Суспільне Мовлення презентує документальний фільм власного виробництва «Домівка на спині». Прем’єра ексклюзивно відбудеться в телеефірі 8 жовтня о 21:00 на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>, о 22:15 на <a href="https://tv.suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Першому</a> каналі Суспільного Мовлення під час телемарафону <a href="https://www.youtube.com/watch?v=R5vvrb1YsqU" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Єдині новини #UAразом»</a> та о 23:00 на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих каналах Суспільного</a> (Суспільне Одеса, Суспільне Львів, Суспільне Кропивницький тощо).
[blockquote_with_author name="Сніжана Кутракова" position="сценаристка фільму " content="«Спочатку виникли думки. Адже у кожного в нашій команді родичі, друзі, знайомі виїхали за кордон через повномасштабне вторгнення. Потім з’явились перші статистичні цифри, від них — розуміння, яка страшна демографічна криза чекає на Україну. Так і вималювалась ідея зняти документальний фільм про вибір кожного вимушеного переселенця. Їхній вибір сьогодні — це майбутнє України завтра. Настав час, коли вимушені переселенці постали перед вибором. Асимілюватися в Європі: школа, садочки, робота; чи повернутись до звичайного, але небезпечного життя в Україні. Сидіти тривалий час, як кажуть,  “на валізах” сім’ї довго не можуть. Треба обирати»."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/gSnMGhyOy-79vrY_IN-7sjp6JxuOv4vMN0cMl2n8Q0oozWqOJX1FeO-UtHCjLGF95cfJfdDLevJ8O68ewjrQkTi0ZPLDsIvwZfv7cGgl5wR8tea3brRpamm72cUkeKLXAyo_wQchIp3yLjPMWVeD4ts">
У стрічці зафіксоване життя двох українок-переселенок: Тетяни, яка осіла в польській Познані, та Альони, яка переїхала до німецького Вайденбергу. Повномасштабне вторгнення змусило їх поїхати світ за очі, залишивши звичне життя, роботу та близьких в Україні. Тепер перед ними інше випробування — вибір. Між комфортним європейським життям та поверненням додому, де стабільністю і безпекою поки що «не пахне».
[blockquote_with_author name="Сніжана Кутракова" position="сценаристка фільму" content="Коли фільм з’явиться на всіх платформах, нам буде цікаво читати коментарі глядачів. Звісно, є хвилювання, як сприймуть, як зрозуміють, як оцінять. Хочеться одного — щоб глядач, який залишається в Україні, не засудив героїв за їхній вибір. І поза фільмом не засуджував тих, хто заради безпеки залишається за кордоном."]
<img src="https://lh3.googleusercontent.com/0FCzZ7sNoygEVomNsr5xMUgw0bVrAokb8wzfc7jDa0soZG71L8iTivFflKIyZcuuBqaCn9lBKkWGM-MnjkUeK1Gvo7hRfpkhC_naMzVpixAqOFntofNtoPD3SiSdf5niyq3LEZUkjx-0R5KMAirRFSw">
На початку війни мільйони українців подолали тисячі кілометрів у пошуках безпеки. Творча команда Суспільного повторила маршрут «вимушеної евакуації» й повернення наших героїнь, проїхавши шлях у більш ніж п’ять тисяч кілометрів від мирного Вайденбергу до міста в Донецькій області за 15 кілометрів від лінії фронту.
[blockquote_with_author name="Сніжана Кутракова" content="Стовідсотково глядач побачить якісний фільм. Про такі роботи кажуть: «фестивальні». Команда, звісно, мріє про фестивалі, але спочатку картину  покажуть на широку аудиторію по ТБ. Наш глядач по праву заслуговує на якісний продукт українського виробництва і на відповіді, які вже давно підвисли в повітрі. Хочеться, щоб широка аудиторія побачила, подумала, замислилась, не засудила вибір емігрантів, а зрозуміла."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/jIQx1l9UtxiasLSJ4N_3jsMTtARmjfycg-QdyfnJRkE-iQqQtq9NDaSvIYmsj7W6HOjLx3CQV75tJFxoDoXIVPUu6VZDFyRlPNokchEzgdTrg08BCukKFt0Q5VbkbASg4fg5g6cEF7JJOdnpJOZfpJE">
Творчий задум режисера Володимира Бакума — справжня документалістика. Фільм знятий у чорно-білих кольорах, які якнайкраще передають суть вимушеної еміграції.
[blockquote_with_author name="Володимир Бакум" position="режисер та автор фільму" content="Я як режисер завжди прагну до різних експериментів з історіями, тому тяжію знімати на межі ігрового та документального жанру. Візуальна сторона фільму та монтаж створювався дуже грубими мазками по дуже тендітній темі. Вона незручна, тривожна, тоскна, неприємна. Чорно-біла картинка, довгий фокус та розмиті кадри, це моє в першу чергу людське, а потім режисерське бачення вимушеної еміграції. Чорно-білі тони — це стан душі, а довгі фокуси та розмиті кадри — це очікування хороших новин, які затягнулись у часі на півтора року."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/dnh94cFkj8lS2uyMYaL9ME-vKX5lC1iS-tU3pVnFJZsUqbiHIlVT4mFGH8WVbmLMXrnmCoV05MWOmQAj8pdeWhF9QAv6xgJKSbMuX9dWIGesx-1L1FQmfhSyvdd3yQMruDRAsabJScoxAj_shNZck2g">
У прийом «розмитості» творча команда вклала образ ілюзорного щасливого життя в Європі, в той час, коли рідна Україна у вогні.
[blockquote_with_author name="Рустам Мамедов" position="оператор постановник фільму" content="Під час розробки цього фільму, ми думали про те, як передати внутрішній світ героїнь. Ми вирішили підходити до цього не лише з точки зору зовнішнього вигляду, але й заглибитися в їхню душу. За допомогою закритої композиції й нестандартного кадрування ми змогли відчути їхні почуття і стан через об'єктив камери. Ми з моїм колегою Богданом Гайдашем вирішили використали прийом «зйомки на довгій витримці», щоб створити ефект «розмитості» швидкоплинних об'єктів — це була наша спроба відтворити метафору міграції та ілюзії щасливого життя в Європі. Ми вірили, що ці техніки допоможуть глядачам поглибитися в цей світ і відчути кожну емоцію разом з нашими героїнями."]
<img src="https://lh6.googleusercontent.com/R_2Hw_Ss6xBpEjU9SmTmv1jnkFw7XedXEoILQyHlS19uBXxzAy1qjQm_d68obf4IrgoUMKwybX33amNWJfeSr0cmlRXxFzobHBdACu10m4FU3lolmxVueuIM90ZqjdorUNlWLOy1lu4nIQps6TEBnec">
Над саундтреком до фільму працював український композитор Данило Волох. В роботі з музикою він надихався творчістю Паганіні, Вівальді й Баха. З його ініціативи соло скрипки, яка є основою музичної композиції стрічки «Домівка на спині», записували наживо в Будинку звукозапису Українського Радіо.
[blockquote_with_author name="Данило Волох" position="композитор" content="Музика пройшла через всі можливі етапи створення: написання нової музики в програмі за допомогою віртуальних інструментів, консультації з режисером, набір нотної партитури, запис живого інструменту в студії. Звісно, найцікавішим з усіх етапів був запис. Скрипаль Володимир Кирилюк зміг відтворити написане в нотах саме так, як цього потребували атмосфера і сюжет фільму. Він допоміг моїй музиці ожити й зазвучати в гармонії з монтажем."]
<img src="https://lh5.googleusercontent.com/SbfJmbImGM2Tch-h1ASvYIkPjptvrF6ZOEmgPR86hk5BMiidFBs_MOlz_rukO_VBWFWlRaat-Ld5L2_UFDoNss6c8QM0zxzI4lvywPpkr39wnze8yaQsq1HH8DTuHUmjw3CtL3kPshi6_I8QQx0uvRo">
«Домівка на спині» стоїть на межі двох жанрів. За художніми прийомами стоять болючі історії наших вимушених емігранток. Від вибору українських біженців залежить, якою буде Україна після війни: її економіка, демографічна ситуація та відбудова в цілому. На вересень 2023 року за кордоном перебуває 7,4 млн українців. Чи всі вони повернуться?
[blockquote_with_author name="Володимир Бакум" content="Якщо сказати чисто по-людськи, мені страшно і боляче, що ми втратили, на мою думку, можливо, два покоління наших людей з різних причин. Всьому цьому є пояснення — війна."]
[blockquote_with_author name="Катерина Феленюк" position="иконавча продюсерка суспільно-політичного мовлення Суспільного" content="Ми пішли на ризик і впевнені, що не даремно. Творча команда підійшла абсолютно по-новому та нетривіально до фільму «Домівка на спині». За щонайменше останні п’ять років це перша чорно-біла стрічка Суспільного. Ми створили нетиповий фільм, який у певних сенсах йде наперекір зі звичними нам документальними фільмами на телебаченні. Робити якісно і дивувати глядача — це наше кредо."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/AiGHjsAUqe8u4inERIm03cB96_4Air7qCYueCdUGQoN9qbLHRKsHcYbhhExIU6ZyPb-FYDlcr9KT-ossM25SJwlGXb9rhIuGsGLoxWIwdLcP_rMDGGhisTECVsBGEDfYH5qLLQi3dvJXP7K2v3lZ9po">
Над фільмом працювали:

<ul>
 	<li>Володимир Бакум — режисер та автор фільму;</li>
 	<li>Сніжана Кутракова — сценаристка та журналістка;</li>
 	<li>Олександр Сухов — режисер монтажу;</li>
 	<li>Рустам Мамедов, Богдан Гайдаш — оператори-постановники;</li>
 	<li>Андрій Герасименко — звукорежисер;</li>
 	<li>Олександр Грідін — звукооператор;</li>
 	<li>Олександра Дилькова — колористка;</li>
 	<li>Рустам Мамедов — моушен-дизайнер;</li>
 	<li>Ірина Коць — редакторка.</li>
</ul>
<a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchanne" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

Суспільне Мовлення презентує документальний фільм власного виробництва «Домівка на спині». Прем’єра ексклюзивно відбудеться в телеефірі 8 жовтня о 21:00 на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>, о 22:15 на <a href="https://tv.suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Першому</a> каналі Суспільного Мовлення під час телемарафону <a href="https://www.youtube.com/watch?v=R5vvrb1YsqU" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Єдині новини #UAразом»</a> та о 23:00 на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих каналах Суспільного</a> (Суспільне Одеса, Суспільне Львів, Суспільне Кропивницький тощо).	<blockquote class="shortcode-blockquote">		«Спочатку виникли думки. Адже у кожного в нашій команді родичі, друзі, знайомі виїхали за кордон через повномасштабне вторгнення. Потім з’явились перші статистичні цифри, від них — розуміння, яка страшна демографічна криза чекає на Україну. Так і вималювалась ідея зняти документальний фільм про вибір кожного вимушеного переселенця. Їхній вибір сьогодні — це майбутнє України завтра. Настав час, коли вимушені переселенці постали перед вибором. Асимілюватися в Європі: школа, садочки, робота; чи повернутись до звичайного, але небезпечного життя в Україні. Сидіти тривалий час, як кажуть, “на валізах” сім’ї довго не можуть. Треба обирати».					<cite>									Сніжана Кутракова, сценаристка фільму 							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/gSnMGhyOy-79vrY_IN-7sjp6JxuOv4vMN0cMl2n8Q0oozWqOJX1FeO-UtHCjLGF95cfJfdDLevJ8O68ewjrQkTi0ZPLDsIvwZfv7cGgl5wR8tea3brRpamm72cUkeKLXAyo_wQchIp3yLjPMWVeD4ts">У стрічці зафіксоване життя двох українок-переселенок: Тетяни, яка осіла в польській Познані, та Альони, яка переїхала до німецького Вайденбергу. Повномасштабне вторгнення змусило їх поїхати світ за очі, залишивши звичне життя, роботу та близьких в Україні. Тепер перед ними інше випробування — вибір. Між комфортним європейським життям та поверненням додому, де стабільністю і безпекою поки що «не пахне».	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Коли фільм з’явиться на всіх платформах, нам буде цікаво читати коментарі глядачів. Звісно, є хвилювання, як сприймуть, як зрозуміють, як оцінять. Хочеться одного — щоб глядач, який залишається в Україні, не засудив героїв за їхній вибір. І поза фільмом не засуджував тих, хто заради безпеки залишається за кордоном.					<cite>									Сніжана Кутракова, сценаристка фільму							</cite>			</blockquote><img src="https://lh3.googleusercontent.com/0FCzZ7sNoygEVomNsr5xMUgw0bVrAokb8wzfc7jDa0soZG71L8iTivFflKIyZcuuBqaCn9lBKkWGM-MnjkUeK1Gvo7hRfpkhC_naMzVpixAqOFntofNtoPD3SiSdf5niyq3LEZUkjx-0R5KMAirRFSw">На початку війни мільйони українців подолали тисячі кілометрів у пошуках безпеки. Творча команда Суспільного повторила маршрут «вимушеної евакуації» й повернення наших героїнь, проїхавши шлях у більш ніж п’ять тисяч кілометрів від мирного Вайденбергу до міста в Донецькій області за 15 кілометрів від лінії фронту.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Стовідсотково глядач побачить якісний фільм. Про такі роботи кажуть: «фестивальні». Команда, звісно, мріє про фестивалі, але спочатку картину покажуть на широку аудиторію по ТБ. Наш глядач по праву заслуговує на якісний продукт українського виробництва і на відповіді, які вже давно підвисли в повітрі. Хочеться, щоб широка аудиторія побачила, подумала, замислилась, не засудила вибір емігрантів, а зрозуміла.					<cite>									Сніжана Кутракова 							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/jIQx1l9UtxiasLSJ4N_3jsMTtARmjfycg-QdyfnJRkE-iQqQtq9NDaSvIYmsj7W6HOjLx3CQV75tJFxoDoXIVPUu6VZDFyRlPNokchEzgdTrg08BCukKFt0Q5VbkbASg4fg5g6cEF7JJOdnpJOZfpJE">Творчий задум режисера Володимира Бакума — справжня документалістика. Фільм знятий у чорно-білих кольорах, які якнайкраще передають суть вимушеної еміграції.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Я як режисер завжди прагну до різних експериментів з історіями, тому тяжію знімати на межі ігрового та документального жанру. Візуальна сторона фільму та монтаж створювався дуже грубими мазками по дуже тендітній темі. Вона незручна, тривожна, тоскна, неприємна. Чорно-біла картинка, довгий фокус та розмиті кадри, це моє в першу чергу людське, а потім режисерське бачення вимушеної еміграції. Чорно-білі тони — це стан душі, а довгі фокуси та розмиті кадри — це очікування хороших новин, які затягнулись у часі на півтора року.					<cite>									Володимир Бакум, режисер та автор фільму							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/dnh94cFkj8lS2uyMYaL9ME-vKX5lC1iS-tU3pVnFJZsUqbiHIlVT4mFGH8WVbmLMXrnmCoV05MWOmQAj8pdeWhF9QAv6xgJKSbMuX9dWIGesx-1L1FQmfhSyvdd3yQMruDRAsabJScoxAj_shNZck2g">У прийом «розмитості» творча команда вклала образ ілюзорного щасливого життя в Європі, в той час, коли рідна Україна у вогні.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Під час розробки цього фільму, ми думали про те, як передати внутрішній світ героїнь. Ми вирішили підходити до цього не лише з точки зору зовнішнього вигляду, але й заглибитися в їхню душу. За допомогою закритої композиції й нестандартного кадрування ми змогли відчути їхні почуття і стан через об'єктив камери. Ми з моїм колегою Богданом Гайдашем вирішили використали прийом «зйомки на довгій витримці», щоб створити ефект «розмитості» швидкоплинних об'єктів — це була наша спроба відтворити метафору міграції та ілюзії щасливого життя в Європі. Ми вірили, що ці техніки допоможуть глядачам поглибитися в цей світ і відчути кожну емоцію разом з нашими героїнями.					<cite>									Рустам Мамедов, оператор постановник фільму							</cite>			</blockquote><img src="https://lh6.googleusercontent.com/R_2Hw_Ss6xBpEjU9SmTmv1jnkFw7XedXEoILQyHlS19uBXxzAy1qjQm_d68obf4IrgoUMKwybX33amNWJfeSr0cmlRXxFzobHBdACu10m4FU3lolmxVueuIM90ZqjdorUNlWLOy1lu4nIQps6TEBnec">Над саундтреком до фільму працював український композитор Данило Волох. В роботі з музикою він надихався творчістю Паганіні, Вівальді й Баха. З його ініціативи соло скрипки, яка є основою музичної композиції стрічки «Домівка на спині», записували наживо в Будинку звукозапису Українського Радіо.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Музика пройшла через всі можливі етапи створення: написання нової музики в програмі за допомогою віртуальних інструментів, консультації з режисером, набір нотної партитури, запис живого інструменту в студії. Звісно, найцікавішим з усіх етапів був запис. Скрипаль Володимир Кирилюк зміг відтворити написане в нотах саме так, як цього потребували атмосфера і сюжет фільму. Він допоміг моїй музиці ожити й зазвучати в гармонії з монтажем.					<cite>									Данило Волох, композитор							</cite>			</blockquote><img src="https://lh5.googleusercontent.com/SbfJmbImGM2Tch-h1ASvYIkPjptvrF6ZOEmgPR86hk5BMiidFBs_MOlz_rukO_VBWFWlRaat-Ld5L2_UFDoNss6c8QM0zxzI4lvywPpkr39wnze8yaQsq1HH8DTuHUmjw3CtL3kPshi6_I8QQx0uvRo">«Домівка на спині» стоїть на межі двох жанрів. За художніми прийомами стоять болючі історії наших вимушених емігранток. Від вибору українських біженців залежить, якою буде Україна після війни: її економіка, демографічна ситуація та відбудова в цілому. На вересень 2023 року за кордоном перебуває 7,4 млн українців. Чи всі вони повернуться?	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Якщо сказати чисто по-людськи, мені страшно і боляче, що ми втратили, на мою думку, можливо, два покоління наших людей з різних причин. Всьому цьому є пояснення — війна.					<cite>									Володимир Бакум 							</cite>			</blockquote>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Ми пішли на ризик і впевнені, що не даремно. Творча команда підійшла абсолютно по-новому та нетривіально до фільму «Домівка на спині». За щонайменше останні п’ять років це перша чорно-біла стрічка Суспільного. Ми створили нетиповий фільм, який у певних сенсах йде наперекір зі звичними нам документальними фільмами на телебаченні. Робити якісно і дивувати глядача — це наше кредо.					<cite>									Катерина Феленюк, иконавча продюсерка суспільно-політичного мовлення Суспільного							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/AiGHjsAUqe8u4inERIm03cB96_4Air7qCYueCdUGQoN9qbLHRKsHcYbhhExIU6ZyPb-FYDlcr9KT-ossM25SJwlGXb9rhIuGsGLoxWIwdLcP_rMDGGhisTECVsBGEDfYH5qLLQi3dvJXP7K2v3lZ9po">Над фільмом працювали:<ul><li>Володимир Бакум — режисер та автор фільму;</li><li>Сніжана Кутракова — сценаристка та журналістка;</li><li>Олександр Сухов — режисер монтажу;</li><li>Рустам Мамедов, Богдан Гайдаш — оператори-постановники;</li><li>Андрій Герасименко — звукорежисер;</li><li>Олександр Грідін — звукооператор;</li><li>Олександра Дилькова — колористка;</li><li>Рустам Мамедов — моушен-дизайнер;</li><li>Ірина Коць — редакторка.</li></ul><a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchanne" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

u0421u0443u0441u043fu0456u043bu044cu043du0435 u041cu043eu0432u043bu0435u043du043du044f u043fu0440u0435u0437u0435u043du0442u0443u0454 u0434u043eu043au0443u043cu0435u043du0442u0430u043bu044cu043du0438u0439 u0444u0456u043bu044cu043c u0432u043bu0430u0441u043du043eu0433u043e u0432u0438u0440u043eu0431u043du0438u0446u0442u0432u0430 u00abu0414u043eu043cu0456u0432u043au0430 u043du0430 u0441u043fu0438u043du0456u00bb. u041fu0440u0435u043cu2019u0454u0440u0430 u0435u043au0441u043au043bu044eu0437u0438u0432u043du043e u0432u0456u0434u0431u0443u0434u0435u0442u044cu0441u044f u0432 u0442u0435u043bu0435u0435u0444u0456u0440u0456 8 u0436u043eu0432u0442u043du044f u043e 21:00 u043du0430 u0442u0435u043bu0435u043au0430u043du0430u043bu0456 <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" rel="noopener noreferrer" target="_blank">u0421u0443u0441u043fu0456u043bu044cu043du0435 u041au0443u043bu044cu0442u0443u0440u0430</a>, u043e 22:15 u043du0430 <a href="https://tv.suspilne.media/" rel="noopener noreferrer" target="_blank">u041fu0435u0440u0448u043eu043cu0443</a> u043au0430u043du0430u043bu0456 u0421u0443u0441u043fu0456u043bu044cu043du043eu0433u043e u041cu043eu0432u043bu0435u043du043du044f u043fu0456u0434 u0447u0430u0441 u0442u0435u043bu0435u043cu0430u0440u0430u0444u043eu043du0443 <a href="https://www.youtube.com/watch?v=R5vvrb1YsqU" rel="noopener noreferrer" target="_blank">u00abu0404u0434u0438u043du0456 u043du043eu0432u0438u043du0438 #UAu0440u0430u0437u043eu043cu00bb</a> u0442u0430 u043e 23:00 u043du0430 <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" rel="noopener noreferrer" target="_blank">u043cu0456u0441u0446u0435u0432u0438u0445 u043au0430u043du0430u043bu0430u0445 u0421u0443u0441u043fu0456u043bu044cu043du043eu0433u043e</a> (u0421u0443u0441u043fu0456u043bu044cu043du0435 u041eu0434u0435u0441u0430, u0421u0443u0441u043fu0456u043bu044cu043du0435 u041bu044cu0432u0456u0432, u0421u0443u0441u043fu0456u043bu044cu043du0435 u041au0440u043eu043fu0438u0432u043du0438u0446u044cu043au0438u0439 u0442u043eu0449u043e).

u0427u0438 u043fu043eu0432u0435u0440u043du0443u0442u044cu0441u044f? u0421u0443u0441u043fu0456u043bu044cu043du0435 u0437u043du044fu043bu043e u0444u0456u043bu044cu043c u00abu0414u043eu043cu0456u0432u043au0430 u043du0430 u0441u043fu0438u043du0456u00bb u043fu0440u043e u0443u043au0440u0430u0457u043du0441u044cu043au0438u0445 u0431u0456u0436u0435u043du0446u0456u0432u00a0

Подивитися трейлер нового серіалу від Netflix, дізнатися, де в Україні легально подивитися фільми та серіали, знайти цікаве кіно на вечір в одній з тематичних підбірок — все і більше тут. Також ми розкажемо про історію створення фільмів або серіалів та простими словами пояснимо, чому їм потрібно приділити час.

Кіно і серіали

Хочете стати спонсором іншої рубрики? Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a>

u0414u043eu043au0443u043cu0435u043du0442u0430u043bu044cu043du0438u0439 u043fu0440u043eu0454u043au0442 u0440u043eu0437u043fu043eu0432u0456u0434u0430u0454 u043fu0440u043e u0441u043au043bu0430u0434u043du0438u0439 u0432u0438u0431u0456u0440 u0443u043au0440u0430u0457u043du0441u044cu043au0438u0445 u0435u043cu0456u0433u0440u0430u043du0442u0456u0432: u043fu043eu0432u0435u0440u0442u0430u0442u0438u0441u044c u0434u043eu0434u043eu043cu0443, u0447u0438 u0437u0430u043bu0438u0448u0430u0442u0438u0441u044c u0437u0430 u043au043eu0440u0434u043eu043du043eu043c?u00a0

Документальний проєкт розповідає про складний вибір українських емігрантів: повертатись додому, чи залишатись за кордоном?

Суспільне Мовлення презентує документальний фільм власного виробництва «Домівка на спині». Прем’єра ексклюзивно відбудеться в телеефірі 8 жовтня о 21:00 на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>, о 22:15 на <a href="https://tv.suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Першому</a> каналі Суспільного Мовлення під час телемарафону <a href="https://www.youtube.com/watch?v=R5vvrb1YsqU" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Єдині новини #UAразом»</a> та о 23:00 на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих каналах Суспільного</a> (Суспільне Одеса, Суспільне Львів, Суспільне Кропивницький тощо).
[blockquote_with_author name="Сніжана Кутракова" position="сценаристка фільму " content="«Спочатку виникли думки. Адже у кожного в нашій команді родичі, друзі, знайомі виїхали за кордон через повномасштабне вторгнення. Потім з’явились перші статистичні цифри, від них — розуміння, яка страшна демографічна криза чекає на Україну. Так і вималювалась ідея зняти документальний фільм про вибір кожного вимушеного переселенця. Їхній вибір сьогодні — це майбутнє України завтра. Настав час, коли вимушені переселенці постали перед вибором. Асимілюватися в Європі: школа, садочки, робота; чи повернутись до звичайного, але небезпечного життя в Україні. Сидіти тривалий час, як кажуть,  “на валізах” сім’ї довго не можуть. Треба обирати»."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/gSnMGhyOy-79vrY_IN-7sjp6JxuOv4vMN0cMl2n8Q0oozWqOJX1FeO-UtHCjLGF95cfJfdDLevJ8O68ewjrQkTi0ZPLDsIvwZfv7cGgl5wR8tea3brRpamm72cUkeKLXAyo_wQchIp3yLjPMWVeD4ts" />
У стрічці зафіксоване життя двох українок-переселенок: Тетяни, яка осіла в польській Познані, та Альони, яка переїхала до німецького Вайденбергу. Повномасштабне вторгнення змусило їх поїхати світ за очі, залишивши звичне життя, роботу та близьких в Україні. Тепер перед ними інше випробування — вибір. Між комфортним європейським життям та поверненням додому, де стабільністю і безпекою поки що «не пахне».
[blockquote_with_author name="Сніжана Кутракова" position="сценаристка фільму" content="Коли фільм з’явиться на всіх платформах, нам буде цікаво читати коментарі глядачів. Звісно, є хвилювання, як сприймуть, як зрозуміють, як оцінять. Хочеться одного — щоб глядач, який залишається в Україні, не засудив героїв за їхній вибір. І поза фільмом не засуджував тих, хто заради безпеки залишається за кордоном."]
<img src="https://lh3.googleusercontent.com/0FCzZ7sNoygEVomNsr5xMUgw0bVrAokb8wzfc7jDa0soZG71L8iTivFflKIyZcuuBqaCn9lBKkWGM-MnjkUeK1Gvo7hRfpkhC_naMzVpixAqOFntofNtoPD3SiSdf5niyq3LEZUkjx-0R5KMAirRFSw" />
На початку війни мільйони українців подолали тисячі кілометрів у пошуках безпеки. Творча команда Суспільного повторила маршрут «вимушеної евакуації» й повернення наших героїнь, проїхавши шлях у більш ніж п’ять тисяч кілометрів від мирного Вайденбергу до міста в Донецькій області за 15 кілометрів від лінії фронту.
[blockquote_with_author name="Сніжана Кутракова" content="Стовідсотково глядач побачить якісний фільм. Про такі роботи кажуть: «фестивальні». Команда, звісно, мріє про фестивалі, але спочатку картину  покажуть на широку аудиторію по ТБ. Наш глядач по праву заслуговує на якісний продукт українського виробництва і на відповіді, які вже давно підвисли в повітрі. Хочеться, щоб широка аудиторія побачила, подумала, замислилась, не засудила вибір емігрантів, а зрозуміла."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/jIQx1l9UtxiasLSJ4N_3jsMTtARmjfycg-QdyfnJRkE-iQqQtq9NDaSvIYmsj7W6HOjLx3CQV75tJFxoDoXIVPUu6VZDFyRlPNokchEzgdTrg08BCukKFt0Q5VbkbASg4fg5g6cEF7JJOdnpJOZfpJE" />
Творчий задум режисера Володимира Бакума — справжня документалістика. Фільм знятий у чорно-білих кольорах, які якнайкраще передають суть вимушеної еміграції.
[blockquote_with_author name="Володимир Бакум" position="режисер та автор фільму" content="Я як режисер завжди прагну до різних експериментів з історіями, тому тяжію знімати на межі ігрового та документального жанру. Візуальна сторона фільму та монтаж створювався дуже грубими мазками по дуже тендітній темі. Вона незручна, тривожна, тоскна, неприємна. Чорно-біла картинка, довгий фокус та розмиті кадри, це моє в першу чергу людське, а потім режисерське бачення вимушеної еміграції. Чорно-білі тони — це стан душі, а довгі фокуси та розмиті кадри — це очікування хороших новин, які затягнулись у часі на півтора року."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/dnh94cFkj8lS2uyMYaL9ME-vKX5lC1iS-tU3pVnFJZsUqbiHIlVT4mFGH8WVbmLMXrnmCoV05MWOmQAj8pdeWhF9QAv6xgJKSbMuX9dWIGesx-1L1FQmfhSyvdd3yQMruDRAsabJScoxAj_shNZck2g" />
У прийом «розмитості» творча команда вклала образ ілюзорного щасливого життя в Європі, в той час, коли рідна Україна у вогні.
[blockquote_with_author name="Рустам Мамедов" position="оператор постановник фільму" content="Під час розробки цього фільму, ми думали про те, як передати внутрішній світ героїнь. Ми вирішили підходити до цього не лише з точки зору зовнішнього вигляду, але й заглибитися в їхню душу. За допомогою закритої композиції й нестандартного кадрування ми змогли відчути їхні почуття і стан через об'єктив камери. Ми з моїм колегою Богданом Гайдашем вирішили використали прийом «зйомки на довгій витримці», щоб створити ефект «розмитості» швидкоплинних об'єктів — це була наша спроба відтворити метафору міграції та ілюзії щасливого життя в Європі. Ми вірили, що ці техніки допоможуть глядачам поглибитися в цей світ і відчути кожну емоцію разом з нашими героїнями."]
<img src="https://lh6.googleusercontent.com/R_2Hw_Ss6xBpEjU9SmTmv1jnkFw7XedXEoILQyHlS19uBXxzAy1qjQm_d68obf4IrgoUMKwybX33amNWJfeSr0cmlRXxFzobHBdACu10m4FU3lolmxVueuIM90ZqjdorUNlWLOy1lu4nIQps6TEBnec" />
Над саундтреком до фільму працював український композитор Данило Волох. В роботі з музикою він надихався творчістю Паганіні, Вівальді й Баха. З його ініціативи соло скрипки, яка є основою музичної композиції стрічки «Домівка на спині», записували наживо в Будинку звукозапису Українського Радіо.
[blockquote_with_author name="Данило Волох" position="композитор" content="Музика пройшла через всі можливі етапи створення: написання нової музики в програмі за допомогою віртуальних інструментів, консультації з режисером, набір нотної партитури, запис живого інструменту в студії. Звісно, найцікавішим з усіх етапів був запис. Скрипаль Володимир Кирилюк зміг відтворити написане в нотах саме так, як цього потребували атмосфера і сюжет фільму. Він допоміг моїй музиці ожити й зазвучати в гармонії з монтажем."]
<img src="https://lh5.googleusercontent.com/SbfJmbImGM2Tch-h1ASvYIkPjptvrF6ZOEmgPR86hk5BMiidFBs_MOlz_rukO_VBWFWlRaat-Ld5L2_UFDoNss6c8QM0zxzI4lvywPpkr39wnze8yaQsq1HH8DTuHUmjw3CtL3kPshi6_I8QQx0uvRo" />
«Домівка на спині» стоїть на межі двох жанрів. За художніми прийомами стоять болючі історії наших вимушених емігранток. Від вибору українських біженців залежить, якою буде Україна після війни: її економіка, демографічна ситуація та відбудова в цілому. На вересень 2023 року за кордоном перебуває 7,4 млн українців. Чи всі вони повернуться?
[blockquote_with_author name="Володимир Бакум" content="Якщо сказати чисто по-людськи, мені страшно і боляче, що ми втратили, на мою думку, можливо, два покоління наших людей з різних причин. Всьому цьому є пояснення — війна."]
[blockquote_with_author name="Катерина Феленюк" position="иконавча продюсерка суспільно-політичного мовлення Суспільного" content="Ми пішли на ризик і впевнені, що не даремно. Творча команда підійшла абсолютно по-новому та нетривіально до фільму «Домівка на спині». За щонайменше останні п’ять років це перша чорно-біла стрічка Суспільного. Ми створили нетиповий фільм, який у певних сенсах йде наперекір зі звичними нам документальними фільмами на телебаченні. Робити якісно і дивувати глядача — це наше кредо."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/AiGHjsAUqe8u4inERIm03cB96_4Air7qCYueCdUGQoN9qbLHRKsHcYbhhExIU6ZyPb-FYDlcr9KT-ossM25SJwlGXb9rhIuGsGLoxWIwdLcP_rMDGGhisTECVsBGEDfYH5qLLQi3dvJXP7K2v3lZ9po" />
Над фільмом працювали:

<ul>
 	<li>Володимир Бакум — режисер та автор фільму;</li>
 	<li>Сніжана Кутракова — сценаристка та журналістка;</li>
 	<li>Олександр Сухов — режисер монтажу;</li>
 	<li>Рустам Мамедов, Богдан Гайдаш — оператори-постановники;</li>
 	<li>Андрій Герасименко — звукорежисер;</li>
 	<li>Олександр Грідін — звукооператор;</li>
 	<li>Олександра Дилькова — колористка;</li>
 	<li>Рустам Мамедов — моушен-дизайнер;</li>
 	<li>Ірина Коць — редакторка.</li>
</ul>
<a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchanne" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

Суспільне Мовлення презентує документальний фільм власного виробництва «Домівка на спині». Прем’єра ексклюзивно відбудеться в телеефірі 8 жовтня о 21:00 на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>, о 22:15 на <a href="https://tv.suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Першому</a> каналі Суспільного Мовлення під час телемарафону <a href="https://www.youtube.com/watch?v=R5vvrb1YsqU" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Єдині новини #UAразом»</a> та о 23:00 на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих каналах Суспільного</a> (Суспільне Одеса, Суспільне Львів, Суспільне Кропивницький тощо).	<blockquote class="shortcode-blockquote">		«Спочатку виникли думки. Адже у кожного в нашій команді родичі, друзі, знайомі виїхали за кордон через повномасштабне вторгнення. Потім з’явились перші статистичні цифри, від них — розуміння, яка страшна демографічна криза чекає на Україну. Так і вималювалась ідея зняти документальний фільм про вибір кожного вимушеного переселенця. Їхній вибір сьогодні — це майбутнє України завтра. Настав час, коли вимушені переселенці постали перед вибором. Асимілюватися в Європі: школа, садочки, робота; чи повернутись до звичайного, але небезпечного життя в Україні. Сидіти тривалий час, як кажуть, “на валізах” сім’ї довго не можуть. Треба обирати».					<cite>									Сніжана Кутракова, сценаристка фільму 							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/gSnMGhyOy-79vrY_IN-7sjp6JxuOv4vMN0cMl2n8Q0oozWqOJX1FeO-UtHCjLGF95cfJfdDLevJ8O68ewjrQkTi0ZPLDsIvwZfv7cGgl5wR8tea3brRpamm72cUkeKLXAyo_wQchIp3yLjPMWVeD4ts" />У стрічці зафіксоване життя двох українок-переселенок: Тетяни, яка осіла в польській Познані, та Альони, яка переїхала до німецького Вайденбергу. Повномасштабне вторгнення змусило їх поїхати світ за очі, залишивши звичне життя, роботу та близьких в Україні. Тепер перед ними інше випробування — вибір. Між комфортним європейським життям та поверненням додому, де стабільністю і безпекою поки що «не пахне».	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Коли фільм з’явиться на всіх платформах, нам буде цікаво читати коментарі глядачів. Звісно, є хвилювання, як сприймуть, як зрозуміють, як оцінять. Хочеться одного — щоб глядач, який залишається в Україні, не засудив героїв за їхній вибір. І поза фільмом не засуджував тих, хто заради безпеки залишається за кордоном.					<cite>									Сніжана Кутракова, сценаристка фільму							</cite>			</blockquote><img src="https://lh3.googleusercontent.com/0FCzZ7sNoygEVomNsr5xMUgw0bVrAokb8wzfc7jDa0soZG71L8iTivFflKIyZcuuBqaCn9lBKkWGM-MnjkUeK1Gvo7hRfpkhC_naMzVpixAqOFntofNtoPD3SiSdf5niyq3LEZUkjx-0R5KMAirRFSw" />На початку війни мільйони українців подолали тисячі кілометрів у пошуках безпеки. Творча команда Суспільного повторила маршрут «вимушеної евакуації» й повернення наших героїнь, проїхавши шлях у більш ніж п’ять тисяч кілометрів від мирного Вайденбергу до міста в Донецькій області за 15 кілометрів від лінії фронту.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Стовідсотково глядач побачить якісний фільм. Про такі роботи кажуть: «фестивальні». Команда, звісно, мріє про фестивалі, але спочатку картину покажуть на широку аудиторію по ТБ. Наш глядач по праву заслуговує на якісний продукт українського виробництва і на відповіді, які вже давно підвисли в повітрі. Хочеться, щоб широка аудиторія побачила, подумала, замислилась, не засудила вибір емігрантів, а зрозуміла.					<cite>									Сніжана Кутракова 							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/jIQx1l9UtxiasLSJ4N_3jsMTtARmjfycg-QdyfnJRkE-iQqQtq9NDaSvIYmsj7W6HOjLx3CQV75tJFxoDoXIVPUu6VZDFyRlPNokchEzgdTrg08BCukKFt0Q5VbkbASg4fg5g6cEF7JJOdnpJOZfpJE" />Творчий задум режисера Володимира Бакума — справжня документалістика. Фільм знятий у чорно-білих кольорах, які якнайкраще передають суть вимушеної еміграції.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Я як режисер завжди прагну до різних експериментів з історіями, тому тяжію знімати на межі ігрового та документального жанру. Візуальна сторона фільму та монтаж створювався дуже грубими мазками по дуже тендітній темі. Вона незручна, тривожна, тоскна, неприємна. Чорно-біла картинка, довгий фокус та розмиті кадри, це моє в першу чергу людське, а потім режисерське бачення вимушеної еміграції. Чорно-білі тони — це стан душі, а довгі фокуси та розмиті кадри — це очікування хороших новин, які затягнулись у часі на півтора року.					<cite>									Володимир Бакум, режисер та автор фільму							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/dnh94cFkj8lS2uyMYaL9ME-vKX5lC1iS-tU3pVnFJZsUqbiHIlVT4mFGH8WVbmLMXrnmCoV05MWOmQAj8pdeWhF9QAv6xgJKSbMuX9dWIGesx-1L1FQmfhSyvdd3yQMruDRAsabJScoxAj_shNZck2g" />У прийом «розмитості» творча команда вклала образ ілюзорного щасливого життя в Європі, в той час, коли рідна Україна у вогні.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Під час розробки цього фільму, ми думали про те, як передати внутрішній світ героїнь. Ми вирішили підходити до цього не лише з точки зору зовнішнього вигляду, але й заглибитися в їхню душу. За допомогою закритої композиції й нестандартного кадрування ми змогли відчути їхні почуття і стан через об'єктив камери. Ми з моїм колегою Богданом Гайдашем вирішили використали прийом «зйомки на довгій витримці», щоб створити ефект «розмитості» швидкоплинних об'єктів — це була наша спроба відтворити метафору міграції та ілюзії щасливого життя в Європі. Ми вірили, що ці техніки допоможуть глядачам поглибитися в цей світ і відчути кожну емоцію разом з нашими героїнями.					<cite>									Рустам Мамедов, оператор постановник фільму							</cite>			</blockquote><img src="https://lh6.googleusercontent.com/R_2Hw_Ss6xBpEjU9SmTmv1jnkFw7XedXEoILQyHlS19uBXxzAy1qjQm_d68obf4IrgoUMKwybX33amNWJfeSr0cmlRXxFzobHBdACu10m4FU3lolmxVueuIM90ZqjdorUNlWLOy1lu4nIQps6TEBnec" />Над саундтреком до фільму працював український композитор Данило Волох. В роботі з музикою він надихався творчістю Паганіні, Вівальді й Баха. З його ініціативи соло скрипки, яка є основою музичної композиції стрічки «Домівка на спині», записували наживо в Будинку звукозапису Українського Радіо.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Музика пройшла через всі можливі етапи створення: написання нової музики в програмі за допомогою віртуальних інструментів, консультації з режисером, набір нотної партитури, запис живого інструменту в студії. Звісно, найцікавішим з усіх етапів був запис. Скрипаль Володимир Кирилюк зміг відтворити написане в нотах саме так, як цього потребували атмосфера і сюжет фільму. Він допоміг моїй музиці ожити й зазвучати в гармонії з монтажем.					<cite>									Данило Волох, композитор							</cite>			</blockquote><img src="https://lh5.googleusercontent.com/SbfJmbImGM2Tch-h1ASvYIkPjptvrF6ZOEmgPR86hk5BMiidFBs_MOlz_rukO_VBWFWlRaat-Ld5L2_UFDoNss6c8QM0zxzI4lvywPpkr39wnze8yaQsq1HH8DTuHUmjw3CtL3kPshi6_I8QQx0uvRo" />«Домівка на спині» стоїть на межі двох жанрів. За художніми прийомами стоять болючі історії наших вимушених емігранток. Від вибору українських біженців залежить, якою буде Україна після війни: її економіка, демографічна ситуація та відбудова в цілому. На вересень 2023 року за кордоном перебуває 7,4 млн українців. Чи всі вони повернуться?	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Якщо сказати чисто по-людськи, мені страшно і боляче, що ми втратили, на мою думку, можливо, два покоління наших людей з різних причин. Всьому цьому є пояснення — війна.					<cite>									Володимир Бакум 							</cite>			</blockquote>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Ми пішли на ризик і впевнені, що не даремно. Творча команда підійшла абсолютно по-новому та нетривіально до фільму «Домівка на спині». За щонайменше останні п’ять років це перша чорно-біла стрічка Суспільного. Ми створили нетиповий фільм, який у певних сенсах йде наперекір зі звичними нам документальними фільмами на телебаченні. Робити якісно і дивувати глядача — це наше кредо.					<cite>									Катерина Феленюк, иконавча продюсерка суспільно-політичного мовлення Суспільного							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/AiGHjsAUqe8u4inERIm03cB96_4Air7qCYueCdUGQoN9qbLHRKsHcYbhhExIU6ZyPb-FYDlcr9KT-ossM25SJwlGXb9rhIuGsGLoxWIwdLcP_rMDGGhisTECVsBGEDfYH5qLLQi3dvJXP7K2v3lZ9po" />Над фільмом працювали:<ul><li>Володимир Бакум — режисер та автор фільму;</li><li>Сніжана Кутракова — сценаристка та журналістка;</li><li>Олександр Сухов — режисер монтажу;</li><li>Рустам Мамедов, Богдан Гайдаш — оператори-постановники;</li><li>Андрій Герасименко — звукорежисер;</li><li>Олександр Грідін — звукооператор;</li><li>Олександра Дилькова — колористка;</li><li>Рустам Мамедов — моушен-дизайнер;</li><li>Ірина Коць — редакторка.</li></ul><a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchanne" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

🎥 Чи повернуться? Суспільне зняло фільм «Домівка на спині» про українських біженців 

«Суспільне» <a href="https://corp.suspilne.media/newsdetails/8731" target="_blank" rel="noopener">випустило</a> першу частину другої серії авторського документального проєкту Мирослави Барчук «Остання війна». Новий епізод отримав назву «Какая разніца».

[blockquote_with_author name="Мирослава Барчук" content="«Какая разніца» — фільм про те, як українці проґавили «русскій мір» у себе в країні. Це спроба осмислити, проаналізувати помилки, яких ми як суспільство припустились протягом трьох десятиліть Незалежності, про хибний вибір, який ми робили. Це відверта, доросла розмова про те, чи могли ми цих помилок уникнути, чи, можливо, вони є природною хворобою росту і подолання постколоніального синдрому."]

https://youtu.be/aTaWqz5nLTU

Також про сам проєкт його авторка відзначає:

[blockquote_with_author content="«Остання війна» — це цикл документальних фільмів. Кожен фільм це окрема розмова. Ми розглядаємо російсько-українську війну як опуклий багатогранник — кожна грань відкривається у різних епізодах нашого документального циклу."]

У циклі фільмів автори планують дослідити:
<ul>
 	<li>Яке коріння російського звірства і агресії щодо українців?</li>
 	<li>Як ми проґавили «русскій мір»? Які помилки зробили за 30 років незалежності і чи можлива була дерусифікація без російських ракет?</li>
 	<li>Як Захід проґавив рашизм і як зачарувався міфом про «загадку русской душі»?</li>
 	<li>Якою була ціна поразки Української революції початку 20 століття і  втрати держави?</li>
 	<li>Як київські інтелектуали створили росіянам імперію у 17 ст., і як уже чотириста років ми пробуємо вирватися з обіймів власноруч створеного Франкенштейна?</li>
</ul>
Нагадаємо, що раніше <a href="https://nachasi.com/cinema/2023/05/18/suspilne-prezentuvalo-tsykl-ostannya-vijna/" target="_blank" rel="noopener">вийшов перший епізод проєкту</a>, який отримав назву «Анатомія рашизму». У ньому автори за участі українських та західних істориків, філософів та політичних діячів аналізують, як довго триває російсько-українська війна, які її корені й за що вона точиться.

«Суспільне» <a href="https://corp.suspilne.media/newsdetails/8731" target="_blank" rel="noopener">випустило</a> першу частину другої серії авторського документального проєкту Мирослави Барчук «Остання війна». Новий епізод отримав назву «Какая разніца».	<blockquote class="shortcode-blockquote">		«Какая разніца» — фільм про те, як українці проґавили «русскій мір» у себе в країні. Це спроба осмислити, проаналізувати помилки, яких ми як суспільство припустились протягом трьох десятиліть Незалежності, про хибний вибір, який ми робили. Це відверта, доросла розмова про те, чи могли ми цих помилок уникнути, чи, можливо, вони є природною хворобою росту і подолання постколоніального синдрому.					<cite>									Мирослава Барчук 							</cite>			</blockquote><div class="embedded-video" data-youtube="aTaWqz5nLTU"><img src="https://img.youtube.com/vi/aTaWqz5nLTU/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div>Також про сам проєкт його авторка відзначає:	<blockquote class="shortcode-blockquote">		«Остання війна» — це цикл документальних фільмів. Кожен фільм це окрема розмова. Ми розглядаємо російсько-українську війну як опуклий багатогранник — кожна грань відкривається у різних епізодах нашого документального циклу.			</blockquote>У циклі фільмів автори планують дослідити:<ul><li>Яке коріння російського звірства і агресії щодо українців?</li><li>Як ми проґавили «русскій мір»? Які помилки зробили за 30 років незалежності і чи можлива була дерусифікація без російських ракет?</li><li>Як Захід проґавив рашизм і як зачарувався міфом про «загадку русской душі»?</li><li>Якою була ціна поразки Української революції початку 20 століття і  втрати держави?</li><li>Як київські інтелектуали створили росіянам імперію у 17 ст., і як уже чотириста років ми пробуємо вирватися з обіймів власноруч створеного Франкенштейна?</li></ul>Нагадаємо, що раніше <a href="/cinema/2023/05/18/suspilne-prezentuvalo-tsykl-ostannya-vijna/" target="_blank" rel="noopener">вийшов перший епізод проєкту</a>, який отримав назву «Анатомія рашизму». У ньому автори за участі українських та західних істориків, філософів та політичних діячів аналізують, як довго триває російсько-українська війна, які її корені й за що вона точиться.

«Суспільне» <a href="https://corp.suspilne.media/newsdetails/8731" target="_blank" rel="noopener">випустило</a> першу частину другої серії авторського документального проєкту Мирослави Барчук «Остання війна». Новий епізод отримав назву «Какая разніца».

[blockquote_with_author name="Мирослава Барчук" content="«Какая разніца» — фільм про те, як українці проґавили «русскій мір» у себе в країні. Це спроба осмислити, проаналізувати помилки, яких ми як суспільство припустились протягом трьох десятиліть Незалежності, про хибний вибір, який ми робили. Це відверта, доросла розмова про те, чи могли ми цих помилок уникнути, чи, можливо, вони є природною хворобою росту і подолання постколоніального синдрому."]

https://youtu.be/aTaWqz5nLTU

Також про сам проєкт його авторка відзначає:

[blockquote_with_author content="«Остання війна» — це цикл документальних фільмів. Кожен фільм це окрема розмова. Ми розглядаємо російсько-українську війну як опуклий багатогранник — кожна грань відкривається у різних епізодах нашого документального циклу."]

У циклі фільмів автори планують дослідити:
<ul>
 	<li>Яке коріння російського звірства і агресії щодо українців?</li>
 	<li>Як ми проґавили «русскій мір»? Які помилки зробили за 30 років незалежності і чи можлива була дерусифікація без російських ракет?</li>
 	<li>Як Захід проґавив рашизм і як зачарувався міфом про «загадку русской душі»?</li>
 	<li>Якою була ціна поразки Української революції початку 20 століття і  втрати держави?</li>
 	<li>Як київські інтелектуали створили росіянам імперію у 17 ст., і як уже чотириста років ми пробуємо вирватися з обіймів власноруч створеного Франкенштейна?</li>
</ul>
Нагадаємо, що раніше <a href="https://nachasi.com/cinema/2023/05/18/suspilne-prezentuvalo-tsykl-ostannya-vijna/" target="_blank" rel="noopener">вийшов перший епізод проєкту</a>, який отримав назву «Анатомія рашизму». У ньому автори за участі українських та західних істориків, філософів та політичних діячів аналізують, як довго триває російсько-українська війна, які її корені й за що вона точиться.

📺 На «Суспільному» відбулась прем’єра другого епізоду фільму «Остання війна» — «Какая разніца»

<a href="https://www.youtube.com/watch?v=onGyPcbaso0" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Ця стрічка розповідає про десятки тисяч особистих трагедій</a>: про шлях пошуку, ідентифікації за ДНК та поховання загиблих через війну в Україні. На прикладі історії головної героїні фільму, Ірини Карась, розслідувачі розказали про проблеми тих українців, які довгими тижнями, місяцями, а іноді роками очікують своєї черги, аби мати можливість попрощатися з найріднішими.
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/rPa7GvxHKQcFLh1BuFCclkqZ82Jd-IRmGNOb-aSlAdvpjVv_sc16BypFfZCRACNUtEaWf3y5ip-wUMTipkeBZzsEieSGq2Qp-4vjAFaW59QGI3ykfN9zMfJLfQQauTpjDeVaq4VlGdlgrKpBXnFx0hE">
На передпоказ фільму завітали розслідувачі, які працювали над стрічкою, а також безпосередні герої стрічки Ірина Карась та Андрій Чернявський — старший групи пошуку та евакуації «На щиті», військові з бригади «Азов», військові журналісти та волонтери.
Серед гостей також були представники благодійних організацій та фондів «Серце Азову», «Восток SOS», «Жіночий ветеранський рух», «Асоціація родин захисників "Азовсталі"», «Фонд підтримки родин захисників "Азовсталі"», Медійної ініціативи за права людини, Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти.
Також на презентації були представники Міністерства юстиції України, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, Національної гвардії України, Національної поліції України та Уповноважена у справах Європейського суду з прав людини.
<img src="https://lh6.googleusercontent.com/42LqAMZ_ehtAfhw6ns_7TTKWcPyB5AsCA1e9AgPDtXP2SwT6rhoSsA7fAwavm9LFAnrvkyV40uK-PbukUop9wRi4dHqJn9jpUxt8zYc5YbbrVywFx60NZv5lAvGaU9z-40vx99JD4eLPPMZOujHDfEY">
Ще у 2014 році Україна постала перед новою для себе проблемою: зниклі безвісти військові, цивільні, їх пошук та ідентифікація. Питанням пошуку загиблих займається гуманітарний проєкт ЗСУ «На щиті». Проблема ДНК-профілювання загиблих існує й нині.
[blockquote_with_author name="Ярослава Тимощук" position="авторка фільму" content="Історія Ірини — про те, з чим зіштовхуються сім'ї загиблих військових після того, як пережили найстрашніше — звістку про смерть рідної людини. Розповідаючи про ціну втрати однієї родини, ми привертаємо увагу до проблеми, яку належить вирішити. З Іриною ми познайомилися, коли її загиблого чоловіка вже повернули з тимчасово окупованих територій під час обміну. Ми супроводжували її у взаємодії з різними державними органами, необхідними для підтвердження факту смерті та проведення ДНК-експертизи для ідентифікації загиблого. Чекання цих експертиз розтягується на місяці — й для родичів загиблих це незагоєна рана, яку знову роз’ятрюють. Проблема тривалих очікувань існує давно, але й через півтора року великої війни вона не розв’язана."]
 <img src="https://lh3.googleusercontent.com/LB8vU0A7g2ZqFWO80riqI_FQAHl2w9Zsh41MIXMMFiA4DKbZvGWR9u6naO6E_EY8-fW2WeQ3ZTn9103UiPYqUh-lTosr4PTiwsuoFE_3Z0XTrVaTwH5PKwPn5ZYaJFZlC8DNA1E9vQQ5mMJqjUSPVjE">
Різні міжнародні організації, готові надавати свою допомогу зі збором ДНК-зразків та експертизи для України, одна з яких — Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти. Утім, за українським законодавством, проводити ДНК-експертизи, що допомагають ідентифікувати загиблих, мають тільки українські державні інституції. Експертна служба МВС залишається єдиною в Україні, яка досліджує збіги між ДНК живих та померлих. За словами Метью Холідея, директора європейських програм МКЗБ, угода, яка могла б легітимізувати поміч зі сторони цієї комісії в Україні, «застрягла» між Міністерством реінтеграції та Міністерством закордонних справ.
[blockquote_with_author name="Інна Білецька" position="редакторка фільму" content="З початку повномасштабного вторгнення наша команда зробила п’ять розслідувань про воєнні злочини росіян. Це було набагато простіше, ніж робити розслідування про те, як працює українська система. Про те, як вона вчергове закриває очі на дуже очевидні виклики. Про те, як проблему і допомогу, яку пропонують, можна просто футболити між міністерствами. Ця історія затягування, небажання брати на себе відповідальність, що виливається в довгі очікування. В дні, в тижні, в місяці. І кожен з цих днів, кожна з цих годин, це окрема подарована надія: а раптом безвісти зникла людина все-таки жива. І ця надія не дає крила. Ця надія кожного дня по краплинці руйнує."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/51ui7-j93z4rwa64x5AZFJcq9DjJ3wl_uI4Tz0FGhjW8599inLndsuojDbyqM7jHRSWZI49238KKfaLlBm86AJCjPrgTmx2Y1mkBUmMRpMioGP_-zs1Ejh_A7exI_z0bEbWUAn2kCJphaktO-6SK_hI">
Передпоказ розслідування «Черга на прощання» відвідала Ольга Решетилова — співзасновниця Медійної ініціативи за права людини та координаторка напряму «Війна і правосуддя».
[blockquote_with_author name="Ольга Решетилова" content="Сьогодні у Києві, під Аркою Свободи українського народу, була акція до Міжнародного дня зниклих безвісти. На ній зібралися тисячі родин, які досі шукають своїх рідних, вони все ще чекають на можливість з ними попрощатися. Ці родини мають чимало проблем в комунікації з державними органами. Їм необхідні елементарні юридичні консультації, тому що розібратися в цих заплутаних схемах дуже складно, адже у нас немає “єдиного вікна”.  Очевидно, щось в державі працює не так, і нам потрібно це змінити. Тому що це тисячі маленьких трагедій, це тисячі історій, наповнених болем і надзвичайним сумом. Я надзвичайно вам дякую за фільм, дякую Ірині, що поділилася своєю історією, і низький уклін перед усіма, хто чекає. Ми будемо робити все, щоб ви мали можливість з гідністю попрощатися зі своїми рідними."]
<img src="https://lh3.googleusercontent.com/dgb8SwmrUfS76z88UVq8_hmJgXeYs-TGYt7ctK367nLzg1iUPk9zs8tklzIGK6XDwex1zv0y6_ARdHxDbKfCbOr5FE-iRtcVNEjVLzgTgZ4xhsOaFwn8ckTKle4Fyv0qY4ivcT5cK31OBWYEW_BS1Ww">
Кожен із гостей передпоказу розслідування «Черга на прощання» отримав листівку, намальовану 10-річною Анастасією Карась. Через історію її сім’ї команда розслідувачів розповіла про проблеми, з якими стикаються військові під час пошуку побратимів, рідні під час здачі та супроводження своїх ДНК-тестів, дружини та найближчі у виборюванні можливості поховати загиблих. Євген Карась був командиром снайперської групи, він загинув 7 березня 2022 року під час захисту Маріуполя.
[blockquote_with_author name="Ірина Карась" position="головна героїня фільму" content="Моя історія — маленька краплинка у цьому величезному морі болю, страждань та очікування. На цій листівці — малюнок моєї маленької Насті. Вона завжди мріяла, що ми завжди будемо ось так ходити гуляти в парку (як на малюнку — ред.). Але у нас цієї можливості було дуже мало. Моя війна не почалась 2022 року. Вона почалася ще у 2014 році."]
<img src="https://lh6.googleusercontent.com/760rMvOJXdcUtPGEhDZiUgPYw5PtBm43O-RR4iK_4J-YZcdUW3FbT4g1OM5aANqsnboshKX5kl1zAkWxgB29wHztV4OTogKU4Sg0omI5qQGR5npPPtJEPUmkicQfvhFh_ESrLfwknDfr37y7AZ1B1oI">
Більше фото з події можна переглянути <a href="https://www.facebook.com/media/set/?set=a.728370702637657&type=3" target="_blank" rel="noopener noreferrer">тут</a>.
Над стрічкою працювали:

<ul>
 	<li class="ql-align-justify">Ярослава Тимощук — авторка фільму;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Інна Білецька, Алла Садовник — редакторки фільму;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Світлана Коваль — операторка-постановниця;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Олександр Стратонов — режисер монтажу та композитор;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Владислав Васильченко — режисер-консультант;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Алла Садовник —  відповідальна за фактчекінг;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Людмила Панкратова — юридична експертка.</li>
</ul>
Суспільне Мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали <a href="https://tv.suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Перший, </a><a href="https://suspilne.media/culture/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура,</a> супутниковий телеканал <a href="https://corp.suspilne.media/newsdetails/5595" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Новини,</a> радіостанції <a href="https://ukr.radio/?channelID=1" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Українське Радіо</a>, <a href="https://ukr.radio/?channelID=2" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Радіо Промінь</a>, <a href="https://ukr.radio/?channelID=3" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Радіо Культура</a>, а також <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>. Новини про Україну та регіони читайте на сайті<a href="http://ukr.radio/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"> suspilne.media</a> та <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>.

<a href="https://www.youtube.com/watch?v=onGyPcbaso0" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Ця стрічка розповідає про десятки тисяч особистих трагедій</a>: про шлях пошуку, ідентифікації за ДНК та поховання загиблих через війну в Україні. На прикладі історії головної героїні фільму, Ірини Карась, розслідувачі розказали про проблеми тих українців, які довгими тижнями, місяцями, а іноді роками очікують своєї черги, аби мати можливість попрощатися з найріднішими.<img src="https://lh4.googleusercontent.com/rPa7GvxHKQcFLh1BuFCclkqZ82Jd-IRmGNOb-aSlAdvpjVv_sc16BypFfZCRACNUtEaWf3y5ip-wUMTipkeBZzsEieSGq2Qp-4vjAFaW59QGI3ykfN9zMfJLfQQauTpjDeVaq4VlGdlgrKpBXnFx0hE">На передпоказ фільму завітали розслідувачі, які працювали над стрічкою, а також безпосередні герої стрічки Ірина Карась та Андрій Чернявський — старший групи пошуку та евакуації «На щиті», військові з бригади «Азов», військові журналісти та волонтери.Серед гостей також були представники благодійних організацій та фондів «Серце Азову», «Восток SOS», «Жіночий ветеранський рух», «Асоціація родин захисників &#8220;Азовсталі&#8221;», «Фонд підтримки родин захисників &#8220;Азовсталі&#8221;», Медійної ініціативи за права людини, Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти.Також на презентації були представники Міністерства юстиції України, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, Національної гвардії України, Національної поліції України та Уповноважена у справах Європейського суду з прав людини.<img src="https://lh6.googleusercontent.com/42LqAMZ_ehtAfhw6ns_7TTKWcPyB5AsCA1e9AgPDtXP2SwT6rhoSsA7fAwavm9LFAnrvkyV40uK-PbukUop9wRi4dHqJn9jpUxt8zYc5YbbrVywFx60NZv5lAvGaU9z-40vx99JD4eLPPMZOujHDfEY">Ще у 2014 році Україна постала перед новою для себе проблемою: зниклі безвісти військові, цивільні, їх пошук та ідентифікація. Питанням пошуку загиблих займається гуманітарний проєкт ЗСУ «На щиті». Проблема ДНК-профілювання загиблих існує й нині.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Історія Ірини — про те, з чим зіштовхуються сім'ї загиблих військових після того, як пережили найстрашніше — звістку про смерть рідної людини. Розповідаючи про ціну втрати однієї родини, ми привертаємо увагу до проблеми, яку належить вирішити. З Іриною ми познайомилися, коли її загиблого чоловіка вже повернули з тимчасово окупованих територій під час обміну. Ми супроводжували її у взаємодії з різними державними органами, необхідними для підтвердження факту смерті та проведення ДНК-експертизи для ідентифікації загиблого. Чекання цих експертиз розтягується на місяці — й для родичів загиблих це незагоєна рана, яку знову роз’ятрюють. Проблема тривалих очікувань існує давно, але й через півтора року великої війни вона не розв’язана.					<cite>									Ярослава Тимощук, авторка фільму							</cite>			</blockquote> <img src="https://lh3.googleusercontent.com/LB8vU0A7g2ZqFWO80riqI_FQAHl2w9Zsh41MIXMMFiA4DKbZvGWR9u6naO6E_EY8-fW2WeQ3ZTn9103UiPYqUh-lTosr4PTiwsuoFE_3Z0XTrVaTwH5PKwPn5ZYaJFZlC8DNA1E9vQQ5mMJqjUSPVjE">Різні міжнародні організації, готові надавати свою допомогу зі збором ДНК-зразків та експертизи для України, одна з яких — Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти. Утім, за українським законодавством, проводити ДНК-експертизи, що допомагають ідентифікувати загиблих, мають тільки українські державні інституції. Експертна служба МВС залишається єдиною в Україні, яка досліджує збіги між ДНК живих та померлих. За словами Метью Холідея, директора європейських програм МКЗБ, угода, яка могла б легітимізувати поміч зі сторони цієї комісії в Україні, «застрягла» між Міністерством реінтеграції та Міністерством закордонних справ.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		З початку повномасштабного вторгнення наша команда зробила п’ять розслідувань про воєнні злочини росіян. Це було набагато простіше, ніж робити розслідування про те, як працює українська система. Про те, як вона вчергове закриває очі на дуже очевидні виклики. Про те, як проблему і допомогу, яку пропонують, можна просто футболити між міністерствами. Ця історія затягування, небажання брати на себе відповідальність, що виливається в довгі очікування. В дні, в тижні, в місяці. І кожен з цих днів, кожна з цих годин, це окрема подарована надія: а раптом безвісти зникла людина все-таки жива. І ця надія не дає крила. Ця надія кожного дня по краплинці руйнує.					<cite>									Інна Білецька, редакторка фільму							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/51ui7-j93z4rwa64x5AZFJcq9DjJ3wl_uI4Tz0FGhjW8599inLndsuojDbyqM7jHRSWZI49238KKfaLlBm86AJCjPrgTmx2Y1mkBUmMRpMioGP_-zs1Ejh_A7exI_z0bEbWUAn2kCJphaktO-6SK_hI">Передпоказ розслідування «Черга на прощання» відвідала Ольга Решетилова — співзасновниця Медійної ініціативи за права людини та координаторка напряму «Війна і правосуддя».	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Сьогодні у Києві, під Аркою Свободи українського народу, була акція до Міжнародного дня зниклих безвісти. На ній зібралися тисячі родин, які досі шукають своїх рідних, вони все ще чекають на можливість з ними попрощатися. Ці родини мають чимало проблем в комунікації з державними органами. Їм необхідні елементарні юридичні консультації, тому що розібратися в цих заплутаних схемах дуже складно, адже у нас немає “єдиного вікна”. Очевидно, щось в державі працює не так, і нам потрібно це змінити. Тому що це тисячі маленьких трагедій, це тисячі історій, наповнених болем і надзвичайним сумом. Я надзвичайно вам дякую за фільм, дякую Ірині, що поділилася своєю історією, і низький уклін перед усіма, хто чекає. Ми будемо робити все, щоб ви мали можливість з гідністю попрощатися зі своїми рідними.					<cite>									Ольга Решетилова 							</cite>			</blockquote><img src="https://lh3.googleusercontent.com/dgb8SwmrUfS76z88UVq8_hmJgXeYs-TGYt7ctK367nLzg1iUPk9zs8tklzIGK6XDwex1zv0y6_ARdHxDbKfCbOr5FE-iRtcVNEjVLzgTgZ4xhsOaFwn8ckTKle4Fyv0qY4ivcT5cK31OBWYEW_BS1Ww">Кожен із гостей передпоказу розслідування «Черга на прощання» отримав листівку, намальовану 10-річною Анастасією Карась. Через історію її сім’ї команда розслідувачів розповіла про проблеми, з якими стикаються військові під час пошуку побратимів, рідні під час здачі та супроводження своїх ДНК-тестів, дружини та найближчі у виборюванні можливості поховати загиблих. Євген Карась був командиром снайперської групи, він загинув 7 березня 2022 року під час захисту Маріуполя.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Моя історія — маленька краплинка у цьому величезному морі болю, страждань та очікування. На цій листівці — малюнок моєї маленької Насті. Вона завжди мріяла, що ми завжди будемо ось так ходити гуляти в парку (як на малюнку — ред.). Але у нас цієї можливості було дуже мало. Моя війна не почалась 2022 року. Вона почалася ще у 2014 році.					<cite>									Ірина Карась, головна героїня фільму							</cite>			</blockquote><img src="https://lh6.googleusercontent.com/760rMvOJXdcUtPGEhDZiUgPYw5PtBm43O-RR4iK_4J-YZcdUW3FbT4g1OM5aANqsnboshKX5kl1zAkWxgB29wHztV4OTogKU4Sg0omI5qQGR5npPPtJEPUmkicQfvhFh_ESrLfwknDfr37y7AZ1B1oI">Більше фото з події можна переглянути <a href="https://www.facebook.com/media/set/?set=a.728370702637657&#038;type=3" target="_blank" rel="noopener noreferrer">тут</a>.Над стрічкою працювали:<ul><li class="ql-align-justify">Ярослава Тимощук — авторка фільму;</li><li class="ql-align-justify">Інна Білецька, Алла Садовник — редакторки фільму;</li><li class="ql-align-justify">Світлана Коваль — операторка-постановниця;</li><li class="ql-align-justify">Олександр Стратонов — режисер монтажу та композитор;</li><li class="ql-align-justify">Владислав Васильченко — режисер-консультант;</li><li class="ql-align-justify">Алла Садовник —  відповідальна за фактчекінг;</li><li class="ql-align-justify">Людмила Панкратова — юридична експертка.</li></ul>Суспільне Мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали <a href="https://tv.suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Перший, </a><a href="https://suspilne.media/culture/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура,</a> супутниковий телеканал <a href="https://corp.suspilne.media/newsdetails/5595" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Новини,</a> радіостанції <a href="https://ukr.radio/?channelID=1" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Українське Радіо</a>, <a href="https://ukr.radio/?channelID=2" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Радіо Промінь</a>, <a href="https://ukr.radio/?channelID=3" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Радіо Культура</a>, а також <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>. Новини про Україну та регіони читайте на сайті<a href="http://ukr.radio/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"> suspilne.media</a> та <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>.

u0426u044f u0441u0442u0440u0456u0447u043au0430 u0440u043eu0437u043fu043eu0432u0456u0434u0430u0454 u043fu0440u043e u0434u0435u0441u044fu0442u043au0438 u0442u0438u0441u044fu0447 u043eu0441u043eu0431u0438u0441u0442u0438u0445 u0442u0440u0430u0433u0435u0434u0456u0439: u043fu0440u043e u0448u043bu044fu0445 u043fu043eu0448u0443u043au0443, u0456u0434u0435u043du0442u0438u0444u0456u043au0430u0446u0456u0457 u0437u0430 u0414u041du041a u0442u0430 u043fu043eu0445u043eu0432u0430u043du043du044f u0437u0430u0433u0438u0431u043bu0438u0445 u0447u0435u0440u0435u0437 u0432u0456u0439u043du0443 u0432 u0423u043au0440u0430u0457u043du0456. u041du0430 u043fu0440u0438u043au043bu0430u0434u0456 u0456u0441u0442u043eu0440u0456u0457 u0433u043eu043bu043eu0432u043du043eu0457 u0433u0435u0440u043eu0457u043du0456 u0444u0456u043bu044cu043cu0443, u0406u0440u0438u043du0438 u041au0430u0440u0430u0441u044c, u0440u043eu0437u0441u043bu0456u0434u0443u0432u0430u0447u0456 u0440u043eu0437u043au0430u0437u0430u043bu0438 u043fu0440u043e u043fu0440u043eu0431u043bu0435u043cu0438 u0442u0438u0445 u0443u043au0440u0430u0457u043du0446u0456u0432, u044fu043au0456 u0434u043eu0432u0433u0438u043cu0438 u0442u0438u0436u043du044fu043cu0438, u043cu0456u0441u044fu0446u044fu043cu0438, u0430 u0456u043du043eu0434u0456 u0440u043eu043au0430u043cu0438 u043eu0447u0456u043au0443u044eu0442u044c u0441u0432u043eu0454u0457 u0447u0435u0440u0433u0438, u0430u0431u0438 u043cu0430u0442u0438 u043cu043eu0436u043bu0438u0432u0456u0441u0442u044c u043fu043eu043fu0440u043eu0449u0430u0442u0438u0441u044f u0437 u043du0430u0439u0440u0456u0434u043du0456u0448u0438u043cu0438.&nbsp;<img src="https://lh4.googleusercontent.com/rPa7GvxHKQcFLh1BuFCclkqZ82Jd-IRmGNOb-aSlAdvpjVv_sc16BypFfZCRACNUtEaWf3y5ip-wUMTipkeBZzsEieSGq2Qp-4vjAFaW59QGI3ykfN9zMfJLfQQauTpjDeVaq4VlGdlgrKpBXnFx0hE">

u0423 u041au0438u0454u0432u0456 u043fu0440u043eu0432u0435u043bu0438 u0434u043eu043fu0440u0435u043cu2019u0454u0440u043du0438u0439 u043fu043eu043au0430u0437 u0440u043eu0437u0441u043bu0456u0434u0443u0432u0430u043du043du044f u00abu0427u0435u0440u0433u0430 u043du0430 u043fu0440u043eu0449u0430u043du043du044fu00bbu00a0

30 u0441u0435u0440u043fu043du044f u0443 u041au0438u0454u0432u0456 u0432u0456u0434u0431u0443u0432u0441u044f u0434u043eu043fu0440u0435u043cu2019u0454u0440u043du0438u0439 u043fu043eu043au0430u0437 u0440u043eu0437u0441u043bu0456u0434u0443u0432u0430u043du043du044f u00abu0427u0435u0440u0433u0430 u043du0430 u043fu0440u043eu0449u0430u043du043du044fu00bb.u00a0

30 серпня у Києві відбувся допрем’єрний показ розслідування «Черга на прощання».

<a href="https://www.youtube.com/watch?v=onGyPcbaso0" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Ця стрічка розповідає про десятки тисяч особистих трагедій</a>: про шлях пошуку, ідентифікації за ДНК та поховання загиблих через війну в Україні. На прикладі історії головної героїні фільму, Ірини Карась, розслідувачі розказали про проблеми тих українців, які довгими тижнями, місяцями, а іноді роками очікують своєї черги, аби мати можливість попрощатися з найріднішими.
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/rPa7GvxHKQcFLh1BuFCclkqZ82Jd-IRmGNOb-aSlAdvpjVv_sc16BypFfZCRACNUtEaWf3y5ip-wUMTipkeBZzsEieSGq2Qp-4vjAFaW59QGI3ykfN9zMfJLfQQauTpjDeVaq4VlGdlgrKpBXnFx0hE" />
На передпоказ фільму завітали розслідувачі, які працювали над стрічкою, а також безпосередні герої стрічки Ірина Карась та Андрій Чернявський — старший групи пошуку та евакуації «На щиті», військові з бригади «Азов», військові журналісти та волонтери.
Серед гостей також були представники благодійних організацій та фондів «Серце Азову», «Восток SOS», «Жіночий ветеранський рух», «Асоціація родин захисників "Азовсталі"», «Фонд підтримки родин захисників "Азовсталі"», Медійної ініціативи за права людини, Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти.
Також на презентації були представники Міністерства юстиції України, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, Національної гвардії України, Національної поліції України та Уповноважена у справах Європейського суду з прав людини.
<img src="https://lh6.googleusercontent.com/42LqAMZ_ehtAfhw6ns_7TTKWcPyB5AsCA1e9AgPDtXP2SwT6rhoSsA7fAwavm9LFAnrvkyV40uK-PbukUop9wRi4dHqJn9jpUxt8zYc5YbbrVywFx60NZv5lAvGaU9z-40vx99JD4eLPPMZOujHDfEY" />
Ще у 2014 році Україна постала перед новою для себе проблемою: зниклі безвісти військові, цивільні, їх пошук та ідентифікація. Питанням пошуку загиблих займається гуманітарний проєкт ЗСУ «На щиті». Проблема ДНК-профілювання загиблих існує й нині.
[blockquote_with_author name="Ярослава Тимощук" position="авторка фільму" content="Історія Ірини — про те, з чим зіштовхуються сім'ї загиблих військових після того, як пережили найстрашніше — звістку про смерть рідної людини. Розповідаючи про ціну втрати однієї родини, ми привертаємо увагу до проблеми, яку належить вирішити. З Іриною ми познайомилися, коли її загиблого чоловіка вже повернули з тимчасово окупованих територій під час обміну. Ми супроводжували її у взаємодії з різними державними органами, необхідними для підтвердження факту смерті та проведення ДНК-експертизи для ідентифікації загиблого. Чекання цих експертиз розтягується на місяці — й для родичів загиблих це незагоєна рана, яку знову роз’ятрюють. Проблема тривалих очікувань існує давно, але й через півтора року великої війни вона не розв’язана."]
 <img src="https://lh3.googleusercontent.com/LB8vU0A7g2ZqFWO80riqI_FQAHl2w9Zsh41MIXMMFiA4DKbZvGWR9u6naO6E_EY8-fW2WeQ3ZTn9103UiPYqUh-lTosr4PTiwsuoFE_3Z0XTrVaTwH5PKwPn5ZYaJFZlC8DNA1E9vQQ5mMJqjUSPVjE" />
Різні міжнародні організації, готові надавати свою допомогу зі збором ДНК-зразків та експертизи для України, одна з яких — Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти. Утім, за українським законодавством, проводити ДНК-експертизи, що допомагають ідентифікувати загиблих, мають тільки українські державні інституції. Експертна служба МВС залишається єдиною в Україні, яка досліджує збіги між ДНК живих та померлих. За словами Метью Холідея, директора європейських програм МКЗБ, угода, яка могла б легітимізувати поміч зі сторони цієї комісії в Україні, «застрягла» між Міністерством реінтеграції та Міністерством закордонних справ.
[blockquote_with_author name="Інна Білецька" position="редакторка фільму" content="З початку повномасштабного вторгнення наша команда зробила п’ять розслідувань про воєнні злочини росіян. Це було набагато простіше, ніж робити розслідування про те, як працює українська система. Про те, як вона вчергове закриває очі на дуже очевидні виклики. Про те, як проблему і допомогу, яку пропонують, можна просто футболити між міністерствами. Ця історія затягування, небажання брати на себе відповідальність, що виливається в довгі очікування. В дні, в тижні, в місяці. І кожен з цих днів, кожна з цих годин, це окрема подарована надія: а раптом безвісти зникла людина все-таки жива. І ця надія не дає крила. Ця надія кожного дня по краплинці руйнує."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/51ui7-j93z4rwa64x5AZFJcq9DjJ3wl_uI4Tz0FGhjW8599inLndsuojDbyqM7jHRSWZI49238KKfaLlBm86AJCjPrgTmx2Y1mkBUmMRpMioGP_-zs1Ejh_A7exI_z0bEbWUAn2kCJphaktO-6SK_hI" />
Передпоказ розслідування «Черга на прощання» відвідала Ольга Решетилова — співзасновниця Медійної ініціативи за права людини та координаторка напряму «Війна і правосуддя».
[blockquote_with_author name="Ольга Решетилова" content="Сьогодні у Києві, під Аркою Свободи українського народу, була акція до Міжнародного дня зниклих безвісти. На ній зібралися тисячі родин, які досі шукають своїх рідних, вони все ще чекають на можливість з ними попрощатися. Ці родини мають чимало проблем в комунікації з державними органами. Їм необхідні елементарні юридичні консультації, тому що розібратися в цих заплутаних схемах дуже складно, адже у нас немає “єдиного вікна”.  Очевидно, щось в державі працює не так, і нам потрібно це змінити. Тому що це тисячі маленьких трагедій, це тисячі історій, наповнених болем і надзвичайним сумом. Я надзвичайно вам дякую за фільм, дякую Ірині, що поділилася своєю історією, і низький уклін перед усіма, хто чекає. Ми будемо робити все, щоб ви мали можливість з гідністю попрощатися зі своїми рідними."]
<img src="https://lh3.googleusercontent.com/dgb8SwmrUfS76z88UVq8_hmJgXeYs-TGYt7ctK367nLzg1iUPk9zs8tklzIGK6XDwex1zv0y6_ARdHxDbKfCbOr5FE-iRtcVNEjVLzgTgZ4xhsOaFwn8ckTKle4Fyv0qY4ivcT5cK31OBWYEW_BS1Ww" />
Кожен із гостей передпоказу розслідування «Черга на прощання» отримав листівку, намальовану 10-річною Анастасією Карась. Через історію її сім’ї команда розслідувачів розповіла про проблеми, з якими стикаються військові під час пошуку побратимів, рідні під час здачі та супроводження своїх ДНК-тестів, дружини та найближчі у виборюванні можливості поховати загиблих. Євген Карась був командиром снайперської групи, він загинув 7 березня 2022 року під час захисту Маріуполя.
[blockquote_with_author name="Ірина Карась" position="головна героїня фільму" content="Моя історія — маленька краплинка у цьому величезному морі болю, страждань та очікування. На цій листівці — малюнок моєї маленької Насті. Вона завжди мріяла, що ми завжди будемо ось так ходити гуляти в парку (як на малюнку — ред.). Але у нас цієї можливості було дуже мало. Моя війна не почалась 2022 року. Вона почалася ще у 2014 році."]
<img src="https://lh6.googleusercontent.com/760rMvOJXdcUtPGEhDZiUgPYw5PtBm43O-RR4iK_4J-YZcdUW3FbT4g1OM5aANqsnboshKX5kl1zAkWxgB29wHztV4OTogKU4Sg0omI5qQGR5npPPtJEPUmkicQfvhFh_ESrLfwknDfr37y7AZ1B1oI" />
Більше фото з події можна переглянути <a href="https://www.facebook.com/media/set/?set=a.728370702637657&amp;type=3" target="_blank" rel="noopener noreferrer">тут</a>.
Над стрічкою працювали:

<ul>
 	<li class="ql-align-justify">Ярослава Тимощук — авторка фільму;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Інна Білецька, Алла Садовник — редакторки фільму;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Світлана Коваль — операторка-постановниця;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Олександр Стратонов — режисер монтажу та композитор;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Владислав Васильченко — режисер-консультант;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Алла Садовник —  відповідальна за фактчекінг;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Людмила Панкратова — юридична експертка.</li>
</ul>
Суспільне Мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали <a href="https://tv.suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Перший, </a><a href="https://suspilne.media/culture/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура,</a> супутниковий телеканал <a href="https://corp.suspilne.media/newsdetails/5595" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Новини,</a> радіостанції <a href="https://ukr.radio/?channelID=1" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Українське Радіо</a>, <a href="https://ukr.radio/?channelID=2" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Радіо Промінь</a>, <a href="https://ukr.radio/?channelID=3" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Радіо Культура</a>, а також <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>. Новини про Україну та регіони читайте на сайті<a href="http://ukr.radio/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"> suspilne.media</a> та <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>.

<a href="https://www.youtube.com/watch?v=onGyPcbaso0" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Ця стрічка розповідає про десятки тисяч особистих трагедій</a>: про шлях пошуку, ідентифікації за ДНК та поховання загиблих через війну в Україні. На прикладі історії головної героїні фільму, Ірини Карась, розслідувачі розказали про проблеми тих українців, які довгими тижнями, місяцями, а іноді роками очікують своєї черги, аби мати можливість попрощатися з найріднішими.<img src="https://lh4.googleusercontent.com/rPa7GvxHKQcFLh1BuFCclkqZ82Jd-IRmGNOb-aSlAdvpjVv_sc16BypFfZCRACNUtEaWf3y5ip-wUMTipkeBZzsEieSGq2Qp-4vjAFaW59QGI3ykfN9zMfJLfQQauTpjDeVaq4VlGdlgrKpBXnFx0hE" />На передпоказ фільму завітали розслідувачі, які працювали над стрічкою, а також безпосередні герої стрічки Ірина Карась та Андрій Чернявський — старший групи пошуку та евакуації «На щиті», військові з бригади «Азов», військові журналісти та волонтери.Серед гостей також були представники благодійних організацій та фондів «Серце Азову», «Восток SOS», «Жіночий ветеранський рух», «Асоціація родин захисників &#8220;Азовсталі&#8221;», «Фонд підтримки родин захисників &#8220;Азовсталі&#8221;», Медійної ініціативи за права людини, Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти.Також на презентації були представники Міністерства юстиції України, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, Національної гвардії України, Національної поліції України та Уповноважена у справах Європейського суду з прав людини.<img src="https://lh6.googleusercontent.com/42LqAMZ_ehtAfhw6ns_7TTKWcPyB5AsCA1e9AgPDtXP2SwT6rhoSsA7fAwavm9LFAnrvkyV40uK-PbukUop9wRi4dHqJn9jpUxt8zYc5YbbrVywFx60NZv5lAvGaU9z-40vx99JD4eLPPMZOujHDfEY" />Ще у 2014 році Україна постала перед новою для себе проблемою: зниклі безвісти військові, цивільні, їх пошук та ідентифікація. Питанням пошуку загиблих займається гуманітарний проєкт ЗСУ «На щиті». Проблема ДНК-профілювання загиблих існує й нині.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Історія Ірини — про те, з чим зіштовхуються сім'ї загиблих військових після того, як пережили найстрашніше — звістку про смерть рідної людини. Розповідаючи про ціну втрати однієї родини, ми привертаємо увагу до проблеми, яку належить вирішити. З Іриною ми познайомилися, коли її загиблого чоловіка вже повернули з тимчасово окупованих територій під час обміну. Ми супроводжували її у взаємодії з різними державними органами, необхідними для підтвердження факту смерті та проведення ДНК-експертизи для ідентифікації загиблого. Чекання цих експертиз розтягується на місяці — й для родичів загиблих це незагоєна рана, яку знову роз’ятрюють. Проблема тривалих очікувань існує давно, але й через півтора року великої війни вона не розв’язана.					<cite>									Ярослава Тимощук, авторка фільму							</cite>			</blockquote> <img src="https://lh3.googleusercontent.com/LB8vU0A7g2ZqFWO80riqI_FQAHl2w9Zsh41MIXMMFiA4DKbZvGWR9u6naO6E_EY8-fW2WeQ3ZTn9103UiPYqUh-lTosr4PTiwsuoFE_3Z0XTrVaTwH5PKwPn5ZYaJFZlC8DNA1E9vQQ5mMJqjUSPVjE" />Різні міжнародні організації, готові надавати свою допомогу зі збором ДНК-зразків та експертизи для України, одна з яких — Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти. Утім, за українським законодавством, проводити ДНК-експертизи, що допомагають ідентифікувати загиблих, мають тільки українські державні інституції. Експертна служба МВС залишається єдиною в Україні, яка досліджує збіги між ДНК живих та померлих. За словами Метью Холідея, директора європейських програм МКЗБ, угода, яка могла б легітимізувати поміч зі сторони цієї комісії в Україні, «застрягла» між Міністерством реінтеграції та Міністерством закордонних справ.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		З початку повномасштабного вторгнення наша команда зробила п’ять розслідувань про воєнні злочини росіян. Це було набагато простіше, ніж робити розслідування про те, як працює українська система. Про те, як вона вчергове закриває очі на дуже очевидні виклики. Про те, як проблему і допомогу, яку пропонують, можна просто футболити між міністерствами. Ця історія затягування, небажання брати на себе відповідальність, що виливається в довгі очікування. В дні, в тижні, в місяці. І кожен з цих днів, кожна з цих годин, це окрема подарована надія: а раптом безвісти зникла людина все-таки жива. І ця надія не дає крила. Ця надія кожного дня по краплинці руйнує.					<cite>									Інна Білецька, редакторка фільму							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/51ui7-j93z4rwa64x5AZFJcq9DjJ3wl_uI4Tz0FGhjW8599inLndsuojDbyqM7jHRSWZI49238KKfaLlBm86AJCjPrgTmx2Y1mkBUmMRpMioGP_-zs1Ejh_A7exI_z0bEbWUAn2kCJphaktO-6SK_hI" />Передпоказ розслідування «Черга на прощання» відвідала Ольга Решетилова — співзасновниця Медійної ініціативи за права людини та координаторка напряму «Війна і правосуддя».	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Сьогодні у Києві, під Аркою Свободи українського народу, була акція до Міжнародного дня зниклих безвісти. На ній зібралися тисячі родин, які досі шукають своїх рідних, вони все ще чекають на можливість з ними попрощатися. Ці родини мають чимало проблем в комунікації з державними органами. Їм необхідні елементарні юридичні консультації, тому що розібратися в цих заплутаних схемах дуже складно, адже у нас немає “єдиного вікна”. Очевидно, щось в державі працює не так, і нам потрібно це змінити. Тому що це тисячі маленьких трагедій, це тисячі історій, наповнених болем і надзвичайним сумом. Я надзвичайно вам дякую за фільм, дякую Ірині, що поділилася своєю історією, і низький уклін перед усіма, хто чекає. Ми будемо робити все, щоб ви мали можливість з гідністю попрощатися зі своїми рідними.					<cite>									Ольга Решетилова 							</cite>			</blockquote><img src="https://lh3.googleusercontent.com/dgb8SwmrUfS76z88UVq8_hmJgXeYs-TGYt7ctK367nLzg1iUPk9zs8tklzIGK6XDwex1zv0y6_ARdHxDbKfCbOr5FE-iRtcVNEjVLzgTgZ4xhsOaFwn8ckTKle4Fyv0qY4ivcT5cK31OBWYEW_BS1Ww" />Кожен із гостей передпоказу розслідування «Черга на прощання» отримав листівку, намальовану 10-річною Анастасією Карась. Через історію її сім’ї команда розслідувачів розповіла про проблеми, з якими стикаються військові під час пошуку побратимів, рідні під час здачі та супроводження своїх ДНК-тестів, дружини та найближчі у виборюванні можливості поховати загиблих. Євген Карась був командиром снайперської групи, він загинув 7 березня 2022 року під час захисту Маріуполя.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Моя історія — маленька краплинка у цьому величезному морі болю, страждань та очікування. На цій листівці — малюнок моєї маленької Насті. Вона завжди мріяла, що ми завжди будемо ось так ходити гуляти в парку (як на малюнку — ред.). Але у нас цієї можливості було дуже мало. Моя війна не почалась 2022 року. Вона почалася ще у 2014 році.					<cite>									Ірина Карась, головна героїня фільму							</cite>			</blockquote><img src="https://lh6.googleusercontent.com/760rMvOJXdcUtPGEhDZiUgPYw5PtBm43O-RR4iK_4J-YZcdUW3FbT4g1OM5aANqsnboshKX5kl1zAkWxgB29wHztV4OTogKU4Sg0omI5qQGR5npPPtJEPUmkicQfvhFh_ESrLfwknDfr37y7AZ1B1oI" />Більше фото з події можна переглянути <a href="https://www.facebook.com/media/set/?set=a.728370702637657&amp;type=3" target="_blank" rel="noopener noreferrer">тут</a>.Над стрічкою працювали:<ul><li class="ql-align-justify">Ярослава Тимощук — авторка фільму;</li><li class="ql-align-justify">Інна Білецька, Алла Садовник — редакторки фільму;</li><li class="ql-align-justify">Світлана Коваль — операторка-постановниця;</li><li class="ql-align-justify">Олександр Стратонов — режисер монтажу та композитор;</li><li class="ql-align-justify">Владислав Васильченко — режисер-консультант;</li><li class="ql-align-justify">Алла Садовник —  відповідальна за фактчекінг;</li><li class="ql-align-justify">Людмила Панкратова — юридична експертка.</li></ul>Суспільне Мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали <a href="https://tv.suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Перший, </a><a href="https://suspilne.media/culture/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура,</a> супутниковий телеканал <a href="https://corp.suspilne.media/newsdetails/5595" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Новини,</a> радіостанції <a href="https://ukr.radio/?channelID=1" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Українське Радіо</a>, <a href="https://ukr.radio/?channelID=2" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Радіо Промінь</a>, <a href="https://ukr.radio/?channelID=3" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Радіо Культура</a>, а також <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>. Новини про Україну та регіони читайте на сайті<a href="http://ukr.radio/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"> suspilne.media</a> та <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>.

🎥 У Києві провели допрем’єрний показ розслідування «Черга на прощання» 

Навколо Чорнобильського району та Зони відчуження ходить багато легенд та міфів. Це провокує режисерів знімати ігрове кіно на фантастичні теми, примножуючи новий фольклор до старого. Але разом з тим, документальні стрічки теж множаться щороку, дозволяючи почути маловідомі історії. Зокрема, такий фільм зняв Костянтин Кляцкін про селище Поліське, яке перебуває в Зоні відчуження. Його мешканців відселили лише у 1990-х, а відразу після аварії на ЧАЄС у смт будували чимало нових житлових будинків, намагаючись приховати катастрофу. 

Фільм Кляцкіна з назвою «Поліські тенета» вийде на телеканалах Суспільного 22 серпня, а згодом з’явиться і на Youtube. Na chasi побувало на презентації проєкту в Зоні відчуження і ділиться враженнями від нього. 

[cut_in_image_fullwidth img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/DSC08157-scaled.jpg" img_id="125968" parallax="true"]

Інтерес до смт. Поліське здається цілком природним, якщо копати глибше в історію. Воно кілька разів змінювало назву від Хабне до Казановичі і врешті-решт прийшло до Поліського. Майже 400 років селище перебувало під правлінням Речі Посполитої, 190 років – під Російською імперією, й так не дочекалося української незалежності, яку поліщуки (жителі селища) хотіли чи не найбільше. Коли у квітні 1986 року на ЧАЄС відбулася аварія, про неї через кілька днів знали лише ті, хто мав зв’язки у владному оточенні. Тому дорослі, почувши про катастрофу, відправляли дітей подалі від Поліського, а самі лишалися жити тут. 

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/DSC07989-scaled.jpg" img_id="125955"]

Історія Поліського настільки багата, що її цілком би вистачило на серіал. В такому форматі Костянтин Кляцкін теж планує випустити проєкт у світ. Чотири серії по 26 хвилин досліджуватимуть етапи виселення, зберуть голоси очевидців трагедії та заглибляться детальніше в культурну спадщину поліщуків. У Поліському журналістам показали 4-хвилинний матеріал з одного з епізодів, але поки що за ним важко скласти враження про серіальний проєкт. А ось про повний метр можна. 

[/journal]

[cut_in_image_fullwidth img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/DSC07966-scaled.jpg" img_id="125951" parallax="true"]

Стрічка триває 61 хвилину і має рідкісні кадри доаварійної хроніки, де мешканці Поліського танцюють та розважаються на вулиці. Закадровий голос розповідає про дух поліщуків, які не підкоряються правилам та нормам Радянського Союзу. За бажанням можна знайти паралелі з галльским селищем у Римській імперії з коміксів про Астерікса і Обелікса. Цей окремий світ штучно проіснував від 1986 року до 1990-х, коли радянська влада спробувала мінімізувати ризик зараження радіацією місцевого населення. Навколо старих осель будувалися нові будинки, мало не щоденно обробляли рослини та дерева, а землю викопували та вивозили геть. У сторону селища подув вітер з електростанції, тому існувала радіаційна небезпека. Щоправда, ніхто серйозно не надавав їй значення. 

[cut_in_image_fullwidth img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/DSC07997-scaled.jpg" img_id="125957"]

[cut_in_image_fullwidth img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/DSC08018-scaled.jpg" img_id="125962"]

У «Поліських тенетах» не намагаються зрозуміти причини зухвалості та нехлюйства при евакуації центру Поліського району. Кінцева мета фільму відображається у фіналі, коли жителі Поліського збираються разом та переглядають хроніку. Може здатися, що ці відео зайвий раз провокують травматичний досвід у їхніх глядачів, але натомість чоловіки, що дивляться кіно, радісно пригадують знайомих в обличчя. Годинного хронометражу замало для того, щоб розкрити весь потенціал цього краю та усвідомити його історію. Втім, серіальний проєкт може виправити це. Повний метр фокусується скоріше на ностальгійній концепції втраченого раю. Таким його бачать самосели, у яких немісцеві запитують про доступ до води, їжі та інтернету. Таким його бачать і екскурсійні групи, коли переступають вибиту зі стін плитку в Будинку культури. Руйнація дісталась в усі куточки, крім сховків людської пам’яті. 

[cut_in_image_fullwidth img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/DSC08001-scaled.jpg" img_id="125959"]

[cut_in_image_fullwidth img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/DSC07985-scaled.jpg" img_id="125953"]

Цей колективний досвід, який відбувся з нами у 1986 році, відчувається навіть тим, хто народився після аварії. Свідчення очевидців, нескінченні ігрові та документальні фільми пробуджують цікавість до Прип’яті та близьких до нього сіл. Історія Поліського у цьому контексті не менш важлива, бо показує зображення послідовних помилок уряду, які, ймовірно, призвели до розвалу СРСР. Показ «Поліських тенет» на Суспільному зробить перший крок входження у контекст цієї проблеми та розповість мало відому історію переселенців із Зони відчуження. Авторам вдалося зібрати з архівів досить інформації про трагедію, щоб зацікавити глядача дізнаватися ще більше. 
[background_substrate_simple color="#e98b0e"]
<a href="https://nachasi.com/cinema/2021/08/09/docuspace-august-2021/">Читайте також про фільми, які безкоштовно показуватиме онлайн команда Docudays UA.</a>
[/background_substrate_simple]

Навколо Чорнобильського району та Зони відчуження ходить багато легенд та міфів. Це провокує режисерів знімати ігрове кіно на фантастичні теми, примножуючи новий фольклор до старого. Але разом з тим, документальні стрічки теж множаться щороку, дозволяючи почути маловідомі історії. Зокрема, такий фільм зняв Костянтин Кляцкін про селище Поліське, яке перебуває в Зоні відчуження. Його мешканців відселили лише у 1990-х, а відразу після аварії на ЧАЄС у смт будували чимало нових житлових будинків, намагаючись приховати катастрофу. Фільм Кляцкіна з назвою «Поліські тенета» вийде на телеканалах Суспільного 22 серпня, а згодом з’явиться і на Youtube. Na chasi побувало на презентації проєкту в Зоні відчуження і ділиться враженнями від нього. 	<div class="wp-caption full-screen content_paralax_js content-paralax">					<div class="img" data-speed="1" style="background-image: url(/wp-content/uploads/2021/08/DSC08157-scaled.jpg)"></div>				<img src="/wp-content/uploads/2021/08/DSC08157-scaled.jpg">			</div>Інтерес до смт. Поліське здається цілком природним, якщо копати глибше в історію. Воно кілька разів змінювало назву від Хабне до Казановичі і врешті-решт прийшло до Поліського. Майже 400 років селище перебувало під правлінням Речі Посполитої, 190 років – під Російською імперією, й так не дочекалося української незалежності, яку поліщуки (жителі селища) хотіли чи не найбільше. Коли у квітні 1986 року на ЧАЄС відбулася аварія, про неї через кілька днів знали лише ті, хто мав зв’язки у владному оточенні. Тому дорослі, почувши про катастрофу, відправляли дітей подалі від Поліського, а самі лишалися жити тут. <div class="shortcode-journal js__shortcode-journal">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			Історія Поліського настільки багата, що її цілком би вистачило на серіал. В такому форматі Костянтин Кляцкін теж планує випустити проєкт у світ. Чотири серії по 26 хвилин досліджуватимуть етапи виселення, зберуть голоси очевидців трагедії та заглибляться детальніше в культурну спадщину поліщуків. У Поліському журналістам показали 4-хвилинний матеріал з одного з епізодів, але поки що за ним важко скласти враження про серіальний проєкт. А ось про повний метр можна. 		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2021/08/DSC07989-scaled.jpg" alt="">			</div></div>	<div class="wp-caption full-screen content_paralax_js content-paralax">					<div class="img" data-speed="1" style="background-image: url(/wp-content/uploads/2021/08/DSC07966-scaled.jpg)"></div>				<img src="/wp-content/uploads/2021/08/DSC07966-scaled.jpg">			</div>Стрічка триває 61 хвилину і має рідкісні кадри доаварійної хроніки, де мешканці Поліського танцюють та розважаються на вулиці. Закадровий голос розповідає про дух поліщуків, які не підкоряються правилам та нормам Радянського Союзу. За бажанням можна знайти паралелі з галльским селищем у Римській імперії з коміксів про Астерікса і Обелікса. Цей окремий світ штучно проіснував від 1986 року до 1990-х, коли радянська влада спробувала мінімізувати ризик зараження радіацією місцевого населення. Навколо старих осель будувалися нові будинки, мало не щоденно обробляли рослини та дерева, а землю викопували та вивозили геть. У сторону селища подув вітер з електростанції, тому існувала радіаційна небезпека. Щоправда, ніхто серйозно не надавав їй значення. 	<div class="wp-caption full-screen ">				<img src="/wp-content/uploads/2021/08/DSC07997-scaled.jpg">			</div>	<div class="wp-caption full-screen ">				<img src="/wp-content/uploads/2021/08/DSC08018-scaled.jpg">			</div>У «Поліських тенетах» не намагаються зрозуміти причини зухвалості та нехлюйства при евакуації центру Поліського району. Кінцева мета фільму відображається у фіналі, коли жителі Поліського збираються разом та переглядають хроніку. Може здатися, що ці відео зайвий раз провокують травматичний досвід у їхніх глядачів, але натомість чоловіки, що дивляться кіно, радісно пригадують знайомих в обличчя. Годинного хронометражу замало для того, щоб розкрити весь потенціал цього краю та усвідомити його історію. Втім, серіальний проєкт може виправити це. Повний метр фокусується скоріше на ностальгійній концепції втраченого раю. Таким його бачать самосели, у яких немісцеві запитують про доступ до води, їжі та інтернету. Таким його бачать і екскурсійні групи, коли переступають вибиту зі стін плитку в Будинку культури. Руйнація дісталась в усі куточки, крім сховків людської пам’яті. 	<div class="wp-caption full-screen ">				<img src="/wp-content/uploads/2021/08/DSC08001-scaled.jpg">			</div>	<div class="wp-caption full-screen ">				<img src="/wp-content/uploads/2021/08/DSC07985-scaled.jpg">			</div>Цей колективний досвід, який відбувся з нами у 1986 році, відчувається навіть тим, хто народився після аварії. Свідчення очевидців, нескінченні ігрові та документальні фільми пробуджують цікавість до Прип’яті та близьких до нього сіл. Історія Поліського у цьому контексті не менш важлива, бо показує зображення послідовних помилок уряду, які, ймовірно, призвели до розвалу СРСР. Показ «Поліських тенет» на Суспільному зробить перший крок входження у контекст цієї проблеми та розповість мало відому історію переселенців із Зони відчуження. Авторам вдалося зібрати з архівів досить інформації про трагедію, щоб зацікавити глядача дізнаватися ще більше. 	<div class="note" style="background-color:#e98b0e">		<a href="/cinema/2021/08/09/docuspace-august-2021/">Читайте також про фільми, які безкоштовно показуватиме онлайн команда Docudays UA.</a>		<div class="corner"></div>	</div>

Прем’єра 22 серпня на Суспільному

😯 Всередині «Поліських тенет» – документального фільму про відселення Зони відчуження

Розповідаємо про новий документальний фільм про відселення Зони відчуження

#Суспільне

🎥 Чи повернуться? Суспільне зняло фільм «Домівка на спині» про українських біженців

📺 На «Суспільному» відбулась прем’єра другого епізоду фільму «Остання війна» — «Какая разніца»

🎥 У Києві провели допрем’єрний показ розслідування «Черга на прощання»

😯 Всередині «Поліських тенет» – документального фільму про відселення Зони відчуження