<p>Девід Кейдж. Це ім’я навряд чи щось скаже пересічному читачеві. Так само як і Давид де Грутоля, яке є справжнім ім’ям героя сьогоднішнього випуску.

Але Давид ніколи не був пересічною особою. Давид пів життя був професійним музикантом, захопився відеоіграми й самостійно вивчив ази геймдизайну, став чудовим сценаристом та першим розробником відеоігор, який отримав нагороду “Орден Почесного легіону”. Між іншим, найвища нагорода для французів.

https://youtu.be/8veJkvnXDMc

Про його Детройт: Бути людиною ви, до речі, майже 100% щось мигцем та й чули. Не дарма ж його кличуть французьким генієм ігрового кіно та ледь не батьком-засновником цього жанру ігрового мистецтва?
</p><h2><strong>Біографічний нарис Девіда Кейджа</strong></h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/01/63cc27d8138e8_David_Cage_20080927_Festival_du_jeu_video_05-scaled.jpg">

 

Що ж, розпочалося все у 1969 році, коли в французькому сімействі Де Ґруттоля народився малесенький Давид. Сталося це у місті Мюлузе, літнім спекотним днем 9 червня. Саме місто знаходиться на північному сході Франції. Там він, власне, й провів усе своє дитинство.

З раннього дитинства батьки помітили у Давида здібності до музики. Зокрема, з 5 років він почав вивчати гру на піаніно, через що його швиденько оформили на навчання до місцевої філармонії. Але це не типова історія про те, що батьки сказали: “будеш музикантом – і крапка”. Ні, самому Давиду подобалося бриньчати, але в пізнішому віці сподобалося йому ще дещо – відеоігри. В майбутньому він не раз комбінуватиме свої захоплення, але не будемо залазити наперед, тож зараз про інше.

Сидіти на шиї у батьків Давиду перестало подобатися з 14 років. Саме в цьому віці молодий артист розпочав здобувати свої перші кошти, підпрацьовуючи за професією – музикантом. А вже у свої 18 років, щойно ставши повнолітнім, він вирішив підкорити столицю і поїхав шукати щастя до великого Парижу. Йому пощастило, і завдяки своїм навичкам, він отримав посаду у звукозаписувальній компанії.

Вже у 24 роки коштів йому вистачало не тільки на нормальне життя у столиці, а й на власний бізнес. Так, у 1993 році він відкриває студію “Totem Interactive”. Ні, там він ще не створював жодних ігор. Це був чисто музикальний проєкт. Щоправда, саме завдяки цьому він, фактично, й зміг вперше поєднати свої захоплення музикою та іграми. Студія займалася створенням саундтреків. До телевізійної реклами, серіалів, фільмів, мультфільмів та, звичайно ж, до відеоігор. Завдяки цьому проєкту ім’я Давида вперше засвітилося у кількох ігрових титрах.

Вже через 4 роки, після клопітливого дослідження якостей, котрі необхідні геймдизайнеру, здобуття відповідних навичок, з професійного музиканта Давида Де Ґруттоля, народжується Девід Кейдж – легендарний геній ігрового кіно. Студію Quantic Dream він відкрив у 1997 році, коли йому виповнилося 28 років. Власне, з появою студії з’явився і його псевдонім “Девід Кейдж”. Як зазначав сам герой сьогоднішнього випуску, вигаданий він був банально для того, щоб англомовним партнерам було зручніше вести з ним справи.
<h2><strong>Творчий шлях Девіда Кейджа</strong></h2>
<h3>Omicron: The Nomad Soul</h3>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/01/63cc2841096b0_maxresdefault.jpg">

 

На той час команда Quantic Dream нараховувала 6 розробників. Але свій перший проєкт вони відразу розраховували зробити революційним. І, частково, їм це вдалося, завдяки комбінуванню жанрів файтингу, квесту та рольової гри, ще й у відкритому світі.

<strong>Omicron: The Nomad Soul</strong> – розповідає про поліцейського на ім’я Кайл, котрий веде розслідування загадкових вбивств у місті Омікрон. В грі можна було навіть керувати та бігати містом пішки, за 2 роки до появи справді революційної GTA 3. Дії гравця, до речі, вже тоді мали значення та вплив на розвиток сюжету, але файтингова частина була просто жахливою.

Фактичному провалу цієї “революційної” гри, спонсорування якої, до речі, випало на плечі Eidos Montreal, не допомогла навіть система motion capture, використання якої в ігровій індустрії було майже в новинку. Вона мала зробити бійки реалістичними, але щось пішло трішечки не за планом.

Не допоміг й Девід Боуї, котрий тоді був на піку своєї популярності, та зробив чималу рекламу своїм відвідуванням Е3. До того ж саундтрек був створений за участі Боуї, і він справді був бомбезним.

Провали в ігровій індустрії часто можуть бути першими та останніми для студії-початківця. Але Кейджу пощастило. Гра все ж таки не провалилася у комерції й дозволила починаючому геймдизайнеру проаналізувати свої поспішні дії та виправити їх у подальших проєктах.

До речі, від самого початку своєї кар’єри Девід хотів робити ігри саме для Playstation. Він навіть ходив по видавцях з прототипом такої гри, але йому відмовляли та говорили, що майбутнє за ПК-іграми, а Playstation зовсім скоро відійде у світ не зовсім вдалих ігрових платформ. Кейдж з не надто охочим поглядом все ж таки здався та погодився робити свої перші відеоігри на ПК. Іронічно, що зрештою саме його ігри будуть одними з тих ексклюзивів, які просуватимуть консолі Sony.
<h3>Fahrenheit</h3>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/01/63cc2873bae95_ss_b46f6c9308b4a46d526e7fb16f759869b9b9add5.1920x1080.jpg">

 

Але ми відволіклися. Після релізу Омікрону Кейдж для себе вирішив, що необхідно додати відеоіграм кінематографічності та використовувати сучасні технології по максимуму. Саме з цими думками він почав роботу над Fahrenheit, яка стане першою в лінійці ігрового кіно Кейджа

Розповідає нам гра про банківського клерка Лукаса Кейна, який під впливом надприродних сил вбиває відвідувача якоїсь забігайлівки, в туалеті. За розслідування цієї справи беруться Тайлер Майкл та Карла Валенті, які теж будуть героями всієї цієї історії. Котра є ще тим коктейлем з Матриці, масонів, Стівена Кінга та нуару.

Гра була абсолютно новим словом в індустрії, дорослою історією з незвичайним геймплеєм. Але фінансові показники знову були ані провальними, ані успішними.
<h3>Heavy Rain</h3>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/01/63cc28972289a_B5ANYXiNwfTMSLkjWUAq5J-1200-80.jpg">

 

Та й інноваційність Кейджа відлякувала видавців. Доки прототипом наступної гри несподівано не зацікавилася сама Sony… Цікаво, що від початку в розробці існувала ПК-версія Heavy Rain. Її навіть показували на Е3 2006 року, де гра й була, власне, вперше показана публіці. Але доля звела Кейджа з компанією, котрій ще зовсім нещодавно пророчили провал у відеоігровому сегменті.

Розповідає вона про сім’ю Ітана Марса, котрий втратив одного сина під колесами автівки під час сімейної подорожі до торгівельного центру, а іншого викрадає серійний вбивця дітлахів, з прізвиськом “майстер Орігамі”. Знову ж таки, головних героїв у нас аж четверо, від обличчя яких і будемо вести це розслідування.

В перший місяць продажі розкупили понад мільйон копій цієї гри, а в 2013 році стало відомо, що компанія Sony заробила на ній близько 100 мільйонів євро, при загальних затратах у 40 мільйонів. Тож, це стало тим самим першим справжнім успіхом на усіх поприщах для Кейджа.

Критики пісялися від щастя, гравці на PS дражнили ПК-бояр, які не могли тоді в неї погратися. А сам Кейдж й не думав спинятися на досягнутому.
<h3>Beyond: Two Souls</h3>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/01/63cc28d8f236d_Beyond_Two_Soul_screenshot_onpage_1.jpg">

 

Щоправда, трішечки спіткнувся об Beyond: Two Souls. На Е3 2012 року він з тріумфом показував кадри геймплею з відомими голлівудськими зірками – Вільямом Дефо та Елен Пейдж.

А за сюжетом ми переживаємо у рваній історії життя дівчини Джуді Голмс, від самого раннього дитинства, котра живе з невідомою сутністю на ім’я Ейден всередині себе. Ейден є створінням з потойбічного світу, через яке Джуді все життя страждала та мала надприродні здібності.

Навороченості та кіношності у грі було вдосталь, а от з цікавістю Кейдж вперше прогадав повністю… Хоча, сам він це заперечує, мовляв, це все критики та журналюги продажні – вони нічого не зрозуміли в його величному задумі. Але насправді, ні, бо вони праві, гра насправді була затягнутою, рваною та мала проблеми в самій основі розповіді. Тож вона не надто сподобалася гравцям.
<h3>Detroit: Become Human</h3>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/01/63cc2904a84d3_Diesel_productv2_detroit-become-human_home_DETROIT_BECOME_HUMAN_PC_SCREENSHOT_9-1920x1080-dd4f4e6c26721a91e62ad81cf6bbc1f9102c9f9a.jpg">

 

У будь-якому разі, все в тому ж 2012 році вийшла демка “Kara” (Кера), що показувала всі технічно-графічні можливості новітніх технологій захоплення рухів. Демо настільки сподобалася геймерам, що Кейдж, який це демо створив, подумав собі та вирішив написати повну історію про андроїдів. Це все вилилося у відомий зараз Detroit: Become Human. Офіційно анонсували її в 2015 році, а вийшла гра аж в 2018, котрий був зовсім нещодавно. Нещодавно ж, чи не так?...

Дія гри відбувається в американському містечку Детройт, у 2038 році, де давно стало нормою заводити власного роботичного помічника, який буде виконувати за тебе буквально всю роботу. Але, несподівано, штучний інтелект цих залізяк вирішує, що вони живі та не гірші за людство і оголошують, що тепер вони є окремою нацією андроїдів.

Грати нам доведеться за покоївку Керу, котрій з дівчинкою Алісою доведеться втікати до Канади від домашнього насильства. За Маркуса, який є роботом-нянькою для відомого художника, якого підставляє син-наркоман цього художника, після чого він стає лідером повстання андроїдів. Та робота-детектива Конора, що уповноважений розслідувати справи, пов’язані з девіацією андроїдів (тобто, усвідомлення роботом себе живим). Але чи вдастся Конору самому не стати девіантом?

Ще зовсім нещодавно Детройт маячив на всіх шпальтах ігрових видань світу, про нього активно велися обговорення, випускалися ролики на ютубчиках, тож чи варто згадувати, що гра стала тотальним успішним успіхом, а ім’я Кейджа знову засіяло серед зірок індустрії, як і його рахунок в швейцарському банку?
<h2><strong>***</strong></h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/01/63cc2932caeb9_MR1pbsS3XmP3vykdtclZCQ.jpeg">

 

Девід Кейдж пройшов цікавий шлях від професійного музиканта (до речі, деякі композиції до саундтреків своїх ігор він пише самостійно), до відомого геймдизайнера, що приніс в ігрову індустрію одну з революційних ідей та про якого не рідко кажуть, що він геній. Його інтерактивне кіно все таке ж цікаве, як в 2005 році, так і в 2023.

<p>Девід Кейдж. Це ім’я навряд чи щось скаже пересічному читачеві. Так само як і Давид де Грутоля, яке є справжнім ім’ям героя сьогоднішнього випуску.</p><p>Але Давид ніколи не був пересічною особою. Давид пів життя був професійним музикантом, захопився відеоіграми й самостійно вивчив ази геймдизайну, став чудовим сценаристом та першим розробником відеоігор, який отримав нагороду “Орден Почесного легіону”. Між іншим, найвища нагорода для французів.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/8veJkvnXDMc"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Про його Детройт: Бути людиною ви, до речі, майже 100% щось мигцем та й чули. Не дарма ж його кличуть французьким генієм ігрового кіно та ледь не батьком-засновником цього жанру ігрового мистецтва?</p><h2><strong>Біографічний нарис Девіда Кейджа</strong></h2><p><img src="/wp-content/uploads/2023/01/63cc27d8138e8_David_Cage_20080927_Festival_du_jeu_video_05-scaled.jpg"></p><p> </p><p>Що ж, розпочалося все у 1969 році, коли в французькому сімействі Де Ґруттоля народився малесенький Давид. Сталося це у місті Мюлузе, літнім спекотним днем 9 червня. Саме місто знаходиться на північному сході Франції. Там він, власне, й провів усе своє дитинство.</p><p>З раннього дитинства батьки помітили у Давида здібності до музики. Зокрема, з 5 років він почав вивчати гру на піаніно, через що його швиденько оформили на навчання до місцевої філармонії. Але це не типова історія про те, що батьки сказали: “будеш музикантом – і крапка”. Ні, самому Давиду подобалося бриньчати, але в пізнішому віці сподобалося йому ще дещо – відеоігри. В майбутньому він не раз комбінуватиме свої захоплення, але не будемо залазити наперед, тож зараз про інше.</p><p>Сидіти на шиї у батьків Давиду перестало подобатися з 14 років. Саме в цьому віці молодий артист розпочав здобувати свої перші кошти, підпрацьовуючи за професією – музикантом. А вже у свої 18 років, щойно ставши повнолітнім, він вирішив підкорити столицю і поїхав шукати щастя до великого Парижу. Йому пощастило, і завдяки своїм навичкам, він отримав посаду у звукозаписувальній компанії.</p><p>Вже у 24 роки коштів йому вистачало не тільки на нормальне життя у столиці, а й на власний бізнес. Так, у 1993 році він відкриває студію “Totem Interactive”. Ні, там він ще не створював жодних ігор. Це був чисто музикальний проєкт. Щоправда, саме завдяки цьому він, фактично, й зміг вперше поєднати свої захоплення музикою та іграми. Студія займалася створенням саундтреків. До телевізійної реклами, серіалів, фільмів, мультфільмів та, звичайно ж, до відеоігор. Завдяки цьому проєкту ім’я Давида вперше засвітилося у кількох ігрових титрах.</p><p>Вже через 4 роки, після клопітливого дослідження якостей, котрі необхідні геймдизайнеру, здобуття відповідних навичок, з професійного музиканта Давида Де Ґруттоля, народжується Девід Кейдж – легендарний геній ігрового кіно. Студію Quantic Dream він відкрив у 1997 році, коли йому виповнилося 28 років. Власне, з появою студії з’явився і його псевдонім “Девід Кейдж”. Як зазначав сам герой сьогоднішнього випуску, вигаданий він був банально для того, щоб англомовним партнерам було зручніше вести з ним справи.</p><h2><strong>Творчий шлях Девіда Кейджа</strong></h2><h3>Omicron: The Nomad Soul</h3><p><img src="/wp-content/uploads/2023/01/63cc2841096b0_maxresdefault.jpg"></p><p> </p><p>На той час команда Quantic Dream нараховувала 6 розробників. Але свій перший проєкт вони відразу розраховували зробити революційним. І, частково, їм це вдалося, завдяки комбінуванню жанрів файтингу, квесту та рольової гри, ще й у відкритому світі.</p><p><strong>Omicron: The Nomad Soul</strong> – розповідає про поліцейського на ім’я Кайл, котрий веде розслідування загадкових вбивств у місті Омікрон. В грі можна було навіть керувати та бігати містом пішки, за 2 роки до появи справді революційної GTA 3. Дії гравця, до речі, вже тоді мали значення та вплив на розвиток сюжету, але файтингова частина була просто жахливою.</p><p>Фактичному провалу цієї “революційної” гри, спонсорування якої, до речі, випало на плечі Eidos Montreal, не допомогла навіть система motion capture, використання якої в ігровій індустрії було майже в новинку. Вона мала зробити бійки реалістичними, але щось пішло трішечки не за планом.</p><p>Не допоміг й Девід Боуї, котрий тоді був на піку своєї популярності, та зробив чималу рекламу своїм відвідуванням Е3. До того ж саундтрек був створений за участі Боуї, і він справді був бомбезним.</p><p>Провали в ігровій індустрії часто можуть бути першими та останніми для студії-початківця. Але Кейджу пощастило. Гра все ж таки не провалилася у комерції й дозволила починаючому геймдизайнеру проаналізувати свої поспішні дії та виправити їх у подальших проєктах.</p><p>До речі, від самого початку своєї кар’єри Девід хотів робити ігри саме для Playstation. Він навіть ходив по видавцях з прототипом такої гри, але йому відмовляли та говорили, що майбутнє за ПК-іграми, а Playstation зовсім скоро відійде у світ не зовсім вдалих ігрових платформ. Кейдж з не надто охочим поглядом все ж таки здався та погодився робити свої перші відеоігри на ПК. Іронічно, що зрештою саме його ігри будуть одними з тих ексклюзивів, які просуватимуть консолі Sony.</p><h3>Fahrenheit</h3><p><img src="/wp-content/uploads/2023/01/63cc2873bae95_ss_b46f6c9308b4a46d526e7fb16f759869b9b9add5.1920x1080.jpg"></p><p> </p><p>Але ми відволіклися. Після релізу Омікрону Кейдж для себе вирішив, що необхідно додати відеоіграм кінематографічності та використовувати сучасні технології по максимуму. Саме з цими думками він почав роботу над Fahrenheit, яка стане першою в лінійці ігрового кіно Кейджа</p><p>Розповідає нам гра про банківського клерка Лукаса Кейна, який під впливом надприродних сил вбиває відвідувача якоїсь забігайлівки, в туалеті. За розслідування цієї справи беруться Тайлер Майкл та Карла Валенті, які теж будуть героями всієї цієї історії. Котра є ще тим коктейлем з Матриці, масонів, Стівена Кінга та нуару.</p><p>Гра була абсолютно новим словом в індустрії, дорослою історією з незвичайним геймплеєм. Але фінансові показники знову були ані провальними, ані успішними.</p><h3>Heavy Rain</h3><p><img src="/wp-content/uploads/2023/01/63cc28972289a_B5ANYXiNwfTMSLkjWUAq5J-1200-80.jpg"></p><p> </p><p>Та й інноваційність Кейджа відлякувала видавців. Доки прототипом наступної гри несподівано не зацікавилася сама Sony… Цікаво, що від початку в розробці існувала ПК-версія Heavy Rain. Її навіть показували на Е3 2006 року, де гра й була, власне, вперше показана публіці. Але доля звела Кейджа з компанією, котрій ще зовсім нещодавно пророчили провал у відеоігровому сегменті.</p><p>Розповідає вона про сім’ю Ітана Марса, котрий втратив одного сина під колесами автівки під час сімейної подорожі до торгівельного центру, а іншого викрадає серійний вбивця дітлахів, з прізвиськом “майстер Орігамі”. Знову ж таки, головних героїв у нас аж четверо, від обличчя яких і будемо вести це розслідування.</p><p>В перший місяць продажі розкупили понад мільйон копій цієї гри, а в 2013 році стало відомо, що компанія Sony заробила на ній близько 100 мільйонів євро, при загальних затратах у 40 мільйонів. Тож, це стало тим самим першим справжнім успіхом на усіх поприщах для Кейджа.</p><p>Критики пісялися від щастя, гравці на PS дражнили ПК-бояр, які не могли тоді в неї погратися. А сам Кейдж й не думав спинятися на досягнутому.</p><h3>Beyond: Two Souls</h3><p><img src="/wp-content/uploads/2023/01/63cc28d8f236d_Beyond_Two_Soul_screenshot_onpage_1.jpg"></p><p> </p><p>Щоправда, трішечки спіткнувся об Beyond: Two Souls. На Е3 2012 року він з тріумфом показував кадри геймплею з відомими голлівудськими зірками – Вільямом Дефо та Елен Пейдж.</p><p>А за сюжетом ми переживаємо у рваній історії життя дівчини Джуді Голмс, від самого раннього дитинства, котра живе з невідомою сутністю на ім’я Ейден всередині себе. Ейден є створінням з потойбічного світу, через яке Джуді все життя страждала та мала надприродні здібності.</p><p>Навороченості та кіношності у грі було вдосталь, а от з цікавістю Кейдж вперше прогадав повністю… Хоча, сам він це заперечує, мовляв, це все критики та журналюги продажні – вони нічого не зрозуміли в його величному задумі. Але насправді, ні, бо вони праві, гра насправді була затягнутою, рваною та мала проблеми в самій основі розповіді. Тож вона не надто сподобалася гравцям.</p><h3>Detroit: Become Human</h3><p><img src="/wp-content/uploads/2023/01/63cc2904a84d3_Diesel_productv2_detroit-become-human_home_DETROIT_BECOME_HUMAN_PC_SCREENSHOT_9-1920x1080-dd4f4e6c26721a91e62ad81cf6bbc1f9102c9f9a.jpg"></p><p> </p><p>У будь-якому разі, все в тому ж 2012 році вийшла демка “Kara” (Кера), що показувала всі технічно-графічні можливості новітніх технологій захоплення рухів. Демо настільки сподобалася геймерам, що Кейдж, який це демо створив, подумав собі та вирішив написати повну історію про андроїдів. Це все вилилося у відомий зараз Detroit: Become Human. Офіційно анонсували її в 2015 році, а вийшла гра аж в 2018, котрий був зовсім нещодавно. Нещодавно ж, чи не так?&#8230;</p><p>Дія гри відбувається в американському містечку Детройт, у 2038 році, де давно стало нормою заводити власного роботичного помічника, який буде виконувати за тебе буквально всю роботу. Але, несподівано, штучний інтелект цих залізяк вирішує, що вони живі та не гірші за людство і оголошують, що тепер вони є окремою нацією андроїдів.</p><p>Грати нам доведеться за покоївку Керу, котрій з дівчинкою Алісою доведеться втікати до Канади від домашнього насильства. За Маркуса, який є роботом-нянькою для відомого художника, якого підставляє син-наркоман цього художника, після чого він стає лідером повстання андроїдів. Та робота-детектива Конора, що уповноважений розслідувати справи, пов’язані з девіацією андроїдів (тобто, усвідомлення роботом себе живим). Але чи вдастся Конору самому не стати девіантом?</p><p>Ще зовсім нещодавно Детройт маячив на всіх шпальтах ігрових видань світу, про нього активно велися обговорення, випускалися ролики на ютубчиках, тож чи варто згадувати, що гра стала тотальним успішним успіхом, а ім’я Кейджа знову засіяло серед зірок індустрії, як і його рахунок в швейцарському банку?</p><h2><strong>***</strong></h2><p><img src="/wp-content/uploads/2023/01/63cc2932caeb9_MR1pbsS3XmP3vykdtclZCQ.jpeg"></p><p> </p><p>Девід Кейдж пройшов цікавий шлях від професійного музиканта (до речі, деякі композиції до саундтреків своїх ігор він пише самостійно), до відомого геймдизайнера, що приніс в ігрову індустрію одну з революційних ідей та про якого не рідко кажуть, що він геній. Його інтерактивне кіно все таке ж цікаве, як в 2005 році, так і в 2023.</p>

u0414u0435u0432u0456u0434 u041au0435u0439u0434u0436: u043fu0440u043e Quantic Dream, u0431u0430u0442u044cu043au0430 u0456u0433u0440u043eu0432u043eu0433u043e u043au0456u043du043e u0442u0430 u0439u043eu0433u043e u0456u0433u0440u0438

Розвіюємо міфи про те, що геймінг — це дитяча забавка. У рубриці ви прочитаєте огляди на ігри, знайдете гру на вечір у підбірках, дізнаєтеся цікаві факти про ігрову індустрію та зрозумієте, чому ігри заробляють більше за кіноіндустрію.

Ви можете стати спонсором цієї рубрики. Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a>.

Ігри

Професійний музикант, геній та батько ігрового кіно — хто такий Девід Кейдж і як його ігри вплинули на ігрову індустрію?

Девід Кейдж. Це ім’я навряд чи щось скаже пересічному читачеві. Так само як і Давид де Грутоля, яке є справжнім ім’ям героя сьогоднішнього випуску.

Але Давид ніколи не був пересічною особою. Давид пів життя був професійним музикантом, захопився відеоіграми й самостійно вивчив ази геймдизайну, став чудовим сценаристом та першим розробником відеоігор, який отримав нагороду “Орден Почесного легіону”. Між іншим, найвища нагорода для французів.

https://youtu.be/8veJkvnXDMc

Про його Детройт: Бути людиною ви, до речі, майже 100% щось мигцем та й чули. Не дарма ж його кличуть французьким генієм ігрового кіно та ледь не батьком-засновником цього жанру ігрового мистецтва?
<h2><strong>Біографічний нарис Девіда Кейджа</strong></h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/01/63cc27d8138e8_David_Cage_20080927_Festival_du_jeu_video_05-scaled.jpg" />

&nbsp;

Що ж, розпочалося все у 1969 році, коли в французькому сімействі Де Ґруттоля народився малесенький Давид. Сталося це у місті Мюлузе, літнім спекотним днем 9 червня. Саме місто знаходиться на північному сході Франції. Там він, власне, й провів усе своє дитинство.

З раннього дитинства батьки помітили у Давида здібності до музики. Зокрема, з 5 років він почав вивчати гру на піаніно, через що його швиденько оформили на навчання до місцевої філармонії. Але це не типова історія про те, що батьки сказали: “будеш музикантом – і крапка”. Ні, самому Давиду подобалося бриньчати, але в пізнішому віці сподобалося йому ще дещо – відеоігри. В майбутньому він не раз комбінуватиме свої захоплення, але не будемо залазити наперед, тож зараз про інше.

Сидіти на шиї у батьків Давиду перестало подобатися з 14 років. Саме в цьому віці молодий артист розпочав здобувати свої перші кошти, підпрацьовуючи за професією – музикантом. А вже у свої 18 років, щойно ставши повнолітнім, він вирішив підкорити столицю і поїхав шукати щастя до великого Парижу. Йому пощастило, і завдяки своїм навичкам, він отримав посаду у звукозаписувальній компанії.

Вже у 24 роки коштів йому вистачало не тільки на нормальне життя у столиці, а й на власний бізнес. Так, у 1993 році він відкриває студію “Totem Interactive”. Ні, там він ще не створював жодних ігор. Це був чисто музикальний проєкт. Щоправда, саме завдяки цьому він, фактично, й зміг вперше поєднати свої захоплення музикою та іграми. Студія займалася створенням саундтреків. До телевізійної реклами, серіалів, фільмів, мультфільмів та, звичайно ж, до відеоігор. Завдяки цьому проєкту ім’я Давида вперше засвітилося у кількох ігрових титрах.

Вже через 4 роки, після клопітливого дослідження якостей, котрі необхідні геймдизайнеру, здобуття відповідних навичок, з професійного музиканта Давида Де Ґруттоля, народжується Девід Кейдж – легендарний геній ігрового кіно. Студію Quantic Dream він відкрив у 1997 році, коли йому виповнилося 28 років. Власне, з появою студії з’явився і його псевдонім “Девід Кейдж”. Як зазначав сам герой сьогоднішнього випуску, вигаданий він був банально для того, щоб англомовним партнерам було зручніше вести з ним справи.
<h2><strong>Творчий шлях Девіда Кейджа</strong></h2>
<h3>Omicron: The Nomad Soul</h3>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/01/63cc2841096b0_maxresdefault.jpg" />

&nbsp;

На той час команда Quantic Dream нараховувала 6 розробників. Але свій перший проєкт вони відразу розраховували зробити революційним. І, частково, їм це вдалося, завдяки комбінуванню жанрів файтингу, квесту та рольової гри, ще й у відкритому світі.

<strong>Omicron: The Nomad Soul</strong> – розповідає про поліцейського на ім’я Кайл, котрий веде розслідування загадкових вбивств у місті Омікрон. В грі можна було навіть керувати та бігати містом пішки, за 2 роки до появи справді революційної GTA 3. Дії гравця, до речі, вже тоді мали значення та вплив на розвиток сюжету, але файтингова частина була просто жахливою.

Фактичному провалу цієї “революційної” гри, спонсорування якої, до речі, випало на плечі Eidos Montreal, не допомогла навіть система motion capture, використання якої в ігровій індустрії було майже в новинку. Вона мала зробити бійки реалістичними, але щось пішло трішечки не за планом.

Не допоміг й Девід Боуї, котрий тоді був на піку своєї популярності, та зробив чималу рекламу своїм відвідуванням Е3. До того ж саундтрек був створений за участі Боуї, і він справді був бомбезним.

Провали в ігровій індустрії часто можуть бути першими та останніми для студії-початківця. Але Кейджу пощастило. Гра все ж таки не провалилася у комерції й дозволила починаючому геймдизайнеру проаналізувати свої поспішні дії та виправити їх у подальших проєктах.

До речі, від самого початку своєї кар’єри Девід хотів робити ігри саме для Playstation. Він навіть ходив по видавцях з прототипом такої гри, але йому відмовляли та говорили, що майбутнє за ПК-іграми, а Playstation зовсім скоро відійде у світ не зовсім вдалих ігрових платформ. Кейдж з не надто охочим поглядом все ж таки здався та погодився робити свої перші відеоігри на ПК. Іронічно, що зрештою саме його ігри будуть одними з тих ексклюзивів, які просуватимуть консолі Sony.
<h3>Fahrenheit</h3>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/01/63cc2873bae95_ss_b46f6c9308b4a46d526e7fb16f759869b9b9add5.1920x1080.jpg" />

&nbsp;

Але ми відволіклися. Після релізу Омікрону Кейдж для себе вирішив, що необхідно додати відеоіграм кінематографічності та використовувати сучасні технології по максимуму. Саме з цими думками він почав роботу над Fahrenheit, яка стане першою в лінійці ігрового кіно Кейджа

Розповідає нам гра про банківського клерка Лукаса Кейна, який під впливом надприродних сил вбиває відвідувача якоїсь забігайлівки, в туалеті. За розслідування цієї справи беруться Тайлер Майкл та Карла Валенті, які теж будуть героями всієї цієї історії. Котра є ще тим коктейлем з Матриці, масонів, Стівена Кінга та нуару.

Гра була абсолютно новим словом в індустрії, дорослою історією з незвичайним геймплеєм. Але фінансові показники знову були ані провальними, ані успішними.
<h3>Heavy Rain</h3>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/01/63cc28972289a_B5ANYXiNwfTMSLkjWUAq5J-1200-80.jpg" />

&nbsp;

Та й інноваційність Кейджа відлякувала видавців. Доки прототипом наступної гри несподівано не зацікавилася сама Sony… Цікаво, що від початку в розробці існувала ПК-версія Heavy Rain. Її навіть показували на Е3 2006 року, де гра й була, власне, вперше показана публіці. Але доля звела Кейджа з компанією, котрій ще зовсім нещодавно пророчили провал у відеоігровому сегменті.

Розповідає вона про сім’ю Ітана Марса, котрий втратив одного сина під колесами автівки під час сімейної подорожі до торгівельного центру, а іншого викрадає серійний вбивця дітлахів, з прізвиськом “майстер Орігамі”. Знову ж таки, головних героїв у нас аж четверо, від обличчя яких і будемо вести це розслідування.

В перший місяць продажі розкупили понад мільйон копій цієї гри, а в 2013 році стало відомо, що компанія Sony заробила на ній близько 100 мільйонів євро, при загальних затратах у 40 мільйонів. Тож, це стало тим самим першим справжнім успіхом на усіх поприщах для Кейджа.

Критики пісялися від щастя, гравці на PS дражнили ПК-бояр, які не могли тоді в неї погратися. А сам Кейдж й не думав спинятися на досягнутому.
<h3>Beyond: Two Souls</h3>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/01/63cc28d8f236d_Beyond_Two_Soul_screenshot_onpage_1.jpg" />

&nbsp;

Щоправда, трішечки спіткнувся об Beyond: Two Souls. На Е3 2012 року він з тріумфом показував кадри геймплею з відомими голлівудськими зірками – Вільямом Дефо та Елен Пейдж.

А за сюжетом ми переживаємо у рваній історії життя дівчини Джуді Голмс, від самого раннього дитинства, котра живе з невідомою сутністю на ім’я Ейден всередині себе. Ейден є створінням з потойбічного світу, через яке Джуді все життя страждала та мала надприродні здібності.

Навороченості та кіношності у грі було вдосталь, а от з цікавістю Кейдж вперше прогадав повністю… Хоча, сам він це заперечує, мовляв, це все критики та журналюги продажні – вони нічого не зрозуміли в його величному задумі. Але насправді, ні, бо вони праві, гра насправді була затягнутою, рваною та мала проблеми в самій основі розповіді. Тож вона не надто сподобалася гравцям.
<h3>Detroit: Become Human</h3>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/01/63cc2904a84d3_Diesel_productv2_detroit-become-human_home_DETROIT_BECOME_HUMAN_PC_SCREENSHOT_9-1920x1080-dd4f4e6c26721a91e62ad81cf6bbc1f9102c9f9a.jpg" />

&nbsp;

У будь-якому разі, все в тому ж 2012 році вийшла демка “Kara” (Кера), що показувала всі технічно-графічні можливості новітніх технологій захоплення рухів. Демо настільки сподобалася геймерам, що Кейдж, який це демо створив, подумав собі та вирішив написати повну історію про андроїдів. Це все вилилося у відомий зараз Detroit: Become Human. Офіційно анонсували її в 2015 році, а вийшла гра аж в 2018, котрий був зовсім нещодавно. Нещодавно ж, чи не так?...

Дія гри відбувається в американському містечку Детройт, у 2038 році, де давно стало нормою заводити власного роботичного помічника, який буде виконувати за тебе буквально всю роботу. Але, несподівано, штучний інтелект цих залізяк вирішує, що вони живі та не гірші за людство і оголошують, що тепер вони є окремою нацією андроїдів.

Грати нам доведеться за покоївку Керу, котрій з дівчинкою Алісою доведеться втікати до Канади від домашнього насильства. За Маркуса, який є роботом-нянькою для відомого художника, якого підставляє син-наркоман цього художника, після чого він стає лідером повстання андроїдів. Та робота-детектива Конора, що уповноважений розслідувати справи, пов’язані з девіацією андроїдів (тобто, усвідомлення роботом себе живим). Але чи вдастся Конору самому не стати девіантом?

Ще зовсім нещодавно Детройт маячив на всіх шпальтах ігрових видань світу, про нього активно велися обговорення, випускалися ролики на ютубчиках, тож чи варто згадувати, що гра стала тотальним успішним успіхом, а ім’я Кейджа знову засіяло серед зірок індустрії, як і його рахунок в швейцарському банку?
<h2><strong>***</strong></h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/01/63cc2932caeb9_MR1pbsS3XmP3vykdtclZCQ.jpeg" />

&nbsp;

Девід Кейдж пройшов цікавий шлях від професійного музиканта (до речі, деякі композиції до саундтреків своїх ігор він пише самостійно), до відомого геймдизайнера, що приніс в ігрову індустрію одну з революційних ідей та про якого не рідко кажуть, що він геній. Його інтерактивне кіно все таке ж цікаве, як в 2005 році, так і в 2023.

<p>Девід Кейдж. Це ім’я навряд чи щось скаже пересічному читачеві. Так само як і Давид де Грутоля, яке є справжнім ім’ям героя сьогоднішнього випуску.</p><p>Але Давид ніколи не був пересічною особою. Давид пів життя був професійним музикантом, захопився відеоіграми й самостійно вивчив ази геймдизайну, став чудовим сценаристом та першим розробником відеоігор, який отримав нагороду “Орден Почесного легіону”. Між іншим, найвища нагорода для французів.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/8veJkvnXDMc"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Про його Детройт: Бути людиною ви, до речі, майже 100% щось мигцем та й чули. Не дарма ж його кличуть французьким генієм ігрового кіно та ледь не батьком-засновником цього жанру ігрового мистецтва?</p><h2><strong>Біографічний нарис Девіда Кейджа</strong></h2><p><img src="/wp-content/uploads/2023/01/63cc27d8138e8_David_Cage_20080927_Festival_du_jeu_video_05-scaled.jpg" /></p><p>&nbsp;</p><p>Що ж, розпочалося все у 1969 році, коли в французькому сімействі Де Ґруттоля народився малесенький Давид. Сталося це у місті Мюлузе, літнім спекотним днем 9 червня. Саме місто знаходиться на північному сході Франції. Там він, власне, й провів усе своє дитинство.</p><p>З раннього дитинства батьки помітили у Давида здібності до музики. Зокрема, з 5 років він почав вивчати гру на піаніно, через що його швиденько оформили на навчання до місцевої філармонії. Але це не типова історія про те, що батьки сказали: “будеш музикантом – і крапка”. Ні, самому Давиду подобалося бриньчати, але в пізнішому віці сподобалося йому ще дещо – відеоігри. В майбутньому він не раз комбінуватиме свої захоплення, але не будемо залазити наперед, тож зараз про інше.</p><p>Сидіти на шиї у батьків Давиду перестало подобатися з 14 років. Саме в цьому віці молодий артист розпочав здобувати свої перші кошти, підпрацьовуючи за професією – музикантом. А вже у свої 18 років, щойно ставши повнолітнім, він вирішив підкорити столицю і поїхав шукати щастя до великого Парижу. Йому пощастило, і завдяки своїм навичкам, він отримав посаду у звукозаписувальній компанії.</p><p>Вже у 24 роки коштів йому вистачало не тільки на нормальне життя у столиці, а й на власний бізнес. Так, у 1993 році він відкриває студію “Totem Interactive”. Ні, там він ще не створював жодних ігор. Це був чисто музикальний проєкт. Щоправда, саме завдяки цьому він, фактично, й зміг вперше поєднати свої захоплення музикою та іграми. Студія займалася створенням саундтреків. До телевізійної реклами, серіалів, фільмів, мультфільмів та, звичайно ж, до відеоігор. Завдяки цьому проєкту ім’я Давида вперше засвітилося у кількох ігрових титрах.</p><p>Вже через 4 роки, після клопітливого дослідження якостей, котрі необхідні геймдизайнеру, здобуття відповідних навичок, з професійного музиканта Давида Де Ґруттоля, народжується Девід Кейдж – легендарний геній ігрового кіно. Студію Quantic Dream він відкрив у 1997 році, коли йому виповнилося 28 років. Власне, з появою студії з’явився і його псевдонім “Девід Кейдж”. Як зазначав сам герой сьогоднішнього випуску, вигаданий він був банально для того, щоб англомовним партнерам було зручніше вести з ним справи.</p><h2><strong>Творчий шлях Девіда Кейджа</strong></h2><h3>Omicron: The Nomad Soul</h3><p><img src="/wp-content/uploads/2023/01/63cc2841096b0_maxresdefault.jpg" /></p><p>&nbsp;</p><p>На той час команда Quantic Dream нараховувала 6 розробників. Але свій перший проєкт вони відразу розраховували зробити революційним. І, частково, їм це вдалося, завдяки комбінуванню жанрів файтингу, квесту та рольової гри, ще й у відкритому світі.</p><p><strong>Omicron: The Nomad Soul</strong> – розповідає про поліцейського на ім’я Кайл, котрий веде розслідування загадкових вбивств у місті Омікрон. В грі можна було навіть керувати та бігати містом пішки, за 2 роки до появи справді революційної GTA 3. Дії гравця, до речі, вже тоді мали значення та вплив на розвиток сюжету, але файтингова частина була просто жахливою.</p><p>Фактичному провалу цієї “революційної” гри, спонсорування якої, до речі, випало на плечі Eidos Montreal, не допомогла навіть система motion capture, використання якої в ігровій індустрії було майже в новинку. Вона мала зробити бійки реалістичними, але щось пішло трішечки не за планом.</p><p>Не допоміг й Девід Боуї, котрий тоді був на піку своєї популярності, та зробив чималу рекламу своїм відвідуванням Е3. До того ж саундтрек був створений за участі Боуї, і він справді був бомбезним.</p><p>Провали в ігровій індустрії часто можуть бути першими та останніми для студії-початківця. Але Кейджу пощастило. Гра все ж таки не провалилася у комерції й дозволила починаючому геймдизайнеру проаналізувати свої поспішні дії та виправити їх у подальших проєктах.</p><p>До речі, від самого початку своєї кар’єри Девід хотів робити ігри саме для Playstation. Він навіть ходив по видавцях з прототипом такої гри, але йому відмовляли та говорили, що майбутнє за ПК-іграми, а Playstation зовсім скоро відійде у світ не зовсім вдалих ігрових платформ. Кейдж з не надто охочим поглядом все ж таки здався та погодився робити свої перші відеоігри на ПК. Іронічно, що зрештою саме його ігри будуть одними з тих ексклюзивів, які просуватимуть консолі Sony.</p><h3>Fahrenheit</h3><p><img src="/wp-content/uploads/2023/01/63cc2873bae95_ss_b46f6c9308b4a46d526e7fb16f759869b9b9add5.1920x1080.jpg" /></p><p>&nbsp;</p><p>Але ми відволіклися. Після релізу Омікрону Кейдж для себе вирішив, що необхідно додати відеоіграм кінематографічності та використовувати сучасні технології по максимуму. Саме з цими думками він почав роботу над Fahrenheit, яка стане першою в лінійці ігрового кіно Кейджа</p><p>Розповідає нам гра про банківського клерка Лукаса Кейна, який під впливом надприродних сил вбиває відвідувача якоїсь забігайлівки, в туалеті. За розслідування цієї справи беруться Тайлер Майкл та Карла Валенті, які теж будуть героями всієї цієї історії. Котра є ще тим коктейлем з Матриці, масонів, Стівена Кінга та нуару.</p><p>Гра була абсолютно новим словом в індустрії, дорослою історією з незвичайним геймплеєм. Але фінансові показники знову були ані провальними, ані успішними.</p><h3>Heavy Rain</h3><p><img src="/wp-content/uploads/2023/01/63cc28972289a_B5ANYXiNwfTMSLkjWUAq5J-1200-80.jpg" /></p><p>&nbsp;</p><p>Та й інноваційність Кейджа відлякувала видавців. Доки прототипом наступної гри несподівано не зацікавилася сама Sony… Цікаво, що від початку в розробці існувала ПК-версія Heavy Rain. Її навіть показували на Е3 2006 року, де гра й була, власне, вперше показана публіці. Але доля звела Кейджа з компанією, котрій ще зовсім нещодавно пророчили провал у відеоігровому сегменті.</p><p>Розповідає вона про сім’ю Ітана Марса, котрий втратив одного сина під колесами автівки під час сімейної подорожі до торгівельного центру, а іншого викрадає серійний вбивця дітлахів, з прізвиськом “майстер Орігамі”. Знову ж таки, головних героїв у нас аж четверо, від обличчя яких і будемо вести це розслідування.</p><p>В перший місяць продажі розкупили понад мільйон копій цієї гри, а в 2013 році стало відомо, що компанія Sony заробила на ній близько 100 мільйонів євро, при загальних затратах у 40 мільйонів. Тож, це стало тим самим першим справжнім успіхом на усіх поприщах для Кейджа.</p><p>Критики пісялися від щастя, гравці на PS дражнили ПК-бояр, які не могли тоді в неї погратися. А сам Кейдж й не думав спинятися на досягнутому.</p><h3>Beyond: Two Souls</h3><p><img src="/wp-content/uploads/2023/01/63cc28d8f236d_Beyond_Two_Soul_screenshot_onpage_1.jpg" /></p><p>&nbsp;</p><p>Щоправда, трішечки спіткнувся об Beyond: Two Souls. На Е3 2012 року він з тріумфом показував кадри геймплею з відомими голлівудськими зірками – Вільямом Дефо та Елен Пейдж.</p><p>А за сюжетом ми переживаємо у рваній історії життя дівчини Джуді Голмс, від самого раннього дитинства, котра живе з невідомою сутністю на ім’я Ейден всередині себе. Ейден є створінням з потойбічного світу, через яке Джуді все життя страждала та мала надприродні здібності.</p><p>Навороченості та кіношності у грі було вдосталь, а от з цікавістю Кейдж вперше прогадав повністю… Хоча, сам він це заперечує, мовляв, це все критики та журналюги продажні – вони нічого не зрозуміли в його величному задумі. Але насправді, ні, бо вони праві, гра насправді була затягнутою, рваною та мала проблеми в самій основі розповіді. Тож вона не надто сподобалася гравцям.</p><h3>Detroit: Become Human</h3><p><img src="/wp-content/uploads/2023/01/63cc2904a84d3_Diesel_productv2_detroit-become-human_home_DETROIT_BECOME_HUMAN_PC_SCREENSHOT_9-1920x1080-dd4f4e6c26721a91e62ad81cf6bbc1f9102c9f9a.jpg" /></p><p>&nbsp;</p><p>У будь-якому разі, все в тому ж 2012 році вийшла демка “Kara” (Кера), що показувала всі технічно-графічні можливості новітніх технологій захоплення рухів. Демо настільки сподобалася геймерам, що Кейдж, який це демо створив, подумав собі та вирішив написати повну історію про андроїдів. Це все вилилося у відомий зараз Detroit: Become Human. Офіційно анонсували її в 2015 році, а вийшла гра аж в 2018, котрий був зовсім нещодавно. Нещодавно ж, чи не так?&#8230;</p><p>Дія гри відбувається в американському містечку Детройт, у 2038 році, де давно стало нормою заводити власного роботичного помічника, який буде виконувати за тебе буквально всю роботу. Але, несподівано, штучний інтелект цих залізяк вирішує, що вони живі та не гірші за людство і оголошують, що тепер вони є окремою нацією андроїдів.</p><p>Грати нам доведеться за покоївку Керу, котрій з дівчинкою Алісою доведеться втікати до Канади від домашнього насильства. За Маркуса, який є роботом-нянькою для відомого художника, якого підставляє син-наркоман цього художника, після чого він стає лідером повстання андроїдів. Та робота-детектива Конора, що уповноважений розслідувати справи, пов’язані з девіацією андроїдів (тобто, усвідомлення роботом себе живим). Але чи вдастся Конору самому не стати девіантом?</p><p>Ще зовсім нещодавно Детройт маячив на всіх шпальтах ігрових видань світу, про нього активно велися обговорення, випускалися ролики на ютубчиках, тож чи варто згадувати, що гра стала тотальним успішним успіхом, а ім’я Кейджа знову засіяло серед зірок індустрії, як і його рахунок в швейцарському банку?</p><h2><strong>***</strong></h2><p><img src="/wp-content/uploads/2023/01/63cc2932caeb9_MR1pbsS3XmP3vykdtclZCQ.jpeg" /></p><p>&nbsp;</p><p>Девід Кейдж пройшов цікавий шлях від професійного музиканта (до речі, деякі композиції до саундтреків своїх ігор він пише самостійно), до відомого геймдизайнера, що приніс в ігрову індустрію одну з революційних ідей та про якого не рідко кажуть, що він геній. Його інтерактивне кіно все таке ж цікаве, як в 2005 році, так і в 2023.</p>

🤖 Девід Кейдж: про Quantic Dream, батька ігрового кіно та його ігри

u041fu0440u043eu0444u0435u0441u0456u0439u043du0438u0439 u043cu0443u0437u0438u043au0430u043du0442, u0433u0435u043du0456u0439 u0442u0430 u0431u0430u0442u044cu043au043e u0456u0433u0440u043eu0432u043eu0433u043e u043au0456u043du043e - u0445u0442u043e u0442u0430u043au0438u0439 u0414u0435u0432u0456u0434 u041au0435u0439u0434u0436 u0456 u044fu043a u0439u043eu0433u043e u0456u0433u0440u0438 u0432u043fu043bu0438u043du0443u043bu0438 u043du0430 u0456u0433u0440u043eu0432u0443 u0456u043du0434u0443u0441u0442u0440u0456u044e?

<p>Коли майже 17 років тому студія Quantic Dream випустила Fahrenheit, то це була справжня революція у світі ігор. Вперше ми побачили інтерактивну драму. Саме ця студія завдала багатомільйонних збитків Голлівуду, адже геймер міг впливати на сюжет, а сама гра перетворилася на розповідь. Звичайний глядач із попкорном у руках, перетворився на учасника, і навіть більше, співавтора наративу, оскільки міг робити вибір, вибирати розвиток сюжету та його фінал. Історія вплелась в геймплей настільки тісно, ​​що здавалася єдиним цілим.
</p><div id="attachment_163854" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875ecf114c0_1561261720-2.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-163854" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875ecf114c0_1561261720-2.jpg" alt="">
<p id="caption-attachment-163854" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Розуміння того, що ігри це мистецтво прийшло до мене після проходження, певно, трьох моїх найулюбленіших ігор, а це: Shenmue, згаданий вище Fahrenheit і Metal Gear Solid 3. Коли розробники Fahrenheit, Quantic Dream випустили Heavy Rain, я був на іншому боці барикад У мене був Xbox. І ось недавно купивши новий ігровий ноут, я вирішив згадати ці враження та купити Heavy Rain.
<div id="attachment_163856" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875edf5d6bd_1561290802-4.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-163856" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875edf5d6bd_1561290802-4.jpg" alt="">
<p id="caption-attachment-163856" class="wp-caption-text"></p>

</div>
<h3><strong>Сюжет</strong></h3>
<div id="attachment_163864" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875f2605881_Без_названия.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-163864" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875f2605881_%D0%91%D0%B5%D0%B7_%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F.jpg" alt="">

</div>
Спочатку ми потрапляємо у здавалося б звичайний світ середньої сім'ї. Глава сімейства – інженер, що мирно спить у ліжку. Його дружина з двома дітьми вирушила за покупками до найближчого супермаркету. Але музика та атмосфера гри настільки драматичні, що розумієш: щось не так, ми напередодні майбутньої катастрофи. І вона не змусила довго чекати, коли ця сім'я йде до супермаркету, в автокатастрофі гине дитина. А через деякий час другу дитину краде серійний маніяк-убивця.
<div id="attachment_163858" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875eece3e1d_c23996_3-.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-163858" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875eece3e1d_c23996_3-.jpg" alt="">
<p id="caption-attachment-163858" class="wp-caption-text"></p>

</div>
<strong>Геймплей</strong>
<div id="attachment_163862" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875f185fb5c_Heavy-rain-convo2.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-163862" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875f185fb5c_Heavy-rain-convo2.jpg" alt="">
<p id="caption-attachment-163862" class="wp-caption-text"></p>

</div>
У грі чотири головні персонажі й всі вони взаємопов'язані. Граючи за приватного детектива, ми потрапляємо у похмурий детективний нуар. Пошук серійного вбивці приводить нас до різних куточків міста, нетрі або покинуті будівлі. Коли приходиш допитати свідків у цій клоаці міста, в якому завжди дощ, то бачиш перед собою людей, які давно втратили власну гідність і сенс існування. Це голе виживання та інстинкти. Граючи за батька втрачених дітей, гра перетворюється на депресивну драму. Краплі нескінченного дощу, наче пронизують тебе до оголених нервів. А докори совісті роблять життя нестерпним, єдиним промінцем світла є пошуки дитини, яка може бути ще живою. Граючи за слідчого ФБР стикаємося з наркозалежністю та глюками. Гра за дівчину теж дуже незвичайна. Перед нами багатошарова сюжетна канва, суміш нуарного детективу, драми та трилера.
<div id="attachment_163860" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875f0331e92_Heavy_Rain_2019.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-163860" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875f0331e92_Heavy_Rain_2019.jpg" alt="">
<p id="caption-attachment-163860" class="wp-caption-text"></p>

</div>
<h3><strong>Підсумки:</strong></h3>
Атмосфера гри настільки густа, що її можна нарізати скибочками й намастити на хліб. Похмуре нуарне місто, злива яка ніколи не перестає йти, створюють похмуро-депресивні умонастрої. А режисерська робота, постановка ракурсів та сцен, музика та якісне кіношне озвучення – створюють враження інтерактивного артхауса. Щовечора я брав чашку кави й занурювався у цей світ. Краплі дощу створюють особливу атмосферу, адже вони твої таємні супутники, вони з тобою, коли ти сумуєш після драматичної розв'язки, думаєш над розвитком подій і навіть у меню гри. Запустивши іконку на робочому столі й виконуючи по ходу домашні справи, ти відчуваєш цю атмосферу, краплі дощу викликають мурашки на шкірі й дивне відчуття майбутнього саспенсу.

<p>Коли майже 17 років тому студія Quantic Dream випустила Fahrenheit, то це була справжня революція у світі ігор. Вперше ми побачили інтерактивну драму. Саме ця студія завдала багатомільйонних збитків Голлівуду, адже геймер міг впливати на сюжет, а сама гра перетворилася на розповідь. Звичайний глядач із попкорном у руках, перетворився на учасника, і навіть більше, співавтора наративу, оскільки міг робити вибір, вибирати розвиток сюжету та його фінал. Історія вплелась в геймплей настільки тісно, ​​що здавалася єдиним цілим.</p><div id="attachment_163854" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/05/62875ecf114c0_1561261720-2.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="640" height="360" class="wp-image-163854" src="/wp-content/uploads/2022/05/62875ecf114c0_1561261720-2.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/05/62875ecf114c0_1561261720-2.jpg 640w, /wp-content/uploads/2022/05/62875ecf114c0_1561261720-2-300x169.jpg 300w" sizes="(max-width: 640px) 100vw, 640px" /></p><p id="caption-attachment-163854" class="wp-caption-text"></div><p>Розуміння того, що ігри це мистецтво прийшло до мене після проходження, певно, трьох моїх найулюбленіших ігор, а це: Shenmue, згаданий вище Fahrenheit і Metal Gear Solid 3. Коли розробники Fahrenheit, Quantic Dream випустили Heavy Rain, я був на іншому боці барикад У мене був Xbox. І ось недавно купивши новий ігровий ноут, я вирішив згадати ці враження та купити Heavy Rain.</p><div id="attachment_163856" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/05/62875edf5d6bd_1561290802-4.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="640" height="360" class="wp-image-163856" src="/wp-content/uploads/2022/05/62875edf5d6bd_1561290802-4.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/05/62875edf5d6bd_1561290802-4.jpg 640w, /wp-content/uploads/2022/05/62875edf5d6bd_1561290802-4-300x169.jpg 300w" sizes="(max-width: 640px) 100vw, 640px" /></p><p id="caption-attachment-163856" class="wp-caption-text"></div><h3><strong>Сюжет</strong></h3><div id="attachment_163864" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/05/62875f2605881_Без_названия.jpg" data-quill-caption=""><p><img class="wp-image-163864" src="/wp-content/uploads/2022/05/62875f2605881_%D0%91%D0%B5%D0%B7_%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F.jpg" alt=""></p></div><p>Спочатку ми потрапляємо у здавалося б звичайний світ середньої сім&#8217;ї. Глава сімейства – інженер, що мирно спить у ліжку. Його дружина з двома дітьми вирушила за покупками до найближчого супермаркету. Але музика та атмосфера гри настільки драматичні, що розумієш: щось не так, ми напередодні майбутньої катастрофи. І вона не змусила довго чекати, коли ця сім&#8217;я йде до супермаркету, в автокатастрофі гине дитина. А через деякий час другу дитину краде серійний маніяк-убивця.</p><div id="attachment_163858" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/05/62875eece3e1d_c23996_3-.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="770" height="481" class="wp-image-163858" src="/wp-content/uploads/2022/05/62875eece3e1d_c23996_3-.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/05/62875eece3e1d_c23996_3-.jpg 770w, /wp-content/uploads/2022/05/62875eece3e1d_c23996_3--300x187.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/05/62875eece3e1d_c23996_3--768x480.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/05/62875eece3e1d_c23996_3--650x406.jpg 650w" sizes="(max-width: 770px) 100vw, 770px" /></p><p id="caption-attachment-163858" class="wp-caption-text"></div><p><strong>Геймплей</strong></p><div id="attachment_163862" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/05/62875f185fb5c_Heavy-rain-convo2.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="667" height="375" class="wp-image-163862" src="/wp-content/uploads/2022/05/62875f185fb5c_Heavy-rain-convo2.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/05/62875f185fb5c_Heavy-rain-convo2.jpg 667w, /wp-content/uploads/2022/05/62875f185fb5c_Heavy-rain-convo2-300x169.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/05/62875f185fb5c_Heavy-rain-convo2-650x365.jpg 650w" sizes="(max-width: 667px) 100vw, 667px" /></p><p id="caption-attachment-163862" class="wp-caption-text"></div><p>У грі чотири головні персонажі й всі вони взаємопов&#8217;язані. Граючи за приватного детектива, ми потрапляємо у похмурий детективний нуар. Пошук серійного вбивці приводить нас до різних куточків міста, нетрі або покинуті будівлі. Коли приходиш допитати свідків у цій клоаці міста, в якому завжди дощ, то бачиш перед собою людей, які давно втратили власну гідність і сенс існування. Це голе виживання та інстинкти. Граючи за батька втрачених дітей, гра перетворюється на депресивну драму. Краплі нескінченного дощу, наче пронизують тебе до оголених нервів. А докори совісті роблять життя нестерпним, єдиним промінцем світла є пошуки дитини, яка може бути ще живою. Граючи за слідчого ФБР стикаємося з наркозалежністю та глюками. Гра за дівчину теж дуже незвичайна. Перед нами багатошарова сюжетна канва, суміш нуарного детективу, драми та трилера.</p><div id="attachment_163860" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/05/62875f0331e92_Heavy_Rain_2019.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="1920" height="1080" class="wp-image-163860" src="/wp-content/uploads/2022/05/62875f0331e92_Heavy_Rain_2019.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/05/62875f0331e92_Heavy_Rain_2019.jpg 1920w, /wp-content/uploads/2022/05/62875f0331e92_Heavy_Rain_2019-300x169.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/05/62875f0331e92_Heavy_Rain_2019-1024x576.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2022/05/62875f0331e92_Heavy_Rain_2019-768x432.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/05/62875f0331e92_Heavy_Rain_2019-1536x864.jpg 1536w, /wp-content/uploads/2022/05/62875f0331e92_Heavy_Rain_2019-650x366.jpg 650w" sizes="(max-width: 1920px) 100vw, 1920px" /></p><p id="caption-attachment-163860" class="wp-caption-text"></div><h3><strong>Підсумки:</strong></h3><p>Атмосфера гри настільки густа, що її можна нарізати скибочками й намастити на хліб. Похмуре нуарне місто, злива яка ніколи не перестає йти, створюють похмуро-депресивні умонастрої. А режисерська робота, постановка ракурсів та сцен, музика та якісне кіношне озвучення – створюють враження інтерактивного артхауса. Щовечора я брав чашку кави й занурювався у цей світ. Краплі дощу створюють особливу атмосферу, адже вони твої таємні супутники, вони з тобою, коли ти сумуєш після драматичної розв&#8217;язки, думаєш над розвитком подій і навіть у меню гри. Запустивши іконку на робочому столі й виконуючи по ходу домашні справи, ти відчуваєш цю атмосферу, краплі дощу викликають мурашки на шкірі й дивне відчуття майбутнього саспенсу.</p>

Я писав цей відгук за годину до атаки на Україну. Щось не спалося і вирішив накотити відгук про цю дивовижну гру.

Коли майже 17 років тому студія Quantic Dream випустила Fahrenheit, то це була справжня революція у світі ігор. Вперше ми побачили інтерактивну драму. Саме ця студія завдала багатомільйонних збитків Голлівуду, адже геймер міг впливати на сюжет, а сама гра перетворилася на розповідь. Звичайний глядач із попкорном у руках, перетворився на учасника, і навіть більше, співавтора наративу, оскільки міг робити вибір, вибирати розвиток сюжету та його фінал. Історія вплелась в геймплей настільки тісно, ​​що здавалася єдиним цілим.
<div id="attachment_163854" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875ecf114c0_1561261720-2.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-163854" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875ecf114c0_1561261720-2.jpg" alt="" />
<p id="caption-attachment-163854" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Розуміння того, що ігри це мистецтво прийшло до мене після проходження, певно, трьох моїх найулюбленіших ігор, а це: Shenmue, згаданий вище Fahrenheit і Metal Gear Solid 3. Коли розробники Fahrenheit, Quantic Dream випустили Heavy Rain, я був на іншому боці барикад У мене був Xbox. І ось недавно купивши новий ігровий ноут, я вирішив згадати ці враження та купити Heavy Rain.
<div id="attachment_163856" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875edf5d6bd_1561290802-4.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-163856" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875edf5d6bd_1561290802-4.jpg" alt="" />
<p id="caption-attachment-163856" class="wp-caption-text"></p>

</div>
<h3><strong>Сюжет</strong></h3>
<div id="attachment_163864" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875f2605881_Без_названия.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-163864" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875f2605881_Без_названия.jpg" alt="" />

</div>
Спочатку ми потрапляємо у здавалося б звичайний світ середньої сім'ї. Глава сімейства – інженер, що мирно спить у ліжку. Його дружина з двома дітьми вирушила за покупками до найближчого супермаркету. Але музика та атмосфера гри настільки драматичні, що розумієш: щось не так, ми напередодні майбутньої катастрофи. І вона не змусила довго чекати, коли ця сім'я йде до супермаркету, в автокатастрофі гине дитина. А через деякий час другу дитину краде серійний маніяк-убивця.
<div id="attachment_163858" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875eece3e1d_c23996_3-.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-163858" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875eece3e1d_c23996_3-.jpg" alt="" />
<p id="caption-attachment-163858" class="wp-caption-text"></p>

</div>
<strong>Геймплей</strong>
<div id="attachment_163862" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875f185fb5c_Heavy-rain-convo2.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-163862" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875f185fb5c_Heavy-rain-convo2.jpg" alt="" />
<p id="caption-attachment-163862" class="wp-caption-text"></p>

</div>
У грі чотири головні персонажі й всі вони взаємопов'язані. Граючи за приватного детектива, ми потрапляємо у похмурий детективний нуар. Пошук серійного вбивці приводить нас до різних куточків міста, нетрі або покинуті будівлі. Коли приходиш допитати свідків у цій клоаці міста, в якому завжди дощ, то бачиш перед собою людей, які давно втратили власну гідність і сенс існування. Це голе виживання та інстинкти. Граючи за батька втрачених дітей, гра перетворюється на депресивну драму. Краплі нескінченного дощу, наче пронизують тебе до оголених нервів. А докори совісті роблять життя нестерпним, єдиним промінцем світла є пошуки дитини, яка може бути ще живою. Граючи за слідчого ФБР стикаємося з наркозалежністю та глюками. Гра за дівчину теж дуже незвичайна. Перед нами багатошарова сюжетна канва, суміш нуарного детективу, драми та трилера.
<div id="attachment_163860" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875f0331e92_Heavy_Rain_2019.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-163860" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/05/62875f0331e92_Heavy_Rain_2019.jpg" alt="" />
<p id="caption-attachment-163860" class="wp-caption-text"></p>

</div>
<h3><strong>Підсумки:</strong></h3>
Атмосфера гри настільки густа, що її можна нарізати скибочками й намастити на хліб. Похмуре нуарне місто, злива яка ніколи не перестає йти, створюють похмуро-депресивні умонастрої. А режисерська робота, постановка ракурсів та сцен, музика та якісне кіношне озвучення – створюють враження інтерактивного артхауса. Щовечора я брав чашку кави й занурювався у цей світ. Краплі дощу створюють особливу атмосферу, адже вони твої таємні супутники, вони з тобою, коли ти сумуєш після драматичної розв'язки, думаєш над розвитком подій і навіть у меню гри. Запустивши іконку на робочому столі й виконуючи по ходу домашні справи, ти відчуваєш цю атмосферу, краплі дощу викликають мурашки на шкірі й дивне відчуття майбутнього саспенсу.

<p>Коли майже 17 років тому студія Quantic Dream випустила Fahrenheit, то це була справжня революція у світі ігор. Вперше ми побачили інтерактивну драму. Саме ця студія завдала багатомільйонних збитків Голлівуду, адже геймер міг впливати на сюжет, а сама гра перетворилася на розповідь. Звичайний глядач із попкорном у руках, перетворився на учасника, і навіть більше, співавтора наративу, оскільки міг робити вибір, вибирати розвиток сюжету та його фінал. Історія вплелась в геймплей настільки тісно, ​​що здавалася єдиним цілим.</p><div id="attachment_163854" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/05/62875ecf114c0_1561261720-2.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="640" height="360" class="wp-image-163854" src="/wp-content/uploads/2022/05/62875ecf114c0_1561261720-2.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/05/62875ecf114c0_1561261720-2.jpg 640w, /wp-content/uploads/2022/05/62875ecf114c0_1561261720-2-300x169.jpg 300w" sizes="(max-width: 640px) 100vw, 640px" /></p><p id="caption-attachment-163854" class="wp-caption-text"></div><p>Розуміння того, що ігри це мистецтво прийшло до мене після проходження, певно, трьох моїх найулюбленіших ігор, а це: Shenmue, згаданий вище Fahrenheit і Metal Gear Solid 3. Коли розробники Fahrenheit, Quantic Dream випустили Heavy Rain, я був на іншому боці барикад У мене був Xbox. І ось недавно купивши новий ігровий ноут, я вирішив згадати ці враження та купити Heavy Rain.</p><div id="attachment_163856" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/05/62875edf5d6bd_1561290802-4.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="640" height="360" class="wp-image-163856" src="/wp-content/uploads/2022/05/62875edf5d6bd_1561290802-4.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/05/62875edf5d6bd_1561290802-4.jpg 640w, /wp-content/uploads/2022/05/62875edf5d6bd_1561290802-4-300x169.jpg 300w" sizes="(max-width: 640px) 100vw, 640px" /></p><p id="caption-attachment-163856" class="wp-caption-text"></div><h3><strong>Сюжет</strong></h3><div id="attachment_163864" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/05/62875f2605881_Без_названия.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="300" height="168" class="wp-image-163864" src="/wp-content/uploads/2022/05/62875f2605881_Без_названия.jpg" alt="" /></p></div><p>Спочатку ми потрапляємо у здавалося б звичайний світ середньої сім&#8217;ї. Глава сімейства – інженер, що мирно спить у ліжку. Його дружина з двома дітьми вирушила за покупками до найближчого супермаркету. Але музика та атмосфера гри настільки драматичні, що розумієш: щось не так, ми напередодні майбутньої катастрофи. І вона не змусила довго чекати, коли ця сім&#8217;я йде до супермаркету, в автокатастрофі гине дитина. А через деякий час другу дитину краде серійний маніяк-убивця.</p><div id="attachment_163858" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/05/62875eece3e1d_c23996_3-.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="770" height="481" class="wp-image-163858" src="/wp-content/uploads/2022/05/62875eece3e1d_c23996_3-.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/05/62875eece3e1d_c23996_3-.jpg 770w, /wp-content/uploads/2022/05/62875eece3e1d_c23996_3--300x187.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/05/62875eece3e1d_c23996_3--768x480.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/05/62875eece3e1d_c23996_3--650x406.jpg 650w" sizes="(max-width: 770px) 100vw, 770px" /></p><p id="caption-attachment-163858" class="wp-caption-text"></div><p><strong>Геймплей</strong></p><div id="attachment_163862" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/05/62875f185fb5c_Heavy-rain-convo2.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="667" height="375" class="wp-image-163862" src="/wp-content/uploads/2022/05/62875f185fb5c_Heavy-rain-convo2.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/05/62875f185fb5c_Heavy-rain-convo2.jpg 667w, /wp-content/uploads/2022/05/62875f185fb5c_Heavy-rain-convo2-300x169.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/05/62875f185fb5c_Heavy-rain-convo2-650x365.jpg 650w" sizes="(max-width: 667px) 100vw, 667px" /></p><p id="caption-attachment-163862" class="wp-caption-text"></div><p>У грі чотири головні персонажі й всі вони взаємопов&#8217;язані. Граючи за приватного детектива, ми потрапляємо у похмурий детективний нуар. Пошук серійного вбивці приводить нас до різних куточків міста, нетрі або покинуті будівлі. Коли приходиш допитати свідків у цій клоаці міста, в якому завжди дощ, то бачиш перед собою людей, які давно втратили власну гідність і сенс існування. Це голе виживання та інстинкти. Граючи за батька втрачених дітей, гра перетворюється на депресивну драму. Краплі нескінченного дощу, наче пронизують тебе до оголених нервів. А докори совісті роблять життя нестерпним, єдиним промінцем світла є пошуки дитини, яка може бути ще живою. Граючи за слідчого ФБР стикаємося з наркозалежністю та глюками. Гра за дівчину теж дуже незвичайна. Перед нами багатошарова сюжетна канва, суміш нуарного детективу, драми та трилера.</p><div id="attachment_163860" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/05/62875f0331e92_Heavy_Rain_2019.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="1920" height="1080" class="wp-image-163860" src="/wp-content/uploads/2022/05/62875f0331e92_Heavy_Rain_2019.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/05/62875f0331e92_Heavy_Rain_2019.jpg 1920w, /wp-content/uploads/2022/05/62875f0331e92_Heavy_Rain_2019-300x169.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/05/62875f0331e92_Heavy_Rain_2019-1024x576.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2022/05/62875f0331e92_Heavy_Rain_2019-768x432.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/05/62875f0331e92_Heavy_Rain_2019-1536x864.jpg 1536w, /wp-content/uploads/2022/05/62875f0331e92_Heavy_Rain_2019-650x366.jpg 650w" sizes="(max-width: 1920px) 100vw, 1920px" /></p><p id="caption-attachment-163860" class="wp-caption-text"></div><h3><strong>Підсумки:</strong></h3><p>Атмосфера гри настільки густа, що її можна нарізати скибочками й намастити на хліб. Похмуре нуарне місто, злива яка ніколи не перестає йти, створюють похмуро-депресивні умонастрої. А режисерська робота, постановка ракурсів та сцен, музика та якісне кіношне озвучення – створюють враження інтерактивного артхауса. Щовечора я брав чашку кави й занурювався у цей світ. Краплі дощу створюють особливу атмосферу, адже вони твої таємні супутники, вони з тобою, коли ти сумуєш після драматичної розв&#8217;язки, думаєш над розвитком подій і навіть у меню гри. Запустивши іконку на робочому столі й виконуючи по ходу домашні справи, ти відчуваєш цю атмосферу, краплі дощу викликають мурашки на шкірі й дивне відчуття майбутнього саспенсу.</p>

#Quantic Dream

🤖 Девід Кейдж: про Quantic Dream, батька ігрового кіно та його ігри

💦 Одна з кращих сюжетних ігор перенесених на ПК з консолей — огляд Heavy Rain