Олександр Мельник
Хайп довкола Telegram підігрівається не лише через амбітну мету засновника компанії Павла Дурова зібрати $1 млрд на ICO
Telegram готується до ICO та хоче запровадити свою криптовалюту. З якогось моменту «вести канал» стало модним серед креативної тусовки Києва, Львова та ще кількох міст-мільйонників. Часом мені здається, що люди, які використовують Telegram виключно як WhatsApp чи Facebook Messenger, сприймаються «просунутими» користувачами Telegram як «старообрядці від медіа»: хто ти без каналу про найважливіші події, свіжі вініли та абстрактне європейське кіно?
Одразу попереджу: я не називатиму жодних назв чи авторів каналів — аби нікому не робити ані реклами, ані антиреклами. Ця колонка має на меті показати, що Telegram як виключний канал комунікації зі світом просто нестерпний, якщо «споживати» інформацію з нього довше за 5-7 днів.
Аби вибірка була максимально широкою, я підписався майже на усі без винятку популярні українські Telegram-канали. Таких загалом із різних добірок та рейтингів набралося близько 30 — плюс-мінус ще декілька. В пікові моменти в моєму списку було 37 каналів, потім знову 30. Тематику я обрав досить широку. Тут були і канали популярних загальноукраїнських та нішевих ЗМІ, і декілька каналів із відвертим треш-контентом, «приколами» та «18+» (вдалося відшукати навіть авторський канал про еротику та поліаморію). Також приблизно 4-5 каналів про інтернет-маркетинг, декілька каналів про криптовалюти (куди без них), мотиваційні канали, канали про стартапи та для стартапів, культура (музика / кіно / комікси), саморозвиток та добірки контенту на різні смаки від групи авторів, література, канали з цитатами (так, в дусі «Однокласників») — одним словом, все, що тільки можна нагрести і чим може цікавитися сучасний користувач інтернету.
Одразу довелося пожаліти власну психіку — і відключити сповіщення від усіх каналів. Частота появи нових матеріалів у деяких із них перевищує декілька посилань чи текстів на годину — з таким успіхом мій смартфон майже ніколи не перестав би блимати та вібрувати. Тому я вирішив, що перечитуватиму стрічку каналів двічі на день — об 11 ранку та о 8 вечора. Відписався від сповіщень 19 січня — і почав свій експеримент.
В рамках експерименту я читав виключно ті статті та матеріали, які мені «приносили» канали у Telegram. Інколи щось із того я кроспостив у свій Twitter чи на Facebook-сторінку (вживаючи, певна річ, прямі посилання на сайти, а не лінки на повідомлення у Telegram). Це до речі, перша незручність: якщо у ваших підписників чи друзів немає цього месенджера, вам доведеться копіювати не посилання на Telegram-повідомлення, а посилання на сайт, з якого взято контент. Окремі декілька зайвих рухів — але коли ви читаєте більше 10 каналів, протягом дня ці «зайві рухи» можуть добряче підбішувати.
За 30 днів перебування в інформаційному полі українського сегменту Telegram я виокремив для себе низку проблем.
Інформаційна «бульбашка» лише міцнішає, а суб’єктивізм авторів каналів починає мимоволі формувати ваше сприйняття
Марка Цукерберґа
Марк Цукерберґ — про фейкові новини, бізнес та суспільство звинувачували в тому, що Facebook поглиблює соціальну та інформаційну ізоляцію користувачів. Мовляв, вам подобаються певні політичні, економічні, соціальні погляди та норми, тому ви підписуєтеся на певні сторінки, лайкаєте певні матеріали, поширюєте певний контент серед однодумців, а незгодних блокуєте чи видаляєте із друзів. Таким чином ваше коло самоізоляції зростає, а рівень толерантності до протилежних чи частково незгодних із вами точок зору падає.
Ті, хто критикував Цукерберґа, вочевидь, жодного разу не користувалися каналами у месенджері Павла Дурова. Тут ви, обравши низку каналів, починаєте обростати інформаційним полем лише вузького спрямування і за пару тижнів почнете бачити світ крізь призму почуття гумору, прекрасного, цінного та важливого, яке є в окремого модератора чи групи власників обраних вами каналів. Це чимось схоже на телевізор: там ти обираєш пакет каналів і мимоволі споживаєш передачі та новини так, як їх тобі подають. Тут — та сама історія. Тільки рівень фаховості й компетентності в низці випадків залишає бажати кращого. Із усього цього потоку суцільного суб’єктивізму виростає відчуття, що в тебе в голові стає повнісінько зайвої інформації, яка абсолютно не робить тебе кращим чи продуктивнішим. Це — інформаційний фаст-фуд, уведений в культ. Щось схоже пару років тому коїлося із онлайн-курсами самоосвіти, на які люди масово записувалися, обираючи добірки «підходящих курсів» десятками, — але так практично жоден із них до кінця і не проглянули.
Російська мова + суржик
Якось важко називати канали «українськими», коли 70% з них ведуться повністю чи наполовину мовою північно-східного сусіда. Закиди про «міжнародну мову спілкування» прохання залишати десь в районі між Мінськом та Астаною. Ми із вами прекрасно розуміємо, що міжнародними є англійська, іспанська, китайська — але аж ніяк не мова однієї тоталітарної імперії та десятка її колишніх колоній, які усіма силами намагаються виборсатися з-під культурного впливу.
Мене важко назвати пуристом: суржик та обсценну лексику я вживаю — але роблю це в контексті певних життєвих ситуацій, а не щохвилини. Якщо я захочу таку кількість російськомовного контенту — але без одруківок та українізмів і мату, — для цього є низка ЗМІ, які виходять російською. Додайте сюди ще й чиїсь ресурси, написані «українською російською» або «суржиком для гумору» — і зрозумієте, що читання подібного контенту є розкішшю для тих, у кого багато зайвого часу. Англомовних каналів у Telegram із міткою made in Ukraine за ці 30 днів я не знайшов.
Київ-о-центричність
Як ми з вами знаємо, за межами аеропорту «Бориспіль» життя немає. Принаймні, таке у мене склалося відчуття за ці 30 днів. Мені не вдалося розшукати притомних регіональних каналів, які би не відсилали нас однаково до подій, новин, культурного життя, скандалів, жартів, мемів і навіть просто пліток, пов’язаних із столицею України. Впевнений, що прекрасні люди та проекти в нашій країні є не лише тут. Залишилося ще, аби куратори контенту в Telegram-каналах про це згадали.
«Автори» «позичають» (а інколи і просто крадуть) контент один в одного
Посилання на першоджерела є — в текстах на Telegraph. Але канали практично ніколи не посилаються одне на одного, навіть коли контент у них дуже часто дублює одне одного чи видає швидко зроблений рерайт. Це мені нагадує часи форумів та перших майданчиків для індивідуальних та колективних блоґів в Україні від різних поштових сервісів. Контент борсається всередині екосистеми, але авторські права для нього майже нічого не означають.
Низька якість контенту
Одруківки, відсутність єдиного оформлення до ілюстрацій в багатьох каналах, часті повтори одних і тих же матеріалів — основне, що я помітив за ці 30 днів. У сегменті розважальних каналів домінує відвертий треш, гумор «нижче пояса» та контент на кшталт «10 цитат визначного-письменника-ім’я-якого-ви-усі-знаєте». Це як Buzzfeed у його ранній період існування.
Однотипність контенту
Новина, добірка новин, цитата, добірка цитат, трейлер, добірка трейлерів, опитування, посилання, добірка посилань, вакансія, добірка вакансій, канал, який ми рекомендуємо — і добірка каналів, які рекомендують наш канал. Ви прослухали зміст українських Telegram-каналів. А тепер перемикайте нащось справді цікаве.
Зізнаюся, ми також грішимо подібним. 30 днів всередині цього інформаційного поля показали мені, що робити так далі категорично не можна.
Українські «традиційні» ЗМІ сприймають Telegram як ще одну RSS-стрічку
Безкінечний потік новин, репости з RSS або й повна автоматизація — таким бачать застосування для Telegram українські мейнстрімні ЗМІ. Навіщо мені ще одна стрічка a la Ukr.net? Чому немає графічних чи відеоматеріалів? Ці та інші риторичні питання спадали мені на думки протягом усього місяця, поки я читав низку всеукраїнських онлайн-видань із мільйонними аудиторіями сайтів.
Для будь-яких дій із розширення функціональності авторам каналів потрібні десятки окремих ботів
Якщо ви думали, що верстка у WordPress чи оформлення постів у Facebook для вас складне, спробуйте додати голосування, кнопки, варіанти відповідей та реакції до матеріалів у каналі в Telegram. Гарантую — це буде незабутній вечір у компанії півдесятка різних ботів, які допоможуть вам сконструювати свого бота, який допоможе вам оформити Telegram-канал, або додати ось цю кнопку, ось цю картинку, ось ці варіанти реакцій на ваш пост. Чуєте, як в повітрі запахло сіркою? То пекло SMM-ника дихає вам у потилицю.
Реклама й ціноутворення — окремий дикий ринок
Десь тоді ж у січні я відновив ведення свого окремого каналу про літературне життя в Україні, який колись було запущено на додачу до книжкового подкасту. Зараз там 1,2 тис підписників. Декілька разів «постукалися» за рекламою — на яку я викотив якийсь цінник «зі стелі» і отримав таку саму відповідь «зі стелі».
Канали, які починають зараз активно монетизуватися і почали ставити рекламу по 3-4 рази на день, або «мінятися добірками» (про що йшлося вище), перетворюються на місце для інфошуму. Монетизація в таких умовах — річ суто ситуативна. А перепродаж каналів — це взагалі гра ще крутіша, ніж купівля криптовалют за ажіотажним курсом: зміну власника чи модератора каналу аудиторія одразу побачить, як це сталося уже з декількома «розкрученими» скандальними каналами, що були продані наприкінці 2017-го.
Неможливість зберігати обране у зручному вигляді
Навіть Facebook створив для зберігання посилань та матеріалів окрему секцію. Ви пропонуєте уподобані пости відсилати друзям в Telegram? Чи додавати в Pocket через кнопку поширення в телефоні? Чи як я маю зберегти оцей рецепт, оці поради, оту книжку, оці 5 цитат Генрі Форда і отой суперважливий курс із комунікацій, знижку на який ви пропонуєте в своєму каналі про SMM?
Замкненість «довгих текстів» на Telegraph
Окрема екосистема текстів всередині зв’язки Telegram+Telegraph створює незручність і для читача, і для автора контенту. Відстежувати статистику доводиться через якісь сторонні сервіси чи ботів — це незручно. Жодної інтеграції із Google Analytics, жодних вбудованих аналітичних інструментів на кшталт Facebook Insights чи Twitter Analytics. Немає можливості «прикрутити» чи використати кнопки поширення контенту. Одним словом, тебе ніби викинули на берег із текстами — і ти борсаєшся серед них, як можеш.
В якийсь момент ти стомлюєшся від цієї інформаційної навали і починаєш ігнорувати непрочитані канали з «цифрами» біля невідкритих чатів
Власне, з цього моменту і настає «початок кінця». Коли непрочитаних сповіщень, текстів та постів стає більше 50-ти, ти починаєш втрачати інтерес до такої одномоментної купи інформації. Дуже часто ця інформація ще й дублюється, доповнює одна одну чи й взагалі не має під собою жодного зв’язку (особливо, коли каналів багато, вони усі або на споріднену, або навпаки — на різні тематики, як було в моєму випадкові).
Зберегти бодай якусь адекватність, читаючи по 40-60 матеріалів та посилань щодня, — завдання практично нереальне. Коли ти на роботі цілий день займаєшся текстами від різних авторів та компаній, а потім ще ввечері годину-півтори намагаєшся вникнути у «дивний новий світ» 30 різних кураторів контенту, кожен із яких ще й намагається подавати все це «з гумором» (а виходить насправді дуже посередньо, і лише одиниці справляються із завданням бути оригінальним) — от тоді ти розумієш, що цей світ «контенту заради контенту» абсолютно втратив для тебе сенс. І йдеш читати книжку.
Книжка — дуже гарна альтернатива для будь-яких мотиваційних, цитатних, літературних і навіть для частини бізнесових Telegram-каналів.
Увечері 21 лютого я нарешті почистив свій список, залишивши усього 9 каналів. Решта 21 відправляються кудись далеко — але точно не в мої підписки. В мене немає ні часу, ні бажання щодня надихатися, говорити про SMM, дізнаватися секрети бізнесу, бути в курсі усіх подій і читати усі книжки і слухати усю нову музику світу — та ще й в режимі нескінченного нон-стопу. Можливо, це просто вікові відмінності, і тому для мене Instagram Stories, Snapchat та Telegram видаються трошки дивним інструментом для поширення та просування контенту. А можливо, просто мозок має скінченний ресурс інформації, яку він може «увібгати» у себе протягом дня — особливо, коли 80% цієї інформації для тебе постійно обирає хтось інший. Моя звичка самостійно обирати для себе інформацію та дані перемогла «модну тенденцію». А який у вас досвід читання каналів у Telegram?
Матеріал є авторською точкою зору і може не співпадати з офіційною позицією редакції