🇮🇱 «Ізраїль. Історія відродження нації»: огляд книги

Єрусалим – священна земля, наповнена великими культурними традиціями й плетивом релігій. На шляхах Єрусалиму та Афін, їхній розмові, зароджується європейська цивілізація. Після вигнання євреїв Римською імперією на початку нашої ери, вона переходила під владу різних держав. На початку XX століття ця земля стає єдиним прихистком євреїв від переслідування нацистів. А вже через декілька десятиліть тут зароджується нація Ізраїлю

Ця книжка є цікавим феноменом, вона ілюструє народження нації. Ентоні Сміт писав, що націоналізм формує нації. У євреїв національна свідомість з’явилась ще до народження нації. Я давно цікавлюсь філософією, і мене передусім цікавить як виникає національна свідомість та ідентичність. Також цікавлять фактори, завдяки яким Ізраїлю вдалося створити власну державу й успішно її захистити. Мій відгук буде сконцентрований на цій темі.

Першим фактором став відмова від образу вічної жертви. Каталізатором гострої потреби у своїй нації став російський антисемітизм, який спричинив погроми та вбивства в Одесі, а згодом ще страшніші в Кишиневі. Ці жахливі погроми викликали в євреїв паніку і бажання тікати. Вони відбулися без значного спротиву з боку євреїв. Згодом письменники та поети, засновники нації, запитували себе чому євреї не чинили спротиву. І якщо надалі євреї хочуть створити сильну націю, то передовсім потрібно відкинути образ вічної жертви.

Другим фактором є велика традиція пам’яті. Книжка починається зі слів: «Історія Ізраїлю — це історія мандрівного народу який тисячоліттями беріг свою мрію». Євреї згадують Єрусалим у щоденних молитвах. Пасхальні богослужіння завершуються словами: «Наступного року в Єрусалимі». Випускник Сорбонни Бен-Єгуда вирішив відродити іврит, мову Біблії. Окрім відродження традицій, він захотів зробити іврит інструментом сучасної літератури й мови, яким би змогли послуговуватись усі громадяни. Навчаючись у Сорбонні він бачив як французька мова впливає на розвиток французького націоналізму. І вирішив, що єврейському націоналізмові теж потрібна своя мова. Творення лінгвістичної механіки й нових слів викликали гостру негативну реакцію. Зрештою Бен-Єгуда здобув визнання як один із діячів відродження не тільки мови, а й народу який нею говорить.

Третім фактором є рефлексія. Погроми в Одесі й Кишиневі створили велику літературну традицію та рефлексію пережитого. Художня література стала спільним форумом де точилися розмови й дискусії, у тому числі й про майбутню націю. Націю Ізраїлю творили інтелектуали. Прозаїки та поети відігравали головну роль у формуванні нової ідеології майбутньої держави — сіоністського руху. Засновником нації й національної ідеології був письменник Теодор Герцль. Ця традиція продовжилась в подальші часи існування нації. Історія Ізраїлю — це період постійних воєнних конфліктів. У цих війнах гинуло багато людей, іноді від дій солдатів гинуло своє мирне населення. Перевага Ізраїлю в тому, що ці події не тільки не приховувались, а широко висвітлювались та увиразнювались в літературі. Люди могли прочитати та відчути емпатію до протилежної сторони. Побачити усі сторони конфлікту.

Останнім четвертим фактором стали рішучі дії. Ізраїль не раз перебував на межі повного знищення. У 1967 році Радянський Союз почав провокацію проти Ізраїлю. Вони повідомили Єгипту і Сирії, що Ізраїль стягує війська до північного кордону і готується до нападу. Єгипет стягнув майже сотню тисяч солдатів, сотні танків та артилерії. З двох інших фронтів підтягувались війська Сирії та Йорданії. Почалася війна на знищення. У цій війні як і в попередніх, успіх Ізраїлю відбувся завдяки рішучим воєнним діям, які йшли всупереч заявам інших держав.

Підсумки

Відказ від образу жертви, велика традиція пам’яті та рефлексії дозволили переосмислити свою роль, та готуватись до рішучих дій захисту своєї молодої нації. Я оминув історичний контекст, де особливо цікаво було становлення нації, а також економічний успіх «країни стартапів» та історію конфліктів. Все це зможете прочитати у книжці. Ґордіс — взірець чесної журналістики. Являючись патріотом, він наводить багато статистики з різних точок зору і сторін конфлікту, про жертви війни, у тім числі й злочини ізраїльської армії. Одна з кращих книжок прочитаних у цім році.