eyvind
— Пані Наталіє, Україна знаходиться в третьому ешелоні за Індексом розвитку людського капіталу, на 50 місці. Що потрібно зробити, щоб покращити наші позиції в цьому рейтингу?
Я впевнена, що людський капітал – це найцінніше, що є у держави, він повинен бути головним суб’єктом в політиці безпеки країни. Сьогодні набагато дешевше інвестувати в розвиток суспільства і конкретної людини, в освіту, культуру, дитячий спорт, ніж потім на порядок більші бюджети витрачати на наркодиспансери, тюрми і психлікарні. Державі вигідно примножувати людський капітал як в економічному плані, так і контексті безпеки. Чим більше країна вкладає в людський капітал, тим вона багатша. Це аксіома.
У нашої країни зараз поки що інші цілі: ми займаємося заробітком грошей, і не думаємо про наслідки токсичних бізнесів, ми не думаємо, на жаль, що буде завтра з робочими процесами, міграцією, глобальним потеплінням… Я переконана, що держава має надавати дотації, усіляко спонукати податково, надавати грантові пільги від Міністерств культури, освіти, спорту тим підприємцям, які створюють альтернативні місця освіти, спорту, вкладають гроші в розвиток соціальної інфраструктури.
Форум Ukrainian ID покликаний змінити ставлення держави до людини! І міжнародні спікери дуже допоможуть нам в цьому своїм досвідом та практичними порадами. Ми змусимо економістів і інвесторів говорити не тільки про гроші, а й про цінності.
— Конституція цінностей, яку створюватимуть на форумі Ukrainian ID. Проблема більшості подібних ініціатив в тому, що зазвичай вони залишаються збірками красивих лозунгів на папері. Як донести до кожного українця важливість цінностей?
Безумовно, цінності повинні стати нашим пріоритетом. Тоді наша країна не буде стояти першою в рейтингах найбільш корумпованих країн світу, ми не будемо стояти в кінці рейтингу з примноження людського капіталу на ряду з країнами третього світу. Нам треба думати про те, як вибратися з цього колапсу. Про це ми і будемо структуровано говорити протягом двох днів на Ukrainian ID. За підсумками Форуму комісія Форуму підіб’є підсумок і складе «Конституцію цінностей», яка стане дорожньою картою в розвитку нашої країни.
У нас близько 20 мільйонів української діаспори розкидано по світу. Це ті люди, які хочуть хоча б раз приїхати в Україну зі своєю сім'єю, і Канів може бути саме тим місцем, де можна відчути дух батьківщини, її силу і міць.
Наталія Заболотна, президентка форуму Ukrainian ID
Ми ставимо перед собою завдання залучити якомога більшу увагу до проблем сучасного українського суспільства, сформувати порядок денний, визначити ключові проблеми та дати реальні пропозиції щодо їх вирішення. Нас підтримують десятки ЗМІ, сотні спікерів і лідерів думок, політики та іноземні експерти. Спільними зусиллями ми донесемо важливість ключових тез «Конституції цінностей» до політиків і свідомих громадян. Для нас також важливо бути почутими інвесторами і підприємцями. В руках влади – сприяти змінам на державному рівні, в руках наших бізнесменів – вже сьогодні зрозуміти цінність людського капіталу і по повній інвестувати в нього. Впевнена, ми зможемо донести це до них і стати відправною точкою в створенні стабільної та успішної України.
Ще коли мені було 21, я зареєструвала громадську організацію «Асоціація підтримки української популярної літератури», адже вже тоді дивувалася, чому ми зачитуємось американськими бестселлерами, коли в нас вистачає яскравих сучасних українських письменників, ми не просуваємо останніх на світову сцену. З тих пір я ні на секунду не зупиняюся і вважаю, що примноження людського капіталу займає чільне місце в порядку денному нашої країни.
Я рада, що зараз дещо змінюються тенденції. 6 років я очолювала Український дім, цей «храм повітря», який до мене називали не інакше, як музей Леніна. І я змогла зробити його одним з найвідоміших культурних центрів того часу. Люди шикувалися в чергу за мистецтвом, а до цього ніхто не підозрював, що туди потрібно купувати квиток. Потім я 6 років була директором Мистецького Арсеналу, який Ющенко в свій час хотів зробити українським Лувром. За роки мого керівництва Арсенал відвідало більше 3 мільйонів чоловік.
Важливо не втратити ці темпи. Держава повинна інвестувати в культурні проекти і заохочувати всілякими способами такі дії з боку підприємців. Бізнес повинен використовувати будь-яку можливість вкласти в культуру, адже в цьому перспектива і за цим майбутнє. Нам важливо зрозуміти: культура є драйвером туризму, а туризм є драйвером економіки.
— В інтерв’ю ви згадуєте досвід Ісландії в боротьбі з соціальними хворобами. Ісландія — маленька країна, в якій мешкає стільки ж людей, скільки у ваших рідних Черкасах. Чи справді можна ці рецепти застосувати в Україні?
Я абсолютно переконана: незважаючи на те, що країни зовсім різні за територією, досвід Ісландії надзвичайно легко імплементувати в українські реалії, якщо розбити його на «пазли». Як говорив один мій знайомий письменник: «Усе геніальне вже давно написано!». Досвід Ісландії є унікальним: 20 років тому вони злякалися власної статистики. Батьки не хотіли виходити на вулицю ввечері, бо боялися власних дітей.
Уряд Ісландії зрозумів, що треба створювати альтернативу шкідливим залежностям, створювати корисну соціокультурну інфраструктуру. Згодом на кожній стометрівці з’явился культурні центри, спортивні школи, почали влаштовуватися музичні та художні фестивалі. Тепер в Ісландії не побачиш дітей в парках. Не тому що їх туди не випускають, а тому що їм не цікаво вештатися на вулиці з пляшкою і цигаркою. Тамтешня влада примножила людський капітал, і вже сьогодні вони мають високі репутаційні дивіденди і здорове покоління, яке буде збільшувати ВВП країни.
А в нас ніхто так не мислить. «Такий досвід нам не підходить», «в нас це не діє» і взагалі «грошей немає» — це все відмовки. Ми просто зараз втрачаємо суспільство! Я маю надію, що влада та уряд нової каденції зможуть поставити перед собою на перше місце питання цінностей. Я закликаю всіх, хто відчуває в собі сили для формулювання сенсів, приєднатися до нашого Форуму і створення його комюніке – «Конституції цінностей».
— В Україні культура і економічні закони працюють в паралельних реальностях. У розвинутих країнах — не так. Як ви вважаєте, чому за багато років в нашій країні поки не вдалося побудувати цей економічний фундамент для культурних ініціатив?
Одного разу під час війни Черчілль, якого, до речі, так часто цитують наші чиновники, відмовився знизити витрати на культуру зі словами «А за що ж ми тоді воюємо?». Цей відомий приклад яскраво демонструє те, яким має бути ставлення всіх політиків щодо культури. Пропрацювавши більше десяти років в культурній сфері, я бачу зовсім протилежне. За всю історію незалежної України жоден президент, жоден депутат, на жаль, не надавав належного значення культурі. Ось зараз ми докотилися до того, що талановиті люди можуть сподіватися тільки на себе.
— Суттєва проблема України в тому, що культурне життя зосереджене лише в столиці.Як ви вважаєте, що потрібно зробити для того, щоб розширювати аудиторію культурних заходів? Як зацікавити людей?
У нас в країні є близько 33 тисяч сіл, де за останні роки ліквідовано практично дві третини сільських клубів. Хтось скаже, що вони є відголосками минулого. Але ж в багатьох селах це єдиний острів культури, де люди мають змогу збиратися, комунікувати, відключитися від буденних справ, де діти можуть навчатися та розвиватися.
У нашої країни зараз поки що інші цілі: ми займаємося заробітком грошей, і не думаємо про наслідки токсичних бізнесів, ми не думаємо, на жаль, що буде завтра з робочими процесами, міграцією, глобальним потеплінням.
Наталія Заболотна, президентка форуму Ukrainian ID
Держава під грифом децентралізації практично зайнялася процесом ампутації соціокультурних закладів. Вона скинула зі своїх плеч відповідальність за те, що робиться на місцях, делегувала право розподіляти кошти на свій розсуд. На жаль, навряд чи в більшості голів громад на пріоритетному місці стоїть розвиток дитячих та культурних центрів.
В першу чергу, ці гроші вкладаються в матеріальні речі. Начебто це й правильно, але ми маємо невтішну статистику. Україна бере першість в Європі по залежності від алкоголю та тютюнопаління, а також за темпами приросту наркозалежності. З шаленою прогресією збільшується кількість лотерейних хабів, і водночас міністр культури звітує про ліквідацію тисяч бібліотек. Їх не модернізують, не перетворюють на сучасні культурні хаби! І все це відбувається під грифом «Не рентабельно!». Діти, молодь, суспільство для держави нерентабельні!
Ми маємо змінити парадигму відносин між людиною та державою. Держава – це сервіс для людини. Саме суспільство є генератором грошей в країні, і все має працювати на його благо.
— На форумі Ukrainian ID буде багато міжнародних гостей. Який настрій вони мають щодо майбутнього України?
Для світового суспільства Україна сьогодні асоціюється з війною, нестабільністю, політичної турбулентністю. У світу дуже багато страхів щодо України. Ми ставимо собі за мету змінити це. Ми зробили пропозицію десятками світових лідерів думок взяти участь в нашому Форумі і зібрали зоряну десятку спікерів, заради яких варто приїхати до Канева і навіть в Україну.
— Як виникла ідея проведення Ukrainian ID саме в Каневі?
Ukrainian ID проводиться не в столиці, і це багатьох шокує. Часто в столицю не завжди можна скликати такий впливовий сегмент, а в Канів і тим паче. Але ми це зробили свідомо. В першу чергу, тому що Канів – це місце, де зберігається душа українського народу. Тут похований Тарас Шевченко – бренд нашої країни. Канів завжди був місцем туристичного паломництва: 25-30 років тому його щомісяця відвідували понад 170 тисяч туристів. Ми націлені відродити це, привернути увагу інвесторів і дати місту нове життя.
По-друге, Канів – це абсолютний полігон для інвестування. Але поки тільки в перспективі. Тут можна провести паралель з провінційним містечком Давос
Що таке Український Дім у Давосі й як він відбувся у 2019-му, який теж став відомим завдяки міжнародному економічному форуму, який проводиться там.
— Загалом, в чому ви бачите потенціал малих міст, таких як Канів та сотні інших містечок по Україні?
У нас близько 20 мільйонів української діаспори розкидано по світу. Це ті люди, які хочуть хоча б раз приїхати в Україну зі своєю сім’єю, і Канів може бути саме тим місцем, де можна відчути дух батьківщини, її силу і міць. Якщо ми створимо комфортний і цікавий маршрут сюди, то кожен другий представник діаспори зможе приїхати сюди на вихідні або навіть більше, відпочити і залишити тут як мінімум 1000 доларів. Це міг би бути розкішний сімейний відпочинок, цікавий та з сенсом. Просто потрібно трохи вкласти в готелі на канівських пляжах, в інфраструктуру, тут можна побудувати маленький гірськолижний курорт, розвивати альпінізм, обладнати маленький елітний яхт-клуб. У Каневі розташований найбільший в Україні вертолетодром, але про це багато хто не знає.
І так практично з кожним містечком: важливо зрозуміти, в чому його преференції, в чому його сила і привабливість. Вони всі такі різні і по-своєму цікаві.
Норберт Нойхауз – чудовий візіонер і волонтер, який стояв у витоків створення партії Ангели Меркель, віце-мер німецького міста Трір. Це містечко з населенням близько 120 тисяч осіб завдяки Норберту за 10 років практично досягло масштабів головних міст Німеччини. З нього перестала виїжджати молодь, там були створені тисячі нових робочих місць, воно стало центром туризму. Його відвідують близько 1 мільйона туристів на рік! І кожен залишає там принаймні 500 фунтів стерлінгів.
Я запропонувала Норберту відвідати два ключові міста Черкащини: Черкаси та Канів. В листопаді він вперше побував там, а в квітні повернувся з думками та пропозиціями. Їх не можна назвати повноцінною «урбаністичною стратегією», адже її розробка – пряма функція очільника і громади міста. Протягом чотирьох днів ми ефективно співпрацювали із службами Канева, починаючи з комунальників і закінчуючи очільниками культурних закладів і навіть гуртожитком Коледжу культури. Головний вердикт Норберта – за допомогою громади і держави місто має всі перспективи відродити, а потім і примножити потік туристів, який був 25-30 років тому. Для цього потрібен ряд факторів. Канів – це місто виключної ваги для України, тому тут треба працювати і над розвитком міжнародного туризму, про який я вже говорила.
— Чи маєте ви підтримку місцевої влади?
У нас доволі партнерські стосунки с мером Канева Ігорем Ренькасом і абсолютне розуміння місцевої громади. Канівчани пишаються тим, що ми обрали саме їх місто для проведення такої масштабної міжнародної платформи. І вони вже бачать перші результати. Через 2 місяці після проведення форуму Ukrainian ID 2018 сам мер відзвітував, що потік туристів до міста виріс на 20%. Він навіть нагородив мене, як я його називаю, «Канівським орденом» за вагомий внесок в розвиток міста.