 16+" subtitle="u043eu0433u043bu044fu0434 u0430u043du0456u043cu0435 "u0423u0431u0438u0432u0446u044f u0413u043eu0431u043bu0456u043du0456u0432" u0432 u044fu043au0438u0439 u0442u0456u0441u043du043e u0432u043fu043bu0435u0442u0435u043du0456 u043fu043eu0440u0456u0432u043du044fu043du043du044f u043fu043eu0432u0435u0434u0456u043du043au0438 u0433u043eu0431u043bu0456u043du0456u0432 u0437 u043du0430u0448u0438u043cu0438 u0432u043eu0440u043eu0433u0430u043cu0438"]</p><p><br></p><p><br></p>

poglin.jpg

u0412u0456u0434u0435u043e u043eu0433u043bu044fu0434 u0430u043du0456u043cu0435 Goblin Slayer, u0442u0430 u0447u043eu043cu0443 u0440u0443u0441u0441u043au0456u0454 u0433u043eu0431u043bu0456u043du0438 16+

Подивитися трейлер нового серіалу від Netflix, дізнатися, де в Україні легально подивитися фільми та серіали, знайти цікаве кіно на вечір в одній з тематичних підбірок — все і більше тут. Також ми розкажемо про історію створення фільмів або серіалів та простими словами пояснимо, чому їм потрібно приділити час.

Кіно і серіали

<p style="text-align: center">Хочете стати спонсором іншої рубрики? Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a></p>

"u0423u0431u0438u0432u0446u044f u0413u043eu0431u043bu0456u043du0456u0432" u0430u043du0456u043cu0435 u044fu043au0435 u043du0456u044fu043a u043du0435 u0432u0438u0437u043du0430u0447u0438u0442u044cu0441u044f u043cu0456u0436 u0436u043eu0440u0441u0442u043eu043au0438u043c u0442u0435u043cu043du0438u043c u0444u0435u043du0442u0435u0437u0456 u0456 u0433u0430u0440u0435u043cu043du0438u043au043eu043c, u0430u043bu0435 u043cu0456u0439 u043eu0433u043bu044fu0434 u043du0435 u043fu0440u043e u0446u0435.u00a0

«Убивця Гоблінів» аніме яке ніяк не визначиться між жорстоким темним фентезі і гаремником, але мій огляд не про це.

🧟 Відео огляд аніме Goblin Slayer, та чому русскіє гобліни 16+

<p>[cut_in_video_fullwidth video="" https://youtu.be/_54Y3NuXBBY="" title="u0410u043du0456u043cu0435 Goblin Slayer, u0442u0430 u0447u043eu043cu0443 u0440u0443u0441u0441u043au0456u0454 u0433u043eu0431u043bu0456u043du0438 16+" subtitle="u043eu0433u043bu044fu0434 u0430u043du0456u043cu0435 "u0423u0431u0438u0432u0446u044f u0413u043eu0431u043bu0456u043du0456u0432" u0432 u044fu043au0438u0439 u0442u0456u0441u043du043e u0432u043fu043bu0435u0442u0435u043du0456 u043fu043eu0440u0456u0432u043du044fu043du043du044f u043fu043eu0432u0435u0434u0456u043du043au0438 u0433u043eu0431u043bu0456u043du0456u0432 u0437 u043du0430u0448u0438u043cu0438 u0432u043eu0440u043eu0433u0430u043cu0438"]</p><p><br></p>

<p>Сформований у 2019 році, гурт з маленького британського острова Вайт став одним із найбільш обговорюваних новачків року одразу після випуску першого синглу «Chaise Longue» в червні 2021 року. І саме цей запальний проривний хіт багато в чому задає настрій всій платівці.

[cut_in_video_fullwidth video="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/04/624fbef51d61e_Wet_Leg_-_Chaise_Longue_(Official_Video).mp4" video_id="159507" title="" subtitle=""]

Уважний слухач неодмінно знайде в дебютному альбомі Wet Leg вплив інді-року, що вже став у певному сенсі класикою. Напевне не дарма вони зрештою опинилися підписаними на лейбл Domino Records, головними зірками якого є Arctic Monkeys та Franz Ferdinand, адже це буквально осучаснена суміш цих гуртів у дівочому втіленні. У цьому гурті присутня таке ж щось захопливо-магічне, щось трішки дивне, що дозволяє говорити про Wet Leg як про одне з найяскравіших явищ у британському інді-році сучасності.

Втім, дебютну роботу дівчат не можна назвати ані вторинною, ані застарілою. Це — неймовірно «заразлива» та «гостра» яскрава музика, яка з перших секунд звучання підкуповує слухача інтимністю стилю написання, його прямотою та прямолінійністю. Але й найвідвертіші моменти лірики тут не виглядають вульгарними. Навпаки — на перший погляд грайлива лірика здається смішною в своєму абсурді, але за ним стоїть не що інше, як рефлексія молоді, що відчуває себе такою, що опинилася не у той час не в тому місці, що відчуває самотність, робить помилки та розчаровується, але не втрачає оптимізму. Це – нагадування про те, що в житті може та повинне бути місце для веселощів навіть у складні часи.

<strong>8,5 / 10 </strong>від мене.

Послухати можна тут: <a href="https://album.link/ua/i/1594742869" target="_blank" rel="noopener noreferrer">album.link</a>

Неодмінно діліться своїми враженнями від прослуханого в коментарях 😉.</p>

<p>Сформований у 2019 році, гурт з маленького британського острова Вайт став одним із найбільш обговорюваних новачків року одразу після випуску першого синглу «Chaise Longue» в червні 2021 року. І саме цей запальний проривний хіт багато в чому задає настрій всій платівці.</p>	<div class="wp-caption full-screen">		<video src="/wp-content/uploads/2022/04/624fbef51d61e_Wet_Leg_-_Chaise_Longue_(Official_Video).mp4" autoplay muted loop playsinline></video>			</div><p>Уважний слухач неодмінно знайде в дебютному альбомі Wet Leg вплив інді-року, що вже став у певному сенсі класикою. Напевне не дарма вони зрештою опинилися підписаними на лейбл Domino Records, головними зірками якого є Arctic Monkeys та Franz Ferdinand, адже це буквально осучаснена суміш цих гуртів у дівочому втіленні. У цьому гурті присутня таке ж щось захопливо-магічне, щось трішки дивне, що дозволяє говорити про Wet Leg як про одне з найяскравіших явищ у британському інді-році сучасності.</p><p>Втім, дебютну роботу дівчат не можна назвати ані вторинною, ані застарілою. Це — неймовірно «заразлива» та «гостра» яскрава музика, яка з перших секунд звучання підкуповує слухача інтимністю стилю написання, його прямотою та прямолінійністю. Але й найвідвертіші моменти лірики тут не виглядають вульгарними. Навпаки — на перший погляд грайлива лірика здається смішною в своєму абсурді, але за ним стоїть не що інше, як рефлексія молоді, що відчуває себе такою, що опинилася не у той час не в тому місці, що відчуває самотність, робить помилки та розчаровується, але не втрачає оптимізму. Це – нагадування про те, що в житті може та повинне бути місце для веселощів навіть у складні часи.</p><p><strong>8,5 / 10 </strong>від мене.</p><p>Послухати можна тут: <a href="https://album.link/ua/i/1594742869" target="_blank" rel="noopener noreferrer">album.link</a></p><p>Неодмінно діліться своїми враженнями від прослуханого в коментарях 😉.</p>

<p>u0421u0444u043eu0440u043cu043eu0432u0430u043du0438u0439 u0443 2019 u0440u043eu0446u0456, u0433u0443u0440u0442 u0437 u043cu0430u043bu0435u043du044cu043au043eu0433u043e u0431u0440u0438u0442u0430u043du0441u044cu043au043eu0433u043e u043eu0441u0442u0440u043eu0432u0430 u0412u0430u0439u0442 u0441u0442u0430u0432 u043eu0434u043du0438u043c u0456u0437 u043du0430u0439u0431u0456u043bu044cu0448 u043eu0431u0433u043eu0432u043eu0440u044eu0432u0430u043du0438u0445 u043du043eu0432u0430u0447u043au0456u0432 u0440u043eu043au0443 u043eu0434u0440u0430u0437u0443 u043fu0456u0441u043bu044f u0432u0438u043fu0443u0441u043au0443 u043fu0435u0440u0448u043eu0433u043e u0441u0438u043du0433u043bu0443 u00abChaise Longueu00bb u0432 u0447u0435u0440u0432u043du0456 2021 u0440u043eu043au0443. u0406 u0441u0430u043cu0435 u0446u0435u0439 u0437u0430u043fu0430u043bu044cu043du0438u0439 u043fu0440u043eu0440u0438u0432u043du0438u0439 u0445u0456u0442 u0431u0430u0433u0430u0442u043e u0432 u0447u043eu043cu0443 u0437u0430u0434u0430u0454 u043du0430u0441u0442u0440u0456u0439 u0432u0441u0456u0439 u043fu043bu0430u0442u0456u0432u0446u0456.</p><p>[cut_in_video_fullwidth video="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/04/624fbef51d61e_Wet_Leg_-_Chaise_Longue_(Official_Video).mp4" video_id="159507" title="" subtitle=""]</p><p>u0423u0432u0430u0436u043du0438u0439 u0441u043bu0443u0445u0430u0447 u043du0435u043eu0434u043cu0456u043du043du043e u0437u043du0430u0439u0434u0435 u0432 u0434u0435u0431u044eu0442u043du043eu043cu0443 u0430u043bu044cu0431u043eu043cu0456 Wet Leg u0432u043fu043bu0438u0432 u0456u043du0434u0456-u0440u043eu043au0443, u0449u043e u0432u0436u0435 u0441u0442u0430u0432 u0443 u043fu0435u0432u043du043eu043cu0443 u0441u0435u043du0441u0456 u043au043bu0430u0441u0438u043au043eu044e. u041du0430u043fu0435u0432u043du0435 u043du0435 u0434u0430u0440u043cu0430 u0432u043eu043du0438 u0437u0440u0435u0448u0442u043eu044e u043eu043fu0438u043du0438u043bu0438u0441u044f u043fu0456u0434u043fu0438u0441u0430u043du0438u043cu0438 u043du0430 u043bu0435u0439u0431u043b Domino Records, u0433u043eu043bu043eu0432u043du0438u043cu0438 u0437u0456u0440u043au0430u043cu0438 u044fu043au043eu0433u043e u0454 Arctic Monkeys u0442u0430 Franz Ferdinand, u0430u0434u0436u0435 u0446u0435 u0431u0443u043au0432u0430u043bu044cu043du043e u043eu0441u0443u0447u0430u0441u043du0435u043du0430 u0441u0443u043cu0456u0448 u0446u0438u0445 u0433u0443u0440u0442u0456u0432 u0443 u0434u0456u0432u043eu0447u043eu043cu0443 u0432u0442u0456u043bu0435u043du043du0456. u0423 u0446u044cu043eu043cu0443 u0433u0443u0440u0442u0456 u043fu0440u0438u0441u0443u0442u043du044f u0442u0430u043au0435 u0436 u0449u043eu0441u044c u0437u0430u0445u043eu043fu043bu0438u0432u043e-u043cu0430u0433u0456u0447u043du0435, u0449u043eu0441u044c u0442u0440u0456u0448u043au0438 u0434u0438u0432u043du0435, u0449u043e u0434u043eu0437u0432u043eu043bu044fu0454 u0433u043eu0432u043eu0440u0438u0442u0438 u043fu0440u043e Wet Leg u044fu043a u043fu0440u043e u043eu0434u043du0435 u0437 u043du0430u0439u044fu0441u043au0440u0430u0432u0456u0448u0438u0445 u044fu0432u0438u0449 u0443 u0431u0440u0438u0442u0430u043du0441u044cu043au043eu043cu0443 u0456u043du0434u0456-u0440u043eu0446u0456 u0441u0443u0447u0430u0441u043du043eu0441u0442u0456. </p><p>u0412u0442u0456u043c, u0434u0435u0431u044eu0442u043du0443 u0440u043eu0431u043eu0442u0443 u0434u0456u0432u0447u0430u0442 u043du0435 u043cu043eu0436u043du0430 u043du0430u0437u0432u0430u0442u0438 u0430u043du0456 u0432u0442u043eu0440u0438u043du043du043eu044e, u0430u043du0456 u0437u0430u0441u0442u0430u0440u0456u043bu043eu044e. u0426u0435 u2013 u043du0435u0439u043cu043eu0432u0456u0440u043du043e u00abu0437u0430u0440u0430u0437u043bu0438u0432u0430u00bb u0442u0430 u00abu0433u043eu0441u0442u0440u0430u00bb u044fu0441u043au0440u0430u0432u0430 u043cu0443u0437u0438u043au0430, u044fu043au0430 u0437 u043fu0435u0440u0448u0438u0445 u0441u0435u043au0443u043du0434 u0437u0432u0443u0447u0430u043du043du044f u043fu0456u0434u043au0443u043fu043eu0432u0443u0454 u0441u043bu0443u0445u0430u0447u0430 u0456u043du0442u0438u043cu043du0456u0441u0442u044e u0441u0442u0438u043bu044e u043du0430u043fu0438u0441u0430u043du043du044f, u0439u043eu0433u043e u043fu0440u044fu043cu043eu0442u043eu044e u0442u0430 u043fu0440u044fu043cu043eu043bu0456u043du0456u0439u043du0456u0441u0442u044e. u0410u043bu0435 u0439 u043du0430u0439u0432u0456u0434u0432u0435u0440u0442u0456u0448u0456 u043cu043eu043cu0435u043du0442u0438 u043bu0456u0440u0438u043au0438 u0442u0443u0442 u043du0435 u0432u0438u0433u043bu044fu0434u0430u044eu0442u044c u0432u0443u043bu044cu0433u0430u0440u043du0438u043cu0438. u041du0430u0432u043fu0430u043au0438 u2013 u043du0430 u043fu0435u0440u0448u0438u0439 u043fu043eu0433u043bu044fu0434 u0433u0440u0430u0439u043bu0438u0432u0430 u043bu0456u0440u0438u043au0430 u0437u0434u0430u0454u0442u044cu0441u044f u0441u043cu0456u0448u043du043eu044e u0432 u0441u0432u043eu0454u043cu0443 u0430u0431u0441u0443u0440u0434u0456, u0430u043bu0435 u0437u0430 u043du0438u043c u0441u0442u043eu0457u0442u044c u043du0435 u0449u043e u0456u043du0448u0435, u044fu043a u0440u0435u0444u043bu0435u043au0441u0456u044f u043cu043eu043bu043eu0434u0456, u0449u043e u0432u0456u0434u0447u0443u0432u0430u0454 u0441u0435u0431u0435 u0442u0430u043au043eu044e, u0449u043e u043eu043fu0438u043du0438u043bu0430u0441u044f u043du0435 u0443 u0442u043eu0439 u0447u0430u0441 u043du0435 u0432 u0442u043eu043cu0443 u043cu0456u0441u0446u0456, u0449u043e u0432u0456u0434u0447u0443u0432u0430u0454 u0441u0430u043cu043eu0442u043du0456u0441u0442u044c, u0440u043eu0431u0438u0442u044c u043fu043eu043cu0438u043bu043au0438 u0442u0430 u0440u043eu0437u0447u0430u0440u043eu0432u0443u0454u0442u044cu0441u044f, u0430u043bu0435 u043du0435 u0432u0442u0440u0430u0447u0430u0454 u043eu043fu0442u0438u043cu0456u0437u043cu0443. u0426u0435 u2013 u043du0430u0433u0430u0434u0443u0432u0430u043du043du044f u043fu0440u043e u0442u0435, u0449u043e u0432 u0436u0438u0442u0442u0456 u043cu043eu0436u0435 u0442u0430 u043fu043eu0432u0438u043du043du0435 u0431u0443u0442u0438 u043cu0456u0441u0446u0435 u0434u043bu044f u0432u0435u0441u0435u043bu043eu0449u0456u0432 u043du0430u0432u0456u0442u044c u0443 u0441u043au043bu0430u0434u043du0456 u0447u0430u0441u0438.&nbsp;</p><p><strong>8,5 / 10 </strong>u0432u0456u0434 u043cu0435u043du0435.</p><p>u041fu043eu0441u043bu0443u0445u0430u0442u0438 u043cu043eu0436u043du0430 u0442u0443u0442: <a href="https://album.link/ua/i/1594742869" rel="noopener noreferrer" target="_blank">https://album.link/ua/i/1594742869</a></p><p> u041du0435u043eu0434u043cu0456u043du043du043e u0434u0456u043bu0456u0442u044cu0441u044f u0441u0432u043eu0457u043cu0438 u0432u0440u0430u0436u0435u043du043du044fu043cu0438 u0432u0456u0434 u043fu0440u043eu0441u043bu0443u0445u0430u043du043eu0433u043e u0432 u043au043eu043cu0435u043du0442u0430u0440u044fu0445 ud83dude09. </p>

share.jpg

Wet Leg u2013 Wet Leg: u043eu0433u043bu044fu0434 u0430u043bu044cu0431u043eu043cu0443

Все цікаве зі світу музики. Останні новини зі світу українською та світової музики, огляди альбомів, Історії пісень, тематичні плейлисти, а також багато-багато обговорень.

Музика

u0417u0443u0445u0432u0430u043bu0430, u0441u043cu0456u043bu0438u0432u0430, u0432u0435u0441u0435u043bu0430 u0442u0430 u0440u043eu0437u0443u043cu043du0430 u0434u0435u0431u044eu0442u043du0430 u0440u043eu0431u043eu0442u0430.

Зухвала, смілива, весела та розумна дебютна робота.

Сформований у 2019 році, гурт з маленького британського острова Вайт став одним із найбільш обговорюваних новачків року одразу після випуску першого синглу «Chaise Longue» в червні 2021 року. І саме цей запальний проривний хіт багато в чому задає настрій всій платівці.

[cut_in_video_fullwidth video="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/04/624fbef51d61e_Wet_Leg_-_Chaise_Longue_(Official_Video).mp4" video_id="159507" title="" subtitle=""]

Уважний слухач неодмінно знайде в дебютному альбомі Wet Leg вплив інді-року, що вже став у певному сенсі класикою. Напевне не дарма вони зрештою опинилися підписаними на лейбл Domino Records, головними зірками якого є Arctic Monkeys та Franz Ferdinand, адже це буквально осучаснена суміш цих гуртів у дівочому втіленні. У цьому гурті присутня таке ж щось захопливо-магічне, щось трішки дивне, що дозволяє говорити про Wet Leg як про одне з найяскравіших явищ у британському інді-році сучасності.

Втім, дебютну роботу дівчат не можна назвати ані вторинною, ані застарілою. Це — неймовірно «заразлива» та «гостра» яскрава музика, яка з перших секунд звучання підкуповує слухача інтимністю стилю написання, його прямотою та прямолінійністю. Але й найвідвертіші моменти лірики тут не виглядають вульгарними. Навпаки — на перший погляд грайлива лірика здається смішною в своєму абсурді, але за ним стоїть не що інше, як рефлексія молоді, що відчуває себе такою, що опинилася не у той час не в тому місці, що відчуває самотність, робить помилки та розчаровується, але не втрачає оптимізму. Це – нагадування про те, що в житті може та повинне бути місце для веселощів навіть у складні часи.

<strong>8,5 / 10 </strong>від мене.

Послухати можна тут: <a href="https://album.link/ua/i/1594742869" target="_blank" rel="noopener noreferrer">album.link</a>

Неодмінно діліться своїми враженнями від прослуханого в коментарях 😉.

🧁 Wet Leg — Wet Leg: огляд альбому

Огляд та аналіз дискографії легенд ню-металу

🌽 Значущість Korn для металічної сцени

Огляд та аналіз дискографії легенд готичного дум-металу

🎧 Як Paradise Lost випередили час

Розглянемо як розвивався напрямок одиночного режиму в одній з найкращих серій онлайнових шутерів.

🚜 Battlefield на полі бою одиночної кампанії

Яким бачив сценарій Хідео Кодзіма?

💣 Розбір сюжету Metal Gear Solid V: The Phantom Pain

Огляд оригінальної гри в 2022 році

#огляди

Перевіряємо та розповідаємо:<br> огляди від редакції

👾 Чому Metroid Dread — ідеальне продовження серії. Огляд гри

⛪️ Покаяння, меч, істина. Blasphemous — огляд гри