Як розпізнати фейкові новини та статті

Jak rozpiznaty fejkovi novyny ta statti

У час, коли кожен, хто має смартфон і доступ до інтернету, може зробити допис у Facebook і стати ньюзмейкером, як ніколи є актуальним питання правдивості новин. На щастя, перевірити новину на достовірність не так уже й важко, і ми знаємо, як це зробити

U čas, koly kožen, hto maje smartfon i dostup do internetu, može zrobyty dopys u Facebook i staty ńjuzmejkerom, jak nikoly je aktuaľnym pytannja pravdyvosti novyn. Na ščastja, pereviryty novynu na dostovirnisť ne tak uže j važko, i my znajemo, jak ce zrobyty

Зараз легко створити сайт і публікувати на ньому вигадані новини, котрі стають міжнародними заголовками. Стає дедалі важче відрізнити правду від вигадки — не кажучи вже про те, що легко поділитися фейком з іншими, хто також може нічого не запідозрити. Недарма «правду» було названо найважливішим словом 2017 року. На щастя, фейкові новини можливо розпізнати. Читайте, як це зробити — і як відфільтрувати псевдоновини та «пост-правду» зі своєї стрічки Facebook.

Яких сайтів варто остерігатися, аби не поширити фейкову новину

Незалежно від того, чи вважаєте ви сфабриковані новини одним із чинників, що визначили результат минулорічних виборів у США, чи ні — фейкові новинарні сайти однозначно мали певний вплив. Саме з 2016 року почала активно зростати кількість сайтів, які привертають увагу аудиторії, публікуючи цілковиті вигадки. У кращому випадку, такі ресурси дезінформують суспільство. У гіршому — вони призводять то «потопання» справжніх новин у невпинному потоці сфабрикованих історій, які потребують викриття. Часто ці сайти зараховують себе до «сатиричних» або запевняють, що переслідують виключно розважальні цілі. Більше того, вони можуть зовсім знехтувати відмовою від відповідальності. Автори таких статей не прагнуть чогось навіть віддалено схожого на правду.

Пол Горнер створив кілька подібних сайтів. Він є власником цілком правдоподібних URL-адрес, як-от nbc.com.co та abcnews.com.co. Зверніть увагу на сторонні «.co» наприкінці. Жоден із цих сайтів не пов’язаний зі справжніми ABC, NBC чи іншими телеканалами та редакціями. Але якщо не надто придивлятися до посилання, за яким ви переходите, можна прийняти це за справжній ньюзрум. Такі сайти пропонують читачам повністю вигадані історії, які можуть видатися достовірними, якщо ви не надто обізнані у певній сфері. Особливо — у журналістиці.

Фейки та закордонна журналістика

Наведемо декілька прикладів типових фейків, які добре «заходять» англомовній аудиторії. На одному із сайтів Горнера йшлося, що Обама піде на третій президентський термін. Це заборонено відповідно до 22-ї поправки Конституції США. А в іншій публікації сказано, що тоді ще президент Обама підписав виконавче розпорядження про розслідування результатів виборів 2016 та заплановане повторне голосування 19 грудня цього ж року. Це теж незаконно й неможливо. Незважаючи на очевидну фейковість цих новин, думка про те, що це могло би бути правдою, викликала хвилю обурення в суспільстві. Додайте сюди й той факт, що мало хто із звичайних людей занурюється у юридичні тонкощі.

Такі новини все одно поширюються, використовуються в якості боєприпасів у суперечках і вірусної приманки для людей, котрі шукають підтвердження своїх здогадок. У результаті, ці сайти отримують величезний дохід від рекламодавців.

Сам Горнер в інтерв’ю для The Washington Post говорив, що поширення фейків відбувається, бо люди не перевіряють інформацію на достовірність. The New York Times спілкувалися зі ще одним власником сайту вигаданих новин. Бека Латсабідзе стверджував, що продукування фейкового контенту — «це лише прибуток і нічого більше».

Хоча Горнер і Латсабідзе стверджують, що їхні сайти є сатиричними, не секрет, що якби вони не вдалися до хитрощів, заробляти гроші таким чином було би значно важче. Ситуацію ускладнює ще й те, що Facebook зацікавлений у показі людям новин, які їм подобаються, навіть якщо ці новини сфабриковані. За повідомленням Gizmodo, Facebook має інструменти для закриття сайтів із вигаданими новинами. Проте їх не вдалося використати через острах видатися упередженими. Натомість, ваші друзі чи навіть алгоритми Facebook потенційно можуть принести вам повністю сфабриковані новини, які будуть винагороджені соцмережею так само, як і достовірні.

Як уникнути відвертих фейків

Сайти з абсолютно сфабрикованими новина є скрізь. Але їх також найлегше уникнути:

  • Розширення, на зразок B.S.Detector, повідомлятимуть вас, що ви збираєтеся перейти за посиланням із сумнівного джерела.
  • Ви також можете перевірити URL-адресу сайту. Більшість сайтів новин переспрямовуватимуть до.com або.net-домену, навіть якщо вони володіють іншими версіями URL-адреси.
  • Якщо ви читаєте сайт, який закінчується менш поширеними доменами, такими як.co, шукайте в інтернеті назву вузла новин, щоби спочатку знайти їхній справжній сайт.
  • Якщо ви не можете знайти подібну статтю на більш надійному домені, не довіряйте написаному.
  • Подивіться на нижній колонтитул сайту. Багато сайтів матимуть застереження про те, що є сатиричними або щось на кшталт цього.

Як користуватися фактчекінґом

Відносно легко розпізнати новини, які надходять із ненадійних джерел. Проте деякі сфабриковані новини можуть з’являтися й на авторитетних ресурсах. Українські редакції, на жаль, теж грішать подібним. У деяких випадках популярні ньюзруми накидаються на потенційні новини без адекватних досліджень чи підтверджень. Результатом є неправдива історія, яка розповсюджується всією мережею. Такі новини є фейковими, навіть якщо видання, що публікує їх, є справжнім.

The New York Times показав наочний приклад того, як сфабриковані новини стають вірусними. Користувач Twitter Ерік Такер сфотографував кілька автобусів поблизу післявиборчої протестної акції, стверджуючи, що все було підлаштовано та додаючи хештег «#fakeprotests». Історію підхопили численні новинні видання. Однак претензія виявилася помилковою. Подальше розслідування виявили, що автобуси були найняті компанією Tableau Software на конференцію. Автобуси ніколи не перевозили протестуючих і не мали нічого спільного з політикою. Проте історією в соцмережах поділилися тисячі користувачів. До з’ясування справжніх обставин шкоду вже було заподіяно.

Схожа ситуація сталася через кілька публікацій одного користувача Twitter. Кілька твітів спричинили шквал повідомлень про те, що CNN випадково транслював порно протягом 30 хвилин. За повідомленням Gizmodo, це навряд чи було правдою. Ніхто, крім цього користувача Twitter, не бачив імовірного забороненого контенту. Сам телеканал стверджував, що не зміг знайти жодних доказів того, що телепрограма в Бостоні була перервана вищезазначеним роликом. Незважаючи на непереконливі докази — це цілком могло бути вигадкою або ізольованою помилкою — історію підхопили The International Business Times, Independent, Mashable й інші сайти. Багато з них використали заголовки, що позиціонували новину як питання. «Чи справді CNN транслював порно протягом 30 хвилин?» Коли питання використовується як заголовок до новини, зазвичай відповідь на нього є негативною. Це — ще один підступний спосіб надрукувати матеріал, не перевіряючи його достовірність.

Де перевіряти українські новини на достовірність

Із такими новинами важче боротися, оскільки правду значно важче з’ясувати. До того ж, правда ніколи не матиме такого ж вірусного розпосюдження, як брехня. У цьому випадку, вам допоможуть фактчекінгґові сайти:

Недоліком є те, що ці сайти не завжди достатньо швидкі, аби встигати за тими, хто фабрикує псевдоновини. Викривальну статтю Snopes опублікував 11 жовтня 2016 року, за два дні після твіту Еріка Такера й на день пізніше, ніж у мережі з’явилися резонансні статті на цю тему.

Важливо пам’ятати, що жоден фактчекінговий сайт не є досконалим. Хоча вони ефективні у викритті очевидних вигадок та неправдивої інформації, ці сайти не розроблені, щоби бути ретельними майданчиками, таким собі «золотим стандартом» журналістики. Якщо ви помітили в статті сумнівне твердження, скористайтеся зазначеними сайтами для перевірки фактів. Однак не забудьте провести також власний аналіз конкретного питання.

Як шукати докази достовірності

Окрім людей, котрі вигадують нісенітниці онлайн (навмисне чи ні), політичні та корпоративні діячі часто змішують новини з обвинуваченнями. Намагаючись заохотити нейтралітет, багато новинарних видань не наважуються спростувати висловлювання публічного діяча, навіть якщо сказане є очевидною брехнею. Професор журналістики Нью-Йоркського університету Джей Русен називає це новиною на основі звинувачень.

Такі новини слідують базовій структурі:

  • Особа А робить звинувачення на адресу особи Б.
  • Особа Б заперечує звинувачення.

Новинарні видання повідомляють про адресоване звинувачення та його заперечення, але не додають інформації на підтримку або спростування відповідного твердження. Саме звинувачення, а не достовірність претензії, розглядається як історія, придатна для новин. Русен стверджує, що це суперечить правилам побудови новин на основі фактичних даних. У статтях, що базуються на доказах, історія повинна супроводжуватися інформацією про достовірність обвинувачення. Якщо немає доказів, що підтверджують обвинувачення, це обов’язково має бути вказано в статті. Якщо є докази, що спростовують звинувачення, це також має зазначатися в матеріалі. Саме докази мають стояти на першому місці, а не звинувачення.

Як це працює на прикладі

Наприклад, новообраний президент Дональд Трамп стверджував, що мільйони голосів були віддані незаконно, через що він втратив значну кількість голосів виборців. Як зазначає Русен, новини на основі звинувачень видаватимуть цю заяву за достовірну тільки тому, що її зробив обраний президент. У той час як за стандартами, будь-яка заява має насамперед супроводжуватися доказами, лише на основі яких можна робити висновок про правдивість конкретного звинувачення. У випадку з голосуванням, видання The Washington Post пояснило, що не було вагомих доказів фальсифікацій голосів у масштабах, зазначених Трампом. Перерахунок голосів здійснювався в кількох штатах. Але до його завершення та оприлюднення даних, не було жодних ґрунтовних доказів, лише звинувачення.

Хоча більшість видань принаймні повідомляли інформацію, багато авторитетних ЗМІ просто цитували твердження обраного президента США, створюючи враження достовірності звинувачення. Звичайно, це робиться з метою зацікавлення читачів. Проте таким чином видання вводять їх в оману, що є неприпустимим.

В чому головна проблема для сучасних читачів

У читачів є велика кількість матеріалів, що потребують фактчекінґу. Людина мусить перевіряти кожне твердження (включаючи й самі заголовки), хоча мала би отримувати точну інформацію якомога легше. У гонитві за сенсаціями, читачі можуть стати дезінформованими. А найгіршим є те, що провокаційні новини на основі звинувачень насправді можуть відволікати читачів від реальних історій, з наявними доказами, які слід розглянути.

На жаль, саме цей тип фейкових новин є найпоширенішим, і навіть великі видання мають подібні гріхи. Аби не стати жертвою новин, що базуються на звинувачення, розгляньте структуру повідомлення та докази, наявні в ньому. Якщо стаття просто дублює звинувачення та заперечення зацікавлених осіб, можливо, краще пошукати правди деінде. Ще раз, у цій галузі можуть бути корисними фактчекінґові сайти та власний поглиблений аналіз.

Як визначити якість контенту

Коли дезінформація набуває загрозливих масштабів, легко стверджувати, що у світі не залишається якісної журналістики. Насправді, вона існує. Соцмережі й інструменти, які ми використовуємо для отримання новин, дозволяють нам обирати те, що нам найбільше подобається. У результаті, ми можемо перевантажуватися сфабрикованими новинами та втрачати здатність відрізняти правду від вигадки. Ми достатньо розумні, аби виявити фейкові новини, проте не маємо достатньо часу для перевірки всього потоку інформації. Врешті-решт, подібний матеріал просочується крізь шпарини.

На жаль, немає якогось простого вирішення цієї проблеми. Та ми можемо почати із того, що не варто ділитися новинами тільки тому, що вони нас обурюють. Сфабриковані новини та вигадані історії процвітають за рахунок того, що експлуатують наше обурення, гнів, незадоволення. Новини справедливо отримують емоційний підйом від нас, коли історія правдива. Але коли вона вигадана, наша емоційність може дати велику силу безпідставним звинуваченням, що робить нас менш інформованими та більш розділеними. А ніщо з цього не робить якіснішими новини, які ми читаємо. Тому голову варто зберігати холодною, читаючі навіть «гарячі новини».

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: