himars
Гра вийшла ще у 2021, але дістався до неї лише зараз. Трейлер цієї гри я побачив у якийсь підбірці інді ігор, що як раз тоді виходили, і мене дуже вразив незвичний гейм дизайн і лякаюча атмосфера.
“Inscryption – це карткова одіссея, що поєднує в собі роуґ-лайк жанр з побудовою колоди, головоломки в стилі квест-кімнат та різні психологічні штучки у поданні сюжету.”
Поки не почали підпишись на мій телеграм та Youtube, (там ще пусто та я вже в процесі монтажу першого великого відео), усі огляди на сторінці куратора в Steam. Дякую!
Візуал
Графіка тут стилізована під старі ігри епохи 90-х і буде змінюватися в залежності від різних етапів гри. В залежності від етапів гри тут поєднуються 2D та 3D стилі які демонструють еволюцію здобутків у жанрі та багатошаровість як гри, так і задуму автора. Найбільш вдалою вийшла перша частина гри і хата Лєшого. Інші етапи не запам’ятовуються взагалі й створюють візуальну кашу. Спрайти для карт та локацій в принципі доволі прості, хоча це не перша гра Деніеля Малінза, тож в цьому плані гра трішки обманює перші уявлення гравця.
У грі нас зажди чекають
Музика — забігаючи наперед одразу скажу, що це метагра, тобто в ній об’єднали багато різних аспектів з різних жанрів, та навіть реального і віртуального світів. У цьому вона трішки схожа на The Stanley Parable. Коли ми взаємодіємо з грою, такою як вона була задумана, то тут все як завжди — є різні ефекти, є спеціальний звуковий дизайн у босів, атмосферний лоу фай на фоні. Та коли ми не взаємодіємо з грою — усі звуки припиняють існування, або перетворюються на машинну імітацію роботи комплектуючих старого комп’ютеру. Я впевнений що це зроблено, щоб гравці відчули, що зараз вони просто сидять і дивляться в екран. Це дуже прикольний прийом, але мене це чомусь дуже швидко почало дратувати, бо я просто чув навколишні звуки. Я грав удень, тож атмосфера була зруйнована для мене. Я одразу рекомендую грати тільки в навушниках і бажано ввечері чи вночі, бо коли затихнуть звуки ви відчуєте потрібний ефект, який досягав автор.
Інтерфейс — знову ж таки стилізація під старі ігри, спеціально ускладнений через “особливості” подій у самій грі. Через те що вона досить довга, як для такого інді концепту — то чим далі ти прогресуєш — тим більше тобі треба робити рутинних і монотонних речей.
Карти страждають, і ви будете
Піди знайди карти — онови колоду, продай / купи предмети, роби маніпуляції з колодою ітн. За першу половину — ти розбираєшся з усіма механіками й далі ти можеш або досліджувати гру, або просто дограєш, а складний інтерфейс просто тягне час. В моєму випадку тут було скоріше друге, бо дослідження гри все-таки підпорядковується певним лінійним діям, і якщо ти щось не зробив у свій час, то ти втрачаєш частинку цього пазла.
Я не хочу спойлерити, тому усі скріншоти максимально неінформативні
Геймплей
Основа гри це роуґ-лайк картярська гра. Ми граємо проти різних суперників, під час гри та взаємодії зі світом гри поповнюємо колоду і відкриваємо нові механіки. Звучить класно? І так і є, але тільки першу третину гри.
Це найцікавіша частина гри яка дійсно вийшла гарною, але так як ми знаємо що більшість ігрожурів не грають більше ніж 4 годин, то я вважаю, що далі першого справжнього боса ніхто і не заходив. Тому що далі починається нудна і нецікава грінділка карт.
Механіки побудови самої колоди досить прості, тому універсальний він кондішн можна зробити з 3-4 карт і потім комбінувати з тими які дають походу. Це абсолютно знецінює сенс збирання колоди, бо ти можеш майже завжди легко жертвувати свої карти та абілки.
Головне не втратити основу колоди. Це непогано для людей абсолютно незнайомих з цим жанром, але при цьому знецінює всю гру. Я пройшов усю гру майже з дефолтною колодою яку мені дали, з мінімумом модифікацій. Це погано, тому що я навіть не розбирався з деякими іншими механіками – цього просто не треба робити.
Основна ж механіка гри тут сюжет та наратив. Тож кардинальна зміна основної механіки, це не є гуд в моєму розумінні. Тут вже автори грають тобою змушуючи догравати на тих умовах які вони створили. Це обумовлено сюжетом і концептом, та саме ігровий досвід сильно від цього страждає, бо тривалість гри тут середня — приблизно 10-12 годин. З них, ти граєш у те що було в трейлері лише 3.
З одного боку прикольно що гра постійно змінюється, але через відсутність реальних загроз і постійних маніпуляцій босів з картами, тебе просто змушують пограти з ними ще трошки, продовжуючи гру штучно. Тобто для того, щоб не ускладнювати основну гру — автор вибирає скрипти, замість чесно підняти складність боїв. Так — тут багато заскриптованих боїв, в одних бос може просто здатися одразу, в інших же він так і каже, я хочу, щоб ти зараз програв і спробував ще.
Окрім боїв картами тут є невеличкі пазли із серії пройдись на сусідній екран візьми предмет і повернись.
Після основної гри є Кейсі мод в якому треба пограти з різними модифікаціями які гру ускладнюють, і це відкриває нову частину сюжетного контенту, але я просто подивився теорію того що тут взагалі відбулося — і це було набагато цікавіше і продуктивніше.
Що думає гра, про мою негативну рецензію
Концепт
Основна цінність гри й діюча механіка — це сюжет. Тільки заради розуміння що відбувається я таки дограв. Основна концепція — доволі оригінальна. Це мета гра з розбиванням 4-ої стіни та секретами а-ля X-files.
Сюжетно все продумано дуже чітко, я б порівняв те що відбувається у грі з партією в Підземелля та Дракони. Також сама концепція мені нагадала серіал “Дивні Дива” в деяких моментах і це знов таки гуд, бо автор дійсно постарався і детально проробив різні події, навіть при тому що усі вони заскриптовані, щоб відкриватися тільки в певній черзі.
Персонажі — 2 основних персонажі з 4 — топ, їх історія, мотивація все вдалося, навіть трішки поспівчував їм, що їх плани не вдались. З іншого боку ще 2 персонажі абсолютно ніякі, створені більше для масовки та розтягування часу.
Не хочу вдаватись в сюжет, бо його дійсно не хочеться спойлерити, краще насолодиться самим на ютубі.
Завжди вставляю дискети з лісу у комп
Daniel Mullins Games це одна людина яка дуже любить створювати гарні ігрові концепти. Перші дві гри Дена також ламали 4-у стіну, щоб створити мета всесвіт між реальністю і його іграми.
Це такий собі форум в даркнеті де люди за інтересами ведуть бесіди про світову владу, та інші таємниці. Ця гра не є виключенням, а навпаки продовжує розвивати цей метавсесвіт. Чи для всіх він? Можу сказати точно що однозначно не для всіх у широкому розумінні.
Якщо ви фанат секретних матеріалів, знаєте хто такі цикади, чи розшифровуєте різні pizzagates, то ця гра вас не розчарує і вам точно варто в неї зіграти.
Якщо ж ви просто шукаєте картярську гру, чи цікавий досвід, то ви будете розчаровані, бо основна геймплейна механіка тут сюжет і я вам рекомендую подивитися англомовні огляди The Game Theory на те що відбувається у грі. Та пошукати щось цікавіше, наприклад Griftlands чи Slay the Spire.
Це сам автор гри вирішив перевірити нас
Хоча гра мені не сподобалась тим що вона видає себе за абсолютно іншу гру, з точки зору наративу вона не погана. Тож якщо після рев’ю вам все ще цікаво що відбулося в Inscryption, то вам варто у неї зіграти. В іншому разі, ви нічого не втратите.