Андрій Чебанков
Девід Кейдж. Це ім’я навряд чи щось скаже пересічному читачеві. Так само як і Давид де Грутоля, яке є справжнім ім’ям героя сьогоднішнього випуску.
Але Давид ніколи не був пересічною особою. Давид пів життя був професійним музикантом, захопився відеоіграми й самостійно вивчив ази геймдизайну, став чудовим сценаристом та першим розробником відеоігор, який отримав нагороду “Орден Почесного легіону”. Між іншим, найвища нагорода для французів.
Про його Детройт: Бути людиною ви, до речі, майже 100% щось мигцем та й чули. Не дарма ж його кличуть французьким генієм ігрового кіно та ледь не батьком-засновником цього жанру ігрового мистецтва?
Біографічний нарис Девіда Кейджа
Що ж, розпочалося все у 1969 році, коли в французькому сімействі Де Ґруттоля народився малесенький Давид. Сталося це у місті Мюлузе, літнім спекотним днем 9 червня. Саме місто знаходиться на північному сході Франції. Там він, власне, й провів усе своє дитинство.
З раннього дитинства батьки помітили у Давида здібності до музики. Зокрема, з 5 років він почав вивчати гру на піаніно, через що його швиденько оформили на навчання до місцевої філармонії. Але це не типова історія про те, що батьки сказали: “будеш музикантом – і крапка”. Ні, самому Давиду подобалося бриньчати, але в пізнішому віці сподобалося йому ще дещо – відеоігри. В майбутньому він не раз комбінуватиме свої захоплення, але не будемо залазити наперед, тож зараз про інше.
Сидіти на шиї у батьків Давиду перестало подобатися з 14 років. Саме в цьому віці молодий артист розпочав здобувати свої перші кошти, підпрацьовуючи за професією – музикантом. А вже у свої 18 років, щойно ставши повнолітнім, він вирішив підкорити столицю і поїхав шукати щастя до великого Парижу. Йому пощастило, і завдяки своїм навичкам, він отримав посаду у звукозаписувальній компанії.
Вже у 24 роки коштів йому вистачало не тільки на нормальне життя у столиці, а й на власний бізнес. Так, у 1993 році він відкриває студію “Totem Interactive”. Ні, там він ще не створював жодних ігор. Це був чисто музикальний проєкт. Щоправда, саме завдяки цьому він, фактично, й зміг вперше поєднати свої захоплення музикою та іграми. Студія займалася створенням саундтреків. До телевізійної реклами, серіалів, фільмів, мультфільмів та, звичайно ж, до відеоігор. Завдяки цьому проєкту ім’я Давида вперше засвітилося у кількох ігрових титрах.
Вже через 4 роки, після клопітливого дослідження якостей, котрі необхідні геймдизайнеру, здобуття відповідних навичок, з професійного музиканта Давида Де Ґруттоля, народжується Девід Кейдж – легендарний геній ігрового кіно. Студію Quantic Dream він відкрив у 1997 році, коли йому виповнилося 28 років. Власне, з появою студії з’явився і його псевдонім “Девід Кейдж”. Як зазначав сам герой сьогоднішнього випуску, вигаданий він був банально для того, щоб англомовним партнерам було зручніше вести з ним справи.
Творчий шлях Девіда Кейджа
Omicron: The Nomad Soul
На той час команда Quantic Dream нараховувала 6 розробників. Але свій перший проєкт вони відразу розраховували зробити революційним. І, частково, їм це вдалося, завдяки комбінуванню жанрів файтингу, квесту та рольової гри, ще й у відкритому світі.
Omicron: The Nomad Soul – розповідає про поліцейського на ім’я Кайл, котрий веде розслідування загадкових вбивств у місті Омікрон. В грі можна було навіть керувати та бігати містом пішки, за 2 роки до появи справді революційної GTA 3. Дії гравця, до речі, вже тоді мали значення та вплив на розвиток сюжету, але файтингова частина була просто жахливою.
Фактичному провалу цієї “революційної” гри, спонсорування якої, до речі, випало на плечі Eidos Montreal, не допомогла навіть система motion capture, використання якої в ігровій індустрії було майже в новинку. Вона мала зробити бійки реалістичними, але щось пішло трішечки не за планом.
Не допоміг й Девід Боуї, котрий тоді був на піку своєї популярності, та зробив чималу рекламу своїм відвідуванням Е3. До того ж саундтрек був створений за участі Боуї, і він справді був бомбезним.
Провали в ігровій індустрії часто можуть бути першими та останніми для студії-початківця. Але Кейджу пощастило. Гра все ж таки не провалилася у комерції й дозволила починаючому геймдизайнеру проаналізувати свої поспішні дії та виправити їх у подальших проєктах.
До речі, від самого початку своєї кар’єри Девід хотів робити ігри саме для Playstation. Він навіть ходив по видавцях з прототипом такої гри, але йому відмовляли та говорили, що майбутнє за ПК-іграми, а Playstation зовсім скоро відійде у світ не зовсім вдалих ігрових платформ. Кейдж з не надто охочим поглядом все ж таки здався та погодився робити свої перші відеоігри на ПК. Іронічно, що зрештою саме його ігри будуть одними з тих ексклюзивів, які просуватимуть консолі Sony.
Fahrenheit
Але ми відволіклися. Після релізу Омікрону Кейдж для себе вирішив, що необхідно додати відеоіграм кінематографічності та використовувати сучасні технології по максимуму. Саме з цими думками він почав роботу над Fahrenheit, яка стане першою в лінійці ігрового кіно Кейджа
Розповідає нам гра про банківського клерка Лукаса Кейна, який під впливом надприродних сил вбиває відвідувача якоїсь забігайлівки, в туалеті. За розслідування цієї справи беруться Тайлер Майкл та Карла Валенті, які теж будуть героями всієї цієї історії. Котра є ще тим коктейлем з Матриці, масонів, Стівена Кінга та нуару.
Гра була абсолютно новим словом в індустрії, дорослою історією з незвичайним геймплеєм. Але фінансові показники знову були ані провальними, ані успішними.
Heavy Rain
Та й інноваційність Кейджа відлякувала видавців. Доки прототипом наступної гри несподівано не зацікавилася сама Sony… Цікаво, що від початку в розробці існувала ПК-версія Heavy Rain. Її навіть показували на Е3 2006 року, де гра й була, власне, вперше показана публіці. Але доля звела Кейджа з компанією, котрій ще зовсім нещодавно пророчили провал у відеоігровому сегменті.
Розповідає вона про сім’ю Ітана Марса, котрий втратив одного сина під колесами автівки під час сімейної подорожі до торгівельного центру, а іншого викрадає серійний вбивця дітлахів, з прізвиськом “майстер Орігамі”. Знову ж таки, головних героїв у нас аж четверо, від обличчя яких і будемо вести це розслідування.
В перший місяць продажі розкупили понад мільйон копій цієї гри, а в 2013 році стало відомо, що компанія Sony заробила на ній близько 100 мільйонів євро, при загальних затратах у 40 мільйонів. Тож, це стало тим самим першим справжнім успіхом на усіх поприщах для Кейджа.
Критики пісялися від щастя, гравці на PS дражнили ПК-бояр, які не могли тоді в неї погратися. А сам Кейдж й не думав спинятися на досягнутому.
Beyond: Two Souls
Щоправда, трішечки спіткнувся об Beyond: Two Souls. На Е3 2012 року він з тріумфом показував кадри геймплею з відомими голлівудськими зірками – Вільямом Дефо та Елен Пейдж.
А за сюжетом ми переживаємо у рваній історії життя дівчини Джуді Голмс, від самого раннього дитинства, котра живе з невідомою сутністю на ім’я Ейден всередині себе. Ейден є створінням з потойбічного світу, через яке Джуді все життя страждала та мала надприродні здібності.
Навороченості та кіношності у грі було вдосталь, а от з цікавістю Кейдж вперше прогадав повністю… Хоча, сам він це заперечує, мовляв, це все критики та журналюги продажні – вони нічого не зрозуміли в його величному задумі. Але насправді, ні, бо вони праві, гра насправді була затягнутою, рваною та мала проблеми в самій основі розповіді. Тож вона не надто сподобалася гравцям.
Detroit: Become Human
У будь-якому разі, все в тому ж 2012 році вийшла демка “Kara” (Кера), що показувала всі технічно-графічні можливості новітніх технологій захоплення рухів. Демо настільки сподобалася геймерам, що Кейдж, який це демо створив, подумав собі та вирішив написати повну історію про андроїдів. Це все вилилося у відомий зараз Detroit: Become Human. Офіційно анонсували її в 2015 році, а вийшла гра аж в 2018, котрий був зовсім нещодавно. Нещодавно ж, чи не так?…
Дія гри відбувається в американському містечку Детройт, у 2038 році, де давно стало нормою заводити власного роботичного помічника, який буде виконувати за тебе буквально всю роботу. Але, несподівано, штучний інтелект цих залізяк вирішує, що вони живі та не гірші за людство і оголошують, що тепер вони є окремою нацією андроїдів.
Грати нам доведеться за покоївку Керу, котрій з дівчинкою Алісою доведеться втікати до Канади від домашнього насильства. За Маркуса, який є роботом-нянькою для відомого художника, якого підставляє син-наркоман цього художника, після чого він стає лідером повстання андроїдів. Та робота-детектива Конора, що уповноважений розслідувати справи, пов’язані з девіацією андроїдів (тобто, усвідомлення роботом себе живим). Але чи вдастся Конору самому не стати девіантом?
Ще зовсім нещодавно Детройт маячив на всіх шпальтах ігрових видань світу, про нього активно велися обговорення, випускалися ролики на ютубчиках, тож чи варто згадувати, що гра стала тотальним успішним успіхом, а ім’я Кейджа знову засіяло серед зірок індустрії, як і його рахунок в швейцарському банку?
***
Девід Кейдж пройшов цікавий шлях від професійного музиканта (до речі, деякі композиції до саундтреків своїх ігор він пише самостійно), до відомого геймдизайнера, що приніс в ігрову індустрію одну з революційних ідей та про якого не рідко кажуть, що він геній. Його інтерактивне кіно все таке ж цікаве, як в 2005 році, так і в 2023.