🥁 Ларс Ульріх — цікаві факти біографії одного з лідерів Metallica

Раніше ми у своєму матеріалі спробували відзначити цікаві факти з біографії фронтмена Metallica Джеймса Гетфілда, однак гурт важко уявити без свого «сірого кардинала» — Ларса Ульріха, про якого також обов’язково треба згадати, тим більше в його День народження.

Дійсно, якщо Гетфілд — це лице та голос Metallica, то Ульріх — його серце та рушій. Ми зі свого боку вирішили звернути увагу на кілька фактів з життя Ларса, які привели його до зустрічі з Гетфілдом та створення, за висловом колишнього басиста гурту Джейсона Ньюстеда, «найкращого гаражного дуету усіх часів», а також те, що може нам порадити Ларс на своєму життєвому шляху.

Ларс Ульріх міг стати професійним тенісистом

Навряд маленький Ларс міг уявити, що його життя буде пов’язане з музикою. Він народився у сімії професійного тенісиста Торбена Ульріха батько якого, Ейнер, теж був тенісистом. Все своє дитинство та юність Ларс провів на різних турнірах у Данії, а згодом і у США.

Я виріс у світі тенісу та спорту, і в якийсь момент я несвідомо думав, що піду по стопах свого батька саме таким шляхом.

Ларс вважався одним з найкращих молодих тенісистів у Данії, однак коли його сім’я переїхала у США і він почав відвідувати школу Corona del Mar High School, все змінилося.

У Данії я займав досить високі позиції, щоб вважатися одним з найкращих тенісистів країни, але там лише п'ять мільйонів людей. Коли ми приїхали до Ньюпорт-Біч, я був недостатньо хорошим, щоб потрапити навіть до тенісної команди у Corona del Mar High School.

Тому звісно Ларс все більше уваги звертав до своєї іншої пристрасті, яка з’явилася завдяки випадку.

Deep Purple — гурт, який визначив музичну долю Ларса Ульріха

Навряд батько Ларса усвідомлював, що стане причиною такої визначальної події в житті свого сина у 1973 році. У лютому того року до Копенгагена приїхав гурт Deep Purple з концертом і Торбен Ульріх отримав п’ять квитків на нього. Однак один з його друзів не зміг прийти і доленосний зайвий квиток дістався дев’ятирічному Ларсу, який уже у згодом згадував про це:

Коли мені було дев'ять років, мій батько взяв мене на концерт Deep Purple у Данії, темної холодної суботньої ночі в лютому 1973 року. (Тоді) все було більше, ніж життя: звук, видовище, пісні, музиканти, які витворяли зі своїми інструментами такі речі, яких я ніколи раніше не бачив — і навіть не знав, що це можливо.

Ларс настільки пройнявся важкою музикою, що наступного ж дня на своєму велосипеді поїхав до найближчої музичної крамниці та придбав свою першу платівку Fireball від Deep Purple. Примітно, що головна пісня цього альбому відкривається барабанним соло Ієна Пейса.

Бабуся Ларса помітила нову пристрасть свого онука та придбала йому невелику барабанну установку, момент який уже точно визначив подальшу долю маленького «тенісиста».

Ларс Ульріх та Джеймс Гетфілд — інь і янь

Коли у США мрії Ларса стати професійним тенісистом розбилися, він вирішив, що можна спробувати піти іншим шляхом. Він розмістив у газеті оголошення, що шукає музикантів для гурту. На цей заклик відгукнувся Джеймс Гетфілд, який навряд очікував зустріти перед собою, як він відзначив «смердючого європейського хлопчиська». Водночас зі свого боку Ларс зустрів «незграбного» та сором’язливого американського хлопчиська. Однак попри культурні розбіжності вони «миттєво зблизилися через музику»

Він (Гетфілд) був у захваті від моєї колекції платівок і від того, що бачив усі ці речі з Англії (до прикладу гурт Diamond Head), а я не так багато знав про Aerosmith у цьому світі (у США). Ми заповнили порожнечі один одного.

Ульріх відзначає, що вони з Гетфілдом це як інь та янь — доповнюють один одного — сором’язливий Гетфілд зі звичайної американської сім’ї та допитливий Ульріх з заможної європейської родини.

Ми були ідеальною парою, тому що я думав, що зможу допомогти витягнути з нього деякі з цих речей. Він компенсував частину мого браку таланту. Це було щось на кшталт інь і янь. Я відчував це з самого початку.

Саме зустріч двох цих хлопчаків у 1981 році стала початком великої подорожі для них обох, яка з часом долучила до себе й мільйони шанувальників.

Дійсно з висоти багатьох років можна говорити, ще це був match made in heaven, адже критикувати Ларса за його гру на барабанах можна скільки завгодно, однак уявити когось іншого, хто зможе доповнити потужний гітарний рифф Гетфілда дуже важко.

Пісня Metallica, яку найбільше полюбляє Ларс Ульріх це Sad But True

Якщо ж спробувати відчути поєднання барабанів Ларса та гітари Джеймса, тоді можна звернутись до важкої, повільної та атмосферної Sad But True, яка є найулюбленішою власною піснею Ульріха.

Цей трек досить довго шукав свій шлях на платівку Metallica та існував у вигляді фрагментів демо з часів Master of Puppets. Однак Гетфілд та Ульріх довго не могли придумати, як розвинути цю пісню, поки продюсер Боб Рок під час запису «Чорного альбому» 1991 року не взявся за неї та сказав сповільнити темп та налаштувати гітари на тон нижче.

Саме тоді й виник цей потужний концертний хіт без якого не обходиться майже жоден виступ гурту, коли Гетфілд пропонує публіці «трохи важкого» та відчути кожен звук та ноту масивної Sad But True — це саме те, що найбільше любить Ульріх.

Я просто обожнюю грати цю пісню. Кожного разу я граю її трохи по-іншому. Мені подобається темп і те, що кожного разу я даю їй іншу інтерпретацію.

Вистачить лише одного концертного відео, щоб побачити те, як Ульріху подобається «барабанити» Sad But True, а також відчути магію дуету Гетфілд-Ульріх.

Яку пораду може дати нам Ларс Ульріх

Життя Ларса — це певною мірою історія допитливого хлопчика, який завжди знайде те, що йому буде цікавим.

Порадою, яку може дати нам Ульріх буде власне й те, що колись і йому радили. Як він сам відзначає десь у 1980-90-х рр. менеджер Metallica, Кліфф Бернстайн, сказав йому:

«Став запитання, будь допитливими. Це чудовий спосіб налагодити зв'язок з людьми. Це допомагає формувати діалог». Я завжди був допитливим і завжди цікавився. Ставити запитання для мене — це природно, тому я сприйняв це дуже близько до серця.

Отже, якщо Джеймс Гетфілд нам пропонує насолоджуватись миттю, то Ульріх нам до цього порадить також бути допитливими та шукати у житті пристрасть.

Варто не боятися ставити питання та шукати відповіді на них, адже у будь-якій ситуації, коли ви спілкуєтеся з людьми, якщо ви ставите запитання, ви завжди вийдете з цього досвіду кращим — головне дослухатися до відповідей і вони приведуть вас до нових і незвіданих моментів, які можуть бути наповнені неймовірними митями.