<p>Ми поговорили з братами про перспективи стартап руху в Україні, про можливості його підтримки з боку держави, філософію та навіть про те, що вони читають. А також про те, як це — бути стартапом і створювати можливості для інших. Слово мають брати Гурські.


<strong>— Як ви стали займатися соціальними ініціативами у сфері ІТ?</strong>

<strong>Денис:</strong> У 2012 році я повернувся зі США й чесно кажучи думав, чим зайнятися. Ми без особливих стратегічних візій зібрали знайомих айтішників на соціальний хакатон, назвали <a href="https://www.facebook.com/socialboost.ua/?fref=ts" target="_blank" rel="noopener noreferrer">SocialBoost</a>, він був один із перших в Україні. Подія стала мегауспішною — і ми продовжили все це організовувати, пізніше зареєстрували громадську організацію SocialBoost й почали співпрацю з Microsoft. Хакатони ставали масштабнішими, а ідея працювати з відкритими даними з’явилася як запит від програмістів, які приходили на них. Адже потрібні були якісь дані аби розробляти свої сервіси, а в державі — тонни даних, роками дбайливо накопичених. Так ми почали впроваджувати світовий рух open data в Україні.

<strong>Віктор:</strong> Тоді слова «хакатон» ніхто не чув, тому на сайті найперше було написане, що це таке. Коли ми створювали SocialBoost, то просто шукали нові можливості для української IT-спільноти — і знайшли їх у так званих відкритих даних. Наш перехід до соціально корисних ініціатив стався неплановано.

[blockquote_with_author content="Відверто кажучи, ми самі — стартап, бо постійно адаптуємо свою модель."]

Починали в доволі неструктурованому вигляді як громадський рух, тобто тестували, як прийнято казати. Потім зрозуміли: щоби досягати більших результатів, треба ставати громадською організацією.
</p>
<h4><strong>— Як взагалі розвивається сегмент стартапів на основі відкритих даних в Україні?</strong></h4>
<strong>Денис:</strong> Схоже, ми створили соціальний IT-рух і відповідний ринок стартапів, на якому зараз і працюємо. І логічно, у нас є значна частка на цьому ринку, проте я радий, що інші проекти розвивають його теж.

<strong>Віктор:</strong> Нашими конкурентами насправді є IT-компанії, з якими точиться боротьба за «мізки». Адже програмісти в Україні можуть піти двома шляхами:
<ul>
<li>перший — працювати в аутсорсинговій компанії та створювати продукти для інших ринків;</li>
 	<li>другий — створювати щось своє.</li>
</ul>
Перший варіант спокійний і стабільно-прибутковий, другий — драйвова підприємницька історія. Наша мета — показувати, що вона ще й перспективна.

Динаміка є. Наприклад, з початком роботи з відкритими даними був тренд власне на візуалізацію даних. Часто стартапери брали певний масив дата-сету і відображали його на картах, діаграмах чи графіках. Зараз уже з’являється аналітика, так звані data-driven decisions — рішення, що базуються на аналітиці великих даних. Але хотілося би, щоби таких рішень було більше. Наприклад, такий проект як <a href="http://acm-ua.org/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Антикорупційний монітор</a> збирає дані про транзакції та підрядників у сфері державних закупівель — і на базі десятків факторів виводить відсоток можливої корупційної складової по кожній транзакції. Це дозволяє державі та активістам-антикорупціонерам звертати прискіпливішу увагу до певних контрактів та підрядників.

[blockquote_with_author content="Дані якраз мають найбільший вплив на ключеві для економіки України сфери: енергетика, інфраструктура і агробізнес. Ці сектори треба реформувати саме через технологічне, цифрове управління ними."]

[gallery type="slideshow" link="none" size="facebook_og" ids="6829,6830,6831,6832,6833" orderby="rand"]
<h4><strong>— 1991 Open Data Incubator і SocialBoost: які основні досягнення й плани?</strong></h4>
<strong>Денис:</strong> У 1991 Open Data Incubator ми вже випустили <strong>45 стартапів</strong>, допомогли їм знайти кошти на продовження розвитку. Це — майже $500 тис як грантових, так й інвестиційних коштів. І ми продовжуємо допомагати проектам знаходити фінансування після того, як вони випускаються з Інкубатора. Часто це гранти — невеликі, але достатні для старту, кошти. Насправді незавжди потрібні великі інвестиції, але точно потрібне пілотне тестування проектів. Майданчиками для цього можуть стати великі й державні компанії, які готові платити за створення нових сервісів під себе.

Також підтримка держави: коли відповідне міністерство визнає ваш проект як дієвий, це суттєво впливає на можливість залучення приватного капіталу. Ми показуємо, як задіяти усі ці важелі, аби проекти отримали початкове фінансування і розвиватися вже не як група ідейників із презентацією, а як нова компанія, що створює робочі місця та сплачує податки.

Важлива програма в Інкубаторі зараз — національний конкурс проектів на відкритих даних <a href="https://nachasi.com/2017/06/14/open-data-challenge/" target="_blank" rel="noopener noreferrer" class=" with_hint_js">Open Data Challenge<span class="hint-box"><img src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/06/3455-300x200.png" />Відкритий мільйон: Open Data Incubator дасть 1,5 млн грн для стартапів</span></a>, який ми робимо у партнерстві з урядом та міжнародними організаціями, що формують призовий фонд у 1,5 млн грн. Також ми почали роботу з корпораціями, будемо створювати для них стартапи «під ключ».

<strong>Віктор:</strong> Важливо розуміти, що 1991 Open Data Incubator — це один із проектів організації SocialBoost з окремою командою, а разом нас — 15 осіб. У SocialBoost ми займаємось громадськими технологіями, частину з яких створюємо своєю командою розробників.

<strong>Вагоме досягнення</strong> — створення Національного порталу відкритих даних <a href="http://data.gov.ua/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">data.gov.ua</a>, на якому держустанови власне й викладають свої дані у форматі для машинної обробки.

Також зараз робимо технічно можливим так званий «Бюджет участі» (<em>ініціатива громадян, які на конкурсній основі пропонують своєму місту реалізувати проекти з бюджетних коштів, — прим. ред.</em>), налагоджуючи автоматизацію всіх пов’язаних з цим процесів — як з боку міських адміністрацій, так і з боку мешканців міст. Це — дійсно прорив у самоврядуванні, він успішно працює уже в 27 містах, буде в щонайменше 50 містах до кінця 2017 року. Думаю, ще за рік принаймні 200 міст будуть впроваджувати таку систему, і це — поступальна перемога.
<h4><strong>— Що «підживлює батарейки» для такої роботи? Які ваші засади, філософія?</strong></h4>
<strong>Денис:</strong> Просто робити корисні речі відповідно до свого внутрішнього кодексу, за які потім не буде соромно. Ми допомагаємо робити проекти, що дійсно змінюють якість життя людей та бізнесів, і намагаємося зробити це максимально ефективними засобами.

[blockquote_with_author content="Соціальний вплив проектів — найголовніше. Прибутки — важливо, але вторинно для мене."]

Знайти модель монетизації — не проблема, а от ідею, яка змінить цілу галузь, — виклик. Допомагати таким ідеям реалізвуватися — основа нашої філософії.

<strong>Віктор:</strong> Мені драйвують інновації та бізнес. Важливо розуміти, що «соціальне підприємництво» не означає щось безкоштовне, волонтерське. Основою цієї діяльності є саме впровадження бізнес-процесів у соціальну сферу. Наша організація SocialBoost рухається по такому шляху. Можливо, це змінить весь ринок громадських організацій і соціально активних діячів країни взагалі. Це — саме той вплив, про який говорив Денис.

[gallery type="slideshow" link="none" size="facebook_og" ids="6834,6835,6836,6837,6838,6839,6840" orderby="rand"]
<h4><strong>— Чи відбудеться в найближчі роки в Україні створення державних фондів, програм із підтримки стартапів?</strong></h4>
<strong>Денис:</strong> Днями якраз був анонс, що Уряд хоче створити <a href="http://biz.nv.ua/ukr/markets/urjad-hoche-stvoriti-fond-dlja-finansuvannja-startapiv-v-ukrajini-1327482.html" target="_blank" rel="noopener noreferrer">фонд для фінансування стартапів в Україні</a>. Моє бачення — такий фонд звісно має існувати поруч з приватними фондами. Наприклад, аби залишити стартап в Україні, можна, щоби 50% профінансували приватні інвестори, а 50% — державний фонд (такі моделі працюють <a href="https://nachasi.com/2017/06/20/poland-startups/" target="_blank" rel="noopener noreferrer" class=" with_hint_js">в Польщі<span class="hint-box"><img src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/06/adult-2398561_1280-300x200.jpg" />Польські fintech-стартапи та Brexit — час змін і взаємних впливів</span></a>). Щодо державної підтримки і взагалі законодавства, наскільки знаю, вже готуються законопроекти, які допоможуть стартапам функціонувати у нас.

<strong>Віктор:</strong> За сервіси, які розробляються для держави і суспільства, має платити держава. Наприклад, хтось пише базу даних безпритульних тварин, і цією розробкою користуватимуться державні органи. Коли вони за це заплатять, матимуть зовсім інший рівень відповідальності, плюс набудуть потрібної експертизи. Бо зараз часто спостерігаємо ситуації: розробляється рішення за ґрантові кошти, це рішення приносять у відповідний орган, чиновники дають добро на запуск, а фактично воно нікому не потрібне й ніхто його далі не підтримує.
<h4><strong>— Ви можете себе назвати себе «людьми, що роблять світ кращим» — місіонерами?</strong></h4>
<strong>Віктор:</strong> Оу, ні, не вважаю себе місіонером, просто реалізую свої ідеї. Так, це має вплив на певні сфери в країні, але побачимо далі, що з того вийде.

<strong>Денис:</strong> Місіонерство — це, може, після 40-50 років [<em>сміється</em>]. Зараз ми робимо просто динамічний стартап рух, всі класно професійно тусуються, все оформлено в канву проектного менеджменту. Ми створюємо умови для існування спільноти, вона відповідно розвивається і «віддячує» нам репутаційними девідентами.

[blockquote_with_author content="Найголовніше — аби це жило після того, як, наприклад, ми станемо займатися чимось іншим, а позитивні зміни стали би незворотніми."]
<h4><strong>— Що читати тим, хто хоче створювати соціально орієнтовані проекти?</strong></h4>
<strong>Денис:</strong> «Страх та цілі: історії кращих молодих бізнес-лідерів». Про людей, які роблять проекти на перетині держсектору, бізнесу та громадських організацій. Це — серія інтерв’ю з усього світу і абсолютно різних галузей. Автор книги наполягає, що великі зміни в сучасному світі, лежать на перетині цих трьох сфер. І, звісно, читайте Еріка Ріса «Економічний стартап».

<strong>Віктор:</strong> Соціальне підприємництво не треба відокремлювати від звичайного, зараз кожен підприємець просто зобов’язаний стати більш-менш соціальним, аби розвиватися. Я раджу почитати «Доставку Щастя» Тоні Шея.

 
<p style="text-align: right;"><em>Редакція дякує <a href="https://nachasi.com/2017/06/09/nadiya-pereviznyk-talk/" target="_blank" rel="noopener noreferrer" class=" with_hint_js">Надії Перевізник<span class="hint-box"><img src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/06/DSC04939-300x200.jpg" />Надія Перевізник — про PR, стартапи, жінок та самоосвіту</span></a> за сприяння в організації цієї розмови.</em></p>

<p>Ми поговорили з братами про перспективи стартап руху в Україні, про можливості його підтримки з боку держави, філософію та навіть про те, що вони читають. А також про те, як це — бути стартапом і створювати можливості для інших. Слово мають брати Гурські.<br /></p><p><strong>— Як ви стали займатися соціальними ініціативами у сфері ІТ?</strong></p><p><strong>Денис:</strong> У 2012 році я повернувся зі США й чесно кажучи думав, чим зайнятися. Ми без особливих стратегічних візій зібрали знайомих айтішників на соціальний хакатон, назвали <a href="https://www.facebook.com/socialboost.ua/?fref=ts" target="_blank" rel="noopener noreferrer">SocialBoost</a>, він був один із перших в Україні. Подія стала мегауспішною — і ми продовжили все це організовувати, пізніше зареєстрували громадську організацію SocialBoost й почали співпрацю з Microsoft. Хакатони ставали масштабнішими, а ідея працювати з відкритими даними з’явилася як запит від програмістів, які приходили на них. Адже потрібні були якісь дані аби розробляти свої сервіси, а в державі — тонни даних, роками дбайливо накопичених. Так ми почали впроваджувати світовий рух open data в Україні.</p><p><strong>Віктор:</strong> Тоді слова «хакатон» ніхто не чув, тому на сайті найперше було написане, що це таке. Коли ми створювали SocialBoost, то просто шукали нові можливості для української IT-спільноти — і знайшли їх у так званих відкритих даних. Наш перехід до соціально корисних ініціатив стався неплановано.</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Відверто кажучи, ми самі — стартап, бо постійно адаптуємо свою модель.</p>			</blockquote><p>Починали в доволі неструктурованому вигляді як громадський рух, тобто тестували, як прийнято казати. Потім зрозуміли: щоби досягати більших результатів, треба ставати громадською організацією.</p><h4><strong>— Як взагалі розвивається сегмент стартапів на основі відкритих даних в Україні?</strong></h4><p><strong>Денис:</strong> Схоже, ми створили соціальний IT-рух і відповідний ринок стартапів, на якому зараз і працюємо. І логічно, у нас є значна частка на цьому ринку, проте я радий, що інші проекти розвивають його теж.</p><p><strong>Віктор:</strong> Нашими конкурентами насправді є IT-компанії, з якими точиться боротьба за «мізки». Адже програмісти в Україні можуть піти двома шляхами:</p><ul><li>перший — працювати в аутсорсинговій компанії та створювати продукти для інших ринків;</li><li>другий — створювати щось своє.</li></ul><p>Перший варіант спокійний і стабільно-прибутковий, другий — драйвова підприємницька історія. Наша мета — показувати, що вона ще й перспективна.</p><p>Динаміка є. Наприклад, з початком роботи з відкритими даними був тренд власне на візуалізацію даних. Часто стартапери брали певний масив дата-сету і відображали його на картах, діаграмах чи графіках. Зараз уже з’являється аналітика, так звані data-driven decisions — рішення, що базуються на аналітиці великих даних. Але хотілося би, щоби таких рішень було більше. Наприклад, такий проект як <a href="http://acm-ua.org/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Антикорупційний монітор</a> збирає дані про транзакції та підрядників у сфері державних закупівель — і на базі десятків факторів виводить відсоток можливої корупційної складової по кожній транзакції. Це дозволяє державі та активістам-антикорупціонерам звертати прискіпливішу увагу до певних контрактів та підрядників.</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Дані якраз мають найбільший вплив на ключеві для економіки України сфери: енергетика, інфраструктура і агробізнес. Ці сектори треба реформувати саме через технологічне, цифрове управління ними.</p>			</blockquote><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/GATE_1991-7994.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/Viktor.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/Denys.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/18623632_1263476333751540_3564849425995217304_o.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/GATE_1991-8130.jpg",			"caption": ""		}			]</script><h4><strong>— 1991 Open Data Incubator і SocialBoost: які основні досягнення й плани?</strong></h4><p><strong>Денис:</strong> У 1991 Open Data Incubator ми вже випустили <strong>45 стартапів</strong>, допомогли їм знайти кошти на продовження розвитку. Це — майже $500 тис як грантових, так й інвестиційних коштів. І ми продовжуємо допомагати проектам знаходити фінансування після того, як вони випускаються з Інкубатора. Часто це гранти — невеликі, але достатні для старту, кошти. Насправді незавжди потрібні великі інвестиції, але точно потрібне пілотне тестування проектів. Майданчиками для цього можуть стати великі й державні компанії, які готові платити за створення нових сервісів під себе.</p><p>Також підтримка держави: коли відповідне міністерство визнає ваш проект як дієвий, це суттєво впливає на можливість залучення приватного капіталу. Ми показуємо, як задіяти усі ці важелі, аби проекти отримали початкове фінансування і розвиватися вже не як група ідейників із презентацією, а як нова компанія, що створює робочі місця та сплачує податки.</p><p>Важлива програма в Інкубаторі зараз — національний конкурс проектів на відкритих даних <a href="/2017/06/14/open-data-challenge/" target="_blank" rel="noopener noreferrer" class=" with_hint_js">Open Data Challenge<span class="hint-box"><img src="/wp-content/uploads/2017/06/3455-300x200.png" />Відкритий мільйон: Open Data Incubator дасть 1,5 млн грн для стартапів</span></a>, який ми робимо у партнерстві з урядом та міжнародними організаціями, що формують призовий фонд у 1,5 млн грн. Також ми почали роботу з корпораціями, будемо створювати для них стартапи «під ключ».</p><p><strong>Віктор:</strong> Важливо розуміти, що 1991 Open Data Incubator — це один із проектів організації SocialBoost з окремою командою, а разом нас — 15 осіб. У SocialBoost ми займаємось громадськими технологіями, частину з яких створюємо своєю командою розробників.</p><p><strong>Вагоме досягнення</strong> — створення Національного порталу відкритих даних <a href="http://data.gov.ua/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">data.gov.ua</a>, на якому держустанови власне й викладають свої дані у форматі для машинної обробки.</p><p>Також зараз робимо технічно можливим так званий «Бюджет участі» (<em>ініціатива громадян, які на конкурсній основі пропонують своєму місту реалізувати проекти з бюджетних коштів, — прим. ред.</em>), налагоджуючи автоматизацію всіх пов’язаних з цим процесів — як з боку міських адміністрацій, так і з боку мешканців міст. Це — дійсно прорив у самоврядуванні, він успішно працює уже в 27 містах, буде в щонайменше 50 містах до кінця 2017 року. Думаю, ще за рік принаймні 200 міст будуть впроваджувати таку систему, і це — поступальна перемога.</p><h4><strong>— Що «підживлює батарейки» для такої роботи? Які ваші засади, філософія?</strong></h4><p><strong>Денис:</strong> Просто робити корисні речі відповідно до свого внутрішнього кодексу, за які потім не буде соромно. Ми допомагаємо робити проекти, що дійсно змінюють якість життя людей та бізнесів, і намагаємося зробити це максимально ефективними засобами.</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Соціальний вплив проектів — найголовніше. Прибутки — важливо, але вторинно для мене.</p>			</blockquote><p>Знайти модель монетизації — не проблема, а от ідею, яка змінить цілу галузь, — виклик. Допомагати таким ідеям реалізвуватися — основа нашої філософії.</p><p><strong>Віктор:</strong> Мені драйвують інновації та бізнес. Важливо розуміти, що «соціальне підприємництво» не означає щось безкоштовне, волонтерське. Основою цієї діяльності є саме впровадження бізнес-процесів у соціальну сферу. Наша організація SocialBoost рухається по такому шляху. Можливо, це змінить весь ринок громадських організацій і соціально активних діячів країни взагалі. Це — саме той вплив, про який говорив Денис.</p><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/Gate_ZUZ_6420.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/GATE_1991-2105.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/Gate_ZUZ_6056.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/Gate_ZUZ_5827.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/GATE_1991_YES_074.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/Gate_ZUZ_5620.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/Gate_ZUZ_6353.jpg",			"caption": ""		}			]</script><h4><strong>— Чи відбудеться в найближчі роки в Україні створення державних фондів, програм із підтримки стартапів?</strong></h4><p><strong>Денис:</strong> Днями якраз був анонс, що Уряд хоче створити <a href="http://biz.nv.ua/ukr/markets/urjad-hoche-stvoriti-fond-dlja-finansuvannja-startapiv-v-ukrajini-1327482.html" target="_blank" rel="noopener noreferrer">фонд для фінансування стартапів в Україні</a>. Моє бачення — такий фонд звісно має існувати поруч з приватними фондами. Наприклад, аби залишити стартап в Україні, можна, щоби 50% профінансували приватні інвестори, а 50% — державний фонд (такі моделі працюють <a href="/2017/06/20/poland-startups/" target="_blank" rel="noopener noreferrer" class=" with_hint_js">в Польщі<span class="hint-box"><img src="/wp-content/uploads/2017/06/adult-2398561_1280-300x200.jpg" />Польські fintech-стартапи та Brexit — час змін і взаємних впливів</span></a>). Щодо державної підтримки і взагалі законодавства, наскільки знаю, вже готуються законопроекти, які допоможуть стартапам функціонувати у нас.</p><p><strong>Віктор:</strong> За сервіси, які розробляються для держави і суспільства, має платити держава. Наприклад, хтось пише базу даних безпритульних тварин, і цією розробкою користуватимуться державні органи. Коли вони за це заплатять, матимуть зовсім інший рівень відповідальності, плюс набудуть потрібної експертизи. Бо зараз часто спостерігаємо ситуації: розробляється рішення за ґрантові кошти, це рішення приносять у відповідний орган, чиновники дають добро на запуск, а фактично воно нікому не потрібне й ніхто його далі не підтримує.</p><h4><strong>— Ви можете себе назвати себе «людьми, що роблять світ кращим» — місіонерами?</strong></h4><p><strong>Віктор:</strong> Оу, ні, не вважаю себе місіонером, просто реалізую свої ідеї. Так, це має вплив на певні сфери в країні, але побачимо далі, що з того вийде.</p><p><strong>Денис:</strong> Місіонерство — це, може, після 40-50 років [<em>сміється</em>]. Зараз ми робимо просто динамічний стартап рух, всі класно професійно тусуються, все оформлено в канву проектного менеджменту. Ми створюємо умови для існування спільноти, вона відповідно розвивається і «віддячує» нам репутаційними девідентами.</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Найголовніше — аби це жило після того, як, наприклад, ми станемо займатися чимось іншим, а позитивні зміни стали би незворотніми.</p>			</blockquote><h4><strong>— Що читати тим, хто хоче створювати соціально орієнтовані проекти?</strong></h4><p><strong>Денис:</strong> «Страх та цілі: історії кращих молодих бізнес-лідерів». Про людей, які роблять проекти на перетині держсектору, бізнесу та громадських організацій. Це — серія інтерв’ю з усього світу і абсолютно різних галузей. Автор книги наполягає, що великі зміни в сучасному світі, лежать на перетині цих трьох сфер. І, звісно, читайте Еріка Ріса «Економічний стартап».</p><p><strong>Віктор:</strong> Соціальне підприємництво не треба відокремлювати від звичайного, зараз кожен підприємець просто зобов’язаний стати більш-менш соціальним, аби розвиватися. Я раджу почитати «Доставку Щастя» Тоні Шея.</p><p> </p><p style="text-align: right;"><em>Редакція дякує <a href="/2017/06/09/nadiya-pereviznyk-talk/" target="_blank" rel="noopener noreferrer" class=" with_hint_js">Надії Перевізник<span class="hint-box"><img src="/wp-content/uploads/2017/06/DSC04939-300x200.jpg" />Надія Перевізник — про PR, стартапи, жінок та самоосвіту</span></a> за сприяння в організації цієї розмови.</em></p>

У цій рубриці ми говоримо про бізнес, цікаві українські стартапи, підприємництво та поради для підприємців. Серед іншого вивчаємо ще й цікаві кейси із українського та закордонного досвіду та публікуємо найсвіжіші новини B2B- та B2C-сегментів економіки. Тут ви можете знайти все, що варто знати про ділове середовище України, Східної Європи та світу

Ви можете стати спонсором цієї рубрики. Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a>.

Бізнес

Ви можете <a href="https://nachasi.com/about/">стати спонсором</a> цієї рубрики, а всі матеріали у цій рубриці матимуть відповідне брендування та банер. Зацікавилися? <a href="mailto:adv@nachasi.com">Напишіть нам</a>

Брати Клички, брати Капранови, брати Зінченки... Схоже, в Україні є новий успішний тандем — Гурські. Денис і Віктор — рідні брати з різницею у 5 років, родом із Маріуполя, живуть і працюють у Києві. Їхнє прізвище у стартап-середовищі та громадському активі IT-спільноти нерозривно пов’язане із хакатонами та терміном «відкриті дані». Схожі зовнішньо та різні за характерами, з дійсно унікальними, нішевими проектами — які вони і чим займаються зараз?

Ми поговорили з братами про перспективи стартап руху в Україні, про можливості його підтримки з боку держави, філософію та навіть про те, що вони читають. А також про те, як це — бути стартапом і створювати можливості для інших. Слово мають брати Гурські.


<strong>— Як ви стали займатися соціальними ініціативами у сфері ІТ?</strong>

<strong>Денис:</strong> У 2012 році я повернувся зі США й чесно кажучи думав, чим зайнятися. Ми без особливих стратегічних візій зібрали знайомих айтішників на соціальний хакатон, назвали <a href="https://www.facebook.com/socialboost.ua/?fref=ts" target="_blank" rel="noopener noreferrer">SocialBoost</a>, він був один із перших в Україні. Подія стала мегауспішною — і ми продовжили все це організовувати, пізніше зареєстрували громадську організацію SocialBoost й почали співпрацю з Microsoft. Хакатони ставали масштабнішими, а ідея працювати з відкритими даними з’явилася як запит від програмістів, які приходили на них. Адже потрібні були якісь дані аби розробляти свої сервіси, а в державі — тонни даних, роками дбайливо накопичених. Так ми почали впроваджувати світовий рух open data в Україні.

<strong>Віктор:</strong> Тоді слова «хакатон» ніхто не чув, тому на сайті найперше було написане, що це таке. Коли ми створювали SocialBoost, то просто шукали нові можливості для української IT-спільноти — і знайшли їх у так званих відкритих даних. Наш перехід до соціально корисних ініціатив стався неплановано.

[blockquote_with_author content="Відверто кажучи, ми самі — стартап, бо постійно адаптуємо свою модель."]

Починали в доволі неструктурованому вигляді як громадський рух, тобто тестували, як прийнято казати. Потім зрозуміли: щоби досягати більших результатів, треба ставати громадською організацією.
<h4><strong>— Як взагалі розвивається сегмент стартапів на основі відкритих даних в Україні?</strong></h4>
<strong>Денис:</strong> Схоже, ми створили соціальний IT-рух і відповідний ринок стартапів, на якому зараз і працюємо. І логічно, у нас є значна частка на цьому ринку, проте я радий, що інші проекти розвивають його теж.

<strong>Віктор:</strong> Нашими конкурентами насправді є IT-компанії, з якими точиться боротьба за «мізки». Адже програмісти в Україні можуть піти двома шляхами:
<ul>
 	<li>перший — працювати в аутсорсинговій компанії та створювати продукти для інших ринків;</li>
 	<li>другий — створювати щось своє.</li>
</ul>
Перший варіант спокійний і стабільно-прибутковий, другий — драйвова підприємницька історія. Наша мета — показувати, що вона ще й перспективна.

Динаміка є. Наприклад, з початком роботи з відкритими даними був тренд власне на візуалізацію даних. Часто стартапери брали певний масив дата-сету і відображали його на картах, діаграмах чи графіках. Зараз уже з’являється аналітика, так звані data-driven decisions — рішення, що базуються на аналітиці великих даних. Але хотілося би, щоби таких рішень було більше. Наприклад, такий проект як <a href="http://acm-ua.org/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Антикорупційний монітор</a> збирає дані про транзакції та підрядників у сфері державних закупівель — і на базі десятків факторів виводить відсоток можливої корупційної складової по кожній транзакції. Це дозволяє державі та активістам-антикорупціонерам звертати прискіпливішу увагу до певних контрактів та підрядників.

[blockquote_with_author content="Дані якраз мають найбільший вплив на ключеві для економіки України сфери: енергетика, інфраструктура і агробізнес. Ці сектори треба реформувати саме через технологічне, цифрове управління ними."]

[gallery type="slideshow" link="none" size="facebook_og" ids="6829,6830,6831,6832,6833" orderby="rand"]
<h4><strong>— 1991 Open Data Incubator і SocialBoost: які основні досягнення й плани?</strong></h4>
<strong>Денис:</strong> У 1991 Open Data Incubator ми вже випустили <strong>45 стартапів</strong>, допомогли їм знайти кошти на продовження розвитку. Це — майже $500 тис як грантових, так й інвестиційних коштів. І ми продовжуємо допомагати проектам знаходити фінансування після того, як вони випускаються з Інкубатора. Часто це гранти — невеликі, але достатні для старту, кошти. Насправді незавжди потрібні великі інвестиції, але точно потрібне пілотне тестування проектів. Майданчиками для цього можуть стати великі й державні компанії, які готові платити за створення нових сервісів під себе.

Також підтримка держави: коли відповідне міністерство визнає ваш проект як дієвий, це суттєво впливає на можливість залучення приватного капіталу. Ми показуємо, як задіяти усі ці важелі, аби проекти отримали початкове фінансування і розвиватися вже не як група ідейників із презентацією, а як нова компанія, що створює робочі місця та сплачує податки.

Важлива програма в Інкубаторі зараз — національний конкурс проектів на відкритих даних <a href="https://nachasi.com/2017/06/14/open-data-challenge/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Open Data Challenge</a>, який ми робимо у партнерстві з урядом та міжнародними організаціями, що формують призовий фонд у 1,5 млн грн. Також ми почали роботу з корпораціями, будемо створювати для них стартапи «під ключ».

<strong>Віктор:</strong> Важливо розуміти, що 1991 Open Data Incubator — це один із проектів організації SocialBoost з окремою командою, а разом нас — 15 осіб. У SocialBoost ми займаємось громадськими технологіями, частину з яких створюємо своєю командою розробників.

<strong>Вагоме досягнення</strong> — створення Національного порталу відкритих даних <a href="http://data.gov.ua/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">data.gov.ua</a>, на якому держустанови власне й викладають свої дані у форматі для машинної обробки.

Також зараз робимо технічно можливим так званий «Бюджет участі» (<em>ініціатива громадян, які на конкурсній основі пропонують своєму місту реалізувати проекти з бюджетних коштів, — прим. ред.</em>), налагоджуючи автоматизацію всіх пов’язаних з цим процесів — як з боку міських адміністрацій, так і з боку мешканців міст. Це — дійсно прорив у самоврядуванні, він успішно працює уже в 27 містах, буде в щонайменше 50 містах до кінця 2017 року. Думаю, ще за рік принаймні 200 міст будуть впроваджувати таку систему, і це — поступальна перемога.
<h4><strong>— Що «підживлює батарейки» для такої роботи? Які ваші засади, філософія?</strong></h4>
<strong>Денис:</strong> Просто робити корисні речі відповідно до свого внутрішнього кодексу, за які потім не буде соромно. Ми допомагаємо робити проекти, що дійсно змінюють якість життя людей та бізнесів, і намагаємося зробити це максимально ефективними засобами.

[blockquote_with_author content="Соціальний вплив проектів — найголовніше. Прибутки — важливо, але вторинно для мене."]

Знайти модель монетизації — не проблема, а от ідею, яка змінить цілу галузь, — виклик. Допомагати таким ідеям реалізвуватися — основа нашої філософії.

<strong>Віктор:</strong> Мені драйвують інновації та бізнес. Важливо розуміти, що «соціальне підприємництво» не означає щось безкоштовне, волонтерське. Основою цієї діяльності є саме впровадження бізнес-процесів у соціальну сферу. Наша організація SocialBoost рухається по такому шляху. Можливо, це змінить весь ринок громадських організацій і соціально активних діячів країни взагалі. Це — саме той вплив, про який говорив Денис.

[gallery type="slideshow" link="none" size="facebook_og" ids="6834,6835,6836,6837,6838,6839,6840" orderby="rand"]
<h4><strong>— Чи відбудеться в найближчі роки в Україні створення державних фондів, програм із підтримки стартапів?</strong></h4>
<strong>Денис:</strong> Днями якраз був анонс, що Уряд хоче створити <a href="http://biz.nv.ua/ukr/markets/urjad-hoche-stvoriti-fond-dlja-finansuvannja-startapiv-v-ukrajini-1327482.html" target="_blank" rel="noopener noreferrer">фонд для фінансування стартапів в Україні</a>. Моє бачення — такий фонд звісно має існувати поруч з приватними фондами. Наприклад, аби залишити стартап в Україні, можна, щоби 50% профінансували приватні інвестори, а 50% — державний фонд (такі моделі працюють <a href="https://nachasi.com/2017/06/20/poland-startups/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">в Польщі</a>). Щодо державної підтримки і взагалі законодавства, наскільки знаю, вже готуються законопроекти, які допоможуть стартапам функціонувати у нас.

<strong>Віктор:</strong> За сервіси, які розробляються для держави і суспільства, має платити держава. Наприклад, хтось пише базу даних безпритульних тварин, і цією розробкою користуватимуться державні органи. Коли вони за це заплатять, матимуть зовсім інший рівень відповідальності, плюс набудуть потрібної експертизи. Бо зараз часто спостерігаємо ситуації: розробляється рішення за ґрантові кошти, це рішення приносять у відповідний орган, чиновники дають добро на запуск, а фактично воно нікому не потрібне й ніхто його далі не підтримує.
<h4><strong>— Ви можете себе назвати себе «людьми, що роблять світ кращим» — місіонерами?</strong></h4>
<strong>Віктор:</strong> Оу, ні, не вважаю себе місіонером, просто реалізую свої ідеї. Так, це має вплив на певні сфери в країні, але побачимо далі, що з того вийде.

<strong>Денис:</strong> Місіонерство — це, може, після 40-50 років [<em>сміється</em>]. Зараз ми робимо просто динамічний стартап рух, всі класно професійно тусуються, все оформлено в канву проектного менеджменту. Ми створюємо умови для існування спільноти, вона відповідно розвивається і «віддячує» нам репутаційними девідентами.

[blockquote_with_author content="Найголовніше — аби це жило після того, як, наприклад, ми станемо займатися чимось іншим, а позитивні зміни стали би незворотніми."]
<h4><strong>— Що читати тим, хто хоче створювати соціально орієнтовані проекти?</strong></h4>
<strong>Денис:</strong> «Страх та цілі: історії кращих молодих бізнес-лідерів». Про людей, які роблять проекти на перетині держсектору, бізнесу та громадських організацій. Це — серія інтерв’ю з усього світу і абсолютно різних галузей. Автор книги наполягає, що великі зміни в сучасному світі, лежать на перетині цих трьох сфер. І, звісно, читайте Еріка Ріса «Економічний стартап».

<strong>Віктор:</strong> Соціальне підприємництво не треба відокремлювати від звичайного, зараз кожен підприємець просто зобов’язаний стати більш-менш соціальним, аби розвиватися. Я раджу почитати «Доставку Щастя» Тоні Шея.

&nbsp;
<p style="text-align: right;"><em>Редакція дякує <a href="https://nachasi.com/2017/06/09/nadiya-pereviznyk-talk/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Надії Перевізник</a> за сприяння в організації цієї розмови.</em></p>

<p>Ми поговорили з братами про перспективи стартап руху в Україні, про можливості його підтримки з боку держави, філософію та навіть про те, що вони читають. А також про те, як це — бути стартапом і створювати можливості для інших. Слово мають брати Гурські.<br /></p><p><strong>— Як ви стали займатися соціальними ініціативами у сфері ІТ?</strong></p><p><strong>Денис:</strong> У 2012 році я повернувся зі США й чесно кажучи думав, чим зайнятися. Ми без особливих стратегічних візій зібрали знайомих айтішників на соціальний хакатон, назвали <a href="https://www.facebook.com/socialboost.ua/?fref=ts" target="_blank" rel="noopener noreferrer">SocialBoost</a>, він був один із перших в Україні. Подія стала мегауспішною — і ми продовжили все це організовувати, пізніше зареєстрували громадську організацію SocialBoost й почали співпрацю з Microsoft. Хакатони ставали масштабнішими, а ідея працювати з відкритими даними з’явилася як запит від програмістів, які приходили на них. Адже потрібні були якісь дані аби розробляти свої сервіси, а в державі — тонни даних, роками дбайливо накопичених. Так ми почали впроваджувати світовий рух open data в Україні.</p><p><strong>Віктор:</strong> Тоді слова «хакатон» ніхто не чув, тому на сайті найперше було написане, що це таке. Коли ми створювали SocialBoost, то просто шукали нові можливості для української IT-спільноти — і знайшли їх у так званих відкритих даних. Наш перехід до соціально корисних ініціатив стався неплановано.</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Відверто кажучи, ми самі — стартап, бо постійно адаптуємо свою модель.</p>			</blockquote><p>Починали в доволі неструктурованому вигляді як громадський рух, тобто тестували, як прийнято казати. Потім зрозуміли: щоби досягати більших результатів, треба ставати громадською організацією.</p><h4><strong>— Як взагалі розвивається сегмент стартапів на основі відкритих даних в Україні?</strong></h4><p><strong>Денис:</strong> Схоже, ми створили соціальний IT-рух і відповідний ринок стартапів, на якому зараз і працюємо. І логічно, у нас є значна частка на цьому ринку, проте я радий, що інші проекти розвивають його теж.</p><p><strong>Віктор:</strong> Нашими конкурентами насправді є IT-компанії, з якими точиться боротьба за «мізки». Адже програмісти в Україні можуть піти двома шляхами:</p><ul><li>перший — працювати в аутсорсинговій компанії та створювати продукти для інших ринків;</li><li>другий — створювати щось своє.</li></ul><p>Перший варіант спокійний і стабільно-прибутковий, другий — драйвова підприємницька історія. Наша мета — показувати, що вона ще й перспективна.</p><p>Динаміка є. Наприклад, з початком роботи з відкритими даними був тренд власне на візуалізацію даних. Часто стартапери брали певний масив дата-сету і відображали його на картах, діаграмах чи графіках. Зараз уже з’являється аналітика, так звані data-driven decisions — рішення, що базуються на аналітиці великих даних. Але хотілося би, щоби таких рішень було більше. Наприклад, такий проект як <a href="http://acm-ua.org/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Антикорупційний монітор</a> збирає дані про транзакції та підрядників у сфері державних закупівель — і на базі десятків факторів виводить відсоток можливої корупційної складової по кожній транзакції. Це дозволяє державі та активістам-антикорупціонерам звертати прискіпливішу увагу до певних контрактів та підрядників.</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Дані якраз мають найбільший вплив на ключеві для економіки України сфери: енергетика, інфраструктура і агробізнес. Ці сектори треба реформувати саме через технологічне, цифрове управління ними.</p>			</blockquote><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/Denys.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/Viktor.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/GATE_1991-7994.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/GATE_1991-8130.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/18623632_1263476333751540_3564849425995217304_o.jpg",			"caption": ""		}			]</script><h4><strong>— 1991 Open Data Incubator і SocialBoost: які основні досягнення й плани?</strong></h4><p><strong>Денис:</strong> У 1991 Open Data Incubator ми вже випустили <strong>45 стартапів</strong>, допомогли їм знайти кошти на продовження розвитку. Це — майже $500 тис як грантових, так й інвестиційних коштів. І ми продовжуємо допомагати проектам знаходити фінансування після того, як вони випускаються з Інкубатора. Часто це гранти — невеликі, але достатні для старту, кошти. Насправді незавжди потрібні великі інвестиції, але точно потрібне пілотне тестування проектів. Майданчиками для цього можуть стати великі й державні компанії, які готові платити за створення нових сервісів під себе.</p><p>Також підтримка держави: коли відповідне міністерство визнає ваш проект як дієвий, це суттєво впливає на можливість залучення приватного капіталу. Ми показуємо, як задіяти усі ці важелі, аби проекти отримали початкове фінансування і розвиватися вже не як група ідейників із презентацією, а як нова компанія, що створює робочі місця та сплачує податки.</p><p>Важлива програма в Інкубаторі зараз — національний конкурс проектів на відкритих даних <a href="/2017/06/14/open-data-challenge/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Open Data Challenge</a>, який ми робимо у партнерстві з урядом та міжнародними організаціями, що формують призовий фонд у 1,5 млн грн. Також ми почали роботу з корпораціями, будемо створювати для них стартапи «під ключ».</p><p><strong>Віктор:</strong> Важливо розуміти, що 1991 Open Data Incubator — це один із проектів організації SocialBoost з окремою командою, а разом нас — 15 осіб. У SocialBoost ми займаємось громадськими технологіями, частину з яких створюємо своєю командою розробників.</p><p><strong>Вагоме досягнення</strong> — створення Національного порталу відкритих даних <a href="http://data.gov.ua/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">data.gov.ua</a>, на якому держустанови власне й викладають свої дані у форматі для машинної обробки.</p><p>Також зараз робимо технічно можливим так званий «Бюджет участі» (<em>ініціатива громадян, які на конкурсній основі пропонують своєму місту реалізувати проекти з бюджетних коштів, — прим. ред.</em>), налагоджуючи автоматизацію всіх пов’язаних з цим процесів — як з боку міських адміністрацій, так і з боку мешканців міст. Це — дійсно прорив у самоврядуванні, він успішно працює уже в 27 містах, буде в щонайменше 50 містах до кінця 2017 року. Думаю, ще за рік принаймні 200 міст будуть впроваджувати таку систему, і це — поступальна перемога.</p><h4><strong>— Що «підживлює батарейки» для такої роботи? Які ваші засади, філософія?</strong></h4><p><strong>Денис:</strong> Просто робити корисні речі відповідно до свого внутрішнього кодексу, за які потім не буде соромно. Ми допомагаємо робити проекти, що дійсно змінюють якість життя людей та бізнесів, і намагаємося зробити це максимально ефективними засобами.</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Соціальний вплив проектів — найголовніше. Прибутки — важливо, але вторинно для мене.</p>			</blockquote><p>Знайти модель монетизації — не проблема, а от ідею, яка змінить цілу галузь, — виклик. Допомагати таким ідеям реалізвуватися — основа нашої філософії.</p><p><strong>Віктор:</strong> Мені драйвують інновації та бізнес. Важливо розуміти, що «соціальне підприємництво» не означає щось безкоштовне, волонтерське. Основою цієї діяльності є саме впровадження бізнес-процесів у соціальну сферу. Наша організація SocialBoost рухається по такому шляху. Можливо, це змінить весь ринок громадських організацій і соціально активних діячів країни взагалі. Це — саме той вплив, про який говорив Денис.</p><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/GATE_1991_YES_074.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/GATE_1991-2105.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/Gate_ZUZ_5827.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/Gate_ZUZ_6353.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/Gate_ZUZ_5620.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/Gate_ZUZ_6056.jpg",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2017/06/Gate_ZUZ_6420.jpg",			"caption": ""		}			]</script><h4><strong>— Чи відбудеться в найближчі роки в Україні створення державних фондів, програм із підтримки стартапів?</strong></h4><p><strong>Денис:</strong> Днями якраз був анонс, що Уряд хоче створити <a href="http://biz.nv.ua/ukr/markets/urjad-hoche-stvoriti-fond-dlja-finansuvannja-startapiv-v-ukrajini-1327482.html" target="_blank" rel="noopener noreferrer">фонд для фінансування стартапів в Україні</a>. Моє бачення — такий фонд звісно має існувати поруч з приватними фондами. Наприклад, аби залишити стартап в Україні, можна, щоби 50% профінансували приватні інвестори, а 50% — державний фонд (такі моделі працюють <a href="/2017/06/20/poland-startups/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">в Польщі</a>). Щодо державної підтримки і взагалі законодавства, наскільки знаю, вже готуються законопроекти, які допоможуть стартапам функціонувати у нас.</p><p><strong>Віктор:</strong> За сервіси, які розробляються для держави і суспільства, має платити держава. Наприклад, хтось пише базу даних безпритульних тварин, і цією розробкою користуватимуться державні органи. Коли вони за це заплатять, матимуть зовсім інший рівень відповідальності, плюс набудуть потрібної експертизи. Бо зараз часто спостерігаємо ситуації: розробляється рішення за ґрантові кошти, це рішення приносять у відповідний орган, чиновники дають добро на запуск, а фактично воно нікому не потрібне й ніхто його далі не підтримує.</p><h4><strong>— Ви можете себе назвати себе «людьми, що роблять світ кращим» — місіонерами?</strong></h4><p><strong>Віктор:</strong> Оу, ні, не вважаю себе місіонером, просто реалізую свої ідеї. Так, це має вплив на певні сфери в країні, але побачимо далі, що з того вийде.</p><p><strong>Денис:</strong> Місіонерство — це, може, після 40-50 років [<em>сміється</em>]. Зараз ми робимо просто динамічний стартап рух, всі класно професійно тусуються, все оформлено в канву проектного менеджменту. Ми створюємо умови для існування спільноти, вона відповідно розвивається і «віддячує» нам репутаційними девідентами.</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Найголовніше — аби це жило після того, як, наприклад, ми станемо займатися чимось іншим, а позитивні зміни стали би незворотніми.</p>			</blockquote><h4><strong>— Що читати тим, хто хоче створювати соціально орієнтовані проекти?</strong></h4><p><strong>Денис:</strong> «Страх та цілі: історії кращих молодих бізнес-лідерів». Про людей, які роблять проекти на перетині держсектору, бізнесу та громадських організацій. Це — серія інтерв’ю з усього світу і абсолютно різних галузей. Автор книги наполягає, що великі зміни в сучасному світі, лежать на перетині цих трьох сфер. І, звісно, читайте Еріка Ріса «Економічний стартап».</p><p><strong>Віктор:</strong> Соціальне підприємництво не треба відокремлювати від звичайного, зараз кожен підприємець просто зобов’язаний стати більш-менш соціальним, аби розвиватися. Я раджу почитати «Доставку Щастя» Тоні Шея.</p><p>&nbsp;</p><p style="text-align: right;"><em>Редакція дякує <a href="/2017/06/09/nadiya-pereviznyk-talk/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Надії Перевізник</a> за сприяння в організації цієї розмови.</em></p>

Як брати Гурські популяризують відкриті дані в Україні

{:ua}Денис та Віктор Гурські про свою діяльність в SocialBoost, 1991 Open Data Incubator та життя. Читайте, що та як роблять брати, у ексклюзивному інтерв'ю{:}

Розповідаємо про все, що стосується креативних індустрій України та світу. Розкажіть про власний кейс, прочитайте розповіді зі світу творчих людей та отримайте порцію натхнення. У рубриці ви знайдете цікаві можливості, новини, кейси та розповіді про мистецтво, культуру, книги, цифрові технології у творчості тощо.

Креатив

Про паліативну допомогу, про людей, життя та людяність. Про мистецтво, за допомогою якого щодня все більше людей дізнаються про складну, але актуальну тему — допомоги невиліковно хворим — ми поговорили із очільницею всеукраїнського проекту Parasol Настасією Євдокимовою

<a href="https://www.facebook.com/pg/parasolartproject/photos/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Parasol</a> — соціальний арт-проект, присвячений проблемам паліативної допомоги. Паліативна допомога — підхід, що дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів та їхніх сімей, які зіткнулися з проблемами невиліковної хвороби. У рамках проекту відбувається масштабна інформаційна кампанія про паліативну допомогу, її можливості, реалії та перспективи.


<h4><strong>— Як взагалі твій вибір прийшовся на таку непросту і замовчувану тему, як паліативна допомога?</strong></h4>
Насправді у мене є різні амплуа. Одне з моїх ампула — кураторське. Як кураторці мені завжди було цікаво працювати з різними гострими соціальними темами. Це завжди в мені було. Просто те, що я до цього дійшла лише зараз — дуже логічний і правильний шлях. 2016 року в мене був проект про політв’язнів з Оленою Герасим’юк. Це була читка п’єси «Тюремна пісня», що була поставлена на Книжковому Арсеналі, потім на Porto Franko Gogolfest. Пізніше були ще якісь окремі спроби. Окрім паліативної допомоги, я займаюся проектом, пов'язаним із ромами — про ромську культуру ми будемо розповідати масштабніше.

А паліативна допомога — на неї я натрапила абсолютно випадково. Багато моїх друзів долучились до флешмобу у Facebook «Капелюха на вуха», він проходить щороку в жовтні до Дня паліативної допомоги. Я побачила друзів, які почали виставляти свої фотографії, почала ґуґлити, що таке паліативна допомога, — бо я в принципі, як і всі ми, не знала, що це таке. І потім я дізналася, що у фонду «Відродження» є бажання відкривати культурницький напрям, — а з іншого боку, вони постійно займаються підтримкою і розвитком паліативної допомоги вже дуже багато років. І от на перетині цих двох тем я подала проект — і фонд «Відродження» його підтримав, разом з громадською організацією «Фонд Європа XXI» ми почали його реалізацію.
<h4><strong>— Які головні проблеми в Україні із хоспісами, терапією та бюрократичними процедурами стосовно дітей та дорослих в Україні? І як ви будете намагатися ці проблеми подолати?</strong></h4>
Ми жодних проблем долати не можемо: наш проект займається адвокацією загалом, тобто розповідає людям про паліативну допомогу. Оскільки ми виступаємо в медичних навчальних закладах, то власне розповідаємо майбутнім фахівціям, самим лікарям, професійній аудиторії, яка займається соціальними проблемами, що таке паліативна допомога — це наше головне завдання. Через мистецтво, через книжку і через репортажі з The Ukrainians, — кожен наш крок це розповідь про паліативну допомогу. Насправді основна проблема в тому, що люди не знають, що це таке, люди не знають, куди звернутись, як звернутись і що їм робити, коли вони стикаються з проблемою.

[blockquote_with_author content="Нещодавно в Мадриді відбувся 15й Світовий Конгрес паліативної допомоги, де зібрались лікарі, фахівці — і вони озвучили, що до 2040 року кількість паліативних пацієнтів у світі зросте в 4-5 разів."]

Кількість людей, що будуть із хронічними чи невиліковними хворобами, які закінчуватимуть своє життя вдома, зросте в рази. Відповідно у зв'язку з цим є ключові проблеми паліативної допомоги, які були озвучені на Конґресі:
<ul>
 	<li>це відсутність фахівців і освіти,</li>
 	<li>адекватні хоспіси,</li>
 	<li>те, що актуальне для України, але менш актуальне для великого світу, — проблема знеболення. Щоб люди знали, що його можна отримати, як його можна отримати, що воно є доступним, щоб цю систему зробити адекватною, логічною в Україні, щоб відкрились аптеки, де є знеболювальні, щоб лікарі нарешті прорахували коректне дозування.</li>
</ul>
[gallery type="slideshow" link="none" size="facebook_og" ids="5517,5514,5516,5518,5519" orderby="rand"]
<h4><strong>— Як довго триватиме проект Parasol і які регіони він охоплює? Що входить у нього, крім арт-компоненту та просвітницьких заходів?</strong></h4>
Проект охоплює 7 міст:
<ul>
 	<li>Луцьк,</li>
 	<li>Івано-Франківськ,</li>
 	<li>Ужгород,</li>
 	<li>Вінниця,</li>
 	<li>Кропивницький,</li>
 	<li>Харків,</li>
 	<li>Дніпро.</li>
</ul>
Не у всіх цих містах є паліативна допомога, не у всіх цих містах є навіть відділення чи виїзна бригада, — але у всіх містах є потенціал до їхнього відкриття або вони функціонують вже. Ці 7 міст були вибрані спільно з фондом «Відродження» та із консультаціями програми «Громадське здоров'я», якою керує Ксенія Шаповал. Вони нам розповіли, що до прикладу, в Дніпрі немає нічого, але там потрібно говорити, поміркувати над цим, оскільки на базі «ЛЖВ» хочуть відкривати при територіальних центрах виїзні бригади, але тут ми стикаємось з проблемою, що територіальні центри знаходяться під підпорядкуванням Міністерства соціальної політики, а паліативна допомога — це Міністерство охорони здоров'я. І тут стикаються 2 гіганти, які починають між собою шукати ці точки дотику. В 7 регіонах ми працюємо протягом 9 місяців до вересня 2017-го.

Ми зробили книжку і презентуємо її, проводимо зустрічі в університетах. Ми готуємо влітку інформаційні плакати з грифом МОЗ про те, що таке паліативна допомога, підтримка, знеболення, кому вона надається. Щоби людина змогла з цієї доступної інфографіки зрозуміти, що саме вона або хтось з її родини потребує. І там же будуть координати тих до кого вона може звернутись в цьому конкретному місті: «гаряча лінія», паліативне відділення, щоб вказати куди їй рухатись.

[blockquote_with_author content="Насправді, в паліативну допомогу просто так не приходять і просто так не йдуть."]

Фразу цю я запозичила і трошки змінила від Ірми Вітовської. З цією темою неможливо просто так попрощатись. Навіть попри те, що наш проект триває до вересня, ми будемо його продовжувати. У нас ще має бути великий воркшоп в Києві у серпні, де ми зберемо людей, які зроблять соціальні проекти, пов'язані з мистецтвом та медициною. На їхніх прикладах та на нашому ми поговоримо про те, як за допомогою мистецтва говорити про гострі теми.

У вересні ми готуємо графічну збірку оповідань та есеїв Parasol. Вона вийде у формі самвидаву, де автори, наприклад, напишуть тексти від руки, художники розписуються на картинах. Це — такий арт-продукт, який ми зможемо продати на аукціонах, щоби виручені кошти пішли на розвиток центрів паліативної допомоги в Україні, тому що держава у нас фінансує їх дуже частково.

[gallery type="slideshow" link="none" size="facebook_og" ids="5522,5521,5525,5523,5524" orderby="rand"]
<h4><strong>— Книга — то лише перша сходинка до проговорювання цієї проблеми. Будуть ще якісь інші форми медійних проектів?</strong></h4>
Ми працюємо з медіа — це не планувалося від самого початку у проекті, але потреба в репортажах є. Вона виникла поступово, коли ми почали контактувати з нашими колегами по містах, з активістами, лікарями, які займаються паліативною допомогою. І стало зрозуміло, що цим людям є що сказати, у кожного з цим якась своя особиста історія. Це навіть не «історія успіху» — це історія, як вони потрапили в цю сферу, чому вони почали займатися паліативною допомогою, яка історія протистояння в конкретному місті (або навпаки — підтримки влади, співпраці з бізнесом), якісь підводні течії, про душевні історії хворих пацієнтів.

Є дуже багато нюансів, і ми зрозуміли, що нам потрібно говорити про це більше. І ми почали робити серію репортажів з The Ukrainians. Я і фотограф проекту Роман Закревський разом їздимо українськими містами та записуємо. У нас вже вийшов матеріал про паліативну допомогу в Ковелі, ми їздили зі службою до пацієнта з плановим візитом. Ми були під Кропивницьким в гостях у священника, який хоче відкрити хоспіс. Ми були в Харкові в хоспісі. В Івано-Франківську нам робили екскурсію по хоспісу. Про кожне місто у нас буде матеріал, і я сподіваюся, вдасться зробити матеріали ще й про інші міста та місця. На приклад про хоспіс у Львові, якому 21 рік — і ми зможемо дізнатись, як там надають таку допомогу або хто цим займається в інших містах, а ми про них не знаємо.

[cut_in_image_fullwidth img="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/06/19025021_2351107818363848_7286548199787658637_o.jpg" img_id="5511"]
<h4><strong>— Чи охоче самі пацієнти йдуть на контакт?</strong></h4>
З пацієнтами і складно, і просто. З одного боку ти розумієш, що це — людина, якій залишилось зовсім мало часу. Але з іншого боку це — людина, з якою ти просто говориш про якісь побутові речі. Наприклад, в Івано-Франківську ми йшли коридором хоспісу і побачили на стіні масу картин, намальованих олівцем. Я запитала, звідки ці картини, а лікар нам відповів, що це намалювала пацієнтка «он за тими дверима». Ми зайшли і поговорили про те, що вона малює, що вона малює виключно олівцем, звідки вона бере сюжети, про те, що от зараз буде літо і вона захотіла намалювати пальми. Про якісь такі абсолютно побутові речі, тому що життя іде.
<h4><strong>— Твої поради тим, хто відкрив для себе цю тему і хоче допомогти: з чого їм почати?</strong></h4>
Перша порада — зайти в пошуковий рядок Google і пошукати, що є у вашому місті. У вашому місті однозначно є хоспіс, або онкологічне відділення дорослих дітей, або паліативне відділення. Завжди є щось таке. Можна наґуґлити громадську організацію, яка підтримує таких пацієнтів, можна з ними зконтактувати і запитати чим можна допомогти. Можливо потрібна якась технічна допомога — посидіти на телефоні, бо це теж важливо. Можливо є потреба допомогти пацієнтам, прийти в хоспіс і допомогти якійсь жінці зробити манікюр, когось підстригти або зіграти в шахи.

[blockquote_with_author content="Ми були в Харкові в хоспісі — і сидів такий абсолютно сумний-сумний чоловік, і він каже: «Я цілими днями сиджу, навіть лежати не можу, а мій сусід відійшов в інший світ, ми з ним грали в шахи і тепер нема з ким пограти». От можна зіграти в шахи, тому це — теж потреба людини. Це напевне головне чим можна допомогти — спілкуванням."]

Наш соціальний арт-проект Parasol — він про допомогу загалом. Важливо, щоби ми сьогодні усвідомили, що потрібно допомагати: немає значення загалом (кожен для себе має визначити сферу), допомога армії — це теж допомога, допомога людям, які прийшли з війни, допомога пацієнтам, допомога дітям, дітям з інвалідністю. Треба допомагати іншим людям. Паліативна допомога — це специфічна штука, і тут не факт, що вдасться допомогти, але ти зможеш допомогти комусь іншому і робити те, що тобі однозначно близьке.

Це те, про що теж каже Ірма Вітовська — «принцип десятини», до якої ми маємо і можемо повертатись. Ми можемо віддавати якусь частину нашого часу і зусиль, ділитись з тими, хто потребує. Хоспіси в Польщі, наприклад, тримаються за рахунок 1% —це податок з доходу, який всі громадяни платять і можуть вибрати, куди саме піде цей відсоток. Чимало людей ці кошти направляють на хоспіси. Завдяки цьому хоспісна підтримка в Польщі на високому рівні, цим 1% ділиться дуже багато людей.

Настасія Євдокимова, Parasol: «Головне чим можна допомогти — спілкуванням»

{:ua}Що таке паліативна допомога і як за допомогою мистецтва можна впливати на цю тему в Україні?{:}

Надія Перевізник – незалежний спеціаліст з маркетингу і PR з досвідом із 2006 року, практикуючий лектор. А ще — співвласниця закладу PR Bar, до власної справи працювала з такими візійними у своїх галузях компаніями, як рекламно-маркетинґова аґенція Fedoriv, «Сім’я ресторанів Діми Борисова», міжнародна конференція TEDxKyiv. Зараз співпрацює із 1991 Open Data Incubator — а зустрілися і говорили ми із нею під час <a href="https://nachasi.com/2017/05/31/iforum-quotes/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">iForum-2017</a> у Києві наприкінці травня

Надія Перевізник — про PR, стартапи, жінок та самоосвіту

{:ua}Розмова про важливе — цінності, PR, хобі, етику — із Надією Перевізник{:}

<p>Якою може бути українська освіта і як вона змінюється вже сьогодні? На часі дізнатися про це із прогнозів засновника платформи Prometheus.
</p>
<h4><strong>Про школу</strong></h4>
— Вже очевидно, що нова школа має навчати не стільки конкретним фактам і процедурам, скільки моделям мислення: критичному мисленню (вірніше, цілому комплексу моделей мислення, які разом відомі як критичне мислення), зовнішній і внутрішній критиці джерел для об'єктивної оцінки інформації, основам статистичного, економічного, алгоритмічного мислень, що, в свою чергу, складаються з безлічі окремих моделей мислення.

Індустріальна школа ставить запитання, на які завжди вже існує правильна відповідь. Але найбільш видатні люди досягають успіху в науці, інноваціях та інших галузях життя завдяки тому, що їм вдається винайти рішення, про яке до них ніхто і не здогадувався.

Нова школа — це не стільки нові предмети чи навчальні програми, скільки фундаментальна зміна того, до яких нових викликів ми хочемо готувати молоде покоління.
<h4><strong>Про онлайн-освіту</strong></h4>
— Ми притримуємося думки, що масові онлайн-курси – це потужний інструмент, який може вирішувати різноманітні завдання загальнонаціонального рівня.

Онлайн та змішана освіта — майбутнє всього світу та України. Для нашої країни, де лише горстка вишів надають якісну освіту, масові онлайн-курси і змішана освіта особливо цінні, бо дозволяють малим коштом зробити навчання у найкращих викладачів країни доступним кожному.
<h4><strong>Про натхнення</strong></h4>
— За освітою я історик, тож надихаюся історичними подіями та персонами. Коли сьогодні люди говорять, що наша мета зробити найкращу освіту доступною кожному нереальна, я люблю згадувати Ґутенберга і його друкарський верстат. У 1440 році в Європі налічувалося близько 30 тис примірників книг, а вже за 50 років після винаходу Ґутенберга – 10 млн. Книги стали дешевими і доступними кожному, що назавжди змінило світ. В <a href="https://prometheus.org.ua" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Prometheus</a> ми впевнені, що масові відкриті онлайн-курси так само можуть зробити найкращу освіту доступною кожному.
<h4><strong>Про майбутнє</strong></h4>
— Щоби підготувати нові покоління до успішного життя, ми маємо навчати їх тому, що я називаю «стратегіями адаптації»: агентності (здатність цілеспрямовано втілювати задумане в реальність, віра в свою здатність впливати на хід подій, здатність до саморозвитку і адаптації), вмінню ефективно регулювати свій рівень стресу, тривожності і депресивності, мисленню зростання на противагу фіксованому мисленню тощо.
<h4><strong>Про досягнення</strong></h4>
— У кожного з нас є надзвичайно розумні та здібні знайомі з блискучою освітою, які, разом з тим, хронічно не можуть досягати того, чого б їм хотілося.

<iframe src="https://www.youtube.com/embed/NPRIcZ-UYkE" width="1240" height="560" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe>
<h4><strong>Про машини</strong></h4>
— Я скептично ставлюся до думки, що в осяжному майбутньому машини повністю замінять людей у всіх галузях. Автоматизація старих рутинних робіт дозволить вивільнити людські ресурси і створити потребу в нових професіях, де буде необхідна творча інтелектуальна праця.

Ми не можемо і не маємо конкурувати з машинами за рутинну роботу. Замість цього маємо навчати це і нові покоління так, щоб вони могли забути про нудну рутину і займатися вимогливою, але справді захоплюючою і потрібною економіці творчою працею.
<h4><strong>Про постправду</strong></h4>
— У світі <a href="https://nachasi.com/2017/05/13/zuckerberg-opinions/" class=" with_hint_js">постправди<span class="hint-box"><img src="https://nachasi.com/wp-content/uploads/2017/05/18156611_10103688678869771_5380910513712331865_o-300x200.jpg" />Марк Цукерберґ — про фейкові новини, бізнес та суспільство</span></a> панують не факти, а емоції.
<h4><strong>Про інновації</strong></h4>
— Минуле десятиліття стало періодом розквіту інноваційних, ризикованих і надзвичайно плідних стартапів майже в усіх галузях світової економіки. Здається, настав час, коли випробувані методи стартап-світу потрібно почати використовувати для створення шкіл нового покоління в Україні.

[blockquote_with_author name="Іван Примаченко" position="CEO Prometheus" link="https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1269206629800236&set=a.567062906681282.1073741826.100001327329220&type=3" content="Нещодавно мене спитали, чому я займаюся всім цим, а не чимось легшим та прибутковим? Думаю, вся справа в тому, що мені відчайдушно хочеться пройти крізь всі повороти сюжету і дізнатися, чим завершиться ця історія"]
<h4><strong>Про ідеалістів</strong></h4>
— Я не зустрічав жодної по-справжньому видатної людини, яка була би глибоко розчарована життям. Але я знаю безліч видатних людей, за зовнішньою прагматичністю і продуманістю дій яких лежить божевільний ідеалізм, вірність своїм дитячим ідеалам і романтичність у високому розумінні цього слова. Щоб бути ідеалістом і змінити світ, вам знадобиться дуже прагматично продуманий план. Але я не знаю, що здатне допомогти перемогти тому, хто дозволив розчаруванню перемогти себе.
<p style="text-align: right;"><em>У підготовці матеріалу використано колонки та розмови із Іваном для «НВ», The Ukrainians, Blog Imena.UA</em></p>

<p>Якою може бути українська освіта і як вона змінюється вже сьогодні? На часі дізнатися про це із прогнозів засновника платформи Prometheus.</p><h4><strong>Про школу</strong></h4><p>— Вже очевидно, що нова школа має навчати не стільки конкретним фактам і процедурам, скільки моделям мислення: критичному мисленню (вірніше, цілому комплексу моделей мислення, які разом відомі як критичне мислення), зовнішній і внутрішній критиці джерел для об&#8217;єктивної оцінки інформації, основам статистичного, економічного, алгоритмічного мислень, що, в свою чергу, складаються з безлічі окремих моделей мислення.</p><p>Індустріальна школа ставить запитання, на які завжди вже існує правильна відповідь. Але найбільш видатні люди досягають успіху в науці, інноваціях та інших галузях життя завдяки тому, що їм вдається винайти рішення, про яке до них ніхто і не здогадувався.</p><p>Нова школа — це не стільки нові предмети чи навчальні програми, скільки фундаментальна зміна того, до яких нових викликів ми хочемо готувати молоде покоління.</p><h4><strong>Про онлайн-освіту</strong></h4><p>— Ми притримуємося думки, що масові онлайн-курси – це потужний інструмент, який може вирішувати різноманітні завдання загальнонаціонального рівня.</p><p>Онлайн та змішана освіта — майбутнє всього світу та України. Для нашої країни, де лише горстка вишів надають якісну освіту, масові онлайн-курси і змішана освіта особливо цінні, бо дозволяють малим коштом зробити навчання у найкращих викладачів країни доступним кожному.</p><h4><strong>Про натхнення</strong></h4><p>— За освітою я історик, тож надихаюся історичними подіями та персонами. Коли сьогодні люди говорять, що наша мета зробити найкращу освіту доступною кожному нереальна, я люблю згадувати Ґутенберга і його друкарський верстат. У 1440 році в Європі налічувалося близько 30 тис примірників книг, а вже за 50 років після винаходу Ґутенберга – 10 млн. Книги стали дешевими і доступними кожному, що назавжди змінило світ. В <a href="https://prometheus.org.ua" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Prometheus</a> ми впевнені, що масові відкриті онлайн-курси так само можуть зробити найкращу освіту доступною кожному.</p><h4><strong>Про майбутнє</strong></h4><p>— Щоби підготувати нові покоління до успішного життя, ми маємо навчати їх тому, що я називаю «стратегіями адаптації»: агентності (здатність цілеспрямовано втілювати задумане в реальність, віра в свою здатність впливати на хід подій, здатність до саморозвитку і адаптації), вмінню ефективно регулювати свій рівень стресу, тривожності і депресивності, мисленню зростання на противагу фіксованому мисленню тощо.</p><h4><strong>Про досягнення</strong></h4><p>— У кожного з нас є надзвичайно розумні та здібні знайомі з блискучою освітою, які, разом з тим, хронічно не можуть досягати того, чого б їм хотілося.</p><div class="embedded-video"><iframe loading="lazy" src="https://www.youtube.com/embed/NPRIcZ-UYkE" width="1240" height="560" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe></div><h4><strong>Про машини</strong></h4><p>— Я скептично ставлюся до думки, що в осяжному майбутньому машини повністю замінять людей у всіх галузях. Автоматизація старих рутинних робіт дозволить вивільнити людські ресурси і створити потребу в нових професіях, де буде необхідна творча інтелектуальна праця.</p><p>Ми не можемо і не маємо конкурувати з машинами за рутинну роботу. Замість цього маємо навчати це і нові покоління так, щоб вони могли забути про нудну рутину і займатися вимогливою, але справді захоплюючою і потрібною економіці творчою працею.</p><h4><strong>Про постправду</strong></h4><p>— У світі <a href="/2017/05/13/zuckerberg-opinions/" class=" with_hint_js">постправди<span class="hint-box"><img src="/wp-content/uploads/2017/05/18156611_10103688678869771_5380910513712331865_o-300x200.jpg" />Марк Цукерберґ — про фейкові новини, бізнес та суспільство</span></a> панують не факти, а емоції.</p><h4><strong>Про інновації</strong></h4><p>— Минуле десятиліття стало періодом розквіту інноваційних, ризикованих і надзвичайно плідних стартапів майже в усіх галузях світової економіки. Здається, настав час, коли випробувані методи стартап-світу потрібно почати використовувати для створення шкіл нового покоління в Україні.</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Нещодавно мене спитали, чому я займаюся всім цим, а не чимось легшим та прибутковим? Думаю, вся справа в тому, що мені відчайдушно хочеться пройти крізь всі повороти сюжету і дізнатися, чим завершиться ця історія</p>					<cite>									<a href="https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1269206629800236&set=a.567062906681282.1073741826.100001327329220&type=3"><strong>Іван Примаченко,</strong></a> CEO Prometheus							</cite>			</blockquote><h4><strong>Про ідеалістів</strong></h4><p>— Я не зустрічав жодної по-справжньому видатної людини, яка була би глибоко розчарована життям. Але я знаю безліч видатних людей, за зовнішньою прагматичністю і продуманістю дій яких лежить божевільний ідеалізм, вірність своїм дитячим ідеалам і романтичність у високому розумінні цього слова. Щоб бути ідеалістом і змінити світ, вам знадобиться дуже прагматично продуманий план. Але я не знаю, що здатне допомогти перемогти тому, хто дозволив розчаруванню перемогти себе.</p><p style="text-align: right;"><em>У підготовці матеріалу використано колонки та розмови із Іваном для «НВ», The Ukrainians, Blog Imena.UA</em></p>

Сьогодні святкує свій день народження Іван Примаченко — засновник і один із головних творців освітньої платформи Prometheus, на якій ви можете знайти широкий діапазон курсів: від безкоштовної підготовки до ЗНО до курсів програмування CS50. Ми зібрали 10 висловлювань

Якою може бути українська освіта і як вона змінюється вже сьогодні? На часі дізнатися про це із прогнозів засновника платформи Prometheus.
<h4><strong>Про школу</strong></h4>
— Вже очевидно, що нова школа має навчати не стільки конкретним фактам і процедурам, скільки моделям мислення: критичному мисленню (вірніше, цілому комплексу моделей мислення, які разом відомі як критичне мислення), зовнішній і внутрішній критиці джерел для об'єктивної оцінки інформації, основам статистичного, економічного, алгоритмічного мислень, що, в свою чергу, складаються з безлічі окремих моделей мислення.

Індустріальна школа ставить запитання, на які завжди вже існує правильна відповідь. Але найбільш видатні люди досягають успіху в науці, інноваціях та інших галузях життя завдяки тому, що їм вдається винайти рішення, про яке до них ніхто і не здогадувався.

Нова школа — це не стільки нові предмети чи навчальні програми, скільки фундаментальна зміна того, до яких нових викликів ми хочемо готувати молоде покоління.
<h4><strong>Про онлайн-освіту</strong></h4>
— Ми притримуємося думки, що масові онлайн-курси – це потужний інструмент, який може вирішувати різноманітні завдання загальнонаціонального рівня.

Онлайн та змішана освіта — майбутнє всього світу та України. Для нашої країни, де лише горстка вишів надають якісну освіту, масові онлайн-курси і змішана освіта особливо цінні, бо дозволяють малим коштом зробити навчання у найкращих викладачів країни доступним кожному.
<h4><strong>Про натхнення</strong></h4>
— За освітою я історик, тож надихаюся історичними подіями та персонами. Коли сьогодні люди говорять, що наша мета зробити найкращу освіту доступною кожному нереальна, я люблю згадувати Ґутенберга і його друкарський верстат. У 1440 році в Європі налічувалося близько 30 тис примірників книг, а вже за 50 років після винаходу Ґутенберга – 10 млн. Книги стали дешевими і доступними кожному, що назавжди змінило світ. В <a href="https://prometheus.org.ua" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Prometheus</a> ми впевнені, що масові відкриті онлайн-курси так само можуть зробити найкращу освіту доступною кожному.
<h4><strong>Про майбутнє</strong></h4>
— Щоби підготувати нові покоління до успішного життя, ми маємо навчати їх тому, що я називаю «стратегіями адаптації»: агентності (здатність цілеспрямовано втілювати задумане в реальність, віра в свою здатність впливати на хід подій, здатність до саморозвитку і адаптації), вмінню ефективно регулювати свій рівень стресу, тривожності і депресивності, мисленню зростання на противагу фіксованому мисленню тощо.
<h4><strong>Про досягнення</strong></h4>
— У кожного з нас є надзвичайно розумні та здібні знайомі з блискучою освітою, які, разом з тим, хронічно не можуть досягати того, чого б їм хотілося.

<iframe src="https://www.youtube.com/embed/NPRIcZ-UYkE" width="1240" height="560" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe>
<h4><strong>Про машини</strong></h4>
— Я скептично ставлюся до думки, що в осяжному майбутньому машини повністю замінять людей у всіх галузях. Автоматизація старих рутинних робіт дозволить вивільнити людські ресурси і створити потребу в нових професіях, де буде необхідна творча інтелектуальна праця.

Ми не можемо і не маємо конкурувати з машинами за рутинну роботу. Замість цього маємо навчати це і нові покоління так, щоб вони могли забути про нудну рутину і займатися вимогливою, але справді захоплюючою і потрібною економіці творчою працею.
<h4><strong>Про постправду</strong></h4>
— У світі <a href="https://nachasi.com/2017/05/13/zuckerberg-opinions/">постправди</a> панують не факти, а емоції.
<h4><strong>Про інновації</strong></h4>
— Минуле десятиліття стало періодом розквіту інноваційних, ризикованих і надзвичайно плідних стартапів майже в усіх галузях світової економіки. Здається, настав час, коли випробувані методи стартап-світу потрібно почати використовувати для створення шкіл нового покоління в Україні.

[blockquote_with_author name="Іван Примаченко" position="CEO Prometheus" link="https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1269206629800236&amp;set=a.567062906681282.1073741826.100001327329220&amp;type=3" content="Нещодавно мене спитали, чому я займаюся всім цим, а не чимось легшим та прибутковим? Думаю, вся справа в тому, що мені відчайдушно хочеться пройти крізь всі повороти сюжету і дізнатися, чим завершиться ця історія"]
<h4><strong>Про ідеалістів</strong></h4>
— Я не зустрічав жодної по-справжньому видатної людини, яка була би глибоко розчарована життям. Але я знаю безліч видатних людей, за зовнішньою прагматичністю і продуманістю дій яких лежить божевільний ідеалізм, вірність своїм дитячим ідеалам і романтичність у високому розумінні цього слова. Щоб бути ідеалістом і змінити світ, вам знадобиться дуже прагматично продуманий план. Але я не знаю, що здатне допомогти перемогти тому, хто дозволив розчаруванню перемогти себе.
<p style="text-align: right;"><em>У підготовці матеріалу використано колонки та розмови із Іваном для «НВ», The Ukrainians, Blog Imena.UA</em></p>

<p>Якою може бути українська освіта і як вона змінюється вже сьогодні? На часі дізнатися про це із прогнозів засновника платформи Prometheus.</p><h4><strong>Про школу</strong></h4><p>— Вже очевидно, що нова школа має навчати не стільки конкретним фактам і процедурам, скільки моделям мислення: критичному мисленню (вірніше, цілому комплексу моделей мислення, які разом відомі як критичне мислення), зовнішній і внутрішній критиці джерел для об&#8217;єктивної оцінки інформації, основам статистичного, економічного, алгоритмічного мислень, що, в свою чергу, складаються з безлічі окремих моделей мислення.</p><p>Індустріальна школа ставить запитання, на які завжди вже існує правильна відповідь. Але найбільш видатні люди досягають успіху в науці, інноваціях та інших галузях життя завдяки тому, що їм вдається винайти рішення, про яке до них ніхто і не здогадувався.</p><p>Нова школа — це не стільки нові предмети чи навчальні програми, скільки фундаментальна зміна того, до яких нових викликів ми хочемо готувати молоде покоління.</p><h4><strong>Про онлайн-освіту</strong></h4><p>— Ми притримуємося думки, що масові онлайн-курси – це потужний інструмент, який може вирішувати різноманітні завдання загальнонаціонального рівня.</p><p>Онлайн та змішана освіта — майбутнє всього світу та України. Для нашої країни, де лише горстка вишів надають якісну освіту, масові онлайн-курси і змішана освіта особливо цінні, бо дозволяють малим коштом зробити навчання у найкращих викладачів країни доступним кожному.</p><h4><strong>Про натхнення</strong></h4><p>— За освітою я історик, тож надихаюся історичними подіями та персонами. Коли сьогодні люди говорять, що наша мета зробити найкращу освіту доступною кожному нереальна, я люблю згадувати Ґутенберга і його друкарський верстат. У 1440 році в Європі налічувалося близько 30 тис примірників книг, а вже за 50 років після винаходу Ґутенберга – 10 млн. Книги стали дешевими і доступними кожному, що назавжди змінило світ. В <a href="https://prometheus.org.ua" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Prometheus</a> ми впевнені, що масові відкриті онлайн-курси так само можуть зробити найкращу освіту доступною кожному.</p><h4><strong>Про майбутнє</strong></h4><p>— Щоби підготувати нові покоління до успішного життя, ми маємо навчати їх тому, що я називаю «стратегіями адаптації»: агентності (здатність цілеспрямовано втілювати задумане в реальність, віра в свою здатність впливати на хід подій, здатність до саморозвитку і адаптації), вмінню ефективно регулювати свій рівень стресу, тривожності і депресивності, мисленню зростання на противагу фіксованому мисленню тощо.</p><h4><strong>Про досягнення</strong></h4><p>— У кожного з нас є надзвичайно розумні та здібні знайомі з блискучою освітою, які, разом з тим, хронічно не можуть досягати того, чого б їм хотілося.</p><div class="embedded-video"><iframe loading="lazy" src="https://www.youtube.com/embed/NPRIcZ-UYkE" width="1240" height="560" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe></div><h4><strong>Про машини</strong></h4><p>— Я скептично ставлюся до думки, що в осяжному майбутньому машини повністю замінять людей у всіх галузях. Автоматизація старих рутинних робіт дозволить вивільнити людські ресурси і створити потребу в нових професіях, де буде необхідна творча інтелектуальна праця.</p><p>Ми не можемо і не маємо конкурувати з машинами за рутинну роботу. Замість цього маємо навчати це і нові покоління так, щоб вони могли забути про нудну рутину і займатися вимогливою, але справді захоплюючою і потрібною економіці творчою працею.</p><h4><strong>Про постправду</strong></h4><p>— У світі <a href="/2017/05/13/zuckerberg-opinions/">постправди</a> панують не факти, а емоції.</p><h4><strong>Про інновації</strong></h4><p>— Минуле десятиліття стало періодом розквіту інноваційних, ризикованих і надзвичайно плідних стартапів майже в усіх галузях світової економіки. Здається, настав час, коли випробувані методи стартап-світу потрібно почати використовувати для створення шкіл нового покоління в Україні.</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Нещодавно мене спитали, чому я займаюся всім цим, а не чимось легшим та прибутковим? Думаю, вся справа в тому, що мені відчайдушно хочеться пройти крізь всі повороти сюжету і дізнатися, чим завершиться ця історія</p>					<cite>									<a href="https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1269206629800236&amp;set=a.567062906681282.1073741826.100001327329220&amp;type=3"><strong>Іван Примаченко,</strong></a> CEO Prometheus							</cite>			</blockquote><h4><strong>Про ідеалістів</strong></h4><p>— Я не зустрічав жодної по-справжньому видатної людини, яка була би глибоко розчарована життям. Але я знаю безліч видатних людей, за зовнішньою прагматичністю і продуманістю дій яких лежить божевільний ідеалізм, вірність своїм дитячим ідеалам і романтичність у високому розумінні цього слова. Щоб бути ідеалістом і змінити світ, вам знадобиться дуже прагматично продуманий план. Але я не знаю, що здатне допомогти перемогти тому, хто дозволив розчаруванню перемогти себе.</p><p style="text-align: right;"><em>У підготовці матеріалу використано колонки та розмови із Іваном для «НВ», The Ukrainians, Blog Imena.UA</em></p>

10 тез про освіту від Івана Примаченка, Prometheus

{:ua}Освіта на сьогоднішній день та її майбутнє — прогнози та бачення Івана Примаченка{:}

Будучи молодіжним делегат від України до ООН у 2015-2016 роках, я мала змогу побачити зсередини, як працює одна із найвпливовіших і найскладніших суспільно-політичних організацій світу. Хочу розповісти про можливості того, як молодь може стати каталізатором міжнародних та локальних змін, які на часі

Голос української молоді в ООН

{:ua}Історія молодіжної делегатки ООН від України{:}

Сьогодні свій день народження відзначає один із ключових людей в українському сегменті інтернету — президент холдингу Internet Invest та засновник найбільшої української IT-конференції iForum Олександр Ольшанський. До цього дня ми зібрали 7 тез про підприємництво в Україні від очільника холдингу

Трохи менше ніж за тиждень, 25 травня 2017 року в Києві відбудеться найбільша конференція про інтернет-бізнес та технології — iForum-2017. Олександр Ольшанський — один із тих, хто свого часу заснував цей захід і вже стільки років проводить та організовує його разом із партнерами та друзями. Що відбувається із технологічним підприємництвом наразі в Україні і які зміни на краще, а які — не зовсім?
<h4><strong>З чим нас залишив 2016-й і чого чекати від 2017 року</strong></h4>
Відновлення ринку та економіки, на думку Олександра Ольшанського, чітко можна простежити на прикладі ринку доменів в країні. «Ми відчули відновлення у лютому 2016 року, ця фаза тривала до осені. А потім ми увійшли в якусь L-фазу — або економіка збереться із силами і на неї чекає велике зростання, або буде ще більший провал. Відновлення цьогоріч залежить від зовнішніх факторів».
<h4><strong>Як спрацюють зміни прожиткового мінімуму в контексті бізнесу</strong></h4>
На думку очільника Internet Invest, поки що не можна скласти однозначну оцінку тому, як вплине встановлення нового прожиткового мінімуму на рівні 3200 грн. Тут можливі і позитивні, і негативні ефекти. Хоча сам він оцінює це явище позитивно (попри додаткові витрати як роботодавець).
<h4><strong>Про темпи та природу електронної комерції в Україні</strong></h4>
Олександр Ольшанський зауважує, що в певний момент усе навколо стає електронною комерцією — аналогічно до того, як раніше все навколо ставало мобільним зв’язком чи інтернетом. Ніхто не називає людей мобільними видавцями контенту, хоча вони й не уявляють зараз себе без своїх смартфонів. Тому й електронну комерцію поза іншими контекстами розглядати не варто — за рік-два проникнення сервісів e-commerce сягне 100%. Свого часу зникла потреба говорити на iForum окремо про соцмережі — адже соцмережами «стало все», з ними в якийсь момент стало пов’язане асболютно все, що відбувається у повсякденному житті.
<h4><strong>Про ринок інтернет-реклами</strong></h4>
За 2016 рік ринок інтернет-реклами зріс на 38%:

[blockquote_with_author content="—  Я 10 років тому сказав, що якби міг придбати за поточними цінами рекламу на майбутнє, то витратив би на це всі свої гроші. Шкода, що це неможливо, бо ніхто з тобою не розрахується. Ринок будь-якої реклами ростиме."]
<h4><strong>Про долю зовнішньої реклами</strong></h4>
Зовнішня реклама, за прогнозом президента Internet Invest, вже незабаром піде в минуле — причиною таких змін стане її низька ефективність.
<h4><strong>Про стартапи</strong></h4>
Олександр Ольшанський твердить, що ні за якими з українських стартапів не стежить. Причиною здорового скепсису називає певне переосмислення стартап-руху не лише в Україні, але й у світі. Називати стартапами підприємців усіх без винятку вважає неправильним, бо відмінність між бізнесом та стартапом полягає у способі фінансування. Традиційний бізнес фінансується зі свого прибутку, стартап — із капіталу акціонерів. Довкола стартап-руху, вважає Ольшанський, виникла своєрідна «гра в піраміду», і кожен раунд такої гри триває умовно 5 років — щоп’ять років хтось із учасників зумів вивести свої «папірці» в капітал, а решта у нижньому шарі піраміди програють і залишаються ні з чим. Ця «гра» — з від’ємною сумою, а тому й стартап-індустрія — швидше збиткова, аніж прибуткова. ринок же дістається лише тим кільком компаніям, які перебувають «нагорі» умовної піраміди.
<h4><strong>Про підприємництво та зміни</strong></h4>
На думку Олександра Ольшанського, зараз відбувається процес переосмислення того, як все влаштовано у бізнесі — і малому, і великому — і як бути учасником цього усього:

[blockquote_with_author content="— Я на iForum вивів формулу: стартап — це така штука, що перетворює гарних інженерів на поганих підприємців. На вході — гарний інженер, на виході — поганий підприємець. Хтось розглядає ці побічні ефекти як норму, хтось — як негатив."]
<p style="text-align: right;"><em>Перевірити, поганий із вас підприємець чи ні, наші читачі зможуть вже незабаром: достатньо лише <a href="http://bit.ly/iforum-nachasi" target="_blank" rel="noopener noreferrer">придбати білет</a> на iForum-2017</em></p>

<p>Трохи менше ніж за тиждень, 25 травня 2017 року в Києві відбудеться найбільша конференція про інтернет-бізнес та технології — iForum-2017. Олександр Ольшанський — один із тих, хто свого часу заснував цей захід і вже стільки років проводить та організовує його разом із партнерами та друзями. Що відбувається із технологічним підприємництвом наразі в Україні і які зміни на краще, а які — не зовсім?</p><h4><strong>З чим нас залишив 2016-й і чого чекати від 2017 року</strong></h4><p>Відновлення ринку та економіки, на думку Олександра Ольшанського, чітко можна простежити на прикладі ринку доменів в країні. «Ми відчули відновлення у лютому 2016 року, ця фаза тривала до осені. А потім ми увійшли в якусь L-фазу — або економіка збереться із силами і на неї чекає велике зростання, або буде ще більший провал. Відновлення цьогоріч залежить від зовнішніх факторів».</p><h4><strong>Як спрацюють зміни прожиткового мінімуму в контексті бізнесу</strong></h4><p>На думку очільника Internet Invest, поки що не можна скласти однозначну оцінку тому, як вплине встановлення нового прожиткового мінімуму на рівні 3200 грн. Тут можливі і позитивні, і негативні ефекти. Хоча сам він оцінює це явище позитивно (попри додаткові витрати як роботодавець).</p><h4><strong>Про темпи та природу електронної комерції в Україні</strong></h4><p>Олександр Ольшанський зауважує, що в певний момент усе навколо стає електронною комерцією — аналогічно до того, як раніше все навколо ставало мобільним зв’язком чи інтернетом. Ніхто не називає людей мобільними видавцями контенту, хоча вони й не уявляють зараз себе без своїх смартфонів. Тому й електронну комерцію поза іншими контекстами розглядати не варто — за рік-два проникнення сервісів e-commerce сягне 100%. Свого часу зникла потреба говорити на iForum окремо про соцмережі — адже соцмережами «стало все», з ними в якийсь момент стало пов’язане асболютно все, що відбувається у повсякденному житті.</p><h4><strong>Про ринок інтернет-реклами</strong></h4><p>За 2016 рік ринок інтернет-реклами зріс на 38%:</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>—  Я 10 років тому сказав, що якби міг придбати за поточними цінами рекламу на майбутнє, то витратив би на це всі свої гроші. Шкода, що це неможливо, бо ніхто з тобою не розрахується. Ринок будь-якої реклами ростиме.</p>			</blockquote><h4><strong>Про долю зовнішньої реклами</strong></h4><p>Зовнішня реклама, за прогнозом президента Internet Invest, вже незабаром піде в минуле — причиною таких змін стане її низька ефективність.</p><h4><strong>Про стартапи</strong></h4><p>Олександр Ольшанський твердить, що ні за якими з українських стартапів не стежить. Причиною здорового скепсису називає певне переосмислення стартап-руху не лише в Україні, але й у світі. Називати стартапами підприємців усіх без винятку вважає неправильним, бо відмінність між бізнесом та стартапом полягає у способі фінансування. Традиційний бізнес фінансується зі свого прибутку, стартап — із капіталу акціонерів. Довкола стартап-руху, вважає Ольшанський, виникла своєрідна «гра в піраміду», і кожен раунд такої гри триває умовно 5 років — щоп’ять років хтось із учасників зумів вивести свої «папірці» в капітал, а решта у нижньому шарі піраміди програють і залишаються ні з чим. Ця «гра» — з від’ємною сумою, а тому й стартап-індустрія — швидше збиткова, аніж прибуткова. ринок же дістається лише тим кільком компаніям, які перебувають «нагорі» умовної піраміди.</p><h4><strong>Про підприємництво та зміни</strong></h4><p>На думку Олександра Ольшанського, зараз відбувається процес переосмислення того, як все влаштовано у бізнесі — і малому, і великому — і як бути учасником цього усього:</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>— Я на iForum вивів формулу: стартап — це така штука, що перетворює гарних інженерів на поганих підприємців. На вході — гарний інженер, на виході — поганий підприємець. Хтось розглядає ці побічні ефекти як норму, хтось — як негатив.</p>			</blockquote><p style="text-align: right;"><em>Перевірити, поганий із вас підприємець чи ні, наші читачі зможуть вже незабаром: достатньо лише <a href="http://bit.ly/iforum-nachasi" target="_blank" rel="noopener noreferrer">придбати білет</a> на iForum-2017</em></p>

7 тез про підприємництво від Олександра Ольшанського, Internet Invest

{:ua}Що варто пам’ятати про стартапи та бізнес на думку Олександра Ольшанського?{:}

Конспект розмови iForum Futuristic Talks — про те, що чекає нас у найближчому майбутньому

Головними спікерами вечора були Олександр Ольшанський (венчурний інвестор, президент холдингу Internet Invest, ідеолог та один із ключових організаторів iForum) та Денис Довгополий (співзасновник першого українського бізнес-акселератора GrowthUP). На часі — ключові тези їхньої розмови
<h4><strong>Людський мозок та венчурний капіталізм</strong></h4>
Наш мозок — продукт еволюції; але й капіталістичні взаємини та формування сучасної економіки — теж результат еволюційних перетворень. Сьогодні для успіху підприємці мають володіти навичками формування світоглядної моделі на основі того, який прогноз вони можуть скласти і як цей прогноз можуть втілити. Великі статки у сфері інновацій приходять до певних людей не тому, що ці люди не сплачують податки, занижують зарплати чи прибирають до рук чужі гроші. Просто ці підприємці вміють прогнозувати ризики та планувати свої подальші кроки, виходячи із власного бачення майбутнього. Саме такий шлях обрали Ілон Маск, Стів Джобс та Білл Гейтс.
<h4><strong>Не всі прогнози збуваються</strong></h4>
Лише 3 роки тому були зовсім інші очікування щодо технологій, і чимало прогнозованих «успішних історій» так і не стали реальністю. Чи не головний провал — розумні окуляри Google Glass, які навіть не змогли досягнути того, що зробив Snapchat зі своїми окулярами. Не можна виключати, що всі функції Google Glass перемістяться до автомобіля — голосове керування, інтелектуальні помічники, управління відеокамерами. І збулися песимістичні прогнози щодо створення хімічних джерел живлення високої ємності — тут так і не було досягнуто значних зрушень із 2013 року.
<h4><strong>Ми перебуваємо між «повстанням машин» та головними помічниками людства</strong></h4>
Обидва спікери погодилися, що ми стоїмо на порозі створення технології реплікації роботів іншими роботами. Поки що про це говорити зарано: навіть 3D-принтер не може повністю надрукувати інший 3D-принтер, бо витратні матеріали обходяться надто дорого, а швидкість такої роботи є низькою.

Поки що роботизація людства нам не загрожує, а от автоматизація проникла за декілька років практично у всі сфери нашого життя. Наприклад, Uber та подібні стартапи на 50%-60% підміняю традиційні диспетчерські служби виклику таксі. Незабаром автоматизація та повністю автономне керування автомобілем теж стануть реальністю.
<h4><strong>Революція — Четверта промислова чи Перша економічна?</strong></h4>
Ми перебуваємо на початку суттєвого соціального зламу: росте нова економіка, відмирають цілі сегменти традиційних професій та цілі пласти технологій — чимось це нагадує перехід із парової тяги та тяглового транспорту на двигуни внутрішнього згоряння та електрику. Поява нових луддитів станеться незабаром: протести таксистів проти Uber, протести банків проти криптовалют — це вже перші ознаки появи «цифрових луддитів».

Зміни в економіці тягнуть за собою зміни на кадровому ринку. Зараз спостерігається попит або на представників найбазовіших професій, або на фахівців складної інтелектуальної праці, зі специфічними навичками. Середня ланка менеджерів та спеціалістів ризикує залишитися без роботи на своєму ринку.
<h4><strong>Найслабкіше наше місце — не медицина, а освіта</strong></h4>
Попри автоматизацію та прогрес науки, продовжує падати якість освіти (і не лише в країнах третього світу). Занепад критичного мислення та інтелектуальних здібностей спостерігається навіть у тих, хто має формальну вищу освіту: достатньо поглянути на популярність гомеопатії чи «альтернативних практик» лікування. Ідея гарантованого базового доходу, посткапіталізму та соціалізму підживлює низьку освіченість та нерозуміння процесів розвитку економіки — і це актуально, на жаль, навіть для таких розвинених країн, як США.

Оптимісти говорять про те, що традиційну освіту можна повністю замінити онлайн-платформами. Але слід зрозуміти, що онлайн-освіта (попри єє доступність та універсальність) ніколи не зможе замінити очне викладання та засвоєння знань. Силами 1 викладача у офлайн-просторі можна навчити 10 учнів — всі спроби онлайн-платформ спростувати це співвідношення і навчити мільйони веде до зниження якості освіти. Інвестувати в освіту потрібно, але при цьому треба змінити методики такого інвестування, як і методики викладання. Йдеться не про надмірну якість освіти, а про створення балансу між кількістю викладачів та студентів. Єдине, що може змінити ситуацію на користь «безкадрового» навчання — надзвичайно потужний штучний інтелект, залучений до процесів викладання.
<h4><strong>Макроекономічні показники програють реаліям нового життя</strong></h4>
Варто перестати покладатися на традиційні метрики успішності країни — такі, як ВВП, твердять Ольшанський та Довгополий. Об'єктивнішим буде показник доданої вартості товарів та послуг: наукомісткі продукти мають вищу додану вартість, аніж металургія чи видобуток корисних копалин. Саме над цим працювали у США, поки «соцтабір» зосередився на ресурсній економіці. Інвестиції в науку дають незмінні результати з Другої Світової: допоки корпорації не вклали значні кошти та ризикнули із випуском пеніцилліну, лікування багатьох захворювань здавалося справою далекого майбутнього — а станом на вересень 1945-го масовий випуск антибіотиків вже став реальністю.

До економічних трансформацій додається явище інтелектуального рабства та активізація полювання на «мізки». Поява візових бар'єрів частково пов'язана із цим явищем. Ми стоїмо на порозі чисів, коли державі належатиме не продукт праці фізичної, але праці інтелектуальної.

Також Олександр Ольшанський та Денис Довгополий наголосили, що ми живемо у світі, що фактично вже став однополярним — і цей полюс перебуває за межами Атлантичного океану. 10-15 років — це максимальний термін, який відведений Європі у її нинішньому вигляді; наступною країною, що «вистрілить», стане не так Китай, як Індія.
<h4><strong>Що чекає на нас у найближчі декілька років?</strong></h4>
Важливим елементом світових економічних змін стануть криптовалюти та технологія blockchain. Через неї зміниться не лише практика роботи із іноземними валютами, але й схеми оподаткування. Крім того, більшість державних реєстрів та юридичних операцій мають значні перспективи саме за умов переходу на blockchain.

На тлі економічних «стрибків» онлайн-ЗМІ продовжать і надалі свою переможну ходу, бо в них виробництво контенту йде швидшими, дешевшими та масовішими темпами та обсягами, аніж у традиційних офлайн-ЗМІ. Зміни торкнуться і онлайн-медіа: тут можливі трансформації існуючих соцмереж із збільшенням частки голосового управління.

Що стосується перспектив України у всьому цьому, то ми збережемо статус антикрихкої держави, хоча і платитимемо за це значну ціну не в останню чергу через війну та посягання сусідів, яким не подобається стійкість та перспективність нашої країни. Громадянам України треба буде зосередитися на розбудові інтелектуального потенціалу та розвиткові сучасної української культури як в цілому, так і культури підприємництва зокрема.
<p style="text-align: right;"><em>На головній світлині — Олександр Ольшанський під час виступу на iForum-2016</em></p>

<p>Головними спікерами вечора були Олександр Ольшанський (венчурний інвестор, президент холдингу Internet Invest, ідеолог та один із ключових організаторів iForum) та Денис Довгополий (співзасновник першого українського бізнес-акселератора GrowthUP). На часі — ключові тези їхньої розмови</p><h4><strong>Людський мозок та венчурний капіталізм</strong></h4><p>Наш мозок — продукт еволюції; але й капіталістичні взаємини та формування сучасної економіки — теж результат еволюційних перетворень. Сьогодні для успіху підприємці мають володіти навичками формування світоглядної моделі на основі того, який прогноз вони можуть скласти і як цей прогноз можуть втілити. Великі статки у сфері інновацій приходять до певних людей не тому, що ці люди не сплачують податки, занижують зарплати чи прибирають до рук чужі гроші. Просто ці підприємці вміють прогнозувати ризики та планувати свої подальші кроки, виходячи із власного бачення майбутнього. Саме такий шлях обрали Ілон Маск, Стів Джобс та Білл Гейтс.</p><h4><strong>Не всі прогнози збуваються</strong></h4><p>Лише 3 роки тому були зовсім інші очікування щодо технологій, і чимало прогнозованих «успішних історій» так і не стали реальністю. Чи не головний провал — розумні окуляри Google Glass, які навіть не змогли досягнути того, що зробив Snapchat зі своїми окулярами. Не можна виключати, що всі функції Google Glass перемістяться до автомобіля — голосове керування, інтелектуальні помічники, управління відеокамерами. І збулися песимістичні прогнози щодо створення хімічних джерел живлення високої ємності — тут так і не було досягнуто значних зрушень із 2013 року.</p><h4><strong>Ми перебуваємо між «повстанням машин» та головними помічниками людства</strong></h4><p>Обидва спікери погодилися, що ми стоїмо на порозі створення технології реплікації роботів іншими роботами. Поки що про це говорити зарано: навіть 3D-принтер не може повністю надрукувати інший 3D-принтер, бо витратні матеріали обходяться надто дорого, а швидкість такої роботи є низькою.</p><p>Поки що роботизація людства нам не загрожує, а от автоматизація проникла за декілька років практично у всі сфери нашого життя. Наприклад, Uber та подібні стартапи на 50%-60% підміняю традиційні диспетчерські служби виклику таксі. Незабаром автоматизація та повністю автономне керування автомобілем теж стануть реальністю.</p><h4><strong>Революція — Четверта промислова чи Перша економічна?</strong></h4><p>Ми перебуваємо на початку суттєвого соціального зламу: росте нова економіка, відмирають цілі сегменти традиційних професій та цілі пласти технологій — чимось це нагадує перехід із парової тяги та тяглового транспорту на двигуни внутрішнього згоряння та електрику. Поява нових луддитів станеться незабаром: протести таксистів проти Uber, протести банків проти криптовалют — це вже перші ознаки появи «цифрових луддитів».</p><p>Зміни в економіці тягнуть за собою зміни на кадровому ринку. Зараз спостерігається попит або на представників найбазовіших професій, або на фахівців складної інтелектуальної праці, зі специфічними навичками. Середня ланка менеджерів та спеціалістів ризикує залишитися без роботи на своєму ринку.</p><h4><strong>Найслабкіше наше місце — не медицина, а освіта</strong></h4><p>Попри автоматизацію та прогрес науки, продовжує падати якість освіти (і не лише в країнах третього світу). Занепад критичного мислення та інтелектуальних здібностей спостерігається навіть у тих, хто має формальну вищу освіту: достатньо поглянути на популярність гомеопатії чи «альтернативних практик» лікування. Ідея гарантованого базового доходу, посткапіталізму та соціалізму підживлює низьку освіченість та нерозуміння процесів розвитку економіки — і це актуально, на жаль, навіть для таких розвинених країн, як США.</p><p>Оптимісти говорять про те, що традиційну освіту можна повністю замінити онлайн-платформами. Але слід зрозуміти, що онлайн-освіта (попри єє доступність та універсальність) ніколи не зможе замінити очне викладання та засвоєння знань. Силами 1 викладача у офлайн-просторі можна навчити 10 учнів — всі спроби онлайн-платформ спростувати це співвідношення і навчити мільйони веде до зниження якості освіти. Інвестувати в освіту потрібно, але при цьому треба змінити методики такого інвестування, як і методики викладання. Йдеться не про надмірну якість освіти, а про створення балансу між кількістю викладачів та студентів. Єдине, що може змінити ситуацію на користь «безкадрового» навчання — надзвичайно потужний штучний інтелект, залучений до процесів викладання.</p><h4><strong>Макроекономічні показники програють реаліям нового життя</strong></h4><p>Варто перестати покладатися на традиційні метрики успішності країни — такі, як ВВП, твердять Ольшанський та Довгополий. Об&#8217;єктивнішим буде показник доданої вартості товарів та послуг: наукомісткі продукти мають вищу додану вартість, аніж металургія чи видобуток корисних копалин. Саме над цим працювали у США, поки «соцтабір» зосередився на ресурсній економіці. Інвестиції в науку дають незмінні результати з Другої Світової: допоки корпорації не вклали значні кошти та ризикнули із випуском пеніцилліну, лікування багатьох захворювань здавалося справою далекого майбутнього — а станом на вересень 1945-го масовий випуск антибіотиків вже став реальністю.</p><p>До економічних трансформацій додається явище інтелектуального рабства та активізація полювання на «мізки». Поява візових бар&#8217;єрів частково пов&#8217;язана із цим явищем. Ми стоїмо на порозі чисів, коли державі належатиме не продукт праці фізичної, але праці інтелектуальної.</p><p>Також Олександр Ольшанський та Денис Довгополий наголосили, що ми живемо у світі, що фактично вже став однополярним — і цей полюс перебуває за межами Атлантичного океану. 10-15 років — це максимальний термін, який відведений Європі у її нинішньому вигляді; наступною країною, що «вистрілить», стане не так Китай, як Індія.</p><h4><strong>Що чекає на нас у найближчі декілька років?</strong></h4><p>Важливим елементом світових економічних змін стануть криптовалюти та технологія blockchain. Через неї зміниться не лише практика роботи із іноземними валютами, але й схеми оподаткування. Крім того, більшість державних реєстрів та юридичних операцій мають значні перспективи саме за умов переходу на blockchain.</p><p>На тлі економічних «стрибків» онлайн-ЗМІ продовжать і надалі свою переможну ходу, бо в них виробництво контенту йде швидшими, дешевшими та масовішими темпами та обсягами, аніж у традиційних офлайн-ЗМІ. Зміни торкнуться і онлайн-медіа: тут можливі трансформації існуючих соцмереж із збільшенням частки голосового управління.</p><p>Що стосується перспектив України у всьому цьому, то ми збережемо статус антикрихкої держави, хоча і платитимемо за це значну ціну не в останню чергу через війну та посягання сусідів, яким не подобається стійкість та перспективність нашої країни. Громадянам України треба буде зосередитися на розбудові інтелектуального потенціалу та розвиткові сучасної української культури як в цілому, так і культури підприємництва зокрема.</p><p style="text-align: right;"><em>На головній світлині — Олександр Ольшанський під час виступу на iForum-2016</em></p>

7 тез про майбутнє — до чого ми йдемо

{:ua}Яким бачать майбутнє планети двоє українських топ-менеджерів — і до чого все йде?{:ul}Яким бачать майбутнє планети в цілому та України зокрема двоє українських топ-менеджерів{:}

#люди