🍀 Як забороняли канабіс

У середині лютого 2024 президент України остаточно підписав закон, який дозволяє використання канабісу в медичних цілях. Документ набуде чинності у серпні 2024 року.

У масовій культурі, і не лише українській, канабіс міцно асоціюється з забороною стільки, скільки ми себе пам’ятаємо, і здається, що так було завжди. Проте заборона насправді з’явилася за історичними мірками відносно нещодавно, а причини її — далекі від турботи про здоров’я людей чи боротьби зі злочинністю.

Коноплі крізь віки

Про знеболювальні, розслабляючі та інші психоактивні властивості конопель людство знало давно. В текстах найдавніших цивілізацій про це є згадки — здебільшого в Азії, звідки рослина родом, але також у греків та римлян. Бганґ, напій з листя конопель, за легендою був улюбленою стравою індійського бога Шиви, а в китайських древніх текстах за кілька тисяч років до нашої ери коноплі рекомендували вживати для зняття болю, запалення та втоми.

У західній медицині використання канабісу стало популярним після того, як у 1841 році лікар Брук О’Шоннессі розповів про свій досвід проживання й роботи в Індії колегам.

Ще у 1894 році британські науковці випустили монументальну працю на 3200 сторінок, в якій дослідили різноманітні властивості конопель, і прийшли до висновку, що помірне вживання конопель не несе великої шкоди.

Повна заборона вирощування конопель для виробництва препаратів, а також виготовлення, продажу або вживання препаратів, отриманих з них, не є ані необхідною, ані доцільною

Звіт Індійської комісії з конопляних препаратів

Однак заборони в окремих країнах вже тоді набували чинності. А першою спробою заборонити коноплі на міжнародному рівні стала Міжнародна конвенція з опіуму у 1912 році, де представники Італії запропонували включити до списку контрольованих речовин і канабіс. Пропозиція тоді не отримала підтримки.

Вдруге питання підняли у 1924 році, на наступній відповідній конвенції. На той момент вже існувала Ліга націй — організація, що виникла після Першої Світової Війни, і була важливим етапом розвитку міжнародного права. Тоді питання заборони конопель порушив Єгипет, запропонувавши тотальний бан. Ініціатива на цей раз отримала підтримку, але не повністю.

Канабіс включили у відповідний список, що призвело до заборони у деяких країнах та сертифікації виробників — в інших. Проте фактично обмеження були незначними, адже тоді міжнародне право не мало переваги над національним, тож фактично рішення мали характер рекомендацій.

Характерно те, що в обох випадках — італійському та єгипетському — пропозиції заборони не мало нічого спільного з турботою про здоров’я населення. Хоча єгипетський представник аргументував, що понад третину всіх випадків «божевілля» було спричинено вживанням конопель, це не було правдою: в реальності йшлося про кількість випадків у десять разів меншу, та й те це була кореляція, а не причинно-наслідковий зв’язок.

Справжні причини заборони конопель тоді завжди лежали в площині міжнародної торгівлі. Італійці хотіли обмежити імпорт конопель зі своєї новоспеченої колонії, Лівії, а єгиптяни банально боялися конкуренції з боку сусідніх країн.

Утім, справжнього удару по легальному статусу конопель завдали США — країна, батько-засновник якої Джордж Вашингтон сам вирощував їх на власній плантації.

Великий бізнес, лобізм і корупція

Те, що відбулося з канабісом в Америці в тридцятих роках, насправді якнайкраще ілюструє природу американського капіталізму.

У 1930 році на посаду глави Федеральної Комісії з Наркотиків США (ФБН) приходить Гаррі Енслінґер та несподівано одразу розпочинає нечувану за масштабами кампанію проти канабісу. Він збирає різноманітні докази того, що марихуана спричиняє насильство та шкоду для здоров’я, активно просуваючи повну заборону конопель.

Марихуана є найбільшим наркотиком, що викликає насильство, в історії людства

Гаррі Енслінґер

При цьому Енслінґер ігнорував всі дослідження та цифри, які доводили непов’язаність насильства чи хвороб з марихуаною. Так доктор Волтер Бромберг у 1934 році дослідив понад 2000 злочинів і виявив, що жоден із них не був пов’язаний зі вживанням марихуани (зате знайшов зв’язок зі зловживанням алкоголем). Проте чиновник проігнорував досліди Бромберга, як і рекомендації Американської Медичної Асоціації, що також наполягала на відсутності такого зв’язку.

Наполегливість Енслінґера у боротьбі зі «страшним наркотиком» буквально з перших днів після призначення була дуже підозрілою, і не дарма. Істинні причини війни чиновника з марихуаною були іншими.

Енслінґера призначив на пост чиновник, що мав прямий зв’язок з родиною Дюпон та медіамагнатом Рендолфом Герстом. Родина Дюпон заснувала хімічну корпорацію свого імені, яка сьогодні є однією з найбільших у світі. Хоча навряд чи ви знаєте цю назву, насправді ви стикаєтеся з продукцією цієї компанії щодня. «Дюпон» винайшла такі синтетичні матеріали як фреон, кевлар, лайкру, нейлон, неопрен та тефлон.

Проте у тридцятих роках корпорація відчувала загрозу з боку натуральних матеріалів, які можуть виробляти з конопель. Аби усунути конкуренцію своєму хімічному виробництву, «Дюпон» пролобіювала призначення на посаду голови ФБН контрольованої людини. А медіапідтримку цієї війни здійснював конгломерат Герста, куди входив, зокрема і часопис Harper’s Bazaar.

Проте була й друга причина — особисті амбіції Енслінґера. У 1933 році набрала чинності 21-ша поправка до Конституції США, яка скасовувала «сухий закон». Алкоголь став знову легальним. Це ставило під загрозу бюджет ФБН, а значить і кар’єру її очільника. Тож Гаррі Енслінґер збільшив свої зусилля у демонізації марихуани, аби підкреслити важливість свого перебування на посаді.

Для цього він удався до брудного прийому — расизму. Кампанія пов’язала марихуану з головною «проблемою» тогочасного американського суспільства — мексиканськими мігрантами, і також, авжеж, афроамериканцями. У 1936 році виходить пропагандистська стрічка «Косякове шаленство», яка містить, зокрема, і таку цитату:

У США налічується 100 000 курців марихуани, і більшість з них — негри, латиноамериканці, філіппінці та артисти. Їхня сатанинська музика, джаз і свінг є результатом вживання марихуани. Ця марихуана змушує білих жінок шукати сексуальних стосунків з неграми, артистами й іншими

Врешті решт, Енслінґеру вдалося досягти свого. У 1937 році Конгрес США ухвалює Закон про податок на марихуану. Крім того, що він повністю забороняє вживання конопель у розважальних цілях, закон встановлює такий розмір зборів, що це практично вбиває індустрію виробництва будь-яких товарів із рослини — як медичних, так і промислових.

Світовий хрестовий похід проти канабісу

Незабаром світ поринає у Другу Світову, тож кампанія встає на паузу. Але щойно війна завершилася, і була побудована нова система міжнародного права, питання знову постало.

ООН успадкувала відповідні документи, ухвалені ще Лігою Націй, і в ході реформ призначила головним експертом Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я з наркотиків… близького друга та колегу Гаррі Енслінґера — Пабло Волффа. З подання США, авжеж. Під його чуйним керівництвом ВООЗ зайняла позицію проти канабісу, що призвело до ухвалення Єдиної конвенції про наркотичні засоби у 1961 році.

Саме цьому документу, який є чинним досі, ми завдячуємо жорсткій позиції більшості країн світу стосовно канабісу. Ще нещодавно він відносив канабіс до переліку найважчих наркотиків, рекомендованих до повної заборони, та практично дорівнював канабіс до героїну.

Другий акт американської боротьби з канабісом розпочався рівно через 10 років після ухвалення конвенції. У 1971 році президентові Річарду Ніксону належало йти на другий термін і конче необхідні були перемоги в очах ядерного електорату консервативних республіканців. Крім того, в суспільстві зростало невдоволення тривалою В’єтнамською війною.

Тож Ніксон вирішив розв’язати «Війну з наркотиками» — термін, який також придумали в його адміністрації. Що характерно, провідну роль у демонізації канабісу знову зіграв представник родини Дюпон — психіатр Роберт Дюпон, який назвав марихуану «найбільш небезпечним наркотиком» і активно нахвалював Ніксона за його війну.

Багато років по тому, у 1994, помічник президента США з внутрішніх справ Джон Ерлікман згадував:

Кампанія Ніксона в 1968 році й Білий дім Ніксона після неї мали двох ворогів: антивоєнні ліві та чорношкірі. Розумієте, про що я? Ми знали, що не можемо заборонити бути проти війни чи чорношкірих, але, змусивши громадськість асоціювати хіпі з марихуаною, а чорношкірих — з героїном, а потім жорстко криміналізувати й те, і інше, ми могли б зруйнувати ці спільноти. Ми могли б заарештовувати їхніх лідерів, влаштовувати обшуки в їхніх будинках, розганяти їхні зібрання і паплюжити їх щовечора у новинах. Чи знали ми, що брехали про наркотики? Звісно, знали

Джон Ерлікман, помічник президента Ніксона у внутрішніх справах

За кілька років після початку «війни з наркотиками» Річард Ніксон з ганьбою стане першим президентом США в історії, що подав у відставку до завершення терміну (хоча це й не матиме стосунку до «війни з наркотиками»). Проте його справу продовжать всі його наступники з обох партій, що затримає і глобальне переосмислення конопель.

Лише в грудні 2020 року канабіс було офіційно вилучено зі Списку 4 (перелік наркотиків із найбільш жорсткими обмеженнями) конвенції про наркотичні засоби голосуванням Комісії з наркотиків ООН. Проти цієї зміни виступили Росія, Китай та декілька інших країн. Україна утрималася від голосування.

А що зараз зі статусом канабісу у світі?

Флагманом повернення до нормальності відносно канабісу довгий час були Нідерланди. Поки Ніксон воював з наркотиками у сімдесятих, у цій країні саме вирішили лібералізувати канабіс, перевівши його у розряд менш небезпечних наркотиків. Надалі Нідерланди довго будуть провідною країною в цьому відношенні і навіть заслужить собі цим певну репутацію.

Загалом сьогодні країни діляться на п’ять груп за своїм ставленням до канабісу.

• Найменша група — це держави, де використання канабісу дозволено для будь-яких цілей і працює індустрія. Сюди входить лише три країни — це Канада, Уругвай та Таїланд.
• Друга маленька група складається з чотирьох країн. Грузія, Мальта, Мексика та ПАР. Тут повністю дозволене персональне використання, але промисловість та продаж все ще поза законом.

Можливо, ви здивуєтеся, що Нідерланди відсутні в цих переліках. Насправді за мірками легалізації ця країна вже далеко не на передовій. У Нідерландах продаж канабісу для вживання дозволений лише в окремих кофішопах, саме використання декриміналізоване, однак якщо ви вирощуєте коноплі вдома, ваше обладнання можуть конфіскувати, а вас — виселити, навіть за одну єдину рослину (хоча це відбувається все рідше).

• Нідерланди можна віднести до значно більшого списку країн, де за вживання та вирощування з будь-якою метою існує формальне покарання, яке на практиці майже не застосовується, або обходяться адміністративним покаранням замість кримінального. Це також і Чехія, Ізраїль, Німеччина (вже зовсім скоро вона перейде у перший список), Єгипет, Австралія та багато інших.
• Ще одна група — це країни, де дозволено лише медичне використання канабісу. У цей список входить багато країн з попереднього, а також Польща, Сингапур, Бразилія, Аргентина та інші. Незабаром до цього списку остаточно приєднається Україна.
• Повна заборона на будь-яке використання досі діє в таких країнах як Росія, Білорусь, Китай, Бахрейн, Саудівська Аравія, Сербія, Болгарія та інших.

Так чи є негативні ефекти в канабісу?

Варто ще раз нагадати, що всі жорсткі заборони практично не базуються на наукових та медичних даних, попри те, що навіть на момент їхнього ухвалення десяткі років тому, ці дані вже існували. Також іронічно, що вивчення реального негативного впливу канабісу як на організм конкретної людини, так і на суспільне життя в цілому було фактично неможливим саме через ці заборони, адже вони часто включали в собі також бан на будь-які дослідження.

Разом з поступовою лібералізацією ставлення до канабісу, науковці та медики нарешті змогли перейнятися цими питаннями і виявити нові факти про коноплі. Авжеж, канабіс несе в собі й негативний вплив.

З точки зору здоров’я:

• Регулярне вживання канабісу у підлітковому віці може сповільнити розвиток функцій мозку, порушити пам’ять, і ці зміни будуть незворотними — науковці виявили зниження середнього IQ на 8 пунктів у таких людей порівняно з тими, хто не вживав. Це не стосується тих людей, які почали вживати канабіс у дорослому віці — зниження у IQ в таких людей не помітили
• Регулярні споживачі марихуани переживатимуть ті ж проблеми з диханням, що й курці тютюну — ускладнене дихання, кашель, мокрота тощо
• Регулярне вживання марихуани вагітними жінками було поєднано зі зменшеною масою тіла новонароджених і частотою виникнення порушень розвитку мозку та іншими проблемами
• Попри те, що 100 років тому противники канабісу називали марихуану «наркотиком божевілля», наразі дослідження не показали прямого зв’язку між вживанням канабісу та психічними хворобами — одні дослідження суперечать іншим, тож чітко сказати поки що нічого не можна

Що ж стосується соціальних ефектів, то їх краще розбирати на конкретному прикладі. Найбільш вивченим сьогодні є досвід Канади, як країни, де канабіс є повністю легалізованим.

• Попри те, що перед легалізацією канабісу в Канаді, більшість молодого населення країни (16-24 роки) висловлювала намір спробувати марихуану вперше, насправді після легалізації дослідники не виявили збільшення у споживанні канабісу серед молодих людей. Тож легалізація не привела до того, що вся молодь різко побігла забивати косяки. Ба більше, на другий рік після легалізації було виявлено суттєве зменшення споживання канабісу серед молоді
• Дещо збільшилася кількість водіїв, які керували автомобілем під марихуаною — дані як із опитувань, так і з лікарень, куди надходили травмовані у ДТП пацієнти з присутністю тетрагідроканабінолу в крові (основна психоактивна речовина у канабісі)
• Суттєво (на третину) збільшилася кількість молоді, що звертається за психіатричною допомогою, щоб позбавитися залежності від марихуани

Водночас важливо зазначити, що жодних змін у кількості скоєних злочинів після легалізації не відбулося, що є серйозним аргументом проти того, що легалізація призводить до підвищення злочинності.

Дослідження впливу канабісу та здоров’я та суспільне життя все ще тривають. Занадто мало країн легалізували його наразі і замало даних доступно, аби можна було сказати, що людство достатньо вивчило ефект конопель на повсякденне життя.

Позитивні ефекти канабісу переважають негативні?

Зловживання будь-яким продуктом чи речовиною та недотримання правил безпеки можуть привести до негативних наслідків. Тож по факту ми в будь-якому випадку стикаємося лише з питанням, чи плюси переважають мінуси.

Вживання канабісу має свої беззастережні, доведені науково позитивні ефекти:

• Полегшення хронічного болю — в деяких випадках ідеться про безальтернативне знеболювальне
• Канабіс може не лише полегшувати ефекти хімотерапії при онкології, але й запобігати розвитку ракових клітин і працювати для профілактики ракових захворювань
• Знижує частоту та інтенсивність припадків при епілепсії та інших захворюваннях, що їх викликають
• Допомагає у лікуванні різноманітних захворювань шлунково-кишечного тракту
• Знижує кров’яний тиск
• Допомагає впоратися з депресією, тривожністю, панічними атаками та ПТСР (що особливо актуально для наших військових)
• Допомагає позбавитися залежності від наркотиків та алкоголю
• Нема доказів, що канабіс напряму впливає на зниження ваги, однак з його допомогою можна налагодити харчові звички та здоровий сон, що дозволить позбавитися зайвої ваги

Чи переважають всі ці позитивні моменти негативний вплив, питання для більшості країн, включно з Україною, все ще відкрите. Ми не займаємо сторони і ще раз закликаємо дотримуватися чинного законодавства. Проте що відомо точно, так це те, що ті підходи, які людство використовувало більшу частину XX століття, не працюють точно, і ставлення до конопель потребує суттєвої ревізії.