Стрічку створив Координаційний центр мовлення національних меншин Суспільного.
Дивіться документальний проєкт на платформах Суспільного:

<ul>
 	<li class="ql-align-justify">у Міжнародний день толерантності, 16 листопада, о 21:00 — на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>;</li>
 	<li class="ql-align-justify">16 листопада —  на ютуб-каналі <a href="https://www.youtube.com/@PershyjTV" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Першого</a>;</li>
 	<li class="ql-align-justify">17 листопада о 22:30 — на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих каналах Суспільного Мовлення</a>.</li>
</ul>
У проєкті «Ілюзія рівності» ЛГБТК(ІА+)-пари та їхні партнери розповідають свої життєві історії: про роботу та службу в ЗСУ, кохання і втрати, страхи й нерозуміння. Ці почуття знайомі кожному, та не всі мають можливість виявляти їх відкрито.

<div id="attachment_235515" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/11/6553401d4f432_2x3_фото-1.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-235515" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/11/6553401d4f432_2x3_%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE-1.png" alt="">


</div>
[blockquote_with_author name="Анастасія Гудима" position="керівниця Координаційного центру мовлення національних меншин Суспільного та проєктів з розмаїття" content="Перш за все у фокусі проєкту людина — з почуттями, проблемами та страхами. З великою кількістю щоденної праці, волонтерства та захисту країни. Їх історії викликають думки про розуміння об’єднання людей в Україні, а не поглиблення поділу. Коли наші героїні та герої розповідали свої історії, мені було боляче і прикро разом з ними, адже, окрім того, що їм складно, як і всім українцям, вони не мають достатньо юридичного захисту у, задавалось би, банальних для інших громадян і громадянок, речах та обставинах. І почасти мають переживання за своє життя, яке не пов’язане із зовнішнім ворогом. Також, для мене у проєкті була важлива освітня складова і залучення експертки та правозахисниці. Дякуючи Тетяні Касьян, яка є гетеросексуальною союзницею, у проєкті глядацька аудиторія почує короткі й чіткі пояснення термінології пов’язаної з ЛГБТКІ+, адже часто виникає плутанина і через це нерозуміння, а також пояснення плюсів законопроєкту про реєстрацію цивільних партнерств, які стосуватимуться не лише одностатевих пар, а буде доступним для всіх."]
Дмитро Гаврилюк втратив партнера на війні після чотирьох років стосунків. Про тяжке поранення Олексія Дмитру повідомили його побратими, оскільки за законом вони один для одного — ніхто. Якби Дмитро дізнався про поранення свого партнера раніше та встиг доїхати до реанімації, його все одно не допустили б до відвідин у лікарні, адже так працює українське право.

<div id="attachment_235522" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/11/655344c24669d_2x3_фото-2.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-235522" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/11/655344c24669d_2x3_%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE-2.png" alt="">


</div>
Ольга Оніпко — масажистка-реабілітологиня та волонтерка, її партнерки Юля (просить звертатися до неї в третій особі — ред.) — тактичні медики, які вже втратили двох рідних братів на війні. Ольга з її партнерами мають спільне майно, однак заяву про його дарування знівелює позов до суду від сім’ї Юлі. Ольга переймається, що у разі загибелі, полону, поранення, зникнення безвісти її партнерок вона буде безсила перед українським законом.
[blockquote_with_author name="Тетяна Касьян" position="правозахисниця, яка взяла участь у документальному проєкті" content="Нам є що вдосконалювати в нашому законодавстві, спілкуванні, доступності міст і селищ, послугах. І щоб це зробити, нам треба слухати тих, хто потребує цих змін. Це про інклюзію та справедливість. У розробленому законопроєкті про цивільні реєстровані партнерства, який набув особливого значення під час повномасштабного вторгнення, немає статей, які би стосувалися опіки чи всиновлення дітей і його дія буде розповсюджуватись на усіх, хто бажає захистити свої права незалежно від статі."]

<div id="attachment_235524" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/11/655344fe02585_2x3_фото-3.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-235524" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/11/655344fe02585_2x3_%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE-3.png" alt="">


</div>
Дмитро Павлов — військовослужбовець, який, як він сам зазначив, пройшов шлях від «хто у мами найкращий син» до «сорому родини». Камінг-аут повісив на нього клеймо, після чого близькі перестали з ним комунікувати й підтримувати його. Реабілітацію після поранення на фронті він проходив сам, адже сім’я відмовилась його не провідувати.
[blockquote_with_author name="Олена Кривенко" position="креативна продюсерка проєкту" content="Для нас важливо було розповісти історію людини, не акцентуючи на гендерній ідентичності. Саме у пострадянському суспільстві й досі існують  спотворені образи, стереотипи та міфи щодо ЛГБТК(ІА+) людей. Через свою життєву історію герої заглиблюються у суть своїх проблем, які для суспільства можуть бути нечіткими та примарними. Однак їхні розповіді спроможні стерти поняття «іншості» та не шукати ворогів там, де їх нема."]

<div id="attachment_235526" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/11/655345310b368_2x3_фото-4.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-235526" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/11/655345310b368_2x3_%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE-4.png" alt="">


</div>

Попри неприйняття суспільством і чіпляння ярликів герої проєкту хочуть на власному прикладі показати, що бути різними — це нормально. Бути рівними — все, чого вимагає проєкт Закону про інститут реєстрованих партнерств. Він допоможе Україні стати комфортною країною для всіх та кожного. Головні герої та героїні, попри пропозиції переїхати до законодавчо лояльних європейських країн, відмовляються від такої можливості. Їхня позиція — досягти рівноправ’я на рівні закону в Україні.
Передпокази документального проєкту «Ілюзія рівності» відбудуться:

<ul>
 	<li class="ql-align-justify">24 листопада в Ужгороді;</li>
 	<li class="ql-align-justify">26 листопада в Івано-Франківську;</li>
 	<li class="ql-align-justify">28 листопада у Львові;</li>
 	<li class="ql-align-justify">29 листопада в Києві.</li>
</ul>
<a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

Стрічку створив Координаційний центр мовлення національних меншин Суспільного.Дивіться документальний проєкт на платформах Суспільного:<ul><li class="ql-align-justify">у Міжнародний день толерантності, 16 листопада, о 21:00 — на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>;</li><li class="ql-align-justify">16 листопада —  на ютуб-каналі <a href="https://www.youtube.com/@PershyjTV" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Першого</a>;</li><li class="ql-align-justify">17 листопада о 22:30 — на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих каналах Суспільного Мовлення</a>.</li></ul>У проєкті «Ілюзія рівності» ЛГБТК(ІА+)-пари та їхні партнери розповідають свої життєві історії: про роботу та службу в ЗСУ, кохання і втрати, страхи й нерозуміння. Ці почуття знайомі кожному, та не всі мають можливість виявляти їх відкрито.<div id="attachment_235515" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2023/11/6553401d4f432_2x3_фото-1.png" data-quill-caption=""><img class="wp-image-235515" src="/wp-content/uploads/2023/11/6553401d4f432_2x3_%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE-1.png" alt=""></div>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Перш за все у фокусі проєкту людина — з почуттями, проблемами та страхами. З великою кількістю щоденної праці, волонтерства та захисту країни. Їх історії викликають думки про розуміння об’єднання людей в Україні, а не поглиблення поділу. Коли наші героїні та герої розповідали свої історії, мені було боляче і прикро разом з ними, адже, окрім того, що їм складно, як і всім українцям, вони не мають достатньо юридичного захисту у, задавалось би, банальних для інших громадян і громадянок, речах та обставинах. І почасти мають переживання за своє життя, яке не пов’язане із зовнішнім ворогом. Також, для мене у проєкті була важлива освітня складова і залучення експертки та правозахисниці. Дякуючи Тетяні Касьян, яка є гетеросексуальною союзницею, у проєкті глядацька аудиторія почує короткі й чіткі пояснення термінології пов’язаної з ЛГБТКІ+, адже часто виникає плутанина і через це нерозуміння, а також пояснення плюсів законопроєкту про реєстрацію цивільних партнерств, які стосуватимуться не лише одностатевих пар, а буде доступним для всіх.					<cite>									Анастасія Гудима, керівниця Координаційного центру мовлення національних меншин Суспільного та проєктів з розмаїття							</cite>			</blockquote>Дмитро Гаврилюк втратив партнера на війні після чотирьох років стосунків. Про тяжке поранення Олексія Дмитру повідомили його побратими, оскільки за законом вони один для одного — ніхто. Якби Дмитро дізнався про поранення свого партнера раніше та встиг доїхати до реанімації, його все одно не допустили б до відвідин у лікарні, адже так працює українське право.<div id="attachment_235522" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2023/11/655344c24669d_2x3_фото-2.png" data-quill-caption=""><img class="wp-image-235522" src="/wp-content/uploads/2023/11/655344c24669d_2x3_%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE-2.png" alt=""></div>Ольга Оніпко — масажистка-реабілітологиня та волонтерка, її партнерки Юля (просить звертатися до неї в третій особі — ред.) — тактичні медики, які вже втратили двох рідних братів на війні. Ольга з її партнерами мають спільне майно, однак заяву про його дарування знівелює позов до суду від сім’ї Юлі. Ольга переймається, що у разі загибелі, полону, поранення, зникнення безвісти її партнерок вона буде безсила перед українським законом.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Нам є що вдосконалювати в нашому законодавстві, спілкуванні, доступності міст і селищ, послугах. І щоб це зробити, нам треба слухати тих, хто потребує цих змін. Це про інклюзію та справедливість. У розробленому законопроєкті про цивільні реєстровані партнерства, який набув особливого значення під час повномасштабного вторгнення, немає статей, які би стосувалися опіки чи всиновлення дітей і його дія буде розповсюджуватись на усіх, хто бажає захистити свої права незалежно від статі.					<cite>									Тетяна Касьян, правозахисниця, яка взяла участь у документальному проєкті							</cite>			</blockquote><div id="attachment_235524" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2023/11/655344fe02585_2x3_фото-3.png" data-quill-caption=""><img class="wp-image-235524" src="/wp-content/uploads/2023/11/655344fe02585_2x3_%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE-3.png" alt=""></div>Дмитро Павлов — військовослужбовець, який, як він сам зазначив, пройшов шлях від «хто у мами найкращий син» до «сорому родини». Камінг-аут повісив на нього клеймо, після чого близькі перестали з ним комунікувати й підтримувати його. Реабілітацію після поранення на фронті він проходив сам, адже сім’я відмовилась його не провідувати.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Для нас важливо було розповісти історію людини, не акцентуючи на гендерній ідентичності. Саме у пострадянському суспільстві й досі існують спотворені образи, стереотипи та міфи щодо ЛГБТК(ІА+) людей. Через свою життєву історію герої заглиблюються у суть своїх проблем, які для суспільства можуть бути нечіткими та примарними. Однак їхні розповіді спроможні стерти поняття «іншості» та не шукати ворогів там, де їх нема.					<cite>									Олена Кривенко, креативна продюсерка проєкту							</cite>			</blockquote><div id="attachment_235526" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2023/11/655345310b368_2x3_фото-4.png" data-quill-caption=""><img class="wp-image-235526" src="/wp-content/uploads/2023/11/655345310b368_2x3_%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE-4.png" alt=""></div>Попри неприйняття суспільством і чіпляння ярликів герої проєкту хочуть на власному прикладі показати, що бути різними — це нормально. Бути рівними — все, чого вимагає проєкт Закону про інститут реєстрованих партнерств. Він допоможе Україні стати комфортною країною для всіх та кожного. Головні герої та героїні, попри пропозиції переїхати до законодавчо лояльних європейських країн, відмовляються від такої можливості. Їхня позиція — досягти рівноправ’я на рівні закону в Україні.Передпокази документального проєкту «Ілюзія рівності» відбудуться:<ul><li class="ql-align-justify">24 листопада в Ужгороді;</li><li class="ql-align-justify">26 листопада в Івано-Франківську;</li><li class="ql-align-justify">28 листопада у Львові;</li><li class="ql-align-justify">29 листопада в Києві.</li></ul><a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

Подивитися трейлер нового серіалу від Netflix, дізнатися, де в Україні легально подивитися фільми та серіали, знайти цікаве кіно на вечір в одній з тематичних підбірок — все і більше тут. Також ми розкажемо про історію створення фільмів або серіалів та простими словами пояснимо, чому їм потрібно приділити час.

Кіно і серіали

Хочете стати спонсором іншої рубрики? Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a>

«Ілюзія рівності» — документальний проєкт, у якому герої розповідають свої болісні історії щоденної боротьби за базові права людини.

Стрічку створив Координаційний центр мовлення національних меншин Суспільного.
Дивіться документальний проєкт на платформах Суспільного:

<ul>
 	<li class="ql-align-justify">у Міжнародний день толерантності, 16 листопада, о 21:00 — на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>;</li>
 	<li class="ql-align-justify">16 листопада —  на ютуб-каналі <a href="https://www.youtube.com/@PershyjTV" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Першого</a>;</li>
 	<li class="ql-align-justify">17 листопада о 22:30 — на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих каналах Суспільного Мовлення</a>.</li>
</ul>
У проєкті «Ілюзія рівності» ЛГБТК(ІА+)-пари та їхні партнери розповідають свої життєві історії: про роботу та службу в ЗСУ, кохання і втрати, страхи й нерозуміння. Ці почуття знайомі кожному, та не всі мають можливість виявляти їх відкрито.

<div id="attachment_235515" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/11/6553401d4f432_2x3_фото-1.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-235515" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/11/6553401d4f432_2x3_фото-1.png" alt="" />


</div>
[blockquote_with_author name="Анастасія Гудима" position="керівниця Координаційного центру мовлення національних меншин Суспільного та проєктів з розмаїття" content="Перш за все у фокусі проєкту людина — з почуттями, проблемами та страхами. З великою кількістю щоденної праці, волонтерства та захисту країни. Їх історії викликають думки про розуміння об’єднання людей в Україні, а не поглиблення поділу. Коли наші героїні та герої розповідали свої історії, мені було боляче і прикро разом з ними, адже, окрім того, що їм складно, як і всім українцям, вони не мають достатньо юридичного захисту у, задавалось би, банальних для інших громадян і громадянок, речах та обставинах. І почасти мають переживання за своє життя, яке не пов’язане із зовнішнім ворогом. Також, для мене у проєкті була важлива освітня складова і залучення експертки та правозахисниці. Дякуючи Тетяні Касьян, яка є гетеросексуальною союзницею, у проєкті глядацька аудиторія почує короткі й чіткі пояснення термінології пов’язаної з ЛГБТКІ+, адже часто виникає плутанина і через це нерозуміння, а також пояснення плюсів законопроєкту про реєстрацію цивільних партнерств, які стосуватимуться не лише одностатевих пар, а буде доступним для всіх."]
Дмитро Гаврилюк втратив партнера на війні після чотирьох років стосунків. Про тяжке поранення Олексія Дмитру повідомили його побратими, оскільки за законом вони один для одного — ніхто. Якби Дмитро дізнався про поранення свого партнера раніше та встиг доїхати до реанімації, його все одно не допустили б до відвідин у лікарні, адже так працює українське право.

<div id="attachment_235522" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/11/655344c24669d_2x3_фото-2.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-235522" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/11/655344c24669d_2x3_фото-2.png" alt="" />


</div>
Ольга Оніпко — масажистка-реабілітологиня та волонтерка, її партнерки Юля (просить звертатися до неї в третій особі — ред.) — тактичні медики, які вже втратили двох рідних братів на війні. Ольга з її партнерами мають спільне майно, однак заяву про його дарування знівелює позов до суду від сім’ї Юлі. Ольга переймається, що у разі загибелі, полону, поранення, зникнення безвісти її партнерок вона буде безсила перед українським законом.
[blockquote_with_author name="Тетяна Касьян" position="правозахисниця, яка взяла участь у документальному проєкті" content="Нам є що вдосконалювати в нашому законодавстві, спілкуванні, доступності міст і селищ, послугах. І щоб це зробити, нам треба слухати тих, хто потребує цих змін. Це про інклюзію та справедливість. У розробленому законопроєкті про цивільні реєстровані партнерства, який набув особливого значення під час повномасштабного вторгнення, немає статей, які би стосувалися опіки чи всиновлення дітей і його дія буде розповсюджуватись на усіх, хто бажає захистити свої права незалежно від статі."]

<div id="attachment_235524" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/11/655344fe02585_2x3_фото-3.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-235524" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/11/655344fe02585_2x3_фото-3.png" alt="" />


</div>
Дмитро Павлов — військовослужбовець, який, як він сам зазначив, пройшов шлях від «хто у мами найкращий син» до «сорому родини». Камінг-аут повісив на нього клеймо, після чого близькі перестали з ним комунікувати й підтримувати його. Реабілітацію після поранення на фронті він проходив сам, адже сім’я відмовилась його не провідувати.
[blockquote_with_author name="Олена Кривенко" position="креативна продюсерка проєкту" content="Для нас важливо було розповісти історію людини, не акцентуючи на гендерній ідентичності. Саме у пострадянському суспільстві й досі існують  спотворені образи, стереотипи та міфи щодо ЛГБТК(ІА+) людей. Через свою життєву історію герої заглиблюються у суть своїх проблем, які для суспільства можуть бути нечіткими та примарними. Однак їхні розповіді спроможні стерти поняття «іншості» та не шукати ворогів там, де їх нема."]

<div id="attachment_235526" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/11/655345310b368_2x3_фото-4.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-235526" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/11/655345310b368_2x3_фото-4.png" alt="" />


</div>

Попри неприйняття суспільством і чіпляння ярликів герої проєкту хочуть на власному прикладі показати, що бути різними — це нормально. Бути рівними — все, чого вимагає проєкт Закону про інститут реєстрованих партнерств. Він допоможе Україні стати комфортною країною для всіх та кожного. Головні герої та героїні, попри пропозиції переїхати до законодавчо лояльних європейських країн, відмовляються від такої можливості. Їхня позиція — досягти рівноправ’я на рівні закону в Україні.
Передпокази документального проєкту «Ілюзія рівності» відбудуться:

<ul>
 	<li class="ql-align-justify">24 листопада в Ужгороді;</li>
 	<li class="ql-align-justify">26 листопада в Івано-Франківську;</li>
 	<li class="ql-align-justify">28 листопада у Львові;</li>
 	<li class="ql-align-justify">29 листопада в Києві.</li>
</ul>
<a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

Стрічку створив Координаційний центр мовлення національних меншин Суспільного.Дивіться документальний проєкт на платформах Суспільного:<ul><li class="ql-align-justify">у Міжнародний день толерантності, 16 листопада, о 21:00 — на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>;</li><li class="ql-align-justify">16 листопада —  на ютуб-каналі <a href="https://www.youtube.com/@PershyjTV" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Першого</a>;</li><li class="ql-align-justify">17 листопада о 22:30 — на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих каналах Суспільного Мовлення</a>.</li></ul>У проєкті «Ілюзія рівності» ЛГБТК(ІА+)-пари та їхні партнери розповідають свої життєві історії: про роботу та службу в ЗСУ, кохання і втрати, страхи й нерозуміння. Ці почуття знайомі кожному, та не всі мають можливість виявляти їх відкрито.<div id="attachment_235515" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2023/11/6553401d4f432_2x3_фото-1.png" data-quill-caption=""><img loading="lazy" width="2048" height="1363" class="wp-image-235515" src="/wp-content/uploads/2023/11/6553401d4f432_2x3_фото-1.png" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2023/11/6553401d4f432_2x3_фото-1.png 2048w, /wp-content/uploads/2023/11/6553401d4f432_2x3_фото-1-300x200.png 300w, /wp-content/uploads/2023/11/6553401d4f432_2x3_фото-1-1024x682.png 1024w, /wp-content/uploads/2023/11/6553401d4f432_2x3_фото-1-768x511.png 768w, /wp-content/uploads/2023/11/6553401d4f432_2x3_фото-1-1536x1022.png 1536w, /wp-content/uploads/2023/11/6553401d4f432_2x3_фото-1-650x433.png 650w" sizes="(max-width: 2048px) 100vw, 2048px" /></div>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Перш за все у фокусі проєкту людина — з почуттями, проблемами та страхами. З великою кількістю щоденної праці, волонтерства та захисту країни. Їх історії викликають думки про розуміння об’єднання людей в Україні, а не поглиблення поділу. Коли наші героїні та герої розповідали свої історії, мені було боляче і прикро разом з ними, адже, окрім того, що їм складно, як і всім українцям, вони не мають достатньо юридичного захисту у, задавалось би, банальних для інших громадян і громадянок, речах та обставинах. І почасти мають переживання за своє життя, яке не пов’язане із зовнішнім ворогом. Також, для мене у проєкті була важлива освітня складова і залучення експертки та правозахисниці. Дякуючи Тетяні Касьян, яка є гетеросексуальною союзницею, у проєкті глядацька аудиторія почує короткі й чіткі пояснення термінології пов’язаної з ЛГБТКІ+, адже часто виникає плутанина і через це нерозуміння, а також пояснення плюсів законопроєкту про реєстрацію цивільних партнерств, які стосуватимуться не лише одностатевих пар, а буде доступним для всіх.					<cite>									Анастасія Гудима, керівниця Координаційного центру мовлення національних меншин Суспільного та проєктів з розмаїття							</cite>			</blockquote>Дмитро Гаврилюк втратив партнера на війні після чотирьох років стосунків. Про тяжке поранення Олексія Дмитру повідомили його побратими, оскільки за законом вони один для одного — ніхто. Якби Дмитро дізнався про поранення свого партнера раніше та встиг доїхати до реанімації, його все одно не допустили б до відвідин у лікарні, адже так працює українське право.<div id="attachment_235522" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2023/11/655344c24669d_2x3_фото-2.png" data-quill-caption=""><img loading="lazy" width="2048" height="1363" class="wp-image-235522" src="/wp-content/uploads/2023/11/655344c24669d_2x3_фото-2.png" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2023/11/655344c24669d_2x3_фото-2.png 2048w, /wp-content/uploads/2023/11/655344c24669d_2x3_фото-2-300x200.png 300w, /wp-content/uploads/2023/11/655344c24669d_2x3_фото-2-1024x682.png 1024w, /wp-content/uploads/2023/11/655344c24669d_2x3_фото-2-768x511.png 768w, /wp-content/uploads/2023/11/655344c24669d_2x3_фото-2-1536x1022.png 1536w, /wp-content/uploads/2023/11/655344c24669d_2x3_фото-2-650x433.png 650w" sizes="(max-width: 2048px) 100vw, 2048px" /></div>Ольга Оніпко — масажистка-реабілітологиня та волонтерка, її партнерки Юля (просить звертатися до неї в третій особі — ред.) — тактичні медики, які вже втратили двох рідних братів на війні. Ольга з її партнерами мають спільне майно, однак заяву про його дарування знівелює позов до суду від сім’ї Юлі. Ольга переймається, що у разі загибелі, полону, поранення, зникнення безвісти її партнерок вона буде безсила перед українським законом.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Нам є що вдосконалювати в нашому законодавстві, спілкуванні, доступності міст і селищ, послугах. І щоб це зробити, нам треба слухати тих, хто потребує цих змін. Це про інклюзію та справедливість. У розробленому законопроєкті про цивільні реєстровані партнерства, який набув особливого значення під час повномасштабного вторгнення, немає статей, які би стосувалися опіки чи всиновлення дітей і його дія буде розповсюджуватись на усіх, хто бажає захистити свої права незалежно від статі.					<cite>									Тетяна Касьян, правозахисниця, яка взяла участь у документальному проєкті							</cite>			</blockquote><div id="attachment_235524" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2023/11/655344fe02585_2x3_фото-3.png" data-quill-caption=""><img loading="lazy" width="2048" height="1363" class="wp-image-235524" src="/wp-content/uploads/2023/11/655344fe02585_2x3_фото-3.png" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2023/11/655344fe02585_2x3_фото-3.png 2048w, /wp-content/uploads/2023/11/655344fe02585_2x3_фото-3-300x200.png 300w, /wp-content/uploads/2023/11/655344fe02585_2x3_фото-3-1024x682.png 1024w, /wp-content/uploads/2023/11/655344fe02585_2x3_фото-3-768x511.png 768w, /wp-content/uploads/2023/11/655344fe02585_2x3_фото-3-1536x1022.png 1536w, /wp-content/uploads/2023/11/655344fe02585_2x3_фото-3-650x433.png 650w" sizes="(max-width: 2048px) 100vw, 2048px" /></div>Дмитро Павлов — військовослужбовець, який, як він сам зазначив, пройшов шлях від «хто у мами найкращий син» до «сорому родини». Камінг-аут повісив на нього клеймо, після чого близькі перестали з ним комунікувати й підтримувати його. Реабілітацію після поранення на фронті він проходив сам, адже сім’я відмовилась його не провідувати.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Для нас важливо було розповісти історію людини, не акцентуючи на гендерній ідентичності. Саме у пострадянському суспільстві й досі існують спотворені образи, стереотипи та міфи щодо ЛГБТК(ІА+) людей. Через свою життєву історію герої заглиблюються у суть своїх проблем, які для суспільства можуть бути нечіткими та примарними. Однак їхні розповіді спроможні стерти поняття «іншості» та не шукати ворогів там, де їх нема.					<cite>									Олена Кривенко, креативна продюсерка проєкту							</cite>			</blockquote><div id="attachment_235526" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2023/11/655345310b368_2x3_фото-4.png" data-quill-caption=""><img loading="lazy" width="2048" height="1363" class="wp-image-235526" src="/wp-content/uploads/2023/11/655345310b368_2x3_фото-4.png" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2023/11/655345310b368_2x3_фото-4.png 2048w, /wp-content/uploads/2023/11/655345310b368_2x3_фото-4-300x200.png 300w, /wp-content/uploads/2023/11/655345310b368_2x3_фото-4-1024x682.png 1024w, /wp-content/uploads/2023/11/655345310b368_2x3_фото-4-768x511.png 768w, /wp-content/uploads/2023/11/655345310b368_2x3_фото-4-1536x1022.png 1536w, /wp-content/uploads/2023/11/655345310b368_2x3_фото-4-650x433.png 650w" sizes="(max-width: 2048px) 100vw, 2048px" /></div>Попри неприйняття суспільством і чіпляння ярликів герої проєкту хочуть на власному прикладі показати, що бути різними — це нормально. Бути рівними — все, чого вимагає проєкт Закону про інститут реєстрованих партнерств. Він допоможе Україні стати комфортною країною для всіх та кожного. Головні герої та героїні, попри пропозиції переїхати до законодавчо лояльних європейських країн, відмовляються від такої можливості. Їхня позиція — досягти рівноправ’я на рівні закону в Україні.Передпокази документального проєкту «Ілюзія рівності» відбудуться:<ul><li class="ql-align-justify">24 листопада в Ужгороді;</li><li class="ql-align-justify">26 листопада в Івано-Франківську;</li><li class="ql-align-justify">28 листопада у Львові;</li><li class="ql-align-justify">29 листопада в Києві.</li></ul><a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

🎬 «Ілюзія рівності»: Суспільне розповідає історії боротьби за рівноправ’я

Дивіться фільм про покоління сильних, незалежних і свідомих українців, відзнятий творчою командою суспільно-політичних та документальних проєктів Суспільного Мовлення:
- 26 жовтня на <a href="https://www.youtube.com/@PershyjTV/about" target="_blank" rel="noopener noreferrer">ютубі Першого</a> каналу Суспільного Мовлення;
- 26 жовтня о 22:00 на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих телеканалах Суспільного Мовлення</a> (Суспільне Чернівці, Суспільне Івано-Франківськ, Суспільне Київ та інші);
- 29 жовтня о 21:00 на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>;
- 1 листопада о 00:30 на Першому каналі Суспільного Мовлення під час телемарафону <a href="https://tv.suspilne.media/live" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Єдині новини»</a>.
<img src="https://lh7-us.googleusercontent.com/fqdy5O2QSv60Q97tqsm5xDGWdRRV08lMbyoWXX0X2WX2FnGCEtA3ZAyHka0olxvBmKtWFmMbf0X_jEiGrWVf_v3wK0W4TaTowsPIFEhC38zPCpxD-fDugkU85fGcb8aapYK3qSNuetpTyEzCTbTwMxY">
Поки росіяни руйнують українські міста й віру в вільну Україну, українська молодь творить майбутнє.
[blockquote_with_author name="Олексій Мулявін" position="автор сценарію, режисер і монтажер фільму" content="Завдяки героям нашого фільму мені на деякий час вдалося перенестися років на 15 назад і знову відчути той вайб молодості. Але не безтурботності. Бо безтурботною сучасну молодість не назвеш. Нинішнє покоління мене, без перебільшень, надихає. Вони сильні, свідомі, але, на жаль, ці чесноти виховала в них війна. Емоційне та соціальне становлення, дорослішання сучасної молоді випало на час Майдану та російсько-української війни. Парадокс цього покоління у швидкості адаптації та здатності мобілізувати свій розум і серце на допомогу й порятунок цілої нації, своєї Батьківщини, рідних міст і місць. Нам варто цього в них повчитися. А також оптимізму та віри у світле майбутнє."]
<img src="https://lh7-us.googleusercontent.com/IPB9KYa0tXn0YTg1bUetTecoHzPLyFhbNQ5TEajkE_HdYHRoBpUD2nL2GtfCh1S5wzufM2lo6hRXa8bBm3thqy_qbOOCMgeoZS4JrXtMBe4MqF12n8xQcoFE_C2owd_LRASxfv9-U264tp_QeMsZJ0A">
Герої фільму їдуть з безпечної Європи до Харкова, який під обстрілами. Вони обмінюють свою безпеку на ракети. Беруть академвідпустки, щоб відбудувати зруйновані міста. Перетворюють сірі панельки на привабливі для життя міста. Допомагають військовим реабілітуватися після важких поранень, а медикам — взяти перерву, щоб перевести дух. Під їхніми руками вандалізм стає мистецтвом. Вони тут і зараз, вони в Україні під бомбами розроблюють плани розбудови велодоріжок і паралельно місця пам’яті загиблих від російсько-української війни. Вони — втілення свідомої молоді.
[blockquote_with_author name="Олексій Мулявін" content="Нове покоління, чия «молодість прокачана війною», здатне зібрати всю силу в кулак і прокачати Україну до рівня розвинутої європейської держави. Кожен в цьому пазлі чудовий по-своєму. І завдяки цьому різноманіттю пазл нашого успішного майбутнього обов'язково складеться."]
<img src="https://lh7-us.googleusercontent.com/oE8Pr-IK-8XJRvADQfHQXyvSKde9jL0y6S5zhztYalilOcBaBQSUVY5AOeEZw_-r7psr4OvVO2u4bbAD35MPUerayJbIJiCwIJWTmlbw0ppaWhKPUViIlERltgUMV19Q01QgYnL_YMF0KdHTtq7gLTM">
Наші герої щодня доводять не тільки собі, а й іншим, що можуть більше, аніж вони думають. Їхній свідомий вибір — жити в країні, де вже десятий рік триває війна. І ця війна створила покоління сильних молодих українців. Для них не існує напівтонів чи неоднозначності, про яку так часто говорять. «Прокачана молодість» — це про наше з вами майбутнє в особистостях.
[blockquote_with_author name="Катерина Феленюк" position="виконавча продюсерка суспільно-політичного мовлення Суспільного" content="З початку повномасштабного вторгнення молодь незаслужено обходили під час виробництва контенту. Головні ролі у документальних фільмах, розслідуваннях, інтерв’ю та просто відео зайняли військові, згодом волонтери. Було багато історій й про пенсіонерів, які допомагають армії та переселенцям, віддаючи на це останні кошти й сили. А про молодь нічого не знімали. Одного дня до мене прийшла моя колега, режисерка Сніжана Потапчук, і запропонувала зробити фільм саме про сучасне покоління. На жаль, на той момент вона не могла взятися за зйомки цього проєкту. Однак Олексій Мулявін пройнявся цією ідеєю, перейняв її від Сніжани й зміг закарбувати зусилля молоді як наочний приклад становлення сильної України майбутнього сучасниками у фільмі «Прокачана молодість»"]
<img src="https://lh7-us.googleusercontent.com/Qepzqc8P5hFzxZLnmczMRX-eyA9lF4nJT7iPwS5mvH_7Z4Xc3RLwyjOriygeWgSzTpl4-eSrDLf2KbHw7C-jXHKNuG-_gRs47C8uiV3OOmQwIfq7B3UuViSBV2neSB5wQUqkwGa-FC6KpML3-DTK7Q8">
Над фільмом працювали:
<ul>
 	<li>Олексій Мулявін — автор  сценарію, режисер і монтажер;</li>
 	<li>Сніжана Потапчук — авторка ідеї;</li>
 	<li>Катерина Феленюк, Ірина Бубнова — виконавчі продюсерки;</li>
 	<li>Денис Козаченко — лінійний продюсер;</li>
 	<li>Світлана Дубик — гостьова редакторка;</li>
 	<li>Рустам Мамедов, Дмитро Глухенький, Богдан Гайдаш, Євген Журавльов — оператори;</li>
 	<li>Олександр Грідін — звукооператор;</li>
 	<li>Андрій Герасименко — звукорежисер;</li>
 	<li>Олександра Дилькова — колористка.</li>
 	<li>Сергій Чупахін, Олександр Глібка, Віталій Журавель — водії.</li>
</ul>
<a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchanne" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

Дивіться фільм про покоління сильних, незалежних і свідомих українців, відзнятий творчою командою суспільно-політичних та документальних проєктів Суспільного Мовлення:&#8211; 26 жовтня на <a href="https://www.youtube.com/@PershyjTV/about" target="_blank" rel="noopener noreferrer">ютубі Першого</a> каналу Суспільного Мовлення;&#8211; 26 жовтня о 22:00 на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих телеканалах Суспільного Мовлення</a> (Суспільне Чернівці, Суспільне Івано-Франківськ, Суспільне Київ та інші);&#8211; 29 жовтня о 21:00 на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>;&#8211; 1 листопада о 00:30 на Першому каналі Суспільного Мовлення під час телемарафону <a href="https://tv.suspilne.media/live" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Єдині новини»</a>.<img src="https://lh7-us.googleusercontent.com/fqdy5O2QSv60Q97tqsm5xDGWdRRV08lMbyoWXX0X2WX2FnGCEtA3ZAyHka0olxvBmKtWFmMbf0X_jEiGrWVf_v3wK0W4TaTowsPIFEhC38zPCpxD-fDugkU85fGcb8aapYK3qSNuetpTyEzCTbTwMxY">Поки росіяни руйнують українські міста й віру в вільну Україну, українська молодь творить майбутнє.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Завдяки героям нашого фільму мені на деякий час вдалося перенестися років на 15 назад і знову відчути той вайб молодості. Але не безтурботності. Бо безтурботною сучасну молодість не назвеш. Нинішнє покоління мене, без перебільшень, надихає. Вони сильні, свідомі, але, на жаль, ці чесноти виховала в них війна. Емоційне та соціальне становлення, дорослішання сучасної молоді випало на час Майдану та російсько-української війни. Парадокс цього покоління у швидкості адаптації та здатності мобілізувати свій розум і серце на допомогу й порятунок цілої нації, своєї Батьківщини, рідних міст і місць. Нам варто цього в них повчитися. А також оптимізму та віри у світле майбутнє.					<cite>									Олексій Мулявін, автор сценарію, режисер і монтажер фільму							</cite>			</blockquote><img src="https://lh7-us.googleusercontent.com/IPB9KYa0tXn0YTg1bUetTecoHzPLyFhbNQ5TEajkE_HdYHRoBpUD2nL2GtfCh1S5wzufM2lo6hRXa8bBm3thqy_qbOOCMgeoZS4JrXtMBe4MqF12n8xQcoFE_C2owd_LRASxfv9-U264tp_QeMsZJ0A">Герої фільму їдуть з безпечної Європи до Харкова, який під обстрілами. Вони обмінюють свою безпеку на ракети. Беруть академвідпустки, щоб відбудувати зруйновані міста. Перетворюють сірі панельки на привабливі для життя міста. Допомагають військовим реабілітуватися після важких поранень, а медикам — взяти перерву, щоб перевести дух. Під їхніми руками вандалізм стає мистецтвом. Вони тут і зараз, вони в Україні під бомбами розроблюють плани розбудови велодоріжок і паралельно місця пам’яті загиблих від російсько-української війни. Вони — втілення свідомої молоді.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Нове покоління, чия «молодість прокачана війною», здатне зібрати всю силу в кулак і прокачати Україну до рівня розвинутої європейської держави. Кожен в цьому пазлі чудовий по-своєму. І завдяки цьому різноманіттю пазл нашого успішного майбутнього обов'язково складеться.					<cite>									Олексій Мулявін 							</cite>			</blockquote><img src="https://lh7-us.googleusercontent.com/oE8Pr-IK-8XJRvADQfHQXyvSKde9jL0y6S5zhztYalilOcBaBQSUVY5AOeEZw_-r7psr4OvVO2u4bbAD35MPUerayJbIJiCwIJWTmlbw0ppaWhKPUViIlERltgUMV19Q01QgYnL_YMF0KdHTtq7gLTM">Наші герої щодня доводять не тільки собі, а й іншим, що можуть більше, аніж вони думають. Їхній свідомий вибір — жити в країні, де вже десятий рік триває війна. І ця війна створила покоління сильних молодих українців. Для них не існує напівтонів чи неоднозначності, про яку так часто говорять. «Прокачана молодість» — це про наше з вами майбутнє в особистостях.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		З початку повномасштабного вторгнення молодь незаслужено обходили під час виробництва контенту. Головні ролі у документальних фільмах, розслідуваннях, інтерв’ю та просто відео зайняли військові, згодом волонтери. Було багато історій й про пенсіонерів, які допомагають армії та переселенцям, віддаючи на це останні кошти й сили. А про молодь нічого не знімали. Одного дня до мене прийшла моя колега, режисерка Сніжана Потапчук, і запропонувала зробити фільм саме про сучасне покоління. На жаль, на той момент вона не могла взятися за зйомки цього проєкту. Однак Олексій Мулявін пройнявся цією ідеєю, перейняв її від Сніжани й зміг закарбувати зусилля молоді як наочний приклад становлення сильної України майбутнього сучасниками у фільмі «Прокачана молодість»					<cite>									Катерина Феленюк, виконавча продюсерка суспільно-політичного мовлення Суспільного							</cite>			</blockquote><img src="https://lh7-us.googleusercontent.com/Qepzqc8P5hFzxZLnmczMRX-eyA9lF4nJT7iPwS5mvH_7Z4Xc3RLwyjOriygeWgSzTpl4-eSrDLf2KbHw7C-jXHKNuG-_gRs47C8uiV3OOmQwIfq7B3UuViSBV2neSB5wQUqkwGa-FC6KpML3-DTK7Q8">Над фільмом працювали:<ul><li>Олексій Мулявін — автор  сценарію, режисер і монтажер;</li><li>Сніжана Потапчук — авторка ідеї;</li><li>Катерина Феленюк, Ірина Бубнова — виконавчі продюсерки;</li><li>Денис Козаченко — лінійний продюсер;</li><li>Світлана Дубик — гостьова редакторка;</li><li>Рустам Мамедов, Дмитро Глухенький, Богдан Гайдаш, Євген Журавльов — оператори;</li><li>Олександр Грідін — звукооператор;</li><li>Андрій Герасименко — звукорежисер;</li><li>Олександра Дилькова — колористка.</li><li>Сергій Чупахін, Олександр Глібка, Віталій Журавель — водії.</li></ul><a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchanne" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

«Прокачана молодість» ― фільм про трьох молодих людей, які кожного дня наближають перемогу.

Дивіться фільм про покоління сильних, незалежних і свідомих українців, відзнятий творчою командою суспільно-політичних та документальних проєктів Суспільного Мовлення:
- 26 жовтня на <a href="https://www.youtube.com/@PershyjTV/about" target="_blank" rel="noopener noreferrer">ютубі Першого</a> каналу Суспільного Мовлення;
- 26 жовтня о 22:00 на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих телеканалах Суспільного Мовлення</a> (Суспільне Чернівці, Суспільне Івано-Франківськ, Суспільне Київ та інші);
- 29 жовтня о 21:00 на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>;
- 1 листопада о 00:30 на Першому каналі Суспільного Мовлення під час телемарафону <a href="https://tv.suspilne.media/live" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Єдині новини»</a>.
<img src="https://lh7-us.googleusercontent.com/fqdy5O2QSv60Q97tqsm5xDGWdRRV08lMbyoWXX0X2WX2FnGCEtA3ZAyHka0olxvBmKtWFmMbf0X_jEiGrWVf_v3wK0W4TaTowsPIFEhC38zPCpxD-fDugkU85fGcb8aapYK3qSNuetpTyEzCTbTwMxY" />
Поки росіяни руйнують українські міста й віру в вільну Україну, українська молодь творить майбутнє.
[blockquote_with_author name="Олексій Мулявін" position="автор сценарію, режисер і монтажер фільму" content="Завдяки героям нашого фільму мені на деякий час вдалося перенестися років на 15 назад і знову відчути той вайб молодості. Але не безтурботності. Бо безтурботною сучасну молодість не назвеш. Нинішнє покоління мене, без перебільшень, надихає. Вони сильні, свідомі, але, на жаль, ці чесноти виховала в них війна. Емоційне та соціальне становлення, дорослішання сучасної молоді випало на час Майдану та російсько-української війни. Парадокс цього покоління у швидкості адаптації та здатності мобілізувати свій розум і серце на допомогу й порятунок цілої нації, своєї Батьківщини, рідних міст і місць. Нам варто цього в них повчитися. А також оптимізму та віри у світле майбутнє."]
<img src="https://lh7-us.googleusercontent.com/IPB9KYa0tXn0YTg1bUetTecoHzPLyFhbNQ5TEajkE_HdYHRoBpUD2nL2GtfCh1S5wzufM2lo6hRXa8bBm3thqy_qbOOCMgeoZS4JrXtMBe4MqF12n8xQcoFE_C2owd_LRASxfv9-U264tp_QeMsZJ0A" />
Герої фільму їдуть з безпечної Європи до Харкова, який під обстрілами. Вони обмінюють свою безпеку на ракети. Беруть академвідпустки, щоб відбудувати зруйновані міста. Перетворюють сірі панельки на привабливі для життя міста. Допомагають військовим реабілітуватися після важких поранень, а медикам — взяти перерву, щоб перевести дух. Під їхніми руками вандалізм стає мистецтвом. Вони тут і зараз, вони в Україні під бомбами розроблюють плани розбудови велодоріжок і паралельно місця пам’яті загиблих від російсько-української війни. Вони — втілення свідомої молоді.
[blockquote_with_author name="Олексій Мулявін" content="Нове покоління, чия «молодість прокачана війною», здатне зібрати всю силу в кулак і прокачати Україну до рівня розвинутої європейської держави. Кожен в цьому пазлі чудовий по-своєму. І завдяки цьому різноманіттю пазл нашого успішного майбутнього обов'язково складеться."]
<img src="https://lh7-us.googleusercontent.com/oE8Pr-IK-8XJRvADQfHQXyvSKde9jL0y6S5zhztYalilOcBaBQSUVY5AOeEZw_-r7psr4OvVO2u4bbAD35MPUerayJbIJiCwIJWTmlbw0ppaWhKPUViIlERltgUMV19Q01QgYnL_YMF0KdHTtq7gLTM" />
Наші герої щодня доводять не тільки собі, а й іншим, що можуть більше, аніж вони думають. Їхній свідомий вибір — жити в країні, де вже десятий рік триває війна. І ця війна створила покоління сильних молодих українців. Для них не існує напівтонів чи неоднозначності, про яку так часто говорять. «Прокачана молодість» — це про наше з вами майбутнє в особистостях.
[blockquote_with_author name="Катерина Феленюк" position="виконавча продюсерка суспільно-політичного мовлення Суспільного" content="З початку повномасштабного вторгнення молодь незаслужено обходили під час виробництва контенту. Головні ролі у документальних фільмах, розслідуваннях, інтерв’ю та просто відео зайняли військові, згодом волонтери. Було багато історій й про пенсіонерів, які допомагають армії та переселенцям, віддаючи на це останні кошти й сили. А про молодь нічого не знімали. Одного дня до мене прийшла моя колега, режисерка Сніжана Потапчук, і запропонувала зробити фільм саме про сучасне покоління. На жаль, на той момент вона не могла взятися за зйомки цього проєкту. Однак Олексій Мулявін пройнявся цією ідеєю, перейняв її від Сніжани й зміг закарбувати зусилля молоді як наочний приклад становлення сильної України майбутнього сучасниками у фільмі «Прокачана молодість»"]
<img src="https://lh7-us.googleusercontent.com/Qepzqc8P5hFzxZLnmczMRX-eyA9lF4nJT7iPwS5mvH_7Z4Xc3RLwyjOriygeWgSzTpl4-eSrDLf2KbHw7C-jXHKNuG-_gRs47C8uiV3OOmQwIfq7B3UuViSBV2neSB5wQUqkwGa-FC6KpML3-DTK7Q8" />
Над фільмом працювали:
<ul>
 	<li>Олексій Мулявін — автор  сценарію, режисер і монтажер;</li>
 	<li>Сніжана Потапчук — авторка ідеї;</li>
 	<li>Катерина Феленюк, Ірина Бубнова — виконавчі продюсерки;</li>
 	<li>Денис Козаченко — лінійний продюсер;</li>
 	<li>Світлана Дубик — гостьова редакторка;</li>
 	<li>Рустам Мамедов, Дмитро Глухенький, Богдан Гайдаш, Євген Журавльов — оператори;</li>
 	<li>Олександр Грідін — звукооператор;</li>
 	<li>Андрій Герасименко — звукорежисер;</li>
 	<li>Олександра Дилькова — колористка.</li>
 	<li>Сергій Чупахін, Олександр Глібка, Віталій Журавель — водії.</li>
</ul>
<a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchanne" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

Дивіться фільм про покоління сильних, незалежних і свідомих українців, відзнятий творчою командою суспільно-політичних та документальних проєктів Суспільного Мовлення:&#8211; 26 жовтня на <a href="https://www.youtube.com/@PershyjTV/about" target="_blank" rel="noopener noreferrer">ютубі Першого</a> каналу Суспільного Мовлення;&#8211; 26 жовтня о 22:00 на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих телеканалах Суспільного Мовлення</a> (Суспільне Чернівці, Суспільне Івано-Франківськ, Суспільне Київ та інші);&#8211; 29 жовтня о 21:00 на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>;&#8211; 1 листопада о 00:30 на Першому каналі Суспільного Мовлення під час телемарафону <a href="https://tv.suspilne.media/live" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Єдині новини»</a>.<img src="https://lh7-us.googleusercontent.com/fqdy5O2QSv60Q97tqsm5xDGWdRRV08lMbyoWXX0X2WX2FnGCEtA3ZAyHka0olxvBmKtWFmMbf0X_jEiGrWVf_v3wK0W4TaTowsPIFEhC38zPCpxD-fDugkU85fGcb8aapYK3qSNuetpTyEzCTbTwMxY" />Поки росіяни руйнують українські міста й віру в вільну Україну, українська молодь творить майбутнє.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Завдяки героям нашого фільму мені на деякий час вдалося перенестися років на 15 назад і знову відчути той вайб молодості. Але не безтурботності. Бо безтурботною сучасну молодість не назвеш. Нинішнє покоління мене, без перебільшень, надихає. Вони сильні, свідомі, але, на жаль, ці чесноти виховала в них війна. Емоційне та соціальне становлення, дорослішання сучасної молоді випало на час Майдану та російсько-української війни. Парадокс цього покоління у швидкості адаптації та здатності мобілізувати свій розум і серце на допомогу й порятунок цілої нації, своєї Батьківщини, рідних міст і місць. Нам варто цього в них повчитися. А також оптимізму та віри у світле майбутнє.					<cite>									Олексій Мулявін, автор сценарію, режисер і монтажер фільму							</cite>			</blockquote><img src="https://lh7-us.googleusercontent.com/IPB9KYa0tXn0YTg1bUetTecoHzPLyFhbNQ5TEajkE_HdYHRoBpUD2nL2GtfCh1S5wzufM2lo6hRXa8bBm3thqy_qbOOCMgeoZS4JrXtMBe4MqF12n8xQcoFE_C2owd_LRASxfv9-U264tp_QeMsZJ0A" />Герої фільму їдуть з безпечної Європи до Харкова, який під обстрілами. Вони обмінюють свою безпеку на ракети. Беруть академвідпустки, щоб відбудувати зруйновані міста. Перетворюють сірі панельки на привабливі для життя міста. Допомагають військовим реабілітуватися після важких поранень, а медикам — взяти перерву, щоб перевести дух. Під їхніми руками вандалізм стає мистецтвом. Вони тут і зараз, вони в Україні під бомбами розроблюють плани розбудови велодоріжок і паралельно місця пам’яті загиблих від російсько-української війни. Вони — втілення свідомої молоді.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Нове покоління, чия «молодість прокачана війною», здатне зібрати всю силу в кулак і прокачати Україну до рівня розвинутої європейської держави. Кожен в цьому пазлі чудовий по-своєму. І завдяки цьому різноманіттю пазл нашого успішного майбутнього обов'язково складеться.					<cite>									Олексій Мулявін 							</cite>			</blockquote><img src="https://lh7-us.googleusercontent.com/oE8Pr-IK-8XJRvADQfHQXyvSKde9jL0y6S5zhztYalilOcBaBQSUVY5AOeEZw_-r7psr4OvVO2u4bbAD35MPUerayJbIJiCwIJWTmlbw0ppaWhKPUViIlERltgUMV19Q01QgYnL_YMF0KdHTtq7gLTM" />Наші герої щодня доводять не тільки собі, а й іншим, що можуть більше, аніж вони думають. Їхній свідомий вибір — жити в країні, де вже десятий рік триває війна. І ця війна створила покоління сильних молодих українців. Для них не існує напівтонів чи неоднозначності, про яку так часто говорять. «Прокачана молодість» — це про наше з вами майбутнє в особистостях.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		З початку повномасштабного вторгнення молодь незаслужено обходили під час виробництва контенту. Головні ролі у документальних фільмах, розслідуваннях, інтерв’ю та просто відео зайняли військові, згодом волонтери. Було багато історій й про пенсіонерів, які допомагають армії та переселенцям, віддаючи на це останні кошти й сили. А про молодь нічого не знімали. Одного дня до мене прийшла моя колега, режисерка Сніжана Потапчук, і запропонувала зробити фільм саме про сучасне покоління. На жаль, на той момент вона не могла взятися за зйомки цього проєкту. Однак Олексій Мулявін пройнявся цією ідеєю, перейняв її від Сніжани й зміг закарбувати зусилля молоді як наочний приклад становлення сильної України майбутнього сучасниками у фільмі «Прокачана молодість»					<cite>									Катерина Феленюк, виконавча продюсерка суспільно-політичного мовлення Суспільного							</cite>			</blockquote><img src="https://lh7-us.googleusercontent.com/Qepzqc8P5hFzxZLnmczMRX-eyA9lF4nJT7iPwS5mvH_7Z4Xc3RLwyjOriygeWgSzTpl4-eSrDLf2KbHw7C-jXHKNuG-_gRs47C8uiV3OOmQwIfq7B3UuViSBV2neSB5wQUqkwGa-FC6KpML3-DTK7Q8" />Над фільмом працювали:<ul><li>Олексій Мулявін — автор  сценарію, режисер і монтажер;</li><li>Сніжана Потапчук — авторка ідеї;</li><li>Катерина Феленюк, Ірина Бубнова — виконавчі продюсерки;</li><li>Денис Козаченко — лінійний продюсер;</li><li>Світлана Дубик — гостьова редакторка;</li><li>Рустам Мамедов, Дмитро Глухенький, Богдан Гайдаш, Євген Журавльов — оператори;</li><li>Олександр Грідін — звукооператор;</li><li>Андрій Герасименко — звукорежисер;</li><li>Олександра Дилькова — колористка.</li><li>Сергій Чупахін, Олександр Глібка, Віталій Журавель — водії.</li></ul><a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт і <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchanne" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

🎥 Зумери чи покоління виховане війною? Суспільне презентує фільм «Прокачана молодість»

Напередодні прем’єри на телебаченні Суспільне презентувало фільм власного виробництва <a href="https://fb.watch/nvwMCQY9fF/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Домівка на спині»</a>. Прем'єра на телебаченні відбулась 8 жовтня о 21:00 на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>, о 22:15 на <a href="https://tv.suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Першому</a> каналі Суспільного Мовлення під час телемарафону <a href="https://www.youtube.com/watch?v=R5vvrb1YsqU" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Єдині новини #UAразом»</a> та о 23:00 на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих каналах Суспільного</a> (Суспільне Одеса, Суспільне Львів, Суспільне Кропивницький тощо).
<img src="https://lh5.googleusercontent.com/MsafbDvRkfoR9ts-_MyIwYxfSIO5yejQesA10t3cKY4d1giJHq1wZAwiKYQWVXveRh-VMjxpOMXsU7phsEtE6SueHMjQ4BhOfeHxS3mHfhTbm_UdjdOrkvOTKPFEi-sjwZhKLnB3hc8LUj8E0oPgc_c">
На передпоказ фільму Суспільного до МВЦ Музею історії міста Києва завітали українські режисери, кінокритики та кіноблогери. Модератором заходу був креативний продюсер і ведучий програм <a href="http://www.nrcu.gov.ua/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Українського Радіо</a> Роман Коляда. Після показу відбулася дискусія з творчою командою фільму та однією з героїнь фільму — Альоною Марченко.
Один з основних сенсів цієї історії — не вдаватися до статистики про те, скільки біженців виїхало і скільки з них повернеться, а спробувати дослідити внутрішній стан вимушеного емігранта. Що він відчуває, думає, як діє та планує своє життя.
[blockquote_with_author name="Володимир Бакум" position="режисер та автор стрічки" content="Згадуючи події 24-го числа, а саме переддень, згадалося, як люди жили своє звичне життя, до одного моменту. Ти спиш, чуєш тривогу, вибухи, новини про те, що почалась війна, і вже через 12 годин знаходиш себе в іншому європейському місті. Ти не розумієш, як цей шлях подолав, чи тобі варто повертатися, чи закінчиться війна через місяць; може, це взагалі поганий сон був? Саме цей стан постійного сидіння на валізах дав нам образ людини в «підвішеному стані». Вона сидить і чекає, допоки життя навколо неї не збирається зупинятися."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/PukU4iPyvbVQ_-y5XIl3OJML1OFWn5OkRB3QYwr51OG7Im6nqCmLts4F8CtJbd6FnD6LCwMNWeP5mZAkMrbDuk8v5nW-jpnkft6q4EYIUpfjELyyk4ZfyWIudOUNlTKzisVm7nOlKVoGnGIkIlquZv8">
Виконавча продюсерка суспільно-політичного мовлення Суспільного Катерина Феленюк розповіла гостям презентації, як равлик став образом назви фільму «Домівка на спині».
[blockquote_with_author name="Катерина Феленюк" content="Ми починали думати, на що схожа еміграція. Можливо, асоціація з нею викликає в уяві більшості образ якогось предмета, або спонукає до певної дії. Ми гралися з різними формами слів, і під час цього процесу ми згадали торішній всеукраїнський Радіодиктант національної єдності. Авторкою його була Ірина Цілик, а ведучим — власне наш сьогоднішній модератор, Роман Коляда. В кінці цього диктанту був рядок: «А деколи дім здатен уміститися до розмірів валізи. Всі ми тепер, мов ті равлики, знаємо ціну великих переселень». Ось так і в нас вийшла назва «Домівка на спині»."]
<img src="https://lh5.googleusercontent.com/y_fn2BajFehS0X-QLBgBJJHqbbIk6ao4Aem3utCiGXG3Bfu8eoYf6u4LDQoDY7McsmUmCUSR7oXHYhMdFq9Z2ZL_IEHlf6oCOVysJArUUxy-So-ZgbZwzq4_5fmHsnwXrJUnKeslg6WAWsGFssugEBI">
Окрім запитань, гості також подякували творчій команді за нетиповий підхід до створення документальних фільмів та художні алегорії всередині стрічки.
[blockquote_with_author name="Андрій Кобка" position="гість презентації" content="Років п'ять тому я почув фразу «золота клітка». Вона говорить про стан, коли тобі комфортно, але є певні рамки, кордони, і якою б вона не була привабливою, ти хочеш з неї визволитися. Українці й донині отримують фінансову допомогу від європейських країн, живуть у, здавалося б, кращих умовах, ніж може бути зараз в Україні під обстрілами. Однак вони перебувають саме в цій золотій клітці. Гадаю в багатьох з них глибоко всередині, а може й більш видимо, є бажання повернутися додому, повернутися в колір. І коли вкінці фільму чорно-біла картинка змінюється на кольорову після повернення героїні додому, я відчув як стало тепло і добре всередині."]
[blockquote_with_author name="Ігор" position="гість презентації, військовий" content="Цей фільм дуже потужний. Кожен з нас так чи інакше пережив або має приклади таких історій, які показані у фільмі. Він абсолютно достойний бути на екранах в Україні та Європі. Ця нештучна поведінка героїнь відгукується всередині."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/csXHRSxwWdOII7RAhLSVIWVr27r_z4ad3bdWRS5-3ESI8ggTpoAQklQta17V5wqB8igwjvjRHGGQYEp-avVWgIeAEWWKaQy7OCkeC8ushS3qBPKzvoyO5CMQyifuU_Db3Vx3xyRRU2Nk1JeP7zceCWU">
[blockquote_with_author name="Поліна Герман" position="продюсерка, членкиня Європейської та Української кіноакадемій та Національної спілки кінематографістів України" content="Мені дуже зрозуміла ця тема, я й сама в еміграції та обдумувала ідею подібного фільму. Мені дуже сподобався прийом, коли еміграція була пофарбована в чорно-білий колір, а кольоровою картинка стала тільки при поверненні в Україну. Музика у стрічці звучить дуже в «лоб». В цілому вийшло дуже достойне кіно. У фільмі показали  дві різні позиції  двох героїнь, що хтось залишається, а хтось повертається. Це правда, це наша реальність. Добре що є об’єктивний погляд на проблему вимушеної еміграції та позиція, що кожний вибирає для себе те, що краще."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/ZIc0bupu0DZe39htHUm_676Cw07M40hG4_pUswhcCv93Ej7AxiTNBqvYl6NZEmLqLyIjABfCV6SfMRnsC-qXbBKayQ_3j_uhjSyNaCPsVPmiKnuDOiiU_e2ZUNR3heHyyH9IDGgUq_1RuAf3dWKRtOs">
[blockquote_with_author name="Роман Коляда" content="Це не ігрове кіно чи, як можна було б його легковажно назвати, документалістика. Це більше, ніж кіно. І магія полягає в тому, що я ж якось гірко усміхнувся, коли мене запросили модерувати презентацію цього фільму. І ви зараз зрозумієте чому. “Домівка на спині” — це про дуже багатьох людей сьогодні в Україні, які або повернуться, або не повернуться. Це настільки бринить в повітрі, що було б дивно, якби це кіно не з'явилося."]
<img src="https://lh6.googleusercontent.com/i-yppMk8GDuMUxDS6O-tg7RZh_aS9PJYmKDnPEaBaDoxNP7k5DqSgOMFu8z843opi6PWiWkPT-MvbUagF7GLVpuWzpP4Lm_Mk-2LbkJrAZpmqdYNyQI795QgTbhdVqOYQybDj2BCcWMHvLkyxJ68z6w">
Більше фото можна переглянути на сторінці <a href="https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=749720507169343&id=100063942016515&mibextid=Nif5oz" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільного Мовлення у фейсбуці</a>.
Над фільмом працювали:

<ul>
 	<li class="ql-align-justify">Катерина Феленюк — виконавча продюсерка суспільно-політичних та документальних проєктів Суспільного;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Ірина Бубнова — виконавча продюсерка Першого каналу Суспільного Мовлення.</li>
 	<li class="ql-align-justify">Володимир Бакум — режисер та автор ідеї;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Сніжана Кутракова — сценаристка та журналістка;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Олександр Сухов — режисер монтажу;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Рустам Мамедов, Богдан Гайдаш — оператори-постановники;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Андрій Герасименко — звукорежисер;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Олександр Грідін — звукооператор;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Олександра Дилькова — колористка;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Рустам Мамедов — моушен-дизайнер;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Ірина Коць — редакторка.</li>
</ul>
<a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchanne" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.
Фотографував — Олег Переверзєв

Напередодні прем’єри на телебаченні Суспільне презентувало фільм власного виробництва <a href="https://fb.watch/nvwMCQY9fF/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Домівка на спині»</a>. Прем&#8217;єра на телебаченні відбулась 8 жовтня о 21:00 на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>, о 22:15 на <a href="https://tv.suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Першому</a> каналі Суспільного Мовлення під час телемарафону <a href="https://www.youtube.com/watch?v=R5vvrb1YsqU" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Єдині новини #UAразом»</a> та о 23:00 на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих каналах Суспільного</a> (Суспільне Одеса, Суспільне Львів, Суспільне Кропивницький тощо).<img src="https://lh5.googleusercontent.com/MsafbDvRkfoR9ts-_MyIwYxfSIO5yejQesA10t3cKY4d1giJHq1wZAwiKYQWVXveRh-VMjxpOMXsU7phsEtE6SueHMjQ4BhOfeHxS3mHfhTbm_UdjdOrkvOTKPFEi-sjwZhKLnB3hc8LUj8E0oPgc_c">На передпоказ фільму Суспільного до МВЦ Музею історії міста Києва завітали українські режисери, кінокритики та кіноблогери. Модератором заходу був креативний продюсер і ведучий програм <a href="http://www.nrcu.gov.ua/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Українського Радіо</a> Роман Коляда. Після показу відбулася дискусія з творчою командою фільму та однією з героїнь фільму — Альоною Марченко.Один з основних сенсів цієї історії — не вдаватися до статистики про те, скільки біженців виїхало і скільки з них повернеться, а спробувати дослідити внутрішній стан вимушеного емігранта. Що він відчуває, думає, як діє та планує своє життя.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Згадуючи події 24-го числа, а саме переддень, згадалося, як люди жили своє звичне життя, до одного моменту. Ти спиш, чуєш тривогу, вибухи, новини про те, що почалась війна, і вже через 12 годин знаходиш себе в іншому європейському місті. Ти не розумієш, як цей шлях подолав, чи тобі варто повертатися, чи закінчиться війна через місяць; може, це взагалі поганий сон був? Саме цей стан постійного сидіння на валізах дав нам образ людини в «підвішеному стані». Вона сидить і чекає, допоки життя навколо неї не збирається зупинятися.					<cite>									Володимир Бакум, режисер та автор стрічки							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/PukU4iPyvbVQ_-y5XIl3OJML1OFWn5OkRB3QYwr51OG7Im6nqCmLts4F8CtJbd6FnD6LCwMNWeP5mZAkMrbDuk8v5nW-jpnkft6q4EYIUpfjELyyk4ZfyWIudOUNlTKzisVm7nOlKVoGnGIkIlquZv8">Виконавча продюсерка суспільно-політичного мовлення Суспільного Катерина Феленюк розповіла гостям презентації, як равлик став образом назви фільму «Домівка на спині».	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Ми починали думати, на що схожа еміграція. Можливо, асоціація з нею викликає в уяві більшості образ якогось предмета, або спонукає до певної дії. Ми гралися з різними формами слів, і під час цього процесу ми згадали торішній всеукраїнський Радіодиктант національної єдності. Авторкою його була Ірина Цілик, а ведучим — власне наш сьогоднішній модератор, Роман Коляда. В кінці цього диктанту був рядок: «А деколи дім здатен уміститися до розмірів валізи. Всі ми тепер, мов ті равлики, знаємо ціну великих переселень». Ось так і в нас вийшла назва «Домівка на спині».					<cite>									Катерина Феленюк 							</cite>			</blockquote><img src="https://lh5.googleusercontent.com/y_fn2BajFehS0X-QLBgBJJHqbbIk6ao4Aem3utCiGXG3Bfu8eoYf6u4LDQoDY7McsmUmCUSR7oXHYhMdFq9Z2ZL_IEHlf6oCOVysJArUUxy-So-ZgbZwzq4_5fmHsnwXrJUnKeslg6WAWsGFssugEBI">Окрім запитань, гості також подякували творчій команді за нетиповий підхід до створення документальних фільмів та художні алегорії всередині стрічки.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Років п'ять тому я почув фразу «золота клітка». Вона говорить про стан, коли тобі комфортно, але є певні рамки, кордони, і якою б вона не була привабливою, ти хочеш з неї визволитися. Українці й донині отримують фінансову допомогу від європейських країн, живуть у, здавалося б, кращих умовах, ніж може бути зараз в Україні під обстрілами. Однак вони перебувають саме в цій золотій клітці. Гадаю в багатьох з них глибоко всередині, а може й більш видимо, є бажання повернутися додому, повернутися в колір. І коли вкінці фільму чорно-біла картинка змінюється на кольорову після повернення героїні додому, я відчув як стало тепло і добре всередині.					<cite>									Андрій Кобка, гість презентації							</cite>			</blockquote>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Цей фільм дуже потужний. Кожен з нас так чи інакше пережив або має приклади таких історій, які показані у фільмі. Він абсолютно достойний бути на екранах в Україні та Європі. Ця нештучна поведінка героїнь відгукується всередині.					<cite>									Ігор, гість презентації, військовий							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/csXHRSxwWdOII7RAhLSVIWVr27r_z4ad3bdWRS5-3ESI8ggTpoAQklQta17V5wqB8igwjvjRHGGQYEp-avVWgIeAEWWKaQy7OCkeC8ushS3qBPKzvoyO5CMQyifuU_Db3Vx3xyRRU2Nk1JeP7zceCWU">	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Мені дуже зрозуміла ця тема, я й сама в еміграції та обдумувала ідею подібного фільму. Мені дуже сподобався прийом, коли еміграція була пофарбована в чорно-білий колір, а кольоровою картинка стала тільки при поверненні в Україну. Музика у стрічці звучить дуже в «лоб». В цілому вийшло дуже достойне кіно. У фільмі показали дві різні позиції двох героїнь, що хтось залишається, а хтось повертається. Це правда, це наша реальність. Добре що є об’єктивний погляд на проблему вимушеної еміграції та позиція, що кожний вибирає для себе те, що краще.					<cite>									Поліна Герман, продюсерка, членкиня Європейської та Української кіноакадемій та Національної спілки кінематографістів України							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/ZIc0bupu0DZe39htHUm_676Cw07M40hG4_pUswhcCv93Ej7AxiTNBqvYl6NZEmLqLyIjABfCV6SfMRnsC-qXbBKayQ_3j_uhjSyNaCPsVPmiKnuDOiiU_e2ZUNR3heHyyH9IDGgUq_1RuAf3dWKRtOs">	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Це не ігрове кіно чи, як можна було б його легковажно назвати, документалістика. Це більше, ніж кіно. І магія полягає в тому, що я ж якось гірко усміхнувся, коли мене запросили модерувати презентацію цього фільму. І ви зараз зрозумієте чому. “Домівка на спині” — це про дуже багатьох людей сьогодні в Україні, які або повернуться, або не повернуться. Це настільки бринить в повітрі, що було б дивно, якби це кіно не з'явилося.					<cite>									Роман Коляда 							</cite>			</blockquote><img src="https://lh6.googleusercontent.com/i-yppMk8GDuMUxDS6O-tg7RZh_aS9PJYmKDnPEaBaDoxNP7k5DqSgOMFu8z843opi6PWiWkPT-MvbUagF7GLVpuWzpP4Lm_Mk-2LbkJrAZpmqdYNyQI795QgTbhdVqOYQybDj2BCcWMHvLkyxJ68z6w">Більше фото можна переглянути на сторінці <a href="https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=749720507169343&#038;id=100063942016515&#038;mibextid=Nif5oz" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільного Мовлення у фейсбуці</a>.Над фільмом працювали:<ul><li class="ql-align-justify">Катерина Феленюк — виконавча продюсерка суспільно-політичних та документальних проєктів Суспільного;</li><li class="ql-align-justify">Ірина Бубнова — виконавча продюсерка Першого каналу Суспільного Мовлення.</li><li class="ql-align-justify">Володимир Бакум — режисер та автор ідеї;</li><li class="ql-align-justify">Сніжана Кутракова — сценаристка та журналістка;</li><li class="ql-align-justify">Олександр Сухов — режисер монтажу;</li><li class="ql-align-justify">Рустам Мамедов, Богдан Гайдаш — оператори-постановники;</li><li class="ql-align-justify">Андрій Герасименко — звукорежисер;</li><li class="ql-align-justify">Олександр Грідін — звукооператор;</li><li class="ql-align-justify">Олександра Дилькова — колористка;</li><li class="ql-align-justify">Рустам Мамедов — моушен-дизайнер;</li><li class="ql-align-justify">Ірина Коць — редакторка.</li></ul><a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchanne" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.Фотографував — Олег Переверзєв

Ця стрічка розповідає про вимушену еміграцію та непростий вибір українських переселенців — залишатися в Європі чи повертатися додому.

Напередодні прем’єри на телебаченні Суспільне презентувало фільм власного виробництва <a href="https://fb.watch/nvwMCQY9fF/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Домівка на спині»</a>. Прем'єра на телебаченні відбулась 8 жовтня о 21:00 на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>, о 22:15 на <a href="https://tv.suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Першому</a> каналі Суспільного Мовлення під час телемарафону <a href="https://www.youtube.com/watch?v=R5vvrb1YsqU" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Єдині новини #UAразом»</a> та о 23:00 на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих каналах Суспільного</a> (Суспільне Одеса, Суспільне Львів, Суспільне Кропивницький тощо).
<img src="https://lh5.googleusercontent.com/MsafbDvRkfoR9ts-_MyIwYxfSIO5yejQesA10t3cKY4d1giJHq1wZAwiKYQWVXveRh-VMjxpOMXsU7phsEtE6SueHMjQ4BhOfeHxS3mHfhTbm_UdjdOrkvOTKPFEi-sjwZhKLnB3hc8LUj8E0oPgc_c" />
На передпоказ фільму Суспільного до МВЦ Музею історії міста Києва завітали українські режисери, кінокритики та кіноблогери. Модератором заходу був креативний продюсер і ведучий програм <a href="http://www.nrcu.gov.ua/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Українського Радіо</a> Роман Коляда. Після показу відбулася дискусія з творчою командою фільму та однією з героїнь фільму — Альоною Марченко.
Один з основних сенсів цієї історії — не вдаватися до статистики про те, скільки біженців виїхало і скільки з них повернеться, а спробувати дослідити внутрішній стан вимушеного емігранта. Що він відчуває, думає, як діє та планує своє життя.
[blockquote_with_author name="Володимир Бакум" position="режисер та автор стрічки" content="Згадуючи події 24-го числа, а саме переддень, згадалося, як люди жили своє звичне життя, до одного моменту. Ти спиш, чуєш тривогу, вибухи, новини про те, що почалась війна, і вже через 12 годин знаходиш себе в іншому європейському місті. Ти не розумієш, як цей шлях подолав, чи тобі варто повертатися, чи закінчиться війна через місяць; може, це взагалі поганий сон був? Саме цей стан постійного сидіння на валізах дав нам образ людини в «підвішеному стані». Вона сидить і чекає, допоки життя навколо неї не збирається зупинятися."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/PukU4iPyvbVQ_-y5XIl3OJML1OFWn5OkRB3QYwr51OG7Im6nqCmLts4F8CtJbd6FnD6LCwMNWeP5mZAkMrbDuk8v5nW-jpnkft6q4EYIUpfjELyyk4ZfyWIudOUNlTKzisVm7nOlKVoGnGIkIlquZv8" />
Виконавча продюсерка суспільно-політичного мовлення Суспільного Катерина Феленюк розповіла гостям презентації, як равлик став образом назви фільму «Домівка на спині».
[blockquote_with_author name="Катерина Феленюк" content="Ми починали думати, на що схожа еміграція. Можливо, асоціація з нею викликає в уяві більшості образ якогось предмета, або спонукає до певної дії. Ми гралися з різними формами слів, і під час цього процесу ми згадали торішній всеукраїнський Радіодиктант національної єдності. Авторкою його була Ірина Цілик, а ведучим — власне наш сьогоднішній модератор, Роман Коляда. В кінці цього диктанту був рядок: «А деколи дім здатен уміститися до розмірів валізи. Всі ми тепер, мов ті равлики, знаємо ціну великих переселень». Ось так і в нас вийшла назва «Домівка на спині»."]
<img src="https://lh5.googleusercontent.com/y_fn2BajFehS0X-QLBgBJJHqbbIk6ao4Aem3utCiGXG3Bfu8eoYf6u4LDQoDY7McsmUmCUSR7oXHYhMdFq9Z2ZL_IEHlf6oCOVysJArUUxy-So-ZgbZwzq4_5fmHsnwXrJUnKeslg6WAWsGFssugEBI" />
Окрім запитань, гості також подякували творчій команді за нетиповий підхід до створення документальних фільмів та художні алегорії всередині стрічки.
[blockquote_with_author name="Андрій Кобка" position="гість презентації" content="Років п'ять тому я почув фразу «золота клітка». Вона говорить про стан, коли тобі комфортно, але є певні рамки, кордони, і якою б вона не була привабливою, ти хочеш з неї визволитися. Українці й донині отримують фінансову допомогу від європейських країн, живуть у, здавалося б, кращих умовах, ніж може бути зараз в Україні під обстрілами. Однак вони перебувають саме в цій золотій клітці. Гадаю в багатьох з них глибоко всередині, а може й більш видимо, є бажання повернутися додому, повернутися в колір. І коли вкінці фільму чорно-біла картинка змінюється на кольорову після повернення героїні додому, я відчув як стало тепло і добре всередині."]
[blockquote_with_author name="Ігор" position="гість презентації, військовий" content="Цей фільм дуже потужний. Кожен з нас так чи інакше пережив або має приклади таких історій, які показані у фільмі. Він абсолютно достойний бути на екранах в Україні та Європі. Ця нештучна поведінка героїнь відгукується всередині."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/csXHRSxwWdOII7RAhLSVIWVr27r_z4ad3bdWRS5-3ESI8ggTpoAQklQta17V5wqB8igwjvjRHGGQYEp-avVWgIeAEWWKaQy7OCkeC8ushS3qBPKzvoyO5CMQyifuU_Db3Vx3xyRRU2Nk1JeP7zceCWU" />
[blockquote_with_author name="Поліна Герман" position="продюсерка, членкиня Європейської та Української кіноакадемій та Національної спілки кінематографістів України" content="Мені дуже зрозуміла ця тема, я й сама в еміграції та обдумувала ідею подібного фільму. Мені дуже сподобався прийом, коли еміграція була пофарбована в чорно-білий колір, а кольоровою картинка стала тільки при поверненні в Україну. Музика у стрічці звучить дуже в «лоб». В цілому вийшло дуже достойне кіно. У фільмі показали  дві різні позиції  двох героїнь, що хтось залишається, а хтось повертається. Це правда, це наша реальність. Добре що є об’єктивний погляд на проблему вимушеної еміграції та позиція, що кожний вибирає для себе те, що краще."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/ZIc0bupu0DZe39htHUm_676Cw07M40hG4_pUswhcCv93Ej7AxiTNBqvYl6NZEmLqLyIjABfCV6SfMRnsC-qXbBKayQ_3j_uhjSyNaCPsVPmiKnuDOiiU_e2ZUNR3heHyyH9IDGgUq_1RuAf3dWKRtOs" />
[blockquote_with_author name="Роман Коляда" content="Це не ігрове кіно чи, як можна було б його легковажно назвати, документалістика. Це більше, ніж кіно. І магія полягає в тому, що я ж якось гірко усміхнувся, коли мене запросили модерувати презентацію цього фільму. І ви зараз зрозумієте чому. “Домівка на спині” — це про дуже багатьох людей сьогодні в Україні, які або повернуться, або не повернуться. Це настільки бринить в повітрі, що було б дивно, якби це кіно не з'явилося."]
<img src="https://lh6.googleusercontent.com/i-yppMk8GDuMUxDS6O-tg7RZh_aS9PJYmKDnPEaBaDoxNP7k5DqSgOMFu8z843opi6PWiWkPT-MvbUagF7GLVpuWzpP4Lm_Mk-2LbkJrAZpmqdYNyQI795QgTbhdVqOYQybDj2BCcWMHvLkyxJ68z6w" />
Більше фото можна переглянути на сторінці <a href="https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=749720507169343&amp;id=100063942016515&amp;mibextid=Nif5oz" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільного Мовлення у фейсбуці</a>.
Над фільмом працювали:

<ul>
 	<li class="ql-align-justify">Катерина Феленюк — виконавча продюсерка суспільно-політичних та документальних проєктів Суспільного;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Ірина Бубнова — виконавча продюсерка Першого каналу Суспільного Мовлення.</li>
 	<li class="ql-align-justify">Володимир Бакум — режисер та автор ідеї;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Сніжана Кутракова — сценаристка та журналістка;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Олександр Сухов — режисер монтажу;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Рустам Мамедов, Богдан Гайдаш — оператори-постановники;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Андрій Герасименко — звукорежисер;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Олександр Грідін — звукооператор;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Олександра Дилькова — колористка;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Рустам Мамедов — моушен-дизайнер;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Ірина Коць — редакторка.</li>
</ul>
<a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchanne" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.
Фотографував — Олег Переверзєв

Напередодні прем’єри на телебаченні Суспільне презентувало фільм власного виробництва <a href="https://fb.watch/nvwMCQY9fF/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Домівка на спині»</a>. Прем&#8217;єра на телебаченні відбулась 8 жовтня о 21:00 на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>, о 22:15 на <a href="https://tv.suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Першому</a> каналі Суспільного Мовлення під час телемарафону <a href="https://www.youtube.com/watch?v=R5vvrb1YsqU" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Єдині новини #UAразом»</a> та о 23:00 на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих каналах Суспільного</a> (Суспільне Одеса, Суспільне Львів, Суспільне Кропивницький тощо).<img src="https://lh5.googleusercontent.com/MsafbDvRkfoR9ts-_MyIwYxfSIO5yejQesA10t3cKY4d1giJHq1wZAwiKYQWVXveRh-VMjxpOMXsU7phsEtE6SueHMjQ4BhOfeHxS3mHfhTbm_UdjdOrkvOTKPFEi-sjwZhKLnB3hc8LUj8E0oPgc_c" />На передпоказ фільму Суспільного до МВЦ Музею історії міста Києва завітали українські режисери, кінокритики та кіноблогери. Модератором заходу був креативний продюсер і ведучий програм <a href="http://www.nrcu.gov.ua/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Українського Радіо</a> Роман Коляда. Після показу відбулася дискусія з творчою командою фільму та однією з героїнь фільму — Альоною Марченко.Один з основних сенсів цієї історії — не вдаватися до статистики про те, скільки біженців виїхало і скільки з них повернеться, а спробувати дослідити внутрішній стан вимушеного емігранта. Що він відчуває, думає, як діє та планує своє життя.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Згадуючи події 24-го числа, а саме переддень, згадалося, як люди жили своє звичне життя, до одного моменту. Ти спиш, чуєш тривогу, вибухи, новини про те, що почалась війна, і вже через 12 годин знаходиш себе в іншому європейському місті. Ти не розумієш, як цей шлях подолав, чи тобі варто повертатися, чи закінчиться війна через місяць; може, це взагалі поганий сон був? Саме цей стан постійного сидіння на валізах дав нам образ людини в «підвішеному стані». Вона сидить і чекає, допоки життя навколо неї не збирається зупинятися.					<cite>									Володимир Бакум, режисер та автор стрічки							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/PukU4iPyvbVQ_-y5XIl3OJML1OFWn5OkRB3QYwr51OG7Im6nqCmLts4F8CtJbd6FnD6LCwMNWeP5mZAkMrbDuk8v5nW-jpnkft6q4EYIUpfjELyyk4ZfyWIudOUNlTKzisVm7nOlKVoGnGIkIlquZv8" />Виконавча продюсерка суспільно-політичного мовлення Суспільного Катерина Феленюк розповіла гостям презентації, як равлик став образом назви фільму «Домівка на спині».	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Ми починали думати, на що схожа еміграція. Можливо, асоціація з нею викликає в уяві більшості образ якогось предмета, або спонукає до певної дії. Ми гралися з різними формами слів, і під час цього процесу ми згадали торішній всеукраїнський Радіодиктант національної єдності. Авторкою його була Ірина Цілик, а ведучим — власне наш сьогоднішній модератор, Роман Коляда. В кінці цього диктанту був рядок: «А деколи дім здатен уміститися до розмірів валізи. Всі ми тепер, мов ті равлики, знаємо ціну великих переселень». Ось так і в нас вийшла назва «Домівка на спині».					<cite>									Катерина Феленюк 							</cite>			</blockquote><img src="https://lh5.googleusercontent.com/y_fn2BajFehS0X-QLBgBJJHqbbIk6ao4Aem3utCiGXG3Bfu8eoYf6u4LDQoDY7McsmUmCUSR7oXHYhMdFq9Z2ZL_IEHlf6oCOVysJArUUxy-So-ZgbZwzq4_5fmHsnwXrJUnKeslg6WAWsGFssugEBI" />Окрім запитань, гості також подякували творчій команді за нетиповий підхід до створення документальних фільмів та художні алегорії всередині стрічки.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Років п'ять тому я почув фразу «золота клітка». Вона говорить про стан, коли тобі комфортно, але є певні рамки, кордони, і якою б вона не була привабливою, ти хочеш з неї визволитися. Українці й донині отримують фінансову допомогу від європейських країн, живуть у, здавалося б, кращих умовах, ніж може бути зараз в Україні під обстрілами. Однак вони перебувають саме в цій золотій клітці. Гадаю в багатьох з них глибоко всередині, а може й більш видимо, є бажання повернутися додому, повернутися в колір. І коли вкінці фільму чорно-біла картинка змінюється на кольорову після повернення героїні додому, я відчув як стало тепло і добре всередині.					<cite>									Андрій Кобка, гість презентації							</cite>			</blockquote>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Цей фільм дуже потужний. Кожен з нас так чи інакше пережив або має приклади таких історій, які показані у фільмі. Він абсолютно достойний бути на екранах в Україні та Європі. Ця нештучна поведінка героїнь відгукується всередині.					<cite>									Ігор, гість презентації, військовий							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/csXHRSxwWdOII7RAhLSVIWVr27r_z4ad3bdWRS5-3ESI8ggTpoAQklQta17V5wqB8igwjvjRHGGQYEp-avVWgIeAEWWKaQy7OCkeC8ushS3qBPKzvoyO5CMQyifuU_Db3Vx3xyRRU2Nk1JeP7zceCWU" />	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Мені дуже зрозуміла ця тема, я й сама в еміграції та обдумувала ідею подібного фільму. Мені дуже сподобався прийом, коли еміграція була пофарбована в чорно-білий колір, а кольоровою картинка стала тільки при поверненні в Україну. Музика у стрічці звучить дуже в «лоб». В цілому вийшло дуже достойне кіно. У фільмі показали дві різні позиції двох героїнь, що хтось залишається, а хтось повертається. Це правда, це наша реальність. Добре що є об’єктивний погляд на проблему вимушеної еміграції та позиція, що кожний вибирає для себе те, що краще.					<cite>									Поліна Герман, продюсерка, членкиня Європейської та Української кіноакадемій та Національної спілки кінематографістів України							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/ZIc0bupu0DZe39htHUm_676Cw07M40hG4_pUswhcCv93Ej7AxiTNBqvYl6NZEmLqLyIjABfCV6SfMRnsC-qXbBKayQ_3j_uhjSyNaCPsVPmiKnuDOiiU_e2ZUNR3heHyyH9IDGgUq_1RuAf3dWKRtOs" />	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Це не ігрове кіно чи, як можна було б його легковажно назвати, документалістика. Це більше, ніж кіно. І магія полягає в тому, що я ж якось гірко усміхнувся, коли мене запросили модерувати презентацію цього фільму. І ви зараз зрозумієте чому. “Домівка на спині” — це про дуже багатьох людей сьогодні в Україні, які або повернуться, або не повернуться. Це настільки бринить в повітрі, що було б дивно, якби це кіно не з'явилося.					<cite>									Роман Коляда 							</cite>			</blockquote><img src="https://lh6.googleusercontent.com/i-yppMk8GDuMUxDS6O-tg7RZh_aS9PJYmKDnPEaBaDoxNP7k5DqSgOMFu8z843opi6PWiWkPT-MvbUagF7GLVpuWzpP4Lm_Mk-2LbkJrAZpmqdYNyQI795QgTbhdVqOYQybDj2BCcWMHvLkyxJ68z6w" />Більше фото можна переглянути на сторінці <a href="https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=749720507169343&amp;id=100063942016515&amp;mibextid=Nif5oz" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільного Мовлення у фейсбуці</a>.Над фільмом працювали:<ul><li class="ql-align-justify">Катерина Феленюк — виконавча продюсерка суспільно-політичних та документальних проєктів Суспільного;</li><li class="ql-align-justify">Ірина Бубнова — виконавча продюсерка Першого каналу Суспільного Мовлення.</li><li class="ql-align-justify">Володимир Бакум — режисер та автор ідеї;</li><li class="ql-align-justify">Сніжана Кутракова — сценаристка та журналістка;</li><li class="ql-align-justify">Олександр Сухов — режисер монтажу;</li><li class="ql-align-justify">Рустам Мамедов, Богдан Гайдаш — оператори-постановники;</li><li class="ql-align-justify">Андрій Герасименко — звукорежисер;</li><li class="ql-align-justify">Олександр Грідін — звукооператор;</li><li class="ql-align-justify">Олександра Дилькова — колористка;</li><li class="ql-align-justify">Рустам Мамедов — моушен-дизайнер;</li><li class="ql-align-justify">Ірина Коць — редакторка.</li></ul><a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchanne" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.Фотографував — Олег Переверзєв

👀 «Домівка на спині»: Суспільне презентувало фільм про долі українських біженців  

Суспільне Мовлення покаже фільм власного виробництва «Домівка на спині» про вимушених українських переселенців. Дивіться 8 жовтня о 21:00 на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>, 22:15 на <a href="https://tv.suspilne.media/live" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Першому</a> каналі Суспільного Мовлення під час телемарафону <a href="https://www.youtube.com/watch?v=R5vvrb1YsqU" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Єдині новини #UAразом»</a> та о 23:00 на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих каналах Суспільного</a> (Суспільне Одеса, Суспільне Львів, Суспільне Кропивницький тощо).
24 лютого Україну спіткала друга хвиля російського вторгнення. Українці почали мігрувати не тільки всередині країни, а й далеко за її кордони. Станом на вересень 2023 року за кордоном перебуває 7,4 млн українців.
«Я собі думала 24 лютого, що просто виїжджаю з Києва в село. Я взяла один наплічник, де в мене були всі документи, включаючи мої дипломи з університету. Я сподівалась, що це на два, три дні, як говорять “класики”. Але розуміла, що все може затягнутися, і українці почнуть виїжджати за кордон. В принципі так потім і сталося, коли прийшла окупація через Чорнобиль, яку ніхто не очікував. Тоді вже довелось виїжджати», — розповідає героїня фільму «Домівка на спині» Альона.
<img src="https://lh3.googleusercontent.com/WbpRI_KvChsL9XcR6Adq4jEZ4SoDluLVOHFpCOzPSY6bizm5P-cKWo284dVX3BTTVvZ2KkJXuRs0O6tEcIym-irDDYHXjd_vOJF0zT3l-KpOutLXY0E0EqmGY2gNIyO3TIlet_G_5dYc-CuoFRyD28c">
Перевівши дух від вимушеної еміграції, українці почали вирішувати, що ж робити далі. Хтось заходився активно допомагати військовим з-за кордону, дехто взявся вчити мову, щоб асимілюватися на новому місці й почати будувати життя заново.
«Це було так страшно, ми приїхали взагалі без грошей. З однією кредитною карткою, яка вже була порожня. Ну, ніхто не чекав цієї війни. Я не розраховувала, що буду сидіти на шиї, отримувати щось від держави чи ще щось. Перший тиждень ще адаптація була, а потім я пішла шукати роботу, — розповідає Тетяна, героїня фільму «Домівка на спині». — Я почала вчити мову, бо не хотіла працювати фізично. Мені дуже легко далась мова і я вже отримала два сертифікати з культури польської та сертифікат з мови рівня А1. Хоча я відчуваю, якщо складати іспит, то рівень В2 вже буде. Можливо, тоді мені вдасться щось змінити з роботою». 
<img src="https://lh3.googleusercontent.com/LPd9M8eO6Jq1mcOQfz_7aIwiEgrJwONF-Asv2yLQvHRtb7XBPpipegqC8wKmCJrKBR8hCKCSmQgInkyOrFrlGMp0IjUCUqMvBUErG4oJn8WEFVrkzn4Jdgo-TKsV4YVGhY8o6wwlPF_VA4OO5tHCO0A">
Більшість країн Європи та світу підтримали українських біженців соціальними ініціативами та фінансово. Вимушеним переселенцям надали можливість безоплатно розміститися в готелях чи апартаментах, оформити щомісячну допомогу, рівноцінну прожитковому мінімуму тої чи іншої країни, відкрили можливість відвідувати мовні курси.
«Якщо в тебе є житло, є де оселитись, тоді ключове питання по житлу закрите. Бо все інше Німеччина дає: оплату за це житло, якщо необхідно — оплачують частково комунальні послуги, а в готелі, де я живу, вона повністю покриває комунальні, плюс дає соціальні виплати кожен місяць», — розповідає про життя у Вайденберзі Альона.
«502 євро отримуємо ми, ще за житло нам сплачують та страхування. У цілому виходить — тисячу сто євро витрачає Німеччина на нас. Якщо використовувати кошти економно, то можна щось і залишити», — додає Валентина, мама Альони, яка виїхала з окупації до Німеччини разом із донькою.
<img src="https://lh6.googleusercontent.com/L0BqJRjbmFLcJm8SOCxQvjRVcyguYDl8LgMHB7V4zXW75hJHaTLZAulbstZKMTkLzVVc3cTFAXe9Uy1ad2XxLjz0S_9gj6-b3eTNp1LYDtY2AIkiXAb1gG3tfkCQk-Tku5KtrCi1K8c5uSq32h2GOMI">
За 20 місяців від початку повномасштабного вторгнення деякі українські біженці вже визначились зі своїми планами на майбутнє.
«Батько в мене священник. Останній раз питав: “Коли ти вже повернешся?” А я не знаю коли я повернусь. Я планую не тупцяти на одному місці й варити макарони, а йти далі.», — говорить Тетяна.
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/_aMnRwtc1KLIzE1swNgnVM1aBUb5RZjrjQBi38etmL7dap3KAje1k88OLN0j4KrSz3ebnzHGxjKlsXYriLdSLOVhD_CwyO04nxfJuEz5rg-kmAIQuuGEXSFAFCpF22svs04pMJLAj26Askt9NXtmJRg">
Вибір між поверненням в Україну та продовженням життя в Європі — це шлях, який проходять мільйони українців. Фільм «Домівка на спині» – це спроба зрозуміти, як складно і болісно українцям приймати це рішення, адже від нього залежить майбутнє нашої країни.
«Якщо, умовно, візьмемо 50 людей, то з них, напевно, 10 повернуться додому. Більшості тут стало жити комфортніше. Не треба нічого робити. З 50 умовних людей 20 повернуться ще до закінчення війни. За покликом душі, до рідних, додому, до себе, до свого життя, або продовжити розвиватись в Україні й будувати своє життя. А частина лишиться в Німеччині. Бо їм і там було не дуже, і тут їм не дуже. Їм не важливо де», — коментує ситуацію з вимушеними переселенцями Альона.
<img src="https://lh6.googleusercontent.com/dvqR9JuPOe_AHgDeGAT_C7POgkhcP7b551EonX-hy0jx8yJNAOWu_JEnLWstQ5lWOjYBVMajbCbXwqFvG44E-tRHz_NeIdJeRmquGpQq5qOYll5sROlb1BDVk8LqCnQJYZzxgl4VWFrDenkZlUzKt74">
 
Над фільмом працювали:

<ul>
 	<li>Володимир Бакум — режисер та автор фільму;</li>
 	<li>Сніжана Кутракова — сценаристка та журналістка;</li>
 	<li>Олександр Сухов — режисер монтажу;</li>
 	<li>Рустам Мамедов, Богдан Гайдаш — оператори-постановники;</li>
 	<li>Андрій Герасименко — звукорежисер;</li>
 	<li>Олександр Грідін — звукооператор;</li>
 	<li>Олександра Дилькова — колористка;</li>
 	<li>Рустам Мамедов — моушен-дизайнер;</li>
 	<li>Ірина Коць — редакторка.</li>
</ul>
<a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchanne" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

Суспільне Мовлення покаже фільм власного виробництва «Домівка на спині» про вимушених українських переселенців. Дивіться 8 жовтня о 21:00 на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>, 22:15 на <a href="https://tv.suspilne.media/live" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Першому</a> каналі Суспільного Мовлення під час телемарафону <a href="https://www.youtube.com/watch?v=R5vvrb1YsqU" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Єдині новини #UAразом»</a> та о 23:00 на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих каналах Суспільного</a> (Суспільне Одеса, Суспільне Львів, Суспільне Кропивницький тощо).24 лютого Україну спіткала друга хвиля російського вторгнення. Українці почали мігрувати не тільки всередині країни, а й далеко за її кордони. Станом на вересень 2023 року за кордоном перебуває 7,4 млн українців.«Я собі думала 24 лютого, що просто виїжджаю з Києва в село. Я взяла один наплічник, де в мене були всі документи, включаючи мої дипломи з університету. Я сподівалась, що це на два, три дні, як говорять “класики”. Але розуміла, що все може затягнутися, і українці почнуть виїжджати за кордон. В принципі так потім і сталося, коли прийшла окупація через Чорнобиль, яку ніхто не очікував. Тоді вже довелось виїжджати», — розповідає героїня фільму «Домівка на спині» Альона.<img src="https://lh3.googleusercontent.com/WbpRI_KvChsL9XcR6Adq4jEZ4SoDluLVOHFpCOzPSY6bizm5P-cKWo284dVX3BTTVvZ2KkJXuRs0O6tEcIym-irDDYHXjd_vOJF0zT3l-KpOutLXY0E0EqmGY2gNIyO3TIlet_G_5dYc-CuoFRyD28c">Перевівши дух від вимушеної еміграції, українці почали вирішувати, що ж робити далі. Хтось заходився активно допомагати військовим з-за кордону, дехто взявся вчити мову, щоб асимілюватися на новому місці й почати будувати життя заново.«Це було так страшно, ми приїхали взагалі без грошей. З однією кредитною карткою, яка вже була порожня. Ну, ніхто не чекав цієї війни. Я не розраховувала, що буду сидіти на шиї, отримувати щось від держави чи ще щось. Перший тиждень ще адаптація була, а потім я пішла шукати роботу, — розповідає Тетяна, героїня фільму «Домівка на спині». — Я почала вчити мову, бо не хотіла працювати фізично. Мені дуже легко далась мова і я вже отримала два сертифікати з культури польської та сертифікат з мови рівня А1. Хоча я відчуваю, якщо складати іспит, то рівень В2 вже буде. Можливо, тоді мені вдасться щось змінити з роботою». <img src="https://lh3.googleusercontent.com/LPd9M8eO6Jq1mcOQfz_7aIwiEgrJwONF-Asv2yLQvHRtb7XBPpipegqC8wKmCJrKBR8hCKCSmQgInkyOrFrlGMp0IjUCUqMvBUErG4oJn8WEFVrkzn4Jdgo-TKsV4YVGhY8o6wwlPF_VA4OO5tHCO0A">Більшість країн Європи та світу підтримали українських біженців соціальними ініціативами та фінансово. Вимушеним переселенцям надали можливість безоплатно розміститися в готелях чи апартаментах, оформити щомісячну допомогу, рівноцінну прожитковому мінімуму тої чи іншої країни, відкрили можливість відвідувати мовні курси.«Якщо в тебе є житло, є де оселитись, тоді ключове питання по житлу закрите. Бо все інше Німеччина дає: оплату за це житло, якщо необхідно — оплачують частково комунальні послуги, а в готелі, де я живу, вона повністю покриває комунальні, плюс дає соціальні виплати кожен місяць», — розповідає про життя у Вайденберзі Альона.«502 євро отримуємо ми, ще за житло нам сплачують та страхування. У цілому виходить — тисячу сто євро витрачає Німеччина на нас. Якщо використовувати кошти економно, то можна щось і залишити», — додає Валентина, мама Альони, яка виїхала з окупації до Німеччини разом із донькою.<img src="https://lh6.googleusercontent.com/L0BqJRjbmFLcJm8SOCxQvjRVcyguYDl8LgMHB7V4zXW75hJHaTLZAulbstZKMTkLzVVc3cTFAXe9Uy1ad2XxLjz0S_9gj6-b3eTNp1LYDtY2AIkiXAb1gG3tfkCQk-Tku5KtrCi1K8c5uSq32h2GOMI">За 20 місяців від початку повномасштабного вторгнення деякі українські біженці вже визначились зі своїми планами на майбутнє.«Батько в мене священник. Останній раз питав: “Коли ти вже повернешся?” А я не знаю коли я повернусь. Я планую не тупцяти на одному місці й варити макарони, а йти далі.», — говорить Тетяна.<img src="https://lh4.googleusercontent.com/_aMnRwtc1KLIzE1swNgnVM1aBUb5RZjrjQBi38etmL7dap3KAje1k88OLN0j4KrSz3ebnzHGxjKlsXYriLdSLOVhD_CwyO04nxfJuEz5rg-kmAIQuuGEXSFAFCpF22svs04pMJLAj26Askt9NXtmJRg">Вибір між поверненням в Україну та продовженням життя в Європі — це шлях, який проходять мільйони українців. Фільм «Домівка на спині» – це спроба зрозуміти, як складно і болісно українцям приймати це рішення, адже від нього залежить майбутнє нашої країни.«Якщо, умовно, візьмемо 50 людей, то з них, напевно, 10 повернуться додому. Більшості тут стало жити комфортніше. Не треба нічого робити. З 50 умовних людей 20 повернуться ще до закінчення війни. За покликом душі, до рідних, додому, до себе, до свого життя, або продовжити розвиватись в Україні й будувати своє життя. А частина лишиться в Німеччині. Бо їм і там було не дуже, і тут їм не дуже. Їм не важливо де», — коментує ситуацію з вимушеними переселенцями Альона.<img src="https://lh6.googleusercontent.com/dvqR9JuPOe_AHgDeGAT_C7POgkhcP7b551EonX-hy0jx8yJNAOWu_JEnLWstQ5lWOjYBVMajbCbXwqFvG44E-tRHz_NeIdJeRmquGpQq5qOYll5sROlb1BDVk8LqCnQJYZzxgl4VWFrDenkZlUzKt74"> Над фільмом працювали:<ul><li>Володимир Бакум — режисер та автор фільму;</li><li>Сніжана Кутракова — сценаристка та журналістка;</li><li>Олександр Сухов — режисер монтажу;</li><li>Рустам Мамедов, Богдан Гайдаш — оператори-постановники;</li><li>Андрій Герасименко — звукорежисер;</li><li>Олександр Грідін — звукооператор;</li><li>Олександра Дилькова — колористка;</li><li>Рустам Мамедов — моушен-дизайнер;</li><li>Ірина Коць — редакторка.</li></ul><a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchanne" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

u0421u0443u0441u043fu0456u043bu044cu043du0435 u043fu043eu043au0430u0436u0435 u0444u0456u043bu044cu043c u043fu0440u043e u0432u0438u043cu0443u0448u0435u043du0438u0445 u043fu0435u0440u0435u0441u0435u043bu0435u043du0446u0456u0432: u0437u0430u043bu0438u0448u0438u0442u0438u0441u044f u0447u0438 u043fu043eu0432u0435u0440u0442u0430u0442u0438u0441u044f?u00a0

u0417u0430u043bu0438u0448u0430u0442u0438u0441u044f u0432 u0431u0435u0437u043fu0435u0447u043du0456u0439 u0404u0432u0440u043eu043fu0456 u0447u0438 u043fu043eu0432u0435u0440u0442u0430u0442u0438u0441u044f u0432 u0440u0456u0434u043du0443, u0430u043bu0435 u043du0435u0441u043fu043eu043au0456u0439u043du0443 u0423u043au0440u0430u0457u043du0443?

Залишатися в безпечній Європі чи повертатися в рідну, але неспокійну Україну?

Суспільне Мовлення покаже фільм власного виробництва «Домівка на спині» про вимушених українських переселенців. Дивіться 8 жовтня о 21:00 на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>, 22:15 на <a href="https://tv.suspilne.media/live" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Першому</a> каналі Суспільного Мовлення під час телемарафону <a href="https://www.youtube.com/watch?v=R5vvrb1YsqU" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Єдині новини #UAразом»</a> та о 23:00 на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих каналах Суспільного</a> (Суспільне Одеса, Суспільне Львів, Суспільне Кропивницький тощо).
24 лютого Україну спіткала друга хвиля російського вторгнення. Українці почали мігрувати не тільки всередині країни, а й далеко за її кордони. Станом на вересень 2023 року за кордоном перебуває 7,4 млн українців.
«Я собі думала 24 лютого, що просто виїжджаю з Києва в село. Я взяла один наплічник, де в мене були всі документи, включаючи мої дипломи з університету. Я сподівалась, що це на два, три дні, як говорять “класики”. Але розуміла, що все може затягнутися, і українці почнуть виїжджати за кордон. В принципі так потім і сталося, коли прийшла окупація через Чорнобиль, яку ніхто не очікував. Тоді вже довелось виїжджати», — розповідає героїня фільму «Домівка на спині» Альона.
<img src="https://lh3.googleusercontent.com/WbpRI_KvChsL9XcR6Adq4jEZ4SoDluLVOHFpCOzPSY6bizm5P-cKWo284dVX3BTTVvZ2KkJXuRs0O6tEcIym-irDDYHXjd_vOJF0zT3l-KpOutLXY0E0EqmGY2gNIyO3TIlet_G_5dYc-CuoFRyD28c" />
Перевівши дух від вимушеної еміграції, українці почали вирішувати, що ж робити далі. Хтось заходився активно допомагати військовим з-за кордону, дехто взявся вчити мову, щоб асимілюватися на новому місці й почати будувати життя заново.
«Це було так страшно, ми приїхали взагалі без грошей. З однією кредитною карткою, яка вже була порожня. Ну, ніхто не чекав цієї війни. Я не розраховувала, що буду сидіти на шиї, отримувати щось від держави чи ще щось. Перший тиждень ще адаптація була, а потім я пішла шукати роботу, — розповідає Тетяна, героїня фільму «Домівка на спині». — Я почала вчити мову, бо не хотіла працювати фізично. Мені дуже легко далась мова і я вже отримала два сертифікати з культури польської та сертифікат з мови рівня А1. Хоча я відчуваю, якщо складати іспит, то рівень В2 вже буде. Можливо, тоді мені вдасться щось змінити з роботою». 
<img src="https://lh3.googleusercontent.com/LPd9M8eO6Jq1mcOQfz_7aIwiEgrJwONF-Asv2yLQvHRtb7XBPpipegqC8wKmCJrKBR8hCKCSmQgInkyOrFrlGMp0IjUCUqMvBUErG4oJn8WEFVrkzn4Jdgo-TKsV4YVGhY8o6wwlPF_VA4OO5tHCO0A" />
Більшість країн Європи та світу підтримали українських біженців соціальними ініціативами та фінансово. Вимушеним переселенцям надали можливість безоплатно розміститися в готелях чи апартаментах, оформити щомісячну допомогу, рівноцінну прожитковому мінімуму тої чи іншої країни, відкрили можливість відвідувати мовні курси.
«Якщо в тебе є житло, є де оселитись, тоді ключове питання по житлу закрите. Бо все інше Німеччина дає: оплату за це житло, якщо необхідно — оплачують частково комунальні послуги, а в готелі, де я живу, вона повністю покриває комунальні, плюс дає соціальні виплати кожен місяць», — розповідає про життя у Вайденберзі Альона.
«502 євро отримуємо ми, ще за житло нам сплачують та страхування. У цілому виходить — тисячу сто євро витрачає Німеччина на нас. Якщо використовувати кошти економно, то можна щось і залишити», — додає Валентина, мама Альони, яка виїхала з окупації до Німеччини разом із донькою.
<img src="https://lh6.googleusercontent.com/L0BqJRjbmFLcJm8SOCxQvjRVcyguYDl8LgMHB7V4zXW75hJHaTLZAulbstZKMTkLzVVc3cTFAXe9Uy1ad2XxLjz0S_9gj6-b3eTNp1LYDtY2AIkiXAb1gG3tfkCQk-Tku5KtrCi1K8c5uSq32h2GOMI" />
За 20 місяців від початку повномасштабного вторгнення деякі українські біженці вже визначились зі своїми планами на майбутнє.
«Батько в мене священник. Останній раз питав: “Коли ти вже повернешся?” А я не знаю коли я повернусь. Я планую не тупцяти на одному місці й варити макарони, а йти далі.», — говорить Тетяна.
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/_aMnRwtc1KLIzE1swNgnVM1aBUb5RZjrjQBi38etmL7dap3KAje1k88OLN0j4KrSz3ebnzHGxjKlsXYriLdSLOVhD_CwyO04nxfJuEz5rg-kmAIQuuGEXSFAFCpF22svs04pMJLAj26Askt9NXtmJRg" />
Вибір між поверненням в Україну та продовженням життя в Європі — це шлях, який проходять мільйони українців. Фільм «Домівка на спині» – це спроба зрозуміти, як складно і болісно українцям приймати це рішення, адже від нього залежить майбутнє нашої країни.
«Якщо, умовно, візьмемо 50 людей, то з них, напевно, 10 повернуться додому. Більшості тут стало жити комфортніше. Не треба нічого робити. З 50 умовних людей 20 повернуться ще до закінчення війни. За покликом душі, до рідних, додому, до себе, до свого життя, або продовжити розвиватись в Україні й будувати своє життя. А частина лишиться в Німеччині. Бо їм і там було не дуже, і тут їм не дуже. Їм не важливо де», — коментує ситуацію з вимушеними переселенцями Альона.
<img src="https://lh6.googleusercontent.com/dvqR9JuPOe_AHgDeGAT_C7POgkhcP7b551EonX-hy0jx8yJNAOWu_JEnLWstQ5lWOjYBVMajbCbXwqFvG44E-tRHz_NeIdJeRmquGpQq5qOYll5sROlb1BDVk8LqCnQJYZzxgl4VWFrDenkZlUzKt74" />
&nbsp;
Над фільмом працювали:

<ul>
 	<li>Володимир Бакум — режисер та автор фільму;</li>
 	<li>Сніжана Кутракова — сценаристка та журналістка;</li>
 	<li>Олександр Сухов — режисер монтажу;</li>
 	<li>Рустам Мамедов, Богдан Гайдаш — оператори-постановники;</li>
 	<li>Андрій Герасименко — звукорежисер;</li>
 	<li>Олександр Грідін — звукооператор;</li>
 	<li>Олександра Дилькова — колористка;</li>
 	<li>Рустам Мамедов — моушен-дизайнер;</li>
 	<li>Ірина Коць — редакторка.</li>
</ul>
<a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchanne" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.
&nbsp;

&nbsp;

Суспільне Мовлення покаже фільм власного виробництва «Домівка на спині» про вимушених українських переселенців. Дивіться 8 жовтня о 21:00 на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>, 22:15 на <a href="https://tv.suspilne.media/live" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Першому</a> каналі Суспільного Мовлення під час телемарафону <a href="https://www.youtube.com/watch?v=R5vvrb1YsqU" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Єдині новини #UAразом»</a> та о 23:00 на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих каналах Суспільного</a> (Суспільне Одеса, Суспільне Львів, Суспільне Кропивницький тощо).24 лютого Україну спіткала друга хвиля російського вторгнення. Українці почали мігрувати не тільки всередині країни, а й далеко за її кордони. Станом на вересень 2023 року за кордоном перебуває 7,4 млн українців.«Я собі думала 24 лютого, що просто виїжджаю з Києва в село. Я взяла один наплічник, де в мене були всі документи, включаючи мої дипломи з університету. Я сподівалась, що це на два, три дні, як говорять “класики”. Але розуміла, що все може затягнутися, і українці почнуть виїжджати за кордон. В принципі так потім і сталося, коли прийшла окупація через Чорнобиль, яку ніхто не очікував. Тоді вже довелось виїжджати», — розповідає героїня фільму «Домівка на спині» Альона.<img src="https://lh3.googleusercontent.com/WbpRI_KvChsL9XcR6Adq4jEZ4SoDluLVOHFpCOzPSY6bizm5P-cKWo284dVX3BTTVvZ2KkJXuRs0O6tEcIym-irDDYHXjd_vOJF0zT3l-KpOutLXY0E0EqmGY2gNIyO3TIlet_G_5dYc-CuoFRyD28c" />Перевівши дух від вимушеної еміграції, українці почали вирішувати, що ж робити далі. Хтось заходився активно допомагати військовим з-за кордону, дехто взявся вчити мову, щоб асимілюватися на новому місці й почати будувати життя заново.«Це було так страшно, ми приїхали взагалі без грошей. З однією кредитною карткою, яка вже була порожня. Ну, ніхто не чекав цієї війни. Я не розраховувала, що буду сидіти на шиї, отримувати щось від держави чи ще щось. Перший тиждень ще адаптація була, а потім я пішла шукати роботу, — розповідає Тетяна, героїня фільму «Домівка на спині». — Я почала вчити мову, бо не хотіла працювати фізично. Мені дуже легко далась мова і я вже отримала два сертифікати з культури польської та сертифікат з мови рівня А1. Хоча я відчуваю, якщо складати іспит, то рівень В2 вже буде. Можливо, тоді мені вдасться щось змінити з роботою». <img src="https://lh3.googleusercontent.com/LPd9M8eO6Jq1mcOQfz_7aIwiEgrJwONF-Asv2yLQvHRtb7XBPpipegqC8wKmCJrKBR8hCKCSmQgInkyOrFrlGMp0IjUCUqMvBUErG4oJn8WEFVrkzn4Jdgo-TKsV4YVGhY8o6wwlPF_VA4OO5tHCO0A" />Більшість країн Європи та світу підтримали українських біженців соціальними ініціативами та фінансово. Вимушеним переселенцям надали можливість безоплатно розміститися в готелях чи апартаментах, оформити щомісячну допомогу, рівноцінну прожитковому мінімуму тої чи іншої країни, відкрили можливість відвідувати мовні курси.«Якщо в тебе є житло, є де оселитись, тоді ключове питання по житлу закрите. Бо все інше Німеччина дає: оплату за це житло, якщо необхідно — оплачують частково комунальні послуги, а в готелі, де я живу, вона повністю покриває комунальні, плюс дає соціальні виплати кожен місяць», — розповідає про життя у Вайденберзі Альона.«502 євро отримуємо ми, ще за житло нам сплачують та страхування. У цілому виходить — тисячу сто євро витрачає Німеччина на нас. Якщо використовувати кошти економно, то можна щось і залишити», — додає Валентина, мама Альони, яка виїхала з окупації до Німеччини разом із донькою.<img src="https://lh6.googleusercontent.com/L0BqJRjbmFLcJm8SOCxQvjRVcyguYDl8LgMHB7V4zXW75hJHaTLZAulbstZKMTkLzVVc3cTFAXe9Uy1ad2XxLjz0S_9gj6-b3eTNp1LYDtY2AIkiXAb1gG3tfkCQk-Tku5KtrCi1K8c5uSq32h2GOMI" />За 20 місяців від початку повномасштабного вторгнення деякі українські біженці вже визначились зі своїми планами на майбутнє.«Батько в мене священник. Останній раз питав: “Коли ти вже повернешся?” А я не знаю коли я повернусь. Я планую не тупцяти на одному місці й варити макарони, а йти далі.», — говорить Тетяна.<img src="https://lh4.googleusercontent.com/_aMnRwtc1KLIzE1swNgnVM1aBUb5RZjrjQBi38etmL7dap3KAje1k88OLN0j4KrSz3ebnzHGxjKlsXYriLdSLOVhD_CwyO04nxfJuEz5rg-kmAIQuuGEXSFAFCpF22svs04pMJLAj26Askt9NXtmJRg" />Вибір між поверненням в Україну та продовженням життя в Європі — це шлях, який проходять мільйони українців. Фільм «Домівка на спині» – це спроба зрозуміти, як складно і болісно українцям приймати це рішення, адже від нього залежить майбутнє нашої країни.«Якщо, умовно, візьмемо 50 людей, то з них, напевно, 10 повернуться додому. Більшості тут стало жити комфортніше. Не треба нічого робити. З 50 умовних людей 20 повернуться ще до закінчення війни. За покликом душі, до рідних, додому, до себе, до свого життя, або продовжити розвиватись в Україні й будувати своє життя. А частина лишиться в Німеччині. Бо їм і там було не дуже, і тут їм не дуже. Їм не важливо де», — коментує ситуацію з вимушеними переселенцями Альона.<img src="https://lh6.googleusercontent.com/dvqR9JuPOe_AHgDeGAT_C7POgkhcP7b551EonX-hy0jx8yJNAOWu_JEnLWstQ5lWOjYBVMajbCbXwqFvG44E-tRHz_NeIdJeRmquGpQq5qOYll5sROlb1BDVk8LqCnQJYZzxgl4VWFrDenkZlUzKt74" />&nbsp;Над фільмом працювали:<ul><li>Володимир Бакум — режисер та автор фільму;</li><li>Сніжана Кутракова — сценаристка та журналістка;</li><li>Олександр Сухов — режисер монтажу;</li><li>Рустам Мамедов, Богдан Гайдаш — оператори-постановники;</li><li>Андрій Герасименко — звукорежисер;</li><li>Олександр Грідін — звукооператор;</li><li>Олександра Дилькова — колористка;</li><li>Рустам Мамедов — моушен-дизайнер;</li><li>Ірина Коць — редакторка.</li></ul><a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchanne" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.&nbsp;&nbsp;

🎥 Суспільне покаже фільм про вимушених переселенців: залишитися чи повертатися? 

600x400_21092023.png

Суспільне Мовлення презентує документальний фільм власного виробництва «Домівка на спині». Прем’єра ексклюзивно відбудеться в телеефірі 8 жовтня о 21:00 на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>, о 22:15 на <a href="https://tv.suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Першому</a> каналі Суспільного Мовлення під час телемарафону <a href="https://www.youtube.com/watch?v=R5vvrb1YsqU" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Єдині новини #UAразом»</a> та о 23:00 на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих каналах Суспільного</a> (Суспільне Одеса, Суспільне Львів, Суспільне Кропивницький тощо).
[blockquote_with_author name="Сніжана Кутракова" position="сценаристка фільму " content="«Спочатку виникли думки. Адже у кожного в нашій команді родичі, друзі, знайомі виїхали за кордон через повномасштабне вторгнення. Потім з’явились перші статистичні цифри, від них — розуміння, яка страшна демографічна криза чекає на Україну. Так і вималювалась ідея зняти документальний фільм про вибір кожного вимушеного переселенця. Їхній вибір сьогодні — це майбутнє України завтра. Настав час, коли вимушені переселенці постали перед вибором. Асимілюватися в Європі: школа, садочки, робота; чи повернутись до звичайного, але небезпечного життя в Україні. Сидіти тривалий час, як кажуть,  “на валізах” сім’ї довго не можуть. Треба обирати»."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/gSnMGhyOy-79vrY_IN-7sjp6JxuOv4vMN0cMl2n8Q0oozWqOJX1FeO-UtHCjLGF95cfJfdDLevJ8O68ewjrQkTi0ZPLDsIvwZfv7cGgl5wR8tea3brRpamm72cUkeKLXAyo_wQchIp3yLjPMWVeD4ts">
У стрічці зафіксоване життя двох українок-переселенок: Тетяни, яка осіла в польській Познані, та Альони, яка переїхала до німецького Вайденбергу. Повномасштабне вторгнення змусило їх поїхати світ за очі, залишивши звичне життя, роботу та близьких в Україні. Тепер перед ними інше випробування — вибір. Між комфортним європейським життям та поверненням додому, де стабільністю і безпекою поки що «не пахне».
[blockquote_with_author name="Сніжана Кутракова" position="сценаристка фільму" content="Коли фільм з’явиться на всіх платформах, нам буде цікаво читати коментарі глядачів. Звісно, є хвилювання, як сприймуть, як зрозуміють, як оцінять. Хочеться одного — щоб глядач, який залишається в Україні, не засудив героїв за їхній вибір. І поза фільмом не засуджував тих, хто заради безпеки залишається за кордоном."]
<img src="https://lh3.googleusercontent.com/0FCzZ7sNoygEVomNsr5xMUgw0bVrAokb8wzfc7jDa0soZG71L8iTivFflKIyZcuuBqaCn9lBKkWGM-MnjkUeK1Gvo7hRfpkhC_naMzVpixAqOFntofNtoPD3SiSdf5niyq3LEZUkjx-0R5KMAirRFSw">
На початку війни мільйони українців подолали тисячі кілометрів у пошуках безпеки. Творча команда Суспільного повторила маршрут «вимушеної евакуації» й повернення наших героїнь, проїхавши шлях у більш ніж п’ять тисяч кілометрів від мирного Вайденбергу до міста в Донецькій області за 15 кілометрів від лінії фронту.
[blockquote_with_author name="Сніжана Кутракова" content="Стовідсотково глядач побачить якісний фільм. Про такі роботи кажуть: «фестивальні». Команда, звісно, мріє про фестивалі, але спочатку картину  покажуть на широку аудиторію по ТБ. Наш глядач по праву заслуговує на якісний продукт українського виробництва і на відповіді, які вже давно підвисли в повітрі. Хочеться, щоб широка аудиторія побачила, подумала, замислилась, не засудила вибір емігрантів, а зрозуміла."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/jIQx1l9UtxiasLSJ4N_3jsMTtARmjfycg-QdyfnJRkE-iQqQtq9NDaSvIYmsj7W6HOjLx3CQV75tJFxoDoXIVPUu6VZDFyRlPNokchEzgdTrg08BCukKFt0Q5VbkbASg4fg5g6cEF7JJOdnpJOZfpJE">
Творчий задум режисера Володимира Бакума — справжня документалістика. Фільм знятий у чорно-білих кольорах, які якнайкраще передають суть вимушеної еміграції.
[blockquote_with_author name="Володимир Бакум" position="режисер та автор фільму" content="Я як режисер завжди прагну до різних експериментів з історіями, тому тяжію знімати на межі ігрового та документального жанру. Візуальна сторона фільму та монтаж створювався дуже грубими мазками по дуже тендітній темі. Вона незручна, тривожна, тоскна, неприємна. Чорно-біла картинка, довгий фокус та розмиті кадри, це моє в першу чергу людське, а потім режисерське бачення вимушеної еміграції. Чорно-білі тони — це стан душі, а довгі фокуси та розмиті кадри — це очікування хороших новин, які затягнулись у часі на півтора року."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/dnh94cFkj8lS2uyMYaL9ME-vKX5lC1iS-tU3pVnFJZsUqbiHIlVT4mFGH8WVbmLMXrnmCoV05MWOmQAj8pdeWhF9QAv6xgJKSbMuX9dWIGesx-1L1FQmfhSyvdd3yQMruDRAsabJScoxAj_shNZck2g">
У прийом «розмитості» творча команда вклала образ ілюзорного щасливого життя в Європі, в той час, коли рідна Україна у вогні.
[blockquote_with_author name="Рустам Мамедов" position="оператор постановник фільму" content="Під час розробки цього фільму, ми думали про те, як передати внутрішній світ героїнь. Ми вирішили підходити до цього не лише з точки зору зовнішнього вигляду, але й заглибитися в їхню душу. За допомогою закритої композиції й нестандартного кадрування ми змогли відчути їхні почуття і стан через об'єктив камери. Ми з моїм колегою Богданом Гайдашем вирішили використали прийом «зйомки на довгій витримці», щоб створити ефект «розмитості» швидкоплинних об'єктів — це була наша спроба відтворити метафору міграції та ілюзії щасливого життя в Європі. Ми вірили, що ці техніки допоможуть глядачам поглибитися в цей світ і відчути кожну емоцію разом з нашими героїнями."]
<img src="https://lh6.googleusercontent.com/R_2Hw_Ss6xBpEjU9SmTmv1jnkFw7XedXEoILQyHlS19uBXxzAy1qjQm_d68obf4IrgoUMKwybX33amNWJfeSr0cmlRXxFzobHBdACu10m4FU3lolmxVueuIM90ZqjdorUNlWLOy1lu4nIQps6TEBnec">
Над саундтреком до фільму працював український композитор Данило Волох. В роботі з музикою він надихався творчістю Паганіні, Вівальді й Баха. З його ініціативи соло скрипки, яка є основою музичної композиції стрічки «Домівка на спині», записували наживо в Будинку звукозапису Українського Радіо.
[blockquote_with_author name="Данило Волох" position="композитор" content="Музика пройшла через всі можливі етапи створення: написання нової музики в програмі за допомогою віртуальних інструментів, консультації з режисером, набір нотної партитури, запис живого інструменту в студії. Звісно, найцікавішим з усіх етапів був запис. Скрипаль Володимир Кирилюк зміг відтворити написане в нотах саме так, як цього потребували атмосфера і сюжет фільму. Він допоміг моїй музиці ожити й зазвучати в гармонії з монтажем."]
<img src="https://lh5.googleusercontent.com/SbfJmbImGM2Tch-h1ASvYIkPjptvrF6ZOEmgPR86hk5BMiidFBs_MOlz_rukO_VBWFWlRaat-Ld5L2_UFDoNss6c8QM0zxzI4lvywPpkr39wnze8yaQsq1HH8DTuHUmjw3CtL3kPshi6_I8QQx0uvRo">
«Домівка на спині» стоїть на межі двох жанрів. За художніми прийомами стоять болючі історії наших вимушених емігранток. Від вибору українських біженців залежить, якою буде Україна після війни: її економіка, демографічна ситуація та відбудова в цілому. На вересень 2023 року за кордоном перебуває 7,4 млн українців. Чи всі вони повернуться?
[blockquote_with_author name="Володимир Бакум" content="Якщо сказати чисто по-людськи, мені страшно і боляче, що ми втратили, на мою думку, можливо, два покоління наших людей з різних причин. Всьому цьому є пояснення — війна."]
[blockquote_with_author name="Катерина Феленюк" position="иконавча продюсерка суспільно-політичного мовлення Суспільного" content="Ми пішли на ризик і впевнені, що не даремно. Творча команда підійшла абсолютно по-новому та нетривіально до фільму «Домівка на спині». За щонайменше останні п’ять років це перша чорно-біла стрічка Суспільного. Ми створили нетиповий фільм, який у певних сенсах йде наперекір зі звичними нам документальними фільмами на телебаченні. Робити якісно і дивувати глядача — це наше кредо."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/AiGHjsAUqe8u4inERIm03cB96_4Air7qCYueCdUGQoN9qbLHRKsHcYbhhExIU6ZyPb-FYDlcr9KT-ossM25SJwlGXb9rhIuGsGLoxWIwdLcP_rMDGGhisTECVsBGEDfYH5qLLQi3dvJXP7K2v3lZ9po">
Над фільмом працювали:

<ul>
 	<li>Володимир Бакум — режисер та автор фільму;</li>
 	<li>Сніжана Кутракова — сценаристка та журналістка;</li>
 	<li>Олександр Сухов — режисер монтажу;</li>
 	<li>Рустам Мамедов, Богдан Гайдаш — оператори-постановники;</li>
 	<li>Андрій Герасименко — звукорежисер;</li>
 	<li>Олександр Грідін — звукооператор;</li>
 	<li>Олександра Дилькова — колористка;</li>
 	<li>Рустам Мамедов — моушен-дизайнер;</li>
 	<li>Ірина Коць — редакторка.</li>
</ul>
<a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchanne" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

Суспільне Мовлення презентує документальний фільм власного виробництва «Домівка на спині». Прем’єра ексклюзивно відбудеться в телеефірі 8 жовтня о 21:00 на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>, о 22:15 на <a href="https://tv.suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Першому</a> каналі Суспільного Мовлення під час телемарафону <a href="https://www.youtube.com/watch?v=R5vvrb1YsqU" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Єдині новини #UAразом»</a> та о 23:00 на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих каналах Суспільного</a> (Суспільне Одеса, Суспільне Львів, Суспільне Кропивницький тощо).	<blockquote class="shortcode-blockquote">		«Спочатку виникли думки. Адже у кожного в нашій команді родичі, друзі, знайомі виїхали за кордон через повномасштабне вторгнення. Потім з’явились перші статистичні цифри, від них — розуміння, яка страшна демографічна криза чекає на Україну. Так і вималювалась ідея зняти документальний фільм про вибір кожного вимушеного переселенця. Їхній вибір сьогодні — це майбутнє України завтра. Настав час, коли вимушені переселенці постали перед вибором. Асимілюватися в Європі: школа, садочки, робота; чи повернутись до звичайного, але небезпечного життя в Україні. Сидіти тривалий час, як кажуть, “на валізах” сім’ї довго не можуть. Треба обирати».					<cite>									Сніжана Кутракова, сценаристка фільму 							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/gSnMGhyOy-79vrY_IN-7sjp6JxuOv4vMN0cMl2n8Q0oozWqOJX1FeO-UtHCjLGF95cfJfdDLevJ8O68ewjrQkTi0ZPLDsIvwZfv7cGgl5wR8tea3brRpamm72cUkeKLXAyo_wQchIp3yLjPMWVeD4ts">У стрічці зафіксоване життя двох українок-переселенок: Тетяни, яка осіла в польській Познані, та Альони, яка переїхала до німецького Вайденбергу. Повномасштабне вторгнення змусило їх поїхати світ за очі, залишивши звичне життя, роботу та близьких в Україні. Тепер перед ними інше випробування — вибір. Між комфортним європейським життям та поверненням додому, де стабільністю і безпекою поки що «не пахне».	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Коли фільм з’явиться на всіх платформах, нам буде цікаво читати коментарі глядачів. Звісно, є хвилювання, як сприймуть, як зрозуміють, як оцінять. Хочеться одного — щоб глядач, який залишається в Україні, не засудив героїв за їхній вибір. І поза фільмом не засуджував тих, хто заради безпеки залишається за кордоном.					<cite>									Сніжана Кутракова, сценаристка фільму							</cite>			</blockquote><img src="https://lh3.googleusercontent.com/0FCzZ7sNoygEVomNsr5xMUgw0bVrAokb8wzfc7jDa0soZG71L8iTivFflKIyZcuuBqaCn9lBKkWGM-MnjkUeK1Gvo7hRfpkhC_naMzVpixAqOFntofNtoPD3SiSdf5niyq3LEZUkjx-0R5KMAirRFSw">На початку війни мільйони українців подолали тисячі кілометрів у пошуках безпеки. Творча команда Суспільного повторила маршрут «вимушеної евакуації» й повернення наших героїнь, проїхавши шлях у більш ніж п’ять тисяч кілометрів від мирного Вайденбергу до міста в Донецькій області за 15 кілометрів від лінії фронту.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Стовідсотково глядач побачить якісний фільм. Про такі роботи кажуть: «фестивальні». Команда, звісно, мріє про фестивалі, але спочатку картину покажуть на широку аудиторію по ТБ. Наш глядач по праву заслуговує на якісний продукт українського виробництва і на відповіді, які вже давно підвисли в повітрі. Хочеться, щоб широка аудиторія побачила, подумала, замислилась, не засудила вибір емігрантів, а зрозуміла.					<cite>									Сніжана Кутракова 							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/jIQx1l9UtxiasLSJ4N_3jsMTtARmjfycg-QdyfnJRkE-iQqQtq9NDaSvIYmsj7W6HOjLx3CQV75tJFxoDoXIVPUu6VZDFyRlPNokchEzgdTrg08BCukKFt0Q5VbkbASg4fg5g6cEF7JJOdnpJOZfpJE">Творчий задум режисера Володимира Бакума — справжня документалістика. Фільм знятий у чорно-білих кольорах, які якнайкраще передають суть вимушеної еміграції.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Я як режисер завжди прагну до різних експериментів з історіями, тому тяжію знімати на межі ігрового та документального жанру. Візуальна сторона фільму та монтаж створювався дуже грубими мазками по дуже тендітній темі. Вона незручна, тривожна, тоскна, неприємна. Чорно-біла картинка, довгий фокус та розмиті кадри, це моє в першу чергу людське, а потім режисерське бачення вимушеної еміграції. Чорно-білі тони — це стан душі, а довгі фокуси та розмиті кадри — це очікування хороших новин, які затягнулись у часі на півтора року.					<cite>									Володимир Бакум, режисер та автор фільму							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/dnh94cFkj8lS2uyMYaL9ME-vKX5lC1iS-tU3pVnFJZsUqbiHIlVT4mFGH8WVbmLMXrnmCoV05MWOmQAj8pdeWhF9QAv6xgJKSbMuX9dWIGesx-1L1FQmfhSyvdd3yQMruDRAsabJScoxAj_shNZck2g">У прийом «розмитості» творча команда вклала образ ілюзорного щасливого життя в Європі, в той час, коли рідна Україна у вогні.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Під час розробки цього фільму, ми думали про те, як передати внутрішній світ героїнь. Ми вирішили підходити до цього не лише з точки зору зовнішнього вигляду, але й заглибитися в їхню душу. За допомогою закритої композиції й нестандартного кадрування ми змогли відчути їхні почуття і стан через об'єктив камери. Ми з моїм колегою Богданом Гайдашем вирішили використали прийом «зйомки на довгій витримці», щоб створити ефект «розмитості» швидкоплинних об'єктів — це була наша спроба відтворити метафору міграції та ілюзії щасливого життя в Європі. Ми вірили, що ці техніки допоможуть глядачам поглибитися в цей світ і відчути кожну емоцію разом з нашими героїнями.					<cite>									Рустам Мамедов, оператор постановник фільму							</cite>			</blockquote><img src="https://lh6.googleusercontent.com/R_2Hw_Ss6xBpEjU9SmTmv1jnkFw7XedXEoILQyHlS19uBXxzAy1qjQm_d68obf4IrgoUMKwybX33amNWJfeSr0cmlRXxFzobHBdACu10m4FU3lolmxVueuIM90ZqjdorUNlWLOy1lu4nIQps6TEBnec">Над саундтреком до фільму працював український композитор Данило Волох. В роботі з музикою він надихався творчістю Паганіні, Вівальді й Баха. З його ініціативи соло скрипки, яка є основою музичної композиції стрічки «Домівка на спині», записували наживо в Будинку звукозапису Українського Радіо.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Музика пройшла через всі можливі етапи створення: написання нової музики в програмі за допомогою віртуальних інструментів, консультації з режисером, набір нотної партитури, запис живого інструменту в студії. Звісно, найцікавішим з усіх етапів був запис. Скрипаль Володимир Кирилюк зміг відтворити написане в нотах саме так, як цього потребували атмосфера і сюжет фільму. Він допоміг моїй музиці ожити й зазвучати в гармонії з монтажем.					<cite>									Данило Волох, композитор							</cite>			</blockquote><img src="https://lh5.googleusercontent.com/SbfJmbImGM2Tch-h1ASvYIkPjptvrF6ZOEmgPR86hk5BMiidFBs_MOlz_rukO_VBWFWlRaat-Ld5L2_UFDoNss6c8QM0zxzI4lvywPpkr39wnze8yaQsq1HH8DTuHUmjw3CtL3kPshi6_I8QQx0uvRo">«Домівка на спині» стоїть на межі двох жанрів. За художніми прийомами стоять болючі історії наших вимушених емігранток. Від вибору українських біженців залежить, якою буде Україна після війни: її економіка, демографічна ситуація та відбудова в цілому. На вересень 2023 року за кордоном перебуває 7,4 млн українців. Чи всі вони повернуться?	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Якщо сказати чисто по-людськи, мені страшно і боляче, що ми втратили, на мою думку, можливо, два покоління наших людей з різних причин. Всьому цьому є пояснення — війна.					<cite>									Володимир Бакум 							</cite>			</blockquote>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Ми пішли на ризик і впевнені, що не даремно. Творча команда підійшла абсолютно по-новому та нетривіально до фільму «Домівка на спині». За щонайменше останні п’ять років це перша чорно-біла стрічка Суспільного. Ми створили нетиповий фільм, який у певних сенсах йде наперекір зі звичними нам документальними фільмами на телебаченні. Робити якісно і дивувати глядача — це наше кредо.					<cite>									Катерина Феленюк, иконавча продюсерка суспільно-політичного мовлення Суспільного							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/AiGHjsAUqe8u4inERIm03cB96_4Air7qCYueCdUGQoN9qbLHRKsHcYbhhExIU6ZyPb-FYDlcr9KT-ossM25SJwlGXb9rhIuGsGLoxWIwdLcP_rMDGGhisTECVsBGEDfYH5qLLQi3dvJXP7K2v3lZ9po">Над фільмом працювали:<ul><li>Володимир Бакум — режисер та автор фільму;</li><li>Сніжана Кутракова — сценаристка та журналістка;</li><li>Олександр Сухов — режисер монтажу;</li><li>Рустам Мамедов, Богдан Гайдаш — оператори-постановники;</li><li>Андрій Герасименко — звукорежисер;</li><li>Олександр Грідін — звукооператор;</li><li>Олександра Дилькова — колористка;</li><li>Рустам Мамедов — моушен-дизайнер;</li><li>Ірина Коць — редакторка.</li></ul><a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchanne" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

u0421u0443u0441u043fu0456u043bu044cu043du0435 u041cu043eu0432u043bu0435u043du043du044f u043fu0440u0435u0437u0435u043du0442u0443u0454 u0434u043eu043au0443u043cu0435u043du0442u0430u043bu044cu043du0438u0439 u0444u0456u043bu044cu043c u0432u043bu0430u0441u043du043eu0433u043e u0432u0438u0440u043eu0431u043du0438u0446u0442u0432u0430 u00abu0414u043eu043cu0456u0432u043au0430 u043du0430 u0441u043fu0438u043du0456u00bb. u041fu0440u0435u043cu2019u0454u0440u0430 u0435u043au0441u043au043bu044eu0437u0438u0432u043du043e u0432u0456u0434u0431u0443u0434u0435u0442u044cu0441u044f u0432 u0442u0435u043bu0435u0435u0444u0456u0440u0456 8 u0436u043eu0432u0442u043du044f u043e 21:00 u043du0430 u0442u0435u043bu0435u043au0430u043du0430u043bu0456 <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" rel="noopener noreferrer" target="_blank">u0421u0443u0441u043fu0456u043bu044cu043du0435 u041au0443u043bu044cu0442u0443u0440u0430</a>, u043e 22:15 u043du0430 <a href="https://tv.suspilne.media/" rel="noopener noreferrer" target="_blank">u041fu0435u0440u0448u043eu043cu0443</a> u043au0430u043du0430u043bu0456 u0421u0443u0441u043fu0456u043bu044cu043du043eu0433u043e u041cu043eu0432u043bu0435u043du043du044f u043fu0456u0434 u0447u0430u0441 u0442u0435u043bu0435u043cu0430u0440u0430u0444u043eu043du0443 <a href="https://www.youtube.com/watch?v=R5vvrb1YsqU" rel="noopener noreferrer" target="_blank">u00abu0404u0434u0438u043du0456 u043du043eu0432u0438u043du0438 #UAu0440u0430u0437u043eu043cu00bb</a> u0442u0430 u043e 23:00 u043du0430 <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" rel="noopener noreferrer" target="_blank">u043cu0456u0441u0446u0435u0432u0438u0445 u043au0430u043du0430u043bu0430u0445 u0421u0443u0441u043fu0456u043bu044cu043du043eu0433u043e</a> (u0421u0443u0441u043fu0456u043bu044cu043du0435 u041eu0434u0435u0441u0430, u0421u0443u0441u043fu0456u043bu044cu043du0435 u041bu044cu0432u0456u0432, u0421u0443u0441u043fu0456u043bu044cu043du0435 u041au0440u043eu043fu0438u0432u043du0438u0446u044cu043au0438u0439 u0442u043eu0449u043e).

u0427u0438 u043fu043eu0432u0435u0440u043du0443u0442u044cu0441u044f? u0421u0443u0441u043fu0456u043bu044cu043du0435 u0437u043du044fu043bu043e u0444u0456u043bu044cu043c u00abu0414u043eu043cu0456u0432u043au0430 u043du0430 u0441u043fu0438u043du0456u00bb u043fu0440u043e u0443u043au0440u0430u0457u043du0441u044cu043au0438u0445 u0431u0456u0436u0435u043du0446u0456u0432u00a0

u0414u043eu043au0443u043cu0435u043du0442u0430u043bu044cu043du0438u0439 u043fu0440u043eu0454u043au0442 u0440u043eu0437u043fu043eu0432u0456u0434u0430u0454 u043fu0440u043e u0441u043au043bu0430u0434u043du0438u0439 u0432u0438u0431u0456u0440 u0443u043au0440u0430u0457u043du0441u044cu043au0438u0445 u0435u043cu0456u0433u0440u0430u043du0442u0456u0432: u043fu043eu0432u0435u0440u0442u0430u0442u0438u0441u044c u0434u043eu0434u043eu043cu0443, u0447u0438 u0437u0430u043bu0438u0448u0430u0442u0438u0441u044c u0437u0430 u043au043eu0440u0434u043eu043du043eu043c?u00a0

Документальний проєкт розповідає про складний вибір українських емігрантів: повертатись додому, чи залишатись за кордоном?

Суспільне Мовлення презентує документальний фільм власного виробництва «Домівка на спині». Прем’єра ексклюзивно відбудеться в телеефірі 8 жовтня о 21:00 на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>, о 22:15 на <a href="https://tv.suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Першому</a> каналі Суспільного Мовлення під час телемарафону <a href="https://www.youtube.com/watch?v=R5vvrb1YsqU" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Єдині новини #UAразом»</a> та о 23:00 на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих каналах Суспільного</a> (Суспільне Одеса, Суспільне Львів, Суспільне Кропивницький тощо).
[blockquote_with_author name="Сніжана Кутракова" position="сценаристка фільму " content="«Спочатку виникли думки. Адже у кожного в нашій команді родичі, друзі, знайомі виїхали за кордон через повномасштабне вторгнення. Потім з’явились перші статистичні цифри, від них — розуміння, яка страшна демографічна криза чекає на Україну. Так і вималювалась ідея зняти документальний фільм про вибір кожного вимушеного переселенця. Їхній вибір сьогодні — це майбутнє України завтра. Настав час, коли вимушені переселенці постали перед вибором. Асимілюватися в Європі: школа, садочки, робота; чи повернутись до звичайного, але небезпечного життя в Україні. Сидіти тривалий час, як кажуть,  “на валізах” сім’ї довго не можуть. Треба обирати»."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/gSnMGhyOy-79vrY_IN-7sjp6JxuOv4vMN0cMl2n8Q0oozWqOJX1FeO-UtHCjLGF95cfJfdDLevJ8O68ewjrQkTi0ZPLDsIvwZfv7cGgl5wR8tea3brRpamm72cUkeKLXAyo_wQchIp3yLjPMWVeD4ts" />
У стрічці зафіксоване життя двох українок-переселенок: Тетяни, яка осіла в польській Познані, та Альони, яка переїхала до німецького Вайденбергу. Повномасштабне вторгнення змусило їх поїхати світ за очі, залишивши звичне життя, роботу та близьких в Україні. Тепер перед ними інше випробування — вибір. Між комфортним європейським життям та поверненням додому, де стабільністю і безпекою поки що «не пахне».
[blockquote_with_author name="Сніжана Кутракова" position="сценаристка фільму" content="Коли фільм з’явиться на всіх платформах, нам буде цікаво читати коментарі глядачів. Звісно, є хвилювання, як сприймуть, як зрозуміють, як оцінять. Хочеться одного — щоб глядач, який залишається в Україні, не засудив героїв за їхній вибір. І поза фільмом не засуджував тих, хто заради безпеки залишається за кордоном."]
<img src="https://lh3.googleusercontent.com/0FCzZ7sNoygEVomNsr5xMUgw0bVrAokb8wzfc7jDa0soZG71L8iTivFflKIyZcuuBqaCn9lBKkWGM-MnjkUeK1Gvo7hRfpkhC_naMzVpixAqOFntofNtoPD3SiSdf5niyq3LEZUkjx-0R5KMAirRFSw" />
На початку війни мільйони українців подолали тисячі кілометрів у пошуках безпеки. Творча команда Суспільного повторила маршрут «вимушеної евакуації» й повернення наших героїнь, проїхавши шлях у більш ніж п’ять тисяч кілометрів від мирного Вайденбергу до міста в Донецькій області за 15 кілометрів від лінії фронту.
[blockquote_with_author name="Сніжана Кутракова" content="Стовідсотково глядач побачить якісний фільм. Про такі роботи кажуть: «фестивальні». Команда, звісно, мріє про фестивалі, але спочатку картину  покажуть на широку аудиторію по ТБ. Наш глядач по праву заслуговує на якісний продукт українського виробництва і на відповіді, які вже давно підвисли в повітрі. Хочеться, щоб широка аудиторія побачила, подумала, замислилась, не засудила вибір емігрантів, а зрозуміла."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/jIQx1l9UtxiasLSJ4N_3jsMTtARmjfycg-QdyfnJRkE-iQqQtq9NDaSvIYmsj7W6HOjLx3CQV75tJFxoDoXIVPUu6VZDFyRlPNokchEzgdTrg08BCukKFt0Q5VbkbASg4fg5g6cEF7JJOdnpJOZfpJE" />
Творчий задум режисера Володимира Бакума — справжня документалістика. Фільм знятий у чорно-білих кольорах, які якнайкраще передають суть вимушеної еміграції.
[blockquote_with_author name="Володимир Бакум" position="режисер та автор фільму" content="Я як режисер завжди прагну до різних експериментів з історіями, тому тяжію знімати на межі ігрового та документального жанру. Візуальна сторона фільму та монтаж створювався дуже грубими мазками по дуже тендітній темі. Вона незручна, тривожна, тоскна, неприємна. Чорно-біла картинка, довгий фокус та розмиті кадри, це моє в першу чергу людське, а потім режисерське бачення вимушеної еміграції. Чорно-білі тони — це стан душі, а довгі фокуси та розмиті кадри — це очікування хороших новин, які затягнулись у часі на півтора року."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/dnh94cFkj8lS2uyMYaL9ME-vKX5lC1iS-tU3pVnFJZsUqbiHIlVT4mFGH8WVbmLMXrnmCoV05MWOmQAj8pdeWhF9QAv6xgJKSbMuX9dWIGesx-1L1FQmfhSyvdd3yQMruDRAsabJScoxAj_shNZck2g" />
У прийом «розмитості» творча команда вклала образ ілюзорного щасливого життя в Європі, в той час, коли рідна Україна у вогні.
[blockquote_with_author name="Рустам Мамедов" position="оператор постановник фільму" content="Під час розробки цього фільму, ми думали про те, як передати внутрішній світ героїнь. Ми вирішили підходити до цього не лише з точки зору зовнішнього вигляду, але й заглибитися в їхню душу. За допомогою закритої композиції й нестандартного кадрування ми змогли відчути їхні почуття і стан через об'єктив камери. Ми з моїм колегою Богданом Гайдашем вирішили використали прийом «зйомки на довгій витримці», щоб створити ефект «розмитості» швидкоплинних об'єктів — це була наша спроба відтворити метафору міграції та ілюзії щасливого життя в Європі. Ми вірили, що ці техніки допоможуть глядачам поглибитися в цей світ і відчути кожну емоцію разом з нашими героїнями."]
<img src="https://lh6.googleusercontent.com/R_2Hw_Ss6xBpEjU9SmTmv1jnkFw7XedXEoILQyHlS19uBXxzAy1qjQm_d68obf4IrgoUMKwybX33amNWJfeSr0cmlRXxFzobHBdACu10m4FU3lolmxVueuIM90ZqjdorUNlWLOy1lu4nIQps6TEBnec" />
Над саундтреком до фільму працював український композитор Данило Волох. В роботі з музикою він надихався творчістю Паганіні, Вівальді й Баха. З його ініціативи соло скрипки, яка є основою музичної композиції стрічки «Домівка на спині», записували наживо в Будинку звукозапису Українського Радіо.
[blockquote_with_author name="Данило Волох" position="композитор" content="Музика пройшла через всі можливі етапи створення: написання нової музики в програмі за допомогою віртуальних інструментів, консультації з режисером, набір нотної партитури, запис живого інструменту в студії. Звісно, найцікавішим з усіх етапів був запис. Скрипаль Володимир Кирилюк зміг відтворити написане в нотах саме так, як цього потребували атмосфера і сюжет фільму. Він допоміг моїй музиці ожити й зазвучати в гармонії з монтажем."]
<img src="https://lh5.googleusercontent.com/SbfJmbImGM2Tch-h1ASvYIkPjptvrF6ZOEmgPR86hk5BMiidFBs_MOlz_rukO_VBWFWlRaat-Ld5L2_UFDoNss6c8QM0zxzI4lvywPpkr39wnze8yaQsq1HH8DTuHUmjw3CtL3kPshi6_I8QQx0uvRo" />
«Домівка на спині» стоїть на межі двох жанрів. За художніми прийомами стоять болючі історії наших вимушених емігранток. Від вибору українських біженців залежить, якою буде Україна після війни: її економіка, демографічна ситуація та відбудова в цілому. На вересень 2023 року за кордоном перебуває 7,4 млн українців. Чи всі вони повернуться?
[blockquote_with_author name="Володимир Бакум" content="Якщо сказати чисто по-людськи, мені страшно і боляче, що ми втратили, на мою думку, можливо, два покоління наших людей з різних причин. Всьому цьому є пояснення — війна."]
[blockquote_with_author name="Катерина Феленюк" position="иконавча продюсерка суспільно-політичного мовлення Суспільного" content="Ми пішли на ризик і впевнені, що не даремно. Творча команда підійшла абсолютно по-новому та нетривіально до фільму «Домівка на спині». За щонайменше останні п’ять років це перша чорно-біла стрічка Суспільного. Ми створили нетиповий фільм, який у певних сенсах йде наперекір зі звичними нам документальними фільмами на телебаченні. Робити якісно і дивувати глядача — це наше кредо."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/AiGHjsAUqe8u4inERIm03cB96_4Air7qCYueCdUGQoN9qbLHRKsHcYbhhExIU6ZyPb-FYDlcr9KT-ossM25SJwlGXb9rhIuGsGLoxWIwdLcP_rMDGGhisTECVsBGEDfYH5qLLQi3dvJXP7K2v3lZ9po" />
Над фільмом працювали:

<ul>
 	<li>Володимир Бакум — режисер та автор фільму;</li>
 	<li>Сніжана Кутракова — сценаристка та журналістка;</li>
 	<li>Олександр Сухов — режисер монтажу;</li>
 	<li>Рустам Мамедов, Богдан Гайдаш — оператори-постановники;</li>
 	<li>Андрій Герасименко — звукорежисер;</li>
 	<li>Олександр Грідін — звукооператор;</li>
 	<li>Олександра Дилькова — колористка;</li>
 	<li>Рустам Мамедов — моушен-дизайнер;</li>
 	<li>Ірина Коць — редакторка.</li>
</ul>
<a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchanne" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

Суспільне Мовлення презентує документальний фільм власного виробництва «Домівка на спині». Прем’єра ексклюзивно відбудеться в телеефірі 8 жовтня о 21:00 на телеканалі <a href="https://suspilne.media/page/5-suspilne-culture-online/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура</a>, о 22:15 на <a href="https://tv.suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Першому</a> каналі Суспільного Мовлення під час телемарафону <a href="https://www.youtube.com/watch?v=R5vvrb1YsqU" target="_blank" rel="noopener noreferrer">«Єдині новини #UAразом»</a> та о 23:00 на <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">місцевих каналах Суспільного</a> (Суспільне Одеса, Суспільне Львів, Суспільне Кропивницький тощо).	<blockquote class="shortcode-blockquote">		«Спочатку виникли думки. Адже у кожного в нашій команді родичі, друзі, знайомі виїхали за кордон через повномасштабне вторгнення. Потім з’явились перші статистичні цифри, від них — розуміння, яка страшна демографічна криза чекає на Україну. Так і вималювалась ідея зняти документальний фільм про вибір кожного вимушеного переселенця. Їхній вибір сьогодні — це майбутнє України завтра. Настав час, коли вимушені переселенці постали перед вибором. Асимілюватися в Європі: школа, садочки, робота; чи повернутись до звичайного, але небезпечного життя в Україні. Сидіти тривалий час, як кажуть, “на валізах” сім’ї довго не можуть. Треба обирати».					<cite>									Сніжана Кутракова, сценаристка фільму 							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/gSnMGhyOy-79vrY_IN-7sjp6JxuOv4vMN0cMl2n8Q0oozWqOJX1FeO-UtHCjLGF95cfJfdDLevJ8O68ewjrQkTi0ZPLDsIvwZfv7cGgl5wR8tea3brRpamm72cUkeKLXAyo_wQchIp3yLjPMWVeD4ts" />У стрічці зафіксоване життя двох українок-переселенок: Тетяни, яка осіла в польській Познані, та Альони, яка переїхала до німецького Вайденбергу. Повномасштабне вторгнення змусило їх поїхати світ за очі, залишивши звичне життя, роботу та близьких в Україні. Тепер перед ними інше випробування — вибір. Між комфортним європейським життям та поверненням додому, де стабільністю і безпекою поки що «не пахне».	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Коли фільм з’явиться на всіх платформах, нам буде цікаво читати коментарі глядачів. Звісно, є хвилювання, як сприймуть, як зрозуміють, як оцінять. Хочеться одного — щоб глядач, який залишається в Україні, не засудив героїв за їхній вибір. І поза фільмом не засуджував тих, хто заради безпеки залишається за кордоном.					<cite>									Сніжана Кутракова, сценаристка фільму							</cite>			</blockquote><img src="https://lh3.googleusercontent.com/0FCzZ7sNoygEVomNsr5xMUgw0bVrAokb8wzfc7jDa0soZG71L8iTivFflKIyZcuuBqaCn9lBKkWGM-MnjkUeK1Gvo7hRfpkhC_naMzVpixAqOFntofNtoPD3SiSdf5niyq3LEZUkjx-0R5KMAirRFSw" />На початку війни мільйони українців подолали тисячі кілометрів у пошуках безпеки. Творча команда Суспільного повторила маршрут «вимушеної евакуації» й повернення наших героїнь, проїхавши шлях у більш ніж п’ять тисяч кілометрів від мирного Вайденбергу до міста в Донецькій області за 15 кілометрів від лінії фронту.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Стовідсотково глядач побачить якісний фільм. Про такі роботи кажуть: «фестивальні». Команда, звісно, мріє про фестивалі, але спочатку картину покажуть на широку аудиторію по ТБ. Наш глядач по праву заслуговує на якісний продукт українського виробництва і на відповіді, які вже давно підвисли в повітрі. Хочеться, щоб широка аудиторія побачила, подумала, замислилась, не засудила вибір емігрантів, а зрозуміла.					<cite>									Сніжана Кутракова 							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/jIQx1l9UtxiasLSJ4N_3jsMTtARmjfycg-QdyfnJRkE-iQqQtq9NDaSvIYmsj7W6HOjLx3CQV75tJFxoDoXIVPUu6VZDFyRlPNokchEzgdTrg08BCukKFt0Q5VbkbASg4fg5g6cEF7JJOdnpJOZfpJE" />Творчий задум режисера Володимира Бакума — справжня документалістика. Фільм знятий у чорно-білих кольорах, які якнайкраще передають суть вимушеної еміграції.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Я як режисер завжди прагну до різних експериментів з історіями, тому тяжію знімати на межі ігрового та документального жанру. Візуальна сторона фільму та монтаж створювався дуже грубими мазками по дуже тендітній темі. Вона незручна, тривожна, тоскна, неприємна. Чорно-біла картинка, довгий фокус та розмиті кадри, це моє в першу чергу людське, а потім режисерське бачення вимушеної еміграції. Чорно-білі тони — це стан душі, а довгі фокуси та розмиті кадри — це очікування хороших новин, які затягнулись у часі на півтора року.					<cite>									Володимир Бакум, режисер та автор фільму							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/dnh94cFkj8lS2uyMYaL9ME-vKX5lC1iS-tU3pVnFJZsUqbiHIlVT4mFGH8WVbmLMXrnmCoV05MWOmQAj8pdeWhF9QAv6xgJKSbMuX9dWIGesx-1L1FQmfhSyvdd3yQMruDRAsabJScoxAj_shNZck2g" />У прийом «розмитості» творча команда вклала образ ілюзорного щасливого життя в Європі, в той час, коли рідна Україна у вогні.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Під час розробки цього фільму, ми думали про те, як передати внутрішній світ героїнь. Ми вирішили підходити до цього не лише з точки зору зовнішнього вигляду, але й заглибитися в їхню душу. За допомогою закритої композиції й нестандартного кадрування ми змогли відчути їхні почуття і стан через об'єктив камери. Ми з моїм колегою Богданом Гайдашем вирішили використали прийом «зйомки на довгій витримці», щоб створити ефект «розмитості» швидкоплинних об'єктів — це була наша спроба відтворити метафору міграції та ілюзії щасливого життя в Європі. Ми вірили, що ці техніки допоможуть глядачам поглибитися в цей світ і відчути кожну емоцію разом з нашими героїнями.					<cite>									Рустам Мамедов, оператор постановник фільму							</cite>			</blockquote><img src="https://lh6.googleusercontent.com/R_2Hw_Ss6xBpEjU9SmTmv1jnkFw7XedXEoILQyHlS19uBXxzAy1qjQm_d68obf4IrgoUMKwybX33amNWJfeSr0cmlRXxFzobHBdACu10m4FU3lolmxVueuIM90ZqjdorUNlWLOy1lu4nIQps6TEBnec" />Над саундтреком до фільму працював український композитор Данило Волох. В роботі з музикою він надихався творчістю Паганіні, Вівальді й Баха. З його ініціативи соло скрипки, яка є основою музичної композиції стрічки «Домівка на спині», записували наживо в Будинку звукозапису Українського Радіо.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Музика пройшла через всі можливі етапи створення: написання нової музики в програмі за допомогою віртуальних інструментів, консультації з режисером, набір нотної партитури, запис живого інструменту в студії. Звісно, найцікавішим з усіх етапів був запис. Скрипаль Володимир Кирилюк зміг відтворити написане в нотах саме так, як цього потребували атмосфера і сюжет фільму. Він допоміг моїй музиці ожити й зазвучати в гармонії з монтажем.					<cite>									Данило Волох, композитор							</cite>			</blockquote><img src="https://lh5.googleusercontent.com/SbfJmbImGM2Tch-h1ASvYIkPjptvrF6ZOEmgPR86hk5BMiidFBs_MOlz_rukO_VBWFWlRaat-Ld5L2_UFDoNss6c8QM0zxzI4lvywPpkr39wnze8yaQsq1HH8DTuHUmjw3CtL3kPshi6_I8QQx0uvRo" />«Домівка на спині» стоїть на межі двох жанрів. За художніми прийомами стоять болючі історії наших вимушених емігранток. Від вибору українських біженців залежить, якою буде Україна після війни: її економіка, демографічна ситуація та відбудова в цілому. На вересень 2023 року за кордоном перебуває 7,4 млн українців. Чи всі вони повернуться?	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Якщо сказати чисто по-людськи, мені страшно і боляче, що ми втратили, на мою думку, можливо, два покоління наших людей з різних причин. Всьому цьому є пояснення — війна.					<cite>									Володимир Бакум 							</cite>			</blockquote>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Ми пішли на ризик і впевнені, що не даремно. Творча команда підійшла абсолютно по-новому та нетривіально до фільму «Домівка на спині». За щонайменше останні п’ять років це перша чорно-біла стрічка Суспільного. Ми створили нетиповий фільм, який у певних сенсах йде наперекір зі звичними нам документальними фільмами на телебаченні. Робити якісно і дивувати глядача — це наше кредо.					<cite>									Катерина Феленюк, иконавча продюсерка суспільно-політичного мовлення Суспільного							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/AiGHjsAUqe8u4inERIm03cB96_4Air7qCYueCdUGQoN9qbLHRKsHcYbhhExIU6ZyPb-FYDlcr9KT-ossM25SJwlGXb9rhIuGsGLoxWIwdLcP_rMDGGhisTECVsBGEDfYH5qLLQi3dvJXP7K2v3lZ9po" />Над фільмом працювали:<ul><li>Володимир Бакум — режисер та автор фільму;</li><li>Сніжана Кутракова — сценаристка та журналістка;</li><li>Олександр Сухов — режисер монтажу;</li><li>Рустам Мамедов, Богдан Гайдаш — оператори-постановники;</li><li>Андрій Герасименко — звукорежисер;</li><li>Олександр Грідін — звукооператор;</li><li>Олександра Дилькова — колористка;</li><li>Рустам Мамедов — моушен-дизайнер;</li><li>Ірина Коць — редакторка.</li></ul><a href="https://corp.suspilne.media/media/documents/zagalni-dokumenti/%D0%904_DefendingFreedoms_08-2023.pdf" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Мовлення</a> — незалежна медіакомпанія з потужним охопленням на всіх платформах: телеканали Перший, Суспільне Новини, Суспільне Культура, Суспільне Спорт та <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchanne" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>; радіостанції Українське Радіо, Радіо Промінь, Радіо Культура, Радіоточка. Лише перевірені новини читайте на сайті <a href="http://suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">suspilne.media</a>, на національних і місцевих <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>. Ми мовимо мовами нацспільнот, представляємо Україну на Євробаченні, розвиваємо дитячий ресурс «Бробакс», навчаємо медіаспільноту в Академії Суспільного Мовлення. Захищаємо свободи в Україні.

🎥 Чи повернуться? Суспільне зняло фільм «Домівка на спині» про українських біженців 

«Суспільне» <a href="https://corp.suspilne.media/newsdetails/8731" target="_blank" rel="noopener">випустило</a> першу частину другої серії авторського документального проєкту Мирослави Барчук «Остання війна». Новий епізод отримав назву «Какая разніца».

[blockquote_with_author name="Мирослава Барчук" content="«Какая разніца» — фільм про те, як українці проґавили «русскій мір» у себе в країні. Це спроба осмислити, проаналізувати помилки, яких ми як суспільство припустились протягом трьох десятиліть Незалежності, про хибний вибір, який ми робили. Це відверта, доросла розмова про те, чи могли ми цих помилок уникнути, чи, можливо, вони є природною хворобою росту і подолання постколоніального синдрому."]

https://youtu.be/aTaWqz5nLTU

Також про сам проєкт його авторка відзначає:

[blockquote_with_author content="«Остання війна» — це цикл документальних фільмів. Кожен фільм це окрема розмова. Ми розглядаємо російсько-українську війну як опуклий багатогранник — кожна грань відкривається у різних епізодах нашого документального циклу."]

У циклі фільмів автори планують дослідити:
<ul>
 	<li>Яке коріння російського звірства і агресії щодо українців?</li>
 	<li>Як ми проґавили «русскій мір»? Які помилки зробили за 30 років незалежності і чи можлива була дерусифікація без російських ракет?</li>
 	<li>Як Захід проґавив рашизм і як зачарувався міфом про «загадку русской душі»?</li>
 	<li>Якою була ціна поразки Української революції початку 20 століття і  втрати держави?</li>
 	<li>Як київські інтелектуали створили росіянам імперію у 17 ст., і як уже чотириста років ми пробуємо вирватися з обіймів власноруч створеного Франкенштейна?</li>
</ul>
Нагадаємо, що раніше <a href="https://nachasi.com/cinema/2023/05/18/suspilne-prezentuvalo-tsykl-ostannya-vijna/" target="_blank" rel="noopener">вийшов перший епізод проєкту</a>, який отримав назву «Анатомія рашизму». У ньому автори за участі українських та західних істориків, філософів та політичних діячів аналізують, як довго триває російсько-українська війна, які її корені й за що вона точиться.

«Суспільне» <a href="https://corp.suspilne.media/newsdetails/8731" target="_blank" rel="noopener">випустило</a> першу частину другої серії авторського документального проєкту Мирослави Барчук «Остання війна». Новий епізод отримав назву «Какая разніца».	<blockquote class="shortcode-blockquote">		«Какая разніца» — фільм про те, як українці проґавили «русскій мір» у себе в країні. Це спроба осмислити, проаналізувати помилки, яких ми як суспільство припустились протягом трьох десятиліть Незалежності, про хибний вибір, який ми робили. Це відверта, доросла розмова про те, чи могли ми цих помилок уникнути, чи, можливо, вони є природною хворобою росту і подолання постколоніального синдрому.					<cite>									Мирослава Барчук 							</cite>			</blockquote><div class="embedded-video" data-youtube="aTaWqz5nLTU"><img src="https://img.youtube.com/vi/aTaWqz5nLTU/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div>Також про сам проєкт його авторка відзначає:	<blockquote class="shortcode-blockquote">		«Остання війна» — це цикл документальних фільмів. Кожен фільм це окрема розмова. Ми розглядаємо російсько-українську війну як опуклий багатогранник — кожна грань відкривається у різних епізодах нашого документального циклу.			</blockquote>У циклі фільмів автори планують дослідити:<ul><li>Яке коріння російського звірства і агресії щодо українців?</li><li>Як ми проґавили «русскій мір»? Які помилки зробили за 30 років незалежності і чи можлива була дерусифікація без російських ракет?</li><li>Як Захід проґавив рашизм і як зачарувався міфом про «загадку русской душі»?</li><li>Якою була ціна поразки Української революції початку 20 століття і  втрати держави?</li><li>Як київські інтелектуали створили росіянам імперію у 17 ст., і як уже чотириста років ми пробуємо вирватися з обіймів власноруч створеного Франкенштейна?</li></ul>Нагадаємо, що раніше <a href="/cinema/2023/05/18/suspilne-prezentuvalo-tsykl-ostannya-vijna/" target="_blank" rel="noopener">вийшов перший епізод проєкту</a>, який отримав назву «Анатомія рашизму». У ньому автори за участі українських та західних істориків, філософів та політичних діячів аналізують, як довго триває російсько-українська війна, які її корені й за що вона точиться.

«Суспільне» <a href="https://corp.suspilne.media/newsdetails/8731" target="_blank" rel="noopener">випустило</a> першу частину другої серії авторського документального проєкту Мирослави Барчук «Остання війна». Новий епізод отримав назву «Какая разніца».

[blockquote_with_author name="Мирослава Барчук" content="«Какая разніца» — фільм про те, як українці проґавили «русскій мір» у себе в країні. Це спроба осмислити, проаналізувати помилки, яких ми як суспільство припустились протягом трьох десятиліть Незалежності, про хибний вибір, який ми робили. Це відверта, доросла розмова про те, чи могли ми цих помилок уникнути, чи, можливо, вони є природною хворобою росту і подолання постколоніального синдрому."]

https://youtu.be/aTaWqz5nLTU

Також про сам проєкт його авторка відзначає:

[blockquote_with_author content="«Остання війна» — це цикл документальних фільмів. Кожен фільм це окрема розмова. Ми розглядаємо російсько-українську війну як опуклий багатогранник — кожна грань відкривається у різних епізодах нашого документального циклу."]

У циклі фільмів автори планують дослідити:
<ul>
 	<li>Яке коріння російського звірства і агресії щодо українців?</li>
 	<li>Як ми проґавили «русскій мір»? Які помилки зробили за 30 років незалежності і чи можлива була дерусифікація без російських ракет?</li>
 	<li>Як Захід проґавив рашизм і як зачарувався міфом про «загадку русской душі»?</li>
 	<li>Якою була ціна поразки Української революції початку 20 століття і  втрати держави?</li>
 	<li>Як київські інтелектуали створили росіянам імперію у 17 ст., і як уже чотириста років ми пробуємо вирватися з обіймів власноруч створеного Франкенштейна?</li>
</ul>
Нагадаємо, що раніше <a href="https://nachasi.com/cinema/2023/05/18/suspilne-prezentuvalo-tsykl-ostannya-vijna/" target="_blank" rel="noopener">вийшов перший епізод проєкту</a>, який отримав назву «Анатомія рашизму». У ньому автори за участі українських та західних істориків, філософів та політичних діячів аналізують, як довго триває російсько-українська війна, які її корені й за що вона точиться.

📺 На «Суспільному» відбулась прем’єра другого епізоду фільму «Остання війна» — «Какая разніца»

<a href="https://www.youtube.com/watch?v=onGyPcbaso0" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Ця стрічка розповідає про десятки тисяч особистих трагедій</a>: про шлях пошуку, ідентифікації за ДНК та поховання загиблих через війну в Україні. На прикладі історії головної героїні фільму, Ірини Карась, розслідувачі розказали про проблеми тих українців, які довгими тижнями, місяцями, а іноді роками очікують своєї черги, аби мати можливість попрощатися з найріднішими.
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/rPa7GvxHKQcFLh1BuFCclkqZ82Jd-IRmGNOb-aSlAdvpjVv_sc16BypFfZCRACNUtEaWf3y5ip-wUMTipkeBZzsEieSGq2Qp-4vjAFaW59QGI3ykfN9zMfJLfQQauTpjDeVaq4VlGdlgrKpBXnFx0hE">
На передпоказ фільму завітали розслідувачі, які працювали над стрічкою, а також безпосередні герої стрічки Ірина Карась та Андрій Чернявський — старший групи пошуку та евакуації «На щиті», військові з бригади «Азов», військові журналісти та волонтери.
Серед гостей також були представники благодійних організацій та фондів «Серце Азову», «Восток SOS», «Жіночий ветеранський рух», «Асоціація родин захисників "Азовсталі"», «Фонд підтримки родин захисників "Азовсталі"», Медійної ініціативи за права людини, Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти.
Також на презентації були представники Міністерства юстиції України, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, Національної гвардії України, Національної поліції України та Уповноважена у справах Європейського суду з прав людини.
<img src="https://lh6.googleusercontent.com/42LqAMZ_ehtAfhw6ns_7TTKWcPyB5AsCA1e9AgPDtXP2SwT6rhoSsA7fAwavm9LFAnrvkyV40uK-PbukUop9wRi4dHqJn9jpUxt8zYc5YbbrVywFx60NZv5lAvGaU9z-40vx99JD4eLPPMZOujHDfEY">
Ще у 2014 році Україна постала перед новою для себе проблемою: зниклі безвісти військові, цивільні, їх пошук та ідентифікація. Питанням пошуку загиблих займається гуманітарний проєкт ЗСУ «На щиті». Проблема ДНК-профілювання загиблих існує й нині.
[blockquote_with_author name="Ярослава Тимощук" position="авторка фільму" content="Історія Ірини — про те, з чим зіштовхуються сім'ї загиблих військових після того, як пережили найстрашніше — звістку про смерть рідної людини. Розповідаючи про ціну втрати однієї родини, ми привертаємо увагу до проблеми, яку належить вирішити. З Іриною ми познайомилися, коли її загиблого чоловіка вже повернули з тимчасово окупованих територій під час обміну. Ми супроводжували її у взаємодії з різними державними органами, необхідними для підтвердження факту смерті та проведення ДНК-експертизи для ідентифікації загиблого. Чекання цих експертиз розтягується на місяці — й для родичів загиблих це незагоєна рана, яку знову роз’ятрюють. Проблема тривалих очікувань існує давно, але й через півтора року великої війни вона не розв’язана."]
 <img src="https://lh3.googleusercontent.com/LB8vU0A7g2ZqFWO80riqI_FQAHl2w9Zsh41MIXMMFiA4DKbZvGWR9u6naO6E_EY8-fW2WeQ3ZTn9103UiPYqUh-lTosr4PTiwsuoFE_3Z0XTrVaTwH5PKwPn5ZYaJFZlC8DNA1E9vQQ5mMJqjUSPVjE">
Різні міжнародні організації, готові надавати свою допомогу зі збором ДНК-зразків та експертизи для України, одна з яких — Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти. Утім, за українським законодавством, проводити ДНК-експертизи, що допомагають ідентифікувати загиблих, мають тільки українські державні інституції. Експертна служба МВС залишається єдиною в Україні, яка досліджує збіги між ДНК живих та померлих. За словами Метью Холідея, директора європейських програм МКЗБ, угода, яка могла б легітимізувати поміч зі сторони цієї комісії в Україні, «застрягла» між Міністерством реінтеграції та Міністерством закордонних справ.
[blockquote_with_author name="Інна Білецька" position="редакторка фільму" content="З початку повномасштабного вторгнення наша команда зробила п’ять розслідувань про воєнні злочини росіян. Це було набагато простіше, ніж робити розслідування про те, як працює українська система. Про те, як вона вчергове закриває очі на дуже очевидні виклики. Про те, як проблему і допомогу, яку пропонують, можна просто футболити між міністерствами. Ця історія затягування, небажання брати на себе відповідальність, що виливається в довгі очікування. В дні, в тижні, в місяці. І кожен з цих днів, кожна з цих годин, це окрема подарована надія: а раптом безвісти зникла людина все-таки жива. І ця надія не дає крила. Ця надія кожного дня по краплинці руйнує."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/51ui7-j93z4rwa64x5AZFJcq9DjJ3wl_uI4Tz0FGhjW8599inLndsuojDbyqM7jHRSWZI49238KKfaLlBm86AJCjPrgTmx2Y1mkBUmMRpMioGP_-zs1Ejh_A7exI_z0bEbWUAn2kCJphaktO-6SK_hI">
Передпоказ розслідування «Черга на прощання» відвідала Ольга Решетилова — співзасновниця Медійної ініціативи за права людини та координаторка напряму «Війна і правосуддя».
[blockquote_with_author name="Ольга Решетилова" content="Сьогодні у Києві, під Аркою Свободи українського народу, була акція до Міжнародного дня зниклих безвісти. На ній зібралися тисячі родин, які досі шукають своїх рідних, вони все ще чекають на можливість з ними попрощатися. Ці родини мають чимало проблем в комунікації з державними органами. Їм необхідні елементарні юридичні консультації, тому що розібратися в цих заплутаних схемах дуже складно, адже у нас немає “єдиного вікна”.  Очевидно, щось в державі працює не так, і нам потрібно це змінити. Тому що це тисячі маленьких трагедій, це тисячі історій, наповнених болем і надзвичайним сумом. Я надзвичайно вам дякую за фільм, дякую Ірині, що поділилася своєю історією, і низький уклін перед усіма, хто чекає. Ми будемо робити все, щоб ви мали можливість з гідністю попрощатися зі своїми рідними."]
<img src="https://lh3.googleusercontent.com/dgb8SwmrUfS76z88UVq8_hmJgXeYs-TGYt7ctK367nLzg1iUPk9zs8tklzIGK6XDwex1zv0y6_ARdHxDbKfCbOr5FE-iRtcVNEjVLzgTgZ4xhsOaFwn8ckTKle4Fyv0qY4ivcT5cK31OBWYEW_BS1Ww">
Кожен із гостей передпоказу розслідування «Черга на прощання» отримав листівку, намальовану 10-річною Анастасією Карась. Через історію її сім’ї команда розслідувачів розповіла про проблеми, з якими стикаються військові під час пошуку побратимів, рідні під час здачі та супроводження своїх ДНК-тестів, дружини та найближчі у виборюванні можливості поховати загиблих. Євген Карась був командиром снайперської групи, він загинув 7 березня 2022 року під час захисту Маріуполя.
[blockquote_with_author name="Ірина Карась" position="головна героїня фільму" content="Моя історія — маленька краплинка у цьому величезному морі болю, страждань та очікування. На цій листівці — малюнок моєї маленької Насті. Вона завжди мріяла, що ми завжди будемо ось так ходити гуляти в парку (як на малюнку — ред.). Але у нас цієї можливості було дуже мало. Моя війна не почалась 2022 року. Вона почалася ще у 2014 році."]
<img src="https://lh6.googleusercontent.com/760rMvOJXdcUtPGEhDZiUgPYw5PtBm43O-RR4iK_4J-YZcdUW3FbT4g1OM5aANqsnboshKX5kl1zAkWxgB29wHztV4OTogKU4Sg0omI5qQGR5npPPtJEPUmkicQfvhFh_ESrLfwknDfr37y7AZ1B1oI">
Більше фото з події можна переглянути <a href="https://www.facebook.com/media/set/?set=a.728370702637657&type=3" target="_blank" rel="noopener noreferrer">тут</a>.
Над стрічкою працювали:

<ul>
 	<li class="ql-align-justify">Ярослава Тимощук — авторка фільму;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Інна Білецька, Алла Садовник — редакторки фільму;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Світлана Коваль — операторка-постановниця;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Олександр Стратонов — режисер монтажу та композитор;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Владислав Васильченко — режисер-консультант;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Алла Садовник —  відповідальна за фактчекінг;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Людмила Панкратова — юридична експертка.</li>
</ul>
Суспільне Мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали <a href="https://tv.suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Перший, </a><a href="https://suspilne.media/culture/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура,</a> супутниковий телеканал <a href="https://corp.suspilne.media/newsdetails/5595" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Новини,</a> радіостанції <a href="https://ukr.radio/?channelID=1" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Українське Радіо</a>, <a href="https://ukr.radio/?channelID=2" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Радіо Промінь</a>, <a href="https://ukr.radio/?channelID=3" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Радіо Культура</a>, а також <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>. Новини про Україну та регіони читайте на сайті<a href="http://ukr.radio/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"> suspilne.media</a> та <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>.

<a href="https://www.youtube.com/watch?v=onGyPcbaso0" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Ця стрічка розповідає про десятки тисяч особистих трагедій</a>: про шлях пошуку, ідентифікації за ДНК та поховання загиблих через війну в Україні. На прикладі історії головної героїні фільму, Ірини Карась, розслідувачі розказали про проблеми тих українців, які довгими тижнями, місяцями, а іноді роками очікують своєї черги, аби мати можливість попрощатися з найріднішими.<img src="https://lh4.googleusercontent.com/rPa7GvxHKQcFLh1BuFCclkqZ82Jd-IRmGNOb-aSlAdvpjVv_sc16BypFfZCRACNUtEaWf3y5ip-wUMTipkeBZzsEieSGq2Qp-4vjAFaW59QGI3ykfN9zMfJLfQQauTpjDeVaq4VlGdlgrKpBXnFx0hE">На передпоказ фільму завітали розслідувачі, які працювали над стрічкою, а також безпосередні герої стрічки Ірина Карась та Андрій Чернявський — старший групи пошуку та евакуації «На щиті», військові з бригади «Азов», військові журналісти та волонтери.Серед гостей також були представники благодійних організацій та фондів «Серце Азову», «Восток SOS», «Жіночий ветеранський рух», «Асоціація родин захисників &#8220;Азовсталі&#8221;», «Фонд підтримки родин захисників &#8220;Азовсталі&#8221;», Медійної ініціативи за права людини, Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти.Також на презентації були представники Міністерства юстиції України, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, Національної гвардії України, Національної поліції України та Уповноважена у справах Європейського суду з прав людини.<img src="https://lh6.googleusercontent.com/42LqAMZ_ehtAfhw6ns_7TTKWcPyB5AsCA1e9AgPDtXP2SwT6rhoSsA7fAwavm9LFAnrvkyV40uK-PbukUop9wRi4dHqJn9jpUxt8zYc5YbbrVywFx60NZv5lAvGaU9z-40vx99JD4eLPPMZOujHDfEY">Ще у 2014 році Україна постала перед новою для себе проблемою: зниклі безвісти військові, цивільні, їх пошук та ідентифікація. Питанням пошуку загиблих займається гуманітарний проєкт ЗСУ «На щиті». Проблема ДНК-профілювання загиблих існує й нині.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Історія Ірини — про те, з чим зіштовхуються сім'ї загиблих військових після того, як пережили найстрашніше — звістку про смерть рідної людини. Розповідаючи про ціну втрати однієї родини, ми привертаємо увагу до проблеми, яку належить вирішити. З Іриною ми познайомилися, коли її загиблого чоловіка вже повернули з тимчасово окупованих територій під час обміну. Ми супроводжували її у взаємодії з різними державними органами, необхідними для підтвердження факту смерті та проведення ДНК-експертизи для ідентифікації загиблого. Чекання цих експертиз розтягується на місяці — й для родичів загиблих це незагоєна рана, яку знову роз’ятрюють. Проблема тривалих очікувань існує давно, але й через півтора року великої війни вона не розв’язана.					<cite>									Ярослава Тимощук, авторка фільму							</cite>			</blockquote> <img src="https://lh3.googleusercontent.com/LB8vU0A7g2ZqFWO80riqI_FQAHl2w9Zsh41MIXMMFiA4DKbZvGWR9u6naO6E_EY8-fW2WeQ3ZTn9103UiPYqUh-lTosr4PTiwsuoFE_3Z0XTrVaTwH5PKwPn5ZYaJFZlC8DNA1E9vQQ5mMJqjUSPVjE">Різні міжнародні організації, готові надавати свою допомогу зі збором ДНК-зразків та експертизи для України, одна з яких — Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти. Утім, за українським законодавством, проводити ДНК-експертизи, що допомагають ідентифікувати загиблих, мають тільки українські державні інституції. Експертна служба МВС залишається єдиною в Україні, яка досліджує збіги між ДНК живих та померлих. За словами Метью Холідея, директора європейських програм МКЗБ, угода, яка могла б легітимізувати поміч зі сторони цієї комісії в Україні, «застрягла» між Міністерством реінтеграції та Міністерством закордонних справ.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		З початку повномасштабного вторгнення наша команда зробила п’ять розслідувань про воєнні злочини росіян. Це було набагато простіше, ніж робити розслідування про те, як працює українська система. Про те, як вона вчергове закриває очі на дуже очевидні виклики. Про те, як проблему і допомогу, яку пропонують, можна просто футболити між міністерствами. Ця історія затягування, небажання брати на себе відповідальність, що виливається в довгі очікування. В дні, в тижні, в місяці. І кожен з цих днів, кожна з цих годин, це окрема подарована надія: а раптом безвісти зникла людина все-таки жива. І ця надія не дає крила. Ця надія кожного дня по краплинці руйнує.					<cite>									Інна Білецька, редакторка фільму							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/51ui7-j93z4rwa64x5AZFJcq9DjJ3wl_uI4Tz0FGhjW8599inLndsuojDbyqM7jHRSWZI49238KKfaLlBm86AJCjPrgTmx2Y1mkBUmMRpMioGP_-zs1Ejh_A7exI_z0bEbWUAn2kCJphaktO-6SK_hI">Передпоказ розслідування «Черга на прощання» відвідала Ольга Решетилова — співзасновниця Медійної ініціативи за права людини та координаторка напряму «Війна і правосуддя».	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Сьогодні у Києві, під Аркою Свободи українського народу, була акція до Міжнародного дня зниклих безвісти. На ній зібралися тисячі родин, які досі шукають своїх рідних, вони все ще чекають на можливість з ними попрощатися. Ці родини мають чимало проблем в комунікації з державними органами. Їм необхідні елементарні юридичні консультації, тому що розібратися в цих заплутаних схемах дуже складно, адже у нас немає “єдиного вікна”. Очевидно, щось в державі працює не так, і нам потрібно це змінити. Тому що це тисячі маленьких трагедій, це тисячі історій, наповнених болем і надзвичайним сумом. Я надзвичайно вам дякую за фільм, дякую Ірині, що поділилася своєю історією, і низький уклін перед усіма, хто чекає. Ми будемо робити все, щоб ви мали можливість з гідністю попрощатися зі своїми рідними.					<cite>									Ольга Решетилова 							</cite>			</blockquote><img src="https://lh3.googleusercontent.com/dgb8SwmrUfS76z88UVq8_hmJgXeYs-TGYt7ctK367nLzg1iUPk9zs8tklzIGK6XDwex1zv0y6_ARdHxDbKfCbOr5FE-iRtcVNEjVLzgTgZ4xhsOaFwn8ckTKle4Fyv0qY4ivcT5cK31OBWYEW_BS1Ww">Кожен із гостей передпоказу розслідування «Черга на прощання» отримав листівку, намальовану 10-річною Анастасією Карась. Через історію її сім’ї команда розслідувачів розповіла про проблеми, з якими стикаються військові під час пошуку побратимів, рідні під час здачі та супроводження своїх ДНК-тестів, дружини та найближчі у виборюванні можливості поховати загиблих. Євген Карась був командиром снайперської групи, він загинув 7 березня 2022 року під час захисту Маріуполя.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Моя історія — маленька краплинка у цьому величезному морі болю, страждань та очікування. На цій листівці — малюнок моєї маленької Насті. Вона завжди мріяла, що ми завжди будемо ось так ходити гуляти в парку (як на малюнку — ред.). Але у нас цієї можливості було дуже мало. Моя війна не почалась 2022 року. Вона почалася ще у 2014 році.					<cite>									Ірина Карась, головна героїня фільму							</cite>			</blockquote><img src="https://lh6.googleusercontent.com/760rMvOJXdcUtPGEhDZiUgPYw5PtBm43O-RR4iK_4J-YZcdUW3FbT4g1OM5aANqsnboshKX5kl1zAkWxgB29wHztV4OTogKU4Sg0omI5qQGR5npPPtJEPUmkicQfvhFh_ESrLfwknDfr37y7AZ1B1oI">Більше фото з події можна переглянути <a href="https://www.facebook.com/media/set/?set=a.728370702637657&#038;type=3" target="_blank" rel="noopener noreferrer">тут</a>.Над стрічкою працювали:<ul><li class="ql-align-justify">Ярослава Тимощук — авторка фільму;</li><li class="ql-align-justify">Інна Білецька, Алла Садовник — редакторки фільму;</li><li class="ql-align-justify">Світлана Коваль — операторка-постановниця;</li><li class="ql-align-justify">Олександр Стратонов — режисер монтажу та композитор;</li><li class="ql-align-justify">Владислав Васильченко — режисер-консультант;</li><li class="ql-align-justify">Алла Садовник —  відповідальна за фактчекінг;</li><li class="ql-align-justify">Людмила Панкратова — юридична експертка.</li></ul>Суспільне Мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали <a href="https://tv.suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Перший, </a><a href="https://suspilne.media/culture/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура,</a> супутниковий телеканал <a href="https://corp.suspilne.media/newsdetails/5595" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Новини,</a> радіостанції <a href="https://ukr.radio/?channelID=1" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Українське Радіо</a>, <a href="https://ukr.radio/?channelID=2" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Радіо Промінь</a>, <a href="https://ukr.radio/?channelID=3" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Радіо Культура</a>, а також <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>. Новини про Україну та регіони читайте на сайті<a href="http://ukr.radio/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"> suspilne.media</a> та <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>.

u0426u044f u0441u0442u0440u0456u0447u043au0430 u0440u043eu0437u043fu043eu0432u0456u0434u0430u0454 u043fu0440u043e u0434u0435u0441u044fu0442u043au0438 u0442u0438u0441u044fu0447 u043eu0441u043eu0431u0438u0441u0442u0438u0445 u0442u0440u0430u0433u0435u0434u0456u0439: u043fu0440u043e u0448u043bu044fu0445 u043fu043eu0448u0443u043au0443, u0456u0434u0435u043du0442u0438u0444u0456u043au0430u0446u0456u0457 u0437u0430 u0414u041du041a u0442u0430 u043fu043eu0445u043eu0432u0430u043du043du044f u0437u0430u0433u0438u0431u043bu0438u0445 u0447u0435u0440u0435u0437 u0432u0456u0439u043du0443 u0432 u0423u043au0440u0430u0457u043du0456. u041du0430 u043fu0440u0438u043au043bu0430u0434u0456 u0456u0441u0442u043eu0440u0456u0457 u0433u043eu043bu043eu0432u043du043eu0457 u0433u0435u0440u043eu0457u043du0456 u0444u0456u043bu044cu043cu0443, u0406u0440u0438u043du0438 u041au0430u0440u0430u0441u044c, u0440u043eu0437u0441u043bu0456u0434u0443u0432u0430u0447u0456 u0440u043eu0437u043au0430u0437u0430u043bu0438 u043fu0440u043e u043fu0440u043eu0431u043bu0435u043cu0438 u0442u0438u0445 u0443u043au0440u0430u0457u043du0446u0456u0432, u044fu043au0456 u0434u043eu0432u0433u0438u043cu0438 u0442u0438u0436u043du044fu043cu0438, u043cu0456u0441u044fu0446u044fu043cu0438, u0430 u0456u043du043eu0434u0456 u0440u043eu043au0430u043cu0438 u043eu0447u0456u043au0443u044eu0442u044c u0441u0432u043eu0454u0457 u0447u0435u0440u0433u0438, u0430u0431u0438 u043cu0430u0442u0438 u043cu043eu0436u043bu0438u0432u0456u0441u0442u044c u043fu043eu043fu0440u043eu0449u0430u0442u0438u0441u044f u0437 u043du0430u0439u0440u0456u0434u043du0456u0448u0438u043cu0438.&nbsp;<img src="https://lh4.googleusercontent.com/rPa7GvxHKQcFLh1BuFCclkqZ82Jd-IRmGNOb-aSlAdvpjVv_sc16BypFfZCRACNUtEaWf3y5ip-wUMTipkeBZzsEieSGq2Qp-4vjAFaW59QGI3ykfN9zMfJLfQQauTpjDeVaq4VlGdlgrKpBXnFx0hE">

u0423 u041au0438u0454u0432u0456 u043fu0440u043eu0432u0435u043bu0438 u0434u043eu043fu0440u0435u043cu2019u0454u0440u043du0438u0439 u043fu043eu043au0430u0437 u0440u043eu0437u0441u043bu0456u0434u0443u0432u0430u043du043du044f u00abu0427u0435u0440u0433u0430 u043du0430 u043fu0440u043eu0449u0430u043du043du044fu00bbu00a0

30 u0441u0435u0440u043fu043du044f u0443 u041au0438u0454u0432u0456 u0432u0456u0434u0431u0443u0432u0441u044f u0434u043eu043fu0440u0435u043cu2019u0454u0440u043du0438u0439 u043fu043eu043au0430u0437 u0440u043eu0437u0441u043bu0456u0434u0443u0432u0430u043du043du044f u00abu0427u0435u0440u0433u0430 u043du0430 u043fu0440u043eu0449u0430u043du043du044fu00bb.u00a0

30 серпня у Києві відбувся допрем’єрний показ розслідування «Черга на прощання».

<a href="https://www.youtube.com/watch?v=onGyPcbaso0" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Ця стрічка розповідає про десятки тисяч особистих трагедій</a>: про шлях пошуку, ідентифікації за ДНК та поховання загиблих через війну в Україні. На прикладі історії головної героїні фільму, Ірини Карась, розслідувачі розказали про проблеми тих українців, які довгими тижнями, місяцями, а іноді роками очікують своєї черги, аби мати можливість попрощатися з найріднішими.
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/rPa7GvxHKQcFLh1BuFCclkqZ82Jd-IRmGNOb-aSlAdvpjVv_sc16BypFfZCRACNUtEaWf3y5ip-wUMTipkeBZzsEieSGq2Qp-4vjAFaW59QGI3ykfN9zMfJLfQQauTpjDeVaq4VlGdlgrKpBXnFx0hE" />
На передпоказ фільму завітали розслідувачі, які працювали над стрічкою, а також безпосередні герої стрічки Ірина Карась та Андрій Чернявський — старший групи пошуку та евакуації «На щиті», військові з бригади «Азов», військові журналісти та волонтери.
Серед гостей також були представники благодійних організацій та фондів «Серце Азову», «Восток SOS», «Жіночий ветеранський рух», «Асоціація родин захисників "Азовсталі"», «Фонд підтримки родин захисників "Азовсталі"», Медійної ініціативи за права людини, Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти.
Також на презентації були представники Міністерства юстиції України, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, Національної гвардії України, Національної поліції України та Уповноважена у справах Європейського суду з прав людини.
<img src="https://lh6.googleusercontent.com/42LqAMZ_ehtAfhw6ns_7TTKWcPyB5AsCA1e9AgPDtXP2SwT6rhoSsA7fAwavm9LFAnrvkyV40uK-PbukUop9wRi4dHqJn9jpUxt8zYc5YbbrVywFx60NZv5lAvGaU9z-40vx99JD4eLPPMZOujHDfEY" />
Ще у 2014 році Україна постала перед новою для себе проблемою: зниклі безвісти військові, цивільні, їх пошук та ідентифікація. Питанням пошуку загиблих займається гуманітарний проєкт ЗСУ «На щиті». Проблема ДНК-профілювання загиблих існує й нині.
[blockquote_with_author name="Ярослава Тимощук" position="авторка фільму" content="Історія Ірини — про те, з чим зіштовхуються сім'ї загиблих військових після того, як пережили найстрашніше — звістку про смерть рідної людини. Розповідаючи про ціну втрати однієї родини, ми привертаємо увагу до проблеми, яку належить вирішити. З Іриною ми познайомилися, коли її загиблого чоловіка вже повернули з тимчасово окупованих територій під час обміну. Ми супроводжували її у взаємодії з різними державними органами, необхідними для підтвердження факту смерті та проведення ДНК-експертизи для ідентифікації загиблого. Чекання цих експертиз розтягується на місяці — й для родичів загиблих це незагоєна рана, яку знову роз’ятрюють. Проблема тривалих очікувань існує давно, але й через півтора року великої війни вона не розв’язана."]
 <img src="https://lh3.googleusercontent.com/LB8vU0A7g2ZqFWO80riqI_FQAHl2w9Zsh41MIXMMFiA4DKbZvGWR9u6naO6E_EY8-fW2WeQ3ZTn9103UiPYqUh-lTosr4PTiwsuoFE_3Z0XTrVaTwH5PKwPn5ZYaJFZlC8DNA1E9vQQ5mMJqjUSPVjE" />
Різні міжнародні організації, готові надавати свою допомогу зі збором ДНК-зразків та експертизи для України, одна з яких — Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти. Утім, за українським законодавством, проводити ДНК-експертизи, що допомагають ідентифікувати загиблих, мають тільки українські державні інституції. Експертна служба МВС залишається єдиною в Україні, яка досліджує збіги між ДНК живих та померлих. За словами Метью Холідея, директора європейських програм МКЗБ, угода, яка могла б легітимізувати поміч зі сторони цієї комісії в Україні, «застрягла» між Міністерством реінтеграції та Міністерством закордонних справ.
[blockquote_with_author name="Інна Білецька" position="редакторка фільму" content="З початку повномасштабного вторгнення наша команда зробила п’ять розслідувань про воєнні злочини росіян. Це було набагато простіше, ніж робити розслідування про те, як працює українська система. Про те, як вона вчергове закриває очі на дуже очевидні виклики. Про те, як проблему і допомогу, яку пропонують, можна просто футболити між міністерствами. Ця історія затягування, небажання брати на себе відповідальність, що виливається в довгі очікування. В дні, в тижні, в місяці. І кожен з цих днів, кожна з цих годин, це окрема подарована надія: а раптом безвісти зникла людина все-таки жива. І ця надія не дає крила. Ця надія кожного дня по краплинці руйнує."]
<img src="https://lh4.googleusercontent.com/51ui7-j93z4rwa64x5AZFJcq9DjJ3wl_uI4Tz0FGhjW8599inLndsuojDbyqM7jHRSWZI49238KKfaLlBm86AJCjPrgTmx2Y1mkBUmMRpMioGP_-zs1Ejh_A7exI_z0bEbWUAn2kCJphaktO-6SK_hI" />
Передпоказ розслідування «Черга на прощання» відвідала Ольга Решетилова — співзасновниця Медійної ініціативи за права людини та координаторка напряму «Війна і правосуддя».
[blockquote_with_author name="Ольга Решетилова" content="Сьогодні у Києві, під Аркою Свободи українського народу, була акція до Міжнародного дня зниклих безвісти. На ній зібралися тисячі родин, які досі шукають своїх рідних, вони все ще чекають на можливість з ними попрощатися. Ці родини мають чимало проблем в комунікації з державними органами. Їм необхідні елементарні юридичні консультації, тому що розібратися в цих заплутаних схемах дуже складно, адже у нас немає “єдиного вікна”.  Очевидно, щось в державі працює не так, і нам потрібно це змінити. Тому що це тисячі маленьких трагедій, це тисячі історій, наповнених болем і надзвичайним сумом. Я надзвичайно вам дякую за фільм, дякую Ірині, що поділилася своєю історією, і низький уклін перед усіма, хто чекає. Ми будемо робити все, щоб ви мали можливість з гідністю попрощатися зі своїми рідними."]
<img src="https://lh3.googleusercontent.com/dgb8SwmrUfS76z88UVq8_hmJgXeYs-TGYt7ctK367nLzg1iUPk9zs8tklzIGK6XDwex1zv0y6_ARdHxDbKfCbOr5FE-iRtcVNEjVLzgTgZ4xhsOaFwn8ckTKle4Fyv0qY4ivcT5cK31OBWYEW_BS1Ww" />
Кожен із гостей передпоказу розслідування «Черга на прощання» отримав листівку, намальовану 10-річною Анастасією Карась. Через історію її сім’ї команда розслідувачів розповіла про проблеми, з якими стикаються військові під час пошуку побратимів, рідні під час здачі та супроводження своїх ДНК-тестів, дружини та найближчі у виборюванні можливості поховати загиблих. Євген Карась був командиром снайперської групи, він загинув 7 березня 2022 року під час захисту Маріуполя.
[blockquote_with_author name="Ірина Карась" position="головна героїня фільму" content="Моя історія — маленька краплинка у цьому величезному морі болю, страждань та очікування. На цій листівці — малюнок моєї маленької Насті. Вона завжди мріяла, що ми завжди будемо ось так ходити гуляти в парку (як на малюнку — ред.). Але у нас цієї можливості було дуже мало. Моя війна не почалась 2022 року. Вона почалася ще у 2014 році."]
<img src="https://lh6.googleusercontent.com/760rMvOJXdcUtPGEhDZiUgPYw5PtBm43O-RR4iK_4J-YZcdUW3FbT4g1OM5aANqsnboshKX5kl1zAkWxgB29wHztV4OTogKU4Sg0omI5qQGR5npPPtJEPUmkicQfvhFh_ESrLfwknDfr37y7AZ1B1oI" />
Більше фото з події можна переглянути <a href="https://www.facebook.com/media/set/?set=a.728370702637657&amp;type=3" target="_blank" rel="noopener noreferrer">тут</a>.
Над стрічкою працювали:

<ul>
 	<li class="ql-align-justify">Ярослава Тимощук — авторка фільму;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Інна Білецька, Алла Садовник — редакторки фільму;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Світлана Коваль — операторка-постановниця;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Олександр Стратонов — режисер монтажу та композитор;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Владислав Васильченко — режисер-консультант;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Алла Садовник —  відповідальна за фактчекінг;</li>
 	<li class="ql-align-justify">Людмила Панкратова — юридична експертка.</li>
</ul>
Суспільне Мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали <a href="https://tv.suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Перший, </a><a href="https://suspilne.media/culture/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура,</a> супутниковий телеканал <a href="https://corp.suspilne.media/newsdetails/5595" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Новини,</a> радіостанції <a href="https://ukr.radio/?channelID=1" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Українське Радіо</a>, <a href="https://ukr.radio/?channelID=2" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Радіо Промінь</a>, <a href="https://ukr.radio/?channelID=3" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Радіо Культура</a>, а також <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>. Новини про Україну та регіони читайте на сайті<a href="http://ukr.radio/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"> suspilne.media</a> та <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>.

<a href="https://www.youtube.com/watch?v=onGyPcbaso0" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Ця стрічка розповідає про десятки тисяч особистих трагедій</a>: про шлях пошуку, ідентифікації за ДНК та поховання загиблих через війну в Україні. На прикладі історії головної героїні фільму, Ірини Карась, розслідувачі розказали про проблеми тих українців, які довгими тижнями, місяцями, а іноді роками очікують своєї черги, аби мати можливість попрощатися з найріднішими.<img src="https://lh4.googleusercontent.com/rPa7GvxHKQcFLh1BuFCclkqZ82Jd-IRmGNOb-aSlAdvpjVv_sc16BypFfZCRACNUtEaWf3y5ip-wUMTipkeBZzsEieSGq2Qp-4vjAFaW59QGI3ykfN9zMfJLfQQauTpjDeVaq4VlGdlgrKpBXnFx0hE" />На передпоказ фільму завітали розслідувачі, які працювали над стрічкою, а також безпосередні герої стрічки Ірина Карась та Андрій Чернявський — старший групи пошуку та евакуації «На щиті», військові з бригади «Азов», військові журналісти та волонтери.Серед гостей також були представники благодійних організацій та фондів «Серце Азову», «Восток SOS», «Жіночий ветеранський рух», «Асоціація родин захисників &#8220;Азовсталі&#8221;», «Фонд підтримки родин захисників &#8220;Азовсталі&#8221;», Медійної ініціативи за права людини, Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти.Також на презентації були представники Міністерства юстиції України, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, Національної гвардії України, Національної поліції України та Уповноважена у справах Європейського суду з прав людини.<img src="https://lh6.googleusercontent.com/42LqAMZ_ehtAfhw6ns_7TTKWcPyB5AsCA1e9AgPDtXP2SwT6rhoSsA7fAwavm9LFAnrvkyV40uK-PbukUop9wRi4dHqJn9jpUxt8zYc5YbbrVywFx60NZv5lAvGaU9z-40vx99JD4eLPPMZOujHDfEY" />Ще у 2014 році Україна постала перед новою для себе проблемою: зниклі безвісти військові, цивільні, їх пошук та ідентифікація. Питанням пошуку загиблих займається гуманітарний проєкт ЗСУ «На щиті». Проблема ДНК-профілювання загиблих існує й нині.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Історія Ірини — про те, з чим зіштовхуються сім'ї загиблих військових після того, як пережили найстрашніше — звістку про смерть рідної людини. Розповідаючи про ціну втрати однієї родини, ми привертаємо увагу до проблеми, яку належить вирішити. З Іриною ми познайомилися, коли її загиблого чоловіка вже повернули з тимчасово окупованих територій під час обміну. Ми супроводжували її у взаємодії з різними державними органами, необхідними для підтвердження факту смерті та проведення ДНК-експертизи для ідентифікації загиблого. Чекання цих експертиз розтягується на місяці — й для родичів загиблих це незагоєна рана, яку знову роз’ятрюють. Проблема тривалих очікувань існує давно, але й через півтора року великої війни вона не розв’язана.					<cite>									Ярослава Тимощук, авторка фільму							</cite>			</blockquote> <img src="https://lh3.googleusercontent.com/LB8vU0A7g2ZqFWO80riqI_FQAHl2w9Zsh41MIXMMFiA4DKbZvGWR9u6naO6E_EY8-fW2WeQ3ZTn9103UiPYqUh-lTosr4PTiwsuoFE_3Z0XTrVaTwH5PKwPn5ZYaJFZlC8DNA1E9vQQ5mMJqjUSPVjE" />Різні міжнародні організації, готові надавати свою допомогу зі збором ДНК-зразків та експертизи для України, одна з яких — Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти. Утім, за українським законодавством, проводити ДНК-експертизи, що допомагають ідентифікувати загиблих, мають тільки українські державні інституції. Експертна служба МВС залишається єдиною в Україні, яка досліджує збіги між ДНК живих та померлих. За словами Метью Холідея, директора європейських програм МКЗБ, угода, яка могла б легітимізувати поміч зі сторони цієї комісії в Україні, «застрягла» між Міністерством реінтеграції та Міністерством закордонних справ.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		З початку повномасштабного вторгнення наша команда зробила п’ять розслідувань про воєнні злочини росіян. Це було набагато простіше, ніж робити розслідування про те, як працює українська система. Про те, як вона вчергове закриває очі на дуже очевидні виклики. Про те, як проблему і допомогу, яку пропонують, можна просто футболити між міністерствами. Ця історія затягування, небажання брати на себе відповідальність, що виливається в довгі очікування. В дні, в тижні, в місяці. І кожен з цих днів, кожна з цих годин, це окрема подарована надія: а раптом безвісти зникла людина все-таки жива. І ця надія не дає крила. Ця надія кожного дня по краплинці руйнує.					<cite>									Інна Білецька, редакторка фільму							</cite>			</blockquote><img src="https://lh4.googleusercontent.com/51ui7-j93z4rwa64x5AZFJcq9DjJ3wl_uI4Tz0FGhjW8599inLndsuojDbyqM7jHRSWZI49238KKfaLlBm86AJCjPrgTmx2Y1mkBUmMRpMioGP_-zs1Ejh_A7exI_z0bEbWUAn2kCJphaktO-6SK_hI" />Передпоказ розслідування «Черга на прощання» відвідала Ольга Решетилова — співзасновниця Медійної ініціативи за права людини та координаторка напряму «Війна і правосуддя».	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Сьогодні у Києві, під Аркою Свободи українського народу, була акція до Міжнародного дня зниклих безвісти. На ній зібралися тисячі родин, які досі шукають своїх рідних, вони все ще чекають на можливість з ними попрощатися. Ці родини мають чимало проблем в комунікації з державними органами. Їм необхідні елементарні юридичні консультації, тому що розібратися в цих заплутаних схемах дуже складно, адже у нас немає “єдиного вікна”. Очевидно, щось в державі працює не так, і нам потрібно це змінити. Тому що це тисячі маленьких трагедій, це тисячі історій, наповнених болем і надзвичайним сумом. Я надзвичайно вам дякую за фільм, дякую Ірині, що поділилася своєю історією, і низький уклін перед усіма, хто чекає. Ми будемо робити все, щоб ви мали можливість з гідністю попрощатися зі своїми рідними.					<cite>									Ольга Решетилова 							</cite>			</blockquote><img src="https://lh3.googleusercontent.com/dgb8SwmrUfS76z88UVq8_hmJgXeYs-TGYt7ctK367nLzg1iUPk9zs8tklzIGK6XDwex1zv0y6_ARdHxDbKfCbOr5FE-iRtcVNEjVLzgTgZ4xhsOaFwn8ckTKle4Fyv0qY4ivcT5cK31OBWYEW_BS1Ww" />Кожен із гостей передпоказу розслідування «Черга на прощання» отримав листівку, намальовану 10-річною Анастасією Карась. Через історію її сім’ї команда розслідувачів розповіла про проблеми, з якими стикаються військові під час пошуку побратимів, рідні під час здачі та супроводження своїх ДНК-тестів, дружини та найближчі у виборюванні можливості поховати загиблих. Євген Карась був командиром снайперської групи, він загинув 7 березня 2022 року під час захисту Маріуполя.	<blockquote class="shortcode-blockquote">		Моя історія — маленька краплинка у цьому величезному морі болю, страждань та очікування. На цій листівці — малюнок моєї маленької Насті. Вона завжди мріяла, що ми завжди будемо ось так ходити гуляти в парку (як на малюнку — ред.). Але у нас цієї можливості було дуже мало. Моя війна не почалась 2022 року. Вона почалася ще у 2014 році.					<cite>									Ірина Карась, головна героїня фільму							</cite>			</blockquote><img src="https://lh6.googleusercontent.com/760rMvOJXdcUtPGEhDZiUgPYw5PtBm43O-RR4iK_4J-YZcdUW3FbT4g1OM5aANqsnboshKX5kl1zAkWxgB29wHztV4OTogKU4Sg0omI5qQGR5npPPtJEPUmkicQfvhFh_ESrLfwknDfr37y7AZ1B1oI" />Більше фото з події можна переглянути <a href="https://www.facebook.com/media/set/?set=a.728370702637657&amp;type=3" target="_blank" rel="noopener noreferrer">тут</a>.Над стрічкою працювали:<ul><li class="ql-align-justify">Ярослава Тимощук — авторка фільму;</li><li class="ql-align-justify">Інна Білецька, Алла Садовник — редакторки фільму;</li><li class="ql-align-justify">Світлана Коваль — операторка-постановниця;</li><li class="ql-align-justify">Олександр Стратонов — режисер монтажу та композитор;</li><li class="ql-align-justify">Владислав Васильченко — режисер-консультант;</li><li class="ql-align-justify">Алла Садовник —  відповідальна за фактчекінг;</li><li class="ql-align-justify">Людмила Панкратова — юридична експертка.</li></ul>Суспільне Мовлення — найбільше незалежне медіа в Україні, до якого входять загальнонаціональні телеканали <a href="https://tv.suspilne.media/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Перший, </a><a href="https://suspilne.media/culture/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Культура,</a> супутниковий телеканал <a href="https://corp.suspilne.media/newsdetails/5595" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Суспільне Новини,</a> радіостанції <a href="https://ukr.radio/?channelID=1" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Українське Радіо</a>, <a href="https://ukr.radio/?channelID=2" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Радіо Промінь</a>, <a href="https://ukr.radio/?channelID=3" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Радіо Культура</a>, а також <a href="https://corp.suspilne.media/regionalchannel" target="_blank" rel="noopener noreferrer">національна мережа місцевих каналів</a>. Новини про Україну та регіони читайте на сайті<a href="http://ukr.radio/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"> suspilne.media</a> та <a href="https://suspilne.media/information-channels/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">діджитал-платформах</a>.

🎥 У Києві провели допрем’єрний показ розслідування «Черга на прощання» 

Навколо Чорнобильського району та Зони відчуження ходить багато легенд та міфів. Це провокує режисерів знімати ігрове кіно на фантастичні теми, примножуючи новий фольклор до старого. Але разом з тим, документальні стрічки теж множаться щороку, дозволяючи почути маловідомі історії. Зокрема, такий фільм зняв Костянтин Кляцкін про селище Поліське, яке перебуває в Зоні відчуження. Його мешканців відселили лише у 1990-х, а відразу після аварії на ЧАЄС у смт будували чимало нових житлових будинків, намагаючись приховати катастрофу. 

Фільм Кляцкіна з назвою «Поліські тенета» вийде на телеканалах Суспільного 22 серпня, а згодом з’явиться і на Youtube. Na chasi побувало на презентації проєкту в Зоні відчуження і ділиться враженнями від нього. 

[cut_in_image_fullwidth img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/DSC08157-scaled.jpg" img_id="125968" parallax="true"]

Інтерес до смт. Поліське здається цілком природним, якщо копати глибше в історію. Воно кілька разів змінювало назву від Хабне до Казановичі і врешті-решт прийшло до Поліського. Майже 400 років селище перебувало під правлінням Речі Посполитої, 190 років – під Російською імперією, й так не дочекалося української незалежності, яку поліщуки (жителі селища) хотіли чи не найбільше. Коли у квітні 1986 року на ЧАЄС відбулася аварія, про неї через кілька днів знали лише ті, хто мав зв’язки у владному оточенні. Тому дорослі, почувши про катастрофу, відправляли дітей подалі від Поліського, а самі лишалися жити тут. 

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/DSC07989-scaled.jpg" img_id="125955"]

Історія Поліського настільки багата, що її цілком би вистачило на серіал. В такому форматі Костянтин Кляцкін теж планує випустити проєкт у світ. Чотири серії по 26 хвилин досліджуватимуть етапи виселення, зберуть голоси очевидців трагедії та заглибляться детальніше в культурну спадщину поліщуків. У Поліському журналістам показали 4-хвилинний матеріал з одного з епізодів, але поки що за ним важко скласти враження про серіальний проєкт. А ось про повний метр можна. 

[/journal]

[cut_in_image_fullwidth img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/DSC07966-scaled.jpg" img_id="125951" parallax="true"]

Стрічка триває 61 хвилину і має рідкісні кадри доаварійної хроніки, де мешканці Поліського танцюють та розважаються на вулиці. Закадровий голос розповідає про дух поліщуків, які не підкоряються правилам та нормам Радянського Союзу. За бажанням можна знайти паралелі з галльским селищем у Римській імперії з коміксів про Астерікса і Обелікса. Цей окремий світ штучно проіснував від 1986 року до 1990-х, коли радянська влада спробувала мінімізувати ризик зараження радіацією місцевого населення. Навколо старих осель будувалися нові будинки, мало не щоденно обробляли рослини та дерева, а землю викопували та вивозили геть. У сторону селища подув вітер з електростанції, тому існувала радіаційна небезпека. Щоправда, ніхто серйозно не надавав їй значення. 

[cut_in_image_fullwidth img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/DSC07997-scaled.jpg" img_id="125957"]

[cut_in_image_fullwidth img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/DSC08018-scaled.jpg" img_id="125962"]

У «Поліських тенетах» не намагаються зрозуміти причини зухвалості та нехлюйства при евакуації центру Поліського району. Кінцева мета фільму відображається у фіналі, коли жителі Поліського збираються разом та переглядають хроніку. Може здатися, що ці відео зайвий раз провокують травматичний досвід у їхніх глядачів, але натомість чоловіки, що дивляться кіно, радісно пригадують знайомих в обличчя. Годинного хронометражу замало для того, щоб розкрити весь потенціал цього краю та усвідомити його історію. Втім, серіальний проєкт може виправити це. Повний метр фокусується скоріше на ностальгійній концепції втраченого раю. Таким його бачать самосели, у яких немісцеві запитують про доступ до води, їжі та інтернету. Таким його бачать і екскурсійні групи, коли переступають вибиту зі стін плитку в Будинку культури. Руйнація дісталась в усі куточки, крім сховків людської пам’яті. 

[cut_in_image_fullwidth img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/DSC08001-scaled.jpg" img_id="125959"]

[cut_in_image_fullwidth img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/08/DSC07985-scaled.jpg" img_id="125953"]

Цей колективний досвід, який відбувся з нами у 1986 році, відчувається навіть тим, хто народився після аварії. Свідчення очевидців, нескінченні ігрові та документальні фільми пробуджують цікавість до Прип’яті та близьких до нього сіл. Історія Поліського у цьому контексті не менш важлива, бо показує зображення послідовних помилок уряду, які, ймовірно, призвели до розвалу СРСР. Показ «Поліських тенет» на Суспільному зробить перший крок входження у контекст цієї проблеми та розповість мало відому історію переселенців із Зони відчуження. Авторам вдалося зібрати з архівів досить інформації про трагедію, щоб зацікавити глядача дізнаватися ще більше. 
[background_substrate_simple color="#e98b0e"]
<a href="https://nachasi.com/cinema/2021/08/09/docuspace-august-2021/">Читайте також про фільми, які безкоштовно показуватиме онлайн команда Docudays UA.</a>
[/background_substrate_simple]

Навколо Чорнобильського району та Зони відчуження ходить багато легенд та міфів. Це провокує режисерів знімати ігрове кіно на фантастичні теми, примножуючи новий фольклор до старого. Але разом з тим, документальні стрічки теж множаться щороку, дозволяючи почути маловідомі історії. Зокрема, такий фільм зняв Костянтин Кляцкін про селище Поліське, яке перебуває в Зоні відчуження. Його мешканців відселили лише у 1990-х, а відразу після аварії на ЧАЄС у смт будували чимало нових житлових будинків, намагаючись приховати катастрофу. Фільм Кляцкіна з назвою «Поліські тенета» вийде на телеканалах Суспільного 22 серпня, а згодом з’явиться і на Youtube. Na chasi побувало на презентації проєкту в Зоні відчуження і ділиться враженнями від нього. 	<div class="wp-caption full-screen content_paralax_js content-paralax">					<div class="img" data-speed="1" style="background-image: url(/wp-content/uploads/2021/08/DSC08157-scaled.jpg)"></div>				<img src="/wp-content/uploads/2021/08/DSC08157-scaled.jpg">			</div>Інтерес до смт. Поліське здається цілком природним, якщо копати глибше в історію. Воно кілька разів змінювало назву від Хабне до Казановичі і врешті-решт прийшло до Поліського. Майже 400 років селище перебувало під правлінням Речі Посполитої, 190 років – під Російською імперією, й так не дочекалося української незалежності, яку поліщуки (жителі селища) хотіли чи не найбільше. Коли у квітні 1986 року на ЧАЄС відбулася аварія, про неї через кілька днів знали лише ті, хто мав зв’язки у владному оточенні. Тому дорослі, почувши про катастрофу, відправляли дітей подалі від Поліського, а самі лишалися жити тут. <div class="shortcode-journal js__shortcode-journal">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			Історія Поліського настільки багата, що її цілком би вистачило на серіал. В такому форматі Костянтин Кляцкін теж планує випустити проєкт у світ. Чотири серії по 26 хвилин досліджуватимуть етапи виселення, зберуть голоси очевидців трагедії та заглибляться детальніше в культурну спадщину поліщуків. У Поліському журналістам показали 4-хвилинний матеріал з одного з епізодів, але поки що за ним важко скласти враження про серіальний проєкт. А ось про повний метр можна. 		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2021/08/DSC07989-scaled.jpg" alt="">			</div></div>	<div class="wp-caption full-screen content_paralax_js content-paralax">					<div class="img" data-speed="1" style="background-image: url(/wp-content/uploads/2021/08/DSC07966-scaled.jpg)"></div>				<img src="/wp-content/uploads/2021/08/DSC07966-scaled.jpg">			</div>Стрічка триває 61 хвилину і має рідкісні кадри доаварійної хроніки, де мешканці Поліського танцюють та розважаються на вулиці. Закадровий голос розповідає про дух поліщуків, які не підкоряються правилам та нормам Радянського Союзу. За бажанням можна знайти паралелі з галльским селищем у Римській імперії з коміксів про Астерікса і Обелікса. Цей окремий світ штучно проіснував від 1986 року до 1990-х, коли радянська влада спробувала мінімізувати ризик зараження радіацією місцевого населення. Навколо старих осель будувалися нові будинки, мало не щоденно обробляли рослини та дерева, а землю викопували та вивозили геть. У сторону селища подув вітер з електростанції, тому існувала радіаційна небезпека. Щоправда, ніхто серйозно не надавав їй значення. 	<div class="wp-caption full-screen ">				<img src="/wp-content/uploads/2021/08/DSC07997-scaled.jpg">			</div>	<div class="wp-caption full-screen ">				<img src="/wp-content/uploads/2021/08/DSC08018-scaled.jpg">			</div>У «Поліських тенетах» не намагаються зрозуміти причини зухвалості та нехлюйства при евакуації центру Поліського району. Кінцева мета фільму відображається у фіналі, коли жителі Поліського збираються разом та переглядають хроніку. Може здатися, що ці відео зайвий раз провокують травматичний досвід у їхніх глядачів, але натомість чоловіки, що дивляться кіно, радісно пригадують знайомих в обличчя. Годинного хронометражу замало для того, щоб розкрити весь потенціал цього краю та усвідомити його історію. Втім, серіальний проєкт може виправити це. Повний метр фокусується скоріше на ностальгійній концепції втраченого раю. Таким його бачать самосели, у яких немісцеві запитують про доступ до води, їжі та інтернету. Таким його бачать і екскурсійні групи, коли переступають вибиту зі стін плитку в Будинку культури. Руйнація дісталась в усі куточки, крім сховків людської пам’яті. 	<div class="wp-caption full-screen ">				<img src="/wp-content/uploads/2021/08/DSC08001-scaled.jpg">			</div>	<div class="wp-caption full-screen ">				<img src="/wp-content/uploads/2021/08/DSC07985-scaled.jpg">			</div>Цей колективний досвід, який відбувся з нами у 1986 році, відчувається навіть тим, хто народився після аварії. Свідчення очевидців, нескінченні ігрові та документальні фільми пробуджують цікавість до Прип’яті та близьких до нього сіл. Історія Поліського у цьому контексті не менш важлива, бо показує зображення послідовних помилок уряду, які, ймовірно, призвели до розвалу СРСР. Показ «Поліських тенет» на Суспільному зробить перший крок входження у контекст цієї проблеми та розповість мало відому історію переселенців із Зони відчуження. Авторам вдалося зібрати з архівів досить інформації про трагедію, щоб зацікавити глядача дізнаватися ще більше. 	<div class="note" style="background-color:#e98b0e">		<a href="/cinema/2021/08/09/docuspace-august-2021/">Читайте також про фільми, які безкоштовно показуватиме онлайн команда Docudays UA.</a>		<div class="corner"></div>	</div>

Прем’єра 22 серпня на Суспільному

😯 Всередині «Поліських тенет» – документального фільму про відселення Зони відчуження

Розповідаємо про новий документальний фільм про відселення Зони відчуження

#Суспільне