Аппалач ЯрославниУ світі рок-музики існують гурти, які органічно живуть у межах свого жанру, але не більше. Однак є й ті, які входять у його історію та стають певним орієнтиром у великій мішанині різноманітних виконавців.
Ghost – саме один із таких колективів, це справжня ікона рок-сцени з загадковим образом та нетиповим для жанру підходом до музики, яка, вже можна сказати, увійде до її історії.
Кожна історія має свій початок, і для Ghost це був 2006 рік, коли в шведському місті Лінчепінг зародилась ідея про гурт побудований навколо диявольського Папи Емерітуса, який разом зі своїми слугами — Безіменними Упирями — є повторюваною темою всіх, окрім одного, альбомів і епох групи. Разом як музичний колектив вони виступають проповідниками та посланцями Темного Володаря з метою поширити його «віру».
Що ховається за цим образом та як все починалося? Саме з цим ми й вирішили розібратись.
Угода з Дияволом
Той, хто стоїть за Ghost
Загалом, термін «гурт» у відношенні до Ghost буде доволі помилковим, адже це колектив з найманими музикантами, які іноді змінюються швидше, ніж персонаж фронтмена.
Якщо коротко, то Ghost — це Тобіас Форге, а Тобіас Форге — це Ghost. Саме він є тим, хто стоїть за гуртом, його довгою історією та в першу чергу за музикою, яка є його власним відображенням.
Тобіас Форге — єдиний та незмінний учасник гурту та фронтмен в усі періоди його існування. Тому розуміння того, ким він є, надасть ключі до розуміння Ghost. У нашому випадку ми звернемось до історії виникнення гурту та його першого альбому Opus Eponymus (у перекладі — «Однойменний твір»), адже саме він створив ґрунт для подальшого зростання.
Останній шанс
На початку своєї історії Ghost був лише одним із чисельних проєктів Тобіаса поряд із дез-метал-гуртом Repugnant, поп-рок-гуртом Subvision та альтернативним Magna Carta Cartel.
Однак великого успіху у цих гуртах Форге досягти не вдалося. До того ж у Тобіаса, який наближався до тридцятиліття, народилась двійня, й він потрапив у доволі класичну дилему для музикантів — продовжити творчий шлях чи зрадити своїй мрії стати рок-зіркою та знайти стабільну й нудну роботу, адже дітей потрібно годувати.
Тобіас вирішує спробувати ще раз і дає обіцянку дружині, що Ghost — це його остання спроба, останній шанс у світі музики. Щоб ця ідея втілилась у життя, він готовий на все — навіть на угоду з самим Дияволом.
У 2006 році, коли Тобіас грав у гурті Subvision, він написав рифф до пісні Stand By Him, яка офіційно є першою в історії гурту. Його так захопило зловісне звучання цього уривку, що він разом з колегою по гурту Repugnant записав повну пісню, а до 2008 року написав на додачу до Stand By Him ще Prime Mover і Death Knell.
Саме ці пісні задали тон майбутньому «сатанинському» спрямуванню Ghost. Водночас разом з цим Тобіас відчував, що гурт, який буде грати ці пісні в якихось «футболках і джинсах», вже ніхто не сприйме серйозно.
«Загубитися в тумані фантазії»
Роздуми привели Тобіаса до ідеї створити «театральний гурт», де б також зберігалася таємниця його учасників, що б дало можливість створити унікальний «культурний досвід». Концепцію Ghost він придумував під час однієї зі своїх «нудних робіт», яка давала кошти на прожиття.
Натхнення «театральності» Форге черпав, як не дивно, з опери. Хоча сам Тобіас не фанат цього дійства, однак коли у дитинстві мати регулярно брала його в оперу він відчував у самій залі щось глибоко містичне, що й відбилось на його уявленні про те, яким він хоче бачити майбутні шоу Ghost.
Декорації, дим, запах, тиша перед підняттям завіси. Я закохався в ідею театру. Я хотів, щоб Ghost став театральною версією рок-н-ролу. Десь, де не потрібно було б особливо потурати індивідуальності, зіркам шоу, а просто загубитися в тумані фантазії.
Виходячи з цього Форге у часи своєї роботи у коллцентрі почав створювати світ, до якого він певною мірою тікав, адже палко бажав нового та «іншого життя».
Саме під час цієї монотонної роботи він придумує нові пісні, лого гурту, його образ та ідею з Папою Емерітусом, Духовенством та Безіменними Упирями.
Ghost — Папа Емерітус, Духовенство та Безіменні Упирі
Концепція гурту буде актуальною впродовж перших трьох альбомів, які знаменуватимуть початковий етап завоювання світу Ghost — Opus Eponymous (2010), Infestissumam (2013) та Meliora (2015) — з головним персонажем під іменем Папа Емерітус, який веде проповідь про прихід Антихриста.
Образ Папи відображується у формі демонічного священника або ж такого собі Анти-Папи, одягненого у вишукану рясу, лицем розмальованим під вигляд черепа та мітрою на голові із зображенням перевернутого хреста або вже відомого лого Ghost під назвою Grucifix.
Однак Папа Емерітус, як і його християнський «колега» є лише «першим серед рівних», адже його також обирають, кожного разу для нового псалому, чи, так би мовити, альбому. Цей вибір проводить загадкове ширше коло проповідників, яке відоме під назвою Духовенства (The Clergy).
Саме воно й обирає свого посланця до світу, який також є символом віри Темного Володаря на Землі та проповідує це все у своїй містичній та окультній манері.
Крім Папи та Духовенства у Ghost, вас також зустрінуть їхні помічники — Безіменні Упирі (Nameless Ghouls), які є невідомими «учасниками гурту». Вони приховують свої особистості під однаковими масками та є обраними послідовниками Духовенства, які виконують музику для підтримки проповідей Папи Емерітуса.
Послідовники Ghost у певний момент для розуміння того «хто є хто» придумали прізвиська Упирям:
- Соло-гітара — Вогняний упир
- Бас — Водяний упир
- Ритм-гітара — Ефірний упир
- Клавішні — Повітряний Упир
- Барабани — Земляний Упир
Ціна успіху
Ось ми й поступово рухаємося до головної події у житті Тобіаса Форге, який на цей момент підходив батьком двох дітей та з усвідомленням, якщо не зараз, тоді ніколи. У нього уже є в кишені готова концепція гурту та найголовніше — музика.
Днем, який запустив успіх Ghost, стало 12 березня 2010 року. Цього дня Тобіас виклав перші три демозаписи пісень гурту на MySpace. У наступні два дні його телефон почав просто розриватися від лейблів, яким кортіло отримати нікому невідомий гурт Ghost.
Однак кожен успіх має свою ціну, особливо, якщо ти ведеш справу з Дияволом. У випадку з Форге це було життя його брата.
Більшу частину свого життя я прожив у змові з дияволом. Я глибоко ототожнюю себе з поп-культурним Сатаною — я виріс на ньому, він у музиці, яку я слухав, фільмах, які я дивився, мистецтві, яке я бачив.
Себастьян Форге був на тринадцять років старший за Тобіаса і навряд без нього ми мали б той Ghost, яким ми його знаємо, адже старший брат мав великий вплив на малого. З огляду на свій вік, він був повністю просякнутий культурою 1970-х.
Він дуже цікавився музикою, завжди брав напрокат фільми. Коли мені було 3 роки, йому було 16, тож я був знайомий з багатьма речами, з якими зазвичай не знайомляться у трирічному віці.
Саме тому перший успіх Ghost має великий особистий символізм для Тобіаса Форге, адже день, коли його життя змінилося, коли його останній шанс та мрія отримала можливість втілення, день коли він привернув увагу музичного світу до себе, став також днем коли помер його брат — Себастьян, завдяки якому сформувались смаки маленького Тобіаса.
Це ніби якийсь дивний обмін — гурт на мого брата.
Що ти таке?
Колишній феномен інтернету у вигляді демозаписів, які було завантажено на MySpace, став ключовою точкою в історії Ghost, адже саме це привернуло увагу до гурту.
З внутрішнім горем, але без бажання зупинятися Тобіас підписується з невеликим британським лейблом Rise Above, який повірив у Ghost та надав кошти для запису повноцінної платівки.
Хоча його власник, Лі Дорріан, до кінця не розумів кого ж він взяв під своє крило — парубка, який просив кошти на рясу та маску для першого промо фото, що його зробив у своїй квартирі з сусідами, яких попросив переодягнутися в Безіменних Упирів для знімку.
Я подумав: «Чорт забирай, краще б це була вже пристойна ряса». Потім прийшли фотографії, найперші фотографії, які ми коли-небудь бачили. І я подумав: «Чорт забирай…».
Навряд Rise Above тепер жалкує про це підписання one man band, адже Opus Eponymus, який вийшов 18 жовтня 2010 року, є одним з найбільш продаваних альбомів цього лейбла.
Водночас Тобіас Форге зумів витиснути зі свого останнього шансу максимум, і не один фанат Ghost назве перший альбом гурту найкращим та найулюбленішим.
Opus Eponymus — перший акорд Ghost
Симбіоз впливів
Що ж, ми вже дізналися, що у 2006 році Тобіас додає ще один проєкт до свого уже й так переповненого резюме. Він починає писати пісні під впливом метал-сцени 1970-х — поч. 1980-х рр. — Blue Öyster Cult, Mercyful Fate та ін.
Тобіас відзначав те, як ці виконавці використовували класичний рок, метал і панк з доданням поп-мелодій. Звісно що вже не згадуючи про «окультну» складову кожного такого гурту.
Дійсно, Opus Eponymous відчутно черпає своє натхнення з метал-сцени 1970-х років. Особливо помітним це буде у пісні Stand By Him — симбіозі потужних рифів Black Sabbath та мелодійних приспівів і органних соло Blue Öyster Cult.
Окремо варто відзначити вокал Папи Емерітуса, який став візитівкою Ghost та беззаперечно пасує образу й музиці гурту. Його голос відносно високий, носовий та свого роду «церковний».
Саме тут відчутний вплив King Diamond з Mercyful Fate, що не дивно з огляду на скандинавське сусідство (King Diamond з Данії). Особливо помітно це у Elizabeth з її швидким перемінним рифом та протяжною вокальною партією. Окрім Даймонда також можна відчути вплив майстра носового співу Ієна Гіллана, особливо з його альбому Born Again з Black Sabbath.
Водночас, якщо голос Даймонда та Гіллана, асоціюється з силою та дуже високими нотами, то голос нашого Папи Емерітуса далекий від того, щоб назвати його сильним. Однак те, чого він не може повторити за своїми попередниками, він компенсує атмосферою. Сповна відчути його містичну магію можна у молитовній Satan Prayer.
Тут Папа звучить зловісно і що важливо переконливо. Можна відчути, як щиро Папа намагається навернути вас на темний бік — це дійсно наче проповідь темного посланця. Те, як гармонує його голос, дуже моторошно і дуже добре доповнює музику.
Все це разому лягає на основу, можливо, неочікуваного впливу Рокі Еріксона, але це не дивно, адже згодом Тобіас віддасть йому данину у кавері на If You Have Ghosts. Саме він став психоделічним фундаментом на якому зведено будинок Opus Eponymus. Об’ємність, звучання альбому це те у чому відчутний його вплив на цій платівці.
Водночас з усім цим можна подумати: «Ну добре, але в мене є Black Sabbath, Blue Oyster Cult та Mercyful Fate. Для чого мені слухати все те саме?».
Ultimate 1970s heavy metal horror
Не дарма Тобіас розглядав Ghost як «театральний гурт», адже важливу складову відіграє саме образність, атмосферність та фантазія.
Через призму цього й варто сприймати Opus Eponymus, адже це ніби «привид» з минулого, який явився з епохи 1970-х у музичному альбомі з яким ви стаєте частиною містичного ритуалу та який наче саундтрек до фільму жахів цього часу.
Справді, наприклад мелодійні Ritual і Stand By Him лунають наче спокусливі слова диявола, який проникає до вашого мозку завдяки важким і водночас мелодійним рифам разом із загадково-медидативним голосом Папи Емерітуса. Чи до прикладу більш атмосферні Con Clavi Con Dio і Death Knell уже в більш дум-метальному звучанні створюють образ прикликання древнього зла та нагадують нам про пісню Black Sabbath однойменного гурту.
Навряд якийсь горор може обійтись без Говарда Лавкрафта, який у 1960-1970-х рр. отримав хвилю популярності завдяки дешевим паперовим виданням своїх творів. Його слід відчутний, до прикладу, у пісні Death Knell, де є фраза з відсиланням до божества з творів письменника, Шаб-Ніггурата «з тисячним потомством».
Окрім цього сам образ Сатани крізь тексти в Opus Eponymus постає у вигляді «лавкрафтівського жаху» — сутності, яка поза межами нашої реальності та сприйняття.
Тепер додайте до цього невеликий бюджет, який був у розпоряджені Тобіаса Форге і отримаєте цікавий досвід незвичного «перегляду» андеграундного горору 1970-х рр. Навіть обкладинка альбому це відсилання до бюджетного мінісеріалу «Салимове лігво» 1979 року за мотивами книжки «короля жахів» Стівена Кінга.
У комплексі усе це створює ауру, яка робить ваше прослуховування не стільки «слуханням», як «музичним переглядом» — ви не повинні слухати Opus Eponymus, але робите це тому що вам надто цікаво «побачити», що на вас очікує далі у цьому містичному посланні з минулого.
Саме тому ця платівка гідна вашої уваги та є річчю, яка стала «проривом» для Ghost. Це один з найобразніших альбомів у дискографії гурту і водночас «найметалічніший», адже переосмислює у містичній манері геві-метал 1970-х рр. у стилі горору цих часів.
Це справді унікальний досвід, який не багато альбомів спроможні вам надати. Поєднання музики, вокалу, ефектів та атмосфери створює цілісну картину містичної фантазії, яка вас огортає.
Opus Eponymus дійсно став світом з «іншим життям» до якого тікав Тобіас Форге бажаючи призвати його до життя і тепер з виходом платівки він мусив познайомити публіку з «театром» учасником якого був поки що він один.
***
Отже, ми спробували дати контекст для розуміння першого псалому Ghost та найранішої історії гурту. На цьому моменті ви можете перейти до «перегляду» Opus Eponymus й самі відчути та дослідити сповна цю фантазію — або можете скористатись нашим «путівником», де ми допоможемо вам дізнатися історію «початку» та призвання Антихриста до цього світу.
Відзначимо, що музику Ghost певною мірою можна розглядати, як історію у серіальному форматі, де кожен трек — це новий епізод. Тому саме так ми й спробуємо передати цю історію.
Тому якщо ви з нами, тоді перейдімо до нашої інтерпретації Opus Eponymus — першого псалому Ghost, що провістив прихід Антихриста до цього світу завдяки Духовенству під проводом першого Папи Емерітуса, який відкрив двері до цього загадкового світу.
Сезон I. Opus Eponymus
Епізод І. Deus Culpa
З першими звуками орагну ми прокидаємось у «фантазії» — на самому її початку. Нам поступово відкривається погляд на Церкву, як вона б їх назвала, «єретиків». Ми певною мірою перебуваємо у стані, дуже схожому на той, що існував у середньовічній Європі, де слово Боже править світом смертних, де Слово Боже є остаточним, абсолютним і беззаперечним.
Однак чи дійсно це так? Чи дійсно це є той, потрібний Шлях?
Група єретиків відчуває, що ця повна відданість вірі в Бога є явно неправильною. Ми чуємо органну композицію, яка є переспівом відомої шведської різдвяної композиції Gläns över sjö och strand у якому оспівується Вифлеємська зірка. Цей псалом закликає людей слідувати за цією зіркою до свого спасіння.
Однак чи це та зірка за якою варто слідувати, чи вона варта цього шанування, адже навряд ми назвемо світ приємним місцем, а закони Божі справедливими. Чи не є «Божою провиною» (Deus Culpa) той стан речей який наразі ми мусимо споглядати?
Єретики знають відповідь на це та відмотуючи шведський псалом назад натякають до чого світу варто готуватися.
Єретики усвідомлюють, що нарешті прийшов Його час…
Епізод II. Con Clavi Con Dio — Lucifer, we are here
Наша група єретиків збирається на своєрідний «конклав», де після нагадування про себе, дає зрозуміти що це не просто якісь сектанти — це Духовенство і воно «прийшло з нашим Темним Богом».
Духовенство було, є і буде. Воно уже готове «розмазати пляму на скривавлених долонях» (and smear the smudge in bleeding palms), тобто стерти божественний прояв Христа, який символізується через стигмати.
Однак, що найважливіше — Духовенство прийшло на «конклав» «з цвяхами». Воно готове перейти до вирішального етапу та забити цвяхи в труну Церкви та того світу, яким ми його знаємо.
Духовенство завершує висловлювати свою вірність Божій протилежності та вирішує закликати на допомогу Диявола…
Епізод III. Ritual — Tonight, we’re summoned for a divine cause
Духовенство зібралося у своїй «ритуальній каплиці», вівтар якої абсолютно увесь просякнутий людськими жертвоприношеннями.
Однак цього разу Духовенство прийшло не для вшанування Темного Володаря, а для його закликання, для «майбутньої поразки» усіх своїх ворогів.
Саме зараз настає час для початку проведення ритуалу з «породження нечестивого виродка». Духовенство дістає «стародавні сувої», у яких закарбовано древній текст, завдяки якому можна повернути Темного володаря до цього світу, адже час приходу Антихриста уже наступив.
Папа Емерітус зачитує слова із закликом «молитися, щоб померли усі», хто винен у вигнанні «занепалого ангела з неба»:
Отче наш,
що в пеклі перебуваєш.
Нехай не забудеться ім’я твоє.
Нехай будуть прокляті сини і дочки
Твоєї Немезиди.
Хто в цьому винен.
Нехай прийде царство твоє
Духовенство досягає своєї мети та викликає «нечестивого демона» й отримує від Нього наказ — наразі потрібно забезпечити та підготувати умови задля того, щоб син Люцифера народився.
Приготування до головного ритуалу розпочинається…
Епізод IV. Elizabeth — She was an evil woman with an evil old soul
Духовенство, подібно до своїх християнських «колег» має власних обожнюваних «святих».
Цього разу вони нагадують про угорську графиню Єлизавету Баторі та виспівують свою похвалу її постаті. Вона була відома своєю жорстокістю та прагненням зберегти вічну молодість заради чого вдавалась до своїх ритуалів. Вона жила сподіванням, що саме їй випала доля стати Матір’ю Антихриста.
«Вічно молода Єлизавета» у своєму замку вбивала незайманих дівчат задля того, щоб скупатись у їхній крові. Таким чином вона омолоджувала себе та намагалася подовжити життя — проте, попри усі намагання, час був не на її боці.
Духовенство наголошує, що хоча і Єлизавета уже давно померла, але її віра, її дії живуть завдяки тим, хто виспівує їй похвалу — «ти все ще жива, Єлизавето» виголошує Папа Емерітус — її шлях був лише початком.
Саме зараз прийшов час, якого Єлизаветі не пощастило застати. Тому Духовенство іде на пошуки тієї, хто стане Єдиною…
Епізод V. Stand By Him — And the vengeance is hers’ for as long as she stands by him
Тепер Духовенство розпочинає процес залучення нових прихильників. Воно виходить до людей та виголошує головну істину, що: «Його сила найвеличніша».
Однак у пошуках пастви є найголовніше — їм для ритуалу потрібна жінка, яка виносить та народить Антихриста.
У своїй проповіді Духовенство особливо звертається до жінок та нагадує, як християнська церква відносилась до них.
Папа Емерітус нагадує та цитує сумнозвісну книгу Malleus Maleficarum («Молот відьом») відзначаючи переслідування, яких довелось зазнати жінкам у часи полювання на відьом за звинуваченням у своїй порочній сексуальності.
Однак наше Духовенство у цьому не бачить жодної гріховності — до того ж їм потрібна Матір. Жерці обіцяють — якщо вони знайдуть мати Антихриста і вона обере їхній бік, тоді «помста буде для неї, доки вона стоятиме поруч з Ним».
Однак натовп все ще не переконаний у слові Духовенства, яке вирішує перейти до молитви Темному Володарю та розгортає древні сувої…
Епізод VI. Satan Prayer — Hear our Satan prayer
Духовенство розпочинає виголошувати при натовпі молитву «Антитворцю». Зокрема, вона стосується майбутнього пришестя Антихриста, який сяде по ліву руку від Темного Володаря, чим переверне християнську ідею сидіння по праву руку від Бога.
Духовенство обіцяє кару тим, хто не прийме їхній бік, адже «царству Його не буде кінця». Тому присутнім варто замислитись над своїм місцем у цьому світі.
Натовп поступово переконується у словах Духовенства, відходить від церкви та приєднується до цієї чорної меси. Проголошення молитви переходить до екстазу — усі вигукують: «Почуй нашу сатанинську молитву».
Нарешті Духовенство досягло потрібного містичного запалу. Проте, щоб прийшов Антихрист його потрібно зачати. Папа Емерітус веде пошук підхожої кандидатури доля якої стати Матір’ю.
Обіцянка такої солодкої помсти та «вічної кари й царства Його» знаходить відгук в однієї діви з натовпу. Матір знайдено.
Головний ритуал розпочинається…
Епізод VII. Death Knell — Say, can you hear the chimes?
Пускається дощ, що символізує сльози світу за тим порядком який ми знали, адже нарешті Духовенство завершило усі приготування та проводить своїх новонавернених прихильників до ритуальної каплиці. Вона вся оточена перевернутими хрестами, які символізують Темного Володаря «з тисячним потомством».
Починає звучати «смертельний подзвін», який мусить «покликати короля пекла». Натовп починає за Папою Емерітусом вигукувати — six, six, six — та прикликає Темного Посланця, який має стати батьком диявольського сина.
Нарешті Духовенство приводить до зали діву, яка має бути запліднена Антихристом. Вигуки натовпу слідом за Папою переходять у — sex, sex, sex — під які наче «переможець досягає утроби» Матері те, що нарешті має прийти до цього світу.
Антихриста зачато, тепер залишається лише очікувати. Саме цей ритуал знаменує початок кінця християнського правління, у цей час закінчує свій бій «смертельний подзвін», що сповіщає світ, який ще мирно спить, про скорий прихід диявольського поріддя…
Епізод VIII. Prime Mover — Sathanas, Anti-Christ, spiritus non sancti
Нарешті мати майбутнього Антихриста виходить до натовпу прихована від їхнього зору у плащ. Вона символізує, що її акт накинув завісу сутінок на християнський монастир (cast a veil of dusk upon the cloister) й тепер вона «виношує виродка від найстарішого» (bearing the old one’s bastard son).
«Рабиня матір», яка несе у собі Антихриста є саме тим «першорушієм», який і приведе в рух весь процес зі зростання влади Духовенства, хоча її й очікує смерть після якої й постане «дитина з могили її».
Подібно до того, як ангели сповідували і розповідали світові про прихід Спасителя, Духовенство посилає своїх послідовників розповісти світові про жінку, яка носить сина Темного Володаря.
Звістка про Антихриста і його швидкий прихід шириться, хоча сам Темний посланець відчуває, що роки його сходять і він як і сама Матір може ніколи не побачити приходу Темного Сина, але він знає, що «дитя могили» насувається на цивілізацію. Він помирає, знаючи, що суспільство незабаром піде за новим «Спасителем».
Залишається очікувати…
Епізод IX. Genesis — Here Comes The Son
Ось воно знамення приходу Антихриста. Духовенство у сповненому надії передчутті похмурого приходу новонародженого сина Зла. Відчувається як новонавернена публіка все більше згуртовується та уже готова до прийняття нового «Спасителя».
Й ось він народжується з ілюстративним та фальшивим зображенням своєї вразливості. Однак саме тепер світу залишається лише одне — обрати свій бік, адже ваш шлях або з Ghost або ж у вас його немає.
Саме цій дитині доля визначила вирости у «найворожішу людину» з усіх, або ж як нам каже Духовенство — Infestissumam…
***
На цьому перший «сезон» у історії Ghost завершено. Сподіваємося, що наш невеличкий «путівник» альбомом Opus Eponymus та загальним уявленням про Ghost допоможе вам краще зрозуміти його та відчути образність яку він несе у собі.
Однак це лише початок і нас очікує ще не один альбом гурту та не одна історія, яку варто оглянути, щоб зрозуміти інші послання. Тому залишайтесь на зв’язку…