Олександр Мельник
Що саме сталося і де?
Чим гірші справи із інфраструктурою — тим гостріше у міста потреба у власному «новому гербі». Українська дизайнерка використала цю схильність із сатиричною метою — але все вилилося у показовий кейс того, як насправді легко можна створити фейкову новину і зробити із нею справжню.
Південь України — територія, де розташована низка портових міст. Серед них — обласний центр Миколаївської області, «місто корабелів» Миколаїв. Вже тиждень там не затихають бурхливі обговорення у соцмережах і навіть місцевих ЗМІ та на телебаченні. Розіграш із сатиричним гербом міста перетворився на масштабну історію про нездатність навіть депутатів та представників інтеліґенції чи журналістських кіл відрізняти вигадку від правди.
Намальований миколаївською дизайнеркою Анною Сапелкіною «герб» Миколаєва у вигляді «човна мертвих» та палаючого моря й «ока Саурона» навів достатньо шуму не лише в локальних Facebook-спільнотах, але й дістався місцевих телеканалів. Історія одного жарту була би просто випадковим тролінґом в інтернеті — якби не демонструвала наочно низку явищ, до яких схильні мешканці міст, чиновники місцевої влади і просто виборці, які потім голосуватимуть на місцевих виборах.
З чого усе почалося?
21 лютого 2018 року миколаївська дизайнерка публікує на своїй сторінці сатиричний «проект герба». Цитуємо авторку: «Замість святкової галери Буцентавр – корабель мертвих Нагльфар, башня Ортханк, море, що палає.. і ні, це не пентаграмма, — це план Манганарієвського скверу». Для немісцевих декілька роз’яснень: попри імідж «міста кораблебудівників», який залишився Миколаєву у спадок від часів радянської імперії, місто стало сумнозвісним через низку інцидентів із нападами безпритульних собак на місцевих мешканців, через напружену криміногенну обстановку та проблеми із дорогами й супутньою інфраструктурою. Не додають позитиву також уславлені навіть на загальноукраїнському рівні «будки-позвонішки» (так називають МАФи, де продають картки поповнення рахунку та цигарки), які довгий час «прикрашали» центральну частину цього міста.
Імідж «першого міста України із мером-айтішніком» — Олександром Сенкевичем — для Миколаєва протривав недовго: представник однієї з демократичних українських партій втратив не лише посаду, але й довіру виборців, які за нього голосували, через суперечливі управлінські рішення та відсутність реальних реформ. Тому сатира з «кораблем мертвих» — цілком логічна креативна реакція на те, що в цілому відбувається у Миколаєві вже років 5.
Чи складно розкрутити фейк в українських реаліях?
Місцева креативна спільнота не лише жваво відгукнулася на сатиричний «герб», але й одразу опублікувала у Facebook репост із приміткою, що «герб» пройшов комісію міськради та був затверджений. Перша публікація потрапила до групи «Николаев – лучший город» (більшість спільнот цього міста досі традиційно ведеться російською мовою, як це робили у раніше доступній соцмережі «ВКонтакті»). Спроби пояснити, що це — фейк або жарт, особливого сенсу не мали: більша частина учасників публічних Facebook-груп повірили в те, що герб справжній і почали обурюватися тим, що він пропагує сатанізм та агресію. В іншій публікації хтось із пранкерів додав, що вартість «редизайну» становить 8 млн грн — а авторкою є дочка Миколаївського екс-генпрокурора Анна Сапелкіна (автори розіграшу навіть не стали змінювати імені справжньої авторки).
Витрат — крім витрат часу та власної фантазії — як бачите, майже немає: натомість основну роль в успішному поширенні фейку відіграє необізнаність широкого загалу із реальним станом речей:
- в областях не буває посади генпрокурора;
- розробка айдентики для областей не коштує таких грошей;
- комісія без конкурсів не затверджує зміни до гербів.
Як підсумок — навіть сама дизайнерка визнала, що не очікувала настільки потужної медійної хвилі від одного жарту.
Цей розіграш став настільки масштабним, що до обговорення на повному серйозі підключилося не лише чимало «платників податків», але й народний депутат, прес-секретар Управління охорони здоров’я Миколаївської ОДА, колишній «мер-айтішник», депутатка фракції Миколаївської міськради, головний «по культурі» в Миколаєві і навіть місцеві ЗМІ.
Чого вчить нас ця ситуація з точки зору розвитку міст?
Мешканці українських міст цілком спокійно можуть повірити у будь-яку дурницю під виглядом «креативного» та «прогресивного» герба, символіки, мурала, композиції чи скульптури. Закритість конкурсів, незрозумілість «творчих задумів», а головне — часто-густо відірваність змін айдентики від реалій, якими живуть містяни, призводить до того, що на підсвідомому рівні люди готові до будь-якого негативного сценарію.
І через це — як і через брак елементарної функціональної грамотності та навичок перевірки інформації в інтернеті — вони готові повірити у будь-які твердження та «факти». «Альтернативна правда» —це не лише про вибори, в яких переміг Дональд Трамп. Альтернативну правду можна легко «побудувати» на сусідній вулиці.
Чому українці настільки легко ведуться на фейки?
Причин може бути декілька:
- закорінена установка на «зраду»: ми швидше віримо в те, що погане дійсно справжнє, аніж в те, що це — сатира, фейк, похибка, дезінформація;
- сприйняття «відкатів» та корупції як складової реальності на місцях: жодному з активних коментаторів за усі 7 днів не спало на думку ані перевірити наявність посади, ані суми, ані імен та прізвищ на достовірність. Наступного разу, коли ви почуєте «новину» чи гучне «розслідування» із багатомільйонними цифрами навпроти якихось імен, спробуйте самостійно перевірити, чи відповідає уся ця інформація дійсності;
- функціональна неграмотність: попри те, що кількість дорогих смартфонів на душу населення в Україні є надзвичайно високою, громадянам все ще бракує уміння використати Вікіпедію, пошук Google, VoxCheck
Українські факт-чекери збирають кошти на кампанію перевірки політиків чи подібні сервіси перевірки інформації. Аби не стати жертвою фейкових новин, радимо почитати, як розпізнати фейк
Як розпізнати фейкові новини та статті у соцмережах.