Наталя Холод
Вже понад місяць Україна живе у воєнному стані: комусь довелося поїхати зі своїх рідних міст, хтось лишається заручниками на окупованих територіях. Кажуть, що навіть 21 дня достатньо, щоб сформувати нові звички — і як би страшно це не було, багато хто вже адаптувався до нового життя і налаштував свою діяльність в умовах війни так, аби боротися на своєму фронті. Агенція комунікацій «ВАРТО» продовжує безперебійно працювати з першого дня війни — і ось якими були наші 35 днів.
Спогади про перший день війни
Ранок 24 лютого був занадто раннім. Взагалі, я не люблю світанкових підйомів, але мене, як, мабуть, і мільйони українців в цей день, збудив наполегливий телефонний дзвінок від родичів. «Наташа, почалося!» — зі слів куми я дізналася про обстріли та що вони родиною вже у машині їдуть з міста. Я дуже добре пам’ятаю своє відчуття — це було сильне роздратування. Мені повідомили неприємну новину, на яку я не знала як реагувати. Мені бракувало інформації, щоб прийняти якесь рішення. Я хотіла тверезо все зважити та отримати інформацію з офіційних джерел, а не з повідомлення телефоном. Крім того, з досвіду антикризових проєктів у мене є звичка, що різкі дії завжди треба робити швидко, але зважено. Надалі виявиться, що у війні це правило добре працює, хай не завжди, але у 90% критичних ситуацій — точно.
Тому перше, що я зробила, коли поклала слухавку — пішла шукати інформацію. Зайшла на сайти ЗМІ, яким довіряю — Українська Правда, ЛІГА. Потім переговорила з чоловіком — виявилося, що він прокинувся раніше і вже читав новини, щоб отримати повне уявлення про ситуацію, що складалася. Коли стало зрозуміло, що це справді війна і необхідно діяти — я написала колегам. Зараз навіть жартую, що зв’язалася з ними раніше, ніж з батьками — але так і було: о 6 мені зателефонувала кума, а о 6:30 я вже написала перше повідомлення в командному чаті агенції ВАРТО. Написала, що дії росії — це провокація, мета якої викликати паніку, щоб не зіграти на руку ворогу нам не треба робити зараз різких рухів та панікувати, а навпаки — команді треба гуртуватися, тому проводимо робочі координації за розкладом, у дистанційному режимі.
Я знала, що завантаження команди звичайними діями (робоча координація) допоможе на деякий час владнати паніку в команді.
Ця навичка викарбувалася з дитинства. Мені було 15 років, коли раптово на дачі померла моя улюблена бабуся. Тато привіз молодшу сестру назад у місто і мав якось повідомити цю новину мені. Він озвучив те, що трапилося — я встигла вдихнути повітря для істерики, але він продовжив, сказав: «Наташа, візьми себе в руки, треба Аню нагодувати — йди жар яєчню». І я пішла. Пам’ятаю: те, що мені треба було робити щось для когось, не дало впасти в істерику та шок. І тепер я завжди керуюся цією навичкою в стресових ситуаціях. Тому алгоритм дій в той ранок і день був простий: завантажити всіх — і домашніх, і робочих, — задачами, щоб не панікували, а самій — скористатися цим часом, щоб проаналізувати все та скласти план подальших дій.
Робота агенції під час війни: тримаємо економічний та інформаційний тили!
Агенція комунікацій «ВАРТО» попри війну не зупинила свою діяльність ні на день — ми зробили все для того, щоб це було так. Всі питання вирішували поступово: за кілька перших годин зранку в мене сформувався план кроків, які треба зробити.
Вже о дев’ятій ранку ми з чоловіком поїхали в банк, щоб дізнатися, які фінансові дії нам можна зробити. Я прийняла рішення якнайшвидше виплатити всім працівникам заробітну платню за лютий, бо для мене було очевидно, що це дасть команді певну свободу та можливість, наприклад, поїхати у безпечне місце, або запастися продуктами.
Я розуміла, що не можу приймати рішення як просто людина, якій страшно, тому що мала вирішувати за бізнес, який має відповідальність, від якого залежать інші люди: співробітники та клієнти. Я пам’ятаю, що тоді ж вранці написала, що всі SMM-менеджери обов’язково мають перевірити та скоригувати план публікацій для наших клієнтів, підготувати нові, об’єднувальні пости підтримки для споживачів брендів-клієнтів, для всіх українців.
Майже одразу стало очевидно, що комунікації — це те, що буде дуже потрібно всім брендам та бізнесу. За майже 17 років існування агенція «ВАРТО» пройшла з нашими клієнтами дуже багато світових та локальних криз, і я як спеціаліст комунікацій розумію психологію кризи. Очевидно було, що перші 5-7 днів ніякі новини крім війни не будуть цікаві аудиторії. Не буде цікава аналітика. Сприйматимуть короткі конкретні повідомлення-новини. Тому на цей час голосом кожного бренду мали стати соціальні мережі — тут важливо було скоригувати SMM-діяльність та e-mail розсилки, відповідно до ситуації, та не кидати канали, щоб уникнути «ляпів» публікацій попередньо написаних постів, які виставляються автоматично.
Головною задачею було не мовчати, підтримувати, надихати — не зникати з інформаційного поля.
Для мене також було зрозумілим, що за тиждень-два колосального стресу люди втомлюються від новин з фронту та будуть потребувати ґрунту під ногами у вигляді перемог з тилу. А значить мають знову активізуватися бізнес-комунікації, які будуть повертати до побудови вже зараз фундаменту для мирного життя, та давати надію. «ВАРТО» зараз не дуже працює з державними органами, тому що ми побачили, що цей фронт класно відпрацьовує — справляються з підтримкою бойового духу нації та захисників через комунікації — і вирішили зосередитися на іншій сфері, де явно проявлялися проблеми. Свої зусилля спрямували на бізнес-фронт, на комунікації з тилу.
Я впевнена, що війну можна виграти лише за умови налагодженої співпраці сильної армії та сильного тилу. Тому з самого початку була впевнена, що на барикади не можна вставати всім, хтось має тримати тили — економічні, виробничі, робочі.
Я знаю, що я поганий снайпер на війні — але крутий снайпер у комунікаціях. За цим принципом я нашу команду й направляла.
Тож за тиждень з початку війни, ми у «ВАРТО» запровадили програму корпоративної соціальної відповідальності агенції й почали безкоштовно надавати першочергову комунікаційну допомогу бізнесу — допомагаємо по-новому почати комунікації в умовах війни.
Запровадження нашого КСВ — це win-win рішення: з одного боку наша команда натхненно працює по 10 годин на день, з іншого — ми чуємо багато вдячності від бізнесу та спостерігаємо гарний резонанс інформації — людям потрібні гарні новини. Ми вже бачимо, як комунікації компаній, яким ми допомагаємо, надихають інших підприємців повертатися до праці. Ми бачимо, як інформаційний простір України поступово наповнюється новинами тилу — і це дає наснагу українцям та віру в стійкість країни.
Як бізнесу діяти та комунікувати далі?
Для мене було важливо, що агенція продовжуватиме діяти та допомагатиме заповнювати інформаційний простір крутими, позитивними меседжами, спрямованими на підтримку економіки.
Водночас мені як підприємцю дуже боляче читати про те, що якийсь бізнес падає. Я спіймала себе на аналогії, що в такі моменти почуваюся як солдат, який стоїть на обороні, тримає ціпок — і хтось поряд починає падати від пострілів. Тому що кожен бізнес, який закривається — через неможливість працювати, через демотивацію, страх або ще щось, — це болюча втрата. Бо тоді на інші бізнеси навантаження стає ще більшим, і тим що працюють, треба тримати на собі всю економіку.
Моя висока впевненість, що зараз бізнесу треба активно працювати над внутрішніми комунікаціями, щоб утримати колективи. Ми чули від деяких колег та клієнтів: «наші власники зараз займаються виробництвом, їм не до нас, вони не комунікують, їм важливіше врятувати бізнес». За моїм досвідом перше, що треба робити — спасати людей. Хто з компаній не зробив цю роботу — треба робити це негайно: привести до тями свою команду. Це має зробити кожне підприємство, яке планує далі працювати. Щоб не проґавити той момент, коли команда впаде у депресію — треба колектив максимально підтримувати.
Якщо далі ситуація стане трохи спокійнішою і не буде розгорнення критичної ситуації, то десь через місяць-півтора бізнес почне активніше оживати та відновлюватися. Чому економіка зупинилася зараз? Бо відбувся ляк і стрес, і перша реакція будь-якої людини та підприємства — це економія. Бо ситуація незрозуміла, все може змінитися, стати гірше — і ніби треба підготуватися до цього. Коли всі перестають один одному сплачувати — заморожується економіка. Як тільки стане зрозуміло, що активні воєнні дії принаймні локалізовані — все почне швидко змінюватися.
До цього моменту бізнесу треба готуватися: гуртувати команду і тримати її в тонусі, щоб люди були готові повертатися та працювати. А далі — продовжувати комунікувати й розповідати своїм клієнтам та споживачам про кожну перемогу та досягнення компанії, про відновлення виробництва, про нові партнерства, про допомогу КСВ, історії працівників, а також життя бізнесу під час війни.
Те, що зараз однозначно має робити бізнес — ставати опорою та підтримкою своїм клієнтам, партнерам та співробітникам. Якщо ти даєш людям надію — їм буде на що спиратися. Люди завжди пам’ятають, хто приходить їм на допомогу у скрутний час — і підтримку від брендів так само запам’ятають.
* * *
Агенція комунікацій «ВАРТО» продовжує активно працювати над реалізацією КСВ-проєктів та підтримувати комунікації українського бізнесу. Наша агенція стрімко розвивається — навіть попри війну ми зростаємо та розширюємо команду, щоб продовжити ефективно та професійно надавати послуги та допомагати українському бізнесу з якісними комунікаціями.
Шукаємо тих, хто буде готовий динамічно включатися в роботу та разом з нами тримати тили: Керівника/-цю PR-проєктів (важливий досвід реалізації комплексних комунікаційних та маркетингових стратегій та рівень англійської мови від Upper Intermediate) та Керівника/-цю відділу маркетингу та продажів (досвід роботи на управлінських позиціях у сфері продажів/сфері B2B; знання технік продажів у B2B; розуміння як працює маркетинг, основ лідогенерації та інтернет-просування). Якщо це про вас і ви готові дізнатися більше про можливості співпраці — наша Head of HR Слава Кондрацька чекатиме на ваші резюме.