Журналісти FT досі за старою звичкою пишуть «Kiev» замість правильного «Kyiv», але визнають: український уряд може справедливо стверджувати, що протягом 4 років він досяг більшого прогресу у структурних реформах, аніж будь-яка адміністрація за увесь час незалежності з 1991 року.
Війна з олігархами та корупцією на додачу до війни з РФ
Незважаючи на конфлікт з російськими сепаратистами, які ще залишаються на теренах Південно-Східного регіону України, економіка поступово зростає. Як зазначають у FT, інвестиції лише почали набувати потрібних масштабів — хоча і все ще нижчі за рівень, якого Україна потребує сьогодні. «[Ми зіткнулися] з проблемою трансформації країни, яка дійсно має вирішальне значення для стабільності та процвітання Європи», — розповів журналістам видання Данило Білак, голова правління інвестиційного агентства «УкраїнаІнвест». Серед ключових завдань він називає потребу донести до інвесторів та закордонних партнерів той факт, що Україна справді змінилася, попри збройну агресію та непоступливість олігархів.
Одна проблема полягає в тому, що звичайні українці ще не відчувають значних змін у їхньому повсякденному житті, хоча реформи вже йдуть. Люди суттєво постраждали від падіння економіки та національної валюти після продемократичної революції та наступного збройного конфлікту в 2014 році (включаючи анексію Кримського півострову та окупацію частини Донецької та Луганської областей), зауважують у редакції FT.
Антикорупційні активісти кажуть, що уряд ще не зламав міцних зв’язків між мільярдерами-олігархами, котрі тримаються за менеджмент компаній та багато сфер економіки. Ключовою проблемою є саме ці «зацікавлені особи», як їх називає у розмові з виданням Олександр Данилюк, що був Міністром фінансів до червня 2018-го. Тиск на цих «осіб» призводить до все більшого загострення протистояння олігархів та держави.
Український уряд раніше звинувачували в тому, що він блокує деякі ключові реформи, у тому числі — створенню незалежного Антикорупційного суду, який вимагав МВФ. Вимога щодо суду, як і низка інших, — це низка умов для того, аби Україна отримала доступ до масштабної макроекономічної допомоги у $17,5 млрд. Ці кошти потрібні Україні для відбудови економіки, і як зазначають у FT, хоча закон про створення суду, який було затверджено МВФ, було остаточно прийнято у липні 2018-го, наступні $2 млрд в рамках траншу держава отримає більше ніж за рік.
«Цей [антикорупційний] суд потрібний для того, щоби притягнути до відповідальності вищих посадових осіб, які все ще викрадають мільйони і мільярди державних коштів», — цитує видання Дар’ю Каленюк, голову київського Центру боротьби з корупцією. Однак в Україні є не лише проблеми. Макроекономічну стабілізацію українська влада змогла відновити після кризи 2014 року. У той період — 2014-2015 років — українська економіка впала майже на 17%, і змогла відновити зростання аж у 2016-му У 2018-му за прогнозом Світового банку, на який посилається FT, українська економіка має зрости на 3,5%.
Стабілізація перед поступом вперед
Українському урядові також вдалося стабілізувати гривню. Інфляція, яка в 2015 році сягнула 43%, частково завдяки збільшенню внутрішніх цін на пальне, згідно з планом вимог МВФ, у 2017 році зменшилася до 13,7%.
Перед тим, як піти у відставку, глава НБУ Валерія Гонтарева провела очищення банківського сектору, зменшивши кількість проблемних банків. У енергетичному секторі збільшення частки цін, що раніше трималися виключно за рахунок державних субсидій, до ринкового рівня, було непопулярним кроком для внутрішніх споживачів, хоча цільові соціальні виплати частково компенсували наслідки зростання цін на енергію. Цей крок знищив підґрунтя для великих корупційних схем, зауважують у виданні.
Зростання цін разом із реформуванням стратегії також стало базою для змін у «Нафтогазі». Збитки цієї компанії були основною для формування частини бюджетного дефіциту, який у 2014 році досяг максимуму — 10,1% ВВП, а тепер зменшився до 2,3%.
«Ми були найбільшою чорною дірою в Україні. Зараз ми є найбільшим платником податків», — цитує FT головного комерційного директора Юрія Вітренка. Розірвання взаємин з північно-східним «сусідом» сталося у частині закупівлі «блакитного палива», «Нафтогаз» із листопада 2015 року припинив закупівлю газу з РФ. Споживання газу було скорочене, а «Нафтогаз» домовився про придбання газу в сусідніх європейських країн.
Уряд також реформував податкову та пенсійну системи, скоротивши виплати заробітної плати «в конвертах». Впровадження прозорих онлайн-торгів на контрактній основі для державних замовлень за ці 4 роки закрило ще одне джерело корупції.
Український Інститут економічних досліджень та політичних консультацій підрахував, що газовий сектор, закупівлі, банківські та податкові реформи разом повернули до держави $6 млрд
Справжні реформи — попереду
Уряд зараз рухається до реформ, які почуватимуть звичайні українці, наголошують у FT. Першою з них стане реорганізація системи охорони здоров’я в Національну службу охорони здоров’я України. Деякі київські інсайдерські організації, що спілкувалися із журналістами американського видання, вважають, що міжнародне співтовариство не дало українській владі належної підтримки для складних реформ, натомість зосередившись виключно на тому, чи дотрималася Україна положень МВФ стосовно Антикорупційного суду. З іншого боку, експерти вважають, що такий суд має життєво важливе значення для того, щоби новостворене Національне антикорупційне бюро могло відкривати справи проти корупціонерів та подавати їх до справді незалежного суду — адже довіру до звичайної судової системи не назвеш високою.
Уряд України ще не виконав вимоги МВФ щодо остаточного підвищення цін на газ, зазначають у Financial Times. Тим часом виконавиця обов’язків Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун анонсує масштабну медичну реформу. Нова угода з МВФ — те, що може забезпечити продовження реформ, і джерела FT твердять: ця угода близька, незважаючи на політичну чутливість, яка передує президентським та парламентським виборам в Україні у 2019-му. Чинні та колишні представники уряду впевнені: немає сенсу навіть порівнювати ситуацію в економіці України 4 роки тому та тепер — досягнення є, однак економічний ефект від них ще попереду.