Aa Aa Aa
Aa Aa Aa
Прочитати вголос
Зупинити читання

6688 відтінків недалекоглядності, або Черговий закон «про блокування сайтів»

6688 vidtinkiv nedalekogljadnosti, abo Čergovyj zakon «pro blokuvannja sajtiv»

Український парламент «завис над прірвою»: з одного боку, дуже вже хочеться посилити контроль над соцмережами та сайтами, адже рейтинги провідних партій серед молоді залишаються низькими, а розумний виборець все більше критикує і справедливо вказує на прорахунки, аніж вихваляє. З іншого — увімкнувши механізм блокування без суду, ризикують і тими залишками рейтингів, які ще залишилися. А до виборів — трохи більше півроку
Ukraїnśkyj parlament «zavys nad prirvoju»: z odnogo boku, duže vže hočeťsja posylyty kontroľ nad socmerežamy ta sajtamy, adže rejtyngy providnyh partij sered molodi zalyšajuťsja nyźkymy, a rozumnyj vyboreć vse biľše krytykuje i spravedlyvo vkazuje na prorahunky, aniž vyhvaljaje. Z inšogo — uvimknuvšy mehanizm blokuvannja bez sudu, ryzykujuť i tymy zalyškamy rejtyngiv, jaki šče zalyšylysja. A do vyboriv — trohy biľše pivroku
Čytaty latynkoju

Спеціальні можливості

Прочитати вголос
Зупинити читання
Контрастна версія
  Законопроект №6688, про який ми вже згадували у нашому подкасті, пропонує ввести блокування будь-яких веб-ресурсів на 48 год без дозволу суду. Скільки часу експерти не пояснювали, що цього робити не можна, Комітет з питань національної безпеки та оборони 4 липня 2018-го схвалили і передали до парламентської зали. Депутати рекомендували прийняти закон у першому читанні,а потім повернути на доопрацювання. На голосування у першому читанні втім так не змогли поставити — отже, надія на здоровий ґлузд є. Чи суто українська є звичка забороняти? Ні. Чи наближаємося ми в цих діях до північно-східних сусідів? Так. Чи привід це для паніки? Ні, але це — нагадування, що громадянському суспільству, інноваційному бізнесу та представникам онлайн-медіа розслаблятися дуже рано навіть за 4 роки після повалення диктатури Януковича. Поле битви — рейтинги. Хоча очільнику одного українського силового відомства дуже подобається теза підкоряйся, а потім оскаржуй, у цивілізованому світі — до якого вже 4 роки прагне Україна, запроваджуючи законодавство відповідно до норм та положень ЄС, — немає місця подібним принципам. Навіть найзапекліші прихильники вишивано-рушничкового укрнету усвідомлюють, що рішення Європейського суду з прав людини та Конвенція про права і свободи людини в Україні чинні — а менше ніж за рік до виборів президента ще й підсилюються перебуванням усієї гілки законодавчої та виконавчої влади під збільшувальним склом правозахисних органів та міжнародних інституцій. Читайте також: Як розпізнати фейкові новини та статті У гонитві за збільшенням рейтингу серед ура-патріотичної частини населення завжди є ризик підмінити поняття — і запровадити для певних силових структур практику маски-шоу вже не через податкові та фінансові питання (тим більше, що чинний Прем’єр-міністр зробив силовикам за це суворе а-та-та), а через викриття у фінансуванні чи інформаційній підтримці неправильного сайту. Яким чином визначатимуть без суду, що конкретний сайт шкодить інтересам держави? Коли секретар РНБО в інтернеті публічно цитує Біблію і ставить її на один щабель із Конституцією (де прописано, що Україна — світська держава), чи шкодить він інтересам держави? А якщо так, то чи блокуватимуть — наприклад — Facebook, яким як відомо, користуються не лише запеклі прихильники ікон та рушників, червоної калини та маминої пісні, але й сепаратисти та помічники окупаційних адміністрацій на Сході? Питання, ясна річ, риторичне. Уся ситуація, що розгортається, нагадує горезвісний закон 404, який за часів становлення Януковича намагалися накинути для боротьби з неправильними медіа, компаніями та командами і навіть цілими суспільними рухами в інтернеті. Але як відомо, варто лише прийняти постанову про заборону вдягати каструлі на голову під час мітингів, як до вечора Хрещатиком ходитимуть вже сотні людей у домашніх казанках на потилиці (хто забув — вам на машину часу і прямо в січень 2014 року). Саме тому спроба підкорити інтернет та зачистити інформаційне поле аби не було реваншу чи не було проросійських настроїв виглядає як чергова невдала відмовка тих, хто насправді хоче реставрувати диктатуру — лиш у її пом’якшеному варіанті. Буде вкрай дивним, якщо людина, котра має потім поставити вирішальний підпис на цьому законопроекті, цього не усвідомлює. А битимуть гривнею. Тільки от кого?. Блокування доступу до інформресурсів стане ще одним видом санкцій, кажуть співавтори законопроекту. Проте найцікавіше положення заховане всередині. Виявляється, ппровайдерів телекомунікацій планують зобов’язати за власні гроші закуповувати та встановлювати технічні засоби, необхідні для блокування доступу до інформаційних ресурсів, а також обмеження і припинення надання телекомунікаційних послуг. Читайте також: Свобода слова в епоху інтернету — межі та обмеження Тут нам далеко за прикладом абсурдності цього рішення і ходити не треба: по інший бік поребрика днями почав діяти так званий закон Ярової — на виконання якого досі немає обладнання, бо воно за тамтешніми законами не пройшло сертифікацію. Відчуваєте, як у повітрі пахне мільйонами за тендери на закупівлю? А потім ще мільйонами — за встановлення цього обладнання і за його обслуговування, і податками, і платежами. Частину з яких потім перекладуть на бізнес. Не найкращий варіант для влади перед виборами, рейтинги на яких у неї поки що — якщо вірити різним, навіть часто протилежним — соціологічним прогнозам поки що невисокі. А додаткові витрати бізнесу неминуче обернуться збільшенням цін на послуги — і зростанням тарифів інтернету та мобільного зв’язку. І це на тлі скарг на якість останнього, які навіть прем’єр встиг озвучити минулого місяця. Ну і головна вишенька на торті фантазій захисників України із депатутськими кнопками — Кримінальний кодекс України пропонується доповнити новою статтею, відповідно до якої підставою для блокування інформаційного ресурсу та вилучення з нього інформації за рішенням суду буде поширення через цей ресурс інформації, з використанням якої відбуваються тяжкі і особливо тяжкі злочини. На часі запитати, чи пам’ятає більша частина нардепів, котрі потрапили до парламенту внаслідок подій зими 2014 року, що за тогочасним законодавством та низкою рішень уряду Арбузова учасників Революцій Гідності було визнано небезпечними злочинцями, а поширення закликів у соцмережах за законами 16 січня автоматично означало 3 роки тюрми умовно чи 5 із конфіскацією майна (залежно від рішення суду). Хто буде визначати тяжкість злочину завдяки використанню інформації тепер? Люди з білої будівлі під куполом, які вважають, що потрібно заборонити прояви сексуальної орієнтації на законодавчому рівні — а потім не можуть у телеефірі відповісти на запитання, хто такі гетеросексуали? Чи люди, які ухиляються від сплати податків на основі законних схем виведення компаній в офшори? Де той еталон, що дозволить спецслужбам (навіть не Кіберполіції, а СБУ) миттєво визначати, який сайт треба вимкнути тут і зараз? І чи справді всі члени Комітету та нардепи у залі настільки відсторонені від реалій, що не розуміють, що блокування російських компаній на тлі оборонної війни і блокування будь-яких компаній через забаганки окремих груп — це 2 різних блокування? Привіт із ЄС. Обговорення наших законотворців відбувається на тлі іншої цікавої новини. Європарламент проголосував проти поправок до закону, які могли запровадити цензуру мемів та авторського контенту в інтернеті. Йдеться про ст. 11 та 13 Директиви про авторське право Європейського Союзу. Згідно із ст. 13, яку планували запровадити, онлайн-платформи мали сканувати увесь контент до його публікації та виявляти у ньому порушення авторського права. А ст. 11 вимагала ліцензування посилань на першоджерела новин та запровадження плати за це. Тепер доповнення надіслано на повторний розгляд, і до цього питання європарламентарі повернуться у вересні 2018 року. Здоровий ґлузд у Європі переміг. Кажуть, Україна — це Європа. От і подивимося. Матеріал є авторською точкою зору і може не співпадати з офіційною позицією редакції

Законопроект №6688, про який ми вже згадували у нашому подкасті, пропонує ввести блокування будь-яких веб-ресурсів на 48 год без дозволу суду. Скільки часу експерти не пояснювали, що цього робити не можна, Комітет з питань національної безпеки та оборони 4 липня 2018-го схвалили і передали до парламентської зали. Депутати рекомендували прийняти закон у першому читанні,а потім повернути на доопрацювання. На голосування у першому читанні втім так не змогли поставити — отже, надія на здоровий ґлузд є. Чи суто українська є звичка «забороняти»? Ні. Чи наближаємося ми в цих діях до північно-східних сусідів? Так. Чи привід це для паніки? Ні, але це — нагадування, що громадянському суспільству, інноваційному бізнесу та представникам онлайн-медіа розслаблятися дуже рано навіть за 4 роки після повалення диктатури Януковича.

Поле битви — рейтинги

Хоча очільнику одного українського силового відомства дуже подобається теза «підкоряйся, а потім оскаржуй», у цивілізованому світі — до якого вже 4 роки прагне Україна, запроваджуючи законодавство відповідно до норм та положень ЄС, — немає місця подібним принципам. Навіть найзапекліші прихильники вишивано-рушничкового укрнету усвідомлюють, що рішення Європейського суду з прав людини та Конвенція про права і свободи людини в Україні чинні — а менше ніж за рік до виборів президента ще й підсилюються перебуванням усієї гілки законодавчої та виконавчої влади під збільшувальним склом правозахисних органів та міжнародних інституцій.

Читайте також: Як розпізнати фейкові новини та статті

У гонитві за збільшенням рейтингу серед ура-патріотичної частини населення завжди є ризик підмінити поняття — і запровадити для певних силових структур практику «маски-шоу» вже не через податкові та фінансові питання (тим більше, що чинний Прем’єр-міністр зробив силовикам за це суворе «а-та-та»), а через викриття у фінансуванні чи інформаційній підтримці «неправильного» сайту. Яким чином визначатимуть без суду, що конкретний сайт шкодить інтересам держави? Коли секретар РНБО в інтернеті публічно цитує Біблію і ставить її на один щабель із Конституцією (де прописано, що Україна — світська держава), чи шкодить він інтересам держави? А якщо так, то чи блокуватимуть — наприклад — Facebook, яким як відомо, користуються не лише запеклі прихильники ікон та рушників, червоної калини та маминої пісні, але й сепаратисти та помічники окупаційних адміністрацій на Сході? Питання, ясна річ, риторичне.

Уся ситуація, що розгортається, нагадує горезвісний «закон 404», який за часів становлення Януковича намагалися накинути для боротьби з «неправильними» медіа, компаніями та командами і навіть цілими суспільними рухами в інтернеті. Але як відомо, варто лише прийняти постанову про заборону вдягати каструлі на голову під час мітингів, як до вечора Хрещатиком ходитимуть вже сотні людей у домашніх казанках на потилиці (хто забув — вам на машину часу і прямо в січень 2014 року). Саме тому спроба підкорити інтернет та зачистити інформаційне поле «аби не було реваншу» чи «не було проросійських настроїв» виглядає як чергова невдала відмовка тих, хто насправді хоче реставрувати диктатуру — лиш у її пом’якшеному варіанті. Буде вкрай дивним, якщо людина, котра має потім поставити вирішальний підпис на цьому законопроекті, цього не усвідомлює.

А битимуть гривнею. Тільки от кого?

Блокування доступу до інформресурсів стане ще одним видом санкцій, кажуть співавтори законопроекту. Проте найцікавіше положення заховане всередині. Виявляється, ппровайдерів телекомунікацій планують зобов’язати за власні гроші закуповувати та встановлювати технічні засоби, необхідні для блокування доступу до інформаційних ресурсів, а також обмеження і припинення надання телекомунікаційних послуг.

Читайте також: Свобода слова в епоху інтернету — межі та обмеження

Тут нам далеко за прикладом абсурдності цього рішення і ходити не треба: по інший бік «поребрика» днями почав діяти так званий «закон Ярової» — на виконання якого досі немає обладнання, бо воно за тамтешніми законами не пройшло сертифікацію. Відчуваєте, як у повітрі пахне мільйонами за тендери на закупівлю? А потім ще мільйонами — за встановлення цього обладнання і за його обслуговування, і податками, і платежами. Частину з яких потім перекладуть на бізнес. Не найкращий варіант для влади перед виборами, рейтинги на яких у неї поки що — якщо вірити різним, навіть часто протилежним — соціологічним прогнозам поки що невисокі. А додаткові витрати бізнесу неминуче обернуться збільшенням цін на послуги — і зростанням тарифів інтернету та мобільного зв’язку. І це на тлі скарг на якість останнього, які навіть прем’єр встиг озвучити минулого місяця.

Ну і головна вишенька на торті фантазій «захисників України» із депатутськими кнопками — Кримінальний кодекс України пропонується доповнити новою статтею, відповідно до якої підставою для блокування інформаційного ресурсу та вилучення з нього інформації за рішенням суду буде поширення через цей ресурс інформації, «з використанням якої відбуваються тяжкі і особливо тяжкі злочини». На часі запитати, чи пам’ятає більша частина нардепів, котрі потрапили до парламенту внаслідок подій зими 2014 року, що за тогочасним законодавством та низкою рішень уряду Арбузова учасників Революцій Гідності було визнано «небезпечними злочинцями», а поширення закликів у соцмережах за «законами 16 січня» автоматично означало 3 роки тюрми умовно чи 5 із конфіскацією майна (залежно від рішення суду).

Хто буде визначати «тяжкість злочину завдяки використанню інформації» тепер? Люди з білої будівлі під куполом, які вважають, що потрібно заборонити «прояви сексуальної орієнтації» на законодавчому рівні — а потім не можуть у телеефірі відповісти на запитання, хто такі гетеросексуали? Чи люди, які ухиляються від сплати податків на основі «законних» схем виведення компаній в офшори? Де той «еталон», що дозволить спецслужбам (навіть не Кіберполіції, а СБУ) миттєво визначати, який сайт треба вимкнути тут і зараз? І чи справді всі члени Комітету та нардепи у залі настільки відсторонені від реалій, що не розуміють, що блокування російських компаній на тлі оборонної війни і блокування будь-яких компаній через забаганки окремих груп — це 2 різних блокування?

Привіт із ЄС

Обговорення наших законотворців відбувається на тлі іншої цікавої новини. Європарламент проголосував проти поправок до закону, які могли запровадити цензуру мемів та авторського контенту в інтернеті. Йдеться про ст. 11 та 13 «Директиви про авторське право» Європейського Союзу. Згідно із ст. 13, яку планували запровадити, онлайн-платформи мали сканувати увесь контент до його публікації та виявляти у ньому порушення авторського права. А ст. 11 вимагала ліцензування посилань на першоджерела новин та запровадження плати за це. Тепер доповнення надіслано на повторний розгляд, і до цього питання європарламентарі повернуться у вересні 2018 року. Здоровий ґлузд у Європі переміг. Кажуть, Україна — це Європа. От і подивимося.

Матеріал є авторською точкою зору і може не співпадати з офіційною позицією редакції

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.
Ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: