Олександр Мельник
Минулими вихідними ви, цілком можливо, накидали список покупок на зворотному боці конверта або наліпили собі стікер із нагадуваннями від руки на робочому столі. Можливо, ви додали письмовий коментар у щоденнику свого сина чи дочки. А може, зробили декілька поміток у діловому щоденнику на робочій зустрічі. На цьому зазвичай всі наші досвіди із написанн тексту від руки закінчуються. Як давно ви писали по-справжньому довгий текст, лист чи статтю, використовуючи лише аркуш паперу та чорнило? Навички письма від руки відмирають чи не швидшими темпами, аніж поширюються клавіатури та планшети. Що відбувається і як клавіатура змінює наше життя?
Наскільки клавіатура обійшла перо?
Ніхто не може точно сказати, скільки людей вже не пишуть від руки. Та згідно із результатами дослідження, замовленого Docmail, кожен третій респондент нічого не написав від руки за попередні 6 місяців. В середньому вони не записували нічого від руки упродовж попередніх 41 днів. Пишуть люди, звісно, більше, аніж пам’ятають про сам випадок письма; та можна упевнено сказати: рукописи не горять, але зникають, на робочому місці вже ніхто не користуватиметься щоденно чорнилом та папером.
У Сполучених Штатах вже враховано цю тенденцію. З огляду на, що електронна пошта і текстові повідомлення замінили листування звичайною поштою, а студенти стали занотовувати лекції своїх ноутбуках, «скоропис» на папері — навичка занотовувати тексти без відриву пера від поверхні аркуша — вже виключено зі стандартного курсу шкільної програми. Із 2013 року американські діти почали в обов’язковому порядку вивчати друк на клавіатурі і перестали зубрити, як виводити заголовні літери на папері.
Полеміка про друк і письмо у школах не вщухає
Ця реформа спонукала жваву полеміку. У статті, опублікованій 4 вересня 2013, редакція «Лос-Анджелес Таймс» розцінила таку зміну як крок уперед, мовляв, держава і шкільна освіта не має триматися за ідею навчання скоропису на основі романтичної ідеї, що це — традиція, форма мистецтва або основний навик, «зникнення якого буде трагедією для національної культури».
У деяких штатах, таких як Індіана, вирішили залишити навчання скоропису у школах. Без цієї навички, твердять представники освітньої системи, молоді американці більше не будуть мати можливість читати вітальні листівки від своїх бабусь і дідусів, коментарі вчителів щодо виконаних домашніх завдань чи оригінальний рукопис тексту Конституції США та Декларації про незалежність. Стів Ґрем, професор освіти в Університеті штату Арізона, налаштований скептичніше за своїх колег із Інідіани: «Мушу сказати вам, що я не можу згадати останній раз, коли читав Конституцію».
Дискусія про зміни у звичках і традиціях письма — не перша і не остання. Від часів, коли десь 6 тисячоліть тому винайшли сучасний аналог письма (сталося це у Месопотамії), ця навичка пережила чимало технологічних трансформацій. Інструменти і засоби масової інформації, які використовуються для фіксування подій та фактів, змінилися багато разів: від шумерських табличок до фінікійського алфавіту першого тисячоліття до нашої ери; від винайдення паперу в Китаї близько тисячоліття тому до перших книг; від винаходу друкарства у XV-XVI столітті до появи кулькових ручок у 1940-х роках.
На перший погляд, боротьба між клавіатурою і ручкою — не більше, ніж останній поворот у дуже довгій історії інструментів письма. Важливо не те, як ми створюємо текст, а якої якості тексти виникають внаслідок цього письма.
Слово науковцям
Але фахівці не згодні із надто оптимістичними оцінками і «непотрібністю» письма від руки. На їхню думку, писання ручкою та друк на клавіатурі задіюють різні когнітивні механізми нашої свідомості. «Писати від руки є складною операцією, яка вимагає різних навичок — відчуття ручки і паперу, переміщення інструменту письма та визначення напрямку руху руки відповідно до ваших думок,» — зауважує Едуард Ґентаз, професор психології в Університеті Женеви.
Робота з клавіатурою не ідентична написанню тексту від руки. ДІтям простіше навчитися друкувати, аніж писати. «перехід до автоматизованого письма за допомогою клавіатур — значна зміна,» — упевнений Ролан Жювен, очільник психіатричного відділу госпіталю для дорослих у Парижі. За його словами, почерк є результатом особливого руху тіла, набір текстів на клавіатурі відрізняється від цього.
Фахівці також зауважують, що ви можете змінити макет сторінки і перемкнути шрифти, але не можете придумати форму, не передбачену текстовим редактором, коли користуєтеся ноутбуком чи комп’ютером. Папір дозволяє набагато більшу графічну свободу: ви можете писати у різних напрямках, самостійно визначати поля, інтервали, писати зліва направо чи навпаки, спотворювати текст чи придумувати авторські розділові знаки. До того ж, усі примітки та сліди редагування не є наочними, як це відбувається на письмі.
Зміни у письмі — зміни у читацьких звичках?
Але чи може ця технологічна революція насправді змінити наше ставлення до читання та письма? Прихильники цифрових документів переконані в тому, що немає ніякої різниці: і шумери, і сучасні європейці хочуть одного — спростити собі роботу із фіксування знань чи фактів, довести все до автоматизму та ефективніше працювати над текстами, вивільнивши собі час, упевнена Енн Трабек, доцентка риторики у коледжі Оберлін в Огайо.
Деякі нейрофізіологи не так впевнені у тому, що друком можна замінити письмо від руки. Вони вважають, що відмова від почерку та письма від руки буде впливати на те, як майбутні покоління вчитимуться читати. Двоє дослідників коґнітивної лабораторії нейробіології провели дослідження 76 дітей у віці від 3 до 5 років. Група, яка навчилася писати листи від руки, краще розпізнавала тексти, аніж ті, хто навчився набирати їх на комп’ютері. Після повторення експерименту на дорослих результати були приблизно такі ж. Мовляв, причиною цього є «пам’ять тіла», коли мозок швидше запам’ятовує образи та символи, до яких вже був причетний шляхом створення цих же образів та символів за допомогою рук.
Чи ми висловлюємося вільніше та якісніше із ручкою в руках, аніж з клавіатурою? Деякі дослідження припускають, що це дійсно може бути так. У статті журналу Psychological Science американські дослідники Пем Мюллер і Деніел Оппенгеймер стверджують, що для створення заміток за допомогою ручки та паперу, а не ноутбуку, дає студентам краще розуміння предмета. Такі висновки було отримано внаслідок дослідження більш ніж 300 студентів у Прінстоні та Каліфорнійському університеті у Лос-Анджелесі. Для вчених причина зрозуміла: ті, хто працює на папері, вміють перефразувати інформацію під час занотовування та робити швидкі узагальнення, на відміну від тих, хто працює на клавіатурі і дослівно занотовують зміст лекцій чи статей.
Емоційна складова
Поки науковці та освітяни сперечаються, естети зауважують: перехід виключно на клавіатури та відмова від писання текстів на папері спричиняє втрату тактильної естетичної складової, відмиранню цілого пласту культури листування — де було місце гармонії, малюванню, створенню візуальних форм та композицій, чимось співзвучних із тим, як створюється музика або танець.
У своїх книгах історик Філіп Артьерс змальовує, як лікарі та детективи наприкінці XIX століття виявляли ознаки девіації серед божевільних і злочинців, просто розглядаючи те, яким почерком вони писали свої листи. Графологи кажуть, що особливості інтелекту та емоційного стану відбиваються у рукописах, а за допомогою комп’ютера такі речі одразу не помітиш.
Зрештою, навіть в часи всеохоплюючих технологій, сенсорні екрани, стилуси та планшети для малювання продовжують привчати нас до навичок письма. У повсякденному житті ми продовжуємо щодня хоча би щось записувати від руки, хоч і не помічаємо цього. Навіть графіті та написання плакатів для демонстрацій — це теж частина сучасної культури рукописного писання текстів. Можливо, це — наша данина потребі писати від руки у часи повсюдного панування клавіатури? Хтозна.