Наталія Соколовська
В інтернеті публікують антикорупційні дослідження, активісти в державах з репресивними режимами мають можливість об’єднуватися й обмінюватися інформацією. У багатьох країнах, де діє цензура в традиційних засобах масової інформації, Мережа залишається останнім острівцем свободи слова. Навіть у найжорсткіших диктатурах на кшталт Китаю чи Ірану прогресивні користувачі мають можливість за допомогою програм для обходу цензури отримати доступ до альтернативних джерел інформації. Контролювати інтернет складно — ба навіть більше: майже неможливо.
Однак обмеження свободи не можна назвати проблемою лише відверто репресивних режимів. Загроза існує й для традиційно демократичних суспільств. Відрізняє її те, що вона походить не від злої волі відомств і політиків, а з боку великих корпорацій.
Монополія GAFA
Загрозу для дотримання прав людини та стандартів свободи слова може створити своєрідна «монополія» великих телекомунікаційних компаній, які нині встановлюють свої «правила гри» у цифровому просторі. Належить ця монополія так званій «четвірці GAFA» — Google, Amazon, Facebook, Alibaba. Наочний приклад: алгоритми Facebook замість вас вирішують, які саме новини показувати у вашій стрічці. Так само Google
Півгодини без Google — що станеться, якщо відключити пошуковик може обирати, яка інформація з’явиться у відповідь на ваш пошуковий запит. Отже, система, відштовхуючись від зібраних про вас даних, фактично може вирішити, показувати вам критичну інформацію про того чи іншого політика чи ні. Або якщо ви, наприклад, дотримуєтеся праворадикальних (чи ліворадикальних) поглядів, то у вашій стрічці з’являтимуться матеріали лише на цю тематику. З великою ймовірністю погляди стануть ще жорсткішими, адже альтернативна інформація, яка могла б змінити думку, автоматично «відфільтровується». Як бачите, виникає підґрунтя для маніпуляцій громадською думкою.
Звісно, можна вдатися до простого контраргументу: користувач сам обирає, на кого підписуватися у соціальній мережі. Навіть більше, ніхто не забороняє йому отримувати інформацію з альтернативних джерел. Така аргументація звучить справедливо, але все ж варто пам’ятати, що якщо згадані інтернет-компанії тримають монополію в онлайн-просторі, то користувачеві значною мірою ускладнюється доступ до інших джерел. Саме з цієї причини у політичних та наукових колах заговорили про потребу збереження балансу і неприпустимість лише однієї групи компаній визначати інформаційну політику:
Ми стаємо свідками нової абсолютної влади. Google переміщує свою радикальну політику з кіберпростору у реальність. Компанія зароблятиме гроші за рахунок того, що знатиме, маніпулюватиме та контролюватиме реальність до найдрібніших деталей,
—вважає дослідниця Шошанна Зубов, яка вивчає особливості інформаційного суспільства.
Ефект заборон
Політикум вже давно розмірковує над питанням, як саме реагувати на виклики, які приносить собою інформаційне суспільство. «Facebook, Goolge, Alibaba, Amazon – цим компаніям неможна дозволяти формувати новий світовий порядок. Вони не отримували на це дозволу! Визначення правил гри та їх укріплення в законах має залишатися обов’язком демократично обраних представників народу,» — зазначив під час однієї з промов колишній глава європейського парламенту Мартін Шульц. Він вважає, що технології та інтернет потрібно регулювати юридичними методами, які забезпечили б захист демократичних цінностей.
Такий план безумовно підкріплений добрими намірами, однак його практична імплементація малоймовірна. Технологічний прогрес важко піддається регулюванню, вважає науковець Роджер Браунсворд, автор дослідження «Права, регулювання та технологічна революція». Він пояснює, чому система «регулювання-технології» доволі складна. Перш за все, дослідник звертає увагу на те, що технології розвиваються швидше, ніж пишеться закон. Тож, якщо ми сьогодні ухвалимо правило, згідно з яким інтернет-гіганти змушені будуть публікувати алгоритми формування новинної стрічки, можна розраховувати на те, що невдовзі ці компанії знайдуть спосіб інакше впливати на те, як ця стрічка новин формуватиметься.