Лише на мить уявіть, що вас чує вся країна. Що ви скажете?
Так, вас дійсно може почути вся Україна. Кожен може почути ваші слова — ваші друзі, сусіди, водій автобусу, касирка у магазині, хлопець, що грає у підземці на скрипці, стартаперка, шкільний вчитель, далекобійник, інфлюенсерка, лікар, менеджерка, охоронець, улюблена музикантка та всі інші, хто кожен день живе поряд з вами. Що прийде вам у голову — побажання, прокльони чи може анекдот? Ви одразу знаєте, що б ви хотіли сказати, чи вам був би потрібен час на роздуми?
Що ви скажете, якщо вас почує вся країна — таке питання поставили героям нашого фотопроєкту, присвяченому Дню Незалежності. Кожну людину тут ви можете побачити у будь-який день поряд із собою. Кожна з них мешкає в Україні та має що сказати. Кожна, як і ви, унікальна особистість зі своєю думкою. Всіх об’єднує лише одна річ — їм є що сказати.
Моє єдине побажання — щоб на двадцять дев’ятому році незалежності ми все ж навчилися жити не в постійній інформаційній «зраді», яка добре «продається», а хоча б іноді знаходили в собі сили закривати браузер, вимикати телевізор, і згадувати ті події/речі, які відбулися в Україні за рік. Що не все так погано, і є потенціал для розвитку як у країни, так і у всіх нас.
Не бійся змінити те, що ти хочеш змінити. Чи це робота, чи твоє оточення, чи ти сам.
Миру, любові й злагоди кожній родині, адже з неї починається країна! Україно, нехай на твоїй землі панує гармонія, а в душі українського народу не згасає оптимізм. Будьмо гідними та щасливими українцями; які не нарікають, а працюють, які не тікають, а пускають міцне і здорове коріння тут, на своїй мальовничій і рідній землі.
Бажаю всім спокою та миру. Миру в країні та в вашому домі.
Довголіття. Бережіть себе і своїх близьких. І не забувайте бути добрими.
Мне вельмi прыемна адчуваць сябе дома i калi я ў Кiеве, i калi ў Менску. Я ўпэўненна кажу, што ў мяне два дома. I я хачу, каб кожны з вас адчуваў сябе добра i бяспечна ў кожнай часцiне свету. Няхай заўсёды будзе мiр i спакой.
Так, ну, я Дарина. Займаюсь концепт артом для геймдеву. Хочу побажати художникам і взагалі кріейторам залишити всі сумніви і зав’язати з самоколупанням. Це тільки заважає вам та іншим людям бачити ваш талант.
Незалежність — це право проговорювати імена. Називати війну війною, РФ — вбивцею і ґвалтівником, Крим і Донбас — українськими. Я можу сказати тисячу і одну прекрасних абстрактних речей — але першими завжди оберу ці.
Нема правильних, нема безгрішних, нема кращих. Є Ми. Усі Ми — в одному човні, і найголовніше, що Нам потрібно робити — вчитися слухати одне одного, розуміти і підтримувати. Розуму Нам.
Вирізнятися в натовпі зараз абсолютно не складно: яскравий одяг, пофарбоване волосся, татуювання, пірсинг. Набагато важче, коли тебе «не таким як всі» не сприймають в суспільстві, не сприймають друзі, батьки. Багато з нас вже навчилися не боятися самовиражатися та створювати свою унікальність, давайте тепер навчимося приймати неповторність одне одного.
Наша країна, наш народ вже вкотре святкує річницю, відколи здійснилася споконвічна мрія українців — бути господарями на своїй прекрасній землі. З нагоди річниці нашої Батьківщини бажаю вам міцного здоров’я, великого родинного щастя, взаєморозуміння, злагоди та мирного неба.
Чим важчі часи, тим сильніше ми повинні любити одне одного. Згадуйте про це кожного разу, коли життя змусить вас в цьому сумніватися.
Що б я хотіла побажати кожному з нас? Почати нарешті себе любити та перестати обдурювати навіть у дрібницях. Зрозумійте, що жити — круто, поважати кожного — важливо, допомогати — не складно, помилятися — не боляче, проявляти свої емоції — не соромно, мислити шаблонами — не треба, заздрити комусь — це дрісня, пліткувати — дурно, розвиватися — потрібно, волати з мемів — класно, смітити на вулиці — для лохів, берегти природу — необхідно, любити себе — обов‘язково! Кохайте, слухайте, розмовляйте!
Мені 32, мене звати Ярослав, і я працюю на найкращій у світі роботі — рятувальником на горі Піп Іван. Це моя стихія, я завжди мріяв знайти таку роботу, щоб від неї отримувати задоволення. А ще, я почав займатися гірським бігом. Мрійте та йдіть до своєї мети ?
Хочеться, щоб кожен з нас розумів, наскільки важливо вірити і дбати про нашу країну. Адже без нас їй дуже важко щось зробити самотужки. Тому, давайте робити це разом ??
Ваші життя не визначені наперед. Те, ким ви є зараз, це не випадковий збіг обставин чи розташування зірок на небі. Це ваш прогрес, ваш труд, ваша енергія, ваш вогонь. Не забивайте свою пам`ять образами, бо там може просто не залишитися місця для чудових моментів. Дозвольте дихати собі на повні груди і не заганяйте себе в рамки, бо силу має той, хто в неї вірить. Та прагніть бути щасливим у цьому житті.
Ідуть дощі. Холодні осінні тумани клубочать угорі і спускають на землю мокрі коси.
Не існує ідеальної країни, але кожен може створити її власноруч для себе, якщо братиме відповідальність за свої вчинки! Зростай разом з Україною, як діти поряд з батьками; надихайся нею, як інфлюєнсерами в Інстаграмі; змінюй її, як трендсеттер; люби, як близьку людину; піклуйся про неї, як про домашнього улюбленця. Пам’ятай, що ти — частина України, а вона — частина тебе.
23 роки намагаюся реалізувати себе в суспільстві паралельно лізучи до кількох різних галузей. Найчастіше виходить так що не долажу ні до одної. Бажаю всім знайти свою ціль і прямувати до неї, не відволікаючись на інше.
Якщо тобі морально погано і здається, що краще не буде, — буде. Час йде, все навколо змінюється, ти змінюєшся, твій світогляд. Ти набагато сильніше, ніж думаєш.
Лишитись чи емігрувати, поїхати дорогою в заторі чи тротуаром поміж пішоходів, вчитись самому чи з хабарами, працювати відкрито чи ховаючись від податків — безліч сумнівів і щоденних обирань — це і є ми. Живі люди, у пошуку і виживанні, не ідеальні, але ми. І коли ми перестанемо жити одним днем і почнемо думати хоча б на один світлофор вперед — вибір потребуватиме менше часу, а гідність стане реальною.
А що б ви сказали, якби вас чула вся Україна?
***
Автор — Станіслав «Бджинг» Троянов, Instagram: @bdzhiiing
Фото зроблені на Canon EOS 300. Плівка — Kodak Color+ 200/Kodak Gold 200.