Людмила Кліщук
Що ми розвиваємо та куди експортуємо; про що говорять показники української промисловості; і найголовніше – про які українські «дітища» у сфері індустрії знає увесь світ? Розповідаємо у рамках спецпроекту «12 історій».
Інвестиція у стихію: як зелена енергетика розвиває українську економіку
Україна володіє потужною енергетичною системою. Енергетика складається з теплоелектростанцій та теплоелектроцентралей, цілої мережі атомних станцій, гідроелектростанцій, вітрових та сонячних станцій. Власне, акцент саме на відновлюваній енергетиці робить Україна на державному рівні. Ключовий доказ тому – нещодавно створене Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України. Проте темпи запровадження екологічно чистої енергії поки що відстають від світових трендів.
Джерело цього та подальших слайдів: businessviews.com.ua
Нещодавно презентували Дорожню карту розвитку відновлювальної енергетики України до 2020 року. Такий документ, переконані в Держенергоефективності, сприятиме залученню інвестицій у розвиток сфери зеленої енергетики України. Ледь чи не щотижня в українських ЗМІ виходить новина про ще одну відкриту сонячну чи вітрову електростанцію. Інвесторами у цих проектах стають закордонні компанії.
Бажання України розвивати відновлювальну енергетику та нарощувати м’язи у цій царині промисловості оцінили і на європейському континенті, і світові інвестори. Україна входить до низки міжнародних об’єднань, підписавши протягом кількох останніх років добрий десяток меморандумів та угод щодо співпраці.
Серед тих, хто співпрацює з Україною в питаннях енергоефективності:
- Європейська Комісія;
- Організація економічного співробітництва та розвитку;
- Міжнародне агентство з відновлюваної енергетики;
- Австрійське енергетичне агентство;
- Міжнародне енергетичне агентство;
- Німецька урядова компанія Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit;
- Центр відновлюваних джерел енергії Грецької Республіки;
- Секретаріат Енергетичної Хартії;
- Шведське енергетичне агентство;
- Німецьке енергетичне агентство;
- Французьке агентство з питань довкілля та енергоуправління;
- Словацьке інноваційне енергетичне агентство;
- Агентство США з міжнародного розвитку.
Нафтогазовий гігант, який належить державі
Нафтогазова промисловість України представлена 6 нафтопереробними заводами загальною потужністю первинної переробки 51-54 млн тонн нафти протягом року. Провідним підприємством паливно-енергетичного комплексу є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Тут виробляють 1/10 ВВП України та забезпечують 5% надходжень до Державного бюджету. Єдиним власником НАК «Нафтогаз України» є держава в особі Кабінету Міністрів України.
Як Україна забезпечує добривами увесь світ
Осередками розвитку хімічної промисловості є Донеччина, Луганщина, Придніпров’я та Прикарпаття. У містах, де знаходяться хімічні підприємства, зараз намагаються запроваджувати нові безвідходні технології, модернізують та розвивають можливості очисних споруд та фільтрів.
У першому десятиріччі незалежності скорочувалися обсяги власного виробництва в українських підприємствах за всіма видами продукції, крім тих, що йшли на експорт. Лише в останні 2-3 роки виробники добрив почали нарощувати потужності. Основна частка у виробництві припадає на мінеральні добрива і аміак, які, в основному, експортує Україна. Основними покупцями є Індія, Бразилія, Туреччина, Мексика, Пакистан, Нігерія.
В Україні працює 8 великих виробників добрив, 6 із яких спеціалізуються на азотних добривах і є основою експортного і виробничого потенціалу держави
Варто відзначити, що у вересні 2018-го презентовано Стратегію розвитку хімічної галузі України до 2030 року. Мета – покращення кількісних показників у цій царині індустрії, оскільки частка хімічної продукції в загальному експорті України з 2012 року по 2017-й впала з 6,2% до 4,7%. Кількість робочих місць у галузі за цей же період скоротилася в 1,5 рази. У 2017 році порівняно з 2012 роком обсяги експорту хімічної продукції зменшились в 3,4 рази (з $5 млрд до $1,4 млрд).
Наразі Стратегія – на розгляді у державного керівництва, і, схоже на те, що від її позитивного розгляду залежить успішне майбутнє українського хімпрому.
«Як гартувалася сталь»: чим живе металургійна промисловість
Частка металургії у ВВП країни становить близько 38%, у промисловому виробництві − 27,3%, експорті — 34,2%. В Україні існує значний науково-дослідний і конструкторський потенціал щодо металургійного виробництва. Говоримо, найперше, про наявність спеціалізованих наукових установ: як самостійних, так і інтегрованих у підприємства.
Вказана царина індустрії – інвестиційно приваблива. Вона забезпечує понад 25% промислового виробництва держави, дає близько 40% валютних надходжень в Україну і понад 10% надходжень до Державного бюджету.
Україна є одним з лідерів серед країн-виробників чорних металів у світі. До 2008 року посідала 7 місце за обсягом виробництва сталі і 3 місце — за обсягом експорту металопродукції. Країна входить до десятки найбільших виробників і експортерів металу. Понад 80% металопродукції експортується до країн Європи, Азії, Близького Сходу, Південної Америки.
Згідно з даними Worldsteel, в червні 2018 року Україна піднялася з 14-го на 12-те місце в рейтингу світових виробників сталі, випередивши Тайвань і Мексику
Підприємства металургії зосереджені географічно на Донеччині, у Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській, Полтавській областях та на Кропивниччині. Чимало металургійних підприємств залишилися на тимчасово окупованій території України. Внаслідок анексії Автономної Республіки Крим та збройного конфлікту на Сході України ця галузь втратила потужності, ринки сировини та збуту своєї продукції.
«Масштаби втрат ще будуть оцінені, але вже сьогодні є цікава цифра – 391,7 млрд грн чистого збитку промислових підприємств за 2014-2016 роки, після яких вони почали оговтуватись лише у 2017 році. У передвоєнний 2013 рік, Крим, Донецька та Луганська області повноцінно забезпечили майже 25% реалізованої промислової продукції в Україні», – коментує ситуацію кандидат економічних наук Костянтин Денисов.
Попри значний внесок галузі в українську економіку, саме металургійні підприємства несуть найбільшої шкоди навколишньому середовищу. Процеси виплавки чавуну і переробки його на сталь супроводжуються викидом в атмосферу сірчистого газу, марганцю, доменного газу, сполук миш’яку, фосфору, сурми, свинцю, пари ртуті і рідких металів, ціанистого водню і смолистих речовин. Рахунок йде, на жаль, на кілограми.
За даними аерокосмічних зйомок снігового покриву, зона дії підприємств чорної металургії простягається на відстань до 60 км від джерел забруднення. Але українські фахівці знають, як мінімізувати шкідливий вплив металургії на екологію та вже активно працюють над цим
Наприклад, можна одержувати високоякісну сталь, оминаючи стадію виробництва чавуну в доменних печах. Це — метод безперервного лиття сталі через «шлакове переплавлення». У такому разі відпадає необхідність у збагачувальних коксохімічних заводах і доменних печах. Почистішає навколишнє середовище, позбавившись кіптяви, диму, окислів доменного й коксохімічного виробництва.
Глибока технологічна модернізація сталеплавильного виробництва має на меті повну відмову від використання мартенів. Але це потребує значних коштів і чимало часу. Приміром, Франція започаткувала реконструкцію своєї металургійної галузі понад 30 років тому і протягом 10-15 років щороку витрачала на ці цілі понад $2 млрд, або близько $80 на тонну сталі. Це дало змогу французьким металургам значно підвищити технічний і технологічний рівень галузі. Сьогодні всю сталь у Франції виплавляють у конвертерах.
Роботи в цьому напрямі започатковані і в Україні. Приклад – Маріупольський металургійний комбінат. Підприємство знаходиться в місті на узбережжі Азовського моря. Має повний металургійний цикл, забезпечує сировиною інші металургійні підприємства України. Комбінат експортує свою продукцію до понад 50 країн світу. До 2020 року підприємство планують повністю «закутати» в рукавні фільтри із сіркоочищення. На металургійному комбінаті займаються модернізацією наявного обладнання, введенням нових сучасних виробничих потужностей та удосконаленням технологічних процесів.
Раніше цей меткомбінат увійшов до десятки підприємств України, які несуть найбільшої шкоди навколишньому середовищу. Втім одразу після цього горезвісного рейтингу на підприємстві стартував найбільший за всю історію незалежної України інвестиційний екологічний проект реконструкції агломераційної фабрики. Наразі триває його реалізація, а екологічні показники вже покращилися, запевняють на підприємстві.
Загальні інвестиції в проект склали близько $220 млн. Після реалізації проекту підприємство досягне міжнародних екологічних стандартів щодо викидів пилу та оксиду сірки
«Нова система газоочищення аглофабрики передбачає три стадії очищення агломераційних газів у рукавних фільтрах. Грубе очищення від пилу проходить у високоефективних циклонах останнього покоління і в реакційній зоні. Тонке доочищення газового потоку виконується на рукавному фільтрі сіркоочищення. Система газоочисного устаткування повністю герметична та передбачає повторне використання у виробництві вловленого пилу», – наголошують на підприємстві. Технічні рішення, які зараз впроваджують у Маріуполі, відповідають світовим практикам, у тому числі – у сфері охорони довкілля.
Орієнтир на космос та небо
Українська гордість у машинобудуванні орієнтована на небо та космічні простори, а наші технологічні розробки використовує, без перебільшення, вся планета. Провідним центром серед них є конструкторське бюро «Південне» та виробниче об’єднання «Південний машинобудівний завод» у Дніпрі. Саме тут сконструйовано й вироблено понад 400 штучних супутників Землі. Також тут створюють та серійно виробляють ракети-носїї, космічні апарати, системи управління, орієнтації і траекторних вимірювань тощо.
Україна відома також:
- апаратурою стикування «Курс» для Міжнародної космічної станції,
- системами наведення ракет,
- апаратурою систем керування для космічних комплексів «Союз», «Прогрес», «Протон»,
- об’єктами наземної інфраструктури: контрольно-коригуючі станції для глобальних навігаційних супутникових систем, мережею спостережень геофізичних явищ тощо.
Ракети-носії «Космос», «Інтеркосмос», «Циклон-2», «Циклон-3», що були створені на базі бойових ракет, вивели на орбіти штучних супутників понад 1100 космічних апаратів, відігравши значну роль в освоєнні космічного простору
Також Україна — серед небагатьох країн світу, що володіють повним циклом створення авіаційної техніки. Такий цикл авіапромисловості має лише 5-6 країн у світі. Деякі моделі літаків типу АН випереджають аналогічні світові зразки на 3-4 роки. Літакобудування є однією з найбільш прибуткових і в той же час найбільш капіталомістких галузей машинобудування.
Державне підприємство «Антонов» — серед знакових українських компаній цієї сфери. Це — концерн, до якого входять конструкторське бюро, комплекс лабораторій, експериментальний завод та випробувальний комплекс для розробки та сертифікації літаків. Саме тут збудували найпотужніший, найдовший і найбільший літак у світі: АН-225 «Мрія». Беззаперечна гордість України. На рахунку літака — 240 світових рекордів, що є безпрецедентним випадком в історії авіації. АН-225 оснащений електродистанційною системою керування та здійснював польоти у складі української авіакомпанії «Авіалінії Антонова».
Легка промисловість: як українські бренди йдуть у світ
Після кризи 2014 року зріс інтерес до українських брендів. З одного боку — через нижчу вартість, аніж у розрекламованих закордонних виробників. З іншого — через суттєве зростання якості українського продукту. Тепер паралельно розвивається як легка промисловість на базі фабрик, так і окреме виробництво персональних брендів та лімітованих колекцій. Хтось із цих виробників вже перейшов до відкриття десятків власних магазинів у регіонах, а хтось поки що працює над індивідуальними замовленнями у Instagram. Свій внесок на користь останніх робить і співпраця між виробниками та блогерами у соцмережах.
За минулі 5 років можна нарахувати чимало історій успіху інді-брендів — деякі з них переросли у окремий бізнес із широкими масштабами реалізації. Наводимо лише декілька українських брендів із сотень присутніх на ринку.
Одяг — одна із категорій товарів, попит на яку не спадає навіть у найбільш кризові моменти. Це дало змогу якісно зростати таким виробникам, як Vovk. Це — український бренд авторського одягу, створений сімейною парою: Тетяною та Віталієм Семенченко. В асортименті – десятки видів суконь, блузи, спідниці, світшоти і штани. Для бренду характерні яскраві кольори, принти і висока якість. Часто можна спіймати сезон знижок, за демократичною ціною оновивши гардероб. Проте українці шиють не лише одяг. Tuto Vzuto – бренд жіночого взуття, який заснували Зоя Волкотруб і Микола Сердюк у 2012 році. Майстри роблять броги, черевики, класичні туфлі, ботильйони, кеди, балетки на високій підошві, сандалі. Все взуття виготовлене з якісних матеріалів: шкіра, нубук, велюр, спилок, краст. L.A.P.T.I. — бренд взуття, що має одеську душу та італійську увагу до деталей. Матеріали, з яких майстри створюють взуття, використовують також такі відомі світові бренди. Їхня унікальність і позиціонування полягає у створенні українського взуття відмінної якості за доступними цінами. Проект KARABADGAK створений, щоб запропонувати українському покупцеві якісне взуття ручної роботи. Бренд виготовляє взуття зі шкіри та замші, привезеної з Італії та Іспанії. В асортименті є чоловіче та жіноче взуття для будь-якого сезону, більшість моделей – на низькому ходу.
Інша сфера, яка зростає — це ювелірна справа. Такі бренди, як Kochut, SOVA Jewelry, Monisto – автори ювелірних виробів на основі натурального каміння, дорогоцінних та напівдорогоцінних металів. Вони пропонують як індивідуальні, так і мас-маркетові товари, і навіть відкривають власні магазини.
Домашній текстиль та аксесуари українського виробника теж мають свою широку аудиторію (Gifty, Dodo Socks, Broccoli, Kidecor, Pjm’s Crew, Kolysky). А деякі бренди, такі як Devo Home
Засновниця DevoHome — про те, як побудувати в Україні бізнес на коноплі, виготовляють речі, одяг і навіт шуби з натуральної сировини, доволі екзотичної для українського ринку — йдеться про коноплі.
Українські виробники в сегменті легкої промисловості також активно підкорюють не лише Європу, але й заокеанські ринки. У цьому їм допомагає платформа колективного фінансування Kickstarter. Серед проектів, що «вистрілили» саме таким чином — іграшки-конструктори UGears
Українські конструктори Ugears продаватимуть у магазинах Disney, плетені речі Ohhio, куртки «Авіація Галичини»
Одяг-трансформер від українського бренду зібрав $10 тис на Kickstarter. Активно розвиваються інді-бренди, що виробляють речі та аксесуари для мандрівників та любителів суворих видів відпочинку — Seven Mountains, Hard, GIN Travel.
Працюють не лише окремі виробники — але й цілі фабрики, які створюють брендовий одяг не лише для українських марок. Європейці вже мали змогу оцінити якість роботи українських підрядників:
Бліц: Індустрія їжі в Україні — чи варто відкривати свій ресторан
Європерспектива
Євроінтеграція допомагає розвитку української економіки та, зокрема, промисловості. Угода про зону вільної торгівлі України з ЄС набула чинності 1 січня 2016 року.
Низка українських компаній створюють своє виробництво від початку таким чином, аби орієнтуватися на експорт продукції до Європи. В лідерах експорту України – олія як продукт переробки, зернові культури – пшениця, кукурудза тощо, цукор, кондитерські вироби, овочі і фрукти, борошномельна продукція. Зростання відбувається по всіх продуктах аграрної галузі. За 2016 рік зросло постачання соєвих бобів, м’яса птиці. Понад 15 українських підприємств, які виробляють молочну продукцію, вже вийшли на ринки ЄС і нарощують поставки своєї продукції туди. Ще один приклад — завод Beehive із виробництва та переробки меду. Процес виробництва там триває за міжнародними стандартами, а торговельні представництва відкриті і на європейському континенті.
Замість висновків
За даними Державної служби статистики, у промисловості очікується зростання виробництва за підсумками 2018 року. Однак позитивні тренди не усувають наявні ризики. Серед них аналітики Держстату виокремлюють ті, на які варто звернути увагу:
- Погіршення зовнішньої кон’юнктури, девальваційні процеси на фоні ускладнень із здійсненням зовнішніх запозичень;
- Дефіцит енергетичного вугілля;
- Загострення ситуації на сході країни;
- Обмеження судноплавства в Азовському морі та Керченській протоці з боку держави-агресора.
Згідно з Угодою про асоціацію, Європейський Союз вимагає від України покращення умов для ведення бізнесу. У березні 2018 року Україна і ЄС підписали «дорожню карту» інтеграції української промисловості в ланцюжок доданої вартості європейської продукції. Проте перші результати ми зможемо побачити лише у 2019—2020 роках.
Прочитати інші з 12 історій
Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проект Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора
