Володимир Анфімов
— Пропоную почати з актуальної теми – це карантин. Чи почав вже разом з колегами з нього виходити?
Так, поступово намагаємось повертатись до життя. Для цього крім логістичних питань ми дивимося на психологічну сторону і радимося з психологами про повернення до роботи після «домашнього ув’язнення».
— І що кажуть психологи?
Кажуть, що з психологічної точки зору це можливо буде навіть складніше для суспільства, ніж з практичної сторони, бо останні місяці більшість людей провела на самоті або в колі рідних, найближчих. І тепер знаходитись в просторі з відносно великою кількістю людей – це психологічно досить складно. Тому, якщо це можливо, роботу рекомендують починати поступово і максимально гнучко. .
— Власне, саме через карантин достроково завершилась робота мега-популярної виставки «Ukraine WOW», до якої і ти, і твоя компанія мали безпосереднє відношення. За неповні 4 місяці 333 335 людей відвідали виставку. Це національний рекорд, між іншим! Давай з самого початку – чи були у агентства «Gres Todorchuk» сумніви щодо того, чи братися за такий масштабний проект взагалі?
Ми реалізовували цей проєкт для Укрзалізниці, і сама виставка була відкрита до Дня залізничника. Керівництво УЗ вирішило, що замість пишних корпоративів можна зробити щось дійсно корисне для суспільства. Таким чином і виникла ця ідея, та була залучена до роботи наша агенція. Ярослава Гресь та Юлія Соловей стали керівницями проєкту і буквально жили на локації. Чесно кажучи, не було моменту, щоб ми задумувались над тим, братись за нього чи ні, але тут Ярослава влучно каже про те, що скоріше були моменти, коли ставало питання, чи взагалі це реально. Але ми впевнені, що неможливе – можливо, тому так і працюємо.
— Чи не здається тобі, що Укрзалізниці варто було б пофіксити всі недоліки, які є в компанії (а їх, насправді безліч), а потім вже братись за промо-проєкти? Виходить так, що пішов на виставку, надихнувся, якась симпатія в тебе до бренду з’явилась, а потім заходиш в старий вагон потягу, який має тебе везти 14 годин, і вся ця магія кудись зникає.
Я вважаю, що ці речі мають відбуватись абсолютно паралельно. В будь-якому разі, комунікацією неможливо замінити діяльність – про це ми кажемо кожному клієнту. Комунікація може підсилити якісь сильні сторони, але вона не може і не має заміняти твою діяльність. На момент, коли ми робили проєкт, ми спостерігали за тим, скільки всього робиться на Укрзалізниці при всіх питаннях до неї.
Проєкт «Ukraine WOW» покликаний зробити так, аби люди по-іншому подивились на мандрівки Україною.
— Перш, ніж ми перейдемо до іншої теми, попрошу тебе дати декілька порад щодо того, як в 2020 році розвивати свій бренд. Уявімо, що є стартап, який виходить на ринок. На щоб ти порадив звернути увагу?
По-перше, на унікальність вашого продукту, бо комунікація може створити обгортку, але знявши її, будь-яка людина все одно буде куштувати цукерку, яка знаходиться всередині, тому не намагайтеся підмінити комунікацією сам продукт.
Другий момент – світ може змінювати креатив. На сьогоднішній день з одного боку ми кажемо, що кожен з нас став медіа, ми всі можемо створювати власний контент в соціальних мережах чи ще десь. Але тепер уявіть, що у вас з’явились мільярди конкурентів, і вам потрібно певним чином в комунікації, в подачі вашого проєкту відділитись від цих речей.
В мене є такий власний тест перевірки ідей. Ми колись разом з командою намагались відповісти на питання: «як зробити так, щоб закордонні медіа розповідали про соціальні проєкти в Україні?». Ми вирішили піти на зворотний експеримент. Ми промоніторили за півроку в українських медіа згадки по трьом країнам: Шотландія, Чехія, Швейцарія. Обирали ті країни, які не є світовими гігантами, і від яких Україна напряму не залежить. Ми промоніторили ці новини, вийшов досить великий список. Тоді ми відкинули новини політики і спорту. У нас залишилось дві новини за півроку. Новина перша стосувалось того, що в Чехії трансгендер збирається народити дитину, і ми зрозуміли, що це теж не той формат новин, на які можна впливати. Остання новина, яка залишилась, полягала в тому, що в Шотландії відкрилась школа русалоньок. От з тих пір в мене є інструмент вимірювання того, наскільки цікаві і важливі повідомлення – «метрика школи русалоньок».
В чому полягала ідея? Одна школа плавання (звичайний басейн) в Шотландії зрозуміла, що дівчатка не хочуть ходити на курси плавання. Хлопці ходять, а дівчата – ні. Але вони згадали про те, що багато дівчат мріють стати русалоньками, тому вони просто переформатували свою школу плавання в школу русалоньок. Останнє заняття полягало в тому, що ти одягаєш хвіст і замість диплому з плавання отримуєш посвяту в справжні русалоньки.
— Круто.
Так, ось ця, здавалось би, проста ідея облетіла весь світ. Тому, якщо ви думаєте про свою комунікацію, то задумайтесь, наскільки ваші ідеї, повідомлення – це школа русалоньок. Наскільки вона зрозуміла і креативна для того, щоб вона облетіла весь світ, і щоб про ваш продукт дізнались всі.
— Перейдімо до другої твоєї пристрасті – це зоозахисний рух. Я знаю, що UAnimals має декілька напрямків роботи. Почнемо з цирків, які досі використовують тварин у свої виставах. Яка ситуація з цим наразі в нашій країні?
В Україні проблема складається з двох частин – це переїзні цирки, так звані шапіто, і стаціонарні державні цирки. Щодо шапіто, то ми з 2016 року ведемо цю боротьбу і добились локальних заборон більше, ніж в 20 містах України, в тому числі в Києві. Тобто в Києві є стаціонарний цирк, а шапіто з тваринами в столиці виступати не може. Що стосується державних цирків, з ними ми також досить давно працюємо. І зараз має в парламент вноситися законопроєкт про заборону експлуатації тварин в цирках.
Минулого року з попереднім міністром культури Бородянським ми домовились і отримали підтвердження про те, що державні цирки відмовляються з 2021 року від експлуатації тварин. Через зміни в міністерствах поки не зрозуміло, як це буде дотримано, але ми працюємо над цим і через окремих народних депутатів, і через парламент загалом.
— Ще один напрямок вашої роботи – це боротьба із хутровими фермами. Наскільки мені відомо, то низка країн Європи від них відмовилась, зокрема це Австрія, Великобританія, Чехія. Я чув, що через те, що згортаються ці виробництва в Європі, вони досить активно розвиваються в Україні. Це все правда?
Так, саме так і є, бо європейські країни одна за одною забороняють хутрові ферми, хутрове виробництво. Бізнесмени звідти час від часу переїжджають в Україну. Наприклад, в Нідерландах заборонили хутрові ферми, і бізнесмени почали поступово переміщатись до нас. Інколи чиновники звітують про те, що це якісь досягнення в інвестиція…
— Сумнівне, насправді.
Навіть якщо на цій стадії не казати про шкоду довкіллю і криваве виробництво, то нинішні хутрові виробництва є максимально автоматизованими, на них працює пару людей, робочі місця вони не створюють. За офіційними даними статистики попередніх років, ця сфера була збитковою для країни, тому це не є якоюсь привабливою інвестицією, натомість є шкодою для довкілля, шкодою для тварин.
— Скільки їх в Україні?
В Україні кілька десятків самих ферм і вони знаходяться по всій країні. Ця проблема досить актуальна, бо йдеться про 500-800 тисяч тварин щороку.
— Ще одна тема – це тестування на тваринах. Я думаю, що мало хто замислюється над тим, що це відбувається і в наші дні, і в нашій країні. Можеш трохи детальніше про це розповісти?
По-перше, варто зазначити, що коли ми кажемо про заборону, то в першу чергу маємо на увазі заборону тестування косметики і парфумерії на тваринах. В цій сфері жодних проблем з такою забороною в принципі немає. В Європейському Союзі, наприклад, вже діють відповідні обмеження. І на питання: «а як же тестувати?», відповідь – in vitro, тобто в пробірці.
Ще й надто, деякі інституції в Україні тестують косметику, парфумерію саме так (на тваринах — ред.). Ми пару років тому проводили ціле розслідування, щоб визначити, де в Україні проводять тестування на тваринах, і виявили, що як мінімум у Львівському і Харківському медичних інститутах косметику, парфумерію тестують на тваринах…
— Українську косметику, так?
Так. З того часу ми намагаємося змінити цю ситуацію. З одного боку, це питання може і має бути вирішено на законодавчому рівні, з іншого боку вже кілька років в Міністерстві охорони здоров’я лежить технічний регламент на косметичну і парфумерну продукцію, який може заборонити продаж косметики, парфумерії, яку тестовано на тваринах в Україні. Проте, через постійні зміни міністрів до цього питання ніяк не доходять.
— Ще один напрямок вашої боротьби – це притравочні станції. Я думаю, що не так багато людей про них знає, але це дуже і дуже жорстока практика. Для тих, хто не в курсі, зазначу, що це коли диких тварин (вовків, кабанів, лисиць) використовують для тренування мисливських собак. Наскільки взагалі законна діяльність таких станцій в Україні?
В Україні діє частина легальних притравочних станцій, частина – нелегальні. Деякі з них називають тренувальними або випробувальними станціями. Загалом, ці місця досить криваві, бо в чому полягає механіка такої станції? Є умовний ведмідь, якому, як правило, виривають ікла, кігті для того, щоб він не поранив собак, на нього спускають псів, які його рвуть. Потім ведмедя підліковують, зашивають і повторюють ту ж саму процедуру до тих пір, поки тварина не помирає. Це жахливо. Я бачив тварин, яких рятували з таких станцій. Наприклад, такі були в реабілітаційному центрі «Біла скеля» на Житомирщині. Притравочні станції – це точно зло! Власне тому і ведеться боротьба щодо їх заборони.
— Наскільки вона є успішною?
Я, чесно кажучи, досить скептично ставлюся до таких успіхів. Для мене успіхом буде момент, коли притравочні станції заборонять на законодавчому рівні, і цей закон набере чинності. На даний момент стадія – це активна боротьба. Ми продовжуємо з цим боротися і сказати про те, що на даний момент є якась перемога, я наразі не можу.
— Нарешті дельфінарії. Що в цій сфері у нас?
На вході в парламент знаходиться одразу кілька законопроєктів, які можуть заборонити дельфінарії в Україні. Тут питання досить складне, бо паралельно з забороною дельфінаріїв треба зрозуміти, яким чином діяти далі з цими тваринами, що утримуються в дельфінаріях. Це питання розглядається, а сама тема поступово зрушується. Люди дізнаються про те, що в дельфінаріях тваринам не подобається знаходитись, про те, що від хімікатів, які знаходяться в басейнах дельфінаріїв, у тварин виникають шкірні та інші захворювання.
До речі, в Україні за законом заборонені дельфінарії без доступу до морської води, але вони продовжують функціонувати, і в абсолютній більшості українських дельфінаріїв немає ніякої морської води, тобто це штучно підсолена і створена вода. На жаль, через відсутність гідного контролю в Україні з цим мало що робиться на даний момент.
— Трошки несподіване запитання до тебе – чи не замислювався ти про політичну кар’єру, щоб на зовсім іншому рівні впровадити зміни, про які ти говориш?
Ти знаєш, чим більше я дізнаюсь про політику, тим менше мені хочеться в неї іти. Це перший момент. По-друге, в мене є така штука, відпрацьована медійністю в першу чергу, – я сприймаю себе в громадській діяльності як інструмент. Коли мене кличуть, наприклад, на якийсь телевізійний ефір о 7-й ранку, я прокидаюсь о 6-й і думаю – навіщо я погодився? Я завжди замислююсь з точки зору того, що питання не в мені, а в тому, що я можу о 7-й ранку донести важливі повідомлення. Я є таким гучномовцем цього питання. Виходячи з цього, я можу сказати відносно політики, що на мій погляд як інструмент я зараз значно більш ефективний в громадській діяльності. Взаємодіючи, комунікуючи з тими ж депутатами, міністрами. До речі, в кінці минулого року, я ініціював створення міжфракційного депутатського об’єднання в парламенті…
— «Гуманна країна»
Так, там об’єднано 30 депутатів. На даний момент, я не можу сказати, що десь я як інструмент міг би бути ефективнішим.
— Коли ми обговорювали всі ці напрямки, в яких працює UAnimals, я подумав про те, що, мабуть за всі роки існування організації ти наступив на хвіст дуже багатьом людям. Як часто ти стикаєшся з хейтом, погрозами в свій бік?
Є групи в Фейсбуці, які присвячені тільки тому, який я поганий, а є групи, які присвячені тому, які UAnimals погані. Я час від часу з кожною актуалізацією теми отримаю певну кількість погроз в свою адресу. В той же час я розумію, що якби цього не було, то це значило б, що я щось зробив неправильно.
— Олександре, насамкінець, якщо б ти міг донести лише одну думку до всіх українців, що це була б за думка?
Знаєш, ті ідеї, які я намагаюсь доносити, в першу чергу про те, що не треба чекати, поки світ стане ідеальним, не треба чекати моменту, коли ви станете ідеальними. Бо насправді, гуманність – це не точка на карті, а це шлях. Якщо ви сьогодні зробите гарний вчинок або не зробите поганого вчинку, то це вже буде велике досягнення.
Мої спостереження показують, що дуже багато людей не змінюються самі і не змінюють нічого навколо, виходячи з того, що вони знаходять якісь інші проблеми в собі або в світі навколо. Давайте будемо відвертими – якщо ви точково, прямо сьогодні зробите гарну справу, то вже світ, його квадратний метр навколо вас стане трішки кращим.
Слухайте також попередній випуск подкасту з Кірою Рудик, яка розповіла про перший мільйон, велику політику та зворотний бік успіху.
Інші подкасти можна знайти під спеціальним тегом «Інше інтерв’ю».
Про подкаст «Інше інтерв’ю»
Від Backstreet Boys до Бернара Вербера – за час роботи на радіо Володимир Анфімов узяв понад 200 інтерв’ю. Змінивши сферу і ставши експертом з комунікацій, він так само обожнює спілкуватися з цікавими людьми. Кожен герой подкасту «Інше інтерв’ю» – це особистість з унікальною історією, незвичним досвідом або набором знань. В розмові з ведучим гості розповідають про свої взлети та падіння, перемоги та факапи, і найголовніше, уроки, які зробили їх тими, ким вони є зараз.