У цій рубриці ми говоримо про бізнес, цікаві українські стартапи, підприємництво та поради для підприємців. Серед іншого вивчаємо ще й цікаві кейси із українського та закордонного досвіду та публікуємо найсвіжіші новини B2B- та B2C-сегментів економіки. Тут ви можете знайти все, що варто знати про ділове середовище України, Східної Європи та світу

Ви можете стати спонсором цієї рубрики. Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a>.

Бізнес

Ви можете <a href="https://nachasi.com/about/">стати спонсором</a> цієї рубрики, а всі матеріали у цій рубриці матимуть відповідне брендування та банер. Зацікавилися? <a href="mailto:adv@nachasi.com">Напишіть нам</a>

Український креатив користується попитом на світовому ринку, ми можемо конкурувати з досвідченішими західними колегами та виходити на глобальний рівень. Сергій Слупський, керівник івент-агентства Slupsky Event Management, розповість про це 31 травня в Одесі — на Ukrainian Creative Awards. Ми поспілкувалися із Сергієм напередодні, щоб дізнатися про основні тези його виступу та про роль креативу в івентах.

<h3><strong>— Сергію, на одному з виступів ви розповідали, що український креатив високо цінується на західному ринку. Розкажіть про свої спостереження.</strong></h3>
Через низку географічних, історичних і фінансових причин в українцях дуже розвинена креативність. Згадаймо Радянський Союз, царську Росію. В ті часи була маса обмежень: економічних, політичних; потрібно було постійно випрацьовувати нові підходи в обхід цензури. В Україні — мікс культур, перехрестя торгівельних шляхів, вихід до моря. Тому не дивно, що в нас дуже розвинена креативна сфера.
<h3><strong>— Які компанії ви б виділили?</strong></h3>
Я зараз кажу про сфери, де люди розробляють нові продукти в нашій країні та продають їх в усьому світі. Це ІТ, реклама, маркетинг, кіно. Якщо п'ять років тому українські ІТ-спеціалісти переважно надавали технічну підтримку на аутсорсі, то зараз ми бачимо бурхливе зростання власних продуктів: Grammarly, IREX, Petcube.

Front Pictures робить високотехнологічні мультимедійні проекти по всьому світу, навіть в Японії, Китаї та США, де технології на найвищому рівні. Компанія вдало використовує не тільки технічний потенціал, але й сучасні підходи та креатив, і видає потужні результати.

Треба згадати i FEDORIV i Banda Agency, які отримали бронзову статуетку фестивалю реклами «Канські леви» за брендинг Євробачення–2017.

Користуються попитом і наші продакшни, наприклад, FAMILY та Radioaktive Film. Ці компанії знімають для усього світу на дуже високому рівні. Так само і FILM.UA Group: до них приїжджають режисери зі світовими іменами знімати фільми та серіали.
<h3><strong>— Як ви гадаєте, які головні сильні риси України на світовому ринку?</strong></h3>
Як я вже сказав, це — креатив, який розуміють європейці. Наші естетичні смаки близькі до західних, ми мислимо в єдиній культурній парадигмі — від науки до мистецтва. Тому ми можемо комунікувати на одному рівні, в той час як, наприклад, ментальність індійців і китайців дещо інша та не завжди працює в Європі.

Друга важлива особливість українців — висока працездатність. Коли ми організовуємо івенти за кордоном, то чітко бачимо: українці можуть і готові працювати більше, ніж від них чекають. У нас так склалося, що роботу часто не вимірюють годинами. Якщо для результату потрібно працювати більше, то українці підуть на це, щоб вийшло круто. В Європі люди відпрацюють години, про які домовились, і підуть собі, їх важко втримати доплатами чи бонусами. Коли працюєш із нашими людьми, можна бути впевненим: ніхто не кине роботу на півшляху через те, що час вийшов.

Не менш важливою нашою рисою є також те, що ми «не зашорені». Ми — трохи «дикі» в хорошому сенсі. Ми не обтяжені всім досвідом, який є в Європи та США. Так, ми менш досвідчені, але в більшості випадків це величезний плюс, який дозволяє нам видавати набагато крутіші ідеї. Ми не знаємо, «як треба», і тому вигадуємо таке, що руйнує правила та стандарти.

<img class="aligncenter wp-image-59564 size-full" src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2019/05/photo5436313061041482463.jpg" alt="" width="1024" height="683" />
<h3><strong>— А які наші слабкі сторони?</strong></h3>
У нас слабкий проджект-менеджмент. Ми можемо видавати класні ідеї та проекти, але робити це системно ще не навчилися. Мені здається, це прийде за 20–30 років. Сюди ж — тайм-менеджмент. Це пов'язано з українським менталітетом, неквапливістю.
Для Заходу дуже важливо все робити вчасно та вкладатися у строки. В нас немає такого поняття як «померти за дедлайн» чи «час = гроші», ми поки що не розуміємо реальну ціну часу.

Ще в нас є така риса — скромність. Ми ще не вміємо якісно та ефективно себе піарити, розповідати, що ми можемо, тому світ дуже мало знає про українців. Наприклад, усі знають про британців, голландців, данців. Вони монополісти в креативній індустрії. У нас якщо щось робиться класно, про це знає тільки дуже вузьке коло людей.
<h3><strong>— З якими складнощами можна зіштовхнутися за кордоном, якщо ти з України?</strong></h3>
В першу чергу — це мова. Також це обмеженість ресурсів. Удома ти можеш знайти та зробити все, що завгодно. За кордоном — лише те, що привіз із собою чи про що вдалося домовитися. Також співпраця з підрядниками за кордоном може бути ризикованою: ти не знаєш, чого очікувати, чи надійні ці люди, чи дотримаються вони домовленостей.
<h3><strong>— Ви 17 років в івент-індустрії. Розкажіть: що дає креатив у цій сфері?</strong></h3>
Без креативу заходи неможливі. Це буде просто якась конференція: столи, стільці, бейджики. Є й такі івенти, але вони настільки неефективні, що про них не хочеться й згадувати.

В заходах креатив має бути в усьому: це і запрошення, і вхід на подію, і сценарій, і декор тощо. Люди мають прожити подію, відчути емоції. Цілі можуть бути різними, і під кожну розробляється окрема концепція. Ми беремо людину в стані «А», на різних етапах заходу щось із нею робимо, впливаємо на неї, спонукаємо до дій, і от із гостем щось відбувається, виникають нові думки, бажання, емоції, настрій, і він чи вона вже в стані «Б». Шлях зі стану «А» до «Б» — це і є робота креативного відділу.

От ви буваєте на заходах?
<h3><strong>— Так, я часто ходжу на конференції.</strong></h3>
Які спогади про них лишилися?
<h3><strong>— Хороші спікери, важливі теми, стандартно хороший зал і фуршет. Я відвідала близько 30 таких заходів і вже не згадаю, чим вони відрізнялися.</strong></h3>
А якби вхід на захід був через лабіринт, на кріслах лежали коробочки з двома таблетками — зеленою та червоною, а презентації були оформлені в естетиці фільму «Матриця»? Скоріш за все, такий захід ви б запам'ятали.
<h3><strong>— Звісно. А чи може креатив нашкодити івенту чи продукту?</strong></h3>
Креатив має бути доречним, відповідати меті, вирішувати бізнес-завдання. Треба все тестувати, порівнювати, ну й думати головою. Це найважливіше. Якщо ти тримаєш в голові мету, то креативу забагато не може бути.
<h3><strong>— У чому різниця між заходами, які організовують українці, та тими, які роблять європейці?</strong></h3>
Можу розповісти на приклад с «Українського дому в Давосі», який ми організовували у січні 2019. Давос - це типове село в Швейцарських Альпах, де на 5 днів потрібно було зробити майданчик-візитку України.

Більшість учасників із інших країн створили таку собі B2B-зону з кріслами та легким фуршетом. Майданчики всіх країн виглядали дуже презентабельно, але однаково.

[blockquote_with_author name="Сергій Слупський" position="Slupsky Event Management" content="Ми не обтяжені всім досвідом, який є в Європи та США. "]

Ми ж робили все за «українськими креативними стандартами», і це викликало фурор. На відміну від інших будинків, «Український дім» працював 16 годин на добу — з 08:30 до 00:30. Денна бізнес-частина змінювалася нетворкінговою та «тусовочною». Майже всі локації після 21:00 закривалися, а в нас була вечірня програма з ді-джей-сетами Аліни Паш, яка швидко стала найпопулярнішою. Також ми організували фешн-показ від Юлі Магдич, який зібрав усіх журналістів, а нашу каву від Вадима Грановського навіть назвали кращою в Давосі.

При цьому умови були доволі жорсткими, правила постійно змінювалися, але нам до такого не звикати. Ми працювали по 16–18 годин п'ять днів поспіль плюс чотири дні монтажу та два дні демонтажу. Сумніваюся, що якби ми найняли не українців, змогли б зробити такий обсяг роботи.

Везти людей та обладнання з України було набагато дешевше, ніж шукати в Швейцарії. Це великий плюс, що в нас є такий ресурс, в першу чергу — кваліфікованих англомовних професіоналів, які можуть працювати будь-де в будь-яких умовах.
<h3><strong>— Як ви гадаєте, чому українці так стараються все це робити?</strong></h3>
По-перше, ми звикли, що якщо потрібно чогось досягнути, то треба багато працювати. Ну й ми поки не США та не Велика Британія, нам до їх економіки далеко, тому потрібно дуже старатися, щоб нас помітили.
<h3><strong>— Ви взяли друге місце на «Оскарі» в івент-сфері — BEA World 2018. Ваші конкуренти були дуже досвідчені та з набагато більшими бюджетами. Як вам вдалось перемогти?</strong></h3>
За рахунок креативного підходу. Це ще один доказ, що український креатив користується попитом. Перше місце отримав Cisco Life за великий триденний форум на 30 000 глядачів у Барселоні з величезним бюджетом.

Ми ж організували Dell Forum Lviv із дуже обмеженим бюджетом, але вигадали новий формат проведення ділових заходів, такого до нас у світі ніхто не робив. Ми відмовилися від конференц-залів, ресторанів та інших стандартних рішень. Натомість майданчиком для форуму став увесь центр Львова. Робочі сесії проходили в автентичних локаціях: в копальні кави, в музеях, на пошті, в арт-галереї, в аптеці тощо.

https://www.youtube.com/watch?v=l76LTWv7WKU
<h3><strong>— Раніше на нагороду подавалися лише два українських агентства. Як ви гадаєте, чому?</strong></h3>
Скромність і комплекс меншовартості. Нашим людям здається, що вони не роблять проекти, які можна подавати на міжнародний конкурс. Вони часто не вірять у власні сили. Ми минулого року переконалися, що українські проекти цілком можуть не тільки конкурувати із західними, але й вигравати.

<h3><strong>— Сергію, на одному з виступів ви розповідали, що український креатив високо цінується на західному ринку. Розкажіть про свої спостереження.</strong></h3><p>Через низку географічних, історичних і фінансових причин в українцях дуже розвинена креативність. Згадаймо Радянський Союз, царську Росію. В ті часи була маса обмежень: економічних, політичних; потрібно було постійно випрацьовувати нові підходи в обхід цензури. В Україні — мікс культур, перехрестя торгівельних шляхів, вихід до моря. Тому не дивно, що в нас дуже розвинена креативна сфера.</p><h3><strong>— Які компанії ви б виділили?</strong></h3><p>Я зараз кажу про сфери, де люди розробляють нові продукти в нашій країні та продають їх в усьому світі. Це ІТ, реклама, маркетинг, кіно. Якщо п&#8217;ять років тому українські ІТ-спеціалісти переважно надавали технічну підтримку на аутсорсі, то зараз ми бачимо бурхливе зростання власних продуктів: Grammarly, IREX, Petcube.</p><p>Front Pictures робить високотехнологічні мультимедійні проекти по всьому світу, навіть в Японії, Китаї та США, де технології на найвищому рівні. Компанія вдало використовує не тільки технічний потенціал, але й сучасні підходи та креатив, і видає потужні результати.</p><p>Треба згадати i FEDORIV i Banda Agency, які отримали бронзову статуетку фестивалю реклами «Канські леви» за брендинг Євробачення–2017.</p><p>Користуються попитом і наші продакшни, наприклад, FAMILY та Radioaktive Film. Ці компанії знімають для усього світу на дуже високому рівні. Так само і FILM.UA Group: до них приїжджають режисери зі світовими іменами знімати фільми та серіали.</p><h3><strong>— Як ви гадаєте, які головні сильні риси України на світовому ринку?</strong></h3><p>Як я вже сказав, це — креатив, який розуміють європейці. Наші естетичні смаки близькі до західних, ми мислимо в єдиній культурній парадигмі — від науки до мистецтва. Тому ми можемо комунікувати на одному рівні, в той час як, наприклад, ментальність індійців і китайців дещо інша та не завжди працює в Європі.</p><p>Друга важлива особливість українців — висока працездатність. Коли ми організовуємо івенти за кордоном, то чітко бачимо: українці можуть і готові працювати більше, ніж від них чекають. У нас так склалося, що роботу часто не вимірюють годинами. Якщо для результату потрібно працювати більше, то українці підуть на це, щоб вийшло круто. В Європі люди відпрацюють години, про які домовились, і підуть собі, їх важко втримати доплатами чи бонусами. Коли працюєш із нашими людьми, можна бути впевненим: ніхто не кине роботу на півшляху через те, що час вийшов.</p><p>Не менш важливою нашою рисою є також те, що ми «не зашорені». Ми — трохи «дикі» в хорошому сенсі. Ми не обтяжені всім досвідом, який є в Європи та США. Так, ми менш досвідчені, але в більшості випадків це величезний плюс, який дозволяє нам видавати набагато крутіші ідеї. Ми не знаємо, «як треба», і тому вигадуємо таке, що руйнує правила та стандарти.</p><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-59564 size-full" src="/wp-content/uploads/2019/05/photo5436313061041482463.jpg" alt="" width="1024" height="683" srcset="/wp-content/uploads/2019/05/photo5436313061041482463.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2019/05/photo5436313061041482463-300x200.jpg 300w, /wp-content/uploads/2019/05/photo5436313061041482463-768x512.jpg 768w, /wp-content/uploads/2019/05/photo5436313061041482463-650x434.jpg 650w, /wp-content/uploads/2019/05/photo5436313061041482463-600x400.jpg 600w, /wp-content/uploads/2019/05/photo5436313061041482463-730x486.jpg 730w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /></p><h3><strong>— А які наші слабкі сторони?</strong></h3><p>У нас слабкий проджект-менеджмент. Ми можемо видавати класні ідеї та проекти, але робити це системно ще не навчилися. Мені здається, це прийде за 20–30 років. Сюди ж — тайм-менеджмент. Це пов&#8217;язано з українським менталітетом, неквапливістю.<br />Для Заходу дуже важливо все робити вчасно та вкладатися у строки. В нас немає такого поняття як «померти за дедлайн» чи «час = гроші», ми поки що не розуміємо реальну ціну часу.</p><p>Ще в нас є така риса — скромність. Ми ще не вміємо якісно та ефективно себе піарити, розповідати, що ми можемо, тому світ дуже мало знає про українців. Наприклад, усі знають про британців, голландців, данців. Вони монополісти в креативній індустрії. У нас якщо щось робиться класно, про це знає тільки дуже вузьке коло людей.</p><h3><strong>— З якими складнощами можна зіштовхнутися за кордоном, якщо ти з України?</strong></h3><p>В першу чергу — це мова. Також це обмеженість ресурсів. Удома ти можеш знайти та зробити все, що завгодно. За кордоном — лише те, що привіз із собою чи про що вдалося домовитися. Також співпраця з підрядниками за кордоном може бути ризикованою: ти не знаєш, чого очікувати, чи надійні ці люди, чи дотримаються вони домовленостей.</p><h3><strong>— Ви 17 років в івент-індустрії. Розкажіть: що дає креатив у цій сфері?</strong></h3><p>Без креативу заходи неможливі. Це буде просто якась конференція: столи, стільці, бейджики. Є й такі івенти, але вони настільки неефективні, що про них не хочеться й згадувати.</p><p>В заходах креатив має бути в усьому: це і запрошення, і вхід на подію, і сценарій, і декор тощо. Люди мають прожити подію, відчути емоції. Цілі можуть бути різними, і під кожну розробляється окрема концепція. Ми беремо людину в стані «А», на різних етапах заходу щось із нею робимо, впливаємо на неї, спонукаємо до дій, і от із гостем щось відбувається, виникають нові думки, бажання, емоції, настрій, і він чи вона вже в стані «Б». Шлях зі стану «А» до «Б» — це і є робота креативного відділу.</p><p>От ви буваєте на заходах?</p><h3><strong>— Так, я часто ходжу на конференції.</strong></h3><p>Які спогади про них лишилися?</p><h3><strong>— Хороші спікери, важливі теми, стандартно хороший зал і фуршет. Я відвідала близько 30 таких заходів і вже не згадаю, чим вони відрізнялися.</strong></h3><p>А якби вхід на захід був через лабіринт, на кріслах лежали коробочки з двома таблетками — зеленою та червоною, а презентації були оформлені в естетиці фільму «Матриця»? Скоріш за все, такий захід ви б запам&#8217;ятали.</p><h3><strong>— Звісно. А чи може креатив нашкодити івенту чи продукту?</strong></h3><p>Креатив має бути доречним, відповідати меті, вирішувати бізнес-завдання. Треба все тестувати, порівнювати, ну й думати головою. Це найважливіше. Якщо ти тримаєш в голові мету, то креативу забагато не може бути.</p><h3><strong>— У чому різниця між заходами, які організовують українці, та тими, які роблять європейці?</strong></h3><p>Можу розповісти на приклад с «Українського дому в Давосі», який ми організовували у січні 2019. Давос &#8211; це типове село в Швейцарських Альпах, де на 5 днів потрібно було зробити майданчик-візитку України.</p><p>Більшість учасників із інших країн створили таку собі B2B-зону з кріслами та легким фуршетом. Майданчики всіх країн виглядали дуже презентабельно, але однаково.</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Ми не обтяжені всім досвідом, який є в Європи та США. </p>					<cite>									<span><strong>Сергій Слупський,</strong></span> Slupsky Event Management							</cite>			</blockquote><p>Ми ж робили все за «українськими креативними стандартами», і це викликало фурор. На відміну від інших будинків, «Український дім» працював 16 годин на добу — з 08:30 до 00:30. Денна бізнес-частина змінювалася нетворкінговою та «тусовочною». Майже всі локації після 21:00 закривалися, а в нас була вечірня програма з ді-джей-сетами Аліни Паш, яка швидко стала найпопулярнішою. Також ми організували фешн-показ від Юлі Магдич, який зібрав усіх журналістів, а нашу каву від Вадима Грановського навіть назвали кращою в Давосі.</p><p>При цьому умови були доволі жорсткими, правила постійно змінювалися, але нам до такого не звикати. Ми працювали по 16–18 годин п&#8217;ять днів поспіль плюс чотири дні монтажу та два дні демонтажу. Сумніваюся, що якби ми найняли не українців, змогли б зробити такий обсяг роботи.</p><p>Везти людей та обладнання з України було набагато дешевше, ніж шукати в Швейцарії. Це великий плюс, що в нас є такий ресурс, в першу чергу — кваліфікованих англомовних професіоналів, які можуть працювати будь-де в будь-яких умовах.</p><h3><strong>— Як ви гадаєте, чому українці так стараються все це робити?</strong></h3><p>По-перше, ми звикли, що якщо потрібно чогось досягнути, то треба багато працювати. Ну й ми поки не США та не Велика Британія, нам до їх економіки далеко, тому потрібно дуже старатися, щоб нас помітили.</p><h3><strong>— Ви взяли друге місце на «Оскарі» в івент-сфері — BEA World 2018. Ваші конкуренти були дуже досвідчені та з набагато більшими бюджетами. Як вам вдалось перемогти?</strong></h3><p>За рахунок креативного підходу. Це ще один доказ, що український креатив користується попитом. Перше місце отримав Cisco Life за великий триденний форум на 30 000 глядачів у Барселоні з величезним бюджетом.</p><p>Ми ж організували Dell Forum Lviv із дуже обмеженим бюджетом, але вигадали новий формат проведення ділових заходів, такого до нас у світі ніхто не робив. Ми відмовилися від конференц-залів, ресторанів та інших стандартних рішень. Натомість майданчиком для форуму став увесь центр Львова. Робочі сесії проходили в автентичних локаціях: в копальні кави, в музеях, на пошті, в арт-галереї, в аптеці тощо.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/l76LTWv7WKU"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><h3><strong>— Раніше на нагороду подавалися лише два українських агентства. Як ви гадаєте, чому?</strong></h3><p>Скромність і комплекс меншовартості. Нашим людям здається, що вони не роблять проекти, які можна подавати на міжнародний конкурс. Вони часто не вірять у власні сили. Ми минулого року переконалися, що українські проекти цілком можуть не тільки конкурувати із західними, але й вигравати.</p>

«Українці готові працювати більше, ніж від них чекають», — Сергій Слупський, Slupsky Event Management

s:318:"a:1:{i:0;a:2:{s:5:"title";s:33:"Наталія Заболотна";s:4:"text";s:229:"Президентка форуму Ukrainian ID, колишня генеральна директорка комплексу «Мистецький арсенал». Заслужений діяч мистецтв України.";}}";

ПЕРСОНА

Na chasi — не політичне видання, але не можемо стояти осторонь суспільно важливих подій. У цій рубриці читайте про важливі законопроєкти, ініціативи та події, які відбуваються в Україні та впливають на наше з вами життя.

Суспільство

<span>7-8 червня у Каневі, що в Черкаській області, пройде Міжнародний економіко-гуманітарний форум <a href="https://ukr-id.com/uk/" target="_blank" rel="noopener">Ukrainian ID</a>, який вже називають «українським Давосом» через велику кількість впливових експертів та гостей. Темою форуму стане «Конституція цінностей». Про неї, культурний розвиток країни, а також перспективи Канева і малих міст України ми поговорили з президенткою форуму, одною з найвпливовіших жінок України Наталією Заболотною.</span>

💼 «Бізнес повинен використовувати будь-яку можливість вкласти в культуру», — Наталія Заболотна, Ukrainian ID

У цій рубриці зібрані всі великі та цікаві матеріали користувачів та редакції Na chasi.

Історії

Вже 25 квітня у UNIT.City відбудеться <a href="https://42.unit.city/42-investment-summit" target="_blank" rel="noopener">42 Investment Summit: SaaS Universe</a> — велика інвестконференція для SaaS–бізнесів та інвесторів — <span>бізнес-моделі, що докорінно змінює підходи до сучасного підприємництва. Одним із спікерів буде CEO PromoRepublic Макс Печерський.</span>

Макс Печерський, PromoRepublic: «Все можна робити з України в 10 разів дешевше, ніж в Америці»

<p>Республіка Корея. Які ви маєте перші асоціації? Економічне диво 1960-х років, бездоганна якість товарів, стрімкий розвиток технологій. Samsung, LG, Hyundai, KIA і Daewoo. K-pop, глобальний хіт Gangnam Style і гурти BLACKPINK та BTS.

Південна Корея — це також одна з найсильніших і найбільш успішних економік світу, що займає 13-е місце за ВВП ($1,5 трильйони, згідно даних Світового банку), країна з низьким безробіттям (3,7%), а також річним припливом іноземних інвестицій в розмірі більш ніж $17 мільярдів.

Крім цього, Південна Корея займає <a href="https://8allocate.com/article/how-ukrainian-tech-talent-helps-south-korea-implement-its-ambitious-ai-strategy/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">п'яте місце в світі</a> за витратами на R&D — $73,2 мільярда (з часткою ринку в 4,1%) і перше місце в світі по витратах на R&D у відсотках від ВВП (4,3 %). Для нас — досвід цієї країни може бути безцінним, а хороші економічні стосунки — життєво важливими для відродження економіки.

[color_title title="Пане Лі, як би ви оцінили сьогоднішні відносини між Україною і Республікою Корея за п'ятибальною шкалою?"]

Я б оцінив на тверду трійку.

[color_title title="Два роки тому Україна і Південна Корея визначили для себе сфери співробітництва і вибрали десять пілотних проектів для реалізації. Чи були вони реалізовані?"]

Перш за все, це проект будівництва нового зернового терміналу в порту Миколаєва, в якому бере безпосередню участь корейська компанія Posco Daewoo. Раніше в цьому році був підписаний договір, згідно з яким Posco Daewoo придбала частку в терміналі в розмірі 75%. Це дуже важливий і перспективний проект для взаємовигідного співробітництва між нашими країнами. Я впевнений, що він дасть сигнал іншим південнокорейським компаніям, що їх чекають в Україні і тут можна робити хороший бізнес. Корейські виробники агротехніки також вже активно працюють в Україні.

[cut_in_image img="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2019/04/56821265_349064392384851_4695137430557163520_n.jpg" align="right"]

На сьогоднішній день найбільш перспективною галуззю співпраці є смарт-фермерство. Україна має дуже сильну IT-галузь, а також хороший досвід в створенні тепличного комплексу для вирощування різних культур і овочів. Це створює нові шляхи для перспективного співробітництва.

В рамках ініціативи з будівництва Smart City в Україні, південнокорейські компанії зацікавлені в участі в інфраструктурних проектах, таких як інноваційний еко-технопарк на Трухановому острові. Але поки це все лише ідеї.

Крім цього, повільно, але впевнено реалізовуються спільні проекти в таких сферах як розробка програмного забезпечення, медицина, біомедицина, R&D. Південнокорейські біокомпаніі мають контракти з українськими медичними університетами та інститутами з пошуку і створення ліків від раку.

Розвивається співпраця в IT, особливо в блокчейні. Велика південнокорейська IT-група Dasan Networks зараз виходить на ринок України і активно займається відкриттям офісу в Києві. Президент цієї групи вже побував в Україні і високо оцінив технологічні перспективи країни, а також ваших IT-фахівців.

Ще одна сфера співпраці — це стартапи. Нещодавно адміністрація Львова приймала південнокорейську делегацію, яка зацікавилася Школою Стартапів при Львівському політехнічному університеті.

[color_title title="Говорячи про співпрацю в сфері стартапів, що саме цікавить Південну Корею в Україні?"]

Перш за все, це цікаві інноваційні та технологічні рішення та ідеї. Є дуже сильні українські стартапи і Південна Корея зацікавлена в їхньому розвитку і виведенні на міжнародну арену.

[color_title title="Великим бар'єром на шляху стрімкого розвитку технологій є нестача висококваліфікованих ресурсів. Чи є ця проблема в Південній Кореї?"]

Так, звичайно. Знайти хороших програмістів — це завжди складно. У Кореї молодь не сильно рветься в IT-професії, а попит на таких фахівців величезний. Президент Dasan Networks саме назвав брак місцевих фахівців і ресурсів серед основних причин підвищеного інтересу до України і вашої IT-сфері.

[color_title title="Чи підтримує Південна Корея професійну імміграцію? Наскільки охоче вона приймає і надає дозволи на роботу іноземним фахівцям?"]

Так, хороші фахівці завжди на вагу золота і ми з задоволенням даємо їм можливість приїхати і попрацювати в нашій країні. Зараз в Кореї працює майже два мільйони висококваліфікованих іноземців. Чим вище ваша кваліфікація і професіоналізм, тим більше шансів знайти роботу в Кореї.

[color_title title="Як південнокорейська освіта вирішує цю проблему? Чи є якісь ініціативи по залученню більшої кількості студентів на технологічні спеціальності?"]

Уряд намагається зробити IT-професії привабливими для корейської молоді різними способами. Надають субсидії на навчання, заохочують колаборації між стартапами і університетами та науковими лабораторіями тощо. Університети є вкрай важливими, позаяк саме вони врешті постачатимуть нове покоління фахівців, які й забезпечать більш ефективне партнерство між нашими країнами в майбутньому.

[background_substrate title="Чеболі" color="#93a9bf" content="У корейському бізнес-середовищі існує поняття чеболів — кланових корпорацій. Це величезні конгломерати, що складаються з багатьох менших за розміром фірм. Вони зазвичай контролюються однією родиною. Яскравими прикладами таких корпорацій є Samsung, LG та Hyundai.Чеболі  є більш привабливими для технічних фахівців, аніж стартапи — пропонують більше грошей та стабільність."]

[color_title title="Як ви вважаєте, чеболі більше гальмують або все ж допомагають розвитку місцевої стартап-екосистеми?"]

Так, вони дійсно є більш привабливими для багатьох фахівців. Проте, вони ж і допомагають стартапам в рамках корпоративної соціальної відповідальності (CSR). Вони виділяють величезні бюджети на навчання підприємництву та бізнес коучинг, інвестують в стартапи, надають їм ресурси для R&D, співпрацюють з IT-організаціями, влаштовують конкурси та хакатони тощо. Стартапи, які виграють у конкурсах, отримують величезні привілеї і інвестиції, а студенти — стипендії та можливість працювати в таких гігантах, як Samsung. Одним словом, чеболи прямо або побічно підтримують молодих підприємців. Це позитивно позначається на їх іміджі та репутації як всередині Кореї, так і за її межами.

Навіть той факт, що південнокорейські компанії мають R&D і центри розробки в Україні, позитивно позначається на їх репутації соціально-відповідального бізнесу.

[color_title title="Зважаючи на наші культурні відмінності, як ви вважаєте, наскільки корейським компаніям комфортно працювати з українськими колегами з точки зору робочої етики?"]

У нас не так вже й багато відмінностей насправді. Це не тільки моя думка, я чув про це і від інших корейців. Як колеги, українці дуже лояльні, на них завжди можна покластися. Багато південнокорейських компаній працюють динамічно і самовіддано, зі складними графіками, понаднормово і на вихідних. Українці не бачать в цьому великих проблем і завжди готові працювати в нашому темпі. Це добре!

[cut_in_image_fullwidth img="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2019/04/sunyu-kim-779643-unsplash.jpg" img_id="56594" title="Країна ранкової свіжості" parallax="true" title_on_img="true"]

[color_title title="У своєму інтерв'ю два роки тому ви говорили, що корейські компанії бояться приходити до нас, оскільки вважають нас країною ризикованою для ведення бізнесу. Чи змінилося це ставлення і репутація України за цей час?"]

Наразі присутність корейських компаній в Україні невисока. Багато компаній у Кореї все ще асоціює вашу країну з категорією країн, що мають підвищені ризики ведення бізнесу.

[color_title title="Якби Україна стала членом ЄС або НАТО, це б допомогло нам поліпшити репутацію в Кореї?"]

Безсумнівно, це зіграло б велику роль у популяризації вашої країни. Коли я рекламую Україну, то завжди кажу про те, що вже набрав чинності договір про вільну торгівлю з ЄС, і що у вас вже безвізовий режим з ними. Такі речі підвищують статус України в очах південнокорейських партнерів.

[color_title title="А є шанс, що у нас коли-небудь буде угода про вільну торгівлю з Республікою Корея?"]

Точно не найближчим часом. Для того, щоб укласти договір про вільну торгівлю, необхідно щонайменше мати суттєвий товарообіг між країнами. Наш товарообіг зараз сягає приблизно 800 мільйонів доларів, раніше він був у три рази більшим. До речі, була спроба укласти таку угоду ще 15 років тому, але потім обсяг економічного співробітництва знизився, і ця ініціатива відійшла на задній план.

Однак, з огляду на спільні проекти і співпраці останніх років, обсяг економічних відносин між нашими країнами має неодмінно вирости через кілька років.

[color_title title="Український уряд визначив IT і сільське господарство як дві приоритетні області промисловості. Як ви вважаєте, чи варто Україні влаштувати цим сферам податкові канікули (як це було в Індії з IT)?"]

Так, це було б непогано. Припустимо, кажучи про сільське господарство і смарт-фермерство, податкові канікули могли б стати хорошим стимулом для залучення більшої кількості корейських партнерів в сфері AgTech і біотехнологій. Це було б вигідно для обох наших країн.

[color_title title="Пане Лі, якщо українська компанія хоче знайти собі бізнес-партнера в Республіці Корея, як їй найкраще вчинити — шукати партнерів самостійно або заходити через місцевих партнерів і асоціації?"]

Необхідно мобілізувати всі зусилля і використовувати мультиканальність, постійно генерувати попит — тоді все вийде.

[color_title title="І останнє питання — чи любите ви українську кухню і якщо так, то яка ваша улюблена страва?"]

Українська кухня різноманітна, оскільки Україну населяє багато народів, і у вас є багато ресурсів, моря, річки. Я люблю борщ, хоча здебільшого їм корейську кухню. До речі, борщ дуже схожий на один корейський суп. Ще у нас дуже смачна локшина.

[color_title title="Та кімчі!"]

До речі, позавчора у нас була делегація з Республіки Корея з ініціативи НДО. Ми обговорювали розвиток сіл у Чорнобильській зоні. І ми знайшли кілька цікавих ідей, однією з яких є кімчі. Адже тут можна було б відкрити заводи з виробництва кімчі. Корейська сторона надавала б рецептуру і спеції, а українська займалася б виробництвом і експортом. Це могло б стати ще одним перспективним напрямком співпраці між нашими країнами.</p>

<p>Республіка Корея. Які ви маєте перші асоціації? Економічне диво 1960-х років, бездоганна якість товарів, стрімкий розвиток технологій. Samsung, LG, Hyundai, KIA і Daewoo. K-pop, глобальний хіт Gangnam Style і гурти BLACKPINK та BTS.</p><p>Південна Корея — це також одна з найсильніших і найбільш успішних економік світу, що займає 13-е місце за ВВП ($1,5 трильйони, згідно даних Світового банку), країна з низьким безробіттям (3,7%), а також річним припливом іноземних інвестицій в розмірі більш ніж $17 мільярдів.</p><p>Крім цього, Південна Корея займає <a href="https://8allocate.com/article/how-ukrainian-tech-talent-helps-south-korea-implement-its-ambitious-ai-strategy/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">п&#8217;яте місце в світі</a> за витратами на R&#038;D — $73,2 мільярда (з часткою ринку в 4,1%) і перше місце в світі по витратах на R&#038;D у відсотках від ВВП (4,3 %). Для нас — досвід цієї країни може бути безцінним, а хороші економічні стосунки — життєво важливими для відродження економіки.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Пане Лі, як би ви оцінили сьогоднішні відносини між Україною і Республікою Корея за п'ятибальною шкалою?		</span>	</h3><p>Я б оцінив на тверду трійку.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Два роки тому Україна і Південна Корея визначили для себе сфери співробітництва і вибрали десять пілотних проектів для реалізації. Чи були вони реалізовані?		</span>	</h3><p>Перш за все, це проект будівництва нового зернового терміналу в порту Миколаєва, в якому бере безпосередню участь корейська компанія Posco Daewoo. Раніше в цьому році був підписаний договір, згідно з яким Posco Daewoo придбала частку в терміналі в розмірі 75%. Це дуже важливий і перспективний проект для взаємовигідного співробітництва між нашими країнами. Я впевнений, що він дасть сигнал іншим південнокорейським компаніям, що їх чекають в Україні і тут можна робити хороший бізнес. Корейські виробники агротехніки також вже активно працюють в Україні.</p>	<figure class="wp-caption cut-in-img alignright animate-block animate-block--before animate-block--left--small animate-block--delay-25">		<img src="/wp-content/uploads/2019/04/56821265_349064392384851_4695137430557163520_n.jpg" alt="">			</figure><p>На сьогоднішній день найбільш перспективною галуззю співпраці є смарт-фермерство. Україна має дуже сильну IT-галузь, а також хороший досвід в створенні тепличного комплексу для вирощування різних культур і овочів. Це створює нові шляхи для перспективного співробітництва.</p><p>В рамках ініціативи з будівництва Smart City в Україні, південнокорейські компанії зацікавлені в участі в інфраструктурних проектах, таких як інноваційний еко-технопарк на Трухановому острові. Але поки це все лише ідеї.</p><p>Крім цього, повільно, але впевнено реалізовуються спільні проекти в таких сферах як розробка програмного забезпечення, медицина, біомедицина, R&#038;D. Південнокорейські біокомпаніі мають контракти з українськими медичними університетами та інститутами з пошуку і створення ліків від раку.</p><p>Розвивається співпраця в IT, особливо в блокчейні. Велика південнокорейська IT-група Dasan Networks зараз виходить на ринок України і активно займається відкриттям офісу в Києві. Президент цієї групи вже побував в Україні і високо оцінив технологічні перспективи країни, а також ваших IT-фахівців.</p><p>Ще одна сфера співпраці — це стартапи. Нещодавно адміністрація Львова приймала південнокорейську делегацію, яка зацікавилася Школою Стартапів при Львівському політехнічному університеті.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Говорячи про співпрацю в сфері стартапів, що саме цікавить Південну Корею в Україні?		</span>	</h3><p>Перш за все, це цікаві інноваційні та технологічні рішення та ідеї. Є дуже сильні українські стартапи і Південна Корея зацікавлена в їхньому розвитку і виведенні на міжнародну арену.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Великим бар'єром на шляху стрімкого розвитку технологій є нестача висококваліфікованих ресурсів. Чи є ця проблема в Південній Кореї?		</span>	</h3><p>Так, звичайно. Знайти хороших програмістів — це завжди складно. У Кореї молодь не сильно рветься в IT-професії, а попит на таких фахівців величезний. Президент Dasan Networks саме назвав брак місцевих фахівців і ресурсів серед основних причин підвищеного інтересу до України і вашої IT-сфері.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Чи підтримує Південна Корея професійну імміграцію? Наскільки охоче вона приймає і надає дозволи на роботу іноземним фахівцям?		</span>	</h3><p>Так, хороші фахівці завжди на вагу золота і ми з задоволенням даємо їм можливість приїхати і попрацювати в нашій країні. Зараз в Кореї працює майже два мільйони висококваліфікованих іноземців. Чим вище ваша кваліфікація і професіоналізм, тим більше шансів знайти роботу в Кореї.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Як південнокорейська освіта вирішує цю проблему? Чи є якісь ініціативи по залученню більшої кількості студентів на технологічні спеціальності?		</span>	</h3><p>Уряд намагається зробити IT-професії привабливими для корейської молоді різними способами. Надають субсидії на навчання, заохочують колаборації між стартапами і університетами та науковими лабораторіями тощо. Університети є вкрай важливими, позаяк саме вони врешті постачатимуть нове покоління фахівців, які й забезпечать більш ефективне партнерство між нашими країнами в майбутньому.</p>		<div class="bg-color-section "  style="background-color:#93a9bf">		<div class="content-wrap">							<h3>Чеболі</h3>						<p>У корейському бізнес-середовищі існує поняття чеболів — кланових корпорацій. Це величезні конгломерати, що складаються з багатьох менших за розміром фірм. Вони зазвичай контролюються однією родиною. Яскравими прикладами таких корпорацій є Samsung, LG та Hyundai.Чеболі  є більш привабливими для технічних фахівців, аніж стартапи — пропонують більше грошей та стабільність.</p>		</div>	</div>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Як ви вважаєте, чеболі більше гальмують або все ж допомагають розвитку місцевої стартап-екосистеми?		</span>	</h3><p>Так, вони дійсно є більш привабливими для багатьох фахівців. Проте, вони ж і допомагають стартапам в рамках корпоративної соціальної відповідальності (CSR). Вони виділяють величезні бюджети на навчання підприємництву та бізнес коучинг, інвестують в стартапи, надають їм ресурси для R&#038;D, співпрацюють з IT-організаціями, влаштовують конкурси та хакатони тощо. Стартапи, які виграють у конкурсах, отримують величезні привілеї і інвестиції, а студенти — стипендії та можливість працювати в таких гігантах, як Samsung. Одним словом, чеболи прямо або побічно підтримують молодих підприємців. Це позитивно позначається на їх іміджі та репутації як всередині Кореї, так і за її межами.</p><p>Навіть той факт, що південнокорейські компанії мають R&#038;D і центри розробки в Україні, позитивно позначається на їх репутації соціально-відповідального бізнесу.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Зважаючи на наші культурні відмінності, як ви вважаєте, наскільки корейським компаніям комфортно працювати з українськими колегами з точки зору робочої етики?		</span>	</h3><p>У нас не так вже й багато відмінностей насправді. Це не тільки моя думка, я чув про це і від інших корейців. Як колеги, українці дуже лояльні, на них завжди можна покластися. Багато південнокорейських компаній працюють динамічно і самовіддано, зі складними графіками, понаднормово і на вихідних. Українці не бачать в цьому великих проблем і завжди готові працювати в нашому темпі. Це добре!</p>	<div class="wp-caption full-screen full-screen-with-bg-title content_paralax_js content-paralax">					<div class="img" data-speed="1" style="background-image: url(/wp-content/uploads/2019/04/sunyu-kim-779643-unsplash.jpg)"></div>				<img src="/wp-content/uploads/2019/04/sunyu-kim-779643-unsplash.jpg">														<div class="bg-title-wrap">						<b class="bg-title">Країна ранкової свіжості</b>					</div>										</div>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			У своєму інтерв'ю два роки тому ви говорили, що корейські компанії бояться приходити до нас, оскільки вважають нас країною ризикованою для ведення бізнесу. Чи змінилося це ставлення і репутація України за цей час?		</span>	</h3><p>Наразі присутність корейських компаній в Україні невисока. Багато компаній у Кореї все ще асоціює вашу країну з категорією країн, що мають підвищені ризики ведення бізнесу.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Якби Україна стала членом ЄС або НАТО, це б допомогло нам поліпшити репутацію в Кореї?		</span>	</h3><p>Безсумнівно, це зіграло б велику роль у популяризації вашої країни. Коли я рекламую Україну, то завжди кажу про те, що вже набрав чинності договір про вільну торгівлю з ЄС, і що у вас вже безвізовий режим з ними. Такі речі підвищують статус України в очах південнокорейських партнерів.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			А є шанс, що у нас коли-небудь буде угода про вільну торгівлю з Республікою Корея?		</span>	</h3><p>Точно не найближчим часом. Для того, щоб укласти договір про вільну торгівлю, необхідно щонайменше мати суттєвий товарообіг між країнами. Наш товарообіг зараз сягає приблизно 800 мільйонів доларів, раніше він був у три рази більшим. До речі, була спроба укласти таку угоду ще 15 років тому, але потім обсяг економічного співробітництва знизився, і ця ініціатива відійшла на задній план.</p><p>Однак, з огляду на спільні проекти і співпраці останніх років, обсяг економічних відносин між нашими країнами має неодмінно вирости через кілька років.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Український уряд визначив IT і сільське господарство як дві приоритетні області промисловості. Як ви вважаєте, чи варто Україні влаштувати цим сферам податкові канікули (як це було в Індії з IT)?		</span>	</h3><p>Так, це було б непогано. Припустимо, кажучи про сільське господарство і смарт-фермерство, податкові канікули могли б стати хорошим стимулом для залучення більшої кількості корейських партнерів в сфері AgTech і біотехнологій. Це було б вигідно для обох наших країн.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Пане Лі, якщо українська компанія хоче знайти собі бізнес-партнера в Республіці Корея, як їй найкраще вчинити — шукати партнерів самостійно або заходити через місцевих партнерів і асоціації?		</span>	</h3><p>Необхідно мобілізувати всі зусилля і використовувати мультиканальність, постійно генерувати попит — тоді все вийде.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			І останнє питання — чи любите ви українську кухню і якщо так, то яка ваша улюблена страва?		</span>	</h3><p>Українська кухня різноманітна, оскільки Україну населяє багато народів, і у вас є багато ресурсів, моря, річки. Я люблю борщ, хоча здебільшого їм корейську кухню. До речі, борщ дуже схожий на один корейський суп. Ще у нас дуже смачна локшина.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Та кімчі!		</span>	</h3><p>До речі, позавчора у нас була делегація з Республіки Корея з ініціативи НДО. Ми обговорювали розвиток сіл у Чорнобильській зоні. І ми знайшли кілька цікавих ідей, однією з яких є кімчі. Адже тут можна було б відкрити заводи з виробництва кімчі. Корейська сторона надавала б рецептуру і спеції, а українська займалася б виробництвом і експортом. Це могло б стати ще одним перспективним напрямком співпраці між нашими країнами.</p>

Наскільки цікаві корейським компаніям українські IT індустрія і ресурси, які спільні проекти вже ведуться і які заплановані — про це, а також кімчі наш колумніст Віктор Богданов поговорив із послом Республіки Корея в Україні, паном Лі Янг Гу.

Республіка Корея. Які ви маєте перші асоціації? Економічне диво 1960-х років, бездоганна якість товарів, стрімкий розвиток технологій. Samsung, LG, Hyundai, KIA і Daewoo. K-pop, глобальний хіт Gangnam Style і гурти BLACKPINK та BTS.

Південна Корея — це також одна з найсильніших і найбільш успішних економік світу, що займає 13-е місце за ВВП ($1,5 трильйони, згідно даних Світового банку), країна з низьким безробіттям (3,7%), а також річним припливом іноземних інвестицій в розмірі більш ніж $17 мільярдів.

Крім цього, Південна Корея займає <a href="https://8allocate.com/article/how-ukrainian-tech-talent-helps-south-korea-implement-its-ambitious-ai-strategy/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">п'яте місце в світі</a> за витратами на R&amp;D — $73,2 мільярда (з часткою ринку в 4,1%) і перше місце в світі по витратах на R&amp;D у відсотках від ВВП (4,3 %). Для нас — досвід цієї країни може бути безцінним, а хороші економічні стосунки — життєво важливими для відродження економіки.

[color_title title="Пане Лі, як би ви оцінили сьогоднішні відносини між Україною і Республікою Корея за п'ятибальною шкалою?"]

Я б оцінив на тверду трійку.

[color_title title="Два роки тому Україна і Південна Корея визначили для себе сфери співробітництва і вибрали десять пілотних проектів для реалізації. Чи були вони реалізовані?"]

Перш за все, це проект будівництва нового зернового терміналу в порту Миколаєва, в якому бере безпосередню участь корейська компанія Posco Daewoo. Раніше в цьому році був підписаний договір, згідно з яким Posco Daewoo придбала частку в терміналі в розмірі 75%. Це дуже важливий і перспективний проект для взаємовигідного співробітництва між нашими країнами. Я впевнений, що він дасть сигнал іншим південнокорейським компаніям, що їх чекають в Україні і тут можна робити хороший бізнес. Корейські виробники агротехніки також вже активно працюють в Україні.

[cut_in_image img="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2019/04/56821265_349064392384851_4695137430557163520_n.jpg" align="right"]

На сьогоднішній день найбільш перспективною галуззю співпраці є смарт-фермерство. Україна має дуже сильну IT-галузь, а також хороший досвід в створенні тепличного комплексу для вирощування різних культур і овочів. Це створює нові шляхи для перспективного співробітництва.

В рамках ініціативи з будівництва Smart City в Україні, південнокорейські компанії зацікавлені в участі в інфраструктурних проектах, таких як інноваційний еко-технопарк на Трухановому острові. Але поки це все лише ідеї.

Крім цього, повільно, але впевнено реалізовуються спільні проекти в таких сферах як розробка програмного забезпечення, медицина, біомедицина, R&amp;D. Південнокорейські біокомпаніі мають контракти з українськими медичними університетами та інститутами з пошуку і створення ліків від раку.

Розвивається співпраця в IT, особливо в блокчейні. Велика південнокорейська IT-група Dasan Networks зараз виходить на ринок України і активно займається відкриттям офісу в Києві. Президент цієї групи вже побував в Україні і високо оцінив технологічні перспективи країни, а також ваших IT-фахівців.

Ще одна сфера співпраці — це стартапи. Нещодавно адміністрація Львова приймала південнокорейську делегацію, яка зацікавилася Школою Стартапів при Львівському політехнічному університеті.

[color_title title="Говорячи про співпрацю в сфері стартапів, що саме цікавить Південну Корею в Україні?"]

Перш за все, це цікаві інноваційні та технологічні рішення та ідеї. Є дуже сильні українські стартапи і Південна Корея зацікавлена в їхньому розвитку і виведенні на міжнародну арену.

[color_title title="Великим бар'єром на шляху стрімкого розвитку технологій є нестача висококваліфікованих ресурсів. Чи є ця проблема в Південній Кореї?"]

Так, звичайно. Знайти хороших програмістів — це завжди складно. У Кореї молодь не сильно рветься в IT-професії, а попит на таких фахівців величезний. Президент Dasan Networks саме назвав брак місцевих фахівців і ресурсів серед основних причин підвищеного інтересу до України і вашої IT-сфері.

[color_title title="Чи підтримує Південна Корея професійну імміграцію? Наскільки охоче вона приймає і надає дозволи на роботу іноземним фахівцям?"]

Так, хороші фахівці завжди на вагу золота і ми з задоволенням даємо їм можливість приїхати і попрацювати в нашій країні. Зараз в Кореї працює майже два мільйони висококваліфікованих іноземців. Чим вище ваша кваліфікація і професіоналізм, тим більше шансів знайти роботу в Кореї.

[color_title title="Як південнокорейська освіта вирішує цю проблему? Чи є якісь ініціативи по залученню більшої кількості студентів на технологічні спеціальності?"]

Уряд намагається зробити IT-професії привабливими для корейської молоді різними способами. Надають субсидії на навчання, заохочують колаборації між стартапами і університетами та науковими лабораторіями тощо. Університети є вкрай важливими, позаяк саме вони врешті постачатимуть нове покоління фахівців, які й забезпечать більш ефективне партнерство між нашими країнами в майбутньому.

[background_substrate title="Чеболі" color="#93a9bf" content="У корейському бізнес-середовищі існує поняття чеболів — кланових корпорацій. Це величезні конгломерати, що складаються з багатьох менших за розміром фірм. Вони зазвичай контролюються однією родиною. Яскравими прикладами таких корпорацій є Samsung, LG та Hyundai.Чеболі  є більш привабливими для технічних фахівців, аніж стартапи — пропонують більше грошей та стабільність."]

[color_title title="Як ви вважаєте, чеболі більше гальмують або все ж допомагають розвитку місцевої стартап-екосистеми?"]

Так, вони дійсно є більш привабливими для багатьох фахівців. Проте, вони ж і допомагають стартапам в рамках корпоративної соціальної відповідальності (CSR). Вони виділяють величезні бюджети на навчання підприємництву та бізнес коучинг, інвестують в стартапи, надають їм ресурси для R&amp;D, співпрацюють з IT-організаціями, влаштовують конкурси та хакатони тощо. Стартапи, які виграють у конкурсах, отримують величезні привілеї і інвестиції, а студенти — стипендії та можливість працювати в таких гігантах, як Samsung. Одним словом, чеболи прямо або побічно підтримують молодих підприємців. Це позитивно позначається на їх іміджі та репутації як всередині Кореї, так і за її межами.

Навіть той факт, що південнокорейські компанії мають R&amp;D і центри розробки в Україні, позитивно позначається на їх репутації соціально-відповідального бізнесу.

[color_title title="Зважаючи на наші культурні відмінності, як ви вважаєте, наскільки корейським компаніям комфортно працювати з українськими колегами з точки зору робочої етики?"]

У нас не так вже й багато відмінностей насправді. Це не тільки моя думка, я чув про це і від інших корейців. Як колеги, українці дуже лояльні, на них завжди можна покластися. Багато південнокорейських компаній працюють динамічно і самовіддано, зі складними графіками, понаднормово і на вихідних. Українці не бачать в цьому великих проблем і завжди готові працювати в нашому темпі. Це добре!

[cut_in_image_fullwidth img="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2019/04/sunyu-kim-779643-unsplash.jpg" img_id="56594" title="Країна ранкової свіжості" parallax="true" title_on_img="true"]

[color_title title="У своєму інтерв'ю два роки тому ви говорили, що корейські компанії бояться приходити до нас, оскільки вважають нас країною ризикованою для ведення бізнесу. Чи змінилося це ставлення і репутація України за цей час?"]

Наразі присутність корейських компаній в Україні невисока. Багато компаній у Кореї все ще асоціює вашу країну з категорією країн, що мають підвищені ризики ведення бізнесу.

[color_title title="Якби Україна стала членом ЄС або НАТО, це б допомогло нам поліпшити репутацію в Кореї?"]

Безсумнівно, це зіграло б велику роль у популяризації вашої країни. Коли я рекламую Україну, то завжди кажу про те, що вже набрав чинності договір про вільну торгівлю з ЄС, і що у вас вже безвізовий режим з ними. Такі речі підвищують статус України в очах південнокорейських партнерів.

[color_title title="А є шанс, що у нас коли-небудь буде угода про вільну торгівлю з Республікою Корея?"]

Точно не найближчим часом. Для того, щоб укласти договір про вільну торгівлю, необхідно щонайменше мати суттєвий товарообіг між країнами. Наш товарообіг зараз сягає приблизно 800 мільйонів доларів, раніше він був у три рази більшим. До речі, була спроба укласти таку угоду ще 15 років тому, але потім обсяг економічного співробітництва знизився, і ця ініціатива відійшла на задній план.

Однак, з огляду на спільні проекти і співпраці останніх років, обсяг економічних відносин між нашими країнами має неодмінно вирости через кілька років.

[color_title title="Український уряд визначив IT і сільське господарство як дві приоритетні області промисловості. Як ви вважаєте, чи варто Україні влаштувати цим сферам податкові канікули (як це було в Індії з IT)?"]

Так, це було б непогано. Припустимо, кажучи про сільське господарство і смарт-фермерство, податкові канікули могли б стати хорошим стимулом для залучення більшої кількості корейських партнерів в сфері AgTech і біотехнологій. Це було б вигідно для обох наших країн.

[color_title title="Пане Лі, якщо українська компанія хоче знайти собі бізнес-партнера в Республіці Корея, як їй найкраще вчинити — шукати партнерів самостійно або заходити через місцевих партнерів і асоціації?"]

Необхідно мобілізувати всі зусилля і використовувати мультиканальність, постійно генерувати попит — тоді все вийде.

[color_title title="І останнє питання — чи любите ви українську кухню і якщо так, то яка ваша улюблена страва?"]

Українська кухня різноманітна, оскільки Україну населяє багато народів, і у вас є багато ресурсів, моря, річки. Я люблю борщ, хоча здебільшого їм корейську кухню. До речі, борщ дуже схожий на один корейський суп. Ще у нас дуже смачна локшина.

[color_title title="Та кімчі!"]

До речі, позавчора у нас була делегація з Республіки Корея з ініціативи НДО. Ми обговорювали розвиток сіл у Чорнобильській зоні. І ми знайшли кілька цікавих ідей, однією з яких є кімчі. Адже тут можна було б відкрити заводи з виробництва кімчі. Корейська сторона надавала б рецептуру і спеції, а українська займалася б виробництвом і експортом. Це могло б стати ще одним перспективним напрямком співпраці між нашими країнами.

<p>Республіка Корея. Які ви маєте перші асоціації? Економічне диво 1960-х років, бездоганна якість товарів, стрімкий розвиток технологій. Samsung, LG, Hyundai, KIA і Daewoo. K-pop, глобальний хіт Gangnam Style і гурти BLACKPINK та BTS.</p><p>Південна Корея — це також одна з найсильніших і найбільш успішних економік світу, що займає 13-е місце за ВВП ($1,5 трильйони, згідно даних Світового банку), країна з низьким безробіттям (3,7%), а також річним припливом іноземних інвестицій в розмірі більш ніж $17 мільярдів.</p><p>Крім цього, Південна Корея займає <a href="https://8allocate.com/article/how-ukrainian-tech-talent-helps-south-korea-implement-its-ambitious-ai-strategy/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">п&#8217;яте місце в світі</a> за витратами на R&amp;D — $73,2 мільярда (з часткою ринку в 4,1%) і перше місце в світі по витратах на R&amp;D у відсотках від ВВП (4,3 %). Для нас — досвід цієї країни може бути безцінним, а хороші економічні стосунки — життєво важливими для відродження економіки.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Пане Лі, як би ви оцінили сьогоднішні відносини між Україною і Республікою Корея за п'ятибальною шкалою?		</span>	</h3><p>Я б оцінив на тверду трійку.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Два роки тому Україна і Південна Корея визначили для себе сфери співробітництва і вибрали десять пілотних проектів для реалізації. Чи були вони реалізовані?		</span>	</h3><p>Перш за все, це проект будівництва нового зернового терміналу в порту Миколаєва, в якому бере безпосередню участь корейська компанія Posco Daewoo. Раніше в цьому році був підписаний договір, згідно з яким Posco Daewoo придбала частку в терміналі в розмірі 75%. Це дуже важливий і перспективний проект для взаємовигідного співробітництва між нашими країнами. Я впевнений, що він дасть сигнал іншим південнокорейським компаніям, що їх чекають в Україні і тут можна робити хороший бізнес. Корейські виробники агротехніки також вже активно працюють в Україні.</p>	<figure class="wp-caption cut-in-img alignright animate-block animate-block--before animate-block--left--small animate-block--delay-25">		<img src="/wp-content/uploads/2019/04/56821265_349064392384851_4695137430557163520_n.jpg" alt="">			</figure><p>На сьогоднішній день найбільш перспективною галуззю співпраці є смарт-фермерство. Україна має дуже сильну IT-галузь, а також хороший досвід в створенні тепличного комплексу для вирощування різних культур і овочів. Це створює нові шляхи для перспективного співробітництва.</p><p>В рамках ініціативи з будівництва Smart City в Україні, південнокорейські компанії зацікавлені в участі в інфраструктурних проектах, таких як інноваційний еко-технопарк на Трухановому острові. Але поки це все лише ідеї.</p><p>Крім цього, повільно, але впевнено реалізовуються спільні проекти в таких сферах як розробка програмного забезпечення, медицина, біомедицина, R&amp;D. Південнокорейські біокомпаніі мають контракти з українськими медичними університетами та інститутами з пошуку і створення ліків від раку.</p><p>Розвивається співпраця в IT, особливо в блокчейні. Велика південнокорейська IT-група Dasan Networks зараз виходить на ринок України і активно займається відкриттям офісу в Києві. Президент цієї групи вже побував в Україні і високо оцінив технологічні перспективи країни, а також ваших IT-фахівців.</p><p>Ще одна сфера співпраці — це стартапи. Нещодавно адміністрація Львова приймала південнокорейську делегацію, яка зацікавилася Школою Стартапів при Львівському політехнічному університеті.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Говорячи про співпрацю в сфері стартапів, що саме цікавить Південну Корею в Україні?		</span>	</h3><p>Перш за все, це цікаві інноваційні та технологічні рішення та ідеї. Є дуже сильні українські стартапи і Південна Корея зацікавлена в їхньому розвитку і виведенні на міжнародну арену.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Великим бар'єром на шляху стрімкого розвитку технологій є нестача висококваліфікованих ресурсів. Чи є ця проблема в Південній Кореї?		</span>	</h3><p>Так, звичайно. Знайти хороших програмістів — це завжди складно. У Кореї молодь не сильно рветься в IT-професії, а попит на таких фахівців величезний. Президент Dasan Networks саме назвав брак місцевих фахівців і ресурсів серед основних причин підвищеного інтересу до України і вашої IT-сфері.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Чи підтримує Південна Корея професійну імміграцію? Наскільки охоче вона приймає і надає дозволи на роботу іноземним фахівцям?		</span>	</h3><p>Так, хороші фахівці завжди на вагу золота і ми з задоволенням даємо їм можливість приїхати і попрацювати в нашій країні. Зараз в Кореї працює майже два мільйони висококваліфікованих іноземців. Чим вище ваша кваліфікація і професіоналізм, тим більше шансів знайти роботу в Кореї.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Як південнокорейська освіта вирішує цю проблему? Чи є якісь ініціативи по залученню більшої кількості студентів на технологічні спеціальності?		</span>	</h3><p>Уряд намагається зробити IT-професії привабливими для корейської молоді різними способами. Надають субсидії на навчання, заохочують колаборації між стартапами і університетами та науковими лабораторіями тощо. Університети є вкрай важливими, позаяк саме вони врешті постачатимуть нове покоління фахівців, які й забезпечать більш ефективне партнерство між нашими країнами в майбутньому.</p>		<div class="bg-color-section "  style="background-color:#93a9bf">		<div class="content-wrap">							<h3>Чеболі</h3>						<p>У корейському бізнес-середовищі існує поняття чеболів — кланових корпорацій. Це величезні конгломерати, що складаються з багатьох менших за розміром фірм. Вони зазвичай контролюються однією родиною. Яскравими прикладами таких корпорацій є Samsung, LG та Hyundai.Чеболі  є більш привабливими для технічних фахівців, аніж стартапи — пропонують більше грошей та стабільність.</p>		</div>	</div>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Як ви вважаєте, чеболі більше гальмують або все ж допомагають розвитку місцевої стартап-екосистеми?		</span>	</h3><p>Так, вони дійсно є більш привабливими для багатьох фахівців. Проте, вони ж і допомагають стартапам в рамках корпоративної соціальної відповідальності (CSR). Вони виділяють величезні бюджети на навчання підприємництву та бізнес коучинг, інвестують в стартапи, надають їм ресурси для R&amp;D, співпрацюють з IT-організаціями, влаштовують конкурси та хакатони тощо. Стартапи, які виграють у конкурсах, отримують величезні привілеї і інвестиції, а студенти — стипендії та можливість працювати в таких гігантах, як Samsung. Одним словом, чеболи прямо або побічно підтримують молодих підприємців. Це позитивно позначається на їх іміджі та репутації як всередині Кореї, так і за її межами.</p><p>Навіть той факт, що південнокорейські компанії мають R&amp;D і центри розробки в Україні, позитивно позначається на їх репутації соціально-відповідального бізнесу.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Зважаючи на наші культурні відмінності, як ви вважаєте, наскільки корейським компаніям комфортно працювати з українськими колегами з точки зору робочої етики?		</span>	</h3><p>У нас не так вже й багато відмінностей насправді. Це не тільки моя думка, я чув про це і від інших корейців. Як колеги, українці дуже лояльні, на них завжди можна покластися. Багато південнокорейських компаній працюють динамічно і самовіддано, зі складними графіками, понаднормово і на вихідних. Українці не бачать в цьому великих проблем і завжди готові працювати в нашому темпі. Це добре!</p>	<div class="wp-caption full-screen full-screen-with-bg-title content_paralax_js content-paralax">					<div class="img" data-speed="1" style="background-image: url(/wp-content/uploads/2019/04/sunyu-kim-779643-unsplash.jpg)"></div>				<img src="/wp-content/uploads/2019/04/sunyu-kim-779643-unsplash.jpg">														<div class="bg-title-wrap">						<b class="bg-title">Країна ранкової свіжості</b>					</div>										</div>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			У своєму інтерв'ю два роки тому ви говорили, що корейські компанії бояться приходити до нас, оскільки вважають нас країною ризикованою для ведення бізнесу. Чи змінилося це ставлення і репутація України за цей час?		</span>	</h3><p>Наразі присутність корейських компаній в Україні невисока. Багато компаній у Кореї все ще асоціює вашу країну з категорією країн, що мають підвищені ризики ведення бізнесу.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Якби Україна стала членом ЄС або НАТО, це б допомогло нам поліпшити репутацію в Кореї?		</span>	</h3><p>Безсумнівно, це зіграло б велику роль у популяризації вашої країни. Коли я рекламую Україну, то завжди кажу про те, що вже набрав чинності договір про вільну торгівлю з ЄС, і що у вас вже безвізовий режим з ними. Такі речі підвищують статус України в очах південнокорейських партнерів.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			А є шанс, що у нас коли-небудь буде угода про вільну торгівлю з Республікою Корея?		</span>	</h3><p>Точно не найближчим часом. Для того, щоб укласти договір про вільну торгівлю, необхідно щонайменше мати суттєвий товарообіг між країнами. Наш товарообіг зараз сягає приблизно 800 мільйонів доларів, раніше він був у три рази більшим. До речі, була спроба укласти таку угоду ще 15 років тому, але потім обсяг економічного співробітництва знизився, і ця ініціатива відійшла на задній план.</p><p>Однак, з огляду на спільні проекти і співпраці останніх років, обсяг економічних відносин між нашими країнами має неодмінно вирости через кілька років.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Український уряд визначив IT і сільське господарство як дві приоритетні області промисловості. Як ви вважаєте, чи варто Україні влаштувати цим сферам податкові канікули (як це було в Індії з IT)?		</span>	</h3><p>Так, це було б непогано. Припустимо, кажучи про сільське господарство і смарт-фермерство, податкові канікули могли б стати хорошим стимулом для залучення більшої кількості корейських партнерів в сфері AgTech і біотехнологій. Це було б вигідно для обох наших країн.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Пане Лі, якщо українська компанія хоче знайти собі бізнес-партнера в Республіці Корея, як їй найкраще вчинити — шукати партнерів самостійно або заходити через місцевих партнерів і асоціації?		</span>	</h3><p>Необхідно мобілізувати всі зусилля і використовувати мультиканальність, постійно генерувати попит — тоді все вийде.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			І останнє питання — чи любите ви українську кухню і якщо так, то яка ваша улюблена страва?		</span>	</h3><p>Українська кухня різноманітна, оскільки Україну населяє багато народів, і у вас є багато ресурсів, моря, річки. Я люблю борщ, хоча здебільшого їм корейську кухню. До речі, борщ дуже схожий на один корейський суп. Ще у нас дуже смачна локшина.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Та кімчі!		</span>	</h3><p>До речі, позавчора у нас була делегація з Республіки Корея з ініціативи НДО. Ми обговорювали розвиток сіл у Чорнобильській зоні. І ми знайшли кілька цікавих ідей, однією з яких є кімчі. Адже тут можна було б відкрити заводи з виробництва кімчі. Корейська сторона надавала б рецептуру і спеції, а українська займалася б виробництвом і експортом. Це могло б стати ще одним перспективним напрямком співпраці між нашими країнами.</p>

Лі Янг Гу, посол Республіки Корея в Україні: «У нас не так вже й багато відмінностей»

На київському ВДНГ підбили підсумки зимового сезону — вже кілька років поспіль центр проводить у себе масштабний захід «<a href="https://nachasi.com/2018/11/16/vdng-zymova-krayina/" target="_blank" rel="noopener">Зимова країна</a>». Про це, реформи на держпідприємстві, музеї та плани на майбутнє ми поговорили з генеральним директором ВДНГ Євгеном Мушкіним.

Євген Мушкін, генеральний директор ВДНГ: «Для відпусток — немає часу!»

Познайомтеся з людьми, що перетворюють народну творчість на музику для рейвів, відкриваючи її новій аудиторії.

Фольк-рейв і жодної «шароварщини»: як YUKO створюють нову українську музику

s:392:"a:1:{i:0;a:2:{s:5:"title";s:35:"Олексій Бондаренко";s:4:"text";s:301:"Народився і живе у Києві. Був редактором в 1+1 media, AIN.UA та Телекритиці. Також працював заступником головреда на Karabas LIVE. Співзасновник і головний редактор LiRoom з 2012 року.";}}";

ПРОФІЛЬ

Нещодавно музичному блогу <a href="https://liroom.com.ua" target="_blank" rel="noopener">LiRoom</a> виповнилося 7 років. Ми вирішили дізнатися в головного редактора видання Олексія Бондаренка як все починалося, чи реально заробляти на музичному медіа та про нові проекти і плани.

[color_title title="У 2012 році країна переживала найбільший наступ на все українське за сучасну історію. Чому ви в таких умовах все ж вирішили почати цей проект?"]

Від початку цей проект взагалі не задумувався як щось велике. Я до того створив пару невеличких персональних блогів, у які писав про музику, яку слухав. Намагався почати писати для великого медіа, але не вийшло. Тоді ми з другом вирішили просто писати про ті гурти, на концертах яких ми часто бували. А ми дійсно багато ходили на виступи у Диван та 44 <em>(відомі на той час київські клуби – ред.)</em>. До того ж, я трошки знався на веб-дизайні та якихось банальних інтернет-технологіях. Цих знань було достатньо, щоб запустити <a href="https://liroom.com.ua/" target="_blank" rel="noopener">LiRoom</a> без бюджету. Довгий час проект існував як хобі. Кілька років ми поступово і доволі повільно набирали аудиторію і в якийсь момент стало зрозуміло, що, схоже, це комусь потрібно. Тоді ж з’явилися перші фінансові перспективи. І от, зараз це моє основне місце роботи, і ми вже входимо в топ видань про музику в країні.

[footnote][color_title title="Є думка, що запуск нового медіа потребує багато ресурсів та великого стартового капіталу. Як із цим було у вас?"]

Стартовий капітал був близько 700₴ – на домен і хостинг. Стипендії вистачило. Проте, проект запускався без великих амбіцій і на чистому ентузіазмі. Якщо ж робити одразу медіа «з претензією» і розраховувати на велику кількість читачів та переглядів у найближчі місяці, це зовсім інша маркетингова та фінансова задача. Загалом, медіа – це довго. Вони набирають вагу та аудиторію набагато довше, ніж проекти в багатьох інших сферах.

[color_title title="Якою командою ви запускали проект? Чи змінилася вона, і чому якщо так?"]

Нас було двоє, одногрупники Паша Красномовець та я. Згодом приєдналася Женя Люлько, яка почала фотографувати концерти та писати тексти. Потім Паша вийшов з проекту і довгий час ми з Женею працювали удвох. Вона й досі дуже часто фотографує для нас. Десь у той час для нас почав потроху писати Артем Рісухін. Були ще кілька журналістів з якими ми працювали на непостійній основі.

Коли вдалося знайти першого партнера-спонсора <em>(сервіс продажу квитків Karabas.com – ред.)</em>, з’явилася можливість розширювати редакцію. Прийшла Катя Ятель, яка починала як SMM-ник, а наразі є випусковою редакторкою. Артем продовжує писати. Також минулого року приєдналася Лєра Пірус, яка взяла на себе наповнення <a href="https://liroom.com.ua/albums/" target="_blank" rel="noopener">Бази українських альбомів</a>, а також періодично рецензує музику.

[cut_in_image_fullwidth img="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2019/02/IMG_8650.jpg" img_id="53521" parallax="true"]

[color_title title="У 2016 році квитковий оператор Karabas.com оголосив, що спонсоруватиме кілька музичних медіа, серед яких був і LiRoom. Чи продовжуєте ви це співробітництво, задоволені ним?"]

Karabas.com дав нам неймовірний поштовх. Завдяки цій співпраці ми вийшли на принципово новий рівень. Я дуже задоволений роботою, яку ми зробили. Вони виконали все про, що ми домовлялися, і ми в свою чергу намагалися не відставати. Перед нами стояла лише одна ціль – постійно рости. Зараз ми не співпрацюємо, хоча продовжуємо підтримувати дружні стосунки. Можливо в майбутньому ще будемо запускати спільні проекти.

[color_title title="Одне з джерел фінансування медіа – гранти та програми фінансування від різних організацій та країн. Чи брали ви участь в таких програмах?"]

На жаль, ні. Причина проста – мені надзвичайно важко дається робота із юридичними документами, а знайти людину, яка взяла б це на себе, мені поки не вдалося.

[background_substrate title="Бум музичних медіа" color="#2591ea" content="Слід за відродженням української музики розпочався тренд музичних медіа. У 2016 році той таки квитковий сервіс Karabas.com запустив своє видання. Нещодавно інший квитковий оператор concert.ua відкрив свій СЛУХ. А головний редактор bit.ua почав займатися ПОТОПом – телеграм-каналом, який тепер переростає в повноцінне видання."]

[color_title title="Чи не забагато медіа для нашого ринку, як ти вважаєш?"]

Медіа багато не буває. Буває мало грошей. А їх на цьому ринку поки що мало. Тому й аудиторія в цих медіа доволі сильно переплітається. Ну, і досі усі текстові онлайн-медіа не мають такого рівня впливу як радіо та телебачення. А значить є куди рости.

[color_title title="У своєму пості до 7-річчя проекту ти сказав, що LiRoom – одне з найпопулярніших музичних медіа в країні, і щойно повторив цю тезу. Якщо не секрет, скільки треба мати відвідувачів, щоб зробити таку заяву?"]

Я порівнюю інформацію по Similarweb. Це, звісно, не стовідсоткове джерело, але воно дає уявлення про розподіл сил на ринку. Ми мали близько 70 тисяч відвідувань наприкінці минулого року. Це майже збігається з даними в Google Analytics, хоча по аналітиці все ж таки трохи менше. Схожі цифри демонструє <a href="http://slukh.media/" target="_blank" rel="noopener">СЛУХ</a>. Трохи менше у <a href="http://comma.com.ua/" target="_blank" rel="noopener">Comma</a>. Більше – у <a href="https://karabas.live/" target="_blank" rel="noopener">Karabas LIVE</a> та <a href="https://www.neformat.com.ua/" target="_blank" rel="noopener">Neformat</a>.

[color_title title="Існує поширена думка, що зайняття музикою і тим більше музичним медіа про жанрову музику можна назвати хіба що хобі. На цьому ринку сьогодні реально заробляти? У вас виходить?"]

У нас виходить, хоча це й не дуже просто. Гроші приносить не журналістика, а робота з рекламою. Проблема в тому, що бути водночас і журналістом, і менеджером проекту, і продажником доволі важко через банальний брак часу та здібностей. Проте, якщо вам пощастило потрапити в проект, керівники якого вміють заробляти, або ж мають достатній бюджет, то заробити можна. Щоправда, ось тут вже можна сказати, що ринок тісний.

[color_title title="Як змінився український музичний ринок за 7 років існування LiRoom?"]

Чесно кажучи, не можу сказати, що я сильно знався на українському музичному ринку на початку проекту. Ми просто писали про те, що бачили та що нам подобалося. Цілеспрямовано досліджувати ситуацію ми почали з 2014 року. Тоді ж почався сплеск цікавості до всього українського, в тому числі музики. З основного, що можу зазначити: шлях між «підвалом» і великою сценою став коротшим. Музичних медіа стало набагато більше. Історифікація української музики йде по всіх фронтах. Нещодавно я шукав інформацію про українські альбоми 2009 року, і це виявилося доволі важко. Зараз же одразу близько 5 медіа роблять свої топи альбомів, і там навіть не всі альбоми повторюються! На мою думку, це показник постійного зростання індустрії.

[cut_in_image_fullwidth img="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2019/02/photo_2019-02-18_11-39-31.jpg" img_id="53534" parallax="true"]

[color_title title="Ще одна проблема, з якою стикається дуже багато людей – хочеться щось робити в улюбленій сфері, але не зрозуміло як туди потрапити. Тож, якщо людина хоче писати для вас або про музику в цілому, що їй потрібно зробити?"]

Тут все просто. Потрібно писати. Мені періодично пишуть люди, які хочуть щось робити для LiRoom. Я завжди їм радий. Але дуже часто співпраця закінчується або ж на першій критиці, або ж на першому редакторському завданні. Проте, людей, які добре пишуть, постійно не вистачає. А щоб добре писати, потрібно постійно практикуватися. Ніякої магії. На цю тему дуже раджу почитати <a href="https://vertigo.com.ua/about-3-years-vertigo/" target="_blank" rel="noopener">колонку Vertigo</a> про те, як вони всередині редакції вчилися писати рецензії. Дуже актуально і життєво.

[color_title title="Минулого року ви запустили базу українських альбомів і пісень. Як це вплинуло на LiRoom? Які плани з розвитку цього продукту?"]

Це додало нам, як мінімум, одну людину в команду та велику ціль. Ми б хотіли зібрати <a href="https://liroom.com.ua/albums/" target="_blank" rel="noopener">Базу всієї української музики</a>. Втім, поки добре, що збираємо актуальне. Ми зараз розробили ще одну функціональність до Бази, яку запустимо цього місяця.

[background_substrate title="Співпраця LiRoom і Uklon" color="#eded38" content="У січні український онлайн-сервіс таксі Uklon і LiRoom оголосили про партнерство. За підтримки Uklon виходитиме відео, де редактор видання Артем Рісухін братиме інтерв'ю у відомих українських виконавців та гравців індустрії. Також редакція в повному складі стане амбасадорами бренду і віднині викликатимуть машини лише з Uklon."]

[color_title title="Розкажи більше про спецпроект з Уклоном. Хто був ініціатором?"]

Ми постійно шукаємо українські бренди, з якими було б цікаво попрацювати. Так вийшло, що моя добра знайома в якийсь момент почала працювати в Уклоні і я подумав, чом би не вигадати щось під цей бренд. Запропонував спецпроект, вирішили робити відео. Прийшов на зустріч, і Уклону дуже сподобалася ідея. При цьому, найприємніше, що бренд у цьому випадку більше зацікавлений у створенні реально крутого продукту та розвитку індустрії, ніж у нав’язливому промо самих себе. Це поки що єдиний випадок на моїй пам’яті, коли рекламодавець на фразу «А от тут можемо ще додати ваше лого» каже: «Та ні, не треба, і так видно, що ми тут є. Головне зробіть класне відео».

[color_title title="Ви раніше не випускали відео. Наскільки важко було поринати в абсолютно новий формат?"]

На щастя, у нас є Ніка Прохорчук, яка довгий час працює у Rozetka та є відеоблогером. Я звернувся до неї, і вона погодилася взяти продюсування на себе. Від нас залишалася контентна частина, а це те, чим ми займаємося всі ці роки. Тому все пройшло набагато легше, ніж я очікував, але лише завдяки допомозі та навичкам Ніки. Вона дуже крута.

[embed]https://youtu.be/VgBilyqFDVs[/embed]

[color_title title="Наостанок, про плани. Ти писав про запуск спецпроектів та ще одного сервісу цього року. Можеш зробити невеликий анонс, що читачам LiRoom можна очікувати від вас найближчим часом?"]

Цього місяця запускаємо ще один сервіс, який буде працювати разом із Базою українських альбомів. Також плануємо ще кілька відео-форматів. Ну, і редизайн би зробити, вже час.

	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			У 2012 році країна переживала найбільший наступ на все українське за сучасну історію. Чому ви в таких умовах все ж вирішили почати цей проект?		</span>	</h3><p>Від початку цей проект взагалі не задумувався як щось велике. Я до того створив пару невеличких персональних блогів, у які писав про музику, яку слухав. Намагався почати писати для великого медіа, але не вийшло. Тоді ми з другом вирішили просто писати про ті гурти, на концертах яких ми часто бували. А ми дійсно багато ходили на виступи у Диван та 44 <em>(відомі на той час київські клуби – ред.)</em>. До того ж, я трошки знався на веб-дизайні та якихось банальних інтернет-технологіях. Цих знань було достатньо, щоб запустити <a href="https://liroom.com.ua/" target="_blank" rel="noopener">LiRoom</a> без бюджету. Довгий час проект існував як хобі. Кілька років ми поступово і доволі повільно набирали аудиторію і в якийсь момент стало зрозуміло, що, схоже, це комусь потрібно. Тоді ж з’явилися перші фінансові перспективи. І от, зараз це моє основне місце роботи, і ми вже входимо в топ видань про музику в країні.</p><p>	<aside class="profile-aside">					<span class="profile-aside-title">ПРОФІЛЬ</span>							<img src="/wp-content/uploads/2019/02/d495aeacf24135866290e94f680f86e7-280x280.jpg" alt="">							<div class="content">							</div>			</aside>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Є думка, що запуск нового медіа потребує багато ресурсів та великого стартового капіталу. Як із цим було у вас?		</span>	</h3></p><p>Стартовий капітал був близько 700₴ – на домен і хостинг. Стипендії вистачило. Проте, проект запускався без великих амбіцій і на чистому ентузіазмі. Якщо ж робити одразу медіа «з претензією» і розраховувати на велику кількість читачів та переглядів у найближчі місяці, це зовсім інша маркетингова та фінансова задача. Загалом, медіа – це довго. Вони набирають вагу та аудиторію набагато довше, ніж проекти в багатьох інших сферах.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Якою командою ви запускали проект? Чи змінилася вона, і чому якщо так?		</span>	</h3><p>Нас було двоє, одногрупники Паша Красномовець та я. Згодом приєдналася Женя Люлько, яка почала фотографувати концерти та писати тексти. Потім Паша вийшов з проекту і довгий час ми з Женею працювали удвох. Вона й досі дуже часто фотографує для нас. Десь у той час для нас почав потроху писати Артем Рісухін. Були ще кілька журналістів з якими ми працювали на непостійній основі.</p><p>Коли вдалося знайти першого партнера-спонсора <em>(сервіс продажу квитків Karabas.com – ред.)</em>, з’явилася можливість розширювати редакцію. Прийшла Катя Ятель, яка починала як SMM-ник, а наразі є випусковою редакторкою. Артем продовжує писати. Також минулого року приєдналася Лєра Пірус, яка взяла на себе наповнення <a href="https://liroom.com.ua/albums/" target="_blank" rel="noopener">Бази українських альбомів</a>, а також періодично рецензує музику.</p>	<div class="wp-caption full-screen  content_paralax_js content-paralax">					<div class="img" data-speed="1" style="background-image: url(/wp-content/uploads/2019/02/IMG_8650.jpg)"></div>				<img src="/wp-content/uploads/2019/02/IMG_8650.jpg">			</div>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			У 2016 році квитковий оператор Karabas.com оголосив, що спонсоруватиме кілька музичних медіа, серед яких був і LiRoom. Чи продовжуєте ви це співробітництво, задоволені ним?		</span>	</h3><p>Karabas.com дав нам неймовірний поштовх. Завдяки цій співпраці ми вийшли на принципово новий рівень. Я дуже задоволений роботою, яку ми зробили. Вони виконали все про, що ми домовлялися, і ми в свою чергу намагалися не відставати. Перед нами стояла лише одна ціль – постійно рости. Зараз ми не співпрацюємо, хоча продовжуємо підтримувати дружні стосунки. Можливо в майбутньому ще будемо запускати спільні проекти.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Одне з джерел фінансування медіа – гранти та програми фінансування від різних організацій та країн. Чи брали ви участь в таких програмах?		</span>	</h3><p>На жаль, ні. Причина проста – мені надзвичайно важко дається робота із юридичними документами, а знайти людину, яка взяла б це на себе, мені поки не вдалося.</p>		<div class="bg-color-section "  style="background-color:#2591ea">		<div class="content-wrap">							<h3>Бум музичних медіа</h3>						<p>Слід за відродженням української музики розпочався тренд музичних медіа. У 2016 році той таки квитковий сервіс Karabas.com запустив своє видання. Нещодавно інший квитковий оператор concert.ua відкрив свій СЛУХ. А головний редактор bit.ua почав займатися ПОТОПом – телеграм-каналом, який тепер переростає в повноцінне видання.</p>		</div>	</div>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Чи не забагато медіа для нашого ринку, як ти вважаєш?		</span>	</h3><p>Медіа багато не буває. Буває мало грошей. А їх на цьому ринку поки що мало. Тому й аудиторія в цих медіа доволі сильно переплітається. Ну, і досі усі текстові онлайн-медіа не мають такого рівня впливу як радіо та телебачення. А значить є куди рости.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			У своєму пості до 7-річчя проекту ти сказав, що LiRoom – одне з найпопулярніших музичних медіа в країні, і щойно повторив цю тезу. Якщо не секрет, скільки треба мати відвідувачів, щоб зробити таку заяву?		</span>	</h3><p>Я порівнюю інформацію по Similarweb. Це, звісно, не стовідсоткове джерело, але воно дає уявлення про розподіл сил на ринку. Ми мали близько 70 тисяч відвідувань наприкінці минулого року. Це майже збігається з даними в Google Analytics, хоча по аналітиці все ж таки трохи менше. Схожі цифри демонструє <a href="http://slukh.media/" target="_blank" rel="noopener">СЛУХ</a>. Трохи менше у <a href="http://comma.com.ua/" target="_blank" rel="noopener">Comma</a>. Більше – у <a href="https://karabas.live/" target="_blank" rel="noopener">Karabas LIVE</a> та <a href="https://www.neformat.com.ua/" target="_blank" rel="noopener">Neformat</a>.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Існує поширена думка, що зайняття музикою і тим більше музичним медіа про жанрову музику можна назвати хіба що хобі. На цьому ринку сьогодні реально заробляти? У вас виходить?		</span>	</h3><p>У нас виходить, хоча це й не дуже просто. Гроші приносить не журналістика, а робота з рекламою. Проблема в тому, що бути водночас і журналістом, і менеджером проекту, і продажником доволі важко через банальний брак часу та здібностей. Проте, якщо вам пощастило потрапити в проект, керівники якого вміють заробляти, або ж мають достатній бюджет, то заробити можна. Щоправда, ось тут вже можна сказати, що ринок тісний.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Як змінився український музичний ринок за 7 років існування LiRoom?		</span>	</h3><p>Чесно кажучи, не можу сказати, що я сильно знався на українському музичному ринку на початку проекту. Ми просто писали про те, що бачили та що нам подобалося. Цілеспрямовано досліджувати ситуацію ми почали з 2014 року. Тоді ж почався сплеск цікавості до всього українського, в тому числі музики. З основного, що можу зазначити: шлях між «підвалом» і великою сценою став коротшим. Музичних медіа стало набагато більше. Історифікація української музики йде по всіх фронтах. Нещодавно я шукав інформацію про українські альбоми 2009 року, і це виявилося доволі важко. Зараз же одразу близько 5 медіа роблять свої топи альбомів, і там навіть не всі альбоми повторюються! На мою думку, це показник постійного зростання індустрії.</p>	<div class="wp-caption full-screen  content_paralax_js content-paralax">					<div class="img" data-speed="1" style="background-image: url(/wp-content/uploads/2019/02/photo_2019-02-18_11-39-31.jpg)"></div>				<img src="/wp-content/uploads/2019/02/photo_2019-02-18_11-39-31.jpg">			</div>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Ще одна проблема, з якою стикається дуже багато людей – хочеться щось робити в улюбленій сфері, але не зрозуміло як туди потрапити. Тож, якщо людина хоче писати для вас або про музику в цілому, що їй потрібно зробити?		</span>	</h3><p>Тут все просто. Потрібно писати. Мені періодично пишуть люди, які хочуть щось робити для LiRoom. Я завжди їм радий. Але дуже часто співпраця закінчується або ж на першій критиці, або ж на першому редакторському завданні. Проте, людей, які добре пишуть, постійно не вистачає. А щоб добре писати, потрібно постійно практикуватися. Ніякої магії. На цю тему дуже раджу почитати <a href="https://vertigo.com.ua/about-3-years-vertigo/" target="_blank" rel="noopener">колонку Vertigo</a> про те, як вони всередині редакції вчилися писати рецензії. Дуже актуально і життєво.</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Минулого року ви запустили базу українських альбомів і пісень. Як це вплинуло на LiRoom? Які плани з розвитку цього продукту?		</span>	</h3><p>Це додало нам, як мінімум, одну людину в команду та велику ціль. Ми б хотіли зібрати <a href="https://liroom.com.ua/albums/" target="_blank" rel="noopener">Базу всієї української музики</a>. Втім, поки добре, що збираємо актуальне. Ми зараз розробили ще одну функціональність до Бази, яку запустимо цього місяця.</p>		<div class="bg-color-section "  style="background-color:#eded38">		<div class="content-wrap">							<h3>Співпраця LiRoom і Uklon</h3>						<p>У січні український онлайн-сервіс таксі Uklon і LiRoom оголосили про партнерство. За підтримки Uklon виходитиме відео, де редактор видання Артем Рісухін братиме інтерв'ю у відомих українських виконавців та гравців індустрії. Також редакція в повному складі стане амбасадорами бренду і віднині викликатимуть машини лише з Uklon.</p>		</div>	</div>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Розкажи більше про спецпроект з Уклоном. Хто був ініціатором?		</span>	</h3><p>Ми постійно шукаємо українські бренди, з якими було б цікаво попрацювати. Так вийшло, що моя добра знайома в якийсь момент почала працювати в Уклоні і я подумав, чом би не вигадати щось під цей бренд. Запропонував спецпроект, вирішили робити відео. Прийшов на зустріч, і Уклону дуже сподобалася ідея. При цьому, найприємніше, що бренд у цьому випадку більше зацікавлений у створенні реально крутого продукту та розвитку індустрії, ніж у нав’язливому промо самих себе. Це поки що єдиний випадок на моїй пам’яті, коли рекламодавець на фразу «А от тут можемо ще додати ваше лого» каже: «Та ні, не треба, і так видно, що ми тут є. Головне зробіть класне відео».</p>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Ви раніше не випускали відео. Наскільки важко було поринати в абсолютно новий формат?		</span>	</h3><p>На щастя, у нас є Ніка Прохорчук, яка довгий час працює у Rozetka та є відеоблогером. Я звернувся до неї, і вона погодилася взяти продюсування на себе. Від нас залишалася контентна частина, а це те, чим ми займаємося всі ці роки. Тому все пройшло набагато легше, ніж я очікував, але лише завдяки допомозі та навичкам Ніки. Вона дуже крута.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/VgBilyqFDVs[/embed]"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div>	<h3>		<span class="color-header" style="--color-text:#2732FB;--color-bg:#DDF8FF">			Наостанок, про плани. Ти писав про запуск спецпроектів та ще одного сервісу цього року. Можеш зробити невеликий анонс, що читачам LiRoom можна очікувати від вас найближчим часом?		</span>	</h3><p>Цього місяця запускаємо ще один сервіс, який буде працювати разом із Базою українських альбомів. Також плануємо ще кілька відео-форматів. Ну, і редизайн би зробити, вже час.</p>

«Гроші приносить не журналістика, а робота з рекламою», – Олексій Бондаренко, LiRoom

інтерв'ю

%title% %count(title)%

%sep% %sitename%

%name%, %sitename% %page%

%date% %page% %sep% %sitename%

%sitename% %page% %sep% %sitedesc%

%title% %page% %sep% %sitename%

%pt_plural% Archive %page% %sep% %sitename%

%title% %sep% %sitename%

%searchphrase% %page% %sep% %sitename%

%term% %page% %sep% %sitename%

%term% %sep% %sitename%

За кожною інновацією, кожним відкриттям, бізнесом, витвором мистецтва чи заходом стоять люди. Ми знаходимо людей з історіями успіху та досвідом поразок і розповідаємо про них вам.

Люди

interv'ju

Za kožnoju innovacijeju, kožnym vidkryttjam, biznesom, vytvorom mystectva čy zahodom stojať ljudy. My znahodymo ljudej z istorijamy uspihu ta dosvidom porazok i rozpovidajemo pro nyh vam.

#інтерв'ю