Юрій Самусенко
Навколо Чорнобильського району та Зони відчуження ходить багато легенд та міфів. Це провокує режисерів знімати ігрове кіно на фантастичні теми, примножуючи новий фольклор до старого. Але разом з тим, документальні стрічки теж множаться щороку, дозволяючи почути маловідомі історії. Зокрема, такий фільм зняв Костянтин Кляцкін про селище Поліське, яке перебуває в Зоні відчуження. Його мешканців відселили лише у 1990-х, а відразу після аварії на ЧАЄС у смт будували чимало нових житлових будинків, намагаючись приховати катастрофу.
Фільм Кляцкіна з назвою «Поліські тенета» вийде на телеканалах Суспільного 22 серпня, а згодом з’явиться і на Youtube. Na chasi побувало на презентації проєкту в Зоні відчуження і ділиться враженнями від нього.
Інтерес до смт. Поліське здається цілком природним, якщо копати глибше в історію. Воно кілька разів змінювало назву від Хабне до Казановичі і врешті-решт прийшло до Поліського. Майже 400 років селище перебувало під правлінням Речі Посполитої, 190 років – під Російською імперією, й так не дочекалося української незалежності, яку поліщуки (жителі селища) хотіли чи не найбільше. Коли у квітні 1986 року на ЧАЄС відбулася аварія, про неї через кілька днів знали лише ті, хто мав зв’язки у владному оточенні. Тому дорослі, почувши про катастрофу, відправляли дітей подалі від Поліського, а самі лишалися жити тут.
Історія Поліського настільки багата, що її цілком би вистачило на серіал. В такому форматі Костянтин Кляцкін теж планує випустити проєкт у світ. Чотири серії по 26 хвилин досліджуватимуть етапи виселення, зберуть голоси очевидців трагедії та заглибляться детальніше в культурну спадщину поліщуків. У Поліському журналістам показали 4-хвилинний матеріал з одного з епізодів, але поки що за ним важко скласти враження про серіальний проєкт. А ось про повний метр можна.
Стрічка триває 61 хвилину і має рідкісні кадри доаварійної хроніки, де мешканці Поліського танцюють та розважаються на вулиці. Закадровий голос розповідає про дух поліщуків, які не підкоряються правилам та нормам Радянського Союзу. За бажанням можна знайти паралелі з галльским селищем у Римській імперії з коміксів про Астерікса і Обелікса. Цей окремий світ штучно проіснував від 1986 року до 1990-х, коли радянська влада спробувала мінімізувати ризик зараження радіацією місцевого населення. Навколо старих осель будувалися нові будинки, мало не щоденно обробляли рослини та дерева, а землю викопували та вивозили геть. У сторону селища подув вітер з електростанції, тому існувала радіаційна небезпека. Щоправда, ніхто серйозно не надавав їй значення.
У «Поліських тенетах» не намагаються зрозуміти причини зухвалості та нехлюйства при евакуації центру Поліського району. Кінцева мета фільму відображається у фіналі, коли жителі Поліського збираються разом та переглядають хроніку. Може здатися, що ці відео зайвий раз провокують травматичний досвід у їхніх глядачів, але натомість чоловіки, що дивляться кіно, радісно пригадують знайомих в обличчя. Годинного хронометражу замало для того, щоб розкрити весь потенціал цього краю та усвідомити його історію. Втім, серіальний проєкт може виправити це. Повний метр фокусується скоріше на ностальгійній концепції втраченого раю. Таким його бачать самосели, у яких немісцеві запитують про доступ до води, їжі та інтернету. Таким його бачать і екскурсійні групи, коли переступають вибиту зі стін плитку в Будинку культури. Руйнація дісталась в усі куточки, крім сховків людської пам’яті.
Цей колективний досвід, який відбувся з нами у 1986 році, відчувається навіть тим, хто народився після аварії. Свідчення очевидців, нескінченні ігрові та документальні фільми пробуджують цікавість до Прип’яті та близьких до нього сіл. Історія Поліського у цьому контексті не менш важлива, бо показує зображення послідовних помилок уряду, які, ймовірно, призвели до розвалу СРСР. Показ «Поліських тенет» на Суспільному зробить перший крок входження у контекст цієї проблеми та розповість мало відому історію переселенців із Зони відчуження. Авторам вдалося зібрати з архівів досить інформації про трагедію, щоб зацікавити глядача дізнаватися ще більше.