🦇 Elizabeth гурту Ghost, а також легенда про «Криваву графиню» та справжня історія Елізабет Баторі

Ми почали розповідати історію шведського гурту Ghost з альбому Opus Eponymus, який став кульмінацією першого періоду його існування. Папа Емерітус, альтер-его фронтмена гурту Тобіаса Форґе, розповідає на тій платівці доволі зв’язну оповідь. Однак посеред неї є одна пісня, яка все ж вибивається з загального контексту і постає як цілком самодостатній твір.

Ми маємо на увазі композицію Elizabeth про Елізабет Баторі з її похмурою історією, яка навіть принесла їй звання наймасовішої жінки-убивці за версією Книги рекордів Гіннеса. Примітно, що ця пісня є першим офіційним синглом Ghost, який вперше привернув до нього увагу широкого загалу.

Пісня варта того, щоб у рамках дослідження творчості гурту розглянути її окремо, занурившись у історичні джерела її натхнення.

Елізабет гурту Ghost

Легенда про «криваву графиню» Елізабет Баторі уже не одне століття зачаровує, жахає та надихає людей. Ходять чутки, нібито її історія була взята за основу Бремом Стокером для створення «Дракули».

Саме життєписом цієї історичної постаті надихався Ghost при створенні у 2010 році свого першого синглу Elizabeth — моторошної і водночас мелодійної композиції, яка  стала частиною дебютного альбому гурту Opus Eponymous.

Про що співає Ghost

Тобіас Форґе майстерно вписав легенду Елізабет Баторі до загального оповідання альбому. У Elizabeth нас занурюють до темного світу графині. Нам розповідають історію про беземоційну, холодну та жорстоку жінку, яка понад усе бажає вічної молодості. Заради цього вона убивала молодих дівчат, щоби приймати ванну з їхньої крові, яка омолоджувала її.

Пісня досліджує тему одержимості та наслідків, до яких приводять власні вчинки, адже хоча й «вічно молода, Елізабет», та все ж запроторена після своїх діянь «в замку своєї смерті», як мелодійно виспівує Папа Емерітус. Нам демонструють, що за жахливими вчинками завжди йде розплата і ціна за спричинення смерті може бути лише одна — смерть.

Дійсно, разом зі своїм прагненням вічної молодості Елізабет втрачає будь-який сенс свого життя, крім як бездумне, постійне та безжальне повторення кривавого ритуального дійства.

В Opus Eponymus Елізабет постає, як одна з давніх прихильниць таємничого культу мета якої була зберігати вічну молодість заради народження Антихриста. Використовуючи легенду та історію нас занурюють до похмурої атмосфери вчинків Елізабет Баторі, які рухають наратив альбому Opus Eponymus уперед. Однак це не єдина мета пісні.

Символізм та алегорія

Пісня слугує похмурою метафорою до руйнівної природи неконтрольованих бажань. Через свою жагу графиня Елізабет не зупинялася ні перед чим, та здобула лише «пронизливі очі без емоцій» та «чорне і холодне серце». Все, до чого приводить її залежність, це ув’язнення та смерть, а молодість, яку вона так шукала, залишається незатребуваною.

Елізабет у пісні постає уособленням людської слабкості та зіпсованості, яка може виникнути через ненаситну жагу до речей, які знаходяться за межами нашої влади, але які так кортить змінити.

Окрім цього Elizabeth також певною мірою розглядає дихотомію краси й зла. Елізабет у образі своєрідної музи використовується Ghost як протиставлення її сумнозвісних вчинків її привабливості.

Якщо у тексті ми не знайдемо згадок про красу графині, то збудувати цей образ нам допомагає музика, яка від різких та важких рифів преходить до мелодійного та зачаровуючого приспіву. Таким чином нам нагадують, що темрява доволі часто може бути прихована за здавалося б блискучим та прекрасним фасадом.

Відзначимо, що така дихотомія є доволі повторюваною темою у творчості гурту Ghost та його захопленні темними закутками людської природи.

Вплив на подальшу творчість Ghost

Дійсно Elizabeth посідає особливе місце у дискографії Ghost, адже це перший хіт гурту та перший сингл. Пісня багато у чому є квінтесенцією творчості гурту, адже містить в собі елементи геві-металу, року та поп-музики, яка й створює унікальну ритуальну суміш Ghost.

Однак, що важливо, також Elizabeth демонструє здатність Тобіаса Форге, який і є творчим рушієм гурту, в межах однієї пісні створити цілу історію, яка розкривається не лише за допомогою віршів, але й музичного супроводу. Саме ця характерна риса і є особливістю гурту з його нахилом до театральності, який має на меті занурити своїх слухачів до власної фантазії.

Втім, усього цього могло й не бути без самої легенди про «криваву графиню» та історії Елізабет Баторі, яка безумовно варта уваги.

Легенда та історія «Кривавої графині»

Походження Елізабет Баторі

Елізабет Баторі народилася у 1560 році у заможній для тогочасної Європи династії, під контролем якої знаходилась Трансильванія (сучасний регіон Румунії). У звичній для того часу традиції вона була дитям внутрішньодинастичного шлюбу, адже її батько Дйордь VI Баторі та мати Анна Баторі були двоюрідними братом і сестрою.

Як наслідок кровозмішання, дівчинка у ранньому віці почала хворіти. Загалом родина Баторі мала не надто добру славу, адже через шлюби всередині династії усі її представники мали психічні захворювання або інші генетичні розлади.

Як відзначає Олександра Бартосевич з Університету Лодзі, привілейоване виховання Елізабет було затьмарене насильством та проблемами зі здоров’ям ще з самого раннього дитинства:

Вже у віці чотирьох або п'яти років вона страждала від епілептичних нападів, різких перепадів настрою, а також болісних мігреней.

До цього усього вона також з раннього віку була уже знайома з жорстокістю, що звісно не було чимось диким у той час. Так, до прикладу у віці шести років юна дівчинка стала свідком публічної страти — такої собі розваги у ті часи. Що звісно не могло не вплинути на особистість маленької дівчинки.

Шлюб, що визначить долю «Кривавої графині»

Статус родини Елізабет, а також розум і привабливість дівчини робили її бажаною нареченою в Угорщині:

Елізабет мала струнке тіло, чудовий кремовий колір обличчя і гарне, чорне, як ворон, волосся. З раннього дитинства вона вирізнялася не лише надзвичайною красою, а й неабияким розумом.

Олександра Бартосевич

У віці 13 років Елізабет заручилася з 18-річним графом Ференцом Надашді з іншої впливової угорської родини, який був одним з найзаможніших вельмож Угорського королівства, що звісно робило його ласою мішенню як для одруження, так і для недругів.

Через два роки після весілля молодята переїхали до замку Надшаді. Відзначимо, що Ференц був доволі відомий своєю незвичною та брутальною поведінкою. У новій домівці він почав знайомити свою дружину з тортурами, майстерності в яких він навчався під час розправ над своїми ворогами у численних воєнних походах.

Як відзначає Бартошевич, замок Надашді став місцем цілої низки жорстоких дійств. До прикладу одного разу задля задоволення Ференц зв’язав дівчину та вимазав медом задля того, щоб її постійно кусали комахи. Однак сама Елізабет теж не була проти жорстокості, адже Ференц подарував дружині рукавички з гострими кігтями, якими вона могла ефективніше бити своїх слуг за проступки.

Хоча, як відзначає Бартосевич, не меншу роль для особистості Елізабет відіграла її тітка Клара з Відня, яка познайомила молоду дівчину зі світом розпусти та лесбійських оргій, а також з колом людей, які мали славу чаклунів, відьом та алхіміків.

Брутальна легенда Елізабет Баторі

Чоловік Елізабет у першу чергу був відомий як затятий воїн, який проводив багато часу поза межами своїх володінь на різноманітних війнах. Під час одного зі своїх походів у 1604 році він загинув у битві від невідомої хвороби.

Відповідно його дружина успадкувала володіння чоловіка та мусила доглядати за маєтками та людьми. Елізабет переїхала до Чахтицького замку, у якому залишившись на самоті не забувала про навчання тортурам і продовжувала займатися цим, адже крики жертв допомагали справлятися їй з мігренями.

Секрет вічної молодості

Так під час однієї зі своїх «розваг» Елізабет, яка звісно, що не ставала з роками молодшою, помітила, що на її шкіру потрапила кров молодої дівчини. Графині здалося, що після цього її шкіра у тому місці омолодилась і вона знайшла секрет вічної молодості.

Саме тоді почали зникати дівчата-служниці. У той час для сімей було звичною справою відправляти своїх доньок до замку, де жила Елізабет, щоб вони стали служницями. Однак доволі часто вони просто зникали після того, як потрапляли до замку, і про них більше ніколи не чули. Та й навряд від них можна було щось почути, адже графиня вбивала молодих дівчат задля того, щоб приймати ванну у їхній крові для збереження власної молодості.

Іноді графиня могла замість ванни приймати душ у крові своїх жертв. Для цього нещасну дівчину садили у підвішену клітку, яку спеціално розхитували, щоб жертва натикалась на загострені кілки всередині. Елізабет вважала, що це навіть ефективніше принослио їй молодість, адже кров стікала з живої жертви.

Однак і це ще не все, адже після прийому ванни слуги графині також обмотували тіло своєї пані грудочками засохлої крові попередніх жертв. Однак із часом Елізабет помітила, що кров простих селянок не надто ефективна.

Все таємне стає явним

Всі ці розваги можливо б залишилися непоміченими, якби Елізабет не почала переходити межу. Вона тепер взялась за дочок з родин дрібної шляхти. Звісно, що благородніші сім’ї не могли миритися зі втратою своїх дітей, тож було розпочато слідство, Елізабет заараештували, а у її замку знайшли рештки тіл, скелети та ув’язнених ще живих дівчат.

Загалом було допитано понад 300 осіб і звинувачення проти графині були приголомшливими для громадськості, адже усі дізналися, як вона катувала і вбивала молодих жінок безліччю жахливих способів.

До прикладу Елізабет могла використовувати розпечену праску та ножиці для спотворення своїх жертв, могла просто забити їх до смерті, могла встромляти голки під нігті, просто залишити їх замерзати на смерть у зимні ночі, зшивала губи служницям, які могли сказати, що графині не пасує плаття або ж відкушувала шматки плоті своїх жертв власними зубами. Вона жахливо калічила тіла своїх жертв, перш ніж дозволити їм померти

Врешті-решт графиню звинуватили у вбивстві 80 дівчат. Проте один зі свідків стверджував, що Елізабет вела журнал своїх жертв і насправді їх було близько 650. Після усіх звинувачень і доказів Баторі була визнана винною разом зі своїми спільниками, яких було страчено.

Водночас сама графиня, завдяки шляхетному статусу, була врятована від цієї долі — Елізабет отримала домашній арешт до кінця свого життя у Чахтицькому замку, де вона жила після смерті свого чоловіка. Однак без нових жертв вік графині не був довгим, адже вона померла через чотири роки у 1614 році.

Переосмислення похмурої легенди

Довгий час ця легенда жила та обростала новими деталями та навіть припускалося, що Брем Стокер черпав натхнення для свого «Дракули» з історії «Кривавої графині». Все зводилось до того, що Елізабет навіть уклала угоду з Сатаною і на його честь приносила у жертву молодих дівчат задля своєї вічної молодості.

Проте у 1980-х роках, коли професійні історики взялися за дослідження цієї теми, весь відомий нам наратив почав піддаватися сумніву. Початок перегляду історії графині поклав у 1981 році словацький архівіст Йозеф Кочіш, який детально описав невідомі раніше деталі життя Баторі. З того часу дослідники почали використовувати нову інформацію на підтвердження того, що Елізабет стала звичайною жертвою змови проти себе, адже після смерті її чоловіка його маєтності стали ласим шматком для його недругів.

Жертва політичної змови

Тепер Елізабет почала отримувати образ «беззахисної вдови», а не «Кривавої графині». Хоча сам Кочіш та інші стриманіші дослідники відзначають, що злочини Баторі мали місце, однак, ймовірно, були перебільшені, щоб дискредитувати її по смерті чоловіка та щоб забрати землі, які вона успадкувала від нього.

Виходить, що графиня стала жертвою змови владних кіл Угорщини, адже саме король Матвій ІІ наказав провести розслідування чуток про вбивства своєму палатину (по суті віцекоролю) Юраю Турзо. Окрім того, король наполягав на смертній карі для Елізабет, яка була зрештою замінена довічним ув’язненням у Чахтицькому замку.

До прикладу Олександа Бартосевич пише, що король Угорщини, розглядав Елізабет як політичну загрозу, адже вона могла підтримати зусилля свого двоюрідного брата, Габора Баторі, який намагався оскаржити контроль Матвія II над Угорщиною. Вона також додає, що король до того ж мав великий борг перед Баторі і відповідно мав зацікавленість у її смерті.

Загалом ув’язнення та згодом смерть Елізабет у 1614 році дає цікаві факти для підтримки цих теорій, адже усі свої володіння графиня заповіла своїм дітям. Однак через звинувачення проти матері у політичних інтригах маєтності Баторі було згодом поділено між королем Матвієм II та Юраєм Турзо, який і проводив слідство стосовно злочинів Елізабет.

Однак, як відзначає Тоні Торн, автор книжки Countess Dracula: The Life and Times of Elizabeth Bathory, попри усі сумніви у правдивості моторошної легенди про серійну вбивцю-графиню їй судилося довге життя, адже:

Люди мають потребу в символах, іконах та уособленнях драматичних сил, які формують наше життя, і ми, винні чи ні, захоплюємося надмірностями тих, хто заходить занадто далеко. Існує безліч чоловічих образів вражаючого зла. Але мало дуже відомих злих жінок. Баторі заповнює прогалину в іконографії жахів.

***

Тоні Торн дійсно правий, адже якою б не була справжня історія люди завжди будуть звертати увагу на епічні легенди, які є більш цікавими за прозаїчні сюжети звичайного життя, яке своєю чергою може бути не менш кривавим та жахливим й без художніх перебільшень.