Олександр Мельник
Економіка — це не те, про що говорять соціологи
Коли ви бачите в телевізорі, YouTube чи Facebook українського соціолога чи партію, чи політика, чи бізнесмена, який посилається на дані українського соціолога, чи організації українського соціолога, чи групу українських соціологів — негайно вимикайте, переходьте на інший бік вулиці, закривайте сайт, а краще — плюньте і забудьте.
Економічні прогнози та макроекономічні оцінки та статистику оприлюднюють досі ті ж люди, які пророкували 2 строки і повну електоральну підтримку двічі судимого президента, перемогу в першому турі Віктора Ющенка на виборах 2009 року та збереження курсу долара на рівні, не більшому за 17 гривень. Української соціології не існує, це вигадка, потрібна для виборів — але не для мікро- та макроекономічних рішень.
Озирніться навколо.
Bitcoin, блокчейн, смарт-контракти. Естонія готується до ICO країни. Так, ви не помилилися. Країна продаватиме токени для залучення грошей у економіку. Міжнародні біржі визнали ф’ючерси на валюту, яку навіть не можна помацати чи покласти в кишеню. Країни Скандинавії заробляють на тому, що розміщують у себе дата-центри. Нафта дешевшає 4 роки поспіль не лише через війну на Сході України — а через те, що за 20 років вона нікому не буде потрібна навіть за половину поточної вартості.
Багаторазова ракета Ілона Маска потрібна не тому, що вона «хайпова» — а тому що вона економитиме сотні мільйонів доларів для американської економіки, чий зовнішній борг вже вдічі за минулі 7 років на короткий строк перетинав «червону лінію» дефолту.
Про економіку слід говорити не категоріями «індексу МакДональдса» чи «індексу борщу».
Як тільки праця 20-літніх китаянок на заводах Foxconn, які збирають ваші смартфони, здорожчає бодай на 5%, вартість цілої низки послуг, якими ви користуєтеся щодня, зросте у набагато більшому співвідношенні — хоче того український уряд чи ні.
Зовнішній борг визначає наш курс валюти, а не те, що обіцяє черговий дядечко чи тітонька із кількома кандидатськими в запасі. Шторм, ураган, потужність китайських майнінґових ферм, попит на спіннери — все це може стати набагато впливовішим чинником для сучасної економіки, аніж будь-які прогнози теоретиків із таблицями в руках.
Економічна ситуація — це не те, про що говорить білий чоловік віком 40-55 років у телевізорі в костюмі за $5-10 тис
Нам всім потрібно покласти на робочий стіл «Фрікономіку» Дабнера та Левіта, «Поведінкову економіку» Арієлі, «Чому нації занепадають» та «Змінюється все» і «Капітал у XXI столітті». Адже будь-який представник класичних політичних та економічних сил і формувань в Україні продовжить у передвиборчий рік «годувати» нас історіями про:
- прожитковий мінімум (який давно на часі замінити концепцією гарантованого базового доходу),
- про допомогу багатодітним (яка лише примножує соціальну незахищеність та формує цілий прошарок підліткової злочинності та домашнього насильства, відкриваючи легкий шлях до «біологічного» заробляння грошей у держави за рахунок кількості дітей),
- про пенсії (які давно варто перевести на накопичувальну систему, спробувати хоча би це зробити),
- про те, що «євробляхи» оподатковувати не можна, а посилки з Amazon слід (хоча насправді треба робити навпаки, якщо ми маємо бодай трохи ґлузду в голові),
- що криптовалюти, ігрові автомати та легалізація зброї — це однакове зло (при цьому отримуючи частку свого тіньового зиску в усіх цих трьох сферах).
Почавши читати бодай 2 з перерахованих вище книжок, ви доволі скоро зрозумієте, що у людей, які добре одягаються і солідно виглядають у телевізорі, великі проблеми із тим, аби не скочуватися у соціалізм і догматику, у популізм та прості гасла для непростих рішень.
Насправді все, що потрібно нам — це не влаштовувати чергові баталії у своїх фейсбуках, а почати нарешті вчити сучасну економіку та принципи її функціонування. А потім — ставити незручні питання і вимагати конкретних відповідей у тих, хто тимчасово привласнив собі мікрофон і намагається задати нам власний «порядок денний», посилаючись на норми та закони, які на 20 років відстають від світових практик.
В Україні найвищі податки? Ласкаво просимо до реального світу
Ось вам декілька точок на карті. Поцікавтеся, як йдуть справи там у платників податків. Німеччина. Японія. США. Польща. Канада. Порівняйте.
Порівняйте транзакційні витрати на готівкову економіку. Подивіться, який відсоток ваших операцій є безготівковим. Подивіться, який відсоток ваших витрат та доходів не потрапляє до податкової декларації. Подивіться, чи ви взагалі здаєте податкову декларацію. Подивіться, який відсоток ваши рідних, знайомих чи друзів отримує бодай частину зарплатні «у конверті». Подивіться на те, чому ми досі перебуваємо в таборі країн із найбільш вразливою економікою.
Ви все ще думаєте, що мітинг чи зміна «лідера» здатна це усунути? Все ще хочете після чесних відповідей самим собі на всі ці питання говорити про економічну ситуацію і можливості (чи їхню відсутність в Україні) з позицій «простих рішень»?
«50 відтінків зради» — це набагато простіше за «50 відтінків можливостей»
9 місяців — стільки, скільки потрібно, аби на Землі з’явилося нове людське життя. 9 місяців тому ми почали збирати історії не поразок і проблем (як це роблять ЗМІ зазвичай) — а історії успіху, прориву, можливостей, конструктивних змін.
Бачити можливість там, де «лідери суспільної думки» пишуть кілометрові пости у Facebook про те, як всім пора «валити» з «цієї країни» (свідомо чи ні наслідуючи американське this country, яке вживають саме ті, хто намагається вигнати зі своєї країни чужинців, а самим залишитися — а не втекти, покинувши країну на заброд, як це було довгий час заведено у «цій країні»).
Бачити об’єктивні зміни там, де можна вкотре нарікати, що ракети недостатньо швидкі, літаки недостатньо добре продаються, Кремль недостатньо далеко, а Uber недостатньо black. Насправді бачити можливості та конструктивні зрушення можна, якщо цього хотіти (подумки рахую, скільки людей запишуть мене в «порохоботи» після цієї колонки).
Корупція починається у вашій голові
Коли ви «купуєте» довідку для дитини, аби не робити щеплення. Коли ви намагаєтеся «прискорити» отримання закордонного паспорта. Коли ви «залагодили» проблеми з інспектором, двірником, перевіряльником із ЖЕК, дільничним лікарем, вчителькою вашого сина у школі чи викладачкою вашої доньки в університеті. Коли ви вписали «700 грн» у розрахункову відомість своїх підлеглих. Коли проголосували за людину, яка обіцяє, що земля в Україні за жодних умов не стане товаром.
Корупція не починається з олігарха, з «мажора», з чиновника. Вона починається з вас — і на вас же може закінчитися. Хоча може й недивно, що флешмоб #ЯНеДаю (про протидію хабарям) не набув такого розголосу, як #ЯНеБоюсьСказати — бо історії про вимагання хабарів на перший погляд не руйнують стільки життів, як домашнє чи побутове насильство. Проте в довгостроковій перспективі суспільство найбільше руйнує саме корупція — бо і через неї, через мовчазний консенсус і намагання «зрізати кут» такі речі, як насильство, розпуста, безкарність отримують «друге» і «третє» дихання у суспільстві. Адже зі слідчим теж можна «домовитися».
Викиньте історичні книги і case studies про американську економіку 1980-1990-х
Навіть Нассім Талеб зі своїми «чорними лебедями» вже не повною мірою відбиває те, що відбувається. Ще 10 років тому, під час навчання в університеті, мені було цікаво, чому й навіщо ми послуговуємося книгами з менеджменту, фінансів та макроекономіки, які суцільно ґрунтуються на кейсах та прикладах із рейґаноміки та пост-рейґанівської епохи.
Зараз ситуація трохи покращилася — відставання українських перекладів від оригіналів навколоекономічної літератури скоротилося до півроку-року. Але однаково в першу чергу чомусь перекладають книги про Ґенрі Форда чи праці Кессінджера — які за усієї поваги, навіть на третину не є актуальними у світі, де брутальний магнат із помаранчевим волоссям скеровує економіку найбільшої ядерної держави проти лисіючого коротуна у віці «за 60» із десятком ядерних ракет та дивно постриженого азійського диктатора, який має лише 1 ракету. Коли санкції обходять криптовалютами. Коли фейкові новини визначають результати виборів. Коли сюжет фільму Wag The Dog уже не здається сатиричною вигадкою.
«Навчитися економіки» — головний пункт для вашого to-do списку на цей рік. І менше зрадофілити. Більшості з вас за це навіть грошей не платять.
Матеріал є точкою зору автора і може не співпадати з офіційною позицією редакції.