🗡 Чому Dark Souls 2 найкраща гра серії

Трохи про головне

Dark Souls (надалі «Темні душі») в свій час стала феноменом в ігровій індустрії й за своє існування навіть породила піджанр знайомий як «соулслайк» зі своїми специфічними механіками. Гра відома своєю хардкорністю, але насправді вона не використовує популярних механічних «читів» на зразок як зберігання в будь-який час, чи пасивне відновлення здоров’я. Також відсутність вибіру складності робить гру саме такою, як її задумали розробники. Насправді «Темні душі» це гра, в якій тобі дозволено робити помилки, але обмежену кількість разів і поразка все ж таки має ціну, але про це пізніше.

Так сталось, що багато людей з фан бази японської студії дуже недолюблюють цю гру, називаючи її чи не найгіршою не тільки в серії, а в загалі серед подібних ігор студії From Software. Але насправді, на мою думку, люди банально не бачать величезних плюсів цієї гри на фоні своїх сестер. І так, я буду казати саме про серію «Темних душ», не порівнюючи її з іншими іграми студії. Отже, поки нічого суттєвого невідомо про Elden Ring, можна трохи подискутувати на таку палаючу тему як Dark Souls 2. І хочу зауважити — це лише мої думки та аргументи здебільшого через призму мого світосприйняття, як в принципі все навколо, що нас оточує.

🧐 1-ий аргумент — Загальна критика

Я насправді не вважаю цей аргумент дуже важливим, але треба його згадати. Так сталось, що якщо брати оцінки за агрегатором Metacritic — то саме друга частина отримала 91 бал разом з плашкою Must play (але її як раз і дають коли гра набирає більше ніж 90 балів). Інші частини «Темних душ» відстають ненабагато, але саме друга частина переступила межу в 90 балів на всіх тодішніх платформах (PS3, PC, Xbox 360).

Цікаво, що ремастер першої частини набрав менше балів, хоча ця частина вважається найкращою (засновано на власному враженні при спілкуванні з людьми та форумах), але скоріш за все це через халтурний ремастер.

👹 2-ий аргумент — Боси

Дуже багато людей при згадці «Темних душ» одразу відтворюють в своїй пам’яті босів. При чому найчастіше, саме вони ставали причиною для деяких, щоб закинути цю гру, а потім знову повернутись. Зізнаюсь, але мені найбільше подобаються саме боси з третьої частини, але це напевно через те, що третя частина дуже технологічно відрізняється. Однак про технологічність трохи пізніше.

В другій частині босів найбільша кількість. З самого початку гравець може попасти до чотирьох босів (якщо я нікого не забув) чого не було ні в першій, ні в третій частині. Є відомий аргумент, що боси в другій частині — це суцільні повтори та одні лицарі. Так, лицарів справді багато, при чому деякі потім стають міні-босами, але таке було й в інших частинах. Розгляньмо деяких з босів.

Насправді, босів з першої частини я вважаю найгіршими. А саме лицемірний аргумент фанатів першої частини щодо повторів у другій розбивається, коли починаємо згадувати які справи з босами саме в першій. Десь на початку ми зустрічаємось з двома такими босами:

Демон Тілець

Демон Капра

Якість босів також ненайкраща. З усіх босів можна виділити цікавих тільки двох, це Орнштейн, Смоуг, та Гвін. Інші боси значно гірші: є навіть пазл-бос, який банально не має права існувати в цій грі — це Ложе Хаосу. Його можливо вбити тільки зробивши стрибок на невеличку платформу в грі, де стрибати максимально важко.

З плюсів босів можна виділити механіку відрубання хвостів і отримання з них зброї, помітно, що розробники хотіли зробити різноманітних босів, але справді цікавих дуже мало. А ось песика гарного зробили.

Тепер друга частина. В ній повтори це один бос на початку і потім вже майже наприкінці такий же, але разом з помічником. Також є вогняний демон в одній локації і такий же самий в доповненні.

Вогняний демон

Магічний демон

Насправді ситуація з босами не набагато ліпша ніж в першій частині, але все ж таки я вважаю, що трохи краще. Хотілось би виділити Дзеркального лицаря та Фрею.

Дзеркальний лицар

Дзеркальний лицар викликає фантомів, а Фрея це павук, яка викликає інших павуків, та має дві голови.

Фрея

Також є частина босів, яка відсилає до минулої частини, але масова кількість босів справді оригінальна. І в другій частині немає відверто поганих босів, як Ложе Хаосу, але й не дають якоїсь відвертої насолоди після перемоги чи цікавого досвіду. Останнє, в другій частині більша кількість босів парні, чи навіть потрійні, ще декілька босів — які просто велика кількість ворогів, коли в першій частині майже всі боси були одинарні, гірше це, чи краще, хто зна.

Третя частина має насправді найбільший відсоток так званих босів лицарів, якщо рахувати обов’язкових босів. Але я не вважаю це мінусом. В цій частині зробили роботу над помилками після першої та другої частини й зробили більшу частину босів максимально цікавими. Особливо треба виділити Хранителів безодні, або фінального боса, який музикальною темою повертає нас у часі до фінального боса першої частини. Неможливо якось виділити поганих, чи нецікавих босів, боси виявились різноманітні, як за розмірамами, так і за тактикою бою.

🎮 3-ий аргумент — Загальна механіка гри

Тільки в другій частині гра зобов’язує не вмирати. Бо кожна смерть буде відкушувати шматочок від твого максимального здоров’я. Авжеж, це можна трохи компенсувати за допомогою спеціального кільця — але це вже мінус один слот.

До речі, щодо кілець, в першій частині хоч і є два слоти для кілець, але насправді одне, бо коли ти знаходиш кільце яке дає бонуси майже до всього — ти його вже не можеш зняти, бо втратиш це кільце. В другій та третій частині таке кільце також є (традиція, як Місячний Меч) але всі кільця можна змінювати і персонаж може носити чотири кільця замість двох.

Також треба згадати, що саме в другій частині з’явився так званий дуал-білд, коли в кожну руку можна взяти зброю і змінювалась анімація атаки. В першій частині такого не було, а в третій цю механіку перевели в парну зброю, що здається мені ненайкращим вибором.

Всі частини за базовими механіками дуже схожі: костри, душі, але в загальному вигляді друга частина була більш експериментальною і надавала хардкорності та гнучкості для гравців. Без другої частини не було б парної зброї, та вугольмав такий же сенс як в першій частині душі.

⚔️ 4-ий аргумент — Нова гра +

Яке, мабуть було дивне відчуття у людини, яка вбивши фінального боса першої частини «Темних душ» одразу потрапляла в Нову гру+. В другій та третій частині це змінили, даючи вибір гравцю коли йому почати нову, але трохи складнішу, подорож. Однак, насправді тільки в другій частині є сенс Нової гри+. В першій та третій гравець буде проходити той самий шлях, вороги будуть трохи складніші через більшу кількість здоров’я та сили — але на цьому все. В другій частині — все трохи інше.

З’являються нові вороги та фантоми. Переслідувач починає переслідувати сильніше, а в одному місці їх з’являється двоє. Для деяких босів змінюються механіки бою, роблячи їх складнішими. З’являється нова зброя та чари. Так, на фоні всієї гри їх не прям ДУЖЕ багато, але вони є і вони змінюють досвід хоч трохи. В другій частині в перший раз на Новій грі+ ти не пройдеш все точнісінько так само, як першого разу.

Також, в другій частині є можливість оновлювати локації та переводити їх на рівень вище, тобто на Нову гру+ чи ще вище за бажанням, цієї механіки не було ні в першій частині, від неї відмовились і у третій.

👾 5-ий аргумент — Доповнення

Іноді кажуть, що найкраще в іграх серії «Темних душ» — це доповнення. Вони детальніше розкривають сюжет, додають босів та контенту загаом. Але так сталось, що в другій частині — доповнень більше, ніж в першій і третій, і не можна сказати, що взяли кількістю, а не якістю, зовсім ні.

Доповнення в другій частині відправляють нас знайти корони інших королів та закінчити квест, з якого і починається подорож головного героя у Дранглік. Водночас доповнення для першої та третьої частини лише наче побічні квести. Авжеж, це можна назвати й мінусом другої частини, гравець в один момент основну мотивацію змінює зовсім на іншу, і тільки доповненнями він закінчує свою ціль. Але, як на мене, він виконує те, що сам хотів, а не закінчує свою подорож тільки тому, що він обраний. Такий егоїстичний підхід мені більш довподоби.

🤓 Висновки

Друга частина являє собою дороблену першу, з більшою кількістю босів, новими механіками та іншими новими речами. Третя частина кардинально відрізняється від своїх сестер геймплейно — вона стала набагато швидше та новішою, бо розроблювалась відразу на PS4 та Xbox One, взявши більшу частину з Bloodborne, коли друга частина розроблювалась під обидва покоління.

Можна ще сказати про левел дизайн, який вертикальний в першій частині, та горизонтальний в другій. Але й там і там це ті ж сами «кишкообразні» рівні, хоч в першій частині вони краще поєднанні. Про третю частину мовчу повністю, там навіть хаб-локація відокремлена від всього ігрового світу. Можна сказати про сюжет — але це вже повністю залежить від смаків людини. Єдине, що можна виділити, це те як третя частина побудована на суцільному фан сервісі, хоча також доповнює увесь лор серії.