Картки

Другий день в українському сегменті Facebook триває флешмоб із гештегом #вимагаю_медреформу. Його ініціаторкою стала в.о. Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун. Мета — привернути увагу уряду та депутатського корпусу до потреби реформування медичної галузі в Україні

Реформування медичної галузі давно на часі. З одного боку, в нас досі номінально декларується безоплатність надання медичних послуг. З іншого — якість та оперативність безкоштовного лікування залишає бажати кращого. Українські користувачі соціальних мереж намагаються привернути увагу лікарів, депутатів та журналістів до проблеми медичної галузі в першу чергу з боку пацієнтів.
<h4><strong>З чого все почалося</strong></h4>
Стартовим кроком став пост в.о. Міністра охорони здоров’я Уляни Супрун. Вона наголошує на потребі прийняття законів, що відкриють доступ до сучасних способів надання медичної допомоги, усунуть корупційні схеми закупівлі ліків та сприятимуть переведенню медичної допомоги на страхову основу.

<a href="https://www.facebook.com/ulanasuprun/posts/1918934511724440:0" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><img class="aligncenter wp-image-4626 size-full" src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/06/Screen-Shot-2017-06-06-at-11.51.30-AM.png" alt="" width="439" height="541" /></a>
<h4><strong>Чому голос пацієнта важливий</strong></h4>
Зараз в українському парламенті на розгляді знаходяться одразу 4 законопроекти — прийняття їх у першу чергу позбавить пацієнтів від зволікань, потреби давати хабарі та буквально «випрошувати» надання медичної допомоги у особливо складних чи вартісних випадках терапії та оперативного лікування. Лікарі наголошують постійно на низькому фінансування, бракові зарплат угалузі та некваліфікованих кадрах — натомість поки що ніхто не хотів звернути увагу саме на той факт, що центром процесу лікування є пацієнт, а не лікар, тому й реформування медичної галузі має відбуватися насамперед з фокусом на пацієнтів та їхні потреби. Розгляд законопроектів у сесійній залі має відбутися сьогодні, 6 червня 2017-го.

<a href="https://www.facebook.com/primachenkoonline/posts/1280058212048411" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><img class="aligncenter wp-image-4628 size-full" src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/06/Screen-Shot-2017-06-06-at-11.52.57-AM.png" alt="" width="442" height="497" /></a>
<h4><strong>Які пости домінують в рамках флешмобу</strong></h4>
Здебільшого озвучуються випадки дачі хабарів, невстановлення правдивих діагнозів та лікарського свавілля на різному рівні — поодинокими є історії про те, як лікарі все-таки рятують життя у непростих умовах та як їм самим доводиться складно через ситуацію, що склалася. Істина як завжди — десь посередині. Якщо ви хочете долучитися до публічних вимог громадськості щодо реформування медицини в Україні, саме час написати історію про медицину із власного досвіду — та опублікувати її на своїй сторінці у Facebook із тегом #вимагаю_медреформу.
<h4><strong>Як підтримати медичну реформу в Україні</strong></h4>
Історії — це добре, але діяти завжди корисніше. Ось коротка інструкція для тих, хто справді хоче вплинути на ситуацію із розглядом законопроектів щодо реформування медицини в Україні за європейськими стандартами:
<ul>
 	<li>Якщо ви — народний депутат Верховної Ради, проголосуйте за урядові законопроекти, щоб нарешті запустити медичну реформу.</li>
 	<li>Якщо ви — виборець, напишіть листа народному депутату від свого округу з проханням підтримати медичну реформу та проголосувати урядові законопроекти. Як це зробити, дізнавайтеся <a href="http://goo.gl/d7kbXS" target="_blank" rel="noopener noreferrer">за посиланням</a>.</li>
 	<li>Якщо ви не знаєте, хто ваш депутат-мажоритарник, перегляньте <a href="https://goo.gl/AKvfGn" target="_blank" rel="noopener noreferrer">повний список</a> таких депутатів.</li>
 	<li>Зніміть відео на підтримку медичної реформи або зробіть пост. Кожен з нас має досвід взаємодії з існуючою системою охорони здоров'я. Розкажіть свою історію та поділіться з друзями інформацією про те, що тепер є можливість кардинально змінити ситуацію. Лінки <a href="https://www.facebook.com/supportmedreforminua/?ref=page_internal" target="_blank" rel="noopener noreferrer">надсилайте на сторінку ініціативи</a>.</li>
 	<li>Надрукуйте листівки з інформацією про те, що саме передбачає медична реформа та розповсюдьте серед сусідів, колег, знайомих — завантажити матеріали для роздруку можна <a href="http://goo.gl/7U7RZS" target="_blank" rel="noopener noreferrer">за цим посиланням</a>.</li>
</ul>
Для того, щоби бути в курсі всіх змін, <a href="http://eepurl.com/cv9aDb" target="_blank" rel="noopener noreferrer">підпишіться на дайджест</a> медичної реформи від Міністерства охорони здоров’я, щоб отримувати достовірну інформацію про проходження законопроектів. Також можна долучитися <a href="http://telegram.me/healthyukraine" target="_blank" rel="noopener noreferrer">до офіційного Telegram-каналу</a> МОЗ України, щоби отримувати найважливіші новини про зміни в охороні здоров’я.

<p>Реформування медичної галузі давно на часі. З одного боку, в нас досі номінально декларується безоплатність надання медичних послуг. З іншого — якість та оперативність безкоштовного лікування залишає бажати кращого. Українські користувачі соціальних мереж намагаються привернути увагу лікарів, депутатів та журналістів до проблеми медичної галузі в першу чергу з боку пацієнтів.</p><h4><strong>З чого все почалося</strong></h4><p>Стартовим кроком став пост в.о. Міністра охорони здоров’я Уляни Супрун. Вона наголошує на потребі прийняття законів, що відкриють доступ до сучасних способів надання медичної допомоги, усунуть корупційні схеми закупівлі ліків та сприятимуть переведенню медичної допомоги на страхову основу.</p><p><a href="https://www.facebook.com/ulanasuprun/posts/1918934511724440:0" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-4626 size-full" src="/wp-content/uploads/2017/06/Screen-Shot-2017-06-06-at-11.51.30-AM.png" alt="" width="439" height="541" srcset="/wp-content/uploads/2017/06/Screen-Shot-2017-06-06-at-11.51.30-AM.png 439w, /wp-content/uploads/2017/06/Screen-Shot-2017-06-06-at-11.51.30-AM-243x300.png 243w" sizes="(max-width: 439px) 100vw, 439px" /></a></p><h4><strong>Чому голос пацієнта важливий</strong></h4><p>Зараз в українському парламенті на розгляді знаходяться одразу 4 законопроекти — прийняття їх у першу чергу позбавить пацієнтів від зволікань, потреби давати хабарі та буквально «випрошувати» надання медичної допомоги у особливо складних чи вартісних випадках терапії та оперативного лікування. Лікарі наголошують постійно на низькому фінансування, бракові зарплат угалузі та некваліфікованих кадрах — натомість поки що ніхто не хотів звернути увагу саме на той факт, що центром процесу лікування є пацієнт, а не лікар, тому й реформування медичної галузі має відбуватися насамперед з фокусом на пацієнтів та їхні потреби. Розгляд законопроектів у сесійній залі має відбутися сьогодні, 6 червня 2017-го.</p><p><a href="https://www.facebook.com/primachenkoonline/posts/1280058212048411" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-4628 size-full" src="/wp-content/uploads/2017/06/Screen-Shot-2017-06-06-at-11.52.57-AM.png" alt="" width="442" height="497" srcset="/wp-content/uploads/2017/06/Screen-Shot-2017-06-06-at-11.52.57-AM.png 442w, /wp-content/uploads/2017/06/Screen-Shot-2017-06-06-at-11.52.57-AM-267x300.png 267w" sizes="(max-width: 442px) 100vw, 442px" /></a></p><h4><strong>Які пости домінують в рамках флешмобу</strong></h4><p>Здебільшого озвучуються випадки дачі хабарів, невстановлення правдивих діагнозів та лікарського свавілля на різному рівні — поодинокими є історії про те, як лікарі все-таки рятують життя у непростих умовах та як їм самим доводиться складно через ситуацію, що склалася. Істина як завжди — десь посередині. Якщо ви хочете долучитися до публічних вимог громадськості щодо реформування медицини в Україні, саме час написати історію про медицину із власного досвіду — та опублікувати її на своїй сторінці у Facebook із тегом #вимагаю_медреформу.</p><h4><strong>Як підтримати медичну реформу в Україні</strong></h4><p>Історії — це добре, але діяти завжди корисніше. Ось коротка інструкція для тих, хто справді хоче вплинути на ситуацію із розглядом законопроектів щодо реформування медицини в Україні за європейськими стандартами:</p><ul><li>Якщо ви — народний депутат Верховної Ради, проголосуйте за урядові законопроекти, щоб нарешті запустити медичну реформу.</li><li>Якщо ви — виборець, напишіть листа народному депутату від свого округу з проханням підтримати медичну реформу та проголосувати урядові законопроекти. Як це зробити, дізнавайтеся <a href="http://goo.gl/d7kbXS" target="_blank" rel="noopener noreferrer">за посиланням</a>.</li><li>Якщо ви не знаєте, хто ваш депутат-мажоритарник, перегляньте <a href="https://goo.gl/AKvfGn" target="_blank" rel="noopener noreferrer">повний список</a> таких депутатів.</li><li>Зніміть відео на підтримку медичної реформи або зробіть пост. Кожен з нас має досвід взаємодії з існуючою системою охорони здоров&#8217;я. Розкажіть свою історію та поділіться з друзями інформацією про те, що тепер є можливість кардинально змінити ситуацію. Лінки <a href="https://www.facebook.com/supportmedreforminua/?ref=page_internal" target="_blank" rel="noopener noreferrer">надсилайте на сторінку ініціативи</a>.</li><li>Надрукуйте листівки з інформацією про те, що саме передбачає медична реформа та розповсюдьте серед сусідів, колег, знайомих — завантажити матеріали для роздруку можна <a href="http://goo.gl/7U7RZS" target="_blank" rel="noopener noreferrer">за цим посиланням</a>.</li></ul><p>Для того, щоби бути в курсі всіх змін, <a href="http://eepurl.com/cv9aDb" target="_blank" rel="noopener noreferrer">підпишіться на дайджест</a> медичної реформи від Міністерства охорони здоров’я, щоб отримувати достовірну інформацію про проходження законопроектів. Також можна долучитися <a href="http://telegram.me/healthyukraine" target="_blank" rel="noopener noreferrer">до офіційного Telegram-каналу</a> МОЗ України, щоби отримувати найважливіші новини про зміни в охороні здоров’я.</p>

Що таке флешмоб #вимагаю_медреформу і чому це важливо

{:ua}Як можна підтримати вимоги щодо медичної реформи та якісного лікування в Україні?{:}

<p>Ми звикли називати жінку-викладача у школі вчителькою, а <a href="https://nachasi.com/2017/04/26/confinement/" class=" with_hint_js">Нату Жижченко<span class="hint-box"><img src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/04/pripyat-1374555_1280-300x200.jpg" />7 цифр, які варто знати про об'єкт укриття на ЧАЕС</span></a> із проекту Onuka — солісткою. А як щодо розслідувачки або юристки? Здається, що це якось «неправильно»? Спробуємо розібратися у так званих фемінітивах і зрозуміти, для чого їх використовують. 
</p>
<h4><strong>Що це взагалі таке</strong></h4>
Фемінітиви — це слова жіночого роду які збігаються з поняттями слів чоловічого роду , що належать до всіх людей незалежно від їхньої статі: секретар — секретарка, продюсер — продюсерка, архітектор — архітекторка .
<h4><strong>Відколи почали так говорити</strong></h4>
Набувати поширення в Україні фемінітиви почали наприкінці XX століття, хоча до 1973 року їх можна було зустріти в безлічі матеріалів. Причину зникнення лінгвісти вбачають у русифікації української мови та письма.
<h4><strong>Чи правда, що це просувають насамперед феміністичні кола?</strong></h4>
<span style="font-weight: 400;">Активну позицію щодо поширення фемінітивів у мовленні  займають феміністки, однак це не означає, що вживання фемінітивів — це їхня прерогатива. П</span><span style="font-weight: 400;">ід дією найрізноманітніших факторів, таких як суспільні рухи, науково-технічний прогрес,  розвиток комунікацій, суспільство постійно змінюється. Ролі та соціальні можливості жінок і чоловіків також повсякчас трансформуються. Ситуація сторічної давнини відмінна від сьогоднішньої. За 100 років становище жінки зазнало значних змін на краще.</span> <span style="font-weight: 400;">Колись жінки  були позбавлені можливості навчатись, здобувати освіту, але сьогодні вони опановують різні види мистецтв, займаються спортом, досягають вершин у науці, вступають до війська — тож логічним і правильним буде називати їхній фах та рід занять відповідно до іменників жіночого роду. </span>
<h4><strong>Як утворюються фемінітиви</strong></h4>
<span style="font-weight: 400;"> Існують три основні випадки утворення фемінітивів:</span>
<ul>
<li><span style="font-weight: 400;">Від основи слова, яка позначає предмет: манікюр — манікюрниця</span></li>
 	<li>Від маскунілітива (слова чоловічої статі): студент — студентка</li>
 	<li>Словоскладання: дівчина-герой (героїня), лікар-акушер (акушерка)</li>
</ul>
<span style="font-weight: 400;">Суфікси, за допомогою яких творяться фемінітиви (-к, -иця, -иня), є історично закоріненими та продуктивними, тобто, від них утворюється значна кількість нових слів.</span>
<h4><strong>А як бути з фемінітивами які «ріжуть вухо»?</strong></h4>
<span style="font-weight: 400;">Напевно, не всім подобаються «фотографиня», «мисткиня», «міністерка», «філологиня» чи «історикиня». Але варто не забувати про існування </span><span style="font-weight: 400;">чималої кількості слів, уживаних для позначення і чоловіків, і жінок. Здебільшого йдеться про назви професій, керівних посад та звань. Причина — раніше такі професії мали тільки чоловіки. Але з часом все змінюється, і тодішній прем’єр цілком може стати прем’єркою, а директор — директоркою. Цікавий нюанс: </span><span style="font-weight: 400;">слово «доярка» відоме усім, але мало хто знає, що саме від нього утворюється «дояр». А от медбрат, до якого ми звикли в розмовному спілкуванні, в ділових документах згідно із вимогами позначається як «медсестра» незалежно від статі.</span>

<span style="font-weight: 400;">Не забувайте про необхідність «плекати мову і полоти бур’ян», а також про те, що двері слід відчинити пані директорці, а до доповіді запросити кандидатку наук. Звільнення мовлення від сексизму — ознака хорошого виховання.</span>

<p>Ми звикли називати жінку-викладача у школі вчителькою, а <a href="/2017/04/26/confinement/" class=" with_hint_js">Нату Жижченко<span class="hint-box"><img src="/wp-content/uploads/2017/04/pripyat-1374555_1280-300x200.jpg" />7 цифр, які варто знати про об&#8217;єкт укриття на ЧАЕС</span></a> із проекту Onuka — солісткою. А як щодо розслідувачки або юристки? Здається, що це якось «неправильно»? Спробуємо розібратися у так званих фемінітивах і зрозуміти, для чого їх використовують. </p><h4><strong>Що це взагалі таке</strong></h4><p>Фемінітиви — це слова жіночого роду які збігаються з поняттями слів чоловічого роду , що належать до всіх людей незалежно від їхньої статі: секретар — секретарка, продюсер — продюсерка, архітектор — архітекторка .</p><h4><strong>Відколи почали так говорити</strong></h4><p>Набувати поширення в Україні фемінітиви почали наприкінці XX століття, хоча до 1973 року їх можна було зустріти в безлічі матеріалів. Причину зникнення лінгвісти вбачають у русифікації української мови та письма.</p><h4><strong>Чи правда, що це просувають насамперед феміністичні кола?</strong></h4><p><span style="font-weight: 400;">Активну позицію щодо поширення фемінітивів у мовленні  займають феміністки, однак це не означає, що вживання фемінітивів — це їхня прерогатива. П</span><span style="font-weight: 400;">ід дією найрізноманітніших факторів, таких як суспільні рухи, науково-технічний прогрес,  розвиток комунікацій, суспільство постійно змінюється. Ролі та соціальні можливості жінок і чоловіків також повсякчас трансформуються. Ситуація сторічної давнини відмінна від сьогоднішньої. За 100 років становище жінки зазнало значних змін на краще.</span> <span style="font-weight: 400;">Колись жінки  були позбавлені можливості навчатись, здобувати освіту, але сьогодні вони опановують різні види мистецтв, займаються спортом, досягають вершин у науці, вступають до війська — тож логічним і правильним буде називати їхній фах та рід занять відповідно до іменників жіночого роду. </span></p><h4><strong>Як утворюються фемінітиви</strong></h4><p><span style="font-weight: 400;"> Існують три основні випадки утворення фемінітивів:</span></p><ul><li><span style="font-weight: 400;">Від основи слова, яка позначає предмет: манікюр — манікюрниця</span></li><li>Від маскунілітива (слова чоловічої статі): студент — студентка</li><li>Словоскладання: дівчина-герой (героїня), лікар-акушер (акушерка)</li></ul><p><span style="font-weight: 400;">Суфікси, за допомогою яких творяться фемінітиви (-к, -иця, -иня), є історично закоріненими та продуктивними, тобто, від них утворюється значна кількість нових слів.</span></p><h4><strong>А як бути з фемінітивами які «ріжуть вухо»?</strong></h4><p><span style="font-weight: 400;">Напевно, не всім подобаються «фотографиня», «мисткиня», «міністерка», «філологиня» чи «історикиня». Але варто не забувати про існування </span><span style="font-weight: 400;">чималої кількості слів, уживаних для позначення і чоловіків, і жінок. Здебільшого йдеться про назви професій, керівних посад та звань. Причина — раніше такі професії мали тільки чоловіки. Але з часом все змінюється, і тодішній прем’єр цілком може стати прем’єркою, а директор — директоркою. Цікавий нюанс: </span><span style="font-weight: 400;">слово «доярка» відоме усім, але мало хто знає, що саме від нього утворюється «дояр». А от медбрат, до якого ми звикли в розмовному спілкуванні, в ділових документах згідно із вимогами позначається як «медсестра» незалежно від статі.</span></p><p><span style="font-weight: 400;">Не забувайте про необхідність «плекати мову і полоти бур’ян», а також про те, що двері слід відчинити пані директорці, а до доповіді запросити кандидатку наук. Звільнення мовлення від сексизму — ознака хорошого виховання.</span></p>

Ви напевне помічали, що ми на сторінках Na chasi згадуємо «менеджерку», «директорку», «мисткиню» чи «очільницю» замість «менеджера», «директора», «митця» чи «начальника», якщо йдеться про жінок певних посад та професій. Чому це важливо і як правильно вживати такі слова?

Ми звикли називати жінку-викладача у школі вчителькою, а <a href="https://nachasi.com/2017/04/26/confinement/">Нату Жижченко</a> із проекту Onuka — солісткою. А як щодо розслідувачки або юристки? Здається, що це якось «неправильно»? Спробуємо розібратися у так званих фемінітивах і зрозуміти, для чого їх використовують. 
<h4><strong>Що це взагалі таке</strong></h4>
Фемінітиви — це слова жіночого роду які збігаються з поняттями слів чоловічого роду , що належать до всіх людей незалежно від їхньої статі: секретар — секретарка, продюсер — продюсерка, архітектор — архітекторка .
<h4><strong>Відколи почали так говорити</strong></h4>
Набувати поширення в Україні фемінітиви почали наприкінці XX століття, хоча до 1973 року їх можна було зустріти в безлічі матеріалів. Причину зникнення лінгвісти вбачають у русифікації української мови та письма.
<h4><strong>Чи правда, що це просувають насамперед феміністичні кола?</strong></h4>
<span style="font-weight: 400;">Активну позицію щодо поширення фемінітивів у мовленні  займають феміністки, однак це не означає, що вживання фемінітивів — це їхня прерогатива. П</span><span style="font-weight: 400;">ід дією найрізноманітніших факторів, таких як суспільні рухи, науково-технічний прогрес,  розвиток комунікацій, суспільство постійно змінюється. Ролі та соціальні можливості жінок і чоловіків також повсякчас трансформуються. Ситуація сторічної давнини відмінна від сьогоднішньої. За 100 років становище жінки зазнало значних змін на краще.</span> <span style="font-weight: 400;">Колись жінки  були позбавлені можливості навчатись, здобувати освіту, але сьогодні вони опановують різні види мистецтв, займаються спортом, досягають вершин у науці, вступають до війська — тож логічним і правильним буде називати їхній фах та рід занять відповідно до іменників жіночого роду. </span>
<h4><strong>Як утворюються фемінітиви</strong></h4>
<span style="font-weight: 400;"> Існують три основні випадки утворення фемінітивів:</span>
<ul>
 	<li><span style="font-weight: 400;">Від основи слова, яка позначає предмет: манікюр — манікюрниця</span></li>
 	<li>Від маскунілітива (слова чоловічої статі): студент — студентка</li>
 	<li>Словоскладання: дівчина-герой (героїня), лікар-акушер (акушерка)</li>
</ul>
<span style="font-weight: 400;">Суфікси, за допомогою яких творяться фемінітиви (-к, -иця, -иня), є історично закоріненими та продуктивними, тобто, від них утворюється значна кількість нових слів.</span>
<h4><strong>А як бути з фемінітивами які «ріжуть вухо»?</strong></h4>
<span style="font-weight: 400;">Напевно, не всім подобаються «фотографиня», «мисткиня», «міністерка», «філологиня» чи «історикиня». Але варто не забувати про існування </span><span style="font-weight: 400;">чималої кількості слів, уживаних для позначення і чоловіків, і жінок. Здебільшого йдеться про назви професій, керівних посад та звань. Причина — раніше такі професії мали тільки чоловіки. Але з часом все змінюється, і тодішній прем’єр цілком може стати прем’єркою, а директор — директоркою. Цікавий нюанс: </span><span style="font-weight: 400;">слово «доярка» відоме усім, але мало хто знає, що саме від нього утворюється «дояр». А от медбрат, до якого ми звикли в розмовному спілкуванні, в ділових документах згідно із вимогами позначається як «медсестра» незалежно від статі.</span>

<span style="font-weight: 400;">Не забувайте про необхідність «плекати мову і полоти бур’ян», а також про те, що двері слід відчинити пані директорці, а до доповіді запросити кандидатку наук. Звільнення мовлення від сексизму — ознака хорошого виховання.</span>

<p>Ми звикли називати жінку-викладача у школі вчителькою, а <a href="/2017/04/26/confinement/">Нату Жижченко</a> із проекту Onuka — солісткою. А як щодо розслідувачки або юристки? Здається, що це якось «неправильно»? Спробуємо розібратися у так званих фемінітивах і зрозуміти, для чого їх використовують. </p><h4><strong>Що це взагалі таке</strong></h4><p>Фемінітиви — це слова жіночого роду які збігаються з поняттями слів чоловічого роду , що належать до всіх людей незалежно від їхньої статі: секретар — секретарка, продюсер — продюсерка, архітектор — архітекторка .</p><h4><strong>Відколи почали так говорити</strong></h4><p>Набувати поширення в Україні фемінітиви почали наприкінці XX століття, хоча до 1973 року їх можна було зустріти в безлічі матеріалів. Причину зникнення лінгвісти вбачають у русифікації української мови та письма.</p><h4><strong>Чи правда, що це просувають насамперед феміністичні кола?</strong></h4><p><span style="font-weight: 400;">Активну позицію щодо поширення фемінітивів у мовленні  займають феміністки, однак це не означає, що вживання фемінітивів — це їхня прерогатива. П</span><span style="font-weight: 400;">ід дією найрізноманітніших факторів, таких як суспільні рухи, науково-технічний прогрес,  розвиток комунікацій, суспільство постійно змінюється. Ролі та соціальні можливості жінок і чоловіків також повсякчас трансформуються. Ситуація сторічної давнини відмінна від сьогоднішньої. За 100 років становище жінки зазнало значних змін на краще.</span> <span style="font-weight: 400;">Колись жінки  були позбавлені можливості навчатись, здобувати освіту, але сьогодні вони опановують різні види мистецтв, займаються спортом, досягають вершин у науці, вступають до війська — тож логічним і правильним буде називати їхній фах та рід занять відповідно до іменників жіночого роду. </span></p><h4><strong>Як утворюються фемінітиви</strong></h4><p><span style="font-weight: 400;"> Існують три основні випадки утворення фемінітивів:</span></p><ul><li><span style="font-weight: 400;">Від основи слова, яка позначає предмет: манікюр — манікюрниця</span></li><li>Від маскунілітива (слова чоловічої статі): студент — студентка</li><li>Словоскладання: дівчина-герой (героїня), лікар-акушер (акушерка)</li></ul><p><span style="font-weight: 400;">Суфікси, за допомогою яких творяться фемінітиви (-к, -иця, -иня), є історично закоріненими та продуктивними, тобто, від них утворюється значна кількість нових слів.</span></p><h4><strong>А як бути з фемінітивами які «ріжуть вухо»?</strong></h4><p><span style="font-weight: 400;">Напевно, не всім подобаються «фотографиня», «мисткиня», «міністерка», «філологиня» чи «історикиня». Але варто не забувати про існування </span><span style="font-weight: 400;">чималої кількості слів, уживаних для позначення і чоловіків, і жінок. Здебільшого йдеться про назви професій, керівних посад та звань. Причина — раніше такі професії мали тільки чоловіки. Але з часом все змінюється, і тодішній прем’єр цілком може стати прем’єркою, а директор — директоркою. Цікавий нюанс: </span><span style="font-weight: 400;">слово «доярка» відоме усім, але мало хто знає, що саме від нього утворюється «дояр». А от медбрат, до якого ми звикли в розмовному спілкуванні, в ділових документах згідно із вимогами позначається як «медсестра» незалежно від статі.</span></p><p><span style="font-weight: 400;">Не забувайте про необхідність «плекати мову і полоти бур’ян», а також про те, що двері слід відчинити пані директорці, а до доповіді запросити кандидатку наук. Звільнення мовлення від сексизму — ознака хорошого виховання.</span></p>

Що таке фемінітиви і для чого вони потрібні?

{:ua}Де і як використовуються фемінітиви і «з чим їх їдять»?{:}

Корисний список-нагадування для тих, хто працює над науковою роботою і хоче мати якомога менше виправлень перед її захистом

Період захисту магістерських, бакалаврських чи кандидатських розпочнеться незабаром — ми ж нагадаємо, що важливо враховувати, готуючись до захисту наукової роботи.
<h4><strong>Що є критичним для дисертації?</strong></h4>
Дисертації на здобуття наукових ступенів приймаються до захисту спеціалізованими вченими радами тільки за умови наявності певної кількості публікацій, виконаних у відповідності з певними правилами. Публікації рекомендується робити не в останній момент, а заздалегідь.
<h4><strong>Як оцінюється наукова цінність підготованої роботи?</strong></h4>
Кількість і якість публікацій з теми дослідження — одни із критеріїв оцінки наукової цінності роботи. Ставлення членів спеціалізованих рад до претендента більш прихильне, якщо число публікацій перевищує встановлене мінімальне число.
<h4><strong>Скільки публікацій треба, щоби подаватися на захист?</strong></h4>
Мінімальна кількість публікацій, які виходять друком до прийняття дисертації та до захисту повинні публікуватися в суворо визначених фахових виданнях, для здобуття наукового ступеня кандидата наук складає 5 статей. При цьому одна стаття повинна бути опублікована в іноземному виданні або у виданні України. Одна зі статей може бути опублікована в електронному виданні, інші потрібно публікувати в звичайних (паперових) виданнях.

У галузі технічних і природничих наук допускається зробити на одну публікацію менше, замінивши її одним патентом на винахід, який пройшовши кваліфікаційну експертизу, безпосередньо стосується результатів дисертації (за наявності такого).
<h4><strong>Які обов'язкові вимоги до наукових статей?</strong></h4>
До складу наукової статті варто включити такі елементи:
<ul>
 	<li>постановку проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями;</li>
 	<li>аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор;</li>
 	<li>виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;</li>
 	<li>формулювання цілей статті (постановка завдання);</li>
 	<li>виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;</li>
 	<li>висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку.</li>
</ul>
<h4><strong>Які складові для наукової статті?</strong></h4>
Стаття буде виглядати особливо добре, якщо в ній буде ідентифікована наукова новизна і буде більше свіжих посилань на дослідження кількох попередніх років, більше посилань на закордонні дослідження в цій області.
<h4><strong>Що важливо пам’ятати ще?</strong></h4>
Слід не забувати про те, що публікації повинні відображати результати дисертаційного дослідження. В іншому випадку вони можуть бути не зараховані в число мінімальних публікацій здобувача.

<p>Період захисту магістерських, бакалаврських чи кандидатських розпочнеться незабаром — ми ж нагадаємо, що важливо враховувати, готуючись до захисту наукової роботи.</p><h4><strong>Що є критичним для дисертації?</strong></h4><p>Дисертації на здобуття наукових ступенів приймаються до захисту спеціалізованими вченими радами тільки за умови наявності певної кількості публікацій, виконаних у відповідності з певними правилами. Публікації рекомендується робити не в останній момент, а заздалегідь.</p><h4><strong>Як оцінюється наукова цінність підготованої роботи?</strong></h4><p>Кількість і якість публікацій з теми дослідження — одни із критеріїв оцінки наукової цінності роботи. Ставлення членів спеціалізованих рад до претендента більш прихильне, якщо число публікацій перевищує встановлене мінімальне число.</p><h4><strong>Скільки публікацій треба, щоби подаватися на захист?</strong></h4><p>Мінімальна кількість публікацій, які виходять друком до прийняття дисертації та до захисту повинні публікуватися в суворо визначених фахових виданнях, для здобуття наукового ступеня кандидата наук складає 5 статей. При цьому одна стаття повинна бути опублікована в іноземному виданні або у виданні України. Одна зі статей може бути опублікована в електронному виданні, інші потрібно публікувати в звичайних (паперових) виданнях.</p><p>У галузі технічних і природничих наук допускається зробити на одну публікацію менше, замінивши її одним патентом на винахід, який пройшовши кваліфікаційну експертизу, безпосередньо стосується результатів дисертації (за наявності такого).</p><h4><strong>Які обов&#8217;язкові вимоги до наукових статей?</strong></h4><p>До складу наукової статті варто включити такі елементи:</p><ul><li>постановку проблеми у загальному вигляді та її зв&#8217;язок із важливими науковими чи практичними завданнями;</li><li>аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв&#8217;язання даної проблеми і на які спирається автор;</li><li>виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;</li><li>формулювання цілей статті (постановка завдання);</li><li>виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;</li><li>висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку.</li></ul><h4><strong>Які складові для наукової статті?</strong></h4><p>Стаття буде виглядати особливо добре, якщо в ній буде ідентифікована наукова новизна і буде більше свіжих посилань на дослідження кількох попередніх років, більше посилань на закордонні дослідження в цій області.</p><h4><strong>Що важливо пам’ятати ще?</strong></h4><p>Слід не забувати про те, що публікації повинні відображати результати дисертаційного дослідження. В іншому випадку вони можуть бути не зараховані в число мінімальних публікацій здобувача.</p>

Як правильно оформити та підготувати наукову публікацію

{:ua}Що потрібно знати, щоби коректно оформити наукову роботу до захисту?{:}

<p>Поїздка за кордон – це завжди щось цікаве та захоплююче, але коли ви збираєте дитину (чи дітей) за кордон, спробуйте не забути нічого із того, що радять досвічені мандрівники. Тоді і ваш, і дитячий відпочинок за кордоном минуть якнайкращим чином.
</p>
<h4><strong>Які документи варто взяти</strong></h4>
Якщо ви вирішили зачекати на безвіз, тоді почитайте, <a href="https://nachasi.com/2017/04/23/visa-free/" class=" with_hint_js">якою буде процедура перетину кордону<span class="hint-box"><img src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/04/paddington-1708630_1920-300x200.jpg" />Як працюватиме безвіз з ЄС</span></a> за безвізового режиму. Якщо ж дитина вирушить у поїздку ще до 11 червня 2017 року, подбайте про те, щоб підготувати всі документи, які будуть необхідні дитині при перетині кордону:
<ul>
<li>паспорт з діючою візою,</li>
 	<li>дійсний страховий поліс,</li>
 	<li>авіаквиток, дозвіл від батьків на самостійний виїзд дитини за кордон,</li>
 	<li>лист-запрошення від школи або табору, в якому вказано назву школи/табору,</li>
 	<li>адреса, назва програми, дати навчання і телефони контактної особи.</li>
</ul>
Всі ці папери можна помістити в окрему папку або конверт, щоб не загубити.
<h4><strong>Що таке супровідний лист і хто його видає?</strong></h4>
Менеджер, що займається організацією поїздки, перед виїздом повинен видати дитині супровідний лист. Цей лист має містити низку даних щодо вашої дитини:
<ul>
<li>назву школи, адресу навчального закладу,</li>
 	<li>контактні дані працівника школи, до якого можна звернутися у разі потреби,</li>
 	<li>дати програми,</li>
 	<li>інформацію про переліт та рейси (якщо частина мандрівки відбувається літаком) або про квитки на судно (якщо йдеться про морський чи океанічний рейс),</li>
 	<li>адресу проживання, телефон приймаючої сім'ї (в разі, коли дитина буде жити в родині), контактний телефон особи, що зустрічає дитину в аеропорту та контактні телефони агенції, котра забезпечує мандрівку.</li>
</ul>
<h4><strong>Що робити із грошима?</strong></h4>
Кишенькові гроші не входять у вартість більшості літніх програм для школярів. Щоби визначити необхідну суму, перш за все треба запитати у компанії, яка організовує поїздку дитини про те, чи будуть додаткові витрати упродовж поїздки (розваги, музеї, кіно, театр, харчування тощо).

Представники іноземних літніх шкіл чи освітніх ініціатив радять розраховувати тижневий бюджет в розмірі не більше за 75 фунтів стерлінгів за умов подорожі до Сполученого Королівства та 80 євро на тиждень — якщо ви відправляєте дитину до однієї з країн ЄС.
<h4><strong>Чи варто давати вашій дитині щось цінне із собою?</strong></h4>
Швидше ні, аніж так: дорогі телефони, камери чи планшети, прикраси або брендовий одяг приваблюють шахраїв, а також можуть спровокувати різну поведінку у незнайомих людей в іншій країні (навіть якщо довкола будуть самі лише діти). Тож коштовні «забавки» краще залишити вдома.
<h4><strong>Якого оператора краще обрати для спілкування із дитиною за кордоном?</strong></h4>
Головне, що вам потрібно для дзвінків за кордон — це послуга роумінґу. Більшість українських операторів пропонує платні вхідні у роумінґу; хоча є акційні тарифні пакети, націлені на конкретні країни чи групи країн, де вартість дзвінка співставна із українською внутрішньою тарифікацією. Також можна купити міжнародні SIM-карти, які пропонує більшість туристичних аґенцій в Україні та аеропорту Бориспіль (TravelSIM, O2, Vodafone). Пам’ятайте також про те, що у літніх школах чи навчальних таборах діти не мають права користуватися «мобілками» під час уроків чи лекцій, тож телефонувати щогодини — не найкращий вибір.
<h4><strong>Який одяг варто дати із собою?</strong></h4>
Одяг та взуття обирайте легкі, прості та зручні. Надавайте перевагу спортивному одягу і не надто штучному. У більшості літніх шкіл та таборів є послуги прання чи хімчистки речей; тому варто також покласти вашому підліткові мішечок для прання, щоби не втратити дрібні речі, коли він чи вона здаватимуть їх у пральню. Варто також нашити «бірки» на одяг із внутрішньої сторони (це стосується молодших школярів).
<h4><strong>Що робити, якщо ваша дочка чи син потребуватимуть допомоги лікаря?</strong></h4>
У дорозі може статися різне. Є ті діти, хто погано переносить дорогу через «хитавицю» в автобусі, літаку чи на облавку судна. На цей випадок варто дати дитині із собою противоблювотні таблетки та навчити ними користуватися (як і поліетиленовими пакетами на випадок непереборної нудоти). У школах та таборах за кордоном є чергові медичні працівники, котрі у разі потреби викликають школярам лікаря для надання допомоги. Подбайте також про страховий поліс, який буде призначений саме для покриття витрат на випадок лікування чи нещасного випадку.
<h4><strong>Про що варто додатково поговорити із дитиною перед від’їздом?</strong></h4>
Варто навчити вашого школяра чи школярку шанобливості у ставленні до людей різних національностей та релігій, навіть якщо ці люди видаються самій дитині дивакуватими. Розкажіть, як потрібно доглядати за собою та своїми речами. Поясніть, яку шкоду, небезпеку та правові наслідки може мати зловживання алкоголем чи маріхуаною. Не забудьте нагадати про правила дорожнього руху та про те, що треба робити у разі, якщо дитина загубилася. Не забудьте знайти на мапі консульство вашої країни і навчіть дитину користуватися мапою та картографічними сервісами в телефоні на випадок, якщо треба буде відшукати самостійно дорогу у незнайомому місті.
<h4><strong>Що ще варто не забути?</strong></h4>
Переконайтеся, що ви отримали підтвердження трансферу (трансфер дитини в аеропорту представником школи) від компанії, яка організовує поїздку. У підтвердженні повинна бути вказана інформація (прізвище, ім'я та контактний номер телефону) про представника школи, яка зустрічає дитину, телефон екстреної підтримки школи і телефон аґенції.

<p>Поїздка за кордон – це завжди щось цікаве та захоплююче, але коли ви збираєте дитину (чи дітей) за кордон, спробуйте не забути нічого із того, що радять досвічені мандрівники. Тоді і ваш, і дитячий відпочинок за кордоном минуть якнайкращим чином.</p><h4><strong>Які документи варто взяти</strong></h4><p>Якщо ви вирішили зачекати на безвіз, тоді почитайте, <a href="/2017/04/23/visa-free/" class=" with_hint_js">якою буде процедура перетину кордону<span class="hint-box"><img src="/wp-content/uploads/2017/04/paddington-1708630_1920-300x200.jpg" />Як працюватиме безвіз з ЄС</span></a> за безвізового режиму. Якщо ж дитина вирушить у поїздку ще до 11 червня 2017 року, подбайте про те, щоб підготувати всі документи, які будуть необхідні дитині при перетині кордону:</p><ul><li>паспорт з діючою візою,</li><li>дійсний страховий поліс,</li><li>авіаквиток, дозвіл від батьків на самостійний виїзд дитини за кордон,</li><li>лист-запрошення від школи або табору, в якому вказано назву школи/табору,</li><li>адреса, назва програми, дати навчання і телефони контактної особи.</li></ul><p>Всі ці папери можна помістити в окрему папку або конверт, щоб не загубити.</p><h4><strong>Що таке супровідний лист і хто його видає?</strong></h4><p>Менеджер, що займається організацією поїздки, перед виїздом повинен видати дитині супровідний лист. Цей лист має містити низку даних щодо вашої дитини:</p><ul><li>назву школи, адресу навчального закладу,</li><li>контактні дані працівника школи, до якого можна звернутися у разі потреби,</li><li>дати програми,</li><li>інформацію про переліт та рейси (якщо частина мандрівки відбувається літаком) або про квитки на судно (якщо йдеться про морський чи океанічний рейс),</li><li>адресу проживання, телефон приймаючої сім&#8217;ї (в разі, коли дитина буде жити в родині), контактний телефон особи, що зустрічає дитину в аеропорту та контактні телефони агенції, котра забезпечує мандрівку.</li></ul><h4><strong>Що робити із грошима?</strong></h4><p>Кишенькові гроші не входять у вартість більшості літніх програм для школярів. Щоби визначити необхідну суму, перш за все треба запитати у компанії, яка організовує поїздку дитини про те, чи будуть додаткові витрати упродовж поїздки (розваги, музеї, кіно, театр, харчування тощо).</p><p>Представники іноземних літніх шкіл чи освітніх ініціатив радять розраховувати тижневий бюджет в розмірі не більше за 75 фунтів стерлінгів за умов подорожі до Сполученого Королівства та 80 євро на тиждень — якщо ви відправляєте дитину до однієї з країн ЄС.</p><h4><strong>Чи варто давати вашій дитині щось цінне із собою?</strong></h4><p>Швидше ні, аніж так: дорогі телефони, камери чи планшети, прикраси або брендовий одяг приваблюють шахраїв, а також можуть спровокувати різну поведінку у незнайомих людей в іншій країні (навіть якщо довкола будуть самі лише діти). Тож коштовні «забавки» краще залишити вдома.</p><h4><strong>Якого оператора краще обрати для спілкування із дитиною за кордоном?</strong></h4><p>Головне, що вам потрібно для дзвінків за кордон — це послуга роумінґу. Більшість українських операторів пропонує платні вхідні у роумінґу; хоча є акційні тарифні пакети, націлені на конкретні країни чи групи країн, де вартість дзвінка співставна із українською внутрішньою тарифікацією. Також можна купити міжнародні SIM-карти, які пропонує більшість туристичних аґенцій в Україні та аеропорту Бориспіль (TravelSIM, O2, Vodafone). Пам’ятайте також про те, що у літніх школах чи навчальних таборах діти не мають права користуватися «мобілками» під час уроків чи лекцій, тож телефонувати щогодини — не найкращий вибір.</p><h4><strong>Який одяг варто дати із собою?</strong></h4><p>Одяг та взуття обирайте легкі, прості та зручні. Надавайте перевагу спортивному одягу і не надто штучному. У більшості літніх шкіл та таборів є послуги прання чи хімчистки речей; тому варто також покласти вашому підліткові мішечок для прання, щоби не втратити дрібні речі, коли він чи вона здаватимуть їх у пральню. Варто також нашити «бірки» на одяг із внутрішньої сторони (це стосується молодших школярів).</p><h4><strong>Що робити, якщо ваша дочка чи син потребуватимуть допомоги лікаря?</strong></h4><p>У дорозі може статися різне. Є ті діти, хто погано переносить дорогу через «хитавицю» в автобусі, літаку чи на облавку судна. На цей випадок варто дати дитині із собою противоблювотні таблетки та навчити ними користуватися (як і поліетиленовими пакетами на випадок непереборної нудоти). У школах та таборах за кордоном є чергові медичні працівники, котрі у разі потреби викликають школярам лікаря для надання допомоги. Подбайте також про страховий поліс, який буде призначений саме для покриття витрат на випадок лікування чи нещасного випадку.</p><h4><strong>Про що варто додатково поговорити із дитиною перед від’їздом?</strong></h4><p>Варто навчити вашого школяра чи школярку шанобливості у ставленні до людей різних національностей та релігій, навіть якщо ці люди видаються самій дитині дивакуватими. Розкажіть, як потрібно доглядати за собою та своїми речами. Поясніть, яку шкоду, небезпеку та правові наслідки може мати зловживання алкоголем чи маріхуаною. Не забудьте нагадати про правила дорожнього руху та про те, що треба робити у разі, якщо дитина загубилася. Не забудьте знайти на мапі консульство вашої країни і навчіть дитину користуватися мапою та картографічними сервісами в телефоні на випадок, якщо треба буде відшукати самостійно дорогу у незнайомому місті.</p><h4><strong>Що ще варто не забути?</strong></h4><p>Переконайтеся, що ви отримали підтвердження трансферу (трансфер дитини в аеропорту представником школи) від компанії, яка організовує поїздку. У підтвердженні повинна бути вказана інформація (прізвище, ім&#8217;я та контактний номер телефону) про представника школи, яка зустрічає дитину, телефон екстреної підтримки школи і телефон аґенції.</p>

<a href="https://nachasi.com/2017/05/11/ukrainian-eu/">Безвіз з країнами ЄС</a> вже близько, літо та літні канікули у школах та дитсадках теж незабаром розпочнуться — а отже, рушатимуть у закордонні подорожі все частіше не лише дорослі, але й діти. Що варто знати, якщо ви готуєте дитину до закордонної поїздки?

Поїздка за кордон – це завжди щось цікаве та захоплююче, але коли ви збираєте дитину (чи дітей) за кордон, спробуйте не забути нічого із того, що радять досвічені мандрівники. Тоді і ваш, і дитячий відпочинок за кордоном минуть якнайкращим чином.
<h4><strong>Які документи варто взяти</strong></h4>
Якщо ви вирішили зачекати на безвіз, тоді почитайте, <a href="https://nachasi.com/2017/04/23/visa-free/">якою буде процедура перетину кордону</a> за безвізового режиму. Якщо ж дитина вирушить у поїздку ще до 11 червня 2017 року, подбайте про те, щоб підготувати всі документи, які будуть необхідні дитині при перетині кордону:
<ul>
 	<li>паспорт з діючою візою,</li>
 	<li>дійсний страховий поліс,</li>
 	<li>авіаквиток, дозвіл від батьків на самостійний виїзд дитини за кордон,</li>
 	<li>лист-запрошення від школи або табору, в якому вказано назву школи/табору,</li>
 	<li>адреса, назва програми, дати навчання і телефони контактної особи.</li>
</ul>
Всі ці папери можна помістити в окрему папку або конверт, щоб не загубити.
<h4><strong>Що таке супровідний лист і хто його видає?</strong></h4>
Менеджер, що займається організацією поїздки, перед виїздом повинен видати дитині супровідний лист. Цей лист має містити низку даних щодо вашої дитини:
<ul>
 	<li>назву школи, адресу навчального закладу,</li>
 	<li>контактні дані працівника школи, до якого можна звернутися у разі потреби,</li>
 	<li>дати програми,</li>
 	<li>інформацію про переліт та рейси (якщо частина мандрівки відбувається літаком) або про квитки на судно (якщо йдеться про морський чи океанічний рейс),</li>
 	<li>адресу проживання, телефон приймаючої сім'ї (в разі, коли дитина буде жити в родині), контактний телефон особи, що зустрічає дитину в аеропорту та контактні телефони агенції, котра забезпечує мандрівку.</li>
</ul>
<h4><strong>Що робити із грошима?</strong></h4>
Кишенькові гроші не входять у вартість більшості літніх програм для школярів. Щоби визначити необхідну суму, перш за все треба запитати у компанії, яка організовує поїздку дитини про те, чи будуть додаткові витрати упродовж поїздки (розваги, музеї, кіно, театр, харчування тощо).

Представники іноземних літніх шкіл чи освітніх ініціатив радять розраховувати тижневий бюджет в розмірі не більше за 75 фунтів стерлінгів за умов подорожі до Сполученого Королівства та 80 євро на тиждень — якщо ви відправляєте дитину до однієї з країн ЄС.
<h4><strong>Чи варто давати вашій дитині щось цінне із собою?</strong></h4>
Швидше ні, аніж так: дорогі телефони, камери чи планшети, прикраси або брендовий одяг приваблюють шахраїв, а також можуть спровокувати різну поведінку у незнайомих людей в іншій країні (навіть якщо довкола будуть самі лише діти). Тож коштовні «забавки» краще залишити вдома.
<h4><strong>Якого оператора краще обрати для спілкування із дитиною за кордоном?</strong></h4>
Головне, що вам потрібно для дзвінків за кордон — це послуга роумінґу. Більшість українських операторів пропонує платні вхідні у роумінґу; хоча є акційні тарифні пакети, націлені на конкретні країни чи групи країн, де вартість дзвінка співставна із українською внутрішньою тарифікацією. Також можна купити міжнародні SIM-карти, які пропонує більшість туристичних аґенцій в Україні та аеропорту Бориспіль (TravelSIM, O2, Vodafone). Пам’ятайте також про те, що у літніх школах чи навчальних таборах діти не мають права користуватися «мобілками» під час уроків чи лекцій, тож телефонувати щогодини — не найкращий вибір.
<h4><strong>Який одяг варто дати із собою?</strong></h4>
Одяг та взуття обирайте легкі, прості та зручні. Надавайте перевагу спортивному одягу і не надто штучному. У більшості літніх шкіл та таборів є послуги прання чи хімчистки речей; тому варто також покласти вашому підліткові мішечок для прання, щоби не втратити дрібні речі, коли він чи вона здаватимуть їх у пральню. Варто також нашити «бірки» на одяг із внутрішньої сторони (це стосується молодших школярів).
<h4><strong>Що робити, якщо ваша дочка чи син потребуватимуть допомоги лікаря?</strong></h4>
У дорозі може статися різне. Є ті діти, хто погано переносить дорогу через «хитавицю» в автобусі, літаку чи на облавку судна. На цей випадок варто дати дитині із собою противоблювотні таблетки та навчити ними користуватися (як і поліетиленовими пакетами на випадок непереборної нудоти). У школах та таборах за кордоном є чергові медичні працівники, котрі у разі потреби викликають школярам лікаря для надання допомоги. Подбайте також про страховий поліс, який буде призначений саме для покриття витрат на випадок лікування чи нещасного випадку.
<h4><strong>Про що варто додатково поговорити із дитиною перед від’їздом?</strong></h4>
Варто навчити вашого школяра чи школярку шанобливості у ставленні до людей різних національностей та релігій, навіть якщо ці люди видаються самій дитині дивакуватими. Розкажіть, як потрібно доглядати за собою та своїми речами. Поясніть, яку шкоду, небезпеку та правові наслідки може мати зловживання алкоголем чи маріхуаною. Не забудьте нагадати про правила дорожнього руху та про те, що треба робити у разі, якщо дитина загубилася. Не забудьте знайти на мапі консульство вашої країни і навчіть дитину користуватися мапою та картографічними сервісами в телефоні на випадок, якщо треба буде відшукати самостійно дорогу у незнайомому місті.
<h4><strong>Що ще варто не забути?</strong></h4>
Переконайтеся, що ви отримали підтвердження трансферу (трансфер дитини в аеропорту представником школи) від компанії, яка організовує поїздку. У підтвердженні повинна бути вказана інформація (прізвище, ім'я та контактний номер телефону) про представника школи, яка зустрічає дитину, телефон екстреної підтримки школи і телефон аґенції.

<p>Поїздка за кордон – це завжди щось цікаве та захоплююче, але коли ви збираєте дитину (чи дітей) за кордон, спробуйте не забути нічого із того, що радять досвічені мандрівники. Тоді і ваш, і дитячий відпочинок за кордоном минуть якнайкращим чином.</p><h4><strong>Які документи варто взяти</strong></h4><p>Якщо ви вирішили зачекати на безвіз, тоді почитайте, <a href="/2017/04/23/visa-free/">якою буде процедура перетину кордону</a> за безвізового режиму. Якщо ж дитина вирушить у поїздку ще до 11 червня 2017 року, подбайте про те, щоб підготувати всі документи, які будуть необхідні дитині при перетині кордону:</p><ul><li>паспорт з діючою візою,</li><li>дійсний страховий поліс,</li><li>авіаквиток, дозвіл від батьків на самостійний виїзд дитини за кордон,</li><li>лист-запрошення від школи або табору, в якому вказано назву школи/табору,</li><li>адреса, назва програми, дати навчання і телефони контактної особи.</li></ul><p>Всі ці папери можна помістити в окрему папку або конверт, щоб не загубити.</p><h4><strong>Що таке супровідний лист і хто його видає?</strong></h4><p>Менеджер, що займається організацією поїздки, перед виїздом повинен видати дитині супровідний лист. Цей лист має містити низку даних щодо вашої дитини:</p><ul><li>назву школи, адресу навчального закладу,</li><li>контактні дані працівника школи, до якого можна звернутися у разі потреби,</li><li>дати програми,</li><li>інформацію про переліт та рейси (якщо частина мандрівки відбувається літаком) або про квитки на судно (якщо йдеться про морський чи океанічний рейс),</li><li>адресу проживання, телефон приймаючої сім&#8217;ї (в разі, коли дитина буде жити в родині), контактний телефон особи, що зустрічає дитину в аеропорту та контактні телефони агенції, котра забезпечує мандрівку.</li></ul><h4><strong>Що робити із грошима?</strong></h4><p>Кишенькові гроші не входять у вартість більшості літніх програм для школярів. Щоби визначити необхідну суму, перш за все треба запитати у компанії, яка організовує поїздку дитини про те, чи будуть додаткові витрати упродовж поїздки (розваги, музеї, кіно, театр, харчування тощо).</p><p>Представники іноземних літніх шкіл чи освітніх ініціатив радять розраховувати тижневий бюджет в розмірі не більше за 75 фунтів стерлінгів за умов подорожі до Сполученого Королівства та 80 євро на тиждень — якщо ви відправляєте дитину до однієї з країн ЄС.</p><h4><strong>Чи варто давати вашій дитині щось цінне із собою?</strong></h4><p>Швидше ні, аніж так: дорогі телефони, камери чи планшети, прикраси або брендовий одяг приваблюють шахраїв, а також можуть спровокувати різну поведінку у незнайомих людей в іншій країні (навіть якщо довкола будуть самі лише діти). Тож коштовні «забавки» краще залишити вдома.</p><h4><strong>Якого оператора краще обрати для спілкування із дитиною за кордоном?</strong></h4><p>Головне, що вам потрібно для дзвінків за кордон — це послуга роумінґу. Більшість українських операторів пропонує платні вхідні у роумінґу; хоча є акційні тарифні пакети, націлені на конкретні країни чи групи країн, де вартість дзвінка співставна із українською внутрішньою тарифікацією. Також можна купити міжнародні SIM-карти, які пропонує більшість туристичних аґенцій в Україні та аеропорту Бориспіль (TravelSIM, O2, Vodafone). Пам’ятайте також про те, що у літніх школах чи навчальних таборах діти не мають права користуватися «мобілками» під час уроків чи лекцій, тож телефонувати щогодини — не найкращий вибір.</p><h4><strong>Який одяг варто дати із собою?</strong></h4><p>Одяг та взуття обирайте легкі, прості та зручні. Надавайте перевагу спортивному одягу і не надто штучному. У більшості літніх шкіл та таборів є послуги прання чи хімчистки речей; тому варто також покласти вашому підліткові мішечок для прання, щоби не втратити дрібні речі, коли він чи вона здаватимуть їх у пральню. Варто також нашити «бірки» на одяг із внутрішньої сторони (це стосується молодших школярів).</p><h4><strong>Що робити, якщо ваша дочка чи син потребуватимуть допомоги лікаря?</strong></h4><p>У дорозі може статися різне. Є ті діти, хто погано переносить дорогу через «хитавицю» в автобусі, літаку чи на облавку судна. На цей випадок варто дати дитині із собою противоблювотні таблетки та навчити ними користуватися (як і поліетиленовими пакетами на випадок непереборної нудоти). У школах та таборах за кордоном є чергові медичні працівники, котрі у разі потреби викликають школярам лікаря для надання допомоги. Подбайте також про страховий поліс, який буде призначений саме для покриття витрат на випадок лікування чи нещасного випадку.</p><h4><strong>Про що варто додатково поговорити із дитиною перед від’їздом?</strong></h4><p>Варто навчити вашого школяра чи школярку шанобливості у ставленні до людей різних національностей та релігій, навіть якщо ці люди видаються самій дитині дивакуватими. Розкажіть, як потрібно доглядати за собою та своїми речами. Поясніть, яку шкоду, небезпеку та правові наслідки може мати зловживання алкоголем чи маріхуаною. Не забудьте нагадати про правила дорожнього руху та про те, що треба робити у разі, якщо дитина загубилася. Не забудьте знайти на мапі консульство вашої країни і навчіть дитину користуватися мапою та картографічними сервісами в телефоні на випадок, якщо треба буде відшукати самостійно дорогу у незнайомому місті.</p><h4><strong>Що ще варто не забути?</strong></h4><p>Переконайтеся, що ви отримали підтвердження трансферу (трансфер дитини в аеропорту представником школи) від компанії, яка організовує поїздку. У підтвердженні повинна бути вказана інформація (прізвище, ім&#8217;я та контактний номер телефону) про представника школи, яка зустрічає дитину, телефон екстреної підтримки школи і телефон аґенції.</p>

Як підготувати дитину до поїздки за кордон?

{:ua}Що варто пам’ятати, збираючи дитину до літнього табору чи школи за кордоном?{:}

Із вчорашнього ранку ЗМІ пишуть про масове поширення нової шкідливої програми-вимагача WannaCryptor (також відома як Wanna Cry або Wcrypt). Загроза шифрує файли на комп’ютері жертви та вимагає $300 за повернення доступу до них. Як не стати жертвою цієї епідемії?

Вірус поширився настільки швидко і настільки масштабно, що питанням зацікавився Європол та міністри різних країн Євросоюзу. Повідомляється про випадки блокування навіть систем обліку та обслуговування пацієнтів і лікарів у медичних установах — в Україні, щоправда, запевняють представники влади, вірус не спричинив масштабних блокувань. Як працює цей вірус і кому він може зашкодити?
<h4><strong>Як відбувається зараження?</strong></h4>
На пристрій жертви загроза проникає шляхом використання експлойту eternalblue, який потрапив у публічний доступ у результаті витоку файлів NSA та був доступний для завантаження на багатьох форумах. Від більшості шкідливих програм-шифрувальників Wanna Cry відрізняє подібність характеристик до мережевого «черв’яка», завдяки яким загроза може самостійно поширюватися. Як результат, шкідлива програма розповсюджується дуже швидко, масово інфікуючи ПК.
<h4><strong>Яким операційним системам загрожує зараження?</strong></h4>
Початкова версія вірусу розповсюджувалася лише серед користувачів Windows різних версій. На цей момент випущене оновлення для Windows, яке можна завантажити через систему оновлень, вбудовану у ОС — і таким чином захиститися від вірусу. Окремих даних про випадки зараження ноутбуків та комп’ютерів на OS X чи Linux не зафіксовано.
<h4><strong>Як все почалося?</strong></h4>
Вперше загроза вірусу була зафіксована в телекомунікаційній сфері Іспанії, після чого вона швидко поширилася на інші системи. Серед жертв Wanna Cry зафіксовано велику кількість медичних організацій, а також веб-сайтів підприємств та інших типів мереж. Найбільшою проблемою на даний час є те, що ключ для розшифрування файлів є лише у зловмисників. Таким чином інфікування загрозою може мати згубні наслідки, особливо в сфері охорони здоров'я. Оскільки зашифровані дані про пацієнтів, файли лікарів та інша інформація можуть бути втрачені у разі відсутності резервних копій.
<h4><strong>Чому епідемія уповільнилася?</strong></h4>
Випадково один із розробників-ентузіастів виявив, що вірус звертається до специфічного домена із дуже довгою назвою, а вже після цього блокує користувацьку систему. Тож він зареєстрував цей домен і зумів перехопити десятки тисяч запитів до нього — після цього темпи зараження різко пішли на спад. Детальніше весь перебіг подій розробник <a href="https://www.malwaretech.com/2017/05/how-to-accidentally-stop-a-global-cyber-attacks.html" target="_blank" rel="noopener noreferrer">описав у своєму блозі</a>.
<h4><strong>Як захиститися?</strong></h4>
На комп'ютерах користувачів обов'язково повинно бути встановлене надійне антивірусне програмне забезпечення, яке зможе зупинити загрозу та запобігти інфікуванню. Рекомендується використовувати актуальну версію антивірусного програмного забезпечення з регулярним оновленням вірусних баз. Також не варто завантажувати файли чи документи від користувачів чи сайтів, у надійності яких ви не впевнені — щоби не дати змогу вірусу проникнути на ваш ПК.

Не забудьте пересвідчитися в актуальності оновлення операційної системи Windows. Також рекомендовано відключити або обмежити доступ до віддаленого протоколу робочого столу (RDP), а також відключити макроси в Microsoft Office.

На випадок, якщо систему все-таки буде інфіковано, вам на допомогу прийдуть резервні копії — тож не забувайте про регулярне резервне копіювання та відключення жорсткого диску, на якому ви зберігаєте такі копії, від самого ноутбуку чи ПК.

<p>Вірус поширився настільки швидко і настільки масштабно, що питанням зацікавився Європол та міністри різних країн Євросоюзу. Повідомляється про випадки блокування навіть систем обліку та обслуговування пацієнтів і лікарів у медичних установах — в Україні, щоправда, запевняють представники влади, вірус не спричинив масштабних блокувань. Як працює цей вірус і кому він може зашкодити?</p><h4><strong>Як відбувається зараження?</strong></h4><p>На пристрій жертви загроза проникає шляхом використання експлойту eternalblue, який потрапив у публічний доступ у результаті витоку файлів NSA та був доступний для завантаження на багатьох форумах. Від більшості шкідливих програм-шифрувальників Wanna Cry відрізняє подібність характеристик до мережевого «черв’яка», завдяки яким загроза може самостійно поширюватися. Як результат, шкідлива програма розповсюджується дуже швидко, масово інфікуючи ПК.</p><h4><strong>Яким операційним системам загрожує зараження?</strong></h4><p>Початкова версія вірусу розповсюджувалася лише серед користувачів Windows різних версій. На цей момент випущене оновлення для Windows, яке можна завантажити через систему оновлень, вбудовану у ОС — і таким чином захиститися від вірусу. Окремих даних про випадки зараження ноутбуків та комп’ютерів на OS X чи Linux не зафіксовано.</p><h4><strong>Як все почалося?</strong></h4><p>Вперше загроза вірусу була зафіксована в телекомунікаційній сфері Іспанії, після чого вона швидко поширилася на інші системи. Серед жертв Wanna Cry зафіксовано велику кількість медичних організацій, а також веб-сайтів підприємств та інших типів мереж. Найбільшою проблемою на даний час є те, що ключ для розшифрування файлів є лише у зловмисників. Таким чином інфікування загрозою може мати згубні наслідки, особливо в сфері охорони здоров&#8217;я. Оскільки зашифровані дані про пацієнтів, файли лікарів та інша інформація можуть бути втрачені у разі відсутності резервних копій.</p><h4><strong>Чому епідемія уповільнилася?</strong></h4><p>Випадково один із розробників-ентузіастів виявив, що вірус звертається до специфічного домена із дуже довгою назвою, а вже після цього блокує користувацьку систему. Тож він зареєстрував цей домен і зумів перехопити десятки тисяч запитів до нього — після цього темпи зараження різко пішли на спад. Детальніше весь перебіг подій розробник <a href="https://www.malwaretech.com/2017/05/how-to-accidentally-stop-a-global-cyber-attacks.html" target="_blank" rel="noopener noreferrer">описав у своєму блозі</a>.</p><h4><strong>Як захиститися?</strong></h4><p>На комп&#8217;ютерах користувачів обов&#8217;язково повинно бути встановлене надійне антивірусне програмне забезпечення, яке зможе зупинити загрозу та запобігти інфікуванню. Рекомендується використовувати актуальну версію антивірусного програмного забезпечення з регулярним оновленням вірусних баз. Також не варто завантажувати файли чи документи від користувачів чи сайтів, у надійності яких ви не впевнені — щоби не дати змогу вірусу проникнути на ваш ПК.</p><p>Не забудьте пересвідчитися в актуальності оновлення операційної системи Windows. Також рекомендовано відключити або обмежити доступ до віддаленого протоколу робочого столу (RDP), а також відключити макроси в Microsoft Office.</p><p>На випадок, якщо систему все-таки буде інфіковано, вам на допомогу прийдуть резервні копії — тож не забувайте про регулярне резервне копіювання та відключення жорсткого диску, на якому ви зберігаєте такі копії, від самого ноутбуку чи ПК.</p>

Що слід знати про загальноєвропейську епідемію вірусу WannaCryptor

{:ua}Як запобігти зараженню свого комп’ютера одним із найбільш небезпечних вірусів на планеті?{:}

Напевно вас не раз цікавило, як здобути блакитний бейдж верифікації для свого акаунту Twitter — і якщо ви досі вважаєте, що для цього треба бути виключно суперзіркою чи Президентом США, для вас буде корисною невеличка інструкція із верифікації

Першопочатково верифікація поширювалася лише на знаменитостей — та віднедавна якщо ви навіть не надто відомий музикант, актор, громадський діяч, тільки збираєтесь залишити свій слід в історії людства, врятувати світ чи просто «зірка» свого села, ви неодмінно задумаєтесь над тим, щоб верифікувати свій акаунт у Twitter.
<h4><strong>Що таке верифікація взагалі?</strong></h4>
Верифікація необхідна для вказівки на реальну людину чи фірму, яка використовує Twitter. Мета цього кроку — зменшити кількість акаунтів-дублікатів та поширення новин від цих акаунтів, а також запобігти поширенню пліток, наклепів чи недостовірної інформації про відомих осіб, топ-менеджерів чи діячів.
<h4><strong>З яких кроків складається верифікація для мікроблогера?</strong></h4>
Для того, щоб мати можливість заповнити форму запиту на верифікацію, ваш обліковий запис повинен мати наступні дані:
<ul>
 	<li>Перевірений номер телефону</li>
 	<li>Підтверджена адреса електронної пошти</li>
 	<li>Біографія</li>
 	<li>Фото профіля</li>
 	<li>Фото заголовка</li>
 	<li>Дата народження</li>
</ul>
Ви можете відправити запит, щоб перевірити обліковий запис, заповнивши <a href="https://support.twitter.com/forms/verify" target="_blank" rel="noopener noreferrer">форму на сайті</a>, і чекати відповідь на електронну пошту. Примітка: Для того, щоб отримати доступ до форми, ви маєте авторизуватися у Twitter.
<h4><strong>Яку додаткову інформацію може вимагати у вас адміністрація мікроблогів?</strong></h4>
При подачі запиту для перевірки у вас можуть запитати додаткову інформацію, яка може допомогти оцінити достовірність та важливість акаунту і потребу у його верифікації.

Наприклад, адміністрація може просити вас повідомити її, чому вона повинна верифікувати ваш акаунт. Якщо обліковий запис представляє конкретну особу, адміністрації потрібно буде зрозуміти вашу компетенцію у зазначеній сфері діяльності. Якщо це — акаунт корпорації або компанії, то представники компанії мають підтвердити свої наміри та сферу діяльності.

Для запитів перевірки окремих облікових записів (це не стосується компаній або організацій) вимагають копії офіційної ідентифікації державного зразка з фотографією (наприклад, паспорт або водійські права).
<h4><strong>Що робити, якщо вашу заявку на верифікацію не затвердили?</strong></h4>
Ви можете відправити ще один запит за 30 днів після того, як відхилили вашу першу заявку. Якщо ви отримали відповідь з проханням зміни ваш профіль або надати додаткову інформацію, ви можете відправити ще один запит в будь-який час після виконання дій, описаних у листі-відповіді від адміністрації ресурсу.
<h4><strong>Як ще можна показати що ваш акаунт справжній?</strong></h4>
Найпростіший спосіб — вказати на вашому сайті або в описі вашої іншої соціальної мережі посилання на ваш Twitter-акаунт.

<p>Першопочатково верифікація поширювалася лише на знаменитостей — та віднедавна якщо ви навіть не надто відомий музикант, актор, громадський діяч, тільки збираєтесь залишити свій слід в історії людства, врятувати світ чи просто «зірка» свого села, ви неодмінно задумаєтесь над тим, щоб верифікувати свій акаунт у Twitter.</p><h4><strong>Що таке верифікація взагалі?</strong></h4><p>Верифікація необхідна для вказівки на реальну людину чи фірму, яка використовує Twitter. Мета цього кроку — зменшити кількість акаунтів-дублікатів та поширення новин від цих акаунтів, а також запобігти поширенню пліток, наклепів чи недостовірної інформації про відомих осіб, топ-менеджерів чи діячів.</p><h4><strong>З яких кроків складається верифікація для мікроблогера?</strong></h4><p>Для того, щоб мати можливість заповнити форму запиту на верифікацію, ваш обліковий запис повинен мати наступні дані:</p><ul><li>Перевірений номер телефону</li><li>Підтверджена адреса електронної пошти</li><li>Біографія</li><li>Фото профіля</li><li>Фото заголовка</li><li>Дата народження</li></ul><p>Ви можете відправити запит, щоб перевірити обліковий запис, заповнивши <a href="https://support.twitter.com/forms/verify" target="_blank" rel="noopener noreferrer">форму на сайті</a>, і чекати відповідь на електронну пошту. Примітка: Для того, щоб отримати доступ до форми, ви маєте авторизуватися у Twitter.</p><h4><strong>Яку додаткову інформацію може вимагати у вас адміністрація мікроблогів?</strong></h4><p>При подачі запиту для перевірки у вас можуть запитати додаткову інформацію, яка може допомогти оцінити достовірність та важливість акаунту і потребу у його верифікації.</p><p>Наприклад, адміністрація може просити вас повідомити її, чому вона повинна верифікувати ваш акаунт. Якщо обліковий запис представляє конкретну особу, адміністрації потрібно буде зрозуміти вашу компетенцію у зазначеній сфері діяльності. Якщо це — акаунт корпорації або компанії, то представники компанії мають підтвердити свої наміри та сферу діяльності.</p><p>Для запитів перевірки окремих облікових записів (це не стосується компаній або організацій) вимагають копії офіційної ідентифікації державного зразка з фотографією (наприклад, паспорт або водійські права).</p><h4><strong>Що робити, якщо вашу заявку на верифікацію не затвердили?</strong></h4><p>Ви можете відправити ще один запит за 30 днів після того, як відхилили вашу першу заявку. Якщо ви отримали відповідь з проханням зміни ваш профіль або надати додаткову інформацію, ви можете відправити ще один запит в будь-який час після виконання дій, описаних у листі-відповіді від адміністрації ресурсу.</p><h4><strong>Як ще можна показати що ваш акаунт справжній?</strong></h4><p>Найпростіший спосіб — вказати на вашому сайті або в описі вашої іншої соціальної мережі посилання на ваш Twitter-акаунт.</p>

Як верифікувати акаунт у Twitter — і чи складно це зробити

{:ua}Як користувач Twitter може верифікувати свій профіль і що для цього треба зробити? {:}