Станіслав Троянов
Ця пісня має майже нескінченний перелік регалій — найкраще гітарне соло за версією Guitar World та найкраща пісня всіх часів на думку Classic Rock. Крім того, Stairway to Heaven вважається однією з пісень, які найбільше транслюють на радіо — і це попри довгу тривалість у 8 хвилин та одну секунду.
Для більшого розуміння, у 1991 році пісні виповнилось 20 років і за цей час її грали на радіостанціях приблизно 2 876 000 рази — сумарно це майже 44 роки трансляції! А на сьогодні це число є значно більшим, однак про це згодом.
Stairway to Heaven має багато особливостей, які виділяли її у цей час — епічні мотиви, гітарне соло та загадковий текст.
Stairway to Heaven була четвертою піснею на четвертому альбомі Led Zeppelin, який вийшов у 1971 році на лейблі Atlantic Records. Однак цьому передував майже рік збору різноманітних «деталей».
Гітарист Джиммі Пейдж свого часу завжди носив з собою касетний магнітофон, з яким він записував різноманітні начерки, які він хотів би потім якось поєднати.
Одного вечора гітарист разом з вокалістом Робертом Плантом сиділи у кімнаті з каміном й Пейдж награвав деякі частини для потенційних пісень. За словами вокаліста він був у досить поганому настрої того вечора. Плант слухав начерки музики та почав писати текст пісні. Вже потім вокаліст зазначить, що це було «автоматичне написання тексту», він часто казав, що ним ніби маніпулювали якісь сили під час написання.
Текст для Stairway to Heaven з’явився майже моментально — слова ідеально поєднувались з музикою. Джиммі Пейдж скомбінував усі частини, які він зробив раніше, однак пісні все ж чогось не вистачало.
Гітарист дуже переймався перед записом гітарного соло. Він розумів потенціал цієї пісні й хотів зробити незвичайну гітарну партію… тому він почав просто імпровізувати. Він записав три різні версії соло й врешті обрав третій варіант, який і досі можна почути в пісні. Варто зазначити, що часом живе виконання пісні могло тривати більш ніж 15 хвилин — Пейдж міг зовсім по-новому зіграти гітарну партію й часом це могло затягнутись.
Stairway to Heaven складається з трьох окремих секцій: акустичний вступ у стилі середньовічних бардів, баладна частина та важке гітарне соло. Для пісні використали ефект крещендо — вони поступово збільшували силу звуку та додавали нові й нові музичні інструменти. Якщо пісня починається зі звуку флейт та акустичної гітари, то вже потім з’являвся бас, клавішні та барабани. До речі, барабани з’являються лише на половині пісні, на 4:17, весь інший час ударник Джо Бонем просто чекав своєї черги.
Через таку зміну звуку гітаристу доводилось міняти акустичну гітару на електричну прямо посеред пісні. Врешті він розробив гітару з двома грифами, яка й стала візитівкою Джимі Пейджа.
Stairway to Heaven мала неймовірний успіх. Попри те, що вона не вийшла синглом пісня все ж посідала перші місця у всіх чартах. Пісню постійно замовляли на радіо й за деякими чутками діджеї полюбляли ставити її в ефірі — за вісім хвилин пісні вони встигали вийти покурити й спокійно собі повернутись.
Одного разу навіть був курйозний випадок. Радіостанція KLSK FM в місті Альбукерке транслювала цю пісню протягом цілої доби без зупинки. Деякі слухачі подумали, що щось трапилось із діджеєм тому викликали йому швидку допомогу. Інші ж викликали до радіостанції поліцію, тому що подумали, що будівлю захопили терористи — Саддам Хуссейн був великим поціновувачем Led Zeppelin. Однак багато слухачів все одно не перемикали радіостанцію, оскільки їм було цікаво дізнатись, коли це закінчиться.
Попри шалений успіх не обійшлось і без скандалів — пісню звинуватили у сатанізмі за її потаємний сенс.
Текст пісні за словами вокаліста та автора був цинічною розповіддю про жінку, яка купує все, що тільки спаде їй на розум. Жінка у пісні не задумується про наслідки того, що вона робить й купляє навіть «сходи до неба» (англ. stairway to heaven — звідси й назва пісні). Текст був критикою консюмеризму та жадібності. Щоправда, навіть сам Роберт Плант зазначає, що він може тлумачити сенс пісні зовсім по-різному — все залежить від настрою.
З часом різноманітні релігійні угруповання почали звинувачувати Led Zeppelin в тому, буцімто вони продали душу дияволу через цю пісню.
Річ в тім, що якщо програти Stairway to Heaven задом-наперед, то можна почути інший сенс пісні, де співається про Сатану: Oh here’s to my sweet Satan // The one whose little path would make me sad, whose power is Satan(укр. «О, це для мого милого Сатани // Тому, чий малий шлях зробить мене сумним, тому, кому належить влада — Сатані…»).
Додатковий скандал з’явився ще через те, що гітарист Джиммі Пейдж придбав собі будинок колись відомого демонолога Алістера Кроулі, який до речі й винайшов карти таро. Колись у цьому ж самому будинку проводили різноманітні сатанинські ритуали та оргії — куди ж без них.
Крім того, саме у четвертому альбомі Led Zeppelin у кожного учасника гурту з’явився свій власний символ. Що саме вони символізують — невідомо, однак деякі з них нагадують руни, які використовують під час чорної меси.
Скандал з текстом Stairway to Heaven дещо зіпсував враження Led Zeppelin від власної пісні. Роберт Плант зазначає, що він дуже засмутився, коли дізнався про те, що там знайшли якийсь потаємний сенс. За його словами пісня була записана лише з гарним намірами й ніхто не планував такого робити. Деякий час він навіть відмовлявся виконувати цю пісню, а потім взагалі назвав її «весільною піснею».
Гітарист навпаки вважав це «квінтесенцією гурту» й неодноразово казав, що він вже не зможе зробити щось краще за Stairway to Heaven. Джиммі Пейдж зазначав, що ця пісня має все найкраще, що є у Led Zeppelin. Також він дуже ревниво ставитися до цієї пісні — він нікому не дозволяє виконувати її окрім Роберта Планта. Зараз же на своїх концертах якщо він і виконує цю пісню, то лише інструментальну частину.
😲 Цікаві факти про пісню
— Перше виконання цієї пісні на концерті було провальним. Глядачі очікували старий відомий матеріал тому поставились до пісні досить прохолодно.
— Існує такий стереотип, що Stairway to Heaven є особливо популярною серед новачків, які лише починають грати на гітарі. Зазвичай вони вміють грати вступ пісні й власне все. Навіть у фільмі «Світ Уейна» (Wayne’s World) був момент, де головний герой хотів зіграти цю пісню в магазині, однак місцевий продавець зупинив його та вказав на табличку «NO Stairway to Heaven».
— Спочатку Джиммі Пейдж хотів закінчувати ще однією гітарною партією схожою на ту, яка була на початку. Однак він дав Планту «поставити крапку у цій розповіді» й пісня закінчується майже акапельно.
— Деякі фанати групи вважають, що насправді ж пісня є відсилкою до «Володаря перснів» Толкіна. Led Zeppelin є великими поціновувачами письменника й мають декілька пісень, на які їх надихнули історії з Середзем’я, однак це вже зовсім інша історія.
***