🇦🇹 «Бюджетна» подорож Австрією

Відвідували ми одного разу Австрію. Після кількох днів прогулянок по Відню нам захотілося побачити, а що там далі, тому, придбавши квитки на потяг до Зальцбургу, ми відправилися назустріч новим враженням від мальовничої країни. Ну, це ми так думали… Варто зазначити, що квитками і взагалі логістикою займався мій брат, досвідчений мандрівник, особливо у сфері бюджетного туризму.

Потяг вирушив з вокзалу Пратерштерн і вже виїжджав за міську смугу, коли до нас дістався ввічливий усміхнений провідник і попросив показати квитки. Ми запідозрили, що щось пішло не так, бо очі провідника почали бігати з квитків на нас і назад, а посмішка взагалі покинула чат. “Ну добре”, — нарешті видушив він, дивлячись на нашу наймолодшу, — я ще можу повірити, що їй 14, але ви? Ви, шановні, на сеньорів не тягнете!”

14? І які ще сеньори?

Всі, наче соняхи, повернулися до мого брата. Виявилося от що. Як я вже говорила, мандрівник він затятий, але ще і економний. Побачивши на сайті залізниці знижку в 1€ на квитки, він, не володіючи німецькою від слова “зовсім”, поставив галочку де треба і оплатив подорож. Бо, типу, краще ми поп’ємо на них кави, та і взагалі, економіка має бути економною. Особливо якщо ти бюджетний мандрівник.

Квитки, як виявилося, були для літніх людей, що подорожують з дітьми, молодшими за 15 років. Звісно, до жодної з цих категорій ми не належали… 🙄 Що тут почалося. Брат намагався переконати провідника зібрати з компанії різницю, себто по євро з душі. Ні, не можна. Але чому, я ж їх чесно придбав? Бо немає такої процедури. Але хіба я винен, що у сайта є лише німецька версія? Це ваші проблеми, ви маєте все перевіряти. Купуйте за повну вартість (30 євро, Карл!), або вимітайтеся. Як то кажуть, зустріч переставала бути томною. Градус розмови зростав із кожним аргументом і хлопці вже перейшли на крик. То там, то там з-за спинок визирали голови стриманих, але цікавих австрійців. Я відчула, що суворий провідник може впертися рогом, а, можливо, і залучити поліцію, і тоді закінчиться для нас і Зальцбург, і Відень, і уся Австрія на не надто приємній ноті. Якось вклинившись між двома самцями, я спробувала контрастно спокійним голосом пояснити йому, що нам дуже шкода… Це з нами таке вперше і ми не знаємо, що робити… Чи може пан якось нам допомогти? Щось порадити? Інші дівчата вловили ноту і підтягнулися. Залопотіли віями, зацвіли посмішками, сором’язливо перебираючи коси… Мабуть, дівоча магія виявилася дієвішою за тестостерон, бо розцвіла посмішка і на суворому обличчі провідника. Так, ситуація може зіпсувати подорож. Ви ж не навмисне. Зазвичай цього не можна робити, але тільки для вас – цього разу я пропущу вас з придбаними квитками, а на зворотній шлях — от вам (тут він видобув з виглядом мага з кишені маленькі папірці) талони на 50% знижку на квитки. Все, чим можу, насолоджуйтеся подорожжю і згадайте добрим словом.

Ми сердечно подякували за допомогу. Здавалося, конфлікт було вичерпано і можна спокійно продовжувати подорож. Але маленькі талони посіяли смуту у таборі бюджетних пілігримів. Декому ну зовсім не всміхалася ідея витрачати гроші на вже, по суті, придбані квитки. Лише тому що у них “немає процедури доплати”. Хтось згадав героя, що купував найдешевший квиток і катався, зачинившись у туалеті. Виходив на кожній зупинці, сідав на наступний потяг у тому ж напрямі і повторював трюк. Тут вже заволали дівчата. Ви, кажуть, панство, хоч на даху, хоч у сміттєвому бачку їдьте, а ми хочемо їхати, як чесні (а головне, чисті) люди. І похапали талони, поки хлопці не заховали.

На щастя, кава та чарівні австрійські види всіх розслабили, “туалетний” варіант (до загального полегшення) відпав сам собою як надто довгий. У той сонячний день на нас чекало неймовірно красиве місто, сині гори, захоплюючий вид з замку, найсмачніша у моєму житті випічка, розкидані вулицями сліди прекрасних та жахливих часів, Моцарт (місто пишається своїм геніальним сином) та ще багато чого… Враження та втома примирили партію комфорту та партію бюджету і відваги.

А находилися ми так, що до ночі ледве ноги тягли. Навіть наш економний товариш визнав, що якби він ще й їхав “туалетним шляхом”, то до Відня повернувся б уперед ногами.

Попереду у нас було ще багато країн та доріг, але бронювання ми тепер робимо НАДуважно.