Олександр Мельник
Йельський економіст професор Роберт Шиллер виграв Нобелівську премію за роботу стосовно «бульбашок». Так називають штучно «роздмухані» економічні ажіотажні явища, фінансові та управлінські «піраміди», які живляться за рахунок ажіотажного попиту, завищених очікувань та надмірної спекулятивної вартості «активів». Він написав основну книгу про спекулятивні процеси — «Ірраціональне виживання». У ній він досліджує у тому числі і природу «бульбашки» як економічного явища.
Шиллер розробив деякі інструменти, які вважаються життєво важливими для тверезого погляду на ринки. Він допоміг створити індекси для вимірювання цін на нерухомість та індикатор оцінки фондового ринку — циклічно скориговане співвідношення ціна-прибуток, або коефіцієнт CAPE. Ця модель розглядається як одна з найкращих для прогнозування доходності акцій. Тож чи слід нам остерігатися нової «бульбашки» на ринку грошей?
Про спекулятивні очікування та «мильні бульки»
— Найкращим прикладом спекулятивних очікувань на сьогодні економіст вважає біткоїн. Він пов’язує це із мотивуючою історією, яку має ця криптовалюта. Він навіть неодноразово спостерігав це на прикладі своїх учнів у Йелі.
Спекулятивні очікування починаються із Сатосі Накамото. Таємничого засновника найвідомішої криптовалюти ніхто не бачив — його, можливо, взагалі не існує. Гарна таємниця. Ажіотаж підігрівають публікації про блокчейн та конфіденційність засновника. А ще — той факт, що навіть уряди не можуть нічого вдіяти із криптовалютами. Фундаментальне незадоволення поточним станом економіки та бажання стати «самому собі господарем» — теж ключовий рушій інтересу до біткоїнів. Власники Bitcoin відчувають, що можуть самі заробити на технологіях, хай навіть до кінця не розуміючи їх. Біткоїни — це приклад того, як правильно подати історію, цікаву для широкого загалу потенційних користувачів.
Чи належить біткоїн до «мильних бульок»
— Фундаментальне невдоволення та «вихід гніву назовні» призводить до появи таких «альтернатив», як Дональд Трамп у політиці чи Bitcoin в економіці. В обох випадках чи не провідну роль у «розкрутці» ажіотажного попиту зіграли сучасні медіа. Поширення інформації як рушій ажіотажного попиту — це насправді не винахід XX століття, доби інтернету чи навіть епохи Ґутенберґа у 1400-х роках. Все почалося ще тоді, коли Гомер почав мандрувати, читаючи вголос «Іліаду» та «Одісею». Вірусне поширення інформації завжди було рисою, притаманною людській цивілізації, але із поширенням преси цей вплив почав зростати. З появою у 1600-х роках щотижневих газет все почало набирати обертів. Інтернет сучасності — це просто наступний крок у еволюції все тих же газет.
На поточному етапі історії і у випадку з Трампом, і у випадку із біткоїном відбувається дещо неочікуване: репутація перестає мати значення. Історія Трампа — це історія про те, як інформаційна «бульбашка» привела його у президентське крісло. Ще не так давно ми зневажали багатих людей. А тепер у США президент мільярдер, який заохочує інших також багатіти. В цій атмосфері назрівають «бульбашки» на ринку житла, нерухомості та цінних паперів.
Про універсальну природу коефіцієнтів
— Співвідношення CAPE є лише одним показником, який я запропонував. У мене є інший економічний індикатор, на який не звертають уваги чимало людей. З 1989 року я проводив анкетування як індивідуальних, так і інституційних інвесторів. Це дало змогу запровадити індикатор, який я називаю індексом довіри до оцінки ринку. Це — лише шестимісячна ковзна середня, заснована на невеликих дослідженнях, тривалість яких, ймовірно, варто було би збільшити.
Нині цей показник є найнижчим з 2000 року. Ми живемо в часи недовіри до ринку. 2000-й — це пік «буму доткомів», добре відомої «мильної бульки» в інноваційній економіці. Поточний спосіб мислення спостерігався у часи «золотої лихоманки», і він спостерігається тепер, коли люди говорять про криптовалюти. З одного боку, ця атмосфера породила у 2000-х FANG (Facebook, Amazon, Netflix і Google). З іншого — безліч спекуляцій та «бульбашок».
Про волатильність, очікування та коливання ставок
— Низьку волатильність можна назвати частково результатом того наративу, який звучить у ЗМІ та обговореннях: що зараз не варто вкладати у цінні папери, не варто заохочувати торгівлю ними. Ситуація є хисткою і може раптово змінитися. Пригадую жовтень 1987 року — місяць, коли фондовий ринок впав найстрімкіше. Як я почув про це? Я вів ранкову лекцію, і помітив двох студентів, котрі слухали транзисторні радіоприймачі. Нарешті один з них підняв руку і сказав: «А ви знаєте, що відбувається? Це ж катастрофа, якої в історії фондового ринку ще не було». Ось так може змінитися абсолютно все.
Грошова політика вступила в новий режим. Єдиним історичним прецедентом, коли процентні ставки були такими, був період Великої Депресії у 1930-х. Чим він закінчився? Другою Світовою війною.
Чому довгострокові процентні ставки настільки низькі? Це явище масштабне. Із 1982 року триває тенденція зниження ставок. Довгострокові реальні процентні ставки спричинили спад у всьому світі. І це особливо не стосується фінансової кризи. ЗМІ люблять зв’язати речі з вже популярними наративами. Кожен репортер інстинктивно пов’язує вже наявні тенденції із новими — проте (як у випадку з біткоїнами) не все настільки лінійно. У мене немає унікального розуміння причин зниження процентних ставок. Але я знаю, що вони вразливі до змінних ринку.
Про ставлення до ICO
Роберт Шиллер визнає, що раніше у своїй роботі та дослідженнях не чув про ICO
Стережися ICO — чому американські фінрегулятори б’ють на сполох через токени. Проте сама природа пропозиції токенів задля залучення коштів за механізмом, аналогічним до спільнокошту, — класичний зразок «бульбашки» в економіці. Зрештою, у цьому випадку емітенти токенів навіть не гарантують прибуток у майбутньому. Сотні мільйонів доларів в обмін на вкрай примарний бізнес-план — що це, як не «мильна булька», каже Шиллер. Проте феномен ICO, на його думку, варто вивчити детальніше, бо він відрізняється від решти складових криптовалют та криптотехнологій.